Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 1 червня 1988 року на свою сімдесят п'яту сесію,

беручи до уваги відповідні міжнародні конвенції та рекомендації з праці і, зокрема, Конвенцію та Рекомендацію 1937 року про техніку безпеки в будівництві, Рекомендацію 1937 року щодо співробітництва у справі запобігання нещасним випадкам у будівельній промисловості, Конвенцію та Рекомендацію 1960 року про захист від радіації, Конвенцію та Рекомендацію 1963 року про забезпечення машин захисними пристроями, Конвеннцію та Рекомендацію 1967 року про максимальний вантаж, Конвенцію та Рекомендацію 1974 року про професійні ракові захворювання, Конвенцію та Рекомендацію 1977 року про виробниче середовище (забруднення повітря, шум та вібрація), Конвенцію та Рекомендацію 1981 року про безпеку та гігієну праці, Конвенцію та Рекомендацію 1985 року про служби гігієни праці, Конвенцію та Рекомендацію 1986 року щодо азбесту і переглянутий 1980 року перелік професійних захворювань, наведений у додатку до Конвенції 1964 року про допомоги у випадках виробничого травматизму,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно безпеки та гігієни праці в будівництві, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот вісімдесят восьмого року нижчеподану Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1988 року про безпеку та гігієну праці в будівництві.

1. Ця Конвенція охоплює всі види будівельної діяльності, а саме: будівництво, цивільне будівництво, монтажні й демонтажні роботи, куди входять будь-які процеси, операції або транспортування на будівельному майданчику, від підготовки майданчика до завершення об'єкта.

2. Член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, може, після консультації з найбільш представницькими організаціями заінтересованих роботодавців і працівників, де такі є, вилучати зі сфери застосування Конвенції або зі сфери застосування деяких її положень окремі галузі економічної діяльності чи окремі підприємства, щодо яких виникають особливі проблеми суттєвого плану, за умови забезпечення безпечного і здорового робочого середовища.

3. Ця Конвенція охоплює також осіб, що працюють не за наймом, визначених, як такі в національних законодавстві або правилах.

Відповідно до мети цієї Конвенції:

a) термін "будівництво" охоплює:

i) будівельні роботи, серед них земляні роботи й спорудження, конструктивні зміни, реставраційні роботи, капітальний і поточний ремонт (куди входять чистка й пофарбування) та знесення усіх видів будинків чи будівель;

ii) цивільне будівництво, куди входять земляні роботи й спорудження, конструктивні зміни, капітальний і поточний ремонт та знесення, наприклад, аеропортів, доків, гаваней, внутрішніх водяних шляхів, гребель, захисних споруд на берегах річок і морів та поблизу зон обвалів, автомобільних доріг і шосе, залізниць, мостів, тунелів, віадуків та об'єктів, пов'язаних з наданням послуг, таких як комунікації, дренаж, каналізація, водопостачання й енергопостачання;

iii) монтаж та демонтаж будов і конструкцій з елементів заводського виробництва, а також виробництво збірних елементів на будівельному майданчику;

b) термін "будівельний майданчик" означає будь-який майданчик, де здійснюються будь-які процеси або операції, зазначені в пункті a);

c) термін "робоче місце" означає будь-яке місце, де працівники повинні перебувати або куди вони повинні направлятися для виконання своєї роботи і яке перебуває під контролем роботодавця, як він визначений в пункті e);

d) термін "працівник" означає будь-яку особу, що працює в будівництві;

e) термін "роботодавець" означає:

i) будь-яку фізичну або юридичну особу, що використовує працю одного або більше працівників на будівельному майданчику; і

ii) залежно від обставин, генерального підрядчика, підрядчика або субпідрядчика;

f) термін "компетентна особа" означає особу, котра має належну кваліфікацію, наприклад, відповідну підготовку, достатні знання, досвід та навички для безпечного виконання конкретної роботи. Компетентні органи влади можуть визначати відповідні критерії для призначення таких осіб та обов'язки, що їх повинні виконувати такі особи;

g) термін "засоби підмощування" означає будь-яку тимчасову конструкцію, стаціонарну, підвісну або пересувну, та її опорні компоненти, котрі використовуються як опори для розміщення людей і матеріалів або для забезпечення доступу на будь-яку таку конструкцію і котрі не є "підіймальним механізмом" згідно з визначенням, наведеним у пункті h);

h) термін "підіймальний механізм" означає будь-який стаціонарний або пересувний механізм, що використовується для піднімання чи опускання людей чи вантажів;

i) термін "підіймальне обладнання" означає будь-яке обладнання або такелаж, за допомогою яких вантаж може бути прикріплено до підіймального механізму, але які не є невід'ємною частиною підіймального механізму чи вантажу.

З найбільш представницькими організаціями зацікавлених роботодавців і працівників проводяться консультації щодо заходів, яких слід ужити для здійснення положень цієї Конвенції.

Кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, зобов'язується, що він на підставі оцінки можливих ризиків для безпеки та гігієни праці ухвалить і зберігатиме чинними законодавство або правила, котрі забезпечують застосування положень Конвенції.

1. Законодавство і правила, ухвалені на виконання вищезазначеної статті 4, можуть передбачати їхнє практичне застосування за допомогою технічних норм чи збірників практичних правил, або інших відповідних методів, що відповідають національним умовам та практиці.

2. Здійснюючи положення вищезазначеної статті 4 та параграфа 1 цієї статті, кожний член Організації належним чином враховує відповідні норми, ухвалені визнаними міжнародними організаціями в галузі встановлення норм.

Відповідно до процедур, визначених національними законодавством чи правилами, вживають заходів для забезпечення співробітництва між роботодавцями і працівниками з метою сприяння безпеці та гігієні праці на будівельних майданчиках.

Національні законодавство чи правила передбачають, що роботодавці й особи, які працюють не за наймом, несуть обов'язок з дотримання приписаних заходів безпеки та гігієни праці на робочому місці.

1. Кожного разу, коли два роботодавці або більше ведуть одночасно роботи на одному будівельному майданчику:

a) головний підрядчик або інша особа чи орган, котрі здійснюють практичний контроль або несуть основну відповідальність за загальну діяльність на будівельному майданчику, несуть відповідальність за координацію приписаних заходів, що стосуються безпеки та гігієни праці і відповідно до національних законодавства чи правил, за забезпечення дотримання таких заходів;

b) тією мірою, наскільки це сумісно з національними законодавством чи правилами, якщо головний підрядчик або інша особа чи орган, котрі здійснюють практичний контроль або несуть основну відповідальність за загальну діяльність на будівельному майданчику, не присутні на будівельному майданчику, вони призначають на майданчику компетентну особу чи орган, які мають повноваження й засоби, потрібні для забезпечення від їхнього імені координації та дотримання заходів, передбачених в пункті a);

c) кожний роботодавець постійно несе відповідальність за дотримання приписаних заходів стосовно працівників, які перебувають у його підпорядкуванні.

2. Якщо на одному будівельному майданчику роботодавці або особи, які працюють не за наймом, здійснюють діяльність одночасно одне з одним, вони зобов'язані співробітничати у застосуванні приписаних заходів безпеки та гігієни праці відповідно до положень національних законодавства чи правил.

Особи, які ведуть розроблення будівельного проекту і планування будівельних робіт, враховують безпеку та гігієну праці працівників-будівельників відповідно до національних законодавства, правил і практики.

Національні законодавство чи правила передбачають, що на будь-якому робочому місці працівники мають право і зобов'язані брати участь у забезпеченні безпечних умов праці тією мірою, наскільки вони контролюють обладнання та методи праці, і висловлювати свою думку щодо здійснюваних робочих процедур, якщо вони можуть впливати на безпеку та гігієну праці.

Національні законодавство чи правила передбачають, що працівники зобов'язані:

a) якомога тісніше співпрацювати з роботодавцем у здійсненні приписаних заходів безпеки та гігієни праці;

b) виявляти розумну обережність для забезпечення безпеки й охорони свого здоров'я та здоров'я інших осіб, яким може бути завдано шкоди у зв'язку з їхніми діями або помилками в роботі;

c) використовувати надані їм засоби і не використовувати не за призначенням будь-які засоби, призначені для їхнього власного захисту або захисту інших осіб;

d) негайно інформувати свого безпосереднього керівника і представника працівників, котрі займаються питаннями техніки безпеки, якщо такі є, про будь-яку ситуацію, яка, на їхню думку, може становити деяку небезпеку і з якою вони самі не зможуть упоратися належним чином;

e) виконувати приписані заходи безпеки та гігієни праці.

1. У національних законодавстві чи правилах передбачається, що працівник має право вийти з небезпечної зони, якщо він має вагомі підстави вважати, що виникає неминуча й серйозна загроза його безпеці або його здоров'ю, і зобов'язаний негайно інформувати про це свого керівника.

2. Якщо виникає неминуча загроза безпеці працівників роботодавець вживає негайних заходів для припинення робіт та евакуації працівників у разі потреби.

1. Треба вживати усіх необхідних запобіжних заходів для забезпечення того, щоб робочі місця були безпечними і не наражали на небезпеку та загрозу здоров'ю працівників.

2. Повинні забезпечуватися та утримуватися в доброму стані безпечні засоби доступу до всіх робочих місць, а також позначати покажчиками, де це потрібно.

3. Треба вживати усіх неодмінних запобіжних заходів для захисту осіб, котрі перебувають на будівельному майданчику або поблизу будівельного майданчика, від всіх видів небезпеки, які можуть виникнути на такому майданчику.

1. Якщо роботу не може бути виконано безпечно на землі або з землі чи з будь-якої частини будови або іншої стаціонарної конструкції, забезпечуються та утримуються в доброму стані безпечні й такі, що відповідають нормам, засоби підмощування або іншої рівною мірою безпечні і такі, що відповідають нормам, засоби.

2. За відсутності інших безпечних засобів доступу на підвищені робочі місця забезпечуються такі, що відповідають нормам, і міцні драбини. Вони належним чином закріплюються з метою недопущення ненавмисного зміщення.

3. Всі засоби підмощування й драбини виготовляються та використовуються відповідно до національних законодавства і правил.

4. Засоби підмощування інспектує компетентна особа в таких випадках і в такі строки, які приписано національними законодавством чи правилами.

1. Кожний підіймально-транспортний механізм та елемент підіймального обладнання, беручи їхні компоненти, кріпильні пристрої, анкери та опори:

a) повинен бути правильно сконструйований та виготовлений, повинен бути виготовлений з доброякісного матеріалу і мати міцність, потрібну для призначеної мети;

b) повинен належним чином встановлюватися та використовуватись;

c) повинен утримуватися в доброму робочому стані;

d) повинен бути оглянутий компетентною особою та випробовуватися в такі строки і в таких випадках, які приписані національними законодавством чи правилами; результати зазначених оглядів та випробувань реєструються;

e) повинен експлуатуватися працівниками, які дістали потрібну підготовку відповідно до національних законодавства та правил.

2. Підіймання, опускання або пересування людей за допомогою підіймальних механізмів допускається лише на тих з них, котрі виготовлені, встановлені або використовуються для цієї мети відповідно до національних законодавства чи правил, за винятком надзвичайних ситуацій, якщо вони можуть призвести до тяжких травм або загибелі людей і якщо у разі таких ситуацій можливе безпечне використання підіймального механізму.

1. Весь транспорт, землерийне або вантажно-розвантажувальне обладнання:

a) повинні бути належним чином сконструйовані та виготовлені з урахуванням, в міру можливості, ергономічних принципів;

b) повинні утримуватися в доброму робочому стані;

c) повинні використовуватися належним чином;

d) повинні експлуатуватися працівниками, які дістали потрібну підготовку відповідно до національних законодавства та правил.

2. На всіх будівельних майданчиках, де використовуються транспорт, землерийне або вантажно-розвантажувальне обладнання:

a) забезпечується безпечний і такий, що відповідає нормам, доступ до нього; і

b) рух так організується і таким чином контролюється, щоб було забезпечено його безпечну експлуатацію.

1. Установки, механізми та обладнання, куди входить ручний інструмент як немеханізований, так і механізований:

a) повинні бути належним чином сконструйовані та виготовлені з урахуванням, в міру можливості, ергономічних принципів;

b) повинні утримуватися в доброму робочому стані;