ЗАКОН УКРАЇНИ
Про банки і банківську діяльність
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 5-6, ст.30)
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 2740-III від 20.09.2001, ВВР, 2002, № 5, ст.30
№ 249-IV від 28.11.2002, ВВР, 2003, № 1, ст. 2
№ 485-IV від 06.02.2003, ВВР, 2003, № 14, ст.104
№ 835-IV від 22.05.2003, ВВР, 2003, № 35, ст.270
№ 914-IV від 05.06.2003, ВВР, 2003, № 38, ст.322
№ 1294-IV від 20.11.2003, ВВР, 2004, № 13, ст.181
№ 1828-IV від 22.06.2004, ВВР, 2004, № 38, ст.473
№ 2631-IV від 02.06.2005, ВВР, 2005, № 26, ст.358
№ 3127-IV від 29.11.2005, ВВР, 2006, № 8, ст.90
№ 3163-IV від 01.12.2005, ВВР, 2006, № 12, ст.100
№ 3201-IV від 15.12.2005, ВВР, 2006, № 13, ст.110
№ 3205-IV від 15.12.2005, ВВР, 2006, № 14, ст.118
№ 3273-IV від 22.12.2005, ВВР, 2006, № 16, ст.134
№ 3541-IV від 15.03.2006, ВВР, 2006, № 35, ст.296
№ 133-V від 14.09.2006, ВВР, 2006, № 43, ст.414
№ 358-V від 16.11.2006, ВВР, 2007, № 2, ст.15
№ 532-V від 22.12.2006, ВВР, 2007, № 10, ст.90
№ 997-V від 27.04.2007, ВВР, 2007, № 33, ст.440
№ 639-VI від 31.10.2008, ВВР, 2009, № 14, ст.181 - зміни діють до 1 січня 2011 року, крім змін, внесених підпунктом 2 пункту 7 розділу II Закону № 639-VI від 31.10.2008, які діють до 1 січня 2012 року згідно із Законом № 2856-VI від 23.12.2010
№ 661-VI від 12.12.2008, ВВР, 2009, № 15, ст.190
№ 1533-VI від 23.06.2009, ВВР, 2009, № 52, ст.763
№ 1617-VI від 24.07.2009, ВВР, 2010, № 2-3, ст.11
№ 2258-VI від 18.05.2010, ВВР, 2010, № 29, ст.392
№ 2289-VI від 01.06.2010, ВВР, 2010, № 33, ст.471
№ 2478-VI від 09.07.2010, ВВР, 2010, № 49, ст.570
№ 2510-VI від 09.09.2010, ВВР, 2011, № 4, ст.20
№ 2522-VI від 09.09.2010, ВВР, 2011, № 4, ст.26
№ 2677-VI від 04.11.2010, ВВР, 2011, № 19-20, ст.142
№ 2756-VI від 02.12.2010, ВВР, 2011, № 23, ст.160
№ 2856-VI від 23.12.2010, ВВР, 2011, № 29, ст.272
№ 3011-VI від 04.02.2011, ВВР, 2011, № 35, ст.345
№ 3024-VI від 15.02.2011, ВВР, 2011, № 36, ст.362
№ 3265-VI від 21.04.2011, ВВР, 2011, № 43, ст.448
№ 3385-VI від 19.05.2011, ВВР, 2011, № 45, ст.493
№ 3394-VI від 19.05.2011, ВВР, 2011, № 47, ст.533
№ 3795-VI від 22.09.2011, ВВР, 2012, № 21, ст.197
№ 4452-VI від 23.02.2012, ВВР, 2012, № 50, ст.564 )
( Зміни до статті 76 див. в Законі
№ 4652-VI від 13.04.2012, ВВР, 2013, № 21, ст.208 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 4841-VI від 24.05.2012, ВВР, 2013, № 15, ст.117
№ 5042-VI від 04.07.2012, ВВР, 2013, № 26, ст.264
№ 5080-VI від 05.07.2012, ВВР, 2013, № 29, ст.337
№ 5178-VI від 06.07.2012, ВВР, 2013, № 39, ст.517
№ 5248-VI від 18.09.2012, ВВР, 2013, № 36, ст.473
№ 5410-VI від 02.10.2012, ВВР, 2013, № 42, ст.586
№ 5463-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 4, ст.61
№ 245-VII від 16.05.2013, ВВР, 2014, № 12, ст.178
№ 401-VII від 04.07.2013, ВВР, 2014, № 20-21, ст.707
№ 406-VII від 04.07.2013, ВВР, 2014, № 20-21, ст.712
№ 1166-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, № 20-21, ст.745
№ 1170-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, № 22, ст.816
№ 1261-VII від 13.05.2014, ВВР, 2014, № 28, ст.937
№ 1323-VII від 05.06.2014, ВВР, 2014, № 34, ст.1166
№ 1507-VII від 17.06.2014, ВВР, 2014, № 31, ст.1060
№ 1586-VII від 04.07.2014, ВВР, 2014, № 33, ст.1162
№ 1587-VII від 04.07.2014, ВВР, 2014, № 32, ст.1129
№ 1588-VII від 04.07.2014, ВВР, 2014, № 36, ст.1183
№ 1698-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 47, ст.2051
№ 1700-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 49, ст.2056
№ 1702-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 50-51, ст.2057
№ 78-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 6, ст.41
№ 80-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 5, ст.37
№ 218-VIII від 02.03.2015, ВВР, 2015, № 17, ст.122
№ 541-VIII від 18.06.2015, ВВР, 2015, № 32, ст.315
№ 629-VIII від 16.07.2015, ВВР, 2015, № 43, ст.386
№ 772-VIII від 10.11.2015, ВВР, 2016, № 1, ст.2
№ 794-VIII від 12.11.2015, ВВР, 2016, № 6, ст.55
№ 901-VIII від 23.12.2015, ВВР, 2016, № 4, ст.44
№ 911-VIII від 24.12.2015, ВВР, 2016, № 5, ст.50
№ 928-VIII від 25.12.2015, ВВР, 2016, № 5, ст.54
№ 1404-VIII від 02.06.2016, ВВР, 2016, № 30, ст.542
№ 1414-VIII від 14.06.2016, ВВР, 2016, № 32, ст.555
№ 1734-VIII від 15.11.2016, ВВР, 2017, № 1, ст.2
№ 1736-VIII від 15.11.2016, ВВР, 2016, № 48, ст.816 )
( Додатково див. Закон № 1801-VIII від 21.12.2016, ВВР, 2017, № 3, ст.31 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 1983-VIII від 23.03.2017, ВВР, 2017, № 25, ст.289
№ 2210-VIII від 16.11.2017, ВВР, 2018, № 6-7, ст.38
№ 2246-VIII від 07.12.2017, ВВР, 2018, № 3-4, ст.26
№ 2258-VIII від 21.12.2017, ВВР, 2018, № 9, ст.50
№ 2269-VIII від 18.01.2018, ВВР, 2018, № 12, ст.68
№ 2277-VIII від 06.02.2018, ВВР, 2018, № 11, ст.58
№ 2473-VIII від 21.06.2018, ВВР, 2018, № 30, ст.239
№ 2475-VIII від 03.07.2018, ВВР, 2018, № 36 ст.272
№ 2478-VIII від 03.07.2018, ВВР, 2018, № 46, ст.368
№ 2491-VIII від 05.07.2018, ВВР, 2018, № 46, ст.369
№ 2621-VIII від 22.11.2018, ВВР, 2019, № 2, ст.9
№ 78-IX від 12.09.2019, ВВР, 2019, № 41, ст.232
№ 79-IX від 12.09.2019, ВВР, 2019, № 44, ст.277
№ 112-IX від 19.09.2019, ВВР, 2019, № 42, ст.237
№ 122-IX від 20.09.2019, ВВР, 2019, № 44, ст.278
№ 132-IX від 20.09.2019, ВВР, 2019, № 46, ст.299
№ 263-IX від 31.10.2019, ВВР, 2020, № 2, ст.5
№ 322-IX від 03.12.2019, ВВР, 2020, № 6, ст.37
№ 324-IX від 03.12.2019, ВВР, 2020, № 11, ст.63
№ 361-IX від 06.12.2019, ВВР, 2020, № 25, ст.171
№ 440-IX від 14.01.2020, ВВР, 2020, № 28, ст.188
№ 540-IX від 30.03.2020, ВВР, 2020, № 18, ст.123
№ 590-IX від 13.05.2020, ВВР, 2020, № 40, ст.314
№ 591-IX від 13.05.2020, ВВР, 2020, № 39, ст.294
№ 720-IX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № 47, ст.408
№ 738-IX від 19.06.2020 )
( Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду
№ 6-р(II)/2020 від 24.06.2020 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 1150-IX від 28.01.2021, ВВР, 2021, № 23, ст.197
№ 1349-IX від 19.03.2021, ВВР, 2021, № 24, ст.205 - вводиться в дію з 14.07.2021
№ 1539-IX від 15.06.2021, ВВР, 2021, № 34, ст.274
№ 1587-IX від 30.06.2021, ВВР, 2023, № 6, ст.16
№ 1591-IX від 30.06.2021, ВВР, 2023, №№ 10-11, ст.26 - вводиться в дію з 01.08.2022
№ 1882-IX від 16.11.2021, ВВР, 2023, № 5, ст.13
№ 1953-IX від 14.12.2021, ВВР, 2023, № 3-4, ст.10
№ 2120-IX від 15.03.2022
№ 2154-IX від 24.03.2022
№ 2180-IX від 01.04.2022
№ 2182-IX від 01.04.2022 - діє на період дії правового режиму воєнного стану
№ 2465-IX від 27.07.2022, ВВР, 2023, №№ 18-19, ст.81
№ 2510-IX від 15.08.2022, ВВР, 2023, № 22, ст.89
№ 2516-IX від 15.08.2022
№ 2571-IX від 06.09.2022
№ 2654-IX від 06.10.2022
№ 2881-IX від 12.01.2023, ВВР, 2023, № 58, ст.180
№ 2888-IX від 12.01.2023, ВВР, 2023, № 59, ст.182
№ 2970-IX від 20.03.2023, ВВР, 2023, № 62, ст.206
№ 3111-IX від 29.05.2023, ВВР, 2023, № 73, ст.259
№ 3156-IX від 10.06.2023, ВВР, 2023, № 79, ст.277
№ 3249-IX від 13.07.2023, ВВР, 2023, № 84, ст.314
№ 3257-IX від 14.07.2023, ВВР, 2023, № 87, ст.317
№ 3295-IX від 09.08.2023, ВВР, 2023, № 89, ст.334
№ 3498-IX від 22.11.2023, ВВР, 2023, № 135, ст.789
№ 3585-IX від 22.02.2024, ВВР, 2024, №№ 15-18, ст.74
№ 3587-IX від 22.02.2024
№ 3706-IX від 09.05.2024, ВВР, 2024, № 30, ст.222
№ 3983-IX від 19.09.2024 )
( У тексті Закону слова "спостережна рада банку", "правління (рада директорів)" та "служба внутрішнього аудиту" у всіх відмінках замінено відповідно словами "рада банку", "правління" та "підрозділ внутрішнього аудиту" у відповідному відмінку згідно із Законом № 1587-VII від 04.07.2014 )
( У тексті Закону слова "аудиторський висновок" в усіх відмінках замінити словами "аудиторський звіт" у відповідному відмінку згідно із Законом № 2258-VIII від 21.12.2017 )
( У тексті Закону слова "економічні нормативи" у всіх відмінках замінено словами "пруденційні нормативи" у відповідному відмінку згідно із Законом № 1953-IX від 14.12.2021 )
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Предмет та мета ЗаконуЦей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
Метою цього Закону є правове забезпечення захисту законних інтересів вкладників та інших клієнтів банків, сталого розвитку і стабільності банківської системи, а також створення сприятливих умов для розвитку економіки України і належного конкурентного середовища на фінансовому ринку.
( Частина друга статті 1 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Стаття 2. Визначення термінівУ цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
( Визначення терміна "андеррайтинг" виключено на підставі Закону № 5042-VI від 04.07.2012 )
асоційована особа - чоловік або дружина, прямі родичі цієї особи (батько, мати, діти, рідні брати та сестри, дід, баба, онуки), прямі родичі чоловіка або дружини цієї особи, чоловік або дружина прямого родича;
( Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011 )
афілійована особа банку - будь-яка юридична особа, в якій банк має істотну участь або яка має істотну участь у банку;
банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги;
( Визначення терміна в редакції Законів № 3024-VI від 15.02.2011, № 1587-IX від 30.06.2021 )
( Визначення терміну "банк-оболонка" статті 2 виключено на підставі Закону № 361-IX від 06.12.2019 )
банк з іноземним капіталом - банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору, становить не менше 10 відсотків;
( Термін із змінами, внесеними згідно із Законом № 358-V від 16.11.2006 )
банківська група - група юридичних осіб:
які мають спільного контролера, що складається з материнського банку, його однієї чи кількох українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, або
що складається з материнського банку, який є контролером, його однієї чи кількох українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, або
які мають спільного контролера, що складається з двох або більше українських фінансових установ та/або компаній, для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, їх українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, в якій банківська діяльність є переважною, або
що складається з небанківської фінансової установи або компанії, для якої надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, яка є контролером, її однієї або декількох українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, в якій банківська діяльність є переважною.
Банківська холдингова компанія та компанія з надання допоміжних послуг, яка має спільного контролера з учасниками банківської групи, належить до складу цієї банківської групи.
( Абзац сьомий визначення терміна "банківська група" виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Переважна діяльність у групі є банківською, якщо сукупне середньоарифметичне значення активів банків (банку) - учасників (учасника) банківської групи за останні чотири звітні квартали становить 50 і більше відсотків сукупного розміру середньоарифметичних значень активів усіх фінансових установ, що належать до цієї групи, за зазначений період. Розрахунок переважної діяльності банківської групи здійснюється щороку станом на 1 січня.
Після того, як групу було визначено банківською на підставі переважної діяльності та частка сукупних активів банків (банку) у сукупному розмірі активів установ, що належать до цієї групи, зменшилася і становить від 40 до 50 відсотків, група продовжує вважатися банківською протягом трьох років з моменту такого зменшення.
( Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011; в редакції Законів № 1587-VII від 04.07.2014, № 218-VIII від 02.03.2015, № 629-VIII від 16.07.2015 )
банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;
банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми;
банківська ліцензія - запис у Державному реєстрі банків про право юридичної особи або філії іноземного банку на здійснення банківської діяльності;
( Термін із змінами, внесеними згідно із Законом № 358-V від 16.11.2006; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
банківський платіжний інструмент - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів;
банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів;
банківська холдингова компанія - фінансова холдингова компанія, в якій переважною діяльністю фінансових установ, що є її дочірніми та асоційованими компаніями, є банківська діяльність;
( Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011 )
видача банківської ліцензії - внесення Національним банком України до Державного реєстру банків запису про право юридичної особи або філії іноземного банку на здійснення банківської діяльності;
( Статтю 2 доповнено терміном згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
відкликання банківської ліцензії - виключення Національним банком України з Державного реєстру банків запису про право юридичної особи або філії іноземного банку на здійснення банківської діяльності;
( Статтю 2 доповнено терміном згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
Державний реєстр банків - реєстр, що ведеться Національним банком України і містить визначені Національним банком України відомості про банки та їх відокремлені підрозділи, а також філії та представництва іноземних банків в Україні;
( Визначення терміна в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
дочірня компанія - юридична особа, яка контролюється іншою юридичною особою (материнською компанією);
( Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011 )
вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору;
( Визначення терміна "державна реєстрація банку" виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
ділова репутація - відомості, зібрані Національним банком України, про відповідність діяльності юридичної або фізичної особи, у тому числі керівників юридичної особи та власників істотної участі у такій юридичній особі, вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи;
( Визначення терміна в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
достатність внутрішнього капіталу - величина капіталу, визначена банком/відповідальною особою банківської групи згідно з вимогами Національного банку України, достатня для покриття всіх суттєвих ризиків, притаманних банку/банківській групі, та дотримання встановлених Національним банком України вимог;
( Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 1587-VII від 04.07.2014 )
достатність внутрішньої ліквідності - обсяг ліквідності, визначений банком/відповідальною особою банківської групи згідно з вимогами Національного банку України, достатній для покриття всіх суттєвих ризиків, пов’язаних з ліквідністю, притаманних банку/банківській групі, та дотримання встановлених Національним банком України вимог;
( Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 1587-VII від 04.07.2014 )
пруденційні нормативи - показники, що встановлюються Національним банком України і дотримання яких є обов'язковим для банків;
( Визначення терміна "ідентифікація особи" статті 2 виключено на підставі Закону № 485-IV від 06.02.2003 )
іноземний - пов'язаний з громадянином або юридичною особою будь-якої країни, крім України;
інспекційна перевірка банку - форма здійснення банківського нагляду уповноваженими Національним банком України особами за місцезнаходженням банку та/або за його межами шляхом віддаленого доступу до документів, інформації та систем автоматизації банківських операцій з використанням інформаційно-комунікаційних технологій;
( Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023 )
істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи;
( Визначення терміна в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015 )
власний капітал - власні кошти, залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов’язань;
( Визначення терміна в редакції Законів № 3024-VI від 15.02.2011, № 1587-IX від 30.06.2021 )
( Визначення терміна "капітал підписний" виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
капітал приписний - сума грошових коштів у вільно конвертованій валюті, надана іноземним банком філії для її акредитації;
( Статтю 2 доповнено терміном згідно із Законом № 358-V від 16.11.2006 )
капітал статутний - сплачена грошовими внесками учасників банку вартість акцій, паїв банку в розмірі, визначеному статутом;
( Визначення терміна в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
регулятивний капітал - сума капіталу 1 рівня, який складається з основного капіталу 1 рівня та додаткового капіталу 1 рівня, та капіталу 2 рівня;
( Визначення терміна в редакції Законів № 3024-VI від 15.02.2011, № 1587-IX від 30.06.2021 )
керівники юридичної особи (крім банку) - керівник підприємства, установи, одноосібний виконавчий орган або члени колегіального виконавчого органу юридичної особи та члени ради (наглядової ради, спостережної ради) юридичної особи;
( Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017 )
клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку;
ключовий учасник юридичної особи, у тому числі ключовий учасник у структурі власності банку (далі - ключовий учасник юридичної особи/ключовий учасник у структурі власності банку) - будь-яка фізична особа, яка володіє часткою у статутному капіталі (акціями) такої юридичної особи, юридична особа, яка володіє часткою (пакетом акцій) у розмірі 2 і більше відсотків у статутному капіталі такої юридичної особи, і при цьому:
1) якщо юридична особа має більше ніж 20 учасників - фізичних осіб, ключовими учасниками вважаються 20 учасників - фізичних осіб, частки яких є найбільшими;
2) якщо однакові за розміром частки (пакети акцій) у статутному капіталі юридичної особи належать більше ніж 20 учасникам - фізичним особам, ключовими учасниками вважаються всі фізичні особи, які володіють часткою (пакетом акцій) у розмірі 2 і більше відсотків у статутному капіталі такої юридичної особи;
3) вважається, що публічна компанія не має ключових учасників;
( Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
коефіцієнт левериджу - співвідношення капіталу 1 рівня до сукупних активів та позабалансових зобов’язань;
( Статтю 2 доповнено терміном згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
колективна придатність - наявність у членів ради банку, членів правління банку спільних/сукупних знань, навичок, професійного та управлінського досвіду в обсязі, необхідному (достатньому) для розуміння всіх аспектів діяльності банку, адекватної оцінки ризиків, на які банк може наражатися, прийняття виважених рішень, а також для забезпечення ефективного управління та контролю за діяльністю банку в цілому з урахуванням функцій, покладених на такий орган законом, статутом банку та його внутрішніми документами;
( Статтю 2 доповнено терміном згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
комбінований буфер капіталу - сукупний розмір буферів капіталу: буфера консервації, контрциклічного буфера, буфера системної важливості, буфера системного ризику;
( Статтю 2 доповнено терміном згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
компанія, для якої надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, - юридична особа, частка доходу якої від реалізації фінансових послуг за результатами попереднього звітного року становить 50 і більше відсотків загального обсягу чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
( Статтю 2 доповнено терміном згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
контролер - фізична або юридична особа, щодо якої не існує контролерів - фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином;
( Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011 )
контроль - можливість здійснювати вирішальний вплив на управління та/або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння однією особою самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння можливість здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином;
( Визначення терміна в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
конфлікт інтересів - наявні та потенційні суперечності між особистими інтересами і посадовими чи професійними обов'язками особи, що можуть вплинути на добросовісне виконання нею своїх повноважень, об'єктивність та неупередженість прийняття рішень;
( Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 1587-VII від 04.07.2014 )
кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент;
( Визначення терміна "кредитний реєстр Національного банку України" виключено на підставі Закону № 1953-IX від 14.12.2021 )
кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань;
( Визначення терміна із змінами, внесеними згідно із Законом № 2277-VIII від 06.02.2018 )
ланцюг володіння корпоративними правами юридичної особи - інформація про склад ключовиx учасників юридичної особи, яка включає інформацію про ключовиx учасників першого і кожного наступного рівня володіння корпоративними правами юридичної особи;
( Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015 )
ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
( Визначення терміна із змінами, внесеними згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012 )
( Визначення терміна "ліквідатор" виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012 )
( Визначення терміна "ліквідаційна маса" виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012 )
материнський банк - український банк, який не є дочірньою компанією іншого українського банку або банківської холдингової компанії та серед дочірніх та/або асоційованих компаній якого є банк та/або інша фінансова установа, та/або компанія, для якої надання фінансових послуг є переважним видом діяльності;
( Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
( Визначення терміна "мораторій" виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012 )
( Визначення терміна "неплатоспроможність банку" виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012 )
нормативи достатності капіталу - співвідношення основного капіталу 1 рівня, капіталу 1 рівня, регулятивного капіталу до сукупної експозиції під ризиком;
( Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
нормативно-правові акти Національного банку України - нормативно-правові акти, що видаються Національним банком України у межах його повноважень на виконання цього та інших законів України;
( Визначення терміна "підрозділ банку" виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
( Визначення терміна "представництво банку" виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
професійне судження - вмотивований, об’єктивний, неупереджений та обґрунтований висновок та/або оцінка Національного банку України щодо фактів, подій, обставин, осіб, що ґрунтується на знаннях і досвіді службовців Національного банку України, на комплексному та всебічному аналізі інформації та документів, поданих до Національного банку України в межах передбачених законодавством процедур та отриманих Національним банком України, у тому числі в результаті здійснення ним банківського регулювання та нагляду, а також на інформації з офіційних джерел;
( Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020 )
профіль ризику банку - результат оцінки рівня ризиків банку на певну дату до врахування заходів для мінімізації ризиків, а також з урахуванням таких заходів, у розрізі кожного з видів ризику та в агрегованому вигляді;
( Статтю 2 доповнено терміном згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
публічна компанія - юридична особа, створена у формі публічного акціонерного товариства, яка відповідає вимогам, визначеним Національним банком України;
( Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015; в редакції Закону № 738-IX від 19.06.2020 )
реорганізація банку - злиття, приєднання, виділ, поділ банку, зміна його організаційно-правової форми (перетворення), наслідком яких є передача його майна, коштів, прав та обов’язків правонаступникам, прийняття його майна правонаступником;
( Визначення терміна із змінами, внесеними згідно із Законом № 2210-VIII від 16.11.2017; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
рівень володіння корпоративними правами юридичної особи - відносини щодо володіння корпоративними правами юридичної особи між такою юридичною особою та її учасниками. Якщо всі учасники юридичної особи є фізичними особами, така юридична особа має лише один рівень володіння корпоративними правами;
( Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015 )
розкриті резерви - резерви і фонди, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку та оприлюднені у фінансовій звітності банку;
( Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011 )
розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи;
споріднена особа - юридична особа, яка має спільних з банком власників істотної участі;
системно важливий банк - банк, що відповідає критеріям, встановленим Національним банком України, діяльність якого впливає на стабільність банківської системи;
( Визначення терміна "системоутворюючий банк" замінено визначенням терміна "системно важливий банк" згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014 )
структура власності юридичної особи - система взаємовідносин юридичних та фізичних осіб, що дає змогу визначити:
1) всіх ключових учасників (включаючи публічні компанії) і контролерів такої юридичної особи;
2) всіх ключових учасників кожної юридичної особи, яка існує у ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи;
3) всіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь у такій юридичній особі;
4) відносини контролю щодо цієї юридичної особи між усіма особами, зазначеними у пунктах 1-3 цього визначення;
( Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 218-VIII від 02.03.2015 )
( Визначення терміна "тимчасова адміністрація" виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012 )
( Визначення терміна "тимчасовий адміністратор" виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012 )
уповноважена особа банку - особа, яка на підставі статуту чи угоди має повноваження представляти банк та вчиняти від його імені певні дії, що мають юридичне значення;
учасники банку - засновники банку, акціонери банку і пайовики кооперативного банку;
( Визначення терміна "учасники банку" статті 2 в редакції Закону № 133-V від 14.09.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009; в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017 )
учасники банківської групи - банки, інші фінансові установи, компанії, для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, банківські холдингові компанії, компанії з надання допоміжних послуг, які мають спільного контролера;
( Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
( Визначення терміна "філія банку" виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
( Визначення терміна "фінансова холдингова група" виключено на підставі Закону № 3394-VI від 19.05.2011 )
учасник юридичної особи - особа, яка володіє корпоративними правами цієї юридичної особи;
( Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015 )
фінансове оздоровлення банку - відновлення платоспроможності банку та приведення фінансових показників його діяльності у відповідність із вимогами Національного банку України.
( Статтю 2 доповнено визначенням згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009 )
Терміни "асоційована компанія", "залучення коштів та банківських металів, що підлягають поверненню", "Кредитний реєстр Національного банку України", "материнська компанія", "фінансова холдингова компанія", "компанія з надання допоміжних послуг", "споживач фінансових послуг", "фінансова послуга", "фінансова установа" вживаються у цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".
( Статтю 2 доповнено частиною другою згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 122-IX від 20.09.2019; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1953-IX від 14.12.2021, з урахуванням змін, внесених Законом № 3498-IX від 22.11.2023 )
Термін "андеррайтинг" у цьому Законі вживається у значенні, визначеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".
( Статтю 2 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 5042-VI від 04.07.2012; в редакції Закону № 738-IX від 19.06.2020 )
Термін "інформаційно-комунікаційні технології" у цьому Законі вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про Національну програму інформатизації".
( Статтю 2 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023 )
Стаття 3. Сфера застосуванняЦей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.
Положення цього Закону та нормативно-правові акти Національного банку України застосовуються як до банків, так і до філій іноземних банків.
( Статтю 3 доповнено частиною згідно із Законом № 358-V від 16.11.2006 )
Положення цього Закону застосовуються до представництв іноземних банків, що діють на території України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами (угодами), згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також до філій українських банків за кордоном та до пов'язаних з банком осіб, визначених статтею 52 цього Закону.
Відповідні положення цього Закону поширюються також на окремі зобов'язання і відповідальність інших осіб, діяльність яких пов'язана з функціонуванням банків.
Відносини, що виникають під час застосування процедури тимчасової адміністрації та ліквідації емітента іпотечних облігацій, цей Закон регулює в частині, що не суперечить Закону України "Про іпотечні облігації".
( Статтю 3 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 3265-VI від 21.04.2011 )
( Частину шосту статті 3 виключено на підставі Закону № 1507-VII від 17.06.2014 )
Стаття 4. Банківська система УкраїниБанківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України.
Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами послуг.
Національний банк України визначає види спеціалізованих банків та порядок набуття банком статусу спеціалізованого.
Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через пруденційні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.
Національний банк України визначає системно важливі банки відповідно до таких критеріїв: розміру банку, ступеня фінансових взаємозв'язків, напрямів діяльності.
( Статтю 4 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014 )
Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Національний банк України визначає особливості регулювання та нагляду за системно важливими банками з урахуванням специфіки їх діяльності.
( Частина статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами № 401-VII від 04.07.2013, № 1586-VII від 04.07.2014; в редакції Закону № 738-IX від 19.06.2020 )
( Текст статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 358-V від 16.11.2006; в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
Стаття 5. Економічна незалежність банківБанки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності.
Держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором.
Національний банк України не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.
Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.
Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом.
Стаття 6. Організаційно-правова форма банкуБанки в Україні створюються у формі акціонерного товариства або кооперативного банку.
( Частина перша статті 6 в редакції Закону № 133-V від 14.09.2006; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1617-VI від 24.07.2009, № 2210-VIII від 16.11.2017 )
Особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
( Частина друга статті 6 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012 )
Законодавство про акціонерні товариства застосовується до банків з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
( Статтю 6 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 2210-VIII від 16.11.2017; із змінами, внесеними згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020 )
У разі суперечності норм цього Закону нормам інших законодавчих актів (включаючи кодекси) норми цього Закону мають перевагу.
( Статтю 6 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020 )
Стаття 7. Державні банки
( Стаття 7 в частині, що стосується банків, 100 відсотків акцій яких придбані державою відповідно до статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до набрання чинності Законом № 2491-VIII від 05.07.2018, набирає чинності з 30 квітня 2019 року - див. пункт 3 розділу II Закону № 2491-VIII від 05.07.2018 )
Державний банк - це банк, 100 відсотків статутного капіталу якого належить державі. Державний банк може існувати лише у формі акціонерного товариства.
Положення цього Закону поширюються на державні банки з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею. Положення інших законів України застосовуються до державних банків в частині, що не суперечить цій статті.
Єдиним акціонером державного банку є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у державному банку здійснює Кабінет Міністрів України. Орган, що здійснює управління корпоративними правами держави у державному банку, також виконує функції вищого органу управління державного банку (далі - вищий орган).
Іншими органами управління державного банку є наглядова рада державного банку та правління державного банку.
Рішення вищого органу оформлюються актами Кабінету Міністрів України, проекти яких готуються і вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, і не підлягають погодженню з іншими заінтересованими органами.
Статут державного банку затверджується вищим органом та має відповідати вимогам законів України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, та нормативно-правових актів Національного банку України.
До виключної компетенції вищого органу належить прийняття рішень щодо:
1) визначення основних (стратегічних) напрямів діяльності державного банку та затвердження звітів про їх виконання;
2) схвалення стратегії розвитку державного банку, затвердженої наглядовою радою державного банку;
3) внесення змін до статуту державного банку;
4) збільшення або зменшення статутного капіталу державного банку;
5) призначення та припинення повноважень членів наглядової ради державного банку в порядку та з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею;
6) затвердження умов цивільно-правових договорів, що укладаються з членами наглядової ради державного банку, обрання особи, уповноваженої на підписання цивільно-правових договорів з членами наглядової ради державного банку;
7) встановлення розміру винагороди членів наглядової ради державного банку, у тому числі заохочувальних та компенсаційних виплат;
8) затвердження положення про винагороду членів наглядової ради державного банку, вимоги до якого встановлюються Національним банком України;
9) затвердження звіту про винагороду членів наглядової ради державного банку, вимоги до якого встановлюються Національним банком України;
10) затвердження річного звіту державного банку;
11) затвердження заходів за результатами розгляду звіту наглядової ради державного банку, в тому числі про виконання стратегії розвитку державного банку;
12) покриття збитків та розподілу прибутку;
13) затвердження розміру річних дивідендів;
14) затвердження положення про наглядову раду державного банку;
15) зміни типу акціонерного товариства, у формі якого існує державний банк;
16) емісії акцій, їх дроблення або консолідації;
17) викупу державним банком акцій власної емісії;
18) анулювання або продажу викуплених акцій державного банку;
19) реорганізації державного банку, обрання комісії з реорганізації державного банку;
20) ліквідації державного банку, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії, ліквідатора) державного банку, затвердження ліквідаційного балансу;
21) встановлення критеріїв відбору зовнішнього аудитора державного банку;
22) надання згоди на вчинення значного правочину за поданням наглядової ради державного банку;
23) надання згоди на вчинення правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про акціонерні товариства", з урахуванням положень статті 52 цього Закону;
24) затвердження порядку щорічного оцінювання ефективності діяльності наглядової ради, включаючи критерії оцінювання виконання стратегії та/або бізнес-плану розвитку державного банку та результатів такого оцінювання.
( Частину сьому статті 7 доповнено пунктом 24 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
Повноваження з вирішення питань, що належать до виключної компетенції вищого органу, не можуть бути передані іншим органам управління державним банком. Вищий орган не має права приймати рішення з питань діяльності державного банку, що не належать до його виключної компетенції. Вищий орган не бере участі в поточному управлінні державним банком.
Вищий орган має право отримувати будь-яку інформацію про фінансово-господарську діяльність державного банку, необхідну для здійснення його повноважень, з урахуванням положень цього Закону щодо банківської таємниці.
Наглядова рада є колегіальним органом управління державного банку, що в межах своєї компетенції здійснює управління державним банком, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу державного банку з метою виконання стратегії розвитку державного банку. Наглядова рада державного банку, діючи в інтересах державного банку відповідно до цього Закону, здійснює захист прав вкладників, кредиторів та держави як акціонера. На наглядову раду та правління державного банку поширюються положення статті 37 цього Закону щодо колективної придатності та щодо ефективного управління та контролю за діяльністю банку.
( Частина десята статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
Наглядова рада державного банку складається з дев’яти членів, з яких шість членів є незалежними, а три члени є представниками держави.
Члени наглядової ради державного банку повинні відповідати вимогам цієї статті, а також вимогам до керівника банку, встановленим статтею 42 цього Закону. Не допускається призначення особи на посаду члена наглядової ради державного банку, якщо таке призначення може призвести до конфлікту інтересів. Не може бути членом наглядової ради державного банку особа, яка має не погашену або не зняту в установленому законодавством порядку судимість та/або яка піддавалася адміністративному стягненню за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією.
( Частина дванадцята статті 7 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Незалежним членом наглядової ради державного банку не може бути особа, яка:
1) є або протягом останніх п’яти років була керівником (крім незалежного члена наглядової ради) цього державного банку та/або його філії, представництва та/або іншого відокремленого підрозділу чи юридичної особи, у якій цей державний банк має істотну участь;
( Пункт 1 частини тринадцятої статті 7 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
2) є або протягом останніх трьох років була працівником цього державного банку та/або його філії, представництва та/або іншого відокремленого підрозділу чи юридичної особи, у якій цей державний банк має істотну участь;
3) є пов’язаною особою (крім незалежного члена наглядової ради) цього державного банку;
( Пункт 3 частини тринадцятої статті 7 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
4) отримує або протягом останніх трьох років отримувала від цього державного банку або юридичних осіб, у яких цей державний банк має істотну участь, істотні доходи, крім доходів у вигляді винагороди за виконання функцій члена наглядової ради (при цьому істотними є доходи, що перевищують 5 відсотків сукупного річного доходу такої особи за відповідний рік);
5) є власником істотної участі, керівником, посадовою особою та/або членом ради чи іншого органу управління, працівником іншого банку, зареєстрованого в Україні, або особою, яка має можливість впливати на прийняття рішень із основних напрямів діяльності та/або здійснює значний вплив на управління та діяльність іншого банку, зареєстрованого в Україні;
( Пункт 5 частини тринадцятої статті 7 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
6) є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (згідно з переліком, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції");
7) є або протягом останніх двох років була службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище (під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, розуміються особи, зазначені у примітці до статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" );
( Пункт 7 частини тринадцятої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2888-IX від 12.01.2023 )
8) є зовнішнім аудитором цього державного банку та/або його філії, представництва та/або іншого відокремленого підрозділу чи юридичної особи, у якій цей державний банк має істотну участь, або була ним протягом будь-якого періоду за останніх три роки, що передували її призначенню до наглядової ради цього державного банку;
9) бере участь у зовнішньому аудиті цього державного банку та/або його філії, представництва та/або іншого відокремленого підрозділу чи юридичної особи, у якій цей державний банк має істотну участь, як аудитор, який працює у складі аудиторської організації, або брала участь у такому аудиті протягом будь-якого періоду за останніх три роки, що передували її призначенню до наглядової ради цього державного банку;
10) має або мала протягом останнього року істотні господарські та/або цивільно-правові відносини з цим державним банком або юридичною особою, у якій цей державний банк має істотну участь, або є кінцевим (бенефіціарним) власником чи посадовою особою юридичної особи, яка має або мала такі відносини (при цьому істотними є господарські та/або цивільно-правові відносини, в результаті яких особа отримала або має право отримати доходи, кредит або позику у сумі, що перевищує 5 відсотків доходів такої особи за попередній звітний рік);
11) є членом виконавчого органу юридичної особи, членом наглядової ради якої є будь-який керівник цього державного банку;
12) є близькою особою з особами, зазначеними у пунктах 1-11 цієї частини, якщо призначення та перебування цієї особи на посаді члена наглядової ради державного банку призведе до конфлікту інтересів (термін "близька особа" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про запобігання корупції").
Представником держави у наглядовій раді державного банку не може бути особа, яка:
1) є або протягом останніх п’яти років була керівником (крім члена наглядової ради) цього державного банку або його дочірнього підприємства, філії, представництва та/або іншого відокремленого підрозділу;
( Пункт 1 частини чотирнадцятої статті 7 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2154-IX від 24.03.2022 )
2) зазначена у пунктах 5, 6 і 8-11 частини тринадцятої цієї статті;
( Пункт 2 частини чотирнадцятої статті 7 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
3) є близькою особою з особами, зазначеними у пунктах 1-2 цієї частини, якщо призначення та перебування цієї особи на посаді члена наглядової ради державного банку призведе до конфлікту інтересів (термін "близька особа" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про запобігання корупції");
4) є пов’язаною особою (крім члена наглядової ради - представника держави) цього державного банку;
( Частину чотирнадцяту статті 7 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
5) є або протягом останніх трьох років була працівником цього державного банку та/або його філії, представництва та/або іншого відокремленого підрозділу чи юридичної особи, у якій цей державний банк має істотну участь;
( Частину чотирнадцяту статті 7 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2154-IX від 24.03.2022 )
6) отримує або протягом останніх трьох років отримувала від цього державного банку або юридичних осіб, у яких цей державний банк має істотну участь, істотні доходи, крім доходів у вигляді винагороди за виконання функцій члена наглядової ради (при цьому істотними є доходи, що перевищують 5 відсотків сукупного річного доходу такої особи за відповідний рік).
( Частину чотирнадцяту статті 7 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2154-IX від 24.03.2022 )
Один представник держави у наглядовій раді державного банку призначається вищим органом за поданням Президента України, один - за поданням Кабінету Міністрів України та один - за поданням профільного Комітету Верховної Ради України, до предметів відання якого належать питання банківської діяльності.
Для визначення претендентів на посади незалежних членів наглядової ради державного банку Кабінет Міністрів України утворює конкурсну комісію , до складу якої входять один представник від Президента України, три - від Кабінету Міністрів України та один - від профільного Комітету Верховної Ради України, до предметів відання якого належать питання банківської діяльності. Вимоги до членів конкурсної комісії визначає Кабінет Міністрів України.
У роботі конкурсної комісії можуть брати участь з правом дорадчого голосу представники міжнародних фінансових організацій.
Конкурсна комісія перевіряє претендентів на посади незалежних членів наглядової ради державного банку на відповідність вимогам, встановленим цим Законом.
Претенденти на посади незалежних членів наглядової ради державного банку визначаються шляхом конкурсного відбору в порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України.
До конкурсного відбору допускаються виключно кандидати, відібрані на умовах відкритого конкурсу компанією з добору персоналу, визначеною Кабінетом Міністрів України у встановленому ним порядку з числа тих, що мають міжнародний досвід надання послуг з добору керівного складу банків не менш як 10 років. Компанія з добору персоналу подає конкурсній комісії список кандидатів для проведення відбору та підготовки подання вищому органу. Залучення компанії з добору персоналу здійснюється на платній основі за рахунок коштів державного банку та/або інших джерел, не заборонених законодавством.
Незалежні члени наглядової ради державного банку призначаються вищим органом на підставі подання конкурсної комісії протягом п’яти робочих днів з дня отримання відповідного подання. Члени наглядової ради державного банку вступають на посаду після їх погодження Національним банком України відповідно до статті 42 цього Закону.
( Частина двадцять перша статті 7 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
До виключної компетенції наглядової ради державного банку належить прийняття рішень з питань, визначених частиною сьомою статті 39 цього Закону, а також:
( Абзац перший частини двадцять другої статті 7 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
1) надання згоди на вчинення значного правочину або винесення цього питання на розгляд вищого органу;
2) надання згоди на вчинення правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про акціонерні товариства", з урахуванням положень статті 52 цього Закону;
3) затвердження положення про правління державного банку;
4) розгляд звіту правління державного банку та затвердження заходів за результатами його розгляду;
5) розгляд висновків зовнішнього та внутрішнього аудиту та затвердження заходів за результатами їх розгляду;
6) затвердження принципів (кодексу) корпоративного управління державного банку;
7) прийняття рішень про утворення комітетів наглядової ради державного банку та затвердження положень про них;
8) прийняття рішень з інших питань, віднесених статутом державного банку до виключної компетенції наглядової ради державного банку.
Питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради державного банку, не можуть вирішуватися іншими органами управління державного банку, крім винесення на розгляд вищого органу питання щодо надання згоди на вчинення значного правочину відповідно до пункту 1 частини двадцять другої цієї статті.
Після визначення вищим органом основних (стратегічних) напрямів діяльності державного банку наглядова рада державного банку повинна забезпечити розроблення та затвердити стратегію розвитку державного банку і передати її на схвалення вищому органу в порядку, встановленому статутом та положенням про наглядову раду державного банку. Стратегія розвитку державного банку передбачає досягнення визначених вищим органом основних (стратегічних) напрямів діяльності державного банку та містить очікувані показники результатів діяльності державного банку. Стратегія розвитку державного банку має бути спрямована на збільшення ринкової вартості державного банку у довгостроковій перспективі з урахуванням ринкових умов. Вищий орган відмовляє у схваленні стратегії розвитку державного банку у разі невідповідності стратегії визначеним вищим органом основним (стратегічним) напрямам діяльності державного банку або наявності суттєвих недоліків, що можуть перешкодити ефективному виконанню стратегії. У разі несхвалення стратегії розвитку державного банку вищий орган повертає її наглядовій раді державного банку на доопрацювання із зазначенням конкретних зауважень та заперечень. У разі повторного несхвалення стратегії розвитку державного банку вищий орган має право припинити повноваження всього складу наглядової ради державного банку, при цьому підстави несхвалення стратегії розвитку державного банку повинні бути опубліковані вищим органом.
Строк повноважень наглядової ради державного банку становить три роки.
Вищий орган зобов’язаний розпочати конкурсний відбір претендентів на посади незалежних членів наглядової ради державного банку не пізніше ніж за чотири місяці до закінчення строку повноважень наглядової ради державного банку. У разі якщо після закінчення строку повноважень наглядової ради державного банку вищим органом не прийнято рішення про призначення нового складу наглядової ради державного банку, наглядова рада державного банку продовжує виконувати свої повноваження до призначення її нового складу. Повторне призначення особи на посаду незалежного члена наглядової ради державного банку не вимагає проходження такою особою конкурсного відбору. Особа не може займати посаду члена наглядової ради державного банку більше ніж два строки поспіль.
З членами наглядової ради державного банку укладаються цивільно-правові договори, якими передбачаються права, обов’язки та умови роботи членів наглядової ради державного банку, у тому числі розмір їх винагороди. Розмір винагороди незалежних членів наглядової ради державного банку, у тому числі заохочувальних та компенсаційних виплат, встановлюється вищим органом з урахуванням пропозицій конкурсної комісії, наданих під час конкурсного відбору претендентів на посади незалежних членів наглядової ради державного банку. Витрати на оплату роботи членів наглядової ради державного банку несе державний банк.
Наглядову раду державного банку очолює голова, який обирається наглядовою радою державного банку з числа її незалежних членів.
Засідання наглядової ради державного банку є правомочним за присутності не менше шести її членів. Рішення наглядової ради державного банку приймаються простою більшістю голосів членів, які присутні на засіданні та мають право голосу, якщо для прийняття відповідного рішення статутом державного банку не встановлюється більша кількість голосів. Порядок скликання і проведення засідань, голосування, прийняття та оформлення рішень наглядової ради державного банку визначається статутом державного банку і положенням про наглядову раду державного банку.
Члени наглядової ради державного банку самостійно і на власний розсуд приймають рішення щодо голосування з усіх питань порядку денного засідання наглядової ради державного банку. Члени наглядової ради державного банку повинні сумлінно виконувати покладені на них обов’язки, діяти в інтересах державного банку та уникати конфлікту інтересів.
Незалежні члени і представники держави у наглядовій раді державного банку мають рівні права та обов’язки, крім випадків, встановлених цією статтею. Члени наглядової ради державного банку мають право отримувати будь-яку інформацію (у тому числі інформацію, що становить банківську таємницю) про державний банк з урахуванням положень цього Закону щодо банківської таємниці.
Наглядова рада державного банку в обов’язковому порядку утворює комітет з питань аудиту, комітет з питань ризиків та комітет з питань призначень та винагород посадовим особам. Комітети наглядової ради державного банку з питань ризиків та з питань призначень та винагород посадовим особам очолюють незалежні члени наглядової ради державного банку. Більшість членів зазначених комітетів мають становити незалежні члени наглядової ради державного банку. Комітет наглядової ради державного банку з питань аудиту складається виключно з незалежних членів наглядової ради державного банку. Наглядова рада державного банку може утворювати також інші комітети. Порядок утворення і діяльності комітетів наглядової ради державного банку визначається статутом державного банку, положенням про наглядову раду державного банку та положеннями про її комітети.
Повноваження члена наглядової ради державного банку можуть бути припинені достроково виключно з таких підстав:
1) невиконання стратегії та/або бізнес-плану розвитку державного банку, що підтверджується результатами щорічного оцінювання, яке проводиться в порядку, визначеному вищим органом;
2) повторне несхвалення вищим органом стратегії розвитку державного банку, затвердженої наглядовою радою державного банку;
3) встановлення факту невідповідності члена наглядової ради державного банку вимогам, встановленим частиною тринадцятою або чотирнадцятою цієї статті;
4) на вимогу не менше ніж п’яти членів наглядової ради державного банку або Національного банку України в разі, якщо член наглядової ради державного банку неналежним чином виконує свої посадові обов’язки або не відповідає кваліфікаційним вимогам;
( Пункт 4 частини тридцять третьої статті 7 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
5) подання членом наглядової ради державного банку особистої письмової заяви про припинення повноважень за власним бажанням, за умови, що така заява подається не пізніше ніж за два тижні до припинення повноважень;
6) подання членом наглядової ради державного банку особистої письмової заяви про припинення повноважень у зв’язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
7) набрання законної сили вироком або рішенням суду, яким члена наглядової ради державного банку засуджено до покарання, що виключає можливість виконання обов’язків члена наглядової ради;
8) набрання щодо члена наглядової ради державного банку законної сили судовим рішенням про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією;
9) смерть члена наглядової ради державного банку, визнання його недієздатним, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім або оголошення померлим;
10) запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації в державному банку або початок процедури ліквідації державного банку;
11) відкликання Президентом України представника держави у наглядовій раді державного банку, призначеного за поданням Президента України, відкликання Кабінетом Міністрів України представника держави у наглядовій раді державного банку, призначеного за поданням Кабінету Міністрів України, та відкликання профільним Комітетом Верховної Ради України, до предметів відання якого належать питання банківської діяльності, представника держави у наглядовій раді державного банку, призначеного за поданням профільного Комітету Верховної Ради України, до предметів відання якого належать питання банківської діяльності.
Рішення про дострокове припинення повноважень члена наглядової ради державного банку з підстав, передбачених пунктами 1-4 частини тридцять третьої цієї статті, приймається вищим органом, при цьому рішення про дострокове припинення повноважень з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини тридцять третьої цієї статті, приймається лише щодо всього складу наглядової ради державного банку. Повноваження члена наглядової ради державного банку достроково припиняються з підстав, передбачених пунктами 5-11 частини тридцять третьої цієї статті, з настанням відповідних обставин, без рішення вищого органу.
У разі дострокового припинення повноважень незалежного члена або всього складу наглядової ради державного банку конкурсна комісія зобов’язана протягом одного місяця визначити претендентів на заміщення вакантних посад незалежних членів наглядової ради державного банку із числа кандидатів, відібраних компанією з добору персоналу під час проведення попереднього конкурсу відповідно до частин шістнадцятої - двадцятої цієї статті. У разі неможливості визначити претендентів на заміщення вакантних посад незалежних членів наглядової ради державного банку із числа кандидатів, попередньо відібраних компанією з добору персоналу відповідно до частини двадцятої цієї статті, вищий орган зобов’язаний розпочати новий конкурсний відбір претендентів на посади незалежних членів наглядової ради державного банку відповідно до частин шістнадцятої - двадцятої цієї статті.
У разі дострокового припинення повноважень представника держави у наглядовій раді державного банку, призначеного за поданням Президента України, Кабінету Міністрів України або профільного Комітету Верховної Ради України, до предметів відання якого належать питання банківської діяльності, відповідний суб’єкт подання протягом одного місяця вносить подання на нового представника держави у наглядовій раді державного банку.
Вищий орган має право у будь-який час тимчасово відсторонити на строк не більше шести місяців члена наглядової ради державного банку від виконання його повноважень виключно з таких підстав:
1) на вимогу не менше ніж п’яти членів наглядової ради державного банку в разі якщо член наглядової ради неналежним чином виконує свої посадові обов’язки або в разі виникнення обґрунтованої підозри щодо невідповідності вимогам, встановленим частиною тринадцятою або чотирнадцятою цієї статті;
2) вручення члену наглядової ради державного банку повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення;
( Пункт 2 частини тридцять сьомої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020 )
3) на вимогу Президента України про відсторонення від виконання повноважень представника держави у наглядовій раді державного банку, призначеного за поданням Президента України, на вимогу Кабінету Міністрів України про відсторонення від виконання повноважень представника держави у наглядовій раді державного банку, призначеного за поданням Кабінету Міністрів України, або на вимогу профільного Комітету Верховної Ради України, до предметів відання якого належать питання банківської діяльності, про відсторонення від виконання повноважень представника держави у наглядовій раді державного банку, призначеного за поданням профільного Комітету Верховної Ради України, до предметів відання якого належать питання банківської діяльності.
Виконавчим органом державного банку, що здійснює поточне управління діяльністю державного банку, є правління державного банку. Голова та члени правління державного банку призначаються та звільняються з посади наглядовою радою державного банку за пропозицією комітету наглядової ради державного банку з питань призначень та винагород посадовим особам. Комітет наглядової ради державного банку з питань призначень та винагород посадовим особам визначає кандидатів на заміщення посад голови та членів правління державного банку за результатами конкурсного відбору, який проводиться в порядку, визначеному наглядовою радою державного банку. Конкурс на посаду голови або члена правління державного банку оголошується не менш як за три місяці до закінчення строку повноважень відповідно голови або члена правління державного банку. Строк повноважень голови та членів правління державного банку визначається статутом державного банку та не може перевищувати п’ять років із правом призначення на новий строк за результатами конкурсного відбору. Повноваження правління державного банку визначаються статутом державного банку. Порядок скликання і проведення засідань, голосування, прийняття і оформлення рішень правління державного банку визначається статутом державного банку та положенням про правління державного банку. Голова та члени правління державного банку повинні сумлінно виконувати покладені на них обов’язки, діяти в інтересах державного банку та уникати конфлікту інтересів. Голова та члени правління державного банку повинні відповідати кваліфікаційним вимогам.
( Частина тридцять восьма статті 7 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Суб’єкт управління державного банку зобов’язаний здійснювати моніторинг наявних або потенційних загроз національній безпеці України та у випадку їх виявлення вживати заходів для нейтралізації їх впливу на діяльність банку. Перелік конкретних заходів визначається суб’єктом управління або за його рішенням керівником банку з урахуванням його повноважень та може включати, зокрема, визначення виключним місцем виконання обов’язків керівника, заступників керівника, членів колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу), членів наглядової ради, інших посадових осіб державного банку адресу місцезнаходження такого банку та встановлення особливого режиму роботи зазначених осіб. У випадку прийняття рішення про визначення відповідних заходів зазначені особи зобов’язані невідкладно прибути за адресою місцезнаходження такого банку для виконання повноважень.
( Статтю 7 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2182-IX від 01.04.2022 - діє на період дії правового режиму воєнного стану )
Порушення керівником, заступниками керівника, членами колегіального виконавчого органу (особою, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу), членами наглядової ради, іншими посадовими особами державного банку положень частини тридцять дев’ятої цієї статті є підставою для дострокового припинення повноважень (звільнення) таких посадових осіб, та розірвання контракту (цивільно-правового договору) з такими особами незалежно від строку дії такого контракту (цивільно-правового договору) та без виплат відповідних компенсаційних платежів (у випадку якщо такі платежі передбачені укладеними контрактами (цивільно-правовими договорами) або колективним договором, що діє у державному банку).
( Статтю 7 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2182-IX від 01.04.2022 - діє на період дії правового режиму воєнного стану )
Національний банк України погоджує на посади голову та членів правління державного банку відповідно до статті 42 цього Закону. Голова правління державного банку вступає на посаду після його погодження Національним банком України.
( Статтю 7 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
Фінансова звітність державного банку підлягає обов’язковій перевірці аудиторською фірмою відповідно до положень статті 70 цього Закону.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, має право отримувати будь-яку інформацію про фінансово-господарську діяльність державного банку, у тому числі інформацію, що становить банківську таємницю, необхідну для здійснення моніторингу діяльності державного банку та стану виконання стратегії розвитку державного банку.
Між державним банком та Кабінетом Міністрів України може укладатися рамкова угода про взаємодію, якою врегульовуються питання взаємодії між державним банком, Кабінетом Міністрів України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Від імені державного банку рамкову угоду про взаємодію підписують голова наглядової ради державного банку та голова правління державного банку. Рамкова угода про взаємодію підлягає опублікуванню на офіційних веб-сайтах державного банку та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Державний банк не повинен надавати необґрунтовані переваги окремим клієнтам або вчиняти правочини з клієнтами на умовах, що не є поточними ринковими умовами.
На державний банк не поширюється обов’язок складати і виконувати річний фінансовий план відповідно до Господарського кодексу України.
У разі набуття державою права власності на 100 відсотків акцій банку положення цієї статті починають застосовуватися до такого банку через один рік після набуття державою права власності на 100 відсотків акцій банку. Члени наглядової ради такого банку, обрані до початку застосування до нього положень цієї статті, здійснюють свої повноваження протягом строку, на який вони були обрані, якщо їх повноваження не були припинені відповідно до закону, але не більше трьох років з моменту призначення.
У разі часткового або повного відчуження державою належних їй акцій державного банку такий банк втрачає статус державного на наступний день після такого відчуження. З дня втрати банком статусу державного положення цієї статті не застосовуються до такого банку, при цьому статут та внутрішні положення такого банку застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, іншим законам України та нормативно-правовим актам Національного банку України. Акціонери зобов’язані привести статут та діяльність банку, що втратив статус державного, у відповідність з вимогами цього Закону, інших законів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Наглядова рада банку, що втратив статус державного, зобов’язана протягом одного місяця з дня втрати банком статусу державного скликати загальні збори акціонерів з метою приведення статуту та діяльності банку у відповідність з вимогами цього Закону, інших законів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Наглядова рада та правління банку, що втратив статус державного, продовжують здійснювати свої повноваження до припинення їх повноважень у встановленому законом порядку.
( Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законами № 532-V від 22.12.2006, № 3024-VI від 15.02.2011, № 4452-VI від 23.02.2012, № 5248-VI від 18.09.2012, № 5463-VI від 16.10.2012, № 1507-VII від 17.06.2014; в редакції Закону № 2491-VIII від 05.07.2018 )
Стаття 8. Кооперативні банкиКооперативний банк створюється в порядку, передбаченому цим Законом. Законодавство про кооперацію поширюється на кооперативні банки в частині, що не суперечить цьому Закону.
Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.
Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімальної необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації.
Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.
До функцій центрального кооперативного банку, крім передбачених цим Законом, належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.
Органами управління кооперативних банків є загальні збори учасників (пайовиків), рада банку та правління банку. Органи управління кооперативного банку утворюються та здійснюють свої повноваження відповідно до цього Закону.
( Частина шоста статті 8 в редакції Закону № 2465-IX від 27.07.2022 )
Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї. Рівень мінімального розміру статутного капіталу кооперативного банку встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону.
Кожний учасник кооперативного банку незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку (паю) має право одного голосу.
Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.
Обмеження, встановлені цим Законом для операцій банку з пов'язаними особами, не поширюються на операції кооперативного банку.
Стаття 9. Банківський нагляд на консолідованій основіБанківський нагляд на консолідованій основі - це нагляд, що здійснюється Національним банком України за банківською групою з метою забезпечення стабільності банківської системи та обмеження ризиків, на які наражається банк внаслідок участі в банківській групі, шляхом регулювання, моніторингу та контролю ризиків банківської групи у визначеному Національним банком України порядку.
Національний банк України з метою здійснення нагляду на консолідованій основі має право визначати в межах банківської групи підгрупи, що складаються принаймні з двох учасників банківської групи, та здійснювати за ними нагляд на субконсолідованій основі.
Критерії визначення таких підгруп встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.
Банківська група, підгрупи банківської групи, учасники банківської групи зобов’язані дотримуватися вимог, встановлених Національним банком України відповідно до цього Закону.
Національний банк України має право визначати умови, за яких на учасника банківської групи не поширюються вимоги, встановлені Національним банком України відповідно до цього Закону, у тому числі щодо врахування звітності учасників банківської групи під час складання консолідованої/субконсолідованої звітності, розрахунку нормативів банківської групи/підгрупи банківської групи, враховуючи, зокрема, розмір активів учасників банківської групи, співвідношення їхніх активів до консолідованих активів банківської групи, характер їхньої діяльності та взаємовідносин з іншими учасниками банківської групи.
Національний банк України має право встановлювати вимоги до банківської групи та/або підгруп банківської групи на консолідованій та субконсолідованій основі щодо:
1) організації ефективної системи корпоративного управління;
2) організації комплексної, адекватної та ефективної системи внутрішнього контролю, що включає систему управління ризиками та внутрішній аудит;
3) наявності облікових процедур, інформаційних систем, необхідних для забезпечення виконання вимог на консолідованій основі;
4) складання та порядку подання консолідованої та субконсолідованої звітності;
5) достатності капіталу:
мінімальні вимоги щодо достатності основного капіталу 1 рівня, капіталу 1 рівня, регулятивного капіталу;
підвищені вимоги щодо достатності основного капіталу 1 рівня, капіталу 1 рівня, регулятивного капіталу згідно з частиною двадцять п’ятою цієї статті;
вимоги щодо комбінованого буфера капіталу;
вимоги щодо достатності внутрішнього капіталу;
6) достатності ліквідності:
мінімальні значення нормативів ліквідності;
підвищені значення нормативів ліквідності згідно з частиною двадцять п’ятою цієї статті;
вимоги щодо достатності внутрішньої ліквідності;
7) економічних нормативів кредитного ризику, інвестування;
8) лімітів та обмежень стосовно певних видів діяльності, у тому числі щодо діяльності на території інших держав;
9) порядку подання необхідної звітності та інформації;
10) розроблення планів підтримання достатності капіталу та достатності ліквідності, безперервної діяльності, фінансування у кризових ситуаціях, відновлення діяльності.
Національний банк України визначає для банківської групи та/або підгруп банківської групи:
1) порядок розрахунку основного капіталу 1 рівня, капіталу 1 рівня, регулятивного капіталу та їх достатності;
2) вимоги щодо оцінки достатності внутрішнього капіталу та внутрішньої ліквідності;
3) вимоги щодо формування та порядку розрахунку буферів капіталу/комбінованого буфера капіталу, значення буферів капіталу.
Національний банк України має право встановлювати для банківської групи та/або підгруп банківської групи коефіцієнт левериджу, визначати його значення та порядок розрахунку.
Юридична або фізична особа, яка має намір стати контролером банківської групи, через визначену нею уповноважену особу зобов’язана повідомити про це Національний банк України та надати Національному банку України відомості про таку банківську групу, у тому числі структуру власності банківської групи та види діяльності її учасників, у порядку, встановленому Національним банком України.
У разі виявлення банківської групи, яка не ідентифікована контролером банківської групи або ідентифікована ним не в повному складі, Національний банк України у визначеному ним порядку ідентифікує таку банківську групу та приймає рішення про визнання банківської групи або про визнання зміни структури власності банківської групи.
Національний банк України має право вимагати від контролера банку, банківської групи, учасників банківської групи, інших юридичних та фізичних осіб подання інформації та копій документів, необхідних для ідентифікації банківської групи. Контролер банку, банківської групи, учасники банківської групи, інші юридичні та фізичні особи зобов’язані надати Національному банку України на його письмову вимогу та в установлений ним строк відповідну інформацію та копії документів.
Небанківські фінансові установи, які є учасниками банківської групи, підлягають нагляду з боку Національного банку України в межах нагляду на консолідованій та субконсолідованій основі відповідно до цього Закону.
Керівник банківської холдингової компанії, його заступники, члени виконавчого органу, члени наглядової ради, головний бухгалтер повинні відповідати вимогам до керівників банків, установленим цим Законом.
Банківська група зобов’язана визначити серед учасників банківської групи відповідальну особу банківської групи - банк, спроможний забезпечити виконання вимог, установлених Національним банком України до банківської групи, та погодити її з Національним банком України. У банківській групі, до складу якої входить материнський банк, відповідальною особою є цей материнський банк.
Погодження Національним банком України відповідальної особи банківської групи здійснюється в порядку, визначеному Національним банком України.
До погодження Національним банком України відповідальної особи банківської групи або в разі, якщо за висновком Національного банку України відповідальна особа, визначена банківською групою, не спроможна забезпечити виконання функцій відповідальної особи, відповідальною особою є банк - учасник банківської групи з найбільшим значенням активів за останній звітний період (квартал).
Учасник банківської групи не пізніше 10 робочих днів після зміни своєї структури власності та/або видів діяльності зобов’язаний повідомити про це відповідальну особу банківської групи.
Відповідальна особа банківської групи зобов’язана повідомити Національний банк України про зміну структури власності банківської групи та/або видів діяльності її учасників не пізніше 30 календарних днів після настання таких змін.
Національний банк України має право вимагати від відповідальної особи банківської групи інформацію щодо учасників банківської групи, необхідну для здійснення банківського нагляду на консолідованій основі. Відповідальна особа банківської групи зобов’язана надавати Національному банку України на його вимогу та в установлений ним строк відповідну інформацію.
Відповідальна особа банківської групи зобов’язана забезпечити дотримання банківською групою та підгрупами банківської групи вимог, установлених Національним банком України відповідно до цього Закону.
Відповідальна особа банківської групи складає консолідовану/ субконсолідовану звітність на основі звітності учасників банківської групи/підгруп банківської групи у порядку, визначеному Національним банком України.
Учасники банківської групи зобов’язані подавати відповідальній особі банківської групи звіти, інформацію та документи, необхідні для підготовки консолідованих звітів, та забезпечувати виконання вимог щодо нагляду на консолідованій основі.
Загальна сума прямої та/або опосередкованої участі учасників банківської групи у статутному капіталі юридичної особи, що не є фінансовою установою, не повинна перевищувати 15 відсотків регулятивного капіталу банківської групи.
Загальна сума прямої та/або опосередкованої участі учасників банківської групи у статутному капіталі всіх юридичних осіб, які не є фінансовими установами, не повинна перевищувати 60 відсотків регулятивного капіталу банківської групи.
Національний банк України за результатами оцінки банківської групи, проведеної ним під час нагляду на консолідованій основі в порядку та спосіб, визначені Національним банком України, має право:
1) встановлювати підвищені вимоги щодо достатності капіталу та підвищені значення економічних нормативів;
2) вимагати від відповідальної особи банківської групи, її керівників, контролера банківської групи вжиття заходів, спрямованих на усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України, підтримання на достатньому рівні капіталу та ліквідності для покриття усіх суттєвих ризиків банківської групи та/або підгруп банківської групи, поліпшення якості корпоративного управління, системи внутрішнього контролю, у тому числі системи управління ризиками.
Національний банк України здійснює контроль за операціями між учасниками банківської групи, а також за операціями між учасниками банківської групи та пов’язаними з ними особами.
Відповідальна особа банківської групи зобов’язана забезпечити проведення щорічної аудиторської перевірки річної консолідованої фінансової звітності банківської групи аудиторською фірмою та подати результати такої перевірки до Національного банку України в установленому ним порядку. Вимоги щодо проведення щорічної аудиторської перевірки учасниками банківської групи визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.
Національний банк України має право вимагати від відповідальної особи банківської групи розширення предмета аудиторської перевірки в порядку та обсягах, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.
Відповідальна особа банківської групи має право укладати договори на проведення щорічної аудиторської перевірки річної консолідованої фінансової звітності банківської групи з однією аудиторською фірмою не більше ніж сім років поспіль.
Аудиторська фірма (аудитор), що здійснює аудиторську перевірку річної фінансової звітності учасника банківської групи, річної консолідованої фінансової звітності банківської групи та/або надає інші аудиторські послуги, зобов’язана (зобов’язаний) письмово повідомити Національний банк України про виявлені під час проведення аудиторської перевірки та/або надання інших аудиторських послуг порушення банківського законодавства, а також про будь-які події чи факти, що можуть становити суттєву загрозу безпеці та надійності учасника банківської групи або всієї банківської групи, про сумніви щодо їх можливості продовжувати діяльність на безперервній основі не пізніше наступного дня після їх виявлення.
Аудиторська фірма (аудитор) на вимогу Національного банку України зобов’язана (зобов’язаний) надати Національному банку України робочі документи з питань аудиту річної фінансової звітності учасника банківської групи, річної консолідованої фінансової звітності банківської групи.
( Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2522-VI від 09.09.2010, № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 3394-VI від 19.05.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1587-VII від 04.07.2014; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
( Статтю 10 виключено на підставі Закону № 3394-VI від 19.05.2011 )
( Статтю 11 виключено на підставі Закону № 3394-VI від 19.05.2011 )
( Статтю 12 виключено на підставі Закону № 3394-VI від 19.05.2011 )
Стаття 13. Банківські спілки та асоціаціїЗ метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові спілки чи асоціації.
Банківські спілки та асоціації не мають права займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку.
Асоціація (спілка) банків є договірним об'єднанням банків і не має права втручатися у діяльність банків - членів асоціації (спілки).
Розділ II
СТВОРЕННЯ, ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ, ЛІЦЕНЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТА РЕОРГАНІЗАЦІЯ БАНКІВ
Глава 2
СТВОРЕННЯ БАНКІВ
Стаття 14. Учасники банківУчасниками банку можуть бути учасники цивільних відносин. Держава Україна може бути учасником банку в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів.
( Частина перша статті 14 в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017 )
Засновники банку та власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий/майновий стан.
( Частина друга статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2210-VIII від 16.11.2017; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Вимоги щодо ділової репутації та фінансового/майнового стану засновників банку, власників істотної участі в банку та осіб, які набувають або збільшують істотну участь у банку, встановлюються Національним банком України.
( Частина третя статті 14 в редакції Законів № 3024-VI від 15.02.2011, № 2210-VIII від 16.11.2017 )
Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, громадські об’єднання, політичні партії, релігійні та благодійні організації.
( Частина четверта статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3024-VI від 15.02.2011, № 5080-VI від 05.07.2012, № 2210-VIII від 16.11.2017 )
Інститути спільного інвестування можуть бути засновниками банку та власниками істотної участі у банку лише за умови, що такий інститут спільного інвестування є корпоративним інвестиційним фондом та більш як 75 відсотків акцій такого фонду і більш як 75 відсотків акцій (часток) компанії з управління активами такого фонду прямо та/або опосередковано належать одній особі або групі асоційованих осіб.
( Статтю 14 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 5080-VI від 05.07.2012; в редакції Законів № 629-VIII від 16.07.2015, № 2210-VIII від 16.11.2017 )
Стаття 15. Найменування банкуБанк має повне найменування українською та іноземною мовою (іноземними мовами), а також може мати скорочене найменування українською та іноземною мовою (іноземними мовами). Найменування банку має містити слово "банк", а також вказівку на організаційно-правову форму банку.
( Частина перша статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
Банк може мати печатку зі своїм повним найменуванням.
( Частина друга статті 15 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Слово "банк" та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та законодавства України.
Не дозволяється використовувати для найменування банку назву, яка повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в оману щодо видів діяльності, які здійснює банк. Вживання у найменуванні банку слів "Україна", "центральний", "національний" та похідних від них можливе лише за згодою Національного банку України. Додавати до свого найменування слово "державний", використовувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України має право лише державний банк.
( Частина четверта статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2491-VIII від 05.07.2018 )
Національний банк України має право відмовити у використанні банком запропонованого найменування за наведених у цій статті підстав.
Відокремлений підрозділ банку використовує найменування лише того банку, відокремленим підрозділом якого він є. До назви відокремленого підрозділу банку може додаватися найменування місцезнаходження цього відокремленого підрозділу.
( Частина шоста статті 15 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
Стаття 16. Статут банкуСтатут банку повинен відповідати вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про акціонерні товариства", цього Закону та інших законів України.
( Частина перша статті 16 в редакції Законів № 3024-VI від 15.02.2011, № 1587-IX від 30.06.2021 )
Статут банку обов'язково має містити таку інформацію про банк:
( Абзац перший частини другої статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
1) найменування банку, у тому числі скорочене (за наявності);
( Пункт 1 частини другої статті 16 в редакції Законів № 3024-VI від 15.02.2011, № 1587-IX від 30.06.2021 )
2) його місцезнаходження;
3) організаційно-правову форму;
4) види діяльності, які має намір здійснювати банк;
5) розмір, порядок формування статутного капіталу банку, види акцій банку, їх номінальна вартість та загальна кількість;
( Пункт 5 частини другої статті 16 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
6) структуру управління банком, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття рішень;
7) порядок реорганізації та ліквідації банку відповідно до глав 5 та 16 цього Закону;
8) порядок внесення змін до статуту банку;
( Пункт 8 частини другої статті 16 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
9) розмір та порядок утворення резервів та інших загальних фондів банку;
10) порядок розподілу прибутків та покриття збитків;
11) положення про аудиторську перевірку банку;
12) положення про внутрішній аудит банку.
( Пункт 12 частини другої статті 16 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Банк має право подати проект статуту банку до Національного банку України для отримання висновку щодо відповідності проекту статуту вимогам законодавства України. Національний банк України розглядає проект статуту банку в порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України.
( Статтю 16 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
Зміни до статуту банку підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
( Частина статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
Банк подає до Національного банку України документи для погодження змін до статуту банку, пов’язаних із збільшенням статутного капіталу, виключно після повної сплати учасниками внесків до статутного капіталу.
( Частина статті 16 в редакції Законів № 3024-VI від 15.02.2011, № 1587-IX від 30.06.2021 )
Банк подає документи для погодження змін до статуту банку, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу, виключно після повної сплати учасниками внесків до статутного капіталу.
( Частина статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
Перелік документів та порядок погодження змін до статуту банку встановлюються Національним банком України.
( Частина статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
Національний банк України приймає рішення про погодження змін до статуту банку або про відмову в їх погодженні не пізніше місячного строку з дня подання повного пакета документів.
( Частина статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
Національний банк України в установленому ним порядку вносить відповідний запис до Державного реєстру банків після проведення державної реєстрації змін до установчих документів.
( Частина статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
( Слова та цифру "Глава 3 Державна реєстрація та ліцензування банків" виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Стаття 17. Створення та державна реєстрація юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність
( Назва статті 17 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, створюється у порядку, визначеному законодавством України, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
( Частина перша статті 17 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, подає документи для проведення її державної реєстрації виключно після погодження Національним банком України статуту цієї юридичної особи.
( Частина друга статті 17 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Особа, уповноважена засновником (засновниками) юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для погодження статуту цієї юридичної особи подає до Національного банку України разом із заявою про погодження статуту такі документи:
( Абзац перший частини третьої статті 17 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
1) протоколи зборів засновників та установчих зборів, договір про створення банку або рішення про створення державного банку;
2) статут банку;
3) копії документів, визначених Національним банком України, необхідних для ідентифікації самого засновника та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку;
4) документи, визначені Національним банком України, що містять інформацію про:
відповідність ділової репутації засновника, а для засновника - юридичної особи - також і членів виконавчого органу та/або наглядової ради та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю в юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, установленим Національним банком України вимогам;
відповідність фінансового стану засновника - юридичної особи, майнового стану засновника - фізичної особи, а також фінансового/майнового стану всіх осіб, які здійснюватимуть опосередковане володіння істотною участю в юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, установленим Національним банком України вимогам;
наявність у засновника (засновників) достатньої кількості власних коштів для здійснення заявленого внеску до статутного капіталу, джерела походження таких коштів;
( Пункт 4 частини третьої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1702-VII від 14.10.2014; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
5) документи, що засвідчують повну сплату засновниками внесків до статутного капіталу;
6) відомості про структуру власності самої юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, та засновника, що набуває істотної участі в ній, відповідно до вимог Національного банку України;
7) відомості за формою, встановленою Національним банком України, про асоційованих осіб засновника - фізичної особи;
8) відомості за формою, встановленою Національним банком України, про юридичних осіб, у яких засновник - фізична особа є керівником та/або контролером;
8-1) відомості за формою, встановленою Національним банком України, про пов’язаних із банком осіб, що відповідають ознакам, передбаченим частиною першою статті 52 цього Закону;
( Частину третю статті 17 доповнено пунктом 8-1 згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015 )
9) копію тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;
10) висновок (попередній висновок) Антимонопольного комітету України стосовно концентрації та/або дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законодавством України;
( Пункт 10 частини третьої статті 17 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
11) копію платіжного документа про внесення плати за погодження статуту банку, розмір якої встановлюється Національним банком України.
Особа, уповноважена засновником (засновниками) юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для погодження статуту цієї юридичної особи додатково подає до Національного банку України встановлені частиною другою статті 34-1 цього Закону документи щодо засновників - іноземних юридичних осіб та встановлені частиною третьою статті 34-1 цього Закону документи щодо засновників - фізичних осіб - іноземців.
( Частина четверта статті 17 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Особа, уповноважена засновником (засновниками) юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для погодження набуття істотної участі в цій юридичній особі зобов’язана подати до Національного банку України встановлений частинами першою - третьою статті 34-1 цього Закону пакет документів щодо засновників - власників істотної участі в цій юридичній особі та щодо осіб, які мають намір опосередковано володіти істотною участю в такій юридичній особі.
( Статтю 17 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
Національний банк України приймає рішення про погодження статуту або про відмову в погодженні статуту не пізніше тримісячного строку з дня подання повного пакета документів, визначених цим Законом. Національний банк України одночасно з розглядом питання про погодження статуту розглядає питання про погодження або заборону набуття істотної участі в юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, відповідно до статей 34, 34- 1 цього Закону. Погодження набуття істотної участі в юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, є умовою для погодження Національним банком України статуту цієї юридичної особи.
( Частина шоста статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
Національний банк України має право вимагати, а засновник (засновники) юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, а також особи, які набудуть істотну участь у цій юридичній особі після її державної реєстрації, інші особи, які мали або мають правовідносини з особою, якої стосується запит, зобов’язані надати Національному банку України додаткову інформацію, документи та пояснення, необхідні для уточнення/перевірки наданих відповідно до вимог цієї статті документів/інформації та/або для підтвердження виконання встановлених законодавством України вимог.
( Статтю 17 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
Національний банк України має право вимагати від заявника виправлення недоліків у поданих документах.
Засновник (засновники) юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, а також особи, які набудуть істотну участь у цій юридичній особі після її державної реєстрації, зобов’язані надати Національному банку України документи, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України, що підтверджують відповідність їх фінансового/майнового стану та ділової репутації встановленим законодавством України вимогам.
( Статтю 17 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
Засновнику (засновникам) юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, забороняється відчужувати та обтяжувати зобов’язаннями належні йому (їм) акції (паї) такої юридичної особи, а власникам опосередкованої істотної участі в такій юридичній особі забороняється відчужувати належну їм участь у ній до видачі цій юридичній особі банківської ліцензії. Правочин, вчинений з порушенням цієї заборони, є нікчемним. Національний банк України письмово інформує юридичну особу, яка має намір здійснювати банківську діяльність, сторони за таким правочином, депозитарні установи, які обслуговують рахунки в цінних паперах сторін за таким правочином, та Центральний депозитарій цінних паперів про нікчемність такого правочину, а також розміщує відповідну інформацію на сторінках офіційного Інтернет-представництва Національного банку України не пізніше наступного робочого дня після дня, коли йому стало відомо про вчинення такого правочину.
( Частина десята статті 17 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
( Частину одинадцяту статті 17 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Забороняється здійснювати банківську діяльність без банківської ліцензії.
( Частина дванадцята статті 17 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.
( Частина тринадцята статті 17 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Стаття 18. Підстави для відмови в погодженні статуту юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльністьНаціональний банк України має право відмовити юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у погодженні статуту, у разі якщо:
1) подано неповний пакет документів, необхідних для погодження статуту;
2) документи містять недостовірну інформацію;
3) документи не відповідають вимогам та/або містять інформацію/відомості, що свідчать про порушення законів України чи нормативно-правових актів Національного банку України;
4) ділова репутація засновника, а для засновника - юридичної особи і членів її виконавчого органу та/або наглядової ради, та/або хоча б однієї особи, через яку здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю в юридичній особі, що має намір здійснювати банківську діяльність, не відповідає вимогам, встановленим Національним банком України;
5) фінансовий стан засновника - юридичної особи та/або майновий стан засновника - фізичної особи, та/або фінансовий/майновий стан хоча б однієї особи, через яку здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю в юридичній особі, що має намір здійснювати банківську діяльність, не відповідає вимогам, встановленим Національним банком України;
6) засновник не мав власних коштів для здійснення заявленого внеску до статутного капіталу та/або джерела походження таких коштів є непідтвердженими;
7) структура власності самої юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, та/або особи, що набуває істотну участь у такій юридичній особі, не відповідає вимогам щодо її прозорості, встановленим Національним банком України;
8) сплачений статутний капітал юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, не відповідає вимогам щодо мінімального розміру статутного капіталу, встановленим статтею 31 цього Закону;
9) хоча б одній особі, яка набуде істотну участь у юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, після її державної реєстрації заборонено набуття істотної участі відповідно до статей 34, 34- 1 цього Закону.
Національний банк України не має права відмовити юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у погодженні статуту з інших підстав, крім зазначених у цій статті.
( Стаття 18 в редакції Законів № 3024-VI від 15.02.2011, № 1587-IX від 30.06.2021 )
Стаття 19. Банківська ліцензіяЮридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов'язана протягом року з дня державної реєстрації подати Національному банку України в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України, документи для отримання банківської ліцензії.
Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для отримання банківської ліцензії подає Національному банку України разом із заявою про видачу банківської ліцензії такі документи:
( Пункт 1 частини другої статті 19 виключено на підставі Закону № 5410-VI від 02.10.2012 )
( Пункт 1 частини другої статті 19 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
3) копії зареєстрованого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій та свідоцтва про реєстрацію випуску акцій (для банку, що створюється у формі акціонерного товариства);
( Пункт 3 частини другої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5463-VI від 16.10.2012, № 2210-VIII від 16.11.2017 )
( Зміни до пункту 3 частини другої статті 19 див. в Законі № 5042-VI від 04.07.2012 )
4) відомості про кількісний склад наглядової ради, правління;
( Пункт 4 частини другої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2210-VIII від 16.11.2017; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
5) відомості та документи, визначені Національним банком України, що доводять:
наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління, у тому числі голови правління;
відповідність керівників банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту, головної посадової особи банку, відповідальної за управління ризиками, - головного ризик-менеджера, головної посадової особи банку, відповідальної за здійснення контролю за дотриманням норм (комплаєнс), - головного комплаєнс-менеджера кваліфікаційним вимогам;
відповідність наглядової ради та правління банку вимогам щодо колективної придатності, встановленим Національним банком України;
наявність банківського обладнання, комп’ютерної техніки, інформаційних систем та інших інформаційних ресурсів, необхідних для досягнення цілей банку, приміщень, що відповідають вимогам, установленим Національним банком України, організаційної структури та відповідних спеціалістів, необхідних для забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг, а також забезпечення здійснення внутрішнього контролю, у тому числі управління ризиками;
( Пункт 5 частини другої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2210-VIII від 16.11.2017; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
6) копії внутрішніх положень банку, що регламентують надання банківських та інших фінансових послуг, визначають порядок здійснення внутрішнього контролю та процедуру управління ризиками;
7) стратегію банку та бізнес-план на три роки, складені згідно з вимогами, встановленими Національним банком України;
( Пункт 7 частини другої статті 19 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
8) копію платіжного документа про внесення плати за видачу банківської ліцензії, розмір якої встановлюється Національним банком України.
Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов'язана подати Національному банку України для отримання банківської ліцензії одночасно всі документи та інформацію, визначені цим Законом.
Національний банк України має право вимагати, а засновник (засновники) юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, власники істотної участі в ній, інші особи, які мали або мають правовідносини з особою, якої стосується запит, зобов’язані надати Національному банку України додаткову інформацію, документи та пояснення, що є необхідними для уточнення/перевірки наданих відповідно до вимог цієї статті документів/інформації та/або для підтвердження виконання встановлених законодавством України вимог.
( Статтю 19 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов’язана повідомляти Національний банк України в установленому ним порядку про будь-які суттєві зміни в інформації та/або документах, поданих нею до Національного банку України з метою отримання банківської ліцензії.
( Статтю 19 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов’язана забезпечити особам з інвалідністю та іншим маломобільним групам населення доступність банківських та інших фінансових послуг, у тому числі доступ до приміщень, у яких здійснюється обслуговування клієнтів банку.
( Статтю 19 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
Національний банк України приймає рішення про надання банківської ліцензії чи про відмову в її наданні протягом трьох місяців з дня отримання повного пакета документів, визначених цим Законом.
( Частина сьома статті 19 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Національний банк України протягом двох робочих днів з дня прийняття рішення про видачу банківської ліцензії:
вносить відповідний запис до Державного реєстру банків;
надає банку витяг з Державного реєстру банків про видачу банківської ліцензії.
( Частина восьма статті 19 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності після видачі їй банківської ліцензії.
( Частина дев'ята статті 19 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Національний банк України розміщує інформацію про видані банківські ліцензії на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку України у визначеному ним порядку.
( Частина статті 19 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Керівники банку, головний ризик-менеджер, головний комплаєнс-менеджер, керівник підрозділу внутрішнього аудиту та особи, які мають істотну участь у банку, зобов’язані протягом усього часу, упродовж якого вони зберігають свій статус або мають істотну участь у банку, відповідати вимогам цього Закону, інших законів України та нормативно-правових актів Національного банку України.
( Стаття 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 639-VI від 31.10.2008; в редакції Законів № 3024-VI від 15.02.2011, № 1587-IX від 30.06.2021 )
Стаття 19-1. Підстави для відмови у видачі банківської ліцензіїНаціональний банк України має право відмовити у видачі банківської ліцензії юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у разі якщо:
1) подано неповний пакет документів, необхідних для видачі банківської ліцензії;
2) документи, подані для видачі банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію;
3) документи, подані для видачі банківської ліцензії, не відповідають вимогам законів України та нормативно-правових актів Національного банку України;
4) юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, звернулася із заявою про видачу банківської ліцензії після спливу річного терміну з дня її державної реєстрації;
5) хоча б один із керівників юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, та/або її головний ризик-менеджер, та/або її головний комплаєнс-менеджер, та/або керівник її підрозділу внутрішнього аудиту не відповідає кваліфікаційним вимогам;
( Пункт 5 частини першої статті 19-1 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
5-1) організація корпоративного управління, системи внутрішнього контролю, у тому числі системи управління ризиками, юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, не відповідає обсягам та складності видів діяльності, які ця юридична особа має намір здійснювати як банк згідно зі стратегією та/або бізнес-планом;
( Частину першу статті 19-1 доповнено пунктом 5-1 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
6) не призначені як мінімум три члени правління, у тому числі голова правління;
( Пункт 6 частини першої статті 19-1 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
7) відсутні банківське обладнання, комп’ютерна техніка, інформаційні системи та інші інформаційні ресурси, приміщення, що відповідають вимогам, установленим Національним банком України;
( Пункт 7 частини першої статті 19-1 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
8) відсутні організаційна структура та/або спеціалісти, необхідні для забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг, а також для забезпечення здійснення внутрішнього контролю, у тому числі управління ризиками, відповідно до вимог законодавства;
( Частину першу статті 19-1 доповнено пунктом 8 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
9) структура управління, у тому числі організаційна, та здійснення операційної діяльності юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, або банківської групи, до складу якої входитиме така юридична особа, може перешкоджати ефективному здійсненню нагляду Національним банком України;
( Частину першу статті 19-1 доповнено пунктом 9 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
10) стратегія банку, бізнес-план, фінансові показники, зокрема рівень достатності капіталу, не обґрунтовані та/або не реалістичні (зокрема, складені на підставі нереалістичних даних і включають припущення та можливі прогнози, які неможливо підтвердити розрахунками), та/або свідчать про те, що юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, не зможе здійснювати таку діяльність відповідно до вимог законодавства України.
( Частину першу статті 19-1 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
Національний банк України має право відмовити у видачі банківської ліцензії юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у разі невиконання її засновником (засновниками) та/або власниками істотної участі вимог частини десятої статті 17 цього Закону.
( Частина друга статті 19-1 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Національний банк України зобов'язаний звернутися до суду з позовом про припинення юридичної особи у разі невиконання юридичною особою, яка має намір здійснювати банківську діяльність, протягом року з дня державної реєстрації вимог частини першої статті 19 цього Закону.
( Закон доповнено статтею 19-1 згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011 )
( Статтю 20 виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012 )
( Статтю 21 виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
( Статтю 22 виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
Глава 4
ВІДОКРЕМЛЕНІ ПІДРОЗДІЛИ БАНКУ
( Назва глави 4 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
Стаття 23. Порядок відкриття відокремлених підрозділів банку на території УкраїниБанк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України.
( Частина перша статті 23 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Банк зобов’язаний забезпечити відповідність діяльності відокремленого підрозділу вимогам законів України та нормативно-правових актів Національного банку України.
( Статтю 23 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
Банк зобов’язаний повідомити Національний банк України про відкриття відокремленого підрозділу та про зміни в діяльності відокремленого підрозділу банку у визначених Національним банком України випадках.
( Частина третя статті 23 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Національний банк України включає відомості про відокремлені підрозділи банку та про зміни в їх діяльності до Державного реєстру банків на підставі повідомлення банку.
( Частина четверта статті 23 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Відокремлений підрозділ банку має право розпочати свою діяльність через 10 днів після повідомлення банком Національного банку України про відкриття такого відокремленого підрозділу.
Вимоги до повідомлення банку про відкриття відокремленого підрозділу та про зміни в діяльності відокремленого підрозділу, порядок включення відомостей про відокремлені підрозділи банку та зміни в їх діяльності до Державного реєстру банків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.
( Частина шоста статті 23 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Національний банк України має право прийняти рішення про припинення здійснення відокремленим підрозділом банку операцій на користь або за дорученням клієнтів, якщо інформація про відкриття банком свого відокремленого підрозділу містить неправдиві відомості чи діяльність такого відокремленого підрозділу не відповідає вимогам цього Закону та нормативно-правовим актам Національного банку України.
( Частину восьму статті 23 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
( Частину дев'яту статті 23 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
( Частину десяту статті 23 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
( Стаття 23 в редакції Законів № 358-V від 16.11.2006, № 3024-VI від 15.02.2011 )
Стаття 24. Порядок відкриття філій та представництв іноземних банків в Україні1. Іноземні банки мають право відкривати філії та представництва в Україні.
2. Іноземний банк має право на відкриття філії в Україні за таких умов:
1) до держави, в якій зареєстровано іноземний банк, відсутні суттєві застереження з боку відповідних міжнародних органів щодо виконання нею міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму;
2) банківський нагляд у державі, в якій зареєстровано іноземний банк, з урахуванням отриманої Національним банком України інформації в цілому відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду, у тому числі в частині забезпечення ефективного нагляду на консолідованій основі;
3) законодавство держави, в якій зареєстровано іноземний банк, за оцінкою Національного банку України, здійсненою в установленому ним порядку, не містить положень, які можуть перешкоджати/обмежувати взаємодію між Національним банком України та наглядовими/контролюючими органами такої держави та/або перешкоджати Національному банку України у здійсненні ним наглядових повноважень щодо такої філії іноземного банку;
4) мінімальний розмір приписного капіталу філії на момент її акредитації є не меншим 120 мільйонів гривень;
5) наявність письмового зобов’язання іноземного банку про безумовне виконання ним зобов’язань, які виникли у зв’язку з діяльністю його філії на території України.
3. Національний банк України здійснює акредитацію філій та представництв іноземних банків на території України в порядку та на умовах, визначених цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.
4. Державна реєстрація філії, представництва іноземного банку проводиться відповідно до законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
5. Державна реєстрація філії, представництва іноземного банку проводиться після акредитації такої філії, представництва Національним банком України.
6. Для акредитації філії іноземного банку подаються:
1) клопотання іноземного банку про відкриття філії із зазначенням її місцезнаходження на території України;
2) документ, що підтверджує державну реєстрацію іноземного банку в державі його походження;
3) рішення уповноваженого органу іноземного банку про відкриття філії;
4) положення про філію, затверджене уповноваженим органом іноземного банку;
5) відомості, що доводять відповідність керівника і головного бухгалтера, головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера, керівника підрозділу внутрішнього аудиту філії іноземного банку вимогам щодо професійної придатності та ділової репутації, встановленим Національним банком України;
6) копія статуту іноземного банку;
7) підтверджена незалежним аудитором фінансова звітність іноземного банку за три останні роки;
8) письмовий дозвіл на відкриття філії іноземного банку в Україні, виданий державним або іншим уповноваженим контролюючим органом держави, в якій зареєстровано іноземний банк, або письмове запевнення іноземного банку про відсутність у законодавстві відповідної держави вимог щодо отримання такого дозволу;
9) повідомлення уповноваженого наглядового органу іноземної держави про здійснення нагляду за діяльністю іноземного банку;
10) письмове зобов’язання іноземного банку про безумовне виконання ним зобов’язань, які виникають у зв’язку з діяльністю його філії на території України;
11) документи, що підтверджують внесення коштів у розмірі приписного капіталу філії;
12) копія платіжного документа про внесення плати за акредитацію філії іноземного банку, що встановлюється Національним банком України;
13) копії внутрішніх положень (їх перелік), що регламентують надання банківських та інших фінансових послуг, визначають порядок здійснення внутрішнього контролю та процедуру управління ризиками;
14) відомості за формою, визначеною Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про наявність організаційної структури та відповідних спеціалістів, необхідних для забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг, банківського обладнання, комп’ютерної техніки, програмного забезпечення, приміщень відповідно до вимог, встановлених Національним банком України;
15) бізнес-план на три роки, складений згідно з вимогами, встановленими Національним банком України;
16) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про ділову репутацію іноземного банку;
17) відомості, визначені Національним банком України, щодо власників істотної участі в іноземному банку.
7. Діяльність філії іноземного банку повинна відповідати вимогам, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України здійснює регулювання діяльності та встановлює економічні нормативи для філій іноземних банків відповідно до вимог законодавства України.
8. Національний банк України має право відмовити в акредитації філії іноземного банку з таких підстав:
1) подано неповний пакет документів та/або подані документи не відповідають вимогам цього Закону та/або нормативно-правових актів Національного банку України та/або містять недостовірну інформацію;
2) банківське обладнання, комп’ютерна техніка, інформаційні системи та інші інформаційні ресурси, приміщення філії не відповідають установленим Національним банком України вимогам;
3) відсутні організаційна структура та/або спеціалісти, необхідні для забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг відповідно до встановлених Національним банком України вимог;
4) кандидатури керівника та/або головного бухгалтера, та/або головного ризик-менеджера, та/або головного комплаєнс-менеджера, та/або керівника підрозділу внутрішнього аудиту філії не відповідають вимогам цього Закону та/або нормативно-правових актів Національного банку України щодо професійної придатності та ділової репутації;
5) структура управління, у тому числі організаційна, та здійснення операційної діяльності іноземного банку та/або банківської групи, до складу якої він входить, може мати негативні наслідки для клієнтів філії та/або може перешкоджати ефективному здійсненню нагляду Національним банком України;
6) ділова репутація та/або фінансовий стан іноземного банку та/або ділова репутація та/або фінансовий/майновий стан власників істотної участі в іноземному банку не відповідають вимогам, встановленим Національним банком України;
7) структура власності іноземного банку не відповідає вимогам щодо прозорості, встановленим Національним банком України;
8) законодавство держави, в якій зареєстровано іноземний банк, за оцінкою Національного банку України, здійсненою в установленому ним порядку, містить положення, які можуть перешкоджати/обмежувати взаємодію між Національним банком України та наглядовими/контролюючими органами такої держави та/або перешкоджати Національному банку України у здійсненні ним наглядових повноважень щодо такої філії іноземного банку;
9) банківський нагляд у державі, в якій зареєстровано іноземний банк, з урахуванням отриманої Національним банком України інформації не відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду.
9. Національний банк України приймає рішення про акредитацію або відмову в акредитації філії іноземного банку протягом трьох місяців з дня подання всіх необхідних документів. Відмова надається в письмовій формі із зазначенням відповідних підстав.
10. Іноземний банк у разі прийняття Національним банком України рішення про акредитацію філії цього банку подає документи для проведення державної реєстрації створення такої філії відповідно до законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і протягом п’яти робочих днів з дня державної реєстрації повідомляє про це Національний банк України.
11. Національний банк України протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення про державну реєстрацію філії іноземного банку вносить запис про право філії іноземного банку на здійснення банківської діяльності до Державного реєстру банків.
12. Внесення запису про філію іноземного банку до Державного реєстру банків є підставою для здійснення такою філією банківської діяльності.
13. Філія іноземного банку здійснює свою діяльність відповідно до вимог, встановлених законами України для банків.
14. Національний банк України має право ініціювати процедуру ліквідації філії іноземного банку з підстав та у порядку, передбачених законодавством України.
15. Для акредитації представництва іноземного банку подаються такі документи:
1) клопотання іноземного банку про акредитацію представництва за підписом уповноваженої особи;
2) документ, що підтверджує державну реєстрацію іноземного банку;
3) положення про представництво, затверджене уповноваженим органом іноземного банку;
4) довіреність керівнику представництва від іноземного банку на здійснення представницьких функцій;
5) копія платіжного документа про внесення плати за акредитацію представництва, що встановлюється Національним банком України.
Національний банк України може відмовити в акредитації представництва іноземного банку в разі порушення порядку акредитації, невідповідності поданих документів вимогам цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України, недостовірності наданої інформації або перевищення повноважень щодо сфери діяльності представництва.
Рішення про акредитацію або відмову в акредитації представництва іноземного банку Національний банк України приймає протягом одного місяця з моменту подання всіх необхідних документів.
Відмова надається в письмовій формі із зазначенням відповідних підстав.
Іноземний банк у разі прийняття Національним банком України рішення про акредитацію представництва цього банку подає документи для проведення державної реєстрації створення такого представництва відповідно до законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і протягом п’яти робочих днів з дня державної реєстрації повідомляє про це Національний банк України.
Національний банк України протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення про державну реєстрацію представництва іноземного банку вносить запис про таке представництво до Державного реєстру банків.
Національний банк України має право ініціювати процедуру ліквідації представництва іноземного банку з підстав та у порядку, визначених Національним банком України.
Іноземний банк зобов’язаний повідомляти Національний банк України про зміни документів або відомостей, зазначених у пунктах 4-6, 14-17 частини шостої та пунктах 3 і 4 частини п’ятнадцятої цієї статті. Внесення змін підтверджується відповідними документами.
Офіційні документи, що подаються до Національного банку України, повинні бути легалізовані у встановленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та супроводжуватися нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.
( Стаття 24 в редакції Закону № 358-V від 16.11.2006; із змінами, внесеними згідно із Законами № 3024-VI від 15.02.2011, № 4452-VI від 23.02.2012, № 1587-IX від 30.06.2021; в редакції Закону № 3257-IX від 14.07.2023 )
Стаття 25. Дочірні банки, філії і представництва українського банку на території інших державУкраїнські банки мають право створювати (у тому числі шляхом придбання) дочірні банки, філії чи представництва на території інших держав після отримання дозволу Національного банку України. Для відкриття дочірніх банків, філій або представництв українських банків на території інших держав пред'являються такі самі вимоги, які встановлені для відкриття філій чи представництв банків на території України, за умови надання Національним банком України дозволу на здійснення інвестиції за кордон у зв'язку із створенням філії чи представництва банку на території іншої держави.
( Частина перша статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011 )
Для створення дочірнього банку, філії чи представництва українського банку за кордоном цей банк подає до Національного банку України бізнес-план та економічне обгрунтування доцільності створення дочірнього банку, філії чи представництва банку за кордоном.
Національний банк України має право відмовити банку в наданні дозволу на створення дочірнього банку, філії чи представництва банку на території іншої держави:
1) у разі невиконання банком вимог нормативно-правових актів Національного банку України, установлених для створення дочірніх банків, філій чи представництв банків на території України;
2) якщо банківський нагляд у цій державі, з урахуванням отриманої Національним банком України інформації, не відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду;
3) якщо законодавство цієї держави, за оцінкою Національного банку України, здійсненою в установленому ним порядку, містить положення, які можуть перешкоджати/обмежувати взаємодію між Національним банком України та наглядовими/контролюючими органами такої держави та/або перешкоджати Національному банку України у здійсненні ним наглядових повноважень щодо філії, представництва чи дочірнього банку.
( Статтю 25 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Дочірній банк, філія чи представництво українського банку на території іншої держави реєструються відповідно до вимог законодавства цієї держави.
Банк у місячний термін має повідомити Національний банк України про відкриття дочірнього банку, філії чи представництва на території іншої держави з наданням копій відповідних документів про їх реєстрацію.
Українські банки зобов'язані забезпечити подання дочірнім банком, філією банку, створеними на території інших держав, звітів та інформації материнському банку, Національному банку України відповідно до вимог Національного банку України щодо здійснення нагляду на консолідованій основі.
( Статтю 25 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011 )
Національний банк України має право вимагати від українського банку зменшення участі в капіталі дочірнього банку, закриття дочірнього банку, філії банку, створених на території інших держав, у разі неотримання ним інформації, необхідної для здійснення нагляду на консолідованій основі, або якщо нагляд за дочірніми банками або філією українського банку, створеними на території інших держав, який здійснюється органом нагляду іншої держави, є неефективним, зокрема не відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду.
( Статтю 25 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011 )
Глава 5
РЕОРГАНІЗАЦІЯ БАНКУ
Стаття 26. Способи реорганізації банкуБанк може бути реорганізований за рішенням власників банку.
( Частина перша статті 26 в редакції Закону № 4452-VI від 23.02.2012 )
Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення.
( Частина друга статті 26 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати від банку припинення чи дострокового виконання зобов'язання.
( Стаття 26 в редакції Закону № 1617-VI від 24.07.2009 )
Стаття 27. Умови реорганізації банку
( Частину першу статті 27 виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012 )
Реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із законодавством України, за умови надання попереднього дозволу Національного банку України на реорганізацію банку та затвердження Національним банком України плану реорганізації банку.
( Частина друга статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
У разі здійснення реорганізації банку за рішенням його власників шляхом перетворення план реорганізації банку не складається.
( Статтю 27 доповнено частиною згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009 )
Національний банк України визначає перелік документів, які подаються для отримання дозволу на реорганізацію та затвердження плану реорганізації банку.
( Частина четверта статті 27 в редакції Закону № 1617-VI від 24.07.2009 )
Національний банк України не дає дозволу на реорганізацію банку у разі, якщо є достатні підстави вважати, що реорганізація загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів і банк, створений у результаті реорганізації, та/або банк, який не припиняється як юридична особа у результаті приєднання до нього або виділу з нього, не відповідатимуть визначеним цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам щодо пруденційних нормативів діяльності, управління банком, а також вимогам, яким має відповідати юридична особа для отримання банківської ліцензії.
( Частина п'ята статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Національний банк України надає дозвіл чи відмовляє у реорганізації банку протягом одного місяця з моменту отримання заяви банку на реорганізацію.
( Частину сьому статті 27 виключено на підставі Закону № 1617-VI від 24.07.2009 )
Стаття 28. Рішення про реорганізаціюРішення про реорганізацію банку, крім перетворення, має містити інформацію про:
1) угоду про реорганізацію у разі злиття або приєднання;
2) призначення персонального складу комісії для проведення реорганізації;
( Пункт 3 частини першої статті 28 виключено на підставі Закону № 2465-IX від 27.07.2022 )
4) призначення аудиторської фірми;
( Пункт 4 частини першої статті 28 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
5) строки проведення реорганізації;
6) склад наглядової ради та правління банку після реорганізації.
( Пункт 6 частини першої статті 28 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Реорганізація розпочинається після затвердження Національним банком України плану реорганізації, який крім інших необхідних заходів повинен передбачати подання Національному банку України відповідних документів, необхідних для погодження статуту нового банку або для погодження змін до статуту існуючого банку.
( Частина друга статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011 )
( Частину третю статті 28 виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
( Частину четверту статті 28 виключено на підставі Закону № 1617-VI від 24.07.2009 )
Стаття 29. Угода про злиття або приєднанняУгода про злиття або приєднання укладається банками, що реорганізуються шляхом злиття або приєднання, у письмовій формі.
Угода про злиття або приєднання містить положення, що регулюють питання, визначені у статті 28 цього Закону.
Угода про злиття або приєднання набирає законної сили з моменту затвердження її більшістю у дві третини голосів акціонерів (учасників) на загальних зборах кожного з банків.
Розділ III
КАПІТАЛ, УПРАВЛІННЯ, ВИМОГИ ДО ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ
Глава 6
КАПІТАЛ, ФОНДИ ТА РЕЗЕРВИ БАНКУ
Стаття 30. Структура регулятивного капіталу банкуРегулятивний капітал банку є сумою:
1) капіталу 1 рівня, який складається з основного капіталу 1 рівня та додаткового капіталу 1 рівня, складовою якого є, зокрема, інструмент з умовами списання/конверсії;
2) капіталу 2 рівня.
Національний банк України визначає:
1) порядок розрахунку основного капіталу 1 рівня, додаткового капіталу 1 рівня, капіталу 2 рівня, їх складові та вирахування;
2) вимоги до складових основного капіталу 1 рівня, додаткового капіталу 1 рівня, капіталу 2 рівня, у тому числі до джерел їх формування, а також умови їх включення до капіталу банку;
3) вимоги щодо мінімального розміру регулятивного капіталу;
4) порядок та умови погодження або надання дозволу банку на включення окремих складових основного капіталу 1 рівня, додаткового капіталу 1 рівня, капіталу 2 рівня до капіталу такого банку.
Банк має право включати до капіталу банку окремі складові основного капіталу 1 рівня, додаткового капіталу 1 рівня, капіталу 2 рівня з визначених Національним банком України відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті, за умови:
відсутності відмови або отримання дозволу Національного банку України;
дотримання встановлених Національним банком України вимог.
Особа, яка надає банку кошти для формування складових основного капіталу 1 рівня, додаткового капіталу 1 рівня, капіталу 2 рівня, зобов’язана підтвердити джерела їх походження.
Інструмент з умовами списання/конверсії є капітальним інструментом банку, зобов’язання за яким є безстроковими та у разі настання події, визначеної у договорі/проспекті емісії, припиняються (повністю чи частково) шляхом списання або обміну на прості акції додаткової емісії банку. Зобов’язання щодо сплати процентів/доходу за інструментом з умовами списання/конверсії припиняються відповідно до умов, визначених у договорі/проспекті емісії.
Банк має право відновити (повністю або частково) списані зобов’язання за основною сумою інструменту з умовами списання/конверсії після отримання відповідного дозволу Національного банку України, умови та порядок надання якого визначає Національний банк України.
Особа, яка є власником інструменту/інструментів з умовами конверсії, та особа, яка прямо та/або опосередковано володіє істотною участю в цій особі, яка в разі конверсії такого інструменту/інструментів набуватиме/збільшуватиме прямо та/або опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами істотну участь у банку, повинна (повинні) на момент включення та протягом усього часу включення такого інструменту/інструментів до додаткового капіталу 1 рівня відповідати вимогам до ділової репутації та фінансового/майнового стану осіб, які набувають/збільшують істотну участь у банку, встановленим цим Законом і нормативно-правовими актами Національного банку України.
Банк має право здійснити викуп, погашення, дострокове погашення інструменту з умовами списання/конверсії та субординованого боргу після отримання відповідного дозволу Національного банку України, умови та порядок надання якого визначаються Національним банком України.
( Стаття 30 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1533-VI від 23.06.2009, № 1617-VI від 24.07.2009, № 3024-VI від 15.02.2011, № 1586-VII від 04.07.2014; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 з урахуванням змін, внесених Законом № 3498-IX від 22.11.2023 )
Стаття 31. Мінімальний розмір статутного капіталуМінімальний розмір статутного капіталу на момент державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, а також мінімальний розмір статутного капіталу банку не може бути меншим 200 мільйонів гривень.
( Частина перша статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014 )
Національний банк України має право встановлювати для окремих банків та юридичних осіб, які мають намір здійснювати банківську діяльність, диференційований мінімальний розмір статутного капіталу, але не нижче розміру, передбаченого цією статтею.
( Стаття 31 із змінами, внесеними згідно із Законами № 133-V від 14.09.2006, № 1533-VI від 23.06.2009; в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014; в редакції Закону № 591-IX від 13.05.2020 )
Стаття 32. Порядок формування та збільшення статутного капіталу банку
( Назва статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014 )
Статутний капітал банку формується відповідно до вимог цього Закону, законодавства України та установчих документів банку.
Формування та збільшення статутного капіталу банку здійснюються за рахунок грошових внесків, крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, Законом України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та Законом України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків" протягом строку їх дії. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривні, а нерезиденти - в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривні. Наявність збитків у банку не є перешкодою для збільшення статутного капіталу банку.
( Частина друга статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 639-VI від 31.10.2008 - зміни діють до 1 січня 2012 року згідно із Законом № 2856-VI від 23.12.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2269-VIII від 18.01.2018, № 2621-VIII від 22.11.2018; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Статутний капітал банку не повинен формуватися з непідтверджених джерел, а також за рахунок коштів, використання яких для формування статутного капіталу заборонено законом.
( Частина третя статті 32 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, до видачі їй банківської ліцензії має право витрачати кошти, що вносяться засновником (засновниками) для формування її статутного капіталу, виключно з метою підготовки до здійснення нею банківської діяльності.
( Частина четверта статті 32 в редакції Законів № 3024-VI від 15.02.2011, № 1587-IX від 30.06.2021 )
Банк не має права без згоди Національного банку України зменшувати розмір регулятивного капіталу нижче мінімально встановленого рівня. Ця вимога не поширюється на новостворений банк протягом одного року з дня отримання ним банківської ліцензії.
( Частина п'ята статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законами № 133-V від 14.09.2006, № 3024-VI від 15.02.2011, № 629-VIII від 16.07.2015 )
Забороняється використовувати для формування статутного капіталу банку бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення.
( Частина шоста статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015 )
У разі зменшення загального обсягу вкладів (депозитів) у банківській системі на п'ять і більше відсотків у строк до шести календарних місяців за рішенням Національного банку України запроваджується (скасовується) спрощена процедура реєстрації випуску акцій, погодження Національним банком України змін до статуту банку, державної реєстрації змін до статуту банку. Відповідно до спрощеної процедури:
дата подання рішення про капіталізацію банку та змін до статуту банку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку вважається датою реєстрації випуску акцій;
дата подання змін до статуту банку на погодження Національному банку України та для реєстрації державному реєстратору вважається відповідно датою їх погодження Національним банком України та датою реєстрації державним реєстратором;
дата подання документів для реєстрації випуску акцій банку вважається датою реєстрації випуску акцій банку.
( Статтю 32 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014 )
Дата подання належних документів до Національного банку України, державного реєстратора, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку визначається за відміткою відповідного державного органу про прийняття документів (реєстраційним індексом).
( Статтю 32 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014 )
Антимонопольний комітет України у випадках, передбачених частиною сьомою цієї статті, надає висновок та/або дозвіл на концентрацію не пізніше п'яти робочих днів з дня подання банком відповідних документів.
( Статтю 32 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014 )
Стаття 33. Акції банку та паї банкуБанки здійснюють емісію власних акцій відповідно до законодавства України про господарські товариства та цінні папери з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Банк не має права придбавати власні акції (паї), якщо це може призвести до порушення банком вимог щодо достатності капіталу, передбачених частиною першою статті 35 цього Закону.
Банк, що має намір придбати власні акції (паї) у розмірі менше 3 відсотків статутного капіталу, зобов’язаний письмово повідомити про це Національний банк України за 15 календарних днів до вчинення правочинів.
Національний банк України має право заборонити банку придбання власних акцій (паїв), якщо це може призвести до погіршення фінансового стану банку.
Банк має право придбати власні акції (паї) у розмірі, що дорівнює або перевищує 3 відсотки статутного капіталу, з урахуванням розміру власних акцій (паїв), що знаходяться у власності банку, за умови погодження Національним банком України такого придбання згідно з установленими ним вимогами та порядком.
Правочин з придбання власних акцій (паїв), вчинений банком без погодження Національного банку України або всупереч його забороні, є нікчемним. Національний банк України інформує банк, сторони за таким правочином, депозитарні установи, які обслуговують рахунки в цінних паперах сторін за таким правочином, та Центральний депозитарій цінних паперів про нікчемність такого правочину, а також розміщує відповідну інформацію на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку України не пізніше наступного робочого дня після дня, коли йому стало відомо про вчинення такого правочину.
Банк здійснює емісію власних акцій у порядку, встановленому законодавством про ринки капіталу та організовані товарні ринки. Банку дозволяється виступати посередником щодо купівлі-продажу власних акцій або паїв.
( Стаття 33 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3024-VI від 15.02.2011, № 5042-VI від 04.07.2012, № 2210-VIII від 16.11.2017, № 738-IX від 19.06.2020; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Стаття 34. Істотна участь та структура власності банкуОсоба, яка має намір набути істотну участь у банку або збільшити її таким чином, що така особа буде прямо та/або опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами володіти 10, 25, 50 та 75 і більше відсотками статутного капіталу банку чи правом голосу за акціями (паями) у статутному капіталі банку та/або незалежно від формального володіння справляти значний вплив на управління або діяльність банку, зобов’язана повідомити про свої наміри цей банк і Національний банк України з одночасним поданням до Національного банку України повного пакета документів, визначених цим Законом і нормативно-правовими актами Національного банку України, для погодження набуття або збільшення істотної участі у банку.
Набуття або збільшення істотної участі у банку без погодження Національного банку України не допускається, крім випадків, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України, у яких допускається наступне погодження фактично набутої або збільшеної істотної участі у банку.
У визначених Національним банком України випадках особа зобов’язана звернутися до Національного банку України за погодженням набутої або збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або збільшення у строки та порядку, встановлені Національним банком України. Національний банк України до прийняття відповідного рішення має право тимчасово заборонити використання такій особі права голосу щодо відповідних акцій (паїв) банку у визначеному статтею 73 цього Закону порядку.
У разі якщо зазначений у частинах першій і третій цієї статті банк має ліцензію на провадження професійної діяльності на ринках капіталу, Національний банк України інформує Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку про осіб, які мають намір набути або збільшити істотну участь у такому банку або звернутися до Національного банку України за погодженням набутої або збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або збільшення.
Особа, яка має намір передати істотну участь у банку будь-якій іншій особі або зменшити таку участь настільки, що її частка у статутному капіталі банку або право голосу виявиться нижче рівнів, визначених частиною першою цієї статті, або передати контроль над банком іншій особі, зобов’язана повідомити про свої наміри цей банк та Національний банк України в установленому ним порядку.
Національний банк України має право заборонити власнику істотної участі у банку на строк до шести місяців відчужувати акції (паї) банку, що йому належать, та/або частку у статутному капіталі (пакет акцій) юридичної особи, через яку така особа володіє істотною участю у банку, якщо до банку застосовано захід впливу у вигляді віднесення банку до категорії проблемних або обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі операцій із пов’язаними з банком особами.
Структура власності банку повинна відповідати вимогам Національного банку України щодо прозорості. Банк зобов’язаний щороку подавати до Національного банку України відомості про свою структуру власності, а також повідомляти Національний банк України про всі зміни структури власності банку в порядку та строки, установлені Національним банком України. Власники істотної участі у банку та ключові учасники у структурі власності банку зобов’язані протягом 10 робочих днів з дня настання відповідних змін надавати банку інформацію та документи, необхідні для формування відомостей про структуру власності банку.
Банк зобов’язаний повідомляти Національний банк України про факти набуття або збільшення істотної участі у цьому банку, а також про факти зменшення істотної участі особи в цьому банку настільки, що розмір участі такої особи у цьому банку виявиться нижче рівнів, визначених частиною першою цієї статті, протягом трьох робочих днів з дня, коли йому стало про це відомо.
Банк зобов’язаний оприлюднювати інформацію про структуру своєї власності та всі зміни у структурі власності в обсязі та порядку, визначених Національним банком України.
Власник істотної участі в банку зобов’язаний повідомляти Національний банк України про всі зміни в інформації, яку він надає згідно з цим Законом, в обсязі та порядку, встановлених Національним банком України.
Національний банк України має право у визначеному ним порядку встановлювати наявність значного чи вирішального впливу на управління або діяльність юридичної особи, у тому числі банку, та визнавати особу власником істотної участі в банку. Ознаки наявності значного чи вирішального впливу на управління або діяльність юридичної особи, у тому числі банку, визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.
У разі виявлення невідповідності ділової репутації та/або фінансового/майнового стану власника істотної участі у банку вимогам цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України та/або якщо у Національного банку України є підстави вважати, що володіння такою особою істотною участю у банку може створити суттєві загрози належному управлінню банком, інтересам вкладників та інших кредиторів банку чи негативно вплинути на його фінансовий стан, Національний банк України має право тимчасово заборонити такому власнику істотної участі у банку використання права голосу. Національний банк України розміщує відповідне рішення на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку України не пізніше наступного робочого дня після його прийняття.
Набуття істотної участі у банку не повинно здійснюватися за рахунок непідтверджених джерел, а також за рахунок коштів або майна, використання яких для формування статутного капіталу заборонено законом.
Забороняється набувати та/або збільшувати істотну участь у банку особі, до якої застосовано санкції іноземними державами (крім держав, що здійснили або здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному в Законі України "Про оборону України") або міждержавними об’єднаннями, або міжнародними організаціями та/або застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції".
( Статтю 34 доповнено частиною чотирнадцятою згідно із Законом № 3111-IX від 29.05.2023 )
( Стаття 34 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами № 5042-VI від 04.07.2012, № 1702-VII від 14.10.2014, № 78-VIII від 28.12.2014, № 1983-VIII від 23.03.2017, № 2269-VIII від 18.01.2018, № 738-IX від 19.06.2020; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Стаття 34-1. Порядок погодження набуття або збільшення істотної участі в банкуОсоба, яка має намір набути істотну участь у банку або збільшити її з перевищенням граничних значень, визначених частиною першою статті 34 цього Закону (далі - заявник), подає до Національного банку України:
1) повідомлення про намір набуття або збільшення істотної участі у банку;
2) документи та відомості, визначені Національним банком України, необхідні для ідентифікації:
заявника та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку;
всіх юридичних осіб, у яких заявник та особи, які здійснюватимуть володіння істотною участю у банку, є власниками істотної участі та/або керівниками;
асоційованих осіб кожної фізичної особи, яка володітиме істотною участю в банку;
3) документи та відомості, визначені Національним банком України, для оцінки відповідності ділової репутації заявника та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку, установленим Національним банком України вимогам;
4) документи, визначені Національним банком України, що підтверджують відповідність фінансового/майнового стану заявника та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння та/або контроль за істотною участю у банку, у тому числі про наявність власних коштів для набуття або збільшення істотної участі у банку та джерела їх походження, установленим Національним банком України вимогам;
5) схематичне зображення структури власності банку з урахуванням набуття або збільшення істотної участі у банку;
6) висновок (попередній висновок) Антимонопольного комітету України стосовно концентрації та/або дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законодавством України;
7) копію договору або іншого документа (його проекту), на підставі якого набуватиметься або збільшуватиметься істотна участь у банку;
8) бізнес-план банку на три роки, складений відповідно до встановлених Національним банком України вимог (подається, якщо внаслідок набуття або збільшення істотної участі особа самостійно або спільно з іншими особами набуває контроль над банком).
Іноземна юридична особа, яка має намір набути або збільшити істотну участь у банку, додатково подає до Національного банку України такі документи:
1) копія рішення уповноваженого органу управління іноземної юридичної особи про участь у банку в Україні;
2) письмовий дозвіл на участь іноземної юридичної особи у банку в Україні, виданий уповноваженим контролюючим органом держави, в якій зареєстровано головний офіс іноземної юридичної особи, якщо законодавством цієї держави вимагається отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення іноземної юридичної особи про відсутність у законодавстві відповідної держави вимог щодо отримання такого дозволу.
Фізична особа - іноземець, яка має намір набути або збільшити істотну участь у банку, додатково подає до Національного банку України письмовий дозвіл на участь у банку в Україні, виданий уповноваженим контролюючим органом держави, в якій вона має постійне місце проживання, якщо законодавством цієї держави вимагається отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення про відсутність у законодавстві відповідної держави вимог щодо отримання такого дозволу.
Особи, які мають намір набути або збільшити істотну участь у банку, зобов’язані надати Національному банку України документи, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України, що підтверджують відповідність свого фінансового/майнового стану та ділової репутації встановленим Національним банком України вимогам.
Національний банк України погоджує набуття або збільшення істотної участі іноземною юридичною особою та фізичною особою - іноземцем за таких умов:
1) держава, в якій зареєстрована/має постійне місце проживання іноземна особа, на належному рівні забезпечує виконання міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;
2) банківський нагляд у державі, в якій зареєстровано іноземний банк, що набуває або збільшує істотну участь, з урахуванням отриманої Національним банком України інформації в цілому відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду, у тому числі в частині забезпечення ефективного нагляду на консолідованій основі;
3) законодавство держави, в якій зареєстрована/має постійне місце проживання іноземна особа, за оцінкою Національного банку України, здійсненою в установленому ним порядку, не містить положень, які можуть перешкоджати/обмежувати взаємодію між Національним банком України та наглядовими/контролюючими органами такої держави та/або перешкоджати Національному банку України у здійсненні ним наглядових повноважень.
Національний банк України розглядає документи, подані для погодження набуття або збільшення істотної участі у банку, та приймає рішення за результатами такого розгляду протягом двох місяців з дня отримання повного пакета відповідних документів у визначеному Національним банком України порядку. Вимоги до оформлення документів, що подаються до Національного банку України, визначаються Національним банком України. Національний банк України за результатами розгляду документів приймає рішення про погодження чи про заборону набуття або збільшення істотної участі у банку.
( Частина шоста статті 34-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3983-IX від 19.09.2024 )
Для погодження набутої або збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або збільшення особа подає до Національного банку України документи, визначені цією статтею. Національний банк України за результатами розгляду таких документів приймає рішення про погодження чи про відмову у погодженні набутої/збільшеної істотної участі у банку.
Національний банк України має право заборонити особі набувати або збільшувати істотну участь у банку або відмовити в погодженні набутої/збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або збільшення, у разі якщо:
1) особою подано неповний пакет документів, документи містять недостовірну інформацію або не відповідають вимогам законів України та/або нормативно-правових актів Національного банку України, не розкрито Національному банку України (приховано від Національного банку України) інформацію, що має істотне значення для вирішення питання про погодження набуття або збільшення істотної участі у банку;
2) ділова репутація особи, а для юридичної особи - також членів її виконавчого органу та/або наглядової ради, хоча б одного з власників істотної участі в юридичній особі та/або хоча б однієї особи, через яку здійснюватиметься опосередковане володіння та/або контроль за істотною участю у банку, не відповідає вимогам, установленим Національним банком України;
3) фінансовий стан юридичної особи та/або майновий стан фізичної особи або хоча б однієї особи, через яку здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку, не відповідає вимогам, установленим Національним банком України;
4) особа не має достатньо власних коштів для набуття або збільшення істотної участі у банку або не підтвердила відповідність джерел походження таких коштів вимогам, установленим Національним банком України;
5) набуття або збільшення особою істотної участі у банку загрожуватиме інтересам вкладників та інших кредиторів банку або суперечитиме антимонопольному законодавству України, або може призвести до погіршення фінансового стану банку;
6) структура власності юридичної особи та/або структура власності банку після набуття або збільшення істотної участі не відповідає/не відповідатиме вимогам щодо прозорості, установленим Національним банком України;
7) набуття або збільшення особою істотної участі в банку може негативно вплинути на забезпечення належного управління банком;
8) набуття або збільшення особою істотної участі у банку може перешкоджати здійсненню Національним банком України ефективного банківського нагляду;
9) не виконана хоча б одна з умов, зазначених у частині п’ятій цієї статті;
10) до особи застосовано санкції іноземними державами (крім держав, що здійснили або здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному в Законі України "Про оборону України") або міждержавними об’єднаннями, або міжнародними організаціями та/або застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції".
( Частину восьму статті 34-1 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 3111-IX від 29.05.2023 )
Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення, повідомляє заявника в письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з дотриманням вимог законодавства України) про рішення, прийняте за результатами розгляду пакета документів, та надає (надсилає) копію такого рішення. У рішенні про заборону набуття або збільшення істотної участі, а також у рішенні про відмову у погодженні набутої/збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або збільшення зазначаються підстави прийняття такого рішення.
У разі якщо Національний банк України не повідомив заявника про заборону набувати або збільшувати істотну участь у банку або про відмову у погодженні набутої/збільшеної істотної участі в банку у строк, визначений цією статтею, таке набуття або збільшення вважається погодженим.
Особа, якій Національний банк України погодив набуття або збільшення істотної участі у банку, має право на реалізацію свого наміру протягом шести місяців з дня отримання погодження. Цей строк може бути продовжений Національним банком України за обґрунтованим клопотанням такої особи, але не більше ніж на шість місяців. У разі спливу строку для реалізації наміру щодо набуття або збільшення істотної участі у банку особа зобов’язана повторно погодити таке набуття або збільшення у порядку, встановленому цією статтею.
Особа зобов’язана повідомити банк про погодження Національним банком України набуття або збільшення істотної участі у ньому та надати банку інформацію про свою структуру власності та розмір істотної участі у банку.
Національний банк України має право скасувати рішення про погодження набуття або збільшення істотної участі та вимагати відчуження відповідних акцій (паїв) банку, у разі якщо виявлено, що документи, подані для такого погодження, містять недостовірну інформацію, яка вплинула або могла вплинути на прийняття Національним банком України рішення про погодження набуття або збільшення істотної участі у банку.
Національний банк України розміщує інформацію про прийняті рішення про погодження або заборону набуття або збільшення істотної участі у банках, про погодження набутої/збільшеної істотної участі або про відмову у погодженні набутої/збільшеної істотної участі у банках на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку України не пізніше наступного робочого дня з дня їх прийняття.
( Закон доповнено статтею 34-1 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
Стаття 34-2. Наслідки порушення порядку набуття або збільшення істотної участі у банкуПравочин, внаслідок вчинення якого особа набула або збільшила істотну участь у банку без погодження Національного банку України, у тому числі всупереч забороні Національного банку України, крім випадків, у яких допускається наступне погодження фактично набутої або збільшеної істотної участі згідно з частиною другою статті 34 цього Закону, є нікчемним. Національний банк України письмово інформує банк, сторони за таким правочином, депозитарні установи, які обслуговують рахунки в цінних паперах сторін за таким правочином, та Центральний депозитарій цінних паперів про нікчемність такого правочину, а також розміщує відповідну інформацію на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку України не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про вчинення такого правочину.
У разі якщо особа не звернулася до Національного банку України за погодженням фактично набутої або збільшеної істотної участі у банку у випадках та строки, визначені Національним банком України, або Національний банк України відмовив такій особі в погодженні набутої або збільшеної істотної участі в банку, Національний банк України має право тимчасово заборонити такому власнику істотної участі використання права голосу та/або вимагати відчуження відповідних акцій (паїв) банку.
Правочин, вчинений особою за наявності заборони Національного банку України відчужувати акції (паї) банку, що належать такій особі, та/або частку у статутному капіталі (пакет акцій) юридичної особи, через яку така особа володіє істотною участю у банку, є нікчемним. Національний банк України письмово інформує банк, сторони за таким правочином, депозитарні установи, які обслуговують рахунки в цінних паперах сторін за таким правочином, та Центральний депозитарій цінних паперів про нікчемність такого правочину, а також розміщує відповідну інформацію на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку України не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про вчинення такого правочину.
( Закон доповнено статтею 34-2 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
( Частина третя статті 32 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Стаття 35. Достатність капіталу та левериджБанк та кожний власник істотної участі зобов’язані на постійній основі підтримувати рівень капіталу банку, достатній для одночасного дотримання:
1) мінімальних значень нормативів достатності основного капіталу 1 рівня, капіталу 1 рівня, регулятивного капіталу, встановлених Національним банком України;
2) підвищених значень нормативів достатності основного капіталу 1 рівня, капіталу 1 рівня, регулятивного капіталу, встановлених Національним банком України згідно з частиною десятою статті 67 цього Закону;
3) комбінованого буфера капіталу;
4) рівня достатності внутрішнього капіталу.
Національний банк України визначає:
1) складові та порядок розрахунку нормативів достатності основного капіталу 1 рівня, капіталу 1 рівня, регулятивного капіталу;
2) складові сукупної експозиції під ризиком та порядок їх розрахунку;
3) вимоги щодо оцінки банком достатності внутрішнього капіталу.
Національний банк України має право встановлювати коефіцієнт левериджу, визначати його значення та порядок розрахунку.
Банк зобов’язаний на постійній основі дотримуватися значення коефіцієнта левериджу, встановленого Національним банком України.
Банку забороняється виплачувати дивіденди, розподіляти прибуток у будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл призведуть до недотримання рівня капіталу, необхідного для забезпечення вимог, установлених цією статтею.
( Стаття 35 із змінами, внесеними згідно із Законом № 133-V від 14.09.2006; в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Стаття 35-1. Буфери капіталу. Комбінований буфер капіталуНаціональний банк України встановлює для банків вимоги щодо формування, значень та порядку розрахунку таких буферів капіталу:
буфера консервації;
контрциклічного буфера;
буфера системної важливості - для системно важливих банків.
Національний банк України також має право встановлювати для банків вимоги щодо формування, значень та порядку розрахунку буфера системного ризику.
Банки зобов’язані дотримуватися вимог щодо буферів капіталу, встановлених Національним банком України.
Національний банк України встановлює вимоги щодо дотримання банками комбінованого буфера капіталу та визначає порядок його розрахунку.
Національний банк України повідомляє банки про встановлення вимог щодо формування буферів капіталу та їх значень у встановленому ним порядку.
( Закон доповнено статтею 35-1 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
Стаття 35-2. Достатність ліквідностіБанк зобов’язаний на постійній основі підтримувати рівень ліквідності, достатній для забезпечення своєчасного та повного виконання своїх зобов’язань у разі настання строку їх погашення і одночасного дотримання:
1) мінімальних значень нормативів ліквідності, установлених Національним банком України;
2) підвищених значень нормативів ліквідності, установлених Національним банком України згідно з частиною десятою статті 67 цього Закону;
3) рівня достатності внутрішньої ліквідності.
( Пункт 3 частини першої статті 35-2 набирає чинності з 05.08.2024 )
Національний банк України визначає вимоги щодо оцінки банком достатності внутрішньої ліквідності.
( Частина друга статті 35-2 набирає чинності з 05.08.2024 )
( Закон доповнено статтею 35-2 згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
Стаття 36. Резервний та інші фонди банкуБанки зобов'язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків по всіх статтях активів та позабалансових зобов'язаннях.
Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5 відсотків від прибутку банку до досягнення ними 25 відсотків розміру регулятивного капіталу банку.
У разі коли діяльність банку може створювати загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, Національний банк України має право вимагати від банку збільшення розміру резервів щорічних відрахувань до них.
Банки зобов’язані формувати інші фонди відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.
( Частина четверта статті 36 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Глава 7
УПРАВЛІННЯ БАНКОМ
Стаття 37. Органи управління та контролю банкуВищим органом управління банку є загальні збори учасників банку.
( Частина перша статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2210-VIII від 16.11.2017 )
Виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку.
Банк зобов’язаний створити наглядову раду (далі - рада банку), що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу, захист прав вкладників, інших кредиторів та учасників банку. Рада банку не бере участі в поточному управлінні банком.
( Частина третя статті 37 в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017 )
( Частину четверту статті 37 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
( Частину п'яту статті 37 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Члени ради та правління банку несуть відповідальність за діяльність банку у межах своєї компетенції.
( Частина шоста статті 37 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Рада банку та правління банку повинні мати колективну придатність, яка відповідає розміру банку, складності, обсягам, видам, характеру здійснюваних банком операцій, організаційній структурі та профілю ризику банку, а також враховує особливості діяльності банку як системно важливого (за наявності такого статусу) та/або діяльності банківської групи, до складу якої входить банк.
( Статтю 37 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
Національний банк України у встановленому ним порядку визначає наявність у ради банку та правління банку колективної придатності та здійснює оцінку забезпечення ними ефективного управління та контролю за діяльністю банку з урахуванням розміру банку, складності, обсягів, видів, характеру здійснюваних банком операцій, організаційної структури та профілю ризику банку, а також особливостей діяльності банку як системно важливого (за наявності такого статусу) та/або діяльності банківської групи, до складу якої входить банк. Критерії оцінки колективної придатності ради банку та правління банку та забезпечення ними ефективного управління та контролю за діяльністю банку визначаються Національним банком України.
( Статтю 37 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
Національний банк України має право надати загальним зборам учасників банку та/або раді банку письмові рекомендації щодо підвищення радою банку та/або правлінням банку ефективності управління та контролю за діяльністю банку, якщо за результатами проведеної оцінки Національний банк України має підстави вважати, що в межах повноважень зазначених органів не забезпечується ефективне управління та контроль за діяльністю банку.
( Статтю 37 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
Загальні збори учасників банку та/або рада банку зобов’язані протягом двох місяців з дня отримання від Національного банку України письмових рекомендацій щодо підвищення радою банку та/або правлінням банку ефективності управління та контролю за діяльністю банку повідомити Національний банк України про заходи, яких вжито або буде вжито для виконання наданих рекомендацій.
( Статтю 37 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
Національний банк України має право вимагати зміни персонального складу ради банку та/або правління банку, якщо встановить, що колективна придатність ради банку та/або правління банку не відповідає критеріям, визначеним Національним банком України, або якщо загальними зборами учасників банку та/або радою банку не вжито заходів для вдосконалення діяльності ради банку та/або правління банку з метою забезпечення ними ефективного управління та контролю за діяльністю банку.
( Статтю 37 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
Банк зобов’язаний на вимогу Національного банку України вжити заходів для зміни персонального складу ради банку та/або правління банку.
( Статтю 37 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
( Частину тринадцяту статті 37 виключено на підставі Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
( Стаття 37 в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014 )
Стаття 38. Загальні збори учасників банкуДо виключної компетенції загальних зборів учасників банку належить вирішення питань, віднесених законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів акціонерного товариства. Крім зазначених питань, до компетенції загальних зборів учасників банку статутом банку можуть бути віднесені також інші питання, крім тих, які законом або статутом віднесені до виключної компетенції ради банку.
У разі якщо рада банку не сформована у складі, мінімально необхідному відповідно до законодавства України, правління банку має право прийняти рішення про винесення на розгляд загальних зборів акціонерів банку будь-якого питання, яке законом або статутом віднесене до виключної компетенції ради банку. Загальні збори акціонерів банку мають право розглянути таке питання та прийняти рішення щодо нього.
Національний банк України має право вимагати позачергового скликання загальних зборів учасників банку, а також винесення питання на розгляд вищого органу державного банку.
Рішення загальних зборів учасників банку/рішення єдиного учасника банку не має юридичної сили, якщо воно прийнято:
1) з використанням права голосу особами, яким Національний банк України тимчасово заборонив використання права голосу на загальних зборах учасників банку та/або висунув вимогу про відчуження акцій (паїв) банку;
2) з використанням права голосу за акціями, набутими внаслідок вчинення правочину, який є нікчемним.
( Стаття 38 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014; текст статті 38 в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2491-VIII від 05.07.2018; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Стаття 39. Рада банкуЧленами ради банку можуть бути незалежні члени ради банку (далі - незалежні директори), учасники банку та представники учасників банку. Обрання членів ради банку здійснюється в порядку кумулятивного голосування, крім банку з одним акціонером.
Кількісний склад ради банку визначається статутом банку, але не може становити менше п’яти осіб.
Члени ради банку не можуть входити до складу правління банку, а також обіймати інші посади в цьому банку на умовах трудового договору (контракту) або надавати послуги цьому банку відповідно до цивільно-правового договору.
Член ради банку не може бути керівником, посадовою особою та/або членом ради банку чи іншого органу управління іншого банку, зареєстрованого в Україні, крім випадків, передбачених законодавством України.
Рада банку не менш як на одну третину має складатися з незалежних директорів, при цьому кількість незалежних директорів не може становити менше трьох осіб.
Незалежні директори повинні відповідати вимогам, установленим законом щодо незалежності членів наглядової ради акціонерного товариства. Національний банк України має право визначати додаткові вимоги до незалежних директорів банків. Банк зобов’язаний забезпечувати контроль за відповідністю незалежних директорів вимогам цього Закону та інших законів України, а також нормативно-правових актів Національного банку України, а в разі виявлення невідповідності - забезпечити заміну таких незалежних директорів.
До виключної компетенції ради банку належать такі функції:
1) затвердження та контроль за реалізацією стратегії банку, бізнес-плану, планів підтримання достатності капіталу та достатності ліквідності, відновлення діяльності банку, фінансування банку в кризових ситуаціях, забезпечення безперервної діяльності банку;
2) забезпечення організації ефективного корпоративного управління відповідно до принципів (кодексу) корпоративного управління, затверджених загальними зборами учасників банку;
3) затвердження та контроль за виконанням бюджету банку, у тому числі фінансування підрозділів з управління ризиками, контролю за дотриманням норм (комплаєнс) та внутрішнього аудиту;
4) затвердження та контроль за реалізацією стратегії та оперативного плану управління проблемними активами банку;
5) забезпечення функціонування та контроль за ефективністю комплексної та адекватної системи внутрішнього контролю банку, у тому числі системи управління ризиками, внутрішнього аудиту;
6) затвердження та контроль за дотриманням стратегій і політик управління ризиками, декларації схильності до ризиків, переліку лімітів (обмежень) щодо ризиків банку;
7) затвердження та контроль за дотриманням кодексу поведінки (етики), політики запобігання, виявлення та управління конфліктами інтересів у банку;
8) запровадження та контроль за функціонуванням механізму конфіденційного повідомлення про неприйнятну поведінку у банку та реагування на такі повідомлення;
9) визначення джерел капіталізації та іншого фінансування банку;
10) визначення кредитної політики банку;
11) затвердження організаційної структури банку, а також структури підрозділів з управління ризиками, контролю за дотриманням норм (комплаєнс), внутрішнього аудиту;
12) затвердження внутрішніх положень про правління банку, про комітети ради банку, про структурні підрозділи з управління ризиками, контролю за дотриманням норм (комплаєнс), внутрішнього аудиту, про інші структурні підрозділи, підпорядковані безпосередньо раді банку, які повинні включати, зокрема, порядок звітування перед радою банку;
13) призначення та припинення повноважень голови та членів правління банку, призначення та звільнення головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера, керівника підрозділу внутрішнього аудиту;
14) здійснення контролю за діяльністю правління банку, підрозділів з управління ризиками, контролю за дотриманням норм (комплаєнс), внутрішнього аудиту та внесення рекомендацій щодо її вдосконалення;
15) здійснення щорічної оцінки ефективності діяльності правління банку загалом та кожного члена правління банку зокрема, підрозділів з управління ризиками, контролю за дотриманням норм (комплаєнс), внутрішнього аудиту, оцінки відповідності членів правління банку, головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера, керівника підрозділу внутрішнього аудиту кваліфікаційним вимогам, оцінки відповідності колективної придатності правління банку розміру банку, складності, обсягам, видам, характеру здійснюваних банком операцій, організаційній структурі та профілю ризику банку з урахуванням особливостей діяльності банку як системно важливого (за наявності такого статусу) та/або діяльності банківської групи, до складу якої входить банк, а також вжиття заходів з удосконалення механізмів діяльності правління банку та підрозділів з управління ризиками, контролю за дотриманням норм (комплаєнс), внутрішнього аудиту за результатами такої оцінки;
16) визначення порядку роботи та планів роботи підрозділу внутрішнього аудиту;
17) визначення аудиторської фірми для проведення зовнішнього аудиту, у тому числі для проведення щорічної аудиторської перевірки фінансової звітності, затвердження умов договору, що укладається з аудиторською фірмою, встановлення розміру оплати послуг;
18) розгляд висновку зовнішнього аудиту банку та підготовка рекомендацій загальним зборам учасників банку для прийняття рішення щодо висновку зовнішнього аудиту;
19) контроль за усуненням недоліків, виявлених Національним банком України та іншими органами державної влади та управління, які в межах компетенції здійснюють нагляд за діяльністю банку, підрозділом внутрішнього аудиту та аудиторською фірмою за результатами проведення зовнішнього аудиту;
20) прийняття рішень щодо створення, реорганізації та ліквідації юридичних осіб, утворення філій і представництв банку на території інших держав, затвердження їх статутів і положень, а також щодо участі банку в юридичних особах, що становить 10 і більше відсотків їх статутного капіталу;
21) затвердження умов трудових договорів (контрактів), що укладаються з членами правління банку, керівником та працівниками підрозділу внутрішнього аудиту, головним ризик-менеджером, головним комплаєнс-менеджером, встановлення розміру їхньої винагороди;
22) контроль за своєчасністю надання (опублікування) банком достовірної інформації щодо його діяльності відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України;
23) затвердження та контроль за дотриманням порядку здійснення операцій із пов’язаними з банком особами, який, зокрема, має містити вимоги щодо виявлення та контролю за операціями із пов’язаними з банком особами;
24) визначення політики винагород в банку відповідно до вимог, встановлених Національним банком України, здійснення контролю за її реалізацією;
25) здійснення щорічної оцінки ефективності діяльності ради банку загалом та кожного члена ради банку зокрема, комітетів ради банку, оцінки відповідності колективної придатності ради банку розміру банку, складності, обсягам, видам, характеру здійснюваних банком операцій, організаційній структурі та профілю ризику банку з урахуванням особливостей діяльності банку як системно важливого (за наявності такого статусу) та/або діяльності банківської групи, до складу якої входить банк, а також вжиття заходів для вдосконалення механізмів діяльності ради банку за результатами такої оцінки;
26) здійснення інших повноважень, віднесених до компетенції наглядової ради Законом України "Про акціонерні товариства" та статутом банку.
Голова та члени ради банку під час виконання своїх функціональних обов’язків мають право ознайомлюватися з документами та інформацією з питань діяльності банку, включаючи всі підрозділи банку незалежно від країни їх місцезнаходження, та афілійованих осіб банку, право доступу до системи автоматизації банківських операцій та право отримувати інформацію від керівників і працівників банку з питань, що виникають під час виконання ними функціональних обов’язків.
Рада системно важливого банку зобов’язана утворити такі постійно діючі комітети:
комітет з питань аудиту (аудиторський комітет);
комітет з управління ризиками;
комітет з питань винагород.
Головою комітету з питань аудиту (аудиторського комітету), комітету з управління ризиками та комітету з питань винагород системно важливого банку призначається незалежний директор.
Рада системно важливого банку має право утворювати й інші комітети.
Рада банку, що не визначений Національним банком України системно важливим, має право утворювати постійні чи тимчасові комітети. До складу комітету з питань аудиту (аудиторського комітету), комітету з питань винагород (у разі їх утворення) має входити хоча б один незалежний директор. Головою комітету з управління ризиками (у разі його утворення) призначається незалежний директор.
Голова ради банку не може бути головою комітету з питань аудиту (аудиторського комітету), комітету з управління ризиками.
Рада банку зобов’язана у визначеному нею порядку вживати заходів для запобігання виникненню конфліктів інтересів у банку та сприяти їх врегулюванню.
Рада банку зобов’язана забезпечувати підтримання дієвих відносин з Національним банком України.
Національний банк України має право вимагати припинення повноважень члена ради банку, якщо він неналежним чином виконує свої функції.
Національний банк України має право вимагати позачергового скликання засідання ради банку.
Банк зобов’язаний щороку, не пізніше 30 квітня, та на вимогу Національного банку України надавати Національному банку України в межах його повноважень щодо здійснення банківського нагляду інформацію про питання, що розглядалися на засіданні (засіданнях) ради банку, у тому числі щодо стану реалізації стратегії, бізнес-плану, планів підтримання достатності капіталу та достатності ліквідності, стратегії та оперативного плану управління проблемними активами банку, та прийняті щодо них рішення, а також список членів ради банку, присутніх на засіданні (засіданнях) ради банку.
Статутом банку до виключної компетенції ради банку можуть бути віднесені й інші питання.
( Стаття 39 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014; із змінами, внесеними згідно із Законами № 218-VIII від 02.03.2015, № 2210-VIII від 16.11.2017; в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Стаття 40. Правління банкуПравління банку очолює голова правління, який керує роботою правління банку та має право представляти банк без доручення.
Заступники голови правління банку входять до складу правління банку за посадою.
Голова правління банку несе персональну відповідальність за діяльність банку.
Голова правління банку має право брати участь у засіданнях ради банку з правом дорадчого голосу. Голова правління не може очолювати структурні підрозділи банку.
До компетенції правління банку належить вирішення всіх питань, пов’язаних з керівництвом поточною діяльністю банку, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та ради банку.
( Частина п'ята статті 40 в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017 )
Правління банку зобов’язане утворити такі постійно діючі комітети:
1) кредитний комітет;
2) комітет з питань управління активами та пасивами.
( Статтю 40 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
Правління банку має право утворювати й інші комітети.
( Статтю 40 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
Одна й та сама особа не може одночасно виконувати функції голови кредитного комітету та головного ризик-менеджера або головного комплаєнс-менеджера.
( Статтю 40 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
Правління банку зобов’язане інформувати раду банку про виявлені в діяльності банку порушення законодавства, внутрішніх положень банку (якщо такі порушення належать до визначеної законом компетенції ради банку) та про рівень ризиків, що виникають під час діяльності банку, несвоєчасне або неналежне виконання пов’язаними з банком особами зобов’язань перед банком.
( Статтю 40 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 )
( Стаття 40 в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014 )
Стаття 41.
( Статтю 41 виключено на підставі Закону № 1587-VII від 04.07.2014 )
Стаття 42. Керівники банківКерівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер банку.
( Частина перша статті 42 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Керівники банку повинні відповідати кваліфікаційним вимогам. Кваліфікаційними вимогами є вимоги щодо ділової репутації та професійної придатності, щодо керівників державного банку - також вимоги, визначені статтею 7 цього Закону, а щодо незалежного директора банку - також вимоги щодо незалежності.
( Частина друга статті 42 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Керівники банку повинні мати бездоганну ділову репутацію.
Професійна придатність керівника банку визначається як сукупність знань, професійного та управлінського досвіду особи, необхідних для належного виконання посадових обов’язків керівника банку з урахуванням бізнес-плану та стратегії банку, а також функціонального навантаження та сфери відповідальності конкретного керівника банку.
Керівники банку повинні мати вищу освіту.
Голова правління банку повинен мати досвід роботи у банківському та/або фінансовому секторі не менше п’яти років у сукупності, у тому числі на керівних посадах - не менше трьох років.
Члени правління банку повинні мати досвід роботи у банківському та/або фінансовому секторі у сукупності не менше трьох років.
Не менше половини членів ради банку, включаючи голову ради банку, повинні мати досвід роботи у банківському та/або фінансовому секторі не менше трьох років.
( Частина восьма статті 42 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 )
Головний бухгалтер банку та його заступники повинні мати досвід роботи за фахом у банківському та/або фінансовому секторі у сукупності не менше п’яти років - для головного бухгалтера, двох років - для заступників головного бухгалтера.