Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

будучи скликаною в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібравшися 7 червня 1985 року на свою сімдесят першу сесію;

зазначаючи, що захист працівників від захворювань і травм, причиною яких є їхня професійна діяльність, є одним із завдань, покладених на Міжнародну організацію праці відповідно до її Статуту,

відзначаючи відповідні міжнародні конвенції та рекомендації в галузі праці, зокрема Рекомендацію 1953 року про охорону здоров'я працівників, Рекомендацію 1959 року про служби гігієни праці, Конвенцію 1971 року про представників працівників, а також Конвенцію та Рекомендацію 1981 року про безпеку й гігієну праці та виробниче середовище, які встановлюють засади національної політики й діяльності на національному рівні,

ухваливши рішення прийняти низку пропозицій стосовно служб гігієни праці, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює 26 червня 1985 року наведену нижче Конвенцію, на яку можна посилатись як на Конвенцію 1985 року про служби гігієни праці.

Для цілей цієї Конвенції:

a) термін "служби гігієни праці" означає служби, на які покладено в основному профілактичні функції та відповідальність за консультування роботодавця, працівників та їхніх представників на підприємстві з питань:

i) вимог про створення й підтримання безпечного та здорового виробничого середовища, яке сприятиме оптимальному фізичному й психічному здоров'ю у зв'язку з трудовою діяльністю;

ii) пристосування трудової діяльності до здібностей працівників з урахуванням стану їхнього фізичного й психічного здоров'я;

b) термін "представники працівників на підприємстві" означає осіб, яких визнано як таких відповідно до національного законодавства чи практики.

Відповідно до національних умов та практики й після консультації з найбільш представницькими організаціями роботодавців та працівників, якщо такі існують, кожний член розробляє, здійснює та періодично переглядає послідовну національну політику стосовно служб гігієни праці.

1. Кожний член зобов'язується поступово розвивати служби гігієни праці для всіх працівників, у тому числі працівників у державному секторі та членів виробничих кооперативів, у всіх галузях економічної діяльності й на всіх підприємствах. Ужиті заходи повинні бути достатніми й відповідними для конкретних ризиків на підприємствах.

2. Якщо служби гігієни праці відразу не можуть бути створені для всіх підприємств, кожний заінтересований член після консультації з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників, якщо такі існують, розробляє плани створення таких служб.

3. Кожний заінтересований член у першій доповіді про застосування Конвенції, яка подається на розгляд відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці, повідомляє про розроблені відповідно до пункту 2 цієї статті плани, а в подальших доповідях - про будь-який поступ у їхньому виконанні.

Компетентний орган влади консультується з найбільш представницькими організаціями роботодавців та працівників, якщо такі існують, стосовно заходів, яких необхідно вжити для введення в дію положень цієї Конвенції.

Без обмеження відповідальності кожного роботодавця за здоров'я та безпеку працівників під час їхньої професійної діяльності та з належним урахуванням необхідності для працівників брати участь у вирішенні питань безпеки та гігієни праці служби гігієни праці виконують такі функції, які є достатніми та відповідними для професійних ризиків на підприємстві:

a) установлення й оцінка ризиків від небезпек для здоров'я на робочому місці;

b) нагляд за чинниками виробничого середовища та виробничих операцій, які можуть шкодити здоров'ю працівників, у тому числі за санітарним обладнанням, їдальнями та житловими приміщення, якщо такі приміщення надаються роботодавцем;

c) консультування з питань планування та організації трудової діяльності, у тому числі з питань планування робочих місць, вибору, експлуатації й стану машин та іншого обладнання, а також з питань речовин, що використовуються в трудовій дяльності;

d) участь у розробці програм для вдосконалення виробничої практики, а також у випробуванні й гігієнічній оцінці нового обладнання;

e) консультування з питань безпеки та гігієни праці, а також ергономіки й засобів індивідуального та колективного захисту;

f) нагляд за станом здоров'я працівників у зв'язку з трудовою діяльністю;

g) сприяння пристосуванню трудової діяльності до працівників;

h) сприяння заходам професійної реабілітації;

i) здійснення співробітництва в забезпеченні інформацією, в організації навчання в галузі безпеки та гігієни праці, а також ергономіки;

j) організація першої та невідкладної медичної допомоги;

k) участь в аналізі нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань.

Положення про створення служб гігієни праці встановлюються:

a) за допомогою нормативно-правових актів або

b) за допомогою колективних договорів чи за погодженням в інший спосіб із заінтересованими роботодавцями та працівниками; або

c) у будь-який інший спосіб, схвалений компетентним органом після консультації з представницькими організаціями заінтересованих роботодавців та працівників.