Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 1 червня 1960 року на свою сорок четверту сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно захисту працівників від іонізуючої радіації, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять другого дня червня місяця тисяча дев'ятсот шістдесятого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1960 року про захист від радіації:

Кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікує цю Конвенцію, зобов'язується надати їй чинності за допомогою законодавства, зводів практичних правил або інших відповідних заходів. При застосуванні положень цієї Конвенції компетентні органи влади консультуються з представниками роботодавців і працівників.

1. Ця Конвенція поширюється на всі види діяльності, що спричиняють вплив іонізуючої радіації на працівників у процесі їхньої роботи.

2. Ця Конвенція не поширюється на радіоактивні речовини, як відкриті, так і закриті, а також на апаратуру, що генерує іонізуючу радіацію, котрі внаслідок обмежених доз іонізуючої радіації, що можливо виходить від них, вилучаються зі сфери застосування її положень згідно з одним із передбачених у статті 1 методів надання чинності цій Конвенції.

1. У світлі знань, що змінюються, застосовуються всі потрібні заходи для забезпечення ефективного захисту працівників з погляду їхнього здоров'я та безпеки праці від іонізуючої радіації.

2. З цією метою ухвалюються відповідні правила та заходи і повідомляються дані, потрібні для забезпечення ефективного захисту.

3. Для забезпечення такого ефективного захисту:

a) заходи для захисту працівників від іонізуючої радіації, ухвалені заінтересованим членом Організації після ратифікації Конвенції, мають відповідати положенням цієї Конвенції;

b) заінтересований член Організації в якомога коротший термін змінює заходи захисту, ухвалені ним до ратифікації цієї Конвенції, для того щоб вони відповідали її положенням, і сприяє такому зміненню інших заходів захисту, що існували до ратифікації;

c) заінтересований член Організації при ратифікації Конвенції надсилає Генеральному директорові Міжнародного бюро праці заяву, в котрій зазначається, яким чином і до яких категорій працівників застосовуються положення Конвенції, а також повідомляє про будь-який прогрес у цій галузі у своїх доповідях про застосування цієї Конвенції;

d) після закінчення трирічного терміну з моменту, коли ця Конвенція початково набула чинності, Адміністративна рада Міжнародного бюро праці подає Конференції спеціальну доповідь про застосування пункту b) цього параграфа, з такими пропозиціями, які він визнає за доцільні для ухвалення подальших заходів у цій галузі.

Зазначені у статті 2 види діяльності організуються й здійснюються з таким розрахунком, щоб забезпечити захист, передбачений цим розділом Конвенції.

Треба докладати всіх зусиль до того, щоб обмежити вплив іонізуючої радіації на працівників до по змозі мінімального рівня, і всі заінтересовані сторони уникають всякого впливу радіації, який не є неуникним.

1. Максимально допустимі дози іонізуючої радіації, котрі можуть випромінюватися зовнішніми чи внутрішніми по відношенню до організму джерелами, і максимально допустимі кількості радіоактивних речовин, які можуть потрапляти до організму, встановлюються для різних категорій працівників відповідно до положень розділу I цієї Конвенції.

2. Такі максимально допустимі дози й кількості постійно переглядаються у світлі нових знань.

1. Відповідні рівні опромінення встановлюються згідно із статтею 6 для працівників, безпосередньо зайнятих на роботі, пов'язаній з радіацією, які належать до таких вікових груп:

a) 18 років і старші;

b) молодшого ніж 18 років, віку.

2. Жоден працівник, віком до 16 років, не допускається до роботи, пов'язаної з іонізуючою радіацією.

Відповідні рівні опромінення встановлюються згідно із статтею 6 для працівників, які не зайняті безпосередньо на роботі, пов'язаній з радіацією, але перебувають або проходять у місцях, де вони можуть зазнавати впливу іонізуючої радіації чи радіоактивних речовин.

1. Повинні застосуватися відповідні попереджувальні сигнали, що вказують на наявність небезпеки іонізуючої радіації. Працівникам надається всіляка потрібна у зв'язку з цим інформація.

2. Усіх працівників, безпосередньо зайнятих на роботі, пов'язаній з іонізуючою радіацією, відповідно інструктують як до, так і під час роботи щодо запобіжних заходів, яких вони мають дотримуватися для захисту свого здоров'я та безпеки, а також щодо причин, котрі викликають потребу в такому захисті.