Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

будучи скликаною в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібравшися 6 червня 1995 року на свою вісімдесят другу сесію;

відзначаючи відповідні міжнародні конвенції та рекомендації в галузі праці, зокрема Конвенцію 1957 року про скасування примусової праці, Конвенцію та Рекомендацію 1960 року про захист від радіації, Конвенцію та Рекомендацію 1963 року про забезпечення машин захисними пристроями, Конвенцію та Рекомендацію 1964 року про допомоги у випадках виробничого травматизму, Конвенцію та Рекомендацію 1965 року про мінімальний вік допуску на підземні роботи, Конвенцію 1965 року про медичний огляд молодих людей для підземних робіт, Конвенцію та Рекомендацію 1977 року про виробниче середовище (забруднення повітря, шум та вібрація), Конвенцію та Рекомендацію 1981 року про безпеку та гігієну праці, Конвенцію та Рекомендацію 1985 року про служби гігієни праці, Конвенцію та Рекомендацію 1986 року про азбест, Конвенцію та Рекомендацію 1988 року про безпеку та гігієну праці у будівництві, Конвенцію та Рекомендацію 1990 року про хімічні речовини та Конвенцію та Рекомендацію 1993 року про запобігання великим промисловим аваріям;

беручи до уваги те, що працівники потребують інформації, навчання, реальних консультацій з підготовки й ужиття заходів з техніки безпеки та гігієни праці стосовно небезпек і ризиків, на які вони наражаються в гірничій промисловості, й участі в підготовці й ужитті таких заходів, а також те, що працівники мають право на інформацію, навчання, реальні консультації з підготовки й ужиття заходів з техніки безпеки та гігієни праці стосовно небезпек і ризиків, на які вони наражаються в гірничій промисловості, й участь у підготовці й ужитті таких заходів;

визнаючи, що бажаним є запобігання будь-яким нещасним випадкам зі смертельними наслідками, пошкодженням або погіршенню стану здоров'я, які трапляються з працівниками чи представниками громадськості, або шкоді навколишньому середовищу, спричиненій добуванням корисних копалин;

беручи до уваги необхідність у співробітництві між Міжнародною організацією праці, Всесвітньою організацією охорони здоров'я, Міжнародним агентством з атомної енергії та іншими відповідними установами, а також відзначаючи відповідні документи, зведення практичних правил, кодекси й посібники, видані цими організаціями;

ухваливши рішення прийняти ряд пропозицій стосовно безпеки та гігієни праці в шахтах, що є четвертим пунктом порядку денного сесії;

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює 22 червня 1995 року наведену нижче Конвенцію, на яку можна посилатись як на Конвенцію 1995 року про безпеку та гігієну праці в шахтах:

1. Для цілей цієї Конвенції термін "шахта" охоплює:

a) наземні або підземні майданчики, де, зокрема, здійснюється така діяльність:

i) розвідування родовищ корисних копалин, за винятком нафти й газу, наслідком якого є механічне порушення ґрунту;

ii) видобуток корисних копалин, за винятком нафти й газу;

iii) підготовка, у тому числі подрібнювання, розмелювання, концентрація чи промивання видобутих корисних копалин, а також

b) усі машини, устаткування, пристрої, установки, будівлі та інженерні споруди, які використовуються у зв'язку з діяльністю, зазначеною у викладеному вище підпункті "a".

2. Для цілей цієї Конвенції термін "роботодавець" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, яка наймає одного чи більше працівників для роботи в шахті, а також, залежно від контексту, оператора, головного підрядника, підрядника чи субпідрядника.

1. Ця Конвенція застосовується до всіх шахт.

2. Після консультацій з відповідними найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників компетентний орган держави-члена, яка ратифікує Конвенцію:

a) може вилучити певні категорії шахт зі сфери застосування цієї Конвенції або певних її положень, якщо рівень загального захисту, що надається на цих шахтах відповідно до національних законодавства та практики, є не нижчим за той, який надавався б у результаті повного застосування положень Конвенції;

b) у разі вилучення певних категорій шахт відповідно до зазначеного вище підпункту "a" розробляє плани послідовного охоплення всіх шахт.

3. Держава-член, яка ратифікує Конвенцію й використовує можливість, зазначену у викладеному вище підпункті "a" пункту 2, у своїх доповідях про застосування Конвенції, які подаються відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці, зазначає будь-яку особливу категорію шахт, вилучену таким чином, а також причини такого вилучення.

Беручи до уваги національні умови й практику, а також після консультацій з відповідними найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників держава-член розробляє, здійснює й періодично переглядає послідовну політику з безпеки та гігієни праці в шахтах, особливо стосовно заходів для виконання положень Конвенції.

1. Заходи для забезпечення застосування Конвенції визначаються національними нормативно-правовими актами.

2. У разі необхідності ці національні нормативно-правові акти доповнюються:

a) технічними стандартами, посібниками чи зведеннями практичних правил або

b) іншими засобами застосування, які відповідають національній практиці та які визначаються компетентним органом.

1. Національними нормативно-правовими актами відповідно до пункту 1 статті 4 визначається компетентний орган для моніторингу та регулювання різних аспектів безпеки та гігієни праці в шахтах.

2. Такі національно-правові акти передбачають:

a) контроль за станом безпеки та гігієни праці в шахтах;

b) перевірку шахт інспекторами, визначеними для цих цілей компетентним органом;

c) процедури повідомлення про визначені національними нормативно-правовими актами нещасні випадки зі смертельними наслідками, нещасні випадки з тяжкими наслідками, небезпечні випадки та аварії на шахті, а також їхнього розслідування;

d) збір і публікування статистичних даних про визначені національними нормативно-правовими актами нещасні випадки, професійні захворювання та небезпечні випадки;

e) повноваження компетентного органу тимчасово припинити чи обмежити гірничі роботи з причин безпеки та гігієни праці доти, доки причини, яка дає привід до тимчасового припинення чи обмеження, не буде усунено, а також

f) установлення ефективних процедур для забезпечення здійснення прав працівників та їхніх представників на отримання консультацій з питань, які стосуються безпеки та гігієни праці на робочому місці, та на участь у заходах, які стосуються безпеки та гігієни праці на робочому місці.

3. Такі національні нормативно-правові акти передбачають здійснення виробництва, зберігання, транспортування та використання вибухових речовин та ініціювальних пристроїв у шахті компетентними чи уповноваженими особами або під їхнім безпосереднім контролем.

4. Такі національні нормативно-правові акти визначають:

a) вимоги стосовно гірничорятувальних робіт, першої медичної допомоги та відповідного медичного обладнання;

b) зобов'язання надавати й обслуговувати належні саморятівники для працівників у підземних вугільних шахтах і в разі необхідності в інших підземних шахтах;

c) захисні заходи для убезпечення відпрацьованих гірничих виробок з метою усунення або мінімізації ризиків безпеці та гігієні праці;

d) вимоги стосовно безпечного зберігання, транспортування й розміщення небезпечних речовин, які використовуються в гірничому виробництві, та відходів, які утворюються в шахті, а також

e) у разі необхідності зобов'язання надавати достатні санвузли та приміщення для умивання, зміни одягу й уживання їжі, а також підтримувати їх у гігієнічному стані.

5. Такі національні нормативно-правові акти передбачають забезпечення роботодавцем, відповідальним за шахту, підготовки відповідних планів виробок до початку експлуатації, а в разі будь-яких істотних змін - періодичного оновлення таких планів та їхньої наявності на шахті.

Під час ужиття запобіжних та захисних заходів за цією частиною Конвенції роботодавець оцінює ризик і впливає на нього в такому порядку пріоритетності:

a) усуває ризик;

b) контролює ризик у джерелі його виникнення;

c) мінімізує ризик за допомогою засобів, які охоплюють розробку систем безпечної роботи, а також

d) настільки, наскільки залишається ризик, забезпечує використання індивідуального захисного спорядження,

беручи до уваги те, що є доцільним, здійсненним і можливим, а також позитивну практику й дотримання належної обережності.

Роботодавці вживають усіх необхідних заходів для усунення або мінімізації ризиків безпеці та гігієні праці в шахтах, які знаходяться під їхнім контролем, та, зокрема:

a) забезпечують проектування, будівництво шахти й оснащення її електричним, механічним та іншим обладнанням, у тому числі системою зв'язку, таким чином, щоб були створені умови безпечної роботи й безпечного виробничого середовища;

b) забезпечують уведення шахти в експлуатацію, здійснення її експлуатації, утримання та виведення її з експлуатації таким чином, щоб працівники могли виконувати призначену їм роботу, не ставлячи під загрозу своєї безпеки й здоров'я та безпеки й здоров'я інших осіб;

c) уживають заходів для підтримання стійкості порід у місцях, доступ до яких особи мають у зв'язку з виконанням своєї роботи;

d) у разі можливості забезпечують з кожного робочого місця під землею два виходи, кожний з яких веде до окремих шляхів виходу на поверхню;