УКРАЇНА та КАНАДА, що далі іменуються "Сторони",

ВІДЗНАЧАЮЧИ Угоду про вільну торгівлю між Україною та Канадою, вчинену в Києві 11 липня 2016 року та яка набрала чинності 1 серпня 2017 року (Угода 2017 року);

БАЖАЮЧИ й надалі зміцнювати двосторонні відносини через торгівлю та спиратися на Угоду 2017 року шляхом укладення розширеної та оновленої угоди про вільну торгівлю;

вирішили:

ЗМІЦНЮВАТИ особливі дружні зв’язки та співробітництво між їх народами;

СПРИЯТИ гармонійному розвитку та розширенню світової та регіональної торгівлі та забезпечувати прискорення процесу розширення міжнародного співробітництва;

БАЗУВАТИ свої права та обов’язки на основі Угоди СОТ та інших багатосторонніх та двосторонніх документів про співробітництво;

СТВОРЮВАТИ розширений, безпечний ринок для товарів та послуг, що виробляються на їх територіях, а також сприяти створенню нових можливостей для забезпечення зайнятості та поліпшенню умов праці та рівня життя на своїх територіях;

ЗМЕНШУВАТИ викривлення у торгівлі;

ВСТАНОВЛЮВАТИ зрозумілі, прозорі та взаємовигідні правила, що регулюватимуть торгівлю;

ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ передбачувану комерційну рамку для планування господарської діяльності та інвестицій;

ПІДВИЩУВАТИ ТА СПРИЯТИ конкурентоздатності експорту та підприємств країн на світових ринках, а також умовах чесної конкуренції;

ЗДІЙСНЮВАТИ все вищезазначене у спосіб, що забезпечує охорону та збереження навколишнього середовища;

ЗАХИЩАТИ, ЗМІЦНЮВАТИ ТА ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ реалізацію основних прав працюючих, а також зміцнювати співробітництво з питань праці на основі своїх відповідних міжнародних зобов'язань щодо трудових питань;

СТИМУЛЮВАТИ високий рівень охорони навколишнього середовища, в тому числі шляхом ефективного забезпечення дотримання кожною Стороною свого законодавства про охорону навколишнього середовища, а також шляхом поглибленого екологічного співробітництва та досягнення цілей сталого розвитку у тому числі шляхом взаємної підтримки торгової та екологічної політики та практики;

ЗАОХОЧУВАТИ дотримання підприємствами, що здійснюють діяльність на їх територіях або під їх юрисдикцією, міжнародно визнаних стандартів та принципів корпоративної соціальної відповідальності та відповідної бізнес поведінки, а також слідувати кращим практикам;

СПРИЯТИ загальному економічному розвитку з метою зниження рівня бідності;

ЗБЕРІГАТИ гнучкість у забезпеченні соціального добробуту;

та

ВИЗНАЮЧИ, що стимулювання та захист інвестицій, здійснюваних інвесторами однієї Сторони на території іншої Сторони, сприятимуть стимулюванню взаємовигідної господарської діяльності;

ВИЗНАЮЧИ, що держави зобов'язані підтримувати здатність зберігати, розвивати та впроваджувати свої культурні політики з метою зміцнення культурного різноманіття та з огляду на важливу роль, яку відіграють культурні продукти у соціальній ідентифікації та різноманітності суспільств та у житті людей;

ПІДТВЕРДЖУЮЧИ свої зобов'язання щодо поваги до цінностей та принципів демократії та сприяння і захисту прав і основних свобод, проголошених у Загальній декларації прав людини,

ВИЗНАЮЧИ, що корінні народи України та Канади, включаючи корінні народи Кримського півострова, мають право на економічний розвиток і участь у торгівлі, а також на вільну участь у всій своїй традиційній та іншій економічній діяльності, вирішили покращити економічні та соціальні умови корінних народів в рамках виконання цієї Угоди;

ПІДТРИМУЮЧИ зростання і розвиток мікро-, малих і середніх підприємств (ММСП) шляхом підвищення їх здатності повноцінно брати участь і користуватися можливостями, створеними цією Угодою; і

ПРАГНУЧИ полегшити рівний доступ жінок і чоловіків до можливостей та переваг, створених цією Угодою, а також підтримувати умови для повноцінної участі жінок та чоловіків у внутрішній, регіональній та міжнародній торгівлі та інвестиціях.

ДОМОВИЛИСЯ про таке:

Сторони цієї Угоди відповідно до Статті XXIV ГАТТ 1994 цим продовжують дію зони вільної торгівлі, яка була запроваджена Угодою про вільну торгівлю між Україною та Канадою, вчиненою в Києві 11 липня 2016 року.

1. Сторони підтверджують існуючі права та зобов’язання між ними в рамках Угоди СОТ та інших угод, учасницями яких є Сторони.

2. У разі будь-якої невідповідності між цією Угодою та угодами, зазначеними у пункті 1, перевагу має ця Угода, крім випадків, коли цією Угодою передбачено інше.

3. Права та зобов’язання Сторін щодо субсидій та застосування антидемпінгових та компенсаційних заходів, у тому числі вирішення будь-яких спорів з цих питань, регулюються виключно Угодою СОТ.

Кожна Сторона несе повну відповідальність за дотримання усіх положень цієї Угоди та зобов’язана вжити усіх розумно необхідних заходів, наявних у неї, для забезпечення дотримання положень цієї Угоди регіональними урядами та органами влади в межах відповідної території та, окремо стосовно України, - обласними органами місцевого самоврядування, якщо цією Угодою не передбачено інше.

У випадках, коли ця Угода містить посилання або інкорпорує певні положення в формі посилання на інші угоди або правові інструменти в цілому або частково, такі посилання включатимуть також відповідні виноски, примітки щодо тлумачення та роз'яснювальні примітки. Крім випадків, коли посилання підтверджують існуючі права, такі посилання також включають будь-які наступні угоди, сторонами яких є Сторони, або зміни та доповнення, які є обов’язковими для Сторін.

1. Для цілей цієї Угоди, якщо не передбачено інше:

Угода 2017 року означає Угоду про вільну торгівлю між Україною та Канадою, вчинену в Києві 11 липня 2016 року, яка набрала чинності 1 серпня 2017 року;

громадянин означає фізичну особу, яка є громадянином Сторони відповідно до її законодавства;

Спільна комісія означає Спільну комісію, створену відповідно до Статті 27.1 (Спільна комісія);

Координатори означає координаторів Угоди, призначених відповідно до Статті 27.2 (Координатори Угоди);

мито включає митний або імпортний збір та платіж будь-якого виду, що стягується з або у зв’язку із ввезенням певного товару, у тому числі будь-який додатковий податок або додатковий збір, пов’язаний із ввезенням такого товару, однак не включає:

(a) збір, еквівалентний внутрішньому податку, запровадженому відповідно до Статті III:2 ГАТТ 1994 щодо подібних, безпосередньо конкурентних або взаємозамінних товарів Сторони, або щодо товарів, з яких такий імпортований товар був повністю або частково вироблений;

(b) антидемпінгове або компенсаційне мито, що стягується відповідно до національного законодавства Сторони;

(c) збір або інший обов’язковий платіж, що стягується відповідно до Статті VIII ГАТТ 1994; або

(d) надбавку, що пропонується або стягується з імпортованого товару, та яка виникає в будь-якій системі управління торгами у зв’язку із адмініструванням кількісних обмежень на імпорт, тарифних квот або рівнів тарифних преференцій;

Угода про митну оцінку означає Угоду про застосування Статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, що міститься у Додатку 1A до Угоди СОТ;

дні означає календарні дні;

Домовленість означає Домовленість про правила і процедури вирішення спорів, яка міститься у Додатку 2 до Угоди СОТ;

підприємство означає юридичну особу, що створена або організована відповідно до застосовного законодавства, не зважаючи на те чи є вона прибутковою або неприбутковою, яку має форму власності - приватну або державну, включно з корпорацією трастом, партнерством, одноосібним підприємством, спільним підприємством або іншим об’єднанням;

існуючий означає такий, що діє на дату набрання чинності цією Угодою;

ГАТС означає Генеральну угоду про торгівлю послугами, яка міститься у Додатку 1B до Угоди СОТ;

ГАТТ 1994 означає Генеральну угоду про тарифи й торгівлю 1994 року, яка міститься у Додатку 1A до Угоди СОТ;

товари Сторони означає вітчизняну продукцію у розумінні ГАТТ 1994 або будь-які товари, визначені Сторонами, включно з товарами, що походять з такої Сторони;

Гармонізована система (далі - ГС) означає Гармонізовану систему опису та кодування товарів, разом із Загальними правилами тлумачення, Примітками до розділів, Примітками до груп товарів та товарних підпозицій;

товарна позиція означає чотиризначний код або перші чотири цифри відповідного цифрового коду, що використовується у товарній номенклатурі за Гармонізованою системою;

захід включає закон, регламент, процедуру, вимогу або практику;

підданий означає фізичну особу, яка є громадянином Сторони або має право на постійне проживання на її території;

що походить з відповідної/іншої Сторони означає такий, котрий відповідає вимогам стосовно походження, визначеним у Главі 3 (Правила та процедури визначення походження);

особа, яка постійно проживає означає фізичну особу, яка має право на постійне проживання у Стороні відповідно до її законодавства;

особа означає фізичну особу або підприємство;

особа Сторони означає підданого або підприємство Сторони;

санітарний або фітосанітарний захід означає будь-який захід, зазначений у пункті 1 Додатку A до Угоди СФЗ ;

Угода СФЗ означає Угоду про застосування санітарних і фітосанітарних заходів, що є Додатком 1A до Угоди СОТ;

державне підприємство означає підприємство, яке є власністю Сторони або контролюється нею через участь у статутному капіталі;

товарна підпозиція означає шестизначний код або перші шість цифр коду, що використовується у товарній номенклатурі за Гармонізованою системою;

тарифна класифікація означає класифікацію товару або матеріалу за розділами, позиціями або підпозиціями Гармонізованої системи;

графік скасування тарифів означає Додаток 2-B (Національний режим та доступ до ринків - скасування тарифів);

територія означає:

(a) сухопутну територію, повітряний простір, внутрішні та територіальні води Сторони;

(b) виключну економічну зону Сторони; і

(c) континентальний шельф Сторони,

як визначено національним законодавством Сторони відповідно до міжнародного права;

UNCLOS означає Конвенцію Організації Об’єднаних Націй з морського права, вчинену в м. Монтего-Бей 10 грудня 1982 року;

СОТ означає Світову організацію торгівлі; та

Угода СОТ означає Марракеську Угоду про заснування Світової організації торгівлі, вчинену в м. Марракеш 15 квітня 1994 року.

2. Для цілей цієї Угоди слово в однині включає значення цього слова в множині, крім випадків, коли зазначено інше.

Для цілей цієї Угоди, якщо не передбачено інакше:

національний уряд означає:

(a) для Канади-Уряд Канади; та

(b) для України - Уряд України; та

регіональний уряд означає:

(a) для Канади - уряди провінцій, територій або місцеве самоврядування; та

(b) для України - виконавчі органи місцевого самоврядування областей, Автономної Республіки Крим та міст з особливим статусом.

Для цілей цієї Глави:

Угода про сільське господарство означає Угоду СОТ про сільське господарство, що міститься у Додатку 1-A до Угоди СОТ;

сільськогосподарський товар означає товар, включений у Додаток 1 до Угоди про сільське господарство ; та

експортна субсидія означає експортну субсидію за визначенням цього терміну у Статті 1(e) Угоди СОТ про сільське господарство.

Ця Глава застосовується щодо торгівлі товарами будь-якої Сторони, крім випадків, коли в цій Угоді передбачено інше.

1. Кожна Сторона надає національний режим товарам іншої Сторони відповідно до Статті III ГАТТ 1994, і з цією метою Стаття III ГАТТ 1994 включена до цієї Угоди та є її складовою.

2. Режим, який надається Стороною згідно з пунктом 1, означає щодо органу влади регіонального рівня режим не менш сприятливий, ніж режим найбільшого сприяння, який надається цим органом влади регіонального рівня подібним, безпосередньо конкуруючим або взаємозамінним товарам (залежно від конкретної ситуації) Сторони, частиною якої він є.

3. Ця Стаття не застосовується заходів, визначених у Додатку 2-A (Винятки щодо Статей 2.3 та 2.5).

1. Якщо інше не передбачено в цій Угоді, Сторона не може підвищувати існуюче або запроваджувати нове мито для товару, що походить з іншої Сторони.

2. Якщо інше не передбачено в цій Угоді, кожна Сторона застосовує встановлені нею мита на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до свого Графіку, наведеного у Додатку 2-B (Скасування тарифів).

3. У процесі скасування тарифів кожна Сторона повинна застосовувати до товарів, що походять з іншої Сторони, якими торгують між собою Сторони, найнижчу ставку мита, яка визначається шляхом порівняння ставки, встановленої відповідно до Графіку, наведеного у Додатку 2-B (Скасування тарифів), та діючої ставки у рамках режиму найбільшого сприяння (РНС).

4. На вимогу однієї зі Сторін Сторони повинні обговорити питання про прискорення процесу скасування мита, визначеного у їх Графіках у Додатку 2-B (Скасування тарифів), або про включення до Графіку Сторони товару, який не підпадає під скасування тарифів. Домовленість між Сторонами про прискорення скасування мита на певний товар або про включення певного товару до Графіку Сторони, наведеного у Додатку 2-B (Скасування тарифів), замінює ставку мита або перехідну категорію, визначених згідно з Графіком для цього товару, якщо вона затверджена кожною Стороною відповідно до застосовуваних нею внутрішніх процедур.

Для більшої певності Сторона може:

(a) змінювати тариф поза рамками цієї Угоди для товару, щодо якого не вимагається надання тарифних преференцій згідно з цією Угодою;

(b) підвищувати мито до рівня, встановленого у її Графіку у Додатку 2-В (Скасування тарифів), після зниження в односторонньому порядку;

(c) зберігати або підвищувати мито, як це дозволяється цією Угодою, Органом вирішення спорів СОТ або будь-якою угодою в рамках Угоди СОТ; або

(d) деталізувати тарифну лінію більш ніж на рівні підпозиції, за умови, що Сторона не стягуватиме з товару, включеного в цю нову тарифну лінію, мито за вищою ставкою ніж ставка, за якою справлялося мито з товару відповідно до Графіку Сторони у Додатку 2-В (Скасування тарифів) до введення нової тарифної лінії.

1. Якщо інше не передбачено в цій Угоді, Сторона не може запроваджувати або продовжувати застосовувати заборону чи обмеження на імпорт товару іншої Сторони або на експорт чи продаж на експорт товару, призначеного для території іншої Сторони, за винятком випадків, передбачених у Статті XI ГАТТ 1994, і з цією метою Стаття XI ГАТТ 1994 включена до цієї Угоди та є її невід’ємною частиною.

2. Права та зобов'язання, передбачені ГАТТ 1994, що включені в цю Угоду згідно з пунктом 1, забороняють:

(a) вимагати експортну ціну за обставин, коли заборонена інша форма обмеження; та

(b) вимагати імпортну ціну, за винятком того, як дозволяється при виконанні компенсаційних та антидемпінгових наказів та зобов’язань.

3. У випадку якщо Сторона запроваджує або продовжує застосовувати заборону чи обмеження на імпорт з країни, що не є Стороною, або на експорт до країни, що не є Стороною, будь-якого товару, ця Угода не заважає цій Стороні:

(a) обмежувати чи забороняти імпорт з території іншої Сторони товару країни, що не є Стороною; або

(b) вимагати в якості умови експорту товару цієї Сторони на територію іншої Сторони, щоб цей товар не реекспортувався до країни, що не є Стороною, прямо чи опосередковано, якщо він не споживається на території цієї іншої Сторони.

4. У випадку, якщо Сторона запроваджує або продовжує застосовувати заборону чи обмеження на імпорт товару з країни, що не є Стороною, Сторони повинні на вимогу іншої Сторони провести переговори щодо запобігання неправомірному втручанню або порушенню балансу при ціноутворенні, просуванні на ринок чи реалізації товарів іншої Сторони.

5. Ця стаття не застосовується до заходів, передбачених у Додатку 2-A (Винятки щодо Статей 2.3 та 2.5).

1. Жодна зі Сторін не може запроваджувати або продовжувати застосовувати платежі або збори, що стягуються у зв’язку із ввезенням товару іншої Сторони, за винятком відповідно до Статті VIII ГАТТ 1994, і для цієї цілі Стаття VIII ГАТТ 1994 включена до цієї Угоди та є її невід’ємною частиною.

2. Пункт 1 не забороняє Стороні встановлювати мито або збори, передбачені в пунктах (a), (b) або (d) визначення "мито'' Статті 1.5 (Визначення термінів загального застосування).

1. Сторони намагатимуться уникати введення обмежувальних заходів для цілей платіжного балансу.

2. Сторона, що має або якій загрожують серйозні проблеми, пов'язані із платіжним балансом, може, відповідно до умов, встановлених ГАТТ 1994, Домовленістю про положення ГАТТ 1994 щодо платіжного балансу та Декларацією про торговельні заходи для досягнення платіжного балансу, ухвалити заходи обмеження торгівлі, які повинні встановлюватися на обмежений строк, мати недискримінаційний характер і не виходити за межі, необхідні для виправлення ситуації з платіжним балансом.

3. До ухвалення зазначених заходів відповідно до пункту 2 Сторона повинна повідомити про них іншу Сторону.

4. Сторона, що вживатиме зазначених заходів, повинна невідкладно провести консультації з іншою Стороною та докласти всіх зусиль для того, щоб провести такі консультації до ухвалення цих заходів.

5. Заходи, передбачені цією Статтею, не повинні зменшувати відносні переваги, надані іншій Стороні в рамках цієї Угоди.

6. Для більшої впевненості винятки для цілей платіжного балансу, викладені у цій Статті, застосовуються виключно щодо заходів для цілей платіжного балансу по відношенню до торгівлі товарами.

Угода про митну оцінку регулює правила митної оцінки, що застосовуються Сторонами у їхній взаємній торгівлі. Сторони не повинні застосовувати у взаємній торгівлі альтернативні варіанти та застереження, дозволеними згідно зі статтею 20 та пунктами 2, 3 та 4 Додатку III до Угоди про митну оцінку .

Для більшої впевненості кожна Сторона може застосовувати експортне мито відповідно до своїх прав та зобов’язань в рамках СОТ.

Сторона не може запроваджувати або продовжувати застосовувати експортну субсидію на сільськогосподарські товари, що експортуються або є складовою товару, який експортується на територію іншої Сторони, після скасування іншою Стороною, невідкладно або після перехідного періоду, тарифу на ці сільськогосподарські товари відповідно до Додатку 2-B (Скасування тарифів).

Сторона не може застосовувати мито, передбачене статтею V Угоди про сільське господарство , до товарів іншої Сторони, які підпадають під скасування тарифів відповідно до Додатку 2-B (Скасування тарифів) та тарифного графіку такої Сторони.

Сторона не може ухвалювати або продовжувати застосовувати захід, що вимагає змішування міцних спиртних напоїв, що імпортуються з території іншої Сторони для розливу у пляшки, з міцними спиртними напоями цієї Сторони.

1. Цим Сторони продовжують діяльність Комітету з питань торгівлі товарами та правил визначення походження, який було засновано відповідно до Угоди 2017 року та який складається з представників кожної Сторони.

2. Комітет повинен збиратися на вимогу Сторони або Спільної комісії для розгляду будь-якого питання, що виникає відповідно до цієї Глави, Глави 3 (Правила та процедури визначення походження), Глави 4(Сприяння торгівлі) або Глави 5 (Торговельні заходи), але не менше одного разу на два роки, якщо інше не погоджено Сторонами.

3. Функції Комітету включають:

(a) сприяння торгівлі товарами між Сторонами, в тому числі шляхом обговорення питань прискорення скасування тарифів згідно з цією Угодою та інших питань, якщо необхідно;

(b) невідкладне розв’язання проблем бар’єрів у торгівлі товарами між Сторонами, особливо тих, що пов’язані із застосуванням нетарифних заходів, та, якщо необхідно, передачу таких питань на розгляд Спільної комісії;

(c) надання Спільній комісії рекомендацій щодо змін чи доповнень до цієї Глави, Глави 3 (Правила та процедури визначення походження), Глави 4 (Сприяння торгівлі), Глави 5 (Торговельні заходи) або будь-якого іншого положення цієї Угоди, що має відношення до Гармонізованої системи; та

(d) розгляд будь-яких інших питань, переданих йому на розгляд будь-якою Стороною, що стосуються імплементації та адміністрування Сторонами цієї Глави, Глави 3 (Правила та процедури визначення походження), Глави 4 (Сприяння торгівлі) або Глави 5 (Торговельні заходи).

4. Цим Сторони продовжують діяльність Підкомітету з питань сільського господарства, утворений відповідно до Угоди 2017 року, який повинен:

(a) якщо в цій Главі не передбачено інше, проводити засідання упродовж 60 днів з дня надходження вимоги від однієї зі Сторін;

(b) створювати форуми для обговорення Сторонами проблем, що виникають в результаті імплементації цієї Угоди щодо сільськогосподарських товарів;

(c) передавати на розгляд Комітету будь-які питання, передбачені підпунктом (b), щодо яких Підкомітет не досяг згоди; та

(d) передавати на розгляд Комітету домовленості, досягнуті згідно з цим пунктом.

5. На вимогу однієї із Сторін Сторони повинні скликати на зустріч своїх посадових осіб, відповідальних за митні питання, імміграцію, перевірку харчових та сільськогосподарських товарів, об’єктів прикордонного контролю або регулювання перевезень (залежно від конкретної ситуації), для розв’язання проблем, пов’язаних із рухом товарів через пункти ввезення кожної зі Сторін.

Заходи щодо Канади

1. Статті 2.3 та 2.5 не застосовуються до:

(a) заходів, у тому числі тих, дію яких подовжено, швидко відновлено чи змінено, що стосуються:

(i) експорту деревини усіх видів;

(ii) експорту непереробленої риби згідно з чинними вимогами законодавства провінцій;

(iii) імпорту товарів заборонених тарифних позицій 9897.00.00, 9898.00.00 та 9899.00.00, зазначених у її Графіку щодо Митного тарифу;

(iv) встановлених в Канаді акцизних зборів на чистий спирт, що використовується у виробництві, згідно з існуючими положеннями Закону про акцизи 2001 р. (Збірка законодавчих актів Канади (S.C. 2002, с. 22), зі змінами та доповненнями;

(v) використання судів у каботажних перевезеннях Канади;

(vi) внутрішнього продажу та реалізації вина та міцних алкогольних напоїв; або

(b) дій з боку Канади, дозволених Органом вирішення спорів СОТ у спорі між Сторонами відповідно до Угоди СОТ.

1. Як передбачено у Графіках кожної зі Сторін, що додаються до цього Додатку, щодо скасування або зниження мита кожною Стороною згідно зі Статтею 2.4(2) застосовуються такі перехідні категорії, починаючи з 1 січня 2024 року:

(a) мито на товари, що походять з відповідної Сторони, повністю скасовується, а ці товари звільняються від сплати мита з моменту набрання чинності цією Угодою та кожен наступний рік у такий спосіб:

(i) для України на товари груп 1-97 Гармонізованої системи, що передбачають мито за ставкою режиму найбільшого сприяння та не включені до Графіку України, та

(ii) для Канади на товари Груп 1-97 Гармонізованої системи, що передбачають мито за ставкою режиму найбільшого сприяння та не включені у Графік Канади;

(b) мита на товари, походженням з відповідної Сторони, зазначені в перехідній категорії А у Графіку Сторони, повинні бути зменшені на одну п'яту базової ставки;

(c) мита на товари, походженням з відповідної Сторони, зазначені в перехідній категорії B у Графіку Сторони, повинні бути зменшені на три десятих базової ставки;

(d) мита на товари, походженням з відповідної Сторони, зазначені в перехідній категорії С у Графіку Сторони, повинні бути зменшені в половину від базової ставки;

(e) товари, зазначені в перехідній категорії E у Графіку Сторони, виключені із зобов'язань щодо мит.

2. Тарифна квота на свинину:

(a) товари, походженням з відповідної Сторони, в сумарній кількості 20000 метричних тон, що включені в позиції з позначкою "Тарифна квота на свинину" у Графіку для України, звільняються від сплати мита;

(b) мита на товари, походженням з відповідної Сторони, в сумарних кількостях, що перевищують сумарну кількість, зазначену у підпункті (а), повинні бути встановлені за ставкою, не вищою за базову ставку мита, встановлену для такої позиції в Графіку України;

(c) Україна здійснює адміністрування цієї тарифної квоти відповідно до пункту 3;

(d) після набрання чинності цією Угодою, у разі надання Україною іншій країні більш сприятливого режиму для тарифних позицій, зазначених у підпункті (e), на вимогу однієї зі Сторін Сторони повинні провести консультації для обговорення питання про надання Канаді режиму, що надається таким товарам іншої країни; та

(e) підпункти (a), (b), (c) і (d) застосовуються до таких тарифних позицій:

0203.21.10.00, 0203.21.90.00,0203.22.11.00, 0203.22.19.00, 0203.22.90.00, 0203.29.11.00,0203.29.13.00, 0203.29.15.00, 0203.29.55.00, 0203.29.59.00, 0203.29.90.00, 0206.41.00.00, 0206.49.00.00, 0209.10.11.00.

3. Адміністрування та впровадження тарифних квот:

(a) Україна повинна запровадити та здійснити адміністрування тарифних квот, встановлених згідно з цим Додатком, відповідно до цієї Угоди, Статей I та XIII ГАТТ 1994 та Угоди СОТ про процедури ліцензування імпорту;

(b) Україна повинна забезпечити, щоб:

(i) процедури адміністрування тарифних квот були прозорими, доступними для громадськості, застосовувалися вчасно, носили недискримінаційний характер, реагували на зміни ринкових умов і не були занадто адміністративно обтяжливими;

(ii) будь-яка особа Сторони, яка виконує юридичні та адміністративні вимоги України, мала право на використання тарифної квоти, встановленої для України;

(iii) тарифні квоти встановлювалися виключно національним урядом, і щоб їх адміністрування не було делеговане іншій особі; і

(iv) здійснювалося все можливе для адміністрування тарифної квоти у спосіб, що сприяє торгівлі і дозволяє імпортерам використовувати її повною мірою;

(c) з 1 січня 2024 року встановлені річні об’єми застосовуються протягом періоду з 1 січня до 31 грудня кожного календарного року;

(d) всі тарифні квоти для поставок в Україну розподіляються за принципом "перший прийшов - перший обслуговується";

(e) упродовж кожного року орган з митного адміністрування України зобов'язаний вчасно і на постійній основі публікувати на спеціалізованому загальнодоступному інтернет-сайті адміністративні процедури, коефіцієнти використання та інші наявні показники для кожної з тарифних квот, встановлених в рамках цієї Угоди;

(f) коли фактичний річний обсяг імпорту за тарифною квотою досягає сумарної кількості, встановленої по будь-якій тарифній квоті на цей рік, Україна повинна упродовж 10 днів опублікувати повідомлення про це на спеціалізованому загальнодоступному сайті;

(g) Канада зобов'язана сповіщати Україну у разі встановлення в документах, що видаються у Канаді, вимог до товарів, що експортуються з Канади за тарифною квотою відповідно до цієї Угоди;

(h) у разі одержання Україною повідомлення відповідно до підпункту (g), Україна повинна дозволяти ввезення за тарифними квотами тільки тих продуктів, які супроводжуються такою документацією;

(i) після набрання чинності цією Угодою кожна Сторона призначає контактний пункт для сприяння обміну інформацією з питань, пов'язаних із тарифними квотами, і надає реквізити такого контактного пункту іншій Стороні;

(j) Україна не повинна встановлювати умови застосування або використання кількості, передбаченої за тарифною квотою, на реекспорт сільськогосподарських товарів або будь-яке спеціальне кінцеве використання.

(k) Україна не повинна враховувати некомерційний вантаж при обчисленні сукупної кількості продукції, імпортованої в рамках тарифної квоти; та

(l) на письмову вимогу однієї зі Сторін Сторони повинні упродовж 30 днів скликати засідання Підкомітету з сільського господарства для обговорення адміністрування тарифних квот, встановлених відповідно до цієї Угоди, з метою досягнення взаємоприйнятного рішення.

4. Для України базовою ставкою для визначення проміжної ставки мита на перехідний період є ставка мита РНС на 1 січня 2011 року. Для Канади базовою ставкою для визначення проміжної ставки мита на перехідний період для будь-якого товару є ставка мита, застосовувана в режимі найбільшого сприяння на 1 січня 2010 року.

5. Для цілей зменшення мита відповідно до Статті 2.4 ставки мита на перехідний період округлюються в меншу сторону принаймні до найближчої десятої процентного пункту, або, якщо ставка мита виражається у грошових одиницях, принаймні до найближчої 0,001 офіційної грошової одиниці Сторони.

6. Для цілей цієї Угоди:

(a) Графік Канади є автентичним англійською та французькою мовами; і

(b) Графік України є автентичним українською мовою.

Для цілей цієї Глави:

аквакультура означає вирощування водних організмів, включаючи рибу, молюсків, ракоподібних, інших водних безхребетних та водних рослин з таких насінних матеріалів як ікра, мальки, рибна молодь та личинки, шляхом втручання у процеси розплодження або росту з метою збільшення виробництва, наприклад зариблювання, вигодовування або захист від хижаків;

класифікований означає, що товар віднесений до певної товарної позиції або товарної підпозиції Гармонізованої системи;

митний орган означає будь-який орган державної влади, який за законодавством Сторони відповідає за адміністрування та застосування законодавства з митних питань;

митна вартість означає вартість, що визначається відповідно до Угоди про митну оцінку;

визначення походження означає визначення того, чи відповідає товар вимогам для визнання його "товаром, що походить з відповідної Сторони" відповідно до цієї Глави;

експортер означає експортера, розташованого на території Сторони;

ідентичні товари, що походять з відповідної Сторони означає товари, що є однаковими в усіх відношеннях, у тому числі за фізичними характеристиками, якістю та репутацією, незалежно від незначних відмінностей у вигляді, що не стосуються визначення походження цих товарів відповідно до цієї Глави;

імпортер означає імпортера, розташованого на території Сторони;

матеріал означає будь-який інгредієнт, компонент, частину або продукт, який використовується при виробництві іншого продукту;

маса-нетто матеріалу іншого походження означає масу матеріалу, що використовується у виробництві товару, без маси упаковки матеріалу;

маса-нетто товару означає масу товару без маси упаковки;

виробник означає особу, яка займається будь-яким видом обробки або переробки, у тому числі такими операціями як вирощуванням, видобуванням, розведенням, збором врожаю, рибальством, ловлею, полюванням, виготовленням, збиранням або розбиранням товару;

товар означає результат виробництва, навіть якщо він призначений для використання в якості матеріалу при виробництві іншого продукту;

виробництво означає будь-який вид обробки або переробки, у тому числі такі операції як вирощування, видобування, розведення, збір врожаю, рибальство, ловля, полювання, виготовлення, збиранням або розбиранням товару;

вартість транзакції або ціна франко-завод товару означає ціну, що фактично сплачена або підлягає сплаті виробнику товару за місцем останньої виробничої операції, і повинна включати вартість усіх матеріалів. Якщо ціна фактично не сплачена або не підлягає сплаті чи не включає вартість усіх матеріалів, вартість транзакції або ціна франко-завод товару:

(a) повинна включати вартість усіх матеріалів i витрати на виробництво у процесі виготовлення товару, що розраховуються відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку; та

(b) може включати суми основних витрат і прибутку для виробника, що можуть бути обґрунтовано віднесені до товару.

Будь-які внутрішні податки, що фактично відшкодовуються або можуть відшкодовуватися у разі експорту готового товару, виключаються. Будь-які витрати, понесені після виходу товару з місця виготовлення, такі як витрати на транспортування, завантаження, розвантаження, обробку або страхування, не повинні враховуватись при розрахунку вартості транзакції або ціни франко-завод товару; та

вартість матеріалів іншого походження означає митну вартість матеріалу на момент його ввезення до Сторони, що визначається відповідно до Угоди про митну оцінку. Вартість матеріалу іншого походження повинна включати витрати, понесені під час транспортування матеріалу до місця ввезення, такі як витрати на транспортування, завантаження, розвантаження, перевантаження або страхування. Якщо митна вартість не відома або не може бути визначена, вартістю матеріалу іншого походження буде перша з цін, які піддаються визначенню, сплачена за матеріали в Канаді або в Україні.

1. Для цілей цієї Угоди вважається, що товар походить з тієї Стороні, в якій відбулася остання виробнича операція, якщо на території Сторони або на території обох Сторін відповідно до Статті 3.3 він був:

(a) повністю вироблений у розумінні Статті 3.4;

(b) вироблений виключно з матеріалів, що походять з відповідної Сторони, в тому числі з матеріалів, зазначених у Статті 3.5(2); або

(c) підданий достатній переробці у розумінні Статті 3.5.

2. Крім випадків, передбачених у Статтях 3.3(3)та 3.3(4), умови, викладені в цій Главі щодо набуття статусу походження, повинні постійно виконуватися безперервно на території однієї або обох Сторін.

1. Товар, який походить з Сторони, вважається товаром, що походить з іншої Сторони, якщо він використовувався там як матеріал для виробництва товару.

2. Експортер може враховувати виробництво, проведене на території іншої Сторони з матеріалом іншого походження, для цілей визначення статусу походження товару.

3. З урахуванням пункту 4, якщо, відповідно до Угоди СОТ, кожна Сторона має угоду про вільну торгівлю з іншою державою, що не є Стороною, з якою також має угоду про вільну торгівлю інша Сторона, матеріали держави, що не є Стороною, можуть враховуватися при визначенні походження товару у рамках цієї Угоди.

4. Сторона має привести в дію пункт 3 за згодою Сторін на відповідних умовах.

Зазначені нижче товари вважаються повністю одержаними у Стороні:

(a) корисні копалини та інші неживі природні ресурси, видобуті або одержані на території Сторони;

(b) овочі, рослини та товари рослинного походження, вирощені або зібрані на території Сторони;

(c) живі тварини, народжені та вирощені на території Сторони;

(d) продукція:

(i) одержана від живих тварин на території Сторони;

(ii) із забитих тварин, народжених і вирощених на території Сторони;

(e) продукція:

(i) мисливського промислу, ловлі або рибальського промислу, здійснюваного на території Сторони;

(ii) аквакультури, вирощена на території Сторони;

(f) риба, молюски та інші морські організми, видобуті з моря, морського дна, океанського дна чи надр за межами територіальних вод Сторін судном, що зареєстроване, приписане або включене в реєстр Сторони і має право ходити під її прапором;

(g) продукція, виготовлена на борту плавзаводів Сторін виключно з продукції, зазначеної в пункті (f), за умови, що такі плавзаводи зареєстровані, приписані або включені в реєстр Сторони і мають право ходити під її прапором;

(h) корисні копалини та інші неживі природні ресурси, добуті або видобуті з морського дна, надр або океанського дна Району, як визначено статтею 1(1) UNCLOS, Стороною чи особою Сторони, за умови, що Сторона або особа Сторони має права на розробку цього морського дна, надр або океанського дна;

(i) сировина, видобута з товарів, що були у вжитку, зібраних на території Сторони, за умови, що ці товари придатні виключно для такої переробки;

(j) компоненти, видобуті з товарів, що були у вжитку, зібраних на території Сторони, за умови, що ці товари придатні тільки для такого використання, якщо компонент:

(i) входить до складу іншого товару; або

(ii) піддавався подальшій обробці, що призвела до появи товару з експлуатаційними показниками або строками експлуатації, еквівалентними або подібними до строків і показників нового товару такого ж типу; та

(k) товари на будь-якій стадії виробництва, що виготовляється на території Сторони виключно з товарів, зазначених у пунктах (a) - (j).

1. Для цілей Статті 3.2 товари, що не повністю одержані, вважаються такими, що піддавались достатній переробці, якщо задовольняються умови, зазначені у Додатку 3-A.

2. Якщо матеріал іншого походження піддається достатній переробці, одержаний з нього товар вважається таким, що походить з відповідної Сторони, і матеріали іншого походження у складі такого товару не враховуються, за умови, що надалі такий товар використовується у виробництві іншого товару.

1. Незважаючи на положення Статті 3.5(1), та за винятком того, як передбачено у пунктах 2,3 та 4, якщо матеріали іншого походження, що використовуються у виробництві товару, не відповідають умовам, визначеним у Додатку 3-A, товар може вважатися таким, що походить з відповідної Сторони, за умови, що:

(a) сукупна вартість матеріалів іншого походження не перевищує 10 відсотків від вартості транзакції або ціни франко-завод товару;

(b) будь-які частки, визначені у Додатку 3-A як відсоток від максимальної вартості, обсягу або маси матеріалів іншого походження не перевищені внаслідок застосування цього пункту; та

(с) товар відповідає всім іншим застосовним вимогам цієї Глави.

2. Товар Груп 50 - 60 Гармонізованої системи, який є товаром іншого походження, оскільки певні матеріали іншого походження, використані у його виробництві, не відповідають вимогам, встановленим для цього товару в Додатку 3-A, незважаючи на це вважається таким, що походить з відповідної Сторони, якщо сукупна маса цих матеріалів не перевищує 10 відсотків від сукупної маси цього товару.

3. До товарів Груп 61 - 62 Гармонізованої системи застосовується Примітка до Групи 61 або Групи 62, залежно від конкретної ситуації.

4. Товар Групи 63 Гармонізованої системи, який є товаром іншого походження, оскільки певні матеріали іншого походження, використані у виробництві складової товару, що визначає тарифну класифікацію товару, не відповідають вимогам, встановленим для цього товару в Додатку 3-A, незважаючи на це вважається таким, що походить з відповідної Сторони, якщо сукупна маса всіх матеріалів у складі цієї складової не перевищує 10 відсотків від сукупної маси цього компоненту.

5. Дія Статті 3.7(с) поширюється на пункти 1-4.

6. Пункт 1 не застосовується до товарів, повністю одержаних у Стороні у розумінні Статті 3.4.

Для цілей цієї Глави:

(a) тарифна класифікація конкретного товару або матеріалу визначається відповідно до Гармонізованої системи;

(b) якщо товар, що складається з групи або комплекту виробів або компонентів, класифікується відповідно до умов Гармонізованої системи в одній з ними товарній позиції або підпозиції, всі разом вони становлять єдиний товар; та

(c) якщо партія товару складається з кількох ідентичних товарів, що класифікуються в одній товарній позиції або товарній підпозиції Гармонізованої системи, кожен з цих товарів повинен розглядатися окремо.

1. У випадках, коли відповідно до Правила 5 Основних правил інтерпретації Гармонізованої системи упаковка включається до складу товару для цілей класифікації, вона враховується при визначенні того, чи всі матеріали іншого походження, які використовуються у виробництві товару, відповідають вимогам, встановленим у Додатку 3-A.

2. Пакувальні матеріали та контейнери, в які товар пакується для транспортування, не враховуються при визначенні походження такого товару.

1. Якщо:

(a) використані у виробництві товару матеріали, що походять з відповідної Сторони, та матеріали іншого походження є однорідними, то для визначення походження однорідних матеріалів не вимагається їх фізичне відокремлення та окрема ідентифікація і дозволяється визначати їх походження за системою управління запасами.

(b) однорідні товари, що походять з відповідної Сторони, або товари іншого походження були фізично об’єднані або змішані на складі Сторони до їх експортування іншій Стороні, для визначення походження однорідних товарів не вимагається їх фізичне відокремлення та окрема ідентифікація і дозволяється визначати походження за системою управління запасами.

2. Система управління запасами повинна:

(a) забезпечувати, щоб у будь-який момент статус походження одержали не більше товарів, ніж у разі фізичного відокремлення однорідних матеріалів або однорідних товарів;

(b) зазначати кількість матеріалів або товарів, що походять з відповідної Сторони, або іншого походження разом з датою їх включення в відомість інвентаризації, та, якщо це вимагається відповідним правилом визначення походження, разом із вартістю цих матеріалів або товарів;

(c) зазначати кількість товарів, виготовлених з використанням однорідних матеріалів, або кількість однорідних товарів, що поставляються клієнтам, які вимагають засвідчення походження з певної Сторони для цілей отримання преференційного тарифного режиму за цією Угодою, та клієнтам, які не вимагають такого засвідчення; та

(d) зазначати, чи відомість інвентаризації товарів, що походять з відповідної Сторони, була надана у кількості, достатній для того, щоб довести наявність у цих товарів статусу походження.

3. Для цілей пункту 1 "однорідні матеріали" або "однорідні товари" означають матеріали або товари одного виду та однакової комерційної якості, з однаковими технічними та фізичними характеристиками, та які неможливо відрізнити один від одного для цілей визначення походження.

Комплектуючі, запасні частини та інструменти, що поставляються разом з товаром, є стандартними комплектуючими, запасними частинами та інструментами і поставляються за однією накладною з товаром у стандартній для товару кількості та за стандартною вартістю:

(a) враховуються при обчисленні вартості відповідних матеріалів іншого походження у випадках, коли застосовне до товару правило визначення походження, викладене у Додатку 3-A, зазначає максимальну частку вартості матеріалів іншого походження; та

(b) не враховуються при визначенні того, чи всі матеріали іншого походження, використані у виробництві товару, підпадають під відповідну зміну тарифної класифікації чи інші вимоги, викладених у Додатку 3-A.

1. За винятком того, як передбачено в Додатку 3-А, набір, класифікований як такий в результаті застосування Правила 3 Основних правил інтерпретації Гармонізованої системи, вважається товаром, що походить з відповідної Сторони, за умови, що:

(a) всі товари, що входять до складу такого набору, вважаються товарами, що походять з відповідної Сторони; або

(b) якщо до складу набору входить товар іншого походження, вартість товарів іншого походження, що входять до цього набору, не має перевищувати 25 відсотків вартості транзакції або ціни франко-завод такого набору.

2. Вартість товарів іншого походження, що входять до набору, обчислюється у такий саме спосіб, як і вартість матеріалів іншого походження.

3. Вартість транзакції або ціна франко-завод набору обчислюється у такий саме спосіб, як і вартість транзакції або ціна франко-завод товару.

Для встановлення походження товару не обов’язково визначати походження наступних елементів, що могли використовуватись для його виробництва:

(a) електрична енергія та паливо;

(b) промислове устаткування та обладнання;

(c) машини та інструменти;

(d) матеріалів, що не входять та не повинні входити до складу кінцевого товару.

1. Товар, виготовлений відповідно до вимог Статті 3.2, не вважається таким, що походить з відповідної Сторони, якщо після такого виробництва товар:

(a) піддається подальшій переробці чи іншим операціям за межами території Сторін, за винятком розвантаження, перевантаження чи будь-якої іншої операції, необхідної для збереження його у доброму стані, для транспортування на територію Сторони; або

(b) не перебуває під митним контролем під час знаходження за межами території Сторін.

2. Зберігання товарів і партій товарів або розбивка партій товарів на кілька частин дозволяються під відповідальність експортера або наступного власника товарів, та за умови, що товари залишаються під митним контролем в країні або країнах транзиту.

У разі повернення товару, що походить з відповідної Сторони і був експортований до країни, що не є Стороною, цей товар має вважатися товаром іншого походження, крім випадків, коли митним органам може бути доведено задовільним чином, що товар, який повертається:

(a) є тим саме товаром, що був експортований; та

(b) не піддавався жодним операціям, окрім необхідних для його збереження у доброму стані.

1. Товари, що походять з України, при ввезенні в Канаду, та товари, що походять з Канади, при ввезенні в Україну користуються перевагами преференційного тарифного режиму в рамках цієї Угоди на підставі декларації ("декларація про походження").

2. Декларація про походження зазначається на інвойсі або іншому комерційному документі, що містить опис товару, який походить з відповідної Сторони, з достатньою для його ідентифікації деталізацією.

3. Версії тексту декларації про походження різними мовами наведені у Додатку 3-B.

1. Кожна Сторона забезпечує, щоб декларація про походження, зазначена у Статті 3.15(1), була заповнена експортером на території Сторони, з якої походить товар, для отримання преференційного тарифного режиму для цього товару на території іншої Сторони.

2. Кожна Сторона вимагає, щоб експортер, який заповнює декларацію про походження, на вимогу митного органу Сторони-експортера надав копію декларації про походження і всі документи, що підтверджують статус походження відповідних товарів, у тому числі супровідні документи або письмові довідки від виробників або постачальників, а також виконав інші вимоги цієї Глави.

3. Кожна Сторона вимагає, щоб декларація про походження була оформлена та підписана експортером, якщо Сторонами не передбачено інакше.

4. Декларація про походження може бути заповнена експортером під час експортування або після експортування товару, до якого вона відноситься, за умови, що вона буде надана Стороні-імпортеру упродовж двох років або довшого строку, визначеного законодавством Сторони-імпортера, після імпортування товару, на який вона оформлена.

5. Митний орган Сторони-імпортера може, відповідно до національного законодавства, дозволити використання декларації про походження до декількох партій ідентичних товарів, що походять з відповідної Сторони, упродовж строку, що не перевищує 12 місяців від дати, зазначеної експортером у декларації.

6. Експортер, який заповнив декларацію про походження і дізнався або має підстави вважати, що декларація про походження містить неточну інформацію, негайно письмово сповіщає імпортера про будь-які зміни, що впливають на статус походження кожного товару, якого стосується декларація про походження.

7. Сторони можуть дозволити створення системи, яка дає можливість подання декларації про походження в електронній формі і безпосередньо експортером на території однієї Сторони імпортеру на території іншої Сторони, у тому числі заміну підпису експортера на декларації про походження електронним підписом або ідентифікаційним кодом.

1. Декларація про походження є дійсною упродовж 12 місяців з дати її заповнення експортером або упродовж довшого терміну, встановленого Стороною-імпортером. Звернення до митних органів Сторони-імпортера за наданням преференційного тарифного режиму приймаються упродовж терміну дії декларації про походження.

2. Декларація про походження, що подається митному органу Сторони-імпортера після закінчення терміну дії, зазначеного в пункті 1, може бути прийнята для надання преференційного тарифного режиму згідно з законодавством Сторони-імпортера.

1. Кожна Сторона забезпечує, щоб для звернення за наданням преференційного тарифного режиму імпортер:

(a) надав митному органу Сторони-імпортера декларацію про походження відповідно до вимог та процедур, застосовуваних Стороною-імпортером;

(b) якщо цього вимагає митний орган Сторони-імпортера, надав переклад декларації про походження; та

(c) якщо цього вимагає митний орган Сторони-імпортера, надав на додаток або як частину декларації свідчення про відповідність товару умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.

2. Кожна Сторона вимагає, щоб імпортер, який дізнався або має підстави вважати, що декларація про походження товару, якому наданий преференційний тарифний режим, містить неправильну інформацію, негайно письмово сповістив митний орган Сторони-імпортера про будь-яку зміну, що впливає на статус походження цього товару, та здійснив митні платежі, що підлягають сплаті.

3. Якщо імпортер звертається за наданням преференційного тарифного режиму для товару, що імпортується з території іншої Сторони, Сторона-імпортер може відмовити у наданні преференційного тарифного режиму у разі невиконання імпортером будь-якої вимоги цієї Глави.

4. Сторона забезпечує, відповідно до свого національного законодавства, що у разі ввезення на територію цієї Сторони товару, який був би кваліфікований як такий, що походить з відповідної Сторони, якби на момент його ввезення імпортер мав декларацію про походження, імпортер цього товару має право упродовж не менше ніж трьох років з дати ввезення подати заяву про відшкодування йому мита, сплаченого через те, що до товару не був застосований преференційний тарифний режим.

1. Кожна Сторона через свої митні органи може вимагати від імпортера підтвердження того, що товар, щодо якого імпортер звертається для надання преференційного тарифного режиму, транспортувався відповідно до положень Статті 3.13, надавши для цього:

(a) документи перевізника, у тому числі товаросупровідні або товарно-транспортні накладні, із зазначенням маршруту транспортування і всіх місць відвантаження та перевантаження товару до його ввезення; та

(b) у разі транзиту товару через території Сторін або його перевантаження за межами територій Сторін - копії документів митного контролю із зазначенням для цього митного органу, що товар залишався під митним контролем під час перебування за межами території Сторін.

У випадках, коли на вимогу імпортера та на умовах, встановлених митними органами Сторони-імпортера, товари у розібраному чи незібраному вигляді у розумінні Правила 2 (а) Основних правил інтерпретації Гармонізованої системи, що відносяться до Розділів XVI та XVII або товарних позицій 7308 і 9406 Гармонізованої системи, імпортуються партіями, єдина декларація про походження на ці товари надається на вимогу такому митному органу при ввезенні першої партії.

1. Сторона може, відповідно до національного законодавства, звільнити від необхідності подання декларації про походження, як зазначено у Статті 3.18, при ввезенні з іншої Сторони невеликих партій товарів, що походять з іншої Сторони, та товарів, що входять до складу особистого багажу пасажира, який прибув з іншої Сторони.

2. Сторона може не поширювати дію пункту 1 на будь-яке ввезення товарів, якщо таке ввезення є частиною низки ввезень і є підстави обґрунтовано вважати, що ввезення здійснювалося або було організоване з метою ухилення від виконання вимог цієї Глави, що стосуються декларації про походження.

3. Сторони можуть встановлювати обмеження щодо вартості товарів, зазначених у пункті 1, та повідомляють одна одній про такі обмеження.

Документи, зазначені в Статті 3.16(2), можуть включати документи, що стосуються:

(a) виробничих процесів, яким піддавався товар, що походить з відповідної Сторони, або матеріали, використані у виробництві такого товару;

(b) придбання, вартості, ціни та оплати за товар;

(c) походження, придбання, вартості, ціни та оплати за всі матеріали, в тому числі за нейтральні елементи, використані у виробництві товару; та

(d) відвантаження товару.

1. Кожна Сторона вимагає, щоб експортер, який заповнив декларацію про походження, зберігав копію цієї декларації, а також всі супровідні документи, зазначені у Статті 3.22, упродовж трьох років після оформлення декларації про походження або довшого строку, визначеного Стороною-експортером.

2. Кожна Сторона передбачає, що у випадках, коли експортер при оформленні декларації про походження спирався на письмову довідку виробника, виробник зобов’язаний зберігати облікові матеріали відповідно до пункту 1.

3. У випадках, коли це передбачено в законодавстві Сторони-імпортера, імпортер, якому був наданий преференційний тарифний режим, зберігає документацію на ввезену продукцію, включаючи копію декларації про походження, упродовж трьох років з дати, коли преференційний режим було надано, або упродовж довшого періоду, встановленого Стороною-імпортером.

4. Кожна Сторона, відповідно до свого законодавства, дозволяє імпортерам, експортерам та виробникам на своїй території зберігати документацію або облікові матеріали на будь-якому носії, за умови, що ця документація або облікові матеріали можуть бути отримані та роздруковані з такого носія.

5. Сторона вправі відмовити у преференційному тарифному режимі щодо товару, походження якого перевіряється, якщо імпортер, експортер або виробник товару, який зобов’язаний зберігати облікові матеріали або документацію відповідно до цієї Статті:

(a) не зберігав облікові матеріали або документацію, що стосуються визначення походження товару, відповідно до вимог цієї Глави; або

(b) відмовляє у наданні доступу до цих облікових матеріалів або документації.

1. Виявлення неістотних розбіжностей між даними декларації про походження та даними документації, що подається в митні органи для оформлення ввезення товару, не позбавляє, через цей факт, юридичної сили декларацію про походження, якщо буде встановлено, що ця документація відповідає поставленому товару.

2. Очевидні формальні помилки, такі, як друкарські помилки, у декларації про походження, не призводять до відмови в її прийнятті, якщо ці помилки не викликають сумнівів щодо правильності інформації, викладеної в документі.

1. Сторони співпрацюють в уніфікації адміністрування та тлумачення положень цієї Глави та через свої митні органи допомагають одна одній у перевірці статусу походження товару, на основі якого підготовлена декларація про походження.

2. З метою полегшення процедури перевірки або надання допомоги, зазначеної у пункті 1, митні органи Сторін надають один одному адреси відповідальних митних органів.

3. Передбачається, що митний орган Сторони-експортера нестиме всі витрати при здійсненні дій, зазначених у пункті 1.

4. Крім того передбачається, що митні органи Сторін обговорюватимуть в цілому зміст та механізм процесу перевірки, у тому числі очікуваний обсяг робіт та пріоритетні теми для обговорення. У разі виняткового збільшення кількості заяв на проведення перевірки митні органи Сторін проводять консультації щодо визначення пріоритетів та заходів щодо регулювання обсягу робіт, з урахуванням практичних вимог.

5. Стосовно товарів, які вважаються такими, що походять з відповідної Сторони відповідно до положень Статті 3.3, Сторони можуть взаємодіяти з країнами, що не є Сторонами, з метою розробки митних процедур, заснованих на принципах цієї Глави.

1. Для забезпечення належного застосування цієї Глави Сторони допомагають одна одній через свої митні органи у перевірці походження товарів та правильності заяв про надання преференційного тарифного режиму.

2. Сторони забезпечують, щоб запит щодо перевірки походження товару та дотримання всіх інших вимог цієї Глави, здійснювався:

(a) на основі методів оцінки ризику, які застосовуються митними органами Сторони-імпортера, що можуть включати довільну вибірку, або

(b) у випадках, коли Сторона-імпортер має обґрунтовані сумніви.

3. Митний орган Сторони-імпортера може здійснити перевірку походження товару шляхом направлення письмової вимоги про проведення перевірки походження товару митним органом Сторони-експортера. При поданні вимоги про проведення такої перевірки митний орган Сторони-імпортера надає митному органу Сторони-експортера:

(a) відомості про митний орган, який подає вимогу;

(b) назву експортера або виробника, що підлягає перевірці;

(c) предмет і обсяг перевірки; та

(d) копію декларації про походження та, коли це застосовується, будь-яку іншу відповідну документацію.

4. За необхідності митний орган Сторони-імпортера може вимагати, відповідно до пункту 3, надання митним органом Сторони-експортера конкретної документації та інформації.

5. Вимога, що висувається митним органом Сторони-імпортера відповідно до пункту 3, надається митному органу Сторони-експортера у формі цінного або рекомендованого листа або будь-яким іншим способом, що забезпечує підтвердження одержання вимоги цим митним органом.

6. Перевірка походження здійснюється митним органом Сторони-експортера. Для цього митний орган може, відповідно до національного законодавства, вимагати надання документації, запитувати представлення доказів або відвідувати приміщення експортера або виробника для перевірки облікових матеріалів, зазначених у Статті 3.22, та для огляду потужностей, що використовуються для виробництва товару.

7. Якщо експортер при оформленні декларації про походження спирався на письмову довідку виробника чи постачальника, експортер може забезпечити надання виробником чи постачальником документації або інформації безпосередньо до митного органу Сторони-експортера на прохання цієї Сторони.

8. У найкоротший термін та у будь-якому випадку упродовж 12 місяців після отримання вимоги, зазначеної в пункті 3, митний орган Сторони-експортера завершує перевірку походження товару та дотримання інших вимог цієї Глави, і:

(a) надає до митного органу Сторони-імпортера у формі цінного або рекомендованого листа чи будь-яким іншим способом, що забезпечує підтвердження одержання відповідного документу цим митним органом, письмовий звіт, необхідний для визначення того, чи походить товар з відповідної Сторони, із зазначенням:

(i) результатів перевірки;

(ii) опису товару, що є предметом перевірки, та тарифної класифікації відповідно до застосування правила визначення походження;

(iii) опису і пояснення щодо процесу виробництва, достатніх для обґрунтування статусу походження товару;

(iv) інформацію про спосіб, у який була проведена перевірка; та

(v) за необхідності, супровідну документацію.

(b) якщо це передбачено національним законодавством, повідомити експортера про своє рішення, чи походить походження товару.

9. Термін, зазначений в пункті 8, може бути подовжений за взаємною згодою митних органів, яких це стосується.

10. У період підготовки результатів перевірки походження, що здійснюється відповідно до пункту 8, митний орган Сторони-імпортера, за умови виконання будь-яких запобіжних заходів, які він вважає за необхідне запровадити, пропонує імпортеру вивільнення товару.

11. У разі ненадання письмового звіту відповідно до підпункту 8(а), або якщо митний орган Сторони-імпортера не може дійти висновку щодо походження товару, цей митний орган може відмовити у наданні преференційного тарифного режиму щодо товару.

12. У разі виникнення спорів щодо процедур перевірки відповідно до цієї Статті або тлумачення правил походження при визначенні того, чи відповідає товар вимогам до "товару, що походить з відповідної Сторони", і при неможливості вирішення цих спорів шляхом консультацій між митним органом, що подав заяву про перевірку походження, та митним органом, відповідальним за проведення такої перевірки, Сторонам пропонується вирішити такі спори в рамках Підкомітету з процедур визначення походження.

13. Ця Глава не перешкоджає митним органам будь-якої Сторони виносити рішення щодо походження або попередні рішення з питань, які розглядаються Підкомітетом з процедур визначення походження або Комітетом з торгівлі товарами та правил визначення походження, або здійснити будь-які інші дії, які вони вважають необхідними під час врегулювання цих питань в рамках цієї Угоди.

1. Кожна Сторона надає такі ж по суті права на перегляд та оскарження рішень щодо походження товару та попередніх рішень, які надаються імпортерам на її території, будь-якій особі, яка:

(a) одержала рішення про походження відповідно до цієї Глави; або

(b) одержала попереднє рішення відповідно до Статті 3.30(1).

2. На виконання Статей 15.4(Адміністративні провадження) та 15.5 (Перегляд та оскарження), кожна Сторона забезпечує, щоб права на перегляд і оскарження, зазначені у пункті 1, передбачали не менше двох рівнів оскарження або перегляду, у тому числі принаймні один нарівні суду або квазі-судового органу.

Кожна Сторона зберігає заходи, що встановлюють кримінальні, цивільні або адміністративні санкції за порушення її законодавства стосовно цієї Глави.

1. Ця Глава не вимагає від Сторони надати або дозволити доступ до ділової інформації або інформації, що стосується встановленої або такої, що може бути встановлена, фізичної особи, розкриття якої перешкоджатиме дотриманню законодавства або суперечитиме законодавству цієї Сторони про захист ділової інформації та персональних даних і невтручання в особисте життя.

2. Кожна Сторона зберігає відповідно до свого законодавства конфіденційність інформації, отриманої відповідно до цієї Глави, та захищає таку інформацію від розголошення, що може зашкодити конкурентній позиції особи, яка надала цю інформацію. Якщо національним законодавством від Сторони, яка отримує чи набуває інформацію, вимагається розкриття цієї інформації, Сторона повідомляє про таку вимогу іншу Сторону або особу, яка надала цю інформацію.

3. Кожна Сторона забезпечує, щоб конфіденційна інформація, одержана згідно з цією Главою, не використовувалася без дозволу особи або Сторони, яка надала конфіденційну інформацію, для будь-яких інший цілей, аніж для адміністрування та виконання рішень про визначення походження та для митних питань.

4. Незважаючи на положення пункту 3, Сторона може дозволити, щоб інформація, отримана згідно з цією Главою, використовувалася у будь-якому адміністративному, судовому або квазі-судовому провадженні, порушеному через недотримання законодавства з митних питань при виконанні цієї Глави. Сторона зобов’язана заздалегідь сповістити про це особу або Сторону, яка надала цю інформацію.

5. Сторони інформують одна одну про своє законодавство про захист інформації з метою спрощення впровадження та застосування пункту 2.

1. Кожна Сторона через свої митні органи забезпечує до ввезення товару на її територію оперативне винесення на вимогу імпортера на території цієї Сторони або експортера чи виробника на території іншої Сторони письмових попередніх рішень щодо кваліфікації товару в якості "товару, що походить з відповідної Сторони" згідно з цією Главою.

2. Кожна Сторона приймає або зберігає процедури винесення попередніх рішень, що мають містити детальний опис інформації, яка є обґрунтовано необхідною для розгляду заяви про винесення такого рішення.

3. Кожна Сторона забезпечує, щоб її митний орган:

(a) мав право у будь-який момент протягом розгляду заяви про винесення попереднього рішення вимагати надання додаткової інформації від особи, яка подала заяву про винесення такого рішення;

(b) виніс рішення упродовж 150 днів з дати, в яку він отримав всю необхідну інформацію від особи, яка подала заяву про винесення попереднього рішення; та

(с) надав особі, яка подала заяву про винесення попереднього рішення, повне пояснення підстав для такого рішення.

4. У випадку, коли заява про винесення попереднього рішення містить питання, що є предметом:

(a) перевірки походження;

(b) перегляду цим митним органом або оскарження у ньому; або

(c) перевірки судовим або квазі-судовим органом на території митного органу,

митний орган, відповідно до свого законодавства, може відмовити у винесенні такого рішення або затримати його винесення.

5. З урахуванням положень пункту 7 кожна Сторона застосовує попереднє рішення для ввезення на її територію товару, стосовно якого була подана заява про винесення рішення, на дату винесення такого рішення або на іншу дату, якщо це зазначено у рішенні.

6. Кожна Сторона забезпечує особі, яка подала заяву про винесення попереднього рішення, такий самий режим, який вона надавала будь-якій іншій особі, якій було винесене попереднє рішення, за умови, що факти та обставини є аналогічними в усіх істотних відношеннях.

7. Сторона, яка виносить попереднє рішення, може змінити або відкликати його:

(a) якщо це рішення ґрунтується на помилці у фактах;

(b) у разі зміни істотних фактів чи обставин, на яких ґрунтувалося це рішення;

(c) у відповідності до змін у Главі 2 (Національний режим та доступ до ринків) або цій Главі; або

(d) для того, щоб воно відповідало судовому рішенню або змінам у законодавстві Сторони.

8. Кожна Сторона забезпечує, щоб будь-яка зміна або скасування попереднього рішення набирали чинності на дату внесення такої зміни або скасування такого рішення або на іншу дату, якщо це зазначено у рішенні, та не застосовувалися до товару, ввезеного до цієї дати, крім випадків, коли особа, якій було надане попереднє рішення, не діяла згідно з умовами та положеннями такого рішення.

9. Незважаючи на пункт 8, Сторона, що виносить попереднє рішення, може, відповідно до свого законодавства, відкласти дату, в яку набирають чинності зміни або скасовується рішення, не більше ніж на шість місяців.

10. З урахуванням пункту 7 кожна Сторона забезпечує, щоб попереднє рішення залишалося чинним і виконувалося.

1. Цим Сторони продовжують діяльність Підкомітету з процедур визначення походження, створеного в порядку Угоди 2017 року, що складається з представників кожної Сторони, для розгляду будь-якого питання, що виникає відповідно до Частини C - Процедури визначення походження.

2. Засідання Підкомітету з процедур визначення походження скликатимуться на прохання однієї зі Сторін для узгодження:

(a) уніфікованого адміністрування та тлумачення правил визначення походження, зокрема питань тарифної класифікації та визначення вартості, що стосуються правил визначення походження;

(b) питань технічного характеру, питань тлумачення та питань адміністративного характеру, що можуть виникнути відповідно до Частини C - Процедури визначення походження; та

(c) будь-якого іншого питання, переданого на його розгляд Комітетом з торгівлі товарами та правил визначення походження.

3. Підкомітет з процедур визначення походження підзвітний Комітету з торгівлі товарами та правил визначення походження.

1. Додаток визначає вимоги, відповідність яким є необхідною для того, щоб товар вважався таким, "що походить з відповідної Сторони" у розумінні Статті 3.5.

У цих вступних примітках "товар x" або "тарифне положення x" означає конкретний товар або тарифне положення, а "x відсотків" означає конкретний відсоток.

2. Застосовуються такі визначення:

(a) група означає групу в Гармонізованій системі;

(b) товарна позиція означає чотиризначний номер або перші чотири цифри номеру, що використовується у Гармонізованій системі;

(c) розділ означає розділ Гармонізованої системи; та

(d) товарна підпозиція означає шестизначний номер або перші шість цифр номеру, що використовується у Гармонізованій системі.

3. Специфічне правило визначення походження або набір правил визначення походження, що стосуються товару, класифікованого у певній товарній позиції, товарній підпозиції або угрупуванні товарних позицій чи товарних підпозицій, зазначається безпосередньо поруч з такою товарною позицією, товарною підпозицією або угрупуванням товарних позицій або товарних підпозицій.

4. Якщо не зазначено інакше, вимога щодо зміни тарифної класифікації або будь-яка інша умова, що визначається у правилі визначення походження товару, застосовується лише для матеріалу іншого походження.

5. Примітки до відповідно, розділу, групи, товарної позиції або товарної підпозиції наводяться на початку кожного нового розділу, групи, товарної позиції або товарної підпозиції. Ці примітки повинні тлумачитися разом із специфічними правилами визначення походження товарів відповідного розділу, групи, товарної позиції або товарної підпозиції та можуть встановлювати додаткові умови щодо специфічних правил визначення походження або передбачати їм альтернативу.

6. Якщо не зазначено інше, посилання на масу у правилі визначення походження товару означає чисту масу-нетто матеріалу, тобто масу матеріалу або товару без маси упаковки. Стаття 3.1 містить визначення "маса-нетто матеріалу іншого походження" та "маса-нетто товару".

7. У випадках, коли специфічним правилом визначення походження товару вимагається:

(a) зміна з будь-якої іншої групи, товарної позиції або товарної підпозиції або зміни на товар x з будь-якої іншої групи, товарної позиції або товарної підпозиції, у виробництві такого товару може використовуватися тільки матеріал іншого походження, класифікований у іншій групі, позиції або підпозиції ніж товар;

(b) зміна в межах товарної позиції або товарної підпозиції або в межах будь-якої однієї з товарних позицій або підпозицій, у виробництві товару може використовуватися матеріал іншого походження, класифікований в межах товарної позиції або підпозиції, а також матеріал іншого походження, класифікований в іншій групі, позиції або підпозиції ніж товар;

(c) зміна з будь-якої товарної позиції або товарної підпозиції поза групою, у виробництві товару може використовуватися тільки матеріал іншого походження, класифікований поза угрупуванням позицій або підпозицій;

(d) зміна з тарифного положення x, незалежно від того, чи відбувається при цьому також зміна з будь якої іншої групи, товарної позиції або товарної підпозиції, вартість будь-якого матеріалу іншого походження, що відповідає зміні у тарифній класифікації, зазначеного у фразі, що починається словами "незалежно від того, чи", не береться до уваги при обчисленні вартості матеріалу іншого походження. Якщо до товарної позиції, підпозиції або угрупування товарних позицій чи підпозицій застосовуються два або більше специфічних правил визначення походження, зміна у тарифній класифікації, зазначена у такій фразі, відображає зміну, зазначену у першому правилі визначення походження;

(e) щоб вартість матеріалів іншого походження тарифного положення x не перевищувала x відсотків вартості транзакції або ціни товару на умовах франко-завод, при обчисленні вартості матеріалу іншого походження враховується тільки вартість матеріалу іншого походження, зазначеного у цьому правилі. Відсоток від максимальної вартості матеріалу іншого походження, встановлений у цьому правилі визначення походження, не може бути перевищений через використання Статті 3.6;

(f) щоб вартість матеріалів іншого походження, класифікованих в однаковому тарифному положенні з кінцевим товаром, не перевищувала x відсотків вартості транзакції або ціни такого товару на умовах франко-завод, у виробництві такого товару може використовуватися матеріал іншого походження, класифікований в будь-якому іншому тарифному положенні ніж цей товар. При обчисленні вартості матеріалу іншого походження враховується тільки вартість матеріалу іншого походження, класифікованого в одному тарифному положенні з кінцевим товаром. Відсоток від максимальної вартості матеріалу іншого походження, встановлений у цьому правилі визначення походження, не може бути перевищений через використання Статті 3.6;

(g) щоб маса-нетто матеріалу іншого походження тарифного положення x, який використовується у виробництві, не перевищувала x відсотків маси-нетто товару, зазначений матеріал іншого походження може використовуватися у виробництві товару, за умови, що його маса не перевищує встановлений відсоток від маси-нетто товару згідно з визначенням "маса-нетто товару". Відсоток від максимальної ваги матеріалу іншого походження, встановлений у цьому правилі визначення походження, не може бути перевищений через використання Статті 3.6.

8. Специфічне правило визначення походження товару зазначає мінімальний обсяг обробки/переробки, якій вимагається піддати матеріал іншого походження для того, щоб отриманий при цьому товар мав статус походження. Більший обсяг обробки/переробки, ніж вимагається специфічним правилом визначення походження, також надає цьому товару статус походження.

9. У випадку, якщо специфічне правило визначення походження товару передбачає, що зазначений матеріал іншого походження не може використовуватися, або що вартість, обсяг або маса зазначеного товару іншого походження не може перевищувати конкретне порогове значення, ці умови не застосовуються до матеріалу іншого походження, класифікованого в інших групах, позиціях або підпозиціях Гармонізованої системи.

10. Відповідно до Статті 3.5, у випадку, якщо матеріал отримує статус походження на території Сторони і надалі використовується у виробництві товару, походження якого ще визначається, матеріал іншого походження, що використовується у виробництві цього матеріалу, не братиметься до уваги при визначенні його походження. Це положення застосовується незалежно від того, чи матеріал набув статус походження у межах того ж підприємства, на якому виробляється товар.

11. Специфічні правила визначення походження товару, встановлені у цьому Додатку, застосовуються також до товарів, що були у вжитку.

1. Відповідно до пунктів 3 і 4Статті 3.3 (Кумуляція походження), з дати набуття чинності цією Угодою, матеріал, імпортований на територію Сторони з країни, що не є Стороною, та яка зазначена в пункті 2 і з якою кожна Сторона має окремо укладену угоду про вільну торгівлю, як це передбачено Угодою СОТ, вважається таким, що походить згідно з цією Главою, якщо використовується у виробництві продукту на території відповідної Сторони, за умови, що матеріал буде вважатися як такий, що має походження відповідно до Статті 3.2 (Загальні Вимоги) цієї Глави так, ніби територія держави, що не є Стороною, є частиною зони вільної торгівлі, встановленої цією Угодою.

2. Державою, що не є Стороною, згідно з пунктом 1, є такі держави:

(a) держави-члени Європейської асоціації вільної торгівлі;

(b) держави-члени Європейського Союзу;

(c) Держава Ізраїль;

(d) Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії.

3. Відповідно до рішення Спільної комісії, пункт 2 може бути переглянуто для включення додаткових держав, що не є Сторонами, та з якими кожна Сторона окремо уклала угоду про вільну торгівлю.

4. Цей Додаток залишатиметься чинним до закінчення дванадцяти місяців з дати, коли одна із Сторін надішле письмове повідомлення іншій Стороні про намір припинити її дію.

Процедури походження

5. Відповідно до Статті 3.16 (Зобов’язання стосовно експорту), кожна Сторона вимагає, щоб у випадках, коли експортер використовує матеріал з держави, яка не є Стороною в розумінні пункту 2, у виробництві продукту на території відповідної Сторони, експортер на вимогу митного органу Сторони-експортера повинен подати декларацію про походження або її копію та копії документів про походження матеріалів, використаних у виробництві готової продукції, подання яких передбачено відповідною міжнародною угодою про вільну торгівлю, укладеною Стороною.

6. Якщо експортер не надає документи про походження матеріалів з країни, що не є Стороною, в розумінні пункту 2, або інформація є неповною, то для цілей визначення походження товару матеріал вважається таким, що не походить з такої країни.

7. Положення Частини С цієї Глави застосовуються mutatis mutandis, наскільки вони стосуються документів щодо походження матеріалів, як зазначено в пункті 6, та матеріалів держави, що не є Стороною, відповідно до пункту 2, включаючи Статті 3.16(2) та 3.16(6) (Зобов’язання стосовно експорту), Статті 3.18(1) (Зобов’язання стосовно імпорту), Статей 3.26(1), 3.26(3)-3.26(7) та 3.26(12) (Перевірка походження), Статті 3.27 (Перегляд та оскарження) та Статті 3.30 (Попередні рішення щодо походження).

1. Сторони визнають важливість сприяння митним та торговельним питанням у розвитку глобального торговельного середовища.

2. Сторони, наскільки це можливо, співпрацюють та обмінюються інформацією, у тому числі інформацією про найефективніші методи, з метою стимулювання застосування та дотримання заходів сприяння торгівлі, визначених у цій Угоді.

3. Кожна Сторона забезпечує, щоб здійснювані нею заходи сприяння торгівлі не перешкоджали механізмам захисту особи шляхом ефективного контролю за виконанням та дотриманням національного законодавства.

4. Кожна Сторона забезпечує, щоб її вимоги та процедури щодо імпорту, експорту або транзиту були не більш адміністративно обтяжливими або обмежуючими для торгівлі, аніж це необхідно для досягнення законних цілей.

5. Кожна сторона застосовує існуючі міжнародні торговельні та митні інструменти і стандарти як основу для формування національних вимог та процедур експорту, імпорту або транзиту, крім тих, які були б недоречними або неефективними для досягнення поставлених законних цілей.

1. Кожна Сторона публікує або оприлюднює в інший спосіб, у тому числі через електронні засоби, свої закони, нормативні акти, судові рішення та адміністративні політики, що стосуються вимог до імпорту або експорту.

2. Кожна Сторона докладає зусиль для оприлюднення, у тому числі через Інтернет, запропонованих нею нормативних актів та адміністративних політик з митних питань та надає зацікавленим особам можливість подавати свої коментарі до ухвалення цих актів та політик.

3. Кожна Сторона призначає або утримує один або кілька контактних пунктів для реагування на запити заінтересованих осіб з митних питань та робить загальнодоступною, в тому числі в Інтернеті, інформацію про порядок подання таких запитів.

1. Кожна Сторона схвалює нові або застосовує існуючі спрощені митні процедури для ефективного випуску товарів з метою сприяння торгівлі між Сторонами та зменшення витрат для імпортерів і експортерів. Кожна сторона забезпечує, щоб такі процедури:

(a) давали можливість випуску товарів в строки, що не перевищують строків, необхідних для забезпечення дотримання вимог національного законодавства;

(b) вимагали подання докладнішої інформації у формі обліку та верифікації, що проводяться після митного оформлення;

(c) давали можливість випуску товарів та товарів, що підлягають контролю та регулюванню, наскільки це можливо, на першому пункті прибуття;

(d) дозволяли, наскільки це можливо, прискорений випуск товарів, які потребують термінового митного оформлення;

(e) дозволяли імпортеру або його агенту вилучати товари з-під митного контролю до остаточного визначення та сплати мита, податків і зборів. До випуску товарів Сторона може вимагати від імпортера надання достатньої гарантії у формі поруки, депозиту або іншого відповідного документу. Розмір такої гарантії обмежується сумою, розрахованою як така, що є необхідною для забезпечення дотримання вимог Сторони щодо сплати мита, податків і зборів, і гарантія не повинна бути засобом непрямого захисту вітчизняної продукції або оподаткування імпорту для фіскальних цілей; та

(f) передбачали відповідно до свого законодавства спрощені вимоги до документації на ввезення малоцінних товарів, за визначенням кожної Сторони.

2. Кожна Сторона затверджує нові або застосовує існуючі окремі митні процедури для прискореного випуску термінових вантажів. Такі процедури:

(a) якщо доцільно, передбачають, "Настанови з негайного випуску вантажів митницями" Всесвітньої митної організації (ВМО), із змінами;

(b) наскільки це можливо або коли доцільно, забезпечують подання та обробку інформації в електронному режимі заздалегідь, до фактичного прибуття термінових вантажів, для забезпечення їхнього випуску невідкладно після прибуття;

(e) наскільки це можливо забезпечувати випуск певних товарів з мінімумом документації;

(d) не містять обмежень щодо максимальної ваги; та

(e) передбачати, відповідно до законодавства Сторони, спрощені вимоги до документального оформлення при ввезенні малоцінних товарів, за визначенням цієї Сторони.

3. Кожна Сторона наскільки це можливо забезпечує, щоб її органи влади та установи, що беруть участь у здійсненні прикордонного та іншого контролю імпорту й експорту, співпрацювали між собою та координували свої дії для сприяння торгівлі шляхом, з-поміж іншого, уніфікації вимог до відомостей та документів, що стосуються імпорту та експорту товарів, та утворення "єдиного вікна" для одночасного оформлення документації на вантаж та його фізичної перевірки.

4. Кожна Сторона забезпечує наскільки це можливо узгодження її вимог до імпорту та експорту товарів з метою сприяння торгівлі, незалежно від того, чи ці вимоги застосовуються відповідною установою або митним органом від її імені.

Для цілей митної оцінки у взаємній торгівлі між Сторонами застосовується Угода про митну оцінку.

Кожна Сторона публікує або оприлюднює у будь-який інший спосіб, у тому числі за допомогою електронних засобів, інформацію про збори та платежі, встановлені її митним органом. Така інформація включає збори та платежі, що стягуються, конкретні підстави для їх стягнення, орган, відповідальний за їх стягнення, а також строки та спосіб оплати цих зборів та платежів. Сторона не встановлює нові або змінює вже встановлені збори та платежі до публікації або оприлюднення інформації про них у будь-який інший спосіб.

1. Кожна Сторона формує свої процедури перевірок, випуску та верифікації після митного оформлення на принципах оцінки ризиків, аніж на вимогах всебічної перевірки кожної партії товарів, що ввозиться, на предмет дотримання вимог до імпорту.

2. Кожна Сторона приймає та застосовує свої вимоги та процедури щодо імпорту, експорту і транзиту товарів на основі принципів управління ризиками, що фокусуються на заходах із відповідності транзакцій, які заслуговують на увагу.

3. Положення пунктів 1 і 2 не заважають Стороні здійснювати контроль якості та аналіз дотримання вимог, що можуть вимагати проведення більш детальних перевірок.

1. Кожна Сторона використовує інформаційні технології, що прискорюють її національні процедури випуску товарів, з метою сприяння торгівлі, в тому числі торгівлі між Сторонами.

2. Кожна Сторона:

(a) докладає зусиль, щоб зробити доступними через електронні засоби бланки митних декларацій, які необхідно заповнювати при ввезенні або вивезенні товарів;

(b) дозволяє, відповідно до її законодавства, подання митних декларацій у електронному форматі, та

(c) за можливості забезпечує через свій митний орган обмін інформацією з її торговою спільнотою в електронній формі.

3. Кожна Сторона докладає зусиль для:

(a) створення або утримання повністю об’єднаної системи єдиного вікна для сприяння поданню в одній точці інформації, що згідно з вимогами митного та іншого законодавства має бути надана для переміщення товарів через кордон; та

(b) створення комплексу даних та процесів їх обробки відповідно до "Моделі даних" ВМО та відповідних рекомендацій і настанов ВМО.

4. Сторони прагнуть співпрацювати над розробкою функціонально сумісних електронних систем, враховуючи досвід роботи у ВМО, з метою сприяння торгівлі між Сторонами.

1. З урахуванням вимог Глави 3 (Правила визначення походження та процедури визначення походження), Сторона на письмовий запит імпортера на своїй території, експортера чи виробника на території іншої Сторони або їх відповідних представників видає письмове рішення до ввезення товару.

2. Сторона приймає ці рішення щодо тарифної класифікації або ставки мита, за винятком того, що стосується будь-яких форм додаткових податків чи зборів, які можуть застосовуватися після ввезення.

3. Для цілей пункту 1 прийняття попередніх рішень здійснюється у такий саме спосіб, як передбачено процедурами, зазначеними у Статті 3.30 (Попередні рішення щодо визначення походження).

1. Кожна Сторона забезпечує можливість невідкладного перегляду адміністративної дії або рішення посадової особи щодо імпорту товарів судовими, арбітражними або адміністративними органами або згідно з адміністративними процедурами.

2. Судовий орган чи посадова особа, що здійснює перегляд відповідно до пункту 1, мають бути незалежними від посадової особи чи служби, що видала рішення, та мають бути наділені компетенцією для збереження чинним, зміни чи скасування винесеного рішення відповідно до вимог законодавства відповідної Сторони.

3. Перед зверненням особи за відшкодуванням збитку на вищому офіційному або судовому рівні кожна Сторона забезпечує такій особі можливість оскарження рішення або подання його на перегляд на адміністративному рівні, тобто на рівні, незалежному від посадової особи або, у відповідних випадках, служби, якими здійснено дію або винесено рішення, щодо яких подається вимога про оскарження або перегляд.

4. Кожна Сторона надає особі, яка одержала попереднє рішення, винесене відповідно до Статті 4.8 (Попередні рішення щодо тарифної класифікації), в істотній мірі такі ж права на перегляд та оскарження попереднього рішення, винесеного митним органом такої Сторони, які надаються імпортерам на її території.

Кожна Сторона забезпечує, щоб передбачені її митним законодавством штрафні санкції за порушення митного законодавства та процедур були адекватними та носили недискримінаційний характер і в разі застосування не призводили до безпідставних затримок.

1. Кожна Сторона у відповідності з її законодавством забезпечує:

(a) дотримання суворої конфіденційності щодо інформації, яку вона одержує згідно з цією Главою і яка є конфіденційною за своєю природою або надається на конфіденційній основі, та

(b) захист такої інформації від розголошення, яке може зашкодити конкурентній позиції особи, яка надала цю інформацію.

2. Якщо від Сторони, що отримала чи здобула інформацію, зазначену у пункті 1, її законодавством вимагається розкриття цієї інформації, ця Сторона повинна поінформувати про таку вимогу Сторону або особу, яка надала цю інформацію.

3. Кожна Сторона забезпечує, щоб конфіденційна інформація, одержана відповідно до цієї Глави, без дозволу Сторони або особи, що її надала, не використовувалася для будь-яких інших цілей ніж адміністрування та здійснення митних процедур.

4. Сторона може дозволити використання інформації, зібраної відповідно до цієї Глави, у адміністративному, судовому або квазі-судовому провадженні, порушеному через недотримання митного законодавства при виконанні цієї Глави. Сторона заздалегідь інформує Сторону або особу, що надала інформацію, про таке використання інформації.

1. Сторони продовжують співпрацювати на міжнародних форумах, таких як ВМО, для досягнення взаємно визнаних цілей, включаючи цілі, визначені у встановлених ВМО "Рамкових стандартах безпеки та сприяння світовій торгівлі".

2. Сторони розробляють програму технічної співпраці у митній сфері на взаємно погоджених умовах щодо обсягів, строків та витрат на спільні заходи.

3. Сторони здійснюють співробітництво:

(a) у забезпеченні виконання їх митного законодавства, на підставі яких вводиться в дію ця Угода;

(b) в тій мірі, в якій це є практично здійсненним, та з метою сприяння торговим потокам між ними, у таких митних питаннях як збирання та обмін статистичними даними стосовно імпорту та експорту товарів, гармонізація документації, що використовується в торгівлі, та стандартизація елементів даних;

(c) в тій мірі, в якій це є практично здійсненним, у гармонізації методик, використовуваних митними лабораторіями, та обміні інформацією й персоналом між митними лабораторіями;

(d) у розробці ефективних механізмів комунікації з торговими та діловими колами; та

(e) у таких інших питаннях, що можуть бути визначені Сторонами.

4. Якщо Сторона має обґрунтовані підстави підозрювати, що має місце правопорушення, пов’язане з шахрайською спробою одержання преференційного тарифного режиму згідно з цією Угодою, вона може вимагати надання їй іншою Стороною інформації, що стосується такого правопорушення, у тому числі:

(a) назви чи прізвища та адреси осіб та компаній, що мають відношення до розслідуваного правопорушення;

(b) інформації про перевезення, що має відношення до цього правопорушення;

(c) документів, що підтверджують митне оформлення, та звітної документації або подібних документів на товари або матеріали, ввезені на територію іншої Сторони;

(d) інформації про джерела походження таких матеріалів, у тому числі допоміжних матеріалів, використаних у виробництві товарів, вивезених з території іншої Сторони; та

(e) інформацію про виробничі можливості експортера або виробника, який ввіз товари на територію іншої Сторони.

5. У разі надання вимоги згідно з пунктом 4Сторона:

(a) оформлює таку вимогу письмово;

(b) зазначає підстави для підозри щодо шахрайських спроб отримання тарифних преференцій відповідно до цієї Угоди, та мету, з якою вимагається надання такої інформації; та

(c) визначає запитувану інформацію настільки детально, щоб інша Сторона могла знайти та надати таку інформацію.

6. Після отримання вимоги про надання інформації відповідно до пунктів 4 та 5, Сторона надає відповідну інформацію згідно з її законодавством.

7. Посадові особи Сторони можуть, за згоди іншої Сторони, зв’язатися з експортером, постачальником чи виробником товарів або відвідати його на території іншої Сторони з метою отримання інформації для проведення подальшого розслідування щодо підозри у шахрайській спробі отримання тарифних преференцій відповідно до положень цієї Угоди.

8. Кожна Сторона, якщо це можливо - з власної ініціативи, надавати іншій Стороні інформацію, що стосується шахрайських спроб отримання тарифних преференцій відповідно до положень цієї Угоди.

9. Жодне з положень цієї Глави не може тлумачитися як таке, що вимагає від Сторони надання або дозволу на доступ до інформації, розголошення якої перешкоджає дотриманню закону чи суперечить законодавству цієї Сторони про невтручання в особисте життя.

10. Якщо Сторона відмовляється від надання або затримує надання інформації, яку вимагає надати інша Сторона згідно з положеннями цієї Статті, ця Сторона надає інформацію щодо підстав для цього іншій Стороні.

1. З метою розроблення подальших дій щодо сприяння торгівлі згідно з цією Угодою Сторони, за доцільності, визначають та подають на розгляд Спільної комісії нові заходи, спрямовані на сприяння торгівлі між Сторонами.

2. Сторони постійно переглядають відповідні міжнародні ініціативи щодо сприяння торгівлі, у тому числі "Рекомендації із сприяння торгівлі", розроблені Конференцією ООН з питань торгівлі і розвитку та Європейською економічною комісією ООН, з метою визначення сфер, в яких подальші спільні дії сприяли б торгівлі між Сторонами та досягненню спільних багатосторонніх цілей.

Для цілей цієї Глави:

Угода про захисні заходи означає Угоду СОТ про захисні заходи, яка міститься у Додатку 1A до Угоди СОТ;

Антидемпінгова угода означає Угоду СОТ про застосування Статті VI Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року, яка міститься у Додатку 1A до Угоди СОТ; та

Угода СКЗ означає Угоду СОТ про субсидії та компенсаційні заходи, яка міститься у Додатку 1A до Угоди СОТ;

Кожна Сторона зберігає свої права та обов'язки, визначені Статтею XIX ГАТТ та Угодою про захисні заходи, що виключно регулюють глобальні захисні заходи, у тому числі вирішення спорів з таких питань.

1. Кожна Сторона застосовує антидемпінгові та компенсаційні заходи відповідно до Статті VI ГАТТ 1994, Антидемпінгової угоди та Угоди СКЗ.

2. Ця Частина не підпадає під дію Глави 28 (Вирішення спорів).

1. Сторона забезпечує після запровадження тимчасових заходів та у будь-якому випадку до винесення остаточного рішення повне та переконливе розкриття всіх істотних фактів, на підставі розгляду яких буде прийматися рішення про застосування остаточних заходів. Це не завдає шкоди Статті 6.5 Антидемпінгової угоди та Статті 12.4 Угоди СКЗ.

2. За умови, що це не призведе до невиправданого затягування розслідування, кожній зацікавленій стороні в рамках антидемпінгового розслідування або розслідування щодо компенсаційних заходів-1 в повній мірі надається можливість забезпечити захист своїх інтересів.

1. Сторони підтверджують свої права та зобов’язання за Угодою СОТ про застосування санітарних і фітосанітарних заходів.

2. Сторони застосовують процедури СОТ з вирішення спорів для врегулювання будь-яких офіційних спорів, що стосуються санітарних і фітосанітарних заходів.

Ця Глава застосовується до всіх санітарних та фітосанітарних заходів, які можуть безпосередньо або опосередковано впливати на торгівлю між Сторонами.

1. Кожна Сторона визначає контактний пункт для сприяння зв'язку з питань санітарних та фітосанітарних заходів, пов’язаних з торгівлею, та інформує про це іншу Сторону.

2. Контактний пункт відповідає за обмін інформацією, що стосується запобігання та врегулювання питань, пов'язаних із санітарними та фітосанітарними заходами.

1. Сторони оперативно вирішують будь-які конкретні питання, пов'язані із санітарними та фітосанітарними заходами, що стосуються торгівлі. Сторони надають перевагу вирішенню питань, пов'язаних із санітарними та фітосанітарними заходами, шляхом проведення консультацій між відповідальними за ці питання посадовими особами.

2. Сторони застосовують всі можливості для запобігання та врегулювання питань, у тому числі за допомогою технічних засобів (через проведення телеконференції або відеоконференцій) та можливостей, які можуть з'являтися на міжнародних форумах.

3. На запит контактного пункту Сторони у найкоротший можливий термін проводять зустріч для вирішення будь-якого конкретного питання, пов'язаного з санітарними та фітосанітарними заходами, що стосуються торгівлі. Якщо Сторони не домовляться про інше, вони повинні провести зустріч упродовж 45 днів з дати отримання запиту за допомогою технічних засобів (через проведення телеконференцій або відеоконференцій) або у формі особистої зустрічі.

Для цілей цієї Глави:

Угода ТБТ означає Угоду СОТ про технічні бар’єри в торгівлі; та

Комітет з ТБТ означає Комітет СОТ з питань технічних бар’єрів у торгівлі.

Угоду ТБТ, за винятком Статей 10, 11, 12, 13, 14.1, 14.4 та 15, включено в цю Главу та є її невід’ємною частиною, mutatis mutandis.

1. Ця Глава застосовується до розроблення, затвердження та застосування стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності національних урядових органів, що можуть впливати на торгівлю товарами між Сторонами.

2. Ця Глава не застосовується до:

(a) специфікації закупівель, підготовленої урядовим органом для потреб виробництва чи споживання урядового органу; або

(b) санітарного чи фітосанітарного заходу за визначенням у Додатку A до Угоди СФЗ .

1. Сторони докладають зусиль для зміцнення співробітництва у сферах стандартів, технічних регламентів, акредитації, процедур оцінки відповідності та метрології з метою сприяння торгівлі між Сторонами.

2. Відповідно до пункту 1 Сторони докладають зусиль для визначення, підготовки та стимулювання двосторонніх ініціатив, які стосуються стандартів, технічних регламентів, акредитації, процедур з оцінки відповідності та метрології, що є прийнятними для певних питань або секторів. Такі ініціативи можуть включати:

(a) програми нормативно-правового або технічного співробітництва, спрямовані на досягнення ефективного та повного виконання зобов'язань, визначених у цій Статті та Угоді ТБТ;

(b) ініціативи з формування спільних поглядів з належної регуляторної практики, такої як прозорість та застосування еквівалентності та оцінки регуляторного впливу; та,

(c) застосування механізмів спрощення визнання результатів роботи з оцінки відповідності, проведеної на території іншої Сторони.

3. Сторона враховує обґрунтовані галузеві пропозиції, надані іншою Стороною, для подальшого співробітництва відповідно до цієї Глави.

1. Кожна Сторона використовує відповідні міжнародні стандарти, інструкції та рекомендації як основу для своїх технічних регламентів та процедур оцінки відповідності згідно із Статтями 2.4 та 5.4 Угоди ТБТ .

2. Кожна Сторона визначає, чи існує міжнародний стандарт, інструкції або рекомендація у розумінні Статей 2 або 5 або Додатку 3 до Угоди ТБТ на підставі того, чи розроблений такий міжнародний стандарт, інструкція або рекомендація органом стандартизації, що дотримується принципів, визначених у Рішеннях та рекомендаціях, прийнятих Комітетом СОТ з технічних бар’єрів в торгівлі з 1 січня 1995 року, G/TBT/1/Rev.9, які можуть бути переглянуті, прийняті Комітетом з ТБТ.

1. Сторони співпрацюють шляхом заохочення своїх органів оцінки відповідності, у тому числі органів акредитації, до участі в формуванні умов співробітництва, які сприяють взаємному визнанню результатів оцінки відповідності.

2. Кожна Сторона визнає органи оцінки відповідності, розташовані на території іншої Сторони, на умовах, не менш сприятливих, ніж застосовувані нею для визнання органів оцінки відповідності на власній території. Сторона не вимагає від органів оцінки відповідності, розташованих на території іншої сторони створення юридичної особи або фізичної присутності на своїй території чи укладення окремої угоди між Сторонами в якості попередньої умови визнання органів оцінки відповідності іншої Сторони.

3. Незважаючи на пункт 2, кожна Сторона розглядає запит на підготовку та запровадження взаємного визнання органів оцінки відповідності щодо радіо- та телекомунікаційного обладнання.

4. Якщо Сторона визнає орган акредитації, створений на території іншої Сторони, компетентним для акредитації органів оцінки відповідності як такий що має компетентність оцінювати відповідність технічним регламентам Сторони, ця Сторона подає заявку на визнання таких органів оцінки відповідності на умовах, не менш сприятливих за ті, що застосовуються для визнання її органів оцінки відповідності, розташованих на території цієї Сторони.

5. Кожна Сторона сприяє визнанню компетентним для акредитації органів оцінки відповідності орган акредитації, створений на території іншої Сторони, яка є учасником Угоди про взаємне визнання з Міжнародною асоціацією з акредитації лабораторій ILAC; є підписантом Багатосторонньої угоди Міжнародного форуму з акредитації IAF про визнання; або є учасником Міжнародної/двосторонньої угоди Європейської організації з акредитації та бере участь в акредитації в передбаченому нею обсязі.

6. Стосовно пункту 4 кожна Сторона визнає, що вона може застосовувати додаткові процедури для перевірки компетентності акредитованого органу оцінки відповідності, якщо:

(a) Сторона для визнання органів оцінки відповідності застосовує умови, що доповнюють міжнародні стандарти, в тому числі умови, які стосуються акредитації таких органів; та

(b) Сторона вимагає гарантій того, що орган оцінки відповідності має технічну можливість оцінити, чи товари відповідають вимогам певного стандарту чи технічного регламенту.

7. Кожна Сторона вживає необхідних заходів для забезпечення того, щоб органи акредитації, створені на її території, здійснювали акредитацію органів оцінки відповідності, створених на території іншої Сторони, на умовах, не менш сприятливих за ті, що застосовуються до органів оцінки відповідності, розташованих на її власній території. Сторона не вживає заходів, які обмежують або перешкоджають спроможності акредитувати органи оцінки відповідності, які створені на території іншої Сторони, органами акредитації, створеними на її території на умовах не менш сприятливих за ті, що застосовуються для акредитації органів оцінки відповідності на її власній території.

8. Кожна Сторона визнає результати оцінки відповідності, проведеної органами оцінки відповідності, розташованими на території іншої Сторони, які були визнані іншою Стороною, на умовах не менш сприятливих за ті, що застосовувалися при визнанні результатів оцінки відповідності, яка проводилася визнаними органами оцінки відповідності на території першої з вищезазначених Сторін.

9. Сторони обмінюватимуться інформацією щодо відповідних умов для визнання органів оцінки відповідності, у тому числі про застосовувані вимоги та процедури акредитації, яким має відповідати орган оцінки відповідності для подання заявки на визнання.

10. Якщо Сторона визнає орган оцінки відповідності на території іншої Сторони, вона негайно інформує іншу Сторону про те, що вона визнає такий орган оцінки відповідності, та про обсяг акредитації такого органу.

11. Ніщо у цій Угоді не заважає Стороні зберігати за собою повноваження, встановлені її національним законодавством, щодо застосування всіх дозволених заходів до товарів, які можуть поставити під загрозу здоров'я або безпеку осіб на її території або які іншим чином не відповідають її технічним регламентам.

12. Якщо Сторона не визнає результати оцінки відповідності, проведеної визнаними органами оцінки відповідності на території іншої Сторони, вона на вимогу іншої Сторони надає пояснення причин винесення нею такого рішення.

13. Ніщо у цій Главі не перешкоджає проведенню Стороною оцінки відповідності щодо певної продукції виключно державними органами, розташованими на її території, за умови виконання Сторонами своїх зобов’язань за Угодою ТБТ.

1. Зобов’язання, визначені в цій Статті, доповнюють зобов'язання, визначені у Главі 15 (Прозорість, протидія корупції та відповідальна ділова поведінка). У разі невідповідності між цією Статтею та зобов’язаннями, визначеними в Главі 15, перевагу матиме ця Стаття.

2. Кожна Сторона забезпечує, щоб процедури прозорості з розробки технічних регламентів та процедур оцінки відповідності дозволяли участь заінтересованих осіб на відповідному початковому етапі, коли поправки можуть бути внесені та зауваження взяті до уваги, за винятком випадків, коли виникають чи можуть виникнути нагальні проблеми з безпеки, здоров’я, захисту навколишнього середовища або національної безпеки. Якщо процес консультацій з розробки технічних регламентів і процедур оцінки відповідності є відкритим для громадськості, Сторона дозволяє особам іншої Сторони брати в ньому участь на умовах, не менш сприятливих за ті, що забезпечуються її особам.

3. Кожна Сторона рекомендує, щоб органи стандартизації на її території дотримувалися пункту 2 при проведенні консультацій з розробки стандартів або процедури добровільної оцінки відповідності.

4. Кожна Сторона, після повідомлення нею Центрального реєстру нотифікацій при СОТ про запропоновані технічні регламенти та процедури оцінки відповідності, визначає період не менше ніж 60 днів для подання громадськістю та іншою Стороною своїх письмових зауважень, за винятком випадків, коли виникають чи можуть виникнути нагальні проблеми з безпеки, здоров’я, захисту навколишнього середовища або національної безпеки.

5. На момент подання Стороною повідомлення про технічні регламенти та процедури оцінки відповідності до Центрального реєстру нотифікацій при СОТ згідно з Угодою ТБТ, Сторона включає в таке повідомлення електронне посилання на повний текст відповідного документу або копію такого документу.

6. Кожна Сторона на прохання іншої Сторони надає відповідь або стислий зміст своїх відповідей на отримані нею істотні зауваження.

7. Кожна Сторона на прохання іншої Сторони надає інформацію про цілі та обґрунтування щодо технічного регламенту або процедур оцінки відповідності, які Сторона прийняла або має намір прийняти.

8. Якщо Сторона не визнає технічний регламент іншої Сторони як еквівалентний власному регламенту, вона на запит іншої Сторони пояснює своє рішення. Сторони визнають, що для сприяння визначенню еквівалентності може виникнути необхідність формування спільних підходів, методів та процедур.

9. Сторони забезпечують публікацію всіх прийнятих ними технічних регламентів та процедур оцінки на загально доступних офіційних веб-сторінках з безплатним доступом.

10. Якщо Сторона затримує товар, що ввозиться з території іншої Сторони, в пункті ввезення через можливу невідповідність цього товару технічному регламенту, вона невідкладно інформує імпортера про причини затримання такого товару.

11. Будь-яка інформація, що надається на запит Сторони відповідно до цієї Глави, надається в друкованій або в електронній формі упродовж обґрунтованого строку. Сторона, яка отримала запит, докладає зусиль для надання відповіді іншій Стороні упродовж 60 днів.

1. Контактними пунктами є:

(a) для Канади - Міністерство закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади або його правонаступник; та

(b) для України - Міністерство економіки України або його правонаступник.

2. Контактні пункти відповідають за надання інформації з питань, що виникають відповідно до цієї Глави. Ця інформація включає:

(a) питання імплементації та адміністрування цієї Глави;

(b) питання, пов’язані з розробленням, затвердженням та застосуванням стандартів, технічних регламентів або процедур оцінки відповідності відповідно до цієї Глави або Угоди ТБТ;

(c) обмін інформацією про стандарти, технічні регламенти або процедури оцінки відповідності;

(d) обмін інформацією відповідно до Статті 7.6.9 (Оцінка відповідності) та Статей з 7.7.6 по 7.7.8 та 7.7.11 (Прозорість); та

(e) питання співробітництва Сторін відповідно до Статті 7.4.

3. Контактний пункт відповідає за зв'язок з відповідними установами та особами на своїй території, якщо це необхідно для виконання ним своїх функцій. Контактні пункти можуть здійснювати такий зв'язок у формі обміну листами, через засоби електронного зв’язку, проведення відеоконференцій або за допомогою інших засобів, визначених Сторонами.

Сторона дозволяє маркувати вино як "Айсвайн" (англ. - Icewine, ice wine, ice-wine) або подібними комбінаціями цих термінів виключно за умови, що вино виготовлено з винограду, природно замороженого на лозі.

Для цілей цієї Глави:

алгоритм означає певну послідовність кроків, які виконуються для вирішення проблеми або отримання результату;

обчислювальний засіб означає комп’ютерний сервер або запам’ятовуючий пристрій для обробки або зберігання інформації для комерційного використання;

цифровий продукт означає комп’ютерну програму, текст, відео, зображення, звукозапис або інший продукт, закодований у цифровому вигляді, виготовлений для комерційного продажу чи розповсюдження та який може передаватися в електронному вигляді;

електронна адреса означає адресу, яка використовується у зв’язку з передачею електронного повідомлення на обліковий запис електронної пошти, обліковий запис миттєвих повідомлень, обліковий запис телефону або будь-який подібний обліковий запис;

електронна автентифікація означає процес або дію перевірки особи сторони електронного зв’язку чи транзакції та забезпечення цілісності електронного повідомлення;

електронне повідомлення означає повідомлення, надіслане будь-яким засобом телекомунікації, включаючи текстове, звукове, голосове або графічне повідомлення;

електронний підпис означає дані в електронній формі, які містяться в електронному документі чи повідомленні, додаються до нього або логічно пов’язані з ним, і які можуть використовуватися для ідентифікації підписанта відповідного електронного документа чи повідомлення та вказують на схвалення підписантом інформації, яка міститься в електронному документі та повідомленні;

комерційне електронне повідомлення означає електронне повідомлення у будь-якій формі, метою якого є пряме чи опосередковане просування товарів, робіт чи послуг або ділової репутації особи, яка провадить господарську або незалежну професійну діяльність;

підприємство означає юридичну особу, засновану або організовану відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи є вона прибутковою чи неприбутковою, а також від того, чи перебуває вона у приватній чи державній власності або перебуває під приватним чи державним контролем, включаючи корпорацію, траст, товариство, одноосібне підприємство, спільне підприємство, асоціацію чи подібну організацію, а також філію підприємства;

державні дані означає дані, якими володіє центральний уряд, доступ до яких не обмежено національним законодавством, та які Сторона розміщує у вільному доступі для ознайомлення і використання громадськістю;

метадані означають структуровану або описову інформацію про дані, таку як вміст, формат, джерело, права на таку інформацію, її достовірність, походження, частоту та періодичність оновлення, деталізацію, видавця або відповідальну особу, контакти, описує метод збору даних та контекст;

персональні дані означає будь-яку інформацію, що стосується фізичної особи, яка ідентифікована або може бути ідентифікована;

небажане комерційне електронне повідомлення означає електронне повідомлення, яке надсилається з комерційною чи маркетинговою метою на електронну адресу без згоди одержувача або незважаючи на явну відмову одержувача;

значна шкода включає тілесні ушкодження, приниження, шкоду репутації або стосункам, втрату роботи, ділових або професійних можливостей, фінансові втрати, крадіжку особистих даних, негативний вплив на кредитну історію, пошкодження чи втрату майна.

1. Ця Глава застосовується до заходів, прийнятих або застосовуваних Стороною, та які впливають на торгівлю з використанням електронних засобів.

2. Ця Глава не застосовується до:

(a) державних закупівель; або

(b) інформації, яка зберігається або обробляється Стороною або від її імені, або заходів, пов’язаних з такою інформацією, включаючи заходи, пов’язані з її збиранням, за винятком Статей 8.7(6), 8.7(7), 8.7(8) та Статті 8.13;

3. Для більшої певності, захід, який впливає на постачання послуги, що надаються або виконуються в електронному вигляді, регулюється відповідними положеннями Глави 17 (Інвестиції), Глави 18 (Транскордонна торгівля послугами) і Глави 20 (Фінансові послуги).

4. Статті 8.10 та 8.11 не повинні застосовуватись до невідповідних аспектів заходів, прийнятих або виконуваних відповідно до Статті 17.18 (Невідповідні заходи), Статті 18.7 (Застереження) або Стаття 20.10 (Невідповідні заходи).

1. Сторони визнають, що для споживачів на їх територіях важливо забезпечити переваги:

(a) доступу та використання сервісів і застосунків на вибір споживача, доступних в мережі Інтернет;

(b) підключення до мережі Інтернет пристроїв кінцевих користувачів на вибір споживача, за умови, що такі пристрої не завдають шкоди мережі; і

(c) доступу до інформації про методи керування мережею, які застосовуються в рамках надання споживачу доступу до мережі Інтернет.

1. За винятком обставин, передбачених її законодавством, Сторона не повинна заперечувати юридичну чинність транзакції, включаючи будь-який документ або контракт, пов’язаний з транзакцією, лише на підставі того, що вони мають електронну форму.

2. Кожна Сторона повинна прагнути уникати непотрібного регуляторного навантаження на електронні транзакції та сприяти участі зацікавлених осіб у розробці правової рамки щодо електронних транзакцій.

1. За винятком обставин, передбачених її законодавством, Сторона не повинна заперечувати юридичну чинність підпису лише на підставі того, що підпис здійснено в електронній формі.

2. Жодна із Сторін не повинна приймати або застосовувати заходи щодо електронної автентифікації та електронних підписів, які:

(a) забороняють сторонам електронної транзакції взаємно визначати відповідні методи автентифікації або застосовувати електронні підписи для певної транзакції; або

(b) перешкоджати сторонам електронної транзакції мати можливість довести перед судовими чи адміністративними органами, що їхня транзакція відповідає вимогам законодавства щодо автентифікації чи електронних підписів.

3. Незважаючи на пункт 2, Сторона може вимагати, щоб метод автентифікації чи електронний підпис для певної категорії транзакцій відповідав певним стандартам ефективності або був згенерованим сертифікований органом, акредитованим відповідно до її законодавства.

4. Кожна Сторона повинна заохочувати використання інтероперабельної електронної автентифікації.

1. Сторони визнають важливість прийняття та застосування прозорих та ефективних заходів для захисту споживачів від шахрайства, оманливої, хибної комерційної діяльності, під час їх участі у цифровій торгівлі.

2. Кожна Сторона повинна приймати або застосовувати відповідні закони, які передбачають захист прав споживачів від шахрайства, оманливої або хибної комерційної діяльності, яка завдає або може завдати шкоди споживачам, залученим до комерційної діяльності в Інтернеті.

3. Сторони визнають важливість та суспільний інтерес щодо співпраці між їхніми відповідними національними органами захисту прав споживачів або іншими відповідними органами, включаючи обмін скаргами споживачів та іншою інформацією щодо правозастосування, якщо це доцільно, стосовно діяльності, пов’язаної з транскордонною цифровою торгівлею, з метою захисту споживачів та їх добробуту.

1. Сторони визнають економічні та соціальні переваги захисту персональних даних користувачів цифрової торгівлі та внесок, який це робить у підвищення довіри споживачів до цифрової торгівлі.

2. З цією метою кожна Сторона повинна приймати або застосовувати законодавчу рамку, яка забезпечує захист персональних даних користувачів при здійсненні цифрової торгівлі, та яка враховує принципи та рекомендації відповідних міжнародних органів. Серед таких принципів: обмеження збору даних; можливість вибору; якість даних; визначення мети; обмеження використання; гарантії безпеки; прозорість; індивідуальна участь; і відповідальність.

3. Кожна Сторона повинна прагнути приймати або застосовувати недискримінаційні практики захисту користувачів при здійсненні цифрової торгівлі від порушень положень про захист персональних даних в межах своєї юрисдикції.

4. Кожна Сторона повинна оприлюднювати інформацію про захист персональних даних, який вона забезпечує користувачам цифрової торгівлі, зокрема про те, як:

(a) фізична особа може отримати доступ до своїх персональних даних;

(b) фізична особа може скористатися засобом правового захисту; і

(c) підприємство може виконати вимоги законодавства.

5. Визнаючи, що Сторони можуть використовувати різні правові підходи до захисту персональних даних, кожна Сторона повинна заохочувати розробку механізмів для сприяння узгодженості різних правових режимів. Сторони повинні докладати необхідних зусиль для обміну інформацією про механізми, що застосовуються в їхніх юрисдикціях, і досліджувати шляхи розширення тих чи інших відповідних домовленостей для сприяння їх узгодженості.

6. Жодна зі Сторін не повинна використовувати персональні дані фізичних осіб, отримані від підприємства, що працює в межах її юрисдикції, у спосіб, який є цілеспрямованою дискримінацією за явно протиправними ознаками, такими як раса, колір шкіри, стать, сексуальна орієнтація, стать, мова, релігія, політичні або інші погляди, національне чи соціальне походження, майновий стан, стан здоров’я, народження чи інший статус, генетична приналежність, вік, етнічна приналежність чи інвалідність.

7. Кожна Сторона повинна прагнути забезпечити, щоб будь-які персональні дані, розкриті державному органу підприємством, були захищені від втрати або крадіжки, а також від несанкціонованого доступу, розкриття, копіювання, використання або зміни.

8. Кожна Сторона гарантує, що будь-які персональні дані, розкриті державному органу підприємством, не збираються, не створюються, до них не надається доступ, не розкриваються, не використовуються, не зберігаються та не змінюються державним органом у спосіб, який, як обґрунтовано можна очікувати, завдасть значної шкоди фізичній особі.-1

9. Сторони визнають, що їхня відповідна правова рамка забезпечує відповідний рівень захисту персональних даних, у тому числі персональної інформації, яка передається між їхніми юрисдикціями.

10. Якщо зміна існуючих заходів іншої Сторони не призведе до істотно нижчого стандарту захисту персональних даних, Сторона не повинна приймати або застосовувати заходи для захисту персональних даних, які застосовуються виключно до транскордонної передачі персональних даних, необхідних для ведення бізнесу між юрисдикціями Сторін у спосіб, який змінює умови конкуренції та завдає шкоди постачальникам послуг або підприємствам іншої Сторони.

1. Кожна Сторона повинна приймати або застосовувати заходи, що передбачають обмеження небажаних комерційних електронних повідомлень.

2. Кожна Сторона повинна приймати або застосовувати заходи щодо небажаних комерційних електронних повідомлень, які:

(a) вимагають від постачальників небажаних комерційних електронних повідомлень сприяти наданню одержувачам можливості запобігати постійному отриманню таких повідомлень; або

(b) вимагають надання згоди одержувачів, як зазначено в заходах кожної із Сторін, на отримання комерційних електронних повідомлень.

3. Сторони повинні прагнути співпрацювати у випадках, що становлять взаємний інтерес в регулюванні питань, пов’язаних з небажаними комерційними електронними повідомленнями.

1. Жодна зі Сторін не повинна встановлювати мита на цифровий продукт, який передається в електронному вигляді між особою однієї Сторони та особою іншої Сторони.

2. Для більшої певності, пункт 1 не перешкоджає Стороні встановлювати внутрішні податки, збори чи інші платежі на цифровий продукт, що передається в електронному вигляді, за умови, що такі податки, збори чи платежі стягуються у спосіб, що відповідає цій Угоді.

1. Жодна із Сторін не повинна обмежувати транскордонну передачу інформації електронними засобами, включаючи персональні дані, якщо така діяльність спрямована на ведення господарської діяльності підприємства.

2. Ніщо в цій Статті не перешкоджає Стороні приймати або застосовувати заходи, несумісні з пунктом 1, якщо вони необхідні для досягнення законної мети державної політики, за умови, що ці заходи не застосовуються у спосіб, який міг би становити прояв довільної або невиправданої дискримінації або прихованого обмеження торгівлі.

3. Пункт 1 не застосовується до фінансової установи іншої сторони або транскордонного постачальника фінансових послуг іншої сторони, як це визначено в Главі 20 (Фінансові послуги).

1. Жодна із Сторін не повинна вимагати від підприємства використання або розміщення обчислювальних засобів на території цієї Сторони як умови для ведення бізнесу на цій території.

2. Ніщо в цій Статті не перешкоджає Стороні приймати або застосовувати заходи, несумісні з пунктом 1, якщо вони необхідні для досягнення законної мети державної політики, за умови, що ці заходи не застосовуються у спосіб, який міг би становити прояв довільної або невиправданої дискримінації або прихованого обмеження торгівлі.

3. Пункт 1 не застосовується до фінансової установи іншої Сторони або транскордонного постачальника фінансових послуг іншої Сторони, як це визначено в Главі 20 (Фінансові послуги).

1. Жодна із Сторін не повинна вимагати передачі або надання доступу до вихідного коду програмного забезпечення, що належить особі іншої Сторони, або до алгоритму, вираженого у цьому вихідному коді, як умову для імпорту, розповсюдження, продажу чи використання цього програмного забезпечення або продуктів, що містять таке програмне забезпечення, на її території.

2. Ця стаття не перешкоджає регуляторному органу чи судовому органу Сторони вимагати від особи іншої Сторони зберегти та надати доступ до вихідного коду програмного забезпечення або алгоритму, вираженого в такому вихідному коді, для конкретного розслідування, перевірки, оцінки виконавчих заходів або судового провадження-2 з урахуванням гарантій проти несанкціонованого розголошення.

1. Сторони визнають користь оприлюднення даних, які зберігаються регіональними або місцевими органами влади, у цифровому вигляді, з метою забезпечення публічного доступу та використання відповідно до пунктів 2-4 цієї Статті.

2. Сторони визнають, що полегшення доступу громадськості до державних даних та їх використання сприяє економічному та соціальному розвитку, конкурентоспроможності та інновацій. З цією метою кожна Сторона повинна прагнути розширювати охоплення таких даних, наприклад, шляхом взаємодії та консультацій із зацікавленими сторонами.

3. У тій мірі, в якій Сторона вирішує зробити державні дані доступними в електронному вигляді для загального доступу та використання, кожна зі Сторін повинна прагнути, наскільки це практично можливо, забезпечувати оприлюднення таких даних, які серед іншого мають включати такі:

(a) забезпечення доступу у машиночитанному та відкритому форматі;

(b) забезпечення пошуку по таким даним;

(c) забезпечення своєчасного оновлення таких даних, за потреби; та

(d) забезпечення оприлюднення метаданих, які, наскільки це можливо, базуються на широко використовуваних форматах, та дозволяють користувачеві розуміти та використовувати дані.

Сторона також повинна прагнути забезпечувати загальний доступ до таких даних для користувача безкоштовно або за розумну плату.

4. У тій мірі, в якій Сторона приймає рішення зробити державні дані доступними в електронному вигляді для загального доступу та використання, вона повинна прагнути уникати нав’язування умов-3, які неправомірно перешкоджають або обмежують користувача таких даних у:

(a) відтворенні, розповсюдженні або повторній публікації даних;

(b) перегрупуванні даних; або

(c) використанні даних у комерційних і некомерційних цілях, у тому числі в процесі створення нового продукту чи послуги.

5. Сторони повинні прагнути співпрацювати в питаннях, які полегшують і розширюють доступ громадськості до державних даних та їх використання, включаючи обмін інформацією та досвідом щодо практик та політик, з метою заохочення розвитку цифрової торгівлі та створення бізнес-можливостей, особливо для малих та середніх підприємств (МСП).

1. Сторони визнають, що антиконкурентна ділова поведінка та транзакції можуть спотворювати належне функціонування ринків та нівелювати переваги лібералізації торгівлі.

2. Сторони прагнуть вжити відповідних заходів для заборони антиконкурентної ділової поведінки та транзакцій, а також задля впровадження політики сприяння конкуренції, Сторони прагнуть до співпраці з питань, що охоплюються цією Главою, з метою забезпечення та збереження переваг цієї Угоди.

3. Сторони погоджуються, що антиконкурентна ділова поведінка та транзакції, визначені їхнім законодавством про конкуренцію, включаючи зловживання монопольним (домінуючим) становищем, є несумісними з цією Угодою, якщо вони можуть вплинути на торгівлю та інвестиції між Сторонами.

1. Кожна Сторона дотримується законодавства про конкуренцію, яке забороняє антиконкурентну ділову поведінку та транзакції та має на меті сприяння економічній ефективності та добробуту споживачів, а також вживає відповідних заходів задля досягнення цієї мети.

2. Кожна Сторона повинна намагатися застосовувати національні закони про захист конкуренції до будь-якої комерційної діяльності на своїй території. Дане положення не перешкоджає Стороні застосовувати свої закони про захист конкуренції до комерційної діяльності за межами своєї території, якщо така діяльність має відповідний зв'язок з її юрисдикцією.

3. Кожна Сторона може зробити виняток щодо застосування своїх законів про захист конкуренції, за умови, що такий виняток є прозорим, передбаченим законодавством та заснованим на законних цілях державної політики.

4. Кожна Сторона має орган, відповідальний за застосування свого законодавства про захист конкуренції ("орган з питань захисту конкуренції").

5. Кожна Сторона забезпечує і підтримує незалежність національного органу з питань захисту конкуренції в частині прийняття рішень або у зв'язку з дотриманням законодавства про захист конкуренції.

6. Кожна Сторона створює належні умови діяльності органу з питань захисту конкуренції з метою забезпечення останнім дотримання та виконання законодавства про захист конкуренції відповідно до цілей, викладених у Статті 9.1, і недопущення дискримінації за ознакою національності.

1. Для цілей цієї Глави "правозастосовна діяльність" означає судове або адміністративне провадження за результатами розслідування заявленого порушення законодавства Сторони про захист конкуренції.-1

2. Кожна Сторона забезпечує, що до накладення остаточної санкції або засобу правового захисту на особу за порушення законодавства про захист конкуренції, така Сторона надасть відповідній особі в порядку, передбаченому національним законодавством, реальну можливість отримати неконфіденційну інформацію про причини розслідування органом з питань захисту конкуренції, включаючи зазначення конкретних норм законодавства про захист конкуренції, щодо яких заявлено порушення.

3. Кожна Сторона відповідно до свого законодавства надає особі, щодо якої здійснюються правозастосовні заходи, можливість оскаржити їх та отримати розумний доступ до неконфіденційної інформації, необхідної для підготовки адекватного захисту.

4. Кожна Сторона, відповідно до свого законодавства, надає особі, щодо якої здійснюються правозастосовні заходи, реальну можливість бути заслуханою та представити докази, надати пояснення та оскаржити аргументи та докази відповідного провадження.

5. Кожна Сторона, відповідно до свого законодавства, надає особі реальну можливість оскаржити в незалежному і неупередженому судовому або адміністративному органі твердження про те, що ця особа порушила закони про захист конкуренції, включаючи можливість оскарження конкретного аспекту або доказу з мотивів порушення норм матеріального або процесуального права.

6. Кожна Сторона забезпечує, що орган з питань захисту конкуренції надаватиме особі реальну можливість юридичного представництва.

7. Кожна Сторона забезпечує, що її орган з питань захисту конкуренції визнаватиме комунікацію між особою та юридичним представником як таку, що захищена адвокатською таємницею згідно з національним законодавством, якщо особа не відмовиться від такого права, та якщо така комунікація стосується запиту або отримання юридичної консультації.

8. Кожна Сторона докладає зусиль для завершення розслідувань та залежних від неї аспектів правозастосування у розумний строк з урахуванням характеру та складності справи.

9. Кожна Сторона приймає або зберігає правила щодо процедури та доказування, за якими здійснюється правозастосовне провадження, встановлюються санкції та відповідні засоби правового захисту.

10. Згідно зі своїм законодавством, кожна Сторона забезпечує захист конфіденційної інформації, отриманої її органом з питань захисту конкуренції в рамках розслідування.

11. Кожна Сторона забезпечує, якщо це доречно та юридично допустимо, що її орган з питань захисту конкуренції інформуватиме у найкоротші можливі терміни особу, стосовно якої ведеться розслідування, про факт такого розслідування. Ця інформація повинна містити правові підстави для проведення розслідування, а також заявлену неправомірну поведінку або транзакцію, що є предметом розслідування. Визначаючи час для інформування особи про розслідування, конкурентне відомство Сторони може враховувати стан і конкретні потреби розслідування, такі як необхідність збереження розслідування в таємниці або вжиття негайних заходів для мінімізації подальшої шкоди.

12. Кожна Сторона намагається, де це доречно та юридично допустимо, надати особі, яка є предметом розслідування, або особі, яка повідомила про злиття або іншу транзакцію чи дію, реальну можливість для змістовного та своєчасного залучення до розслідування відповідних фактичних, правових, економічних та процесуальних питань, зважаючи на статус та конкретні потреби розслідування.

1. Сторони визнають необхідність забезпечення максимально можливої прозорості їх політик щодо виконання та адвокатування дотримання законодавства про захист конкуренції.

2. Кожна Сторона забезпечує, що її закони з питань конкуренції перебуватимуть у загальному доступі.

3. Ніщо в цій Статті не повинно тлумачитися як таке, що вимагає від Сторони розкрити конфіденційну інформацію, інформацію, що становить адвокатську таємницю або є іншим чином захищеною на підставі законних цілей публічного порядку, включаючи внутрішні процедури органу з питань захисту конкуренції Сторони.

4. На запит однієї Сторони друга Сторона надає запитуючій Стороні публічну інформацію щодо:

(a) свого законодавства щодо принципів та практики правозастосування у сфері захисту конкуренції; і

(b) винятків зі сфери застосування законодавства про захист конкуренції.

5. Кожна Сторона забезпечує, що остаточне рішення за результатами розслідування, яким встановлено порушення її законодавства про захист конкуренції, міститиме фактичні висновки та належне-2 обґрунтування, включаючи правовий та, якщо застосовно, економічний аналіз, на якому базується рішення.

6. Кожна Сторона також забезпечує, що остаточне рішення, згадане в пункті 5, а також будь-яке розпорядження про виконання цього рішення підлягатиме опублікуванню, або, якщо публікація не є практично можливою, оприлюднюється у спосіб, що дозволяє зацікавленій особі або іншій Стороні ознайомитися з ним.

7. Кожна Сторона забезпечує, що із рішень або розпоряджень, які опубліковані або оприлюднені, були належним чином у відповідності до законодавства такої Сторони видалені дані, що становлять конфіденційну інформацію, адвокатську таємницю та зважають на будь-які інші застосовні винятки, включаючи необхідність охорони інформації на підставі законних цілей публічного порядку.

1. Кожна Сторона повинна мати загальнодоступні правила, політику або вказівки щодо встановлення та обробки конфіденційної інформації, яка надходить у розпорядження органу з питань захисту конкуренції.

2. Орган з питань захисту конкуренції кожної Сторони, наскільки це можливо, обмежує доступ до конфіденційної інформації, що охороняється відповідно до законодавства відповідної Сторони, і, якщо громадськість прагне отримати доступ до конфіденційної інформації, що знаходиться у розпорядженні органу з питань захисту конкуренції, останній, як правило, протидіє такому розкриттю.

1. Сторони визнають, що антиконкурентна ділова поведінка та трансакції все частіше виходять за межі кордонів і що співпраця та координація між Сторонами з метою сприяння ефективному застосуванню законодавства про захист конкуренції є важливим і відповідає суспільним інтересам.

2. Орган з питань конкуренції кожної Сторони докладатиме зусиль для співпраці:

(a) у будь-якій сфері конкурентної політики шляхом обміну інформацією про зміни або розроблення конкурентної політики; і

(b) з будь-якого питання правозастосування у сфері захисту конкуренції, включаючи обмін інформацією, допомогу у розслідуванні та виконанні рішення, а також стосовно проведення консультацій та координації транскордонних розслідувань.

3. Орган з питань захисту конкуренції Сторони може розглянути перспективу укладення угоди про співпрацю або угоди з органом з питань захисту конкуренції іншої Сторони, яким встановлюватимуться конкретні умови співпраці.

4. Визнаючи, що Сторони можуть отримати переваги від обміну своїм різноманітним досвідом щодо розробки, управління та забезпечення дотримання свого законодавства та політики у сфері конкуренції, Сторони можуть здійснювати діяльність у сфері технічного співробітництва, включаючи:

(a) надання консультацій або навчання з будь-якого питання, у тому числі шляхом обміну відповідними службовцями;

(b) обміну інформацією та досвідом з питань адвокації конкуренції, включаючи сприяння підвищенню культури конкуренції; і

(c) надання допомоги Стороні при впровадженні нового законодавства про захист конкуренції.

5. В межах цієї Статті, Сторони співпрацюють, виходячи з розумно доступних ресурсів та у спосіб, сумісний з національним законодавством, політикою та взаємними інтересами. Інформація, що надається в порядку до цієї Статті, може підлягати додатковому регулюванню, зокрема з точки зору вимог конфіденційності або обмеження щодо цілей, для яких інформація використовуватиметься.

1. З метою сприяння порозумінню між Сторонами або для вирішення конкретного питання, яке виникає відповідно до цієї Глави, на письмовий запит однієї Сторони, інша Сторона вступає в консультації з запитуючою Стороною. У своєму запиті запитуюча Сторона вказує, якщо це доречно, як конкретне питання впливає на торгівлю або інвестиції між Сторонами.

2. Сторона, до якої звернулися, повинна ставитися з розумінням і прихильністю до занепокоєння запитуючої Сторони.

3. Для полегшення обговорення питання, яке є предметом консультацій, кожна Сторона намагається надати іншій Стороні потрібну неконфіденційну інформацію, інформацію, яка не є захищеною іншим чином.

Сторона не може вдаватися до вирішення спору відповідно до Глави 28 (Вирішення спорів) з будь-якого питання, що виникає за цією Главою.

Для цілей цієї Глави:

Угода означає Угоду про офіційно підтримувані експортні кредити, розроблену в рамках Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), або зобов’язання правонаступника, розроблене в або за рамками ОЕСР, та яке було прийняте щонайменше 12-ма первинними членами СОТ, які були Учасниками Угоди станом на 1 січня 1979 року;

комерційна діяльність означає діяльність, що здійснюється підприємством з метою отримання прибутку, та спрямована на виготовлення товарів чи надання послуг, які можуть бути реалізовані споживачеві на відповідному ринку у кількості та за цінами, встановленими самим підприємством. Діяльність, що здійснюється підприємством, яке функціонує на неприбутковій основі або на основі відшкодування витрат, не є діяльністю, що здійснюється з метою отримання прибутку. Заходи загального застосування до відповідного ринку не повинні тлумачитися як регулювання Стороною рішень підприємства щодо ціноутворення, виробництва або постачання;

встановити означає рішення Сторони створити, назвати або дозволити монополію, або розширити сферу дії монополії таким чином, щоб вона охоплювала додаткові товари чи послуги;

встановлена монополія означає приватну монополію, яка встановлена після набрання чинності цією Угодою, або державну монополію, яку Сторона встановлює або встановила.

державна монополія означає монополію, що є власністю або контролюється через наявність частки у ній національним урядом Сторони або будь-якою іншою державною монополією;

виходячи з комерційних міркувань означає "відповідно до звичайної ділової практики ведення бізнесу підприємством приватної форми власності у відповідній сфері діяльності чи промисловості";

незалежний пенсійний фонд означає підприємство, що є власністю або контролюється через наявність частки у ньому Сторони, яке:

(a) займається виключно наступними видами діяльності:

(i) адміністрування або забезпечення пенсійного фонду, виходу на пенсію, соціального забезпечення, страхування по інвалідності, у разі смерті, надання допомоги працівникам, або будь-яке поєднання цих видів забезпечення виключно на користь фізичних осіб, які є платниками внесків до такого фонду, та їхніх бенефіціарів; або

(ii) нвестування активів цих фондів;

(b) має фідуціарний обов'язок перед фізичними особами, зазначеними в підпункті (а)(i); та

(c) не підлягає інвестиційному спрямуванню з боку уряду Сторони. Інвестиційне спрямування з боку уряду Сторони не включає загальне керівництво щодо управління ризиками та розподілу активів, яке не суперечить звичайній інвестиційній практиці та не продиктовано виключно присутністю державних службовців у раді директорів або інвестиційній групі підприємства;

ринок означає географічний або комерційних ринок для товарів чи послуг;

монополія означає юридичну особу, визначену Стороною, у тому числі консорціум або урядову установу, яка на будь-якому відповідному ринку на території Сторони є єдиним продавцем або покупцем товарів чи послуг, але не включає юридичну особу, якій було надано ексклюзивне право інтелектуальної власності, виключно на підставі надання такого права;

суверенний фонд добробуту означає підприємство, що є власністю або контролюється через наявність частки у ньому Сторони, яке:

(a) функціонує виключно як інвестиційний фонд спеціального призначення або механізм для управління активами, інвестування або пов’язаної з цим діяльності з використанням фінансових активів Сторони. Сторони розуміють, що слово "механізм" у цьому документі є альтернативою слову "фонд" та дозволяє гнучке тлумачення юридичного механізму, за допомогою якого активи можуть бути інвестовані; та

(b) є членом Міжнародного форуму суверенних фондів або підтримує Загальноприйняті принципи та практики ("Принципи Сантьяго"), оприлюднені Міжнародною робочою групою суверенних фондів у жовтні 2008 року, або інші принципи та практики, які можуть бути узгоджені Сторонами.

і включає будь-які компанії спеціального призначення, створені виключно для діяльності, описаної в підпункті (a), та які повністю належать підприємству, або які повністю належать Стороні, але управляються підприємством; та

державне підприємство, що здійснює комерційну діяльність означає підприємство, яке в основному здійснює комерційну діяльність і в якому Сторона:

(a) безпосередньо володіє більш ніж 50 відсотками статутного капіталу;

(b) контролює через наявність частки у власності більш ніж 50 відсотків прав голосу; або

(с) має право призначати більшість членів ради директорів або будь-якого іншого рівнозначного органу управління.

1. Ця Глава застосовується до діяльності державних підприємств, що здійснюють комерційну діяльність, державних підприємств або встановлених монополій Сторони, яка впливає на торгівлю або інвестиції між Сторонами в межах зони вільної торгівлі.

2. Ця Глава не застосовується до:

(a) регуляторної або наглядової діяльності, або фінансової і пов'язаної з нею кредитної політики та політики щодо обмінного курсу центрального банку або фінансового органу Сторони;

(b) регуляторної або наглядової діяльності фінансового регуляторного органу Сторони, включаючи недержавний орган, такий як біржа або ринок цінних паперів чи ф'ючерсів, клірингова установа, або інша організація чи асоціація, яка здійснює регуляторні або наглядові повноваження щодо постачальників фінансових послуг; або

(c) діяльності, що здійснюється Стороною або одним з її державних підприємств або її державних підприємств, що здійснюють комерційну діяльність, з метою врегулювання питань пов’язаних з неплатоспроможністю або банкрутством фінансової установи або неплатоспроможністю чи банкрутством будь-якого іншого підприємства, основним видом діяльності якого є надання фінансових послуг.

3. Ця Глава не застосовується до суверенного фонду добробуту Сторони.

4. Ця Глава не застосовується до:

(a) незалежного пенсійного фонду Сторони; або

(b) підприємства, що належить або контролюється незалежним пенсійним фондом Сторони.

5. Дія цієї Глави не поширюється на державні закупівлі.

6. Статті 10.3, 10.4 та Стаття 10.6не поширюється на послугу, що надається при виконанні функцій держави. Для цілей цього пункту термін "послуга, що надається при виконанні функцій держави" має таке ж значення, як і в ГАТС, включаючи значення, наведене в Додатку з фінансових послуг, залежно від контекста.

7. Статті 10.3 та 10.4 не застосовуються до державного підприємства, що здійснює комерційну діяльність або встановленої монополії Сторони в рамках здійснення купівлі та продажу товарів або послуг відповідно до:

(a) будь-якого існуючого невідповідного заходу, який Сторона застосовує, подовжує, поновлює або змінює відповідно до Статті 17.18(1) (Невідповідні заходи), Статті 18.7(1) (Застереження) або Статті 20.10(1) (Невідповідні заходи), як зазначено в її Графіку до Додатка I або в Розділі А її Графіку до Додатка III; або

(b) будь-якого невідповідного заходу, який Сторона приймає або зберігає стосовно секторів, підсекторів або видів діяльності відповідно до Статті 17.18(2) (Невідповідні заходи), Статті 18.7(2) (Застереження) або Статті 20.10(2) (Невідповідні заходи), як зазначено в її Графіку до Додатка II або в Розділі В її Графіку до Додатка III.

1. Ця Глава не перешкоджає Стороні підтримувати або встановлювати монополію.

2. Кожна Сторона оперативно повідомляє іншу Сторону або публікує на офіційному вебсайті інформацію про встановлення монополії або розширення сфери дії існуючої монополії та умови її встановлення.

3. Кожна Сторона забезпечує, щоб приватна монополія, яку вона встановлює, або державна монополія, яку вона підтримує або встановлює:

(a) діяла у спосіб, що відповідає зобов’язанням Сторони за цією Угодою, у всіх випадках, коли така монополія здійснює регуляторні, адміністративні або інші функції держави, які Сторона делегувала їй у зв’язку з монопольними товарами чи послугами, зокрема повноваження щодо видачі ліцензій на імпорт або експорт, надання дозволів на здійснення комерційних операцій або встановлення квот, зборів або інших платежів;

(b) діяла, виходячи виключно з комерційних міркувань, при здійсненні купівлі або продажу монопольних товарів чи послуг на відповідному ринку, зокрема стосовно цін, якості, наявності, відповідності вимогам ринку, транспортування та інших умов придбання чи продажу, окрім випадків, коли вимагається дотримання умов встановлення монополії, що не суперечать підпунктам (c), (d) або (e);

(c) при придбанні нею монопольного товару або послуги:

(i) надавала товару або послузі, що постачається підприємством іншої Сторони, режим не менш сприятливий, ніж той, що надається подібному товару або подібній послузі, що постачається підприємствами своєї Сторони або будь-якої держави, що не є Стороною; та

(ii) надавала товару або послузі, що постачається підприємством, яке є охопленою інвестицію на території відповідної Сторони, режим не менш сприятливий, ніж той, що надається подібному товару або послузі, які постачаються підприємствами на відповідному ринку на території такої Сторони, та які є інвестиціями інвесторів Сторони або будь-якої держави, що не є Стороною; та

(d) при продажу монопольного товару або послуги:

(i) надавала підприємству іншої Сторони режим не менш сприятливий, ніж той, який вона надає підприємствам своєї Сторони або будь-якої держави, що не є Стороною; та

(ii) надавала підприємству, що є охопленою інвестицію на території відповідної Сторони, режим не менш сприятливий, ніж той, що надається підприємствам на відповідному ринку на території такої Сторони, та які є інвестиціями інвесторів такої Сторони або будь-якої держави, що не є Стороною; та

(e) не використовувала своє монопольне становище для здійснення, прямо чи опосередковано, у тому числі через свої операції з материнською компанією, дочірніми компаніями або іншими суб'єктами господарювання, якими володіє Сторона або встановлений монополіст, антиконкурентних дій на немонополізованому ринку на своїй території, які негативно впливають на торгівлю або інвестиції між Сторонами.

4. Пункти 3(c) та 3(d) не перешкоджають встановленій монополії здійснювати:

(a) купівлю або продаж товарів чи послуг на різних умовах, у тому числі тих, що стосуються ціни; або

(b) відмовлятись від купівлі або продажу товарів чи послуг, за умови, що таке диференційоване ставлення або відмова здійснюється виходячи з комерційних міркувань. Для більшої визначеності, пункт 4 не дозволяє встановленій монополії порушувати національне законодавство Сторони.

1. Ця Угода не перешкоджає будь-якій Стороні підтримувати або створювати державні підприємства або державні підприємства, що здійснюють комерційну діяльність.

2. Кожна Сторона забезпечує, щоб державне підприємство або державне підприємство, що здійснює комерційну діяльність, діяло у спосіб, що відповідає зобов’язанням Сторони, у всіх випадках, коли таке підприємство здійснює будь-які регуляторні, адміністративні або інші функції держави, делеговані йому відповідною Стороною, зокрема, повноваження щодо примусового відчуження, видачі ліцензій, надання дозволів на здійснення комерційних операцій або встановлення квот, зборів або інших платежів.

3. Кожна Сторона забезпечує, щоб кожне її державне підприємство, що здійснює комерційну діяльність, при здійсненні комерційної діяльності з продажу товару або послуги надавало підприємству, яке є охопленою інвестицію на території Сторони, режим не менш сприятливий, ніж той, що надається на відповідному ринку на території Сторони підприємствам, які є інвестиціями інвесторів цієї Сторони.

4. Пункт 3 не перешкоджає державному підприємству, що здійснює комерційну діяльність, здійснювати

(a) продаж товарів або послуг на різних умовах, у тому числі тих, що стосуються ціни; або

(b) відмовлятись від продажу товарів чи послуг,

за умови, що таке диференційоване ставлення або відмова здійснюється виходячи з комерційних міркувань. Для більшої визначеності, пункт 4 не дозволяє державному підприємству, що здійснює комерційну діяльність, порушувати національне законодавство Сторони.

1. Кожна Сторона надає своїм судам юрисдикцію щодо цивільних позовів проти підприємства, яке перебуває у власності або контролюється через частку власності іноземним урядом, на підставі здійснення таким підприємством комерційній діяльності на її території. Цей пункт не перешкоджає Стороні надавати своїм судам юрисдикцію щодо позовів до підприємств, які перебувають у власності або контролюються через частку власності іноземним урядом, крім тих позовів, про які йдеться в цьому пункті. Ця Стаття також не вимагає від Сторони визнавати юрисдикцію щодо таких позовів, якщо вона не визнає юрисдикцію над аналогічними позовами щодо підприємств, які не перебувають у власності або під контролем через частку власності іноземного уряду.

2. Кожна Сторона забезпечує, щоб будь-який адміністративний орган, який створюється або утримується національним урядом Сторони з метою регулювання діяльності державних підприємств, що здійснюють комерційну діяльність, здійснював свої регуляторні дискреційні повноваження неупереджено щодо підприємств, які він регулює, включаючи підприємства, які не є державними підприємствами, що здійснюють комерційну діяльність. Неупередженість, з якою адміністративний орган здійснює свої регуляторні дискреційні повноваження, оцінюється шляхом вивчення моделі або практики такого адміністративного органу.

1. На письмовий запит Сторони інша Сторона надає в розумні строки в письмовій формі наступну інформацію стосовно державного підприємства, що здійснює комерційну діяльність, або державної монополії, за умови, що запит включає пояснення того, яким чином діяльність відповідної особи може вплинути на торгівлю або інвестиції між Сторонами:

(a) відсоток акцій, якими Сторона, її державні підприємства, що здійснюють комерційну діяльність, або встановлені монополії сукупно володіють, та відсоток голосів, які вони сукупно мають, у юридичній особі;

(b) опис будь-яких акцій або прав голосу чи інших прав, якими володіє Сторона, її державні підприємства, що здійснюють комерційну діяльність, або встановлені монополії, якщо такі акції або права відрізняються від прав, що надаються звичайними акціями юридичної особи;

(c) державні звання будь-якого державного службовця, який є посадовою особою або членом ради директорів юридичної особи;

(d) річний дохід та загальна вартість активів юридичної особи за останній трирічний період, за який інформація є доступною;

(e) будь-які винятки та імунітети, якими користується юридична особа відповідно до законодавства Сторони; та

(f) будь-яка додаткова інформація щодо юридичної особи, яка є загальнодоступною, включаючи річні фінансові звіти та результати аудиту третіх сторін, і яка запитується в письмовій формі.

2. Коли Сторона надає письмову інформацію відповідно до запиту згідно з цією статтею та інформує Сторону, яка запитує, про те, що вона вважає таку інформацію конфіденційною, Сторона, яка запитує, зобов’язується не розголошувати таку інформацію без попередньої згоди Сторони, яка надає інформацію.

1. Сторони, у разі необхідності та з урахуванням наявних ресурсів, беруть участь у взаємно узгоджених заходах щодо технічного співробітництва, включаючи:

(a) обмін інформацією щодо досвіду Сторін у вдосконаленні корпоративного управління та діяльності їхніх державних підприємств, що здійснюють комерційну діяльність;

(b) обмін найкращими практиками щодо політичних підходів для забезпечення рівних умов для державних підприємств, що здійснюють комерційну діяльність та приватних підприємств, включаючи політику, пов'язану з конкуренційним нейтралітетом;

(c) організацію міжнародних семінарів, практикумів або будь-якого іншого відповідного майданчику для обміну технічною інформацією та досвідом, пов'язаними з управлінням та діяльністю державних підприємств, що здійснюють комерційну діяльність.

Кожна Сторона визначає Контактний пункт з питань державних підприємств, що здійснюють комерційну діяльність та встановлених монополій і повідомляє іншу Сторону для сприяння зв'язку між Сторонами з будь-якого питання, що охоплюється цією Главою.

1. Статті 10.3та 10.4 не:

(a) перешкоджають прийняттю або збереженню Стороною заходів, спрямованих на тимчасове реагування на національну або глобальну економічну надзвичайну ситуацію; або

(b) стосуються державного підприємства, що здійснює комерційну діяльність, щодо якого Сторона вжила або застосувала тимчасові заходи у відповідь на національну або глобальну економічну надзвичайну ситуацію, на період дії такої надзвичайної ситуації.

2. Стаття 10.4(3) не застосовується до надання фінансових послуг державним підприємством, що здійснює комерційну діяльність, відповідно до повноважень, наданих державою, якщо таке надання фінансових послуг:

(a) підтримує експорт або імпорт, за умови, що ці послуги:

(i) не призначені для заміщення комерційного фінансування; або

(ii) пропонуються на умовах, не більш сприятливих, ніж ті, які можна було б отримати щодо аналогічних фінансових послуг на комерційному ринку. За обставин, якщо на комерційному ринку не пропонуються аналогічні фінансові послуги:

(A) для цілей пунктів 2(a)(ii) та 2(b)(ii) державне підприємство, що здійснює комерційну діяльність, може покладатися, за необхідності, на наявні докази для встановлення еталонних умов, на яких такі послуги пропонувалися б на комерційному ринку; та

(B) для цілей пунктів 2(a)(i) та 2(b)(i) постачання фінансових послуг вважається таким, що не має на меті заміщення комерційного фінансування;

(b) підтримує приватні інвестиції за межами території Сторони, за умови, що ці послуги:

(i) не призначені для заміщення комерційного фінансування, або

(ii) пропонуються на умовах, не більш сприятливих, ніж ті, що можуть бути отримані щодо аналогічних фінансових послуг на комерційному ринку; або

(c) пропонується на умовах, що відповідають Угоді, та підпадають під сферу дії Угоди.

3. Статті 10.3, 10.4, 10.6 та 10.8 не застосовуються до державного підприємства, що здійснює комерційну діяльність, або встановленої монополії, якщо в будь-якому з трьох попередніх послідовних фінансових років дохід, отриманий від комерційної діяльності державного підприємства, що здійснює комерційну діяльність, або встановленої монополії, був меншим за порогову вартість, яка розраховується відповідно до Додатку 10-А (Розрахунок порогової вартості).

4. Якщо Сторона посилається на виняток передбачений пунктом 3 під час консультацій відповідно до Статті 28.5 (Консультації), Сторони повинні обмінятися та обговорити наявні докази щодо доходу державного підприємства, що здійснює комерційну діяльність, або встановленої монополії, отриманого від комерційної діяльності протягом трьох попередніх послідовних фінансових років, з метою вирішення протягом консультацій будь-яких розбіжностей щодо застосування цього винятку.

1. З дати набрання чинності цією Угодою, порогова вартість, зазначена у Статті 10.9(3) становить 200 мільйонів Спеціальних прав запозичення (СПЗ).

2. Розмір порогової вартості коригується кожні три роки, при цьому кожне коригування набирає чинності з 1 січня. Перше коригування повинно відбутися 1 січня після набрання чинності цією Угодою відповідно до формули, викладеної в цьому Додатку.

3. Граничний рівень коригується з урахуванням зміни загального рівня цін з використанням зведеного показника інфляції в СПЗ, який розраховується як зважена сума кумулятивних відсоткових змін дефляторів валового внутрішнього продукту (ВВП) у валютах, що входять до складу СПЗ, за трирічний період, що закінчується 30 червня року, який передує року, коли коригування набуває чинності, та за такою формулою:

де:

T0 = порогове значення в базовому періоді;

Ti = нове (скориговане) порогове значення;

WiSDR= відповідні (фіксовані) ваги кожної валюти, i - у СПЗ (станом на 30 червня року, що передує введенню в дію коригування); та

ПiSDR = кумулятивна відсоткова зміна дефлятора ВВП кожної валюти, i - у СПЗ за трирічний період, що закінчується 30 червня року, який передує набранню чинності коригуванням.

4. Кожна Сторона перераховує порогову вартість у національну валюту, де коефіцієнти перерахунку є середніми місячними значеннями національної валюти відповідної Сторони у СПЗ за трирічний період до 30 червня року, що передує року, якщо порогова вартість набуває чинності. Кожна Сторона повідомляє іншу Сторону про порогову вартість, яка застосовується, у відповідних національних валютах.

5. Для цілей цієї Глави всі дані беруться з бази даних Міжнародного валютного фонду із розділу даних щодо міжнародної фінансової статистики.

6. Сторони проводять консультації, якщо суттєва зміна курсу національної валюти щодо СПЗ створить істотну проблему для застосування цієї Глави.

1. Статті I - IV, VI - XV, XVI(1) - XVI(3), XVII - XVIII Додатку до Протоколу про внесення змін до Угоди про державні закупівлі , укладеного в м. Женева 30 березня 2012 року, (далі - Угода про державні закупівлі 2012 року) інкорпоруються до цієї Угоди та стають її частиною.

2. Статті Угоди про державні закупівлі 2012 року, включені до цієї Угоди відповідно до пункту 1, та Статті 11.2, 11.3, 11.4 та 11.5, застосовуються до Додатків Сторін до Графіку "Доступ до ринків" для цієї Глави.

3. Відповідно до Статті 1.4(Посилання на інші угоди) зміни до Статей Угоди про державні закупівлі 2012 року, включені до цієї Угоди згідно з пунктом 1, також включаються до цієї Угоди, за винятком випадків, узгоджених Сторонами.

1. Сторони визнають роль державних закупівель у:

(a) досягненні цілей у сфері охорони навколишнього середовища та зміни клімату, включаючи цілі визначені в Паризькій угоді, вчиненій в м. Париж 12 грудня 2015 року;

(b) створенні можливостей для соціально або економічно неблагополучних груп; та

(c) просуванні міжнародно визнаних принципів і прав у сфері праці, в тому числі тих, що зазначені в Декларації Міжнародної організації праці основних принципів та праву сфері праці (1998) із доповненнями 2022 року.

2. Для більшої визначеності, Сторона, в тому числі її суб'єкти закупівель, може враховувати екологічні, соціально-економічні, або міркування, пов'язані з працею в процесі закупівель, в тому числі шляхом формування відповідних умов щодо участі, технічних характеристик або критеріїв оцінки, за умови, що такі міркування узгоджуються зі Статтею IV(1) та (2) Угоди про державні закупівлі 2012 року і не становлять зайвої перешкоди для міжнародної торгівлі.

1. Кожна Сторона повинна забезпечити існування кримінальних, цивільних або адміністративних заходів для вирішення корупційних, шахрайських та інших протиправних дій у сфері державних закупівель.

2. Кримінальні, цивільні або адміністративні заходи можуть включати в себе процедури заборони, призупинення або визнання таким, що не має права брати участь в закупівлях Сторони протягом певного терміну, постачальника, якого Сторона визнала таким, що займається корупцією, шахрайством, або іншими протиправними діями, що впливає на право постачальника брати участь у державних закупівлях Сторони.

3. Кожна Сторона повинна приймати або виконувати заходи для вирішення потенційних конфліктів інтересів з боку тих, хто здійснює або має вплив на закупівлю.

1. Сторони визнають значний внесок, який малі та середні підприємства (МСП) можуть зробити для економічного зростання та зайнятості, а також важливість сприяння участі МСП у державних закупівлях.

2. Для сприяння участі МСП в охоплених закупівлях кожна Сторона повинна, наскільки це можливо, якщо це буде доречно:

(a) забезпечити доступ до інформації про умови участі у державних закупівлях;

(b) докладати зусиль, щоб вся тендерна документація була у безкоштовному доступі;

(c) проводити закупівлі електронними засобами, у тому числі за допомогою нових інформаційно-комунікаційних технологій;

(d) розглядати обсяг, оформлення і структуру закупівель, включаючи аутсорсінг або субпідряд МСП; та

(e) сприяти своєчасній оплаті за умови задовільного постачання товарів або послуг.

1. Сторони визнають важливість співпраці з метою сприяння ефективній імплементації цієї Глави. Беручи до уваги наявні та існуючі інструменти, ресурси та механізми, Сторони, наскільки це можливо, співпрацюють та обмінюються інформацією, у тому числі через мережі, семінари та робочі наради, з таких питань, як:

(a) сталі практики закупівель; та

(b) впорядкування та спрощення процесів закупівель з метою сприяння участі постачальників у державних закупівлях.

Якщо не зазначено інше, ця Глава охоплює закупівлі замовниками, зазначеними у цьому Додатку, з урахуванням такої порогової вартості:

Перелік організацій:

1. Агентство з підтримки можливостей Атлантичної Канади (за власний рахунок)

2. Агентство прикордонної служби Канади

3. Комісія страхування зайнятості Канади

4. Рада з трудових відносин Канади

5. Агентство доходів Канади

6. Школа державної служби Канади

7. Канадський центр з охорони праці та безпеки життєдіяльності

8. Канадський регулятор з питань енергії

9. Канадське агентство продовольчої інспекції

10. Канадська комісія з прав людини

11. Канадські інститути досліджень у галузі охорони здоров'я

12. Канадський секретаріат міжурядових конференцій

13. Канадський міжнародний торговельний трибунал

14. Комісія з ядерної безпеки Канади

15. Комісія з радіо та телебачення і зв'язку Канади (за власний рахунок)

16. Рада з розслідувань аварій на транспорті та транспортної безпеки Канади

17. Канадське агентство транспорту (за власний рахунок)

18. Комісія з розгляду скарг цивільних осіб на дії Королівської канадської кінної поліції

19. Рада з авторського права

20. Служба виправних установ Канади

21. Судова адміністрація

22. Міністерство сільського господарства і продовольства

23. Міністерство Канадської спадщини

24. Міністерство громадянства та імміграції

25. Міністерство з питань зайнятості та соціального розвитку

26. Міністерство фінансів

27. Міністерство рибальства та океанів

28. Міністерство закордонних справ, торгівлі та розвитку

29. Міністерство охорони здоров'я

30. Департамент відносин між Короною та корінними народами, а також у справах Півночі

31. Міністерство промисловості

32. Міністерство юстиції

33. Міністерство національної оборони

34. Міністерство природних ресурсів

35. Міністерство громадської безпеки та готовності до надзвичайних ситуацій

36. Міністерство громадських робіт та урядових служб (за власний рахунок)

37. Міністерство охорони навколишнього середовища

38. Міністерство транспорту

39. Міністерство у справах ветеранів

40. Міністерство диверсифікації економіки Західної Канади (за власний рахунок)

41. Директорат воєнних поселень

42. Директорат, Акт про землю ветеранів

43. Агентство Канади з економічного розвитку регіонів Квебека

44. Рада з питань імміграції та біженців

45. Бібліотека і архіви Канади

46. Комісія з питань національних битв

47. Національна рада сільськогосподарської продукції

48. Національна дослідницька рада Канади

49. Науково-дослідна Рада сфері природничих та інженерних наук

50. Північне Агентство трубопроводів (за власний рахунок)

51. Управління інфраструктури Канади

52. Управління Генерального аудитора

53. Управління голови виборчої комісії

54. Управління Уповноваженого з федеральних судових справ

55. Управління Уповноваженого офіційних мов

56. Управління Координатора, Департамент з питань статусу жінок та ґендерної рівності

57. Управління секретаря генерал-губернатора

58. Управління з нагляду за фінансовими установами

59. Офіси уповноважених Канади з інформації та конфіденційності

60. Агентство парків Канади

61. Рада Канади з умовно-дострокового звільнення

62. Наглядова рада з питань контролю за цінами у сфері патентної медицини

63. Таємна рада

64. Агентство охорони суспільного здоров’я Канади

65. Комісія з питань державної служби

66. Рада державної служби, трудових відносин та зайнятості

67. Секретар Верховного суду Канади

68. Секретаріат Трибуналу з питань конкуренції

69. Королівська канадська кінна поліція

70. Комітет нагляду за Королівською канадською кінною поліцією

71. Канадська загальна служба

72. Науково-дослідницька рада соціальних та гуманітарних наук

73. Статистичне управління Канади

74. Апеляційний транспортний суд Канади

75. Секретаріат казначейства Канади

Примітка до Додатку 11-A.1

Жодна з організацій, зазначених у Додатку 11-A.1, не має права створювати підпорядковані установи.

Якщо не зазначено інше, ця Глава охоплює закупівлі установами, визначеними у цьому Додатку, з урахуванням такої порогової вартості:

Перелік організацій:

1. Канадська поштова корпорація

2. Канадський музей історії

3. Канадський природничий музей

4. Канадська комісія з туризму

5. Державна корпорація Defence Construction (1951) Ltd.

6. Національна столична комісія

7. Національна галерея Канади

8. Національний музей науки і техніки

9. Королівський монетний двір Канади

10. Корпорація залізничного транспорту Канади Via Rail Canada Inc.

Примітки до Додатку 11-A.2

1. Для уточнення зазначається, що Стаття XVII(I) Угоди про державні закупівлі 2012 року, яка є частиною цієї Угоди згідно зі Статтею 11.1(1), застосовується до закупівель Корпорацією залізничного транспорту Канади (Via Rail Canada Inc.) і Королівським монетним двором Канади на умовах захисту комерційних аспектів наданої конфіденційної інформації.

2. Ця Глава не включає закупівлі Королівським монетним двором Канади або від його імені сировини та матеріалів, використовуваних безпосередньо для карбування законних платіжних засобів Канади.

1. Якщо пункт підлягає застосуванню і ним не передбачено інше, ця Глава охоплює всі товари.

2. Ця Глава застосовується до закупівель Міністерством національної оборони, Королівською канадською кінною поліцією та Департаментом рибальства та океанів Канади для Канадської берегової охорони, ця Глава охоплює лише товари, описані у Федеральній класифікації поставок (FSC) нижче:

Якщо не зазначено інше, ця Глава охоплює послуги, наведені нижче. Зміст будівельних послуг наведено у Додатку 11-A.5. Послуги, зазначені у цьому Додатку та у Додатку 11-A.5, визначені відповідно до Класифікації основних продуктів - модельної класифікації OOH (CPC Prov.): http://unstats.un.org/unsd/cr/registry/regcst.asp?Cl=9&Lg=1

Примітки до Додатку 11-A.4:

1. Доступ Канади щодо телекомунікаційних послуг обмежується поліпшеними послугами або послугами з доданою вартістю, постачання яких здійснюється через телекомунікаційні об'єкти, що орендуються у постачальників транспортних телекомунікаційних мереж загального користування.

2. Ця Глава не охоплює закупівлі:

(a) послуг з управління та експлуатації державних або приватних об’єктів, що використовуються для державних цілей, в тому числі для науково-дослідницьких робіт, що фінансуються з федерального бюджету;

(b) комунальних послуг;

(c) архітектурних та інжинірингових послуг, пов'язаних з обслуговуванням аеродромів, об'єктів зв'язку та ракетно-технічних баз;

(d) послуг із суднобудування та судноремонту, а також пов’язаних з ними архітектурних та інжинірингових послуг;

(e) усіх послуг, які пов’язані з товарами, що закуповуються Департаментом національної оборони, Королівською канадською кінною поліцією і Департаментом рибного господарства та океанів для Канадської берегової охорони, які не включені до цієї Глави;

та

(f) послуг, що закуповуються для підтримки розміщеного за кордоном військового контингенту.

1. Якщо не зазначено інше та з урахуванням пункту 2, ця Глава охоплює всі будівельні послуги, визначені в розділі 51 Класифікації основних продуктів - модельної класифікації OOH (CPC Prov.): http://unstats.un.org/unsd/cr/registry/regcst.asp?Cl=9&Lg=1.

2. Ця Глава не поширюється на закупівлі:

(a) днопоглиблювальних послуг; і

(b) будівельних послуг, що закуповуються Департаментом транспорту або від його імені.

1. Дія цієї Глави не поширюється на закупівлі:

(a) послуг із суднобудування та судноремонту, у тому числі супутніх архітектурних та інжинірингових послуг;

(b) обладнання, систем, компонентів для міського залізничного транспорту та міського транспорту та матеріалів, що входять до його складу, а також всіх пов'язаних з проектом матеріалів із заліза або сталі;

(c) комунікаційного обладнання, детекторів та пристроїв когерентного випромінювання (FSC 58);

(d) сільськогосподарських товарів, вироблених для сприяння реалізації програм підтримки сільського господарства або програм громадського харчування;

(e) міжнародного перетину між Канадою та іншою країною, у тому числі проектування, будівництва, експлуатації або технічного обслуговування перетину, а також пов'язаної з ним інфраструктури; та

(f) транспортних послуг, які є складовою або пов'язані з договором про закупівлі.

2. Ця Глава не застосовується до преференцій у будь-якій формі, у тому числі преференцій мікро-, малим і середнім підприємствам;

3. Ця Глава не застосовується до заходу, що вводиться або продовжує застосовуватися щодо корінних народів-1 або за державними контактами з підприємствами, що належать корінним народам; ця Глава не зачіпає існуючих прав корінних народів чи гарантованих договірних прав корінних народів Канади, що охороняються статтею 35 Конституційного акту 1982 року.

4. Для більшої визначеності, ця Глава тлумачиться відповідно до таких положень:

(a) закупівлі в контексті пропозиції Канади визначаються як засновані на договорі операції з придбання товарів або послуг безпосередньо в інтересах держави або для використання нею. Процес здійснення закупівель - це процес, який починається з моменту визначення закупівельною організацією її вимог та триває до моменту укладення договору закупівлі. Він не включає закупівлі, здійснювані між однією державною структурою або державним підприємством та іншою державною структурою або державним підприємством;

(b) якщо договір закупівлі укладатиметься закупівельною організацією, що не охоплена цією Главою, ця Глава не повинна тлумачитися як така, що охоплює товар або послугу, включені до такого договору;

(c) будь-який виняток, що стосується конкретної або в цілому будь-якої закупівельної організації, застосовуватиметься також до її наступника або наступників таким чином, щоб зберігалася цінність пропозицій щодо доступу до ринків, викладених у Додатках Канади до Графіку "Доступ до ринків" для цієї Глави;

(d) на цю Главу поширюються умови, визначені у Графіку Канади до Генеральної угоди про торгівлю послугами, вчиненої в м. Марракеш 15 квітня 1994 року;

(e) ніщо в цій Главі не повинно тлумачитись як таке, що заважає Канаді або її закупівельним організаціям вводити або продовжувати застосовувати будь-які заходи для захисту конфіденційної чи охоронюваної в інший спосіб інформації; та

(f) ця Глава не охоплює закупівлі, здійснювані закупівельною організацією від імені іншої установи, якщо такі закупівлі не охоплювалися б цією Главою у разі їх здійснення самою такою установою.

1. Порогова вартість, визначена в національній валюті Канади, повинна переглядатися раз на два роки, і відкориговане значення набуває чинності 1 січня, починаючи з 1 січня 2024 року.

2. Порогова вартість, зазначена у Додатках 11-A.1 та 11-A.2, конвертується в національну валюту Канади відповідно до Додатку 3 Рішень з процедурних питань в рамках Угоди СОТ про державні закупівлі (1994) Комітетом СОТ з питань державних закупівель (GPA/1).

3. Канада письмово інформує Україну про відкориговану порогову вартість для Канади, визначену в її національній валюті, до 15 січня року, в якому набуває чинності нове порогове значення.

4. Якщо упродовж року суттєва зміна курсу національної валюти будь-якої зі Сторін створює істотні проблеми для застосування цієї Глави, Сторони проводять консультації для визначення доцільності проміжного коригування.

5. Сторони вирішують, якою є прийнятна альтернативна формакоригування порогової вартості, якщо:

(a) Канада відмовляється від Угоди про державні закупівлі 2012 року відповідно до Статті XXII Угоди; або

(b) Угода про державні закупівлі 2012 року перестає існувати; або

(c) змінюється формула коригування порогової вартості.

Положення Статей III; IV; VIII(1) та (2); VIII(3)(b); X(7) та (11); XI(1); XV(4) та (5); та XVII Угоди про державні закупівлі 2012 року , які є частиною цією Угоди відповідно до Статті 11.1(1), застосовуються, якщо:

(a) закупівельна організація використовує процедуру відкритих торгів; і

(b) здійснюється закупівля товарів, послуг або будівельних послуг на суму, що перевищує 124000 канадських доларів для закупівельних організацій, зазначених у Додатку 11-A.1, та є меншою за встановлену на той момент порогову вартість, зазначену у Додатку 11-A.1, або іншим чином виключається у Додатках 11-A.3, 11-A.4 та 11-A.5.

Електронні або паперові інформаційні засоби, що використовуються для оприлюднення законів, нормативних актів, судових рішень, адміністративних рішень загальної дії, стандартних контрактних положень і процедур, що стосуються державних закупівель, які охоплюються цією Главою відповідно до Статті VI Угоди про державні закупівлі 2012 року, які є частиною цією Угоди відповідно до Статті 11.1(1):

1. Закони та нормативно-правові акти:

(a) Збірка законів (http://laws.justice.gc.ca); та

(b) Газета Canada Gazette (http://www.gazette.gc.ca).

2. Судові рішення:

(a) Рішення Верховного суду (https://scc-csc.lexum.com);

(b) Звіти Федерального суду (https://reports.fja-cmf.gc.ca/fja-cmf/en/nav.do);

(c) Федеральний апеляційний суд (https://www.fca-caf.gc.ca);

(d) Канадський міжнародний торговельний трибунал (https://www.citt-tcce.gc.ca).

3. Адміністративні регламенти:

(a) Урядова система електронних торгів (GETS) (https://canadabuys.canada.ca);

(b) Газета Canada Gazette (http://www.gazette.gc.ca);

(c) Директива про управління закупівлями (https://www.tbs-sct.canada.ca/pol/doc-eng.aspx?id=32692); тa

4. Електронні або паперові інформаційні засоби, що використовуються для оприлюднення повідомлень/оголошень, передбачених Статтями VII, IX(7) та XVI(2) Угоди про державні закупівлі 2012 року , які є частиною цією Угоди відповідно до Статті 11.1(1):

1. Урядова система електронних торгів (GETS) (https://canadabuys.canada.ca);

2. Служба електронних торгів MERX, Cebra Inc. (http://www.merx.ca).

5. Адреса або адреси веб-сайтів, на яких Сторона розміщує статистичні дані про закупівлі:

1. Проактивне розкриття відкритих даних/контрактів (https://open.canada.ca/data/en/dataset/d8f85d91-7dec-4fd1-8055-483b77225d8b).

Перелік організацій:

1. Управління справами Верховної Ради України;

2. Секретаріат Кабінету Міністрів України;

3. Державне управління справами;

4. Антимонопольний комітет України;

5. Офіс Генерального прокурора;

6. Рахункова палата України;

7. Рада національної безпеки і оборони України;

8. Вища рада правосуддя;

9. Конституційний Суд України;

10. Верховний Суд;

11. Пенсійний фонд України;

12. Національний банк України;

13. Міністерство аграрної політики та продовольства України;

14. Міністерство внутрішніх справ України;

15. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України;

16. Міністерство економіки України;

17. Міністерство енергетики України;

18. Міністерство закордонних справ України;

19. Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України;

20. Міністерство культури та інформаційної політики України;

21. Міністерство молоді та спорту України;

22. Міністерство оборони України;

23. Міністерство освіти і науки України;

24. Міністерство охорони здоров’я України;

25. Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України;

26. Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України;

27. Міністерство соціальної політики України;

28. Міністерство фінансів України;

29. Міністерство юстиції України;

30. Міністерство цифрової трансформації України;

31. Міністерство у справах ветеранів України;

32. Державна судова адміністрація України;

33. Державна авіаційна служба України;

34. Державна архівна служба України;

35. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

36. Державна казначейська служба України;

37. Державна міграційна служба України;

38. Державна регуляторна служба України;

39. Державна служба геології та надр України;

40. Державна служба експортного контролю України;

41. Державна служба статистики України;

42. Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками;

43. Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека);

44. Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів;

45. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру;

46. Державна служба України з питань праці;

47. Державна служба України з надзвичайних ситуацій;

48. Державна служба фінансового моніторингу України;

49. Державна податкова служба України;

50. Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України;

51. Державне агентство водних ресурсів України;

52. Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України;

53. Державне агентство лісових ресурсів України;

54. Державне агентство резерву України;

55. Державне агентство меліорації та рибного господарства України;

56. Державне агентство України з управління зоною відчуження;

57. Державне агентство України з питань кіно;

58. Державне космічне агентство України;

59. Державна інспекція архітектури та містобудування України;

60. Державна екологічна інспекція України;

61. Державна служба якості освіти України;

62. Державна інспекція енергетичного нагляду України;

63. Державна інспекція ядерного регулювання України;

64. Адміністрація Державної прикордонної служби України;

65. Державний комітет телебачення і радіомовлення України;

66. Фонд державного майна України;

67. Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України;

68. Національне агентство України з питань державної служби;

69. Український інститут національної пам’яті;

70. Національна рада з питань телебачення і радіомовлення;

71. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку;

72. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

73. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

74. Служба безпеки України;

75. Центральна виборча комісія;

76. Національна академія наук України;

77. Національна академія медичних наук України;

78. Національна академія аграрних наук України.

Перелік компаній:

1. Акціонерне товариство "Укрпошта";

2. Акціонерне товариство "Українська залізниця";

3. Комунальне підприємство "Київський метрополітен";

4. Комунальне підприємство "Дніпровський метрополітен" Дніпровської міської ради;

5. Комунальне підприємство "Харківський метрополітен";

6. Державне підприємство "Міжнародний аеропорт Бориспіль";

7. Комунальне підприємство "Аеропорт "Вінниця";

8. Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Дніпропетровськ";

9. Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт "Запоріжжя";

10. Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни);

11. Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт "Кривий Ріг" Криворізької міської ради;

12. Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького";

13. Комунальне підприємство "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської міської ради;

14. Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Одеса";

15. Полтавське обласне комунальне підприємство "Аеропорт Полтава";

16. Обласне комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Рівне";

17. Обласне комунальне підприємство "Аеропорт Суми";

18. Тернопільське обласне комунальне підприємство "Фірма "Тернопільавіаавтотранс" (Аеропорт Тернопіль);

19. Закарпатське обласне комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Ужгород";

20. Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Чернівці";

21. Комунальне підприємство Херсонської обласної ради "Херсонські авіалінії" (Міжнародний аеропорт Херсон);

22. Комунальне підприємство "Аеропорт Черкаси" Черкаської обласної ради.

Ця Глава поширюється на всі товари, що закуповуються замовниками, зазначеними в Додатках 11-B.1 та 11-B.2.

Ця Глава поширюється на всі послуги, що закуповуються замовниками, зазначеними у Додатках 11-B.1 та 11-B.2, за винятком:

(a) послуг міжнародних третейських судів, міжнародних комерційних арбітражів, обраних для розгляду та вирішення спорів за участю замовника;

(b) послуг фінансових організацій, в тому числі міжнародних фінансових організацій, пов’язаних із залученням замовником до статутного капіталу кредитних ресурсів та коштів;

(c) науково-дослідницьких послуг, визначених в розділі 85 Класифікації основних продуктів - модельної класифікації OOH (CPC Prov.), що знаходиться за посиланням http://unstats.un.org/unsd/cr/registry/regcst.asp?C1=9&Lg=l;

(d) фінансових та пов’язаних з ними послуг, визначених в розділі 81 СРС Prov., закуплених або наданих Національним банком України.

Ця Глава охоплює всі будівельні послуги, зазначені у Розділі 51 CPC Prov., що закуповуються закупівельними організаціями, зазначеними в Додатках 11-B.1 та 11-B.2.

1. Положення цієї Глави застосовуються із обмеженнями та умовами щодо закупівлі послуг і будівельних послуг, визначеними у відповідному Графіку України за Генеральною угодою про торгівлю послугами (ГАТС), вчиненої в м. Марракеш 15 квітня 1994 року.

2. Ця Глава не застосовується до закупівель:

(a) будівельних послуг, що здійснюються дипломатичними установами за кордоном;

(b) товарів та послуг, пов’язаних із розробленням дизайну, розробкою та виготовленням захищеного паперу, банкнот, монет України, їх зберіганням та обліком; та

(c) бланків документів, що посвідчують особу, бланків ідентифікаційних документів особи, документів, що підтверджують спеціальний правовий статус, документів про громадянство, включаючи паспорти, та інших документів, які відповідно до законодавства України вимагають використання спеціальних елементів захисту, чи марок акцизного податку, а також на товари та послуги, необхідні для їх виготовлення.

1. Порогова вартість, визначена в національній валюті України, повинна переглядатися раз на два роки, і відкориговане значення набирає чинності 1 січня кожного року, починаючи з 1 січня 2024 року.

2. Україна здійснює перерахунок і конвертує порогову вартість у свою національну валюту відповідно до середньодобового курсу національної валюти відносно СПЗ за останні 2 роки до 1 жовтня або до 1 листопада року, що передує року, коли порогова вартість набуває чинності.

3. Україна у письмовій формі повідомляє Канаду про переглянуті пороги в національній валюті до 15 січня року, в якому переглянуті пороги набувають чинності.

4. Якщо упродовж року суттєва зміна курсу національної валюти створює істотні проблеми для застосування цієї Глави, Сторони повинні провести консультації для визначення доцільності здійснення проміжного коригування.

5. Сторони приймають рішення про прийнятну альтернативну формулу коригування порогової вартості, якщо:

(a) Україна відмовляється від Угоди про державні закупівлі 2012 року відповідно до Статті XXII зазначеної Угоди; або

(b) Угода про державні закупівлі 2012 року перестає існувати; або

(c) змінюється формула коригування порогової вартості.

Положення Статей III; IV; VIII (1) та (2); VIII(3)(b); X(7) та (11); XI(1); XV(4) та (5); та XVII Угоди про державні закупівлі 2012 року , які є частиною цією Угоди відповідно до Статті 11.1, застосовуються, якщо:

(a) замовник використовує процедуру відкритих торгів; та

(b) здійснюється закупівля товарів, послуг або будівельних послуг на суму, що перевищує 124000 канадських доларів у національній валюті України для закупівельних організацій, визначених в Додатку 11-В.1, та є меншою за відповідну порогову вартість, що зазначена у Додатку 11-B. 1 або іншим чином виключена у Додатках 11-B.3, 11-B.4 або 11-B.5.

1. Законодавча база - офіційні сайти:

(b) Верховної Ради України (https://www.rada.gov.ua);

(c) Міністерство економіки України (http://me.gov.ua).

2. Повідомлення про закупівлі: Prozorro сайти державних закупівель (https://prozorro.gov.ua).

Цілями цієї Глави є:

(a) забезпечення балансу між правами правовласників об'єктів інтелектуальної власності та законними інтересами користувачів об’єктів інтелектуальної власності щодо інтелектуальної власності;

(b) сприяння міжнародній торгівлі та економічному, соціальному та культурному розвитку через поширення ідей, технологій та результатів творчої діяльності; та

(c) сприяння правовому захисту прав інтелектуальної власності з метою, серед іншого, недопущення торгівлі товарами, що порушують права інтелектуальної власності.

1. Сторони підтверджують свої права та зобов’язання відповідно до Угоди СОТ про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (далі - Угода ТРІПС) та іншими угодами про інтелектуальну власність, учасницями яких є обидві Сторони.

2. Сторони погоджуються, що Угода ТРІПС може та повинна тлумачитися та впроваджуватися у спосіб, що сприяє праву Членів СОТ на охорону здоров’я населення та, зокрема, на забезпечення доступу до лікарських засобів для всіх. У зв’язку з цим Сторони підтверджують право повною мірою використовувати широкі можливості, передбачені Угодою ТРІПС, у тому числі ті, що стосуються охорони здоров’я населення та, зокрема, забезпечення доступу до лікарських засобів для всіх. Сторони враховують Рішення Генеральної Ради СОТ про впровадження параграфу 6 Дохійської декларації стосовно Угоди ТРІПС та здоров'я населення, ухвалене 30 серпня 2003 року, та Протокол про внесення змін до Угоди ТРІПС від 6 грудня 2005 року.

1. Ця Стаття стосується захисту в кожній зі Сторін географічних зазначень вин і спиртних напоїв, що походять з території іншої Сторони.

2. Частина A Додатку 12-A містить географічні зазначення, які походять і захищені в Канаді. Терміни, перелік яких наведено в частині A Додатку 12-A, мають право на реєстрацію в якості захищених географічних зазначень в Україні.

3. Частина B Додатку 12-A містить географічні зазначення, які походять і захищені в Україні. Терміни, перелік яких наведено в частині В Додатку 12-A, мають право на реєстрацію в якості захищених географічних зазначень в Канаді.

4. Для забезпечення захисту органи, відповідальні за конкретні географічні зазначення кожної Сторони, повинні подати заявки на надання захисту на території іншої Сторони відповідно до процедур та вимог, встановлених національним законодавством іншої Сторони. Захист кожною Стороною таких географічних зазначень здійснюється відповідно до Статей 22 - 24 Угоди ТРІПС і з урахуванням винятків, передбачених у Статті 24 Угоди ТРIПС.

5. Кожна Сторона може ухвалювати або дотримуватися існуючих процедур, які передбачають скасування захисту, наданого географічному зазначенню на її території.

6. Якщо географічне зазначення Сторони, вказане у Додатку 12-A, припиняє бути захищеним за місцем походження або виводиться з ужитку, ця Сторона повідомляє про це іншу Сторону та надсилає запит на скасування.

7. Відповідно до процедури, встановленої у пункті 9 цієї Статті, Спільна комісія, як зазначено у Статті 27.1 (Спільна комісія), може вносити зміни до Додатку 12-A шляхом вилучення географічних зазначень вин і спиртних напоїв, які припинили бути захищеними або вийшли з ужитку в Канаді, з Частини A, або географічних зазначень вин і спиртних напоїв, які припинили бути захищеними або вийшли з ужитку в Україні, з Частини B.

8. Відповідно до процедури, встановленої у пункті 9, Спільна комісія може вносити зміни до Додатку 12-A шляхом включення географічних зазначень вин і спиртних напоїв, що походять і захищені в Канаді, до Частини A, та географічних зазначень вин і спиртних напоїв, що походять і захищені в Україні до Частини B.

9. Спільна комісія при здійсненні своїх повноважень, передбачених у пунктах 7 та8, діє на основі консенсусу та згідно рекомендацій Комітету з питань інтелектуальної власності, як зазначено у Статті 12.12.

1. Кожна Сторона повинна забезпечити наявність у національному законодавстві процедур захисту прав інтелектуальної власності, щоб дозволити застосування ефективних заходів проти будь-якого порушення прав інтелектуальної власності-1, зокрема термінових заходів, спрямованих на запобігання порушень, та заходів, що стримують від подальших порушень. Ці процедури повинні застосовуватися таким чином, щоб запобігти створенню бар'єрів для законної торгівлі та забезпечити недопущення зловживань

2. Процедури, що стосуються захисту прав інтелектуальної власності, повинні бути справедливими і неупередженими. Вони не повинні бути надто складними або затратними або встановлювати необґрунтовані часові обмеження чи призводити до невиправданих затримок.

Кожна Сторона передбачає кримінальні провадження та штрафи, що застосовуватимуться принаймні у випадках свідомої підробки торговельних марок або порушення авторського права в комерційних масштабах. Засоби покарання на випадки таких порушень включають ув'язнення та/або накладення штрафів у розмірах, достатніх для того, щоб слугувати стримуючим заходом, і співставні із санкціями, що застосовуються за злочини відповідної тяжкості. У відповідних випадках засоби покарання включають також накладення арешту, конфіскацію та знищення контрафактної продукції та матеріалів або обладнання, які переважно використовувалися при скоєнні правопорушення. Кожна Сторона може передбачити кримінальні провадження та штрафи, що застосуватимуться в інших випадках порушення прав інтелектуальної власності, зокрема, у разі їх свідомого порушення в комерційних масштабах.

1. Кожна Сторона передбачає кримінальні провадження та штрафи, що застосовуватимуться відповідно до законів та нормативних актів цієї Сторони за несанкціоноване копіювання кінематографічного твору або будь-якої його частини під час демонстрації в кінотеатрі.

2. За будь-яке правопорушення, зазначене в пункті 1, кожна Сторона передбачає санкції, що включають ув'язнення та достатньо високі грошові штрафи-2, які б слугували стримуючим фактором при спробах здійснення порушення у майбутньому, співставні із санкціями, що застосовуються за злочини відповідної тяжкості.

1. Наявні у кожної Сторони процедури застосування цивільного або кримінального права використовуються у випадках порушення авторського права чи суміжних прав в Інтернеті або інших цифрових мережах, таких як незаконне використання засобів масового поширення для скоєння порушення.

2. Сторона може надати своїм компетентним органам, відповідно до свого законодавства, право вимагати від постачальника онлайн послуг невідкладного розкриття правовласнику інформації, достатньої для ідентифікації абонента, чий обліковий запис ймовірно використовувався для скоєння порушення, якщо такий правовласник подав юридично достатній позов щодо порушення авторського права чи суміжних прав, і якщо надання цієї інформації вимагається для охорони або захисту цих прав.

3. Кожна Сторона має докласти зусиль для сприяння спільним заходам в рамках бізнес-спільноти з метою ефективного реагування на порушення авторського права чи суміжних прав, зберігаючи при цьому законну конкуренцію та, відповідно до національного законодавства цієї Сторони, зберігаючи основні принципи, такі як свобода волевиявлення, справедливість та невтручання в особисте життя.

4. Кожна Сторона вживає або продовжує застосовувати заходи з обмеження порушень авторського права та суміжних прав в Інтернеті або іншій цифровій мережі.

5. Кожна Сторона застосовує процедури, зазначені у цій Статті, у спосіб, що не допускає створення перешкод для законної діяльності, у тому числі для електронної комерції та, відповідно до свого законодавства, зберігає основні принципи, такі як свобода волевиявлення, справедливість та невтручання в особисте життя.-3

1. Для цілей цієї Статті "товари, що порушують права інтелектуальної власності" означають товари з фальсифікованою торговельною маркою або товари, виготовлені з порушенням авторських прав, за визначенням цих термінів у виносці 14 до Статті 51 Угоди ТРІПС.-4

2. Кожна Сторона дозволяє своїм компетентним органам вимагати надання правовласником відповідної інформації для допомоги компетентним органам у застосуванні заходів прикордонного контролю, зазначених у цій Статті. Сторона може також дозволити правовласнику надавати відповідну інформацію компетентним органам цієї Сторони.

3. Кожна Сторона ухвалює або продовжує застосовувати щодо імпортних та експортних поставок-5 процедури, відповідно до яких її компетентні органи можуть з власної ініціативи здійснювати дії для призупинення випуску або для затримки товарів, які підозрюються в порушенні прав інтелектуальної власності.

4. Кожна Сторона вживає або продовжує застосовувати щодо імпортних та експортних поставок процедури, відповідно до яких правовласник може вимагати від компетентних органів Сторони, що передбачає такі процедури, призупинення випуску або затримки товарів, що підозрюються в порушенні прав інтелектуальної власності.

5. Кожна Сторона може передбачити, що у випадку, коли заявник зловживає процедурами, описаними в цій Статті, або за наявності поважних причин компетентні органи цієї Сторони мають право відмовити у розгляді заяви, призупинити її розгляд або скасувати заяву.

6. Кожна Сторона ухвалює або продовжує застосовувати процедури, відповідно до яких її компетентні органи можуть визначити упродовж розумно необхідного часу після порушення проваджень, зазначених у пунктах 3 і 4, чи товар, що підозрюється у порушенні прав інтелектуальної власності, дійсно порушує права інтелектуальної власності.

7. Кожна Сторона може виключати зі сфери застосування цієї Статті товари некомерційного характеру у незначній кількості, що є складовою особистого багажу пасажирів або відправлені у невеликих партіях.

__________

-3 Наприклад, процедури, передбачені у цій Статті, без шкоди законодавству Сторони, запроваджують або зберігають режим, що передбачає обмеження відповідальності постачальників он-лайн послуг або застосовуваних до них засобів покарання та зберігає при цьому законні інтереси правовласників.

-4 Виноска 14 Угоди ТРІПС містить такі визначення: (а) "товари з фальсифікованою торговою маркою" означає будь-які товари, в тому числі упаковку, що несанкціоновано містять торгову марку, ідентичну законно зареєстрованій для таких товарів торговій марці, або яку неможливо в основному відрізнити від такої торгової марки, і яка, таким чином, порушує права власника цієї торгової марки згідно із законодавством країни імпортування;

(b) "товари, виготовлені з порушенням авторських прав" означає будь-які товари, які є копіями, зробленими без згоди правовласника або особи, належним чином уповноваженої правовласником у країні виробництва, та які виготовлені прямо або опосередковано з продукту, з якого виготовлення такої копії вважається порушенням авторського права чи суміжних прав за законодавством країни імпортування.

-5Для більшої певності зазначається, що не вимагається включати у посилання на "імпортні та експортні поставки" у цій Статті поставки "у транзиті".

1. Сторони усвідомлюють труднощі, пов’язані із захистом прав інтелектуальної власності, зокрема у контексті транскордонних операцій. Сторони докладають зусиль для співробітництва, відповідно до обставин, з метою запобігання економічних та соціальних втрат від фальсифікацій торговельних марок та порушення авторських прав, відповідно до законодавства кожної із Сторін.

2. Кожна Сторона докладає зусиль, щоб сприяти розвитку знань та досвіду для забезпечення захисту прав інтелектуальної власності. Сторони також докладають зусиль для обміну інформацією та передовим досвідом у галузях, що становлять взаємний інтерес, які стосуються захисту прав інтелектуальної власності, відповідно до національного законодавства кожної Сторони.

3. Відповідні компетентні органи кожної зі Сторін можуть, відповідно обставинам, сприяти один одному у визначенні та виявленні підозрілих партій товарів, що можуть містити товари з фальсифікованою торговельною маркою або товари, виготовлені з порушенням авторських прав, і при цьому прагнутимуть:

(a) обмінюватися інформацією про інноваційні підходи, які можуть бути розроблені з метою забезпечення більш аналітичного підходу до виявлення партій товарів, що можуть містити товари з фальсифікованою торговою маркою або піратські товари; та

(b) у відповідних випадках обмінюватися інформацією та оперативними даними про підозрілі партії товарів, що можуть містити товари з фальсифікованою торговельною маркою або піратські товари.

Усвідомлюючи зростаючу важливість прав інтелектуальної власності для сприяння інноваційному, соціально-економічному та культурному розвитку та економічній конкурентоспроможності в умовах економіки, яка базується на знаннях, Сторони докладають зусиль для співробітництва, з урахуванням наявних ресурсів, у галузях інтелектуальної власності, які становлять взаємний інтерес.

Кожна Сторона визначає контактний пункт для полегшення зв’язку між Сторонами з питань інтелектуальної власності та надають одна одній інформацію про контактні пункти та будь-які зміни щодо контактних пунктів.

1. Цим Сторони погоджують продовження діяльності Комітету з питань інтелектуальної власності (далі - Комітет), заснованому на підставі Угоди 2017 року, що складається з представників кожної з Сторін, які мають досвід у сфері інтелектуальної власності.

2. Комітет спільно очолюють представники кожної Сторони.

3. Комітет:

(a) обговорює питання, що стосуються охорони та захисту прав інтелектуальної власності, охоплених цією Главою, та будь-які інші відповідні питання, взаємно визначені Сторонами;

(b) слугує форумом для консультацій відповідно до Статті 12.15;

(c) забезпечує нагляд за співробітництвом Сторін відповідно до цієї Глави; та

(d) надає рекомендації Спільній комісії, як зазначено у Статті 27.1 (Спільна комісія), щодо внесення змін у Додаток 12-A відповідно до Статті 12.3.9.

4. Сторони докладають зусиль для збільшення можливостей співробітництва у сфері інтелектуальної власності. Таке співробітництво може включати:

(a) сприяння налагодженню контактів між відповідними компетентними органами Сторін, що мають інтерес у сфері інтелектуальної власності;

(b) обмін інформацією щодо:

(i) законодавства, процедур, політики, діяльності та досвіду кожної Сторони у сфері інтелектуальної власності;

(ii) запровадження систем інтелектуальної власності, метою яких є сприяння ефективній реєстрації прав інтелектуальної власності; та

(iii) відповідних ініціатив для підвищення інформованості громадськості про права інтелектуальної власності;

5. За винятком консультацій відповідно до Статті 12.15, засідання Комітету проводяться за взаємною домовленістю Сторін. Засідання Комітету можуть проводитись у формі особистої присутності, шляхом використання цифрової відеоконференції, телефонного зв'язку або інших засобів.

З метою забезпечення прозорості захисту та реалізації прав інтелектуальної власності кожна Сторона забезпечує, щоб її закони, положення та процедури, що стосуються прав інтелектуальної власності, публікувалися або іншим чином ставали доступними у спосіб, який дозволяє іншій Стороні або будь-якій зацікавленій особі знайомитися з ними.

Ця Глава не вимагає розкриття жодною Стороною інформації, яка перешкоджає правоохоронним заходам, суперечить її законодавству або не підлягає розкриттю відповідно до її законодавства.

1. Кожна Сторона може звернутися із запитом про проведення консультації з іншою Стороною стосовно будь-якого фактично здійснюваного або запропонованого заходу чи іншого питання, яке, на думку такої Сторони, може негативно вплинути на її інтереси в сфері інтелектуальної власності.

2. На запит відповідно до пункту 1 Сторони проводять консультації одна з одною у рамках Комітету відповідно до Статті 12.12, з метою пошуку взаємно прийнятних рішень. При цьому Сторони повинні:

(a) докладати зусиль для надання одна одній достатньої інформації, яка дозволяє у повному обсязі вивчити відповідне питання; та

(b) забезпечувати конфіденційність інформації, наданої іншою Стороною під час консультацій.

3. Консультації у рамках Комітету проводяться упродовж 60 днів з моменту надходження запиту про консультації.

4. Якщо Сторони не можуть досягти взаємно прийнятного рішення в результаті консультацій відповідно до пункту 2, будь-яка Сторона вправі передати питання на розгляд Спільної комісії, створеної відповідно до Статті 27.1(Спільна комісія).

Сторона не вдаватися до вирішення спору відповідно до Глави 28 (Вирішення спорів) з будь-якого питання, що виникає за цією Главою.

(a) для вин:

ВС Gulf Islands / БіСі Галф Aйленд

Beamsville Bench / Бімсвіль Бенч

British Columbia / Брітіш Коламбія

Creek Shores / Крік Шорз

Fraser Valley / Фрейзер Веллей

Four Mile Creek / Фор Майл Крік

Lake Erie North Shore / Лейк Epi Норс Шор

Lincoln Lakeshore / Лінкольн Лейкшор

Niagara Escarpment / Найегера Іскарпмент

Niagara Lakeshore / Найегера Лейкшор

Niagara Peninsula / Найегера Пенінсьюла

Niagara River / Найегера Рівер

Niagara-on-the-Lake / Найегера-он-зе-Лейк

Okanagan Valley / Окенаган Веллей

Ontario / Онтаріо

Ontario Icewine / Онтаріо Aйсвайн

Prince Edward County / Принс Едвард Каунті

Similkameen Valley / Сімілкамін Веллей

Short Hills Bench / Шорт Хіллз Бенч

St. David’s Bench /Сент Девід’з Бенч

Twenty Mile Bench / Твенті Майл Бенч

Vancouver Island / Ванкувер Aйленд

Vinemount Ridge / Вайнмаунт Рідж

(b) для спиртних напоїв:

Canadian Rye Whisky / Кенедіан Рай Віскі

Canadian Whisky / Кенедіан Віскі

(a) для вин:

Таврія / Tavriya

Сонячна долина / Sonyachna dolyna

Новий світ / Novyi svit

Меганом / Meganom

Магарач / Magarach

Золота Балка / Zolota Balka

Балаклава / Balaklava

(b) для спиртних напоїв:

Таврія / Tavriya

Для цілей цієї Глави:

законодавство про охорону навколишнього природного середовища означає будь-який закон або нормативний акт Сторони, або його положення, включно тими, які імплементують зобов’язання Сторони за багатосторонньою екологічною угодою, основною метою якої є захист навколишнього природного середовища або недопущення шкоди життю чи здоров’ю населення шляхом:

(a) запобігання, зменшення чи контролю над поширенням, викидами або випромінюванням токсичних або забруднюючих довкілля речовин

(b) контролю над екологічно небезпечними або токсичними хімічними речовинами, субстанціями, матеріалами чи відходами, а також поширення пов’язаної з ними інформації; або

(c) охорони та збереження-1 видів дикої фауни або флори, у тому числі видів, що знаходяться під загрозою зникнення, їх середовищ існування та природоохоронних територій,

але не включає закон або нормативний акт чи їх положення, що безпосередньо пов’язані з безпекою праці й охороною здоров’я працівників, та не включає закон або нормативний акт чи будь-яке їх положення, основною метою яких є регулювання користування природними ресурсами для власного споживання чи корінними народами;

природоохоронні території означає території, визначені Стороною в її законодавстві; і

закон або нормативний акт означає для Канади - акт парламенту Канади або нормативний акт, прийнятий згідно з актом парламенту Канади, який підлягає виконанню за рішенням центрального органу виконавчої влади.

1. Сторони визнають, що здорове довкілля є невід’ємним елементом сталого розвитку, і визнають внесок торгівлі в сприянні сталому розвитку.

2. Сторони визнають, що завданнями цієї Глави є:

(a) сприяння взаємній підтримці торгової та екологічної політики та практики;

(b) сприяння високому рівню охорони навколишнього природного середовища та ефективному забезпеченню виконання законодавства про охорону навколишнього природного середовища; а також

(c) посилення потенціалу Сторін для вирішення пов’язаних з торгівлею екологічних питань, у тому числі шляхом співпраці задля подальшого сприяння сталого розвитку.

3. Беручи до уваги свої відповідні національні пріоритети та обставини, Сторони визнають, що поглиблене співробітництво з метою охорони та збереження навколишнього природного середовища та сталого використання та управління природними ресурсами приносить користь, яка може сприяти сталому розвитку, зміцнювати екологічне врядування, підтримувати виконання багатосторонніх екологічних угод, стороною яких вони є, і які доповнюють цілі цієї Угоди.

4. Сторони визнають, що навколишнє природне середовище відіграє важливу роль в економічному, соціальному та культурному добробуті корінних народів і сільських або віддалених громад, і визнають важливість взаємодії з цими групами в рамках довгострокового збереження навколишнього природного середовища.

5. Сторони також визнають, що неприйнятно встановлювати або використовувати своє законодавство про охорону навколишнього природного середовища чи інші заходи у спосіб, який становив би приховане обмеження торгівлі чи інвестицій між Сторонами.

1. Сторони визнають суверенне право кожної Сторони встановлювати власні рівні національної охорони навколишнього природного середовища та власні екологічні пріоритети, а також відповідно визначати, приймати або змінювати своє законодавство про охорону навколишнього природного середовища та політику.

2. Кожна Сторона докладає зусиль для забезпечення того, щоб її законодавство про охорону навколишнього природного середовища та політика передбачали та заохочували високий рівень охорони навколишнього природного середовища, а також намагатиметься продовжувати покращувати свої рівні охорони навколишнього природного середовища.

3. Сторони визнають, що ключовим принципом, який лежить в основі їхнього законодавства про охорону навколишнього природного середовища і політики, є те, що ті, хто забруднює навколишнє природне середовище, повинні нести витрати за це забруднення.

1. Сторона забезпечує ефективне виконання свого законодавства про охорону навколишнього природного середовища через систематичне або періодичне здійснення плану заходів-2 чи утримання від здійснення дій, що впливають на торгівлю або інвестиції між Сторонами.-3,4

2. Кожна Сторона зберігає за собою право на власний розсуд ухвалювати рішення щодо: (а) питань розслідування, обвинувачення, регулювання та відповідності вимогам законодавства; та (b) розподілу ресурсів правозастосування щодо охорони навколишнього природного середовища стосовно іншого законодавства про охорону навколишнього природного середовища, визначеного таким, що має пріоритет. Відповідно, Сторони розуміють, що в рамках дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища кожна Сторона дотримується пункту 1, якщо здійснення плану заходів чи утримання від здійснення дій відображає розумне використання права приймати рішення на власний розсуд або є результатом добросовісного рішення щодо розподілу цих ресурсів відповідно до пріоритетів забезпечення дотримання свого законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

3. Без шкоди положенням Статті 13.3(1), Сторони визнають, що заохочувати торгівлю чи інвестиції шляхом послаблення або зменшення захисту, передбаченого їх законодавством про охорону навколишнього природного середовища, є недоцільним. Відповідно, Сторона не має права відмовлятися від свого законодавства про охорону навколишнього природного середовища або іншим чином відступати від нього або пропонувати відступати від свого законодавства про охорону навколишнього природного середовища таким чином, щоб послабити або зменшити захист, передбачений таким законодавством, з метою заохочення торгівлі чи інвестицій між Сторонами.

4. Ніщо в цій Главі не повинно тлумачитися як дозвіл Стороні застосовувати своє законодавство про охорону навколишнього природного середовища на території іншої Сторони.

1. Кожна Сторона повинна сприяти підвищенню обізнаності громадськості щодо свого законодавства про охорону навколишнього природного середовища і політики, включаючи процедури забезпечення виконання та дотримання законодавства, шляхом забезпечення доступу громадськості до такої інформації.

2. Кожна Сторона забезпечує отримання та розгляд письмових запитань або коментарів від осіб такої Сторони щодо виконання нею цієї Глави. Кожна Сторона своєчасно відповідає на запитання чи коментарі в письмовій формі відповідно до своїх процедур, а також надає доступ громадськості до таких запитань чи коментарів у тому числі шляхом їх публікації на відповідному веб-сайті у загальному доступі.

3. Кожна Сторона використовує існуючі або створює нові консультативні механізми, включаючи національний консультативний комітет, для отримання коментарів з питань, пов’язаних із впровадженням цієї Глави. Такі механізми можуть включати осіб із потрібним досвідом, включаючи досвід у сфері бізнесу, щодо збереження та управління природними ресурсами або з інших екологічних питань.

1. Кожна Сторона забезпечує можливість зацікавленій особі вимагати від компетентних органів Сторони розслідування заявлених порушень її законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а також обов’язок компетентних органів належним чином розглядати такі запити відповідно до її законодавства.

2. Кожна Сторона забезпечує особам, які відповідно до її законодавства мають визнаний інтерес у певному питанні, належний доступ до адміністративних, квазі-судових або судових проваджень з метою забезпечення дотримання законодавства Сторони про охорону навколишнього природного середовища, а також право вимагати застосування відповідних засобів правового захисту або санкцій за порушення такого законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

3. Кожна Сторона повинна забезпечити доступність адміністративних, квазі-судових або судових проваджень в рамках забезпечення дотримання законодавства Сторони про охорону навколишнього природного середовища. Сторона повинна забезпечити, щоби такі провадження були чесними, справедливими, прозорими та здійснювалися у належному процесуальному порядку, включаючи надання можливості сторонам процесу здійснювати підтримку або захист своїх позицій. Сторони визнають, що такі процедури не повинні бути надмірно складними, а також передбачати необґрунтовані витрати або часові обмеження.

4. Кожна Сторона забезпечує, щоб будь-які слухання в такому провадженні здійснювалися неупередженими та незалежними особами, які не зацікавлені в результаті справи. Слухання в такому провадженні є відкритими, за винятком випадків, коли здійснення правосуд дя вимагає іншого, і повинні відповідати вимогам законодавства.

5. Кожна Сторона гарантує, що остаточні рішення по суті таких проваджень:

(a) вчинятимуться письмово та, якщо доцільно, зазначатимуть підстави, на яких вони ґрунтуються;

(b) надаватимуться без невиправданої затримки учасникам провадження та, відповідно до національного законодавства, громадськості; і

(c) ґрунтуватимуться на інформації та доказах, наданих сторонами провадження або отриманих з інших джерел, відповідно до її законодавства.

6. Кожна Сторона також гарантує, якщо застосовно, що учасники провадження мають право, відповідно до національного законодавства, вимагати перегляду рішення та, якщо така можливість надана, виправлення чи перегляду остаточного рішення у такому провадженні.

7. Кожна Сторона гарантує застосування відповідних санкцій або засобів правового захисту за порушення свого законодавства про охорону навколишнього природного середовища і забезпечує врахування відповідних факторів, в тому числі враховувати характер і тяжкість порушення, шкоду завдану навколишньому природному середовищу, і будь-яку економічну вигоду отриману порушником при визначенні санкцій або обранні способу правового захисту.

1. Під час підготовки та впровадження заходів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища, які можуть вплинути на торгівлю чи інвестиції між Сторонами, кожна Сторона бере до уваги відповідну наукову та технічну інформацію, а також відповідні міжнародні стандарти, вказівки чи рекомендації.

2. Для цілей цієї Глави Сторони визнають, що у випадках, коли існують загрози серйозної або незворотної шкоди навколишньому природному середовищу, відсутність повної наукової визначеності не повинна використовуватися як причина для відкладення економічно ефективних заходів для запобігання погіршенню стану навколишнього природного середовища.

1. Кожна Сторона повинна підтримувати відповідні процедури оцінки впливу запропонованих проектів, які підлягають регулюванню на рівні центрального органу виконавчої влади відповідної Сторони, та які можуть спричинити значний вплив на навколишнє природне середовище, з метою усунення, уникнення, мінімізації або пом’якшення негативних наслідків.

2. Кожна Сторона забезпечує, щоб такі процедури передбачали оцінку впливу на навколишнє природне середовище, економіку, здоров’я, соціальних чи кумулятивний ефект, брали до уваги найкращу наявну наукову інформацію та, якщо застосовно, традиційні знання корінних народів, сільських або віддалених громад, а також дозволяли залучення громадськості в межах і порядку, встановлених національним законодавством.

1. Сторони визнають важливу роль, яку можуть відігравати багатосторонні екологічні угоди в питаннях охорони навколишнього природного середовища та які становлять собою відповідь міжнародної спільноти на глобальні або регіональні екологічні проблеми.

2. Кожна Сторона підтверджує своє зобов’язання виконувати багатосторонні екологічні угоди, стороною яких вона є.

3. Сторони проводять консультації та співпрацюють з екологічних питань, що становлять спільний інтерес, зокрема з питань, пов’язаних з торгівлею, та які стосуються відповідних багатосторонніх екологічних угод. Це включає обмін інформацією про виконання багатосторонніх екологічних угод, стороною яких є Сторона; поточні переговори щодо нових багатосторонніх екологічних угод; а також відповідні прагнення кожної зі Сторін щодо приєднання до додаткових багатосторонніх екологічних угод.

4. Ніщо в цій Угоді не перешкоджає Стороні вживати або підтримувати заходи реалізації багатосторонньої екологічної угоди, стороною якої вона є, за умови, що такі заходи не є засобом довільної або невиправданої дискримінації між країнами, де переважають однакові умови, або не становлять прихованого обмеження міжнародної торгівлі чи інвестицій.

1. Сторони визнають, що зміна клімату є зростаючою загрозою, яка вимагає термінових і колективних дій. Відповідно, Сторони сповнені рішучості продемонструвати міжнародне лідерство та працювати разом для підтримки національних та міжнародних зусиль щодо обмеження зростання температури до 1,5 градусів Цельсія понад доіндустріального рівня та досягнення нульових викидів парникових газів до 2050 року.

2. Сторони визнають важливість природо-орієнтованих кліматичних рішень, оскільки дії, які забезпечують стале управління, захист і відновлення природних і змінених екосистем, включаючи ліси та інші наземні та морські екосистеми, пом’якшують зміну клімату та адаптують до наслідків зміни клімату, одночасно забезпечуючи добробут людей і переваги для біорізноманіття.

3. Кожна Сторона повинна ефективно виконувати свої зобов'язання за Паризькою угодою, вчиненої в м. Париж 12 грудня 2015 року, зі змінами.

4. Сторони визнають важливий внесок регіональних урядів, жінок, корінних народів, сільських або віддалених громад, а також приватного сектору та інших зацікавлених осіб у вирішення проблеми зміни клімату та реагування на неї.

5. Кожна Сторона сприятиме позитивному внеску торгівлі в перехід до низьковуглецевої та кліматично стійкої економіки, визнаючи важливість взаємної підтримки політик щодо торгівлі та зміни клімату.

6. Кожна Сторона повинна знайти інноваційні рішення для пом’якшення та адаптації до зміни клімату, у тому числі за допомогою ринкових механізмів і пов’язаних із торгівлею кліматичних заходів, які матимуть на меті досягнення загальних цілей "зеленого" зростання.

7. Сторони визнають, що скорочення антропогенних викидів метану є одним із найшвидших шляхів скорочення глобального потепління у найближчій перспективі та може зробити значний внесок у глобальні зусилля з обмеження потепління до 1,5 градусів Цельсія. Сторони підтверджують свій намір скоротити глобальні антропогенні викиди метану в усіх секторах щонайменше на 30 відсотків нижче рівня 2020 року до 2030 року в рамках Глобальної ініціативи зі скорочення викидів метану, погодженої в м. Ґлазґо 12 листопада 2021 року.

8. Відповідно до Статті 13.24, Сторони співпрацюватимуть на двосторонній основі та на міжнародних форумах для вирішення питань, що становлять взаємний інтерес, у сферах:

(a) активізації зусиль щодо імплементації Паризької угоди;

(b) підвищення прозорості, у тому числі шляхом вимірювання, звітності та верифікації викидів парникових газів;

(c) підвищення енергоефективності;

(d) сприяння швидкому переходу від використання вугільної енергетики до чистих джерел енергії;

(e) заохочення розробки та впровадження економічно ефективних технологій та альтернатив із низьким рівнем викидів;

(f) сприяння екологічній стійкості, у тому числі шляхом сприяння розвитку сталого транспорту, міської інфраструктури, сільського господарства та управління лісами з метою зменшення вирубки лісів;

(g) зменшення викидів короткоживучих забруднювачів клімату, включаючи метан;

(h) сприяння ціноутворенню на вуглець та, заходами щодо запобігання ризиків витоку вуглецю;

(i) зменшення впливу і ризиків, пов’язаних зі зміною клімату, за допомогою адаптаційних заходів, включаючи природоорієнтовані кліматичні рішення.

1. Сторони визнають, що викиди певних речовин можуть суттєво руйнувати та іншим чином змінювати озоновий шар у спосіб, який може призвести до негативних наслідків для здоров’я людини та навколишнього природного середовища. Сторони також відзначають, що певні речовини, які руйнують озоновий шар, і деякі їх альтернативи сприяють зміні клімату, Сторони вказують на можливість узгодженого контролю над цими речовинами для мінімізації впливу як на озоновий шар, так і на клімат. Відповідно, кожна Сторона визнає важливість виконання своїх зобов’язань за Монреальським протоколом про речовини, що руйнують озоновий шар, який було вчинено в м. Мотрьо 16 вересня 1987 року, зі змінами та доповненнями.

2. Відповідно до Статті 13.24, Сторони співпрацюють для вирішення питань, що становлять взаємний інтерес щодо таких речовин, як зазначено в пункті 1. Співпраця може включати обмін інформацією та досвідом у сферах, пов’язаних із:

(a) екологічно чистими альтернативами таким речовинам;

(b) практикою, політикою та програмами управління холодоагентом;

(c) методологіями вимірювання стратосферного озону; і

(d) боротьбою з незаконною торгівлею такими речовинами.

1. Сторони визнають важливість захисту та збереження морського середовища. З цією метою кожна Сторона визнає важливість виконання своїх зобов’язань за Міжнародною Конвенцією по запобіганню забрудненню з суден, вчиненою в м. Лондон 2 листопада 1973 року (Конвенція МАРПОЛ)-5 та вжиття заходів для запобігання забрудненню морського середовища з суден.

2. Відповідно до Статті 13.24, Сторони співпрацюють для вирішення питань, що становлять взаємний інтерес щодо забруднення морського середовища з суден. Сфери співпраці можуть включати:

(a) розгляд випадкового та навмисного забруднення з суден, а також забруднення внаслідок звичайних операцій суден;

(b) розробку технологій для мінімізації відходів, що утворюються на суднах;

(c) вирішення проблеми шуму підводних суден для зменшення впливу на морські екосистеми;

(d) оцінку відповідності портових установок для прийому відходів;

(e) посилення захисту в особливих географічних зонах; і

(f) здійснення виконавчих заходів, включно з повідомленням держав прапора та, у відповідних випадках, держав порту.

1. Сторони визнають, що циркулярна економіка пропонує системний підхід до впровадження моделей сталого споживання та виробництва. Сторони також визнають роль, яку може відігравати міжнародна торгівля в переході до економіки замкнутого циклу, включаючи сприяння переміщенню вторинних матеріалів і пов’язаних товарів і послуг через глобальні ланцюги поставок.

2. Згідно зі Статтею 13.24, Сторони співпрацюватимуть, якщо це доцільно, для вирішення питань, що становлять взаємний інтерес, для розвитку більш ресурсоефективної циркулярної економіки.

1. Сторони визнають, що забруднення повітря є глобальною проблемою, яка має далекосяжні наслідки для здоров’я, економіки та навколишнього природного середовища, і підтверджують необхідність сприяння політикам сталого розвитку, які спрямовані на покращення якості повітря. Також, Сторони також визнають, що забруднення повітря сприяє зміні клімату, і відзначають важливість узгодженого вирішення викликів у зв’язку із забрудненням повітря і зміною клімату. Сторони також визнають важливість скорочення викидів короткочасних кліматичних факторів, таких як метан і сажа, для покращення якості повітря та пом’якшення зміни клімату.

2. Сторони також визнають важливість міжнародних угод та інших міжнародних зусиль для покращення якості повітря та контролю над забруднювачами повітря, включаючи забруднювачі, які можуть переноситися на великі відстані. Сторони також визнають, що більш широке співробітництво може бути корисним для досягнення цих цілей. Відповідно, Сторони підтверджують своє зобов'язання сприяти досягненню відповідних завдань в рамках таких зусиль.

3. Згідно зі Статтею 13.24, Сторони співпрацюють, де це доцільно, для вирішення питань, що становлять взаємний інтерес щодо якості повітря. Ця співпраця може включати обмін інформацією та досвідом у таких сферах, як: управління якістю атмосферного повітря та стандарти якості повітря; найкращі практики, пов’язані з раціональним управлінням хімічними речовинами, які є забруднювачами повітря; а також технології та практики зменшення забруднювачів повітря, контролю за ними та запобігання їхньому розповсюдженню.

1. Сторони визнають важливість дотримання раціонального поводження з хімічними речовинами протягом їхнього повного життєвого циклу з метою покращення захисту здоров’я людини та навколишнього природного середовища, а також його внесок у досягнення Цілей сталого розвитку відповідно до Порядку денного у сфері Сталого Розвитку ООН до 2030 року.

2. Сторони також визнають важливість виконання своїх зобов’язань за Базельською конвенцією про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням, вчиненої в м. Базель 22 березня 1999 року, Роттердамською конвенцією про процедуру попередньої обґрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин і пестицидів у міжнародній торгівлі, вчиненої в м. Роттердам 10 вересня 1998 року, Стокгольмською конвенцією про стійкі органічні забруднювачі, вчиненої в м. Стокгольм 22 травня 2004 року, та Мінаматською конвенцією про ртуть, вчиненої в м. Женева 19 січня 2013 року.

3. Згідно зі Статтею 13.24, Сторони співпрацюють у відповідних випадках для вирішення питань, що становлять взаємний інтерес щодо управління хімічними речовинами. Ця співпраця може включати обмін інформацією та досвідом у таких сферах, як: методологія, інструменти та моделі оцінки та управління ризиками; наукові дані та оцінка; екологічний моніторинг; реєстри викидів і перенесення забруднюючих речовин; виконання відповідних міжнародних договорів; і структури управління для керування хімічними речовинами.

1. Сторони визнають важливість вжиття заходів для запобігання та зменшення пластикового забруднення та відходів, у тому числі мікропластику, з метою збереження здоров’я людини та навколишнього природного середовища, запобігання втраті біорізноманіття та зменшення відповідних витрат і впливу забруднення пластиком та відходів.

2. Визнаючи глобальний характер цієї проблеми відповідно до пункту 1(а), кожна Сторона вживає або підтримує заходи для запобігання та зменшення забруднення пластиком і відходами, включаючи мікропластик.

3. Визнаючи, що Сторони вживають заходів для вирішення проблеми пластикового забруднення та відходів в рамках інших ініціатив, відповідно до Статті 13.24, Сторони співпрацюють для вирішення питань, що становлять взаємний інтерес щодо вирішення проблем пластикового забруднення та відходів, включаючи мікропластик, наприклад як вирішення проблеми забруднення на суші та в морі, сприяння зменшенню відходів, покращення поводження з відходами, вирішення проблеми пластикових відходів протягом усього життєвого циклу, сприяння переходу до циркулярної економіки у та активізація зусиль, пов’язаних із покинутими, втраченими чи іншим чином втраченими знаряддями лову.

1. Сторони визнають важливість просування корпоративної соціальної відповідальності та відповідальної ділової практики.

2. Кожна Сторона повинна заохочувати підприємства, організовані або засновані відповідно до її законодавства або діючі на її території, приймати та впроваджувати принципи та стандарти відповідальної бізнес-поведінки та корпоративної соціальної відповідальності, які стосуються довкілля. Ці принципи та стандарти повинні узгоджуватися з міжнародно визнаними стандартами та керівними принципами, які були прийняті цією Стороною для посилення узгодженості між економічними та екологічними цілями.

1. Сторони визнають, що гнучкі, добровільні механізми, такі як добровільний аудит і звітність, ринкові механізми, добровільний обмін інформацією та досвідом, а також державно-приватні партнерства, можуть сприяти досягненню та підтримці високого рівня охорони навколишнього природного середовища та доповнювати заходи регулювання. Сторони також визнають, що відповідні механізми мають бути розроблені таким чином, щоб максимізувати їхні переваги для навколишнього природного середовища та уникнути створення непотрібних бар’єрів для торгівлі.

2. Таким чином, відповідно до своїх законів або політики, кожна Сторона заохочує, у відповідних випадках:

(a) використання таких механізмів охорони навколишнього природного середовища та природних ресурсів на своїй території; і

(b) відповідні органи, установи приватного сектору, неурядові організації та інших зацікавлених осіб, які беруть участь у розробці критеріїв, що використовуються для оцінки екологічної ефективності з метою подальшого розвитку та вдосконалення критеріїв, які використовуються в таких механізмах.

3. Якщо суб’єкти господарювання приватного сектору або неурядові організації розробляють механізми просування продуктів на основі їх екологічних якостей, ці механізми не повинні вводити в оману або бути недостовірними згідно з відповідними законами відповідної Сторони.

4. Кожна Сторона повинна заохочувати свої установи приватного сектору та неурядові організації до розробки механізмів, які, серед іншого:

(a) ґрунтуються на відповідній науковій та технічній інформації;

(b) ґрунтуються на відповідних міжнародних стандартах, рекомендаціях, керівних принципах або передовій практиці, у відповідних випадках;

(c) сприяють конкуренції та інноваціям; і

(d) не ставитимуться до товару менш сприятливо на основі походження.

1. Сторони визнають важливість збереження та сталого використання біологічного різноманіття, включно з відповідними екосистемними послугами, які вона надає. Сторони також визнають ключову роль збереження та сталого використання біологічного різноманіття у досягненні сталого розвитку.

2. Сторони визнають важливість поваги, збереження та підтримки знань і практик корінних народів, а також сільських або віддалених громад, що втілюють традиційний спосіб життя, які сприяють збереженню та сталому використанню біологічного різноманіття відповідно до законодавства.

3. Сторони визнають важливість полегшення доступу до генетичних ресурсів у межах своїх відповідних національних юрисдикцій відповідно до їх міжнародних зобов’язань. Сторони також визнають, що кожна Сторона може вимагати, за допомогою національних заходів, попередньої обґрунтованої згоди на доступ до генетичних ресурсів відповідно до національних заходів і, якщо доступ надано, встановлення взаємоузгоджених умов, у тому числі щодо спільного використання вигід від використання генетичних ресурсів між користувачами та постачальниками.

4. Сторони визнають, що переміщення наземних і водних інвазивних чужорідних видів торговими шляхами через кордон може негативно вплинути на навколишнє природне середовище, економічну діяльність і розвиток, а також здоров'я людини. Сторони також визнають, що запобігання, виявлення, раннє реагування та управління та, якщо доцільно, викорінення інвазивних чужорідних видів є критично важливими стратегіями для запобігання або пом’якшення таких несприятливих впливів.

5. Сторони підтверджують важливість усунення впливу міжнародної торгівлі видами дикої фауни і флори на їх виживання у дикій природі, а також - боротьби з незаконним вилученням і незаконною торгівлею видами дикої фауни і флори-6. Крім того, Сторони визнають, що незаконна торгівля підриває зусилля щодо збереження та сталого управління дикою фауною і флорою, має соціальні наслідки, спотворює законну торгівлю дикою фауною і флорою та знижує економічну та екологічну цінність видів дикої фауни і флори.

6. Кожна Сторона:

(a) сприяє та заохочує збереження та стале використання біологічного різноманіття відповідно до свого законодавства чи політики;

(b) приймає, підтримує та впроваджує закони, нормативні акти та будь-які інші заходи для виконання своїх зобов’язань згідно з Конвенцією про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення, вчиненої в м. Вашингтон, Округ Колумбія, 3 березня 1973 року, (CITES)-7, 8, 9;

(c) докладає зусиль для виконання резолюцій CITES, спрямованих на захист і збереження видів дикої фауни та флори, виживанню яких загрожує міжнародна торгівля;

(d) повинна підтримувати або зміцнювати спроможність уряду та інституційних структур для сприяння збереження дикої фауни та флори, а також докладати зусиль для посилення участі громадськості та прозорості інституційних структур;

(e) ухвалює або підтримує відповідні заходи щодо охорони та збереження видів дикої фауни та флори, які вона визначила як такі, що знаходяться під загрозою зникнення на своїй території, включаючи заходи для збереження екологічної цілісності природоохоронних територій, таких як луки і водно-болотні угіддя;

(f) приймає або підтримує заходи для боротьби та співпрацює для запобігання торгівлі видами дикої фауни та флори, яка, на підставі достовірних доказів-10, була вилучена або набута у власність з порушенням її закону або іншого застосовного закону-11, основна мета якого полягає у збереженні, захисті або управлінні дикою фауною чи флорою;

(g) докладає зусиль для вжиття заходів для боротьби з торгівлею видами дикої фауни та флори, що перевозяться через її територію, та які, на підставі достовірних доказів, були незаконно вилучені чи набуті у власність, включаючи санкції, покарання або інші ефективні заходи, такі як адміністративні заходи, які можуть слугувати стримуючим фактором для такої торгівлі;

(h) докладає зусиль для збереження або зміцнення механізмів правозастосування з метою сприяння збільшення випадків виявлення незаконних вантажів, що містять зразки видів дикої фауни чи флори, включаючи частини та продукти з них, у портах в’їзду; і

(і) розглядає умисну транснаціональну торгівлю дикими тваринами, які існують в дикій природі, та які охороняються її законами-12, як серйозний злочин, в розумінні Конвенції ООН про транснаціональну організовану злочинність, вчинену в м. Нью-Йорк 15 листопада 2000 року-13.

7. В рамках виконання положень пунктів 6(f) та(g) Сторони визнають, що кожна Сторона:

(a) зберігає за собою право здійснювати адміністративні, слідчі та правоохоронні повноваження, зокрема, з урахуванням у кожній ситуації силу наявних доказів та серйозність підозрюваного порушення; та

(b) зберігає за собою право приймати рішення щодо розподілу адміністративних, слідчих і правоохоронних ресурсів.

8. Відповідно до Статті 13.24, Сторони співпрацюють для вирішення питань, що становлять взаємний інтерес щодо торгівлі та біологічного різноманіття, та можуть включати:

(a) збереження та стале використання біологічного різноманіття та його інтеграцію у відповідні сектори;

(b) захист і підтримку екосистем і екосистемних послуг;

(c) доступ до генетичних ресурсів і розподіл отриманих вигід від їх використання;

(d) обмін інформацією та досвідом з питань, пов’язаних з боротьбою з незаконним вилученням та незаконною торгівлею видами дикої фауни та флори, а також сприяння легальній торгівлі супутніми продуктами;

(е) здійснення, у відповідних випадках, спільної діяльності з питань збереження, у тому числі через відповідні регіональні та міжнародні форуми; і

(f) визначення можливостей для посилення співпраці правоохоронних органів та обміну інформацією, наприклад, шляхом посилення участі у мережах правоохоронних органів та, у відповідних випадках, шляхом створення нових мереж з метою розвитку сильної та ефективної глобальної міжнародної мережі.

1. Сторони зауважують зростаючий вплив глобальних проблем, таких як втрата біорізноманіття, деградація земель, посухи, поява нових шкідників і хвороб, а також зміна клімату, на стале сільське господарство.

2. Враховуючи зростаючий вплив, Сторони визнають важливість посилення політики та розробки програм, які сприяють більш продуктивним, сталим, інклюзивним та стійким методам ведення сільського господарства.

3. Відповідно до Статті 13.24, Сторони, у відповідних випадках, обмінюються інформацією та передовим досвідом у розробці та впровадженні комплексної політики та програм для сприяння економічним, соціальним та екологічним аспектам сталого сільського господарства.

4. Сторони можуть співпрацювати у сферах взаємного інтересу, таких як підвищення продуктивності сільського господарства з урахуванням захисту та сталого використання екосистем і природних ресурсів, адаптації та стійкості до зміни клімату, а також задоволення особливих потреб фермерів і сільських громад.

1. Сторони визнають:

(a) що здоровий океан має вирішальне значення для сталого розвитку океанічної економіки;

(b) свою роль як споживачів, виробників і торговців продукцією рибальства та аквакультури;

(c) важливість секторів рибальства та аквакультури для розвитку та життєдіяльності прибережних громад, у тому числі тих, які займаються кустарним, дрібномасштабним та корінним рибальством;

(d) необхідність індивідуальних і колективних дій у рамках міжнародних майданчиків для вирішення проблеми надмірного вилову риби та нераціонального використання рибних ресурсів, а також їхніх наслідків;

(e) важливість вжиття заходів, спрямованих на збереження та стале управління рибальством, а також внесок цих заходів у екологічні, економічні та соціальні можливості для теперішнього та майбутніх поколінь;

(f) важливість заохочення та сприяння торгівлі продуктами рибальства, виловленими на основі сталого та законного видобутку.

2. Відповідно, Сторони впроваджують заходи щодо збереження та прагнуть запровадити систему управління рибальством, яка ґрунтується на найкращих наявних наукових доказах і міжнародно визнаних передових практиках відповідно до Конвенції ООН з морського права, вчиненої в Монтего Бей 10 грудня 1982 року (ЮНКЛОС) та інших застосовних міжнародних документів.

3. Для сприяння цілям збереження та сталого рибальства кожна Сторона прагне запровадити систему управління рибальством, яка регулює морський вилов риби та призначена для впровадження заходів збереження та управління, які відповідають нормам міжнародного права, включно з тими, що передбачені ЮНКЛОС, та діяти відповідно до принципів Кодексу ФAО щодо ведення відповідального рибальства.

4. Сторони співпрацюють та беруть участь, у разі необхідності, із регіональними організаціями з управління рибальством (RFMOs) та регіональними домовленостями з управління рибальством (RFMAs) у якості членів, спостерігачів або співпрацюючих сторін, що не є Договірними сторонами, з метою досягнення належного управління, в тому числі шляхом відстоювання науково обґрунтованих рішень RFMOs та RFMAs, а також дотримання цих рішень.

5. Кожна Сторона сприятиме довгостроковому збереженню акул, морських черепах, морських птахів і морських ссавців шляхом впровадження та забезпечення виконання заходів щодо збереження та управління. Такі заходи повинні включати, у відповідних випадках:

(a) моніторинг, дослідження та оцінку впливу рибальства та аквакультури на нецільові види та їх морські середовища існування;

(b) дослідження окремих знарядь лову та збір даних щодо впливу на нецільові види;

(c) заходи щодо запобігання, пом’якшення або зменшення прилову нецільових видів у рибальстві; і,

(d) співпрацю щодо регіональних заходів щодо зменшення прилову, включаючи заходи, застосовні до промислового рибальства транскордонних запасів і запасів у відкритому морі та далеко мігруючих видів.

6. Кожна Сторона приймає або зберігає заходи, спрямовані на заборону практики видалення плавців з акул.

7. Сторони погоджуються продовжувати співпрацю у Світовій організації торгівлі з метою посилення міжнародних правил щодо надання субсидій у секторі рибальства та підвищення прозорості субсидій рибальства-15.

8. Сторони визнають важливість узгоджених міжнародних дій для запобігання, стримування та ліквідації незаконного, незареєстрованого та нерегульованого (ННН) рибальства, як це відображено в регіональних і міжнародних документах-16, і докладатимуть зусиль для покращення міжнародного співробітництва у цьому аспекті, в тому числі разом з компетентними міжнародними організаціями та через них.

9. На підтримку міжнародних зусиль у боротьбі з незаконним, незареєстрованим і нерегульованим рибальством і з метою стримування торгівлі продуктами, отриманими в результаті незаконного, незареєстрованого та нерегульованого рибальства, кожна Сторона:

(a) впроваджує заходи держави порту відповідно до Угоди про заходи держави порту з недопущення, стримування та ліквідації незаконного, непідзвітного та нерегульованого рибальства, вчиненої в м. Рим 23 листопада 2009 року (Угода про заходи держави порту); та

(b) підтримує схеми моніторингу, контролю, нагляду, відповідності та забезпечення виконання, у тому числі шляхом прийняття, підтримки, рецензування або перегляду, у відповідних випадках, заходів з метою:

(i) стримування суден, що плавають під її прапором, та своїх громадян від участі в ННН-рибальстві;

(ii) вирішення питання перевантаження в морі риби, виловленої під час ННН-рибальства, або рибних продуктів, отриманих у результаті ННН-рибальства; та

(iii) впровадження схем вилову або торгових документів відповідно до Добровільних рекомендацій ФAО щодо документування уловів.

10. На підтримку розвитку та управління екологічно відповідальною та економічно конкурентоспроможною галуззю аквакультури Сторони намагатимуться діяти відповідно до принципів Кодексу ФAО щодо ведення відповідального рибальства, які застосовуються до сектору аквакультури.

1. Сторони визнають важливість збереження та сталого управління лісами для сприяння досягненню економічних, екологічних і соціальних цілей, джерел існування та можливостей зайнятості, в тому числі для корінних народів і сільських або віддалених громад.

2. Відповідно, Сторони визнають важливість:

(a) збереження та сталого управління лісами для забезпечення екологічних, економічних і соціальних переваг для нинішнього та майбутніх поколінь;

(b) критичної ролі лісів у наданні численних екосистемних послуг, включаючи накопичення вуглецю, регулювання температури, підтримку кількості та якості води, стабілізацію ґрунтів та забезпечення середовища проживання дикої фауни та флори; і

(c) боротьби з незаконними вирубками та пов’язаною з ними торгівлею.

3. Сторони визнають, що лісова продукція, отримана з екологічно чистих лісів і використана належним чином, зберігає вуглець і допомагає скоротити викиди парникових газів в інших секторах і, таким чином, сприяє досягненню глобальних екологічних цілей, у тому числі тих, що стосуються зміни клімату.

4. Відповідно:

(a) Сторона повинна підтримувати або зміцнювати державний потенціал та інституційні рамки для сприяння сталому управлінню лісами; і

(b) Сторона повинна заохочувати торгівлю лісовою продукцією з лісів, що використовуються для сталого управління, вирубаних відповідно до законодавства країни видобутку; і

(c) Сторони обмінюються інформацією та співпрацюють, у відповідних випадках, щодо ініціатив, спрямованих на сприяння сталому управлінню лісами, включаючи ініціативи, спрямовані на боротьбу з незаконними вирубками та пов’язаною з ними торгівлею.

1. Сторони визнають важливість торгівлі та інвестицій у екологічні товари та послуги, включаючи ті товари та послуги, які мають особливе значення для пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до них, і, зокрема, чистих технологій, як засобу покращення екологічних та економічних показників, сприяння зеленому зростанню та створенню робочих місць, а також заохочення сталого розвитку, одночасно вирішуючи глобальні екологічні виклики.

2. Відповідно, кожна Сторона докладе зусиль для сприяння та просування торгівлі та інвестицій у екологічні товари та послуги.

3. Сторони сприятимуть спільній діяльності з підтримки зростання торгівлі та інвестицій у екологічні товари та послуги. Ці види діяльності можуть включати:

(a) обмін інформацією про політику та програми, які можуть підтримувати комерціалізацію, збільшення масштабів і впровадження екологічних товарів і послуг, включаючи товари, що мають особливе значення для пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до них;

(b) обмін інформацією про використання екологічних товарів і послуг для сприяння сталому зростанню в усіх секторах економіки, таких як сільське господарство та видобуток природних ресурсів і перехід до більш циклічної економіки;

(c) розгляд шляхів, за допомогою яких екологічні товари та послуги можуть сприяти пом’якшенню наслідків зміни клімату та адаптації до них, зокрема, у проектуванні та будівництві зеленої та стійкої до зміни клімату громадської інфраструктури, а також для просування, використання та збільшення масштабів товарів і послуг, пов’язаних з чистою та відновлюваною енергією, енергоефективністю та сталим транспортом;

(d) сприяння проведенню досліджень і розробок дослідниками, академічними установами та приватним сектором, включаючи жінок і дослідників і вчених з числа корінного населення, а також підприємства, що належать жінкам і корінним народам, для заохочення зростання секторів екологічних товарів і послуг Сторони, створення ланцюжків вартості та розробки та впровадження чистих технологій; і

(e) розробку спільних проектів щодо екологічних товарів і послуг для вирішення поточних і майбутніх глобальних екологічних проблем.

4. Сторони співпрацюватимуть на міжнародних форумах щодо шляхів подальшого сприяння та лібералізації глобальної торгівлі екологічними товарами та послугами.

5. Сторони докладуть зусиль для усунення будь-яких потенційних перешкод для торгівлі екологічними товарами та послугами, які можуть бути виявлені Стороною, в тому числі шляхом роботи через Комітет з навколишнього природного середовища (Комітет) відповідно до Статті 13.25.

6. Комітет розглядає питання, визначені Стороною, та пов’язані з торгівлею екологічними товарами та послугами, включаючи питання, визначені як потенційні нетарифні бар’єри для такої торгівлі.

7. Якщо це доцільно, Комітет може працювати над виявленням потенційних бар’єрів в торгівлі разом з іншими відповідними комітетами, створеними або продовженими згідно з цією Угодою.

1. Сторони визнають важливість співпраці як механізму для впровадження цієї Глави, для посилення, в тому числі ґендерно чутливих та інклюзивних переваг, а також для зміцнення спільного та індивідуального потенціалу Сторін щодо захисту навколишнього природного середовища та спроможностей щодо сприяння сталому розвитку, для зміцнення своїх торгових та інвестиційних відносин.

2. Беручи до уваги свої національні пріоритети та обставини, а також наявні ресурси, Сторони співпрацюють для вирішення питань, що становлять спільний інтерес, пов’язаних із імплементацією цієї Глави, якщо така співпраця приносить взаємну вигоду. Якщо це доцільно, кожна Сторона може залучати громадськість, зацікавлених сторін та будь-яку іншу організацію, включаючи корінні народи, у спільну діяльності, що здійснюється відповідно до цієї Статті.

3. Якщо це можливо та доречно, Сторони прагнуть доповнювати та використовувати існуючі механізми співпраці та враховувати відповідну роботу регіональних та міжнародних організацій.

4. Сторони можуть співпрацювати різними способами, такими як: діалоги, майстер-класи, семінари, конференції, спільні програми та проекти; технічна допомога, яка сприяє та полегшує співпрацю та навчання; обмін найкращим досвідом щодо політик та процедур; та обмін експертами.

5. Якщо це доцільно, кожна Сторона сприятиме інклюзивній участі громадськості в розробці та здійсненні спільних заходів, які здійснюються відповідно до цієї Статті.

1. Кожна Сторона повинна призначити та повідомити про контактний пункт своїх відповідних органів з метою сприяння комунікації між Сторонами під час виконання цієї Глави. Кожна Сторона повинна негайно повідомити іншу Сторону про будь-яку зміну контактного пункту.

2. Цим Сторони продовжують діяльність Комітету з навколишнього природного середовища, заснованого відповідно до Угоди 2017 року, (Комітет), до складу якого входять високопоставлені урядові представники кожної зі Сторін. Функціями цього Комітету є:

(a) нагляд та перегляд виконання цієї Глави;

(b) створення майданчика для обговорення спільної діяльності в рамках цієї Глави;

(c) обговорення будь-якого питання, що становить спільний інтерес;

(d) розгляд та старання вирішити питання, передані йому відповідно до Статті 13.27 (Консультації відповідальних представників);

(e) Координація та робота з іншими комітетами, створеними згідно з цією Угоди, у відповідних випадках; і

(f) виконання будь-яких інших функцій за рішенням Сторін.

3. Комітет збирається протягом одного року з дати набрання чинності цією Угодою та згодом за рішенням Комітету.

4. Усі рішення та звіти Комітету приймаються на основі консенсусу та розміщуються у загальному доступі, якщо Комітет не вирішить інакше.

5. Комітет готує стислий протокол кожного засідання, якщо інакше не буде вирішено. Комітет може готувати звіти та рекомендації щодо будь-якої діяльності чи дії, пов’язаної з виконанням цієї Глави. Комітет подає копію таких підсумкових записів, звітів і рекомендацій Спільній Комісії, як зазначено в Статті 27.1 (Спільна Комісія).

6. Стислий виклад протоколів, рішень, звітів та рекомендацій Комітету Сторони оприлюднюють для громадськості, якщо не приймуть іншого рішення.

1. Сторони намагатимуться досягти згоди щодо тлумачення та застосування цієї Глави та докладатимуть усіх зусиль шляхом діалогу, консультацій, обміну інформацією та, якщо доречно, співпраці для вирішення будь-яких питань, які можуть вплинути на дію цієї Глави.

2. Сторона (Сторона, що надала запит) може запросити консультації з іншою Стороною (Сторона-відповідач) щодо будь-якого питання, що виникає згідно з цією Главою, надіславши запит на консультації до контактного пункту Сторони-відповідача. Сторона, що надала запит, повинна включити до свого запиту інформацію, яка є конкретною та достатньою для надання відповіді Стороною-відповідачем, зокрема містити визначення спірного питання та правові підстави для направлення запиту.

3. Якщо Сторони не домовляться про інше, Сторони починають консультації негайно та не пізніше ніж через 30 днів після дати отримання Стороною-відповідачем запиту.

4. Сторони докладатимуть усіх зусиль для досягнення взаємовигідного вирішення питання, яке може включати відповідну спільну дію. Сторони можуть звернутися за порадою або допомогою до будь-якої особи чи органу, які вони вважають за потрібне, для розгляду питання.

1. Якщо Сторони не можуть вирішити питання згідно зі Статтею 13.26, Сторона, що звернулася з вимогою, може подати письмовий запит на скликання Комітету з навколишнього природного середовища для розгляду питання та надіслати запит відповідальному контактному пункту Сторони.

2. Комітет з навколишнього природного середовища негайно збирається після надсилання запиту в порядку пункту 1 та намагається вирішити питання, у тому числі, за необхідності, шляхом збору відповідної наукової та технічної інформації від урядових або неурядових експертів.

1. Якщо Сторони не можуть вирішити питання згідно зі Статтею 13.27, Сторона, що звернулася з запитом, може передати питання відповідним Міністрам Сторін, надіславши письмовий запит відповідальному контактному пункту Сторони.

2. Консультації згідно зі Статтями 13.26, 13.27 та цією Статтею можуть проводитися особисто або за допомогою будь-яких доступних технологічних засобів за рішенням Сторін. У разі очних консультацій, вони проводяться в столиці Сторони-відповідача, якщо Сторони не вирішать інакше.

3. Усі консультації згідно зі Статтями 13.26, 13.27 і 13.28 є конфіденційними та не порушують прав Сторони в будь-якому майбутньому розгляді.

Якщо Сторони не можуть вирішити питання згідно зі Статтями 13.26, 13.27 і 13.28 протягом 75 днів після дати отримання запиту відповідно до Статті 13.26 або протягом будь-якого іншого періоду за рішенням Сторін, Сторона, що звернулася з вимогою, може подати запит про створення комісії з вирішення спору відповідно до Статті 28.7 (Створення комісії з вирішення спору).

Для цілей цієї Глави:

Декларація МОП основних прав у сфері праці означає Декларацію Міжнародної організації праці (МОП) основних принципів та прав у сфері праці та механізм її реалізації (1998), зі змінами 2022 року;

Декларація МОП про соціальну справедливість означає Декларацію МОП про соціальну справедливість у цілях справедливої глобалізації (2008), зі змінами 2022 року; та

трудове законодавство означає захід Сторони, що реалізовує або іншим чином стосується зобов’язань та прав, визначених у Частині В (Зобов’язання);

1. Сторони підтверджують свої зобов’язання як членів МОП, включно з визначеними в Декларації МОП основних прав у сфері праці, такі як зобов’язання поважати, заохочувати та добросовісно реалізовувати основні права, які є предметом Конвенцій МОП, навіть якщо Сторона не ратифікувала таку Конвенцію.

2. Сторони підтверджують свої зобов’язання щодо подальшого сприяння досягненню цілей Програми гідної праці, які закріплені в Декларації МОП про соціальну справедливість.

3. Сторони визнають важливу роль організацій працівників і роботодавців у захисті міжнародно визнаних трудових прав.

1. Кожна Сторона приймає та підтримує у своєму трудовому законодавстві наступні міжнародно визнані трудові принципи та права, враховуючи, де це доцільно, свої зобов’язання за Декларацією МОП основних прав у сфері праці:

(a) свобода об’ єднання та практичне визнання права на ведення колективних переговорів-3;

(b) скасування всіх форм примусової чи обов’язкової праці;

(c) реальна заборона дитячої праці та заборона найгірших форм дитячої праці;

(d) недопущення дискримінації в сфері праці і зайнятості;

(e) безпечне та здорове робоче середовище;

(f) прийнятні мінімальні стандарти працевлаштування, такі як мінімальна заробітна плата, робочий час та оплата понаднормової роботи осіб, що працюють за наймом, включно з тими, на яких не поширюються колективні договори;

(g) відсутність дискримінації щодо умов праці для робітників-мігрантів.-4

2. Кожна Сторона ефективно імплементує у своє трудове законодавство основні Конвенції МОП і докладає зусиль для їх ратифікації, якщо вона ще цього не зробила. Сторони обмінюються інформацією про їхні поточний статус та прогрес щодо ратифікації основних Конвенцій МОП на запит однієї зі Сторін.

1. Кожна Сторона гарантує, що її трудове законодавство передбачає високі стандарти праці, і докладає зусиль для подальшого вдосконалення цих стандартів.

2. Кожна Сторона:

(a) гарантує, що її трудове законодавство відображає найкращі практики у сфері трудових відносин, і докладає зусиль для вдосконалення таких практик;

(b) гарантує, що її трудове законодавство не підриває і не шкодить здатності роботодавців і працівників вести змістовні колективні переговори;

(c) гарантує, що її трудове законодавство не перешкоджає професійним організаціям вести переговори щодо укладення колективних договорів, які зобов’язуватимуть працівників, на яких поширюється дія колективного договору, сплачувати професійній організації розумні внески;

(d) вживає та підтримує заходи щодо заборони та ефективного стримування втручання роботодавця в діяльність професійної організації, включно зі здійсненням будь-якого неналежного впливу, примусу або залякування з боку роботодавців, а також будь-якої форми покарання особи, яка бере участь у діяльності професійної організації-5;

(e) формує законодавчу базу, яка уможливлює прийняття та підтримку заходів, спрямованих на забезпечення того, щоб професійні організації:

(i) здійснювали представництво своїх членів; та

(ii) були незалежними від роботодавця та Сторони з урахуванням таких вимог:

(A) керівники професійних організацій належним чином обираються працівниками-членами організації та інтереси яких вони представляють;

(B) працівники голосують за схвалення будь-якої колективної угоди, яка до них застосовується;

(C) працівники мають своєчасний доступ до статутів професійних організацій, які представляють їхні інтереси, а також - до колективних договорів, що застосовуються до них; та

(D) професійні організації зобов’язуються представляти інтереси своїх членів.

3. Сторона юридично не визнає колективні угоди між роботодавцями та працівниками, якщо такі угоди не укладаються через професійні організації, які є:

(a) представниками своїх членів; та

(b) незалежними від роботодавця та Сторони.

1. Сторона не послаблює та не зменшує рівень захисту, передбачений її трудовим законодавством.

2. Сторона не відмовляється або іншим чином не відступає від свого трудового законодавства або не пропонує відмовитися або іншим чином відступити від нього, якщо відмова чи відступлення послаблюють або зменшують обсяг прав, викладених у цій Частині.

1. Кожна Сторона ефективно застосовує своє трудове законодавство шляхом виконання відповідних дій урядом, зокрема через:

(a) призначення та навчання інспекторів;

(b) моніторинг дотримання та механізм розслідування можливих порушень, у тому числі шляхом проведення перевірок на місцях;

(c) отримання гарантій добровільного дотримання відповідних норм законодавства;

(d) вимогу щодо діловодства і звітування;

(e) заохочення створення комітетів, що включають працівників і керівництво компаній, для вирішення питань регулювання праці на робочому місці;

(f) забезпечення чи заохочення медіації, примирення і арбітражу;

(g) своєчасне ініціювання судових позовів про застосування відповідних санкцій або засобів судового захисту у зв’язку з порушеннями трудового законодавства; та

(h) забезпечення ефективного та належного застосування заходів правового захисту та санкцій, передбачених за порушення трудового законодавства, а також їхнього повного та своєчасного виконання, у тому числі шляхом гарантування своєчасного стягнення накладених штрафів та своєчасного поновлення на роботі працівника, чиї права було порушено.

1. Сторони прагнуть скасування всіх форм примусової або обов’язкової праці, включаючи примусову або обов’язкову дитячу працю.

2. Відповідно, кожна Сторона забороняє імпорт товарів, повністю або частково вироблених шляхом застосування примусової або обов’язкової праці, включаючи примусову або обов’язкову дитячу працю.

1. Сторони визнають, що працівники та організації з охорони праці повинні мати змогу здійснювати права, викладені в Статті 14.3, у вільній від насильства, погроз і залякування атмосфері, а також - зобов’язання урядів ефективно вирішувати випадки насильства, погроз та залякування працівників.

2. Відповідно, кожна Сторона не лишає без вирішення випадки насильства або погрози насильства щодо працівників, які безпосередньо пов’язані із здійсненням або спробою здійснення прав, передбачених статтею 14.3, у питаннях, пов’язаних з торгівлею чи інвестиціями-6.

1. Кожна Сторона сприяє підвищенню поінформованості громадськості про своє трудове законодавство, у тому числі шляхом забезпечення загального доступу до інформації, пов’язаної з її трудовим законодавством, а також процедурами його виконання та дотримання.

2. Кожна Сторона гарантує особі, яка має законний інтерес у відповідній справі в порядку, передбаченому законодавством Сторони, надання належного доступу до адміністративних, квазі-судових або судових механізмів для забезпечення виконання трудового законодавства Сторони.

3. Кожна Сторона гарантує, що провадження в адміністративних, квазі-судових або судових органах для забезпечення виконання її трудового законодавства:

(a) є справедливими, неупередженими та прозорими;

(b) здійснюються неупередженими особами, що приймають рішення, які відповідають належним гарантіям незалежності та неупередженості, у тому числі не мають зацікавленості в результаті справи;

(c) відповідають належній правовій процедурі;

(d) встановлюють обґрунтований розмір витрат, не накладають часових обмежень, та не становлять невиправданої затримки; та

(e) відкриті для громадськості за винятком випадків, коли законодавство та відправлення правосуддя вимагає іншого.

4. Кожна Сторона гарантує, що:

(a) сторони таких проваджень мають право відстоювати або захищати свої відповідні вимоги, в тому числі шляхом представлення інформації чи доказів; та

(b) остаточні рішення по суті справи:

(i) ґрунтуються на інформації чи доказах, щодо яких сторонам була запропонована можливість бути заслуханими;

(ii) зазначають причини, на яких вони ґрунтуються; та

(iii) надаються в письмовій формі без невиправданої затримки сторонам провадження та, відповідно до закону, громадськості.

5. Кожна Сторона передбачає, що сторони таких проваджень мають право, відповідно до її законодавства, вимагати перегляду рішення та, якщо було прийнято відповідне рішення, внесення змін до рішень, ухвалених у цих провадженнях.

6. Кожна Сторона гарантує, що сторони таких проваджень мають доступ до засобів правового захисту згідно з її законодавством з метою забезпечення ефективного дотримання своїх прав згідно з трудовим законодавством Сторони, а також, що такі засоби правового захисту застосовуються вчасно.

7. Кожна Сторона забезпечує наявність механізмів для ефективного виконання остаточних рішень у таких провадженнях.

8. Кожна Сторона забезпечує, щоб її компетентні органи належним чином розглядали відповідно до її законодавства будь-який запит роботодавця, працівника або їхніх представників або іншої зацікавленої особи щодо проведення розслідування заявленого порушення трудового законодавства Сторони.

9. Кожна Сторона гарантує, що розслідування заявлених порушень її трудового законодавства:

(a) є справедливими, неупередженими та прозорими;

(b) проводяться інспекторами, які відповідають належним гарантіям неупередженості, у тому числі не мають зацікавленості в результаті справи;

(c) встановлюють обґрунтований розмір витрат, не накладають часових обмежень та не становлять невиправданої затримки;

(d) надають особі, яка безпосередньо постраждала від заявленого порушення трудового законодавства, розумну можливість надати та прокоментувати відповідну інформацію та докази протягом розслідування та

(e) забезпечують надання особі, яка безпосередньо постраждала від заявленого порушення трудового законодавства, документи та рішення, прийняті в рамках розслідування, із зазначенням аргументів, на яких вони ґрунтувалися.

1. Сторони утворюють Раду з питань праці (Рада), що складається з керівних представників уряду рівня міністра або іншого рівня, які представлятимуть міністерства відповідальні за питання праці, та які призначатимуться кожною Стороною.

2. Рада збирається протягом одного року з дати набрання чинності цією Угодою, а після цього так часто, як вона вважає за необхідне задля обговорення питань, що становлять спільний інтерес, та для здійснення нагляду за впровадженням цієї Глави та оцінки досягнутого прогресу.

3. В рамках своєї діяльності, включаючи засідання, Рада забезпечує способи отримання та розгляду звернень зацікавлених осіб з питань, що випливають з цієї Глави. Якщо це практично можливо, засідання провадитимуться в формі відкритих засідань або у інший спосіб, який передбачає можливість участі громадськості у зустрічах членів Ради, на яких обговорюватимуться питання, пов’язані із запровадженням положень цієї Глави.

4. Рада може розглядати будь-яке питання у межах цієї Глави та вживати будь-які інші заходи у процесі виконання своїх функцій.

5. Рада здійснює огляд застосування та ефективності цієї Глави впродовж п’яти років після дати набрання чинності цією Угодою, а після спливу первинного строку у спосіб погоджений Радою.

1. Для цілей цієї Глави, кожна Сторона призначає Національний адміністративний офіс у складі міністерства відповідального за питання праці або у складі аналогічної установи, в якості контактного пункту для вирішення питань, пов’язаних із цією Главою.

2. Кожна Сторона невідкладно інформує іншу Сторону про будь-які зміни щодо свого Національного адміністративного офісу.

3. Національний адміністративний офіс кожної Сторони діє в якості контактного пункту у взаємодії з іншою Стороною з метою:

(a) сприяння регулярній комунікації та координації між Сторонами, включаючи відповіді на запити про отримання інформації та надання достатньої інформації для повного вивчення питань, пов’язаних із цією Главою;

(b) надання допомоги Раді;

(c) звітування перед Радою, якщо це необхідно;

(d) отримання та незалежного перегляду звернень громадськості відповідно до Статті 14.13;

(e) слугування каналом зв’язку з громадськістю на своїх відповідних територіях; та

(f) співпраці, у тому числі з іншими відповідними установами своїх урядів, для розробки та впровадження спільних заходів, керуючись пріоритетами Ради, у межах сфер співробітництва, визначених Статтею 14.14, та потребами Сторін.

4. Національний адміністративний офіс Сторони може розробляти та впроваджувати конкретні види співпраці з Національним адміністративним офісом іншої Сторони.

5. Національні адміністративні офіси можуть комунікувати та координувати діяльність особисто або за допомогою електронних чи інших засобів зв’язку.

Кожна Сторона утворює або підтримує національний консультативний чи дорадчий орган з питань праці або подібний механізм для членів громадськості, включаючи представників її професійних організацій і підприємств, з метою визначення думок з питань, які стосуються цієї Глави, та проводить консультації з ним.

1. Кожна Сторона через свій Національний адміністративний офіс, визначений згідно із Статтею 14.11, забезпечує отримання та розгляд письмових звернень від осіб Сторони з питань, пов’язаних із цією Главою, відповідно до її національного законодавства. Кожна Сторона забезпечує простий і ефективний доступ до таких процедур, включаючи процесуальні строки отримання та розгляду письмових звернень.

2. Кожна Сторона:

(a) розглядає питання, порушені в зверненні, і надає своєчасну відповідь заявнику, у тому числі в письмовій формі, якщо це необхідно; та

(b) забезпечує своєчасний доступ до звернення та результатів його розгляду для іншої Сторони та, за необхідності, громадськості.

3. Сторона може запитувати в особи чи організації, яка звернулася із відповідним поданням, додаткову інформацію, необхідну для розгляду звернення по суті.

1. Сторони можуть розробити план дій стосовно спільних трудових заходів між ними задля сприяння досягненню цілей цієї Глави.

2. У ході виконання плану дій Сторони можуть, відповідно до наявних ресурсів, здійснювати співпрацю шляхом:

(a) проведення семінарів, тренінгів, робочих груп і конференцій;

(b) виконання спільних дослідницьких проектів, включаючи секторальні дослідження; та

(c) інших заходів, які можуть бути погоджені Сторонами.

3. Сторони можуть розвивати спільні заходи в таких сферах:

(a) обмін інформацією: обмін даними та найкращими практиками з питань, які становлять спільний інтерес, а також події, заходи та ініціативи, що відбуваються на території відповідної Сторони;

(b) міжнародні форуми: кооперація на міжнародних і регіональних платформах, таких як МОП, з питань, пов’язаних з працею;

(c) фундаментальні права та їхнє ефективне застосування: законодавство і практика, пов’язані з ключовими елементами Декларації МОП, а саме свобода об’єднань та практичне визнання права на ведення колективних переговорів, скасування усіх форм примусової чи обов’язкової праці, реальна заборона дитячої праці та недопущення дискримінації в галузі праці і зайнятості;

(d) найгірші форми дитячої праці: законодавство та практика, пов’язані з дотриманням Конвенції МОП про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці, вчиненої в м. Женева 17 червня 1999 року;

(e) адміністрування праці: інституційна спроможність адміністрацій з питань праці, а також адміністративних, квазі-судових і судових органів;

(f) інспекції з питань праці та системи перевірки: методи і тренінги, покликані підвищити рівень ефективності застосування трудового законодавства, зміцнити системи перевірки та сприяти забезпеченню виконання трудового законодавства;

(g) трудові відносини: форми співробітництва та вирішення спорів з метою забезпечення продуктивних трудових відносин між працівниками, працедавцями та урядами;

(h) умови праці: механізми нагляду за дотриманням законодавства про тривалість робочого часу, мінімальної заробітної плати та оплати понаднормової праці, а також умови працевлаштування;

(i) безпека і гігієна праці: профілактика травматизму і професійних захворювань;

(j) профспілкові програми навчання: створення та функціонування профспілкових тренінгових програм для нових працівників і працівників, які потребують перепідготовки; та

(k) будь-яка інша сфера, яку можуть визначити Сторони.

4. Сторони також можуть розвивати спільні заходи щодо сприяння ґендерній рівності у сфері праці та зайнятості, а саме:

(a) відсутність дискримінації: усунення дискримінації в галузі праці і зайнятості, у тому числі шляхом залучення чоловіків і хлопчиків до вирішення проблеми ґендерної нерівності на робочому місці;

(b) рівна оплата праці: розробка аналітичних та правозастосовних інструментів, пов’язаних із забезпеченням однакової оплати за рівноцінну працю;

(c) розбудова інституційної спроможності: розбудова інституційної спроможності та підвищення кваліфікації жінок-працівниць і профспілкових жінок-лідерів;

(d) трудові практики: обмін найкращими практиками щодо усунення несвідомих упереджень;

(e) безпека і гігієна праці: врахування ґендерних аспектів у профілактиці та компенсації травматизму та професійних захворювань;

(f) політика та практика: вдосконалення політик та програм, які включають питання ґендера та спільної соціальної відповідальності;

(g) статистика: використання статистичних показників, методів і процедур з фокусом на ґендер у сфері праці; та

(h) насильство: запобігання ґендерно-обумовленого насильства та домагань на робочому місці.

5. Сторони можуть домовлятися щодо співпраці з МОП та іншими компетентними міжнародними та регіональними організаціями з метою використання їхніх знань і ресурсів задля досягнення цілей цієї Глави.

1. Сторони докладатимуть зусиль для досягнення позицій щодо тлумачення і застосування цієї Глави.

2. Сторона (Сторона, що запитує) може надати письмовий запит до Національного адміністративного офісу іншої Сторони щодо проведення консультацій з іншою Стороною щодо будь-якого питання за цією Главою. Сторони докладають усіх зусиль, в тому числі шляхом співпраці, консультацій та обміну інформацією, для вирішення будь-якого питання, яке може вплинути на виконання цієї Глави.

3. Консультації з питань праці є конфіденційними та не порушують прав будь-якої Сторони в будь-яких інших провадженнях. Сторони можуть вирішити оприлюднити факт проведення консультацій, їхні терміни та загальний предмет.

4. Якщо Сторони, які проводять консультації, не змогли вирішити порушене питання, Сторона, яка звернулася із запитом, може вимагати проведення консультацій відповідно до Статті 14.16.

1. Сторона може надіслати письмовий запит іншій Стороні через її Національний адміністративний офіс із вимогою, щоб представники Ради іншої Сторони зібралися для розгляду спірного питання. Сторона, яка подає такий запит, інформує іншу Сторону через свій Національний адміністративний офіс. Представники Ради Сторін, які проводять консультації, збираються не пізніше ніж через 30 днів після дати отримання запиту, якщо Сторони, які проводять консультації, не домовляться про інше. Сторони прагнутимуть вирішити питання, у тому числі, за необхідності, шляхом отримання консультацій незалежних експертів або шляхом звернення до процедур посередництва, примирення чи медіації.

2. Якщо Сторони змогли вирішити питання, вони документують відповідний результат, зазначаючи, за необхідності, погоджені кроки та строки. Сторони повинні забезпечити доступ до результатів консультацій для інших Сторін та громадськості, якщо вони не домовились про інше.

3. Якщо Сторонам, які проводять консультації, не вдалося вирішити питання впродовж 75 днів після дати отримання запиту згідно з пунктом 1, Сторона, яка звернулася із запитом, може вимагати створення комісії з вирішення спору згідно із Статтею 28.7 (Створення комісії з вирішення спору), як це передбачено у Главі 28(Вирішення спорів).

4. Сторона не може вдаватися до вирішення спору відповідно до Глави 28 (Вирішення спорів) щодо питання, яке виникає з цієї Глави, без попередньої спроби вирішити питання відповідно до Статей 14.15 і 14.16.

5. Консультації в рамках Ради є конфіденційними та не порушують прав будь-якої Сторони в будь-яких інших провадженнях. Сторони можуть оприлюднити факт проведення консультацій, їхні терміни та предмет.

Для цілей цієї Глави:

здійснювати дії або утримуватись від дій, пов’язаних із виконанням чи здійсненням службових обов’язків, включає будь-яке використання службового становища, незалежно від того, чи входить це до повноважень державного службовця;

адміністративне рішення загального застосування означає адміністративне рішення або тлумачення, що застосовується до всіх осіб або фактичних ситуацій, на яких в цілому поширюється таке адміністративне рішення або тлумачення, та встановлює норму поведінки, але не включає:

(a) рішення або постанову, винесені в адміністративному або квазі-судовому провадженні, що застосовується до окремої особи, товару або послуги іншої Сторони у конкретному випадку; або

(b) рішення, що ухвалюється стосовно конкретної дії або практики;

іноземний державний службовець означає особу, яка обіймає посаду у законодавчому, виконавчому, адміністративному або судовому органі іноземної країни, на будь-якому рівні уряду, незалежно від того: призначена вона або обрана; постійна це посада або тимчасова; оплачувана це посада або неоплачувана; або особу, яка виконує певну урядову функцію для іноземної країни, на будь-якому рівні уряду, у тому числі для державного органу або державного підприємства;

посадова особа міжнародної організації означає службовця міжнародної організації або особу, уповноважену такою організацією здійснювати дії від імені цієї організації;

державний службовець означає особу:

(a) яка обіймає посаду у законодавчому, виконавчому, адміністративному або судовому органі Сторони, незалежно від того, призначена вона або обрана; постійна це посада або тимчасова; оплачувана ця робота або неоплачувана; та незалежно від стажу такої особи;

(b) яка виконує державні функції для Сторони, у тому числі для державного органу або державного підприємства, або надає державні послуги, відповідно до визначення цього терміну у національному законодавстві та його застосування у пов’язаній галузі права такої Сторони; або

(c) яка визначена як "державний службовець" в законодавстві Сторони.

1. Кожна Сторона забезпечує, щоб її закони, нормативні акти, процедури та адміністративні рішення загального застосування з будь-якого питання, охопленого цією Угодою, невідкладно оприлюднювалися або ставали доступними у спосіб, що дає можливість зацікавленим особам та іншій Стороні ознайомитися з ними.

2. Наскільки це можливо, кожна Сторона:

(a) заздалегідь оприлюднює інформацію про захід, згаданий у пункті 1, який вона пропонує ухвалити; та

(b) надає зацікавленим особам та іншій Стороні належну можливість надати коментарі щодо таких запропонованих заходів.

3. В рамках введення або зміни законів, нормативних актів або процедур, зазначених у пункті 1, кожна Сторона докладає зусиль для забезпечення розумного строку між датою оприлюднення цих законів, нормативних актів або процедур, запропонованих або прийнятих відповідно до її правової системи, та датою набрання ними чинності.

4. Стосовно запропонованого нормативного акту загального застосування центральних органів виконавчої влади Сторони з будь-якого питання, що охоплюється цією Угодою, який може вплинути на торгівлю або інвестиції між Сторонами та який опублікований відповідно до пункту 2(а), кожна Сторона:

(a) публікує запропонований нормативний акт в офіційному національному часописі або на безкоштовному, загальнодоступному офіційному веб-сайті, бажано в режимі онлайн і об’єднаному в єдиний портал;

(b) намагається публікувати запропонований нормативний акт:

(i) не менше ніж за 60 днів до кінцевої дати надання коментарів; або

(ii) протягом іншого періоду до кінцевої дати надання коментарів, що надає зацікавленій особі достатньо часу для оцінки запропонованого нормативного акту, а також для формулювання та подання коментарів;

(c) наскільки це можливо, включає до публікації згідно з підпунктом (а) пояснення мети та обґрунтування запропонованого нормативного акту; і

(d) розглядає коментарі, отримані протягом визначеного періоду надання коментарів, і заохочується надати пояснення щодо будь-яких значних змін, внесених до запропонованого нормативного акту, бажано на офіційному веб-сайті або в офіційному національному часописі.

5. Щодо нормативного акту загального застосування, прийнятого центральними органами виконавчої влади, з будь-якого питання, охопленого цією Угодою, опублікованого відповідно до пункту 1, кожна Сторона:

(a) негайно публікує нормативний акт в офіційному національному часописі або на безкоштовному, загальнодоступному офіційному веб-сайті, бажано в режимі онлайн і об’єднаному в єдиний портал; і

(b) якщо доцільно, включає до публікації пояснення мети та обґрунтування нормативного акту.

1. Наскільки це можливо, Сторона повідомляє іншу Сторону про запропонований або існуючий захід, який за висновком цієї Сторони може суттєво вплинути на реалізацію цієї Угоди або істотно впливає на інтереси іншої Сторони за цією Угодою.

2. На запит іншої Сторони кожна Сторона невідкладно надає інформацію та відповіді на питання, що стосуються запропонованого або існуючого заходу, який за висновком Сторони, що подає запит, може в суттєво вплинути на реалізацію цієї Угоди або істотно вплинути на інтереси іншої Сторони за цією Угодою, незалежно від того, чи була Сторона, яка подає запит, попередньо поінформована про такий захід.

3. Будь-яке повідомлення, запит або інформація в розумінні цієї Статті надається відповідними контактними пунктами.

4. Будь-яке повідомлення, відповідь або інформація, що надаються відповідно до цієї Статті, повинні бути неупередженими щодо відповідності заходу цій Угоді.

1. З метою забезпечення послідовного, неупередженого та виправданого застосування всіх заходів загального застосування, що впливають на питання, які охоплюються цією Угодою, кожна Сторона забезпечує, щоб у її адміністративних провадженнях при застосуванні заходів, зазначених у Статті 15.2, до конкретних осіб, товарів або послуг іншої Сторони в конкретних випадках:

(a) за наявності такої можливості особі іншої Сторони, на яку безпосередньо впливає таке провадження, у встановленому національними процедурами порядку було надане належне повідомлення про порушення провадження, із зазначенням характеру провадження, викладенням правових підстав для порушення провадження та загальним описом питань, що будуть розглядатися;

(b) особі іншої Сторони, на яку безпосередньо впливає таке провадження, надавалася обґрунтована можливість представити факти та аргументи на підтримку своєї позиції до застосування остаточного адміністративного заходу, коли це дозволяє час, характер провадження та суспільні інтереси; та

(c) процедури відповідали законодавству Сторони.

1. Кожна Сторона створює або зберігає судові, квазі-судові або адміністративні органи або процедури невідкладного перегляду та, коли це виправдано, внесення змін до остаточних адміністративних заходів з питань, які охоплюються цією Угодою. Кожна Сторона забезпечує, щоб її відповідні органи діяли неупереджено та незалежно від посадових осіб або органу, що уповноважені здійснювати адміністративний примус, і не мали матеріального інтересу в результаті справи.

2. Кожна Сторона забезпечує, щоб в органах та процедурах, які зазначені в пункті 1, сторони адміністративних проваджень мали право на:

(a) обґрунтовану можливість аргументувати або відстоювати свої відповідні позиції; та

(b) рішення, що ґрунтується на доказах та поданні офіційних документів або, якщо це вимагається законодавством Сторони, матеріалів, підготовлених адміністративним органом.

3. Кожна Сторона забезпечує, щоб, з урахуванням передбаченого її законодавством оскарження або перегляду, рішення, зазначені у пункті 2(b), виконувалися посадовими особами або органами та регулювали практику діяльності таких посадових осіб або органів щодо відповідного адміністративного заходу.

Сторони докладатимуть зусиль для співпраці у рамках двосторонніх, регіональних та багатосторонніх форумів над підвищенням прозорості щодо міжнародної торгівлі та інвестицій.

1. Сторони підтверджують своє прагнення у запобіганні та протидії корупції та хабарництву в міжнародній торгівлі та інвестиціях, розуміючи, що це сприяє зусиллям щодо значного зменшення корупції та хабарництва в усіх їх формах.

2. Сторони визнають необхідність формування доброчесності як у державному, так і в приватному секторах і те, що кожен сектор має додаткові обов’язки в цьому відношенні.

3. Ця Частина застосовується до заходів щодо запобігання та протидії хабарництву та корупції стосовно будь-якого питання, яке охоплює ця Угода.

4. Сторони визнають, що опис правопорушень, прийнятий або збережений відповідно до цієї Частини, а також опис застосовних засобів правового захисту або правових принципів, що контролюють правомірність поведінки, стосується законодавства кожної Сторони, і що ці правопорушення переслідуються та караються відповідно до законодавства кожної Сторони.

5. Кожна Сторона підтверджує свою прихильність до Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції, вчиненої 31 жовтня 2003 року в м. Нью-Йорку (UNCAC), і, в тій мірі, в якій вони є сторонами, до Міжамериканської конвенції проти корупції, вчиненої 29 березня 1996 року в м. Каракасі (IACAC) і Конвенції ОЕСР про боротьбу проти підкупу іноземних посадових осіб у міжнародних ділових операціях, вчиненої 17 грудня 1997 року в м. Парижі (Конвенція ОЕСР про боротьбу з хабарництвом).

6. Сторона приєднується до Конвенції ОЕСР про боротьбу з хабарництвом при першій нагоді, якщо вона ще не є стороною цієї Конвенції.

1. Кожна Сторона приймає або зберігає існуючі законодавчі або інші заходи, які можуть бути необхідними для визнання кримінальними правопорушеннями згідно з її законодавством таких дій у справах, що впливають на міжнародну торгівлю чи інвестиції, якщо вони вчиняються навмисно будь-якою особою, яка підпадає під її юрисдикцію:

(a) обіцянка, пропозиція або надання державному службовцю, прямо або опосередковано, будь-якої неправомірної вигоди для службовця або іншої особи або установи з метою, щоб цей службовець здійснив дії або утримався від дій, пов’язаних із виконанням чи здійсненням службових обов’язків;

(b) вимагання або одержання державним службовцем, прямо або опосередковано, неправомірної вигоди для службовця або іншої особи або установи з метою, щоб цей службовець здійснив дії або утримався від дій, пов’язаних із виконанням чи здійсненням службових обов’язків;

(c) обіцянка, пропозиція або надання іноземному державному службовцю або посадовій особі міжнародної організації, прямо або опосередковано, неправомірної вигоди для службовця або іншої особи або установи з метою, щоб цей службовець здійснив дії або утримався від дій, пов’язаних із виконанням чи здійсненням службових обов’язків, для того, щоб особа, яка надає таку обіцянку або пропозицію, отримала або зберегла за собою бізнес або іншу неправомірну вигоду у здійсненні міжнародної комерційної діяльності;

(d) пособництво, підбурювання або змова щодо здійснення будь-якого з порушень, зазначених у підпунктах (а) - (с).

2. Кожна Сторона передбачає застосування санкцій за вчинення правопорушення, описаного в пунктах 1 або 5, з урахуванням тяжкості цього правопорушення.

3. Кожна Сторона приймає або зберігає заходи, які можуть бути необхідними, відповідно до її правових принципів, для встановлення відповідальності юридичних осіб за правопорушення, описані в пунктах 1 і 5. Зокрема, кожна Сторона приймає або виконує заходи, які передбачають, що юридичні особи, притягнуті до відповідальності за правопорушення, описані в пунктах 1 або 5, підлягають ефективним, пропорційним і стримуючим кримінальним або не кримінальним санкціям, включаючи грошові санкції.

4. Кожна Сторона забороняє вирахування з бази оподаткування витрат, що являють собою хабарі, та інших витрат, понесених з метою сприяння корупційній поведінці.

5. З метою запобігання корупції кожна з Сторін приймає або зберігає заходи, що можуть бути необхідними, відповідно до своїх законів та нормативних актів щодо ведення бухгалтерських книг та обліку, розкриття фінансової звітності та стандартів бухгалтерського обліку та аудиту, для того, щоб заборонити наступні дії, що здійснюються з метою вчинення будь-якого з правопорушень, описаних у пункті 1:

(a) створення незареєстрованих рахунків;

(b) ведення незареєстрованих або неналежним чином ідентифікованих транзакцій;

(c) записи неіснуючих витрат;

(d) запис зобов’язань із неправильною ідентифікацією їх об'єктів;

(e) використання фальшивих документів; та

(f) умисне знищення бухгалтерських документів раніше, ніж це передбачено законом.

6. Кожна Сторона розглядає можливість прийняття або збереження заходів для захисту від будь-якого невиправданого поводження з будь-якою особою, яка добросовісно та на обґрунтованих підставах повідомляє компетентним органам будь-які факти щодо правопорушень, описаних у пунктах 1 або 5.

7. Сторони визнають шкідливі наслідки платежів в обмін на спрощення процедур. Кожна Сторона відповідно до своїх законів і нормативних актів:

(a) заохочує підприємства забороняти платежі в обмін на спрощення процедур або відмовляє їх від використання таких платежів; і

(b) вживає заходів для підвищення обізнаності своїх державних службовців щодо законів про хабарництво з метою припинення вимагання та приймання платежі за спрощення процедур.

Сторони визнають важливість регіональних та багатосторонніх ініціатив щодо запобігання та протидії хабарництву та корупції у сфері міжнародної торгівлі та інвестицій. Сторони визнають важливість співпраці з метою посилення зусиль на регіональному та багатосторонньому рівнях для запобігання та протидії хабарництву та корупції у сфері міжнародної торгівлі та інвестицій, включаючи стимулювання та підтримку відповідних ініціатив.

1. Для протидії корупції в питаннях, які впливають на торгівлю та інвестиції, кожна Сторона сприяє, серед іншого, доброчесності, чесності та відповідальності серед своїх державних службовців. З цією метою кожна Сторона, відповідно до основних принципів своєї правової системи, приймає або зберігає:

(a) заходи щодо забезпечення належних процедур відбору та навчання фізичних осіб на державні посади, які, на думку Сторони, є особливо вразливими до корупції, та ротації, якщо це необхідно, цих фізичних осіб на інші посади;

(b) заходи сприяння прозорості в поведінці державних службовців під час виконання державних функцій;

(c) політику та процедури для виявлення фактичних або потенційних конфліктів інтересів державних службовців та управління ними;

(d) заходи, які вимагають від державних службовців вищих рангів та інших державних службовців, на розсуд Сторони, подавати відповідним органам декларації щодо, серед іншого, їхньої зовнішньої діяльності, працевлаштування, інвестицій, активів та значних подарунків або вигод, які можуть призвести до конфлікту інтересів щодо їхніх функцій державних службовців; і

(e) заходи для сприяння повідомленню державними службовцями про будь-які факти, що стосуються правопорушень, описаних у Статтях 15.8.1 або 15.8.5, до відповідних органів, якщо ці факти стали їм відомі під час виконання ними своїх функцій.

2. Кожна Сторона докладає зусиль для прийняття або збереження кодексів чи стандартів поведінки для правильного, чесного та належного виконання державних функцій, а також заходів, що передбачають дисциплінарні чи інші заходи, якщо це виправдано, проти державних службовців, які порушують кодекси чи стандарти.

3. Кожна Сторона, наскільки це відповідає основним принципам її правової системи, розглядає можливість встановлення процедур, за допомогою яких державний службовець, звинувачений у правопорушенні, зазначеному в Статті 15.8.1, може, якщо це вбачається Стороною доречним, бути звільненим, тимчасово відстороненим або перепризначеним відповідним органом, пам’ятаючи про дотримання принципу презумпції невинуватості.

4. Кожна Сторона, відповідно до основних принципів своєї правової системи та без шкоди для незалежності судової влади, приймає або зберігає заходи для зміцнення доброчесності та запобігання можливостям для корупції серед членів судової системи у справах, які впливають на міжнародну торгівлю або інвестиції. Ці заходи можуть включати правила щодо поведінки представників судової влади.

1. Кожна Сторона вживає відповідних заходів у межах своїх можливостей та відповідно до основних принципів своєї правової системи для сприяння активної участі та безпеці осіб, груп та інституцій поза державним сектором, таких як підприємства, засоби масової інформації, громадянське суспільство, неурядові організації, жіночі та громадські організації, у запобіганні та протидії корупції в питаннях, що стосуються міжнародної торгівлі чи інвестицій, а також для підвищення обізнаності громадськості щодо існування, причин, серйозності корупції та загрози, яку вона створює. З цією метою Сторона може, наприклад:

(a) здійснювати інклюзивні заходи з інформування громадськості та інклюзивні освітні програми для громадськості, які сприяють нетолерантності до корупції;

(b) приймати або зберігати заходи для заохочення професійних асоціацій та інших неурядових організацій, якщо це доцільно, у їхніх зусиллях заохочувати та допомагати підприємствам, зокрема малим і середнім підприємствам (МСП), у розвитку внутрішнього контролю, етики та відповідності програм або заходів щодо запобігання та виявлення хабарництва та корупції в міжнародній торгівлі та інвестиціях;

(c) приймати або зберігати заходи для заохочення керівництва компанії робити заяви у своїх річних звітах або іншим чином публічно оприлюднювати свої програми або заходи внутрішнього контролю, етики та відповідності, включно з тими, що сприяють запобіганню та виявленню хабарництва та корупції в міжнародній торгівлі та інвестиціях; і

(d) приймати або зберігати заходи, які поважають, просувають і захищають свободу пошуку, отримання, публікації та поширення інформації про корупцію.

2. Кожна Сторона намагається заохочувати приватні підприємства, беручи до уваги їхні структуру та розмір, до:

(a) запровадження або збереження достатніх засобів внутрішнього аудиторського контролю для сприяння запобіганню та виявленню правопорушень, описаних у Статті 15.8.1 або 15.8.5 у питаннях, що впливають на міжнародну торгівлю чи інвестиції; і

(b) забезпечення того, щоб їхні рахунки та необхідні фінансові звіти підлягали відповідним процедурам аудиту та сертифікації.

3. Кожна Сторона вживає відповідних заходів для забезпечення того, щоб її відповідні органи щодо протидії корупції були відомі громадськості, і надає доступ до цих органів, у разі необхідності, для повідомлення, у тому числі анонімного, про будь-який інцидент, який може вважатися таким, що становить злочин, описаний у Статті 15.8.1.

4. Сторони визнають переваги внутрішніх програм відповідності на підприємствах для протидії корупції. Кожна Сторона заохочує підприємства, беручи до уваги їх розмір, правову структуру та сектори, у яких вони працюють, створювати програми відповідності з метою запобігання та виявлення правопорушень, описаних у Статті 15.8.1 або 15.8.5.

1. Відповідно до основних принципів своєї правової системи, кожна Сторона забезпечує ефективне дотримання своїх законів чи інших заходів, прийнятих або збережених для дотримання Статті 15.8 шляхом постійних або повторюваних дій або бездіяльності після дати набрання чинності цією Угодою, як заохочення торгівлі та інвестицій. Сторони визнають, що окремі випадки або конкретні дискреційні рішення, пов’язані із застосуванням антикорупційних законів, регулюються власними законами та правовими процедурами кожної зі Сторін.

2. Відповідно до основних принципів своєї правової системи, кожна Сторона зберігає за правоохоронними, прокурорськими та судовими органами право діяти на власний розсуд щодо застосування її антикорупційного законодавства. Кожна Сторона зберігає за собою право приймати рішення щодо розподілу своїх ресурсів.

3. Сторони підтверджують свої зобов’язання за відповідними міжнародними угодами або домовленостями співпрацювати одна з одною, відповідно до своїх відповідних правових та адміністративних систем, для підвищення ефективності дій правоохоронних органів для боротьби з правопорушеннями, описаними в Статті 15.8.

Ніщо в цій Угоді не впливає на права та зобов’язання Сторін згідно з UNCAC , Конвенцією Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, вчиненою 15 листопада 2000 року в м. Нью-Йорку, і Міжамериканською конвенцією проти корупції, вчиненою 29 березня 1996 року в м. Каракасі, або Конвенцією ОБСЄ про боротьбу з хабарництвом.

1. Кожна Сторона визнає важливість відповідальної ділової поведінки та зобов’язується співпрацювати з відповідними зацікавленими сторонами для розробки, прийняття, просування, зміцнення та реалізації політики, яка підтримує відповідальне бізнес-середовище.

2. Кожна Сторона визнає важливість заохочення підприємств до публічного оприлюднення своєчасної та точної інформації про фактичний або потенційний несприятливий вплив їхньої діяльності на людей і навколишнє середовище, приділяючи особливу увагу активній взаємодії з маргіналізованими групами з метою зменшення або запобігання негативному впливу на них.

3. Кожна Сторона підтверджує, що підприємства, які працюють у межах її юрисдикції, зобов’язані дотримуватися всіх чинних законів, зокрема законів, що стосуються прав людини, прав корінних народів, ґендерної рівності, захисту навколишнього середовища та праці.

4. Кожна Сторона заохочує підприємства, організовані або засновані відповідно до її законодавства або діють на її території, включаючи МСП, включати у свою ділову практику та внутрішню політику міжнародно визнані стандарти, керівні принципи та принципи відповідального ведення бізнесу, які були схвалені або підтримуються цією Стороною, включаючи Керівні принципи ОЕСР щодо багатонаціональних підприємств (зі змінами) і Керівні принципи ООН щодо бізнесу та прав людини (зі змінами). Такі стандарти, настанови та принципи можуть стосуватися таких питань, як праця, навколишнє середовище, ґендерна рівність, права людини та корупція.

1. Визнаючи, що співробітництво з питань торгівлі є каталізатором реформ та інвестицій, необхідних для стимулювання економічного розвитку через торгівлю та її лібералізацію, Сторони зобов’язуються сприяти співробітництву з питань торгівлі для таких цілей:

(a) зміцнення потенціалу Сторін для максимального збільшення використання можливостей та переваг від цієї Угоди;

(b) зміцнення і розвиток співробітництва на двосторонньому, регіональному та багатосторонньому рівнях;

(c) сприяння новим торговим та інвестиційним можливостям у сферах взаємного інтересу, зокрема тих, що стосуються науки, технологій та інновацій; та

(d) стимулювання сталого економічного розвитку, з основною увагою на малих і середніх підприємствах.

2. Співробітництво з питань торгівлі може включати:

(a) обмін інформацією, передачу та обмін досвідом та знаннями, у тому числі через сприяння обміну візитами дослідників, експертів, фахівців та представників приватного сектору;

(b) спільні заходи, такі як спільні дослідження та науково-дослідна діяльність з питань, що стосуються цієї Угоди;

(c) передачу технологій, вмінь та практик;

(d) інституційну допомогу та нарощування потенціалу, зокрема шляхом проведення семінарів, тренінгів, конференцій та стажування;

(e) участь у міжнародних заходах; та

(f) будь-які інші способи співробітництва, визначені за взаємною згодою Сторін.

3. Співробітництво з питань торгівлі може базуватися на використовуваних раніше способах співробітництва та може охоплювати сфери, визначені в орієнтовному переліку у Додатку 16-A.

4. Положення цієї Глави є узгодженими та не підпадають під дію положень про вирішення спорів відповідно до Глави 28 цієї Угоди (Вирішення спорів).

1. Кожна Сторона призначає контактний пункт для полегшення зв'язку щодо виконання цієї Глави.

2. Контактні пункти можуть спільно працювати над визначенням основних принципів своєї роботи та, у разі необхідності, здійснювати координацію з іншими контактними пунктами і комітетами, створеними або подовженими відповідно до цієї Угоди, щодо пов’язаних з торгівлею питань на виконання цілей цієї Глави.

3. Контактні пункти можуть спілкуватися у формі обміну електронними повідомленнями, відеоконференцій або за допомогою інших засобів, визначених Сторонами.

4. Контактними пунктами є:

(a) для України:

Директор, Департамент торговельних угод та розвитку експорту (або правонаступник)

Міністерство економіки України

вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна

(b) для Канади:

Директор, Голова з питань розвитку співробітництва

м. Київ, Україна

Посольство Канади в Україні

Уряд Канади

1. Підтримка малих і середніх підприємств (МСП)

2. Сільське господарство

3. Визначення стандартів

Для цілей цієї Глави:

алгоритм означає певну послідовність кроків, які виконуються для вирішення проблеми або отримання результату;

позивач означає інвестора Сторони, який звертається із позовом відповідно до Статті 17.23 (Подання позову до арбітражу);

конфіденційна інформація означає конфіденційну ділову інформацію або інформацію, яка є закритою або іншим чином захищеною від розголошення відповідно до законодавства Сторони;

охоплені інвестиції означає, стосовно Сторони, інвестиції:

(a) на власній території;

(b) здійснені відповідно до національного законодавства Сторони, чинного на момент здійснення інвестицій;

(c) які прямо чи опосередковано належать або контролюються інвестором іншої Сторони; і

(d) існуючі на дату набрання чинності цією Угодою, або здійснені чи набуті пізніше;

сторони спору означає позивача та Сторону-відповідача;

сторона спору означає або позивача, або Сторону-відповідача;

підприємство означає підприємство, як визначено в Статті 1.5 (Визначення термінів загального застосування), і філію підприємства;

існуючий означає чинний на дату набрання чинності цією Угодою;

МЦВІС означає Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів, створений відповідно до Конвенції МЦВІС.

Додаткові правила МЦВІС означає Правила, якими регулюються додаткові процедури проваджень, які може застосовувати Секретаріат Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів;

Конвенція МЦВІС означає Конвенцію про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами, вчинену 18 березня 1965 року у Вашингтоні, округ Колумбія;

права інтелектуальної власності означає авторське право та суміжні права, права на торговельні марки, географічні зазначення, промислові зразки, патентні права, права на компонування інтегральних схем, права щодо захисту нерозкритої інформації та права селекціонерів;

інвестиції означає:

(а) будь-що з наступного:

(i) підприємство;

(ii) частки, акції або інші форми участі в капіталі підприємства;

(iii) облігації, боргові зобов’язання або інші боргові інструменти підприємства;

(iv) кредит підприємству;

(v) частка в підприємстві, яка дає право власнику на частку доходу або прибутку підприємства;

(vi) частка в підприємстві, яка дає право власнику на частку в активах цього підприємства у випадку ліквідації;

(vii) права стосовно капіталу або інших активів на території Сторони, які виникають у зв’язку із здійсненням економічної діяльності на такій території, зокрема відповідно до:

(A) контракту, який передбачає наявність майна інвестора на території Сторони, включаючи контракт "під ключ" або будівельний контракт, або концесію, або

(B) контракту, за яким винагорода значною мірою залежить від обсягів виробництва, доходів або прибутку підприємства;

(viii) права інтелектуальної власності, та

(ix) будь-які інші матеріальні або нематеріальні, рухомі або нерухомі майнові та суміжні майнові права, набуті задля або використані з метою отримання економічної вигоди або з іншими підприємницькими цілями;

(b) у кожному випадку передбачає залучення капіталу чи інших ресурсів, очікування доходу чи прибутку, внеску в економіку приймаючої Сторони, певну тривалість або прийняття ризику-1; і

(c) для цілей цього визначення інвестиція не включає:

(i) грошову вимогу, яка виникає виключно внаслідок:

(A) комерційного контракту щодо купівлі-продажу товару або послуги підданим або підприємством на території однієї Сторони підприємству на території іншої Сторони; або

(B) надання кредиту у зв'язку з комерційною операцією, такою як фінансування торгівлі;

(ii) постанову або рішення, видані в судовому або адміністративному порядку, або

(iii) будь-які інші грошові вимоги, які не стосуються вимог, перелічених в підпунктах (a)(i) - (a)(ix);

інвестор Сторони означає підданого або підприємство Сторони, яке має намір здійснити, здійснює або здійснив інвестицію. Для цілей цього визначення:

підприємство Сторони означає:

(a) підприємство, яке засноване або організоване відповідно до законодавства відповідної Сторони і яке здійснює суттєву підприємницьку діяльність на території цієї Сторони. Визначення того, чи здійснює підприємство суттєву підприємницьку діяльність на території Сторони, підлягає оцінці у кожній конкретній ситуації на основі дослідження фактичних даних; або

(b) підприємство, яке засноване або організоване відповідно до законодавства відповідної Сторони, і яке прямо чи опосередковано належить або контролюється підданим цієї Сторони або підприємством, зазначеним у підпункті (a);

підданий означає підданого, визначеного Статтею 1.5 (Визначення термінів загального застосування), за винятком фізичних осіб, які мають подвійне громадянство України та Канади; в останньому випадку відповідна фізична особа вважається виключно громадянином Сторони, з якою вона має основний стійкий правовий зв’язок;

Нью-Йоркська конвенція означає Конвенцію Організації Об’єднаних Націй про визнання та приведення у виконання іноземних арбітражних рішень, вчинену в Нью-Йорку 10 червня 1958 року;

Сторона, що не є стороною спору означає Сторону, яка не є стороною в інвестиційному спорі;

Сторона-відповідач означає Сторону, проти якої подано позов відповідно до Статті 17.23 (Подання позову до арбітражу);

фінансування третьої сторони означає будь-яке фінансування або іншу рівнозначну підтримку, надану особою, яка не є стороною спору, з метою фінансування витрат на провадження повністю або частково, зокрема у формі пожертвування або гранту, або в обмін на винагороду, виплата якої залежить від результату розгляду спору;

Трибунал означає арбітражний суд, створений відповідно до Частини D (Вирішення спорів між інвестором і державою) або Частини E (Прискорений арбітраж);

Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ означає арбітражний регламент Комісії Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі; та

Правила прозорості ЮНСІТРАЛ означає Правила ЮНСІТРАЛ про прозорість в контексті арбітражних проваджень між інвестором і державою на підставі міжнародних договорів, вчинені ум. Нью-Йорк 10 грудня 2014 року.

1. Ця Глава застосовується до заходів, прийнятих або підтримуваних Стороною щодо:

(a) інвестора іншої Сторони;

(b) охоплених інвестицій; і

(c) Статті 17.5 (Неухилення від дотримання законодавства), Статті 17.12 (Вимоги до результатів діяльності) та Статті 17.15 (Відповідальна ділова поведінка), інвестицій на її території.

2. Зобов'язання Сторони за цією Главою застосовуються до заходів, прийнятих або підтримуваних:

(a) центральним, регіональним або іншим органом влади цієї Сторони; і

(b) будь-якою особою, включаючи державне підприємство або будь-який інший орган, який здійснює будь-які державні повноваження, делеговані центральними, регіональними чи іншими органами виконавчої влади цієї Сторони.

3. Ця Глава не є обов 'язковою для Сторони стосовно дії чи факту, які мали місце або ситуації, яка завершилася, до дати набрання чинності цією Угодою для відповідної Сторони.

1. У разі будь-якої невідповідності між цією Главою та будь-якою іншою Главою цієї Угоди, інша Глава має переважну силу з питань, щодо яких виникає невідповідність.

2. Вимога Сторони щодо розміщення постачальником послуг іншої Сторони облігацій або застосування інших форм фінансового забезпечення як умови для транскордонного постачання послуг, сама по собі не означає, що ця Глава застосовується до заходів, прийнятих або підтримуваних Стороною щодо такого транскордонного надання послуг. Ця Глава застосовується до заходів, прийнятих або збережених Стороною щодо розміщених облігацій або іншого фінансового забезпечення, у тій мірі, в якій облігації чи фінансове забезпечення є охопленою інвестицією.

3. Ця Глава не застосовується до заходів, прийнятих або підтримуваних Стороною з питань, що охоплюються Главою 20 (Фінансові послуги).

4. Стаття 18.5 (Доступ до ринку)-2 включена до цієї глави та є невід’ємною частиною цієї Глави та застосовується до заходів, прийнятих або підтримуваних Стороною щодо надання послуг на її території шляхом здійснення охопленої інвестиції.

Сторони підтверджують право кожної зі Сторін здійснювати правове регулювання на своїй території для досягнення законних цілей політики, зокрема щодо захисту навколишнього середовища та вирішення проблеми зміни клімату; забезпечення національної безпеки та територіальної цілісності; виконання вимог національного законодавства; забезпечення соціального захисту або захисту прав споживачів; або охорони та захисту здоров'я, безпеки, прав корінних народів, забезпечення ґендерної рівності або культурного розмаїття.

Сторони визнають неприйнятними будь-які дії щодо заохочення інвестиції шляхом послаблення національного правового регулювання питань, пов’язаних зі здоров’ям, безпекою, охороною навколишнього середовища, правами корінних народів або іншими цілями регуляторної політики. Відповідно, жодна зі Сторін не має права послаблювати, відмовлятися чи іншим чином відступати від таких заходів, або пропонувати послабити, відмовитися або іншим чином відступити від таких заходів з метою сприяння встановленню, придбанню, розширенню чи управлінню інвестиціями інвестора на своїй території. Якщо Сторона вважає, що інша Сторона здійснили зазначені дії, вона може вимагати консультацій з такою Стороною, і обидві Сторони повинні провести консультації з метою уникнення ситуації, яка створює умови для такого сприяння.

1. Кожна Сторона надає інвестору іншої Сторони не менш сприятливий режим, ніж той, який вона надає за аналогічних умов своїм власним інвесторам щодо встановлення, придбання, збільшення, управління, здійснення, користування, або продажу або іншого розпоряджання інвестицією на своїй території.

2. Кожна Сторона надає охопленій інвестиції режим, не менш сприятливий, ніж той, який вона надає за аналогічних умов інвестиціям своїх власних інвесторів щодо встановлення, придбання, збільшення, управління, здійснення, користування, або продажу або іншого розпоряджання інвестицією на своїй території.

3. Режим, наданий Стороною відповідно до пунктів 1 і 2 в особі органу виконавчої влади, за винятком органу виконавчої влади центрального рівня, означає режим, наданий за аналогічних умов, таким органом національним інвесторам та інвестиціям Сторони, яку він представляє.

4. Питання, чи режим, наданий Стороною відповідно до пунктів 1 і 2, надається за аналогічних умов, залежить від сукупності факторів, у тому числі від того, чи відповідний режим передбачає розмежування інвесторів та інвестицій з точки зору досягнення законних цілей державної політики.

5. Пункти 1 і 2 забороняють дискримінацію за ознакою національності. Різниця в ставленні до інвестора або охопленої інвестиції та до власного інвестора або інвестиції Сторони сама по собі не становить дискримінації за ознакою національності.

1. Кожна Сторона надає інвестору іншої Сторони не менш сприятливий режим, ніж той, який вона надає за аналогічних умов інвесторам країни, які не є Стороною, щодо встановлення, придбання, збільшення, управління, здійснення, користування, або продажу або іншого розпоряджання інвестицією на своїй території.

2. Кожна Сторона надає охопленій інвестиції режим не менш сприятливий, ніж той, який вона надає за аналогічних умов інвестиціям інвесторів країни, які не є Стороною, щодо встановлення, придбання, збільшення, управління, здійснення, користування, або продажу або іншого розпоряджання інвестицією на своїй території.

3. Режим, наданий Стороною відповідно до пунктів 1 і 2 в особі органу виконавчої влади, за винятком центрального органу виконавчої влади, означає режим, який за аналогічних умов надається цим органом інвесторам та інвестиціям інвесторів країн, які не є Стороною.

4. Питання, чи режим, наданий Стороною відповідно до пунктів 1 і 2, надається за аналогічних умов, залежить від сукупності факторів, у тому числі від того, чи відповідний режим передбачає розмежування інвесторів та інвестицій з точки зору досягнення законних цілей державної політики.

5. Пункти 1 і 2 забороняють дискримінацію за національною ознакою. Різниця в ставленні до інвестора або охопленої інвестиції та інвесторів або інвестиції інвесторів країни, що не є Стороною, сама по собі не становить дискримінації за ознакою національності.

6. "Режим" згаданий у пунктах 1 і 2, не включає процедури вирішення інвестиційних спорів між інвесторами та державами, які передбачені іншими міжнародними інвестиційними договорами та іншими торговельними угодами.

7. Істотні зобов’язання, передбачені іншими міжнародними інвестиційними договорами та іншими торговельними угодами, самі по собі не становлять "режим" і, відтак, не можуть призвести до порушення цієї Статті за відсутності заходів, прийнятих або збережених Стороною щодо таких зобов’язань.

1. Незважаючи на Статтю 17.18(5)(b) (Невідповідні заходи), кожна Сторона надає інвестору та охопленій інвестиції іншої Сторони режим, не менш сприятливий, ніж вона надає своїм власним інвесторам чи інвестиціям, або інвесторам або інвестиціям країни, яка не є Стороною, залежно від того, який із них є більш сприятливим, стосовно заходів, які вона приймає або зберігає щодо повернення, покриття, компенсації чи іншого відшкодування збитків, яких зазнали інвестиції на її території в результаті збройного конфлікту, громадянського протистояння чи стихійного лиха.

2. Незважаючи на пункт 1, якщо інвестор Сторони у випадках, перелічених у пункті 1, зазнає збитків на території іншої Сторони внаслідок:

(a) реквізиції його охопленої інвестиції або її частини силами або органами влади іншої Сторони; або

(b) знищення його охопленої інвестиції або її частини силами або органами влади іншої Сторони, що не було продиктовано необхідністю у конкретній ситуації;

така інша Сторона надає інвестору відшкодування або компенсацію таких збитків, або те й інше, залежно від обставин конкретної справи.

3. Пункт 1 не застосовується до існуючої субсидії чи гранту, наданих Стороною, включаючи позику забезпечену державою, гарантію або страхування, які суперечать Статті 17.6 (Національний режим), але застосовуватимуться до положень Статті 17.18(5)(b) (Невідповідні заходи).

1. Кожна Сторона надає на своїй території охопленим інвестиціям іншої Сторони та інвестору щодо його охопленої інвестиції, режим відповідно до мінімальних стандартів поводження звичаєвого міжнародного права щодо іноземців. Сторона може порушити це зобов’язання, лише якщо захід становить:

(a) відмову в правосудді в кримінальному, цивільному чи адміністративному провадженні;

(b) суттєве порушення належного процесуального порядку під час судових або адміністративних проваджень;

(c) явне свавілля-3;

(d) цілеспрямовану дискримінацію за явно протиправними ознаками, такими як стать, раса чи релігійні переконання;

(e) жорстоке ставлення до інвесторів, таке як фізичний примус, насильство та переслідування; або

(f) неспроможність забезпечити повний захист і безпеку-4.

2. Встановлення наявності порушення іншого положення цієї Угоди або окремої міжнародної угоди, не означає, що мало місце порушення цієї Статті.

3. Факт того, що захід порушує національне законодавство, не встановлює порушення цієї Статті.

1. Сторона не має права експропріювати охоплені інвестиції, прямо чи опосередковано, за винятком, якщо це відбувається:

(a) для досягнення суспільних цілей-5;

(b) відповідно до належної законної процедури;

(c) у недискримінаційний спосіб; і

(d) за умови виплати компенсації відповідно до пункту 5.

2. Пряма експропріація згідно з пунктом 1 відбувається лише тоді, коли Сторона набуває охоплену інвестицію шляхом офіційної передачі права власності або конфіскації.

3. Непряма експропріація згідно з пунктом 1 може мати місце, коли захід або низка заходів Сторони має наслідки, еквівалентні прямій експропріації, без офіційної передачі права власності або конфіскації. Недискримінаційні заходи Сторони, які належно приймаються та підтримуються з метою захисту законних цілей суспільного добробуту, таких як здоров’я, безпека та охорона навколишнього середовища не є непрямою експропріацією, навіть якщо вона має наслідки, еквівалентні прямій експропріації. Визначення того, чи має захід або низка заходів Сторони ефект, еквівалентний прямій експропріації, потребує дослідження фактів у кожному конкретному випадку, та має враховувати:

(a) економічний вплив заходу чи низки заходів. Факт того, що захід або низка заходів Сторони негативно впливають на економічну цінність охоплених інвестицій не є доказом того, що мала місце непряма експропріація;

(b) тривалість заходу чи низки заходів Сторони;

(c) ступінь, до якого захід чи низка заходів перешкоджають чітким, обґрунтованим очікуванням щодо здійснення та результатів інвестиції; і

(d) характер заходу чи низки заходів.

4. Захід Сторони не є порушенням цієї Статті, якщо він не експропріює охоплену інвестицію, яка становить матеріальне чи нематеріальне майнове право відповідно до національного законодавства Сторони, в якій було здійснено інвестицію. Встановлення наявності такого права вимагає врахування відповідних факторів, таких як характер і обсяг матеріального чи нематеріального майнового права відповідно до чинного національного законодавства Сторони, в якій було здійснено інвестицію.

5. Компенсація, зазначена в пункті 1 повинна:

(a) виплачуватись без затримки у вільно конвертованій валюті;

(b) бути еквівалентною справедливій ринковій вартості експропрійованих інвестицій безпосередньо перед експропріацією ("дата експропріації"). Відповідні критерії оцінки включають вартість безперервної діяльності, вартість активів, включаючи заявлену податкову вартість майна, та інші критерії, які можуть бути належними або доречними у конкретному випадку для визначення справедливої ринкової вартості;

(c) не відображати жодних змін у вартості, що відбуваються через те, що про заплановану експропріацію стало відомо раніше;

(d) включати відсотки за комерційно обґрунтованою ставкою у відповідній валюті, які нараховуються з дати експропріації до дати платежу; і

(е) вільно перераховуватися.

6. Захід Сторони, який інакше означав би експропріацію права інтелектуальної власності згідно з цією Статтею, не є порушенням цієї Статті, якщо він узгоджується з Главою 12 (Інтелектуальна власність), Угодою ТРІПС та будь-якою відмовою або поправкою до Угоди ТРІПС, прийнятою відповідною Стороною.

1. Кожна Сторона дозволяє вільно та без затримки здійснювати всі перекази коштів, пов’язані з охопленими інвестиціями на/з її території. Такі перекази включають:

(a) внески до капіталу;

(b) прибуток, дивіденди, відсотки, приріст капіталу, виплати роялті, комісію за управління, технічну допомогу та інші комісії;

(c) надходження від продажу або ліквідації всієї або частини охопленої інвестиції;

(d) платежі, здійснені за контрактом, укладеним інвестором, або охопленими інвестиціями, включаючи платежі, здійснені відповідно до кредитної угоди;

(e) виплати коштів, здійснені відповідно до Статті 17.8 (Режим на випадок збройного конфлікту, громадянського протистояння чи стихійного лиха) та Статті 17.10 (Експропріація);

(f) заробіток та іншу винагороду іноземного персоналу, який залучено до роботи з інвестицією; і

(g) платежі, що виникають внаслідок спору.

2. Кожна Сторона дозволяє здійснювати перекази коштів, пов’язані з охопленими інвестиціями у вільно конвертованій валюті за ринковим обмінним курсом, що діє на момент переказу.

3. Кожна Сторона дозволяє здійснювати перекази доходів, пов’язаних з охопленими інвестиціями, у відповідній формі як це дозволено або визначено письмовою угодою між Стороною та інвестором або охопленою інвестицією іншої Сторони.

4. Сторона не повинна вимагати від своїх інвесторів здійснення переказу або накладати штрафи на будь-кого зі своїх інвесторів за неспроможність здійснити відповідний переказ стосовно доходу, заробітку, прибутку або іншої суми, отриманої від інвестиції на території іншої Сторони або пов’язаною з нею.

5. Незважаючи на пункти 1-4 цієї Статті, Сторона може запобігти або обмежити переказ шляхом справедливого, недискримінаційного та добросовісного застосування свого національного законодавства з питань:

(a) банкрутства, неплатоспроможності або захисту прав кредитора;

(b) випуску цінних паперів, торгівлі чи операцій з ними;

(c) кримінальних або карних злочинів;

(d) фінансової звітності або ведення обліку платежів, якщо це необхідно для допомоги правоохоронним органам або органам фінансового регулювання;

(e) забезпечення дотримання постанови чи рішення суду або адміністративного органу; або

(f) програм соціального забезпечення, державного пенсійного забезпечення або обов’язкових накопичувальних програм.

6. Незважаючи на пункт 3, Сторона може обмежити переказ доходів у відповідній формі за обставин, за яких вона могла б обмежити такі перекази згідно з Угодою СОТ та як зазначено в пункті 5.

1. Сторона у зв’язку зі встановленням, придбанням, розширенням, управлінням, проведенням, користуванням, продажем чи іншим розпорядженням інвестиціями на своїй території не встановлює та не вимагає виконання вимог, зобов’язань чи гарантій щодо:

(a) експорту певного рівня або відсотку товару чи послуги;

(b) досягнення певного рівня або частини від внутрішнього обігу;

(c) купівлі, використання чи надання переваги товару, виробленому чи послугам, що надаються, на її території або купівлі товару чи послуги в особи на її території;

(d) співвідношення обсягу або вартості імпорту з обсягом або вартістю експорту або сумою надходження іноземної валюти, пов’язаної з такою інвестицією;

(e) обмеження продажу товару чи послуги на своїй території, які виробляє або надає інвестиція, пов’язуючи ці продажі з обсягом або вартістю його експорту чи надходжень в іноземній валюті;

(f) переказу технології, виробничого процесу, вихідного коду програмного забезпечення або інших власних знань особи на своїй території;

(g) (i) купівлі, використання або надання переваги на своїй території технології Сторони або особи Сторони-6, або

(ii) перешкоджання купівлі, використанню або наданню переваги технології на її території;

(h) постачання виключно з території Сторони товару, який виробляє інвестиція, або послуги, яку вона надає, на конкретний регіональний ринок або на світовий ринок.

2. Сторона не обумовлює отримання або продовження отримання переваг у зв’язку зі встановленням, придбанням, розширенням, управлінням, здійсненням, користуванням, продажем чи іншим розпоряджанням інвестицією на своїй території дотриманням вимог щодо:

(a) досягнення певного рівня або частини від внутрішнього обігу;

(b) купівлі, використання або надання переваги товару, виробленому на її території, або купівлі товару у виробника на її території;

(c) співвідношення обсягу або вартості імпорту з обсягом або вартістю експорту або сумою надходжень іноземної валюти, пов'язаної з цими інвестиціями; або

(d) обмеження продажу товару чи послуги на своїй території, які виробляє або надає інвестиція, пов’язуючи ці продажі з обсягом або вартістю експорту чи надходжень в іноземній валюті.

3. Положення:

(a) пункту 2 не перешкоджають Стороні обумовлювати отримання або продовження отримання переваг у зв’язку з будь-якими інвестиціями дотриманням вимог щодо розміщення виробництва, надання послуги, навчання чи найму працівників, будівництва або розширення певних об’єктів або проведення дослідження та розробки на своїй території;

(b) пунктів 1(а), 1(b), 1(с), 2(а) і 2(b) не застосовуються до кваліфікаційних вимог стосовно товару чи послуги в частині програм просування експорту та іноземної допомоги;

(c) пунктів 1 (b), 1(с), 1(f), 1 (g), 1 (h), 2(а) та 2(b) не застосовуються до закупівель Стороною;

(d) пунктів 2(а) та 2(b) не застосовуються до вимог, які висуває Сторона-імпортер стосовно компонентів товару, необхідного для отримання пільгового тарифу або пільгової квоти;

(e) пунктів 1(f) та 1(g) не застосовуються:

(i) якщо Сторона дозволяє використання права інтелектуальної власності відповідно до Статті 31 Угоди ТРІПС-7 або до заходу, що вимагає розкриття конфіденційної інформації, яка підпадає під сферу дії Статті 39 Угоди ТРІПС та відповідає їй, або

(ii) якщо вимога висувається або вимога, зобов’язання чи гарантія виконується судом, адміністративним трибуналом або органом з питань конкуренції для усунення імовірного порушення національного законодавства про конкуренцію;

(f) пунктів 1 (b), 1(с), 1 (f), l(g), 2(а) і 2(b) не перешкоджають Стороні прийняти або зберегти захід для досягнення законної мети державної політики за умови, що захід:

(i) не застосовується у спосіб, який становитиме довільну чи невиправдану дискримінацію чи приховане обмеження торгівлі, і

(ii) не накладає обмежень, більших, ніж є необхідні для досягнення мети;

(g) пункт 1 (f) не перешкоджає регулюючому органу чи судовому органу Сторони вимагати від особи іншої Сторони зберегти та надати вихідний код програмного забезпечення або алгоритм, виражений у цьому вихідному коді, регулюючому органу для конкретного розслідування, інспекції, перевірки, здійснення заходів примусового характеру або судового провадження-8 з урахуванням гарантій убезпечення від несанкціонованого розголошення.

1. Сторона не вимагатиме від підприємства іншої Сторони, що становить охоплену інвестицію, призначити на посаду вищого керівництва осіб будь-якої конкретної національності.

2. Сторона може вимагати, щоби більшість членів ради директорів (її комітету) підприємства, що є охопленою інвестицією, належали до певної національної групи або мали право постійного проживання на території Сторони, за умови, що така вимога суттєво не погіршує здатність інвестора здійснювати контроль над своїми інвестиціями.

3. Сторона повинна заохочувати підприємства розглядати можливість досягнення більшої різноманітності на посадах вищого керівництва або в раді директорів, що, зокрема, може включати вимоги щодо призначення жінок.

1. Якщо Сторона або агентство Сторони здійснює виплату одному зі своїх інвесторів згідно з гарантією чи договором страхування чи іншою формою відшкодування, яку вони уклали щодо охопленої інвестиції:

(a) інша Сторона, на чиїй території було здійснено охоплену інвестицію визнає дійсність суброгації або передачі будь-яких прав, якими володів би інвестор щодо охопленої інвестиції якби суброгація або передача не мали місця; та

(b) інвестору забороняється використовувати права, які виникають внаслідок суброгації або передачі, якщо Сторона або агентство Сторони не уповноважить інвестора діяти від її імені.

1. Сторони підтверджують, що інвестори та їхні інвестиції повинні відповідати національним законам та нормативним актам приймаючої держави, включаючи закони та нормативні акти щодо прав людини, прав корінних народів, ґендерної рівності, охорони навколишнього середовища та праці, антикорупційного та податкового законодавства.

2. Кожна Сторона підтверджує важливість міжнародно визнаних стандартів, настанов і принципів відповідальної ділової поведінки, які були схвалені або підтримані такою Стороною, включаючи Керівні принципи ОЕСР для багатонаціональних підприємств і Керівні принципи Організації Об’єднаних Націй з питань бізнесу та прав людини, а також заохочуватиме інвесторів та підприємства, які працюють на її території або під її юрисдикцією, добровільно включати такі стандарти, настанови та принципи у свою ділову практику та внутрішню політику. Відповідні стандарти, настанови та принципи стосуються таких сфер, як праця, навколишнє середовище, ґендерна рівність, права людини, відносини з громадськістю та боротьба з корупцією.

3. Кожна Сторона повинна заохочувати інвесторів або підприємства, які працюють на її території, до здійснення та підтримки змістовної взаємодії та діалогу з корінними народами та місцевими громадами відповідно до міжнародних стандартів відповідальної ділової поведінки, настанов і принципів, які були схвалені або підтримані цією Стороною.

1. Сторона може протягом обґрунтованого періоду часу та не пізніше свого основного подання по суті (зокрема, у формі відзиву на позов) в арбітражному провадженні згідно з цією Главою, відмовити у наданні переваг цієї Глави інвестору іншої Сторони, який є підприємством, або інвестиції цього інвестора, якщо:

(a) інвестор країни, що не є Стороною, володіє підприємством або контролює його; та

(b) Сторона, яка відмовляє, приймає або дотримується заходів щодо країн, які не є Стороною, або інвесторів країн, які не є Стороною, які забороняють операції з підприємством або були би порушені або не застосовані, якби переваги цієї Угоди були надані такому підприємству або його інвестицій.

1. Стаття 17.6 (Національний режим) не повинна тлумачитися як перешкода Стороні приймати або зберігати будь-який захід, який передбачає виконання спеціальних формальностей пов’язаних з охопленими інвестиціями, таких як вимога, за якою інвестор повинен мати право на постійне проживання в країні Сторони, реєструвати або іншим чином повідомляти відповідні органи влади про свої охоплені інвестиції, або вимагати, щоб охоплені інвестиції, були юридично оформлені відповідно до законів чи правил Сторони, за умови, що такі формальності суттєво не погіршують захист, який Сторона надає інвесторам іншої Сторони та охопленим інвестиціям, відповідно до цієї Глави.

2. Незважаючи на Статтю 17.6(Національний режим) і 17.7 (Режим найбільшого сприяння), Сторона може вимагати від інвестора або охопленої інвестиції іншої Сторони, надавати інформацію щодо відповідної інвестиції виключно для інформаційних або статистичних цілей. Сторона розглядає таку інформацію як конфіденційну та захищає її від будь-якого розголошення, яке завдало б шкоди конкурентній позиції інвестора або охопленій інвестиції. Цей пункт не повинен тлумачитися як перешкода Стороні отримати або розкрити інформацію у зв’язку зі справедливим і належним застосуванням її законодавства.

1. Статті 17.6 (Національний режим), 17.7 (Режим найбільшого сприяння), 17.12 (Вимоги до результатів діяльності) і 17.13 (Вище керівництво та Ради директорів), не застосовуються до:

(a) будь-яких існуючих невідповідних заходів, що зберігаються на території Сторони на:

(i) рівні центрального органу виконавчої влади, як зазначено такою Стороною в її Переліку до Додатку I;

(ii) рівні регіонального органу виконавчої влади, як визначено такою Стороною в її Переліку до Додатку I; або

(iii) рівні іншого органу виконавчої влади, відмінного від центрального чи регіонального;

(b) продовження або швидкого поновлення будь-яких невідповідних заходів, згаданих у підпункті (а); або

(c) поправок до будь-яких невідповідних заходів, зазначених у підпункті (a) тією мірою, в якій поправка не зменшує відповідність заходу, який існував безпосередньо перед внесенням поправки Статті 17.6 (Національний режим), Статті 17.7(Режим найбільшого сприяння),Статті 17.12 (Вимоги до результатів діяльності) та Статті 17.13 (Вище керівництво, Ради директорів).

2. Статті 17.6 (Національний режим), 17.7 (Режим найбільшого сприяння), 17.12 (Вимоги до результатів діяльності) і 17.13 (Вище керівництво, Рада директорів) не застосовуються до заходів, які Сторона приймає або зберігає щодо секторів, підсекторів або видів діяльності, зазначених в її Переліку до Додатку II (Застереження щодо майбутніх заходів).

3. Сторона, згідно з будь-яким заходом, прийнятим після дати вступу в дію цієї Угоди та в рамках переліку до Додатка II (Застереження щодо майбутніх заходів), не вимагає від інвестора іншої Сторони на підставі його національності продавати чи іншим чином розпоряджатися інвестицією, що існує на момент набуття чинності заходом.

4. Статті 17.6 (Національний режим) і 17.7 (Режим найбільшого сприяння) не застосовуються до заходу, який стосується захисту прав інтелектуальної власності-9 та узгоджується з угодою ТРІПС , включаючи будь-яку відмову від або поправку до Угоди ТРІПС, яка є чинною для обох Сторін.

5.Статті 17.6 (Національний режим), 17.7 (Режим найбільшого сприяння) і 17.13 (Вище керівництво та Ради директорів) не застосовуються до:

(a) закупівель Сторони; або

(b) субсидії чи ґранту, наданого Стороною, включаючи державну позику, гарантію чи страхування.

Частина D (Вирішення спорів між інвестором і державою), Частина E (Прискорений арбітраж) та Глава 28(Вирішення спорів) не застосовуються до питань, викладених у Додатку 17-A (Винятки з положень про вирішення спорів).

1. Без шкоди правам і обов’язкам Сторін згідно з Главою 28 (Вирішення спорів), Сторони встановлюють у цій Частині механізм для вирішення інвестиційних спорів.

2. Відповідно до цієї Частини інвестор Сторони може подати позов щодо порушення іншою Стороною зобов’язання згідно з Частиною В (Захист інвестицій), крім Статтей 17.3(4) (Зв’язок з іншими Главами), 17.5 (Неухилення від дотримання законодавства), 17.12 (Вимоги до результатів діяльності), 17.13(3) (Вище керівництво та Ради директорів) або 17.15 (Відповідальна ділова поведінка).

3. Слід звернути увагу, що інвестор не може подавати позов в порядку цієї Частини, якщо інвестиції були здійснені шляхом шахрайського введення в оману, приховування, корупції або поведінки, що становить зловживання процесом.

1. У разі виникнення інвестиційного спору за цією Угодою інвестор Сторони намагатиметься вирішити спір шляхом консультацій, які можуть включати такі необов’язкові до виконання способи вирішення спорів, забезпечені третіми сторонами, як посередництво, примирення або медіація.

2. Інвестор Сторони повинен надіслати іншій Стороні письмовий запит на проведення консультацій, у якому вказується:

(a) чи має намір інвестор подати позов згідно зі Статтями 17.23(1) або 17.23(2) (Подання позову до арбітражу);

(b) ім’я та адреса інвестора та докази того, що інвестор є інвестором іншої Сторони;

(c) інформація про спірну інвестицію та докази того, що інвестор володіє або контролює інвестицію; зокрема, якщо інвестиція є підприємством - надається назва, адреса та місце реєстрації підприємства;

(d) якщо інвестором є підприємство - зазначається корпоративна структура та інформація про будь-яку фізичну особу, яка є кінцевим власником або здійснює кінцевий контроль над таким інвестором;

(e) щодо кожного позову:

(i) положення Угоди, про порушення якого подається позов;

(ii) фактичні обставини заявленого порушення, включно з відповідним заходом.

(f) способи захисту порушених прав та оціночний розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

3. Подаючи запит на консультації, інвестор Сторони може запропонувати провести консультації за допомогою відеоконференції, телефонного або подібних засобів зв’язку, залежно від обставин. Іншій Стороні слід сприяти задоволенню такого запиту, зокрема, якщо інвестор є мікро-, малим або середнім підприємством.

4. Запит на консультації подається іншій Стороні в порядку цієї Статті не пізніше:

(a) спливу трьох років з дати, коли інвестор або, у відповідних випадках, підприємство, зазначене у Статті 17.23(2) (Подання позову до арбітражу), вперше отримав або повинен був отримати інформацію про оскаржуване порушення, а також інформацію про те, що інвестор або, у відповідних випадках, підприємство, зазнали збитків або шкоди через або внаслідок такого порушення; або

(b) якщо інвестор або, у відповідних випадках, підприємство ініціювало позов або провадження в адміністративному трибуналі чи суді відповідно до законодавства країни Сторони стосовно заходу, який зазначено у запиті інвестора на консультації, наданому відповідно до пункту 2, через два роки після того, як:

(i) інвестор або, у відповідних випадках підприємство, припиняє процедуру за таким запитом, або

(ii) якщо таке провадження було завершено іншим чином;

за умови, що це відбувається в строк не пізніше семи років після дати, коли інвестор або, у відповідних випадках підприємство, вперше отримало або мало отримати інформацію про оскаржуване порушення, а також інформацію про те, що інвестор або, у відповідних випадках, підприємство зазнали збитків або шкоди через або внаслідок такого порушення.

5. Ані триваюче порушення, ані вчинення подібних або пов’язаних дій чи бездіяльності не можуть поновити або перервати строки, викладені в пунктах 4(а) і 4(b).

6. Якщо інше не погоджено окремо, консультації проводяться протягом 90 днів після отримання запиту на консультації відповідно до пункту 2.

7. Якщо інше не погоджено окремо, місцем проведення консультацій є столиця іншої Сторони.

8. Якщо інвестор не подав позов згідно зі Статтею 17.23(Подання позову до арбітражу) протягом одного року з моменту вручення запиту на консультації, вважається, що інвестор відкликав свій запит на консультації та не повинен подавати позов в порядку цієї Частини щодо відповідного заходу. Цей період може бути продовжений за домовленістю між інвестором однієї Сторони та іншою Стороною.

Сторони спору можуть у будь-який час домовитися про вирішення спору в порядку медіації. Відповідач повинен сприяти задоволенню запиту про медіацію, поданого мікро, малим або середнім підприємством. Застосування процедури медіації не впливає на юридичний статус або права сторін спору, передбачені цією Частиною, та регулюється правилами, узгодженими сторонами спору, включаючи будь-які застосовні правила медіації, прийняті Спільною комісією. Якщо сторони спору погоджуються вдатися до медіації, положення пунктів 4, 5 і 8Статті 17.21 (Запит на консультації) і всі строки щодо арбітражу, передбачені цією Частиною, призупиняються з дати, коли сторони спору погодилися звернутися до процедури медіації та поновлюються в день, коли будь-яка зі сторін спору вирішить припинити процедуру медіації. Рішення сторони спору про припинення процедури медіації надсилається листом медіатору та іншій стороні спору.

1. Інвестор Сторони може подати позов про порушення іншою Стороною зобов’язання відповідно до Статті 17.20 (Сфера застосування та мета), і відшкодування збитків або шкоди, завданих інвестору через або внаслідок такого порушення, лише якщо:

(a) інвестор виконав вимоги Статті 17.21 (Запит на консультації);

(b) минуло 180 днів з моменту отримання іншою Стороною запиту на консультації відповідно до Статті 17.21 (Запит на консультації);

(c) позов стосується заходів, зазначених у запиті інвестора на консультації відповідно до Статті 17.21 (Запит на консультації);

(d) інвестор дає згоду на вирішення спору відповідно до процедур, передбачених цією Угодою; і

(e) інвестор і, якщо позов стосується збитків або шкоди стосовно частки в підприємстві іншої Сторони, яке є юридичною особою, та якою інвестор володіє або контролює прямо чи опосередковано, таке підприємство відмовляються від свого права ініціювати або продовжувати будь-яке провадження щодо заходу іншої Сторони в будь-якому адміністративному трибуналі чи суді або в порядку іншої процедури вирішення спорів відповідно до законодавства такої Сторони, якщо таке провадження стосується заяви про порушення, передбаченого Статтею 17.21(2) (Запит на консультації), за винятком процедур застосування заходів забезпечення позову, судового захисту або інших надзвичайних судових повноважень, які не передбачають відшкодування шкоди до моменту розгляду відповідного позову адміністративним трибуналом або судом згідно з законодавством іншої Сторони.

2. Інвестор Сторони від імені підприємства іншої Сторони, яке є юридичною особою, якою інвестор володіє або яку інвестор контролює прямо чи опосередковано, може подати позов про порушення іншою Стороною зобов’язання відповідно до Статті 17.20 (Сфера застосування та мета), а також про відшкодування підприємству збитків або шкоди, понесених через або внаслідок такого порушення, лише якщо:

(a) інвестор виконав вимоги Статті 17.21 (Запит на консультації);

(b) минуло 180 днів з моменту отримання іншою Стороною запиту на консультації відповідно до Статті 17.21 (Запит на консультації);

(c) позов стосується заходів, визначених у запиті інвестора на консультації відповідно до Статті 17.21 (Запит на консультації);

(d) інвестор дає згоду на врегулювання спору відповідно до процедур, передбачених цією Угодою; і

(e) як інвестор, так і підприємство відмовляються від свого права ініціювати або продовжувати розгляд в адміністративному трибуналі, суді або в рамках іншої процедури врегулювання спору згідно із законодавством будь-якої Сторони, будь-яке провадження щодо заходу іншої Сторони, яке може становити порушення в розумінні Статті 17.21(2) (Запит на консультації), за винятком процедур застосування заходів забезпечення позову, судового захисту або інших надзвичайних судових повноважень, які не передбачають відшкодування шкоди до моменту розгляду відповідного позову адміністративним трибуналом або судом згідно з законодавством іншої Сторони.

3. Згода та відмова, які вимагаються цією Статтею, повинні бути вчинені в письмовій формі, бути передані Стороні-відповідачу та включені до матеріалів позову, поданого до арбітражу.

4. Незважаючи на пункт 3, відмова підприємства відповідно до пункту 1(e) або 2(e) не вимагається, якщо інша Сторона позбавила інвестора можливості або прав здійснювати контроль над підприємством.

5. Якщо інвестор Сторони подає позов відповідно до пункту 2, а інвестор підприємства або інвестор, що не має прав контролю, подає позов відповідно до пункту 1 стосовно тих самих подій або тих самих обставин, це призводить до подання двох або більше позовів про врегулювання спору згідно з цією Статтею. В такому випадку такі позови повинні розглядатися разом Трибуналом, утвореним згідно зі Статтею 17.30 (Об’єднання проваджень), якщо тільки Трибунал не дійде висновку, що об’єднане провадження може завдати шкоди інтересам сторони спору.

6. Інвестор Сторони може подати позов про врегулювання спору відповідно до:

(a) Конвенції МЦВІС за умови, що обидві Сторони є сторонами Конвенції МЦВІС;

(b) Додаткових правил МЦВІС, якщо лише одна Сторона є стороною Конвенції МЦВІС;

(c) Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ; або

(d) будь-яких інших правил за згодою сторін спору.

7. За винятком випадків внесення змін цією Угодою, арбітражне провадження регулюється чинною редакцією арбітражних правил, які підлягають застосуванню відповідно до пункту 6, якщо сторони спору не домовляться про інше.

8. Якщо позивач пропонує правила згідно з пунктом 6(d), Сторона-відповідач повинна відповісти на пропозицію позивача протягом 45 днів з моменту отримання пропозиції. Якщо сторони спору не дійшли згоди щодо запропонованих правил протягом 60 днів після отримання відповідної пропозиції, позивач може подати позов відповідно до правил, передбачених пунктами 6(a), 6(b) або 6(c).

9. При поданні позову згідно з цією Статтею, інвестор Сторони може клопотати про розгляд позову членом Трибуналу одноосібно. Сторона-відповідач може сприяти задоволенню такого клопотання, зокрема, якщо інвестор є мікро-, малим або середнім підприємством, а також якщо розмір компенсації або відшкодування шкоди за таким позовом є відносно незначним.

10. Позов вважається поданим до арбітражу в порядку цієї Статті з дати, коли:

(a) запит на арбітраж відповідно до Статті 36(1) Конвенції МЦВІС отримано Генеральним секретарем МЦВІС;

(b) запит на арбітраж згідно зі Статтею 2 Додатку C Додаткових правил МЦВІС отримано Секретаріатом МЦВІС; або

(c) Сторона-відповідач отримує повідомлення про арбітраж відповідно до Статті 3 Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ.

1. Кожна Сторона погоджується на подачу позову до арбітражу відповідно до правил цієї Частини Угоди, включаючи вимоги Статтей 17.21 (Запит на консультації) та 17.23 (Подання позову до арбітражу).

2. Згода згідно з пунктом 1 і подання позову до арбітражу згідно зі Статтею 17.23 (Подання позову до арбітражу) повинні задовольняти вимоги:

(a) Глави II Конвенції МЦВІС та Додаткових правил МЦВІС в частині письмової згоди сторін спору; та

(b) Статті II Нью-Йоркської конвенції в частині "письмової угоди".

Якщо позивач не вживає жодних заходів в рамках провадження протягом 180 днів після подання позову до арбітражу відповідно до Статті 17.23 (Подання позову до арбітражу) або іншого періоду часу, погодженого сторонами спору, позивач повинен вважається таким, що відкликав свій позов і припинив провадження. Трибунал, якщо його буде сформовано, на підставі клопотання Сторони-відповідача та після повідомлення сторін спору, видає постанову про припинення провадження. Після видачі постанови повноваження Трибуналу припиняються.

1. За винятком створення Трибуналу в порядку Статті 17.30(Об’єднання проваджень), а також якщо сторони спору не домовляться про інше, Трибунал складається з трьох арбітрів. Кожна сторона спору призначає одного арбітра, а третій - головуючий - арбітр призначається за згодою сторін спору або відповідно до процедури погодженої сторонами спору. Сторонам спору рекомендується брати до уваги важливість забезпечення більшої різноманітності у призначенні арбітрів, у тому числі шляхом призначення жінок.

2. Арбітри повинні мати знання або досвід у сфері міжнародного публічного права, міжнародного інвестиційного права, права міжнародної торгівлі, або з питань вирішення спорів, що виникають з міжнародних інвестиційних чи міжнародних торговельних угод.

3. Арбітри повинні бути незалежними від Сторони спору чи інвестора, не бути афілійованими з або не отримувати вказівки від них.

4. Якщо сторони спору не дійшли згоди щодо винагороди арбітрів до створення Трибуналу, для визначення такої винагороди застосовується чинна ставка винагороди арбітрів МЦВІС.

5. Якщо Трибунал, крім Трибуналу за Статтею 17.30 (Об’єднання проваджень), не було створено протягом 90 днів після подання позову до арбітражу, сторона спору може попросити Генерального секретаря МЦВІС призначити ще не призначеного арбітра або арбітрів. Згідно з цією Статтею, Генеральний секретар МЦВІС здійснює призначення арбітрів на власний розсуд і, якщо це практично можливо, після консультації зі сторонами спору. Генеральний секретар МЦВІС не може призначати головуючим арбітром підданого Сторони.

6. Арбітри повинні дотримуватись Кодексу поведінки арбітра в процедурі вирішення спорів між інвестором і державою, який викладено у Додатку 17-B.

1. З урахуванням Статті 39 Конвенції МЦВІС та Статті 7 Додатку C до Додаткових правил МЦВІС, а також права щодо оскарження призначеного арбітра з будь-яких мотивів, що не стосуються національності:

(a) Сторона-відповідач погоджується на призначення кожного окремого члена Трибуналу, створеного згідно з Конвенцією МЦВІС або Додатковими правилами МЦВІС;

(b) інвестор Сторони, про яку йдеться у Статті 17.23(1) (Подача позову до арбітражу) може подати позов до арбітражу або продовжити позов відповідно до Конвенції МЦВІС або Додаткових правил МЦВІС, лише якщо інвестор письмово погоджується на призначення кожного члена Трибуналу; і

(c) інвестор Сторони, про яку йдеться уСтатті 17.23(2) (Подання позову до арбітражу) може подати позов до арбітражу або продовжити позов відповідно до Конвенції МЦВІС або Додаткових правил МЦВІС, лише якщо інвестор і підприємство погоджуються в письмовій формі на призначення кожного члена Трибуналу.

1. Трибунал, утворений відповідно до цієї Частини, застосовуватиме цю Угоду у тлумаченні відповідно до Віденської конвенції про право міжнародних договорів, вчиненої у Відні, 23 травня 1969 року, та інших норм і принципів міжнародного права, що застосовуються між Сторонами.

2. В разі виникнення серйозного занепокоєння щодо питань тлумачення, Комітет з питань послуг та інвестицій може рекомендувати Спільній комісії надати тлумачення відповідних положень цієї Угоди. Тлумачення, надане Спільною комісією, є обов’язковим для Трибуналу, створеного відповідно до цієї Частини. Спільна комісія може вирішити, що тлумачення стає обов’язковим з певної дати.

3. Трибунал не має юрисдикції визначати чи є захід, який оскаржується як порушення цієї Угоди, законним з точки зору національного законодавства Сторони. Визначаючи відповідність заходу цій Угоді, Трибунал може брати до уваги положення національного законодавства Сторони як факт. Роблячи це, Трибунал дотримується переважаючого тлумачення національного законодавства судами або іншими уповноваженими органами відповідної Сторони та будь-яке значення, надане Трибуналом внутрішньому законодавству, не є обов’язковим для судів або органів такої Сторони.

4. Якщо інвестор Сторони подає позов до арбітражу згідно зі Статтею 17.23 (Подання позову до арбітражу), включаючи позов про порушення Стороною Статті 17.9 (Мінімальний стандарт поводження), інвестор несе тягар доведення щодо всіх своїх вимог відповідно до загальних принципів міжнародного права, що застосовуються до міжнародного арбітражу.

1. Без шкоди повноваженням Трибуналу розглядати клопотання у справі, Трибунал розглядає та приймає рішення про надані Стороною-відповідачем попередні заперечення про відмову в позові на підставі того, що поданий позов з точки зору права не підпадає під категорію позовів, щодо яких може бути винесено рішення на користь інвестора згідно з цією Угодою, в тому числі з мотивів того, що відповідний спір не входить до компетенції Трибуналу, або що позов очевидно не має юридичних підстав.

2. Попередні заперечення згідно з пунктом 1 мають бути подані до Трибуналу протягом 60 днів після створення Трибуналу. Трибунал повинен призупинити будь-яке провадження по суті та винести рішення або ухвалу про прийняте рішення за таким клопотанням із зазначенням його підстав протягом 180 днів з дати подання попередніх заперечень. Проте, якщо сторона спору вимагає проведення слухання, Трибунал може продовжити цей строк ще на 30 днів, щоб винести рішення чи ухвалу. Незалежно від того, чи вимагає сторона спору проведення слухання, Трибунал може, за наявності надзвичайних причин, відкласти винесення свого рішення або постанови на додатковий період, який не може перевищувати 30 днів.

3. Приймаючи рішення щодо заперечення згідно з пунктом 1, Трибунал вважає правдивими фактичні твердження, викладені у позовній заяві до арбітражу згідно зі Статтею 17.23 (Подання позову до арбітражного суду) або будь-яких доповненнях до неї. Трибунал може також розглянути відповідні факти, які не оспорюються.

4. Незалежно від того, висуває чи ні Сторона-відповідач попередні заперечення згідно з пунктом 1 щодо компетенції Трибуналу, Сторона-відповідач має право порушувати, а Трибунал має повноваження розглядати та приймати рішення щодо питань віднесених до його компетенції в рамках провадження.

5. Положення щодо витрат у Статті 17.36 (Остаточне рішення) застосовуються до рішень або постанов, винесених відповідно до цієї Статті.

1. Якщо два або більше позовів було подано окремо до арбітражу згідно зі Статтею 17.23 (Подання позову до арбітражу), і позови мають спільне питання права чи факту та випливають з тих самих подій чи обставин, сторона спору може клопотати про об’єднання проваджень за згодою всіх сторін спору, на які поширюється таке рішення щодо об’єднання проваджень або положення пунктів 2-10.

2. Сторона спору, яка подає клопотання про об’єднання проваджень згідно з цією Статтею, повинна надіслати письмовий запит Генеральному секретарю МЦВІС про створення Трибуналу та вказати в запиті:

(a) ім’я Сторони-відповідача або інвесторів, щодо яких подається клопотання;

(b) яке рішення вимагається клопотанням; і

(c) підстави, якими обґрунтовується клопотання.

3. Сторона спору повинна надати копію клопотання Стороні-відповідачу або інвесторам, щодо яких воно подається.

4. Якщо сторони спору, на які поширюється дія відповідної постанови, не домовляться про іншу процедуру призначення, Генеральний секретар МЦВІС протягом 60 днів після отримання відповідного клопотання створює Трибунал у складі трьох арбітрів. Генеральний секретар МЦВІС призначає одного члена, який є підданим Сторони-відповідача, одного члена, який є підданим Сторони інвесторів, які подали позови, та головуючого арбітра, який не є підданим будь-якої Сторони.

5. Трибунал, створений згідно з цією Статтею, формується та здійснює свої повноваження відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ, за винятком змін, внесених цієї Частиною.

6. Якщо Трибунал, створений згідно з цією Статтею, дійде висновку, що позови, подані до арбітражу відповідно до Статті 17.23 (Подання позову до арбітражу), стосуються того самого питання права або факту, Трибунал може в інтересах справедливого та ефективного судочинства і після вислуховування думок сторін спору, винести постанову про:

(a)наявність у нього юрисдикції прийняти до розгляду позови в цілому або в частині заявлених вимог; або

(b) наявність у нього юрисдикції прийняти до розгляду інший позов(и), який, на його думку, може допомогти прийняти рішення за іншими позовами.

7. Якщо згідно з цією Статтею було створено Трибунал, інвестор, який подав позов до арбітражу згідно зі Статтею 17.23 (Подання позову до арбітражу), але який не був зазначений у клопотанні, поданому відповідно до пункту 2, може подати письмовий запит до Трибуналу про те, щоб відповідні дані були включені до постанови, прийнятої згідно з пунктом 4. У запиті має бути зазначено:

(a) ім’я та адресу інвестора;

(b) яке рішення вимагається клопотанням; і

(c) підстави, якими обґрунтовується клопотання.

8. Інвестор, згаданий у пункті 7, повинен надати копію свого клопотання сторонам спору, зазначеним у запиті відповідно до пункту-1.

9. Трибунал, створений згідно зі Статтею 17.23 (Подання позову до арбітражу), не має юрисдикції розглядати позов повністю або частково, якщо стосовно такого позову або його частини, було прийнято рішення про наявність юрисдикції у Трибуналу, створеного відповідно до цієї Статті.

10. За заявою сторони спору Трибунал, створений згідно з цією Статтею, до прийняття рішення згідно з пунктом 6 може прийняти постанову про призупиненням провадження Трибуналом, створеним згідно зі Статтею 17.23 (Подання позову до арбітражу), якщо цей останній Трибунал ще не призупинив своє провадження.

Сторони спору можуть домовитися про місце проведення арбітражу відповідно до арбітражних правил, що підлягають застосуванню відповідно до Статтей 17.23 (Подання позову до арбітражу) або 17.30 (Об’єднання проваджень). Якщо сторони спору не досягнуть згоди, Трибунал визначає місце арбітражу відповідно до застосовних арбітражних правил, за умови, що таке місце проведення арбітражу знаходиться на території держави, яка є учасником Нью-Йоркської конвенції.

1. Правила прозорості ЮНСІТРАЛ зі змінами, внесеними цією Угодою, підлягають застосуванню в рамках розгляду справ згідно з цією Частиною.

2. Угода про медіацію, повідомлення про намір заявити відвід члену Трибуналу, рішення про відвід члену Трибуналу та клопотання про об’єднання проваджень повинні бути включені до переліку документів, які мають перебувати в публічному доступі відповідно до Статті 3(1) Правил прозорості ЮНСІТРАЛ.

3. Додатки повинні бути включені до переліку документів, які мають перебувати в публічному доступі відповідно до Статті 3(2) Правил прозорості ЮНСІТРАЛ.

4. До моменту створення Трибуналу, Сторона-відповідач своєчасно оприлюднює відповідні документи згідно з пунктом 2, з яких вилучається конфіденційна або захищена інформація. Така документація може бути оприлюднена шляхом передачі до депозитарія, зазначеного в пункті 9.

5. Сторона спору в рамках провадження може розкрити іншим особам, включаючи свідків і експертів, повні версії документів, які вона вважає за необхідне надати в ході розгляду справи згідно з цією Частиною. Однак, Сторона спору, яка розкриває інформацію, повинна забезпечити захист такими особами конфіденційної інформації, що міститься в розкритих документах, відповідно до вказівок Трибуналу.

6. Сторона може розкривати державним службовцям і посадовим особам органів виконавчої влади різних рівнів повні версії документів, які вона вважає за необхідне надати в ході розгляду справи згідно з цією Частиною. Сторона спору, яка розкриває інформацію, повинна забезпечити захист такими особами конфіденційної інформації, що міститься в розкритих документах, відповідно до вказівок Трибуналу.

7. Слухання є відкритими для громадськості. Після консультацій зі сторонами спору, Трибунал визначає відповідні матеріально-технічні заходи для полегшення доступу громадськості до слухань. Якщо Трибунал вирішить, що існує потреба у захисті конфіденційної або іншим чином захищеної інформації, він вживає відповідних заходів для проведення закритої частини слухання для дослідження такої інформації.

8. Ця Угода не вимагає від Сторони-відповідача приховувати публічну інформацію, яка має бути розкрита відповідно до законодавства Сторони-відповідача. Якщо, Трибунал у своєму рішенні про конфіденційність визначає певну інформацію як конфіденційну, а закон Сторони про доступ до інформації вимагає публічного доступу до такої інформації, в такому випадку закон Сторони про доступ до інформації матиме переважну силу. Сторона-відповідач повинна застосовувати відповідні закони таким чином, щоб захистити від розголошення інформацію, яка була визначена як конфіденційна або іншим чином захищена інформація.

9. Адміністративний орган, до якого подається позов відповідно до цієї Частини, є депозитарієм інформації, опублікованої відповідно до цієї Статті.

1. Правила прозорості ЮНСІТРАЛ регулюють питання участі сторони, яка не є стороною спору, у провадженні згідно з цією Частиною, за винятком змін, внесених цією Угодою.

2. Сторона-відповідач передає Стороні, яка не є стороною спору:

(a) позов, поданий відповідно до Статті 17.23 (Подання позову до арбітражу), клопотання про об’єднання проваджень та будь-які додатки до таких документів;

(b) а також за запитом:

(i) запит про проведення консультації;

(ii) судові заяви, клопотання, нотатки, запити та інші подання, надані Трибуналу стороною у спорі;

(iii) письмові документи, подані до Трибуналу відповідно до Статті 4 Правил прозорості ЮНСІТРАЛ;

(iv) протоколи або стенограми слухань Трибуналу, якщо такі є;

(v) постанови, ухвали та рішення Трибуналу; і

(c) на запит і за рахунок Сторони, яка не є стороною спору - всі або частину доказів, які були передані до Трибуналу, якщо такі докази не розміщено у публічному доступі.

3. Сторона, яка не є стороною спору, отримує матеріали відповідно до пункту 2, розглядає інформацію так, ніби вона є Стороною-відповідачем.

4. Трибунал приймає або, після консультації зі сторонами спору, може запросити усні чи письмові пояснення від Сторони, яка не є стороною спору, щодо тлумачення цієї Угоди. Сторона, яка не є стороною спору, може бути присутньою на слуханні, яке проводиться відповідно до цієї Частини.

5. Трибунал не повинен робити жодних висновків з факту відсутності подання інформації відповідно до пункту 4.

6. Трибунал забезпечує сторонам спору прийнятну можливість надати свої зауваження щодо подання сторони, яка не є стороною спору.

Без шкоди повноваженням щодо призначення інших видів експертів, якщо це дозволено діючими арбітражними правилами, Трибунал може, на прохання сторони спору або, якщо сторони спору не можуть дійти згоди з цього питання, за власною ініціативою призначити одного або кількох експертів для надання письмових пояснень з будь-якого фактичного питання, включаючи права корінних народів або щодо наукових питань, порушених стороною спору під час провадження. Такі пояснення повинні відповідати умовам, узгодженим сторонами спору.

1. Трибунал може прийняти постанову про застосування тимчасових заходів захисту з метою захисту права сторони спору або забезпечення ефективності роботи Трибуналу. Зокрема, Трибунал може ухвалити рішення про збереження доказів, які знаходяться у розпорядження або під контролем сторони спору, або є необхідними для забезпечення ефективності роботи Трибуналу. Трибунал не повинен ухвалювати рішення про накладення арешту або заборону застосувати захід, який є предметом оскарження відповідно до Статті 17.23 (Подання позову до арбітражу). Для цілей цього пункту відповідне рішення має рекомендаційний характер.

2. На клопотання сторони спору Трибунал може постановити, що інша сторона спору повинна надати гарантію сплати розміру витрат повністю або частково, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що існує ризик того, що сторона спору не спроможна оплатити майбутні витрати, покладені на неї. Розглядаючи таке клопотання, Трибунал може взяти до уваги докази надання фінансування третьою стороною. Якщо гарантія про забезпечення витрат не буде надана в повному обсязі протягом 30 днів після ухвалення відповідного рішення Трибуналом або протягом будь-якого іншого періоду, встановленого Трибуналом, Трибунал інформує про це сторони спору та може прийняти рішення про призупинення або припинення провадження.

1. Якщо Трибунал виносить остаточне рішення про відповідальність Сторони-відповідача за порушення, Трибунал може присудити, окремо чи разом, лише:

(a) грошову компенсацію, з урахуванням відповідних відсотків; і

(b) повернення майна. В такому випадку арбітражне рішення має передбачати, що Сторона-відповідач може виплатити грошову компенсацію, з урахуванням відповідних відсотків, замість повернення майна.

2. Згідно з пунктом 1, якщо позов подано згідно зі Статтею 17.23(2) (Подання позову до арбітражу):

(a) рішення щодо грошової компенсації та будь-яких застосовних відсотків передбачає виплату відповідної суми підприємству;

(b) рішення про повернення майна передбачає, що повернення буде здійснено підприємству;

(c) присудження витрат на користь інвестора передбачає, що сума буде виплачена інвестору; і

(d) арбітражне рішення має передбачати, що воно ухвалене без шкоди праву, яке може мати особа, крім особи, яка надала відмову відповідно до Статті 17.23 (Подання позову до арбітражу), щодо грошового відшкодування або майна, присудженого відповідно до національного законодавства Сторони.

3. Трибунал ухвалює рішення щодо витрат на арбітраж, які, за загальним правилом, несе сторона або сторони, які програли справу. Визначаючи частки розподілу витрат, Трибунал повинен враховувати всі відповідні обставини, включаючи:

(a) результат будь-якої частини провадження, включаючи кількість або обсяг успішних позовних вимог або заперечень на них;

(b) поведінку сторін спору під час розгляду справи, включно з тим, наскільки вони діяли оперативно та економічно ефективно;

(c) складність питань; і

(d) обґрунтованість заявлених витрат.

4. Трибунал і сторони спору докладають усіх зусиль для забезпечення своєчасного вирішення спору. Трибунал виносить своє остаточне рішення протягом 12 місяців після останньої дати слухання по суті. Трибунал може за наявності поважної причини та повідомлення сторін у спорі відкласти винесення остаточного рішення на додатковий короткий період.

5. Грошова компенсація в арбітражному рішенні:

(a) не повинна перевищувати розміру збитків та шкоди, понесених інвестором або, у відповідних випадках, підприємством, зазначених у Статті 17.23(2) (Подання позову до арбітражу), за оцінкою на дату порушення-10;

(b) повинна стосуватися лише збитків та шкоди, понесених через заявлене порушення або внаслідок такого порушення; і

(c) повинна визначатися з обґрунтованою достовірністю, не бути спекулятивною чи гіпотетичною.

6. Присуджуючи рішення відповідно до пункту 5, Трибунал розраховує грошову компенсацію лише на підставі подань сторін спору та враховує, залежно від обставин, у відповідних випадках:

(a) вину, умисну або завдану внаслідок необережності;

(b) неспроможність зменшити обсяг завданої шкоди;

(c) попередню шкоду або компенсацію, отриману за неї; або

(d) повернення майна або скасування чи зміну заходу.

7. Трибунал може прийняти рішення про грошову компенсацію за упущену вигоду лише в тій мірі, в якій таке відшкодування відповідає вимогам пункту 5. Рішення про таке відшкодування приймається у кожній конкретній справі на підставі дослідження фактичних даних, які враховують, серед іншого, питання того, чи функціонувала охоплена інвестиція на території Сторони-відповідача протягом достатнього періоду часу для визначення розміру прибутковості.

8. Трибунал може присудити виплату відсотків за період до або після прийняття рішення у справі по суті. Розмір виплати визначається за обґрунтованою ставкою прибутковості, яка переглядається щорічно.

9. Трибунал не приймає рішення щодо компенсації сплачених штрафних санкцій.

10. Трибунал не приймає рішення про грошову компенсацію згідно зі Статтею 17.23(1)(Подання позову до арбітражу) щодо збитків та шкоди, понесених інвестиціями.

1. Рішення, прийняте Трибуналом, є обов’язковим лише для сторін і лише стосовно конкретної справи.

2. Сторона спору повинна дотримуватися арбітражного рішення та виконувати його з моменту прийняття з урахуванням положень пункту 3 цієї Статті і застосовної процедури перегляду проміжного арбітражного рішення.

3. Сторона спору не може вимагати виконання остаточного арбітражного рішення до тих пір, поки:

(a) у випадку остаточного арбітражного рішення, винесеного відповідно до Конвенції МЦВІС:

(i) не минуло 120 днів з дати винесення арбітражного рішення за умови, що сторона спору не вимагає перегляду або скасування рішення, або

(ii) якщо провадження щодо перегляду або анулювання не буде завершено; або

(b) у випадку остаточного арбітражного рішення прийнятого згідно з Додатковими правилами МЦВІС або Арбітражним регламентом ЮНСІТРАЛ:

(i) не минуло 90 днів із дати винесення арбітражного рішення та за умови, що жодна сторона спору не розпочала провадження щодо перегляду, скасування або анулювання арбітражного рішення, або

(ii) якщо суд відхилив або задовольнив заяву про перегляд, скасування або анулювання арбітражного рішення, і таке арбітражного рішення не підлягає подальшому оскарженню.

4. Кожна Сторона забезпечує виконання арбітражного рішення на своїй території.

5. Якщо Сторона-відповідач не дотримується або не виконує остаточне арбітражне рішення, Спільна комісія після отримання запиту від Сторони, чий інвестор був стороною спору в арбітражі, скликає колегію арбітрів відповідно до Статті 28.7 (Створення комісії з вирішення спору). Сторона, яка подає запит, може вимагати в новому провадженні:

(a) визнати, що недотримання або невиконання остаточного арбітражного рішення є несумісним із зобов’язаннями за цією Угодою; і

(b) надати рекомендацію Стороні щодо дотримання або виконання остаточного рішення.

6. Позов, поданий до арбітражу згідно зі Статтею 17.23 (Подання позову до арбітражу), вважається таким, що виникає внаслідок торговельних відносин або операцій в розумінні Статті 1 Нью-Йоркської конвенції.

1. Позивач, який користується механізмом фінансування третьої сторони, повинен повідомити Стороні-відповідачу та Трибуналу ім’я (найменування) та адресу третьої сторони, яка надає фінансування.

2. Позивач повинен розкрити інформацію зазначену у пункті 1 в рамках подання позову до арбітражу відповідно до Статті 17.23 (Подання позову до арбітражу), або, якщо фінансування третьої сторони розпочато після подання позову - протягом 10 днів з дати, коли було розпочато фінансування третьою стороною.

3. Позивач зобов’язаний розкривати будь-які зміни в інформації, згаданій у пункті 1, що відбуваються після її первинного розкриття, включаючи припинення угоди про фінансування третьої сторони.

Кожна Сторона повинна негайно оприлюднити та повідомити іншу Сторону дипломатичною нотою про адресу, куди повинні доставлятися повідомлення та інші документи, а також повідомляти про будь-які зміни такої адреси. Інвестори забезпечують вручення документів Стороні за відповідною адресою.

Якщо механізм вирішення спорів між інвестором і державою, який складається з інвестиційного трибуналу першої інстанції або апеляційного механізму, розроблено в рамках інших інституційних домовленостей і є відкритим для прийняття Сторонами, Сторони повинні розглянути питання про обсяг та доцільність вирішувати спір, який регулюється цією Частиною, в рамках такого механізму вирішення спорів між інвестором і державою.

1. Сторони спору в арбітражі згідно з Частиною D (Вирішення спорів між інвестором і державою) можуть погодитися на прискорений арбітражний розгляд відповідно до цієї Частини, якщо розмір заявлених збитків не перевищує 10 мільйонів канадських доларів, в порядку процедури, зазначеної в пункті 2.

2. Сторони спору повинні спільно письмово повідомити Секретаріат МЦВІС про свою згоду на прискорений арбітраж відповідно до цієї Частини. Повідомлення має бути отримано протягом 20 днів після подання позову до арбітражу відповідно до Статтей 17.23(6)(a)або 17.23(6)(b) (Подання позову до арбітражу).

3. До розгляду спору за прискореною процедурою застосовуються положення Частини D (Вирішення спорів між інвестором і державою) зі змінами, внесеними цією Частиною, за винятком положень Статті 17.29 (Попередні заперечення), яка не застосовується.

1. Сторони спору можуть погодитися на вирішення спору в порядку медіації відповідно до цієї Частини. Звернення до медіації не змінює юридичного статусу або прав сторони спору, передбачених цією Частиною.

2. Якщо сторони спору спільно погоджуються звернутися до процедури медіації, вони повинні призначити медіатора, який здійснюватиме відповідні заходи з метою сприяння вирішенню спору, протягом 20 днів після повідомлення, наданого згідно зі Статтею 17.41(2)(Згода на прискорений арбітраж).

3. Якщо сторони спору не обирають медіатора протягом періоду, передбаченого в пункті 2, Генеральний секретар МЦВІС вибирає медіатора протягом 20 днів після спливу цього строку.

4. Сторони спору можуть проводити сесії медіації за допомогою відеоконференції, телефонного чи подібних засобів зв’язку, якщо це доречно.

5. Якщо сторони спору не можуть досягти вирішення спору протягом 60 днів після призначення медіатора, спір передається до арбітражу відповідно до цієї Частини.

1. Трибунал у прискореному арбітражі складається з одного арбітра, який призначається відповідно до Статті 17.44 (Спосіб призначення одноосібного арбітра).

2. Обрання арбітра відповідно до Статті 17.44 (Спосіб призначення одноосібного арбітра) вважається призначенням у спосіб, погоджений сторонами відповідно до Статті 37(2)(a) Конвенції МЦВІС.

1. Сторони спору спільно призначають одноосібного арбітра протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення згідно зі Статтею 17.41(2) (Згода на прискорений арбітраж).

2. Якщо сторони спору не призначають одноосібного арбітра протягом періоду, передбаченого пунктом 1, Генеральний секретар МЦВІС призначає одноосібного арбітра в наступний спосіб:

(a) Генеральний секретар передає сторонам спору перелік із п’яти кандидатів на обрання одноосібним арбітром протягом 30 днів після закінчення періоду, зазначеного в пункті 1;

(b) кожна сторона спору може вилучити одного кандидата з переліку, а решту - розставити в порядку пріоритету та передати такий рейтинг Генеральному секретарю протягом 14 днів з дати отримання переліку;

(c) Генеральний секретар повідомляє сторони спору про результати рейтингу на наступний робочий день після його отримання та призначає кандидата з найкращим рейтингом. Якщо два або більше кандидатів мають найкращий рейтинг, Генеральний секретар обирає одного з них;

(d) Генеральний секретар повинен негайно надіслати запит на прийняття призначення обраному кандидату, а також вимогу про надання відповіді протягом 10 днів після отримання запиту; і

(e) якщо обраний кандидат не погоджується на призначення, Генеральний секретар обирає наступного за рейтингом кандидата.

3. Одноосібний арбітр повинен мати знання або практичний досвід роботи арбітром у спорах між інвестором і державою, що виникають відповідно до міжнародних інвестиційних угод. Одноосібний арбітр не повинен бути громадянином жодної зі сторін спору, а також повинен бути незалежним від будь-якої зі сторін спору, не бути пов’язаним із нею та не отримувати від неї вказівок.

4. Одноосібний арбітр повинен бути готовий дотримуватись прискорених термінів, передбачених цією Частиною.

5. Гонорар одноосібного арбітра визначається відповідно до шкали адміністративних витрат і гонорарів арбітра за розгляд справи у прискореній процедурі відповідно до Додатку III до Арбітражного регламенту Міжнародної торгової палати.

6. Одноосібний арбітр повинен дотримуватися Кодексу поведінки арбітра в процедурі вирішення спорів між інвестором і державою, який викладено у Додатку 17-B.

1. Одноосібний арбітр повинен провести перше засідання протягом 30 днів після створення Трибуналу відповідно до Статті 17.43 (Склад Трибуналу).

2. Одноосібний арбітр проводить перше засідання за допомогою відеоконференції, телефонного або подібного засобів зв’язку, якщо обидві сторони спору та одноосібний арбітр не вирішать, що засідання відбуватиметься очно.

1. У прискореному арбітражі застосовується наступний графік подання письмових заяв і проведення слухань:

(a) позивач протягом 90 днів після першого засідання подає основну позовну заяву по суті, зокрема в формі меморандуму, обсягом не більше 150 сторінок;

(b) Сторона-відповідач протягом 90 днів після подання позивачем своєї основної позовної заяви по суті спору відповідно до підпункту (a) подає свою основну заяву по суті спору, зокрема відзив по суті заявлених позивачем вимог, обсягом не більше 150 сторінок;

(c) позивач повинен протягом 90 днів після подання Стороною-відповідачем основної заяви по суті справи відповідно до підпункту (b) надати свою відповідь обсягом не більше 100 сторінок;

(d) Сторона-відповідач протягом 90 днів після подання позивачем відповіді в порядку підпункту (c) подає на неї заперечення обсягом не більше 100 сторінок;

(e) Сторона, яка не є стороною спору, може протягом 60 днів після подання Стороною-відповідачем заперечення в порядку підпункту (d) подати письмовий запит щодо тлумачення цієї Угоди відповідно до Статті 17.33 (Участь сторони, яка не є стороною у спорі);

(f) одноосібний арбітр проводить слухання протягом 120 днів після подання Стороною-відповідачем відповіді в порядку підпункту (d);

(g) кожна сторона спору подає звіт про витрати протягом 30 днів після дати останнього слухання у справі, як зазначено в підпункті (f); і

(h) одноосібний арбітр повинен винести рішення якнайшвидше та в будь-якому випадку протягом 180 днів з дати останнього слухання, зазначеного в підпункті (f).

2. Одноосібний арбітр може продовжити строк надання позивачем процесуального документу на період, що не перевищує 30 днів. Якщо позивач не подає відповідний процесуальний документ протягом такого періоду, позивач вважається таким, що відкликав свій позов і припинив провадження. Одноосібний арбітр, якщо його призначено, на прохання Сторони-відповідача та після повідомлення сторін спору, ухвалює рішення про припинення провадження. Після ухвалення такого рішення повноваження Трибуналу припиняються.

3. Одноосібний арбітр може продовжити строк надання Стороною-відповідачем процесуального документу на період, що не перевищує 30 днів, в іншому випадку, позивач може вимагати, щоб одноосібний арбітр розглянув справу на підставі наданих йому документів і ухвалив рішення.

4. На прохання сторони спору одноосібний арбітр може задовольнити обмежену кількість запитів щодо надання конкретно визначених документів, які, як відомо стороні спору або щодо яких сторона спору має підстави вважати, що вони існують і знаходяться у володінні, зберіганні або під контролем іншої сторони спору та повинен внести відповідні зміни до розкладу, зазначеного в пункті 1.

5. Одноосібний арбітр може після консультацій зі сторонами спору обмежити кількість, обсяг або предмет письмових матеріалів або письмових свідчень (як свідків, так і експертів).

6. Одноосібний арбітр може за спільним запитом сторін спору вирішити спір виключно на підставі документів, наданих сторонами спору, без заслуховування та без допиту свідків чи експертів або обмежити заслуховування свідків чи експертів. Якщо одноосібний арбітр проводить слухання згідно з пунктом 1(f), слухання може відбуватися за допомогою відеоконференції, телефонного чи подібних засобів зв’язку.

7. Одноосібний арбітр за спільним запитом сторін спору, але не пізніше дати подання Стороною-відповідачем основної заяви по суті справи, як зазначено в пункті 1(b), приймає рішення про припинення застосування положень цієї Частини до справи.

8. Одноосібний арбітр може на клопотання сторони спору, але не пізніше дати подання Стороною-відповідачем основної заяви по суті справи, як зазначено в пункті 1(b), прийняти рішення про припинення застосування положень цієї Частини до справи. Сторона спору, яка подала відповідне клопотання, несе витрати на прискорений арбітраж.

9. Якщо відповідно до пункту 7 або 8 одноосібний арбітр вирішить, що ця Частина більше не застосовується до справи, і якщо сторони спору не домовляться про інше, одноосібний арбітр, призначений відповідно до Статті 17.43 (Склад Трибуналу) і Статті 17.44 (Спосіб призначення одноосібного арбітра) буде призначений головуючим арбітром Трибуналу, створеного відповідно до Частини D (Вирішення спорів між інвестором і державою).

10. З усіх питань, що стосуються прискореної арбітражної процедури, прямо не передбаченої цією Угодою, сторони спору намагатимуться домовитися про правила процедури, які підлягають застосуванню. Якщо сторони спору не погоджуються щодо правил процедури, які підлягають застосуванню, одноосібний арбітр, якщо він призначений, може самостійно вирішити це питання.

Якщо два або більше позовів, які підпадають під дію Статті 17.41 (Згода на прискорений арбітраж), стосуються того самого питання права або факту та виникають внаслідок тих самих подій чи обставин, застосовується Стаття 17.30 (Об’єднання проваджень).

1. Частини D (Вирішення спорів між інвесторами та державою) і E(Прискорений арбітраж), і Глава 28 (Вирішення спорів) не застосовуються до заходів, прийнятих або дотримуваних у зв’язку з переглядом положень Закону про інвестиції Канади, 1985, № 28 зі змінами, стосовно дозволу чи заборони інвестиції, яка підлягає перегляду.

2. Частини D (Вирішення спорів між інвестором і державою) та E (Прискорений арбітраж) не застосовуються до заходів контролю за тютюновими виробами, прийнятих або підтримуваних Стороною. "Захід контролю за тютюновими виробами" означає захід Сторони, пов’язаний із виробництвом або споживанням промислових тютюнових виробів (включаючи вироби, виготовлені чи отримані з тютюну), їх розповсюдженням, маркуванням, пакуванням, рекламою, маркетингом, просуванням, продажем, купівлею або використанням, а також правозастосовчі заходи щодо перевірки, діловодства і звітності. Захід щодо тютюнового листя, яке не знаходиться у володінні виробника тютюнових виробів або які не є частиною виготовленого тютюнового виробу, не є заходом контролю над тютюновими виробами.

1. Визначення

Для цілей цього Кодексу поведінки:

арбітр означає члена Трибуналу, створеного відповідно до Статті 17.26 (Арбітри);

помічник означає особу, яка згідно з умовами призначення арбітра здійснює дослідження або надає допомогу арбітру;

кандидат означає особу, яка розглядається для обрання в якості арбітра відповідно до Статей 17.26(Арбітри) або 17.44 (Спосіб призначення одноосібного арбітра);

експерт означає особу, призначену відповідно до Статті 17.34 (Звіти експертів) або арбітражних правил, які підлягають застосуванню;

член сім’ї означає чоловіка чи дружину або партнера арбітра чи кандидата; батька, дитину, бабусю, дідуся, внука, сестру, брата, тітку, дядька, племінницю або племінника арбітра або кандидата; або чоловіка чи дружину чи партнера арбітра або кандидата (включаючи повнокровних і напівкровних родичів і зведених родичів) або чоловіка чи дружину чи партнера такої особи; або члена домогосподарства арбітра чи кандидата, якого арбітр чи кандидат розглядає як члена своєї родини;

Правила означає діючі правила відповідно до Статті 17.23 (Подання позову до арбітражу); і

персонал стосовно арбітра означає осіб, які знаходяться під керівництвом і контролем арбітра, крім помічників.

2. Обов’язки щодо вирішення спорів

Кожен кандидат, арбітр і колишній арбітр повинен уникати некомпетентності або ознак некомпетентності та дотримуватися високих стандартів поведінки з метою забезпечення чесності і неупередженості процедури вирішення спору.

3. Керівні принципи

1. Кожен арбітр повинен бути незалежним і неупередженим і уникати прямого або непрямого конфлікту інтересів.

2. Кожен арбітр і колишній арбітр повинен поважати конфіденційність арбітражного розгляду.

3. Кожен кандидат або арбітр повинен розкрити наявність будь-яких інтересів, зв’язків або обставин, які можуть вплинути на незалежність або неупередженість кандидата або арбітра, або які можуть створити враження некомпетентності та упередженості. Прояви некомпетентності та упередженості мають місце, коли поміркована особа, маючи знання про всі релевантні обставини, які стануть відомими внаслідок їх належного дослідження, дійде висновку про те, що кандидат чи арбітр не може виконувати свої обов’язки сумлінно, неупереджено та компетентно.