У порядку інформації доводяться до відома роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України з деяких питань практики застосування законодавства при вирішенні господарських спорів.

1. Згідно із статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 N 57-93 "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду" рішення про приватизацію цілісних майнових комплексів, зданих в оренду з правом викупу, приймаються державними органами приватизації, якщо на це є згода орендаря. В інших випадках, тобто коли об'єктом оренди не є цілісний майновий комплекс, відповідне рішення приймається органом приватизації без згоди орендаря.

У вирішенні питання про те, чи є об'єкт оренди цілісним майновим комплексом, слід виходити з вимог частини першої статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Вищий арбітражний суд України повідомив, що названий Декрет Кабінету Міністрів України, встановлюючи можливість прийняття рішення про приватизацію зданого в оренду цілісного майнового комплексу лише за згодою орендаря, виходив з того, що у протилежному випадку це означало б дострокове розірвання договору оренди з підстав, не передбачених чинним законодавством. Отже у вирішенні спорів, що виникають з приводу приватизації зданого в оренду державного та комунального майна, арбітражні суди повинні керуватися відповідними приписами цього Декрету.

2.

Деякі обласні відділення Фонду соціального захисту України звертаються до арбітражних судів з позовами про стягнення коштів з підприємств, які не забезпечили встановлених нормативів робочих місць для інвалідів (стаття 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

У зв'язку з цим виникло питання, як розуміти поняття "не забезпечили робочих місць для інвалідів", на що Вищий Арбітражний Суд України відповів:

При застосуванні статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" слід керуватись роз'ясненням Комісії Верховної Ради України у справах ветеранів, пенсіонерів, інвалідів, репресованих, малозабезпечених і воїнів-інтернаціоналістів від 17.09.92 N 06-15/12-82, відповідно до якого створеним робочим місцем для працевлаштування інвалідів вважається робоче місце, на якому фактично працює інвалід і яке відповідає вимогам індивідуальної програми реабілітації інваліда.

3. Органи соціального забезпечення, звертаючись до підприємств і організацій з регресними позовами про відшкодування сум сплачених пенсій, включають до позовної суми витрати по переказу сум пенсій, у зв'язку з чим виникло питання про правомірність їх вимог.

Вищий Арбітражний Суд України роз'яснив, що такі вимоги органів соціального забезпечення не випливають ні з зобов'язання за договором, ні з зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди, а тому у арбітражного суду нема правових підстав для задоволення цих вимог.

4.