Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася на свою сімдесят сьому сесію 6 червня 1990 року, та

беручи до уваги відповідні міжнародні конвенції та рекомендації про працю і, зокрема Конвенцію та Рекомендацію 1971 року про бензол, Конвенцію та Рекомендацію 1974 року про професійні ракові захворювання, Конвенцію та Рекомендацію 1977 року про виробниче середовище (забруднення повітря, шум та вібрація), Конвенцію та Рекомендацію 1981 року про безпеку та гігієну праці, Конвенцію та Рекомендацію 1985 року про служби гігієни праці, Конвенцію та Рекомендацію 1986 року про азбест та Перелік професійних захворювань, переглянутий 1980 року, який додається до Конвенції 1964 року про допомоги у випадках виробничого травматизму,

зазначаючи, що захист працівників від шкідливої дії хімічних речовин посилює також захист всього населення і навколишнього середовища,

зазначаючи, що працівникам потрібна інформація про хімічні речовини, які вони використовують на виробництві, і що вони мають право на таку інформацію, та

вважаючи, що винятково важливим є запобігання захворюванням і травмам, спричинюваним використанням хімічних речовин на виробництві та скорочення їхньої кількості шляхом:

a) обов’язкової оцінки всіх хімічних речовин для виявлення пов’язаних з ними небезпек;

b) надання роботодавцям механізму для отримання від постачальників інформації про хімічні речовини, які використовуються на виробництві, з тим щоб вони могли ефективно здійснювати програми з захисту працівників від хімічних небезпек;

c) надання працівникам інформації про використання хімічних речовин на виробництві та про відповідні запобіжні заходи, з тим щоб вони могли ефективно брати участь у програмах захисту;

d) встановлення засад таких програм з метою забезпечення безпечного використання хімічних речовин, та

враховуючи потребу співробітництва в рамках Міжнародної програми з хімічної безпеки між Міжнародною організацією праці, Програмою Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища та Всесвітньою організацією охорони здоров’я, а також з Продовольчою і сільськогосподарською організацією ООН та Організацією Об’єднаних Націй з промислового розвитку, і беручи до уваги оприлюднені цими організаціями відповідні акти, кодекси та керівні засади, та

вирішивши прийняти ряд пропозицій стосовно безпеки у використанні хімічних речовин на виробництві, що є п’ятим пунктом порядку денного сесії, та

вирішивши надати цим пропозиціям форму міжнародної Конвенції,

ухвалює цього двадцять п’ятого дня червня місяця тисяча дев’ятсот дев’яностого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1990 року про хімічні речовини.

1. Ця Конвенція застосовується до всіх галузей економічної діяльності, в яких використовуються хімічні речовини.

2. Компетентний орган члена Організації, який ратифікує цю Конвенцію, після консультацій з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників та на підставі оцінки наявних ризиків і вживаних запобіжних заходів:

a) може вилучати зі сфери застосування Конвенції або окремих її положень галузі економічної діяльності, підприємства чи продукцію, якщо:

i) виникають особливі проблеми суттєвого характеру; та

ii) загальний надаваний згідно з національним законодавством та практикою захист не нижчий за той, який був би забезпечений за повного застосування положень цієї Конвенції;

b) розробляє спеціальні положення для захисту конфіденційної інформації, розкриття якої конкуренту може завдати шкоди діловому аспекту діяльності роботодавця, якщо при цьому не ставляться під загрозу здоров’я та безпека працівників.

3. Ця Конвенція не застосовується до виробів, які не піддають працівників впливу небезпечних хімічних речовин за нормальних або достатньо передбачуваних умов використання.

4. Ця Конвенція не застосовується до організмів, але застосовується до хімічних речовин, отриманих з організмів.

Для цілей цієї Конвенції:

a) термін "хімічні речовини" означає хімічні елементи й сполуки та суміші з них як натуральні, так і штучні;

b) термін "небезпечна хімічна речовина" охоплює будь-яку хімічну речовину, що її класифіковано як небезпечну відповідно до статті 6 або щодо якої відповідна інформація вказує на те, що ця хімічна речовина є небезпечною;

c) термін "використання хімічних речовин на виробництві" означає будь-яку трудову діяльність, під час якої працівник може зазнати впливу хімічної речовини, включаючи:

i) виробництво хімічних речовин;

ii) поводження з хімічними речовинами;

iii) зберігання хімічних речовин;

iv) транспортування хімічних речовин;

v) видалення та оброблення відходів хімічних речовин;

vi) викид хімічних речовин внаслідок виробничої діяльності;

vii) експлуатацію, ремонт і очищення хімічного обладнання та контейнерів;

d) термін "галузі економічної діяльності" означає всі галузі, у яких зайняті працівники, включаючи державну службу;

e) термін "виріб" означає об’єкт, якому в ході його виготовлення було надано конкретного вигляду чи форми, або такий, що існує у своєму природному вигляді, й використання якого в такому вигляді цілком або частково залежить від його вигляду чи форми;

f) термін "представники працівників" означає осіб, які визнані як такі в національному законодавстві або національною практикою відповідно до Конвенції про представників працівників 1971 року.

З найбільш представницькими заінтересованими організаціями роботодавців і працівників проводяться консультації щодо заходів, яких необхідно вжити для виконання положень цієї Конвенції.

Кожний член Організації розробляє, здійснює та періодично переглядає послідовну політику щодо безпеки у застосуванні хімічних речовин на виробництві у світлі національних умов і практики та консультуючись з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників.

Компетентний орган має повноваження, якщо це виправдано міркуваннями охорони здоров’я та безпеки праці, забороняти чи обмежувати використання певних небезпечних хімічних речовин або вимагати завчасного повідомлення і дозволу перед використанням таких хімічних речовин.

1. Системи й специфічні критерії, відповідні для класифікації всіх хімічних речовин відповідно до типу та ступеня властивих їм небезпек для здоров’я та фізичних небезпек, а також для оцінки відповідності інформації, необхідної для визначення того, чи є хімічна речовина небезпечною, встановлюються компетентним органом або органом, затвердженим чи визнаним компетентним органом, відповідно до національних або міжнародних стандартів.

2. Небезпечні властивості сумішей, що складаються з двох або більше хімічних речовин, можуть бути визначені шляхом оцінок, які ґрунтуються на небезпеках, властивих хімічним речовинам, що входять до їхнього складу.

3. У випадку транспортування такі системи й критерії мають враховувати Рекомендації ООН з перевезення небезпечних вантажів.

4. Системи класифікації та їхнє застосування поступово розширюються.

1. Всі хімічні речовини маркуються таким чином, щоб була вказана основна інформація про їхні ознаки.

2. Небезпечні хімічні речовини додатково етикетуються таким чином, щоб інформацію про них легко розуміли працівники і щоб подавалась основна інформація щодо їхньої класифікації, небезпеки, яку вони становлять, та запобіжних заходів, яких слід вживати.

3. 1) Вимоги до етикетування або маркування хімічних речовин відповідно до пунктів 1 і 2 цієї статті встановлює компетентний орган або орган, затверджений чи визнаний компетентним органом, відповідно до національних і міжнародних стандартів.

2) У випадку транспортування такі вимоги мають враховувати Рекомендації ООН з перевезення небезпечних вантажів.

1. Що стосується небезпечних хімічних речовин, то роботодавці мають бути забезпечені паспортами безпечності хімічних речовин, у яких міститься детальна основна інформація щодо їхньої ідентифікації, постачальника, класифікації, небезпек, запобіжних заходів та дій в надзвичайних ситуаціях.

2. Критерії для підготовки паспортів безпечності хімічних речовин встановлює компетентний орган або орган, затверджений чи визнаний компетентним органом, відповідно до національних або міжнародних стандартів.

3. Хімічна або загально прийнята назва, яку використовують для ідентифікації хімічної речовини в паспорті безпечності хімічних речовин, має збігатися з назвою на етикетці.

1. Постачальники хімічних речовин, будь то виробники, імпортери чи дистриб’ютори, забезпечують, щоб:

a) такі хімічні речовини були класифіковані відповідно до статті 6 на основі знань про їхні властивості й пошуку наявної інформації або їм було дано оцінку згідно з нижченаведеним пунктом 3;

b) такі хімічні речовини маркувалися таким чином, щоб зазначалися їхні основні ознаки відповідно до пункту 1 статті 7;

c) небезпечні хімічні речовини, які вони постачають, були промарковані відповідно до пункту 2 статті 7;

d) паспорти безпечності хімічної речовини для таких небезпечних хімічних речовин готувалися відповідно до пункту 1 статті 8 і передавалися роботодавцям.