У разі колізії між положенням Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року та положенням іншої угоди, яку зазначено в додатку 1A до Угоди про заснування Світової організації торгівлі (далі в угодах, які зазначено в додатку 1A, - Угода СОТ), перевага віддається положенню іншої угоди настільки, наскільки це стосується колізії.

Члени,

вирішивши створити основу для започаткування процесу реформи торгівлі в галузі сільського господарства відповідно до цілей переговорів, які викладено в Декларації Пунта-дель-Есте;

нагадуючи, що їхньою довгостроковою метою, як це погоджено в ході Проміжного огляду Уругвайського раунду, є створення справедливої й ринково-орієнтованої системи торгівлі в галузі сільського господарства та що процес реформи необхідно розпочати шляхом проведення переговорів стосовно зобов'язань у галузі підтримки та захисту, а також шляхом створення суворіших й ефективніших в практичному застосуванні норм і правил ГАТТ;

нагадуючи також, що "зазначеною вище довгостроковою метою є передбачення суттєвих поступових зменшень підтримки та захисту сільського господарства, які надаються протягом погодженого строку, що зумовить усунення обмежень і відхилень на світових сільськогосподарських ринках та запобігання їм";

сповнені рішучості досягти конкретних обов'язкових зобов'язань у кожній з таких сфер: доступу до ринку; національної підтримки; експортної конкуренції, а також досягти угоди стосовно санітарних і фітосанітарних питань;

домовившись, що під час виконання своїх зобов'язань стосовно доступу до ринку розвинуті країни-члени цілком ураховуватимуть окремі потреби та умови країн-членів, що розвиваються, шляхом передбачення значнішого поліпшення можливостей та умов доступу для сільськогосподарських товарів, що становлять окремий інтерес для цих членів, у тому числі найповнішу лібералізацію торгівлі тропічними сільськогосподарськими товарами, як це погоджено під час Проміжного огляду, та для товарів, які мають особливе значення для диверсифікації виробництва, що замінює вирощування незаконних наркотичних культур;

відзначаючи, що зобов'язання за програмою реформи необхідно справедливо розподілити між усіма членами, зважаючи на стурбованість проблемами, не пов'язаними з торгівлею, у тому числі продовольчою безпекою та необхідністю охорони навколишнього середовища; зважаючи на угоду про те, що спеціальний і диференційний режими для країн, що розвиваються, є невід'ємною частиною переговорів, та беручи до уваги можливі негативні наслідки виконання програми реформи для найменш розвинених країн і країн, що розвиваються, які є чистими імпортерами продовольства,

цим домовляються про таке:

У цій Угоді, якщо контекст не потребує іншого:

a) "сукупний вимір підтримки" та "СВП" означають річний рівень підтримки в грошовому вираженні, яка надається на певний сільськогосподарський товар на користь виробників основного сільськогосподарського товару, або підтримки, не пов'язаної з конкретним товаром, яка надається на користь виробників сільськогосподарської продукції в цілому, за винятком підтримки, наданої за програмами, що визначаються як звільнення від зобов'язань зі зменшення підтримки за додатком 2 до цієї Угоди, що:

i) стосується підтримки, наданої протягом базового періоду, зазначеного у відповідних таблицях довідкових матеріалів, уключених через посилання в частину IV переліку члена, а також

ii) стосується підтримки, наданої протягом будь-якого року періоду виконання й після нього та розраховується відповідно до положень додатка 3 цієї Угоди з урахуванням складових даних і методики, використаних у таблицях довідкових матеріалів, уключених через посилання в частину IV переліку члена;

b) "основний сільськогосподарський товар" стосовно зобов'язань з національної підтримки визначається як товар, якомога ближчий до пункту першого продажу, як це зазначено в переліку члена та у відповідних довідкових матеріалах;

c) "бюджетні витрати", або "витрати", уключає доходи, від отримання яких держава утрималася;

d) "еквівалентний вимір підтримки" означає річний рівень підтримки в грошовому вираженні, наданої виробникам основного сільськогосподарського товару шляхом застосування одного чи більше заходів, розрахунок якого відповідно до методики СВП є неможливим, за винятком підтримки, наданої за програмами, що визначаються як звільнення від зобов'язань зі зменшення підтримки за додатком 2 до цієї Угоди, і що:

i) стосується підтримки, наданої протягом базового періоду, зазначеного у відповідних таблицях довідкових матеріалів, уключених через посилання в частину IV переліку члена, а також

ii) стосується підтримки, наданої протягом будь-якого року періоду виконання й після нього та розраховується відповідно до положень додатка 4 цієї Угоди з урахуванням складових даних і методики, використаних у таблицях довідкових матеріалів, уключених через посилання в частину IV переліку члена;

e) "експортні субсидії" стосуються субсидій, які надаються за умови здійснення експорту, у тому числі експортні субсидії, перелічені в статті 9 цієї Угоди;

f) "період виконання" означає шестирічний період, який починається в 1995 році, за винятком випадку, коли він для цілей статті 13 означає дев'ятирічний період, що починається в 1995 році;

g) "поступки стосовно доступу до ринку" включають усі зобов'язання стосовно доступу до ринку, які беруться відповідно до цієї Угоди;

h) "загальний сукупний вимір підтримки" та "загальний СВП" означають суму всіх видів національної підтримки, наданої виробникам сільськогосподарської продукції, що розраховується як сума всіх сукупних вимірів підтримки для основних сільськогосподарських товарів, усіх сукупних вимірів підтримки, не пов'язаних з конкретним товаром, та всіх еквівалентних вимірів підтримки для сільськогосподарських товарів і що:

i) стосується підтримки, наданої протягом базового періоду (тобто "базового загального СВП"), та максимальної підтримки, надання якої дозволяється протягом будь-якого року періоду виконання або після нього (тобто "річні й кінцеві рівні обов'язкових зобов'язань"), як зазначено в частині IV переліку члена, а також

ii) стосуються рівня підтримки, фактично наданої протягом будь-якого року періоду виконання й після нього (тобто "загальний СВП поточного періоду") і розраховується відповідно до положень цієї Угоди, у тому числі статті 6, та з урахуванням складових даних та методики, використаних у таблицях довідкових матеріалів, уключених через посилання в частину IV переліку члена;

i) "рік", що зазначено у викладеному вище пункті "f" і що стосується конкретних зобов'язань члена, означає календарний, фінансовий чи торговий рік, який зазначено в переліку стосовно цього члена.

Ця Угода застосовується до товарів, перелічених у додатку 1 до цієї Угоди (далі - сільськогосподарські товари).

1. Зобов'язання, що містяться в частині IV переліку кожного члена й стосуються національної підтримки та експортних субсидій, становлять зобов'язання, які обмежують субсидування, і цим стають невід'ємною частиною ГАТТ 1994.

2. За умови дотримання положень статті 6 член не надає підтримки на користь національних виробників, що перевищує рівень зобов'язань, зазначений у розділі I частини IV його переліку.

3. За умови дотримання положень підпункту "b" пункту 2 та пункту 4 статті 9 член не надає експортних субсидій, перелічених у пункті 1 статті 9, на сільськогосподарські товари або групи товарів, зазначені в розділі II частини IV його переліку, у розмірі, що перевищує бюджетні витрати та рівні кількісних зобов'язань, які зазначено в ньому, а також не надає таких субсидій стосовно будь-якого сільськогосподарського товару, який не зазначено в цьому розділі його переліку.

1. Поступки стосовно доступу до ринку, які містяться в переліках, стосуються обов'язковості та зниження тарифів, а також інших зобов'язань стосовно доступу до ринку, які зазначено в переліках.

2. Члени не повинні зберігати, застосовувати або знов уводити будь-яких таких заходів, яких необхідно було перетворити на звичайні мита-1, за винятком випадків, коли інше передбачено в статті 5 і додатку 5.

1. Незалежно від положень підпункту "b" пункту 1 статті II ГАТТ 1994 будь-який член може вдатися до зазначених нижче положень пунктів 4 й 5 у зв'язку з імпортом сільськогосподарського товару, стосовно якого заходи, зазначені в пункті 2 статті 4 цієї Угоди, було перетворено на звичайне мито, і який позначено в його переліку позначкою "SSG" як такий, що є предметом поступки, стосовно якої можуть бути застосовані положення цієї статті, якщо:

a) обсяг імпорту такого товару, який ввозиться на митну територію члена, що надає поступку, протягом будь-якого року перевищує критичний рівень, що стосується існуючих можливостей доступу до ринку, як це зазначено в пункті 4, або, але не одночасно:

b) ціна, за якою цей імпортований товар може ввозитися на митну територію члена, що надає поступку, і яка визначається на основі імпортної ціни СІФ відповідного відвантаження, виражена у своїй національній валюті, знижується до рівня критичної ціни, яка дорівнює середній довідковій ціні-2 на відповідний товар за 1986 - 1988 рр.

