У зв'язку із змінами, що сталися в окремих нормативних актах, та виникненням питань щодо застосування у вирішенні спорів деяких законодавчих приписів Вищий арбітражний суд України вносить такі зміни і доповнення до деяких своїх Інформаційних та Оглядових листів.

1. У пункті 4 Оглядового листа Вищого арбітражного суду України від 20.11.92 N 01-8/1386 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають при укладанні договорів підряду на капітальне будівництво" останнє речення першого абзацу і другий абзац виключити, замінивши їх одним реченням такого змісту:

"Що ж до неустойки (пені) за порушення строків платежів за виконані роботи (надані послуги), то з цього питання слід керуватися Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а з моменту набрання чинності Законом України "Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єктів" - статтею 5 названого Закону".

2. В Інформаційному листі Вищого арбітражного суду України від 05.10.93 N 01-8/1076 "Про деякі питання практики застосування чинного законодавства при вирішенні спорів":

2.1. Відповідь на питання, вміщене у пункті 2, викласти у такій редакції:

"Згідно із статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 N 57-93 "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду" рішення про приватизацію цілісних майнових комплексів, зданих в оренду з правом викупу, приймаються державними органами приватизації, якщо на це є згода орендаря. В інших випадках, тобто коли об'єктом оренди не є цілісний майновий комплекс, відповідне рішення приймається органом приватизації без згоди орендаря.

У вирішенні питання про те, чи є об'єкт оренди цілісним майновим комплексом, слід виходити з вимог частини першої статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Вищий арбітражний суд України повідомив, що названий Декрет Кабінету Міністрів України, встановлюючи можливість прийняття рішення про приватизацію зданого в оренду цілісного майнового комплексу лише за згодою орендаря, виходив з того, що у протилежному випадку це означало б дострокове розірвання договору оренди з підстав, не передбачених чинним законодавством. Отже у вирішенні спорів, що виникають з приводу приватизації зданого в оренду державного та комунального майна, арбітражні суди повинні керуватися відповідними приписами цього Декрету";

2.2. Пункт 3 виключити.

У зв'язку з цим пункти 4-10 вважати відповідно пунктами 3-9.

3. Пункт 2 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 07.04.94 N 01-8/237 "Про деякі питання застосування чинного законодавства при вирішенні спорів" викласти у такій редакції:

"2. У вирішенні питання про чинність господарського договору, проект якого не був завізований тією чи іншою посадовою особою підприємства, установи чи організації, що його уклала, арбітражному суду слід виходити з такого. Візування проекту господарського договору є внутрішньою (всередині підприємства, установи чи організації) погодження цього проекту в порядку підготовки його до підписання. Тому за відсутності візи посадової особи (головного чи старшого бухгалтера, юрисконсульта тощо) господарський договір, укладений підприємством, установою чи організацією через свої органи, які діяли в межах прав, наданих їм законом або статутом (стаття 29 Цивільного кодексу України), не може бути визнаний недійсним".

4. Відкликається Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 08.06.94 N 01-8/386 "Про визначення середньодобової кількості поданих і забраних вагонів на під'їзні колії".

5. В абзаці другому пункту 7 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 22.11.94 N 01-8/847 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів" перше і друге речення викласти у такій редакції:

"У розгляді відповідних справ арбітражним судам слід виходити з того, що згідно із статтею 19 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право участі у продажу об'єктів малої приватизації з аукціону або за конкурсом надано тільки громадянам України, створеним ними господарським товариствам у порядку, визначеному Фондом державного майна України, а також фінансовим посередникам, що одержали відповідну ліцензію. Укладання договорів купівлі-продажу зазначених об'єктів за участю інших осіб, у тому числі іноземних, не відповідає вимогам закону".

6. Абзац другий підпункту 2.2 пункту 2 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 27.04.95 N 01-8/281 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів" після слів "Правилами застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання" доповнити словами і цифрами "затверджених наказом Міністерства державних ресурсів України від 16.06.92 N 15".

7. У підпункті 8.1 пункту 8 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 26.06.95 N 01-8/453 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів" виключити слова і цифри "за черговістю, передбаченою пунктом 1 Указу Президента України від 16.03.95 N 227/95 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України".

8. В Інформаційному листі Вищого арбітражного суду України від 12.03.96 N 01-8/110 "Про Закон України "Про поставки продукції для державних потреб":

8.1. Перше речення абзацу третього викласти у такій редакції:

"Цей Закон не регулює відносини, що виникають у зв'язку з формуванням і розміщенням державного замовлення на висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також питання, пов'язані з укладанням та виконанням договорів (контрактів), які забезпечують поставку (закупівлю) для державних потреб сільськогосподарської продукції, продовольства, озброєння, військової техніки та інших спеціально визначених (специфічних) товарів (частина четверта статті 3 Закону)";

8.2. Абзаци четвертий - шостий викласти у такій редакції:

"Державними замовниками відповідно до частини першої статті 1 Закону є Верховна Рада України та інші центральні органи державної влади України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та установи, визначені Законом про Державний бюджет України, а також державні організації та установи, уповноважені Кабінетом Міністрів України укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення.

Кабінет Міністрів України визначає також центральні органи виконавчої влади, які координують роботу державних замовників щодо розміщення поставок продукції для державних потреб.

Аналогічну функцію щодо поставок продукції для забезпечення виконання регіональних програм здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації (частина друга статті 2 Закону). Слід мати на увазі, що названим органам не надано право уповноважувати інші установи і організації здійснювати функції державних замовників. Вони визначають потреби у продукції для забезпечення регіональних програм і одночасно виступають як державні замовники";

8.3. В абзаці сьомому слово і цифру "пункту 3" замінити словами "частини третьої";

8.4. В абзаці восьмому слово і цифру "пункт 3" замінити словами "частина третя". Друге речення абзацу викласти у такій редакції:

"Порядок організації та проведення торгів (тендерів) у сфері державних закупівель товарів (робіт, послуг) визначений відповідним Положенням, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.97 N 694 "Про організацію та проведення тендерів у сфері державних закупівель товарів (робіт, послуг)";

8.5. В абзаці дев'ятому слово і цифру "пункт 8" замінити словами "частина восьма";

8.6. Перше речення абзацу десятого викласти у такій редакції:

"Центральні органи виконавчої влади, які координують роботу державних замовників щодо розміщення поставок продукції для державних потреб, доводять до державних замовників збалансовані з фінансовими ресурсами обсяги поставок продукції для укладення державних контрактів з виконавцями державного замовлення, якщо інше не встановлене законом (частина друга статті 2 Закону)";

8.7. В абзаці дванадцятому слово і цифру "пункт 2" замінити словами "частина друга";

8.8. В абзаці чотирнадцятому слово і цифру "пункт 7" замінити словами "частина сьома";

8.9. В абзаці п'ятнадцятому слово і цифру "пункту 4" замінити словами "частини четвертої";

8.10. В абзаці шістнадцятому слова і цифру "У пункті 8" замінити словами "У частини восьмій";

8.11. В абзаці сімнадцятому слово і цифру "Пунктом 1" замінити словами "Частиною першою";

8.12. В абзаці вісімнадцятому слово і цифру "пункт 2" замінити словами "частина друга";

8.13. В абзаці дев'ятнадцятому слово і цифру "пункт 6" замінити словами "частина шоста".

9. Відкликається підпункт 1.3 пункту 1 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 01.07.96 N 01-8/241 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів".

10. В Інформаційному листі Вищого арбітражного суду України від 30.09.96 N 01-8/342 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів":

10.1. В абзаці третьому пункту 3 слова "пеня в розмірі одного відсотка від вартості неоплачених послуг зв'язку" замінити словами "пеня у встановленому цим Законом розмірі";

10.2. Пункт 6 викласти у такій редакції:

"На питання щодо порядку розрахунків за теплову енергію, що її відпускають підприємства для опалення жилих будинків, які належать радам, Вищий арбітражний суд України дав таку відповідь.

Згідно з пунктом 12 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96 N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" Рада міністрів Автономної республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації регулюють (встановлюють), зокрема, тарифи на теплову енергію (послуги теплопостачання) для всіх груп споживачів, що відпускається енергопостачальницькими організаціями і підприємствами незалежно від форм власності.

Відповідні повноваження не поширюються на тарифи, що встановлюються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (абзац другий пункту 1 названої постанови). Цією нормою названого Закону передбачено, що встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів стосовно оплати зокрема комунальних послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, а також погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності, віднесено до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад".