Сторони цієї Конвенції,

визнаючи, що ртуть є хімічною речовиною, що викликає стурбованість у глобальному масштабі внаслідок її здатності переноситися в атмосфері на великі відстані, її стійкості в навколишньому середовищі після потрапляння до нього в результаті антропогенної діяльності, її здатності до біоакумуляції в екосистемах, а також її значних негативних наслідків для здоров’я людини та навколишнього середовища,

посилаючись на рішення 25/5 Ради керуючих Програми Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища від 20 лютого 2009 року щодо ініціювання міжнародних заходів з регулювання ртуті ефективним, дієвим та узгодженим чином,

посилаючись на пункт 221 підсумкового документа Конференції Організації Об’єднаних Націй зі сталого розвитку "Майбутнє, якого ми прагнемо", в якому міститься заклик до успішного завершення переговорів щодо глобального, юридично обов’язкового документа щодо ртуті з метою усунення ризиків для здоров’я людини та навколишнього середовища,

посилаючись на те, що Конференція Організації Об’єднаних Націй зі сталого розвитку підтвердила принципи Декларації Ріо-де-Жанейро щодо навколишнього середовища та розвитку, що включає, в тому числі, принцип загальних, але диференційованих обов’язків, а також визнаючи відповідні умови та можливості держав, і необхідність дій в глобальному масштабі,

усвідомлюючи проблеми зі здоров’ям людини, особливо в країнах, що розвиваються, які є результатом впливу ртуті на вразливі групи населення, особливо жінок, дітей і, через них, на майбутні покоління,

відзначаючи особливу вразливість арктичних екосистем та корінних народів внаслідок біомагніфікації ртуті та забруднення традиційних продуктів харчування, а також будучи занепокоєними з приводу корінних народів у більш загальному сенсі з урахуванням впливу ртуті,

визнаючи важливі уроки хвороби Мінамата, зокрема, серйозні наслідки для здоров’я людини та навколишнього середовища, що виникають в результаті забруднення ртуттю, а також необхідність забезпечення належного регулювання ртуті, та запобігання подібних подій у майбутньому,

підкреслюючи важливість фінансової, технічної, технологічної підтримки та підтримки у зміцненні потенціалу, особливо країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою, з метою зміцнення національного потенціалу в сфері регулювання ртуті та сприяння ефективному виконанню цієї Конвенції,

визнаючи також діяльність Всесвітньої організації охорони здоров’я, пов’язану із ртуттю, в області охорони здоров’я людини та роль відповідних багатосторонніх природоохоронних угод, зокрема, Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням та Роттердамської конвенції про процедуру Попередньої обґрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі,

визнаючи, що ця Конвенція та інші міжнародні угоди в сфері навколишнього середовища та торгівлі є взаємодоповнюючими,

підкреслюючи, що ніщо в цій Конвенції не має на меті впливати на права та обов’язки будь-якої із Сторони, які випливають з будь-якого чинного міжнародного договору,

усвідомлюючи, що вищевикладені пункти декларативної частини не мають на меті створити ієрархію між цією Конвенцією та іншими міжнародними документами,

відзначаючи, що ніщо в цій Конвенції не перешкоджає вжиттю будь-якою із Сторін додаткових внутрішніх заходів, які узгоджуються з положеннями цієї Конвенції, в рамках зусиль з охорони здоров’я людини та навколишнього середовища від впливу ртуті згідно з іншими зобов’язаннями Сторін відповідно до міжнародного права, що застосовується,

домовились про таке:

Метою цієї Конвенції є захист здоров’я людини та навколишнього середовища від антропогенних викидів та вивільнень ртуті та її сполук.

Для цілей цієї Конвенції:

a) "кустарний та дрібномасштабний видобуток золота" означає видобуток золота, який здійснюється окремими старателями або малими підприємствами з обмеженими капіталовкладеннями та невеликими обсягами виробництва;

b) "найкращі наявні методи" означає ті методи, які є найбільш ефективними для запобігання і, у випадках, коли це не є можливим, скорочення викидів та вивільнень ртуті в атмосферу, воду та землю та їх вплив на навколишнє середовище в цілому з урахуванням економічних та технічних особливостей такої Сторони або такого об’єкту на території цієї Сторони. У цьому контексті:

i) "найкращі" означає найбільш ефективні для досягнення високого загального рівня охорони навколишнього середовища в цілому;

ii) "наявні методи" означає щодо такої Сторони і такого об’єкта на території цієї Сторони ті методи, що розроблені в таких масштабах, які дозволяють застосовувати їх у відповідному секторі промисловості на економічно та технічно здійснюваних умовах з урахуванням витрат та вигід, незалежно від того, використовуються чи розробляються такі методи на території цієї Сторони, за умови, що вони доступні для оператора об’єкта, як це визначено цією Стороною; та

iii) "методи" означає технології, що застосовуються, діюча практика та способи проектування, спорудження, обслуговування та функціонування установок, а також виведення їх з експлуатації;

c) "найкращі види природоохоронної діяльності" означає застосування найбільш належного поєднання заходів екологічного контролю та стратегій;

d) "ртуть" означає елементарну ртуть (Hg(0), CAS № 7439-97-6);

e) "сполуки ртуті" означає будь-яку речовину, яка складається із атомів ртуті й ще одного чи більше атомів інших хімічних елементів, які можуть бути розділені на різні компоненти тільки за допомогою хімічних реакцій;

f) "продукція, що містить ртуть" означає продукцію або компонент продукції, який містить ртуть або сполуку ртуті, що навмисно додані до них;

g) "Сторона" означає державу або регіональну організацію економічної інтеграції, які надали згоду на обов’язковість для них цієї Конвенції і для яких ця Конвенція набрала чинності;

h) "Сторони, які присутні та беруть учать у голосуванні" означає Сторони, які присутні та голосують "за" або "проти" на нараді Сторін;

i) "первинний видобуток ртуті" означає видобуток, при якому основним матеріалом, що видобувається, є ртуть;

j) "регіональна організація економічної інтеграції" означає організацію, засновану суверенними державами цього регіону, якій її держави-члени надали компетенцію щодо питань, які регулюються цією Конвенцією, та яка належним чином уповноважена відповідно до її внутрішніх процедур підписати, ратифікувати, прийняти, затвердити цю Конвенцію або приєднатися до неї;

k) "дозволений вид використання" означає будь-який вид використання якою-небудь із Сторін ртуті або сполук ртуті, які відповідають цій Конвенції, включають види використання, що відповідають статтям 3, 4, 5, 6 та 7, але не обмежуються ними.

1. Для цілей цієї статті:

a) посилання на "ртуть" включають суміші ртуті з іншими речовинами, в тому числі сплави ртуті з концентрацією ртуті як мінімум у 95 вагових відсотках; та

b) "сполуки ртуті" означає хлорид ртуті (I) (також відомий як каломель), оксид ртуті (II), сульфат ртуті (II), нітрат ртуті (II), кіновар та сульфід ртуті.

2. Положення цієї статті не застосовуються до:

a) обсягів ртуті та її сполук, які будуть використовуватися для лабораторних досліджень або в якості еталонів та стандартних зразків складу та властивостей речовин і матеріалів; або

b) слідових об’ємів ртуті природного походження або сполук ртуті, які присутні в такій продукції, як нертутні метали, руди або корисні копалини, включаючи вугілля або продукції, отриманій з цих матеріалів, та ненавмисні слідові кількості в хімічній продукції; або

c) продукції, що містить ртуть.

3. Жодна зі Сторін не дозволяє первинного видобутку ртуті, якщо він не здійснювався на її території на дату набрання чинності цією Конвенцією для цієї Сторони.

4. Кожна Сторона дозволяє первинний видобуток ртуті, тільки якщо він здійснювався на її території на момент набрання чинності цією Конвенцією для цієї Сторони, на строк до п’ятнадцяти років після цієї дати. Протягом цього строку ртуть, отримана в ході такого видобутку, використовується виключно у виробництві продукції, що містить ртуть відповідно до статті 4, у виробничих процесах відповідно до статі 5 або видаляється відповідно до статті 11 із застосуванням операцій, які не призводять до рекуперації, рециркуляції, утилізації, прямого повторного або альтернативного використання.

5. Кожна зі Сторін:

a) докладає зусиль до виявлення окремих запасів ртуті або сполук ртуті, що перевищують 50 метричних тон, а також джерел постачання ртуті, що перевищують створення запасів ртуті в об’ємі більше 10 метричних тон на рік, які знаходяться на її території;

b) уживає заходів для забезпечення того, щоб у випадках, коли така Сторона визначає наявність надлишкової кількості ртуті в результаті виведення з експлуатації установок для хлор-лужного виробництва, ця ртуть видалялась відповідно до керівних принципів екологічно обґрунтованого регулювання, які вказані у підпункті "а" пункту 3 статті 11, із застосуванням операцій, які не приводять до рекуперації, рециркуляції, утилізації, прямого повторного або альтернативного використання.

6. Жодна зі Сторін не дозволяє експорт ртуті, за винятком:

a) до Сторони, яка надає Стороні, що експортує, власну письмову згоду та тільки з метою:

i) використання, що дозволено Стороні, яка здійснює імпорт відповідно до цієї Конвенції; або

ii) екологічно безпечного тимчасового зберігання, як це передбачено статтею 10; або

b) до держави, яка не є Стороною, що надає Стороні, яка експортує, свою письмову згоду, включаючи підтвердження того, що:

i) ця держава, яка не є Стороною, вжила заходи для забезпечення захисту здоров’я людини й навколишнього середовища та для забезпечення дотримання нею положень статей 10 та 11; та

ii) ця ртуть використовуватиметься лише у спосіб, який дозволено Стороні, відповідно до цієї Конвенції, або для екологічно безпечного тимчасового зберігання, як це передбачено статтею 10.

7. Сторона, що експортує, може розглядати загальне повідомлення, направлене Стороною, що імпортує, або державою, яка не є Стороною, до Секретаріату, в якості письмової згоди, що вимагається згідно з пунктом 6. В цьому загальному повідомленні зазначаються будь-які правила та умови, на яких Сторона, що імпортує, або держава, яка не є Стороною, надає свою згоду. Таке повідомлення може бути відкликане в будь-який момент Стороною, що імпортує або державою, яка не є Стороною. Секретаріат веде відкритий реєстр усіх таких повідомлень.

8. Жодна зі Сторін не дозволяє імпорт ртуті з держави, яка не є Стороною, якій вона надасть свою письмову згоду, за винятком тих випадків, коли ця держава, яка не є Стороною, надала підтвердження того, що ця ртуть отримана не з джерел, які зазначені, як такі, що не є дозволеними відповідно до вимог пункту 3 або підпункту "b" пункту 5.

9. Сторона, яка надає загальне повідомлення про згоду відповідно до пункту 7, може прийняти рішення не застосовувати пункт 8, за умови, що вона підтримує всеохоплюючі обмеження експорту ртуті й запровадила внутрішні заходи, що забезпечують екологічно безпечне регулювання ртуті, яка імпортується. Така Сторона направляє повідомлення про таке рішення Секретаріату, включивши до нього інформацію з описом її експортних обмежень та внутрішніх заходів регулювання, а також інформацію про кількість та країни походження ртуті, що імпортується з держав, які не є Сторонами. Секретаріат веде відкритий реєстр усіх таких повідомлень. Комітет з питань реалізації та дотримання розглядає та оцінює будь-які такі повідомлення, а також допоміжну інформацію відповідно до статті 15 та може, у разі необхідності, виносити рекомендації Конференції Сторін.

10. Процедура, що викладена в пункті 9, застосовується до завершення другої наради Конференції Сторін. Після цього вона не може бути застосована, якщо тільки Конференція Сторін не ухвалить інше рішення простою більшістю присутніх і таких, що приймають участь у голосуванні Сторін, виключаючи будь-яку зі Сторін, що надіслала повідомлення згідно з пунктом 9 до завершення другої наради Конференції Сторін.

11. Кожна Сторона включає до своєї звітності, представленої відповідно до статті 21, інформацію про виконання вимог цієї статті.

12. Конференція Сторін на своїй першій нараді надає додаткові вказівки щодо цієї статті, особливо щодо підпункту "a" пункту 5, пунктів 6 та 8, а також розробляє та приймає вимоги стосовно необхідного змісту повідомлення, про яке йдеться в підпункті "b" пункту 6 та пункті 8.

13. Конференція Сторін здійснює оцінку того, чи не суперечить меті цієї Конвенції торгівля конкретними сполуками ртуті, а також розглядає питання про те, чи не потрібно розповсюдити дію пунктів 6 та 8 на конкретні сполуки ртуті, шляхом їхнього включення до переліку додатку, який прийнято згідно зі статтею 27.

1. Жодна зі Сторін не дозволяє шляхом прийняття відповідних заходів виробництво, імпорт та експорт продукції, що містить ртуть, яка наведена в частині I Додатка A, після настання передбаченого для цих продуктів строку поетапного виведення з використання, крім випадків, коли у частині I Додатка A передбачено виняток, або випадків наявності у Сторони винятку, зареєстрованого згідно зі статтею 6.

2. Сторона може в якості альтернативи пункту 1 під час ратифікації або при набранні чинності поправкою до Додатка A вказати, що реалізовуватиме різноманітні заходи або стратегії по відношенню до продукції, яка наведена в частині I Додатка A. Сторона може використати таку альтернативу тільки в тому випадку, якщо вона в змозі довести, що вона вже скоротила до мінімального рівня обсяги виробництва, імпорту та експорту переважної більшості продукції, яка наведена в частині I Додатка A, а також якщо вона реалізовує заходи або стратегії по скороченню використання ртуті в додатковій продукції, не наведеній в частині I Додатка A, на момент повідомлення Секретаріатові про своє рішення використати цю альтернативу. Крім того, Сторона, що обирає цю альтернативу:

a) повідомляє при першій можливості Конференції Сторін про заходи та стратегії, що реалізуються, в тому числі про дані щодо кількісних показників досягнутих скорочень;

b) реалізує заходи або стратегії по скороченню використання ртуті в будь-якій продукції, яка наведена в частині I Додатка A, стосовно якої мінімальний рівень ще не досягнуто;

c) розглядає додаткові заходи по досягненню подальших скорочень; та

d) не має права вимагати винятків відповідно до статті 6 для будь-якої категорії продукції, для якої обрана ця альтернатива.

Не пізніше, ніж через п’ять років після дати набрання чинності цією Конвенцією, Конференція Сторін у рамках процесу огляду відповідно до пункту 8 розглядає рівень прогресу та ефективності заходів, які вживаються відповідно до цього пункту.

3. Кожна зі Сторін вживає заходів стосовно продукції, що містить ртуть, яка наведена в частині II Додатка A відповідно до викладених у ній положень.

4. На підставі представленої Сторонами інформації Секретаріат збирає та зберігає інформацію про продукцію, що містить ртуть, та їх альтернативи й забезпечує загальний доступ до такої інформації. Секретаріат також оприлюднює будь-яку іншу відповідну інформацію, що надають Сторони.

5. Кожна Сторона вживає заходів для запобігання включення в складену продукцію, продукцію, що містить ртуть, виробництво, імпорт та експорт якої не дозволений для неї відповідно до цієї статті.

6. Кожна Сторона перешкоджає виробництву та розподілу через систему торгівлі продукції, що містить ртуть, неохопленої відомим видом використання продукції, що містить ртуть, до дати набрання для неї чинності цією Конвенцією, якщо тільки оцінка ризиків та переваг цієї продукції не свідчить про переваги для навколишнього середовища або здоров’я людини. Сторона надає Секретаріатові, у разі необхідності, інформацію про будь-яку таку продукцію, у тому числі будь-яку інформацію про ризики для навколишнього середовища та здоров’я людини, а також про переваги такої продукції. Секретаріат оприлюднює таку інформацію.

7. Будь-яка зі Сторін може подати до Секретаріату пропозицію про включення продукції, що містить ртуть, до Додатка A із зазначенням інформації про доступність, технічну та економічну обґрунтованість безртутних альтернатив такої продукції, а також ризики та вигоди для навколишнього середовища та здоров’я людини, з урахуванням інформації, наданої відповідно до пункту 4.

8. Не пізніше, ніж через п’ять років після набрання цією Конвенцією чинності, Конференція Сторін проводить перегляд Додатку A та може розглянути поправки до цього Додатка відповідно до статті 27.

9. Під час перегляду Додатка A відповідно до пункту 8 Конференція Сторін враховує принаймні:

a) будь-яку пропозицію, внесену відповідно до пункту 7;

b) інформацію, представлену відповідно до пункту 4; та

c) наявність у Сторін доступу до безртутних альтернатив, які с технічно та економічно здійснюваними з урахуванням ризиків та вигід для навколишнього середовища та здоров’я людини.

1. Для цілей цієї статті та Додатка B виробничі процеси, у яких використовується ртуть або сполуки ртуті, не включають процеси, у яких використовується продукція, що містить ртуть, процеси виробництва продукції, що містить ртуть, або процеси по переробці відходів, які містять ртуть.

2. Жодна зі Сторін не дозволяє шляхом вжиття належних заходів використання ртуті або сполук ртуті у виробничих процесах, наведених в частині I Додатка B, після настання строку поетапного виведення з використання, який зазначено у цьому Додатку для окремих процесів, крім випадків, коли у Сторони є виняток, зареєстрований відповідно до статті 6.

3. Кожна Сторона вживає заходів для обмеження застосування ртуті й сполук ртуті в процесах, які наведені в частині II Додатка B відповідно до викладених у ньому положень.

4. На підставі представленої Сторонам інформації Секретаріат збирає та зберігає інформацію про процеси, у яких використовується ртуть або сполуки ртуті та їх альтернативи, а також оприлюднює таку інформацію. Інша відповідна інформація може також направлятися Сторонами та публікуватися Секретаріатом.

5. Кожна Сторона, яка має в своєму розпорядженні один або більше об’єктів, що використовують ртуть або сполуки ртуті у виробничих процесах, наведених у Додатку B:

a) вживає заходів для вирішення проблеми викидів та вивільнень ртуті або сполук ртуті з цих об’єктів;

b) включає до своєї звітності, представлену відповідно до статті 21, інформацію щодо заходів, вжитих відповідно до цього пункту; та

c) уживає заходів щодо визначення на своїй території об’єктів, які використовують сполуки ртуті у виробничих процесах, наведених у Додатку B, та не пізніше, ніж через три роки після дати набрання для неї чинності цією Конвенцією, надає до Секретаріату інформацію про кількість і види таких об’єктів та розрахунковий річний об’єм ртуті або сполук ртуті, що використовується ними. Секретаріат оприлюднює таку інформацію.

6. Жодна зі Сторін не дозволяє використання ртуті або сполук ртуті на об’єктах, що не існували до дати набрання чинності цією Конвенцією для цієї Сторони, у виробничих процесах, наведених у Додатку В. Стосовно таких об’єктів жодні винятки не застосовуються.

7. Кожна Сторона перешкоджає створенню будь-якого об’єкту, який використовує будь-який інший виробничий процес, при якому свідомо використовується ртуть або сполуки ртуті, якщо він не існував до дати набрання чинності цією Конвенцією, крім випадків, коли Сторона може переконливо довести Конференції Сторін, що цей виробничий процес забезпечує істотні переваги для навколишнього середовища та здоров’я людини, а також, що технічно та економічно здійснювані безртутні альтернативи, які забезпечують такі вигоди, відсутні.

8. Сторонам рекомендується обмінюватися інформацією щодо відповідних технологічних інновацій, економічно та технічно здійснюваних безртутних альтернатив, а також можливих заходів та методів для скорочення і, де це можливо, виключення застосування ртуті й сполук ртуті у виробничих процесах, наведених у Додатку B, а також викидів та вивільнень ртуті й сполук ртуті в результаті цих виробничих процесів.

9. Будь-яка зі Сторін може внести пропозицію про внесення поправок до Додатка B з метою включення в нього виробничих процесів, у яких використовується ртуть або сполуки ртуті. Така пропозиція включає інформацію щодо наявності технічної та економічної здійсненності, а також ризики та вигоди для навколишнього середовища та здоров’я людини від безртутних альтернатив цих процесів.

10. Не пізніше, ніж через п’ять років після дати набрання чинності цією Конвенцією, Конференція Сторін проводить перегляд Додатка B та може розглянути поправки до цього Додатка відповідно до статті 27.

11. Під час будь-якого перегляду Додатка B відповідно до пункту 10 Конференція Сторін враховує принаймні:

a) будь-яку пропозицію, внесену відповідно до пункту 9;

b) інформацію, яка є доступна згідно з пунктом 4; та

c) наявність у Сторін доступу до безртутних альтернатив, які є технічно та економічно здійснюваними з урахуванням ризиків та вигід для навколишнього середовища та здоров’я людини.

1. Будь-яка держава або регіональна організація економічної інтеграції може зареєструвати один або декілька винятків щодо строків поетапного виведення з використання наведених у Додатку A та Додатку B (далі - виняток), шляхом письмового повідомлення Секретаріату:

a) ставши Стороною цієї Конвенції; або

b) якщо яка-небудь продукція, що містить ртуть, яка включається на підставі поправки до Додатка A або який-небудь виробничий процес, у якому використовується ртуть, що включається на підставі поправки до Додатка B не пізніше дати набрання чинності для цієї Сторони поправки, що застосовується.

Будь-яка така реєстрація супроводжується заявою, що обґрунтовує необхідність винятку для цієї Сторони.

2. Виняток може реєструватися або по категоріям, що наведені у Додатку A чи B, або по підкатегоріям, які визначаються будь-якою державою або регіональною організацією економічної інтеграції.

3. Кожна Сторона, яка має один або декілька винятків, зазначається в реєстрі. Секретаріат формує та веде реєстр, а також оприлюднює його.

4. Реєстр включає:

a) перелік Сторін, які мають один або декілька винятків;

b) виняток або винятки, що зареєстровані стосовно кожної зі Сторін; та

c) дату закінчення строку дії кожного винятку.

5. Якщо в реєстрі Стороною не зазначений більш короткий строк, згідно з пунктом 1, строк дії всіх винятків закінчується через п’ять років після настання відповідного строку поетапного виведення з використання, зазначеного у Додатку A або Додатку B.

6. На прохання однієї зі Сторін, Конференція Сторін може прийняти рішення про продовження строку дії винятку на п’ять років, якщо тільки ця Сторона не запитує про більш короткий строк. Приймаючи своє рішення, Конференція Сторін належним чином ураховує:

a) доповідь Сторони з обґрунтуванням необхідності продовження строку дії винятку та викладенням виконаних, а також запланованих заходів для якомога швидкого усунення потреби у винятку;

b) наявну інформацію, у тому числі стосовно наявності альтернативної продукції та процесів, які не містять ртуті або пов’язані з обсягами споживання меншої кількості ртуті, ніж використовує виняток; та

c) заплановані або здійснювані на цей час заходи із забезпечення екологічно безпечного зберігання ртуті й видалення ртутних відходів.

Строк дії винятку може продовжуватися не більше одного разу щодо одної продукції протягом строку її поетапного виведення з використання.

7. Сторона може в будь-який час відкликати виняток шляхом письмового повідомлення Секретаріатові. Відклик винятку набирає чинності з дати, зазначеної в повідомленні.

8. Незважаючи на положення пункту 1, жодна держава або регіональна організація економічної інтеграції не можуть зареєструвати виключення щодо відповідної продукції або процесу, наведеного у Додатку A чи B, по закінченню п’яти років після настання строку його поетапного виведення з використання, якщо тільки одна чи декілька Сторін не залишають зареєстроване виключення стосовно такого продукту або процесу, отримавши продовження відповідно до пункту 6. В такому випадку держава або регіональна організація економічної інтеграції можуть у строки, які зазначені в підпунктах "a" та "b" пункту 1, зареєструвати виняток щодо такої продукції або процесу, строк дії якого спливає через десять років після настання відповідного строку поетапного виведення з використання.

