Цей Закон визначає правові та організаційні засади здійснення заходів, які полягають у визначенні фітосанітарного ризику та забезпеченні належного рівня фітосанітарного захисту, обмеження та запобігання поширенню шкідливих організмів під час обігу рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, поводження із засобами захисту рослин, а також державного контролю та інших офіційних заходів у сфері захисту рослин з метою перевірки дотримання законодавства про захист рослин.

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) агент біологічного захисту рослин - природний ворог, антагоніст, конкурент чи інший організм, який застосовують для боротьби із шкідливими організмами;

2) акліматизація - здатність шкідливого організму до пристосування у передбачуваному майбутньому в межах певної території після його проникнення на неї;

3) аналіз фітосанітарного ризику - процес оцінювання біологічних, екологічних та економічних даних з метою визначення приналежності організму до шкідливих організмів, доцільності його регулювання та визначення фітосанітарних заходів, які мають бути застосовані для боротьби з ним;

4) біологічний метод захисту рослин - метод захисту рослин від шкідливих організмів за допомогою агентів біологічного захисту рослин та/або продуктів їх життєдіяльності;

5) буферна зона - зона, яка оточує зону або межує із зоною, яка має офіційно визначені межі для здійснення фітосанітарних заходів, встановлена з метою мінімізації імовірності поширення шкідливого організму всередину або назовні такої зони, а в разі необхідності - з метою застосування фітосанітарних заходів або інших заходів боротьби із шкідливими організмами;

6) вантаж - певна кількість товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, вивозяться (пересилаються) за межі митної території України або переміщуються її територією одним видом транспортного засобу (морським, річковим, залізничним, автомобільним або авіаційним), надходить з однієї країни або її окремої території та супроводжується одним фітосанітарним сертифікатом або фітосанітарним сертифікатом на реекспорт, або іншим документом, якщо його наявність вимагається згідно із законом, крім рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів, що належать до того самого типу, класу або опису. Вантаж може складатися з однієї або кількох партій;

7) визначені шкідливі організми - карантинні шкідливі організми та шкідливі організми, які відсутні в Україні та можуть відповідати критеріям для набуття статусу карантинного шкідливого організму, ввезення (пересилання) яких на митну територію України здійснюється у супроводі дозволу на ввезення (пересилання) на митну територію України окремих видів шкідливих організмів або рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, передбачених цим Законом;

8) виробнича ділянка, вільна від шкідливих організмів, - окрема ділянка виробничої потужності (місця виробництва), на якій відсутність конкретного шкідливого організму підтверджена науковими даними та/або лабораторними дослідженнями, щодо якої цей стан підтримується під контролем компетентного органу протягом визначеного періоду часу;

9) виробнича потужність (місце виробництва) - сукупність будівель або споруд чи земельних ділянок (їх частин), на/у яких вирощуються та/або виробляються, та/або здійснюється переробка (доробка) рослин та/або продуктів рослинного походження;

10) висновок лабораторного дослідження - документ у паперовій або електронній формі, виданий уповноваженою лабораторією за результатами проведеного нею лабораторного дослідження;

11) відбір зразків - процес взяття проб від рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів, шкідливих організмів, засобів захисту рослин для формування зразків для подальшого проведення лабораторних досліджень або для фізичної перевірки;

12) візуальна перевірка - перевірка неозброєним оком, за допомогою лупи, бінокуляра, мікроскопа або інших оптичних збільшувальних засобів без проведення лабораторних досліджень;

13) внесення засобів захисту рослин з повітря - застосування засобів захисту рослин з повітряного судна (авіаційний метод);

14) дерев’яний пакувальний матеріал - деревина або вироби з деревини (крім паперових), що використовуються для підтримки, захисту або транспортування товару (в тому числі деревина для кріплення);

15) державний контроль за дотриманням законодавства про захист рослин (далі - державний контроль) - сукупність заходів, що здійснюються посадовими особами компетентного органу в межах повноважень, передбачених законом, з метою забезпечення додержання вимог законодавства про захист рослин, а також з метою усунення наслідків невідповідності законодавству про захист рослин та притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист рослин;

16) державний фітосанітарний інспектор - фізична особа, яка працює в системі компетентного органу, відповідає встановленим цим Законом кваліфікаційним вимогам та до посадових обов’язків якої належить здійснення відповідно до закону заходів державного контролю та інших офіційних заходів;

17) дистанційний договір - договір, укладений без одночасної фізичної присутності його сторін, з використанням виключно засобів дистанційного зв’язку, у тому числі електронного, до та під час його укладення;

18) дистриб’ютор - оператор ринку, який розміщує на ринку засоби захисту рослин, включаючи оптових, роздрібних продавців і постачальників;

19) діагностика - процес виявлення та ідентифікації шкідливого організму;

20) додаткова декларація - інформація про фітосанітарний стан вантажу з рослинами, рослинними продуктами та іншими об’єктами, яка підлягає включенню до фітосанітарного сертифіката, фітосанітарного сертифіката на реекспорт, або інша додаткова інформація, передбачена Міжнародним стандартом з фітосанітарних заходів № 12;

21) документальна перевірка - форма державного контролю, яка здійснюється на державному кордоні України стосовно вантажу, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, та яка полягає у перевірці документів, які необхідні для супроводу вантажу та/або вимагаються при перетині державного кордону України відповідно до закону;

22) економічний поріг шкідливості - щільність популяції шкідливого організму, за якої проведення заходів захисту рослин є економічно доцільним;

23) електронна копія - візуальне подання в електронній формі паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування), відповідність оригіналу якого засвідчено електронним підписом особи, що подає такий документ;

24) загальний фітосанітарний документ на ввезення - документ встановленої форми, що складається з двох частин: у першій професійний оператор зазначає (декларує) інформацію про вантаж, у другій державний фітосанітарний інспектор зазначає інформацію про результати державного контролю такого вантажу;

25) зараження - присутність шкідливого організму у рослинах та/або продуктах рослинного походження та/або інших об’єктах та/або виробничих потужностях (місцях виробництва);

26) засоби захисту рослин - засоби в тій формі, в якій вони постачаються користувачам, що складаються або містять діючі речовини, антидоти або синергісти і призначені для:

захисту рослин або продуктів рослинного походження від шкідливих організмів або запобігання дії таких організмів на них, за винятком тих випадків, якщо основним призначенням засобу є дезінфекція, відмінна від захисту рослин або продуктів рослинного походження;

впливу на життєві процеси рослин, зокрема на їхній ріст, крім поживних речовин;

консервування продуктів рослинного походження в частині, що не підпадає під дію законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів;

знищення небажаних рослин або частин рослин, крім водоростей, якщо засоби не застосовуються на ґрунті або у воді для захисту рослин;

контролю або запобігання небажаному росту рослин, крім водоростей, якщо засоби не застосовуються на ґрунті або у воді для захисту рослин;

27) затримання - процедура, яка передбачає, що товари, які підлягають державному контролю, не були переміщені та/або піддані зовнішньому втручанню до прийняття рішення державним фітосанітарним інспектором щодо їх призначення;

28) захист рослин - система заходів, спрямованих на зменшення втрат врожаю та запобігання погіршенню стану рослин, продуктів рослинного походження, а також спрямованих на запобігання занесенню та/або поширенню шкідливих організмів, регулювання їх чисельності;

29) заходи захисту рослин - заходи, що здійснюються професійним користувачем або непрофесійним користувачем з метою захисту рослин, продуктів рослинного походження;

30) зона, вільна від шкідливого організму (далі - вільна зона), - територія, на якій відсутність відповідного шкідливого організму встановлена компетентним органом на підставі наукових даних та за необхідності підтримується ним або під його контролем протягом визначеного періоду часу;

31) ізольований об’єкт для утримання - будь-яке місце, крім карантинної станції, у якому шкідливі організми, рослини, продукти рослинного походження або інші об’єкти утримуються в умовах ізоляції;

32) інспектування - візуальна перевірка рослин, продукції рослинного походження або інших об’єктів з метою визначення наявності шкідливих організмів або перевірки дотримання вимог фітосанітарних заходів;

33) інтегрована система захисту рослин - комплекс методів захисту рослин, визначений на підставі вивчення всіх існуючих методів, з наданням переваги застосуванню біологічних методів, які перешкоджають розвитку популяцій шкідливих організмів та сприяють застосуванню засобів захисту рослин, здійсненню інших форм втручання на економічно та екологічно доцільному рівні, зменшують або зводять до мінімуму ризики для життя і здоров’я людини, для тварин, рослин та навколишнього природного середовища;

34) інформаційна (автоматизована) система "Phytosanitary Inspection System" (далі - інформаційно-комунікаційна система компетентного органу) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для комплексного використання механізмів та інструментів, за допомогою яких здійснюється збирання, управління, зберігання, обробка і автоматизований обмін даними, інформацією та документами, що стосуються заходів державного контролю та інших офіційних заходів у сфері захисту рослин;

35) інші об’єкти - будь-які матеріали або об’єкти, крім рослин та продуктів рослинного походження, здатні приховувати або поширювати шкідливі організми, зокрема ґрунт або інше середовище для вирощування рослин;

36) інші офіційні заходи у сфері захисту рослин (далі - інші офіційні заходи) - діяльність, крім державного контролю, яка здійснюється компетентним органом або уповноваженими особами під його контролем та включає заходи щодо перевірки наявності шкідливих організмів, запобігання або стримування поширення шкідливих організмів, локалізації та/або знищення, у тому числі ліквідації, а також видачу документів відповідно до цього Закону;

37) карантин - утримання в закритих умовах рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів, шкідливих або корисних організмів для цілей інспектування, лабораторного дослідження, оброблення, спостерігання або наукового дослідження;

38) карантинна (демаркована) зона - зона, в якій присутній карантинний шкідливий організм, щодо якого здійснюються заходи боротьби;

39) карантинна станція - місце для утримання під карантином шкідливих організмів, рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів, якому надано відповідний статус на підставі рішення компетентного органу;

40) карантинний шкідливий організм - шкідливий організм, який відсутній або обмежено поширений на відповідній території, проникнення та широке поширення якого на такій території матиме негативні економічні, екологічні та соціальні наслідки і щодо якого існують здійсненні та ефективні заходи запобігання його проникненню та поширенню;

41) кінцевий споживач (користувач) - особа, яка придбала рослини, продукти рослинного походження або інші об’єкти для особистих потреб та діє з метою, не пов’язаною з торгівлею, господарською або професійною діяльністю;

42) код простежуваності - літерний, цифровий або літерно-цифровий код, який ідентифікує вантаж, партію або товарну одиницю для цілей простежуваності, включаючи коди, що вказують на партію, групу, серію, дату виробництва та/або документи професійного оператора;

43) компетентний орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту рослин та виконує функції національної організації захисту рослин України, визначені Міжнародною конвенцією про захист рослин;

44) компетентний орган іноземної держави - орган державної влади, уповноважений на виконання функцій національної організації захисту рослин, визначених Міжнародною конвенцією про захист рослин;

45) консультант - будь-яка фізична особа, яка пройшла навчання відповідно до цього Закону і має право консультувати третіх осіб з питань захисту рослин і безпечного застосування засобів захисту рослин при здійсненні своєї професійної діяльності або надає консультації як окрему послугу;

46) країна походження - держава, в якій вирощено рослини, у тому числі з яких походять продукти рослинного походження, або держава, в якій вперше могло відбутися зараження шкідливими організмами інших об’єктів;

47) ліквідація - застосування фітосанітарних заходів або заходів захисту рослин з метою знищення популяції шкідливого організму на певній території;

48) локалізація - застосування фітосанітарних заходів або заходів захисту рослин з метою запобігання поширенню шкідливого організму;

49) міжнародний стандарт з фітосанітарних заходів (далі - МСФЗ) - міжнародний стандарт, розроблений і прийнятий відповідно до Міжнародної конвенції про захист рослин;

50) місце виробництва, вільне від шкідливого організму, - виробнича потужність (місце виробництва) або її частина, на яких відсутність відповідного шкідливого організму встановлена компетентним органом на підставі наукових даних та за необхідності підтримується під контролем компетентного органу протягом визначеного періоду часу;

51) належна практика захисту рослин - сукупність вимог, відповідно до яких застосування засобів захисту рослин для захисту рослин або продуктів рослинного походження від шкідливих організмів здійснюється відповідно до регламентів їх застосування, забезпечуючи ефективність засобів захисту рослин шляхом використання їх мінімально необхідної кількості та враховуючи ґрунтово-кліматичні, погодні умови та можливості контролю шкідливих організмів з використанням нехімічних методів захисту рослин;

52) належний рівень фітосанітарного захисту - рівень захисту від фітосанітарних ризиків, що вважається достатнім для захисту рослин на території держави;

53) непрофесійний користувач - особа, яка застосовує або планує застосовувати засоби захисту рослин і яка не є професійним користувачем;

54) нехімічні методи захисту рослин - методи, що передбачають застосування засобів, які є альтернативними до хімічних засобів захисту рослин, для боротьби із шкідливими організмами та засновані на загальних принципах інтегрованої системи захисту рослин, зокрема фізичний, механічний чи біологічний метод захисту рослин від шкідливих організмів;

55) нотифікація про невідповідність фітосанітарним заходам - інформування відповідно до МСФЗ № 13 компетентного органу іноземної держави про серйозні випадки невідповідності вантажу фітосанітарним заходам держави-імпортера;

56) обіг рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів - виробництво (вирощування), заготівля, переробка, переміщення (транспортування), зберігання, використання або реалізація рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів;

57) обладнання для застосування засобів захисту рослин - будь-які пристрої, спеціально призначені для застосування засобів захисту рослин, у тому числі устаткування, необхідне для ефективної роботи таких пристроїв (насадки, манометри, фільтри, сита, пристрої для очищення ємностей тощо);

58) оброблення - процедура знищення, інактивації, видалення шкідливих організмів та/або позбавлення їх здатності до росту, розвитку чи розмноження;

59) обстеження - процедура, яка здійснюється у встановлений період часу з метою визначення наявності або відсутності шкідливих організмів, ареалу поширення або характеристик популяції шкідливого організму на певній території, місці виробництва або виробничій ділянці, вільних від шкідливих організмів;

60) оператор ринку - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка здійснює діяльність у сфері захисту рослин;

61) особливо небезпечний шкідливий організм - шкідливий організм, що здатний швидко збільшувати чисельність популяції та негативно впливати на сільськогосподарські та/або лісові культури, рослини, продукти рослинного походження та інші об’єкти, що може призвести до значних негативних економічних, екологічних або соціальних наслідків;

62) офіційні заходи - заходи державного контролю та інші офіційні заходи, які здійснюються компетентним органом або особами, уповноваженими відповідно до цього Закону;

63) партія - сукупність одиниць рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів, засобів захисту рослин, що визначається однорідністю свого складу, походженням та є частиною вантажу;

64) паспорт рослини - документ, що видається у встановлених цим Законом випадках на рослини, продукти рослинного походження або інші об’єкти при їх переміщенні територією України та засвідчує їх відповідність вимогам фітосанітарних заходів;

65) перевірка відповідності - форма державного контролю, яка здійснюється щодо вантажу, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, та полягає у візуальній перевірці вантажу з метою встановлення відповідності його вмісту та маркування інформації, зазначеної у документах, що супроводжують вантаж;

66) період вегетації - період, протягом якого відбувається активний розвиток та ріст рослини;

67) поводження із засобами захисту рослин - розміщення на ринку, зберігання, використання, застосування та транспортування засобів захисту рослин;

68) показник ризику - результат методу розрахунку, що використовується для оцінювання ризиків, що становлять засоби захисту рослин для життя і здоров’я людини, для тварин, рослин та навколишнього природного середовища;

69) посадка (сівба) - внесення рослин у середовище для вирощування, у тому числі їх пересадка, прищеплення чи аналогічні дії, спрямовані на забезпечення подальшого росту, відтворення або розмноження;

70) посадова особа компетентного органу - Головний державний фітосанітарний інспектор України, головні державні фітосанітарні інспектори в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, їх заступники та державні фітосанітарні інспектори, на яких відповідно до закону покладено здійснення повноважень у сфері захисту рослин;

71) продукти рослинного походження - неперероблений матеріал рослинного походження, а також продукти його переробки, які за своєю природою або характером переробки можуть створювати ризик проникнення або поширення карантинних шкідливих організмів.

Деревина вважається продуктом рослинного походження, якщо вона відповідає одному з таких критеріїв:

зберігає свою природну округлу поверхню, з корою чи без, або її частину;

її природна округла поверхня не збереглася внаслідок розпилювання, різання або розколювання;

має форму трісок, частинок, тирси, деревних відходів, стружки або уламків і не підлягає склеюванню, термічному обробленню або впливу тиску для вироблення гранул, брикетів, фанери чи деревостружкової плити;

її використовують або вона призначена для використання як пакувальний матеріал, незалежно від того, чи використовують його для транспортування товарів;

72) проникнення - переміщення шкідливого організму на певну територію, на якій він раніше був відсутнім або обмежено поширеним, що призводить до його акліматизації;

73) простежуваність у сфері захисту рослин - можливість ідентифікації та відстеження рослин, продуктів рослинного походження, інших об’єктів або засобів захисту рослин на всіх етапах обігу рослин, продуктів рослинного походження, інших об’єктів або поводження із засобами захисту рослин;

74) професійний користувач - оператор ринку, що застосовує засоби захисту рослин у процесі своєї професійної діяльності, у тому числі експлуатант безпілотного повітряного судна, оператор обладнання для застосування засобів захисту рослин, роботодавець і самозайнята особа;

75) професійний оператор - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка здійснює діяльність, пов’язану з одним або кількома заходами щодо рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів, зокрема щодо їх:

посадки (сівби);

селекції;

виробництва, у тому числі вирощування, розмноження і підтримання;

ввезення (пересилання) на митну територію України, переміщення територією України та вивезення (пересилання) за межі митної території України;

розміщення на ринку;

зберігання, складування, відвантаження та переробки;

76) регламенти застосування засобу захисту рослин - сукупність вимог до застосування препаративної форми засобу захисту рослин, визначена при його державній реєстрації;

77) регульований некарантинний шкідливий організм - шкідливий організм, присутність якого у насінні або садивному матеріалі має негативний економічний вплив на їх використання за призначенням;

78) регульований шкідливий організм - карантинний шкідливий організм або регульований некарантинний шкідливий організм, щодо якого здійснюються офіційні заходи;

79) референс-лабораторія - акредитована лабораторія, якій згідно з вимогами цього Закону надано повноваження щодо виконання функцій, визначених цим Законом;

80) розміщення на ринку - будь-яке володіння засобами захисту рослин з метою реалізації, включаючи пропозицію до реалізації або до будь-якої іншої форми передачі права власності платно та/або в іншій формі, у тому числі реалізація, дистрибуція та/або інші форми передачі права власності, крім повернення назад попередньому власнику.

Для цілей цього Закону випуск для вільного обігу засобів захисту рослин на території України також вважається розміщенням на ринку;

81) рослини - живі рослини та їх живі частини, у тому числі:

насіння (у ботанічному розумінні);

фрукти (у ботанічному розумінні);

овочі;

бульби, бульбо-цибулини, цибулини, кореневища, коріння, кореневі пагони, столони;

пагони, стебла, повзучі пагони;

зрізані квіти; гілки (із листям або без листя);

зрізані дерева з листвою;

листя;

культури рослинної тканини, у тому числі клітинні культури, гермоплазма, меристеми, гібридні клони, мікророзмножений матеріал;

живий квітковий пилок та спори;

бруньки, вічка, живці, прищепи, підщепи;

82) спостереження - процес збирання та реєстрації протягом певного періоду часу даних про наявність або відсутність шкідливого організму, що здійснюється шляхом обстеження та/або фітосанітарного моніторингу;

83) ступінь зараження - частка або кількість одиниць у зразку, партії, полі або іншій визначеній популяції, у яких шкідливий організм присутній;

84) суб’єкти господарювання - юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми та форми власності і фізичні особи - підприємці;

85) товар - будь-які рослини, продукти рослинного походження або інші об’єкти, засоби захисту рослин, на які поширюється сфера дії цього Закону;

86) товарна одиниця - найменша комерційна або інша використовувана одиниця товару, яка застосовується на відповідному етапі його реалізації та яка може становити частину партії або всю партію;

87) уповноважена лабораторія - лабораторія будь-якої форми власності, якій відповідно до цього Закону надано повноваження на проведення лабораторних досліджень для цілей державного контролю та/або інших офіційних заходів;

88) управління фітосанітарним ризиком - оцінювання і вибір варіантів зменшення ризику проникнення та поширення карантинних шкідливих організмів, а щодо регульованих некарантинних шкідливих організмів - оцінювання і вибір варіантів зменшення ризику того, що регульований шкідливий організм, що міститься у насінні чи садивному матеріалі, спричинить негативні економічні наслідки;

89) фальсифікований засіб захисту рослин - засіб захисту рослин, вироблений з порушенням встановлених законодавством вимог або з неправомірним використанням знака для товарів і послуг, або шляхом копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, або шляхом прямого відтворення товару іншого виробника без його дозволу;

90) фізична перевірка - форма державного контролю, яка здійснюється щодо вантажу, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, та полягає у перевірці товарів і може включати перевірку транспортних засобів, маркування, температури, відбір зразків для проведення лабораторних досліджень або діагностики чи іншу перевірку з метою підтвердження дотримання вимог, визначених законодавством про захист рослин;

91) фітосанітарна процедура - метод застосування фітосанітарних заходів щодо регульованих шкідливих організмів, включаючи здійснення інспектування, лабораторного дослідження, спостереження або оброблення;

92) фітосанітарний захід - будь-які нормативно-правові акти чи заходи, метою яких є запобігання проникненню та/або поширенню карантинних шкідливих організмів та/або обмеження негативного економічного впливу регульованих некарантинних шкідливих організмів;

93) фітосанітарний моніторинг - інший офіційний захід, що передбачає постійний процес перевірки фітосанітарного стану;

94) фітосанітарний прогноз - науково обґрунтоване передбачення імовірності появи, поширення та розвитку шкідливих організмів, а також кількісних показників щодо інтенсивності розвитку і шкідливості шкідливих організмів;

95) фітосанітарний ризик - імовірність проникнення та поширення шкідливого організму на визначеній території та масштаб пов’язаних з ним потенційних економічних наслідків, а для насіння або садивного матеріалу - імовірність того, що шкідливий організм матиме економічно неприпустимі наслідки для їх використання;

96) фітосанітарний сертифікат - документ у паперовій або електронній формі, що відповідає зразку, затвердженому Міжнародною конвенцією про захист рослин, і засвідчує, що вантаж з рослинами, продуктами рослинного походження або іншими об’єктами відповідає фітосанітарним вимогам держави-імпортера;

97) фітосанітарний сертифікат на реекспорт - документ у паперовій або електронній формі, що відповідає зразку, затвердженому Міжнародною конвенцією про захист рослин, і засвідчує, що імпортований вантаж з рослинами, продуктами рослинного походження або іншими об’єктами відповідає фітосанітарним вимогам держави-імпортера;

98) фітосанітарний стан - наявність чи відсутність шкідливих організмів у рослинах, продуктах рослинного походження або інших об’єктах;

99) шкідливий організм - будь-який вид, штам або біотип патогенного агента, тварини чи рослини, шкідливий для рослин, продуктів рослинного походження або який може спричинити значні негативні економічні, екологічні або соціальні наслідки.

2. Інші терміни вживаються в цьому Законі у таких значеннях:

термін "транзит вантажів" - у значенні, наведеному в Законі України "Про транзит вантажів";

терміни "повітряне судно", "безпілотне повітряне судно", "експлуатант" - у значеннях, наведених у Повітряному кодексі України;

терміни "акредитована лабораторія", "аудит", "валідація" - у значеннях, наведених у Законі України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, ветеринарну медицину та благополуччя тварин";

терміни "насіння", "садивний матеріал" - у значеннях, наведених у Законі України "Про насіння і садивний матеріал";

термін "обробка інформації в системі" - у значенні, наведеному в Законі України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах";

терміни "адміністративний акт", "процедурна дія", "процедурне рішення" - у значеннях, наведених у Законі України "Про адміністративну процедуру";

термін "обробка персональних даних" - у значенні, наведеному в Законі України "Про захист персональних даних".

1. Дія цього Закону поширюється на сферу захисту рослин, а саме на суспільні відносини, які виникають під час обігу рослин, продуктів рослинного походження, інших об’єктів, а також поводження із засобами захисту рослин, здійснення заходів державного контролю та інших офіційних заходів з метою перевірки дотримання вимог законодавства щодо:

1) обігу рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів;

2) поводження із засобами захисту рослин;

3) здійснення фітосанітарних заходів та процедур, заходів захисту рослин;

4) ввезення (пересилання) на митну територію України, переміщення територією України та вивезення за межі митної території України рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, засобів захисту рослин.

2. Дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини щодо:

1) виробництва засобів захисту рослин, державної реєстрації засобів захисту рослин;

2) поводження з забороненими та непридатними засобами захисту рослин, відходами засобів захисту рослин, їх пакуванням.

1. Законодавство про захист рослин складається з Конституції України, цього Закону, Митного кодексу України, Закону України "Про пестициди і агрохімікати" та виданих відповідно до них нормативно-правових актів, а також Міжнародної конвенції про захист рослин і МСФЗ, розроблених відповідно до неї, та інших міжнародних договорів України.

2. Якщо міжнародним договором України встановлено інші норми, ніж передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору України. Законодавство про захист рослин застосовується з урахуванням положень, передбачених Законом України "Про санкції".

3. Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері захисту рослин регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Рішення про відмову у видачі адміністративних актів у сфері захисту рослин приймається, за умови забезпечення права особи на участь в адміністративному провадженні відповідно до Закону України"Про адміністративну процедуру".

Рішення про відкликання та визнання недійсними адміністративних актів у сфері захисту рослин приймається після забезпечення особі права на участь в адміністративному провадженні, передбаченого Законом України "Про адміністративну процедуру".

Рішення, дії, бездіяльність посадових осіб, які забезпечують здійснення повноважень у сфері захисту рослин, можуть бути оскаржені в адміністративному порядку відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та/або до адміністративного суду.

1. Відбір зразків та їх перевезення (пересилання) до уповноважених лабораторій для цілей державного контролю та інших офіційних заходів здійснюються в порядку та відповідно до методів, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.

2. Відбір зразків для цілей державного контролю та інших офіційних заходів проводиться під час:

1) планового відбору - відповідно до щорічного плану державного контролю та/або щорічного плану державного моніторингу у сфері захисту рослин;

2) позапланового відбору - у разі, якщо під час здійснення державного контролю та інших офіційних заходів виникла обґрунтована підозра щодо невідповідності вимогам, встановленим законодавством про захист рослин, або виникли інші підстави для відбору зразків, встановлені цим Законом.

3. Відбір зразків для проведення лабораторного дослідження для цілей державного контролю та інших офіційних заходів проводиться державним фітосанітарним інспектором або у випадках, визначених цим Законом, - фахівцем уповноваженої лабораторії, професійним оператором, уповноваженим на видачу паспорта рослини.

