Цей Закон визначає правові та організаційні засади державного контролю, що здійснюється з метою перевірки дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти, корми, здоров’я та благополуччя тварин, а також законодавства про побічні продукти тваринного походження під час ввезення (пересилання) таких побічних продуктів на митну територію України.

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) акредитована лабораторія - лабораторія будь-якої форми власності, що розташована в Україні або іншій країні, акредитована на відповідність вимогам стандарту ISO/IEC 17025 (ДСТУ ISO/IEC 17025) Національним органом України з акредитації, іноземним органом з акредитації, який є повним членом ILAC (Міжнародної організації із співробітництва в галузі акредитації лабораторій), або іншим іноземним органом з акредитації, діяльність якого відповідає вимогам стандарту ISO/IEC 17011 (ДСТУ ISO/IEC 17011);

2) арбітражне лабораторне дослідження (випробування) - лабораторне дослідження (випробування), що проводиться акредитованою лабораторією з використанням підтверджувальних (референс) методів на вимогу особи, яка оскаржує результати основного лабораторного дослідження (випробування);

3) аудит - систематичне та незалежне вивчення певної дії з метою визначення того, чи відповідає така діяльність та пов’язані з нею результати запланованим заходам і чи такі заходи впроваджені результативно та у спосіб, який дозволяє досягти поставленої мети;

4) валідація - перевірка і забезпечення об’єктивних доказів того, що план виконання дій будь-якого виду, у тому числі визначений нормативно-правовим актом, нормативним актом, стандартом, методом (методикою) проведення досліджень (випробувань), дає змогу з високою вірогідністю досягти поставленої мети;

5) вантаж - певна кількість харчових продуктів, кормів, сіна, соломи, побічних продуктів тваринного походження одного виду (відповідно до затверджених форм міжнародних сертифікатів, якщо їх затвердження передбачається цим Законом), що супроводжується одним міжнародним сертифікатом (якщо його наявність вимагається згідно із законом), перевозиться одним транспортним засобом та надходить з однієї країни або її окремої території (зони або компартмента);

6) відбір зразків - форма державного контролю, що полягає у здійсненні відбору зразків харчових продуктів, кормів, сіна, соломи, побічних продуктів тваринного походження або будь-яких речовин (у тому числі з довкілля), які пов’язані з виробництвом та/або обігом харчових продуктів або кормів, здоров’ям та благополуччям тварин, з метою перевірки шляхом проведення простих або лабораторних досліджень (випробувань) відповідності законодавству про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин;

7) державний ветеринарний інспектор - особа, яка працює в системі компетентного органу, відповідає встановленим цим Законом кваліфікаційним вимогам та до службових обов’язків якої належить здійснення заходів державного контролю харчових продуктів тваринного походження, кормів тваринного походження, побічних продуктів тваринного походження, сіна, соломи, здоров’я та благополуччя тварин;

8) державний інспектор - особа, яка працює в системі компетентного органу, має вищу освіту (ступінь не нижче спеціаліста/магістра), досвід роботи не менше одного року у сфері застосування (здійснення) санітарних та/або фітосанітарних, та/або ветеринарно-санітарних заходів та до службових обов’язків якої належить здійснення заходів державного контролю;

9) державний контроль - діяльність компетентного органу, його територіальних органів, державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів, помічників державного ветеринарного інспектора та уповноважених осіб, що здійснюється з метою перевірки відповідності діяльності операторів ринку вимогам законодавства про харчові продукти, корми, здоров’я та благополуччя тварин, а також усунення наслідків невідповідності та притягнення до відповідальності за порушення відповідних вимог. Державний контроль включає також діяльність з перевірки відповідності законодавству про побічні продукти тваринного походження під час ввезення (пересилання) таких продуктів на митну територію України;

10) державний моніторинг - здійснення в межах заходів державного контролю послідовних спостережень та/або вимірювань відповідно до плану державного моніторингу з наступним їх аналізом та узагальненням з метою отримання загального уявлення про стан справ щодо дотримання законодавства про харчові продукти, корми, здоров’я та благополуччя тварин;

11) документальна перевірка на державному кордоні (документальна перевірка) - форма державного контролю на державному кордоні України вантажу, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, яка полягає у здійсненні перевірки міжнародного сертифіката та інших документів, що вимагаються згідно із законом, та/або інших документів, які вимагаються згідно з митними правилами та містять інформацію щодо відповідності вантажу законодавству про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження;

12) еквівалентність - здатність різних систем або заходів державного контролю забезпечувати досягнення однакових цілей;

13) загальний ветеринарний документ на ввезення - документ встановленої форми, що складається з двох частин, у першій з яких оператор ринку зазначає (декларує) інформацію про вантаж з продуктами, який підлягає ввезенню (пересиланню) на митну територію України через призначений прикордонний інспекційний пост, у тому числі про вид, країну і потужність походження, місце призначення вантажу, а у другій частині державний ветеринарний інспектор зазначає інформацію про результати державного контролю такого вантажу;

14) загальний документ на ввезення - документ встановленої форми, що складається з двох частин, у першій з яких оператор ринку зазначає (декларує) інформацію про вантаж з харчовими продуктами нетваринного походження або кормами нетваринного походження, які у разі ввезення (пересилання) на митну територію України підлягають посиленому державному контролю, у тому числі про вид, країну і потужність походження, місце призначення вантажу, а у другій частині державний інспектор зазначає інформацію про результати державного контролю такого вантажу у призначеному пункті пропуску на державному кордоні України;

15) законодавство про здоров’я та благополуччя тварин - закони та інші нормативно-правові акти, які спрямовані на запобігання поширенню захворювань тварин, а також визначають умови утримання тварин, включаючи систематичний догляд, належне годування, належні приміщення для утримання тварин, запобігання хворобам, гуманне поводження з тваринами, у тому числі під час забою;

16) законодавство про корми - закони та інші нормативно-правові акти, якими встановлюються вимоги до кормів на будь-яких стадіях їх виробництва, обігу та використання;

17) законодавство про харчові продукти - закони та інші нормативно-правові акти, якими встановлюються вимоги до харчових продуктів на будь-яких стадіях їх виробництва та обігу;

18) затримання - процедура, за допомогою якої виключається переміщення або зміна стану вантажу до винесення рішення щодо його місця призначення. Затримання може включати зберігання вантажу оператором ринку або особою, відповідальною за вантаж, відповідно до вказівок державного інспектора (державного ветеринарного інспектора);

19) інспектування - форма державного контролю, яка полягає у здійсненні перевірки стану здоров’я та благополуччя тварин, виробництва та обігу харчових продуктів та кормів з метою встановлення відповідності законодавству про харчові продукти, корми, здоров’я та благополуччя тварин;

20) компетентний орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини. Термін "компетентний орган" для іншої країни означає відповідний орган цієї країни, якому надано повноваження щодо організації та здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин;

21) композитний продукт - харчовий продукт, що одночасно містить у своєму складі перероблені харчові продукти тваринного походження та харчові продукти рослинного походження, включаючи такі, в яких переробка первинної продукції є невід’ємною частиною виробництва кінцевого харчового продукту;

22) міжнародний сертифікат - сертифікат здоров’я, міжнародний ветеринарний сертифікат або інший документ, що видається компетентним органом країни походження або країни-експортера і засвідчує здоров’я тварини та/або безпечність харчового продукту, корму, сіна, соломи або побічного продукту тваринного походження;

23) невідповідність - порушення оператором ринку вимог цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин;

23-1) рибні продукти - об’єкти промислу та об’єкти аквакультури (крім живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних, живих морських черевоногих, а також усіх ссавців, рептилій і жаб), включаючи їх їстівні форми, частини та отримані з них продукти;

23-2) рибоморозильне судно - судно (потужність), що призначено, спеціально обладнано та використовується для заморожування рибних продуктів, якому у відповідних випадках передує підготовча робота, зокрема знекровлення, відділення голови, патрання та видалення плавців, після якої, якщо необхідно, здійснюється первинне пакування або пакування у транспортну тару (упаковку);

23-3) рибопромислове судно - судно (потужність), що призначено та спеціально обладнано для здійснення рибальства, зокрема вилову, приймання, обробки, у тому числі філетування, нарізання скибочками, знімання шкіри (білування), знімання мушель, очищення від луски, подрібнення та/або переробки, після чого здійснюється первинне пакування або пакування у транспортну тару (упаковку), а в разі потреби - також охолодження або заморожування, а також перевантаження, транспортування, зберігання рибних продуктів;

24) оператор ринку - оператор ринку харчових продуктів, оператор ринку кормів, оператор ринку у сфері поводження з побічними продуктами тваринного походження, оператор потужностей, на яких утримуються тварини, оператор ринку матеріалів і предметів, призначених для контакту з харчовими продуктами;

25) особа, відповідальна за вантаж (для цілей розділу VII цього Закону) - власник вантажу або його представник;

26) офіційний ветеринарний лікар - спеціаліст ветеринарної медицини, який відповідає встановленим статтею 13 цього Закону кваліфікаційним вимогам, має досвід роботи за фахом не менше двох років та якому компетентним органом надано повноваження для виконання окремих заходів державного контролю на визначеній потужності (господарстві);

27) оцінка ризику - науково обґрунтований процес, що включає ідентифікацію небезпечного фактора, характеристику небезпечного фактора, оцінку його впливу, характеристику ризику;

28) перевірка відповідності на державному кордоні (далі - перевірка відповідності) - форма державного контролю на державному кордоні України, що полягає у візуальному огляді та проводиться з метою перевірки, чи міжнародний сертифікат (сертифікати) та/або документи, які супроводжують вантаж, відповідають маркуванню та вмісту вантажу, що ввозиться (пересилається) на митну територію України;

29) побічні продукти тваринного походження - побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною, та продукти їх оброблення і переробки, визначені Законом України "Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною";

30) позначка придатності - позначка, яка застосовується згідно з цим Законом для підтвердження придатності непереробленого харчового продукту тваринного походження для споживання людиною;

31) помічник державного ветеринарного інспектора - спеціаліст ветеринарної медицини, який відповідає встановленим цим Законом вимогам та працює в системі компетентного органу під керівництвом державного ветеринарного інспектора;

32) продукти (для цілей розділу VII цього Закону) - харчові продукти тваринного походження (у тому числі композитні продукти), корми тваринного походження, сіно, солома, побічні продукти тваринного походження;

33) прості дослідження (випробування) - органолептичні дослідження (на запах, колір, консистенцію, смак), прості фізичні та хімічні дослідження (розрізання, розморожування, нагрівання тощо), дослідження (випробування) за допомогою методів експрес-діагностики, що не потребують направлення відібраних зразків до лабораторії та проводяться у визначених цим Законом випадках за місцем проведення заходів державного контролю;

34) референс-лабораторія - акредитована лабораторія, якій згідно з вимогами цього Закону надано повноваження щодо виконання визначених цим Законом функцій;

35) система аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (Hazard Analysis and Critical Control Points - НАССР) - система, яка ідентифікує, оцінює і контролює небезпечні фактори, що є визначальними для безпечності харчових продуктів;

36) уповноважена лабораторія - акредитована лабораторія, якій компетентним органом надано повноваження проводити для цілей державного контролю лабораторні дослідження (випробування) відібраних зразків харчових продуктів, кормів, сіна, соломи, побічних продуктів тваринного походження та речовин (у тому числі з довкілля), які пов’язані з виробництвом та/або обігом харчових продуктів або кормів, здоров’ям та благополуччям тварин;

37) уповноважена особа - офіційний ветеринарний лікар, уповноважений ветеринар, капітан рибоморозильного чи рибопромислового судна, яке плаває під Державним прапором України, працівник бійні, уповноважений на виконання обов’язків помічника державного ветеринарного інспектора, уповноважена лабораторія, яким компетентним органом відповідно до цього Закону надано повноваження щодо здійснення визначених цим Законом окремих заходів державного контролю;

37-1) уповноважена оператором ринку особа - юридична або фізична особа, яка уповноважена оператором ринку на представництво його інтересів на підставі закону, статутних документів, посадових інструкцій, довіреності та/або доручення;

38) уповноважений ветеринар - спеціаліст ветеринарної медицини, який має досвід роботи за фахом не менше одного року та якому компетентним органом надано повноваження щодо здійснення окремих заходів державного контролю господарств;

39) фізична перевірка на державному кордоні (далі - фізична перевірка) - форма державного контролю на державному кордоні України, що може включати перевірку транспортних засобів, упаковки, маркування, температури, відбір зразків, проведення простих та/або лабораторних досліджень (випробувань) з метою перевірки відповідності вантажу, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, законодавству про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження.