9. Жодна зі Сторін не може мати чинного виключення щодо продукції або процесу, наведених у Додатку A чи B, у будь-який час через десять років після закінчення строку поетапного виведення із використання цього продукту або процесу.

1. Заходи, які зазначені в цій статті та у Додатку C, застосовуються до кустарного та дрібномасштабного видобутку і обробки золота, у яких ртутне амальгамування використовується для вилучення золота з руди.

2. Кожна Сторона, на території якої проводиться кустарний та дрібномасштабний видобуток і обробка золота, на які розповсюджуються положення цієї статті, вживає заходів з метою скорочення і, де це можливо, припинення застосування ртуті та сполук ртуті, а також утворення викидів та вивільнень ртуті в навколишнє середовище при такому видобутку та обробці.

3. Якщо в будь-який час Сторона визначає, що кустарний та дрібномасштабний видобуток і обробка золота на її території виходить за рамки незначної, вона повідомляє про це Секретаріатові. Якщо це буде визначено, то Сторона:

a) розробляє та виконує національний план дій відповідно до Додатка C;

b) представляє свій національний план дій Секретаріатові не пізніше, ніж через три роки після набрання чинності для неї цією Конвенцією або через три роки після направлення повідомлення Секретаріатові залежно від того, що станеться пізніше; та

c) після цього кожні три роки надає огляд перебігу виконання своїх обов’язків відповідно до цієї статті та включає такі огляди у свою звітність, представлену відповідно до статті 21.

4. Сторони можуть співпрацювати одна з одною і, якщо це доцільно, з відповідними міжурядовими організаціями та, у разі необхідності, з іншими установами для досягнення цілей цієї статті. Така співпраця може включати:

a) розробку стратегій запобігання витоку ртуті або сполук ртуті в кустарному та дрібномасштабному видобутку й обробці золота;

b) ініціативи з навчальної підготовки, інформаційно-просвітницької діяльності та створення потенціалу;

c) сприяння проведенню наукових досліджень у сфері екологічно безпечних та розрахованих на довгострокову перспективу альтернативних методів роботи, які не передбачають використання ртуті;

d) надання технічної та фінансової допомоги;

e) партнерство для надання сприяння у виконанні їхніх зобов’язань відповідно до цієї статті; та

f) використання існуючих механізмів обміну інформацією з метою поширення знань, найкращих видів природоохоронної діяльності й альтернативних технологій, які є прийнятними з екологічного, технічного, соціального та економічного поглядів.

1. Ця стаття стосується контролю і, де це можливо, скорочення викидів ртуті та сполук ртуті, що зазвичай позначаються як "сумарний об’єм ртуті", в атмосферу за допомогою заходів по обмеженню викидів із точкових джерел, які відносяться до категорій джерел, що наведені у Додатку D.

2. Для цілей цієї статті:

a) "викиди" означають викиди ртуті або сполук ртуті в атмосферу;

b) "відповідне джерело" означає джерело, яке відноситься до однієї з категорій джерел, що наведені у Додатку D. Сторона, може, якщо вона вирішить, встановити критерії для визначення джерел, що відносяться до категорії джерел, наведених у Додатку D, якщо ці критерії для будь-якої категорії включають щонайменше 75 відсотків викидів для цієї категорії;

c) "нове джерело" означає будь-яке відповідне джерело в одній з категорій, наведених у Додатку D, спорудження або істотна модифікація якого починається не раніше, ніж через рік після відповідної дати:

i) набрання чинності цією Конвенцією для відповідної Сторони; або

ii) набрання чинності для відповідної Сторони поправкою до Додатка D, якщо дія положень цієї Конвенції починає розповсюджуватися на джерело лише в силу цієї поправки;

d) "істотна модифікація" означає зміни відповідного джерела, що призводить до значного збільшення викидів, за винятком будь-якої зміни об’єму викидів в результаті отримання побічної продукції. Питання про те, чи є модифікація істотною, вирішує сама Сторона;

e) "існуюче джерело" означає будь-яке відповідне джерело, яке не є новим джерелом;

f) "граничні значення викидів" означає межі концентрації, маси та інтенсивності викидів ртуті або сполук ртуті з точкового джерела викидів, які зазвичай позначають як "сумарний об’єм ртуті".

3. Сторона, що володіє відповідними джерелами, вживає заходів щодо обмеження викидів та може підготувати національний план з викладенням заходів, які вживатимуться для обмеження викидів, та очікуваних нею цільових показників, цілей та результатів. Будь-який план надається Конференції Сторін протягом чотирьох років після дати набрання чинності цією Конвенцією для цієї Сторони. Якщо Сторона розроблює план виконання відповідно до статті 20, вона може включити в нього план, підготовлений відповідно до цього пункту.

4. Для своїх нових джерел Сторона вимагає використовувати у своїй діяльності найкращі з наявних методів та найкращу в екологічному значенні практику в процесах контролю обсягів викидів і, в міру можливого, якомога швидшого скорочення обсягів викидів відповідно до положень цієї Конвенції, але не пізніше, ніж після закінчення п’ятирічного терміну з дати набрання цією Конвенцією чинності для відповідної Сторони. Сторона може використовувати граничні значення викидів, сумісні із використанням найкращих наявних технологій.

5. Для своїх існуючих джерел кожна Сторона включає у будь-який національний план та виконує один чи більше з таких заходів з урахуванням її національних умов, економічної та технічної обґрунтованості, а також фінансової доступності цих заходів, як тільки це буде практично можливим, але не пізніше, ніж через десять років після дати набрання чинності для неї цією Конвенцією:

a) встановлення кількісних цільових показників для контролю і, там, де це практично можливо, скорочення викидів із відповідних джерел;

b) встановлення граничних значень викидів для контролю і, там, де це практично можливо, скорочення викидів із відповідних джерел;

c) використання найкращих наявних методів та найкращих видів природоохоронної діяльності для контролю викидів із відповідних джерел;

d) реалізація стратегії контролю викидів широкого кола забруднювачів, яка забезпечить супутні вигоди для обмеження викидів ртуті;

e) вжиття альтернативних заходів щодо скорочення викидів із відповідних джерел.

6. Сторони можуть застосовувати однакові заходи до всіх відповідних існуючих джерел, або різні заходи щодо різних категорій джерел. Метою цих заходів, що застосовуються Стороною, є досягнення певного прогресу у скороченні викидів ртуті через деякий час.

7. Кожна Сторона формує, у найкоротші строки, але не пізніше, ніж через п’ять років після дати набрання чинності для неї цією Конвенцією та в подальшому веде кадастр викидів із відповідних джерел.

8. Конференція Сторін приймає на першій своїй нараді керівні принципи щодо:

a) найкращих наявних методів та найкращих видів природоохоронної діяльності з урахуванням будь-яких відмінностей між новими та існуючими джерелами, а також необхідності зведення до мінімуму наслідків міжсередовищних забруднень; та

b) підтримки Сторін при вжитті заходів, викладених в пункті 5, зокрема, при визначенні цільових показників та встановленні граничних значень викидів.

9. Конференція Сторін, у найкоротші строки, приймає керівні принципи щодо:

a) критеріїв, які Сторони можуть розробити відповідно до підпункту "b" пункту 2;

b) методології формування кадастрів викидів.

10. Конференція Сторін періодично проводить огляд та, у разі необхідності, оновлює керівні принципи, розроблені відповідно до пунктів 8 та 9. Сторони приймають ці керівні принципи до уваги при реалізації відповідних положень цієї статті.

11. Кожна Сторона включає у свої доповіді, представлені відповідно до статті 21, інформацію про реалізацію нею цієї статті, зокрема, інформацію про заходи, вжиті нею відповідно до пунктів 4-7, а також про ефективність цих заходів.

1. Ця стаття стосується контролю і, де це можливо, скорочення вивільнень ртуті та сполук ртуті, що зазвичай позначаються як "сумарний об’єм ртуті", на землю, і у воду з відповідних точкових джерел, які не відображені в інших положеннях цієї Конвенції.

2. Для цілей цієї статті:

a) "вивільнення" означає вивільнення ртуті або сполук ртуті на землю або у воду;

b) "відповідне джерело" означає будь-яке суттєве антропогенне точкове джерело вивільнення, що визначене Стороною та що не підпадає під дію інших положень цієї Конвенції;

c) "нове джерело" означає будь-яке відповідне джерело, спорудження або істотна модифікація якого починається не раніше, ніж через один рік після дати набрання чинності цією Конвенцією для відповідної Сторони;

d) "істотна модифікація" означає зміни відповідного джерела, що призводить до значного збільшення вивільнень, за винятком будь-якої зміни об’єму вивільнень у результаті отримання побічної продукції. Питання про те, чи є модифікація істотною, вирішує сама Сторона;

e) "існуюче джерело" означає будь-яке відповідне джерело, яке не є новим джерелом;

f) "граничні значення вивільнень" означає межі концентрації або маси ртуті або сполук ртуті, шо вивільняються з точкового джерела викидів, що зазвичай позначають як "сумарний об’єм ртуті";

3. Кожна Сторона, не пізніше, ніж через три роки після дати набрання чинності для неї цією Конвенцією та надалі на регулярній основі, визначає відповідні категорії точкових джерел.

4. Сторона, що володіє відповідними джерелами, вживає заходів щодо обмеження вивільнень та може підготувати національний план з викладенням заходів, які вживатимуться для обмеження вивільнень, та очікуваних нею цільових показників, цілей та результатів. Будь-який план надається Конференції Сторін протягом чотирьох років після дати набрання чинності цією Конвенцією для цієї Сторони. Якщо Сторона розробляє план реалізації відповідно до статті 20, то вона може включити до нього план, підготовлений відповідно до цього пункту.

5. Заходи включають один або декілька з таких заходів, в міру необхідності:

a) встановлення граничних значень вивільнень для обмеження і, там, де це практично можливо, скорочення вивільнень із відповідних джерел;

b) використання найкращих наявних методів та найкращих видів природоохоронної діяльності для обмеження вивільнень із відповідних джерел;

c) реалізація стратегії обмеження вивільнення широкого кола забруднювачів, яка забезпечить супутні вигоди для обмеження вивільнень ртуті;

d) вжиття альтернативних заходів щодо скорочення вивільнень із відповідних джерел.

6. Кожна Сторона формує у найкоротші строки, але не пізніше, ніж через п’ять років після дати набрання чинності для неї цією Конвенцією, та в подальшому веде кадастр, вивільнень із відповідних джерел.

7. Конференція Сторін формує у найкоротші строки керівні принципи по відношенню до:

a) найкращих наявних методів та найкращих видів природоохоронної діяльності з урахуванням будь-яких відмінностей між новими та існуючими джерелами, а також необхідності зведення до мінімуму наслідків міжсередовищних забруднень;

b) методології формування кадастрів вивільнень.

8. Кожна Сторона включає у свої доповіді, представлених відповідно до статті 21, інформацію про реалізацію нею цієї статті, зокрема, інформацію про заходи, вжиті нею відповідно до пунктів 3-6, а також про ефективність цих заходів.

1. Ця стаття застосовується до тимчасового зберігання ртуті та сполук ртуті, як це визначено в статті 3, на які не розповсюджується визначення ртутних відходів, наведене в статті 11.

2. Кожна Сторона вживає заходів для забезпечення того, щоб тимчасове зберігання такої ртуті або сполук ртуті, призначених для виду використання, дозволеного Стороні відповідно до цієї Конвенції, здійснювалось екологічно безпечним чином з урахуванням будь-яких керівних принципів та відповідно до будь-яких вимог, прийнятих відповідно до пункту 3.

3. Конференція Сторін приймає керівні принципи щодо екологічно безпечного тимчасового зберігання такої ртуті й сполук ртуті з урахуванням будь-яких відповідних керівних принципів, розроблених в рамках Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням, а також інших відповідних керівних принципів. Відповідно до статті 27 Конференція Сторін може прийняти вимоги до тимчасового зберігання у додатковому додатку до цієї Конвенції.

4. Сторони, у разі необхідності, співпрацюють одна з одною та з відповідними міжурядовими організаціями й іншими установами з метою нарощування потенціалу для екологічно безпечного тимчасового зберігання такої ртуті та сполук ртуті.

1. Відповідні визначення Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням застосовуються до відходів, які розглядаються в рамках цієї Конвенції, для сторін цієї Базельської конвенції. Сторони цієї Конвенції, які не є Сторонами Базельської конвенції, використовують ці визначення у якості керівних принципів щодо відходів, які розглядаються у рамках цієї Конвенції.

2. Для цілей цієї Конвенції "відходи ртуті та її сполук" означає речовини або предмети, які:

a) складаються з ртуті або сполук ртуті;

b) містять ртуть або ртутні сполуки; або

c) забруднені ртуттю або сполуками ртуті,

у кількості, що перевищує відповідні порогові значення, визначені Конференцією Сторін на узгодженій основі у співпраці з відповідними органами Базельської конвенції, які видаляються, призначені для видалення або підлягають видаленню відповідно до положень національного законодавства або цієї Конвенції. Це визначення не включає розкривні та порожні породи та відвали, утворені в процесі гірського видобутку за виключенням первинного видобутку ртуті, якщо тільки вони не містять ртуть або сполуки ртуті в кількості, що перевищує порогові значення, установлені Конференцією Сторін.

3. Кожна Сторона вживає відповідних заходів для того, щоб ртутні відходи:

a) управлялися екологічно безпечним чином з урахуванням керівних принципів, розроблених в рамках Базельської конвенції та вимог, які Конференція Сторін схвалить у додатковому додатку відповідно до статті 27. При розробці вимог Конференція Сторін бере до уваги положення та програми Сторін з управління відходами;

b) піддавалися регенерації, рециркуляції, відновленню або безпосередньому повторному використанню виключно в рамках виду використання, дозволеного Стороні відповідно до цієї Конвенції, або для екологічно безпечного видалення відповідно до підпункту "a" пункту 3;

c) Сторонами Базельської конвенції не перевозилися через міжнародні кордони, крім як з метою екологічно безпечного видалення відповідно до цієї статті та відповідно до Базельської конвенції. У тих випадках, коли положення Базельської конвенції не застосовуються до перевезень через міжнародні кордони, Сторона дозволяє таке перевезення тільки після того, як врахує відповідні міжнародні норми, стандарти та керівні принципи.

4. Конференція Сторін прагне тісно співпрацювати з відповідними органами Базельської конвенції в сфері здійснення перегляду та, у разі необхідності, оновлення керівних принципів, вказаних у підпункті "a" пункту 3.

5. Сторонам рекомендується співпрацювати один з одним, з відповідними міжурядовими організаціями та, у разі необхідності, з іншими установами для розвитку й підтримки глобального, регіонального та національного потенціалу у сфері управління ртутними відходами екологічно безпечним способом.

1. Кожна Сторона докладає зусиль для розробки належних стратегій по виявленню та оцінці ділянок, забруднених ртутюо або сполуками ртуті.

2. Будь-які дії щодо зниження ризиків, створених такими ділянками, учиняються екологічно безпечним способом, у тому числі, у відповідних випадках, оцінку ризиків для здоров’я людини та навколишнього середовища, обумовлених ртуттю та сполуками ртуті.

3. Конференція Сторін приймає керівні принципи з управління забрудненими ділянками, які можуть включати методи та підходи щодо:

a) виявлення та визначення характеристик ділянок;

b) залучення громадськості;

c) оцінки ризиків для здоров’я людини та навколишнього середовища;

d) варіантів управління ризиками, створеними забрудненими ділянками;

e) оцінки переваг та витрат; та

f) перевірки результатів.

4. Сторонам рекомендується співпрацювати в розробці стратегій та вживати заходів щодо виявлення, оцінки, визначення пріоритетів, управління та, у разі необхідності, відновлення забруднених ділянок.

1. Кожна Сторона зобов’язується забезпечувати в межах своїх можливостей ресурси щодо тих національних заходів, які спрямовані на реалізацію цієї Конвенції, відповідно до своєї національної політики, пріоритетів, планів та програм. Такі ресурси можуть включати внутрішнє фінансування у рамках відповідної політики, стратегій розвитку та національних бюджетів, а також двостороннє та багатостороннє фінансування поряд із залученням приватного сектору.

2. Загальна ефективність реалізації цій Конвенції Сторонами, які є країнами, що розвиваються, буде пов’язана з ефективною реалізацією цієї статті.

3. Багатостороннім, регіональним та двостороннім джерелам фінансової та технічної допомоги, а також джерелам зміцнення потенціалу та передачі технології рекомендується в терміновому порядку посилити й активізувати свою діяльність щодо ртуті з метою підтримки Сторін, які є країнами, що розвиваються, у реалізації цієї Конвенції у частині фінансових ресурсів, технічної допомоги та передачі технологій.

4. Сторони в своїй діяльності щодо фінансування у повній мірі враховують конкретні потреби та особливе становище Сторін, які є малими острівними державами, що розвиваються, або найменш розвинутих країн.

5. Цим визначається механізм достатнього прогнозованого та своєчасного надання фінансових ресурсів. Цей механізм полягає у наданні підтримки Сторонам, які є країнами, що розвиваються та країнам з перехідною економікою, у виконанні ними своїх зобов’язань відповідно до цієї Конвенції.

6. Механізм включає:

a) Цільовий фонд Глобального екологічного фонду; та

b) Спеціальну міжнародну програму підтримки розвитку потенціалу та технічної допомоги.

7. Цільовий фонд Глобального екологічного фонду надає нові прогнозовані, достатні та своєчасні фінансові ресурси для покриття витрат для підтримки реалізації цієї Конвенції відповідно до рішень Конференції Сторін. Для цілей цієї Конвенції Цільовий фонд Глобального екологічного фонду діє в рамках Конференції Сторін та є підзвітним їй. Конференція Сторін надає керівні принципи щодо загальних стратегій, політики, програмних пріоритетів та права на отримання доступу та використання фінансових ресурсів. Крім того, Конференція Сторін надає керівні принципи щодо орієнтовного переліку категорій видів діяльності, які можуть отримувати підтримку від Цільового фонду Глобального екологічного фонду Цільовий фонд надає ресурси для покриття погоджених додаткових витрат, пов’язаних з отриманням глобальних екологічних переваг та узгоджених повних витрат на деякі стимулюючі заходи.

8. При наданні ресурсів на заходи Цільовий фонд Глобального екологічного фонду повинен враховувати співвідношення потенціального скорочення ртуті в результаті реалізації запропонованого заходу з витратами на нього.

9. Для цілей цієї Конвенції Програма, зазначена в пункті 6 підпункту "b", функціонує під керівництвом Конференції Сторін та підзвітна їй. На своїй першій нараді Конференція Сторін приймає рішення відносно приймаючої установи для Програми, яка являє собою вже існуючу структуру, надає їй керівництво, у тому числі щодо її тривалості. Усім Сторонам та іншим відповідним зацікавленим суб’єктам пропонується надати фінансові ресурси Програмі на добровільних засадах.

10. Конференція Сторін та органи, що складають механізм, на першій нараді Конференції Сторін узгоджують процедури для реалізації вищезазначених пунктів.

11. Конференція Сторін не пізніше, ніж на своїй третій нараді, а далі на регулярній основі, розглядає рівень фінансування, керівні принципи Конференції Сторін на адресу органам, яким доручено ввести в дію механізм, створений відповідно до цієї статті, їхню ефективність, а також здатність задовольнити мінливі потреби Сторін, які є країнами, що розвиваються, та країнами з перехідною економікою. На основі такого розгляду Конференція Сторін вживає відповідних заходів для підвищення ефективності механізму.

12. Усім Сторонам в межах їхніх можливостей пропонується внести свій вклад в цей механізм. Механізм сприяє залученню ресурсів з інших джерел, у тому числі приватного сектору, та прагне використовувати такі ресурси на заходи, підтримку яким він надає.

1. Сторони співпрацюють для забезпечення, у межах їх відповідних можливостей, своєчасного та належного зміцнення потенціалу та надання технічної допомоги Сторонам, які є країнами, що розвиваються, зокрема Сторонам, які є найменш розвинутими країнами або малими острівними державами, що розвиваються, та Сторонам, які є країнами з перехідною економікою, для того, щоб допомогти їм у реалізації їхніх зобов’язань відповідно до цієї Конвенції.

2. Зміцнення потенціалу й технічна допомога відповідно до пункту 1 статті 13 можуть бути надані в рамках регіональних, субрегіональних та національних механізмів, у тому числі існуючих регіональних та субрегіональних центрів, за допомогою інших багатосторонніх та двосторонніх засобів, а також на основі партнерства, у тому числі партнерства за участю приватного сектору. Необхідно прагнути до співпраці та координації з іншими багатосторонніми природоохоронними угодами в сфері хімічних речовин та відходів для підвищення ефективності надання технічної допомоги.

3. Сторони, які є розвинутими країнами, та інші Сторони в межах своїх можливостей заохочують та полегшують за підтримки з боку приватного сектору та, у разі необхідності, інших відповідних зацікавлених суб’єктів, розробку, передачу та розповсюдження сучасних екологічно обґрунтованих альтернативних видів технології, а також доступ до них Сторін, які є країнами, що розвиваються, зокрема найменш розвинутими країнами та малими острівними державами, що розвиваються, та Сторін, які є країнами з перехідною економікою, з метою зміцнення їхнього потенціалу для ефективної реалізації цієї Конвенції.

4. Конференція Сторін на своїй другій нараді, а потім на регулярній основі, та з урахуванням наданих документів і доповідей Сторін, у тому числі, як це передбачено статтею 21, та інформації, наданої іншими зацікавленими суб’єктами:

a) розглядає інформацію про існуючі ініціативи та про досягнутий прогрес у сфері альтернативних технологій;

b) розглядає питання про потреби Сторін, особливо Сторін, які є країнами, що розвиваються, в альтернативних технологіях; та

c) виявляє проблеми, з якими стикаються Сторони, особливо Сторони, які є країнами, що розвиваються, у сфері передачі технології.

5. Конференція Сторін виносить рекомендації щодо шляхів подальшого зміцнення потенціалу, надання технічної допомоги та передачі технології відповідно до цієї статті.

1. Цим встановлюється механізм, який включає Комітет у якості допоміжного органу Конференції Сторін, для заохочення реалізації та здійснення огляду дотримання усіх положень цієї Конвенції. Механізм, що включає Комітет, за своїм характером передбачає надання сприяння та приділяє особливу увагу відповідному національному потенціалу та ситуації Сторін.

2. Комітет заохочує реалізацію та здійснює перегляд дотримання всіх положень цієї Конвенції. Комітет розглядає як індивідуальні, так і системні питання реалізації та дотримання, і, по мірі необхідності, виносить рекомендації Конференції Сторін.

3. Комітет складається з 15 членів, які висуваються Сторонами та обираються Конференцією Сторін з належним урахуванням справедливого географічного представництва на основі п’яти регіонів Організації Об’єднаних Націй; перші члени Комітету обираються на першій нараді Конференції Сторін, після чого відповідно до правил процедури, затверджених Конференцією Сторін, відповідно до пункту 5; члени Комітету володіють компетенцією в сфері, пов’язаній з цією Конвенцією, та відображають належне співвідношення знань у відповідних сферах.

4. Комітет може розглядати питання на підставі:

a) письмових звернень будь-якої зі Сторін у зв’язку з дотриманням нею положень цієї Конвенції;

b) національних доповідей, представлених відповідно до статті 21; та

c) запитів Конференції Сторін.

5. Комітет розробляє його правила процедури, які підлягають затвердженню Конференцією Сторін на її другій нараді; Конференція Сторін може приймати додаткові права та обов’язки Комітету.

6. Комітет докладає всіх зусиль для прийняття його рекомендацій на основі консенсусу. Якщо вичерпані усі засоби для досягнення консенсусу, а згоди не буде досягнуто, то в якості останнього засобу така рекомендація приймається більшістю в три чверті голосів членів, присутніх і таких, що беруть участь у голосуванні, за наявності кворуму в дві третини членів.

1. Сторонам рекомендується:

a) сприяти розробці та реалізації стратегій та програм для виявлення та захисту населення, що знаходиться в зоні ризику, особливо вразливих груп населення, включаючи розробку науково обґрунтованих керівних принципів з охорони здоров’я людини, пов’язаних з впливом ртуті та сполук ртуті, установлення цільових показників щодо скорочення впливу ртуті там, де це може бути застосовано, й просвіту громадськості за участю державної системи охорони здоров’я та інших відповідних секторів;

b) сприяти розробці й реалізації науково обґрунтованих освітніх та профілактичних програм, що стосуються впливу ртуті й сполук ртуті на робочому місці, пов’язаного з характером роботи;

c) заохочувати надання відповідних медичних послуг із профілактики, лікування та допомоги населенню, постраждалому від впливу ртуті й сполук ртуті; і

d) створювати і зміцнювати, у разі необхідності, інституційний та професійний медичний потенціал для профілактики, діагностики, лікування та моніторингу ризиків для здоров’я людини, пов’язаних із впливом ртуті та сполук ртуті.

2. Конференція Сторін при розгляді питань або заходів, пов’язаних зі здоров’ям людини повинна:

a) у разі необхідності консультуватися та співпрацювати з Всесвітньою організацією охорони здоров’я, Міжнародною організацією праці та іншими відповідними міжурядовими організаціями; та

b) у разі необхідності сприяти співробітництву та обміну інформацією з Всесвітньою організацією охорони здоров’я, Міжнародною організацією праці та іншими відповідними міжурядовими організаціями.

1. Кожна Сторона сприяє обміну:

a) науковою, технічною, економічною та правовою інформацією, щодо ртуті та сполук ртуті, у тому числі інформацію токсикологічного та екотоксикологічного характеру, а також інформацію з питань безпеки;

b) інформацією про скорочення або ліквідацію виробництва, використання, торгівлі, викидів та вивільнень ртуті й сполук ртуті;

c) інформацією щодо технічно та економічно реалізованих альтернатив:

i) продукції, що містить ртуть;

ii) виробничих процесів, у яких використовується ртуть або сполуки ртуті; та

iii) видам діяльності та процесам, за яких відбуваються викиди або вивільнення ртуті чи сполук ртуті,

у тому числі інформацію щодо ризиків для здоров’я людини та навколишнього середовища та соціально-економічних витрат і вигід, пов’язаних з такими альтернативами; та

d) епідеміологічною інформацією, що стосується наслідків для здоров’я людини, пов’язаних зі впливом ртуті та сполук ртуті, у тісній співпраці зі Всесвітньою організацією охорони здоров’я та іншими відповідними організаціями, у міру доцільності.

2. Сторони можуть обмінюватися вказаною в пункті 1 інформацією безпосередньо, через Секретаріат або у співпраці з іншими відповідними організаціями, у тому числі секретаріатами існуючих конвенцій про хімічні речовини та відходи, у разі необхідності.

3. Секретаріат сприяє співробітництву у сфері обміну інформацією, зазначеному в цій статті, а також співпраці з відповідними організаціями, у тому числі секретаріатами багатосторонніх природоохоронних угод та інших міжнародних ініціатив. На додаток до інформації, отриманої від Сторін, зазначена інформація включає інформацію від міжурядових та неурядових організацій, що мають спеціальні знання та досвід у сфері ртуті, а також національних їв міжнародних установ, що мають такі знання та досвід.

4. Кожна Сторона призначає національний координаційний центр для обміну інформацією відповідно до цієї Конвенції, в тому числі щодо наявності згоди Сторін, що імпортують, висловленої відповідно до статті 3.

5. Для цілей цієї Конвенції інформація, що стосується питань здоров’я й безпеки людини та навколишнього середовища, не вважається конфіденційною. Сторони, що здійснюють обмін іншою інформацією відповідно до цієї Конвенції, забезпечують захист будь-якої конфіденційної інформації за взаємною згодою.

1. Кожна Сторона, у межах своїх можливостей, підтримує та сприяє:

a) наданню громадськості наявної інформації щодо:

i) впливу ртуті й сполук ртуті на здоров’я людини та навколишнє середовище;

ii) альтернатив ртуті й сполук ртуті;

iii) тем, визначених в пункті 1 статті 17;

iv) результатів її діяльності в сфері наукових досліджень, розробок та моніторингу відповідно до статті 19; та

v) заходів з виконання її зобов’язань за цією Конвенцією;

b) просвіті, навчанню та громадській обізнаності щодо наслідків впливу ртуті та сполук ртуті на здоров’я людини та навколишнє середовище у співпраці з відповідними міжурядовими та неурядовими організаціями й вразливими групами населення - у разі необхідності.

2. Кожна Сторона використовує існуючі механізми або розглядає можливість розробки механізмів, таких як реєстри вивільнення та переносу забруднювачів, де це може бути застосовано, для збору та поширення інформації щодо оціночних показників своїх щорічних об’ємів ртуті та сполук ртуті, які викидаються, вивільнюються або видаляються внаслідок діяльності людини.

1. Сторони, з урахуванням своїх відповідних обставин та можливостей, прагнуть співпрацювати у питаннях розробки та вдосконалення:

a) кадастрів використання, споживання й антропогенних атмосферних викидів і вивільнень у воду та на землю ртуті та сполук ртуті;

b) моделювання й моніторингу географічного представництва рівнів ртуті й сполук ртуті у вразливих групах населення та компонентах навколишнього середовища, у тому числі флорі й фауні, таких як риба, морські ссавці, морські черепахи та птахи, а також співробітництво у сфері відбору відповідних і належних проб та обміну ними;

c) оцінок впливу ртуті й сполук ртуті на здоров’я людини та навколишнє середовище, поряд із соціальним, економічним та культурним впливом, особливо щодо вразливих груп населення;

d) узгодженої методології заходів, які вживаються відповідно до підпунктів "a", "b" та "c";

e) інформації щодо екологічного циклу, перенесення (у тому числі перенесення на великі відстані та осадження), перетворення та кругообіг ртуті й сполук ртуті в різноманітних екосистемах, з належним урахуванням відмінностей між антропогенними та природними викидами й вивільненнями ртуті та ремобілізації ртуті з раніше утворених осаджень;

f) інформації щодо торгівлі ртуттю, сполуками ртуті й продукцією, що містить ртуть; і

g) інформації та наукових досліджень щодо технічної та економічної доступності безртутної продукції та процесів, а також найкращих наявних методів і найкращих видів природоохоронної діяльності для скорочення та моніторингу викидів та вивільнень ртуті й сполук ртуті.

2. У процесі реалізації заходів, зазначених у пункті 1, Сторони повинні, у разі необхідності, спиратися на існуючі мережі моніторингу та науково-дослідницькі програми.

1. Кожна Сторона може, після проведення первинної оцінки, розробити й виконати, з урахуванням своїх внутрішніх обставин, план реалізації, спрямований на виконання зобов’язань за цією Конвенцією. Будь-який такий план повинен бути переданий до Секретаріату одразу після його розроблення.

2. Кожна Сторона може переглядати та оновлювати свій план реалізації з урахуванням її внутрішніх обставин та відповідно до керівних принципів Конференції Сторін та інших відповідних керівних принципів.

3. У процесі виконання роботи відповідно до пунктів 1 та 2 Сторони повинні консультуватися з національними заінтересованими суб’єктами з метою сприяння розробленню, виконанню, перегляду та оновленню своїх планів реалізації.

4. Сторони можуть також координувати плани на регіональному рівні з метою сприяння реалізації цієї Конвенції.

1. Кожна Сторона звітуватиме Конференції Сторін через Секретаріат про заходи, вжиті нею з метою реалізації положень цієї Конвенції та щодо ефективності таких заходів та можливих проблем з точки зору досягнення цілей цієї Конвенції.

2. Кожна Сторона включає до своєї звітності інформацію, передбачену статтями 3, 5, 7, 8 та 9 цієї Конвенції.

3. Конференція Сторін на своїй першій нараді визначає періодичність і форму подання Сторонами звітності з урахуванням доцільності координації подання звітності з іншими відповідними конвенціями про хімічні речовини та про відходи.

1. Конференція Сторін проводить оцінку ефективності цієї Конвенції, починаючи не пізніше, ніж через шість років після дати набрання чинності цією Конвенцією, а потім з періодичністю, що визначається нею.

2. З метою сприяння проведенню оцінки, Конференція Сторін на своїй першій нараді ініціює формування механізмів для забезпечення себе порівняльними даними про контроль за присутністю та переміщення ртуті й сполук ртуті в навколишньому середовищі, а також тенденції, що характеризують рівні вмісту ртуті й сполук ртуті, що спостерігаються у флорі й фауні та у вразливих групах населення.

3. Оцінка проводиться на підставі наявної наукової, екологічної, технічної, фінансової та економічної інформації, включаючи:

a) звітності та іншої інформації з моніторингу, наданої Конференції Сторін відповідно до пункту 2;

b) звітності, наданої відповідно до статті 21;

c) інформації та рекомендацій, наданих відповідно до статті 15; та

d) звітності й іншої відповідної інформації щодо роботи механізмів фінансової допомоги, передачі технологій та зміцнення потенціалу, упроваджених відповідно до цієї Конвенції.

1. Цим створюється Конференція Сторін.

2. Перша нарада Конференції Сторін скликається Виконавчим Директором Програми Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища не пізніше, ніж через один рік після дати набрання чинності цією Конвенцією. Після цього чергові наради Конференції Сторін скликаються з періодичністю, яку встановить Конференція.

3. Позачергові наради Конференції Сторін скликаються у випадках, коли Конференція вважатиме це за доцільне або за письмовим проханням будь-якої Сторони, за умови, що протягом шести місяців з моменту інформування Сторін Секретаріатом цей запит буде підтримано не менш, ніж однією третиною Сторін.

4. Конференція Сторін на своїй першій нараді консенсусом узгоджує та приймає правила процедури й фінансові правила для себе та будь-яких своїх допоміжних органів, а також фінансові положення, що регулюють функціонування Секретаріату.

5. Конференція Сторін на постійній основі контролює та оцінює реалізацію цієї Конвенції. Конференція Сторін виконує функції, покладені на неї відповідно до цієї Конвенції та з цією метою:

a) засновує такі допоміжні органи, які вона вважає необхідними для реалізації цієї Конвенції;

b) співпрацює у відповідних випадках з компетентними міжнародними організаціями, а також міжурядовими та неурядовими органами;

c) проводить регулярний перегляд усієї інформації, що надана їй та Секретаріату відповідно до статті 21;

d) розглядає будь-які рекомендації, надані їй Комітетом з питань реалізації та дотримання;

e) розглядає та вживає будь-яких додаткових заходів, які можуть бути необхідні для досягнення цілей цієї Конвенції; та

f) проводить перегляд Додатків А та В відповідно до статей 4 та 5.

6. Організація Об’єднаних Націй, її спеціалізовані установи та Міжнародне агентство з атомної енергії, а також будь-яка держава, яка не є Стороною цієї Конвенції, можуть бути представлені на нарадах Конференції Сторін в якості спостерігачів. Будь-який національний або міжнародний урядовий чи неурядовий органи, або установа, які наділені компетенцією з питань, передбачених цією Конвенцією, та повідомили Секретаріатові про своє бажання бути представленим на нараді Конференції Сторін у якості спостерігача, можуть бути допущені до участі на ній, якщо проти цього не заперечує щонайменше одна третина присутніх на нараді Сторін. Допуск та участь спостерігачів регулюється правилами процедури, прийнятими Конференцією Сторін.

1. Цим створюється Секретаріат.

2. На Секретаріат покладаються такі функції:

a) організація нарад Конференції Сторін та її допоміжних органів і надання їм відповідних послуг;

b) надання допомоги Сторонам, особливо Сторонам, які є країнами, що розвиваються, та Сторонам, які є країнами з перехідною економікою, за їхнім запитом, у реалізації цієї Конвенції;

c) забезпечення, у разі необхідності, координації діяльності із секретаріатами інших відповідних міжнародних органів, особливо інших конвенцій про хімічні речовини та відходи;

d) надання Сторонам сприяння щодо обміну інформацією, пов’язаною з реалізацією цієї Конвенції;

e) підготовка та подання Сторонам періодичних доповідей, які ґрунтуються на інформації, отриманій відповідно до статей 15 та 21, та іншій наявній інформації;

f) укладення під спільним керівництвом Конференції Сторін таких адміністративних та договірних угод, які можуть знадобитися для ефективного виконання його функцій; і

g) виконання інших функцій Секретаріату, визначених у цій Конвенції, і таких інших функцій, які можуть бути визначені Конференцією Сторін.

3. Функції Секретаріату цієї Конвенції здійснюються Виконавчим Директором Програми Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища, якщо Конференція Сторін не ухвалить більшістю в три чверті присутніх і таких, що брали участь в голосуванні Сторін, рішення доручити виконання функції Секретаріату якій-небудь іншій міжнародній організації або декільком іншим таким організаціям.

4. Конференція Сторін шляхом консультацій з відповідними міжнародними органами може передбачити розширення співробітництва та координації між Секретаріатом і секретаріатами інших конвенцій про хімічні речовини та відходи. Конференція Сторін шляхом консультацій з відповідними міжнародними органами може надавати додаткові керівні вказівки з цього питання.

1. Сторони прагнуть урегулювати будь-який спір між ними щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції шляхом переговорів або іншими мирними засобами за своїм вибором.

2. При ратифікації, прийнятті, затвердженні цієї Конвенції або приєднанні до неї, чи в будь-який час після цього будь-яка Сторона, яка не є регіональною організацією економічної інтеграції, може надіслати Депозитарієві письмову заяву про те, що стосовно будь-якого спору, що стосується тлумачення або застосування цієї Конвенції, вона визнає один чи обидва з таких засобів урегулювання спору обов’язковими по відношенню до будь-якої Сторони, що бере на себе аналогічне зобов’язання з таких:

a) арбітражний розгляд відповідно до процедури, зазначеної в частині I Додатка E;

b) передача спору до Міжнародного Суду.

3. Сторона, яка є регіональною організацією економічної інтеграції, може зробити аналогічну заяву, характерну щодо арбітражного розгляду відповідно до пункту 2.

4. Заява, зроблена відповідно до пункту 2 або 3, залишається чинною до закінчення строку дії відповідно до її умов або протягом трьох місяців після передачі на зберігання Депозитарієві письмового повідомлення про її відкликання.

5. Закінчення строку дії заяви, повідомлення про відкликання або нова заява ніяким чином не впливають на справи, що перебувають на розгляді арбітражного суду або Міжнародного Суду, якщо сторони спору не домовляться про це.

6. Якщо сторони спору не погодили засобу врегулювання спору відповідно до пункту 2 або 3 та якщо вони не змогли урегулювати свій спір за допомогою засобів, зазначених у пункті 1 протягом дванадцяти місяців після надіслання однією зі Сторін іншій Стороні повідомлення про наявність спору між ними, цей спір, за запитом будь-якої зі сторін спору, передається на розгляд погоджувальної комісії. Процедура, викладена в частині II Додатка E, застосовується до процесу примирення в рамках цієї статті.

1. Поправки до цієї Конвенції можуть бути запропоновані будь-якою зі Сторін.

2. Поправки до цієї Конвенції приймаються на нараді Конференції Сторін. Текст будь-якої запропонованої поправки надсилається Секретаріатом Сторонам не пізніше, ніж за шість місяців до проведення наради, на якій їм пропонується прийняти таку поправку. Секретаріат також направляє текст запропонованої поправки Сторонам, що підписали цю Конвенцію та для інформації - Депозитарієві.

3. Сторони докладають усіх зусиль для досягнення згоди щодо прийняття будь-якої запропонованої поправки до цієї Конвенції шляхом консенсусу. У разі, якщо всі засоби для досягнення консенсусу вичерпані, а згоди не досягнуто, тоді, як останній засіб для прийняття такої поправки, є більшість у три чверті голосів Сторін, присутніх на нараді та які брали участь у голосуванні.

4. Прийнята поправка направляється Депозитарієм усім Сторонам для ратифікації, прийняття або затвердження.

5. Депозитарієві направляються письмові повідомлення про ратифікацію, прийняття або затвердження поправки. Поправка, що є прийнятою відповідно до пункту 3, набирає чинності для Сторін, які надали свою згоду на обов’язковість цієї Конвенції, на дев’яностий день після здачі на зберігання документів про ратифікацію, прийняття або затвердження принаймні трьома чвертями цих Сторін, які є Сторонами на момент прийняття поправки. Після цього поправка набирає чинності для будь-якої іншої Сторони на дев’яностий день після передачі цією Стороною на зберігання їй документа про ратифікацію, прийняття або затвердження такої поправки.

1. Додатки до цієї Конвенції є її невід’ємною частиною, і, якщо прямо не передбачено інше, посилання на цю Конвенцію одночасно є посиланням на будь-які додатки до неї.

2. Будь-які додаткові додатки, прийняті після набрання чинності цією Конвенцією, обмежуються процедурними, науковими, технічними або адміністративними питаннями.

3. Щодо пропозицій, прийняття або набрання чинності додатковими додатками до цієї Конвенції застосовується така процедура:

a) додаткові додатки пропонуються та приймаються відповідно до процедури, викладеної в пунктах 1-3 статті 26;

b) будь-яка Сторона, яка не може прийняти додаткового додатку, письмово повідомляє про це Депозитарієві протягом одного року з дати повідомлення Депозитарієм про прийняття такого додатка. Депозитарій негайно повідомляє всім Сторонам про будь-яке отримане ним повідомлення. Сторона може в будь-який час письмово повідомити Депозитарієві про відкликання попереднього повідомлення про неприйняття будь-якого додаткового додатку, після чого цей додаток набирає чинності для цієї Сторони з урахуванням положень підпункту "c"; і

c) після закінчення одного року з дати повідомлення Депозитарієм про прийняття додаткового додатку цей додаток набирає чинності для всіх Сторін, які не надали повідомлення про неприйняття відповідно до положень підпункту "b".

4. Пропозиція, прийняття та набрання чинності поправками до додатків до цієї Конвенції регулюються такими саме процедурами, що встановлені для пропозиції, прийняття та набрання чинності додатковими додатками до цієї Конвенції, крім випадків, коли поправка до додатку не набирає чинності по відношенню до будь-якої Сторони, яка зробила заяву про поправку до додатків відповідно до пункту 5 статті 30; в такому випадку будь-яка поправка набирає чинності для такої Сторони на дев’яностий день після дати здачі нею на зберігання Депозитарієві її документа про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання до такої поправки.

5. Якщо додатковий додаток або поправка до додатку пов’язані зі внесенням поправки до цієї Конвенції, то такий додатковий додаток або поправка до додатку не набирає чинності доти, доки не набере чинності поправка до цієї Конвенції.

1. За винятком випадків, передбачених пунктом 2, кожна Сторона цієї Конвенції має один голос.

2. Регіональна організація економічної інтеграції бере участь у голосуванні з питань, що входять до її компетенції, із кількістю голосів, що дорівнює кількості її держав-членів, які є Сторонами цієї Конвенції. Така організація не користується правом голосу, якщо ним користується яка-небудь держава-учасниця, і навпаки.

Ця Конвенція є відкритою для підписання всіма державами та регіональними організаціями економічної інтеграції в м. Кумамото, Японія, 10 та 11 жовтня 2013 року та пізніше, до 9 жовтня 2014 року, в Центральних установах Організації Об’єднаних Націй у м. Нью-Йорк.

1. Ця Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню державами або регіональними організаціями економічної інтеграції. Вона є відкритою для приєднання держав та регіональних організацій економічної інтеграції з наступного дня після дати, на яку ця Конвенція закривається для підписання. Документи про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання здаються на зберігання Депозитарієві.

2. Будь-яка регіональна організація економічної інтеграції, яка стає Стороною цієї Конвенції, при тому, що жодна з її держав-членів не є Стороною, несе всі зобов’язання за цією Конвенцією. У разі, коли одна або декілька держав-членів таких організацій є Сторонами цієї Конвенції, така організація та її держави-члени приймають рішення щодо їхньої відповідної відповідальності за виконання їхніх зобов’язань відповідно до цієї Конвенції. У таких випадках організація та держави-члени не можуть одночасно користуватися правами відповідно до цієї Конвенції.

3. У своєму документі про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання, регіональна організація економічної інтеграції заявляє про сферу своєї компетенції щодо питань, які регулюються цією Конвенцією. Будь-яка така організація також повідомляє Депозитарієві про будь-яку відповідну зміну у сфері своєї компетенції, який, у свою чергу, інформує про це Сторони.

4. Кожній державі або регіональній організації економічної інтеграції рекомендується направити до Секретаріату під час ратифікації, прийняття, затвердження цієї Конвенції або приєднання до неї інформацію щодо їхніх заходів з реалізації цієї Конвенції.

5. У своєму документі про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання будь-яка Сторона може заявити, що стосовно неї будь-яка поправка до додатка набирає чинності лише після здачі на зберігання її документа про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання до такої поправки.

1. Ця Конвенція набирає чинності на дев’яностий день після дати здачі на зберігання п’ятдесятого документа про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання.

2. Для кожної держави або регіональної організації економічної інтеграції, які ратифікують, приймають або затверджують цю Конвенцію чи приєднуються до неї після здачі на зберігання п’ятдесятого документа про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання, ця Конвенція набирає чинності на дев’яностий день після здачі на зберігання такою державою або регіональною організацією економічної інтеграції документа про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання.

3. Для цілей пунктів 1 та 2 будь-який документ, який здано на зберігання регіональною організацією економічної інтеграції, не вважається додатковим до документів, зданих на зберігання державами-членами такої організації.

Застереження до цієї Конвенції не допускаються.

1. У будь-який час після закінчення трьох років з дати набрання чинності цією Конвенцією для Сторони, така Сторона може вийти із цієї Конвенції, надіславши письмове повідомлення Депозитарієві.

2. Будь-який такий вихід набирає чинності після закінчення одного року з дати отримання Депозитарієм повідомлення про вихід або будь-якої пізнішої дати, яка може бути зазначена у повідомленні про вихід.

Депозитарієм цієї Конвенції є Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй.

Оригінал цієї Конвенції, тексти якої англійською, арабською, іспанською, китайською, російською та французькою мовами є рівноавтентичними, здається на зберігання Депозитарієві.

На посвідчення чого ті, що нижче підписалися, належним чином на те уповноважені, підписали цю Конвенцію.

Учинено в м. Кумамото, Японія, десятого жовтня дві тисяча тринадцятого року.

Додатки

Із цього Додатка виключається наступна продукція:

a) продукція, необхідна для захисту цивільного населення та використання у військових цілях;

b) продукція для досліджень, калібрування приладів, для застосування в якості еталону;

c) у разі відсутності прийнятних безртутних альтернатив для заміни - перемикачі та реле, люмінесцентні лампи з холодним катодом та люмінесцентні лампи із зовнішнім електродом (ЛЛКХ та ЛЛЗЕ) для електронних дисплеїв, вимірювальні пристрої;

d) продукція, що використовується в традиційній або релігійній практиці; і

e) вакцини, які містять тіомерсал у якості консервантів.

1. Кожна Сторона, на яку розповсюджується дія пункту 3 статті 7, включає до свого національного плану дій:

a) національні цілі та цільові показники скорочення;

b) заходи по відмові від:

i) амальгамування цільної руди;

ii) відкритого спалювання амальгами або переробної амальгами;

iii) спалювання амальгами в житлових районах; і

iv) вилужування ціанування осадових порід, руди або шламу, куди було додано ртуть, без попереднього видалення ртуті;

c) заходи зі сприяння упорядкуванню або регулюванню сектору кустарного та дрібномасштабного видобутку золота;

d) базові оціночні показники використовуваної ртуті й методів, застосовувані при кустарному та дрібномасштабному видобутку й обробки золота на її території;

e) стратегії заохочення скорочення викидів та вивільнень, а також зменшення впливу ртуті при кустарному та дрібномасштабному видобутку і обробці золота, у тому числі безртутні методи;

f) стратегії з регулювання торгівлі та попередження витоку ртуті й сполук ртуті, як з іноземних, так і внутрішніх джерел для використання при кустарному та дрібномасштабному видобутку й обробці золота;

g) стратегії залучення зацікавлених суб’єктів до виконання та продовження розробки національного плану дій;

h) стратегію у сфері охорони здоров’я людини щодо виявлення впливу ртуті на старателів, які займаються кустарним та дрібномасштабним видобутком золота, та на їхні спільноти. Така стратегія повинна включати, зокрема, збір даних про стан здоров’я, навчання працівників охорони здоров’я та підвищення обізнаності через установи охорони здоров’я;

i) стратегії запобігання впливу ртуті, що використовується у разі кустарного та дрібномасштабного видобутку золота, на вразливі трупи населення, зокрема, на дітей та жінок репродуктивного віку, особливо вагітних жінок;

j) стратегії надання інформації старателям, що займаються кустарним та дрібномасштабним видобутком золота, та спільнотам, яких це зачіпає; та

k) графік виконання національного плану дій.

2. Кожна Сторона може включати до свого національного плану дій додаткові стратегії для досягнення своїх цілей, у тому числі застосування або впровадження стандартів безртутного кустарного та дрібномасштабного видобутку золота, а також ринкових механізмів або маркетингових інструментів.

Категорія точкового джерела:

вугільні електростанції;

вугільні промислові котлоагрегати;

процеси плавлення та випалу, які використовуються у виробництві кольорових металів-1;

сміттєспалювальні об’єкти;

об’єкти виробництва цементного клінкеру.

Для цілей підпункту "a" пункту 2 статті 25 цієї Конвенції встановлюється така процедура арбітражного розгляду:

1. Сторона може звернутися з позовом про проведення арбітражного розгляду відповідно до статті 25 цієї Конвенції шляхом письмового повідомлення на ім’я іншої сторони або сторін спору. Повідомлення супроводжується позовною заявою разом з будь-якими підтверджуючими документами. У такому повідомленні викладається предмет арбітражного розгляду та наводяться, зокрема, статті цієї Конвенції стосовно тлумачення або застосування яких виник спір.

2. Сторона-позивач повідомляє Секретаріатові про те, що вона передає спір на арбітражний розгляд відповідно до статті 25 цієї Конвенції. Повідомлення супроводжується письмовим повідомленням сторони-позивача, позовною заявою, а також підтверджуючими документами, згаданими в пункті 1 цієї статті. Секретаріат надсилає отриману таким чином інформацію всім Сторонам.

1. Якщо спір передається на арбітражний розгляд відповідно до статті 1 цього Додатка, створюється арбітражний суд. Він складається з трьох членів.

2. Кожна зі сторін спору призначає арбітра, а двоє призначених таким чином арбітрів за взаємною згодою призначають третього арбітра, який виконує функції Голови арбітражного суду. У разі виникнення спорів, у яких беруть участь більше двох сторін, ті сторони, які мають спільний інтерес, за взаємною згодою разом призначають одного арбітра. Голова арбітражного суду не може бути громадянином будь-якої зі сторін спору, не може постійно проживати на території будь-якої з цих сторін, не може мати з ними трудових правовідносин чи будь-яким іншим чином мати відношення до цієї справи.

3. Будь-яка вакансія заповнюється у порядку, передбаченому для первісного призначення.

1. Якщо одна зі сторін спору не призначить арбітра протягом двох місяців із дати отримання стороною-відповідачем повідомлення про арбітражний розгляд, то інша сторона має право інформувати про це Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй, який здійснює таке призначення протягом наступних двох місяців.

2. Якщо Голову арбітражного суду не призначено по закінченню двох місяців з дати призначення другого арбітра, то, за запитом однієї зі сторін, Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй призначає його протягом наступних двох місяців.

Арбітражний суд виносить свої рішення відповідно до положень цієї Конвенції та норм міжнародного права.

Якщо сторони спору не домовились про інше, арбітражний суд визначає свої власні правила процедури.

Арбітражний суд може, на прохання однієї зі сторін спору, рекомендувати необхідні тимчасові заходи захисту.

Сторони спору сприяють роботі арбітражного суду та, зокрема, з використанням усіх наявних у їхньому розпорядженні засобів:

a) надають йому всі необхідні документи, інформацію та матеріали; та

b) у разі необхідності надають йому можливість викликати свідків або експертів та отримати їхні свідчення.

Сторони спору та арбітри зобов’язані забезпечувати конфіденційність будь-якої інформації або документів, які вони отримують у конфіденційному порядку протягом розгляду в арбітражному суді.

Якщо арбітражний суд не прийме інше рішення, виходячи з конкретних обставин справи, то судові витрати покриваються сторонами спору в рівних частках. Суд веде облік усіх своїх витрат та подає сторонам остаточний звіт щодо них.

Сторона, яка має інтерес правового характеру щодо предмету спору, на який може вплинути рішення, може, за згодою арбітражного суду, брати участь у розгляді.

Арбітражний суд може заслухати зустрічні позови, що випливають безпосередньо з предмету спору, та приймати по ним рішення.

Рішення арбітражного суду з процедурних питань та питань по суті приймаються більшістю голосів його членів.

1. У разі неявки однієї зі сторін спору в арбітражний суд або невикористання свого права на заперечення позову по справі, інша сторона може просити суд продовжити розгляд та винести рішення. Відсутність сторони або невикористання нею права на заперечення позову по справі не є перешкодою для розгляду.

2. До винесення остаточного рішення арбітражний суд повинен переконатися в тому, що позов є фактично та юридично обґрунтованим.

Арбітражний суд виносить остаточне рішення протягом п’яти місяців з дати свого формування у повному складі, якщо тільки він не визнає за необхідне продовжити цей строк ще на один період, який не перевищує п’яти місяців.

Остаточне рішення арбітражного суду обмежується предметом спору та викладенням його обґрунтування. У рішенні арбітражного суду вказуються імена членів, які брали участь у його винесенні, та дата його винесення. Будь-який член суду може додати окрему або особливу думку до остаточного рішення.

Остаточне рішення є обов’язковим для сторін спору. Тлумачення цієї Конвенції, викладене в остаточному рішенні, також є обов’язковим для Сторони, яка бере участь у розгляді відповідно до статті 10 цього Додатка, оскільки, воно стосується питань, щодо яких ця Сторона брала участь у розгляді. Остаточне рішення не підлягає оскарженню, якщо тільки сторони спору не домовились заздалегідь про процедуру оскарження.

Будь-які розбіжності, які можуть виникнути між сторонами, для яких остаточне рішення щодо тлумачення або порядку виконання такого остаточного рішення є обов’язковим відповідно до статті 16 цього Додатка, можуть бути передані будь-яким з таких сторін на розгляд арбітражного суду, який виніс таке рішення.

Для цілей пункту 6 статті 25 ця Конвенція встановлює таку процедуру примирення:

Запит однієї зі сторін спору щодо створення комісії з примирення відповідно до пункту 6 статті 25 цієї Конвенції надсилається у письмовому вигляді до Секретаріату з копією іншій стороні або іншим сторонам спору. Секретаріат негайно інформує про це всі Сторони.

1. Якщо сторони спору не домовились про інше, комісія з примирення складається з трьох членів, по одному з яких призначаються кожною зацікавленою стороною, а Голова обирається спільно цими членами.

2. У випадку спору, у якому беруть участь більше двох сторін, ті сторони, які мають спільний інтерес, за взаємною згодою разом призначають свого члена комісії.

Якщо сторони спору не призначають протягом двох місяців із дати отримання Секретаріатом письмового запиту, згаданого в статті 1 цього Додатка, то Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй, за запитом будь-якої зі сторін, здійснює таке призначення протягом наступних двох місяців.

Якщо Голова комісії з примирення не був обраний протягом двох місяців з дати призначення другого члена комісії, то Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй, за запитом будь-якої зі сторін спору, призначає Голову протягом наступних двох місяців.

Комісія з примирення сприяє сторонам спору незалежно та неупереджено у їхній спробі досягти мирного врегулювання свого спору.

1. Комісія з примирення може проводити процедури примирення таким чином, як вона вважає за доцільне, в повній мірі беручи до уваги обставини справи та думки, які можуть висловити сторони спору, у тому числі будь-які запити про прискорене врегулювання. Комісія з примирення може, у разі необхідності, приймати власні правила процедури, якщо сторони не домовилися про інше.

2. Комісія з примирення має право в будь-який час у ході розгляду вносити пропозиції або рекомендації для врегулювання спору.

Сторони спору співпрацюють із комісією з примирення. Зокрема, вони прагнуть виконувати прохання комісії про надання письмових матеріалів, свідчень та присутності на засіданнях. Сторони та члени комісії з примирення зобов’язані забезпечувати конфіденційність будь-якої інформації або документів, які вони отримають в конфіденційному порядку в ході роботи комісії.

Комісія з примирення приймає свої рішення більшістю голосів її членів.

Якщо тільки спір ще не врегульований, комісія з примирення не пізніше, ніж через дванадцять місяців з дати свого формування у повному складі представляє доповідь з рекомендаціями щодо вирішення спору, який сторони спору сумлінно розглядають.

Будь-які розбіжності щодо того, чи має комісія з примирення компетенцію розглядати передане їй питання, розглядається комісією.

Витрати комісії з примирення покриваються сторонами спору в рівних частинах, якщо вони не домовляться про інше. Комісія веде облік усіх своїх витрат і подає сторонам остаточний звіт щодо них.

Запропонований формат для реєстрації винятків для продукції та процесів, зазначених у Частині I Додатків A і B

...............

Відповідно до пункту 1 статті 6 Мінаматської конвенції про ртуть, Аргентинська Республіка реєструє виняток на п’ять (5) років з 2020 року, дати припинення використання наступної продукції, що містить ртуть: термометри, зазначені у Частині I Додатку A до Конвенції. У зв’язку з цим Аргентинська Республіка заявляє, що в даний час вона має резолюцію 139/2009, згідно з якою Національне міністерство охорони здоров’я приймає політику Всесвітньої організації охорони здоров’я щодо визначення плану мінімізації впливу та заміни ртуті в секторі охорони здоров’я. У ньому всім лікарням і медичним центрам країни дано вказівку, щоб згідно з новими процедурами закупівлі матеріалів закуповувати клінічні термометри без вмісту ртуті. Для того, щоб мати можливість припинити її використання у сфері виробництва різних галузей промисловості, серед яких нафтохімічна, хімічна та нафтова, необхідно, щоб зазначені галузі здійснили процес адаптації до суто електронних засобів вимірювання, щоб відповідати ASTM, IRAM, Din тощо, на що потрібен час.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Мінаматської конвенції про ртуть, Аргентинська Республіка реєструє виняток на п’ять (5) років з 2025 року, дати припинення виробничих процесів, у яких ртуть або сполуки ртуті використовуються для виробництва хлору, лугу, передбаченого частиною I Додатку В до Конвенції. У зв’язку з цим Аргентинська Республіка заявляє, що Закон 19.587 про гігієну та безпеку на роботі та регуляторний Указ 351/79 регулюють використання, поводження та безпечну утилізацію небезпечних матеріалів на робочому місці. У вищезазначеному Указі вміст ртуті регулюється допустимими значеннями, які не можуть бути перевищені в робочому середовищі в "Таблиці максимально допустимих концентрацій" Додатку III відповідно до статті 6. Крім того, зазначені норми пов’язані із Законом 21.663 тим, що схвалено Конвенцію 139/74 Міжнародної організації праці (МОП) "Про попередження та боротьбу з професійними ризиками, спричиненими канцерогенними речовинами або агентами", серед яких ртуть та її сполуки. Щодо запитуваної продуктивної реконверсії, Аргентина не має необхідної технології для здійснення прямої реконверсії, що змушує аргентинських бізнесменів шукати міжнародних постачальників, які адаптуються до їхнього виробничого процесу, підвищуючи витрати на реконверсію, яка через свою природу вже тягне за собою високу технологічну складність інтенсивних інвестицій.

...............

Запропонований формат для реєстрації винятків для продукції та процесів, зазначених у Частині I Додатків A і B

Заява, що обґрунтовує необхідність винятку для Ботсвани:

Пояснення до заяви про виняток для імпорту акумуляторів, що містять ртуть

Ботсвана підтримує поступову відмову від акумуляторів, що містять ртуть. Проте детальна інформація про запаси та склад цих акумуляторів буде підтверджена під час розроблення запасів ртуті. Ботсвана має намір докласти зусиль для розроблення відповідних стратегій, прийняти доступні альтернативи та поступово відмовитися від акумуляторів, що містять ртуть. Буде приділено належну увагу екологічним, медичним і соціально-економічним аспектам переходу на безртутні акумулятори.

Тому Ботсвана просить надати виняток для імпорту цієї продукції до 2025 року. Очікується своєчасний перехід та використання альтернативних безртутних акумуляторів. Відповідно до пункту 7 статті 6 Ботсвана відкличе цей виняток, якщо це стане можливим до закінчення терміну його дії.

Пояснення до заяви про виняток для імпорту перемикачів і реле

Ботсвана підтримує поступову відмову від перемикачів і реле, до складу яких входить ртуть. Проте детальна інформація про запаси та склад цієї продукції буде підтверджена під час розроблення запасів ртуті. Ботсвана має намір докласти зусиль для розроблення відповідних стратегій для прийняття доступних альтернатив і поступової відмови від перемикачів і реле, до складу яких входить ртуть. Буде приділено належну увагу екологічним, медичним і соціально-економічним аспектам переходу на безртутні альтернативи.

Тому Ботсвана просить надати виняток для імпорту цієї продукції до 2025 року. Очікується своєчасний перехід та використання альтернативних безртутних вимикачів і реле. Відповідно до пункту 7 статті 6 Ботсвана відкличе цей виняток, якщо це стане можливим до закінчення терміну його дії.

Пояснення до заяви про виняток для імпорту ламп люмінесцентних малогабаритних (ЛЛМ)

Ботсвана підтримує поступову відмову від ламп люмінесцентних малогабаритних (ЛЛМ), що містять ртуть. Однак детальна інформація про запаси та склад ЛЛМ буде підтверджена під час розроблення запасів ртуті. Ботсвана має намір докласти зусиль для розроблення відповідних стратегій для прийняття доступних альтернатив щодо поступового виведення з виробництва ЛЛМ, що містять ртуть. Буде приділено належну увагу екологічним, медичним і соціально-економічним аспектам переходу на безртутні лампи.

Тому Ботсвана просить надати виняток для імпорту цієї продукції до 2025 року. Очікується своєчасний перехід та використання безртутних альтернатив. Відповідно до пункту 7 статті 6 Ботсвана відкличе цей виняток, якщо це стане можливим до закінчення терміну його дії.

Пояснення до заяви про виняток для імпорту ламп люмінесцентних трубчастих (ЛМТ)

Ботсвана підтримує поступову відмову від ламп люмінесцентних трубчастих (ЛМТ), що містять ртуть. Проте детальна інформація про запаси та склад ЛМТ буде підтверджена під час розроблення запасів ртуті. Ботсвана має намір докладати зусиль для розроблення відповідних стратегій для прийняття доступних альтернатив і поступового виведення з експлуатації ЛМТ, що містять ртуть. Буде приділено належну увагу екологічним, медичним і соціально-економічним аспектам переходу на безртутні лампи.

Тому Ботсвана просить надати виняток для імпорту цієї продукції до 2025 року. Очікується своєчасний перехід та використання безртутних альтернатив ЛМТ. Відповідно до пункту 7 статті 6 Ботсвана відкличе цей виняток, якщо це стане можливим до закінчення терміну його дії.

Пояснення до заяви про виняток для імпорту ламп загального освітлення ртутних високого тиску паросвітніх (РВТП)

Ботсвана підтримує поступову відмову від використання ламп загального освітлення ртутних високого тиску паросвітніх (РВТП). Проте детальна інформація про запаси та склад ламп РВТП буде підтверджена під час розроблення запасів ртуті. Ботсвана має намір докласти зусиль для розроблення відповідних стратегій стосовно прийняття доступних альтернатив і поступової відмови від ртутних ламп високого тиску. Буде приділено належну увагу екологічним, медичним і соціально-економічним аспектам переходу на безртутні лампи.

Тому Ботсвана просить надати виняток для імпорту цієї продукції до 2025 року. Очікується своєчасний перехід та використання безртутних альтернатив. Відповідно до пункту 7 статті 6 Ботсвана відкличе цей виняток, якщо це стане можливим до закінчення терміну його дії.

Пояснення до заяви про виняток для імпорту ламп люмінесцентних із холодним катодом та ламп люмінесцентних із зовнішнім електродам (ЛЛХК та ЛЛЗЕ), що місять ртуть

Ботсвана підтримує поступову відмову від ламп люмінесцентних із холодним катодом та ламп люмінесцентних із зовнішнім електродом (ЛЛХК та ЛЛЗЕ), що місять ртуть. Проте детальна інформація про запаси і склад цих ламп буде підтверджена під час розроблення запасів ртуті. Ботсвана має намір докласти зусиль для розроблення відповідних стратегій щодо прийняття доступних альтернатив та поетапного вилучення ртутьвмісних флуоресцентних ламп із холодним катодом, люмінесцентних ламп з зовнішніми електродами, що містять ртуть. Належну увагу буде приділено екологічним, медичним та соціально-економічним аспектам переходу на безртутні лампи.

Тому Ботсвана просить надати виняток для імпорту цієї продукції до 2025 року. Очікується своєчасний перехід на альтернативні безртутні лампи. Відповідно до пункту 7 статті 6 Ботсвана відкличе цей виняток, якщо це стане можливим до закінчення терміну його дії.

Пояснення до заяви про виняток від імпорту барометрів, гігрометрів, манометрів, термометрів та сфігмоманометрів

Ботсвана підтримує поступову відмову від барометрів, гігрометрів, манометрів, термометрів і сфігмоманометрів, що містять ртуть. Проте детальна інформація про запаси та склад цієї продукції буде підтверджена під час розроблення запасів ртуті. Ботсвана має намір докласти зусиль для розроблення відповідної стратегії стосовно прийняття доступних альтернатив та поетапного припинення використання барометрів, гігрометрів, манометрів, термометрів і сфігмоманометрів, що містять ртуть. Належну увагу буде приділено екологічним, медичним та соціально-економічним аспектам переходу на відповідні безртутні вироби.

Тому Ботсвана просить надати виняток для імпорту цієї продукції до 2025 року. Очікується своєчасний перехід, щоб прийняти безртутні альтернативи. Відповідно до пункту 7 статті 6 Ботсвана відкличе цей виняток, якщо це стане можливим до закінчення терміну його дії.

Запропонований формат для реєстрації винятків для продукції та процесів, зазначених у Частині I Додатків A і B

Заява, що обґрунтовує необхідність винятку для Канади:

Канада надає наступну заяву з поясненням необхідності винятків для продукції, зазначеної у Додатку A:

У 2014 році Уряд Канади прийняв Регламент щодо продукції, що містить ртуть (далі - Регламент), який забороняє імпорт та виробництво більшості продукції, що містить ртуть, і стосується всієї продукції, що регулюється, за винятком обмежень вмісту ртуті в трьох категоріях ламп: лінійні люмінесцентні лампи, люмінесцентні лампи з холодним катодом та люмінесцентні лампи з зовнішнім електродом. Канада планує включити незначні зміни до Регламенту щодо продукції, що містить ртуть (далі - Регламент), з метою приведення граничних рівнів вмісту ртуті у відповідність до вимог Конвенції. Ці регуляторні зміни включатимуть можливість проведення внутрішніх консультацій.

Канада реєструє п’ятирічний виняток після дати поетапної відмови до 2025 року для трьох конкретних категорій ламп, щоб дозволити Канаді залишатися у відповідності з Конвекцією у випадку, якщо регуляторні поправки не набудуть чинності до 2020 року. Відповідно до пункту 7 статті 6 Канада може відкликати цей виняток, якщо регуляторні зміни набудуть чинності до 2025 року.

Запропонований формат для реєстрації винятків для продукції та процесів, зазначених у Частині I Додатків A і B

Заява, що обґрунтовує необхідність винятку для Китайської Народної Республіки

Пояснення до заяви про виняток для виробництва клінічних термометрів, що містять ртуть

У даний час в Китаї виробляються і використовуються три типи клінічних термометрів: клінічні термометри, що містять ртуть, електронні клінічні термометри та галінстанові клінічні термометри. Через фактори продуктивності та вартості електронний клінічний термометр та галінстановий клінічний термометр не можуть повністю замінити клінічні термометри, що містять ртуть. У зв’язку з ним запитується продовження терміну поетапної відмови від виробництва ртутьвмісних клінічних термометрів до 2025 року.

Обґрунтування запиту

Ефективність:

Електронні клінічні термометри з електронними датчиками чутливі до електромагнітних перешкод, температури та вологості, що робить результати вимірювань неточними. Галінстанові клінічні термометри коштують в декілька разів дорожче, ніж ті, що містять ртуть, а процес виробництва все ще потребує вдосконалення, тому можуть виникати проблеми, такі як перебої у виробничому процесі, низький рівень випуску якісної продукції та поломка під час використання продукції.

Застосування:

Більшість лікарень в Китаї не в змозі робити висновки про точність і надійність електронних клінічних термометрів, немає встановленої процедури використання та дезінфекції електронних клінічних термометрів. Крім того, висока ціна електронних клінічних термометрів та галінстанових клінічних термометрів стає важким тягарем для багатьох лікарень, особливо для сільських лікарень менш розвинених районів.

План поетапної відмови:

Враховуючи брак ресурсів та можливостей у сільських лікарнях менш розвинених районів, Китай розробляє практичні ефективні та широко прийнятні стандарти на безртутні клінічні термометри, щоб усунути занепокоєння щодо використання нових термометрів у лікарнях. Стандарти будуть випущені до 2020 року, а клінічні термометри, що містять ртуть, будуть поступово виведені з обігу до 2025 року у відповідності з вимогами Конвенції.

Пояснення до заяви про виняток для виробництва ртутьвмісних сфігмоманометрів

У даний час в Китаї виробляються і використовуються різні типи сфігмоманометрів, серед яких найбільш поширеними є ртутьвмісні сфігмоманометри та електронні сфігмоманометри. Через вартість та митні фактори електронні сфігмоманометри не можуть повністю замінити ртутьвмісні сфігмоманометри. У зв’язку з цим запитується продовження терміну поетапної відмови від виробництва ртутьвмісних сфігмоманометрів до 2025 року.

Обґрунтування запиту

Більшість лікарень в Китаї не в змозі робити висновки про точність та надійність електронних сфігмоманометрів, результат яких не завжди приймається. Крім того, висока ціна електронних сфігмоманометрів стає важким тягарем для багатьох лікарень, особливо для сільських лікарень менш розвинених районів.

План поетапної відмови:

Враховуючи брак ресурсів та можливостей у сільських лікарнях менш розвинених районів, Китай розробляє практичні ефективні та широко прийнятні стандарти на безртутні сфігмоманометри, щоб усунути занепокоєння щодо нових сфігмоманометрів у лікарнях. Стандарти будуть випущені до 2020 року, а ртутьвмісні сфігмоманометри будуть поступово виведені з обігу до 2025 року у відповідності з вимогами Конвенції.

Запропонований формат для реєстрації винятків для продукції та процесів, зазначених у Частині I Додатків A і B