У разі колізії між положенням Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року та положенням іншої угоди, яку зазначено в додатку 1A до Угоди про заснування Світової організації торгівлі (далі в угодах, які зазначено в додатку 1A, - Угода СОТ), перевага віддається положенню іншої угоди настільки, наскільки це стосується колізії.

Члени,

знову підтверджуючи, що для жодного члена не повинні створюватися перешкоди стосовно введення чи застосування заходів, необхідних для захисту життя чи здоров'я людини, тварин чи рослин, за умови, що ці заходи не застосовуються в спосіб, який є засобом свавільної чи невиправданої дискримінації між членами, на території яких існують однакові умови, або який є прихованим обмеженням міжнародної торгівлі;

бажаючи поліпшити здоров'я людини, здоров'я тварин та фітосанітарну ситуацію на території всіх членів;

відзначаючи, що санітарні та фітосанітарні заходи часто застосовуються на підставі двосторонніх угод чи протоколів;

бажаючи створити багатосторонню основу правил та норм, що регулюють розробку, уведення та застосування санітарних та фітосанітарних заходів з метою мінімізації їхнього негативного впливу на торгівлю;

визнаючи важливий внесок, який стосовно цього можуть зробити міжнародні стандарти, інструкції та рекомендації;

бажаючи сприяти використанню гармонізованих санітарних та фітосанітарних заходів між членами на підставі міжнародних стандартів, інструкцій та рекомендацій, розроблених відповідними міжнародними організаціями, зокрема Комісією з Кодексу аліментаріус, Міжнародним епізоотичним бюро, а також відповідними міжнародними та регіональними організаціями, що діють у рамках Міжнародної конвенції із захисту рослин, не вимагаючи від членів змінювати їхній належний рівень захисту життя чи здоров'я людини, тварин чи рослин;

визнаючи, що країни-члени, які розвиваються, можуть натрапляти на труднощі під час виконання вимог санітарних та фітосанітарних заходів членів-імпортерів, і як наслідок під час доступу на ринки, а також під час розробки й застосування санітарних та фітосанітарних заходів на своїх територіях, і бажаючи допомогти їм в їхніх зусиллях у цій сфері;

бажаючи у зв'язку із цим виробити правила застосування положень ГАТТ 1994, які стосуються використання санітарних та фітосанітарних заходів, зокрема положень пункту "b" статті XX-1,

у цій Угоді домовляються про таке:

1. Ця Угода застосовується до всіх санітарних та фітосанітарних заходів, які можуть безпосередньо чи опосередковано впливати на міжнародну торгівлю. Такі заходи повинні розроблятися та застосовуватися відповідно до положень цієї Угоди.

2. Для цілей цієї Угоди застосовуються визначення термінів, наведені в додатку A.

3. Додатки є невід'ємною частиною цієї Угоди.

4. Ніщо в цій Угоді не впливає на права членів за Угодою про технічні бар'єри в торгівлі стосовно заходів, які не підпадають під дію цієї Угоди.

1. Члени мають право вживати санітарних і фітосанітарних заходів, необхідних для захисту життя чи здоров'я людини, тварин чи рослин, за умови, що такі заходи не суперечать положенням цієї Угоди.

2. Члени повинні забезпечити, щоб будь-який санітарний чи фітосанітарний захід застосовувався лише в обсязі, необхідному для захисту життя чи здоров'я людини, тварин чи рослин, ґрунтувався на наукових принципах і щоб його дія не продовжувалася без достатніх наукових обґрунтувань, за винятком випадків, передбачених у пункті 7 статті 5.

3. Члени повинні забезпечити, щоб їхні санітарні та фітосанітарні заходи не створювали свавільної або невиправданої дискримінації між членами, на території яких існують ідентичні чи подібні умови, зокрема між їхньою територією й територією інших членів. Санітарні та фітосанітарні заходи не повинні застосовуватися у спосіб, який є прихованим обмеженням міжнародної торгівлі.

4. Санітарні чи фітосанітарні заходи, які узгоджуються з відповідними положеннями цієї Угоди, повинні вважатися такими, що відповідають обов'язкам членів згідно з положеннями ГАТТ 1994, які стосуються використання санітарних чи фітосанітарних заходів, зокрема положень пункту "b" статті XX.

1. З метою гармонізації санітарних та фітосанітарних заходів на якомога ширшій основі члени повинні ґрунтувати свої санітарні чи фітосанітарні заходи на міжнародних стандартах, інструкціях чи рекомендаціях у випадках, коли вони існують, і за винятком випадків, коли інше передбачено в цій Угоді, зокрема в пункті 3.

2. Санітарні чи фітосанітарні заходи, які відповідають міжнародним стандартам, інструкціям чи рекомендаціям, повинні вважатися необхідними для захисту життя чи здоров'я людини, тварин чи рослин і такими, що не суперечать відповідним положенням цієї Угоди та ГАТТ 1994.

3. Члени можуть уводити чи підтримувати санітарні чи фітосанітарні заходи, які зумовлюють вищий рівень санітарного або фітосанітарного захисту порівняно з тим, що був би досягнутий за допомогою заходів, які ґрунтуються на відповідних міжнародних стандартах, інструкціях чи рекомендаціях, якщо існує наукове обґрунтування або в результаті застосування рівня санітарного чи фітосанітарного захисту, стосовно якого член визначить, що він є належним згідно з відповідними положеннями пунктів 1 - 8 статті 5-2. Незважаючи на зазначене вище, усі заходи, які зумовлюють рівень санітарного чи фітосанітарного захисту, відмінний від рівня, який був би досягнутий за допомогою заходів, що ґрунтуються на відповідних міжнародних стандартах, інструкціях чи рекомендаціях, не повинні суперечити будь-якому іншому положенню цієї Угоди.

4. У межах своїх можливостей члени повинні брати найповнішу участь у роботі відповідних міжнародних організацій та їхніх філіалів, зокрема Комісії з Кодексу аліментаріус, Міжнародного епізоотичного бюро, а також міжнародних та регіональних організацій, що діють у рамках Міжнародної конвенції із захисту рослин, з метою сприяння в рамках цих організацій розвиткові й періодичному переглядові стандартів, інструкцій та рекомендацій стосовно всіх аспектів санітарних і фітосанітарних заходів.

5. Комітет із санітарних і фітосанітарних заходів, передбачений у пунктах 1 й 4 статті 12 (далі в цій Угоді - Комітет) повинен розробити процедуру моніторингу процесу міжнародної гармонізації та координувати зусилля в цій сфері з відповідними міжнародними організаціями.

1. Члени повинні визнавати санітарні й фітосанітарні заходи інших членів еквівалентними, навіть якщо ці заходи відрізняються від їхніх заходів чи від заходів, які використовуються іншими членами, що торгують цим самим товаром, якщо член-експортер об'єктивно продемонструє члену-імпортеру, що його заходи досягають належного рівня санітарного чи фітосанітарного захисту, установленого членом-імпортером. Для цього члену-імпортеру на запит повинен надаватися належний доступ для проведення інспекцій, тестів й інших відповідних процедур.

2. На запит члени повинні проводити консультації для досягнення двосторонніх та багатосторонніх домовленостей про визнання еквівалентності конкретних санітарних і фітосанітарних заходів.

1. Члени повинні забезпечити, щоб їхні санітарні чи фітосанітарні заходи ґрунтувалися на відповідній обставинам оцінці ризиків для життя або здоров'я людини, тварин чи рослин, яка враховувала би техніку оцінки ризику, розроблену відповідними міжнародними організаціями.

2. Під час оцінки ризику члени повинні брати до уваги наявні наукові обґрунтування, відповідні процеси та способи виробництва, відповідні методи інспекції, вибіркового контролю й тестування, ступінь поширеності певних хвороб чи розповсюдженості шкідників, наявність зон, вільних від шкідників або хвороб, відповідні екологічні чи природоохоронні умови, а також карантинний або інший режим.

3. Під час оцінки ризику для життя або здоров'я тварин чи рослин та визначення заходу, який необхідно вжити для досягнення належного рівня санітарного чи фітосанітарного захисту від такого ризику, члени повинні враховувати як відповідні економічні фактори такі фактори: можливу шкоду стосовно втрати виробництва або продажу в результаті проникнення, укорінення чи розповсюдження шкідника або проникнення, укорінення чи поширення хвороби; вартість боротьби з ними або викоренення їх на території члена-імпортера, а також відносна ефективність витрат альтернативних підходів до обмеження ризиків.

4. Під час визначення належного рівня санітарного чи фітосанітарного захисту члени повинні враховувати завдання з мінімізації негативних наслідків для торгівлі.

5. Для досягнення послідовності під час застосування концепції належного рівня санітарного чи фітосанітарного захисту від ризиків для життя чи здоров'я людини або для життя чи здоров'я тварин чи рослин кожний член повинен уникати свавільного або невиправданого встановлення різних рівнів, які він уважає належними в різних ситуаціях, якщо такі різниці призводять до дискримінації або прихованого обмеження міжнародної торгівлі. Члени співробітничають у Комітеті відповідно до пунктів 1, 2 й 3 статті 12 для того, щоб розробити інструкції для сприяння практичному виконанню цього положення. Під час розробки цих інструкцій Комітет повинен брати до уваги всі відповідні фактори, зокрема винятковий характер ризиків для людського здоров'я, на які люди добровільно себе наражають.

6. Без обмеження пункту 2 статті 3 під час установлення або підтримання санітарних чи фітосанітарних заходів з метою досягнення належного рівня санітарного чи фітосанітарного захисту члени повинні забезпечити, щоб такі заходи не здійснювали на торгівлю впливу, обмежувальнішого, ніж це є необхідним для досягнення ними належного рівня санітарного чи фітосанітарного захисту, який ураховує технічні й економічні можливості-3.

7. У випадках, коли відповідне наукове обґрунтування є недостатнім, член може тимчасово затвердити санітарні чи фітосанітарні заходи на основі наявної відповідної інформації, зокрема інформації, отриманої від відповідних міжнародних організацій, а також інформації, отриманої під час застосування санітарних чи фітосанітарних заходів іншими членами. За таких обставин члени повинні намагатись отримати додаткову інформацію, необхідну для об'єктивнішої оцінки ризику, та переглядати санітарні чи фітосанітарні заходи відповідним чином у розумний строк.

8. Коли член має підстави вважати, що певний санітарний або фітосанітарний захід, який уведений або підтримується іншим членом, обмежує або має потенціал обмежити його експорт, і коли цей захід не ґрунтується на відповідних міжнародних стандартах, інструкціях чи рекомендаціях або якщо таких стандартів, інструкцій чи рекомендацій не існує, він може вимагати пояснення підстав застосування такого санітарного чи фітосанітарного заходу, а член, що підтримує цей захід, повинен надати таке пояснення.

1. Члени повинні забезпечити, щоб їхні санітарні чи фітосанітарні заходи були адаптовані до санітарних чи фітосанітарних особливостей району (він може бути всією країною, частиною країни чи всіма кількома країнами або їхніми частинами), з якого походить товар і для якого товар призначено. Під час оцінки санітарних чи фітосанітарних особливостей регіону члени повинні враховувати, inter alia, рівень присутності певних хвороб або шкідників, наявність програм викоренення їх або боротьби з ними, а також належні критерії чи інструкції, які можуть бути розроблені відповідними міжнародними організаціями.

2. Члени, зокрема, повинні визнати концепції зон, вільних від шкідників або хвороб, та зон з незначною присутністю шкідників або хвороб. Визначення таких зон ґрунтується на таких факторах, як географія, екосистеми, епідеміологічний нагляд та ефективність санітарного чи фітосанітарного контролю.

3. Члени-експортери, які стверджують, що зони в межах їхніх територій є зонами, вільними від шкідників або хвороб, або зонами з незначною присутністю шкідників або хвороб, повинні надати необхідні обґрунтування цього для того, щоб об'єктивно продемонструвати члену-імпортеру, що такі зони є і, вірогідно, залишатимуться зонами, вільними від шкідників чи хвороб, або зонами з незначною присутністю шкідників чи хвороб відповідно. Для цього на запит члену-імпортеру повинен надаватися належний доступ для проведення інспекцій, тестів й інших відповідних процедур.

Члени повинні повідомляти про зміни у своїх санітарних чи фітосанітарних заходах, а також надавати інформацію про свої санітарні чи фітосанітарні заходи відповідно до положень додатку B.

члени повинні дотримуватися положень додатку C під час здійснення процедур контролю, інспекції та ухвалення, зокрема національних систем ухвалення використання домішок або встановлення допустимих рівнів забруднювальних речовин у продуктах харчування, напоях чи кормах, а також іншим чином забезпечувати, щоб їхні процедури не суперечили положенням цієї Угоди.

1. Члени домовляються сприяти наданню технічної допомоги іншим членам, особливо країнам-членам, що розвиваються, або на двосторонній основі, або через відповідні міжнародні організації. Така допомога може надаватись, inter alia, у галузях технологій переробки, дослідження та створення інфраструктури, зокрема під час створення національних регуляторних органів, і може набувати форми консультацій, кредитів, дотацій та грантів, у тому числі для отримання технічної кваліфікації, підготовки кадрів та придбання устаткування, щоб дати змогу таким країнам пристосуватися до санітарних чи фітосанітарних заходів, які є необхідними для досягнення належного рівня санітарного чи фітосанітарного захисту на ринках їхнього експорту, та дотримуватися таких заходів.

2. У випадках, коли для виконання країною-членом, що розвивається, яка є експортером, санітарних або фітосанітарних вимог члена-імпортера, необхідні суттєві інвестиції, останній повинен розглянути можливість надання такої технічної допомоги, яка би дозволила країні-члену, що розвивається, зберегти й розширити свої можливості доступу до ринку для відповідного товару.

1. Під час підготовки й застосування санітарних або фітосанітарних заходів члени повинні враховувати особливі потреби країн-членів, що розвиваються, і, зокрема, найменш розвинених країн-членів.

2. У випадках, коли належний рівень санітарного чи фітосанітарного захисту допускає можливість поетапного введення нових санітарних чи фітосанітарних заходів, довші строки для дотримання повинні погоджуватися стосовно товарів, які становлять інтерес для країн-членів, що розвиваються, щоб підтримувати можливості для їхнього експорту.

3. З метою забезпечення здатності країн-членів, що розвиваються, дотримуватися положень цієї Угоди Комітет уповноважується надавати на запит таким країнам чітко визначені, обмежені в часі звільнення від цілковитого або часткового виконання зобов'язань за цією Угодою з урахуванням їхніх фінансових, торгових потреб та потреб розвитку.

4. Члени повинні заохочувати активну участь країн-членів, що розвиваються, у відповідних міжнародних організаціях і сприяти їй.

1. До консультацій і вирішення спорів за цією Угодою застосовуються положення статей XXII і XXIII ГАТТ 1994 в тому вигляді, у якому вони розроблені й застосовуються за Домовленістю про вирішення спорів, за винятком випадків, які окремо передбачено в цій Угоді.

2. У будь-якому спорі за цією Угодою, який стосується наукових або технічних питань, група експертів повинна звертатися за порадами до експертів, яких обирає ця група після консультацій зі сторонами спору. Для цього група експертів може, коли вважає за потрібне, створити консультативну групу технічних експертів або консультуватися з відповідними міжнародними організаціями на запит будь-якої сторони спору або за власною ініціативою.

3. Ніщо в цій Угоді не заподіює шкоди правам членів за іншими міжнародними угодами, у тому числі правам вдаватися до добрих послуг чи механізмів вирішення спорів інших міжнародних організацій або таких послуг або механізмів, передбачених будь-якою міжнародною угодою.

1. Цією статтею засновується Комітет із санітарних і фітосанітарних заходів для забезпечення постійного форуму для консультацій. Він здійснює функції, необхідні для виконання положень цієї Угоди та сприяння виконанню її завдань, зокрема стосовно гармонізації. Комітет приймає свої рішення шляхом досягнення консенсусу.

2. Комітет заохочує спеціальні консультації або переговори між членами з конкретних санітарних чи фітосанітарних питань і сприяє їм. Комітет заохочує використання міжнародних стандартів, інструкцій чи рекомендацій усіма членами й стосовно цього надає матеріальну підтримку для проведення технічних консультацій та досліджень з метою підвищення координації та інтеграції між міжнародними й національними системами та підходами для схвалення використання харчових домішок або для встановлення допустимих рівнів забруднювальних речовин у продуктах харчування, напоях чи кормах.