2. Імпорт відповідно до зобов'язань з поточного та мінімального доступу до ринку, установлених як частина поступки, зазначеної у викладеному вище пункті 1, ураховується для визначення обсягу імпорту, необхідного для застосування положень підпункту "a" пункту 1 й пункту 4, але імпорт за такими зобов'язаннями не обкладається жодними додатковими митами, які передбачено або відповідно до підпункту "a" пункту 1 й пункту 4, або відповідно до підпункту "b" пункту 1 та викладеного нижче пункту 5.

3. Будь-які партії цього товару, які знаходилися в дорозі на підставі контракту, укладеного до накладення додаткового мита відповідно до підпункту "a" пункту 1 й пункту 4, звільняються від будь-яких таких додаткових мит за умови, що вони можуть враховуватися в обсязі імпорту такого товару протягом наступного року для цілей приведення в дію положень підпункту "a" пункту 1 в цьому році.

4. Будь-яке додаткове мито, яке накладається відповідно до підпункту "a" пункту 1, зберігається лише до кінця року, у якому його було накладено, і може стягуватися лише за рівнем, який не перевищує однієї третини від рівня звичайного мита, яке діє в тому році, у якому вживається цей захід. Критичний рівень встановлюється в порядку, що ґрунтується на можливостях доступу до ринку, які визначаються як імпорт як відсоток відповідного обсягу національного споживання-3 за попередні 3 роки, за які наявні дані:

a) у випадках, коли такі можливості доступу до ринку для товару менші, ніж 10 відсотків або дорівнюють їм, базовий критичний рівень становить 125 відсотків;

b) у випадках, коли такі можливості доступу до ринку для товару перевищують 10 відсотків, але менші, ніж 30 відсотків або дорівнюють їм, базовий критичний рівень дорівнює 110 відсоткам;

c) у випадках, коли такі можливості доступу до ринку для товару більші, ніж 30 відсотків, базовий критичний рівень дорівнює 105 відсоткам.

У всіх випадках додаткове мито може бути накладено в будь-якому році, коли абсолютний обсяг імпорту відповідного товару, який ввозиться на митну територію члена, що надає поступку, перевищує суму x зазначеного вище базового критичного рівня, помножену на середню кількість імпорту протягом трьох попередніх років, за які наявні дані, та y абсолютної зміни обсягу національного споживання відповідного товару за останній рік, за який наявні дані, порівняно з попереднім роком за умови, що критичний рівень не менше, ніж 105 відсотків середньої кількості імпорту, зазначеної у викладеному вище x.

5. Додаткове мито, яке накладається відповідно до підпункту "b" пункту 1, встановлюється в такому порядку:

a) якщо різниця між імпортною ціною СІФ відвантаження, вираженою в національній валюті (далі - імпортна ціна), та критичною ціною, що визначається відповідно до цього підпункту, є меншою, ніж 10 відсотків критичної ціни або дорівнює їм, то додаткове мито не накладається;

b) якщо різниця між імпортною ціною та критичною ціною (далі - різниця) перевищує 10 відсотків, але є меншою, ніж 40 відсотків критичної ціни або дорівнює їм, то додаткове мито дорівнює 30 відсоткам суми, на яку різниця перевищує 10 відсотків;

c) якщо різниця перевищує 40 відсотків, але є меншою, ніж 60 відсотків критичної ціни або дорівнює їм, то додаткове мито дорівнює 50 відсоткам суми, на яку різниця перевищує 40 відсотків, а також додаткове мито, яке дозволяється відповідно до підпункту "b";

d) якщо різниця перевищує 60 відсотків, але є меншою, ніж 75 відсотків або дорівнює їм, то додаткове мито дорівнює 70 відсоткам суми, на яку різниця перевищує 60 відсотків критичної ціни, а також додаткові мита, які дозволяються відповідно до підпунктів "b" та "c");

e) якщо різниця перевищує 75 відсотків критичної ціни, то додаткове мито дорівнює 90 відсоткам суми, на яку різниця перевищує 75 відсотків, а також додаткові мита, які дозволяються відповідно до підпунктів "b", "c" та "d".

6. Для швидкопсувних і сезонних товарів викладені вище умови застосовуються таким чином, щоб урахувати специфіку таких товарів. Зокрема, відповідно до підпункту "a" пункту 1 та пункту 4 можуть використовуватися коротші строки стосовно відповідних періодів у рамках базового періоду, а також відповідно до підпункту "b" пункту 1 для різних періодів можуть використовуватися різні довідкові ціни.

7. Застосування спеціального захисного заходу проводиться в прозорий спосіб. Будь-який член, який уживає дії відповідно до викладеного вище підпункту "a" пункту 1, повинен надати письмове повідомлення, у тому числі відповідні дані, до Комітету із сільського господарства настільки завчасно, наскільки це можливо, та в будь-якому разі протягом 10 днів після виконання такої дії. У випадках, коли зміни обсягів споживання повинні бути розподілені за окремими тарифними позиціями за умови, що дії вжито відповідно до пункту 4, відповідні дані включають інформацію та методи, що використовуються для розподілу цих змін. Член, що вживає дії відповідно до пункту 4, надає будь-якому заінтересованому члену можливість провести консультації з ним стосовно умов застосування таких дій. Будь-який член, який уживає дії відповідно до викладеного вище підпункту "b" пункту 1, надає письмове повідомлення, у тому числі відповідні дані, до Комітету із сільського господарства протягом 10 днів після застосування першої такої дії або, для швидкопсувних та сезонних товарів, першої такої дії за будь-який період. Члени зобов'язуються настільки, наскільки це можливо, не застосовувати положень підпункту "b" пункту 1 в тих випадках, коли обсяг імпорту відповідних товарів зменшується. У будь-якому разі член, що вживає такої дії, надає будь-яким заінтересованим членам можливість провести консультації з ним стосовно умов застосування такої дії.

8. У випадках, коли вживаються заходи відповідно до викладених вище пунктів 1 - 7, члени зобов'язуються стосовно таких заходів не вдаватися до положень підпункту "a" пункту 1 та пункту 3 статті XIX ГАТТ 1994 або пункту 2 статті 8 Угоди про захисні заходи.

9. Положення цієї статті залишаються чинними протягом процесу реформи, що визначається відповідно до статті 20.

1. Зобов'язання кожного члена зі зменшення національної підтримки, які містяться в частині IV його переліку, застосовуються до всіх його видів національної підтримки на користь виробників сільськогосподарської продукції, за винятком національних заходів, які не підлягають зменшенню за критеріями, зазначеними в цій статті й додатку 2 до цієї Угоди. Ці зобов'язання виражаються через загальний сукупний вимір підтримки та "Річні та остаточні рівні обов'язкових зобов'язань".

2. Відповідно до Угоди про проміжний огляд, у якій зазначено, що державні заходи з надання допомоги, прямі чи непрямі, для заохочення розвитку сільського господарства й розвитку аграрної сфери є невід'ємною частиною програм розвитку країн, що розвиваються, інвестиційні субсидії, які зазвичай надаються сільському господарству в країнах-членах, що розвиваються, та субсидії на сільськогосподарську сировину, які зазвичай надаються виробникам з низьким рівнем доходів чи з бідною сировинною базою в країнах-членах, що розвиваються, звільняються від зобов'язань зі зменшення національної підтримки, які б інакше застосовувалися до таких заходів, як і національна підтримка виробників у країнах-членах, що розвиваються, з метою заохочення диверсифікації, що замінює вирощування незаконних наркотичних культур. Від члена не вимагається включення до розрахунку його поточного загального СВП національної підтримки, яка відповідає критеріям цього пункту.

3. Уважається, що член дотримується своїх зобов'язань зі зменшення національної підтримки в будь-якому році, у якому його національна підтримка на користь виробників сільськогосподарської продукції, виражена через загальний СВП поточного періоду, не перевищує відповідного річного чи остаточного рівня обов'язкових зобов'язань, зазначеного в частині IV переліку члена.

4. a) Від члена не вимагається включати до розрахунку його поточного загального СВП й не вимагається зменшувати:

i) національну підтримку, пов'язану з конкретним товаром, яку б інакше необхідно було включити до розрахунку СВП поточного періоду члена у разі, коли така підтримка не перевищує 5 відсотків загальної вартості основного сільськогосподарського товару, виробленого цим членом протягом відповідного року, та

ii) національну підтримку, не пов'язану з конкретним товаром, яку б інакше необхідно було включити до розрахунку СВП поточного періоду члена у разі, коли така підтримка не перевищує 5 відсотків вартості загального сільськогосподарського виробництва цього члена.

b) Для країн-членів, що розвиваються, частка de minimis відповідно до цього пункту становить 10 відсотків.

5. a) Прямі виплати за програмами обмеження виробництва не підлягають зобов'язанню зі зменшення національної підтримки, якщо:

i) такі виплати ґрунтуються на конкретній території та врожаях, або

ii) такі виплати здійснюються на 85 або менше відсотків базового рівня виробництва, або

iii) виплати на худобу здійснюються на чітко визначену кількість голів.

b) Звільнення від зобов'язань зі зменшення підтримки в ході прямих виплат, яке відповідає зазначеним вище критеріям, виражається у виключенні вартості цих прямих виплат з розрахунку членом його поточного загального СВП.

1. Кожний член забезпечує, щоб будь-які заходи з національної підтримки на користь виробників сільськогосподарської продукції, які не підлягають зобов'язанням зі зменшення, оскільки вони відповідають критеріям, зазначеним у додатку 2 до цієї Угоди, підтримувалися відповідно до цих критеріїв.

2. a) Будь-який захід з національної підтримки на користь виробників сільськогосподарської продукції, у тому числі будь-яка зміна в такому заході, а також будь-який захід, який уводиться згодом, стосовно якого неможливо довести, що він відповідає критеріям додатка 2 до цієї Угоди або що його звільнено від зобов'язань зі зменшення підтримки через будь-яке інше положення цієї Угоди, уключається до розрахунку членом його поточного загального СВП.

b) У випадках, коли в частині IV переліку члена немає зобов'язань стосовно загального СВП, цей член не надає підтримки виробникам сільськогосподарської продукції в обсязі, що перевищує відповідний рівень de minimis, зазначений у пункті 4 статті 6.

Кожний член зобов'язується не надавати експортних субсидій інакше, ніж відповідно до цієї Угоди та зобов'язань, які зазначаються в переліку цього члена.

1. Зобов'язанням зі зменшення підтримки згідно із цією Угодою підлягають такі експортні субсидії:

a) надання державою або її органами прямих субсидій, у тому числі виплат натурою, фірмі, галузі виробництва, виробникам певного сільськогосподарського товару, кооперативові або іншому об'єднанню виробників чи збутовій організації залежно від здійснення експорту;

b) продаж або передача на експорт державами або їхніми органами некомерційних запасів сільськогосподарської продукції за ціною, нижчою, ніж порівнянна ціна, яка призначається на подібний товар для покупців на національному ринку;

c) виплати на експорт певного сільськогосподарського товару, які фінансуються за підтримки держави, незалежно від того, чи є витрата державних коштів, чи немає, у тому числі виплати, які фінансуються за рахунок надходжень від зборів, що накладаються на відповідний сільськогосподарський товар або сільськогосподарський товар, з якого виробляється експортний товар;

d) надання субсидій на зменшення витрат, пов'язаних зі збутом під час експорту сільськогосподарської продукції (за винятком широко доступних послуг зі сприяння експорту й консультаційних послуг), у тому числі витрати на завантаження та розвантаження товару, підвищення якості й інші витрати на переробку, а також витрати на міжнародні перевезення та фрахт;

e) витрати на внутрішні перевезення та фрахт під час експортних відвантажень, які надаються або санкціонуються державами на умовах, більш сприятливих, ніж умови для національних відвантажень.

f) субсидії на сільськогосподарську продукцію, які залежать від її включення до виробництва товарів на експорт.

2. a) За винятком випадків, передбачених у підпункті "b", рівні зобов'язань з експортних субсидій на кожний рік періоду виконання, що зазначається в переліку члена, стосовно експортних субсидій, перелічених у пункті 1 цієї статті, становлять:

i) у разі зобов'язань зі зменшення бюджетних витрат - максимальний рівень видатків на такі субсидії, які можуть бути розподілені або понесені в цьому році стосовно відповідного сільськогосподарського товару або групи товарів, та

ii) у разі зобов'язань зі зменшення кількості експорту - максимальну кількість сільськогосподарського товару або групи товарів, на які в цьому році можуть бути надані експортні субсидії.

b) У будь-якому році з другого до п'ятого протягом періоду виконання член може в цьому році надати експортні субсидії, перелічені у викладеному вище пункті 1, у розмірі, що перевищує відповідні рівні річних зобов'язань стосовно товарів або груп товарів, зазначених у частині IV переліку члена, за умови, що:

i) сукупний обсяг бюджетних витрат на такі субсидії з початку періоду виконання до відповідного року включно не перевищує сукупного обсягу, який утворився би внаслідок повного виконання відповідних річних рівнів зобов'язань зі зменшення витрат, зазначених у переліку члена, більше, ніж на 3 відсотки рівня таких бюджетних витрат базового періоду;

ii) сукупна кількість товару, що експортується завдяки таким експортним субсидіям, з початку періоду виконання до відповідного року включно не перевищує сукупну кількість, яка внаслідок повного виконання відповідних річних рівнів зобов'язань з кількості, які зазначено в переліку члена, була би більше, ніж на 1,75 відсотки такої кількості в базовому періоді;

iii) загальна сукупна сума бюджетних витрат на такі експортні субсидії та кількість товару, стосовно якого надаються такі експортні субсидії впродовж усього періоду виконання, не перевищують цих загальних показників, які були б унаслідок повного виконання відповідних річних рівнів зобов'язань, зазначених в переліку члена, а також

iv) бюджетні витрати члена на експортні субсидії та кількість товару, стосовно якого надаються такі експортні субсидії, наприкінці періоду виконання не перевищують 64 відсотків і 79 відсотків рівнів базових періодів 1986 - 1990 рр. відповідно. Для країн-членів, що розвиваються, ці частки становлять 76 і 86 відсотків відповідно.

3. Зобов'язання, що стосуються обмежень поширення сфери надання експортних субсидії, є такими, як їх зазначено у переліках.

4. Під час періоду виконання від країн-членів, що розвиваються, не вимагатиметься взяття на себе зобов'язань стосовно експортних субсидій, перелічених у викладених вище підпунктах "d" та "e" пункту 1, за умови, що вони не застосовуються таким чином, щоб уникнути зобов'язань зі зменшення підтримки.

1. Експортні субсидії, не перелічені в пункті 1 статті 9, не застосовуються в такій формі, наслідком якої є уникнення виконання зобов'язань стосовно експортних субсидій або яка загрожує призвести до нього; також не використовуються некомерційні операції для уникнення таких зобов'язань.

2. Члени зобов'язуються працювати над розробкою міжнародно погоджених правил для регулювання надання експортних кредитів, гарантій за експортними кредитами або проведення програм страхування, а також, після погодження таких правил, надавати експортні кредити, гарантії за експортними кредитами та проводити програми страхування лише відповідно до таких правил.

3. Будь-який член, який стверджує, що якась кількість товару, що експортується понад рівень зобов'язання зі зменшення підтримки, не отримує субсидування, повинен довести, що стосовно відповідної кількості експортованого товару не надавалася жодна експортна субсидія незалежно від того, чи перелічено її в статті 9, чи ні.

4. Члени - донори міжнародної продовольчої допомоги забезпечують:

a) щоб надання міжнародної продовольчої допомоги не пов'язувалося безпосередньо чи опосередковано з комерційним експортом сільськогосподарської продукції до країн - отримувачів допомоги;

b) щоб операції з надання міжнародної продовольчої допомоги, у тому числі двосторонньої продовольчої допомоги в грошовій формі, здійснювалися відповідно до "Принципів передачі надлишків та зобов'язань стосовно консультацій" ФАО, у тому числі, де це необхідно, системи Звичайних вимог до збуту (ЗВЗ), а також

c) щоб така допомога надавалася настільки, наскільки це можливо, цілком у формі грантів або на умовах, не менш пільгових, ніж ті, що передбачені в статті IV Конвенції з продовольчої допомоги 1986 року.

Субсидія, що виплачується на одиницю включеного первинного сільськогосподарського товару, у жодному разі не може перевищувати експортної субсидії, яка виплачувалася б на одиницю експорту первинного товару як такого.

1. У випадках, коли член установлює будь-яку нову заборону чи обмеження на експорт продуктів харчування відповідно до підпункту "a" пункту 2 статті XI ГАТТ 1994, цей член дотримується таких положень:

a) член, що встановлює заборону чи обмеження на експорт, належним чином ураховує наслідки такої заборони чи обмеження для продовольчої безпеки членів, що імпортують;

b) перед установленням будь-яким членом заборони чи обмеження експорту він настільки завчасно, наскільки це можливо, надсилає до Комітету із сільського господарства письмове повідомлення, у якому міститься така інформація, як характер і тривалість такого заходу, а також проводить консультації на вимогу з будь-яким іншим членом, що має суттєвий інтерес як імпортер стосовно будь-якого питання, яке стосується відповідного заходу. Член, що встановлює таку заборону чи обмеження експорту, на вимогу надає такому члену всю необхідну інформацію.

2. Положення цієї статті не застосовуються до будь-якої країни-члена, що розвивається, якщо цей захід не вживається тією країною-членом, що розвивається, яка є чистим експортером відповідного продукту харчування.

Протягом періоду виконання незалежно від положень ГАТТ 1994 та Угоди про субсидії та компенсаційні заходи (далі в цій статті - Угода про субсидії):

a) заходи з національної підтримки, що цілком відповідають положенням додатка 2 до цієї Угоди:

i) є субсидіями, що не дають підстави для застосування компенсаційних мит-4;

ii) звільняються від дій, що ґрунтуються на статті XVI ГАТТ 1994 та частині III Угоди про субсидії, а також

iii) звільняються від дій, що ґрунтуються на анулюванні або заподіянні шкоди перевагам від тарифних поступок (за яких не порушуються умови цієї Угоди), які припадають на іншого члена відповідно до статті II ГАТТ 1994, у розумінні підпункту "b" пункту 1 статті XXIII ГАТТ 1994;

b) заходи з національної підтримки, що цілком відповідають положенням статті 6 цієї Угоди, у тому числі прямі виплати, які відповідають вимогам пункту 5 цієї статті, зазначеним у переліку кожного члена, а також національна підтримка в рамках рівнів de minimis та відповідно до пункту 2 статті 6:

i) звільняються від накладення компенсаційних мит, якщо не буде визначено шкоди або її загрози відповідно до статті VI ГАТТ 1994 та частини V Угоди про субсидії, і буде виявлено належну стриманість під час ініціювання будь-яких розслідувань з уведення компенсаційних мит;

ii) звільняються від дій, що ґрунтуються на пункті 1 статті XVI ГАТТ 1994 або статтях 5 та 6 Угоди про субсидії, за умови, що такі заходи не надають підтримки стосовно певного товару в обсязі, що перевищує той, який було надано протягом 1992 торгового року, а також

iii) звільняються від дій, що ґрунтуються на анулюванні або заподіянні шкоди перевагам від тарифних поступок (за яких не порушуються умови цієї Угоди), які припадають на іншого члена відповідно до статті II ГАТТ 1994, у розумінні підпункту "b" пункту 1 статті XXIII ГАТТ 1994 за умови, що такі заходи не надають підтримки на певний товар в обсязі, що перевищує той, який було надано протягом 1992 торгового року;

c) експортні субсидії, які цілком відповідають положенням частини V цієї Угоди, зазначеним в переліку кожного члена:

i) підлягають уведенню компенсаційних мит лише після визначення шкоди або її загрози на основі обсягу, впливу на ціни або подальшого впливу відповідно до статті VI ГАТТ 1994 та частини V Угоди про субсидії, і буде виявлено належну стриманість під час ініціювання будь-яких розслідувань з уведення компенсаційних мит, а також

ii) звільняються від дій, що ґрунтуються на статті XVI ГАТТ 1994 або статтях 3, 5 й 6 Угоди про субсидії.

Члени погоджуються надати чинності Угоді про застосування санітарних і фітосанітарних заходів.

1. Визнаючи, що диференційний та більш сприятливий режим для країн-членів, що розвиваються, є невід'ємною частиною переговорів, стосовно зобов'язань забезпечуються спеціальний та диференційний режими, передбачені у відповідних положеннях цієї Угоди та закріплені в переліках поступок та зобов'язань.

2. Країни-члени, що розвиваються, мають можливість виконати зобов'язання зі зменшення протягом періоду, тривалістю до 10 років. Від найменш розвинених країн-членів узяття зобов'язань зі зменшення не вимагається.

1. Розвинені країни-члени вживають таких дій, які передбачені в рамках Рішення про заходи стосовно можливих негативних наслідків програми реформи для найменш розвинених країн та країн, що розвиваються, які є чистими імпортерами продуктів харчування.

2. Комітет із сільського господарства відповідним чином здійснює нагляд за виконанням цього Рішення.

Цим засновується Комітет із сільського господарства.