2. Інші терміни вживаються в цьому Законі у таких значеннях:

термін "знищення" - у значенні, наведеному в Законі України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції";

термін "ризиковий матеріал" - у значенні, наведеному в Законі України "Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною";

термін "об’єкти промислу" - у значенні, наведеному в Законі України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів";

термін "об’єкти аквакультури" - у значенні, наведеному в Законі України "Про аквакультуру";

інші терміни - у значеннях, наведених у законах України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", "Про ветеринарну медицину" і "Про безпечність та гігієну кормів".

1. Законодавство про державний контроль складається з Конституції України, цього Закону, Митного кодексу України, законів України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", "Про ветеринарну медицину", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", "Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції", "Про матеріали і предмети, призначені для контакту з харчовими продуктами" та інших виданих відповідно до них нормативно-правових актів.

2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

1. Дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов’язані із здійсненням державного контролю за діяльністю операторів ринку, які здійснюють виробництво та/або обіг харчових продуктів, інших об’єктів санітарних заходів та/або кормів, у тому числі ввезення (пересилання) на митну територію України харчових продуктів та/або кормів, з метою перевірки цієї діяльності на відповідність законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин. Дія цього Закону поширюється також на суспільні відносини, пов’язані із здійсненням державного контролю побічних продуктів тваринного походження, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, з метою їх перевірки на відповідність законодавству про побічні продукти тваринного походження. Дія цього Закону поширюється також на суспільні відносини, пов’язані із здійсненням державного контролю за діяльністю операторів ринку, які здійснюють органічне виробництво та/або обіг органічної продукції, у тому числі ввезення (пересилання) на митну територію України, з метою перевірки цієї діяльності на відповідність законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин, а також законодавству у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції.

2. Дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини щодо:

1) захисту життя та здоров’я рослин;

2) харчових продуктів, кормів, побічних продуктів тваринного походження, призначених (вироблених) для власного споживання (користування);

3) ввезення на митну територію України тварин, крім тих, що призначені для споживання людиною живими.

1. До органів виконавчої влади у сфері державного контролю належать:

1) Кабінет Міністрів України;

2) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини;

3) компетентний орган.

1. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері державного контролю належать:

1) забезпечення здійснення державної політики у сфері державного контролю;

2) спрямування та координація роботи органів виконавчої влади у сфері державного контролю;

3) затвердження переліку призначених прикордонних інспекційних постів;

4) затвердження переліку призначених пунктів пропуску на державному кордоні України;

5) затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності, та порядку визначення періодичності здійснення планових заходів державного контролю потужностей;

6) затвердження порядку та критеріїв уповноваження акредитованих лабораторій, у тому числі референс-лабораторій, порядку перевірки компетентним органом дотримання ними відповідних критеріїв уповноваження та позбавлення такого уповноваження;

7) затвердження порядку проведення арбітражних лабораторних досліджень (випробувань) та врахування їх результатів для цілей державного контролю;

8) затвердження порядку проведення аудиту компетентного органу та його територіальних органів;

9) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом.

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує:

1) форми актів державного контролю, що застосовуються державними інспекторами та державними ветеринарними інспекторами під час інспектування та аудиту, а також форми актів відбору зразків та інших розпорядчих документів компетентного органу у сфері державного контролю;

2) довгостроковий план державного контролю;

3) методи контролю зоонозів;

4) вимоги щодо ввезення (пересилання) на митну територію України харчових продуктів тваринного походження, кормів, сіна, соломи, а також побічних продуктів тваринного походження та продуктів їх оброблення, переробки;

5) порядок визначення та застосування періодичності документальних перевірок, перевірок відповідності, фізичних перевірок, лабораторних досліджень (випробувань) вантажів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України відповідно до вимог розділу VII цього Закону;

6) граничні норми (обсяги) відбору зразків;

7) порядок відбору зразків та їх перевезення (пересилання) до уповноважених лабораторій для цілей державного контролю;

8) порядок уповноваження капітана рибоморозильного чи рибопромислового судна, яке плаває під Державним прапором України, на видачу міжнародних сертифікатів та інших документів, які вимагаються законодавством країни призначення щодо рибних продуктів;

9) форму щорічного звіту про стан виконання довгострокового та щорічного планів державного контролю;

10) план дій на випадок виникнення надзвичайних обставин, пов’язаних із харчовими продуктами та кормами;

11) правила функціонування електронної системи управління інформацією щодо державного контролю та її системних компонентів;

12) методи (методики) лабораторних досліджень (випробувань);

13) підтверджувальні (референс) методи (методики);

14) правила проведення лабораторних досліджень (випробувань) харчових продуктів на агропродовольчих ринках;

15) вимоги до запровадження Системи швидкого повідомлення про загрози, пов’язані з харчовими продуктами та кормами.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

1. Компетентний орган у сфері державного контролю:

1) організовує та здійснює державний контроль, у тому числі на державному кордоні України;

2) розробляє та виконує довгостроковий план державного контролю, щороку звітує Кабінету Міністрів України про стан його виконання;

3) розробляє та виконує план дій за надзвичайних обставин, пов’язаних із харчовими продуктами та/або кормами (далі - план дій за надзвичайних обставин);

4) затверджує щорічний план державного контролю та щорічний план державного моніторингу;

5) забезпечує проведення передзабійного та післязабійного огляду тварин на відповідних потужностях, післязабійного огляду тварин, добутих у процесі полювання;

6) здійснює державний контроль за впровадженням постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР;

7) надає особам, визначеним цим Законом, повноваження щодо здійснення окремих заходів державного контролю, контролює правомірність та ефективність їхньої діяльності, позбавляє таких повноважень за наявності підстав, визначених законодавством, а також веде облік та оприлюднює відомості про уповноважених осіб на офіційному веб-сайті;

8) забезпечує правомірність та ефективність діяльності своїх структурних підрозділів, територіальних органів та їх посадових осіб;

9) встановлює у щорічному плані державного контролю періодичність інспектування, аудиту, відбору зразків та лабораторних досліджень (випробувань) щодо кожної потужності з виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів;

10) затверджує в порядку, визначеному законодавством, періодичність документальних перевірок, перевірок відповідності, фізичних перевірок, лабораторних досліджень (випробувань) вантажів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України;

11) залучає у разі необхідності до здійснення державного контролю правоохоронні органи в рамках наданих їм законом повноважень;

12) вживає у межах своїх повноважень заходів для усунення порушень цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин, а також для притягнення винних осіб до відповідальності, встановленої законом;

13) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

2. Систему компетентного органу складають компетентний орган, його територіальні органи, а також державні установи, підприємства та організації, підпорядковані компетентному органу.

3. Територіальні органи виконують повноваження компетентного органу в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Керівник компетентного органу покладає виконання повноважень головного державного інспектора та головного державного ветеринарного інспектора на керівника територіального органу або його заступників, за умови їх відповідності вимогам, встановленим цим Законом відповідно до державного інспектора та державного ветеринарного інспектора.

4. Керівник компетентного органу виконує повноваження Головного державного інспектора України та/або Головного державного ветеринарного інспектора України, за умови відповідності його вимогам, встановленим цим Законом відповідно до державного інспектора та/або державного ветеринарного інспектора. У разі невідповідності керівника компетентного органу зазначеним вимогам він покладає виконання повноважень Головного державного інспектора України та/або Головного державного ветеринарного інспектора України на своїх заступників або керівників структурних підрозділів компетентного органу, які відповідають вимогам, встановленим цим Законом до державного інспектора та/або державного ветеринарного інспектора.

5. Керівники територіальних органів компетентного органу в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць покладають виконання повноважень державного інспектора та/або державного ветеринарного інспектора на посадових осіб відповідних територіальних органів, за умови їх відповідності вимогам, встановленим цим Законом.

1. Компетентний орган у сфері державного контролю повинен забезпечити:

1) ефективність державного контролю під час виробництва та обігу живих тварин, харчових продуктів та кормів, а також на стадії використання кормів;

2) відсутність будь-якого конфлікту інтересів у осіб, які здійснюють заходи державного контролю;

3) наявність у своєму розпорядженні або доступ до уповноважених лабораторій для проведення лабораторних досліджень (випробувань), а також наявність достатньої кількості кваліфікованого та досвідченого персоналу для ефективного виконання заходів державного контролю;

4) наявність і належний стан відповідних засобів (інструментів, обладнання тощо) для забезпечення ефективного здійснення персоналом заходів державного контролю;

5) наявність плану дій за надзвичайних обставин та готовність діяти згідно з цим планом у разі виникнення таких обставин;

6) якість та відповідність заходів державного контролю поставленим цілям;

7) прозорість, неупередженість та узгодженість дій під час здійснення заходів державного контролю на всіх рівнях;

8) здійснення державного контролю відповідно до встановлених законодавством вимог.

2. Зовнішній аудит компетентного органу та його територіальних органів проводиться щороку за рішенням Кабінету Міністрів України на основі принципів незалежності і прозорості та за участю представників громадськості. Представниками громадськості, які беруть участь у проведенні зовнішнього аудиту компетентного органу та його територіальних органів, можуть бути фізичні особи, які мають значний досвід роботи, володіють необхідними знаннями і навичками та публічно делегуються громадськими об’єднаннями, що здійснюють свою діяльність у сфері захисту прав та інтересів споживачів харчових продуктів або операторів ринку. Внутрішній аудит діяльності компетентного органу та його територіальних органів проводиться не рідше одного разу на рік. Результати аудитів оприлюднюються на офіційному веб-сайті компетентного органу та направляються до Кабінету Міністрів України до 1 квітня року, наступного за звітним. За результатами кожного аудиту компетентний орган вживає необхідних заходів з метою забезпечення виконання вимог цього Закону та оприлюднює інформацію про їх виконання на своєму офіційному веб-сайті. Порядок проведення аудиту компетентного органу та його територіальних органів затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Компетентний орган здійснює заходи державного контролю згідно із встановленими законодавством вимогами, зокрема щодо:

1) структури компетентного органу та порядку його взаємодії з уповноваженими особами;

2) завдань державного контролю, включаючи довгострокові та короткострокові;

3) завдань та повноважень посадових осіб компетентного органу, його територіальних органів та уповноважених осіб;

4) порядку відбору зразків, методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань), інтерпретації результатів цих досліджень (випробувань) та прийняття подальших рішень;

5) планів державного моніторингу;

6) дій, які вживаються оператором ринку на виконання приписів, розпоряджень та рішень, виданих за результатами заходів державного контролю;

7) перевірки результативності методів (методик) відбору зразків, методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань).

4. Компетентний орган затверджує і запроваджує постійно діючі процедури (однією з форм яких є аудит), необхідні для перевірки результативності заходів державного контролю, що здійснюються силами компетентного органу та/або уповноваженими особами.

5. Компетентний орган повинен забезпечити проведення коригувальних дій, якщо результати передбачених частиною четвертою цієї статті перевірок вказують на недотримання порядку проведення заходів державного контролю.

1. Компетентний орган має право надавати особам, визначеним частиною другою цієї статті, повноваження щодо здійснення окремих заходів державного контролю, за умови їх відповідності вимогам, встановленим законодавством. Рішення компетентного органу про надання статусу уповноваженої особи має містити деталізований опис заходу державного контролю, повноваження щодо здійснення якого надається відповідній особі, та умов, за яких він має здійснюватися.

2. Для цілей цього Закону уповноваженими особами є:

1) офіційні ветеринарні лікарі - мають право здійснювати на визначених компетентним органом потужностях (господарствах) повноваження державного ветеринарного інспектора у межах передбачених цим Законом заходів державного контролю харчових продуктів тваринного походження та живих тварин, а також здійснювати відбір зразків відповідно до вимог статті 40 цього Закону;

2) уповноважені ветеринари - мають право здійснювати у визначених компетентним органом господарствах передбачені цим Законом заходи державного контролю живих тварин, а також здійснювати відбір зразків відповідно до вимог статті 40 цього Закону;

3) працівники бійні, уповноважені на виконання обов’язків помічника державного ветеринарного інспектора, - мають право виконувати обов’язки помічника державного ветеринарного інспектора у межах державного контролю свіжого м’яса птиці та зайцеподібних у разі виконання умов, визначених розділом VI цього Закону, та лише в частині технічної допомоги, необхідної для виконання завдань державного ветеринарного інспектора;

4) уповноважені лабораторії, у тому числі референс-лабораторії - мають право проводити лабораторні дослідження (випробування), а також здійснювати відбір зразків та виконувати інші функції у випадках, визначених цим Законом;

5) капітан рибоморозильного чи рибопромислового судна, яке плаває під Державним прапором України, має право на видачу міжнародних сертифікатів та інших документів, які вимагаються законодавством країни призначення щодо рибних продуктів.

3. Офіційні ветеринарні лікарі та уповноважені ветеринари отримують відповідний статус та здійснюють свою діяльність у порядку , затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

4. Компетентний орган не має права надавати особам, зазначеним у частині другій цієї статті, такі повноваження щодо здійснення заходів державного контролю:

1) оформляти протоколи про порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми;

2) видавати приписи щодо усунення порушень цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин, а також перевіряти стан їх виконання операторами ринку;

3) встановлювати обмеження або заборону ввезення (пересилання) на митну територію України або вивезення з цієї території вантажів;

4) приймати рішення про відкликання, вилучення або знищення харчових продуктів та/або кормів, а також контролювати виконання таких рішень;

5) вирішувати питання використання харчових продуктів та/або кормів для цілей інших, ніж ті, для яких вони призначалися (зміни призначеного використання);

6) приймати рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів;

7) видавати, тимчасово припиняти, анулювати, поновлювати та переоформляти експлуатаційний дозвіл на потужність та вживати інших визначених законом заходів щодо потужностей, які не відповідають законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;

8) вживати заходів поводження з вантажами, ввезеними (пересланими) на митну територію України, які не відповідають законодавству;

9) інші повноваження щодо здійснення заходів державного контролю, які додатково визначені Кабінетом Міністрів України.

5. Компетентний орган може проводити планові та позапланові перевірки уповноважених осіб.

Підставою для проведення планової перевірки діяльності офіційних ветеринарних лікарів, уповноважених ветеринарів, працівників бійні, уповноважених на виконання обов’язків помічника державного ветеринарного інспектора, є щорічний план державного контролю операторів ринку, на потужностях яких вони здійснюють свої повноваження.

Підставою для проведення позапланової перевірки діяльності офіційних ветеринарних лікарів, уповноважених ветеринарів, працівників бійні, уповноважених на виконання обов’язків помічника державного ветеринарного інспектора, є виявлення невідповідності діяльності оператора ринку та/або офіційних ветеринарних лікарів, уповноважених ветеринарів, працівників бійні, уповноважених на виконання обов’язків помічника державного ветеринарного інспектора, вимогам законодавства або наявність обґрунтованої підозри щодо такої невідповідності, а також інші встановлені законом випадки.

Підставою для позапланової перевірки уповноважених акредитованих лабораторій, референс-лабораторій є:

подання уповноваженою акредитованою лабораторією, референс-лабораторією письмової заяви до компетентного органу про проведення перевірки за ініціативою відповідної лабораторії;

звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що завдало шкоди її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров’ю, навколишньому природному середовищу або безпеці держави, з наданням документів чи їх копій, що підтверджують таке порушення (за наявності);

отримання компетентним органом результатів арбітражного дослідження (випробування), якими не підтверджуються результати проведеного уповноваженою акредитованою лабораторією, референс-лабораторією основного дослідження (випробування).

Якщо за результатами планової або позапланової перевірки виявлено факт невиконання або неналежного виконання уповноваженою особою своїх обов’язків, компетентний орган може позбавити таку особу уповноваження (повністю або в частині окремих обов’язків).

Уповноважена акредитована лабораторія, референс-лабораторія може бути позбавлена уповноваження за одним або кількома напрямами лабораторних досліджень (випробувань) у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

6. Компетентний орган веде облік уповноважених осіб та оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті рішення про надання та позбавлення статусу уповноваженої особи не пізніше наступного робочого дня після їх прийняття.

7. Уповноважені особи та їх працівники за свої протиправні дії, рішення чи бездіяльність несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.

8. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю уповноваженої особи або її працівника у зв’язку із здійсненням державного контролю, відшкодовується уповноваженою особою незалежно від вини такої особи або її працівника.

1. Під час здійснення заходів державного контролю державні інспектори та державні ветеринарні інспектори зобов’язані:

1) дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин;

2) об’єктивно та неупереджено здійснювати заходи державного контролю у межах повноважень, передбачених законом;

3) дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах з операторами ринку, утримуватися від необґрунтованих висновків щодо відповідності діяльності операторів ринку вимогам законодавства, а також від неправомірного та необґрунтованого притягнення операторів ринку до відповідальності та застосування до них примусових заходів;

4) не розголошувати інформацію з обмеженим доступом, одержану під час здійснення заходів державного контролю, крім випадків, передбачених законом;

5) пред’являти документи, що посвідчують особу державного інспектора або державного ветеринарного інспектора та підтверджують його повноваження на здійснення заходів державного контролю, а також оформляти і надавати документи, пов’язані із здійсненням заходів державного контролю;

6) на вимогу оператора ринку письмово інформувати його про порядок оскарження прийнятих (виданих) ними рішень, приписів, дій та бездіяльності.

1. Під час здійснення заходів державного контролю державні інспектори та державні ветеринарні інспектори мають право:

1) безперешкодного доступу без попередження до потужностей під час їх роботи;

2) здійснювати інспектування потужностей, випробувальних лабораторій, що розміщуються на потужностях і пов’язані з виробництвом та/або обігом харчових продуктів та/або кормів;

3) здійснювати відбір зразків з метою перевірки відповідності законодавству про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин;

4) проводити аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, за умови наявності відповідної підготовки;

5) перевіряти документи щодо дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин і отримувати їх копії;

6) здійснювати інтерпретацію результатів лабораторних досліджень (випробувань) зразків;

7) видавати приписи щодо усунення порушень цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин;

8) збирати докази, що підтверджують порушення операторами ринку цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин, у тому числі здійснювати відбір зразків;

9) здійснювати позапланові інспектування потужностей з метою перевірки виконання операторами ринку приписів, розпоряджень та рішень, прийнятих за результатами здійснення попередніх заходів державного контролю;

10) за зверненням оператора ринку видавати (заповнювати) міжнародні сертифікати, що підтверджують відповідність вантажів з харчовими продуктами або кормами, що експортуються з України, вимогам країни призначення або вимогам законодавства України. Міжнародний сертифікат, що підтверджує відповідність вантажу, що експортується з України, вимогам законодавства України, видається за відповідним зверненням оператора ринку, лише якщо компетентними органами України та країни призначення не погоджено форму міжнародного сертифіката і законодавство країни призначення не передбачає обов’язковості супроводження такого вантажу міжнародним сертифікатом встановленої форми.

2. Виключно державний ветеринарний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) має право здійснювати керівництво призначеним прикордонним інспекційним постом. Повноваження щодо державного контролю харчових продуктів тваринного походження та кормів тваринного походження, побічних продуктів тваринного походження та живих тварин здійснюються виключно державним ветеринарним інспектором (головним державним ветеринарним інспектором), якщо інше не передбачено цим Законом. Повноваження державного ветеринарного інспектора щодо здійснення заходів державного контролю, визначені розділом VI цього Закону, можуть виконуватися офіційним ветеринарним лікарем, якщо він є незалежним від оператора ринку, який експлуатує відповідну потужність (господарство), та здійснює свою діяльність у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

3. Під час здійснення державного контролю на кордоні вантажів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, державні інспектори заповнюють відповідну частину загального документа на ввезення, а державні ветеринарні інспектори - відповідну частину загального ветеринарного документа на ввезення.

4. Головні державні інспектори та головні державні ветеринарні інспектори (у тому числі Головний державний інспектор України та Головний державний ветеринарний інспектор України) мають права, передбачені частинами першою і третьою цієї статті, а також у порядку, визначеному законом, право:

1) приймати рішення про виправлення маркування харчових продуктів, інших об’єктів санітарних заходів та кормів;

2) приймати рішення про знищення, відкликання та/або вилучення з обігу харчових продуктів та/або кормів, що не відповідають законодавству про харчові продукти та корми і становлять загрозу для життя та/або здоров’я людини та/або тварини;

3) приймати рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, якщо вони становлять загрозу для життя та/або здоров’я людини та/або тварини;

4) з підстав, визначених законом, видавати, переоформляти, тимчасово припиняти, анулювати та поновлювати дію експлуатаційних дозволів;

5) залучати до здійснення заходів державного контролю представників правоохоронних органів відповідно до їх повноважень, визначених законом.

1. Посадові особи компетентного органу та його територіальних органів є державними службовцями та користуються правами і виконують обов’язки державних службовців.

2. Посадові особи компетентного органу та його територіальних органів, які здійснюють заходи державного контролю, зобов’язані регулярно підвищувати кваліфікацію в порядку, визначеному Законом України "Про державну службу". Компетентний орган затверджує щорічний план підвищення кваліфікації посадових осіб, які здійснюють заходи державного контролю, і не пізніше 1 квітня наступного року готує та оприлюднює звіт про його виконання на своєму офіційному веб-сайті.

3. Компетентний орган зобов’язаний гарантувати, що посадові особи компетентного органу та його територіальних органів, які здійснюють заходи державного контролю:

1) проходять підвищення кваліфікації, передбачене частиною другою цієї статті, відповідно до сфери своєї компетенції з таких питань:

а) заходи державного контролю, зокрема інспектування, аудит і відбір зразків, та порядок їх здійснення;

б) законодавство про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин;

в) стадії виробництва та обігу харчових продуктів, кормів та тварин, можливі ризики для здоров’я людини, тварин, рослин та довкілля;

г) невідповідність та обґрунтована підозра щодо невідповідності;

ґ) небезпечні фактори при виробництві кормів і харчових продуктів;

д) аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах HACCP;

е) системи управління, що використовуються операторами ринку, які здійснюють виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів, та оцінка відповідності таких систем законодавству про харчові продукти та корми;

є) правила видачі (заповнення) міжнародних сертифікатів;

ж) заходи за надзвичайних обставин;

з) правові наслідки заходів державного контролю та порядок притягнення операторів ринку до відповідальності;

и) перевірка записів, документів, включаючи ті, що стосуються участі у програмах професійного тестування лабораторій та їх акредитації, проведення оцінки ризику;

і) здоров’я та благополуччя тварин;

ї) з інших питань, необхідних для здійснення державного контролю відповідно до вимог цього Закону;

2) стежать за нововведеннями у сфері своєї компетенції;

3) відповідають вимогам Закону України "Про державну службу".

4. Посадові особи компетентного органу та його територіальних підрозділів самостійно приймають рішення в межах своїх повноважень та зобов’язані відмовитися від виконання будь-яких наказів, розпоряджень або вказівок, які суперечать законодавству, а також вжити інших заходів, передбачених законом.

5. За протиправні рішення, дії та бездіяльність посадові особи компетентного органу та його територіальних органів несуть дисциплінарну, матеріальну, цивільну-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

6. У разі порушення посадовою особою під час виконання нею своїх посадових обов’язків прав чи свобод особи компетентний орган або його територіальні підрозділи відповідно до місця роботи посадової особи вживають у межах своєї компетенції заходів із поновлення цих прав і свобод, відшкодування завданої майнової (матеріальної) і моральної шкоди, притягнення винних до юридичної відповідальності.

7. Шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи компетентного органу або його територіального органу, відшкодовується за рахунок коштів бюджету, передбачених для фінансування компетентного органу та його територіальних органів, незалежно від вини такої посадової особи.

8. Посадова особа компетентного органу або його територіального органу несе відповідальність у порядку регресу в розмірі виплаченого з відповідного бюджету відшкодування у зв’язку з незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю такої посадової особи.

1. Державним ветеринарним інспектором може бути особа, яка має вищу освіту за ступенем не нижче спеціаліста/магістра у галузі ветеринарної медицини.

Особа, яка обіймає посаду державного ветеринарного інспектора в компетентному органі або його територіальних органах, повинна також відповідати вимогам Закону України "Про державну службу".

2. Державний ветеринарний інспектор зобов’язаний підвищувати кваліфікацію в порядку, встановленому Законом України "Про ветеринарну медицину" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

3. Підвищення кваліфікації, визначене частиною другою цієї статті, передбачає набуття знань у таких сферах:

1) законодавство України та міжнародно-правові акти про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин, а також про фармацевтичні речовини;

2) принципи аграрної політики, ринкові заходи, умови експорту та виявлення шахрайства (включаючи глобальний контекст: Світова організація торгівлі (СОТ), Комісія з Кодексу Аліментаріус, Міжнародне епізоотичне бюро (МЕБ);

3) базові знання з переробки харчових продуктів та харчових технологій;

4) принципи та методи належної практики виробництва та управління якістю;

5) належна практика вирощування рослин;

6) належна практика гігієни;

7) принципи та методи аналізу ризиків;

8) принципи та методи НАССР, використання НАССР протягом усього харчового ланцюга;

9) запобігання та контроль небезпечних факторів, пов’язаних із харчовими продуктами;

10) динаміка інфекції та інтоксикації;

11) діагностична епідеміологія;

12) системи моніторингу та спостереження;

13) аудит та регулярна оцінка систем управління безпечністю харчових продуктів;

14) принципи та застосування для діагностики сучасних методів (методик) проведення досліджень (випробувань);

15) інформаційно-телекомунікаційні технології, пов’язані із захистом здоров’я людини та тварини;

16) обробка статистичних даних, пов’язаних із професійною діяльністю державного ветеринарного інспектора;

17) розслідування спалахів хвороб людини, пов’язаних із харчовими продуктами;

18) трансмісивна губкоподібна енцефалопатія;

19) благополуччя тварин під час розведення і транспортування, а також гуманне поводження під час забою;

20) захист довкілля у зв’язку з виробництвом харчових продуктів, кормів та утриманням тварин (включаючи управління відходами та побічними продуктами тваринного походження);

21) корекція, коригувальні дії та запобіжні заходи.

4. Державний ветеринарний інспектор до початку виконання обов’язків із здійснення державного контролю на бійнях, потужностях з розбирання та обвалювання м’яса, у господарствах повинен пройти практичну підготовку в обсязі, що залежить від його попереднього досвіду здійснення заходів державного контролю свіжого м’яса. Для особи, яка не має досвіду здійснення заходів державного контролю свіжого м’яса, обсяг практичної підготовки не може бути меншим ніж 200 годин. Практична підготовка повинна охоплювати, у тому числі, правила проведення аудиту постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, і здійснюватися під наглядом державного ветеринарного інспектора на бійні, потужності з розбирання та обвалювання м’яса або у господарстві. Порядок проведення зазначеної практичної підготовки та визначення її обсягу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

1. Помічником державного ветеринарного інспектора може бути спеціаліст ветеринарної медицини, який пройшов підготовку відповідно до вимог, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

2. Помічник державного ветеринарного інспектора має такі повноваження:

під час аудиту - збирати інформацію стосовно програм-передумов та постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР;

під час проведення передзабійного огляду та перевірки благополуччя тварин - проводити лише первинний огляд тварин, якщо інше не встановлено цим Законом;

здійснювати інші дії, передбачені цим Законом.

3. Державний ветеринарний інспектор зобов’язаний перевіряти роботу помічника державного ветеринарного інспектора, пов’язану з післязабійним оглядом туш тварин. Помічник державного ветеринарного інспектора не має права здійснювати післязабійний огляд туш тварин, забитих за межами бійні.

1. Оператор ринку під час здійснення заходів державного контролю має право:

1) вимагати від державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів, інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю, дотримання цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин;

2) перевіряти наявність у державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів, інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю, службового посвідчення (документа, що посвідчує особу);

3) одержувати копії направлення на проведення інспектування або аудиту;

4) не допускати державних інспекторів та державних ветеринарних інспекторів до здійснення інспектування та аудиту, якщо:

а) інспектування або аудит здійснюється з порушенням вимог щодо періодичності інспектування та аудиту, встановленої щорічним планом державного контролю, та за відсутності підстав для проведення позапланових заходів державного контролю;

б) державний інспектор або державний ветеринарний інспектор не надав копій документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;

в) державний інспектор або державний ветеринарний інспектор не вніс запис про здійснення відповідного заходу державного контролю до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (у разі надання такого журналу оператором ринку);

5) бути присутнім під час здійснення заходів державного контролю, залучати до здійснення таких заходів юридичних і фізичних осіб, за умови що такі особи не перешкоджають здійсненню відповідних заходів;

6) вимагати нерозголошення інформації з обмеженим доступом, що належить оператору ринку;

7) одержувати та ознайомлюватися з актами державного контролю, актами відбору зразків, розпорядженнями, приписами, рішеннями;

8) надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до актів державного контролю, актів відбору зразків протягом п’яти робочих днів з дня отримання таких актів оператором ринку;

9) під час відбору зразків одержувати додаткові зразки для проведення альтернативного лабораторного дослідження (випробування);

10) вести журнал реєстрації заходів державного нагляду (контролю) та вимагати від державних інспекторів та державних ветеринарних інспекторів внесення до нього записів про здійснення інспектування та аудиту до початку їх проведення;

11) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні рішення, дії та бездіяльність посадових осіб компетентного органу та інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю;

12) на відшкодування в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, шкоди (збитків), заподіяної (завданих) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю посадових осіб компетентного органу та інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю.

1. Оператор ринку зобов’язаний:

1) допускати державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів та інших визначених цим Законом осіб до здійснення заходів державного контролю, за умови дотримання ними порядку здійснення державного контролю, передбаченого цим Законом;

2) усувати виявлені невідповідності шляхом здійснення корекцій та коригувальних дій;

3) надавати документи, пояснення, іншу інформацію з питань, що виникають у зв’язку із здійсненням заходів державного контролю;

4) забезпечувати умови для відбору зразків;

5) одержувати примірник припису, розпорядження, рішення, акта або іншого документа, складеного за результатами заходу державного контролю.

1. Державний контроль здійснюється за принципами:

1) пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров’я людини перед будь-якими іншими інтересами та цілями у сфері господарської діяльності;

2) рівності прав і законних інтересів усіх операторів ринку;

3) гарантування прав та законних інтересів кожного оператора ринку;

4) об’єктивності та неупередженості здійснення державного контролю;

5) законності;

6) відкритості, прозорості, плановості та системності державного контролю;

7) неприпустимості дублювання заходів державного контролю між компетентним органом, його територіальними органами, державними установами, підприємствами та організаціями, підпорядкованими компетентному органу, органами виконавчої влади та уповноваженими особами;

8) презумпції правомірності діяльності оператора ринку, у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або норми одного нормативно-правового акта допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків оператора ринку та/або повноважень компетентного органу, інших осіб, що здійснюють державний контроль;

9) орієнтованості державного контролю на запобігання порушенням законодавства;

10) недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення операторів ринку до відповідальності або застосування примусових заходів;

11) оцінки ризиків та доцільності;

12) дотримання умов міжнародних договорів України.

1. Державний контроль здійснюється компетентним органом, крім випадків, встановлених цим Законом.

2. Державний контроль має бути ризик-орієнтованим та здійснюватися з періодичністю, що є достатньою для досягнення цілей цього Закону.

3. Заходи державного контролю здійснюються без попередження (повідомлення) оператора ринку, крім аудиту та інших випадків, коли таке попередження є необхідною умовою забезпечення ефективності державного контролю. Аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, проводиться за умови повідомлення оператора ринку не пізніше ніж за три робочі дні до здійснення такого заходу. Повідомлення надсилається рекомендованим поштовим відправленням за місцезнаходженням (місцем проживання) оператора ринку, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та/або відправленням електронної пошти на відповідну адресу оператора ринку, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або вручається особисто під розписку керівнику чи представнику оператора ринку.

4. Заходи державного контролю можуть здійснюватися позапланово у разі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо невідповідності, а також в інших встановлених законом випадках.

5. Державний контроль здійснюється на будь-якій стадії виробництва та обігу харчових продуктів та кормів. Періодичність здійснення планових заходів державного контролю кожної потужності визначається на підставі ризик-орієнтованого підходу та має враховувати:

1) визначені ризики, пов’язані з тваринами, харчовими продуктами, кормами, операторами ринку, використанням харчових продуктів або кормів, процесів, матеріалів, речовин, здійсненням діяльності або операцій, які можуть справити негативний вплив на безпечність харчових продуктів та/або кормів, здоров’я та благополуччя тварин;

2) результати здійснення попередніх заходів державного контролю;

3) ефективність процедур, які застосовуються оператором ринку з метою дотримання законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;

4) інформацію, яка може свідчити про невідповідність.

6. Державний контроль харчових продуктів та кормів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, має бути еквівалентним державному контролю харчових продуктів та кормів, виробництво та/або обіг яких здійснюється на митній території України.

7. Державний контроль у формах інспектування та аудиту здійснюється із застосуванням актів державного контролю. Акт державного контролю має містити вичерпний перелік питань для перевірки дотримання оператором ринку законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин. Кожне таке питання повинно містити посилання на вимогу нормативно-правового акта (статтю, частину, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає дотриманню оператором ринку. Якщо за результатами інспектування або аудиту виявлено невідповідність, в акті державного контролю наводиться детальний опис відповідних порушень законодавства. Акт державного контролю складається у двох примірниках, один з яких вручається оператору ринку протягом трьох робочих днів з дня його складення.

8. Під час здійснення інспектування та аудиту забороняється перевіряти питання, які:

відсутні в акті державного контролю;

не містять посилань на вимогу законодавства України (у тому числі на відповідну статтю, її частину, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає дотриманню оператором ринку.

9. Здійснення інспектування та аудиту без застосування акта державного контролю, а відбору зразків - без застосування акта відбору зразків забороняється.

10. Державні інспектори, державні ветеринарні інспектори, інші особи, що здійснюють заходи державного контролю, а також оператори ринку мають право фіксувати процес здійснення державного контролю засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню відповідних заходів.

1. Заходи державного контролю здійснюються у формі аудиту, інспектування, передзабійного та післязабійного огляду, відбору зразків, лабораторного дослідження (випробування), документальної перевірки, перевірки відповідності, фізичної перевірки. У межах заходів державного контролю здійснюється державний моніторинг.

2. Державний моніторинг проводиться компетентним органом з метою:

1) визначення пріоритетних напрямів державної політики у сфері харчових продуктів та кормів, здоров’я та благополуччя тварин;

2) розроблення заходів з недопущення обігу небезпечних харчових продуктів та кормів;

3) визначення загального рівня забруднення харчових продуктів та кормів залишками пестицидів та ветеринарних препаратів, іншими забруднюючими речовинами.

Державний моніторинг передбачає збирання, системний аналіз та оцінку:

інформації щодо безпечності харчових продуктів та кормів, здоров’я та благополуччя тварин, зокрема щодо виявлення в харчових продуктах і кормах залишків ветеринарних препаратів, пестицидів та забруднюючих речовин, визначення мікробіологічних критеріїв та протимікробної резистентності, а також формування відповідних баз даних;

звернень фізичних та юридичних осіб щодо порушень законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;

іншої необхідної інформації.

Щорічний план державного моніторингу повинен ґрунтуватися на ризик-орієнтованому підході та визначати кількість відборів зразків різних видів харчових продуктів і кормів та їх лабораторних досліджень (випробувань) за визначеними показниками відповідно до методик, встановлених довгостроковим планом державного контролю.

3. Аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, та постійно діючих процедур, розроблених оператором ринку з метою дотримання гігієнічних вимог, повинен передбачати перевірку безперервності та ефективності їх застосування, у тому числі:

1) документації;

2) ведення записів;

3) процесів, що впливають на безпечність харчових продуктів та/або кормів;

4) системи внутрішнього контролю оператора ринку;

5) коригувальних дій, вжитих оператором ринку внаслідок аналізу виявлених невідповідностей;

6) кваліфікації персоналу.

Результати аудиту обов’язково враховуються під час визначення ступеня ризику діяльності оператора ринку (потужності) та періодичності здійснення планових заходів державного контролю.

Одна і та сама особа не може здійснювати аудит на одній і тій самій потужності більше двох разів поспіль.

4. Інспектування передбачає перевірку дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин та відповідності їх діяльності вимогам щодо:

1) гігієни;

2) плану коригувальних дій, розробленого та впровадженого оператором ринку за результатами попередніх перевірок;

3) інцидентів, пов’язаних з безпечністю харчових продуктів та/або кормів.

Інспектування може включати в себе перевірку потужностей, прилеглої території, приміщень, обладнання та інвентарю, транспортних засобів, а також харчових продуктів та кормів; сировини, інгредієнтів, допоміжних матеріалів для переробки, які використовуються для приготування та виробництва харчових продуктів та кормів, напівфабрикатів; предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами; засобів та процесів прибирання і догляду, а також пестицидів; маркування, зовнішнього вигляду та реклами; простежуваності.

5. Особа, яка здійснює інспектування або аудит, має право проводити прості дослідження (випробування) у разі появи у неї обґрунтованої підозри щодо невідповідності або якщо такі дослідження передбачені щорічним планом державного контролю.

1. Компетентний орган зобов’язаний забезпечити прозорість заходів, які він здійснює у рамках державного контролю.

2. З метою забезпечення прозорості компетентний орган вживає таких заходів:

1) оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті узагальнену інформацію, що стосується змісту та результатів заходів державного контролю;

2) у разі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо небезпечності харчових продуктів та/або кормів негайно оприлюднює, у тому числі на своєму офіційному веб-сайті, інформацію про вид, назву, передбачувану територію обігу харчових продуктів та/або кормів, які становлять загрозу для здоров’я людини та/або тварини, а також інші відомості, що дають змогу ідентифікувати такі харчові продукти та/або корми та встановити походження, ступінь і характер відповідної загрози. Компетентний орган також оприлюднює інформацію про вжиті та заплановані ним заходи щодо запобігання, зменшення та усунення такого ризику.

3. Компетентний орган, його територіальні органи, а також особи, які здійснюють заходи державного контролю, зобов’язані забезпечувати нерозголошення інформації з обмеженим доступом, отриманої ними у зв’язку із здійсненням державного контролю. Захист інформації з обмеженим доступом не може перешкоджати розповсюдженню компетентним органом інформації, зазначеної у пункті 2 частини другої цієї статті.

1. Для цілей державного контролю використовуються методи (методики) відбору зразків та їх простих та/або лабораторних досліджень (випробувань), встановлені нормативно-правовими актами, а в разі їх відсутності - національними стандартами України. За їх відсутності застосовуються методи (методики) відбору зразків та їх простих та/або лабораторних досліджень (випробувань), встановлені відповідними міжнародними організаціями, членом яких є Україна, або Європейським Союзом.

2. У разі неможливості застосування положень частини першої цієї статті дозволяється використовувати методи (методики) лабораторних досліджень (випробувань), валідовані уповноваженою лабораторією.

3. Методи (методики) лабораторних досліджень (випробувань) повинні визначатися за такими критеріями:

1) правильність;

2) можливість застосування (матриця та інтервал концентрації);

3) межа виявлення;

4) межа виміру;

5) точність;

6) повторюваність;

7) відтворюваність;

8) відновлення;

9) вибірковість;

10) чутливість;

11) лінійність;

12) похибка вимірювання;

13) інші критерії, які можуть бути визначені як обов’язкові центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, метрології та метрологічної діяльності.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує:

1) правила інтерпретації результатів лабораторних досліджень (випробувань);

2) критерії ефективності та параметри лабораторних досліджень (випробувань), похибки відповідних вимірювань, а також вимоги до процедур валідації методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань) за зверненням компетентного органу, акредитованих лабораторій, операторів ринку та їх громадських об’єднань, а також за власною ініціативою;

3) методи (методики) відбору зразків та лабораторних досліджень (випробувань).

5. Відбір зразків здійснюється у порядку:

1) планового відбору - для виконання щорічного плану державного контролю та/або щорічного плану державного моніторингу;

2) позапланового відбору - якщо під час здійснення державного контролю виникла обґрунтована підозра щодо невідповідності або існують інші підстави для відбору зразків, встановлені цим Законом.

6. Відбір зразків полягає у відборі двох юридично та аналітично ідентичних зразків (крім випадків, коли це неможливо здійснити через недостатню кількість відповідного матеріалу або внаслідок того, що харчові продукти є швидкопсувними), один з яких направляється компетентним органом до уповноваженої лабораторії для проведення основного лабораторного дослідження (випробування), а другий вручається оператору ринку і зберігається ним на випадок проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування). На вимогу та за рахунок оператора ринку здійснюється відбір додаткових юридично та аналітично ідентичних зразків, які передаються оператору ринку та можуть бути використані ним для проведення альтернативних лабораторних досліджень (випробувань).

7. Відбір зразків здійснюється в межах граничних норм, встановлених відповідними нормативно-правовими актами або національними стандартами України. Вартість зразків, відібраних для здійснення державного контролю, державою не відшкодовується.

8. Відбір зразків здійснюється на підставі акта відбору зразків, що складається у двох примірниках, один з яких видається оператору ринку. В акті відбору зразків зазначається перелік показників, за якими має бути проведено відповідне лабораторне дослідження (випробування), а також застосований метод (методика) відбору зразків (за наявності). У разі відбору зразків в межах фізичної перевірки вантажу, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, в акті відбору зразків зазначається відповідний пункт частини першої статті 45 цього Закону, який є підставою для здійснення такого відбору.

9. Компетентний орган зобов’язаний забезпечити відбір зразків, їх маркування, опломбування та поводження з ними у спосіб, що гарантує їх юридичну та аналітичну ідентичність, а також можливість проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування).

10. Оператор ринку зобов’язаний забезпечити зберігання зразка, наданого йому на випадок арбітражного лабораторного дослідження (випробування), та поводження з ним у спосіб, що гарантує його юридичну та аналітичну ідентичність, а також можливість проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування). У разі втрати (знищення) зазначеного зразка або відмови оператора ринку від направлення його в установленому цим Законом порядку до визначеної акредитованої лабораторії для проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) результати основного лабораторного дослідження (випробування) вважаються остаточними.

11. Оператор ринку повідомляється про результати основного лабораторного дослідження (випробування) не пізніше двох робочих днів з дня їх отримання компетентним органом.

12. Оператор ринку, який не погоджується з результатами основного лабораторного дослідження (випробування), має право подати до компетентного органу заяву про проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування), в якій зазначає уповноважену лабораторію, що використовує підтверджувальні (референс) методи (методики) та розташована в Україні, або референс-лабораторію, розташовану у державі Європейського Союзу, в якій просить провести арбітражне лабораторне дослідження (випробування) із зазначенням відповідних підтверджувальних (референс) методів (методик). Арбітражне лабораторне дослідження (випробування) не може проводитися в уповноваженій лабораторії, яка проводила основне лабораторне дослідження (випробування). У разі якщо протягом п’яти робочих днів з дня отримання оператором ринку повідомлення про результати основного лабораторного дослідження (випробування) така заява не подана оператором ринку, результати основного лабораторного дослідження (випробування), що свідчать про невідповідність, вважаються остаточними.

13. Протягом двох робочих днів після отримання заяви про проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) компетентний орган приймає одне з таких рішень:

про погодження обраної оператором ринку акредитованої лабораторії;

про проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) в акредитованій лабораторії, яка розташована в іншій країні та має статус референс-лабораторії згідно із законодавством такої країни.

Компетентний орган повідомляє оператора ринку про прийняте ним рішення та про акредитовану лабораторію, яка буде проводити арбітражне лабораторне дослідження (випробування), не пізніше трьох робочих днів з дня прийняття рішення.

14. Оператор ринку зобов’язаний направити відповідний зразок для проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) до зазначеної в повідомленні компетентного органу акредитованої лабораторії протягом двох робочих днів з дня отримання такого повідомлення.

15. Витрати, пов’язані з проведенням арбітражного лабораторного дослідження (випробування), несе оператор ринку.

16. Результати арбітражного лабораторного дослідження (випробування) є остаточними.

17. Компетентний орган невідкладно призначає позапланову перевірку уповноваженої лабораторії, якщо результати проведеного нею основного лабораторного дослідження (випробування) не підтверджені за результатами арбітражного лабораторного дослідження (випробування). До завершення такої перевірки та усунення виявлених невідповідностей уповноважена лабораторія не має права проводити лабораторні дослідження (випробування) для здійснення державного контролю в частині певних видів (напрямів) лабораторних досліджень (випробувань), за якими виявлено невідповідності.

1. Лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю проводяться акредитованими лабораторіями, уповноваженими компетентним органом. Компетентний орган позбавляє лабораторію уповноваження, якщо вона не забезпечує дотримання встановлених законодавством критеріїв уповноваження.

2. Акредитована лабораторія, референс-лабораторія може бути уповноважена на проведення лабораторних досліджень (випробувань) для цілей державного контролю за одним або кількома напрямами лабораторних досліджень (випробувань).

3. Уповноважена лабораторія негайно повідомляє компетентний орган про результати лабораторних досліджень (випробувань) для цілей державного контролю, які свідчать про невідповідність, а також про зміни та доповнення до результатів лабораторних досліджень (випробувань), про які компетентний орган було поінформовано раніше, із застосуванням інформаційно-комунікаційної системи компетентного органу.

4. Посадові особи уповноважених лабораторій здійснюють відбір зразків, якщо це передбачено відповідним рішенням державного інспектора або державного ветеринарного інспектора про відбір зразків.

5. Уповноважена лабораторія несе відповідальність за достовірність результатів проведених нею лабораторних досліджень (випробувань) відповідно до закону.

1. Референс-лабораторіями можуть бути акредитовані лабораторії, уповноважені компетентним органом як референс-лабораторії.

2. Референс-лабораторія повинна відповідати таким критеріям:

1) бути акредитованою на проведення лабораторних досліджень (випробувань) з використанням підтверджуючих (референс) методів (методик);

2) мати персонал з досвідом роботи у розробленні методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань) відповідних харчових продуктів та кормів, а також з досвідом навчання персоналу інших лабораторій;

3) мати обладнання, необхідне для проведення відповідних лабораторних досліджень (випробувань).

3. Основними функціями референс-лабораторій є:

1) розроблення та валідація методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань), у тому числі підтверджуючих (референс) методів (методик);

2) управління програмами професійного тестування уповноважених лабораторій;

3) участь у розробленні проектів нормативних документів;

4) координація діяльності уповноважених лабораторій;

5) організація проведення порівняльних випробувань між уповноваженими лабораторіями та забезпечення вжиття за їх результатами відповідних заходів;

6) надання компетентному органу науково-технічної підтримки для виконання ним довгострокового плану державного контролю;

7) проведення арбітражних лабораторних досліджень (випробувань);

8) співробітництво з референс-лабораторіями інших країн.

4. Арбітражні лабораторні дослідження (випробування) можуть проводитися також акредитованою лабораторією, яка розташована в іншій країні та має статус референс-лабораторії згідно із законодавством такої країни.

1. Компетентний орган розробляє та організовує виконання довгострокового плану державного контролю. Виконання довгострокового плану державного контролю забезпечується шляхом складання, затвердження та виконання щорічних планів державного контролю, оцінки їх виконання, а також шляхом планування і здійснення заходів з усунення виявлених недоліків.

2. Довгостроковий план державного контролю має містити загальну інформацію про структуру та організацію системи державного контролю, зокрема:

1) стратегічні цілі такого плану та опис того, яким чином вони враховані під час визначення пріоритетів державного контролю та розподілу ресурсів для його виконання;

2) загальну організацію та управління державним контролем на центральному та інших рівнях, включаючи здійснення державного контролю окремих категорій потужностей;

3) системи контролю, які застосовуються у різних галузях, та координацію діяльності структурних підрозділів компетентного органу, його територіальних органів та підпорядкованих йому державних установ, підприємств та організацій, відповідальних за здійснення державного контролю, а також інших органів виконавчої влади в установлених законом випадках;

4) здійснення заходів державного контролю уповноваженими особами;

5) навчання персоналу, який здійснює державний контроль;

6) методику визначення показників, за якими проводяться лабораторні дослідження (випробування) у разі планового та позапланового відбору зразків, методику визначення кількості планових відборів зразків різних видів харчових продуктів і кормів та їх лабораторних досліджень (випробувань), а також інші процедури, необхідні для здійснення державного контролю;

7) організацію та здійснення заходів у разі виникнення надзвичайних обставин, пов’язаних із хворобами тварин, харчовими отруєннями або забрудненням харчових продуктів та/або кормів, а також інших ризиків для здоров’я людини;

8) організацію взаємодії між компетентним органом, його територіальними органами, уповноваженими особами та іншими особами, яким надано повноваження щодо здійснення заходів державного контролю;

9) способи забезпечення відповідності всім передбаченим статтею 8 цього Закону вимогам.

3. До довгострокового плану державного контролю вносяться зміни у разі:

1) зміни законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;

2) появи нової хвороби або інших загроз для здоров’я людини та/або тварини;

3) змін у структурі, управлінні або функціях компетентного органу;

4) якщо за результатами виконання щорічного плану державного контролю, перевірки системи державного контролю України представниками інших держав, отримання нових наукових або інших даних, в тому числі рекомендацій міжнародних організацій, виявляється необхідність внесення відповідних змін.

4. Перегляд та внесення змін до довгострокового плану державного контролю здійснюються не пізніше 60 днів з моменту виникнення обставин, зазначених у частині третій цієї статті.

1. Планові заходи державного контролю здійснюються відповідно до щорічного плану державного контролю.

2. Щорічний план державного контролю на наступний рік розробляється та затверджується компетентним органом до 1 грудня поточного року.

3. Щорічний план державного контролю має відповідати довгостроковому плану державного контролю, ґрунтуватися на ризик-орієнтованому підході та визначати кількість відборів зразків різних видів харчових продуктів і кормів та їх лабораторних досліджень (випробувань) за визначеними показниками. При підготовці щорічного плану державного контролю враховуються, зокрема, відомості, що містяться у повідомленнях операторів ринку про намір введення в обіг дитячого харчування, харчових продуктів для спеціальних медичних цілей та харчових продуктів для контролю ваги.

4. Щорічний план державного контролю може включати щорічний план державного моніторингу.

5. Щорічний план державного контролю переглядається одночасно з довгостроковим планом державного контролю з урахуванням положень статті 24 цього Закону.

1. Компетентний орган щороку звітує перед Кабінетом Міністрів України про стан виконання довгострокового та щорічного планів державного контролю за попередній рік та оприлюднює звіт на своєму офіційному веб-сайті не пізніше 1 березня наступного за звітним року.

2. Щорічний звіт повинен містити інформацію про:

1) зміни, внесені до довгострокового плану державного контролю протягом звітного року, їх причини та обґрунтування;

2) загальний аналіз результатів державного контролю та внутрішнього аудиту компетентного органу, проведених протягом звітного року;

3) характер та кількість встановлених випадків невідповідності;

4) заходи, у тому числі примусові, вжиті для виконання довгострокового плану державного контролю, та їх результати;

5) заходи, вжиті у разі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо невідповідності.

3. Щорічний звіт у частині інформації, що дозволяє однозначно ідентифікувати оператора ринку, притягнутого до відповідальності за порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин, або щодо потужності якого було прийнято рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, оприлюднюється не раніше закінчення строку оскарження відповідної постанови (рішення), а в разі оскарження - не раніше остаточного вирішення відповідного спору компетентним органом або судом.

1. План дій за надзвичайних обставин, пов’язаних із харчовими продуктами та кормами (далі - план дій за надзвичайних обставин), затверджується Кабінетом Міністрів України та містить заходи, що підлягають невідкладному здійсненню у разі, якщо корми або харчові продукти, безпосередньо або через довкілля, становлять загрозу для здоров’я людини та/або тварини і такій загрозі неможливо запобігти або яку не можна усунути або зменшити до прийнятного рівня шляхом здійснення звичайних заходів.

2. У плані дій за надзвичайних обставин визначаються органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які залучаються за таких обставин, їхні завдання та повноваження, пов’язані з ліквідацією відповідних загроз, а також порядок взаємодії та обміну інформацією між відповідними органами.

3. План дій за надзвичайних обставин переглядається за потреби, зокрема у разі внесення змін до структури компетентного органу.

1. Державний ветеринарний інспектор здійснює державний контроль свіжого м’яса на бійнях, потужностях з переробки диких тварин та потужностях з розбирання та обвалювання м’яса відповідно до вимог статті 30 цього Закону.

2. Якщо за результатами державного контролю не виявлено причин, через які свіже м’ясо визнається не придатним для споживання людиною, державний ветеринарний інспектор або під його відповідальність інша особа, визначена цим Законом, наносить позначку придатності у порядку, встановленому цим Законом.

3. За результатами державного контролю свіжого м’яса державний ветеринарний інспектор:

1) здійснює обмін інформацією щодо результатів державного контролю в порядку, встановленому статтею 33 цього Закону;

2) приймає рішення згідно з вимогами статей 34-37 цього Закону.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує вимоги до передзабійного та післязабійного огляду тварин, у тому числі забитих за межами бійні.

1. Компетентний орган забезпечує присутність державного ветеринарного інспектора:

1) на бійні під час передзабійного та післязабійного огляду;

2) на потужностях з переробки диких тварин під час післязабійного огляду.

2. Компетентний орган визначає бійні та потужності з переробки диких тварин, на яких присутність державного ветеринарного інспектора не вимагається, якщо за результатами проведеного компетентним органом аналізу ризиків підтверджено здатність відповідної бійні та потужності забезпечити безпечність м’яса за умови, що:

1) під час передзабійного огляду на бійні:

а) державний ветеринарний інспектор або уповноважений ветеринар здійснив передзабійний огляд у господарстві походження, перевірив інформацію про харчовий ланцюг та повідомив результати перевірки помічнику державного ветеринарного інспектора, який присутній на бійні;

б) помічник державного ветеринарного інспектора, присутній на бійні, пересвідчився в тому, що інформація про харчовий ланцюг не вказує на порушення вимог до безпечності харчових продуктів і що загальний стан тварин відповідає законодавству про здоров’я та благополуччя тварин;

в) державний ветеринарний інспектор регулярно пересвідчується в належному виконанні помічником державного ветеринарного інспектора своїх обов’язків;

2) під час післязабійного огляду:

а) помічник державного ветеринарного інспектора оглядає та відокремлює м’ясо, щодо якого встановлено наявність патологічних змін, від усього іншого м’яса оглянутої тварини. Зазначене м’ясо зберігається окремо від м’яса, одержаного з інших тварин;

б) державний ветеринарний інспектор оглядає відокремлене м’ясо, щодо якого встановлено наявність патологічних змін, та все інше м’ясо, отримане з такої тварини, протягом 12 годин після забою. Відокремлене помічником державного ветеринарного інспектора м’ясо птиці та зайцеподібних, щодо якого встановлено наявність патологічних змін, підлягає вибірковому огляду державним ветеринарним інспектором;

в) помічник державного ветеринарного інспектора документує всі виконані процедури та отримані результати у спосіб, що дозволяє державному ветеринарному інспектору упевнитися в дотриманні встановлених законодавством вимог.

3. Вимоги частини другої цієї статті не застосовуються:

1) до тварин, вимушено забитих за межами бійні;

2) до тварин, стосовно яких існує підозра щодо наявності будь-якого захворювання чи патологічного стану, що становить загрозу для здоров’я людини;

3) до великої рогатої худоби, яка походить зі стад, неблагополучних щодо туберкульозу;

4) до великої рогатої худоби, овець та кіз, які походять зі стад, неблагополучних щодо бруцельозу;

5) у разі спалаху захворювань, внесених до списку хвороб, затвердженого МЕБ.

4. На потужностях з розбирання та обвалювання м’яса компетентний орган забезпечує присутність державного ветеринарного інспектора або помічника державного ветеринарного інспектора під час розбирання та обвалювання м’яса з періодичністю, що гарантує безпечність м’яса.

5. Порядок визначення боєнь та потужностей з переробки диких тварин, на яких присутність державного ветеринарного інспектора не вимагається, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

1. Під час здійснення державного контролю свіжого м’яса державний ветеринарний інспектор у межах аудиту постійно діючих процедур, заснованих на принципах HACCP, перевіряє також ефективність процедур, розроблених оператором ринку для дотримання вимог щодо:

1) забезпечення відсутності у свіжому м’ясі будь-якого забруднення та ознак патофізіологічних аномалій або змін;

2) забезпечення відсутності у свіжому м’ясі ризикового матеріалу, крім випадків, передбачених законодавством;

3) виробництва свіжого м’яса з дотриманням законодавства щодо трансмісивної губкоподібної енцефалопатії.

Під час здійснення державного контролю свіжого м’яса державний ветеринарний інспектор у межах аудиту постійно діючих процедур, розроблених оператором ринку з метою дотримання гігієнічних вимог, перевіряє також безперервність дотримання оператором ринку його власних процедур у частині практики збирання, транспортування, зберігання, поводження, переробки, використання та знищення побічних продуктів тваринного походження, у тому числі ризикового матеріалу.

2. Державний контроль на бійнях, потужностях з переробки диких тварин та потужностях з розбирання та обвалювання м’яса може включати:

1) перевірку інформації про харчовий ланцюг щодо тварин, призначених для забою;

2) передзабійний огляд;

3) перевірку дотримання законодавства про благополуччя тварин під час їх транспортування та забою;

4) післязабійний огляд;

5) перевірку процедур, що запобігають забрудненню м’яса ризиковим матеріалом;

6) відбір зразків для лабораторних досліджень (випробувань).

3. Перевірка державним ветеринарним інспектором інформації про харчовий ланцюг включає аналіз:

1) інформації, отриманої з господарства походження, про тварину, призначену для забою, у тому числі про стан її здоров’я, лікування та застосування ветеринарних препаратів;

2) інформації, що міститься у ветеринарних та інших документах, які супроводжують тварину.

4. Державний ветеринарний інспектор здійснює передзабійний огляд птиці протягом 12 годин, а інших тварин - протягом 24 годин після їх прибуття на бійню (крім визначених у встановленому законодавством порядку боєнь, на яких не вимагається присутність державного ветеринарного інспектора). Державний ветеринарний інспектор має право у будь-який час провести повторний передзабійний огляд тварини.

Забій тварини повинен бути здійснений протягом 24 годин після її передзабійного огляду на бійні або протягом 72 годин після її передзабійного огляду в господарстві походження. Якщо тварина, яка пройшла передзабійний огляд в господарстві походження, не була забита протягом 72 годин, вона підлягає повторному передзабійному огляду.

5. Безпосередньо після забою державний ветеринарний інспектор здійснює післязабійний огляд усіх зовнішніх поверхонь туші та нутрощів з цієї туші, звертаючи особливу увагу на виявлення ознак інфекційних захворювань. У разі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо невідповідності державний ветеринарний інспектор здійснює заходи з метою встановлення (перевірки):

1) остаточного діагнозу;

2) наявності інфекційних захворювань;

3) перевищення встановлених законодавством максимальних меж залишків (рівнів) забруднюючих та інших речовин;

4) відповідності мікробіологічним критеріям;

5) наявності інших факторів, через які м’ясо визнається не придатним для споживання людиною або підлягає використанню з відповідними обмеженнями.

6. Державний ветеринарний інспектор під час здійснення державного контролю свіжого м’яса зобов’язаний перевірити наявність та ефективність виконання процедур, що запобігають забрудненню м’яса ризиковим матеріалом, чи видалено такий матеріал та побічні продукти тваринного походження, а також за потреби перевірити їх маркування.

7. Державний ветеринарний інспектор з урахуванням передбачених цим Законом загальних принципів здійснення державного контролю та вимог до лабораторних досліджень (випробувань) повинен забезпечити відбір зразків, їх маркування та відправлення до уповноваженої лабораторії з метою:

1) виконання щорічного плану державного моніторингу та/або щорічного плану державного контролю;

2) виявлення трансмісивної губкоподібної енцефалопатії;

3) виявлення заборонених законодавством речовин та/або контролю за речовинами в рамках виконання щорічного плану державного моніторингу залишків ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у живих тваринах, кормах та харчових продуктах;

4) виявлення інфекційних захворювань, контролю зоонозів та їх збудників.

1. Помічник державного ветеринарного інспектора під час здійснення державного контролю свіжого м’яса допомагає державному ветеринарному інспектору у виконанні всіх його завдань з урахуванням таких обмежень (умов):

1) під час проведення аудиту помічник державного ветеринарного інспектора здійснює лише збір інформації щодо дотримання гігієнічних вимог, а також постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР;

2) під час здійснення передзабійного огляду та перевірки дотримання законодавства про благополуччя тварин помічник державного ветеринарного інспектора надає виключно технічну допомогу, необхідну для виконання завдань державного ветеринарного інспектора;

3) державний ветеринарний інспектор регулярно перевіряє роботу свого помічника.

2. Компетентний орган на основі проведеного ним аналізу ризиків, що враховує, зокрема, результати попередніх заходів державного контролю та інформацію щодо виконання персоналом бійні своїх професійних обов’язків, має право у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, уповноважити працівників бійні на виконання обов’язків помічника державного ветеринарного інспектора у межах державного контролю свіжого м’яса птиці та зайцеподібних, за таких умов:

1) на потужності протягом щонайменше 12 останніх місяців дотримуються гігієнічні вимоги та ефективно застосовуються постійно діючі процедури, засновані на принципах НАССР;

2) працівники бійні пройшли підготовку та склали кваліфікаційні іспити, що є обов’язковими для помічника державного ветеринарного інспектора в частині функцій, які виконуватимуть такі працівники;

3) під час здійснення функцій помічника державного ветеринарного інспектора працівники бійні перебувають під наглядом, керівництвом та відповідальністю державного ветеринарного інспектора, який періодично проводить перевірку дотримання законодавства такими працівниками, зокрема під час передзабійних та післязабійних оглядів, та документує результати відповідних перевірок;

4) працівники бійні, що виконують функції помічника державного ветеринарного інспектора, є незалежними від працівників, відповідальних за процес виробництва на відповідній потужності, для уникнення конфлікту інтересів;

5) відбір зразків для лабораторних досліджень (випробувань) здійснюється лише працівниками бійні, які пройшли спеціальну практичну підготовку під наглядом державного ветеринарного інспектора.

3. У разі невиконання уповноваженими працівниками бійні функцій помічника державного ветеринарного інспектора компетентний орган позбавляє уповноваження таких працівників у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

1. Позначка придатності наноситься лише на туші свійських копитних тварин, диких ссавців, вирощених на фермі, відмінних від зайцеподібних, та великих диких тварин, а також на напівтуші, четвертини та шматки, що отримані шляхом розроблення напівтуш на три шматки, та лише якщо в результаті передзабійного та післязабійного огляду встановлено відсутність причин, через які це м’ясо визнається не придатним для споживання людиною. Нанесення позначки придатності здійснюється на бійні або на потужності з переробки диких тварин, якщо інше не передбачено законом. Обіг зазначених туш тварин та їх частин без нанесеної на них позначки придатності забороняється, якщо інше не передбачено законодавством.

Забороняється видалення позначки придатності, якщо цього не вимагає поводження з харчовим продуктом на наступних стадіях виробництва.

2. Ідентифікаційна позначка, яка містить реєстраційний номер потужності, наноситься з метою забезпечення простежуваності на харчові продукти тваринного походження, щодо яких цим Законом не передбачене нанесення позначки придатності та які вироблені на потужностях, на які видано експлуатаційний дозвіл. Ідентифікаційна позначка наноситься операторами ринку, які здійснюють виробництво чи первинне пакування та/або пакування відповідних продуктів, до моменту їх вивезення з потужності. У разі подальшої переробки або повторного пакування на іншій потужності наноситься нова ідентифікаційна позначка. Обіг зазначених харчових продуктів тваринного походження без ідентифікаційної позначки забороняється.

3. Вимоги до позначки придатності, ідентифікаційної позначки та порядок їх нанесення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

1. Результати державного контролю свіжого м’яса вносяться державним ветеринарним інспектором до журналів обліку та/або інформаційно-комунікаційної системи компетентного органу.

2. Якщо за результатами державного контролю свіжого м’яса встановлено наявність ознак будь-якого захворювання або патологічного стану, що становить загрозу для життя та/або здоров’я людини та/або тварини або загрозу для благополуччя тварин (небезпечний фактор), державний ветеринарний інспектор повідомляє про це оператора ринку.

Якщо виявлений небезпечний фактор виник під час первинного виробництва, державний ветеринарний інспектор повідомляє про це ветеринара, який надає послуги господарству походження тварини, та відповідного оператора ринку.

Якщо тварини були вирощені на території іншої країни, компетентний орган зобов’язаний повідомити про виявлення небезпечного фактора компетентний орган країни походження цих тварин.

3. Якщо в результаті державного контролю свіжого м’яса з’являється обґрунтована підозра щодо наявності збудників інфекційних захворювань, державний ветеринарний інспектор зобов’язаний негайно повідомити про це компетентний орган. У такому разі державний ветеринарний інспектор та компетентний орган зобов’язані вжити усіх передбачених законодавством заходів, що запобігають поширенню збудників відповідних інфекційних захворювань.

1. Якщо інше не передбачено цим Законом, оператор ринку, відповідальний за господарство походження тварини, за 24 години до відправлення тварини на бійню надає інформацію про харчовий ланцюг оператору, відповідальному за бійню, який повинен її перевірити. Вимоги до змісту, форми та порядку надання інформації про харчовий ланцюг затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

2. Якщо інше не передбачено цим Законом, оператор ринку, відповідальний за бійню, зобов’язаний надати державному ветеринарному інспектору інформацію про харчовий ланцюг невідкладно після її отримання від господарства походження тварини, але у будь-якому разі не пізніше ніж за 24 години до прибуття тварини на бійню. Державний ветеринарний інспектор не має права дозволяти забій тварини без перевірки ним інформації про харчовий ланцюг, крім випадків, передбачених цим Законом.

3. Якщо інформація про харчовий ланцюг не надана вчасно з технічних або інших поважних причин, державний ветеринарний інспектор має право дозволити забій тварини за відсутності такої інформації. У такому разі відповідна туша зберігається окремо від іншого м’яса та може бути визнана придатною для споживання людиною не раніше отримання і перевірки державним ветеринарним інспектором інформації про харчовий ланцюг тварини. Запис про надання дозволу на забій тварини за відсутності інформації про харчовий ланцюг вноситься державним ветеринарним інспектором до відповідного журналу обліку та/або інформаційно-комунікаційної системи компетентного органу.

4. У разі ненадання інформації про харчовий ланцюг протягом 24 годин з моменту прибуття тварини на бійню все м’ясо, отримане з цієї тварини, відповідно до частини третьої цієї статті визнається не придатним для споживання людиною. Якщо тварина протягом зазначеного періоду не була забита, її забивають окремо від інших тварин, а отримане м’ясо визнається не придатним для споживання людиною.

5. Правила забою тварин, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, повинні передбачати окремий порядок прийняття на бійню та забою тварин, щодо яких є інформація про:

1) їх походження з господарства або території, де заборонено переміщення тварин або діють інші обмеження, пов’язані із захистом здоров’я людини та/або тварини;

2) порушення законодавства щодо застосування ветеринарних препаратів;

3) наявність загрози для життя та/або здоров’я людини та/або тварини.

6. Компетентний орган здійснює позапланові заходи державного контролю щодо оператора ринку, відповідального за господарство походження, якщо встановлено недостовірність інформації про тварину, яка походить з такого господарства. Компетентний орган у межах своїх повноважень вживає також інших заходів, передбачених законом, стосовно будь-якої особи, відповідальної за надання зазначеної недостовірної інформації.

1. Державний ветеринарний інспектор перевіряє дотримання оператором ринку таких вимог:

1) тварини, що підлягають забою для споживання людиною, повинні бути ідентифіковані відповідно до законодавства про ідентифікацію та реєстрацію тварин;

2) забій тварин, що не ідентифіковані відповідно до законодавства про ідентифікацію та реєстрацію тварин, а також зберігання відповідного м’яса здійснюються окремо від інших тварин;

3) тварини, стан шкіри або шерсті яких загрожує забрудненням м’яса під час забою, забиваються лише після очищення їх шкіри та шерсті, крім випадків, коли відповідне м’ясо не призначається для споживання людиною.

2. Державний ветеринарний інспектор має право прийняти рішення про забій коней на бійні за відсутності інформації щодо їх ідентифікації, яка вимагається законодавством, якщо цього вимагає гуманне поводження з тваринами. У такому разі туші коней зберігаються окремо від іншого м’яса та можуть бути визнані придатними для споживання людиною не раніше отримання і перевірки державним ветеринарним інспектором інформації щодо ідентифікації тварин.

3. Забій тварин із ознаками виснаження, захворювань або перебування у стані, що становить загрозу для здоров’я людини та/або тварини, а також зберігання відповідного м’яса повинні здійснюватися окремо від інших тварин та/або м’яса та з дотриманням умов, що унеможливлюють їх зараження.

4. Державний ветеринарний інспектор здійснює безпосередній нагляд за поводженням із тваринами в рамках заходів з ліквідації та контролю туберкульозу, бруцельозу, сальмонельозу та інших зоонозів.

5. Тварини, доставлені на бійню для забою, мають бути забиті на цій бійні. Якщо з технічних або інших поважних причин забій на такій бійні неможливий, державний ветеринарний інспектор має право дозволити пряме перевезення відповідних тварин для забою на іншу бійню.

1. Державний ветеринарний інспектор, який виявив ознаки порушення оператором ринку законодавства про здоров’я та благополуччя тварин під час забою, перевіряє застосування таким оператором ринку коригувальних дій та запобіжних заходів.

2. Державний ветеринарний інспектор, який виявив порушення законодавства про здоров’я та благополуччя тварин під час транспортування, зобов’язаний вжити необхідних заходів, встановлених законом.

3. Помічник державного ветеринарного інспектора, який виявив ознаки порушення оператором ринку законодавства про здоров’я та благополуччя тварин, зобов’язаний негайно повідомити про це державного ветеринарного інспектора та в разі необхідності до його прибуття вжити відповідних заходів, визначених частинами першою і другою цієї статті.

1. Державний ветеринарний інспектор визнає м’ясо не придатним для споживання людиною, якщо воно:

1) отримане із тварин, що не були піддані передзабійному огляду, крім диких тварин, які були забиті на полюванні;

2) отримане із тварин, нутрощі яких не були піддані післязабійному огляду, якщо інше прямо не передбачено цим Законом або законодавством про харчові продукти;

3) отримане із тварин, які померли до забою або в утробі, були народжені мертвими або забиті у віці до семи днів;

4) отримане внаслідок вирізання з туші точок забою;

5) отримане із тварин, заражених хворобою, що підлягає повідомленню згідно із законодавством;

6) отримане із тварин, заражених генералізованою хворобою, такою як генералізований сепсис, піемія, токсемія або віремія;

7) не відповідає мікробіологічним критеріям, встановленим законодавством;

8) має ознаки паразитичної інвазії, якщо інше не встановлено законодавством;

9) містить залишки та/або забруднюючі речовини у кількостях, що перевищують встановлені законодавством допустимі рівні;

10) отримане із тварин або туш, що містять залишки речовин, використання яких у годуванні та/або лікуванні тварин забороняється законодавством;

11) піддане знезараженню методами, забороненими законодавством;

12) оброблене іонізуючим та/або ультрафіолетовим випромінюванням, якщо така обробка заборонена законодавством;

13) містить сторонні предмети (крім матеріалу в диких тваринах, що використовується для полювання на них);

14) перевищує встановлений законодавством максимально допустимий рівень радіоактивності;

15) свідчить про патофізіологічні зміни, аномалії у консистенції, недостатній крововилив (крім диких тварин) або органолептичні патологічні зміни, зокрема чіткий статевий запах;

16) отримане із тварин, що мали ознаки виснаження;

17) містить ризиковий матеріал, якщо інше не передбачено законодавством;

18) має ознаки забруднення землею або іншого забруднення;

19) містить кров, що становить загрозу для здоров’я людини та/або тварини внаслідок стану тварини, з якої отримано це м’ясо, та/або забруднюючі речовини, що потрапили в це м’ясо під час забою;

20) отримане із тварини, що не ідентифікована відповідно до законодавства про ідентифікацію та реєстрацію тварин;

21) з будь-яких інших причин становить загрозу для здоров’я людини та/або тварини.

1. З метою організації державного контролю компетентний орган встановлює місцезнаходження та кордони територій виробництва і територій повторного заселення живих двостулкових молюсків, а також здійснює класифікацію відповідних територій.

2. Компетентний орган здійснює класифікацію територій виробництва і територій повторного заселення живих двостулкових молюсків, з яких дозволяється збирання живих двостулкових молюсків, шляхом присвоєння їм класів "A", "B" або "C" залежно від рівня забруднення.

3. Компетентний орган приймає рішення щодо класифікації територій виробництва і територій повторного заселення живих двостулкових молюсків після їх санітарного обстеження.

4. З урахуванням результатів санітарного обстеження компетентний орган регулярно здійснює моніторинг територій виробництва і територій повторного заселення живих двостулкових молюсків.

5. Компетентний орган веде перелік класифікованих територій виробництва і територій повторного заселення живих двостулкових молюсків та забезпечує відкритий доступ до інформації про зміни місцезнаходження, кордонів, класів відповідних територій, а також інші зміни в діяльності відповідних потужностей (операторів ринку).

6. Дія положень частин першої - п’ятої цієї статті поширюється на живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих, крім живих морських черевоногих, що не є фільтраторами, та живих голкошкірих, що не є фільтраторами.

7. Вимоги до виробництва та обігу живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих, вимоги до класифікації територій виробництва і територій повторного заселення живих двостулкових молюсків, а також вимоги до санітарного обстеження, моніторингу та ведення переліку відповідних територій затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

1. Державний контроль за виробництвом та обігом рибних продуктів включає планові та позапланові інспектування суден та інших потужностей щодо дотримання оператором ринку гігієнічних та інших встановлених законодавством вимог до виробництва та обігу рибних продуктів, у тому числі до їх розвантаження, зберігання, транспортування та реалізації.

2. Державний контроль виробництва та/або обігу рибних продуктів на рибоморозильних чи рибопромислових суднах, які плавають під Державним прапором України, здійснюється у будь-якому місці перебування таких суден.

Здійснення державного контролю рибних продуктів, що розвантажуються в порту України, не залежить від прапора судна, під яким воно плаває.

Компетентний орган може уповноважити капітана рибоморозильного чи рибопромислового судна, яке плаває під Державним прапором України, на видачу міжнародних сертифікатів та інших документів, які вимагаються законодавством країни призначення щодо рибних продуктів.

Порядок уповноваження капітана рибоморозильного чи рибопромислового судна, яке плаває під Державним прапором України, на видачу міжнародних сертифікатів та інших документів, які вимагаються законодавством країни призначення щодо рибних продуктів, затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

3. Система заходів державного контролю виробництва та обігу рибних продуктів має забезпечувати:

1) інспектування на предмет відповідності рибних продуктів показникам свіжості, встановленим законодавством. У разі появи за результатами органолептичного дослідження обґрунтованої підозри щодо невідповідності рибних продуктів показникам свіжості здійснюється відбір зразків та проводяться лабораторні дослідження (випробування) для визначення рівня вмісту загальних азотлетких основ та триметиламіназоту. У разі появи за результатами органолептичного дослідження обґрунтованої підозри щодо наявності в рибних продуктах інших небезпечних факторів здійснюється відбір зразків та проводяться лабораторні дослідження (випробування) на предмет наявності таких факторів;

2) моніторинг рибних продуктів для визначення рівня вмісту гістаміну, залишків та забруднюючих речовин, а також наявності паразитів;

3) інспектування та інші заходи державного контролю з метою недопущення обігу рибних продуктів, отриманих із отруйних риб родин Tetraodontidae, Molidae, Diodontidae та Canthigasteridae. Свіжі, приготовані, заморожені чи перероблені рибні продукти, отримані із водних тварин, що належать до родини Gempylidae, зокрема Ruvettus pretiosus та Lepidocybium flavobrunneum, можуть реалізовуватися та перебувати в обігу лише запакованими та за наявності маркування, яке містить інформацію для споживача про способи приготування таких рибних продуктів та про ризик, пов’язаний із вмістом речовин, що мають потенційно шкідливі гастроентерологічні наслідки. Звичайна назва рибних продуктів на етикетці повинна супроводжуватися їх науковою назвою. Забороняється обіг рибних продуктів, що містять біотоксини, такі як Ciguatera, або інші види токсинів, які становлять загрозу для здоров’я людини, крім рибних продуктів, отриманих із живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих, якщо такі продукти вироблені з дотриманням гігієнічних вимог, встановлених законодавством для цих видів продуктів.

