Сторони цієї Угоди,

будучи Сторонами Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату (далі - Конвенція);

відповідно до Дурбанської платформи з посилення дій, створеної рішенням 1/CP.17 Конференції Сторін Конвенції на її сімнадцятій сесії;

прагнучи до мети Конвенції та керуючись її принципами, у тому числі принципом справедливості та спільної, але диференційованої відповідальності, а також відповідних можливостей у світлі різних національних обставин;

визнаючи потребу ефективного та поступального реагування на нагальну загрозу зміни клімату на основі найкращих наявних наукових знань;

також визнаючи конкретні потреби і особливі обставини Сторін - країн, що розвиваються, здебільшого тих, які є особливо вразливими до несприятливих наслідків зміни клімату, як це передбачено Конвенцією;

повністю враховуючи конкретні потреби й особливі умови найменш розвинених країн щодо фінансування та передачі технологій;

визнаючи, що Сторони можуть потерпати не лише від зміни клімату, а також від наслідків заходів, що вживаються з метою реагування на зміну клімату;

наголошуючи на нерозривному зв'язку, який мають дії зі зміни клімату, заходи з реагування на зміну клімату та наслідки зміни клімату зі справедливим доступом до сталого розвитку та викоріненням бідності;

визнаючи основоположну першочерговість забезпечення продовольчої безпеки та припинення голоду, а також особливу вразливість систем виробництва продовольства до негативного впливу зміни клімату;

беручи до уваги нагальну необхідність справедливої трансформації робочої сили і створення гідної праці та якісних робочих місць відповідно до визначених на національному рівні пріоритетів розвитку;

визнаючи, що зміна клімату є спільною проблемою людства, Сторонам, вдаючись до дій щодо вирішення проблеми зміни клімату, слід поважати, заохочувати і брати до уваги свої відповідні зобов'язання щодо прав людини, права на здоров'я, прав корінних народів, місцевих громад, мігрантів, дітей, осіб з обмеженими можливостями, осіб, які знаходяться у вразливих обставинах, та права на розвиток, а також ґендерної рівності, розширення можливостей для жінок і справедливості між поколіннями;

визнаючи важливість збереження і посилення, у разі необхідності, поглиначів і накопичувачів парникових газів, що згадані в Конвенції;

відзначаючи важливість забезпечення цілісності всіх екосистем, океанів у тому числі, та захист біорозмаїття, що визнаються деякими культурами як Мати Земля, і відзначаючи важливість для декого концепції "кліматичної справедливості" під час вжиття дій з вирішення проблеми зміни клімату;

підтверджуючи важливість освіти, навчання, інформування громадськості, участі громадськості та доступу громадськості до інформації, а також співробітництва на всіх рівнях щодо питань цієї Угоди;

визнаючи важливість залучення всіх рівнів уряду і різних акторів, згідно з відповідними національними законодавствами Сторін, у вирішенні проблеми зміни клімату;

також визнаючи, що сталі життєві уклади та сталі структури споживання й виробництва відіграють важливу роль у вирішенні, на чолі зі Сторонами - розвиненими країнами, проблеми зміни клімату;

домовилися про таке:

Для цілей цієї Угоди застосовуються визначення, які містяться у статті 1 Конвенції . На додаток до цього:

1. "Конвенція" означає Рамкову конвенцію Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату, що прийнято в м. Нью-Йорк 9 травня 1992 року;

2. "Конференція Сторін" означає Конференцію Сторін Конвенції;

3. "Сторона" означає Сторону цієї Угоди.

1. Ця Угода, посилюючи реалізацію Конвенції, у тому числі її мети, спрямована на зміцнення глобального реагування на загрозу зміни клімату в контексті сталого розвитку та зусиль з викорінення бідності, у тому числі шляхом:

а) стримання зростання глобальної середньої температури значно нижче 2° С понад доіндустріальні рівні і докладання зусиль з метою обмеження зростання температури до 1,5° С понад доіндустріальні рівні, визнаючи, що це суттєво знизить ризики та наслідки зміни клімату;

b) підвищення здатності адаптуватися до несприятливих наслідків зміни клімату, а також сприяння опірності до зміни клімату та низьковуглецевому розвитку таким чином, щоб не ставити під загрозу виробництво продовольства;

с) забезпечення узгодженості фінансових потоків із напрямом низьковуглецевого та опірного до зміни клімату розвитку.

2. Ця Угода реалізовуватиметься таким чином, щоб відобразити справедливість і принцип спільної, але диференційованої відповідальності, а також відповідних можливостей у світлі різних національних обставин.

У рамках національно визначених внесків щодо глобального реагування на зміну клімату, всі Сторони здійснюватимуть амбітні зусилля, як визначено у статтях 4, 7, 9, 10, 11 і 13, для досягнення мети цієї Угоди, як викладено у статті 2. Зусилля всіх Сторін представлятимуть прогрес у часі, водночас визнаючи необхідність підтримки Сторін - країн, що розвиваються, для ефективної реалізації цієї Угоди.

1. Для досягнення довгострокової глобальної температурної цілі, що визначена у статті 2, Сторони мають на меті якомога швидше досягти глобального піку викидів парникових газів, визнаючи, що досягнення такого піку потребує більш тривалого часу для Сторін - країн, що розвиваються, а також згодом домогтись швидких скорочень відповідно до найкращих наявних наукових знань для того, щоб досягти балансу між антропогенними викидами із джерел та абсорбцією поглиначами парникових газів у другій половині цього століття на основі справедливості та у контексті сталого розвитку і зусиль з викорінення бідності.

2. Кожна зі Сторін повинна готувати, повідомляти та підтримувати послідовні національно визначені внески, що вона має намір досягти. Сторони повинні вживати внутрішні заходи для пом'якшення зміни клімату з метою досягнення цілей таких внесків.

3. Кожен наступний національно визначений внесок Сторони буде прогресом у порівнянні з поточним національно визначеним внеском та відображати її найбільш можливі амбіції, відображаючи її спільну, але диференційовану відповідальність, а також відповідні можливості у світлі різних національних обставин.

4. Сторонам - розвиненим країнам слід продовжувати відігравати провідну роль через встановлення цільових показників абсолютного скорочення викидів у масштабах усієї економіки. Сторонам - країнам, що розвиваються, слід продовжувати посилювати свої зусилля щодо пом'якшення зміни клімату, і вони заохочуються до переходу згодом до цільових показників обмеження або скорочення викидів у масштабах усієї економіки у світлі різних національних обставин.

5. Підтримка має надаватися Сторонам - країнам, що розвиваються, для реалізації цієї статті відповідно до статей 9, 10 та 11, визнаючи, що більша підтримка Сторін - країн, що розвиваються, дозволить підвищити амбітність їхніх дій.

6. Найменш розвинені країни та малі острівні держави, що розвиваються, можуть готувати та повідомляти стратегії, плани та дії у цілях низьковуглецевого розвитку, що відображають їхні особливі обставини.

7. Додаткові вигоди для пом'якшення зміни клімату в результаті дій з адаптації та/або планів диверсифікації економіки Сторін можуть бути внеском до результатів з пом'якшення зміни клімату в рамках цієї статті.

8. При повідомленні своїх національно визначених внесків всі Сторони повинні надавати інформацію, необхідну для забезпечення ясності, прозорості та розуміння, відповідно до рішення 1/СР.21 та будь-яких відповідних рішень Конференції Сторін, що є нарадою Сторін цієї Угоди.

9. Кожна Сторона повинна повідомляти національно визначений внесок кожні п'ять років відповідно до рішення 1/СР.21 та будь-яких відповідних рішень Конференції Сторін, що є нарадою Сторін цієї Угоди, та має бути проінформована щодо результатів глобального підведення підсумків, зазначеного у статті 14.

10. Конференція Сторін, що є нарадою Сторін цієї Угоди, повинна розглянути спільні часові рамки для національно визначених внесків на своїй першій сесії.

11. Сторона у будь-який час може скорегувати свій існуючий національно визначений внесок з метою підвищення його рівня амбітності відповідно до керівних принципів, прийнятих Конференцією Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди.

12. Національно визначені внески, повідомлені Сторонами, повинні реєструватися у публічному реєстрі, що підтримується секретаріатом.

13. Сторони повинні вести облік своїх національно визначених внесків. Під час обліку антропогенних викидів та абсорбції відповідно до їхніх національно визначених внесків, Сторони повинні сприяти екологічній цілісності, прозорості, точності, повноті, порівнянності та узгодженості, а також забезпечувати уникнення подвійного обліку відповідно до керівних принципів, прийнятих Конференцією Сторін, що є нарадою Сторін цієї Угоди.

14. У контексті своїх національно визначених внесків при визнанні та реалізації дій з пом'якшення зміни клімату щодо антропогенних викидів та абсорбції Сторонам слід брати до уваги, за можливості, існуючі методи і керівні принципи відповідно до Конвенції у світлі положень пункту 13 цієї статті.

15. Сторони під час реалізації цієї Угоди повинні брати до уваги стурбованість Сторін, на економіку яких найбільш вплинули наслідки заходів з реагування, особливо Сторін - країн, що розвиваються.

16. Сторони, у тому числі регіональні організації економічної інтеграції та їхні держави-члени, що уклали угоду діяти спільно згідно з пунктом 2 цієї статті, повинні повідомляти секретаріат про умови такої угоди, у тому числі про рівень викидів, встановлений для кожної Сторони в межах відповідного періоду часу, коли вони повідомляють про свої національно визначені внески. Секретаріат, у свою чергу, інформує Сторони та підписантів Конвенції, про умови такої угоди.

17. Кожна Сторона такої угоди повинна нести відповідальність за свій рівень викидів, як визначено в угоді, що згадана у пункті 16 цієї Статті, відповідно до пунктів 13 та 14 цієї статті й статей 13 та 15.

18. Якщо Сторони, що діють спільно, роблять це в рамках та разом з регіональною організацією економічної інтеграції, яка сама є Стороною цієї угоди, кожна держава-член цієї регіональної організації економічної інтеграції індивідуально та спільно з регіональною організацією економічної інтеграції повинна нести відповідальність за рівень своїх викидів, як визначено в угоді, про яку було повідомлено відповідно до пункту 16 цієї статті, відповідно до пунктів 13 та 14 цієї статті й статей 13 та 15.

19. Всім Сторонам слід прагнути формулювати та повідомляти довгострокові стратегії низьковуглецевого розвитку, маючи на увазі статтю 2, беручи до уваги свою спільну, але диференційовану відповідальність, а також відповідні можливості у світлі різних національних обставин.

1. Сторонам слід вживати дії для збереження та збільшення, у разі необхідності, поглиначів і накопичувачів парникових газів, як викладено у пункті 1 d) статті 4 Конвенції , включаючи ліси.

2. Сторонам рекомендується вживати дії щодо реалізації та підтримки, у тому числі шляхом виплат відповідно до отриманих результатів, існуючої системи, як викладено у відповідних керівних принципах та рішеннях, вже прийнятих в рамках Конвенції, для: стратегічних підходів та позитивних стимулів стосовно діяльності, пов'язаної зі скороченням викидів у результаті вирубки й деградації лісів, а також із роллю збереження недоторканості лісів, сталого управління лісами та збільшення накопичення вуглецю в лісах у країнах, що розвиваються; та альтернативних стратегічних підходів, таких що поєднують спільні підходи з пом'якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї для інтегрованого та сталого управління лісами, підтверджуючи важливість стимулювання, у разі необхідності, інших невуглецевих вигід, пов'язаних із такими підходами.

1. Сторони визнають, що деякі Сторони обрали дотримуватися добровільної співпраці при виконанні своїх національно визначених внесків для забезпечення підвищення амбітності їхніх дій щодо пом'якшення зміни клімату та адаптації до неї, а також для сприяння сталому розвиткові та екологічній цілісності.

2. Сторони, коли вони на добровільних засадах беруть участь у спільних підходах, що включають використання переданих на міжнародному рівні результатів пом'якшення зміни клімату для цілей національно визначених внесків, повинні заохочувати сталий розвиток і забезпечувати екологічну цілісність та прозорість, у тому числі у сфері врядування, а також повинні застосовувати посилений облік для забезпечення, зокрема, недопущення подвійного обліку відповідно до керівних вказівок, прийнятих Конференцією Сторін, що є нарадою Сторін цієї Угоди.

3. Використання переданих на міжнародному рівні результатів пом'якшення наслідків зміни клімату для виконання національно визначених внесків у рамках цієї Угоди має бути добровільним та санкціонованим Сторонами, що беруть участь.

4. Цим визначається механізм внеску до пом'якшення викидів парникових газів і підтримки сталого розвитку під керівництвом та управлінням Конференції Сторін, що є нарадою Сторін цієї Угоди, для використання Сторонами на добровільних засадах. Він функціонує під наглядом органу, призначеного Конференцією Сторін, що є нарадою Сторін цієї Угоди, та має на меті:

a) сприяння пом'якшенню наслідків викидів парникових газів, стимулюючи сталий розвиток;

b) заохочення та забезпечення участі державних і приватних суб'єктів, уповноважених Стороною, у пом'якшенні наслідків викидів парникових газів;

c) внесок у скорочення рівнів викидів у приймаючої Сторони, що буде отримувати вигоду від дій з пом'якшення зміни клімату, результатом яких є скорочення викидів, що можуть також використовуватися іншою Стороною для виконання свого національно визначеного внеску, та

d) досягнення загального пом'якшення глобальних викидів.

5. Скорочення викидів у результаті застосування механізму, зазначеного у пункті 4 цієї статті, не мають використовуватися для демонстрації досягнення приймаючою Стороною свого національно визначеного внеску, якщо вони використані іншою Стороною для демонстрації досягнення її національно визначеного внеску.

6. Конференція Сторін, що є нарадою Сторін цієї Угоди, повинна забезпечувати використання частини надходжень від дій у рамках механізму, зазначеного у пункті 4 цієї статті, для покриття адміністративних витрат, а також для надання допомоги Сторонам - країнам, що розвиваються, що є особливо уразливими до несприятливих наслідків зміни клімату, для покриття їхніх витрат на адаптацію до зміни клімату.

7. Конференція Сторін, що є нарадою Сторін цієї Угоди, повинна прийняти правила, умови та процедури для механізму, зазначеного у пункті 4 цієї статті, на своїй першій сесії.

8. Сторони визнають важливість інтегрованих, цілісних і збалансованих неринкових підходів, наявних у розпорядженні Сторін, для сприяння у реалізації їхніх національних визначених внесків у контексті сталого розвитку та викорінення бідності скоординованим і ефективним чином, у тому числі за посередництвом, зокрема, пом'якшення зміни клімату, адаптації до зміни клімату, фінансування, передачі технологій та зміцнення інституційної спроможності, в залежності від обставин. Ці підходи мають на меті:

a) сприяння цілеспрямованості дій із пом'якшення зміни клімату та адаптації до неї;

b) посилення участі державного та приватного секторів у реалізації національно визначених внесків, та

c) створення можливостей для координації між інструментами та відповідними організаційними структурами.

9. Цим визначається система неринкових підходів до сталого розвитку з метою сприяння неринковим підходам, зазначеним у пункті 8 цієї статті.

1. Цим, Сторони встановлюють глобальну ціль з адаптації щодо посилення адаптаційної спроможності, зміцнення опірності та зниження вразливості до зміни клімату, щоб зробити внесок до сталого розвитку та забезпечити адекватне адаптаційне реагування у контексті температурної цілі, згаданої у статті 2.

2. Сторони визнають, що адаптація до зміни клімату є глобальним викликом, що постає перед усіма у місцевому, субнаціональному, національному, регіональному та міжнародному вимірах, та є ключовим компонентом і робить внесок у довгострокове глобальне реагування на зміну клімату з метою захисту людей, засобів до існування та екосистем, беручи до уваги невідкладні й термінові потреби Сторін - країн, що розвиваються, що є особливо вразливими до негативних наслідків зміни клімату.

3. Зусилля з адаптації Сторін - країн, що розвиваються, мають визнаватися відповідно до правил, що будуть прийняті Конференцією Сторін, яка є нарадою Сторін до цієї Угоди, на її першій сесії.

4. Сторони визнають, що існуюча потреба в адаптації до зміни клімату є значною і що вищі рівні пом'якшення наслідків зміни клімату можуть зменшити потребу у додаткових зусиллях з адаптації до зміни клімату, і що значніші потреби в адаптації можуть спричинити більші витрати на адаптацію.

5. Сторони підтверджують, що адаптаційній діяльності слід спиратися на підхід, що ініційований країною, який враховує гендерні аспекти, розроблений за широкій участі громадськості та є повністю прозорим, бере до уваги вразливі групи, громади та екосистеми; а також слід ґрунтуватися на найкращих наявних наукових знаннях та, за потреби, традиційних знаннях, знаннях корінних народів і системах місцевих знань та керуватися ними, з метою інтеграції адаптації до зміни клімату до відповідних соціально-економічних та природоохоронних стратегій та дій, у разі необхідності.

6. Сторони визнають важливість підтримки та міжнародного співробітництва щодо зусиль з адаптації до зміни клімату, а також важливість врахування потреб Сторін - країн, що розвиваються, насамперед тих, що є особливо вразливими до негативних наслідків зміни клімату.

7. Сторонам слід зміцнювати співробітництво щодо посилення діяльності з адаптації, беручи до уваги Канкунську систему з адаптації, у тому числі щодо:

a) обміну інформацією, передовими практиками, досвідом та отриманими уроками, у тому числі, у разі необхідності, такими, що стосуються науки, планування, стратегії та реалізації дій з адаптації до зміни клімату;

b) зміцнення інституційних механізмів, у тому числі тих, що існують у рамках Конвенції та слугують цій Угоді, для підтримки узагальнення відповідної інформації і знань та для надання Сторонам технічної підтримки та керівних принципів;

c) поглиблення наукових знань про клімат, у тому числі дослідження, систематичні спостереження кліматичної системи та систем раннього попередження, таким чином, щоб надавати інформацію для кліматичних послуг та прийняття рішень;

d) надання допомоги Сторонам - країнам, що розвиваються, у визначенні ефективних адаптаційних практик, адаптаційних потреб, пріоритетів, наданої та отриманої підтримки дій та зусиль з адаптації, викликів і прогалин таким чином, що узгоджується із заохоченням передових практик;

e) покращення ефективності та довготривалості дій з адаптації.

8. Спеціалізовані установи та агентства Організації Об'єднаних Націй заохочуються підтримувати зусилля Сторін щодо реалізації дій, зазначених у пункті 7 цієї Статті, з урахуванням положень пункту 5 цієї статті.

9. Кожна Сторона повинна, у разі необхідності, брати участь у процесах планування та реалізації дій з адаптації до зміни клімату, у тому числі у розробці або покращенні відповідних планів, стратегій та/або внесків, які можуть включати:

a) реалізацію дій, ініціатив та/або зусиль з адаптації до зміни клімату;

b) процес визначення та реалізації національних планів з адаптації до зміни клімату;

c) оцінку наслідків зміни клімату та вразливості з метою визначення національно визначених пріоритетних дій, беручи до уваги вразливі верстви населення, місця та екосистеми;

d) моніторинг та оцінку, а також навчання за допомогою адаптаційних планів, стратегій, програм та дій;

e) розбудову стійкості соціально-економічних та екологічних систем, у тому числі шляхом економічної диверсифікації та сталого управління природними ресурсами.

10. Кожній Стороні слід, у разі необхідності, подавати й періодично оновлювати повідомлення з адаптації до зміни клімату, що може включати її пріоритети, потреби щодо реалізації та підтримки, плани та дії, без створення будь-якого додаткового тягаря для Сторін - країн, що розвиваються.

11. Повідомлення з адаптації до зміни клімату, згадане у пункті 10 цієї статті, потрібно, у разі необхідності, подавати та періодично оновлювати, як складову частину або разом із іншими повідомленнями або документами, включаючи національний план з адаптації до зміни клімату, національно визначений внесок, що є згаданим у пункті 2 статті 4, та/або національне повідомлення.

12. Повідомлення з адаптації до зміни клімату, згадані в пункті 10 цієї статті, потрібно реєструвати у публічному реєстрі, який ведеться секретаріатом.

13. Безперервна та розширена міжнародна підтримка повинна надаватися Сторонам - країнами, що розвиваються, для реалізації пунктів 7, 9, 10 і 11 цієї статті відповідно до положень статей 9, 10 та 11.

14. Глобальне підведення підсумків, зазначене у статті 14, повинне серед іншого:

a) визнавати зусилля з адаптації Сторін - країн, що розвиваються;

b) посилювати реалізацію дій з адаптації до зміни клімату з урахуванням повідомлення з адаптації до зміни клімату, зазначеного в пункті 10 цієї статті;

c) переглядати адекватність та ефективність адаптації до зміни клімату та підтримки, що надається для адаптації до зміни клімату, і

d) переглядати загальний прогрес у досягненні глобальної цілі з адаптації, зазначеної в пункті 1 цієї статті.

1. Сторони визнають важливість запобігання, мінімізації та вирішення питань втрат і збитків, пов'язаних з несприятливими наслідками зміни клімату, у тому числі екстремальними погодними явищами та явищами, які повільно відбуваються, а також роль сталого розвитку у зниженні ризику втрат і збитків.

2. Варшавський міжнародний механізм щодо втрат та збитків, пов'язаний з наслідками зміни клімату, повинен функціонувати під управлінням та керівництвом Конференції Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди, та може бути розширений та закріплений за рішенням Конференції Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди.

3. Сторонам слід поглиблювати розуміння, активізувати діяльність і підтримку, у тому числі шляхом Варшавського міжнародного механізму, коли це необхідно, на основі співробітництва та стимулювання по відношенню до втрат і збитків, пов'язаних з несприятливими наслідками зміни клімату.

4. Таким чином, напрямки співробітництва та сприяння з поглиблення розуміння, активізації діяльності та підтримки можуть включати:

a) системи раннього попередження;

b) готовність до надзвичайних ситуацій;

c) явища, що повільно відбуваються;

d) явища, які можуть призводити до незворотних та перманентних втрат і збитків;

e) комплексну оцінку та управління ризиком;

f) механізми страхування ризиків, створення пулів кліматичних ризиків та інші рішення у сфері страхування;

g) неекономічні втрати;

h) стійкість громад, кошти для існування та екосистеми.

5. Варшавський міжнародний механізм повинен співпрацювати з існуючими органами та групами експертів у рамках Угоди, а також відповідними організаціями та експертними установами поза рамками Угоди.

1. Сторони - розвинені країни, надають фінансові ресурси для надання допомоги Сторонам – країнам, що розвиваються стосовно як пом'якшення зміни клімату, так і адаптації до неї у продовження своїх існуючих зобов'язань за Конвенцією.

2. Іншим Сторонам рекомендується надавати або продовжувати надавати таку підтримку на добровільній основі.

3. В рамках глобальних зусиль Сторони - розвинені країни, повинні і надалі відігравати провідну роль у мобілізації кліматичного фінансування для боротьби зі зміною клімату з широкого кола джерел, інструментів і каналів, відзначаючи значну роль державних коштів, за допомогою різних заходів, у тому числі підтримки здійснюваних з ініціативи країн стратегій, а також з огляду на потреби та пріоритети Сторін – країн, що розвиваються. Така мобілізація кліматичного фінансування повинна являти прогрес у порівнянні з попередніми зусиллями.

4. Надання збільшених фінансових ресурсів слід спрямувати на досягнення балансу між діями з адаптації до зміни клімату та діями щодо пом'якшення зміни клімату, з урахуванням стратегій, що спираються на ініціативу країн, а також пріоритетів і потреб Сторін – країн, що розвиваються, насамперед тих, які є особливо уразливими до несприятливих наслідків зміни клімату та мають значно обмежений потенціал, таких як найменш розвинені країни та малі острівні держави, що розвиваються, беручи до уваги необхідність у державних і заснованих на грантах фінансових ресурсах для адаптації до зміни клімату.