З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2009, N 14, ст.181 )
( Щодо терміну дії Закону див.
п.2 Прикінцевих положень цього Закону )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 800-VI від 25.12.2008, ВВР, 2009, N 19, ст.257
N 922-VI від 04.02.2009, ВВР, 2009, N 26, ст.323 -
зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням
Конституційного Суду
N 29-рп/2009 від 24.11.2009
N 1617-VI від 24.07.2009, ВВР, 2010, N 2-3, ст.11
N 1782-VI від 22.12.2009, ВВР, 2010, N 9, ст.85
Кодексами
N 2456-VI від 08.07.2010, 2010, N 50-51, ст.572
N 2755-VI від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 13-14,
N 15-16, N 17, ст.112
Законами
N 2856-VI від 23.12.2010, ВВР, 2011, N 29, ст.272
N 3463-VI від 02.06.2011, ВВР, 2011, N 51, ст.579
N 4524-VI від 15.03.2012, ВВР, 2012, N 49, ст.561 )
Цей Закон спрямований на забезпечення конституційних прав громадян, гарантування економічної безпеки держави, мінімізації можливих збитків для економіки та фінансової системи України від фінансової кризи, яка охопила більшу частину промислово розвинутих країн.
I. Зважаючи на нагальну необхідність підвищення ефективності діяльності державних органів у фінансово-кредитній сфері та з метою забезпечення макроекономічної стабільності в Україні:
Стаття 1. Створити за рахунок понадпланових надходжень від приватизації державного майна у 2008 році та надходжень цих коштів у повному обсязі у 2009 році, а також цільового розміщення державних цінних паперів Стабілізаційний фонд, кошти якого використовуються у встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із комітетами Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності та з питань бюджету порядку на:а) надання кредитів (позик) для погашення, рефінансування та/або обслуговування кредитів (позик), одержаних вітчизняними банківськими установами та іншими суб'єктами господарювання в іноземних кредиторів до 15 вересня 2008 року;
б) кредитування або співфінансування довгострокових інфраструктурних, інвестиційних та інноваційних проектів загальнодержавного значення;
в) здешевлення кредитування проектів малого та середнього бізнесу, зокрема таких, що впливають на підвищення рівня зайнятості населення;
г) надання кредитів на завершення будівництва житла, яке здійснюється із залученням іпотечних кредитів і обов'язковою умовою якого є співфінансування з боку банків та забудовників;
ґ) розвиток внутрішнього попиту на товари, що виробляються українськими товаровиробниками для експорту і щодо яких спостерігається погіршення світової кон'юнктури;
д) надання фінансової допомоги банкам (у тому числі з метою збільшення статутних капіталів), поповнення статутних капіталів державних банків та Державної іпотечної установи;
е) викуп у забудовників та/або фінансових установ нереалізованого житла в об'єктах будівництва, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати будівництво житла у зв'язку з недостатнім обсягом коштів для формування фондів соціального та службового житла;
( Статтю 1 доповнено пунктом "е" згідно із Законом
N 800-VI від 25.12.2008 )
є) надання громадянам державної підтримки на будівництво (придбання) доступного житла шляхом сплати державою частини його вартості;
( Статтю 1 доповнено пунктом "є" згідно із Законом
N 800-VI від 25.12.2008 )
ж) викуп державою у кредиторів іпотечних кредитів, отриманих фізичними особами на будівництво та придбання житла до набрання чинності цим Законом і віднесених до категорії ризикованих.
( Статтю 1 доповнено пунктом "ж" згідно із Законом
N 800-VI від 25.12.2008 )
Стаття 2. Держава в особі Міністерства фінансів України може брати участь у формуванні та/або збільшенні статутних капіталів банків (далі - капіталізація банків) шляхом придбання акцій первинної емісії (часток у статутному капіталі) банку чи акцій додаткової емісії (додаткових вкладів) банків в обмін на державні облігації України та/або придбання зазначених акцій за кошти Державного бюджету України.( Частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно з Законом
N 3463-VI від 02.06.2011 )
Рішення про участь держави у капіталізації банків приймає Кабінет Міністрів України на підставі пропозицій Національного банку України.
Порядок участі держави у капіталізації банків затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.
Управління корпоративними правами держави у статутних капіталах банків, що набуті відповідно до цього Закону, здійснюються Міністерством фінансів України.
Кабінет Міністрів України в установленому законом порядку приймає рішення про продаж пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків, які перебувають в управлінні Міністерства фінансів України. Кошти від їх продажу зараховуються до Державного бюджету України і спрямовуються Міністерством фінансів України на погашення або на вимогу Національного банку України на достроковий викуп державних облігацій України, зазначених у частині першій цієї статті.
( Частина п'ята статті 2 в редакції Закону
N 1617-VIвід 24.07.2009; із змінами, внесеними згідно з Законом
N 3463-VI від 02.06.2011,
N 4524-VI від 15.03.2012 )
Працівники Міністерства фінансів України, які визначені ним для вирішення питань щодо участі держави у капіталізації банку, перебувають під захистом закону:
фінансова відповідальність, у тому числі за шкоду, заподіяну внаслідок професійної помилки, життя та здоров'я працівників повинні бути застраховані відповідно до законодавства;
працівники не несуть відповідальності за дії та бездіяльність, якщо вони діяли добросовісно, відповідно до законодавства і в межах своїх службових обов'язків. Позови, подані проти таких осіб, вважаються позовами, поданими проти Міністерства фінансів України;
образа працівника, опір, погроза, насильство та інші дії, що перешкоджають виконанню покладених на працівника завдань, тягнуть за собою встановлену законом відповідальність.
( Статтю 2 доповнено частиною шостою згідно із Законом
N 1617-VI від 24.07.2009 )
Міністерство фінансів України забезпечує правовий захист таких працівників у разі подання проти них позовів, пов'язаних із забезпеченням виконання ними функцій вирішення питань щодо участі держави у капіталізації банку.
( Статтю 2 доповнено частиною сьомою згідно із Законом
N 1617-VI від 24.07.2009 )
Порядок використання коштів Стабілізаційного фонду для надання фінансової допомоги банкам в інших формах, у тому числі для надання субординованого кредиту, викупу активів та пасивів при здійсненні заходів фінансового оздоровлення, визначається Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України та Комітетами Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності та з питань бюджету.
( Статтю 2 доповнено частиною восьмою згідно із Законом
N 1617-VI від 24.07.2009 )
Стаття 3. Для прискорення капіталізації банків застосовується спеціальний порядок здійснення відповідних заходів, який визначається Національним банком України, з урахуванням таких особливостей:у разі настання істотної загрози неплатоспроможності банку рішення про затвердження плану фінансового оздоровлення банку, збільшення статутного капіталу та залучення інвесторів приймаються загальними зборами акціонерів (учасників) банку або тимчасовим адміністратором банку за погодженням з Національним банком України;
відповідно до статуту банку скликаються загальні збори акціонерів (учасників) банку, у тому числі із запрошенням інших ймовірних інвесторів банку, за наслідками яких приймаються рішення про капіталізацію банку та укладаються договори про купівлю акцій (внесення додаткових вкладів) з обов'язковим зазначенням зобов'язань інвестора щодо виконання заходів з фінансового оздоровлення банку;
акціонерам (учасникам) банку надається переважне право на придбання акцій додаткової емісії, додаткових часток у статутному капіталі цього банку;
Міністерство фінансів України на підставі рішення Кабінету Міністрів України придбаває акції (частки у статутному капіталі) залежно від розміру пропозицій учасників та потенційних інвесторів банку;
протягом двох банківських днів після прийняття зборами рішення про капіталізацію банку особи, які висловили намір придбати акції (внести додаткові вклади), зобов'язані внести оплату в розмірі не менше 20 відсотків вартості акцій (додаткових вкладів), залишок коштів сплачується цими особами протягом наступних десяти банківських днів. Якщо повна вартість акцій (додаткових вкладів) не сплачена у встановлений строк, то здійснена часткова оплата не підлягає поверненню протягом одного року та зараховується банком як строковий депозит із ставкою у розмірі половини облікової ставки Національного банку України;
фактичне подання рішення про капіталізацію банку та змін до статуту банку до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку є вичерпною підставою для здійснення нею реєстрації випуску акцій;
фактичне подання змін до статуту банку відповідно на погодження Національному банку України та реєстрацію державному реєстратору вважається відповідно погодженням їх Національним банком України та реєстрацією державним реєстратором;
фактичне подання документів для реєстрації випуску акцій банку вважається реєстрацією випуску акцій банку;
підтвердженням фактичного подання належних документів до Національного банку України, державного реєстратора, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку вважається наявність відмітки органу про прийняття документів (реєстраційний індекс) і розрахункового документа, що підтверджує надання послуг поштового відділення з описом вкладення;
покупці акцій банку набувають права власності на акції за умови повної оплати їх вартості та фактичного подання рішення про капіталізацію банку та змін до статуту банку до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку для реєстрації випуску акцій;
покупці часток банку набувають права власності на частки за умови повної оплати їх вартості та фактичного подання рішення про капіталізацію банку та змін до статуту банку державному реєстратору.
При цьому Національний банк України має право встановлювати скорочені строки здійснення заходів, пов'язаних із капіталізацією банку, порівняно із строками, визначеними іншими законами України.
Після оформлення прав власності на корпоративні права всіх учасників банку та вирішення питання формування органів управління банку Національний банк України протягом семи банківських днів приймає рішення про закінчення процедури тимчасової адміністрації банку.
У разі здійснення заходів з поліпшення фінансового стану банків за зверненням загальних зборів акціонерів рішення щодо визначення основних напрямів діяльності банку та затвердження звітів про їх виконання, внесення змін та доповнень до статуту та розміру статутного капіталу банку, обрання і відкликання членів спостережної (наглядової) ради банку, здійснення додаткового випуску (емісії) акцій, розподілу прибутку банку, припинення його діяльності, призначення ліквідатора, затвердження ліквідаційного балансу можуть бути оскаржені до суду протягом одного місяця з дня їх прийняття.
З метою забезпечення участі держави в капіталізації банку тимчасовий адміністратор за погодженням з Національним банком України в установленому ним порядку здійснює зменшення статутного капіталу банку.
( Статтю 3 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом
N 1617-VI від 24.07.2009 )
При зменшенні статутного капіталу банку з метою проведення його капіталізації не застосовуються положення законодавства щодо:
1) необхідності повідомлення про зменшення статутного капіталу банку всіх його кредиторів;
2) недопущення зменшення статутного капіталу банку за наявності заперечень кредиторів;
3) права кредиторів вимагати дострокового припинення або виконання банком зобов'язань та відшкодування збитків;
4) необхідності ліквідації банку, якщо розмір його статутного капіталу стає меншим за мінімальний розмір статутного капіталу банку, визначений законом;
5) необхідності відшкодування збитків акціонерів, пов'язаних із зменшенням статутного капіталу банку;
6) обмеження щодо мінімальної номінальної вартості акції.
( Статтю 3 доповнено частиною шостою згідно із Законом
N 1617-VI від 24.07.2009 )
Стаття 3-1. Під час виконання тимчасовим адміністратором заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, в тому числі при відступленні права вимоги, переведенні боргу, здійсненні реорганізації, не застосовуються положення законодавства щодо:1) порядку припинення юридичної особи внаслідок перетворення;
2) необхідності повідомлення та одержання згоди боржників, кредиторів, акціонерів;
3) права кредиторів вимагати забезпечення виконання зобов'язань шляхом укладення договорів застави чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов'язань та відшкодування збитків у зв'язку з перетворенням;
4) неможливості завершення перетворення до задоволення вимог, заявлених кредиторами.
Тимчасовий адміністратор за погодженням з Національним банком України під час виконання заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, має право прийняти рішення про зменшення статутного капіталу банку.
( Закон доповнено статтею 3-1 згідно із Законом
N 1617-VI від 24.07.2009 )
Стаття 4. Запровадити мораторій на розподіл чистого прибутку банку (нарахування, виплати дивідендів, репатріації), якщо такий банк протягом року, за який нараховуються дивіденди:має балансові збитки за результатами трьох поточних календарних місяців та/або;
має балансові збитки протягом будь-якого календарного місяця у розмірі, що дорівнюють або перевищують 30 відсотків від його статутного капіталу та/або;
порушує норматив поточної ліквідності більше ніж на 20 відсотків від його нормативного значення за банківський день два і більше разів за поточні 30 банківських днів та/або;
протягом десяти послідовних банківських днів має зобов'язання, класифіковані як прострочені, у сумі, яка дорівнює або перевищує 20 відсотків від суми його загальних зобов'язань.
Мораторій на розподіл чистого прибутку поширюється також на банки, які знаходяться під тимчасовою адміністрацією банку, запровадженою відповідно до законодавства.
Дозволяється, як виняток, розподіл чистого прибутку банку для нарахування дивідендів власникам корпоративних прав за умови використання їх на збільшення статутного капіталу банку.
II. З метою забезпечення реалізації заходів, визначених розділом I цього Закону, внести зміни до таких законодавчих актів України:
( Пункт 1 розділу II втратив чинність на підставі Кодексу
N 2456-VI від 08.07.2010 )
2. Перше речення частини третьої статті 86 Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 18-22, ст. 144) доповнити словами "крім випадків, передбачених Законом України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" протягом строку його дії".
3. Частину третю статті 13 Закону України "Про господарські товариства" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 49, ст. 682; 1994 р., N 3, ст. 11) доповнити словами "крім випадків, передбачених Законом України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" протягом строку його дії".
( Пункт 4 розділу II втратив чинність на підставі Кодексу
N 2755-VI від 02.12.2010 )
5. У Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 27, ст. 181; 1998 р., N 10, ст. 35; 2003 р., N 12, ст. 88):
1) підпункт 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 доповнити абзацом другим такого змісту:
"До валових доходів платника, який зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування згідно із статтею 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", включається позитивна різниця між сумами податку на додану вартість, нарахованими таким сільськогосподарським підприємством на ціну поставлених ним сільськогосподарських товарів протягом звітного або попередніх звітному періодів, та сумами податку на додану вартість, сплаченими (нарахованими) ним протягом звітного періоду на ціну виробничих факторів, визначених пунктом 8-1.15 статті 8-1 зазначеного Закону";
2) підпункт 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 доповнити абзацом четвертим такого змісту:
"До валових витрат платника, який зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування згідно із статтею 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", включається від'ємна різниця, розрахована за правилами абзацу другого підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 цього Закону".
6. У Законі України "Про Національний банк України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 29, ст. 238; 2000 р., N 14-15-16, ст. 121, N 42, ст. 351; 2002 р., N 5, ст. 30):
1) частину третю статті 5 викласти в такій редакції: