Договірні держави, беручи до уваги потребу в міжнародному співробітництві для економічного розвитку та значення при цьому приватних іноземних інвестицій;

маючи на увазі ймовірність того, що час від часу можуть виникати спори в зв'язку з такими іноземними інвестиціями між Договірними державами та особами інших Договірних держав;

визнаючи, що, як правило, такі спори будуть підпорядковані національній процедурі вирішення, про те в певних випадках міжнародно правові засоби можуть бути застосовані;

надаючи особливого значення доступності міжнародних засобів примирення або арбітражу, до яких Договірні держави та особи інших Договірних держав можуть звернутись, якщо вони того побажають;

бажаючи встановити такі засоби під егідою Міжнародного банку реконструкції та розвитку;

визнаючи, що взаємна згода сторін підпорядкувати такі спори процедурі примирення або арбітражу за допомогою таких засобів є угодою, що зобов'язує сторони, зокрема, в тому, що стосується рекомендацій, наданих посередниками, та рішень, прийнятих арбітрами;

проголошуючи, що жодна з Договірних держав, лише в силу факту ратифікації, приєднання або схвалення цієї Конвенції і без її згоди на те, не буде зобов'язаною підпорядкувати будь-який конкретний спір погоджувальній процедурі або арбітражу,

домовились про наступне:

(1) Цим засновується Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних спорів (надалі іменований Центр).

(2) Метою Центру є забезпечення вирішення через примирення та арбітраж інвестиційних спорів між Договірними державами та особами інших Договірних держав у відповідності з положеннями цієї Конвенції.

Місцезнаходженням Центру є штаб-квартира Міжнародного банку реконструкції та розвитку (іменованого надалі Банк). Місцезнаходження Центру може бути змінено згідно рішення Адміністративної ради, схваленого двома третинами голосів його членів.

Центр включає Адміністративну раду та Секретаріат і веде список Посередників і список Арбітрів.

(1) Адміністративна рада складається з представників, по одному від кожної Договірної держави. У випадку відсутності представника або неможливості здійснення ним необхідних дій його функції виконує заступник представника.

(2) Якщо не буде прийнято іншого рішення, кожний з директорів та заступників директора Банку буде ex officio виконувати відповідно функції представника і заступника представника.

Президент банку буде ex officio виконувати функції Голови Адміністративної ради, однак без права голосу. У випадку його відсутності або неможливості здійснення ним необхідних дій, а також у випадку, якщо посада Президента Банку буде вільною, функції Голови Адміністративної ради буде виконувати будь-яка особа, що заміщає Президента Банка.

(1) Без завдання шкоди правам та повноваженням, передбаченим положеннями цієї Конвенції, Адміністративна рада:

а) приймає адміністративний та фінансовий регламенти Центру;

б) приймає правила проведення примирювальної процедури та арбітражу;

в) приймає регламент примирювальної процедури та арбітражу (іменований надалі Регламент примирювальної процедури та арбітражу);

г) схвалює заходи, застосовувані Банком і спрямовані на використання наявних у нього адміністративних заходів та служб;

д) визначає умови діяльності Генерального секретаря та заступника Генерального секретаря;

е) приймає щорічний бюджет доходів та витрат Центру;

є) схвалює щорічний звіт про діяльність Центру.

Рішення з питань, вказаних в пп. "а", "б", "г" та "е", приймаються більшістю двома третинами голосів членів Адміністративної ради.

(2) Якщо Адміністративна рада вважає це необхідним, вона може призначати комітети.

(3) Адміністративна рада може мати інші повноваження та виконувати інші функції, якщо вважатиме це необхідним для виконання положень цієї Конвенції.

(1) Адміністративна рада збирається на щорічні збори, а також на інші зібрання, що скликаються за рішенням Адміністративної ради, скликаються за рішенням Голови Адміністративної ради або Генерального секретаря за вимогою не менше ніж п'яти членів Адміністративної ради.

(2) Кожний із членів Адміністративної ради має один голос, і, якщо інше не передбачено цією Конвенцією, всі рішення приймаються простою більшістю голосів.

(3) Адміністративна рада уповноважена приймати рішення, якщо на ній присутні більшість її членів.

(4) Адміністративна рада більшістю двома третинами голосів її членів може приймати рішення, що передбачають процедуру проведення голосування без скликання зборів. Голосування буде дійсним лише в тому випадку, якщо більшість членів Адміністративної ради подасть свої голоси на протязі часу, встановленого в згаданій процедурі.

Члени Адміністративної ради та Голова не отримують від Центру будь-якої винагороди за виконання своїх обов'язків.

Секретаріат складається з Генерального секретаря, одного або кількох заступників Генерального секретаря та штату секретаріату.

(1) Генеральний секретар та заступник Генерального секретаря обираються Адміністративною радою більшістю двома третинами голосів членів Ради з осіб, запропонованих Головою, на строк, що не перевищує шести років, з правом наступного переобрання. Після консультації з членами Адміністративної ради Голова пропонує одного або кількох кандидатів на кожну таку посаду.

(2) Посади Генерального секретаря та заступника Генерального секретаря є несумісними із здійсненням будь-якої політичної діяльності. Генеральний секретар та його заступники не мають права займати будь-яку посаду або здійснювати будь-яку іншу діяльність інакше як за згодою Адміністративної ради.

(3) У випадку відсутності Генерального секретаря або неможливості виконання ним своїх обов'язків, а також у випадку, якщо посада Генерального секретаря буде вільною, обов'язки Генерального секретаря буде виконувати заступник Генерального секретаря. У випадку, коли у Генерального секретаря декілька заступників, Адміністративна рада попередньо визначає порядок заміщення ними посади Генерального секретаря.

Генеральний секретар є повноважним представником та головною посадовою особою Центру, що відповідає за керівництво, включаючи призначення штату, в відповідності з положеннями цієї Конвенції та правилами, затвердженими Адміністративною радою. На нього покладаються функції реєстратора, він уповноважений засвідчувати дійсність арбітражних рішень, прийнятих у відповідності з цією Конвенцією, а також посвідчувати їх копії.

В списки Посередників та списки Арбітрів включаються особи, що мають достатню кваліфікацію, призначені у відповідності з положеннями цієї Конвенції та висловили бажання виконувати покладені на них обов'язки.

(1) Кожна з Договірних сторін має право призначити по чотири особи в кожний із списків, при цьому ці особи можуть бути, а можуть і не бути громадянами такої Держави.

(2) Голова має право призначити в кожний із списків по десять осіб, при цьому ці особи повинні бути громадянами різних держав.

(1) Особи, включені до списків, повинні мати високі моральні якості, достатню компетентність в галузі права, комерції, економіки або фінансів для того, щоб бути в змозі приймати належні рішення. При включенні до списків арбітрів особливе значення надається компетентності такої особи в галузі права.

(2) При визначенні осіб, що включаються до списків Посередників та Арбітрів, Голова, крім того, повинен врахувати важливість забезпечення представництва в списках основних правових систем, що існують в світі, а також основних форм економічної діяльності.

(1) Особи, включенні до списків, виконують свої обов'язки на протязі відновлюваного періоду тривалістю шість років.

(2) У випадку смерті або відставки особи, включеної до списків, особа що призначила його, має право призначити іншу особу для виконання обов'язків на протязі часу, який залишився.

(3) Особи, включені до списків, виконують свої обов'язки до тих пір, поки не будуть призначені наступники.

(1) Одна і та ж особа може бути включена в обидва списки.

(2) У випадку, якщо одна і та ж особа була призначена для включення в списки кількома Договірними державами, або однією чи декількома Договірними державами та Головою, буде вважатися, що така особа призначена тим, хто першим її призначив, а у випадку, якщо ця особа є громадянином будь-якої Держави, що призначила її, то буде вважатися, що її призначила ця Держава.

(3) Про всі призначення необхідно повідомляти Генеральному секретарю, і ці призначення набувають сили з дати отримання ним такого повідомлення.

Якщо витрати Центру не покриваються за рахунок наданих ним послуг або інших надходжень, то в частині, що перевищує доходи, вони будуть покриватися за рахунок Договірних держав, членів Банку пропорційно відповідним часткам їх участі в капіталі Банку, а для держав, що не є членами Банку, у відповідності з правилами прийнятими Адміністративною радою.

Центр володіє повною міжнародно-правовою правосуб'єктністю. Правоздатність Центру включає в себе право:

а) укладати договори;

б) набувати та володіти рухомим та нерухомим майном;

в) встановлювати порядок здійснення процесуальних дій.

З метою забезпечення виконання Центром своїх функцій на території кожної Договірної держави Центр володіє імунітетами та привілеями, встановленими в цьому розділі.

Центр, його майно та активи володіють всіма видами імунітету, за виключенням випадків, коли Центр сам відмовляється від імунітету.

Голова, члени Адміністративної ради, особи, що виступають в якості Посередників або Арбітрів або членами Комітету, призначеного у відповідності з пунктом (3) статті 52, а також посадові особи та службовці Секретаріату:

а) володіють всіма видами судового імунітету по відношенню до дій, здійснених ними при виконанні їх функцій, за виключенням випадків, коли Центр сам відмовиться від імунітету;

б) не є громадянами даної держави володіють такими ж імунітетами щодо імміграційних обмежень, вимог, що стосуються реєстрації іноземців, та виконання інших обов'язків стосовно обмінних обмежень, обмежень в пересуванні, які надаються Договірною державою представникам, посадовим особам та службовцям аналогічного рангу іншою Договірною державою.

Положення статті 21 застосовуються також і до осіб, які виступають при вирішенні спорів, згідно цієї Конвенції, в якості сторін, представників, консультантів, адвокатів, свідків та експертів; однак що стосується положень, встановлених в підпункті "б" згаданої статті, то вказані положення діють тільки по відношенню до прибуття, від'їзду, а також перебування таких осіб в країні, де відбувається розгляд спору.

(1) Незалежно від місця знаходження архіви Центру користуються недоторканністю.

(2) Стосовно офіційних каналів зв'язку Центру в Договірній державі встановлюється режим, не менш сприятливий, ніж режим, встановлюваний для інших міжнародних організацій.

(1) Центр, його активи, майно та доходи, а також угоди та операції, здійснювані ним, звільняються від сплати всіх видів податків та митних зборів. Центр звільняється також від відповідальності, що стосується сплати будь-яких видів податків та митних зборів.

(2) Якщо мова не йде про громадян даної держави, то не будуть обкладатися податками і не будуть здійснюватися відрахування з сум або компенсацій, що виплачуються Центром Голові, членам Адміністративної ради, а також з посадових окладів або компенсацій, що виплачуються Центром посадовим особам та службовцям Секретаріату.

(3) Не будуть обкладатися податками суми або компенсації, що виплачуються особам, які виступають в якості Посередників, Арбітрів або членів Комітету, що створюється відповідно до пункту (3) статті 52 цієї Конвенції, якщо єдиною правовою підставою для стягнення таких податків є місцезнаходження Центру або місця розгляду спорів, або місця де здійснюються такого роду виплати.

(1) До компетенції Центру належить вирішення правових спорів, що виникають безпосередньо з відносин, пов'язаних з інвестиціями, між Договірною державою (або будь-яким уповноваженим органом Договірної держави, про який повідомлено Договірною державою Центру) та особою іншої Договірної держави, при умові наявності письмової згоди учасників спору про передачу такого спору для вирішення Центру. Сторони, що досягли такої згоди не вправі відмовитися від неї в односторонньому порядку.

(2) Під "особами Договірної держави" слід розуміти:

а) будь-яку фізичну особу, яка є громадянином Договірної держави, на відміну від Держави, що виступає в якості сторони в спорі, або до дня досягнення згоди сторонами про передачу спору для вирішення шляхом примирення чи арбітражу, або до дня реєстрації заяви у відповідності з пунктом (3) статті 28 або пунктом (3) статті 36, однак не є такою особа, яка будь-коли була громадянином Договірної держави, що виступає в якості сторони в такому спорі; а також

б) будь-яку юридичну особу, що є юридичною особою Договірної держави, відмінної від Держави, що виступає в якості сторони в спорі до дня досягнення згоди про передачу спорів Центру для вирішення шляхом примирення або арбітражу, а також будь-якою юридичною особою, що є юридичною особою Договірної держави, яка виступає в якості сторони в спорі, до дня досягнення згаданої згоди, якщо в силу контролю, який здійснюється іноземними особами по відношенню до такої юридичної особи, сторони домовились про те, щоб розглядати таку юридичну особу в якості особи іншої Договірної держави для цілей цієї Конвенції.

(3) Згода, уповноваженого органу Договірної держави, вимагає підтвердження зі сторони Держави, якщо Держава не повідомить Центр про те, що така згода не потрібна.

(4) Будь-яка Договірна держава вправі в момент ратифікації, приєднання або схвалення цієї Конвенції, а також в будь-який час після цього повідомити Центр про категорію чи категорії спорів, які підлягають або не підлягають компетенції Центру. Генеральний секретар сповістить про вказане повідомлення всім іншим Договірним державам. Вказане повідомлення не буде означати згоди, про яку йде мова в пункті (1).

Згода сторін про передачу Центру спору для вирішення методом арбітражу, згідно цієї Конвенції, означає, якщо не передбачено іншого, обов'язковість такої згоди та відмову від використання інших засобів вирішення спорів. Будь-яка Договірна держава вправі вимагати попереднього звернення до національних адміністративних або судових засобів вирішення спорів в якості умови згоди про передачу спору для арбітражного розгляду, згідно цієї Конвенції.

(1) Жодна з Договірних держав не буде забезпечувати захисту або звертатися з позовами міжнародно-правового характеру, якщо мова йде про спори між її особами та іншою Договірною державою, з приводу яких є згода про передачу чи про передачу їх в майбутньому для вирішення через арбітраж, згідно цієї Конвенції, за винятком випадків, коли Договірна держава відмовиться виконувати чи здійснювати дії у відповідності з рішенням, прийнятим по відношенню до такого спору.

(2) Дипломатичним захистом, для цілей пункту (1), не буде вважатися проведення неофіційних дипломатичних консультацій для досягнення єдиної мети - полегшення вирішення спору.

(1) Будь-яка Договірна держава або особа Договірної держави, що бажає звернутись до примирювальної процедури, звертається з відповідною заявою, складеною в письмовій формі, до Генерального секретаря, який направляє копію заяви іншій стороні.

(2) Заява повинна містити відомості з питань, які були підставою для виникнення спору, відомості про сторони та їх згоду на введення примирювальної процедури у відповідності з Правилами проведення примирювальної процедури та арбітражу.

(3) Генеральний секретар реєструє заяву, за виключенням випадків, коли на підставі інформації, яка міститься в заяві, він дійде до висновку про те, що даний спір дійсно знаходиться поза компетенцією Центру. У цьому випадку він зобов'язаний повідомити сторонам про відмову в реєстрації.

(1) Примирювальна комісія (іменована надалі "Комісія") засновується в найкоротший термін після реєстрації заяви у відповідності зі статтею 28.

(2) а) Комісія складається з одного або непарної кількості Посередників, що призначаються у відповідності із згодою сторін.

б) У випадку, якщо сторони не домовились про кількість Посередників та про порядок їх призначення, Комісія складається з трьох Посередників, по одному з яких призначає кожна із сторін, а третій, що є Головою Комісії, призначається за згодою сторін.

Якщо комісія не була заснованою на протязі 90 днів після відправлення Генеральним секретарем повідомлення про реєстрацію заяви у відповідності з пунктом (3) статті 28 або на протязі іншого терміну, про який домовились сторони, Голова Адміністративної ради за вимогою будь-якої із сторін та після консультації з обома сторонами в тій мірі, в якій це можливо, призначає ще не призначеного Посередника або Посередників.

(1) Посередником може бути призначена особа, не включена до списку Посередників, за винятком тих випадків, коли призначення здійснюється Головою Адміністративної ради у відповідності зі статтею 30.

(2) Посередники, що призначаються з осіб, не включених до списку Посередників, повинні володіти якостями, про які йшла мова в пункті (1) статті 14.

(1) Комісія сама вирішує питання про свою компетенцію.

(2) Будь-яка заява сторони, яка містить твердження про те, що розгляд даного спору знаходиться поза компетенцією Комісії, повинна бути розглянута Комісією, яка визначить, чи розглядати таку заяву як попереднє питання чи в процесі розгляду спору по суті.

Будь-яка примирювальна процедура здійснюється у відповідності з положеннями цього розділу і, якщо сторони не домовляться про інше, у відповідності з Правилами примирювальної процедури, діючими в момент, коли сторони погодились про проведення примирювальної процедури. У випадку виникнення процедурного питання, не врегульованого положеннями цього розділу або Правилами проведення примирювальної процедури та арбітражу або іншими правилами, про застосування яких сторони домовились, Комісія сама вирішує таке процедурне питання.

(1) До обов'язку Комісії входить з'ясування обставин, з приводу яких між сторонами виник спір, та докласти всіх зусиль для прийняття взаємоприйнятного для сторін рішення. З цією метою Комісія має право на будь-якій стадії розгляду спору та час від часу пропонувати сторонам умови, на яких спір може бути врегульований. Сторони зобов'язані добросовісно співробітничати з Комісією, для того щоб Комісія могла виконувати покладені на неї функції, і серйозно ставитись до рекомендацій Комісії.

(2) Якщо сторони досягнуть згоди, Комісія складає доповідь, із зазначенням спірних питань та записом про те, що сторони досягли згоди. Якщо в будь-який момент примирювальної процедури Комісія дійде до висновку про те, що досягнення згоди між сторонами малоймовірне, вона припиняє процедуру та складає доповідь, із зазначенням суті спору та записом про те, що сторонам не вдалось дійти до згоди. У випадку неявки однієї із сторін або відмови від участі у примирювальній процедурі Комісія припиняє процедуру та складає про це доповідь з записом про неявку або відмову сторони від участі в процедурі.

Якщо сторони не домовились про інше, жодна із сторін в примирювальній процедурі не має права в процесі іншої процедури вирішення спору, шляхом арбітражу чи в судовому порядку чи іншому порядку вирішення, посилатись на або використовувати будь-які висловлювання, заяви, визнання, пропозиції стосовно погодження, зробленого іншою стороною в примирювальній процедурі, а також на рекомендації Комісії.

(1) Будь-яка Договірна держава або особа Договірної держави, яка бажає звернутися до арбітражної процедури, направляє відповідну заяву, складену в письмовій формі, до Генерального секретаря, який надсилає копію заяви іншій стороні.