Уряди Австралійської Федерації, Королівства Бельгії, Сполучених Штатів Бразилії, Бірми, Канади, Цейлону, Республіки Чилі, Китайської Республіки, Республіки Куба, Чехословацької Республіки, Французької Республіки, Індії, Лівану, Великого Герцогства Люксембург, Королівства Нідерландів, Нової Зеландії, Королівства Норвегії, Пакистану, Південної Родезії, Сирії, Південно-Африканського Союзу, Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії та Сполучених Штатів Америки:

визнаючи, що їхні відносини у сфері торгівлі та економічної діяльності повинні бути спрямовані на підвищення рівня життя, забезпечення повної зайнятості та значного і постійного зростання реального доходу й ефективного попиту, повне використання світових ресурсів та розширення виробництва й обміну товарів,

бажаючи сприяти цим цілям шляхом укладення взаємних та взаємовигідних домовленостей, спрямованих на значне зниження тарифів та інших бар'єрів у торгівлі і на усунення дискримінаційного режиму в міжнародній торгівлі,

через своїх Представників домовилися про наступне:

1. Щодо мит та митних зборів будь-якого роду, накладених на імпорт чи експорт, або у зв'язку з ними, або накладених на міжнародні платежі за імпорт чи експорт, а також стосовно методу стягнення таких мит і зборів та всіх правил і формальностей у зв'язку з імпортом та експортом, а також всіх питань, зазначених у параграфах 2 і 4 Статті III(*), будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються будь-якою стороною, що домовляється, відносно будь-якого товару, що походить з будь-якої іншої країни чи призначений для будь-якої іншої країни, повинні негайно і безумовно надаватися аналогічному товару, що походить із території всіх інших сторін чи призначений для території всіх інших сторін.

2. Положення параграфа 1 цієї Статті не повинні вимагати усунення будь-яких преференцій відносно імпортних мит чи зборів, які не перевищують рівнів, передбачених параграфом 4 цієї Статті, і які підпадають під наступні описи:

(a) преференції, діючі виключно між двома чи більше територіями, переліченими у Додатку А, з виконанням умов, викладених у ньому;

(b) преференції, діючі винятково між двома чи більше територіями, які на 1 липня 1939 року були пов'язані спільним суверенітетом або відношеннями протекторату чи сюзеренітету і які перелічені у Додатках B, C і D, з виконанням умов, викладених у них;

(c) преференції, діючі винятково між Сполученими Штатами Америки та Республікою Куба;

(d) преференції, діючі винятково між сусідніми країнами, перелічені у Додатках E та F.

3. Положення параграфа 1 не повинні застосовуватися до преференцій між країнами, які раніше утворювали частини Оттоманської Імперії і відокремилися від неї 24 липня 1923 року, за умови, що такі преференції схвалені параграфом 5(1) Статті XXV, який повинен застосовуватися у цьому випадку згідно з параграфом 1 Статті XXIX.

4. Межа преференції(*) на будь-який товар, преференція відносно якого дозволена параграфом 2 цієї Статті, але не зазначена окремо як максимальна межа преференції у відповідному Розкладі, доданому до цієї Угоди, не повинна перевищувати:

(a) щодо мит чи зборів на будь-який товар, включений до такого Розкладу, різниці між ставкою найбільшого сприяння та преференційною ставкою, встановленими Розкладом; у випадку, якщо преференційна ставка не передбачена, для всіх цілей цього параграфа преференційна ставка повинна братися на рівні, який діяв на 10 квітня 1947 року, а у випадку, якщо не передбачена ставка найбільшого сприяння, межа не повинна перевищувати різниці між ставкою найбільшого сприяння та преференційною ставкою, які існували на 10 квітня 1947 року;

(b) щодо мит та зборів на будь-який товар, не включений до відповідного Розкладу, різниці між ставкою найбільшого сприяння та преференційною ставкою, які існували на 10 квітня 1947 року.

Стосовно сторін, визначених у Додатку G, дата 10 квітня 1947 року, зазначена у підпараграфах (a) і (b) цього параграфа, повинна бути замінена відповідними датами, визначеними цим Додатком.

1. (a) Кожна сторона повинна надавати торгівлі інших сторін режим не менш сприятливий, ніж той, що передбачається відповідною Частиною відповідного Розкладу, доданого до цієї Угоди.

(b) Товари, описані у Частині I Розкладу, який відноситься до будь-якої сторони, і які походять з територій інших сторін, повинні при імпорті на територію, до якої відноситься Розклад, і з виконанням термінів, умов та застережень, встановлених Розкладом, бути звільнені від звичайних мит, які перевищують мита, встановлені та передбачені Розкладом. Такі товари повинні також бути звільнені від усіх інших мит чи зборів будь-якого роду, що накладаються на імпорт чи у зв'язку з імпортом, які перевищують ті мита та збори, що були встановлені на день укладення цієї Угоди або мали б прямо і обов'язково накладатися після укладення Угоди відповідно до законодавства імпортуючої території, чинного на день укладення Угоди.

(c) Товари, описані у Частині II Розкладу, який відноситься до будь-якої сторони, і які походять з територій, що відповідно із Статтею I мають право користуватися преференційним режимом при імпорті на територію, до якої відноситься Розклад, повинні при їх імпорті на таку територію з виконанням термінів, умов та застережень, встановлених Розкладом, звільнятися від звичайних мит, які перевищують мита, встановлені та передбачені Частиною II цього Розкладу. Такі товари повинні також бути звільнені від усіх інших мит чи зборів будь-якого роду, що накладаються на імпорт чи у зв'язку з ним, які перевищують ті мита та збори, що були встановлені на день укладення цієї Угоди або мали б прямо і обов'язково накладатися після укладення Угоди відповідно до законодавства імпортуючої території, чинного на день укладення Угоди. Ніщо в цій Статті не повинно перешкоджати будь-якій стороні зберегти свої вимоги, існуючі на день укладення цієї Угоди, щодо того, які товари можуть ввозитися за преференційними ставками мита.

2. Ніщо у цій Статті не повинно перешкоджати будь-якій стороні накладати у будь-який час на імпорт будь-якого товару:

(a) збір, еквівалентний внутрішньому податку, який накладається відповідно до положень параграфа 2 Статті III(*) відносно аналогічного товару вітчизняного виробництва чи товару, з якого імпортований товар був повністю або частково виготовлений чи вироблений;

(c) плату або інші збори, що відповідають вартості наданих послуг.

3. Жодна сторона не повинна змінювати свій метод визначення оподатковуваної вартості чи конвертації валюти таким чином, щоб це знижувало цінність будь-яких поступок, передбачених відповідним Розкладом, доданим до цієї Угоди.

4. У випадку, якщо будь-яка сторона встановить, збереже чи дозволить, формально чи фактично, монополію на імпорт будь-якого товару, зазначеного у відповідному Розкладі, доданому до цієї Угоди, така монополія не повинна, окрім випадків, передбачених цим Розкладом чи в інший спосіб погоджених сторонами, які початково вели переговори з питань поступок, функціонувати таким чином, щоб надавати захист, середній рівень якого перевищує рівень захисту, передбаченого цим Розкладом. Положення цього параграфа не повинні обмежувати використання сторонами будь-якої форми допомоги вітчизняним виробникам, дозволеної іншими положеннями цієї Угоди.(*)

5. У випадку, якщо будь-яка сторона вважає, що товар не отримує від іншої сторони режиму, який, на думку першої сторони, передбачається поступкою, наданою відповідним Розкладом, доданим до Угоди, вона повинна звернути на це увагу безпосередньо іншої сторони. У випадку, якщо остання погодиться з тим, що передбачений режим відповідає тому, який вимагає перша сторона, але заявить, що такий режим не може бути наданий через те, що суд або інша відповідна установа постановили, що цей товар не може бути класифікований за тарифним законодавством цієї сторони, з тим, щоб дозволити режим, передбачений цією Угодою, - обидві сторони разом з будь-якими іншими суттєво зацікавленими сторонами повинні без затримок вступити у подальші переговори з метою врегулювання питання на компенсаційній основі.

6. (a) Специфічні мита та збори, включені у Розклади, які відносяться до тих сторін, що є членами Міжнародного валютного фонду, та межі преференції щодо специфічних мит та зборів, які застосовуються такими сторонами, виражаються у відповідній валюті за паритетним курсом, прийнятим чи тимчасово визнаним Міжнародним валютним фондом на день укладання цієї Угоди. Відповідно, у випадку, якщо паритетний курс буде знижено відповідно до Статуту Міжнародного валютного фонду більше ніж на двадцять відсотків, такі специфічні мита і збори та межі преференцій можуть бути скориговані для врахування такого зниження; за умови, що СТОРОНИ, ЩО ДОМОВЛЯЮТЬСЯ (тобто сторони, які спільно діють згідно з Статтею XXV), погодяться, що такі корективи не знизять цінність поступок, передбачених відповідним Розкладом чи у будь-якому іншому місці цієї Угоди, при цьому належна увага повинна приділятися всім факторам, які можуть впливати на необхідність чи терміновість здійснення таких коректив.

(b) Аналогічні положення повинні застосовуватися до будь-якої сторони, яка не є членом Фонду, починаючи з дня, коли така сторона стане членом Фонду чи укладе спеціальну валютну угоду відповідно до Статті XV.

7. Цим встановлюється, що Розклади, додані до цієї Угоди, є невід'ємною частиною Частини I цієї Угоди.

1. Сторони визнають, що внутрішні податки й інші внутрішні збори та закони, правила та вимоги, які стосуються внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розподілу чи використання товарів, а також правила внутрішнього кількісного регулювання, які встановлюють вимоги щодо змішування, переробки чи використання товарів у певних кількостях чи пропорціях, не повинні застосовуватися до імпортованих чи вітчизняних товарів таким чином, щоб створювати захист для вітчизняного виробництва.(*)

2. Товари, які походять з території будь-якої сторони, імпортовані на територію будь-якої іншої сторони, не повинні підпадати, прямо чи опосередковано, під внутрішні податки та інші внутрішні збори будь-якого роду, які перевищують податки та збори, що прямо чи опосередковано застосовуються до аналогічних вітчизняних товарів. Більш того, жодна сторона не повинна будь-яким іншим чином застосовувати внутрішні податки чи інші внутрішні збори до імпортованих чи вітчизняних товарів таким чином, щоб це суперечило принципам, викладеним у параграфі 1.(*)

3. Щодо будь-якого існуючого внутрішнього податку, який не сумісний з положеннями параграфа 2, але застосування якого спеціально дозволено торговельною угодою, що діяла на 10 квітня 1947 року, і відповідно до якої встановлена верхня межа імпортного мита на оподатковуваний товар, сторона, яка накладає цей податок, повинна мати право відкласти застосування положень параграфа 2 до такого податку до того часу, коли вона може були звільнена від зобов'язань за такою торговельною угодою з метою отримання дозволу на збільшення такого мита до розміру, необхідного для компенсації за скасування тієї частини податку, яка має протекціоністський характер.

4. Товарам, що походять з території будь-якої сторони, імпортованим на територію будь-якої іншої сторони, повинен надаватися режим не менш сприятливий, ніж режим, який надається аналогічним товарам національного походження, щодо всіх законів, правил та вимог, які стосуються внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розподілу чи використання товарів. Положення цього параграфа не повинні перешкоджати застосуванню диференційованих внутрішніх зборів за транспортування, які залежать винятково від економічних умов експлуатації транспортних засобів, а не від національного походження товару.

5. Жодна сторона не повинна встановлювати чи застосовувати будь-які правила внутрішнього кількісного регулювання щодо змішування, переробки чи використання товарів у певних кількостях чи пропорціях, які вимагають, прямо чи опосередковано, що будь-яка певна кількість або частка будь-якого товару, який є предметом регулювання, повинна постачатися із вітчизняних джерел. Більш того, жодна сторона не повинна будь-яким іншим чином застосовувати правила внутрішнього кількісного регулювання таким чином, щоб це суперечило принципам, викладеним у параграфі 1.(*)

6. Положення параграфа 5 не повинні застосовуватися для будь-яких правил внутрішнього кількісного регулювання, які були чинними на території будь-якої сторони на 1 липня 1939 року, 10 квітня 1947 року чи 24 березня 1948 року на вибір цієї сторони; за умови, що будь-які такі правила, які суперечать положенням параграфа 5, не повинні змінюватися на шкоду імпорту і повинні розглядатися як мито для цілей переговорів.

7. Жодне правило внутрішнього кількісного регулювання щодо змішування, переробки чи використання товарів у певних кількостях чи пропорціях не повинно застосовуватися таким чином, щоб будь-яка така кількість чи частка розподілялися між зовнішніми джерелами постачання.

8. (a) Положення цієї Статті не повинні застосовуватися до законів, правил чи вимог, регулюючих закупку урядовими установами товарів, які купуються для урядових цілей, а не для комерційного перепродажу чи для використання у виробництві товарів для комерційного продажу.

(b) Положення цієї Статті не повинні перешкоджати виплаті субсидій винятково вітчизняним виробникам, включаючи виплати вітчизняним виробникам за рахунок надходжень від внутрішніх податків чи зборів, які застосовуються відповідно до положень цієї Статті, а також субсидії у формі урядових закупок вітчизняних товарів.

9. Сторони визнають, що внутрішні заходи по контролю максимальних цін, навіть якщо вони і відповідають іншим положенням цієї Статті, можуть завдавати шкоду інтересам сторін, які постачають імпортовані товари. Відповідно, сторони, які застосовують такі заходи, повинні брати до уваги інтереси експортуючих сторін з метою максимально повністю запобігти завдання такої шкоди.

10. Положення цієї Статті не повинні перешкоджати будь-якій стороні встановлювати чи застосовувати правила внутрішнього кількісного регулювання відносно відзнятих кінематографічних фільмів, які задовольняють вимогам Статті IV.

У випадку, якщо будь-яка сторона встановить чи застосує правила внутрішнього кількісного регулювання щодо відзнятих кінематографічних фільмів, такі правила повинні бути у формі демонстраційних квот, які повинні відповідати наступним вимогам:

(a) демонстраційні квоти можуть вимагати демонстрації кінематографічних фільмів національного походження протягом певної мінімальної частки всього обсягу екранного часу, фактично використаного протягом певного періоду тривалістю не менше одного року, для комерційної демонстрації всіх фільмів будь-якого походження, і повинні обчислюватися на основі екранного часу на кінотеатр на рік чи в еквівалентному показнику;

(b) за винятком екранного часу, зарезервованого для фільмів національного походження відповідно до демонстраційної квоти, екранний час, включаючи час, звільнений адміністративним розпорядженням від екранного часу, зарезервованого для фільмів національного походження, не повинен, формально чи фактично, розподілятися між джерелами постачання;

(c) незважаючи на положення підпараграфа (b) цієї Статті, будь-яка сторона має право застосовувати демонстраційні квоти, задовольняючі вимогам підпараграфа (a) цієї Статті, які резервують мінімальну частку екранного часу для фільмів певного походження із джерел інших, ніж сторона, яка накладає такі демонстраційні квоти, за умови, що жодна така мінімальна частка екранного часу не повинна перевищувати рівень, діючий на 10 квітня 1947 року;

(d) демонстраційні квоти повинні бути предметом переговорів з метою їх обмеження, лібералізації чи скасування.

1. Товари (включаючи багаж), а також судна та інші транспортні засоби повинні вважатися такими, що знаходяться в транзиті через територію сторони, якщо проходження через таку територію, з перевантаженням, складуванням, дробленням чи зміною виду транспорту або без таких операцій, є лише частиною повного шляху, який починається і завершується за межами кордонів сторони, через територію якої проходить рух. Рух такого характеру в цій Статті називається "транзитний рух".

2. Повинна існувати свобода транзиту через територію кожної сторони за маршрутами, найбільш зручними для міжнародного транзиту, для транзитного руху на територію інших сторін чи з територій інших сторін. Не повинна робитися жодна різниця, основана на прапорі суден, місця походження, відправлення, в'їзду, виїзду чи призначення або на будь-яких обставинах, що стосуються власності на товари, судна чи інші транспортні засоби.

3. Будь-яка сторона має право вимагати, щоб транзитний рух через її територію починався з відповідної вхідної митниці, але, окрім випадків невиконання застосованих законів та правил, такий рух з території інших сторін чи на територію інших країн не повинен зазнавати будь-яких непотрібних затримок чи обмежень і повинен бути звільнений від мит та від усіх транзитних мит чи інших зборів, що накладаються відносно транзиту, за винятком зборів за транспортування чи зборів, що відповідають адміністративним витратам, які спричиняються транзитом, чи відповідають вартості наданих послуг.

4. Усі збори та правила, які застосовуються сторонами до транзитного руху на території інших сторін чи з територій інших сторін, повинні бути помірними та враховувати умови транзиту.

5. Щодо всіх зборів, правил та формальностей у зв'язку з транзитом кожна сторона повинна надавати транзитному руху на територію будь-якої іншої сторони чи з території будь-якої іншої сторони режим не менш сприятливий, ніж режим, який надається транзитному руху до будь-якої чи з будь-якої третьої країни.(*)

6. Кожна сторона повинна надавати товарам, які пройшли транзитом через територію будь-якої іншої сторони, режим не менш сприятливий, ніж режим, який би надавався таким товарам у випадку, якщо б вони транспортувалися з місця походження до місця призначення без проходження через територію такої іншої сторони. Однак будь-яка сторона повинна мати право застосовувати свої вимоги про пряме відвантаження, існуючі на день укладення цієї Угоди, щодо будь-яких товарів, для яких таке пряме відвантаження є обов'язковою умовою отримання дозволу на ввезення товарів за преференційними ставками мита або для яких таке пряме відвантаження стосується встановленого стороною методу оцінки вартості для цілей стягнення мита.

7. Положення цієї Статті не повинні застосовуватися до транзитного руху літаків, але повинні застосовуватися до повітряного транзиту товарів (включаючи багаж).

1. Сторони визнають, що демпінг, через який товари однієї країни потрапляють на ринок іншої країни за вартістю меншою, ніж нормальна вартість товарів, повинен осуджуватися, якщо він спричиняє матеріальну шкоду чи створює загрозу матеріальної шкоди промисловості, створеній на території сторони, чи значно затримує створення вітчизняної промисловості. Для цілей цієї Статті слід вважати, що товар потрапляє на ринок імпортуючої країни за вартістю, меншою, ніж його нормальна вартість, якщо ціна товару, який експортується з однієї країни в іншу:

(a) нижча за порівняну ціну при звичайному ході торгівлі на аналогічний товар, призначений для споживання в експортуючій країні, або

(b) за відсутності такої внутрішньої ціни нижча за

(i) найвищу порівняну ціну на аналогічний товар, призначений для експорту до будь-якої третьої країни при звичайному ході торгівлі, або

(ii) вартість виробництва товару в країні походження, до якої додані помірні додаткові витрати на продаж та прибуток.

В обох випадках необхідно робити належну поправку на розбіжності в умовах продажу, розбіжності в оподаткуванні та інші розбіжності, які впливають на порівнюваність цін.(*)

2. З метою усунення чи попередження демпінгу сторона може стягувати з будь-якого товару, який постачається у демпінговому порядку, антидемпінгове мито у розмірі, що не перевищує демпінгову маржу для цього товару. Для цілей цієї Статті, демпінгова маржа є різницею в цінах, визначеною відповідно до положень параграфа 1.(*)

3. Ніяке компенсаційне мито не може стягуватися з будь-якого товару, що походить з території будь-якої сторони, який імпортується на територію іншої сторони, у розмірі, який перевищує суму дотації чи субсидії, щодо яких було визначено, що вони прямо чи опосередковано надавалися на виробництво, виготовлення чи експорт такого товару у країні походження чи експорту, включаючи будь-яку спеціальну субсидію на транспортування певного товару. Термін "компенсаційне мито" повинен означати спеціальне мито, яке стягується з метою усунення дії будь-якої дотації чи субсидії, наданої, прямо чи опосередковано, на виробництво, виготовлення чи експорт будь-якого товару.(*)

4. Ніякий товар, що походить з території будь-якої сторони, який імпортується на територію будь-якої іншої сторони, не повинен обкладатися антидемпінговим чи компенсаційним митом через звільнення такого товару від мит чи податків, якими обкладається аналогічний товар, призначений для споживання у країні походження чи експорту, чи по причині повернення сплачених таких мит або податків.

5. Ніякий товар, що походить з території будь-якої сторони, який імпортується на територію будь-якої іншої сторони, не повинен обкладатися одночасно антидемпінговим і компенсаційним митом для усунення наслідків одного й того ж випадку демпінгу чи субсидування експорту.

6. (a) Жодна сторона не повинна стягувати будь-яке антидемпінгове чи компенсаційне мито з імпорту будь-якого товару, що походить з території іншої сторони, якщо вона не встановить, що ефект демпінгу чи субсидування, відповідно, є таким, який спричиняє або створює загрозу спричинення матеріальної шкоди вітчизняній промисловості чи може значно матеріально затримувати створення вітчизняної промисловості.

(b) СТОРОНИ можуть надавати звільнення від вимог підпараграфа (a) цього параграфа для того, щоб дозволити стороні стягувати антидемпінгове чи компенсаційне мито на імпорт будь-якого товару з метою усунення дії демпінгу чи субсидування, які спричиняють чи створюють загрозу спричинення матеріальної шкоди промисловості на території іншої сторони, яка експортує такий товар на територію імпортуючої сторони. СТОРОНИ повинні надавати звільнення від вимог підпараграфа (a) цього параграфа для того, щоб дозволити стягнення компенсаційного мита у випадках, коли вони визначать, що субсидія спричиняє чи створює загрозу спричинення матеріальної шкоди промисловості на території іншої сторони, яка експортує відповідний товар на територію імпортуючої сторони.(*)

(c) Проте, за виняткових обставин, якщо затримка може призвести до шкоди, яку важко виправити, сторона може стягувати компенсаційне мито з метою, визначеною підпараграфом (b) цього параграфа без попереднього погодження зі СТОРОНАМИ, за умови, що про таку дію необхідно негайно повідомити СТОРОНИ і що компенсаційне мито повинно бути без затримок скасовано, якщо СТОРОНИ будуть з ним незгодні.

7. Система стабілізації внутрішніх цін чи доходів вітчизняних виробників первинного товару незалежно від руху експортних цін, в результаті якої іноді при продажі товару на експорт ціна є нижчою за порівнювану ціну, яка виставляється покупцям на аналогічний товар на внутрішньому ринку, повинна розглядатися як така, що не спричиняє матеріальної шкоди у значенні параграфа 6, якщо шляхом консультацій зі сторонами, які суттєво зацікавлені в такому товарі, визначено, що:

(a) результатом системи також був продаж товару на експорт за ціною, вищою за порівнювану ціну, яка виставляється покупцям на аналогічний товар на внутрішньому ринку, та

(b) система функціонує таким чином чи то завдяки ефективному регулюванню виробництва, чи з інших причин, що вона не створює надлишкового стимулювання експорту чи іншим шляхом не спричиняє серйозного обмеження інтересів інших сторін.

1. Сторони повинні визнавати чинність загальних принципів оцінки, передбачених наступними параграфами цієї Статті, і вони зобов'язуються втілювати такі принципи щодо всіх товарів, які підлягають стягненню мит чи інших зборів,(*) або імпортним чи експортним обмеженням, основаним на вартості товару чи регульованим будь-яким способом на основі вартості. Більш того, вони повинні, на вимогу іншої сторони, переглянути дію будь-яких своїх законів чи правил стосовно оцінки вартості для митних цілей у світлі цих принципів. СТОРОНИ можуть вимагати від сторін звітів про заходи, вжиті ними на виконання положень цієї Статті.

2. (a) Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*)

(b) Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*)

(c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпараграфа (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.(*)

3. Оцінка будь-якого імпортованого товару для митних цілей не повинна включати суми будь-якого внутрішнього податку, застосованого в країні походження чи експорту, від якого імпортований товар був звільнений або який був чи буде знятий шляхом повернення сплаченої суми.

4. (a) У випадку, коли інше не передбачено цим параграфом, якщо стороні для цілей параграфа 2 цієї Статті необхідно конвертувати в свою власну валюту ціну, виражену у валюті іншої країни, обмінний курс для кожної валюти, що має бути використаний, повинен базуватися на паритетному курсі, встановленому у порядку, передбаченому Статутом Міжнародного валютного фонду, чи на обмінному курсі, визнаному Фондом, чи на паритетному курсі, встановленому відповідно до спеціальної валютної угоди, укладеної згідно з Статтею XV цієї Угоди.

(b) У випадках, коли не існує такого встановленого паритетного курсу чи такого визнаного обмінного курсу, курс конвертації повинен реально відображати поточну вартість кожної валюти при комерційних трансакціях.

(c) Сторони за погодженням з Міжнародним валютним фондом повинні виробити правила, які регулюють конвертацію сторонами будь-якої іноземної валюти, відносно якої відповідно до Статуту Міжнародного валютного фонду постійно застосовуються множинні обмінні курси. Будь-яка сторона може застосовувати такі правила відносно таких іноземних валют для цілей параграфа 2 цієї Статті як альтернативу паритетним курсам. Доки такі правила не будуть прийняті СТОРОНАМИ, будь-яка сторона може застосовувати відносно будь-якої такої іноземної валюти правила конвертації для цілей параграфа 2 цієї Статті, які реально відображають вартість такої іноземної валюти у комерційних трансакціях.

(d) Ніщо у цьому параграфі не повинно тлумачитися як вимога до будь-якої сторони змінити метод конвертації валют для митних цілей, який застосовується на її території на день укладення цієї Угоди, якщо така зміна призвела б до загального збільшення суми мит, що підлягають сплаті.

5. Базис і методи визначення вартості товарів, які підпадають під обкладання митом чи іншими зборами або імпортні чи експортні обмеження, основані на вартості товару чи регульовані будь-яким способом на основі вартості, повинні бути стабільними і оприлюдненими достатньою мірою для того, щоб надати можливість комерсантам з достатньою впевненістю оцінити вартість товарів для митних цілей.

1. (a) Усі збори та платежі будь-якого характеру (окрім імпортних та експортних мит та окрім податків, які підпадають під сферу дії Статті III), що накладаються сторонами на імпорт чи експорт або у зв'язку з імпортом чи експортом, мають бути обмежені у сумі, яка приблизно дорівнює вартості наданих послуг і не повинна являти собою опосередкований захист вітчизняних товарів або оподаткування імпорту чи експорту у фіскальних цілях.

(b) Сторони визнають необхідність зменшення кількості та номенклатури зборів і платежів, зазначених у підпараграфі (a).

(c) Сторони також визнають необхідність скорочення до мінімуму обсягу і складності імпортних та експортних формальностей, а також зменшення і спрощення вимог щодо імпортної та експортної документації.(*)

2. Сторона повинна на вимогу іншої сторони чи на вимогу СТОРІН переглянути дію своїх законів та правил у світлі положень цієї Статті.

3. Жодна сторона не повинна накладати великі штрафи за незначні порушення митних правил чи процедурних вимог. Зокрема, ніякий штраф за будь-який пропуск чи помилку в митній документації, які можна легко виправити і які явно були здійснені без обманних намірів чи злочинної халатності, не повинен перевищувати суму, необхідну лише для винесення попередження.

4. Положення цієї Статті повинні розповсюджуватися на збори, платежі, формальності та вимоги, які накладаються урядовими установами у зв'язку з імпортом та експортом, в тому числі на збори, платежі, формальності та вимоги відносно:

(a) консульських операцій, таких як видача консульських рахунків чи сертифікатів;

(b) кількісних обмежень;

(c) ліцензування;

(d) валютного контролю;

(e) статистичних послуг;

(f) документів, документації та сертифікації;

(g) аналізу та інспекції;

(h) карантину, санітарного контролю та дезинфекції.

1. Кожна сторона повинна надавати товарам, які походять із територій інших сторін режим щодо вимог маркування не менш сприятливий, ніж режим, що надається аналогічним товарам, які походять із будь-якої третьої країни.

2. Сторони визнають, що при прийнятті та запровадженні законів та правил щодо позначок про походження труднощі та незручності, які можуть бути спричинені такими заходами для торгівлі та промисловості експортуючих країн, повинні бути зведені до мінімуму, при цьому потрібно приділяти належну увагу необхідності захисту споживачів від шахрайських позначок чи позначок, які вводять в оману.

3. Коли в адміністративному відношенні це буде можливо зробити на практиці, сторони повинні дозволяти нанесення необхідних позначок про походження під час імпорту.

4. Закони та правила сторін стосовно маркування імпортованих товарів повинні бути такими, щоб їх виконання не викликало серйозного пошкодження товарів, чи значного зниження їх цінності, чи необґрунтованого зростання їх вартості.

5. Як загальне правило, ніяке спеціальне мито чи штраф не повинні накладатися будь-якою стороною за невиконання вимог до маркування при здійсненні імпорту, якщо тільки виправлення маркування не буде необґрунтовано затримано, чи якщо не були нанесені неправдиві позначки, чи якщо необхідне маркування не було пропущено навмисно.

6. Сторони повинні співробітничати одна з одною з метою запобігання використанню торгових найменувань у спосіб, який призводить до неправильного уявлення про дійсне походження товару і завдає шкоди характерним регіональним чи географічним назвам товарів, які походять з території сторони та захищені її законодавством. Кожна сторона повинна у повному обсязі та доброзичливо розглядати такі запити або подання, які можуть бути внесені будь-якою іншою стороною з приводу виконання зобов'язань, передбачених попереднім реченням, щодо найменувань товарів, які буди повідомлені їй іншою стороною.

1. Закони, положення, судові рішення та адміністративні розпорядження загального характеру, які вводяться будь-якою стороною стосовно класифікації або оцінки товарів для митних цілей, чи стосовно ставок мита, податків або інших платежів, чи стосовно вимог, обмежень або заборон на імпорт чи експорт, або на переказ платежів за них чи які впливають на їх продаж, розподіл, транспортування, страхування, складську інспекцію, виставлення на показ, переробку, змішування чи інше використання, повинні без затримок публікуватися таким чином, щоб надати можливість урядам та комерсантам ознайомитися з ними. Угоди, які впливають на міжнародну торговельну політику і діють між урядом чи урядовою установою будь-якої сторони та урядом чи урядовою установою будь-якої іншої сторони, також повинні публікуватися. Положення цього параграфа не потребують від будь-якої сторони розголошення конфіденційної інформації, якщо воно б ускладнило застосування законодавства, чи в інший спосіб суперечило б суспільним інтересам, чи завдало б шкоди законним комерційним інтересам окремих підприємств, державних або приватних.

2. Жодний захід загального застосування, який вживається будь-якою стороною і підвищує ставку мита чи інший збір на імпорт, який здійснюється у встановленому та єдиному порядку, чи накладає нову або більш обтяжливу вимогу, обмеження чи заборону на імпорт або на переказ платежів за нього, не повинен набирати чинності, доки такий захід не буде офіційно опубліковано.

3. (a) Кожна сторона повинна у єдиний, неупереджений та розумний спосіб застосовувати всі свої закони, положення, рішення чи розпорядження характеру, описаного у параграфі 1 цієї Статті.

(b) Кожна сторона повинна мати чи заснувати при першій можливості судові, арбітражні чи адміністративні трибунали або процедури з метою, inter alia, оперативного перегляду та коригування адміністративних заходів відносно митних питань. Такі трибунали чи процедури повинні бути незалежними від установ, на які покладено адміністративне виконання таких заходів, і їхні рішення повинні виконуватися такими установами, а такі установи повинні керуватися цими рішеннями у своїй практичній діяльності, якщо тільки до суду чи вищого трибуналу не надійде апеляційна скарга протягом часу, встановленого для подання апеляцій імпортерами, за умови, що центральне керівництво такої установи може вживати заходів для перегляду справи в порядку іншого судочинства, якщо існує вагома причина вважати, що рішення є несумісним із встановленими принципами законодавства чи реальними фактами.

(c) Положення підпараграфа (b) цього параграфа не повинні вимагати скасування чи заміни процедур, чинних на території сторони на день укладення цієї Угоди, які фактично забезпечують об'єктивний та неупереджений перегляд адміністративних заходів, навіть якщо такі процедури не є повністю чи формально незалежними від установ, на які покладено адміністративне виконання таких заходів. Будь-яка сторона, яка використовує такі процедури, повинна на вимогу надати СТОРОНАМ повну інформацію про такі процедури для того, щоб вони могли визначити, чи відповідають такі процедури вимогам цього параграфа.

1. Ніякі заборони чи обмеження, крім мит, податків, чи інших зборів, чи то у формі квот, імпортних або експортних ліцензій чи інших заходів, не повинні встановлюватися або застосовуватися будь-якою стороною щодо імпорту будь-якого товару, який походить з території будь-якої іншої сторони, або щодо експорту чи продажу на експорт будь-якого товару, призначеного для ввезення на територію будь-якої іншої сторони.

2. Положення параграфа 1 цієї Статті не повинні поширюватися на:

(a) Заборони чи обмеження експорту, які тимчасово застосовуються з метою попередження чи послаблення критичного дефіциту харчових продуктів або інших товарів, що мають вагоме значення для експортуючої сторони;

(b) Заборони чи обмеження імпорту або експорту, необхідні у зв'язку із застосуванням стандартів або правил класифікації, визначення сорту чи реалізації товарів у міжнародній торгівлі;

(c) Обмеження імпорту будь-якого сільськогосподарського товару чи продукту рибальства, імпортованих у будь-якій формі,(*) необхідні для здійснення заходів уряду, метою яких є:

(i) обмежити кількості аналогічного вітчизняного товару, які дозволяється реалізовувати чи виробляти, або, якщо не існує достатніх обсягів вітчизняного виробництва аналогічного товару, кількості аналогічного вітчизняного товару, яким можна безпосередньо замінити імпортний товар; або

(ii) усунути з ринку тимчасовий надлишок аналогічного вітчизняного товару або, якщо не існує достатніх обсягів вітчизняного виробництва аналогічного товару, надлишок вітчизняного товару, яким можна безпосередньо замінити імпортний товар, шляхом надання наявного надлишку певним групам вітчизняних споживачів безкоштовно чи за цінами, нижчими за поточні ринкові ціни; або

(iii) обмежити кількості будь-якого товару тваринного походження, які дозволяється виробляти, виробництво якого прямо залежить, повністю чи здебільшого, від імпортованого товару, якщо вітчизняне виробництво цього товару порівняно незначне.

Будь-яка сторона, яка застосовує обмеження щодо імпорту будь-якого товару відповідно до підпараграфа (c) цього параграфа, повинна надавати публічне повідомлення про загальну кількість чи вартість товару, які дозволяється імпортувати протягом певного періоду часу у майбутньому, а також про будь-яку зміну такої кількості чи вартості. Крім того, будь-які обмеження, які застосовуються відповідно до параграфа (i) вище, не повинні зменшувати загальний обсяг імпорту відносно загального обсягу вітчизняного виробництва порівняно з тим співвідношенням, яке можна було б обґрунтовано передбачити між цими двома параметрами за відсутності обмежень. При визначенні такого співвідношення сторона, повинна приділити належну увагу співвідношенню, яке переважало протягом попереднього репрезентативного періоду, а також будь-яким особливим факторам,(*) які могли б вплинути чи які можуть впливати на торгівлю відповідним товаром.

1. Незважаючи на положення параграфа 1 Статті XI, будь-яка сторона з метою підтримання свого зовнішнього фінансового стану та рівноваги платіжного балансу може обмежувати кількість чи вартість товару, які дозволяється імпортувати при виконанні положень наступних параграфів цієї Статті.

2. (a) Обмеження імпорту, які вводяться, застосовуються чи посилюються стороною відповідно до цієї Статті, не повинні перевищувати рівень, необхідний для того, щоб:

(i) відвернути неминучу загрозу серйозного скорочення грошових резервів чи зупинити таке скорочення, або

(ii) у випадку, якщо сторона має вкрай малі грошові резерви, досягти розумного темпу збільшення її резервів.

У кожному випадку належна увага повинна приділятися будь-яким особливим факторам, які можуть впливати на резерви такої сторони або на її потребу у резервах, включаючи, у випадках можливості користування спеціальними зовнішніми кредитами та іншими ресурсами, потребу у забезпеченні належного використання таких кредитів чи ресурсів.

(b) Сторони, які застосовують обмеження відповідно до підпараграфа (a) цього параграфа, повинні поступово послаблювати їх у міру покращення ситуації, застосовуючи їх лише настільки, наскільки умови, встановлені підпараграфом (а), виправдовують їх застосування. Вони повинні скасувати обмеження, коли умови вже більше не виправдовують їх введення чи застосування відповідно до зазначеного підпараграфа.

3. (a) Сторони зобов'язуються при проведенні своєї внутрішньої політики приділяти належну увагу необхідності підтримання чи відновлення рівноваги своїх платіжних балансів на здоровій та тривалій основі, а також бажаності уникнення нераціонального використання виробничих ресурсів. Вони визнають, що для досягнення цих цілей бажано у міру можливості застосовувати заходи, які скоріше розширюють, ніж скорочують міжнародну торгівлю.

(b) Сторони, які застосовують обмеження відповідно до цієї Статті, можуть визначати обсяг обмежень імпорту різних товарів чи груп товарів таким чином, щоб надати пріоритет імпорту тих товарів, які є більш важливими.

(c) Сторони, які застосовують обмеження відповідно до цієї Статті, зобов'язуються:

(i) уникати завдання непотрібної шкоди комерційним чи економічним інтересам будь-якої іншої сторони;(*)

(ii) не застосовувати обмеження таким чином, щоб необгрунтовано перешкоджати імпорту будь-яких товарів у мінімальних комерційних кількостях, виключення яких порушило б звичайні канали торгівлі; а також

(iii) не застосовувати обмеження, які б перешкоджали імпорту комерційних зразків чи перешкоджали б виконанню положень про патенти, торгові марки, авторські права чи аналогічних процедур.

(d) Сторони визнають, що в результаті внутрішньої політики, спрямованої на досягнення та збереження повної і продуктивної зайнятості або на розвиток економічних ресурсів, сторона може відчувати високий попит на імпорт, який може створити загрозу її грошовим резервам, зазначену у параграфі 2(a) цієї Статті. Відповідно, сторона, яка виконує інші положення цієї Статті, не повинна скасовувати чи змінювати обмеження на підставі того, що зміна такої політики зробила б зайвими ті обмеження, які вона застосовує відповідно до цієї Статті.

4. (a) Будь-яка сторона, яка вводить нові обмеження чи підвищує загальний рівень існуючих обмежень шляхом значного посилення заходів, застосованих відповідно до цієї Статті, повинна негайно після введення чи посилення таких обмежень (чи у випадках, коли можливо провести попередні консультації, до такого введення або посилення) провести консультації зі СТОРОНАМИ щодо характеру ускладнень в її платіжному балансі, існуючих альтернативних коригуючих заходів, а також можливого впливу обмежень на економіку інших сторін.

(b) На дату, що підлягає визначенню ними,(*) СТОРОНИ повинні переглянути всі обмеження, які до того часу все ще будуть застосовуватися відповідно до цієї Статті. Через рік після цієї дати сторони, які застосовують обмеження імпорту відповідно до цієї Статті, повинні щорічно проводити консультації, описані у підпараграфі (a) цього параграфа, зі СТОРОНАМИ.

(c) (i) Якщо в ході консультацій зі стороною, які проводяться згідно з підпараграфами (a) чи (b) вище, СТОРОНИ визначать, що обмеження є несумісними з положенням цієї Статті або з положеннями Статті XIII (при виконанні положень Статті XIV), вони повинні указати характер несумісності та можуть порекомендувати, щоб обмеження були відповідним чином змінені.

(ii) Проте, якщо в результаті консультацій СТОРОНИ визначать, що обмеження застосовуються у спосіб, який тягне за собою серйозну несумісність з положеннями цієї Статті або з положеннями Статті XIII (при виконанні положень Статті XIV), і що цим завдається шкода чи створюється загроза шкоди торгівлі будь-якої сторони, вони повинні проінформувати про це сторону, яка застосовує обмеження, і зробити відповідні рекомендації щодо забезпечення сумісності з такими положеннями протягом визначеного періоду часу. У випадку, якщо така сторона не виконає ці рекомендації протягом визначеного періоду часу, СТОРОНИ можуть звільнити будь-яку сторону, торгівля якої потерпає від таких обмежень, від тих зобов'язань за цією Угодою відносно сторони, що застосовує обмеження, які вони можуть вважати належними за даних обставин.

(d) СТОРОНИ повинні пропонувати будь-якій стороні, яка застосовує обмеження відповідно до цієї Статті, розпочати консультації з ними на вимогу будь-якої сторони, яка може prima facie встановити, що обмеження є несумісними з положеннями цієї Статті чи з положеннями Статті XIII (при виконанні положень Статті XIV) і що вони негативно впливають на її торгівлю. Проте така пропозиція не може висуватися, доки СТОРОНИ не упевняться, що прямі переговори між відповідними сторонами виявилися безуспішними. У випадку, якщо в результаті консультацій зі СТОРОНАМИ не буде досягнуто ніякої домовленості і якщо вони визначать, що обмеження застосовуються не відповідно до таких положень і що цим завдається шкода чи створюється загроза завдання шкоди торгівлі сторони, яка ініціює розгляд, вони повинні рекомендувати скасування чи зміну обмежень. У випадку, якщо обмеження не будуть скасовані чи змінені протягом часу, встановленого СТОРОНАМИ, вони можуть звільнити сторону, яка ініціює розгляд, від тих зобов'язань за цією Угодою відносно сторони, що застосовує обмеження, які вони можуть вважати належними за даних обставин.

(e) При розгляді питання відповідно до цього параграфа, СТОРОНИ повинні приділяти належну увагу будь-яким особливим зовнішніх факторам, які справляють негативний вплив на експорт сторони, яка застосовує обмеження.(*)

(f) Рішення по цьому параграфу повинні виноситися оперативно і, якщо можливо, протягом шістдесяти днів з дати початку консультацій.

5. У випадку, якщо є постійне і широкомасштабне застосування обмежень імпорту згідно з цією Статтею, які свідчать про загальне порушення рівноваги, що обмежує міжнародну торгівлю, СТОРОНИ повинні розпочати обговорення питання про те, чи можуть бути вжиті інші заходи тими сторонами, платіжний баланс яких знаходиться у скрутному становищі, або тими, платіжний баланс яких має тенденцію бути винятково сприятливим, або будь-якою міжурядовою організацією з метою усунення базових причин порушення рівноваги. На запрошення СТОРІН сторони повинні брати участь у таких обговореннях.

1. Ніякі заборони чи обмеження не повинні застосовуватися будь-якою стороною щодо імпорту будь-якого товару на територію будь-якої іншої сторони чи щодо експорту будь-якого товару, призначеного для території будь-якої іншої сторони, якщо тільки імпорт аналогічного товару з усіх третіх країн чи експорт аналогічного товару до всіх третіх країн не є аналогічним чином забороненим чи обмеженим.

2. При застосуванні обмежень імпорту будь-якого товару сторони повинні прагнути такого розподілу торгівлі цим товаром, щоб якнайточніше досягти таких часток у торгівлі, які різні сторони за очікуваннями могли б мати за відсутності таких обмежень, і з цієї метою вони повинні дотримуватися наступних принципів:

(a) у випадках застосування квот, квоти, які виражають загальний обсяг дозволеного імпорту (незалежно від того, чи є вони розподіленими між країнами-постачальниками чи ні) повинні бути фіксованими, і про їх обсяг повинно надаватися повідомлення відповідно до параграфа 3(b) цієї Статті;

(b) у випадках, коли квоти не застосовуються, обмеження можуть вводитися шляхом видачі ліцензій чи дозволів на імпорт без встановлення квоти;

(c) сторони не повинні, окрім випадків застосування квот, розподілених відповідно до підпараграфа (d) цього параграфа, вимагати, щоб ліцензії чи дозволи на імпорт використовувалися для імпорту відповідного товару з певної країни чи джерела;

(d) у випадках, коли квота розподіляється між країнами-постачальниками, сторона, яка застосовує обмеження, може укласти домовленість відносно розподілу часток квоти з усіма іншими сторонами, які мають значну зацікавленість у постачанні відповідного товару. У випадках, коли цей спосіб з обґрунтованих причин не може бути застосований, відповідна сторона повинна розподіляти між сторонами, які мають значну зацікавленість у постачанні відповідного товару, частки від загальної кількості чи вартості імпорту товару, основані на пропорціях, поставлених такими сторонами протягом попереднього репрезентативного періоду, при цьому належна увага повинна приділятися будь-яким особливим факторам, які могли вплинути чи можуть впливати на торгівлі цим товаром. Не повинні накладатися ніякі умови чи формальності, які б могли перешкоджати будь-якій стороні повністю використати частку будь-якої такої загальної кількості чи вартості, яка була їй надана, за умови, що імпорт здійснюється в межах будь-якого встановленого періоду, до якого може відноситися квота.(*)

3. (a) У випадках, коли ліцензії на імпорт видаються у зв'язку з обмеженнями імпорту, сторона, яка застосовує обмеження, повинна надати на вимогу будь-якої сторони, зацікавленої у торгівлі відповідним товаром, всю необхідну інформацію щодо застосування обмежень, ліцензій на імпорт, виданих за останній час, та розподілу таких ліцензій між країнами-постачальниками, за умови, що сторони не зобов'язані надавати інформацію про назви підприємств-імпортерів чи постачальників.

(b) У випадку, коли обмеження імпорту пов'язані зі встановленням квот, сторона, яка застосовує обмеження, повинна надати публічне повідомлення про загальну кількість чи вартість товару або товарів, яку дозволяється імпортувати протягом певного періоду у майбутньому, а також про будь-яку зміну такої кількості чи вартості. Будь-які поставки відповідного товару, які були в дорозі під час, коли було надане публічне повідомлення, не повинні заборонятися для ввезення, за умови, що вони можуть зараховуватися, якщо це практично можливо, у кількість, дозволену до імпорту протягом відповідного періоду, а також, якщо це необхідно, у кількості, дозволені до імпорту протягом безпосередньо наступного періоду чи періодів, а також за умови, що, якщо будь-яка сторона, як правило, звільняє від таких обмежень товари, які ввозяться для споживання або взяті з митного складу для споживання протягом тридцяти днів з дати подання такого публічного повідомлення, така практика повинна розглядатися як повністю відповідна вимогам цього параграфа.

(c) У випадку, коли квоти розподіляються між країнами-постачальниками, сторона, яка застосовує обмеження, повинна оперативно інформувати всі інші сторони, зацікавлені у постачанні відповідного товару, про частки квоти, яка розподіляється між країнами-постачальниками, у кількісному чи вартісному виразі і надати публічне повідомлення про такі частки.

4. Щодо обмежень, які застосовуються відповідно з параграфом 2(d) цієї Статті чи згідно з параграфом 2(c) Статті XI, вибір репрезентативного періоду для будь-якого товару та оцінка будь-яких особливих факторів,(*) що впливають на торгівлю цим товаром, повинні початково здійснюватися стороною, що застосовує обмеження, за умови, що така сторона повинна на вимогу будь-якої іншої сторони, зацікавленої у постачанні цього товару, чи на вимогу СТОРІН оперативно провести консультації з іншою стороною чи СТОРОНАМИ щодо необхідності коригування пропорцій чи обраного базового періоду, або повторної оцінки особливих факторів, або скасування умов, формальностей та будь-яких інших положень, встановлених в односторонньому порядку, стосовно розподілу достатньої квоти чи її необмеженого використання.

5. Положення цієї статті повинні поширюватися на будь-яку тарифну квоту, яка вводиться чи застосовується будь-якою стороною, і, наскільки це є можливим, принципи цієї Статті повинні також поширюватися на обмеження експорту.

1. Сторона, яка застосовує обмеження згідно зі Статтею XII чи Розділом B Статті XVIII, може при застосуванні таких обмежень відхилятися від положень Статті XIII у спосіб, який має вплив, еквівалентний обмеженням платежів та переказів по поточних міжнародних трансакціях, які ця сторона може в даний час застосовувати згідно зі Статтею VIII чи XIV Статуту Міжнародного валютного фонду чи згідно з аналогічними положеннями спеціальної валютної угоди, укладеної відповідно до параграфа 6 Статті XV.(*)

2. Сторона, яка застосовує обмеження імпорту згідно зі Статтею XII чи Розділом B Статті XVIII може, за згоди СТОРІН, тимчасово відхилятися від положень Статті XIII відносно невеликої частки її зовнішньої торгівлі у випадках, коли переваги відповідної сторони чи сторін значно переважають будь-яку шкоду, яка може бути завдана торгівлі інших сторін.(*)

3. Положення Статті XIII не повинні перешкоджати групі територій, які мають спільну квоту у Міжнародному валютному фонді, застосовувати проти імпорту з інших країн, але не поміж собою, обмеження відповідно до положень Статті XII чи Розділу B Статті XVIII за умови, що такі обмеження в усіх інших аспектах сумісні з положеннями Статті XIII.

4. Статті з XI по XV чи Розділ B Статті XVIII цієї Угоди не повинні позбавляти сторону, яка застосовує обмеження імпорту згідно зі Статтею XII чи Розділом B Статті XVIII, можливості застосовувати заходи на спрямування її експорту таким чином, щоб збільшити грошові надходження, які вона може застосовувати без відхилення від положень Статті XIII.

5. Статті з XI по XV включно чи Розділ B Статті XVIII цієї Угоди не повинні позбавляти сторону можливості застосовувати кількісні обмеження:

(a) які мають вплив, еквівалентний обмеженням щодо обміну валют, дозволеним згідно з Розділом 3(b) Статті VII Статуту Міжнародного валютного фонду, або

(b) згідно з преференційними домовленостями, передбаченими Додатком A до цієї Угоди, до завершення переговорів, зазначених у цьому Додатку.

1. СТОРОНИ повинні прагнути до співробітництва з Міжнародним валютним фондом з тим, щоб СТОРОНИ та Фонд проводили координовану політику щодо валютних питань у межах повноважень Фонду, а також щодо питань кількісних обмежень та інших торговельних питань у межах повноважень СТОРІН.

2. У всіх випадках, коли СТОРОНИ скликаються для розгляду чи вирішення проблем стосовно грошових резервів, платіжних балансів чи заходів щодо іноземних валют, вони повинні консультуватися з усіх питань з Міжнародним валютним фондом. У ході таких консультацій СТОРОНИ повинні приймати всі статистичні та інші факти, подані Фондом стосовно іноземних валют, грошових резервів та платіжних балансів, а також повинні приймати визначення Фонду щодо того, чи відповідають дії сторони у сфері валютних питань Статуту Міжнародного валютного фонду чи умовам спеціальної валютної угоди між цією стороною та СТОРОНАМИ. При прийнятті остаточного рішення у випадках, до яких застосовуються критерії, встановлені параграфом 2(a) Статті XII чи параграфом 9 Статті XVIII, СТОРОНИ повинні погоджуватися з визначенням Фонду щодо того, що саме є серйозним зниженням грошових резервів сторони, дуже низьким рівнем її грошових резервів чи розумним темпом приросту її грошових резервів, а також щодо фінансових аспектів питань, які розглядаються на консультаціях у таких випадках.

3. СТОРОНИ повинні прагнути укласти угоду з Фондом щодо процедур консультацій, передбачених параграфом 2 цієї Статті.

4. Сторони не повинні шляхом валютних заходів ушкоджувати(*) наміри положень цієї Угоди, а шляхом торговельних заходів - наміри положень Статуту Міжнародного валютного фонду.

5. У випадку, якщо у будь-який час СТОРОНИ визнають, що валютні обмеження платежів та переказів, пов'язаних з імпортом, застосовуються стороною у спосіб, несумісний з винятками, передбаченими цією Угодою стосовно кількісних обмежень, вони повинні доповісти про це Фонду.

6. Будь-яка сторона, яка не є членом Фонду, повинна протягом часу, який підлягає визначенню СТОРОНАМИ після консультацій з Фондом, стати членом Фонду, а у разі невиконання цього, - укласти спеціальну валютну угоди зі СТОРОНАМИ. Сторона, яка припиняє бути членом Фонду, повинна негайно укласти спеціальну валютну угоду зі СТОРОНАМИ. Будь-яка спеціальна валютна угода, укладена стороною згідно з цим параграфом, після цього стає частиною її зобов'язань за цією Угодою.

7. (a) Спеціальна валютна угода, укладена між стороною та СТОРОНАМИ згідно з параграфом 6 цієї Статті, повинна забезпечувати СТОРОНАМ те, щоб цілі цієї Угоди не були зведені нанівець як результат дій відповідної сторони у сфері валютних питань.

(b) Умови будь-якої такої угоди не повинні накладати на сторону зобов'язання щодо валютних питань, які взагалі є більш обмежувальними, ніж зобов'язання, накладені Статутом Міжнародного валютного фонду на членів Фонду.

8. Сторона, яка не є членом Фонду, повинна подавати таку інформацію в загальних межах Розділу 5 Статті VIII Статуту Міжнародного валютного фонду, яку СТОРОНИ можуть вимагати для виконання своїх функцій згідно з цією Угодою.

9. Ніщо у цій Угоді не повинно перешкоджати:

(a) використанню стороною засобів валютного контролю чи валютних обмежень відповідно до Статуту Міжнародного валютного фонду до спеціальної валютної угоди цієї сторони зі СТОРОНАМИ, або

(b) використанню стороною обмежень чи засобів контролю імпорту або експорту, єдиним результатом яких, додатково до результатів, дозволених Статтями XI, XII, XIII та XIV, є забезпечення ефективності таких засобів валютного контролю чи валютних обмежень.

1. У випадку, якщо будь-яка сторона надає чи застосовує будь-яку субсидію, включаючи будь-яку форму підтримання доходу чи ціни, яка прямо чи опосередковано призводить до зростання експорту будь-якого товару з її території чи до зменшення імпорту будь-якого товару на її територію, вона повинна письмово повідомити СТОРОНИ про обсяг та характер субсидування, про передбачений вплив субсидування на обсяг імпорту на її територію чи експорту з її території відповідного товару чи товарів, а також про обставини, які призвели до необхідності субсидування. У будь-якому випадку, коли визначено, що будь-яке таке субсидування завдає чи створює загрозу завдання серйозної шкоди інтересам будь-якої іншої сторони, сторона, яка надає субсидію, повинна на вимогу обговорити з іншою зацікавленою стороною чи сторонами, або зі СТОРОНАМИ, можливість обмеження субсидування.

2. Сторони визнають, що надання стороною субсидії на експорт будь-якого товару може створити шкідливий вплив для інших сторін, як імпортуючих, так і експортуючих, а також спричинити непотрібне порушення їх звичайних комерційних інтересів і може ускладнити досягнення цілей цієї Угоди.

3. Відповідно, сторони повинні намагатися уникати використання субсидій на експорт первинних товарів. Проте, якщо сторона прямо чи непрямо надає будь-яку форму субсидії, яка призводить до зростання експорту будь-якого первинного товару з її території, така субсидія не повинна застосовуватися у спосіб, результатом якого є отримання цією стороною більш значної частки у міжнародному експорті цього товару, і при цьому необхідно брати до уваги частки сторін у такій торгівлі цим товаром протягом попереднього репрезентативного періоду, а також будь-які особливі фактори, які могли вплинути чи можуть впливати на таку торгівлю цим товаром.(*)

4. Також, починаючи з 1 січня 1958 року або з будь-якої найраніше можливої дати після цього, сторони повинні припинити пряме чи опосередковане надання будь-яких форм субсидій на експорт будь-якого товару, окрім первинних товарів, якщо такі субсидії призводять до продажу таких товарів на експорт за ціною, нижчою за порівняну ціну, яка виставляється покупцям на аналогічний товар на внутрішньому ринку. До 31 грудня 1957 року жодна сторона не повинна розширювати обсяг будь-якого такого субсидування порівняно з обсягом, існуючим на 1 січня 1955 року, шляхом введення нових чи розширення існуючих субсидій.(*)

5. СТОРОНИ повинні періодично проводити перегляд функціонування положень цієї Угоди з метою вивчення її ефективності у світлі фактичного досвіду у справі досягнення цілей цієї Угоди та запобігання субсидування, яке наносить серйозну шкоду торгівлі чи інтересам сторін.

1.(*) (a) Кожна сторона зобов'язується, що у випадку, якщо вона заснує чи утримуватиме державне підприємство, незалежно від його розташування, чи надаватиме будь-якому підприємству, формально чи фактично, виняткові або спеціальні привілеї,(*) таке підприємство, при здійсненні купівлі чи продажу, пов'язаних з імпортом або експортом, повинне діяти способом, сумісним із загальними принципами режиму недискримінації, передбаченими цієї Угодою відносно урядових заходів, що впливають на імпортні та експортні операції приватних комерсантів.

(b) Положення підпараграфа (a) цього параграфа повинні розумітися як вимога, що такі підприємства мають, з належним урахуванням інших положень цієї Угоди, здійснювати будь-яку таку купівлю чи продаж, керуючись винятково комерційними міркуваннями,(*) включаючи ціну, якість, корисність, товарність, умови транспортування та інші умови купівлі чи продажу, і мають надавати підприємствам іншої сторони достатню можливість конкуренції за участь у такій купівлі чи продажу відповідно до звичайної ділової практики.

(c) Жодна сторона не повинна перешкоджати будь-якому підприємству (незалежно від того, чи підпадає підприємство під опис у підпараграфі (a) цього параграфа), яке підпадає під її юрисдикцію, діяти відповідно до принципів, встановлених у підпараграфах (a) та (b) цього параграфа.

2. Положення параграфа 1 цієї Статті не повинні застосовуватися до імпорту товарів для безпосереднього чи кінцевого споживання для урядових цілей, а не для перепродажу чи використання у виробництві товарів(*) для продажу. Щодо такого імпорту кожна сторона повинна надавати торгівлі інших сторін справедливий та однаковий режим.

3. Сторони визнають, що підприємства такого типу, які описані у параграфі 1(a) цієї Статті, можуть функціонувати таким чином, щоб створювати серйозні перешкоди у торгівлі; і тому переговори на взаємній та взаємовигідній основі, спрямовані на обмеження чи зменшення таких перешкод, є важливими для розширення міжнародної торгівлі.(*)

4. (a) Сторони повинні надавати повідомлення СТОРОНАМ про товари, які імпортуються на їх території чи експортуються з їх територій підприємствами такого типу, які описані у параграфі 1(a) цієї Статті.

(b) Сторона, яка встановлює, підтримує чи дозволяє монополію на імпорт товару, який не є предметом поступки згідно зі Статтею II, повинна на вимогу іншої сторони, яка має значні обсяги торгівлі відповідним товаром, проінформувати СТОРОНИ про імпортну націнку(*) на товар за останній репрезентативний період або, коли цього не можна зробити, про ціну, що виставляється при перепродажі товару.

(c) СТОРОНИ можуть на вимогу сторони, яка має підстави вважати, що на її інтереси за цією Угодою негативно впливає діяльність підприємства такого типу, яке описано у параграфі 1(a), вимагати від сторони, яка засновує, підтримує чи дозволяє таке підприємство, надавати інформацію про його діяльність, пов'язану з виконанням положень цієї Угоди.

(d) Положення цього параграфа не потребують від будь-якої сторони розголошення конфіденційної інформації, якщо воно б ускладнило застосування законодавства, чи у інший спосіб суперечило б суспільним інтересам, чи завдало б шкоди законним комерційним інтересам окремих підприємств.

1. Сторони визнають, що досягненню цілей цієї Угоди сприятиме постійний розвиток їх економіки, особливо таких сторін, економіка яких може забезпечувати лише низький рівень життя(*) або знаходиться на ранніх стадіях розвитку.(*)

2. Сторони також визнають, що для таких сторін з метою впровадження програм та політики економічного розвитку, спрямованих на підвищення загального рівня життя народу, може бути необхідним застосування захисних чи інших заходів, які впливають на імпорт, і що такі заходи є виправданими тою мірою, якою вони сприяють досягненню цілей цієї Угоди. Таким чином, вони погоджуються, що такі сторони повинні користуватися додатковими можливостями, які надають їм змогу (a) зберігати достатню гнучкість їх тарифної структури для надання тарифного захисту, необхідного для заснування певної галузі промисловості,(*) та (b) застосовувати кількісні обмеження з метою збереження рівноваги платіжного балансу у спосіб, який повністю враховує тривалий високий рівень попиту на імпорт, що може були викликаний їхніми програмами економічного розвитку.

3. Нарешті, сторони визнають, що з тими додатковими можливостями, які передбачені Розділами A та B цієї Статті, положення цієї Угоди, як правило, були б достатніми для надання можливості сторонам задовольняти потреби їх економічного розвитку. Проте вони погоджуються, що можуть існувати обставини, за яких жодний захід, сумісний з такими положеннями, не може бути практично реалізованим для того, щоб дозволити стороні, що знаходиться в процесі економічного розвитку, надавати урядову допомогу, необхідну для сприяння становленню певних галузей промисловості(*) з метою підвищення загального рівня життя народу. Спеціальні процедури для таких випадків викладені у Розділах С і D цієї Статті.

4. (a) Унаслідок цього, стороні, економіка якої здатна забезпечувати лише низький рівень життя(*) чи знаходиться на ранній стадії розвитку,(*) дозволяється тимчасово відхилятися від положень інших Статей цієї Угоди, як це передбачено у Розділах A, B та C цієї Статті.

(b) Сторона, економіка якої знаходиться в процесі розвитку, але не підпадає під опис підпараграфа (a) вище, може звертатися до СТОРІН із заявами згідно з Розділом D цієї Статті.

5. Сторони визнають, що експортні надходження сторін, економіка яких відноситься до типу, описаного у параграфі 4(a) та (b), і яка залежить від експорту невеликої кількості первинних товарів, можуть бути серйозно зменшені через зниження продажу таких товарів. Відповідно, у випадку, коли на експорт первинних товарів такою стороною справляється серйозний вплив через заходи, що запроваджуються іншою стороною, перша сторона може вдаватися до консультацій, передбачених положеннями Статті XXII цієї Угоди.

6. СТОРОНИ повинні щорічно проводити перегляд усіх заходів, які застосовуються відповідно до Положень C і D цієї Статті.

7. (a) У випадку, якщо сторона, яка підпадає під опис параграфа 4(a) цієї Статті, вважає бажаним з метою сприяння становленню певної галузі промисловості(*) для підвищення загального рівня життя її населення змінити чи скасувати поступку, включену у відповідний Розклад, що додається до цієї Угоди, вона повинна повідомити про це СТОРОНИ і вступити у переговори з будь-якою стороною, з якою ця поступка була початково погоджена, а також з будь-якою іншою стороною, яка, за визначенням СТОРІН, має значну зацікавленість у такій поступці. У випадку досягнення домовленості між такими сторонами вони мають право змінити чи скасувати поступку, надану відповідними Розкладами до цієї Угоди, з метою реалізації такої домовленості, включаючи пов'язані з цим компенсаційні поступки.

(b) Якщо домовленості не буде досягнуто протягом шістдесяти днів після подання повідомлення, передбаченого підпараграфом (a) вище, сторона, яка пропонує змінити чи скасувати поступку, може передати питання на розгляд СТОРОНАМ, які повинні оперативно вивчити його. У випадку, якщо вони визнають, що сторона, яка пропонує змінити чи скасувати поступку, доклала всіх зусиль для досягнення угоди і що компенсаційна поступка, яку вона пропонує, є адекватною, ця сторона має право змінити чи скасувати поступку, якщо вона одночасно надасть зазначену компенсаційну поступку. У випадку, якщо СТОРОНИ не визнають, що компенсація, яку пропонує сторона, котра бажає змінити чи скасувати поступку, є адекватною, але визнають, що вона доклала всіх розумних зусиль для того, щоб запропонувати адекватну компенсацію, ця сторона має право запровадити таку зміну чи скасування поступки. У випадку вжиття такої дії будь-яка інша сторона, зазначена у підпараграфі (a) вище, має право змінити чи скасувати в основному рівноцінні поступки, які були початково узгоджені зі стороною, яка вжила таку дію.(*)

8. Сторони визнають, що сторони, які підпадають під опис параграфа 4(a) цієї Статті, мають тенденцію, знаходячись у процесі швидкого розвитку, відчувати складнощі із платіжним балансом, які в основному є результатом зусиль щодо розширення їхніх внутрішніх ринків, а також нестабільності умов торгівлі.

9. З метою захисту свого зовнішнього фінансового положення та забезпечення рівня резервів, достатнього для впровадження її програми економічного розвитку, сторона, яка підпадає під опис параграфа 4(a) цієї Угоди, може, дотримуючись положень параграфів 10 та 12, регулювати загальний обсяг імпорту шляхом обмеження кількості чи вартості товарів, яку дозволяється імпортувати, за умови, що обмеження імпорту, які вводяться, застосовуються чи посилюються, не повинні перевищувати рівень, необхідний для того, щоб:

(a) відвернути неминучу загрозу серйозного скорочення грошових резервів або зупинити таке скорочення, чи

(b) у випадку, якщо сторона має недостатні грошові резерви, досягти розумного темпу збільшення її резервів.

У кожному випадку належна увага повинна приділятися будь-яким особливим факторам, які можуть впливати на резерви такої сторони або на її потребу у резервах, включаючи, у випадках можливості користування спеціальними зовнішніми кредитами та іншими ресурсами, потребу у забезпеченні належного використання таких кредитів чи ресурсів.

10. Застосовуючи такі обмеження, сторона може визначати обсяг обмежень імпорту різних товарів чи груп товарів таким чином, щоб надати пріоритет імпорту тих товарів, які є більш важливими у світлі її політики економічного розвитку; за умови, що обмеження повинні застосовуватися таким чином, щоб уникати завдання непотрібної шкоди комерційним чи економічним інтересам будь-якої іншої сторони і не перешкоджати необґрунтовано імпорту будь-яких товарів у мінімальних комерційних кількостях, виключення яких порушило б звичайні канали торгівлі, а також за умови, що обмеження не повинні застосовуватися таким чином, щоб перешкоджати імпорту комерційних зразків чи перешкоджати виконанню положень про патенти, торгові марки, авторські права чи аналогічних процедур.

11. При проведенні своєї внутрішньої політики відповідна сторона повинна приділяти належну увагу необхідності відновлення рівноваги свого платіжного балансу на здоровій та тривалій основі, а також бажаності забезпечення економного використання виробничих ресурсів. У міру покращення ситуації вона повинна поступово послаблювати будь-які обмеження, що застосовуються відповідно до цього Розділу, застосовуючи їх лише настільки, наскільки це необхідно згідно з положеннями параграфа 9 цієї Статті, і повинна скасувати обмеження, коли умови вже більше не виправдовують їх застосування, за умови, що ніяка сторона не повинна скасовувати чи змінювати обмеження на підставі того, що зміна в її політиці розвитку зробила б зайвими ті обмеження, які вона застосовує відповідно до цього Розділу.(*)

12. (a) Будь-яка сторона, яка вводить нові обмеження чи підвищує загальний рівень існуючих обмежень шляхом значного посилення заходів, застосованих відповідно до цього Розділу, повинна негайно після введення чи посилення таких обмежень (чи у випадках, коли можливо провести попередні консультації, до такого введення чи посилення) провести консультації зі СТОРОНАМИ щодо характеру ускладнень в її платіжному балансі, існуючих альтернативних коригуючих заходів, а також можливого впливу обмежень на економіку інших сторін.

(b) На дату, що підлягає визначенню ними,(*) СТОРОНИ повинні переглянути всі обмеження, які до того часу все ще будуть застосовуватися відповідно до цього Розділу. Через два роки після цієї дати сторони, які застосовують обмеження імпорту відповідно до цього Розділу, повинні проводити консультації, описані у підпараграфі (a) вище, зі СТОРОНАМИ через проміжки часу, які приблизно дорівнюють двом рокам, але не менше ніж два роки, відповідно до програми, яку СТОРОНИ повинні розробляти кожного року, за умови, що жодні консультації згідно з цим підпараграфом не повинні проводитися протягом двох років з дня завершення консультацій загального характеру згідно з будь-яким іншим положенням цього параграфа.

(c) (i) Якщо в ході консультацій зі стороною, які проводяться згідно з підпараграфами (a) чи (b) цього параграфа, СТОРОНИ визначать, що обмеження є несумісними з положенням цього Розділу або Статті XIII (при виконанні положень Статті XIV), вони повинні вказати характер несумісності та можуть порекомендувати, щоб обмеження були відповідним чином змінені.

(ii) Проте, якщо в результаті консультацій СТОРОНИ визначать, що обмеження застосовуються у спосіб, який тягне за собою серйозну несумісність з положеннями цього Розділу або Статті XIII (при виконанні положень Статті XIV), і що цим завдається шкода чи створюється загроза шкоди торгівлі будь-якої сторони, вони повинні проінформувати про це сторону, яка застосовує обмеження, і зробити відповідні рекомендації щодо забезпечення сумісності з такими положенням протягом визначеного періоду часу. У випадку, якщо така сторона не виконає ці рекомендації протягом визначеного періоду часу, СТОРОНИ можуть звільнити будь-яку сторону, торгівля якої потерпає від таких обмежень, від тих зобов'язань за цією Угодою відносно сторони, яка застосовує обмеження, які вони можуть вважати належними за даних обставин.

(d) СТОРОНИ повинні пропонувати будь-якій стороні, яка застосовує обмеження відповідно до цього Розділу, розпочати консультації з ними на вимогу будь-якої сторони, яка може prima facie встановити, що обмеження є несумісними з положеннями цього Розділу чи Статті XIII (при виконанні положень Статті XIV) і що вони негативно впливають на її торгівлю. Проте така пропозиція не може висуватися, доки СТОРОНИ не упевняться, що прямі переговори між відповідними сторонами виявилися безуспішними. У випадку, якщо в результаті консультацій зі СТОРОНАМИ не буде досягнуто ніякої домовленості і якщо вони визначать, що обмеження застосовуються не відповідно до таких положень і що цим завдається шкода чи створюється загроза завдання шкоди торгівлі сторони, яка ініціює розгляд, вони повинні рекомендувати скасування чи зміну обмежень. У випадку, якщо обмеження не будуть скасовані чи змінені протягом часу, встановленого СТОРОНАМИ, вони можуть звільнити сторону, яка ініціює розгляд, від тих зобов'язань за цією Угодою відносно сторони, яка застосовує обмеження, які вони можуть вважати належними за даних обставин.

(e) У випадку, якщо сторона, проти якої вживаються дії відповідно до останнього речення підпараграфа (c)(ii) чи (d) цього параграфа, визначить, що звільнення від зобов'язань, дозволене СТОРОНАМИ, негативно впливає на впровадження її програми та політики економічного розвитку, вона має право, не пізніше ніж через шістдесят днів після вжиття таких дій, подати письмове повідомлення Виконавчому секретарю(2) Сторін про свій намір вийти з цієї Угоди, і такий вихід набирає чинності на шістдесятий день після дня, коли він отримав таке повідомлення.

(f) При розгляді питання відповідно до цього параграфа, СТОРОНИ повинні приділяти належну увагу факторам, зазначеним у параграфі 2 цієї Статті. Рішення згідно з цим параграфом повинні прийматися оперативно і, якщо можливо, протягом шістдесяти днів з дня початку консультацій.

13. У випадку, якщо сторона, яка підпадає під опис параграфа 4(a) цієї Статті, визначить, що існує необхідність урядової допомоги для сприяння становленню певної галузі промисловості(*) з метою підвищення загального рівня життя свого народу, але що жодний захід, сумісний з іншими положеннями цієї Угоди, не може бути застосований на практиці для досягнення такої мети, вона може вдатися до положень та процедур, визначених цим Розділом.(*)

14. Зацікавлена сторона повинна повідомити СТОРОНИ про конкретні труднощі, які вона відчуває у досягненні цілей, визначених у параграфі 13 цієї Статті, і повинна зазначити конкретний захід впливу на імпорт, який вона пропонує ввести з метою подолання таких труднощів. Вона не повинна вживати такий захід до закінчення терміну, встановленого у параграфі 15 чи 17, відповідно, або якщо такий захід впливає на імпорт товару, який є предметом поступки, включеної до відповідного Розкладу, доданого до цієї Угоди, доки вона не отримала згоди СТОРІН відповідно до положень параграфа 18, за умови, що якщо галузь промисловості, яка отримує допомогу, вже розпочала виробництво, сторона може, проінформував СТОРОНИ, застосовувати такі заходи, які можуть бути необхідними для попередження протягом цього періоду значного зростання імпорту відповідного товару чи товарів понад нормальний рівень.(*)

15. У випадку, якщо протягом тридцяти днів після повідомлення про такий захід СТОРОНИ не висунуть вимоги до відповідної сторони щодо проведення консультацій з ними,(*) ця сторона має право відхилятися від відповідних положень інших Статей цієї Угоди, наскільки це необхідно для застосування запропонованого заходу.

16. На вимогу СТОРІН(*) відповідна сторона повинна провести з ними консультації щодо мети запропонованого заходу, щодо альтернативних заходів, які можна застосувати відповідно до цієї Угоди, а також щодо можливого впливу запропонованого заходу на комерційні та економічні інтереси інших сторін. Якщо в результаті таких консультацій СТОРОНИ погодяться, що не існує жодного заходу, сумісного з іншими положеннями цієї Угоди, який можна застосовувати для досягнення цілей, визначених у параграфі 13 цієї Статті, і погодяться(*) із запропонованим заходом, відповідна сторона звільняється від зобов'язань щодо відповідних положень інших Статей цієї Угоди, наскільки це необхідно для застосування такого заходу.

17. У випадку, якщо протягом дев'яноста днів після дня повідомлення про запропонований захід згідно з параграфом 14 цієї Статті СТОРОНИ не надали згоду на такий захід, відповідна сторона може ввести запропонований захід, проінформувавши про це СТОРОНИ.

18. У випадку, якщо запропонований захід впливає на товар, який є предметом поступки, включеної до відповідного Розкладу, доданого до цієї Угоди, відповідна сторона повинна розпочати консультації з будь-якою іншої стороною, з якою така поступка була початково узгоджена, а також з будь-якою іншою стороною, яка, за визначенням СТОРІН, має значний інтерес в цій поступці. СТОРОНИ повинні дати згоду на такий захід, якщо вони погодяться, що не існує жодного заходу, сумісного з іншими положеннями цієї Угоди, який можна застосовувати для досягнення цілей, визначених у параграфі 13 цієї Статті, і якщо вони упевняться:

(a) що в результаті консультацій, зазначених вище, була досягнута домовленість з іншими сторонами, або

(b) якщо така домовленість не була досягнута протягом шістдесяти днів після отримання СТОРОНАМИ повідомлення, передбаченого параграфом 14, що сторона, яка вдалася до положень цього Розділу, доклала всіх розумних зусиль для досягнення домовленості, і що інтереси інших сторін достатньо захищені.(*)

Після цього сторона, яка вдається до положень цього Розділу, звільняється від своїх зобов'язань щодо відповідних положень інших Статей цієї Угоди, наскільки це необхідно для того, щоб дозволити їй застосувати такий захід.

19. У випадку, якщо захід такого типу, як описано у параграфі 13 цієї Статті, стосується галузі промисловості, становленню якої на початковому періоді сприяв випадковий захист, створений обмеженнями, які відповідна сторона встановлювала з метою збереження рівноваги платіжного балансу згідно з відповідними положеннями цієї Угоди, така сторона може вдатися до положень та процедур цього Розділу, за умови, що вона не повинна застосовувати запропонований захід без згоди(*) СТОРІН.(*)

20. Ніщо у попередніх параграфах цього Розділу не повинно дозволяти будь-яке відхилення від положень Статей I, II та XIII цієї Угоди. Застереження до параграфа 10 цієї Статті також повинні поширюватися на будь-яке обмеження, яке встановлюється згідно з цим Розділом.

21. У будь-який час, доки застосовується захід відповідно до параграфа 17 цієї Статті, будь-яка сторона, на яку такий захід справляє значний вплив, може призупинити відносно торгівлі сторони, яка вдалася до положень цього Розділу, дію таких в основному рівноцінних поступок чи інших зобов'язань за цією Угодою, проти призупинення яких не заперечують СТОРОНИ, за умови, що СТОРОНИ повинні отримати повідомлення про таке призупинення за шістдесят днів, але не пізніше ніж через шість місяців після введення заходу чи значної його зміни на шкоду потерпаючої сторони. Будь-яка така сторона повинна надавати достатню можливість для проведення консультацій відповідно до положень Статті XXII цієї Угоди.

22. Сторона, що підпадає під опис підпараграфа 4(b) цієї Статті, яка бажає в інтересах розвитку своєї економіки ввести захід такого типу, як описано у параграфі 13 цієї Статті, відносно заснування певної галузі промисловості,(*) може звернутися до СТОРІН за схваленням такого заходу. СТОРОНИ повинні оперативно провести консультації з такою стороною і при прийнятті рішення повинні керуватися міркуваннями, визначеними у параграфі 16. У випадку, якщо СТОРОНИ дадуть згоду на застосування запропонованого заходу, відповідна сторона звільняється від своїх зобов'язань щодо відповідних положень інших Статей цієї Угоди, наскільки це необхідно для того, щоб дозволити їй застосувати такий захід. У випадку, якщо запропонований захід впливає на товар, який є предметом поступки, включеної до відповідного Розкладу, доданого до цієї Угоди, повинні застосовуватися положення параграфа 18.(*)

23. Будь-який захід, який застосовується згідно з цим Розділом, повинен відповідати положенням параграфа 20 цієї Статті.

1. (a) У випадку, якщо в результаті непередбачених обставин та впливу зобов'язань, взятих на себе стороною за цією Угодою, включаючи тарифні поступки, імпорт будь-якого товару на територію цієї сторони збільшується у такій кількості та здійснюється на таких умовах, що це спричиняє чи загрожує спричинити серйозну шкоду вітчизняним виробникам на цій території аналогічних або безпосередньо конкуруючих товарів, сторона має право, відносно такого товару, а також у ступені та протягом часу, які можуть бути необхідними для попередження чи усунення наслідків такої шкоди, повністю або частково призупинити виконання зобов'язання чи скасувати або змінити поступку.

(b) У випадку, якщо будь-який товар, що є предметом поступки згідно з преференційним режимом, імпортується на територію сторони за обставин, визначених у підпараграфі (a) цього параграфа, таким чином, що це спричиняє чи загрожує спричинити серйозну шкоду вітчизняним виробникам аналогічних або безпосередньо конкуруючих товарів на території тієї сторони, яка отримує чи отримувала таку преференцію, імпортуюча сторона має право, на вимогу тієї іншої сторони, повністю чи частково призупинити виконання відповідних зобов'язань або скасувати чи змінити поступку відносно такого товару, у такому ступені і протягом такого часу, які можуть бути необхідними для попередження або усунення наслідків такої шкоди.

2. До вжиття будь-якою стороною дій відповідно до положень параграфа 1 цієї Статті вона повинна подати письмове повідомлення СТОРОНАМ, настільки завчасно, наскільки це можливо, і повинна надати СТОРОНАМ, а також тим сторонам, які мають значну зацікавленість як експортери відповідного товару, можливість проведення з нею консультацій стосовно запропонованої дії. У випадку, коли таке повідомлення подається відносно поступки, яка надається для преференційного режиму, у повідомленні потрібно зазначити назву сторони, яка вимагає вжиття такої дії. За критичних обставин, коли затримка могла б призвести до шкоди, яку важко виправити, дії згідно з параграфом 1 цієї Статті можуть застосовуватися тимчасово без попередніх консультацій, за умови, що такі консультації повинні бути проведені негайно після вжиття такої дії.

3. (a) У випадку, якщо домовленість між зацікавленими сторонами щодо зазначеної дії не буде досягнуто, сторона, яка пропонує вжити чи продовжити таку дію, однак, має право її вживати чи продовжувати, і якщо така дія вживається чи продовжується, то потерпаючі сторони мають право не пізніше ніж через дев'яносто днів після вжиття такої дії призупинити по закінченні тридцяти днів з дати, коли СТОРОНИ отримали письмове повідомлення про таке призупинення, застосування до торгівлі сторони, яка вживає такі дії чи у випадку, передбаченому параграфом 1(b) цієї Статті, до торгівлі сторони, яка вимагає вжиття такої дії, таких в основному рівноцінних поступок чи інших зобов'язань за цією Угодою, проти призупинення яких СТОРОНИ не заперечують.

(b) Незважаючи на положення підпараграфа (a) цього параграфа, у випадках, коли дії вживаються згідно з параграфом 2 цієї Статті без попередніх консультацій та спричиняють чи загрожують спричинити серйозну шкоду на території будь-якої сторони вітчизняним виробникам товарів, на які такі дії впливають, ця сторона має право, якщо затримка може призвести до шкоди, яку важко виправити, призупинити на період тривалості дії або на час консультацій виконання таких поступок та інших зобов'язань, які можуть бути необхідними для попередження або подолання наслідків шкоди.

За умови, що такі заходи не повинні застосовуватися у спосіб, який би являв собою засіб свавільної чи невиправданої дискримінації між країнами, в яких переважають однакові умови або приховане обмеження міжнародної торгівлі, ніщо в цій Угоді не повинно тлумачитися таким чином, щоб перешкоджати введенню або застосуванню будь-якою стороною заходів:

(a) необхідних для захисту суспільної моралі;

(b) необхідних для захисту життя чи здоров'я людей, тварин та рослин;

(c) що стосуються імпорту чи експорту золота або срібла;

(d) необхідних для забезпечення дотримання законів чи нормативних актів, які не знаходяться у протиріччі з положеннями цієї Угоди, включаючи закони та нормативні акти щодо митних процедур, монополій, які функціонують згідно з параграфом 4 Статті II та Статті XVII, захисту патентів, торгових марок та авторських прав, а також попередження обманної практики;

(e) що стосуються продуктів праці ув'язнених;

(f) які вводяться для захисту національних скарбів художнього, історичного чи археологічного значення;

(g) що стосуються збереження природних ресурсів, які вичерпуються, якщо такі заходи застосовуються разом з обмеженням внутрішнього виробництва чи споживання;

(h) які вживаються на виконання зобов'язань за будь-якою міжурядовою товарною угодою, яка відповідає критеріям, поданим на розгляд СТОРОНАМ, і проти яких останні не заперечують або яка сама подається на розгляд СТОРОНАМ і проти якої останні не заперечують;

(i) пов'язаних з обмеженням експорту вітчизняних матеріалів, необхідного для забезпечення достатньою кількістю таких матеріалів вітчизняної переробної промисловості протягом періодів, коли внутрішня ціна на такі матеріали утримується на рівні, нижчому за світову ціну в результаті впровадження урядом плану стабілізації, за умови, що такі обмеження не повинні призводити до зростання експорту такою галуззю вітчизняної промисловості чи до захисту такої галузі вітчизняної промисловості і не повинні порушувати положення цієї Угоди стосовно недискримінації;

(j) суттєвих для придбання чи розподілу товарів, кількість яких є недостатньою скрізь чи у певній місцевості, за умови, що будь-які такі заходи повинні бути сумісні з принципом, що всі сторони мають право на справедливу частку у міжнародному постачанні таких товарів і що будь-які такі заходи, які є несумісними з іншими положенням Угоди, повинні бути зупинені як тільки умови, що призвели до них, зникнуть. СТОРОНИ повинні переглянути необхідність збереження цього підпараграфа не пізніше 30 червня 1960 року.

Ніщо в цій Угоді не повинно тлумачитися

(a) як вимога до будь-якої сторони надавати будь-яку інформацію, розголошення якої вона вважає таким, що суперечить суттєвим інтересам її безпеки; або

(b) як перешкода будь-якій стороні у здійсненні будь-яких дій, які вона вважає необхідними для захисту суттєвих інтересів своєї безпеки,

(i) що стосуються розщеплюваних матеріалів чи матеріалів, з яких вони виробляються;

(ii) що стосуються торгівлі зброєю, боєприпасами та знаряддям для ведення війни, а також такої торгівлі іншими товарами та матеріалами, яка прямо чи опосередковано ведеться з метою забезпечення військових утворень;

(iii) що вживаються під час війни чи інших надзвичайних обставин у міжнародних відносинах; або

(c) як перешкода будь-якій стороні у здійсненні будь-який дій на виконання своїх зобов'язань за Статутом Організації Об'єднаних Націй з метою збереження міжнародного миру та безпеки.

1. Кожна сторона повинна доброзичливо розглядати такі подання, які можуть вноситися іншою стороною стосовно будь-яких питань, що впливають на реалізацію цієї Угоди, а також надавати адекватну можливість проведення консультацій стосовно таких питань.

2. СТОРОНИ можуть, на вимогу сторони, проводити консультації з будь-якою стороною чи сторонами стосовно будь-якого питання, з якого було неможливо знайти задовільне рішення шляхом консультацій, передбачених параграфом 1.

1. У випадку, якщо будь-яка сторона вважає, що будь-яка перевага, якою вона повинна прямо чи опосередковано користуватися за цією Угодою, зводиться нанівець чи ушкоджується або що досягнення будь-якої цілі Угоди ускладнюється в результаті

(a) невиконання іншою стороною своїх зобов'язань за цією Угодою, або

(b) застосування іншою стороною будь-якого заходу незалежно від того, чи конфліктує він з положеннями цієї Угоди чи ні, або

(c) існування будь-якої іншої ситуації,

ця сторона може, з метою задовільного врегулювання справи, внести письмові подання чи пропозиції іншій стороні чи сторонам, яких, на її думку, це стосується. Будь-яка сторона, до якої звернулися з таким поданням чи пропозицією, повинна доброзичливо їх розглянути.

2. У випадку, якщо відповідні сторони не досягли задовільного врегулювання протягом розумного періоду часу або якщо існують труднощі такого типу, як описано у параграфі 1(c) цієї Статті, справу може бути передано на розгляд СТОРІН. СТОРОНИ повинні оперативно вивчити будь-яку справу, передану їм у такий спосіб, і повинні надати відповідні рекомендації сторонам, які, на їх думку, зацікавлені у справі, або винести рішення по справі, залежно від того, що вони вважатимуть належним. СТОРОНИ можуть проводити консультації зі сторонами, Економічною та соціальною радою Організації Об'єднаних Націй, а також з будь-якою відповідною міжурядовою організацією у випадках, коли вони вважатимуть такі консультації необхідними. У випадку, якщо СТОРОНИ вважають, що обставини є досить серйозними для того, щоб виправдати таку дію, вони можуть дозволити стороні чи сторонам призупинити застосування до будь-якої іншої сторони таких поступок чи інших зобов'язань за цією Угодою, які вони можуть визначити за доцільні за даних обставин. У випадку, якщо застосування до будь-якої сторони будь-якої поступки чи іншого зобов'язання фактично призупинено, ця сторона має право не пізніше ніж через шістдесят днів після вжиття такої дії подати письмове повідомлення Виконавчому секретарю(3) Сторін про свій намір вийти з цієї Угоди, і такий вихід набирає чинності на шістдесятий день після дня, коли він отримав таке повідомлення.

1. Положення цієї Угоди повинні поширюватися на митні території метрополій сторін, а також на будь-які інші митні території, стосовно яких ця Угода була прийнята згідно зі Статтею XXVI, або застосовується згідно зі Статтею XXXIII, або на виконання Протоколу про тимчасове застосування. Кожна така митна територія повинна, винятково для цілей територіального застосування цієї Угоди, розглядатися, ніби вона була стороною, за умови, що положення цього параграфа не повинні тлумачитися так, що вони утворюють будь-які права чи зобов'язання між двома або більше митними територіями, стосовно яких ця Угода була прийнята однією стороною згідно зі Статтею XXVI, або застосовується однією згідно зі Статтею XXXIII, або на виконання Протоколу про тимчасове застосування.

2. Для цілей цієї Угоди під митною територією слід розуміти будь-яку територію, щодо якої застосовуються окремі тарифи чи інші заходи регулювання торгівлі для значної частини торгівлі такої території з іншими територіями.

3. Положення цієї Угоди не повинні тлумачитися таким чином, щоб перешкоджати:

(a) наданню переваг будь-якою стороною сусіднім країнам з метою сприяння прикордонній торгівлі;

(b) наданню переваг у торгівлі з Вільною територією Трієст країнами, що межують з цією територією, за умови, що такі переваги не суперечать мирним договорам, укладеним в результаті Другої світової війни.

4. Сторони визнають бажаність поширення свободи торгівлі шляхом розвитку через укладення добровільних угод, тіснішої інтеграції між економіками країн, які є сторонами таких угод. Вони також визнають, що метою митного союзу чи зони вільної торгівлі повинне бути сприяння торгівлі між їх складовими територіями, а не підвищення бар'єрів у торгівлі інших сторін з такими територіями.

5. Відповідно, положення цієї Угоди не повинні перешкоджати у відношеннях між територіями сторін утворенню митного союзу чи зони вільної торгівлі або укладенню тимчасової угоди, необхідної для утворення митного союзу або зони вільної торгівлі, за умови, що:

(a) стосовно митного союзу або тимчасової угоди, яка веде до утворення митного союзу, мита та інші засоби регулювання торгівлі, які накладаються при заснуванні будь-якого такого союзу чи тимчасової угоди відносно торгівлі зі сторонами, які не є членами такого союзу чи угоди, не повинні в цілому бути вищими чи більш обмежувальними, ніж загальний обсяг мит та засобів регулювання торгівлі, які застосовувалися на складових територіях до утворення такого союзу чи, відповідно, укладення такої тимчасової угоди;

(b) стосовно зони вільної торгівлі чи тимчасової угоди, яка веде до утворення зони вільної торгівлі, мита та інші засоби регулювання торгівлі, що діють у кожній зі складових територій та застосовуються при утворенні такої зони вільної торгівлі чи укладенні такої тимчасової угоди до торгівлі зі сторонами, які не включені до такої зони або не є сторонами такої угоди, не повинні бути вищими чи більш обмежувальними, ніж відповідні мита та інші засоби регулювання торгівлі, які діяли на цих же складових територіях до утворення зони вільної торгівлі чи, відповідно, укладення тимчасової угоди; а також

(c) будь-яка тимчасова угода, зазначена у підпараграфах (a) та (b), повинна містити план та графік утворення такого митного союзу чи такої зони вільної торгівлі протягом розумного періоду часу.

6. У випадку, якщо при виконанні вимог підпараграфа 5(a) сторона пропонує збільшити будь-яку ставку мита з порушенням положень Статті II, повинна застосовуватися процедура, встановлена Статтею XXVIII. При встановленні компенсації належна увага повинна приділятися компенсації, яка вже була надана в результаті зниження відповідного мита іншими учасниками союзу.

7. (a) Будь-яка сторона, яка вирішила вступити у митний союз, або зону вільної торгівлі, або тимчасову угоду, що веде до утворення такого союзу чи зони, повинна оперативно повідомити СТОРОНИ і надати їм таку інформацію щодо запропонованого союзу чи зони, яка б надала їм можливість підготувати такі звіти та рекомендації сторонам, які вони можуть вважати необхідними.

(b) У випадку, якщо після вивчення плану та графіка, включеного до тимчасової угоди, описаної у параграфі 5, в ході консультацій зі сторонами цієї угоди та взявши до належної уваги інформацію, надану відповідно до положень підпараграфа (a), СТОРОНИ визначать, що така угода навряд чи приведе до утворення митного союзу чи зони вільної торгівлі протягом часу, запланованого учасниками угоди, або що такий період не є обгрунтованим, СТОРОНИ повинні внести рекомендації учасникам цієї Угоди. Сторони не повинні продовжувати дію такої угоди чи, відповідно, вводити її в дію, якщо вони не готові змінити її відповідно до цих рекомендацій.

(c) Про будь-яку суттєву зміну у плані чи графіку, описаних у параграфі 5(c), необхідно повідомляти СТОРОНИ, які можуть вимагати, щоб відповідні сторони провели з ними консультації, якщо така зміна може загрожувати утворенню митного союзу чи зони вільної торгівлі або занадто уповільнити їх утворення.

8. Для цілей цієї Угоди:

(a) Під митним союзом слід розуміти заміну двох чи більше митних територій на одну митну територію таким чином, що

(i) мита та інші обмежувальні засоби регулювання торгівлі (за винятком, в разі необхідності, дозволених згідно зі Статтями XI, XII, XIII, XIV, XV та XX) скасовуються відносно основної частини торгівлі між складовими територіями союзу чи принаймні відносно основної частини торгівлі товарами, які походять із таких територій, а також,

(ii) з виконанням положень параграфа 9, в основному такі ж мита та інші засоби регулювання торгівлі застосовуються кожним з членів союзу до торгівлі територій, не включених до цього союзу;

(b) Під зоною вільної торгівлі слід розуміти групу з двох чи більше митних територій, на яких мита та інші обмежувальні засоби регулювання торгівлі (за винятком, в разі необхідності, дозволених згідно зі Статтями XI, XII, XIII, XIV, XV та XX) скасовуються відносно основної частини торгівлі між складовими територіями стосовно товарів, які походять із таких територій.

9. Преференції, зазначені у параграфі 2 Статті I, не повинні обмежуватися утворенням митного союзу чи зони вільної торгівлі, але можуть бути скасовані чи скориговані шляхом переговорів зі сторонами, яких це торкається.(*) Ця процедура переговорів із заторкнутими сторонами повинна, зокрема, застосовуватися в разі скасування преференцій, необхідних для виконання положень параграфа 8(a)(i) та параграфа 8(b).

10. СТОРОНИ можуть більшістю в дві третини голосів схвалити пропозиції, які не повністю відповідають вимогам параграфів з 5 по 9 включно, за умови, що такі пропозиції ведуть до утворення митного союзу чи зони вільної торгівлі у розумінні цієї Статті.

11. Зважаючи на виняткові обставини, які є результатом становлення Індії та Пакистану як незалежних держав, і визнаючи той факт, що вони впродовж значного часу являли собою єдину економічну одиницю, сторони погоджуються, що положення цієї Угоди не повинні перешкоджати цим двом країнам укладати спеціальні домовленості щодо торгівлі між ними, доки їх взаємні торгівельні відносини не будуть врегульовані на чіткій основі.(*)

12. Кожна сторона повинна вживати таких можливих розумних заходів, щоб забезпечити дотримання положень цієї Угоди регіональними та місцевими урядовими органами та установами в межах їх території.

1. Представники сторін повинні час від часу зустрічатися з метою забезпечення впровадження тих положень цієї Угоди, які потребують спільних дій, і взагалі, з метою сприяння функціонуванню та досягненню цілей цієї Угоди. У випадку, коли в цій Угоді здійснюється посилання на сторони, які вживають спільні дії, вони розглядаються як СТОРОНИ.

2. Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй просять скликати перші збори СТОРІН, які повинні відбутися не пізніше 1 травня 1948 року.

3. Кожна сторона має право одного голосу на всіх зборах СТОРІН.

4. Якщо інше не встановлено цією Угодою, рішення СТОРІН приймаються більшістю внесених голосів.

5. За виняткових обставин, не передбачених у будь-якому іншому місці цієї Угоди, СТОРОНИ можуть звільнити сторону від виконання зобов'язань, покладених на неї цією Угодою, за умови, що будь-яке таке рішення повинно бути схвалено більшістю у дві третини внесених голосів і що така більшість повинна становити більше половини сторін. Також шляхом такого голосування СТОРОНИ можуть

(i) визначати певні категорії виняткових обставин, стосовно яких з метою звільнення від зобов'язань застосовуються інші вимоги по голосуванню, а також

(ii) визначати такі критерії, які можуть бути необхідними для застосування цього параграфа.(4)

1. Датою цієї Угоди є 30 жовтня 1947 року.

2. Ця Угода є відкритою для прийняття будь-якою стороною, яка на 1 березня 1955 року була стороною цієї Угоди чи вела переговори з метою приєднання до цієї Угоди.

3. Ця Угода, здійснена в одному оригіналі англійською мовою і одному оригіналі французькою мовою, причому обидва тексти мають однакову силу, повинна бути депонована у Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй, який повинен направити завірені копії цієї Угоди всім зацікавленим урядам.

4. Кожний уряд, який приймає цю Угоду, повинен депонувати акт про прийняття Виконавчому секретарю(5) СТОРІН, який повідомить усі зацікавлені уряди про дату депонування такого акта прийняття, а також про день, у який ця Угода набирає чинності згідно з параграфом 6 цієї Статті.

5. (a) Кожний уряд, який приймає цю Угоду, здійснює це відносно території своєї метрополії, а також всіх інших територій, за які він несе міжнародну відповідальність, за винятком таких окремих митних територій, про які він повідомить Виконавчому секретарю(5) Сторін під час його власного прийняття.

(b) Будь-який уряд, який повідомив у такий спосіб Виконавчого секретаря,(5) з урахуванням винятків, визначених у підпараграфі (a) цього параграфа, може у будь-який час надати повідомлення Виконавчому секретарю(5) про те, що його прийняття набирає чинності щодо будь-якої окремої митної території чи територій, які були виключені, і таке повідомлення набирає чинності на тридцятий день після дня його отримання Виконавчим секретарем.(5)

(c) У випадку, якщо будь-яка митна територія, відносно якої сторона прийняла цю Угоду, має чи набула повної автономії у провадженні своїх зовнішніх торговельних відносин та інших питань, передбачених цією Угодою, така територія повинна, після подання відповідальною стороною декларації, яка встановлює цей факт, вважатися стороною.

6. Ця Угода набирає чинності між урядами, які її прийняли, на тридцятий день після дня, в який акти про прийняття були депоновані у Виконавчого секретаря(6) Сторін від імені урядів, зазначених у Додатку H, на території яких припадає 85 відсотків загального обсягу зовнішньої торгівлі територій цих урядів, обчислених згідно з відповідним стовпчиком відсоткового розподілу торгівлі, який міститься у зазначеному Додатку. Акт при прийняття кожного окремого уряду набирає чинності на тридцятий день після дня депонування такого акта.

7. Організація Об'єднаних Націй уповноважена здійснити реєстрацію цієї Угоди, як тільки вона набере чинності.

Будь-яка сторона має право в будь-який час призупинити дію поступки чи скасувати повністю чи частково поступку, встановлену відповідним Розкладом, доданим до цієї Угоди, відносно якої така сторона визначить, що ця поступка була початково погоджена з урядом, який не став чи припинив бути стороною. Сторона, яка вживає такі дії, повинна повідомити СТОРОНИ і на вимогу провести консультації зі сторонами, які мають значну зацікавленість у відповідному товарі.

1. У перший день кожного трирічного періоду, причому перший період починається 1 січня 1958 року (або у перший день будь-якого іншого періоду,(*) який може бути встановлений СТОРОНАМИ більшістю у дві третини внесених голосів), сторона (у подальшому в цій Статті - "сторона-заявитель") може, шляхом переговорів та досягнення домовленості з будь-якою стороною, з якою така поступка була початково погоджена, а також з будь-якою іншою стороною, щодо якої СТОРОНИ визначили, що вона має інтереси головного постачальника(*) (ці дві категорії сторін, разом із стороною-заявителем, у подальшому в цій Статті іменуються "сторонами, які мають першочергову зацікавленість"), і за умови проведення консультацій з будь-якою стороною, щодо якої СТОРОНИ визначили, що вона має значну зацікавленість у такій поступці, змінити чи скасувати поступку,(*) включену до відповідного розкладу, доданого до цієї Угоди.

2. У таких переговорах та домовленості, яка може включати положення про компенсаційну поступку відносно інших товарів, зацікавлені сторони повинні прагнути до збереження загального рівня взаємних та взаємовигідних поступок, не менш сприятливого для торгівлі, ніж той, що встановлювався цією Угодою до проведення таких переговорів.

3. (a) У випадку, якщо сторони, які мають першочергову зацікавленість, не зможуть досягти домовленості до 1 січня 1958 року чи до закінчення періоду часу, передбаченого параграфом 1 цієї Статті, сторона, яка пропонує змінити чи скасувати поступку, однак, має право зробити це, і якщо такі дії вживаються, тоді будь-яка сторона, з якою така поступка була початково погоджена або визначена параграфом 1 як така, що має інтереси головного постачальника, а також будь-яка сторона, визначена параграфом 1 як така, що має значну зацікавленість, мають право не пізніше ніж через шість місяців з дня вжиття таких заходів, скасувати по закінченню тридцяти днів з дня отримання письмового повідомлення про таке скасування СТОРОНАМИ в основному рівноцінні поступки, початково узгоджені зі стороною-заявителем.

(b) У випадку, якщо між сторонами, які мають першочергову зацікавленість, досягнута домовленість, але будь-яка інша сторона, визначена у параграфі 1 цієї Статті як така, що має значну зацікавленість, не є задоволеною, така інша сторона має право, не пізніше ніж через шість місяців після вжиття заходів згідно з такою домовленістю, скасувати по закінченні тридцяти днів з дня отримання письмового повідомлення про таке скасування СТОРОНАМИ в основному рівноцінні поступки, початково узгоджені зі стороною-заявителем.

4. СТОРОНИ можуть у будь-який час, за особливих обставин, дозволити(*) стороні вступити в переговори про зміну чи скасування поступки, включеної до відповідного Розкладу, доданого до цієї Угоди, з дотриманням наступних процедур та умов:

(a) Такі переговори(*) та будь-які пов'язані з ними консультації повинні проводитися відповідно до положень параграфа 1 та 2 цієї Статті.

(b) У випадку, якщо в ході переговорів сторони, які мають першочергову зацікавленість, досягли домовленості, застосовуються положення параграфа 3(b) цієї Статті.

(c) У випадку, якщо сторони, які мають першочергову зацікавленість, не досягли домовленості протягом шістдесяти днів(*) після отримання дозволу на проведення переговорів або впродовж більш тривалого періоду, який можуть встановити СТОРОНИ, сторона-заявитель може передати питання на розгляд СТОРІН.

(d) Після такої передачі питання СТОРОНИ повинні оперативно вивчити питання та повідомити про свої погляди сторони, які мають першочергову зацікавленість, з метою врегулювання справи. У випадку, якщо справу врегульовано, застосовуються положення параграфа 3(b), ніби сторони, які мають першочергову зацікавленість, досягли угоди. У випадку, якщо справу не врегульовано між сторонами, які мають значну зацікавленість, сторона-заявитель має право змінити чи скасувати поступку, якщо тільки СТОРОНИ не визначать, що сторона-заявитель безпідставно не запропонувала адекватну компенсацію.(*) У разі вжиття таких дій будь-яка сторона, з якою поступка була початково погоджена, будь-яка сторона, визначена параграфом 4(a) як така, що має інтереси головного постачальника, а також будь-яка сторона, визначена параграфом 4(a) як така, що має значну зацікавленість, має право не пізніше ніж через шість місяців після вжиття таких заходів змінити чи скасувати по закінченні тридцяти днів з дня отримання письмового повідомлення про таке скасування СТОРОНАМИ в основному рівноцінні поступки, початково узгоджені зі стороною-заявителем.

5. До 1 січня 1958 року і до кінця будь-якого періоду, передбаченого параграфом 1, сторона шляхом повідомлення СТОРІН може вирішити залишити за собою право на наступний період змінювати відповідний Розклад згідно з процедурами, встановленими параграфами з 1 по 3. У випадку, якщо сторона приймає таке рішення, інші сторони мають право протягом такого ж періоду змінювати чи скасовувати, згідно з такими ж процедурами, поступки, початково узгоджені з цією стороною.

1. Сторони визнають, що мита часто являють собою серйозні перешкоди для торгівлі; а отже, переговори на взаємній та взаємовигідній основі, спрямовані на значне зниження загального рівня тарифів та інших зборів на імпорт та експорт і, зокрема, на зниження тих високих тарифів, які перешкоджають імпорту навіть у мінімальних кількостях і які проводяться з належним урахуванням цілей цієї Угоди та різноманітних потреб окремих сторін, мають велике значення для розширення міжнародної торгівлі. Отже, СТОРОНИ можуть час від часу забезпечувати проведення таких переговорів.

2. (a) Переговори, передбачені цією Статтею, можуть проводитися на вибірковій потоварній основі або шляхом застосування таких багатосторонніх процедур, які можуть бути прийняті зацікавленими сторонами. Такі переговори можуть бути спрямовані на зниження мит, зв'язування мит на поточному рівні чи на прийняття зобов'язань щодо того, що окремі мита чи середні мита на певні категорії товарів не повинні перевищувати встановленого рівня. Зв'язування проти підвищення невисоких мит чи безмитного режиму, в принципі, повинне визнаватися як поступка, рівноцінна за своїм значенням зниженню високих мит.

(b) Сторони визнають, що взагалі успіх багатосторонніх переговорів залежить від участі всіх сторін, які здійснюють між собою значну частину своєї зовнішньої торгівлі.

3. Переговори повинні проводитися на основі, яка надає достатні можливості для врахування:

(a) потреб окремих сторін та окремих галузей промисловості;

(b) потреб менш розвинених сторін у більш гнучкому використанні тарифного захисту для сприяння їх економічному розвитку та особливих потреб цих країн у збереженні тарифів з метою отримання надходжень; а також

(c) всіх інших відповідних обставин, включаючи фіскальні,(*) розвиткові, стратегічні та інші потреби зацікавлених сторін.

1. Сторони зобов'язуються найбільш повною мірою їх виконавчої влади додержуватися загальних принципів Глав з I по VI включно та Глави IX Гаванської хартії до її прийняття відповідно до їхніх конституційних процедур.(*)

2. Дія Частини II цієї Угоди призупиняється в день набрання чинності Гаванською хартією.

3. У випадку, якщо до 30 вересня 1949 року Гаванська хартія не набере чинності, сторони повинні зібратися до 31 грудня 1949 року, щоб домовитися, чи будуть до цієї Угоди внесені поправки та доповнення чи вона залишиться без змін.

4. У випадку, якщо у будь-який час Гаванська хартія втратить чинність, СТОРОНИ повинні якнайраніше зібратися, щоб домовитися, чи будуть до цієї Угоди внесені поправки та доповнення чи вона залишиться без змін. До досягнення такої домовленості Частина II цієї Угоди знов набере чинності, за умови, що положення Частини mutatis mutandis, на положення у тому вигляді, в якому вони були викладені у Гаванській хартії, а також за умови, що жодна сторона не повинна зв'язуватися будь-якими положеннями, які не зв'язували її під час втрати чинності Гаванською хартією.

5. У випадку, якщо будь-яка сторона не прийняла Гаванську хартію до дня набрання нею чинності, СТОРОНИ повинні зібратися, щоб домовитися, чи необхідно, і якщо так, то яким чином, вносити до цієї Угоди доповнення чи поправки в частині його впливу на відносини між такою стороною та іншими сторонами. До досягнення такої домовленості положення Частини II цієї Угоди повинні, незважаючи на положення параграфа 2 цієї Статті, продовжувати застосовуватися між такою стороною та іншими сторонами.

6. Сторони, які є Членами Міжнародної організації торгівлі, не повинні використовувати положення цієї Угоди таким чином, щоб це перешкоджало дії будь-якого положення Гаванської хартії. Застосування принципу, покладеного в основу цього параграфа, до будь-якої сторони, яка не є Членом Міжнародної організації торгівлі, повинно бути предметом домовленості відповідно до параграфа 5 цієї Статті.

1. Окрім випадків, коли умови про внесення змін встановлені в інших місцях цієї Угоди, поправки до положень Частини I цієї Угоди чи положень Статті XXIX або цієї Статті набирають чинності після їх прийняття всіма сторонами, а інші поправки до цієї Угоди набирають чинності відносно сторін, які їх прийняли, після їх прийняття двома третинами сторін і після цього - відносно кожної наступної сторони після прийняття нею цих поправок.

2. Будь-яка сторона, яка приймає поправку до цієї Угоди, повинна депонувати акт про прийняття Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй протягом такого періоду часу, який можуть встановити СТОРОНИ. СТОРОНИ можуть встановити, що будь-яка поправка, яка набирає чинності згідно з цією Статтею, носить такий характер, що будь-яка сторона, яка не прийняла її протягом часу, встановленого СТОРОНАМИ, має право вийти з цієї Угоди або залишитися стороною за згоди СТОРІН.

Без обмеження положень параграфа 12 Статті XVIII, Статті XXIII чи параграфа 2 Статті XXX будь-яка сторона може вийти з цієї Угоди чи окремо здійснити вихід від імені будь-якої з окремих митних територій, за які вона несе міжнародну відповідальність і які на цей час мають повну автономію у провадженні своїх зовнішніх торговельних відносин та інших питань, передбачених цією Угодою. Вихід набирає чинності по закінченні шести місяців з дня отримання письмового повідомлення про вихід Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй.

1. Під сторонами цієї Угоди слід розуміти ті уряди, які застосовують положення цієї Угоди згідно з Статтями XXVI та XXXIII чи на виконання Протоколу про тимчасове застосування.

2. У будь-який час після набрання чинності цією Угодою відповідно до параграфа 6 Статті XXVI ті сторони, які прийняли цю Угоду згідно з параграфом 4 Статті XXVI можуть прийняти рішення про те, що будь-яка сторона, яка не прийняла Угоду у такий спосіб, припиняє бути стороною.

Уряд, який не є стороною цієї Угоди, або уряд, який діє від імені окремої митної території, яка має повну автономію у провадженні своїх зовнішніх торговельних відносин та інших питань, передбачених цією Угодою, може приєднатися до цієї Угоди сама чи здійснити приєднання від імені такої території на умовах, що підлягають погодженню між таким урядом та СТОРОНАМИ. Рішення СТОРІН щодо цього параграфа повинні прийматися більшістю у дві третини голосів.

Цим встановлюється, що додатки до цієї Угоди є невід'ємною частиною цієї Угоди.

1. Ця Угода, або Стаття II цієї Угоди, не застосовується між будь-якою стороною та будь-якою іншою стороною, якщо:

(a) ці дві сторони не провели тарифні переговори між собою, а також

(b) одна зі сторін у той час, коли інша стає стороною, не погоджується на таке застосування.

2. СТОРОНИ можуть в окремих випадках проводити перегляд функціонування цієї Статті на вимогу будь-якої сторони і вносити відповідні рекомендації.

1.(*) Сторони,

(a) пам'ятаючи про те, що основні цілі цієї Угоди включають підвищення рівня життя та постійний розвиток економіки всіх сторін, та вважаючи, що досягнення цих цілей є особливо невідкладним для менш розвинених сторін;

(b) вважаючи, що експортні надходження менш розвинених сторін можуть грати життєво важливу роль в їх економічному розвитку та що обсяг цих надходжень залежить від цін, які менш розвинені сторони сплачують за важливі імпортні товари, обсягу їх експорту та цін, які вони отримують за експортні товари;

(c) відзначаючи, що існує великий розрив між рівнем життя у менш розвинених країнах та інших країнах;

(d) визнаючи, що індивідуальні та спільні дії є суттєвими для подальшого розвитку економіки менш розвинених сторін та досягнення швидкого підвищення рівня життя в цих країнах;

(e) визнаючи, що міжнародна торгівля, як засіб досягнення економічного та соціального прогресу, повинна регулюватися такими правилами і процедурами, а також заходами, що відповідають таким правилам та процедурам, які є сумісними з цілями, передбаченими цією Статтею;

(f) відзначаючи, що СТОРОНИ можуть надати можливість менш розвиненим сторонам використовувати спеціальні заходи для сприяння їх торгівлі та розвитку;

домовилися про наступне.

2. Існує потреба у швидкому та постійному збільшенні експортних надходжень менш розвинених сторін.

3. Існує потреба у вжитті позитивних зусиль, спрямованих на те, щоб менш розвинені сторони забезпечили для себе таку частку у зростанні міжнародної торгівлі, яка відповідає потребам їх економічного розвитку.

4. За умов триваючої залежності багатьох менш розвинених сторін від експорту обмеженого кола первинних товарів,(*) існує потреба забезпечення максимально можливою мірою більш сприятливих та прийнятних умов доступу на світові ринки для цих товарів і там, де це можливо, розробки заходів, спрямованих на стабілізацію та покращення умов світових ринків цих товарів, включаючи, зокрема, заходи, спрямовані на досягнення стабільних, справедливих та вигідних цін, таким чином створюючи умови для розширення світової торгівлі та попиту, а також динамічного та стабільного зростання реальних експортних надходжень цих країн з тим, щоб забезпечити їх ресурсами, необхідними для їх економічного розвитку.

5. Швидкому розвитку економіки менш розвинених країн буде сприяти диверсифікація(*) структури їх економіки та запобігання надлишкової залежності від експорту первинних товарів. Отже, існує потреба у максимальному полегшенні доступу на ринки товарів на сприятливих умовах для перероблених та промислових товарів, які в цей час чи потенційно підпадають під особливі експорті інтереси менш розвинених сторін.

6. Через хронічний дефіцит експортних надходжень та інших надходжень в іноземній валюті у менш розвинених сторонах важливим є взаємозв'язок між торгівлею та фінансовою допомогою для розвитку. Отже, існує потреба у тісному та тривалому співробітництві між СТОРОНАМИ та міжнародними кредитними установами з тим, щоб вони могли найбільш ефективно сприяти полегшенню тягарів, які ці менш розвинені країни взяли на себе в інтересах свого економічного розвитку.

7. Існує потреба у належній співпраці між СТОРОНАМИ, іншими міжурядовими органами та органами і установами системи Організації Об'єднаних Націй, діяльність яких пов'язана з торгівлею та економічним розвитком менш розвинених країн.

8. Розвинені сторони не очікують взаємності у зобов'язаннях, взятих на себе в ході торговельних переговорів, щодо зниження чи скасування тарифів та інших бар'єрів для торгівлі менш розвинених сторін.(*)

9. Застосування заходів, спрямованих на реалізацію цих принципів та цілей повинно бути об'єктом свідомих та цілеспрямованих зусиль з боку сторін як індивідуально, так і спільно.

1. Розвинені сторони повинні, наскільки це є максимально можливо (тобто, якщо це не є неможливим через непоборні причини, які можуть включати причини юридичного характеру), впроваджувати в життя наступні положення:

(a) надавати високий пріоритет зниженню та скасуванню бар'єрів для товарів, які в цей час чи потенційно підпадають під особливі експортні інтереси менш розвинених сторін, включаючи мита та інші обмеження, які необґрунтовано відрізняються для таких товарів у їх первинній чи переробленій формах;(*)

(b) утримуватися від введення чи збільшення обсягу мит та нетарифних імпортних бар'єрів на товари, які в цей час чи потенційно підпадають під особливі експортні інтереси менш розвинених сторін; а також

(c) (i) утримуватися від введення нових фіскальних заходів та

(ii) при будь-яких змінах у фіскальній політиці надавати високий пріоритет зниженню та скасуванню фіскальних заходів,

які могли б значно уповільнити чи які значно уповільнюють зростання споживання первинних товарів у сировинній чи переробленій формах, що повністю чи в основному виробляються на територіях менш розвинених сторін, і які застосовуються саме до цих товарів.

2. (a) У випадках, коли вважається, що будь-яке з положень підпараграфів (a), (b) чи (c) параграфа 1 не проводиться в життя, питання повинно бути доведено до відома СТОРІН чи то стороною, яка не проводить у життя відповідні положення, чи будь-якою іншою зацікавленою стороною.

(b) (i) СТОРОНИ повинні, якщо на це є вимога будь-якої зацікавленої сторони, і без обмежень для будь-яких двосторонніх консультацій, які можуть проводитися, консультуватися із зацікавленою стороною та всіма зацікавленими сторонами стосовно цього питання з метою досягнення рішень, задовольняючих усі зацікавлені сторони, для сприяння досягненню цілей, передбачених Статтею XXXVI. В ході цих консультацій повинні бути вивчені причини, якими обґрунтовуються випадки непроведення в життя положень підпараграфів (a), (b) чи (c) параграфа 1.

(ii) Оскільки виконання положень підпараграфів (a), (b) чи (c) параграфа 1 окремими сторонами у деяких випадках може бути досягнуто легше, коли дії вживаються спільно з іншими розвиненими сторонами, такі консультації, коли це доцільно, можуть проводитися у такому напрямку спільних дій.

(iii) Консультації, що проводяться СТОРОНАМИ, також можуть у відповідних випадках бути спрямовані на укладення домовленості про спільні дії, розроблені з метою сприяння досягненню цілей цієї Угоди, як це передбачено параграфом 1 Статті XXV.

3. Розвинені сторони повинні:

(a) докладати всіх зусиль у випадках, коли уряд прямо чи опосередковано встановлює перепродажну ціну на товари, які повністю чи в основному виробляються на територіях менш розвинених країн, для збереження торговельних прибутків на справедливому рівні;

(b) активно розглядати можливості застосування інших заходів,(*) спрямованих на поширення розвитку імпорту з менш розвинених сторін, і з цією метою налагоджувати відповідну міжнародну співпрацю;

(c) приділяти особливу увагу торговельним інтересам менш розвинених сторін при розгляді можливості застосування інших заходів, дозволених цією Угодою для вирішення певних проблем, а також вивчати всі можливості застосування конструктивних засобів до введення таких заходів, якщо вони можуть вплинути на суттєві інтереси цих сторін.

4. Менш розвинені сторони погоджуються вживати відповідні дії для виконання положень Частини IV на користь торгівлі інших менш розвинених сторін так, наскільки такі дії сумісні з їх власними, поточними чи майбутніми, розвитковими, фінансовими і торговельними потребами, зважаючи на розвиток їх торгівлі у минулому, а також торговельні інтереси менш розвинених сторін у цілому.

5. При виконанні зобов'язань, передбачених параграфами з 1 по 4, кожна сторона повинна надавати будь-якій іншій зацікавленій стороні чи сторонам повну та оперативну можливість проведення консультацій згідно з звичайними процедурами, передбаченими цією Угодою, щодо будь-якого питання чи ускладнення, які можуть виникнути.

1. Сторони повинні спільно співпрацювати в рамках цієї Угоди та на інших підставах залежно від необхідності для сприяння досягненню цілей, передбачених Статтею XXXVI.

2. Зокрема, СТОРОНИ повинні:

(a) у випадках необхідності вживати заходи, включаючи укладення міжнародних домовленостей, спрямовані на забезпечення кращих та прийнятних умов доступу на світові ринки для первинних товарів, в яких менш розвинені країни мають особливу зацікавленість, а також розробляти заходи, спрямовані на стабілізацію та покращення умов світових ринків цих товарів, включаючи заходи, спрямовані на встановлення стабільних, справедливих та вигідних цін на експорт таких товарів;

(b) прагнути до належної співпраці у питаннях політики торгівлі та розвитку з Організацією Об'єднаних Націй, її органами та установами, включаючи будь-які установи, які можуть бути створені на основі рекомендацій Конференції Організації Об'єднаних Націй з торгівлі та розвитку;

(c) співпрацювати в аналізі планів та політики розвитку окремих менш розвинених сторін та у вивченні взаємовідносин у сфері торгівлі та допомоги з метою розробки конкретних заходів, які сприяють розвитку експортного потенціалу та спрощують доступ на експортні ринки для товарів, вироблених галузями промисловості, створеними на виконання таких планів та політики, і у цьому зв'язку прагнути до належної співпраці з урядами та міжнародними організаціями і, зокрема, з організаціями, що мають повноваження стосовно фінансової допомоги економічному розвитку, у систематичному вивченні взаємовідносин у сфері торгівлі та допомоги в окремих менш розвинених країнах, спрямованому на отримання чіткого аналізу експортного потенціалу, ринкових можливостей та будь-яких подальших дій, які можуть бути необхідними;

(d) постійно стежити за розвитком світової торгівлі, особливу увагу приділяючи темпам зростання торгівлі менш розвинених країн, і вносити такі рекомендації сторонам, які залежно від обставин вважаються доцільними;

(e) співпрацювати у пошуку можливих методів розширення торгівлі задля економічного розвитку шляхом міжнародної гармонізації та коригування національної політики та нормативних актів, через технічні та комерційні стандарти, що впливають на виробництво, транспортування та реалізацію, а також шляхом розвитку експорту за допомогою створення засобів для збільшення потоку торговельної інформації та проведення ринкових досліджень;

а також

(f) встановлювати таке інституціональне середовище, яке може бути необхідним для досягнення цілей, передбачених Статтею XXXVI, а також для виконання положень цієї Частини.

Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії

Залежні території Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії

Канада

Австралійська Федерація

Залежні території Австралійської Федерації

Нова Зеландія

Залежні території Нової Зеландії

Південно-Африканський Союз, включаючи Південно-Західну Африку

Ірландія

Індія (станом на 10 квітня 1947 року)

Ньюфаундленд

Південна Родезія

Бірма

Цейлон

Деякі з вище перелічених територій мають дві чи більше діючі преференційні ставки на певні товари. Будь-яка територія може, за погодженням з іншими сторонами, які є основними постачальниками таких товарів за ставкою найбільшого сприяння, замінити такі преференційні ставки єдиною преференційною ставкою, яка в цілому не повинна бути менш сприятливою для постачальників за ставкою найбільшого сприяння, ніж преференції, що діяли до такої заміни.

Встановлення еквівалентної межі тарифної преференції замість межі преференції для внутрішнього податку, який існував на 10 квітня 1947 року, виключно між двома чи більше територіями, переліченими в цьому Додатку, або замість преференційних кількісних домовленостей, описаних у наступному параграфі, не повинно вважатися збільшенням межі тарифної преференції.

Преференційні домовленості, зазначені у параграфі 5(b) Статті XIV, а також ті, що існували у Сполученому Королівстві на 10 квітня 1947 року відповідно до угод з Урядами Канади, Австралії та Нової Зеландії щодо охолодженої чи мороженої яловичини і телятини, мороженої баранини, охолодженої чи мороженої свинини. До намірів Угоди входить, без обмежень будь-яких заходів, що вживаються згідно з підпараграфом (h)(7) Статті XX, щоб ці домовленості були скасовані чи замінені тарифними преференціями, а також щоб з цією метою якнайраніше відбулися переговори між країнами, які мають значну зацікавленість чи причетність.

Податок на прокат кінофільмів, діючий у Новій Зеландії на 10 квітня 1947 року, повинен для цілей цієї Угоди розглядатися як мито згідно зі Статтею I. Квота, що діяла у Новій Зеландії щодо орендарів кінофільмів на 10 квітня 1947 року, повинна для цілей цієї Угоди розглядатися як демонстраційна квота згідно зі Статтею IV.

Домініони Індія та Пакистан не були зазначені окремо у вищенаведеному переліку, оскільки вони не існували як такі станом на базову дату 10 квітня 1947 року.

Франція

Французька Екваторіальна Африка (Договірний басейн ріки Конго(8) та інші території)

Французька Західна Африка

Камерун під французькою опікою(8)

Французький берег Сомалі та залежні території

Французькі володіння в Океанії

Французькі володіння в Кондомініумі Нові Гебриди(8)

Індокитай

Мадагаскар та залежні території

Марокко (французька зона)(8)

Нова Каледонія та залежні території

Сен-П'єр і Мікелон

Того під французькою опікою(8)

Туніс

Економічний Союз Бельгії та Люксембургу

Бельгійське Конго

Руанда Урунді

Нідерланди

Нова Гвінея

Суринам

Нідерландські Антильські острови

Республіка Індонезія

Тільки для імпорту на території, що утворюють Митний Союз.

Сполучені Штати Америки (митна територія)

Залежні території Сполучених Штатів Америки

Філіппінська Республіка

Встановлення еквівалентної межі тарифної преференції замість межі преференції для внутрішнього податку, який існував на 10 квітня 1947 року, винятково між двома чи більше територіями, переліченими в цьому Додатку, не повинно вважатися збільшенням межі тарифної преференції.

Преференції, діючі винятково між Чилі, з одного боку, та

1. Аргентиною

2. Болівією

3. Перу,

з іншого боку.

Преференції, діючі винятково між Лівано-Сирійським митним союзом, з одного боку, та

1. Палестиною

2. Трансйорданією,

з іншого боку.

Австралія 15 жовтня 1946 року

Канада 1 липня 1939 року

Франція 1 січня 1939 року

Лівано-Сирійський митний союз 30 листопада 1938 року

Південно-Африканський Союз 1 липня 1938 року

Південна Родезія 1 травня 1941 року

У випадку, якщо до приєднання Уряду Японії до Генеральної угоди, ця Угода буде прийнята сторонами, обсяг зовнішньої торгівлі яких, згідно з стовпчиком I, становить відсоток таких обсягів, зазначений у параграфі 6 Статті XXVI, для цілей цього параграфа повинен застосовуватися стовпчик I. У випадку, якщо ця Угода не була прийнята сторонами у такий спосіб до приєднання Уряду Японії, для цілей цього параграфа повинен застосовуватися стовпчик II.

Примітка: Ці відсоткові частки були обчислені з урахуванням торгівлі всіх територій, відносно яких застосовується Генеральна угода з тарифів і торгівлі.

Зобов'язання, включені до параграфа 1 Статті I шляхом посилання на параграфи 2 і 4 Статті III, а також зобов'язання, включені до параграфа 2(b) Статті II шляхом посилання на Статтю VI, для цілей Протоколу про тимчасове застосування повинні вважатися такими, що підпадають під Частину II.

Перехресні посилання у вищевикладеному параграфі та у параграфі 1 Статті I на параграфи 2 і 4 Статті III повинні застосовуватися лише після того, як Стаття III буде змінена через набрання чинності поправкою, передбаченою Протоколом про внесення змін до Частини II від 14 вересня 1948 року(10) та Статтею XXVI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Термін "межа преференції" означає абсолютну різницю між ставкою мита найбільшого сприяння та преференційною ставкою мита на аналогічний товар, а не пропорційне співвідношення між цими ставками. Наприклад:

(1) Якщо ставка найбільшого сприяння дорівнює 36 відсотків від вартості, а преференційна ставка - 24 відсотки від вартості, межа преференції становить 12 відсотків від вартості, а не одну третину ставки найбільшого сприяння;

(2) Якщо ставка найбільшого сприяння дорівнює 36 відсотків від вартості, а преференційна ставка виражена як дві третини ставки найбільшого сприяння, межа преференції становить 12 відсотків від вартості;

(3) Якщо ставка найбільшого сприяння дорівнює 2 франкам за кілограм, а преференційна ставка дорівнює 1,50 франка за кілограм, межа преференції становить 0,50 франків за кілограм.

Наступні види митних заходів, які застосовуються відповідно до встановлених єдиних процедур, не суперечать загальному зв'язуванню меж преференцій:

(i) Поновлення застосування до імпортованого товару тарифної класифікації чи ставки мита, які можуть бути належним чином застосовані до такого товару, у випадках, коли застосування такої класифікації чи ставки до такого товару було тимчасово призупинено чи не діяло на 10 квітня 1947 року; а також

(ii) Класифікація певного товару за іншою тарифною позицією, ніж тою, по якою класифікувався імпорт цього товару на 10 квітня 1947 року, у випадках, коли тарифне законодавство чітко передбачає, що такий товар може класифікуватися більш ніж за одною тарифною позицією.

Перехресне посилання у параграфі 2(a) Статті II на параграф 2 Статті III повинне застосовуватися лише після того, як Стаття III буде змінена через набрання чинності поправкою, передбаченою Протоколом про внесення змін до Частини II від 14 вересня 1948 року(11) та Статтею XXVI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Дивися примітку до параграфа 1 Статті I.

Якщо інше не погоджено окремо між сторонами, які початково домовлялися про поступку, положення цього параграфа застосовуються згідно зі Статтею 31 Гаванської хартії.

Будь-який внутрішній податок чи інший внутрішній збір або будь-який закон, правило чи вимога будь-якого роду, зазначені у параграфі 1, які застосовуються до імпортованого товару та до аналогічного вітчизняного товару і які стягуються чи вводяться стосовно імпортованого товару під час чи в місці імпорту, однак, повинні розглядатися як внутрішній податок чи інший внутрішній збір або як закон, правило чи вимога такого роду, як зазначено у параграфі 1, і, відповідно, підпадають під дію положень Статті III.

Застосування параграфа 1 до внутрішніх податків, встановлених місцевими урядами та органами влади на території сторони підпадає під положення останнього параграфа Статті XXIV. Термін "розумні заходи" в останньому згаданому параграфі не вимагає, наприклад, скасування національного законодавства, яке дозволяє місцевим урядам встановлювати внутрішні податки, які, навіть будучи технічно несумісними з буквою Статті III, фактично не суперечать її духу, якщо таке скасування призвело б до серйозних фінансових складнощів для відповідних місцевих урядів чи органів влади. Стосовно оподаткування місцевими урядами чи органами влади, яке суперечить як букві, так і духу Статті III, термін "розумні заходи" дозволяє стороні скасовувати несумісні податки поступово впродовж перехідного періоду, якщо негайні заходи могли б створити серйозні адміністративні та фінансові труднощі.

Податок, який відповідає вимогам першого речення параграфа 2, вважається несумісним з положеннями другого речення лише у випадках, коли існує конкуренція між оподаткованим товаром, з одного боку, та прямо конкуруючим товаром чи товаром-замінником, які не підпадають під аналогічне оподаткування, з іншого боку.

Правила, сумісні з положеннями першого речення параграфа 5, не повинні вважатися такими, що суперечать положенням другого речення, у будь-якому випадку, коли всі товари, які є предметом регулювання, виробляються вітчизняною промисловістю у значних кількостях. Сумісність правила з положеннями другого речення не може бути обгрунтована тим, що частка чи кількість, встановлені для кожного з товарів, які є предметом регулювання, утворюють справедливе співвідношення між імпортованими та вітчизняними товарами.

Щодо зборів за транспортування, принцип, встановлений параграфом 5, стосується аналогічних товарів, які транспортуються за тим же маршрутом на аналогічних умовах.

1. Прихований демпінг, що здійснюється асоційованими фірмами (тобто продаж імпортером по ціні, нижчій за ціну, по якій експортер, з яким пов'язаний імпортер, виставляє рахунок, а також нижчій за ціну в експортуючій країні) являє собою форму цінового демпінгу, відносно якого демпінгова маржа може бути обрахована на базі ціни, по якій товари перепродаються імпортером.

2. Визнається, що у випадку імпорту з країни, яка має повну чи в основному повну монополію у торгівлі і в якій всі внутрішні ціни встановлюються державою, можуть виникати особливі труднощі при визначенні цінової порівнянності для цілей параграфа 1, і в таких випадках імпортуючі сторони можуть вважати за необхідне враховувати можливість того, що пряме порівняння з внутрішніми цінами у такій країни не завжди може бути придатним.

1. Як і у багатьох інших випадках митного регулювання, сторона може вимагати розумної гарантії (застави товару на митниці чи готівкового депозиту) під сплату антидемпінгового чи компенсаційного мита до здійснення остаточного визначення фактів для будь-якого випадку підозри у демпінгу чи субсидуванні.

2. За певних обставин практика використання множинних обмінних курсів може являти собою експортне субсидування, проти якого можуть бути введені компенсаційні мита згідно з параграфом 3, чи може являти собою форму демпінгу шляхом часткового знецінення валюти країни, проти якого можуть бути введені дії згідно з параграфом 2. Під "практикою використання множинних обмінних курсів" розуміється практика самих урядів чи санкціонована урядами.

Звільнення, які надаються відповідно до положень цього параграфа, повинні надаватися лише на вимогу сторони, яка пропонує стягувати антидемпінгове чи, відповідно, компенсаційне мито.

Вираз "чи інших зборів" не повинен розглядатися як такий, що включає внутрішні податки чи рівноцінні збори, які накладаються на імпортовані товари чи у зв'язку з ними.

1. Сумісним зі Статтею VII було б припущення, що "дійсна вартість" може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими "дійсної вартості", а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

2. Сумісним зі Статтею VII, параграфом 2(b), було б тлумачення стороною фрази "при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції" як такої, що виключає будь-яку трансакцію, в якій покупець та продавець не є незалежними один від одного і в якій ціна є не єдиним фактором прийняття рішення.

3. Стандартне розуміння "умов повної конкуренції" дозволяє стороні не враховувати при розгляді ціни, які включають спеціальні знижки лише для ексклюзивних агентів.

4. Формулювання підпараграфів (a) і (b) дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на аналогічний товар.

1. Хоч Стаття VIII не поширюється на використання множинних обмінних курсів як таких, параграфи 1 і 4 засуджують використання валютних податків чи зборів як засіб застосування практики множинних валютних курсів; проте, якщо сторона використовує валютні податки стосовно множинних обмінних курсів для цілей збереження рівноваги платіжного балансу за погодженням з Міжнародним валютним фондом, положення параграфа 9(a) Статті XV повністю захищають таку її позицію.

2. Сумісним з параграфом 1 було б, якщо при імпорті товарів з території сторони на територію іншої сторони, пред'явлення сертифікатів походження вимагалося б лише у міру, наскільки це є суворо обов'язковим.

У Статтях XI, XII, XIII, XIV та XVIII терміни "обмеження імпорту" чи "обмеження експорту" включають обмеження, які реалізуються через торговельні операції, здійснювані державою.

Термін "у будь-якій формі" в цьому параграфі охоплює ті товари, що знаходяться на ранній стадії переробки чи все ще є швидкопсувними, які прямо конкурують зі свіжими продуктами і, у випадку вільного імпорту, роблять обмеження на свіжі продукти неефективними.

Термін "особливі фактори" включає зміни у відносній економічній ефективності виробництва вітчизняних та іноземних виробників чи різних іноземних виробників, але не зміни, які штучно викликані засобами, не дозволеними цією Угодою.

СТОРОНИ повинні вживати заходів для забезпечення повної таємності про проведенні будь-яких консультацій згідно з положеннями цієї Статті.

Сторони, які застосовують обмеження, повинні прагнути до уникнення завдання серйозної шкоди експорту товару, від якого значною мірою залежить економіка сторони.

Домовлено, що ця дата повинна припадати на період у дев'яносто днів після набрання чинності поправками до цієї Статті, які вводяться Протоколом про внесення поправок до Преамбули та Частин II і III цієї Угоди. Проте, якщо СТОРОНИ вирішать, що умови не є придатними для застосування положень цього підпараграфа у передбачений час, вони можуть встановити пізнішу дату, за умови, що така дата повинна бути не пізніше ніж через тридцять днів після часу, коли зобов'язання за Статтею VIII, Розділами 2, 3 і 4 та Статутом Міжнародного валютного фонду стануть застосованими до сторін-членів Фонду, загальний обсяг зовнішньої торгівлі яких становить щонайменше п'ятдесят відсотків від сукупного обсягу зовнішньої торгівлі всіх сторін.

Домовлено, що параграф 4(e) не встановлює будь-яких додаткових нових критеріїв щодо накладення чи застосування кількісних обмежень для цілей збереження платіжного балансу. Єдина його мета полягає у забезпеченні того, щоб всі зовнішні фактори, такі як зміни умов торгівлі, кількісні обмеження, надвисокі тарифи та субсидії, які можуть посилювати складнощі у платіжному балансі сторони, яка застосовує обмеження, повністю бралися до уваги.

"Комерційні міркування" не були згадані як принцип для розподілу квот, тому що вважалося, що їх застосування урядовими органами не завжди можливе. Крім того, у випадках, коли це можливо, сторона може застосовувати такі міркування при спробі досягнення домовленості відповідно до загального принципу, викладеного у першому реченні параграфа 2.

Дивися примітку стосовно "особливих факторів" у зв'язку з останнім підпараграфом параграфа 2 Статті XI.

Положення цього параграфа не повинні тлумачитися так, щоб перешкоджати повному розгляду СТОРОНАМИ, в ході консультацій, передбачених параграфом 4 Статті XII і параграфом 12 Статті XVIII, характеру, впливу та причин дискримінації у сфері обмежень імпорту.

Одна з ситуацій, передбачених параграфом 2 може полягати в тому, що сторона має залишки, отримані в результаті поточних операцій, які вона не в змозі використати без певного ступеня дискримінації.

Слово "підривати" має на меті вказати, наприклад, що порушення букви будь-якої Статті цієї Угоди шляхом вжиття валютних заходів не повинні розглядатися як порушення тієї Статті, якщо фактично не відбувається суттєвого відхилення від цілей Статті. Таким чином, сторона, яка в порядку валютного контролю, що здійснюється відповідно до Статуту Міжнародного валютного фонду, вимагає отримання платежів за експорт у своїй власній валюті або у валюті одного чи більше членів Міжнародного фонду, не вважається такою, що порушує Статтю XI чи Статтю XIII. Іншим прикладом могла б бути сторона, що зазначає на імпортній ліцензії країну, з якої товари можуть імпортуватися, не з метою введення будь-якого додаткового елементу дискримінації у своїй системі ліцензування імпорту, а з метою введення дозволеного валютного контролю.

Звільнення експортного товару від мит та податків, що накладаються на аналогічні товари, призначені для внутрішнього споживання, чи повернення таких мит та податків у сумах, які не перевищують внесені суми, не повинно вважатися субсидією.

1. Ніщо у Розділі B не повинно перешкоджати використанню стороною множинних обмінних курсів відповідно до Статуту Міжнародного валютного фонду.

2. Для цілей Розділу B "первинний товар" слід розуміти як будь-який продукт фермерства, лісового господарства чи рибальства, або будь-який мінерал у натуральній формі чи який пройшов таку обробку, яка, як правило, є необхідною для підготовки його до продажу у значному обсязі в системі міжнародної торгівлі.

1. Той факт, що сторона не експортувала певний товар протягом попереднього репрезентативного періоду, сам по собі не перешкоджає стороні обґрунтувати своє право на отримання частки у торгівлі відповідним товаром.

2. Система стабілізації внутрішньої ціни чи доходів вітчизняних виробників первинних товарів незалежно від руху експортних цін, в результаті якої іноді при продажі товару на експорт ціна є нижчою за порівняну ціну, яка виставляється покупцям на аналогічний товар на внутрішньому ринку, повинна розглядатися як така, що не застосовує експортні субсидії у розумінні параграфа 3, якщо СТОРОНИ визначать, що:

(a) результатом системи також був продаж товару на експорт за ціною, вищою за порівняну ціну, яка виставляється покупцям на аналогічний товар на внутрішньому ринку або що система розроблена так, щоб призводити до вищезазначеного результату; а також

(b) система функціонує таким чином чи то завдяки ефективному регулюванню виробництва, чи з інших причин, що вона не створює надлишкового стимулювання експорту чи іншим шляхом не спричиняє серйозного обмеження інтересів інших сторін або що система розроблена так, щоб функціонувати вищезазначеним чином.

Незалежно від такого визначення СТОРІН, заходи, здійснювані в рамках такої системи, підпадають під дію положень параграфа 3 у випадках, коли вони повністю чи частково фінансуються з урядових коштів додатково до коштів, стягнених з виробників відповідного товару.

Мета параграфа 4 полягає в тому, що сторони повинні прагнути до кінця 1957 року досягти домовленості про скасування з 1 січня 1958 року всіх субсидій, які залишилися; або, якщо цього зробити не вдається, досягти домовленості щодо подовження застосування принципу незмінності до найближчої дати, до якої вони можуть очікувати досягнення такої домовленості.

Діяльність Маркетингових домів, які засновуються сторонами і займаються купівлею чи продажем, підпадає під положення підпараграфів (a) і (b).

Діяльність Маркетингових домів, які засновуються сторонами і не займаються купівлею чи продажем, але встановлюють правила приватної торгівлі, підпадає під положення відповідних Статей цієї Угоди.

Встановлення державним підприємством різних цін на продаж товару на різних ринках не забороняється положенням цієї Статті за умови, що такі різні ціни встановлюються з комерційних міркувань відповідно до умов попиту та пропозиції на експортних ринках.

Урядові заходи, які застосовуються з метою забезпечення стандартів якості та економічної ефективності у зовнішньоторговельних операціях, чи привілеї, надані для використання національних природних ресурсів, але які не уповноважують уряд здійснювати контроль над торговельною діяльністю відповідного підприємства, не вважаються "винятковими чи спеціальними привілеями".

Країна, яка отримує цільову позику, має право вважати цю позику "комерційним міркуванням" при закупівлі за кордоном товарів, передбачених цією позикою.

Значення терміну "товари" обмежується їх розумінням у комерційній практиці і не включає купівлю чи продаж послуг.

Переговори, які сторони домовляються провести згідно з цим параграфом, можуть бути спрямованими на зниження мит та інших зборів на імпорт та експорт чи на укладення будь-якої іншої взаємоприйнятної домовленості, сумісної з положеннями цієї Угоди (дивися параграф 4 Статті II і примітку до цього параграфа).

Термін "імпортна націнка" у цьому параграфі означає різницю, на яку ціна, встановлена імпортною монополією на імпортований товар (за відрахуванням внутрішніх податків у розумінні Статті III, витрат на транспортування і розподіл та інших витрат, пов'язаних з купівлею, продажем чи подальшою переробкою, а також чистого прибутку у розумному розмірі), перевищує ціну постачальника.

Причетні СТОРОНИ та сторони повинні зберігати повну таємність щодо питань, які виникають за цією Статтею.

1. При визначенні, чи є економіка сторони здатною "забезпечувати лише низький рівень життя", СТОРОНИ повинні взяти до уваги нормальний стан цієї економіки і не повинні базувати своє визначення на виняткових обставинах, таких як обставини, що можуть бути результатом тимчасового існування винятково сприятливих умов для продажу основного експортного товару чи товарів такої сторони.

2. Фраза "на ранніх стадіях розвитку" не поширюється лише на сторони, які тільки розпочали свій економічний розвиток, але також на сторони, економіка яких знаходиться у процесі індустріалізації для виправлення надвисокої залежності від виробництва первинних товарів.

Посилання на становлення певних галузей промисловості повинно поширюватися не лише на заснування нової галузі промисловості, але також на заснування нового виду виробництва в існуючій галузі промисловості, на суттєве перетворення існуючої галузі промисловості, а також на суттєве розширення існуючої галузі промисловості, яка задовольняє відносно малу частку внутрішнього попиту. Воно також повинно поширюватися на реконструкцію зруйнованої чи значно пошкодженої галузі промисловості в результатів військових дій чи стихійних лих.

Зміна чи скасування відповідно до параграфа 7(b), які здійснюються стороною, визначеною у параграфі 7(a), що не є стороною-заявником, повинні здійснюватися протягом шести місяців з дня, коли відповідні заходи були вжиті стороною-заявником, і набирають чинності на тридцятий день після дня, коли про таку зміну чи скасування були повідомлені СТОРОНИ.

Друге речення параграфа 11 не повинне тлумачитися так, щоб означати, що сторона повинна послаблювати чи скасовувати обмеження, якщо таке послаблення чи скасування після їх здійснення створили б умови, виправдовуючі, відповідно, посилення чи введення обмежень згідно з параграфом 9 Статті XVIII.

Дата, зазначена у параграфі 12(b) повинна бути визначена СТОРОНАМИ відповідно до положень параграфа 4(b) Статті XII цієї Угоди.

Визнається, що до прийняття рішення про введення заходу та повідомлення СТОРІН відповідно до параграфа 14, стороні може знадобитися розумний період часу для оцінки конкурентоспроможності відповідної галузі промисловості.

Зрозуміло, що СТОРОНИ повинні запросити сторону, яка пропонує застосувати захід згідно Розділу C, провести з ними консультації відповідно до параграфа 16, якщо вони отримають таку вимогу від сторони, на торгівлю якої відповідний захід справив би суттєвий вплив.

1. Розуміється, що СТОРОНИ можуть погодитися із запропонованим заходом при дотриманні певних умов та обмежень. Якщо при застосуванні захід не відповідає умовам, визначеним за згодою, тоді він вважатиметься заходом, на який СТОРОНИ не надали згоди. У випадках, коли СТОРОНИ погодилися із застосуванням заходу протягом певного періоду часу, зацікавлена сторона, якщо вона визнає, що для досягнення мети, з якою початково був введений захід, необхідним є подовження заходу, може звернутися до СТОРІН із заявою про подовження цього періоду відповідно до положень та процедур, встановлених Розділами C і D залежно від обставин.

2. Очікується, що СТОРОНИ, як правило, будуть утримуватися від погодження заходу, який може серйозно зашкодити експорт товару, від якого суттєво залежить економіка сторони.

Фраза "що інтереси інших сторін достатньо захищені" має на меті надати широке поле, достатнє для того, щоб дозволити у кожному випадку розглядати найбільш придатний спосіб захисту цих інтересів. Такий придатний метод може, наприклад, бути у формі додаткової поступки, яку має застосувати сторона, що вдається до положень Розділів C і D протягом такого часу, доки зберігається відхилення від інших Статей цієї Угоди, чи у формі тимчасового призупинення будь-якою іншою стороною, зазначеною у параграфі 18, поступки в основному еквівалентної ушкодженню переваг, викликаному введенням відповідного заходу. Така сторона має право захищати свої інтереси через тимчасове призупинення поступки, за умови, що це право не може використовуватися, якщо, у випадку вжиття заходу стороною, що підпадає під опис параграфа 4(a), СТОРОНИ визначили, що запропонований обсяг компенсаційної поступки був адекватним.

Положення параграфа 19 мають на меті охопити випадки, коли галузь промисловості вже проіснувала понад "розумний період часу", про який йде мова у примітці до параграфів 13 і 14, і не повинні тлумачитися так, щоб позбавляти сторону, яка підпадає під опис параграфа 4(a) Статті XVIII, її права вдаватися до інших положень Розділу C, включаючи параграф 17, відносно новоствореної галузі промисловості, навіть якщо вона і отримала переваги від випадкового захисту, створеного через застосування обмежень імпорту з метою збереження рівноваги платіжного балансу.

Будь-який захід, вжитий відповідно до положень параграфа 21, повинен бути негайно скасований, якщо дії, вжиті згідно з параграфом 17, скасовані, чи якщо СТОРОНИ нададуть згоду на застосування запропонованого заходу по завершенні терміну у дев'яносто днів, встановленому у параграфі 17.

Виняток, передбачений у цьому параграфі, поширюється на будь-яку товарну угоду, яка відповідає принципам, схваленим Економічною та соціальною радою в її резолюції 30(IV) від 28 березня 1947 року.

Зрозуміло, що положення Статті I вимагають, що коли товар, який був імпортований на територію члена митного союзу чи зони вільної торгівлі за преференційною ставкою мита, реекспортується на територію іншого члена такого союзу чи зони, останній член повинен стягувати мито, яке дорівнює різниці між уже сплаченим митом та будь-яким більш високим митом, яке підлягало б сплаті, якщо б товар імпортувався безпосередньо на його територію.

Заходи, що вживаються Індією та Пакистаном з метою виконання торговельних домовленостей між ними, коли вони їх укладуть, можуть відхилятися від певних положень цієї Угоди, але ці заходи в цілому повинні відповідати цілям цієї Угоди.

СТОРОНИ і кожна причетна сторона повинні організовувати переговори та консультації з дотриманням максимально можливої таємності з метою запобігання передчасного розголошення деталей передбачених змін тарифів. СТОРОНИ повинні негайно інформуватися про всі зміни у національних тарифах, які є результатом застосування цієї Статті.

1. Якщо СТОРОНИ встановлюють інший, ніж трирічний період, сторона може діяти відповідно до параграфа 1 чи параграфа 3 Статті XVIII в перший день по закінченні такого іншого періоду, і якщо СТОРОНИ знов не встановили інший період, тривалість наступних періодів дорівнюватиме трьом рокам з моменту завершення такого встановленого періоду.

2. Положення, що 1 січня 1958 року чи в інші дні, визначені відповідно до параграфа 1, сторона "може ... змінити чи скасувати поступку" означає, що в такий день, а також у перший день після завершення кожного періоду змінюється юридичне зобов'язання такої сторони за Статтею II; це не означає, що зміни у її митному тарифі повинні обов'язково набирати чинності того ж дня. У випадку, якщо зміна тарифів, яка є результатом переговорів, проведених відповідно до цієї Статті, відкладається, аналогічним чином може бути відкладено набрання чинності будь-якими компенсаційними поступками.

3. Не раніше ніж за шість місяців і не пізніше ніж за три місяці до 1 січня 1958 року або до дати завершення будь-якого наступного періоду сторона, яка бажає змінити чи скасувати будь-яку поступку, включену до відповідного Розкладу, повинна поінформувати про це СТОРОНИ. Після цього СТОРОНИ повинні визначити сторону чи сторони, з якими необхідно провести переговори чи консультації, передбачені параграфом 1. Будь-яка сторона, визначена у такий спосіб, повинна брати участь у таких переговорах чи консультаціях зі стороною-заявником з метою досягнення домовленості до завершення періоду. Будь-яке подовження гарантованого терміну дії Розкладів стосується Розкладів зі змінами, внесеними в ході таких переговорів, відповідно до параграфів 1, 2 і 3 Статті XXVIII. У випадку, якщо СТОРОНИ організують проведення багатосторонніх тарифних переговорів протягом періоду у шість місяців до 1 січня 1958 року чи до будь-якого іншого дня, визначеного відповідно до параграфа 1, при організації таких переговорів вони повинні передбачити відповідні процедури для проведення переговорів, зазначених у цьому параграфі.

4. Метою залучення до переговорів будь-якої сторони, яка має інтереси головного постачальника, додатково до будь-якої сторони, з якою поступка була початково погоджена, є забезпечити, щоб сторона, яка має більшу частку у торгівлі, на яку впливає така поступка, ніж сторона, з якою ця поступка була початково погоджена, мала ефективну можливість захищати договірне право, яким вона користується за цією Угодою. З іншого боку, не мається на увазі, щоб масштаб переговорів був таким, аби викликати непотрібні труднощі при проведенні переговорів та досягненні домовленості згідно зі Статтею XXVIII, і щоб створювати труднощі у застосуванні цієї Статті у майбутньому до поступок, які є результатом таких переговорів. Відповідно, СТОРОНИ повинні визначати, що сторона має інтереси головного постачальника лише у тому випадку, коли ця сторона мала протягом розумного періоду до початку переговорів більшу частку на ринку сторони-заявника, ніж сторона, з якою поступка була початково погоджена, або, на думку СТОРІН, мала б таку частку за умови відсутності дискримінаційних кількісних обмежень, які застосовуються стороною-заявником. Отже, було б недоречним для СТОРІН визначати, що більше ніж одна сторона чи у виняткових випадках, коли існує приблизна еквівалентність, більш ніж дві сторони мають інтереси головного постачальника.

5. Незважаючи на визначення інтересів головного постачальника у примітці 4 до параграфа 1, СТОРОНИ можуть як виняток визначити, що сторона має інтереси головного постачальника, якщо відповідна поступка впливає на торгівлю, яка становить основну частину загального експорту такої сторони.

6. Не мається на увазі, щоб положення про участь у переговорах будь-якої сторони, яка має інтереси головного постачальника, та про консультації з будь-якою стороною, яка має значну зацікавленість у поступці, котру сторона-заявник бажає змінити чи скасувати, передбачали, що вона повинна сплатити компенсацію чи постраждати від контрзаходів у обсязі більшому, ніж передбачені скасування чи зміна, оцінені у світлі умов торгівлі, діючих під час запропонованого скасування чи зміни з урахуванням будь-яких дискримінаційних кількісних обмежень, що застосовуються стороною-заявником.

7. Вираз "значна зацікавленість" не піддається точному визначенню і, відповідно, може створювати труднощі для СТОРІН. Проте мається на увазі, щоб він тлумачився таким чином, щоб охоплювати лише ті сторони, які мають значну частку на ринку сторони, яка бажає змінити чи скасувати поступку, чи щодо яких можна обгрунтовано очікувати, що вони б мали таку частку за умови відсутності дискримінаційних кількісних обмежень, які впливають на їх імпорт.

1. Будь-яка вимога про надання дозволу на початок переговорів повинна супроводжуватися всією необхідною статистичною та іншою інформацією. Рішення щодо такої вимоги повинне прийматися протягом тридцяти днів з моменту його подання.

2. Визнається, що надання певним сторонам, які значною мірою залежать від порівняно невеликої кількості первинних товарів і які покладаються на тариф як на важливу підтримку процесу диверсифікації їх економіки чи як на важливе джерело надходжень, дозволу вести переговори про зміну чи скасування поступок лише згідно з параграфом 1 Статті XXVIII може вимусити їх в цей час зробити зміни та скасування, які у довгостроковому періоді виявляться непотрібними. Для уникнення такої ситуації СТОРОНИ повинні дозволяти будь-якій такій стороні, згідно з параграфом 4, розпочинати переговори, якщо тільки вони не вважають, що це призвело б до такого зростання рівнів тарифів чи сприяло б такому зростанню рівнів тарифів, яке б загрожувало стабільності Розкладів, доданих до цієї Угоди, чи призвело б до неналежного порушення міжнародної торгівлі.

3. Очікується, що переговори, дозволені згідно з параграфом 4, щодо зміни чи скасування лише однієї тарифної позиції чи дуже невеликої групи позицій, у звичайному порядку могли б завершуватися протягом шістдесяти днів. Проте визнається, що такий період буде недостатнім у випадках проведення переговорів щодо зміни чи скасування більшої кількості тарифних позиції, і отже у таких випадках для СТОРІН було б доречним передбачити довший період.

4. Визначення, передбачене параграфом 4(d), повинне здійснюватися СТОРОНАМИ протягом тридцяти днів з моменту подання питання їм на розгляд, якщо сторона-заявник не погоджується на довший період.

5. При визначенні згідно з параграфом 4(d), чи сторона-заявник безпідставно не запропонувала адекватну компенсацію, зрозуміло, що СТОРОНИ повинні належним чином взяти до уваги особливе положення сторони, яка зв'язала велику частку своїх тарифів на дуже низьких ставках мита і через це має менші можливості надання компенсаційних поступок, ніж інші сторони.

Розуміється, що посилання на фіскальні потреби включає такий аспект стягнення мит, як джерело бюджетних надходжень, особливо тих мит, які накладаються в основному для цілей отримання надходжень, чи мит, які накладаються на товари, що можуть бути замінені товарами, які підлягають сплаті фіскальних мит з метою запобігання ухиленню від сплати таких мит.

Глави VII та VIII Гаванської хартії були виключені з параграфа 1, оскільки вони в цілому викладають організаційні засади, функції та процедури Міжнародної організації торгівлі.

Слова "розвинені сторони" та слова "менш розвинені сторони" у тому вигляді, в якому вони використані у Частині IV, слід розуміти як такі, що стосуються розвинених та менш розвинених країн, які є сторонами Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Ця Стаття базується на цілях, передбачених Статтею I з поправками, внесеними Розділом A параграфа 1 Протоколу про внесення поправок до Частини I та Статей XXIV та XXX після набрання чинності цим Протоколом.(12)

Термін "первинні товари" включає сільськогосподарські товари (дивися параграф 2 примітки до Статті XVI, Розділ B.

Програма диверсифікації в цілому повинна включати інтенсифікацію діяльності по переробці первинних товарів та розвитку виробничих галузей промисловості з урахуванням ситуації конкретної сторони і світових перспектив виробництва та споживання різних товарів.

Зрозуміло, що фраза "не очікують взаємності" означає відповідно до цілей, передбачених цією Статтею, що від менш розвинених сторін у ході торговельних переговорів не повинні очікуватися пропозиції, які не відповідають їх власним розвитковим, фінансовим і торговельним потребам, з урахуванням розвитку торгівлі у минулому.

Цей параграф може застосовуватися у випадку вжиття заходів згідно з Розділом A Статті XVIII, Статті XXVIII, Статті XXVIII bis (Статті XXIX після набрання чинності поправками, передбаченими Розділом A параграфа 1 Протоколу про внесення поправок до Частини I та Статей XXIX і XXX,(13)) Статті XXXIII або будь-якої іншої процедури відповідно до цієї Угоди.

Цей параграф може застосовуватися у випадку проведення переговорів щодо зниження чи скасування тарифів чи інших обмежувальних засобів регулювання торгівлі згідно з Статтями XXVIII, XXVIII bis (XXIX після набрання чинності поправками, передбаченими Розділом A параграфа 1 Протоколу про внесення поправок до Частини I та Статей XXIX і XXX)(13) та Статті XXXIII, а також у зв'язку з будь-якою іншою дією, спрямованою на таке зниження чи скасування, яке сторони можуть здійснити.

Інші заходи, передбачені цим параграфом, можуть включати кроки по сприянню внутрішнім структурним змінам, заохоченню споживання певних товарів чи введенню заходів для сприяння торгівлі.

Правительства Австралийской Федерации, Королевства Бельгии, Соединенных Штатов Бразилии, Бирмы, Канады, Цейлона, Республики Чили, Китайской Республики, Республики Кубы, Чехословацкой Республики, Французской Республики, Индии, Ливана, Великого Герцогства Люксембург, Королевства Нидерландов, Новой Зеландии, Королевства Норвегии, Пакистана, Южной Родезии, Сирии, Южно-Африканского Союза, Соединенного Королевства Великобритании и Северной Ирландии и Соединенных Штатов Америки:

Признавая, что их взаимоотношения в области торговли и экономической деятельности должны быть направлены на повышение жизненного уровня, обеспечение полной занятости и непрерывного увеличения реального дохода и эффективного спроса, добиваясь полного использования мировых ресурсов и расширения производства и обмена товаров,

Желая содействовать этим целям путем взаимных и обоюдовыгодных соглашений, направленных на существенное снижение тарифов и других препятствий в торговле и на устранение дискриминационного режима в международной торговле,

Договорились через своих представителей о нижеследующем:

1. В отношении таможенных пошлин и сборов всякого рода, налагаемых на ввоз и вывоз, или в связи с ними, или на перевод за границу платежей за импорт или экспорт, а также в отношении метода взимания таких пошлин и сборов, и в отношении всех правил регулирования и формальностей в связи с ввозом или вывозом, и в отношении всех вопросов, указанных в параграфах 2 и 4 статьи III*, любое преимущество, благоприятствование, привилегия или иммунитет, предоставляемые любой договаривающейся стороной в отношении любого товара, происходящего из любой другой страны или предназначаемого в любую другую страну, должны немедленно и безусловно предоставляться подобному же товару, происходящему из территории всех других договаривающихся сторон, или предназначаемому для территории всех других договаривающихся сторон.

2. Положения параграфа 1 настоящей Статьи не должны требовать упразднения каких-либо преференций в отношении импортных пошлин или сборов, которые не превышают уровней, предусмотренных в параграфе 4 настоящей Статьи, и которые подпадают под следующее описание:

(a) преференции, действующие исключительно между двумя или более территориями, перечисленными в Приложении А, с соблюдением условий, изложенных в последнем;

(b) преференции, действующие исключительно между двумя или более территориями, которые на 1 июля 1939 года были связаны общим суверенитетом или отношениями протектората или суверенитета, и которые перечислены в приложениях B, C и D, с соблюдением условий, изложенных в последних;

(c) преференции, действующие исключительно между Соединенными Штатами Америки и Республикой Кубой;

(d) преференции, действующие исключительно между соседними странами, перечисленными в Приложениях E и F.

3. Положения параграфа 1 не должны применяться к преференциям, действующим между странами, ранее составляющими части Оттоманской империи и отделившимися от нее с 24 июля 1923 года при условии, что такие преференции одобрены параграфом 5 Статьи XXV, который должен применяться в соответствии с параграфом 1 Статьи XXIX.

4. Преференциальная разница* на любой товар, в отношении которого разрешена преференция в силу параграфа 2 настоящей Статьи, но особо не указана как максимальная разница преференции в соответствующем Списке, приложенном к настоящему Соглашению, не должна превышать:

(a) в отношении пошлин или сборов на любой товар, находящийся в подобном Списке, разницы между ставкой наибольшего благоприятствования и преференциальной ставкой, указанными в последнем; в случае если никакая преференциальная ставка не предусмотрена, то для целей настоящего пункта должна применяться преференциальная ставка, существовавшая на 10 апреля 1947 года, и в случае, если не предусмотрена ставка наибольшего благоприятствования, то разрыв не должен превышать разницы между ставкой наибольшего благоприятствования и преференциальной ставкой, существовавшими на 10 апреля 1947 года;

(b) в отношении пошлин или сборов на любой товар, не упомянутый в соответствующем Списке, разницы между ставкой наибольшего благоприятствования и преференциальной ставкой, существовавшими на 10 апреля 1947 года.

Что касается договаривающих сторон, указанных в Приложении G, то дата 10 апреля 1947 года, упомянутая в пунктах (a) и (b) настоящего параграфа, должна быть заменена соответствующими датами, указанными в этом Приложении.

1. (a) Каждая договаривающаяся сторона должна предоставлять торговле других договаривающихся сторон режим, не менее благоприятный, чем тот, который предусматривается в соответствующей Части соответствующего Списка, приложенного к настоящему Соглашению.

(b) Товары, указанные в Части I Списка, относящегося к какой-либо договаривающейся стороне, и происходящие из территории других договаривающихся сторон, должны при импорте на территорию страны, к которой относится данный Список, и при условии соблюдения сроков, условий или оговорок, указанных в этом Списке, освобождаться от обычных таможенных пошлин, превышающих пошлины, которые установлены и предусмотрены в этом Списке. Такие товары должны также освобождаться от всех других пошлин или сборов всякого рода, установленных на ввоз или в связи с ввозом, превышающих те пошлины или сборы, которые были установлены на дату заключения настоящего Соглашения, или те, которые прямо или обязательно должны налагаться после этой даты в силу законодательства, которое будет действовать на территории страны импорта на дату ввоза.

(c) Товары, указанные в Части II Списка, относящегося к какой-либо договаривающейся стороне, и происходящие из территорий, которые согласно Статье I имеют право пользоваться преференциальным режимом при импорте на территорию, к которой относится Список, должны при импорте на такую территорию, и при условии соблюдения сроков, условий и оговорок, перечисленных в этом Списке, освобождаться от обычных таможенных пошлин, превышающих пошлины, которые указаны и предусмотрены в Части II этого Списка. Такие товары должны также освобождаться от всех других пошлин или сборов всякого рода, установленных на ввоз, превышающих те пошлины или сборы, которые были установлены на дату заключения настоящего Соглашения, или те, которые прямо или обязательно должны налагаться после этой даты в силу законодательства, которое будет действовать на территории импортирующей страны на дату ввоза. Ничто в настоящей Статье не должно препятствовать любой договаривающейся стороне сохранить в силе свои требования, существующие на дату заключения настоящего Соглашения, относительно того, какие товары могут быть ввозимы по преференциальным ставкам пошлин.

2. Ничто в настоящей Статье не должно препятствовать любой договаривающейся стороне налагать в любое время на импорт какого-либо товара:

(a) сбор, равноценный внутреннему налогу, налагаемому в соответствии с положениями параграфа 2 Статьи III на аналогичный товар отечественного производства, или на товар, из которого импортируемые товары были изготовлены или произведены полностью или частично*;

(b) антидемпинговую или компенсационную пошлину, применяемую в соответствии с положениями Статьи VI*;

(c) налоги или другие сборы, соразмерные стоимости предоставленных услуг.

3. Никакая из договаривающихся сторон не должна менять свой метод определения стоимости в целях обложения пошлиной, или определения курсов валюты так, чтобы это снижало ценность какой-либо уступки, предусмотренной в соответствующем Списке, приложенном к настоящему Соглашению.

4. В случае, если какая-либо договаривающаяся сторона установит, сохранит или разрешит, формально или фактически, монополию на импорт любого товара, указанного в соответствующем Списке, приложенном к настоящему Соглашению, такая монополия не должна, за исключением случаев, предусмотренных в этом Списке или согласованных другим образом между сторонами, которые первоначально вели переговоры по вопросам уступок, функционировать таким образом, чтобы предоставить защиту, в среднем превышающую защиту, предусмотренную в этом Списке. Положения настоящего параграфа не должны ограничивать использование договаривающимися сторонами любой формы помощи отечественным производителям, разрешаемой другими положениями настоящего Соглашения*.

5. В случае, если какая-либо договаривающаяся сторона полагает, что тому или иному товару другая договаривающаяся сторона не предоставляет режим, который, по мнению первой договаривающейся стороны, вытекает из уступки, предусмотренной в соответствующем Списке, приложенном к настоящему Соглашению, то она должна обратить на это внимание непосредственно другой договаривающейся стороны. Если последняя согласится с тем, что имевшийся в виду режим соответствует тому, который требует первая договаривающаяся сторона, но заявит, что подобный режим не может быть предоставлен в связи с тем, что суд или другие соответствующие власти признали, что данный товар не может быть классифицирован по тарифным законам этой договаривающейся стороны, с тем, чтобы распространить на него режим, предусмотренный в настоящем Соглашении, то обе договаривающиеся стороны, совместно с любыми другими существенно заинтересованными договаривающимися сторонами, должны быстро вступить в дальнейшие переговоры с целью урегулирования вопроса на компенсационной основе.

6. (a) Специфические пошлины и сборы, включенные в Списки, относящиеся к договаривающимся сторонам, членам Международного Валютного Фонда, и преференциальные разницы по специфическим пошлинам и сборам, сохраняемые такими договаривающимися сторонами, выражаются в соответствующей валюте, или по валютному курсу, признанному Фондом на дату заключения настоящего Соглашения. Соответственно, в случае, если принятый паритет или валютный курс будут снижены, в соответствии с уставом Международного Валютного Фонда, более чем на 20%, такие специфические пошлины и сборы и преференциальные разницы могут быть изменены для того, чтобы учесть происходящее снижение. При условии, что Договаривающиеся стороны (т.е. договаривающиеся стороны, действующие совместно, как предусмотрено Статьей XXV), согласятся, что такого рода изменения не сокращают ценности уступок, предусмотренных в соответствующем Списке или где-нибудь в другом месте настоящего Соглашения, причем должное внимание будет уделено всем факторам, которые могут повлиять на необходимость или срочность осуществления таких изменений.

(b) Аналогичные положения должны применяться к любой договаривающейся стороне, не являющейся членом Фонда, начиная с даты, когда такая договаривающаяся сторона стане членом Фонда или заключит специальное валютное соглашение в соответствии со Статьей XV.