1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Закон України


З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 23, ст.160 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3609-VI від 07.07.2011, ВВР, 2012, N 6, ст.50 N 4061-VI від 17.11.2011, ВВР, 2012, N 10-11, ст.73 Кодексами N 4495-VI від 13.03.2012, ВВР, 2012, N 44-45, N 46-47, N 48, ст.552 N 4651-VI від 13.04.2012, ВВР, 2013, N 9-10, N 11-12, N 13, ст.88 Законами N 4834-VI від 24.05.2012, ВВР, 2013, N 16, ст.136 N 5083-VI від 05.07.2012, ВВР, 2013, N 33, ст.435 N 357-VII від 21.06.2013, ВВР, 2014, N 14, ст.247 N 584-VII від 19.09.2013, ВВР, 2014, N 20-21, ст.740 N 794-VII від 27.02.2014, ВВР, 2014, N 13, ст.222 N 1697-VII від 14.10.2014, ВВР, 2015, N 2-3, ст.12 N 595-VIII від 14.07.2015, ВВР, 2015, N 37-38, ст.366 N 889-VIII від 10.12.2015, ВВР, 2016, N 4, ст.43 N 1798-VIII від 21.12.2016, ВВР, 2017, N 7-8, ст.50 N 2269-VIII від 18.01.2018, ВВР, 2018, N 12, ст.68 Кодексом N 396-IX від 19.12.2019, ВВР, 2020, N 7, N 8, N 9, ст.48 Законами N 1089-IX від 16.12.2020 N 1909-IX від 18.11.2021 N 1953-IX від 14.12.2021 N 2320-IX від 20.06.2022 N 2524-IX від 16.08.2022 )
Верховна Рада України постановляє:
I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 40-44, ст. 356):
1) текст статті 93 викласти в такій редакції:
"1. Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку";
2) частину першу статті 203 викласти в такій редакції:
"1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам";
3) у статті 228:
назву статті викласти в такій редакції:
"Стаття 228. Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства";
доповнити статтю частиною третьою такого змісту:
"3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави";
4) статтю 234 доповнити частиною третьою такого змісту:
"3. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами";
5) частину першу статті 657 доповнити словами "крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі".
2. У Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 18-22, ст. 144):
1) доповнити статтею 55-1 такого змісту:
"Стаття 55-1. Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання
1. Ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними:
зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;
незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;
зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;
зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників";
2) у статті 59:
у частині першій слова "цим Кодексом" замінити словом "законами";
останнє речення частини сьомої після слів "запис вноситься" доповнити словом "лише", а після слів "цього Кодексу" - словами "та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців";
3) частину п'яту статті 60 доповнити словами "з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання";
4) у частині третій статті 86 слова "декларацією про їх доходи і майно" замінити словами "довідкою органу державної податкової служби про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію)";
5) в абзаці сьомому частини шостої статті 128 слова "декларації про доходи" замінити словами "декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію)";
6) статтю 242 виключити;
7) статтю 250 доповнити частиною другою такого змісту:
"2. Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи".
3. Частину четверту статті 212 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 25-26, ст. 131) викласти в такій редакції:
"4. Особа, яка вчинила діяння, передбачені частинами першою, другою, або діяння, передбачені частиною третьою (якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах) цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня)".
( Пункт 4 розділу I втратив чинність на підставі Кодексу N 4651-VI від 13.04.2012 )
5. У Лісовому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 21, ст. 170):
1) пункт 7 частини другої статті 19 виключити;
2) пункт 6 статті 27 виключити;
3) у пункті 1 частини першої статті 67 слова "в порядку рубок головного користування" виключити;
4) статтю 77 викласти в такій редакції:
"Стаття 77. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів
Спеціальне використання лісових ресурсів, крім розміщення пасік, є платним.
Збір за спеціальне використання лісових ресурсів встановлюється Податковим кодексом України".
6. У Кодексі України про надра (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 36, ст. 340):
1) статтю 7 доповнити пунктом 4-1 такого змісту:
"4-1) встановлення плати за користування надрами та рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат";
2) пункт 7 статті 8 викласти в такій редакції:
"7) встановлення збору за видачу спеціальних дозволів на користування надрами";
3) у статті 28:
частину другу замінити чотирма частинами такого змісту:
"Плата за користування надрами справляється у вигляді:
1) плати за користування надрами для видобування корисних копалин;
2) плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.
Крім того, за видобуток нафти, природного газу і газового конденсату справляється рентна плата.
За видачу спеціальних дозволів на користування надрами справляється відповідний збір.
Плата за користування надрами та рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат встановлюються Податковим кодексом України".
У зв'язку з цим частини третю та четверту вважати відповідно частинами шостою та сьомою;
частину сьому виключити;
4) статті 29, 30, 32, 33, 35 і 36 виключити;
5) статтю 31 викласти в такій редакції:
"Стаття 31. Розподіл плати за користування надрами
Плата за користування надрами зараховується до державного і місцевих бюджетів згідно з Бюджетним кодексом України.
Плата за користування надрами, що надходить до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів і міських бюджетів міст Києва та Севастополя, розподіляється між місцевими бюджетами відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами".
7. У Водному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 24, ст. 189):
1) пункт 6 статті 8 виключити;
2) пункт 8 статті 14 виключити;
3) пункт 2 статті 29 викласти в такій редакції:
"2) встановлення ставок зборів за спеціальне водокористування";
4) статтю 30 викласти в такій редакції:
"Стаття 30. Збори за спеціальне водокористування
Збори за спеціальне водокористування справляються з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включають збір за спеціальне використання води та екологічний податок за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, які встановлюються Податковим кодексом України";
5) статтю 32 виключити.
8. У Бюджетному кодексі України від 8 липня 2010 року:
1) у частині другій статті 29:
пункт 13 після слів "до державного бюджету" доповнити словами "якщо інше не встановлено законом про Державний бюджет України на відповідний рік або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України";
2) статтю 65 викласти в такій редакції:
"Стаття 65. Нормативи відрахувань податку на доходи фізичних осіб до бюджетів місцевого самоврядування
1. До доходів бюджетів міст Києва та Севастополя зараховується 100 відсотків податку на доходи фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом України на території цих міст.
2. До доходів бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення зараховується 75 відсотків податку на доходи фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом України на території цих міст.
3. До доходів бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення зараховується 25 відсотків податку на доходи фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом України на відповідній території".
9. Кодекс адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., NN 35-37, ст. 446) доповнити статтею 183-3 такого змісту:
"Стаття 183-3. Особливості провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби
1. Провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо:
1) зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків;
2) підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків;
3) стягнення коштів за податковим боргом.
2. Подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинно містити:
1) найменування адміністративного суду;
2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку заявника;
3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, якщо такий відомий, відносно сторони, до якої застосовуються заходи, передбачені частиною першою цієї статті;
4) підстави звернення з поданням, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника;
5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються;
6) підпис уповноваженої особи суб'єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.
3. У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків.
Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику подання та доданих до нього документів.
Повернення подання не є перешкодою для повторного звернення з ним до суду після усунення його недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
4. Суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо:
1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті;
2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
5. Відмова у прийнятті подання унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.
6. Ухвалу про відмову в прийнятті подання може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 24 годин з моменту її винесення.
7. У разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.
Розгляд подання відбувається за участю органу державної податкової служби, що його вніс, та платника податків, стосовно якого його внесено.
Неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання.
8. У постанові суду зазначаються:
1) дата прийняття постанови;
2) найменування суду, прізвище та ініціали судді;
3) найменування сторін, їх місцезнаходження;
4) мотиви задоволення судом заявлених вимог з посиланням на закон;
5) порядок вчинення дій, передбачених постановою;
6) відомості про порядок та строки апеляційного оскарження постанови.
9. Апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється за загальною процедурою.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку за загальною процедурою.
10. На обчислення строків, установлених цією статтею, не поширюються правила статті 103 цього Кодексу.
Строки, встановлені цією статтею, обчислюються годинами і закінчуються із закінченням години, на яку припадає таке закінчення.
Строки, визначені цим підпунктом, не включають добові години, що припадають на вихідні та святкові дні".
10. У Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 41, ст. 546 із наступними змінами):
1) у статті 3:
у пункті "і" слова "стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів" виключити;
доповнити пунктом "л" такого змісту:
"л) встановлення екологічного податку, збору за спеціальне використання води, збору за спеціальне використання лісових ресурсів, плати за користування надрами відповідно до Податкового кодексу України";
2) у пункті "г" частини першої статті 12 слова "плату за спеціальне використання природних ресурсів та" виключити;
3) пункт "е" частини першої статті 17 виключити;
4) пункт "є" частини першої статті 18 виключити;
5) пункт "г" частини першої статті 19 виключити;
6) пункт "г" статті 41 викласти в такій редакції:
"г) встановлення ставок екологічного податку";
7) статті 43 та 44 викласти в такій редакції:
"Стаття 43. Ліміти використання природних ресурсів
Ліміти використання природних ресурсів встановлюються в порядку, що визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) радами, крім випадків, коли природні ресурси мають загальнодержавне значення.