4. Рибні продукти визнаються не придатними для споживання людиною, якщо:

1) за результатами органолептичних досліджень, лабораторних досліджень (випробувань) на наявність паразитів встановлено невідповідність рибних продуктів законодавству;

2) у їстівних частинах рибних продуктів містяться забруднюючі речовини або залишки у кількості, що перевищує рівень, встановлений законодавством або розрахований на підставі обсягу очікуваного (допустимого) щоденного (щотижневого) споживання людиною таких продуктів;

3) рибні продукти не відповідають вимогам пункту 3 частини третьої цієї статті;

4) рибні продукти отримані із живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих, вміст біотоксинів у яких перевищує рівень, встановлений законодавством;

5) державний ветеринарний інспектор, капітан рибоморозильного чи рибопромислового судна, яке плаває під Державним прапором України, уповноважений на видачу міжнародних сертифікатів та інших документів, які вимагаються законодавством країни призначення щодо рибних продуктів, має достатні підстави вважати, що рибні продукти становлять загрозу для життя чи здоров’я людини та/або тварин з будь-яких інших причин, ніж зазначено у пунктах 1-4 цієї частини.

1. Тварини, що використовуються для виробництва сирого молока та/або молозива, підлягають огляду з періодичністю не менше одного разу на місяць та за необхідності проведенню діагностичних заходів, що здійснюються державним ветеринарним інспектором або уповноваженим ветеринаром з метою перевірки дотримання законодавства щодо виробництва сирого молока та/або молозива, стану здоров’я тварин та використання ветеринарних препаратів.

2. Господарства, де утримуються тварини, що використовуються для виробництва сирого молока та/або молозива, підлягають державному контролю з метою перевірки дотримання операторами ринку гігієнічних вимог, встановлених законодавством про харчові продукти. У разі виявлення порушення гігієнічних вимог державний ветеринарний інспектор вживає заходів, спрямованих на впровадження оператором ринку коригувальних дій.

3. Під час державного контролю беруться до уваги результати лабораторних досліджень (випробувань) показників безпечності сирого молока та/або молозива, проведених оператором ринку або на його замовлення.

4. Оператор ринку зобов’язаний розробити та впровадити процедури періодичної перевірки сирого молока для визначення рівня загального бактеріологічного забруднення та кількості соматичних клітин.

Зразки сирого молока підлягають дослідженню (випробуванню) в уповноваженій лабораторії, яке проводиться за рахунок оператора ринку.

Уповноважена лабораторія повідомляє оператора ринку та компетентний орган про результати лабораторних досліджень (випробувань) із застосуванням інформаційно-комунікаційної системи компетентного органу.

Компетентний орган здійснює моніторинг впровадження процедур періодичної перевірки сирого молока та результатів лабораторних досліджень (випробувань). Якщо за результатами такої перевірки виявляється невідповідність, оператор ринку має негайно вжити коригувальних заходів з метою виправлення ситуації. Якщо протягом трьох місяців з дати першого повідомлення про невідповідність за показниками рівня загального бактеріологічного забруднення та/або кількості соматичних клітин зазначену невідповідність не усунуто, відправлення сирого молока з відповідного господарства забороняється. Така заборона застосовується до моменту надання оператором ринку компетентному органу підтвердження усунення невідповідності.

1. Здійснення державного контролю продуктів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, забезпечується компетентним органом відповідно до законодавства.

2. Якщо інше не передбачено законодавством, вантажі із продуктами, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, підлягають заходам державного контролю, що здійснюються державним ветеринарним інспектором у формі перевірок на призначеному прикордонному інспекційному посту.

3. Заходи державного контролю харчових продуктів тваринного походження та кормів тваринного походження, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, повинні охоплювати всі вимоги законодавства про харчові продукти та корми (вимоги до безпечності та гігієни, маркування, простежуваності, вимоги до харчових та кормових добавок, вимоги до предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами тощо) та здійснюватися з урахуванням вимог статей 59-62 цього Закону.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує перелік продуктів (із зазначенням їх коду згідно з УКТ ЗЕД, назви та, за необхідності, інших характеристик), які підлягають державному контролю на призначених прикордонних інспекційних постах.

5. Ввезення (пересилання) на митну територію України вантажів із продуктами, включеними до затвердженого відповідно до частини четвертої цієї статті переліку, дозволяється тільки через призначені прикордонні інспекційні пости.

6. Вантаж із продуктами приймається до перевірки державним ветеринарним інспектором, якщо оператор ринку або особа, відповідальна за вантаж, надіслала за 24 години до фактичного прибуття вантажу на відповідний призначений прикордонний інспекційний пост повідомлення в електронній або паперовій формі про надходження вантажу, яке містить усю необхідну інформацію (опис продуктів у вантажі, копії міжнародного сертифіката та інших документів, які вимагаються згідно із законом, орієнтовний час прибуття вантажу на призначений прикордонний інспекційний пост), або відповідну заповнену частину загального ветеринарного документа на ввезення.

Порушення строку надсилання повідомлення, передбаченого абзацом першим цієї частини, є підставою для відтермінування державним ветеринарним інспектором початку здійснення відповідних перевірок до 24 годин з моменту отримання відповідним призначеним прикордонним інспекційним постом відповідного повідомлення.

7. Вантаж із продуктами, який ввозиться (пересилається) на митну територію України через призначений прикордонний інспекційний пост, повинен супроводжуватися оригіналами міжнародного сертифіката та інших документів, які вимагаються згідно із законом, а також оригіналом загального ветеринарного документа на ввезення, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Загальний ветеринарний документ на ввезення заповнюється англійською та українською мовами, крім найменування відправника (експортера) та отримувача (імпортера) вантажу, їхніх адрес, торговельної марки та назви (опису) продукту, зазначення яких українською мовою не є обов’язковим. Оригінали міжнародного сертифіката та інших документів (крім загального ветеринарного документа на ввезення), які вимагаються згідно із законом, залишаються на призначеному прикордонному інспекційному посту.

8. Вимоги частин першої - сьомої цієї статті не поширюються на продукти, які:

1) складають частину особистого багажу пасажирів та призначені для особистого споживання ними, походять з країни, ввезення з якої не заборонено, і загальна маса/кількість яких у розрахунку на одну особу не перевищує граничних норм, затверджених Кабінетом Міністрів України;

2) походять з країни, ввезення з якої не заборонено, та пересилаються фізичним особам, за умови, що відповідні продукти не призначені для подальшого використання у підприємницькій діяльності, а їх загальна маса/кількість у розрахунку на одну особу не перевищує граничних норм, затверджених Кабінетом Міністрів України;

3) знаходяться на борту транспортних засобів, що використовуються для міжнародних перевезень, та призначені для споживання персоналом і пасажирами, за умови, що вони не ввозяться на митну територію України. Такі продукти або отримані з них у процесі приготування харчових продуктів відходи повинні бути знищені при розвантаженні, крім випадків їх перевантаження безпосередньо з транспортного засобу, що використовується для міжнародних перевезень, на інший у тому самому порту та під тим самим митним наглядом;

4) пройшли термічну обробку у герметично закритому контейнері до значення F0 не нижче 3,00, загальна маса/кількість яких у розрахунку на одну особу не перевищує граничних норм, затверджених Кабінетом Міністрів України, та які:

а) становлять частину особистого багажу пасажирів та призначені для особистого споживання ними;

б) пересилаються малими партіями фізичним особам за умови, що такі продукти не призначені для подальшого використання у підприємницькій діяльності;

5) ввозяться (пересилаються) як торговельні (виставкові) зразки або об’єкти наукових досліджень, за умови попереднього надання компетентному органу інформації про такі продукти та відсутності обґрунтованого заперечення компетентного органу проти такого ввезення (пересилання), надісланого (наданого) відповідному оператору ринку протягом 10 робочих днів з дня отримання інформації про такі продукти. Заперечення компетентного органу проти ввезення (пересилання) продуктів у такому порядку вважаються обґрунтованими лише у разі, якщо їх ввезення (пересилання) може створити загрозу для життя та/або здоров’я людини та/або тварини.

9. У разі якщо оператор ринку попередньо не надав компетентному органу інформацію про продукти, ввезення (пересилання) яких він планує здійснити як торговельних (виставкових) зразків або об’єктів наукових досліджень, або якщо компетентний орган надіслав (надав) оператору ринку свої обґрунтовані заперечення проти такого ввезення (пересилання), відповідні продукти не можуть бути ввезені на митну територію України в порядку, передбаченому пунктом 5 частини восьмої цієї статті.

Продукти можуть бути ввезені на митну територію України як торговельні (виставкові) зразки або об’єкти наукових досліджень у порядку, передбаченому пунктом 5 частини восьмої цієї статті, якщо вони супроводжуються документом, що підтверджує попереднє повідомлення компетентного органу про їх ввезення у зазначеному порядку, здійснене не пізніше ніж за 10 робочих днів до прибуття відповідного вантажу на призначений прикордонний інспекційний пост, та за відсутності на відповідному призначеному прикордонному інспекційному посту обґрунтованих заперечень компетентного органу проти такого ввезення. Відповідне попереднє повідомлення повинно містити опис вантажу з продуктами, інформацію про призначений прикордонний інспекційний пост, на який планується прибуття вантажу, орієнтовний час прибуття вантажу та кінцевий пункт його призначення.

Продукти, ввезені (переслані) на митну територію України згідно з пунктом 5 частини восьмої цієї статті, після їх використання за призначенням мають бути знищені або вивезені (переслані) за межі України у спосіб, що унеможливлює заподіяння шкоди здоров’ю людини та/або тварини. Правила поводження з продуктами, ввезеними (пересланими) на митну територію України як торговельні (виставкові) зразки або об’єкти наукових досліджень, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

10. Композитні продукти, не включені до затвердженого відповідно до частини четвертої цієї статті переліку продуктів, що підлягають державному контролю на призначених прикордонних інспекційних постах, контролюються у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

11. Не підлягають включенню до переліку продуктів, що підлягають державному контролю на призначених прикордонних інспекційних постах, композитні продукти, які відповідають одночасно таким умовам:

1) не містять у своєму складі м’ясних продуктів;

2) складаються менше ніж наполовину з переробленого молочного продукту та є придатними для тривалого зберігання при температурі навколишнього середовища або під час виробництва були піддані кулінарній чи термічній обробці всього продукту у спосіб, за якого відбувається повна денатурація сировини, або з переробленого рибного чи яєчного продукту;

3) запаковані або герметично закриті в чистих контейнерах;

4) містять маркування українською мовою та супроводжуються документом, що в сукупності забезпечує надання інформації про категорію/вид композитного харчового продукту, країну походження, виробника, інгредієнти, обсяг і кількість упаковок композитного харчового продукту.

12. Оператори ринку - резиденти України, які ввозять (пересилають) на митну територію України вантажі з продуктами, повинні мати експлуатаційний дозвіл та/або документ про державну реєстрацію потужності.

13. Вимоги частин першої - сьомої цієї статті не поширюються на випадки ввезення (пересилання) на митну територію України з використанням Форми 302, передбаченої Митним кодексом України, харчових продуктів тваринного походження (вантажів з харчовими продуктами тваринного походження):

а) підрозділів Збройних Сил України, направлених згідно із законом до інших держав;

б) підрозділів збройних сил держав - членів Європейського Союзу, держав - членів Організації Північноатлантичного договору та інших держав, які у встановленому законом порядку допущені на територію України, крім випадків, якщо такі харчові продукти походять з країни, ввезення (пересилання) вантажів з якої на митну територію України заборонено.

1. Державний ветеринарний інспектор, який перебуває на призначеному прикордонному інспекційному посту, здійснює такі перевірки вантажів з продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України:

1) документальну перевірку кожного вантажу;

2) перевірку відповідності кожного вантажу, яка включає: