У разі колізії між положенням Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року та положенням іншої угоди, яку зазначено в додатку 1A до Угоди про заснування Світової організації торгівлі (далі в угодах, які зазначено в додатку 1A, - Угода СОТ), перевага віддається положенню іншої угоди настільки, наскільки це стосується колізії.

1. Генеральна угода про тарифи й торгівлю 1994 року (далі - ГАТТ 1994) складається з:

a) положень Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, датованої 30 жовтня 1947 року, доданої до Заключного акта, який прийнято після закінчення другої сесії Підготовчого комітету конференції Організації Об'єднаних Націй з питань торгівлі та зайнятості (за винятком Протоколу про тимчасове застосування), з уточненнями, доповненнями чи змінами, унесеними положеннями правових інструментів, які набрали чинності до дати набрання чинності Угодою СОТ;

b) положень зазначених нижче правових інструментів, які набрали чинності в рамках ГАТТ 1947 до дати набрання чинності Угодою СОТ:

i) протоколів та підтверджень, які стосуються тарифних поступок;

ii) протоколів про приєднання (за винятком положення "a", яке стосується тимчасового застосування й відкликання тимчасового застосування, та положення "b", яке передбачає, що частина II ГАТТ 1947 застосовується тимчасово в найбільшому обсязі та відповідно до законодавства, яке існує в день Протоколу);

iii) рішень про звільнення від зобов'язань, які надаються відповідно до статті XXV ГАТТ 1947 та які залишаються чинними в день набрання чинності Угодою СОТ-1;

iv) інших рішень договірних сторін ГАТТ 1947;

c) зазначених нижче домовленостей:

i) Домовленості про тлумачення статті II: підпункту "b" пункту 1 Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року;

ii) Домовленості про тлумачення статті XVII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року;

iii) Домовленості про положення Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, які стосуються платіжного балансу;

iv) Домовленості про тлумачення статті XXIV Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року;

v) Домовленості стосовно звільнень від зобов'язань за Генеральною угодою про тарифи й торгівлю 1994 року;

vi) Домовленості про тлумачення статті XXVIII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, а також

d) Марракеського протоколу до ГАТТ 1994.

2. Пояснювальні примітки

a. Посилання на "договірну сторону" у положеннях ГАТТ 1994 уважаються посиланнями на "члена". Посилання на "менш розвинену договірну сторону" та "розвинену договірну сторону" уважаються посиланнями на "країну-члена, що розвивається" та "розвинену країну-члена". Посилання на "Виконавчого секретаря" уважаються посиланнями на "Генерального директора СОТ".

b. Посилання на договірні сторони, які діють спільно, у статтях XV:1, XV:2, XV:8, XXXVIII та примітках Ad статей XII та XVIII, а також у положеннях про спеціальні угоди про обмін у статтях XV:2, XV:3, XV:6, XV:7 та XV:9 ГАТТ 1994 уважаються посиланнями на СОТ. Інші функції, що положеннями ГАТТ 1994 визначаються для договірних сторін, які діють спільно, розподіляються Конференцією міністрів.

c. i. Текст ГАТТ 1994 є автентичним англійською, французькою та іспанською мовами.

ii. Текст ГАТТ 1994 французькою мовою підлягає уточненню термінів, зазначених у додатку A до документа MTN.TNC/41.

iii. Автентичним текстом ГАТТ 1994 іспанською мовою є текст, який міститься в томі IV видання Основних правових інструментів і вибраних документів, за умови уточнення термінів, зазначених у додатку B до документа MTN.TNC/41.

3. a. Положення частини II ГАТТ 1994 не застосовуються до заходів, які вживаються членом відповідно до спеціального імперативного законодавства, уведеного таким членом до того, як він став договірною стороною ГАТТ 1947, яке забороняє використання, продаж чи оренду суден, побудованих чи відремонтованих за кордоном для комерційного використання між пунктами в національних водах або водах виключної економічної зони. Таке вилучення застосовується до: a) продовження дії чи негайного перегляду дії невідповідного положення такого законодавства, а також b) поправки до невідповідного положення такого законодавства так, щоб поправка не зменшувала відповідність цього положення частині II ГАТТ 1947. Це вилучення обмежується заходами, яких ужито згідно з описаним вище законодавством, про що повідомляється й уточнюється до дати набрання чинності Угодою СОТ. Якщо згодом до такого законодавства буде внесено зміни для зменшення його відповідності частині II ГАТТ 1994, воно не підпадатиме під дію цього пункту.

b. Конференція міністрів переглядає це вилучення не пізніше, ніж через п'ять років після набрання чинності Угодою СОТ, а після цього - кожні два роки доти, доки вилучення залишається чинним, для визначення, чи існують все ще умови, які стали причиною необхідності вилучення.

c. Член, заходи якого охоплено цим вилученням, щорічно подає докладне статистичне повідомлення, яке містить середню за п'ять років величину фактичних та передбачуваних обсягів поставок відповідних суден, а також додаткову інформацію про використання, продаж, оренду чи ремонт відповідних суден, які охоплено цим вилученням.

d. Член, який уважає, що це вилучення діє в такий спосіб, який виправдовує взаємне та пропорційне обмеження використання, продажу, оренди чи ремонту суден, побудованих на території члена, який вдається до вилучення, має право впроваджувати таке обмеження за умови попереднього повідомлення Конференції міністрів.

e. Це вилучення не обмежує рішень стосовно спеціальних аспектів законодавства, які охоплено цим вилученням та які погоджено в галузевих угодах або на інших форумах.

Члени цим домовляються про таке:

1. Для забезпечення транспарентності законних прав та обов'язків, що випливають з пункту 1b) статті II, характер та рівень "інших мит або зборів", що стягуються за тарифними статтями, які підлягають обкладенню зв'язаними тарифами, згаданими у цьому пункті, записуються у Розкладах поступок, які додаються до ГАТТ 1994, проти тарифної статті, до якої вони застосовуються. Вважається, що такий запис не змінює правовий характер "інших мит або зборів".

2. Датою, на яку "інші мита або збори" стають зв'язаними, для цілей статті II, є 15 квітня 1994 року. "Інші мита або збори" після цього записуються у Розкладах за рівнями, які застосовуються на цю дату. При кожних наступних переговорах щодо зміни поступки або введення нової поступки відповідною датою такої тарифної статті буде дата включення нової поступки до відповідного Розкладу. Проте дата прийняття документа, через який поступку за будь-якою окремою тарифною позицією було спочатку включено до ГАТТ 1947 або ГАТТ 1994, повинна буде і надалі записуватися у стовпчику 6 Розкладів із замінюваними аркушами.

3. "Інші мита або збори" повинні записуватися стосовно всіх пов'язаних тарифів.

4. У разі, якщо тарифна позиція вже була раніше предметом поступки, рівень "інших мит або зборів", записаний у відповідному Розкладі, не повинен бути вищим за рівень, який існував тоді, коли цю поступку було вперше включено до такого Розкладу. Кожний член СОТ має право заперечити існування "іншого мита або збору" на підставі того, що на момент початкового зв'язування певної тарифної позиції такого "іншого мита або збору" не існувало, а також відповідність записаного рівня будь-якого "іншого мита або збору" та попереднього рівня зв'язаного тарифу протягом трьох років після набрання чинності Угодою СОТ або трьох років після передачі на зберігання Генеральному директорові СОТ документа, яким такий Розклад включається до ГАТТ 1994, залежно від того, що відбудеться пізніше.

5. Внесення "інших мит та зборів" до Розкладів не повинен обмежувати їх відповідності правам та обов'язкам членів за ГАТТ 1994, за винятком тих прав, на які поширюється пункт 4. Всі члени СОТ зберігають за собою право у будь-який час заперечити відповідність будь-якого "іншого мита або збору" таким обов'язкам.

6. Для цілей цієї Домовленості положення Статей XXII та XXIII ГАТТ 1994 застосовуються у тому вигляді, у якому вони розроблені й застосовуються за Домовленістю про вирішення спорів.

7. "Інші мита та збори", які не включено до Розкладу на момент передачі на зберігання документа, яким такий Розклад включається до ГАТТ 1994, Генеральному директорові Договірних Сторін (до набрання чинності Угодою СОТ, або Генеральному директорові СОТ (після набрання чинності Угодою СОТ), не повинні надалі додаватися до нього, і жодні "інші мита та збори", записані на рівні, меншому за той, що існує на відповідну дату, не повинні відновлюватися до цього рівня, якщо тільки такі додавання або зміни не буде зроблено протягом шести місяців після передачі документа на зберігання.

8. Рішення у пункті 2 щодо дати, яка застосовується до кожної поступки, для цілей пункту 1b) статті II ГАТТ 1994 замінює собою рішення щодо відповідної дати, яке було прийнято 26 березня 1980 року (BISD 27S/24).

Члени,

відзначаючи, що стаття XVII передбачає зобов'язання членів СОТ щодо діяльності державних торгових підприємств, яку зазначено у пункті 1 статті XVII і яка повинна відповідати загальним принципам недискримінації, встановленим ГАТТ 1994 для урядових заходів щодо імпорту чи експорту, здійснюваного приватними комерсантами;

відзначаючи також, що члени СОТ дотримуються своїх зобов'язань за ГАТТ 1994 стосовно урядових заходів щодо державних торгових підприємств;

визнаючи, що ця Домовленість не обмежує принципів, передбачених у статті XVII;

цим домовляються про таке:

1. Для забезпечення транспарентності діяльності державних торгових підприємств члени СОТ повинні повідомляти про такі підприємства Раді з торгівлі товарами для розгляду їх робочою групою, яку буде засновано згідно з пунктом 5, відповідно до такого робочого визначення:

"Урядові і неурядові підприємства, зокрема Маркетингові доми, яким було надано виняткові або особливі права чи привілеї, у тому числі законодавчі або конституційні повноваження, при здійсненні яких вони впливають шляхом купівлі чи продажу на рівень або напрямок імпорту чи експорту".

Така вимога щодо повідомлення не поширюється на імпорт товарів, призначених для безпосереднього або кінцевого споживання для урядових цілей або використання таким підприємством, як зазначено вище, але ні в якому разі не для перепродажу чи використання у виробництві товарів, призначених для продажу.

2. Кожний член СОТ повинен проводити перегляд своєї політики стосовно подання повідомлень щодо державних торгових підприємств до Ради з торгівлі товарами з урахуванням положень цієї Домовленості. При проведенні таких переглядів кожний член повинен мати на увазі необхідність забезпечення максимально можливої транспарентності у своїх повідомленнях з тим, щоб надати можливість для об'єктивної оцінки характеру діяльності таких підприємств, а також впливу їхньої діяльності на міжнародну торгівлю.

3. Повідомлення здійснюються відповідно до анкети про державну торгівлю, прийнятої 24 травня 1960 року (BISD 9S/184-185), причому зрозуміло, що члени повідомляють про підприємства, зазначені у пункті 1, незалежно від того, чи мав насправді місце імпорт або експорт товарів.

4. Будь-який член СОТ, який має підставу вважати, що інший член не виконав належним чином свого зобов'язання щодо повідомлення, може привернути увагу такого члена до цього питання. Якщо питання не буде вирішено задовільним чином, він може зробити зустрічне повідомлення до Ради з торгівлі товарами для розгляду його робочою групою, заснованою згідно з пунктом 5, одночасно повідомивши про це такого члена.

5. При Раді з торгівлі товарами створюється робоча група для розгляду повідомлень та зустрічних повідомлень. Ґрунтуючись на результатах такого розгляду та без обмеження положень пункту 4(c) статті XVII, Рада з торгівлі товарами може давати рекомендації стосовно того, чи зроблено повідомлення належним чином, а також стосовно необхідності надання додаткової інформації. Ґрунтуючись на отриманих повідомленнях, робоча група також вивчає, чи заповнено зазначену вище анкету про державну торгівлю належним чином, та розглядає повноту інформації про державні торгові підприємства, про які повідомляється відповідно до пункту 1. Вона також розробляє наочний перелік, у якому показано характер стосунків між урядами та підприємствами, а також характер діяльності, яку ведуть такі підприємства, що може бути придатним для цілей статті XVII. Зрозуміло, що Секретаріат надаватиме робочій групі документ із загальним оглядом тієї діяльності державних торгових підприємств, яка стосується міжнародної торгівлі. Членство у робочій групі є відкритим для всіх членів СОТ, що заявлять про своє бажання взяти участь у її роботі. Група повинна провести збори протягом одного року після набрання чинності Угодою СОТ, а також проводити їх принаймні щороку після цього. Вона щорічно звітує перед Радою з торгівлі товарами.-(2)

Члени,

визнаючи положення Статей XII та XVIII:B ГАТТ 1994 та Декларації про торговельні заходи, що вживаються у зв'язку з платіжним балансом, прийнятої 28 листопада 1979 року (BISD 26S/205-209, у цій домовленості іменується Декларація 1979), і з метою внесення ясності у ці положення-1;

цим домовляються про таке:

Застосування заходів

1. Члени СОТ підтверджують своє зобов'язання публічно оголошувати якомога скоріше розклади відміни заходів щодо обмеження імпорту, які вживаються у зв'язку з платіжним балансом. Зрозуміло, що такі розклади можуть змінюватися за необхідністю з тим, щоб урахувати зміни ситуації з платіжним балансом. У будь-якому разі, коли член СОТ не оголосить публічно цього розкладу, такий член повинен дати обґрунтування причин цього.

2. Члени СОТ підтверджують своє зобов'язання надавати перевагу тим заходам, які справляють найменш руйнівний вплив на торгівлю. Вважається, що такі заходи (які у цій Домовленості іменуються цінові заходи) уключають додаткові імпортні збори, вимоги про внесення депозитів імпортерами або інші рівноцінні торговельні заходи, що відбиваються на ціні імпортованих товарів. Зрозуміло, що незалежно від положень статті II цінові заходи, які вживаються у зв'язку з платіжним балансом, можуть застосовуватися членом СОТ додатково до мит, передбачених у його Розкладі. Крім того, такий член повинен згідно з процедурою повідомлення, передбаченою у цій Домовленості, чітко і окремо зазначити суму, на яку ціновий захід перевищує зв'язане мито.

3. Члени СОТ повинні намагатися уникнути накладення нових кількісних обмежень у зв'язку з платіжним балансом, якщо тільки через критичну ситуацію платіжного балансу цінові заходи не можуть припинити різкого погіршення положення із зовнішніми платежами. У таких випадках, коли член СОТ застосовує кількісні обмеження, він повинен дати обґрунтування причин, за яких цінові заходи не є достатнім інструментом для врегулювання ситуації з платіжним балансом. Член СОТ, що вдається до кількісних обмежень, повинен вказувати у ході подальших консультацій на прогрес, якого він досяг у значному зменшенні кількості та обмежувальному впливові таких заходів. Зрозуміло, що стосовно одного товару може вживатися не більше одного виду заходів щодо обмеження імпорту у зв'язку з платіжним балансом.

4. Члени СОТ підтверджують, що заходи щодо обмеження імпорту, які вживаються у зв'язку з платіжним балансом, можуть застосовуватися лише для регулювання загального рівня імпорту і не можуть перевищувати тієї міри, якою вони є необхідними для врегулювання ситуації з платіжним балансом. З метою зведення до мінімуму будь-яких побічних наслідків протекціоністського характеру, член СОТ повинен здійснювати обмеження у транспарентній формі. Органи влади імпортуючого члена СОТ повинні дати задовільне обґрунтування критеріїв, які використовуються для визначення того, які товари підлягають дії обмежень. Як це передбачено у пункті 3 статті XII та пункті 10 статті XVIII, члени СОТ можуть у разі певних життєво необхідних товарів відмінити або обмежити додаткові збори, які застосовуються до всього імпорту, або інші заходи, які вживаються у зв'язку з платіжним балансом. Термін "життєво необхідні товари" означає товари, які задовольняють основні потреби споживання або які сприяють зусиллям члена СОТ поліпшити ситуацію з платіжним балансом, наприклад основні засоби виробництва або сировинні матеріали, необхідні для виробництва. При застосуванні кількісних обмежень член СОТ повинен використовувати вибіркове ліцензування лише тоді, коли цього неможливо уникнути, і поступово його відміняти. Щодо вибору критеріїв, які використовуються для визначення допустимих кількостей та вартостей товарів для імпорту, повинно надаватися відповідне обґрунтування.

Процедури консультацій з питань платіжного балансу

5. Комітет з обмежень у зв'язку з платіжним балансом (який у цій Домовленості іменується Комітет) проводить консультації з метою розгляду всіх заходів щодо обмеження імпорту, які вживаються у зв'язку з платіжним балансом. Членство у Комітеті є відкритим для всіх членів СОТ, що заявлять про своє бажання взяти участь у його роботі. Комітет дотримується процедур консультацій з питань обмежень, що здійснюються у зв'язку з платіжним балансом, затверджених 28 квітня 1970 року (BISD 18S/48-53, які у цій Домовленості іменуються повні процедури консультацій), відповідно до положень, викладених нижче.

6. Член СОТ, що застосовує нові обмеження або піднімає загальний рівень вже існуючих обмежень шляхом значної інтенсифікації відповідних заходів, повинен вступити в консультації з Комітетом протягом чотирьох місяців після прийняття таких заходів. Член, який приймає такі заходи, може вимагати, щоб консультація проводилася відповідно до пункту 4(a) статті XII або пункту 12 (a) статті XVIII залежно від того, яка з них є придатною для цього. Якщо такої вимоги не зроблено, Голова Комітету повинен запропонувати членові СОТ провести таку консультацію. Фактори, які можуть розглядатися у ході такої консультації, включають, inter alia, введення нових видів обмежувальних заходів у зв'язку з платіжним балансом або збільшення рівня обмежень чи кола охоплених ними товарів.

7. Усі обмеження, що застосовуються у зв'язку з платіжним балансом, повинні періодично переглядатися Комітетом відповідно до пункту 4b) статті XII або пункту 12b) статті XVIII при можливості зміни періодичності консультацій за домовленістю з членом СОТ, що бере участь у них, або згідно з процедурою окремого перегляду, яку може рекомендувати Генеральна рада.