Ліміти використання природних ресурсів загальнодержавного значення встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 44. Ліміти скидів забруднюючих речовин
Ліміти скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва, а також інші види шкідливого впливу в цілому на території Автономної Республіки Крим, областей, міст загальнодержавного значення або окремих регіонів встановлюються:
у разі якщо це призводить до забруднення природних ресурсів загальнодержавного значення, територій інших областей, - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів;
в інших випадках - у порядку, що встановлюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) радами, за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів";
8) статтю 45 виключити;
9) статтю 46 викласти в такій редакції:
"Стаття 46. Розподіл екологічного податку
Кошти від екологічного податку (за винятком тих, що справляються за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк) зараховуються до державного і місцевих бюджетів згідно з Бюджетним кодексом України";
10) у статті 47:
пункт "а" частини другої викласти в такій редакції:
"а) частини екологічного податку згідно із законом";
у частині третій слова "Розподіл зборів" замінити словами "Розподіл коштів екологічного податку";
у частині четвертій:
пункт "а" викласти в такій редакції:
"а) частини екологічного податку згідно із законом";
пункт "в" виключити;
11) пункт "и" частини другої статті 68 виключити;
12) частину першу статті 69 викласти в такій редакції:
"Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі".
11. У Законі України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 14, ст. 60; 1999 р., N 40, ст. 361; 2005 р., NN 17-19, ст. 264; 2010 р., N 48, ст. 564):
1) статтю 3 доповнити частиною шостою такого змісту:
"Перелік об'єктів та обсягів бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт автомобільних доріг загального користування державного значення затверджується Кабінетом Міністрів України";
2) статтю 4 викласти в такій редакції:
"Стаття 4. У бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних, міських, сільських та селищних бюджетах щорічно передбачаються видатки на проведення робіт, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг.
Для цих цілей у складі бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, міських, сільських та селищних бюджетів створюються територіальні дорожні фонди.
Дохідна частина цих фондів формується за рахунок збору за першу реєстрацію транспортного засобу, збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності в частині торгівельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах, частини коштів Державного дорожнього фонду України відповідно до порядку, розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України згідно із законами, а також інших надходжень до відповідних бюджетів, що визначаються рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, міських, селищних та сільських рад про бюджет на поточний рік, а також відповідних надходжень, визначених статтею 5 цього Закону.
Кошти територіальних дорожніх фондів спрямовуються на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг у населених пунктах, що належать до комунальної власності, а також на потреби дорожнього господарства за напрямами, визначеними відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими, селищними та сільськими радами".
12. У Законі України "Про рекламу" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 8, ст. 62; 2008 р., N 18, ст. 197):
1) частину шосту статті 12 виключити;
2) у частині п'ятій статті 27 слова "Законом України "Про систему оподаткування" замінити словами " Податковим кодексом України".
13. У статті 2 та частині першій статті 40 Закону України "Про автомобільні дороги" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 51, ст. 556) слова "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" виключити.
14. Частину дев'яту статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 5-6, ст. 30; 2006 р., N 12, ст. 100; 2010 р., N 29, ст. 392) доповнити словами "та органам державної податкової служби - інформації про відкриття (закриття) рахунків платників податків відповідно до статті 69 Податкового кодексу України".
15. У Законі України "Про угоди про розподіл продукції" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 44, ст. 391; 2003 р., N 10-11, ст. 87; 2011 р., N 6, ст. 47):
1) частину п'яту статті 19 доповнити абзацом сьомим такого змісту:
"Витрати на придбання необоротних активів та витрати на виконання робіт по розвідуванню, облаштуванню і видобутку корисних копалин включаються в момент їх понесення в повному обсязі до складу витрат, що підлягають відшкодуванню компенсаційною продукцією без застосування правил амортизації";
2) статтю 25 викласти в такій редакції:
"Стаття 25. Податки, збори та інші обов'язкові платежі, що сплачуються під час виконання угоди про розподіл продукції
1. Особливості оподаткування платників податків в умовах дії угоди про розподіл продукції визначаються Податковим кодексом України, а в частині визначення вартості компенсаційної та прибуткової продукції - цим Законом.
2. Під час виконання угоди про розподіл продукції інвестор сплачує податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Податковим кодексом України, а також єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування українських працівників та іноземних громадян, найнятих на роботу в Україні.
3. Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування українських працівників та іноземних громадян, найнятих на роботу в Україні, сплачується інвестором у загальному порядку, на умовах та в розмірах, установлених законодавством України на дату підписання угоди про розподіл продукції.
4. У разі виникнення потреби у сплаті державного збору або мита, установленого законодавством України, для отримання послуги чи виконання необхідної дії державними органами або установами інвестор сплачує такий збір та мито".
16. У статті 8 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 50, ст. 260) слова "які сплатили податок з власників транспортних засобів згідно із Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" замінити словами "які сплатили збір за першу реєстрацію транспортного засобу згідно з Податковим кодексом України".
( Пункт 17 розділу I втратив чинність на підставі Закону N 1953-IX від 14.12.2021 )
18. Статтю 31 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 16, ст. 112; 2005 р., N 4, ст. 95; 2007 р., N 33, ст. 440; 2010 р., N 49, ст. 571) виключити.
19. У Законі України "Про гастрольні заходи в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 7, ст. 56):
1) у преамбулі слова "а також порядок справляння та використання збору за проведення гастрольних заходів" виключити;
2) розділ II виключити;
3) у статті 8:
у частині першій слова "загального та спеціального фондів" замінити словами "загального фонду";
частину другу виключити;
4) статтю 9 виключити;
5) частини другу і третю статті 10 виключити.
( Пункт 20 розділу I втратив чинність на підставі Закону N 1089-IX від 16.12.2020 )
21. У Законі України "Про оренду землі" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 10, ст. 102; 2005 р., NN 17-19, ст. 267; 2008 р., N 27-28, ст. 253; 2011 р., N 1, ст. 1):
1) у статті 21:
у частині другій слова "до Закону України "Про плату за землю" замінити словами "до Податкового кодексу України";
частини четверту, п'яту і сьому виключити;
2) статтю 22 викласти в такій редакції:
"Стаття 22. Форма орендної плати
Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.
Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати.
Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі.
Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі.
Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи";
3) частину першу статті 23 виключити.
( Пункт 22 розділу I втратив чинність на підставі Закону N 2320-IX від 20.06.2022 )
23. У статті 4 Закону України "Про поводження з радіоактивними відходами" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 27, ст. 198; 2008 р., N 52, ст. 394):
слова "збір за забруднення навколишнього природного середовища" у всіх відмінках замінити словами "екологічний податок" у відповідному відмінку;
частину четверту викласти в такій редакції:
"Ставки та порядок справляння екологічного податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк, встановлюються Податковим кодексом України, порядок використання коштів Фонду встановлюється Кабінетом Міністрів України".
24. У Законі України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 46, ст. 345 із наступними змінами):
1) статтю 6 виключити;
2) статтю 12 доповнити частиною третьою такого змісту:
"Парфумерні рідини упаковуються у флакони об'ємом не більше 255 куб. сантиметрів";
3) статтю 14 після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:
"Спирт етиловий, який використовується як лікарський засіб, та спиртові або водно-спиртові настої реалізуються вроздріб тільки через аптеки у флаконах з медичного скла об'ємом не більше ніж 100 куб. сантиметрів, крім таких лікарських засобів, як бальзами".
У зв'язку з цим частини другу-тринадцяту вважати відповідно частинами третьою-чотирнадцятою;
4) у статті 15:
частину другу викласти в такій редакції:
"Імпорт тютюнової сировини може здійснюватися лише:
суб'єктами господарювання, які мають ліцензію на право виробництва тютюнових виробів;
тютюново-ферментаційними заводами, які здійснюють реалізацію (передачу) ферментованої тютюнової сировини виробникам тютюнових виробів або на експорт";
частину одинадцяту після слова "напоями" доповнити словами "(крім столових вин)";
5) у статті 17:
у частині другій:
абзац другий виключити;
абзац тринадцятий викласти в такій редакції:
"оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 5000 гривень";
доповнити абзацами такого змісту:
"вивезення спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів з території акцизного складу або транспортування такої продукції без відмітки представника органу державної податкової служби на товарно-транспортній накладній про погодження відпуску - 200 відсотків вартості вивезеної або транспортованої продукції, але не менше 15000 гривень;
порушення вимог частини другої статті 15 цього Закону щодо реалізації (передачі) ферментованої тютюнової сировини лише на експорт або виробникам тютюнових виробів - 50 відсотків вартості партії відвантаженого товару";
частину четверту після слова "приймаються" доповнити словами "органами державної податкової служби та/або";
6) у тексті Закону слова "акцизний збір" у всіх відмінках замінити словами "акцизний податок" у відповідному відмінку.
25. У Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 38, ст. 315; 2001 р., N 7, ст. 34; 2002 р., N 5, ст. 32; 2005 р., N 1, ст. 23):
1) преамбулу викласти в такій редакції:
"Цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання та їх господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається";
2) статтю 1 виключити;

................
Перейти до повного тексту