4. При відборі зразків для проведення лабораторного дослідження формується один зразок. На вимогу оператора ринку, який є власником вантажу чи товару або власником чи користувачем виробничих потужностей (місць виробництва), можуть формуватися два рівноцінні зразки, один з яких передається оператору ринку, а інший направляється для проведення лабораторного дослідження. Зразок, переданий оператору ринку (далі - другий зразок), у випадках, передбачених цим Законом, може бути використаний для проведення іншого лабораторного дослідження на підставі другого експертного висновку.

5. Зразок відбирається, запаковується у сейф-пакет або опломбовується та маркується у спосіб, що забезпечує його юридичну силу (значимість), наукову обґрунтованість та технічну придатність для проведення лабораторного дослідження, про що складається акт відбору зразків у двох примірниках, кожний з яких підписується особою, яка проводила відбір зразків. Вимоги до сейф-пакетів та форма акта відбору зразків затверджуються Кабінетом Міністрів України.

6. Для цілей державного контролю та інших офіційних заходів використовуються методи (методики) проведення лабораторних досліджень, що визначаються за такими критеріями:

1) правильність (правдивість та точність);

2) можливість застосування (матриця та інтервал концентрації);

3) межа виявлення;

4) межа вимірювання;

5) точність;

6) повторюваність;

7) відтворюваність;

8) відновлення;

9) вибірковість;

10) чутливість;

11) лінійність;

12) невизначеність вимірювання;

13) іншими критеріями, що можуть бути визначені як обов’язкові центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності.

7. Методи (методики) проведення лабораторних досліджень для цілей державного контролю та інших офіційних заходів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.

8. У разі відсутності затвердженого методу (методики) проведення лабораторних досліджень уповноважені лабораторії можуть використовувати методи (методики) проведення лабораторних досліджень, які:

1) відповідають міжнародним або національним стандартам, методам (методикам), інструкціям та рекомендаціям;

2) розроблені, валідовані та рекомендовані референс-лабораторіями або розроблені та валідовані за результатами міжлабораторних досліджень.

1. Лабораторне дослідження проводиться уповноваженими лабораторіями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, щодо:

1) шкідливих організмів, рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів;

2) засобів захисту рослин;

3) залишкових кількостей засобів захисту рослин у рослинах, продуктах рослинного походження та інших об’єктах.

2. За результатами проведеного лабораторного дослідження формується висновок лабораторного дослідження.

3. Результати лабораторного дослідження можуть бути оскаржені оператором ринку, який є власником вантажу або товару, протягом строку дії висновку лабораторного дослідження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Оператор ринку має право на оскарження результатів лабораторного дослідження на основі другого експертного висновку шляхом:

1) документального перегляду первинного аналізу, лабораторного дослідження або діагностики;

2) проведення іншого аналізу, лабораторного дослідження або діагностики іншою уповноваженою лабораторією.

5. Компетентний орган зобов’язаний забезпечити оператору ринку право на отримання другого експертного висновку стосовно товарів, щодо яких при здійсненні державного контролю проводиться відбір зразків, аналіз, лабораторне дослідження або діагностика. Отримання другого експертного висновку здійснюється за рахунок оператора ринку.

Право на отримання другого експертного висновку полягає в документальному перегляді на вимогу оператора ринку результатів відбору зразків, аналізу, лабораторного дослідження або діагностики іншим експертом відповідної кваліфікації. Вимоги до експертів, які можуть надавати другий експертний висновок, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.

6. У разі доцільності та за наявності технічної можливості, враховуючи, зокрема, ступінь ризику та кількість доступного матеріалу, компетентний орган на вимогу оператора ринку забезпечує проведення відбору другого зразка для реалізації права на отримання другого експертного висновку та перегляд результатів відбору зразків, аналізу, лабораторного дослідження або діагностики. У разі неможливості забезпечення проведення такого відбору компетентний орган зобов’язаний поінформувати про це оператора ринку.

Право на отримання другого експертного висновку не поширюється на випадки повторного оцінювання наявності карантинних шкідливих організмів у рослинах, продуктах рослинного походження або інших об’єктах.

7. У разі виникнення спору між компетентним органом та оператором ринку щодо результатів відбору зразків, аналізу, лабораторного дослідження або діагностики, що ґрунтується на другому експертному висновку, оператор ринку має право вимагати проведення іншою уповноваженою лабораторією документального перегляду первинного аналізу, лабораторного дослідження або діагностики за власний рахунок, а за необхідності - проведення іншого аналізу, лабораторного дослідження або діагностики.

8. Реалізація оператором ринку права на отримання другого експертного висновку не позбавляє компетентний орган права вживати невідкладних заходів, визначених законом, щодо усунення або обмеження ризиків у разі, якщо існує загроза для життя і здоров’я людини, для тварин, рослин або навколишнього природного середовища.

1. Фітосанітарним процедурам з метою встановлення їх фітосанітарного стану підлягають рослини, продукти рослинного походження або інші об’єкти, які здатні приховувати, переносити чи поширювати регульовані шкідливі організми.

2. Фітосанітарні процедури проводяться щодо шкідливих організмів, рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів і включають інспектування, лабораторне дослідження, спостереження, оброблення. Порядок проведення фітосанітарних процедур та форми документів, які оформлюються за результатами їх проведення, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

3. Інспектуванню підлягають рослини, продукти рослинного походження або інші об’єкти, що переміщуються з карантинної (демаркованої) зони, вантажі з рослинами, продуктами рослинного походження або іншими об’єктами, що переміщуються через державний кордон України, а також інші об’єкти - у випадках, визначених цим Законом. Інспектування у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється державним фітосанітарним інспектором або професійним оператором.

Під час інспектування проводяться:

1) візуальна перевірка для визначення наявності регульованих шкідливих організмів для України або регульованих шкідливих організмів для держави-імпортера;

2) перевірка та встановлення фітосанітарного стану рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів для визначення їх відповідності фітосанітарним заходам України або фітосанітарним заходам держави-імпортера;

3) визначення необхідності проведення інших фітосанітарних процедур.

4. Лабораторне дослідження шкідливих організмів, рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів проводиться уповноваженою лабораторією з урахуванням національних та/або міжнародних стандартів, інструкцій та рекомендацій з метою виявлення та/або ідентифікації шкідливих організмів шляхом дослідження в лабораторних умовах зразків шкідливих організмів, рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, відібраних відповідно до вимог законодавства про захист рослин. На вимогу держави-імпортера такі лабораторні дослідження можуть проводитися відповідно до стандартів або методів, інструкцій та рекомендацій, визначених такою державою.

Лабораторне дослідження шкідливих організмів, рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів включає:

1) аналіз фітосанітарного стану рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів з метою виявлення шкідливих організмів;

2) визначення видів шкідливих організмів, їхніх стану, стадії розвитку та кількості;

3) формування та зберігання частини зразка, в якому виявлено шкідливий організм, за необхідності.

За результатами проведеного лабораторного дослідження шкідливих організмів, рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів уповноважена лабораторія надає висновок лабораторного дослідження. Державний фітосанітарний інспектор на підставі такого висновку встановлює фітосанітарний стан всієї партії, вантажу або виробничої потужності (місця виробництва).

У разі надходження до уповноваженої лабораторії зразка з порушенням цілісності пакування уповноважена лабораторія зазначає інформацію про це у висновку лабораторного дослідження. У такому разі висновок лабораторного дослідження засвідчує фітосанітарний стан виключно цього зразка.

Висновок лабораторного дослідження надається протягом 24 годин з моменту надходження зразка шкідливого організму, рослини, продукту рослинного походження, іншого об’єкта до уповноваженої лабораторії, крім випадків, встановлених цим Законом.

За потреби проведення складного аналізу (мікологічного, бактеріологічного, вірусологічного, гельмінтологічного) строк надання висновку лабораторного дослідження може бути продовжено, але не більш як на 30 днів з дня надходження зразка до уповноваженої лабораторії, за умови що такі затрати часу передбачені методикою визначення шкідливого організму.

Висновок лабораторного дослідження є підставою для прийняття рішення про застосування фітосанітарних заходів, у тому числі про видачу або відмову у видачі сертифікатів або інших документів, передбачених цим Законом, а за необхідності - для видання розпорядження про застосування фітосанітарних заходів з метою запобігання поширенню карантинного шкідливого організму.

5. Спостереження здійснюється для встановлення фітосанітарного стану територій шляхом здійснення обстеження та/або фітосанітарного моніторингу земель, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продуктів рослинного походження або інших об’єктів, у тому числі пакувальних матеріалів, транспортних засобів, сільськогосподарської техніки і обладнання, виробничих потужностей (місць виробництва), щодо наявності регульованих шкідливих організмів, а також виявлення шкідливих організмів, що відсутні в Україні, але можуть відповідати критеріям для набуття статусу карантинного шкідливого організму, з урахуванням інформації щодо присутності відповідного шкідливого організму.

Спостереження здійснюється компетентним органом в особі державного фітосанітарного інспектора. Для здійснення спостереження можуть залучатися інші особи, які мають відповідну кваліфікацію у сфері захисту рослин, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Рішення про необхідність залучення таких осіб приймається головним державним фітосанітарним інспектором в Автономній Республіці Крим, місті Києві або Севастополі, області, в межах якої здійснюється спостереження.

Спостереження здійснюється з періодичністю, встановленою компетентним органом, з урахуванням:

1) фенологічної фази (періоду) вегетації рослин;

2) біології регульованих шкідливих організмів;

3) фітосанітарного ризику;

4) вимог фітосанітарних заходів держави-імпортера.

За результатами здійснення спостереження та встановлення фітосанітарного стану:

державний фітосанітарний інспектор складає акт про результати спостереження;

фахівець (у разі його залучення до спостереження) складає довідку про результати спостереження.

Фітосанітарний моніторинг здійснюється згідно із щорічним планом фітосанітарного моніторингу рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів, виробничих потужностей (місць виробництва) щодо наявності регульованих шкідливих організмів, який затверджується компетентним органом.

Під час формування результатів фітосанітарного моніторингу компетентний орган використовує інформацію, отриману за результатами обстеження.

Обстеження здійснюється на вимогу оператора ринку або згідно із щорічним планом фітосанітарного моніторингу рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів, виробничих потужностей (місць виробництва) щодо наявності регульованих шкідливих організмів.

Компетентний орган розробляє та затверджує на строк від п’яти до семи років багаторічні програми спостереження щодо наявності регульованих шкідливих організмів, а також виявлення шкідливих організмів, які відсутні в Україні, але можуть відповідати критеріям для набуття статусу карантинного шкідливого організму, що включають:

мету спостереження;

обсяг спостереження, що стосується відповідної території, період часу, протягом якого воно здійснюється, та перелік шкідливих організмів, рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів, щодо яких здійснюється спостереження;

методологію спостереження, у тому числі опис процедур для візуальної перевірки, відбору зразків і лабораторних досліджень, з технічним обґрунтуванням;

строки, періодичність і кількість запланованих візуальних перевірок, відборів зразків і лабораторних досліджень;

методи збирання і оприлюднення отриманої інформації.

6. Обробленню підлягають рослини, продукти рослинного походження або інші об’єкти, заражені шкідливими організмами, у випадках, визначених законодавством про захист рослин. На вимогу особи або держави-імпортера оброблення може здійснюватися щодо будь-яких рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів.

Обробленню можуть підлягати транспортні засоби та місця зберігання рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів.

У разі неможливості проведення оброблення рослини, продукти рослинного походження або інші об’єкти, заражені регульованими шкідливими організмами, підлягають:

1) технічній переробці;

2) знищенню;

3) поверненню вантажу (у разі ввезення (пересилання) на митну територію України) або зміни країни призначення з урахуванням вимог фітосанітарних заходів відповідної держави.

Оброблення із застосуванням засобів захисту рослин проводиться виключно професійним користувачем.

1. Забезпечення ведення державних реєстрів у сфері захисту рослин здійснює компетентний орган шляхом включення, виключення та актуалізації інформації про операторів ринку, які відповідно до цього Закону підлягають державній реєстрації у сфері захисту рослин.

2. Компетентний орган забезпечує ведення в електронній формі та є держателем:

1) Державного реєстру професійних операторів;

2) Державного реєстру осіб, яким надано право здійснювати діяльність у сфері захисту рослин щодо поводження із засобами захисту рослин;

3) Державного реєстру лабораторій у сфері захисту рослин.

Порядок ведення державних реєстрів у сфері захисту рослин затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Інформація, що вноситься компетентним органом до державних реєстрів у сфері захисту рослин, повинна бути підтверджена за допомогою кваліфікованого електронного підпису посадової особи компетентного органу згідно з вимогами Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

4. Компетентний орган забезпечує вільний, цілодобовий і безоплатний доступ до відомостей, що містяться у державних реєстрах у сфері захисту рослин, на своєму офіційному веб-сайті.

5. Відомості державних реєстрів у сфері захисту рослин:

1) мають статус офіційної інформації компетентного органу;

2) не потребують будь-якого додаткового підтвердження компетентного органу;

3) можуть використовуватися операторами ринку, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування для отримання публічної інформації за їхнім запитом.

6. Фінансування витрат, пов’язаних із створенням, технічною підтримкою, обслуговуванням програмного забезпечення державних реєстрів у сфері захисту рослин, формуванням і веденням зазначених реєстрів, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом.

7. Програмне забезпечення державних реєстрів у сфері захисту рослин, розроблене на замовлення та/або придбане держателем таких реєстрів, відомості державних реєстрів у сфері захисту рослин є об’єктом права державної власності.

8. Оператори ринку, органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування мають право доступу до відомостей державних реєстрів у сфері захисту рослин шляхом пошуку, перегляду, отримання запитуваної публічної інформації.

9. Доступ до відомостей державних реєстрів у сфері захисту рослин (крім персональних даних) надається шляхом:

1) оприлюднення на офіційному веб-сайті компетентного органу відкритих даних відомостей з державних реєстрів у сфері захисту рослин;

2) доступу через персональний кабінет користувача відповідного державного реєстру у сфері захисту рослин.

10. Доступ до відомостей державних реєстрів у сфері захисту рослин надається відповідно до вимог законодавства про захист персональних даних та відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

1. Державній реєстрації у сфері захисту рослин підлягають такі оператори ринку:

1) професійні оператори, уповноважені відповідно до цього Закону; професійні оператори, діяльність яких пов’язана з обігом рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, переміщення яких має здійснюватися у супроводі фітосанітарного сертифіката та/або паспорта рослини, - шляхом включення до Державного реєстру професійних операторів;

2) професійні користувачі, дистриб’ютори та консультанти; суб’єкти господарювання, уповноважені відповідно до цього Закону на проведення навчання щодо безпечного поводження із засобами захисту рослин; суб’єкти господарювання, уповноважені відповідно до цього Закону на здійснення технічного огляду обладнання для застосування засобів захисту рослин, - шляхом включення до Державного реєстру осіб, яким надано право здійснювати діяльність у сфері захисту рослин щодо поводження із засобами захисту рослин;

3) уповноважені лабораторії та референс-лабораторії - шляхом включення до Державного реєстру лабораторій у сфері захисту рослин.

2. Державна реєстрація у сфері захисту рослин здійснюється на безоплатній основі на підставі рішення компетентного органу шляхом включення інформації про оператора ринку, який підлягає державній реєстрації у сфері захисту рослин, до відповідного державного реєстру у сфері захисту рослин у частині наданого відповідно до цього Закону уповноваження. Порядок державної реєстрації у сфері захисту рослин встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3. Оператор ринку не підлягає державній реєстрації у сфері захисту рослин як професійний оператор, якщо:

1) він постачає виключно та безпосередньо кінцевим споживачам (користувачам) незначну кількість рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів за будь-яким договором, крім дистанційного договору;

2) він постачає виключно та безпосередньо кінцевим споживачам (користувачам) незначну кількість насіння, крім насіння, яке має переміщуватися у супроводі фітосанітарного сертифіката;

3) його професійна діяльність стосовно рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів обмежується їх транспортуванням до іншого професійного оператора;

4) його професійна діяльність стосується виключно транспортування будь-яких об’єктів з використанням дерев’яного пакувального матеріалу.

Обсяги рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів, які для цілей цього Закону вважаються незначною кількістю, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

4. Компетентний орган зобов’язаний прийняти рішення про відкликання державної реєстрації у сфері захисту рослин у разі:

1) невжиття оператором ринку, який підлягає державній реєстрації у сфері захисту рослин, заходів для усунення виявлених невідповідностей вимогам цього Закону у розумний строк, встановлений компетентним органом;

2) звернення оператора ринку із заявою про його виключення з відповідного державного реєстру в зв’язку з припиненням його діяльності як оператора ринку, що підлягає державній реєстрації у сфері захисту рослин;

3) припинення юридичної особи, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, смерті фізичної особи.

У разі надання оператором ринку завідомо неправдивих відомостей, що призвели до державної реєстрації у сфері захисту рослин, компетентний орган приймає рішення про визнання такої державної реєстрації недійсною.

5. Рішення про відкликання або визнання недійсною державної реєстрації у сфері захисту рослин є підставою для виключення особи з відповідного державного реєстру.

1. Систему органів виконавчої влади у сфері захисту рослин складають:

1) Кабінет Міністрів України;

2) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин;

3) компетентний орган.

2. Інші органи виконавчої влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження у сфері захисту рослин у межах, передбачених цим Законом.

1. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері захисту рослин належить:

1) забезпечення здійснення державної політики у сфері захисту рослин;

2) визначення основних напрямів розвитку державної політики у сфері захисту рослин;

3) спрямування та координація роботи центральних органів виконавчої влади у сфері захисту рослин;

4) затвердження нормативно-правових актів відповідно до цього Закону;

5) встановлення розміру платних послуг у сфері захисту рослин відповідно до цього Закону;

6) організація міжнародного співробітництва у сфері захисту рослин;

7) здійснення інших повноважень у сфері захисту рослин відповідно до цього Закону.

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин, належить:

1) забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері захисту рослин;

2) здійснення нормативно-правового забезпечення у сфері захисту рослин, у тому числі затвердження в межах своїх повноважень порядків та інших нормативно-правових актів відповідно до цього Закону;

3) участь у міжнародному співробітництві з питань захисту рослин;

4) здійснення інших повноважень у сфері захисту рослин відповідно до цього Закону.

1. До повноважень компетентного органу у сфері захисту рослин належить:

1) реалізація державної політики у сфері захисту рослин;

2) організація та здійснення державного контролю, у тому числі на державному кордоні України, та інших офіційних заходів;

3) розроблення та виконання:

довгострокового плану державного контролю, щорічне звітування перед Кабінетом Міністрів України про стан його виконання;

щорічного плану державного контролю та щорічного плану державного моніторингу у сфері захисту рослин;

загальнодержавних, регіональних, міждержавних цільових програм захисту рослин;

4) забезпечення:

ведення державних реєстрів у сфері захисту рослин, а також забезпечення їх відкритості та загальної доступності;

захисту персональних даних особи, яка повідомила про порушення вимог законодавства про захист рослин;

правомірності та ефективності діяльності своїх структурних підрозділів, територіальних органів та їх посадових осіб;

уповноваження осіб у сфері захисту рослин відповідно до цього Закону, відкликання та визнання такого уповноваження недійсним;

розгляду та вирішення справ, а також вчинення процедурних дій та/або прийняття процедурних рішень відповідно до цього Закону з урахуванням Закону України "Про адміністративну процедуру";

5) встановлення у щорічному плані державного контролю періодичності здійснення заходів державного контролю, аудиту, відбору зразків та лабораторних досліджень у сфері захисту рослин;

6) визначення в порядку, встановленому законодавством, періодичності проведення документальних перевірок, перевірок відповідності, фізичних перевірок, лабораторних досліджень вантажів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, відповідно до розділу VIII цього Закону;

7) здійснення в межах своїх повноважень заходів щодо:

запобігання поширенню, локалізації та ліквідації шкідливих організмів;

усунення порушень цього Закону, а також притягнення винних осіб до відповідальності, встановленої законом;

8) залучення до здійснення заходів державного контролю правоохоронних органів у межах повноважень, наданих їм законом (за необхідності);

9) участь у міжнародному співробітництві з питань захисту рослин;

10) здійснення інших повноважень у сфері захисту рослин відповідно до цього Закону.

1. Систему компетентного органу складають компетентний орган та його територіальні органи.

2. Територіальні органи компетентного органу виконують повноваження компетентного органу в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

3. Керівник компетентного органу виконує повноваження Головного державного фітосанітарного інспектора України, за умови його відповідності вимогам, встановленим цим Законом до державного фітосанітарного інспектора. У разі невідповідності зазначеним вимогам він покладає виконання повноважень Головного державного фітосанітарного інспектора України на свого заступника або керівника структурного підрозділу компетентного органу, які відповідають вимогам, встановленим цим Законом до державного фітосанітарного інспектора.

4. Керівник компетентного органу покладає виконання повноважень:

1) заступника Головного державного фітосанітарного інспектора України - на свого заступника або керівника структурного підрозділу компетентного органу, які відповідають вимогам, встановленим цим Законом до державного фітосанітарного інспектора;

2) Головного державного фітосанітарного інспектора в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі - на керівника відповідного територіального органу, його заступника або керівника структурного підрозділу територіального органу, які відповідають вимогам, встановленим цим Законом до державного фітосанітарного інспектора;

3) заступника Головного державного фітосанітарного інспектора в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі - заступника керівника відповідного територіального органу або керівника структурного підрозділу територіального органу, які відповідають вимогам, встановленим цим Законом до державного фітосанітарного інспектора.

1. Посадові особи компетентного органу та його територіальних органів є державними службовцями, на них поширюється дія Закону України "Про державну службу".

2. Посадовою особою компетентного органу може бути особа, яка здобула щонайменше перший (бакалаврський) рівень вищої освіти за спеціальністю "Агрономія" або "Захист і карантин рослин" чи прирівняною до них спеціальністю, крім випадків, передбачених законом.

3. Головним державним фітосанітарним інспектором України, його заступниками, головними державними фітосанітарними інспекторами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, їх заступниками можуть бути особи, які мають досвід роботи на посадах державної служби категорії "А" чи "Б" або на посадах не нижче керівників структурних підрозділів в органах місцевого самоврядування, або на керівних посадах у сфері захисту рослин не менше трьох років.

4. Посадові особи компетентного органу зобов’язані регулярно підвищувати свою професійну компетентність у порядку, визначеному відповідно до законів України "Про державну службу", "Про професійний розвиток працівників".

5. Шкода, завдана фізичній особі, фізичній особі - підприємцю або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи компетентного органу, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування компетентного органу, незалежно від вини такої посадової особи.

1. Посадові особи компетентного органу відповідно до своїх повноважень мають право:

1) безперешкодного доступу під час здійснення заходів державного контролю до місць здійснення державного контролю, інших офіційних заходів, включаючи місця обігу рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів, а також місць, пов’язаних з поводженням із засобами захисту рослин, - з метою перевірки додержання операторами ринку законодавства про захист рослин;

2) проводити відбір зразків рослин, продуктів рослинного походження, інших об’єктів, засобів захисту рослин з метою перевірки їх відповідності законодавству про захист рослин;

3) одержувати від центральних органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади та операторів ринку інформацію і документи (їх копії) з питань захисту рослин, необхідні для реалізації своїх повноважень відповідно до цього Закону, крім інформації, що міститься в державних реєстрах та/або перебуває у розпорядженні компетентного органу;

4) збирати інформацію для підтвердження дотримання вимог законодавства про захист рослин;

5) видавати обов’язкові для виконання розпорядження про застосування фітосанітарних заходів та/або приписи про усунення порушень законодавства про захист рослин;

6) накладати адміністративні стягнення та застосовувати господарсько-правові санкції відповідно до закону;

7) затримувати вантажі у випадках, передбачених законом;

8) забороняти ввезення (пересилання) на митну територію України та транзит вантажів з рослинами, продуктами рослинного походження, іншими об’єктами, які не відповідають вимогам фітосанітарних заходів;

9) забороняти ввезення (пересилання) на митну територію України або розміщення на ринку засобів захисту рослин, що не відповідають вимогам законодавства про захист рослин, а також фальсифікованих засобів захисту рослин;

10) організовувати та проводити навчання щодо безпечного поводження із засобами захисту рослин, а також видавати свідоцтво про проходження навчання щодо безпечного поводження із засобами захисту рослин;

11) приймати рішення про застосування фітосанітарних заходів у разі виникнення надзвичайних обставин у сфері захисту рослин.

2. Посадові особи компетентного органу відповідно до своїх повноважень зобов’язані:

1) дотримуватися вимог законодавства про захист рослин;

2) об’єктивно та неупереджено здійснювати свої повноваження, передбачені законом;

3) вживати заходів щодо охорони території України від проникнення та поширення регульованих шкідливих організмів на території України;

4) вживати заходів для запобігання проникненню регульованих шкідливих організмів у вільні зони;

5) сприяти впровадженню інтегрованої системи захисту рослин та методів захисту рослин, безпечних для життя і здоров’я людини, для тварин, рослин та навколишнього природного середовища;

6) проходити навчання для здійснення державного контролю та інших офіційних заходів, у тому числі відповідно до програм навчання, затверджених компетентним органом, вимоги до яких встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин;

7) приймати рішення про здійснення інших офіційних заходів на підставі результатів лабораторних досліджень;

8) видавати документи в межах своїх повноважень;

9) здійснювати спостереження за розвитком та поширенням шкідливих організмів, прогнозувати розвиток і поширення шкідливих організмів;

10) здійснювати фітосанітарні процедури у випадках, передбачених цим Законом;

11) дотримуватися правил етичної поведінки у взаємовідносинах з операторами ринку, утримуватися від необґрунтованих висновків щодо відповідності або невідповідності діяльності операторів ринку вимогам законодавства про захист рослин, а також від неправомірного та необґрунтованого притягнення операторів ринку до відповідальності та застосування до них заходів реагування;

12) дотримуватися конфіденційності та не розголошувати інформацію з обмеженим доступом, одержану під час здійснення заходів державного контролю, інших офіційних заходів, крім випадків, передбачених законом;

13) пред’являти документи, що посвідчують особу та підтверджують повноваження на здійснення заходів державного контролю, інших офіційних заходів, а також оформляти та надавати документи, пов’язані із здійсненням заходів державного контролю;

14) здійснювати інші повноваження відповідно до цього Закону.

1. Оператори ринку мають право:

1) на відшкодування збитків, завданих їм внаслідок порушення фітосанітарних заходів іншими особами в порядку, встановленому законом;

2) на відшкодування витрат, пов’язаних із використанням майна, що перебуває у їхній власності або користуванні, з метою запобігання поширенню і ліквідації карантинних організмів і особливо небезпечних шкідливих організмів, у порядку та розмірах, затверджених Кабінетом Міністрів України;

3) перевіряти наявність документа, що посвідчує особу та підтверджує повноваження, у державних фітосанітарних інспекторів та інших посадових осіб, які здійснюють заходи державного контролю та інші офіційні заходи, та документа, що є підставою для здійснення заходів державного контролю та інших офіційних заходів;

4) під час відбору зразків одержувати другий зразок для проведення іншого лабораторного дослідження на підставі другого експертного висновку;

5) отримувати примірник припису, розпорядження, рішення, акта або іншого документа, складеного за результатами здійснення заходу державного контролю або іншого офіційного заходу;

6) не допускати державних фітосанітарних інспекторів до здійснення заходів державного контролю у разі наявності таких підстав:

державний контроль здійснюється з порушенням вимог щодо його періодичності, встановленої щорічним планом державного контролю, та за відсутності підстав для проведення позапланових заходів державного контролю;

державний фітосанітарний інспектор не надав копій документів, передбачених цим Законом, або надані документи не відповідають вимогам законодавства про захист рослин;

7) оскаржувати в адміністративному порядку або до суду будь-яке рішення компетентного органу та/або його посадових осіб, уповноважених осіб у сфері захисту рослин;

8) отримувати у встановленому законодавством порядку від компетентного органу повну та достовірну інформацію про:

проникнення, зараження, поширення, розвиток шкідливих організмів та їхню шкідливість;

фітосанітарний стан;

результати аналізу та оцінювання фітосанітарного ризику, результати діагностики;

встановлені карантинні (демарковані) зони;

інші фітосанітарні заходи.

2. Право на оскарження не позбавляє компетентний орган права вживати невідкладних заходів, визначених законом, для усунення або обмеження ризиків для життя і здоров’я людини, для тварин, рослин або навколишнього природного середовища.

3. Оператори ринку зобов’язані:

1) виконувати законні вимоги державних фітосанітарних інспекторів;

2) подавати до компетентного органу визначені законодавством про захист рослин відомості та інформацію, необхідні для здійснення державної реєстрації у сфері захисту рослин, якщо обов’язковість такої державної реєстрації передбачена цим Законом;

3) зберігати документи і записи та подавати до компетентного органу інформацію та/або звітність у сфері захисту рослин, якщо це передбачено цим Законом;

4) відшкодовувати завдані збитки у встановленому законом порядку;

5) дотримуватися інших вимог законодавства про захист рослин;

6) надавати державному фітосанітарному інспектору в обсязі, необхідному для здійснення відповідних заходів державного контролю та інших офіційних заходів, безперешкодний доступ до:

виробничих потужностей (місць виробництва), місць зберігання та реалізації засобів захисту рослин, що перебувають у користуванні оператора ринку;

автоматизованих систем управління інформацією, в яких міститься інформація, що стосується сфери захисту рослин, виключно в частині питань, які містить акт державного контролю;

документів і будь-якої іншої інформації щодо рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів, виробничих потужностей (місць виробництва), засобів захисту рослин, що перебувають у володінні оператора ринку, або шкідливих організмів, рослин, продуктів рослинного походження, інших об’єктів, транспортних засобів та обладнання.

4. Оператори ринку мають й інші права та обов’язки у сфері захисту рослин, визначені цим Законом.

5. Операторам ринку забороняється здійснювати відповідні види господарської діяльності у сфері захисту рослин без державної реєстрації у сфері захисту рослин, якщо обов’язковість такої державної реєстрації передбачена цим Законом.

1. Професійні оператори мають всі права операторів ринку, а також право:

1) здійснювати ввезення (пересилання) на митну територію України, переміщення територією України та вивезення за межі митної території України рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів;

2) здійснювати поштові відправлення рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів;

3) здійснювати діяльність, пов’язану з відповідними рослинами, продуктами рослинного походження або іншими об’єктами, у карантинних (демаркованих) зонах, місцях виробництва, вільних від шкідливих організмів, або на виробничих ділянках, вільних від шкідливих організмів чи у вільних зонах;

4) виробляти, у тому числі вирощувати, розмножувати та зберігати рослини, продукти рослинного походження та інші об’єкти;

5) бути уповноваженими на видачу паспорта рослини, на нанесення знака маркування на дерев’яний пакувальний матеріал;

6) здійснювати діяльність, на яку їх уповноважено відповідно до цього Закону.

2. Професійні оператори зобов’язані:

1) подавати до компетентного органу та щороку, за необхідності, оновлювати визначені законодавством про захист рослин відомості та інформацію (крім тих, що містяться в державних реєстрах та/або перебувають у розпорядженні державних органів), необхідні для державної реєстрації у сфері захисту рослин, якщо обов’язковість такої державної реєстрації передбачена цим Законом;

2) повідомляти компетентний орган протягом однієї доби у разі виявлення або підозри зараження регульованими шкідливими організмами рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів;

3) систематично проводити перевірки виробничих потужностей (місць виробництва), що перебувають у їх власності або користуванні, у тому числі в оренді, на яких здійснюється обіг рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів, з метою виявлення шкідливих організмів, зокрема регульованих шкідливих організмів;

4) дотримуватися інших вимог законодавства про захист рослин.

3. Професійні оператори, уповноважені на видачу паспорта рослини, додатково до обов’язків, передбачених частиною другою цієї статті, зобов’язані:

1) зберігати протягом трьох років відомості щодо визначення та здійснення внутрішнього контролю відповідних точок свого виробничого процесу, а також критично важливих точок, що стосуються переміщення рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів;

2) забезпечувати наявність у свого персоналу, залученого до видачі паспорта рослини, спеціальних знань у сфері захисту рослин, пов’язаних з перевіркою рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів на наявність шкідливих організмів.

1. Професійні користувачі мають всі права операторів ринку, а також право:

1) застосовувати зареєстровані та дозволені до використання згідно із законом засоби захисту рослин;

2) отримувати від компетентного органу інформацію про фітосанітарний стан та рекомендовані заходи захисту рослин;

3) отримувати від виробників та дистриб’юторів інформацію щодо застосування засобів захисту рослин, які пройшли державну реєстрацію відповідно до вимог Закону України "Про пестициди і агрохімікати" та дозволені до застосування на території України, ризику для життя і здоров’я людини, для тварин, рослин або навколишнього природного середовища, а також інформацію про техніку безпеки при поводженні із засобами захисту рослин.

2. Професійні користувачі зобов’язані:

1) подавати визначені законодавством про захист рослин відомості та інформацію, необхідні для державної реєстрації у сфері захисту рослин, якщо обов’язковість такої державної реєстрації передбачена цим Законом;

2) мати свідоцтво про проходження навчання щодо безпечного поводження із засобами захисту рослин;

3) своєчасно здійснювати заходи захисту рослин;

4) додержуватися Правил поводження із засобами захисту рослин, загальних принципів інтегрованої системи захисту рослин, вимог належної практики захисту рослин, регламентів застосування засобів захисту рослин, розміщених на етикетці засобу захисту рослин, та рекомендацій виробника засобу захисту рослин;

5) вживати заходів щодо інформування та захисту осіб, які можуть зазнати негативного впливу повітряного зносу (переміщення) засобів захисту рослин, у тому числі при їх внесенні з повітря;

6) вести облік засобів захисту рослин та/або здійснення заходів захисту рослин, зберігати інформацію відповідно до цього Закону;

7) здійснювати відповідно до законодавства регулярний технічний огляд обладнання для застосування засобів захисту рослин.

3. Дистриб’ютори мають усі права операторів ринку, а також право:

1) розміщувати на ринку засоби захисту рослин, зареєстровані та дозволені до використання згідно із законом;

2) здійснювати ввезення (пересилання) засобів захисту рослин на митну територію України відповідно до законодавства;

3) отримувати від виробників та інших дистриб’юторів інформацію щодо регламентів застосування засобів захисту рослин, ризику для життя і здоров’я людини, для тварин, рослин або навколишнього природного середовища, а також про техніку безпеки при поводженні із засобами захисту рослин.

4. Дистриб’ютори зобов’язані:

1) подавати визначені законодавством про захист рослин відомості та інформацію, необхідні для державної реєстрації у сфері захисту рослин, якщо обов’язковість такої державної реєстрації передбачена цим Законом;

2) зберігати та/або реалізовувати засоби захисту рослин у місцях їх зберігання та/або реалізації згідно з відомостями, поданими для державної реєстрації у сфері захисту рослин, що містяться у Державному реєстрі осіб, яким надано право здійснювати діяльність у сфері захисту рослин щодо поводження із засобами захисту рослин;

3) надавати доступ до вантажів із засобами захисту рослин, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, для здійснення державного контролю та інших офіційних заходів;

4) зберігати та/або реалізовувати засоби захисту рослин окремо від інших товарів, на властивості яких вони можуть вплинути або які можуть вплинути на властивості засобів захисту рослин;

5) зберігати засоби захисту рослин: окремо від засобів захисту рослин, термін придатності яких закінчився, пакування яких пошкоджено, реалізація та/або застосування яких заборонені, а також які є непридатними для реалізації та/або застосування з інших причин; відповідно до умов, зазначених на етикетці та в інформації, що міститься у маркуванні засобів захисту рослин;

6) дотримуватися вимог щодо простежуваності засобів захисту рослин;

7) подавати до компетентного органу в обсязі, визначеному законодавством про захист рослин, інформацію щодо засобів захисту рослин;

8) мати у штаті принаймні одного консультанта;

9) мати свідоцтво про проходження навчання щодо безпечного поводження із засобами захисту рослин;

10) додержуватися Правил поводження із засобами захисту рослин.

5. Консультанти мають право:

1) отримувати від компетентного органу інформацію про фітосанітарний стан та рекомендовані заходи захисту рослин;

2) надавати консультації професійним та непрофесійним користувачам щодо застосування засобів захисту рослин, а також щодо техніки безпеки та запобігання ризикам при поводженні із засобами захисту рослин.

6. Консультанти зобов’язані:

1) мати свідоцтво про проходження навчання щодо безпечного поводження із засобами захисту рослин;

2) під час реалізації засобів захисту рослин надавати професійним та/або непрофесійним користувачам інформацію щодо застосування засобів захисту рослин, а також щодо техніки безпеки та запобігання ризикам при поводженні із засобами захисту рослин.

1. Компетентний орган має право уповноважувати на здійснення інших офіційних заходів у сфері захисту рослин таких осіб:

1) професійних операторів - на видачу паспорта рослини (із зазначенням переліку рослин, продуктів рослинного походження, інших об’єктів, щодо яких професійний оператор має уповноваження видавати паспорт рослини); на нанесення знака маркування на дерев’яний пакувальний матеріал;

2) суб’єктів господарювання - на проведення навчання щодо безпечного поводження із засобами захисту рослин; на здійснення технічного огляду обладнання для застосування засобів захисту рослин;

3) акредитовані лабораторії - на проведення лабораторних досліджень у сфері захисту рослин (включаючи відбір зразків фахівцями таких лабораторій у випадках, передбачених законодавством про захист рослин) для цілей державного контролю та/або інших офіційних заходів;

4) уповноважені лабораторії - на виконання функцій референс-лабораторії, визначених цим Законом.

2. Професійний оператор уповноважується на видачу паспорта рослини, за умови що він:

1) має спеціальні знання у сфері захисту рослин, пов’язані з перевіркою рослин, продуктів рослинного походження на наявність шкідливих організмів (якщо професійним оператором є фізична особа), або перебуває у трудових чи цивільно-правових відносинах з особою, яка має такі спеціальні знання;

2) може забезпечити дотримання вимог щодо простежуваності у сфері захисту рослин.

Володіння спеціальними знаннями у сфері захисту рослин, пов’язаними з перевіркою рослин, продуктів рослинного походження на наявність шкідливих організмів, підтверджується дипломом про вищу освіту за спеціальністю "Агрономія" чи "Захист і карантин рослин" або документом (сертифікатом), що засвідчує проходження відповідного навчання відповідно до порядку та вимог, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.

3. Професійний оператор уповноважується на нанесення знака маркування на дерев’яний пакувальний матеріал, за умови що він:

1) має спеціальні знання щодо оброблення дерев’яного пакувального матеріалу (якщо професійним оператором є фізична особа) або перебуває у трудових чи цивільно-правових відносинах з особою, яка має такі спеціальні знання;

2) має належне обладнання, необхідне для проведення оброблення.

Володіння спеціальними знаннями щодо оброблення дерев’яного пакувального матеріалу підтверджується дипломом про вищу освіту за спеціальністю "Агрономія" чи "Захист і карантин рослин" або документом (сертифікатом), що засвідчує проходження відповідного навчання відповідно до порядку та вимог, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.

4. Суб’єкт господарювання уповноважується на проведення навчання щодо безпечного поводження із засобами захисту рослин, за умови що він має достатній рівень матеріально-технічного забезпечення для проведення навчання та відповідний персонал.

5. Суб’єкт господарювання уповноважується на здійснення технічного огляду обладнання для застосування засобів захисту рослин, за умови що:

1) одним із видів його статутної діяльності є організація та здійснення технічного огляду обладнання для застосування засобів захисту рослин;

2) він є акредитованим для здійснення технічного огляду сільськогосподарських машин, у тому числі обладнання, яке використовується для застосування засобів захисту рослин, відповідно до стандартів ISO/IEC 17025, ДСТУ ISO 17025 або інших стандартів, якими їх замінено;

3) має належне обладнання, інструменти, устаткування та інші технічні засоби, необхідні для здійснення технічного огляду обладнання для застосування засобів захисту рослин.

6. Компетентний орган не має права надавати уповноваження на:

1) здійснення заходів державного контролю;

2) оформлення протоколів про порушення законодавства про захист рослин та накладення штрафів;

3) видачу приписів про усунення порушень законодавства про захист рослин, а також щодо перевірки стану їх виконання;

4) запровадження будь-яких обмежень або заборон щодо обігу рослин, продуктів рослинного походження, інших об’єктів та поводження із засобами захисту рослин;

5) видачу фітосанітарних сертифікатів та фітосанітарних сертифікатів на реекспорт;

6) вжиття заходів щодо поводження з вантажами з рослинами, продуктами рослинного походження, іншими об’єктами та засобами захисту рослин, ввезеними (пересланими) на митну територію України, що не відповідають законодавству про захист рослин.

7. Уповноваження у сфері захисту рослин та відкликання такого уповноваження здійснюються компетентним органом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Визнання уповноваження у сфері захисту рослин недійсним здійснюється відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру".

8. Рішення про уповноваження або відмову в уповноваженні компетентний орган приймає відповідно до цього Закону протягом 30 днів з дати подання особою заяви про уповноваження. Компетентний орган на підставі рішення про уповноваження вносить інформацію про:

1) професійних операторів, уповноважених на видачу паспорта рослини, професійних операторів, уповноважених на нанесення знака маркування на дерев’яний пакувальний матеріал, - до Державного реєстру професійних операторів;

2) суб’єктів господарювання, уповноважених на проведення навчання щодо безпечного поводження із засобами захисту рослин, суб’єктів господарювання, уповноважених на здійснення технічного огляду обладнання для застосування засобів захисту рослин, - до Державного реєстру осіб, яким надано право здійснювати діяльність у сфері захисту рослин щодо поводження із засобами захисту рослин;

3) уповноважені лабораторії, референс-лабораторії - до Державного реєстру лабораторій у сфері захисту рослин.

У разі надання уповноваженою особою завідомо неправдивих відомостей, що призвели до її уповноваження у сфері захисту рослин, компетентний орган приймає рішення про визнання такого уповноваження недійсним.

Рішення про визнання уповноваження недійсним є підставою для виключення особи з відповідного державного реєстру.

9. Компетентний орган проводить перевірку уповноважених осіб за наявності підстав для такої перевірки, визначених Кабінетом Міністрів України, але не менше одного разу на рік. У разі виявлення за результатами перевірки невідповідності уповноваженої особи вимогам, відповідно до яких її уповноважено, та/або факту невиконання або неналежного виконання наданого їй уповноваження компетентний орган надає письмові рекомендації щодо усунення виявленої невідповідності із зазначенням розумного строку для її усунення.

10. Відкликання уповноваження у сфері захисту рослин здійснюється за рішенням компетентного органу у разі:

1) неусунення у встановлений компетентним органом строк виявленої невідповідності уповноваженої особи вимогам, відповідно до яких її уповноважено, та/або виявлення факту невиконання або неналежного виконання наданого їй уповноваження;

2) припинення юридичної особи, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, смерті фізичної особи;

3) подання уповноваженою особою заяви про відкликання уповноваження.

11. Компетентний орган не пізніше наступного робочого дня після прийняття рішення про відкликання уповноваження виключає особу з відповідного державного реєстру.

12. Шкода, завдана фізичній особі, фізичній особі - підприємцю чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю уповноваженої особи або її працівника у зв’язку із здійсненням інших офіційних заходів, відшкодовується уповноваженою особою незалежно від вини такої особи або її працівника.

13. Уповноважена особа у сфері захисту рослин зобов’язана дотримуватися конфіденційності та не розголошувати інформацію з обмеженим доступом, що стала їй відома під час здійснення інших офіційних заходів, на здійснення яких її уповноважено, крім випадків, передбачених законом.

14. Особа має право оскаржити рішення компетентного органу про відмову в уповноваженні, про відкликання уповноваження, про визнання уповноваження недійсним, прийняте відповідно до цього Закону, шляхом подання скарги до компетентного органу. Компетентний орган не пізніше наступного дня після надходження скарги направляє її разом з матеріалами справи до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин, здійснює розгляд скарги та приймає рішення за скаргою відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" протягом розумного строку, що не може становити більше 30 днів з дати надходження скарги.

1. Лабораторні дослідження зразків з метою державного контролю та інших офіційних заходів проводяться уповноваженими лабораторіями, крім випадків, передбачених цим Законом.

2. Уповноваженою лабораторією може бути лабораторія, яка є юридичною особою незалежно від форми власності та уповноважена компетентним органом на проведення лабораторних досліджень шляхом застосування одного або декількох методів лабораторних досліджень.

3. Лабораторія уповноважується, якщо вона одночасно:

1) має обладнання та інфраструктуру, необхідні для проведення лабораторних досліджень;

2) має достатню кількість компетентного персоналу для виконання своїх завдань та функцій;

3) акредитована відповідно до стандартів ISO/IEC 17025, ДСТУ ISO 17025 або інших стандартів, якими їх замінено.

4. Сфера акредитації лабораторії може включати:

1) методи лабораторних досліджень, які будуть застосовуватися лабораторією як уповноваженою;

2) один або поєднання декількох методів або груп методів лабораторних досліджень;

3) удосконалені варіанти методів, на які вона акредитована, що використовуються уповноваженою лабораторією, або нові додаткові методи на основі власної валідації (без спеціального оцінювання національним органом з акредитації таких удосконалених варіантів методів або нових додаткових методів).

5. Уповноважена лабораторія зобов’язана невідкладно повідомити компетентний орган про результати лабораторних досліджень у разі виявлення регульованих шкідливих організмів або фальсифікованих засобів захисту рослин.

6. На вимогу референс-лабораторії уповноважені лабораторії беруть участь у міжлабораторних порівняльних дослідженнях (випробуваннях) або кваліфікаційних дослідженнях (випробуваннях) щодо тих лабораторних досліджень, на які лабораторію уповноважено.

7. Уповноважені лабораторії зобов’язані:

1) подавати до компетентного органу інформацію про методи, що використовуються для лабораторних досліджень з метою державного контролю та інших офіційних заходів;

2) зазначати найменування методу у висновку лабораторного дослідження, проведеного з метою державного контролю та інших офіційних заходів;

3) щороку подавати до компетентного органу інформацію про результати проведених лабораторних досліджень за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин;

4) на вимогу компетентного органу надавати документи та інформацію, необхідні для з’ясування обставин, що призвели до отримання від держави-імпортера нотифікації про невідповідність фітосанітарним заходам вантажу з рослинами, продуктами рослинного походження або іншими об’єктами, щодо яких уповноважена лабораторія проводила лабораторне дослідження.

8. Уповноваження лабораторії відкликається на підставі рішення компетентного органу у разі:

1) надходження від уповноваженої лабораторії заяви про відкликання уповноваження;

2) неусуненого у встановлений строк порушення, виявленого за результатами аудиту, у разі ліквідації уповноваженої лабораторії або припинення дії атестата про її акредитацію.

9. Компетентний орган проводить аудит уповноважених лабораторій з періодичністю та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України, також у випадках, якщо існує обґрунтована підозра щодо порушення уповноваженою лабораторією вимог законодавства про захист рослин.

10. У разі виявлення за результатами аудиту невідповідності уповноваженої лабораторії встановленим цим Законом вимогам компетентний орган надає письмові рекомендації щодо усунення виявленої невідповідності із зазначенням строку для її усунення.

11. Компетентний орган приймає рішення про відкликання уповноваження уповноваженої лабораторії щодо виконання нею всіх або певних функцій, якщо такою лабораторією не вжито вичерпних і своєчасних заходів у строк, визначений у письмових рекомендаціях за результатами аудиту, у ході якого було виявлено, що уповноважена лабораторія:

1) не відповідає вимогам до уповноважених лабораторій; або

2) не дотримується обов’язків, встановлених цим Законом до уповноваженої лабораторії; або

3) демонструє неприйнятні результати у міжлабораторних порівняльних випробуваннях або кваліфікаційних випробуваннях.

На підставі рішення, передбаченого цією частиною, компетентний орган вносить відповідні відомості до Державного реєстру лабораторій у сфері захисту рослин.

1. Компетентний орган може уповноважити одну або декілька акредитованих лабораторій як референс-лабораторію на виконання функцій, передбачених цією статтею.

2. Референс-лабораторія повинна:

1) відповідати вимогам, встановленим для уповноважених лабораторій;

2) здійснювати свої функції неупереджено, не мати будь-якого конфлікту інтересів, що впливає на об’єктивність чи неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання функцій референс-лабораторії;

3) мати достатню кількість компетентного персоналу для належного виконання своїх завдань та функцій;

4) мати у власності або в користуванні інфраструктуру, обладнання та засоби, необхідні для виконання функцій референс-лабораторії;

5) забезпечувати підвищення кваліфікації свого персоналу щодо знання та застосування міжнародних або національних стандартів, методів, інструкцій та рекомендацій, а також використання в роботі останніх національних та міжнародних наукових розробок у сфері проведення досліджень;

6) бути обладнана згідно з відповідними стандартами біобезпеки.

3. Компетентний орган вживає необхідних заходів для забезпечення співпраці референс-лабораторій з іншими уповноваженими лабораторіями, а також референс-лабораторіями держав - членів Європейського Союзу та інших країн партнерів України в міжнародній торгівлі та ефективної взаємодії між ними.

4. Референс-лабораторія в межах своєї компетенції виконує такі функції:

1) координація діяльності уповноважених лабораторій у частині вдосконалення та гармонізації методів лабораторних досліджень, а також їх застосування;

2) організація проведення уповноваженими лабораторіями міжлабораторних порівняльних досліджень та кваліфікаційних випробувань, забезпечення належного супроводу таких досліджень, інформування компетентного органу про їх результати;

3) забезпечення обміну інформацією щодо лабораторних досліджень між компетентним органом і уповноваженими лабораторіями;

4) за необхідності здійснення валідації методів (методик), реагентів або їх партій, ведення переліку наявних еталонних речовин і реагентів, списку виробників і постачальників таких еталонних речовин і реагентів;

5) проведення навчання для персоналу уповноважених лабораторій;

6) надання компетентному органу науково-технічної допомоги в діагностиці осередків поширення шкідливих організмів, а в разі невідповідності вантажів вимогам фітосанітарних заходів - шляхом проведення підтвердної діагностики, визначення характеристики та таксономічної класифікації зразка шкідливого організму;

7) надання компетентному органу науково-технічної допомоги з метою виконання довгострокового плану державного контролю.

5. У разі виникнення нових ризиків у сфері захисту рослин, пов’язаних із засобами захисту рослин або появою нових шкідливих організмів, Кабінет Міністрів України має право затвердити додаткові вимоги до референс-лабораторій, крім передбачених цією статтею. Такі додаткові вимоги не повинні суперечити вимогам, передбаченим цією статтею.

1. Інтегрована система захисту рослин ґрунтується на застосуванні комплексу методів захисту рослин (хімічного, механічного, біологічного, агротехнічного, імунологічного тощо), які перешкоджають розвитку популяцій шкідливих організмів та сприяють застосуванню засобів захисту рослин на економічно та екологічно доцільному рівні, зменшують або зводять до мінімуму ризики для життя і здоров’я людини, для тварин, рослин та навколишнього природного середовища, не завдають шкоди природному біологічному різноманіттю та природним екосистемам.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин, компетентний орган, інші центральні органи виконавчої влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади в межах своїх повноважень, визначених законом, та науково-дослідні установи сприяють впровадженню інтегрованої системи захисту рослин.

3. Професійні користувачі, дистриб’ютори, консультанти та фізичні особи, які застосовують засоби захисту рослин, зобов’язані вживати всіх необхідних заходів для впровадження інтегрованої системи захисту рослин з метою зменшення застосування засобів захисту рослин.

4. Компетентний орган інформує операторів ринку про фітосанітарний стан посівів сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, економічний поріг шкідливості шкідливих організмів, а також про рекомендовані заходи захисту рослин та оптимальні строки їх здійснення шляхом розміщення такої інформації на своєму офіційному веб-сайті або в інший визначений ним спосіб.

5. Загальними принципами інтегрованого захисту рослин є:

1) запобігання розвитку популяцій шкідливих організмів та/або здійснення заходів захисту рослин від шкідливих організмів шляхом поєднання різних заходів, щонайменше:

дотримання сівозміни, оптимальних строків посадки (сівби) і густоти посіву (насадження);

використання стійких до шкідливих організмів сортів рослин, сертифікованого насіння та садивного матеріалу;

забезпечення збалансованого застосування агрохімікатів і оптимального водного режиму;

дезінфекція ґрунту, видалення уражених рослин, частин рослин і рослинних решток;

очищення сільськогосподарської техніки та обладнання від уражених рослин, частин рослин і рослинних решток;

2) спостереження за розвитком і поширенням шкідливих організмів шляхом:

обстеження та здійснення фітосанітарного моніторингу щодо розвитку і поширення шкідливих організмів;

прогнозування розвитку і поширення шкідливих організмів;

надання рекомендацій щодо здійснення заходів захисту рослин від шкідливих організмів з урахуванням даних фітосанітарного моніторингу щодо розвитку і поширення шкідливих організмів;

3) прийняття обґрунтованих рішень щодо необхідності застосування заходів захисту рослин, строків та методів їх застосування на підставі результатів спостереження за розвитком і поширенням шкідливих організмів та з урахуванням ґрунтово-кліматичних, погодних умов, економічного порогу шкідливості шкідливих організмів;

4) переважне застосування нехімічних методів захисту рослин, за умови що такі методи забезпечують відповідний рівень захисту рослин від шкідливих організмів та збереження врожаю;

5) додержання регламентів застосування засобів захисту рослин;

6) оцінювання ефективності заходів захисту рослин на підставі даних щодо їх застосування та результатів спостереження за розвитком і поширенням шкідливих організмів.

6. Впровадження інтегрованої системи захисту рослин здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та з інших джерел, не заборонених законом.

7. Біологічний метод захисту рослин передбачає здійснення біологічного контролю за поширенням шкідливих організмів шляхом застосування агентів біологічного захисту рослин та/або продуктів їхньої життєдіяльності. Вимоги до застосування агентів біологічного захисту рослин, що можуть бути використані для біологічного контролю за поширенням шкідливих організмів, та їх обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин. Компетентний орган веде облік виробництва та застосування агентів біологічного захисту рослин.

1. Компетентний орган здійснює спостереження та формує фітосанітарний прогноз розвитку і поширення шкідливих організмів, які не є регульованими шкідливими організмами, шляхом:

1) систематичного проведення перевірок розвитку сільськогосподарських культур у співвідношенні із стадіями розвитку шкідливих організмів, за характеристиками популяцій шкідливих організмів, а також проведення маршрутних обстежень за допомогою візуальної перевірки та інструментальних методів;

2) визначення ареалу та зон поширення і рівня шкідливості шкідливих організмів;

3) виявлення осередків поширення шкідливих організмів з метою здійснення заходів захисту рослин і запобігання поширенню шкідливих організмів;

4) аналізу фітосанітарного стану посівів, фенологічних, вікових і просторових структур популяцій шкідливих організмів та їх поширення з метою формування фітосанітарного прогнозу їх розвитку;

5) встановлення фітосанітарного стану території України.

2. Інформація про фітосанітарний стан посівів сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, економічний поріг шкідливості шкідливих організмів, а також про рекомендовані заходи захисту рослин та оптимальні строки їх здійснення розміщується компетентним органом на своєму офіційному веб-сайті або в інший визначений ним спосіб.

3. Оператори ринку, діяльність яких пов’язана з обігом рослин, продуктів рослинного походження, інших об’єктів, систематично проводять перевірки їх фітосанітарного стану і в разі виявлення масового поширення шкідливих організмів, які не є регульованими шкідливими організмами, звертаються до компетентного органу щодо:

1) проведення державним фітосанітарним інспектором обстеження сільськогосподарських та інших угідь, посівів, багаторічних насаджень, місць зберігання та переробки рослин, продуктів рослинного походження з метою встановлення їхнього фітосанітарного стану; та/або

2) надання рекомендацій щодо здійснення заходів захисту рослин з метою локалізації та/або ліквідації шкідливих організмів, а також щодо оптимальних строків здійснення таких заходів.

4. Порядок здійснення спостереження та формування фітосанітарного прогнозу розвитку і поширення шкідливих організмів, які не є регульованими шкідливими організмами, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.

5. Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України та інші наукові, науково-дослідні установи та організації сприяють компетентному органу в науковому забезпеченні сфери захисту рослин.

6. Компетентний орган має право залучати установи та організації, зазначені в частині п’ятій цієї статті, до формування фітосанітарного прогнозу розвитку і поширення шкідливих організмів, які не є регульованими шкідливими організмами.

1. Аналіз фітосанітарного ризику здійснюється компетентним органом відповідно до порядку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.

2. Аналіз фітосанітарного ризику розміщується на офіційному веб-сайті компетентного органу та повинен містити, зокрема, таку інформацію:

1) мета аналізу фітосанітарного ризику;

2) виявлення регульованих шкідливих організмів та шляхів (носії, тип передачі), що сприяють їх проникненню, акліматизації та поширенню;

3) джерела інформації;

4) результати оцінювання фітосанітарного ризику, включаючи імовірність заподіяння шкоди рослинам та можливі наслідки;

5) визначені варіанти управління фітосанітарним ризиком та причини, з яких відхилені альтернативні варіанти.

3. Управління фітосанітарним ризиком полягає у зменшенні ризику для життя і здоров’я людини, для тварин, рослин та навколишнього природного середовища відповідно до належного рівня фітосанітарного захисту, встановленого в Україні.

4. Під час розгляду альтернативних варіантів зменшення ризику проникнення та акліматизації регульованих шкідливих організмів із ввезеними на митну територію України рослинами, продуктами рослинного походження або іншими об’єктами визначені фітосанітарні заходи не повинні обмежувати міжнародну чи внутрішню торгівлю більше, ніж необхідно для досягнення належного рівня фітосанітарного захисту, враховуючи технічну та економічну доцільність запропонованих альтернативних заходів.

1. Для визначення належного рівня фітосанітарного захисту компетентний орган здійснює оцінювання фітосанітарного ризику відповідно до цієї статті.

2. Оцінювання фітосанітарного ризику здійснюється з дотриманням таких принципів управління фітосанітарним ризиком:

1) необхідності (заходи з управління фітосанітарним ризиком здійснюються лише в межах, необхідних для запобігання проникненню, акліматизації та поширенню шкідливого організму);

2) пропорційності (заходи з управління фітосанітарним ризиком здійснюються лише в межах, пропорційних ризику від шкідливого організму та необхідних для забезпечення належного рівня фітосанітарного захисту);

3) мінімального втручання (заходи з управління фітосанітарним ризиком включають найменші можливі обмежувальні заходи та створюють мінімальні перешкоди для міжнародного переміщення осіб, товарів і транспортних засобів);

4) недискримінації (заходи з управління фітосанітарним ризиком не повинні спричиняти дискримінацію чи приховане обмеження, у тому числі в міжнародній торгівлі. Такі заходи для іноземних держав не повинні бути більш жорсткими, ніж заходи, що вживаються до відповідного шкідливого організму, присутнього на території України, за умови що в іноземній державі шкідливий організм має такий самий фітосанітарний статус і щодо нього застосовуються ідентичні або еквівалентні фітосанітарні заходи);

5) технічної обґрунтованості (заходи з управління фітосанітарним ризиком мають бути технічно обґрунтовані на підставі оцінювання фітосанітарного ризику або на підставі вивчення та оцінювання доступної актуальної наукової інформації);

6) здійсненності (заходи з управління фітосанітарним ризиком повинні забезпечувати можливість досягнення їхньої мети).

3. Під час проведення оцінювання фітосанітарного ризику враховуються:

1) доступна актуальна наукова інформація щодо економічного порогу шкідливості, здатності проникнення шкідливих організмів тощо;

2) особливості виробничих процесів та способу виробництва;

3) результати державного контролю та інших офіційних заходів;

4) поширеність шкідливих організмів;

5) наявність зон, місць виробництва або виробничих ділянок, вільних від шкідливих організмів;

6) відповідні екологічні та природоохоронні умови;

7) наявність карантинних (демаркованих) зон.

4. Під час оцінювання фітосанітарного ризику і визначення фітосанітарних заходів, необхідних для досягнення належного рівня фітосанітарного захисту, додатково враховуються такі чинники:

1) потенційна шкода, зважаючи на втрати виробництва або продажу внаслідок проникнення, акліматизації чи поширення шкідливого організму;

2) вартість боротьби із шкідливим організмом або його ліквідації;

3) співвідношення витрат та ефективності альтернативних підходів до обмеження фітосанітарного ризику.

5. Належний рівень фітосанітарного захисту встановлюється з урахуванням:

1) підтвердженої присутності в Україні регульованих шкідливих організмів;

2) економічного порогу шкідливості шкідливого організму;

3) рівня ризику, прийнятного для сусідніх держав та заінтересованих торговельних партнерів;

4) міжнародних стандартів, інструкцій, рекомендацій та/або інших міжнародних документів відповідних міжнародних організацій;

5) мінімізації негативного впливу фітосанітарних заходів на міжнародну та внутрішню торгівлю;

6) необхідності уникнення довільного та/або невиправданого встановлення у подібних ситуаціях різних рівнів належного фітосанітарного захисту, якщо такі відмінності спричиняють дискримінацію або приховане обмеження, у тому числі в міжнародній чи внутрішній торгівлі.

1. У разі масового розвитку та поширення особливо небезпечних шкідливих організмів, потреби у додаткових заходах та/або ресурсах щодо їх локалізації і ліквідації на певній території запроваджується особливий режим захисту рослин. Порядок запровадження та скасування особливого режиму захисту рослин та Перелік особливо небезпечних шкідливих організмів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

2. У разі масового розвитку і поширення особливо небезпечних шкідливих організмів головні державні фітосанітарні інспектори в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи їх заступники протягом однієї доби з моменту виявлення масового поширення особливо небезпечних шкідливих організмів вносять подання про запровадження особливого режиму захисту рослин до відповідного органу місцевого самоврядування, органу влади Автономної Республіки Крим, місцевого органу виконавчої влади або Кабінету Міністрів України.

Територія особливого режиму захисту рослин встановлюється у межах населеного пункту, району, області відповідним органом місцевого самоврядування чи місцевим органом виконавчої влади, а в межах кількох областей - Кабінетом Міністрів України.

3. Орган, що прийняв рішення про запровадження або скасування особливого режиму захисту рослин, невідкладно оприлюднює таке рішення на своєму офіційному веб-сайті та всіма доступними засобами доносить зміст цього рішення до державних органів, органів місцевого самоврядування та осіб, яких воно стосується.

4. Під час дії особливого режиму захисту рослин здійснюються заходи з локалізації і ліквідації особливо небезпечних шкідливих організмів у межах населеного пункту, району, області, а також інші заходи, передбачені рішенням про запровадження особливого режиму захисту рослин.

5. До виконання заходів з локалізації і ліквідації особливо небезпечних шкідливих організмів, передбачених рішенням про запровадження особливого режиму захисту рослин, можуть залучатися та використовуватися державні, комунальні та/або приватні ресурси (матеріальні, людські, наукові тощо), включаючи ресурси підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичних осіб. У такому разі відшкодування понесених витрат здійснюється у порядку та розмірах, затверджених Кабінетом Міністрів України.

6. Особливий режим захисту рослин може бути скасований органом, що прийняв рішення про його запровадження, раніше закінчення строку, на який його запроваджено, у разі усунення обставин, що зумовили необхідність його запровадження.

7. У разі запровадження особливого режиму захисту рослин або виникнення надзвичайних обставин у сфері захисту рослин центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, може погодити в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, ввезення на митну територію України та поводження з незареєстрованими засобами захисту рослин на строк не більше 120 днів на підставі обґрунтованого клопотання центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин, спільно з іншими центральними органами виконавчої влади у межах компетенції та з урахуванням позиції громадських об’єднань і наукових установ розробляє Національний план дій щодо зменшення ризиків та негативних наслідків застосування засобів захисту рослин для життя і здоров’я людини, для тварин, рослин та навколишнього природного середовища (далі - Національний план дій).

2. Національний план дій розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин, на п’ять років та затверджується Кабінетом Міністрів України. Проект Національного плану дій подається на розгляд Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії чинного Національного плану дій та затверджується не пізніше закінчення строку його дії.

3. Національний план дій визначає пріоритети і завдання державної політики у сфері захисту рослин та включає механізми впровадження інтегрованої системи захисту рослин.

4. Основні положення Національного плану дій повинні передбачати:

1) кількісні цілі, завдання і заходи для зниження ризиків та наслідків застосування засобів захисту рослин для життя і здоров’я людини, для тварин, рослин та навколишнього природного середовища, механізми впровадження з цією метою загальних принципів інтегрованої системи захисту рослин;

2) показники оцінювання результативності досягнення кількісних цілей, виконання завдань і здійснення заходів;

3) строки забезпечення досягнення кількісних цілей, виконання завдань і здійснення заходів;

4) фінансове забезпечення досягнення кількісних цілей, виконання завдань і здійснення заходів.

5. Національний план дій також має містити інструменти моніторингу, які дають змогу оцінювати показники ризику поводження із засобами захисту рослин. Методика розрахунку показників ризику поводження із засобами захисту рослин затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.

6. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин, щороку здійснює моніторинг реалізації Національного плану дій шляхом відстеження та порівняння фактично отриманих показників оцінювання результативності досягнення кількісних цілей, виконання завдань і здійснення заходів з їх прогнозними значеннями.

Для здійснення моніторингу реалізації Національного плану дій центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин, може залучати громадські об’єднання та наукові установи, використовувати дані офіційної статистики, інформацію, надану міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади.

7. Результати моніторингу реалізації Національного плану дій оприлюднюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин, на його офіційному веб-сайті не пізніше 1 квітня року, наступного за моніторинговим.

За результатами моніторингу реалізації Національного плану дій центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин, подає до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо внесення до Національного плану дій відповідних змін (за потреби).

1. Компетентний орган вживає заходів для узагальнення інформації та інформування населення, реалізації інформаційно-просвітницьких програм, а також забезпечення доступу населення до точної і збалансованої інформації про засоби захисту рослин та переваги застосування нехімічних методів захисту рослин як альтернативи хімічним засобам захисту рослин.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, до повноважень якого належить відстеження інформації про випадки гострих отруєнь засобами захисту рослин, а також розвитку хронічних отруєнь серед груп населення, які регулярно зазнають впливу засобів захисту рослин, забезпечує вільний доступ до такої інформації на своєму офіційному веб-сайті, крім випадків, визначених Законом України "Про доступ до публічної інформації".

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин, за поданням компетентного органу затверджує Перелік регульованих в Україні шкідливих організмів, що включає:

1) список карантинних шкідливих організмів, відсутніх в Україні (список А1);

2) список карантинних шкідливих організмів, обмежено поширених в Україні (список А2);

3) список регульованих некарантинних шкідливих організмів.

2. Перелік регульованих в Україні шкідливих організмів формується на основі переліків шкідливих організмів, включених до списків А1/А2 Європейської і Середземноморської організації захисту рослин та/або списків інших відповідних міжнародних організацій, з урахуванням критеріїв, визначених цим Законом, якщо за результатами оцінювання фітосанітарного ризику встановлено високий рівень імовірності проникнення та поширення таких шкідливих організмів на території України та пов’язаних з цим потенційних економічних наслідків.

3. У Переліку регульованих в Україні шкідливих організмів зазначається їхня наукова назва латинською та українською мовами, а в разі відсутності наукової назви регульованого шкідливого організму латинською мовою - англійською та українською мовами.

4. До списку регульованих некарантинних шкідливих організмів Переліку регульованих в Україні шкідливих організмів додатково включається така інформація:

1) ботанічний таксон, назва видів та/або родин рослин, насіння та/або садивного матеріалу, з якими можуть поширюватися регульовані некарантинні шкідливі організми;

2) допустимий поріг наявності (ступінь зараження) регульованих некарантинних шкідливих організмів для відповідних рослин та категорій насіння і садивного матеріалу.

5. Перелік регульованих в Україні шкідливих організмів поновлюється за необхідності відповідно до статусу шкідливих організмів в Україні та внесення змін до списків А1/А2 Європейської і Середземноморської організації захисту рослин.

6. Статус шкідливих організмів в Україні підлягає перегляду компетентним органом у таких випадках:

1) у разі зміни вимог фітосанітарних заходів, заборон чи обмежень щодо регульованих шкідливих організмів;

2) за результатами оцінювання фітосанітарного ризику;

3) у разі внесення змін до класифікації (назви) регульованих шкідливих організмів;

4) у разі внесення змін до списків А1/А2 Європейської і Середземноморської організації захисту рослин.

Якщо за результатами оцінювання фітосанітарного ризику встановлено невідповідність регульованого шкідливого організму критеріям для набуття статусу карантинного шкідливого організму або регульованого некарантинного шкідливого організму, такий шкідливий організм підлягає виключенню з відповідного списку Переліку регульованих в Україні шкідливих організмів.

Якщо за результатами оцінювання фітосанітарного ризику встановлено відповідність шкідливого організму критеріям для набуття статусу карантинного шкідливого організму або регульованого некарантинного шкідливого організму, такий шкідливий організм визнається регульованим шкідливим організмом та підлягає включенню до відповідного списку Переліку регульованих в Україні шкідливих організмів.

7. Перелік регульованих в Україні шкідливих організмів оприлюднюється на офіційному веб-сайті компетентного органу.

1. Шкідливий організм набуває статусу карантинного шкідливого організму, за умови відповідності таким критеріям:

1) його ідентифіковано;

2) він відсутній або обмежено поширений на території України;

3) він здатний до проникнення, акліматизації та поширення на території (частині території) України, на якій раніше був відсутній;

4) його проникнення, акліматизація та поширення матимуть негативні економічні, екологічні або соціальні наслідки на території (частині території) України;

5) фітосанітарні заходи для запобігання проникненню, акліматизації, поширенню або для зменшення ризиків та наслідків поширення шкідливого організму в межах відповідної території є загальновідомими та ефективними.

2. Шкідливі організми набувають статусу карантинних шкідливих організмів за результатами оцінювання фітосанітарного ризику та включаються до Переліку регульованих в Україні шкідливих організмів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої статті 29 цього Закону.

3. Ввезення (пересилання) на митну територію України, переміщення в межах України, утримання або розмноження карантинних шкідливих організмів забороняються, крім випадків, передбачених цим Законом.

4. За наявності обґрунтованої підозри або інформації про присутність на території України карантинного шкідливого організму державний фітосанітарний інспектор невідкладно видає розпорядження про застосування фітосанітарних заходів, спрямованих на усунення ризику поширення такого карантинного шкідливого організму, включаючи проведення лабораторного дослідження шкідливих організмів, рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, до підтвердження його присутності чи відсутності.

У разі підтвердження присутності на території України шкідливого організму, не включеного до списку А1, передбаченого частиною першою статті 29 цього Закону, який відповідає хоча б одному критерію, передбаченому частиною першою цієї статті, компетентний орган невідкладно проводить оцінювання фітосанітарного ризику.

У разі підтвердження відповідності шкідливого організму критерію, передбаченому частиною першою цієї статті, державний фітосанітарний інспектор видає розпорядження про застосування фітосанітарних заходів, спрямованих на усунення ризику поширення такого шкідливого організму, які мають бути аналогічні заходам, що застосовуються до карантинних шкідливих організмів відповідно до цього Закону.

5. Розпорядження про застосування фітосанітарних заходів, спрямованих на усунення ризику поширення карантинного шкідливого організму, шкідливого організму, який відповідає хоча б одному критерію, передбаченому частиною першою цієї статті, є обов’язковим для виконання всіма особами, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади.

1. Шкідливий організм набуває статусу регульованого некарантинного шкідливого організму, за умови його відповідності таким критеріям:

1) його ідентифіковано;

2) його виявлено на території України;

3) він не належить до карантинних шкідливих організмів;

4) він поширюється з насінням та/або садивним матеріалом;

5) його присутність на/в насінні та/або садивному матеріалі спричиняє негативні економічні наслідки при використанні такого насіння та/або садивного матеріалу;

6) існують здійсненні та ефективні заходи для запобігання його присутності на/в насінні та/або садивному матеріалі.

2. Шкідливі організми, які набули статусу регульованих некарантинних шкідливих організмів, включаються до списку регульованих некарантинних шкідливих організмів Переліку регульованих в Україні шкідливих організмів.

3. Ввезення (пересилання) на митну територію України або переміщення в межах України регульованих некарантинних шкідливих організмів та зараженого ними насіння та/або садивного матеріалу, ступінь зараження якого перевищує допустимий поріг наявності регульованих некарантинних шкідливих організмів для відповідних рослин або категорій насіння та/або садивного матеріалу, забороняється, крім випадків:

1) переміщення територією України рослин, призначених для посадки (сівби) виключно між виробничими потужностями (місцями виробництва) відповідного професійного оператора;

2) переміщення територією України рослин, призначених для посадки (сівби), виключно з метою їх подальшого оброблення.

1. Як виняток із положень цього Закону, окремі види шкідливих організмів або рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, призначені для наукових чи освітніх цілей, проведення лабораторних досліджень, випробувань, сортового відбору або селекції (далі - відповідні дії), можуть бути ввезені (переслані) на митну територію України виключно у супроводі дозволу на ввезення (пересилання) на митну територію України окремих видів шкідливих організмів або рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів (далі - дозвіл на ввезення (пересилання).

Відповідні дії можуть здійснюватися фізичними особами, фізичними особами - підприємцями або юридичними особами, зокрема компетентним органом, закладами освіти, науково-дослідними установами, професійними операторами, діяльність яких пов’язана з науковими чи освітніми цілями, проведенням лабораторних досліджень, випробувань, сортового відбору або селекції.

Дозвіл на ввезення (пересилання) вимагається у разі ввезення (пересилання) на митну територію України таких окремих видів шкідливих організмів або рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів:

1) визначених шкідливих організмів;

2) рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, які включені до переліку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 72 цього Закону;

3) рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, які не відповідають спеціальним вимогам, які визначено переліком, передбаченим пунктом 2 частини першої статті 72 цього Закону.

2. Дозвіл на ввезення (пересилання) видається компетентним органом фізичній особі, фізичній особі - підприємцю або юридичній особі, яка здійснює відповідні дії, на підставі заяви про надання дозволу на ввезення (пересилання), вимоги та порядок подання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

До заяви про надання дозволу на ввезення (пересилання) також додаються перелік заходів, спрямованих на локалізацію та ліквідацію визначених шкідливих організмів у разі їх ненавмисного вивільнення та поширення, а також копія документа про внесення плати за отримання такого дозволу.

3. Заява про надання дозволу на ввезення (пересилання) повинна містити таку інформацію:

1) про фізичну особу, фізичну особу - підприємця або юридичну особу, відповідальну за відповідні дії (найменування (для юридичних осіб), власне ім’я та прізвище (для фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців), а також адреса та контактні дані таких осіб);

2) наукова назва визначеного шкідливого організму, посилання на наукові публікації про такий шкідливий організм, назва рослин (у тому числі назва ботанічного таксона), продуктів рослинного походження, інших об’єктів;

3) обсяг визначених шкідливих організмів або рослин, продуктів рослинного походження, інших об’єктів (у тому числі кількість відправлень та обсяг визначених шкідливих організмів або рослин, продуктів рослинного походження, інших об’єктів у кожному відправленні) з відповідним обґрунтуванням;

4) про країну походження та державу - експортера визначеного шкідливого організму або рослин, продуктів рослинного походження, інших об’єктів, включаючи інформацію про відправника та постачальника (найменування, адреса, контактні дані), та відповідне документальне підтвердження (документи, видані компетентним органом іноземної держави, - якщо визначені шкідливі організми або рослини, продукти рослинного походження та інші об’єкти ввозяться з третьої країни);

5) строк проведення відповідних дій з визначеними шкідливими організмами або рослинами, продуктами рослинного походження, іншими об’єктами, а також стислий опис змісту та мети проведення відповідних дій;

6) умови пакування визначених шкідливих організмів або рослин, продуктів рослинного походження, інших об’єктів;

7) про карантинну станцію або ізольований об’єкт для утримання (найменування, адреса, опис);

8) про подальші дії з визначеними шкідливими організмами або окремими видами рослин, продуктами рослинного, сортового відбору чи розмноження (знищення, створення колекції, зберігання);

9) метод знищення або оброблення визначених шкідливих організмів або рослин, продуктів рослинного походження, інших об’єктів після завершення відповідних дій (у разі застосування);

10) іншу інформацію (за потреби).

4. Компетентний орган протягом 10 робочих днів з дня отримання заяви про надання дозволу на ввезення (пересилання) та доданих документів здійснює перевірку інформації, зазначеної в такій заяві. За результатами такої перевірки складається акт перевірки умов для отримання дозволу на ввезення (пересилання), що є підставою для прийняття рішення про видачу або про відмову у видачі дозволу на ввезення (пересилання).

5. Дозвіл на ввезення (пересилання) є разовим та зберігає чинність з дня його видачі до закінчення строку виконання відповідних дій.

У дозволі на ввезення (пересилання) обов’язково зазначаються:

1) власне ім’я та прізвище фізичної особи, фізичної особи - підприємця або найменування юридичної особи, якій надано дозвіл на ввезення (пересилання);

2) наукова назва регульованого шкідливого організму, посилання на наукові публікації про такий шкідливий організм, назва рослин (у тому числі назва ботанічного таксона), продуктів рослинного походження, інших об’єктів;

3) обсяг регульованих шкідливих організмів або рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів;

4) місце проведення діяльності (карантинна станція або ізольований об’єкт для утримання) та умови утримання регульованих шкідливих організмів або рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів;

5) список персоналу карантинної станції або ізольованого об’єкта для утримання, який буде здійснювати діяльність з регульованими шкідливими організмами або рослинами, продуктами рослинного походження та іншими об’єктами;

6) обов’язковість наявності дозволу на ввезення (пересилання) під час ввезення (пересилання) на митну територію України, переміщення територією України, утримання регульованих шкідливих організмів, рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, здійснення відповідних дій;

7) заходи, спрямовані на усунення ризику акліматизації та поширення відповідних шкідливих організмів, з урахуванням їхньої біології, векторів поширення, взаємодії з навколишнім природним середовищем, характеру відповідних дій та інших чинників, що стосуються ризику;

8) строк проведення відповідних дій з визначеними шкідливими організмами або рослинами, продуктами рослинного походження та іншими об’єктами.

6. При оформленні дозволу на ввезення (пересилання) компетентний орган має право обмежити:

1) обсяг визначених шкідливих організмів, рослин, продуктів рослинного походження, інших об’єктів до обсягу, достатнього для здійснення відповідних дій з ними, враховуючи матеріально-технічні засоби місця утримання;

2) строк проведення відповідних дій з визначеними шкідливими організмами або рослинами, продуктами рослинного походження, іншими об’єктами.

7. Рішення про видачу або про відмову у видачі дозволу на ввезення (пересилання) приймається компетентним органом протягом 30 календарних днів з дня надходження документів та відомостей, передбачених цією статтею.

8. Підставою для переоформлення дозволу на ввезення (пересилання) є:

1) зміна інформації про фізичну особу, фізичну особу - підприємця або юридичну особу, відповідальну за відповідні дії;

2) зміна пункту ввезення (пересилання) на митну територію України визначених шкідливих організмів або рослин, продуктів рослинного походження, інших об’єктів.

9. Підставою для відмови у видачі дозволу на ввезення (пересилання) є:

1) невідповідність заявлених відомостей для отримання дозволу на ввезення (пересилання) положенням цієї статті та/або місць або умов утримання вимогам, передбаченим статтею 33 цього Закону, та/або іншим вимогам фітосанітарних заходів, про що зазначено в акті перевірки умов для отримання дозволу на ввезення (пересилання);

2) відсутність місця утримання в Переліку карантинних станцій та ізольованих об’єктів для утримання або тимчасового визначення компетентним органом відповідного ізольованого об’єкта для утримання;

3) відсутність відповідного документального підтвердження (погодження), виданого компетентним органом іноземної держави;

4) відсутність документа про оплату або невідповідність встановленому розміру плати.

Відмова у видачі дозволу на ввезення (пересилання) з підстав, не передбачених цією частиною, забороняється.

10. У разі прийняття компетентним органом рішення про відмову у видачі дозволу на ввезення (пересилання) фізичній особі, фізичній особі - підприємцю або юридичній особі, відповідальній за відповідні дії, надсилається (надається) таке рішення про відмову з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".

11. Компетентний орган здійснює аудит дотримання умов дозволу на ввезення (пересилання) під час проведення діяльності, пов’язаної з науковими чи освітніми цілями, проведенням лабораторних досліджень, випробувань, сортового відбору або селекції, який передбачає перевірку дотримання умов утримання регульованого шкідливого організму, рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів.

12. Компетентний орган має право відкликати дозвіл на ввезення (пересилання) у разі невідповідності вимогам до карантинних станцій або ізольованих об’єктів для утримання, виявленої компетентним органом при проведенні аудиту дотримання умов дозволу на ввезення (пересилання), або невідповідності діяльності умовам, зазначеним у дозволі на ввезення (пересилання). У разі відкликання дозволу на ввезення (пересилання) визначені шкідливі організми, рослини, продукти рослинного походження, інші об’єкти підлягають знищенню під контролем державного фітосанітарного інспектора.

13. Видача, відмова у видачі, переоформлення та відкликання дозволу на ввезення (пересилання) здійснюються з підстав та у строки, встановлені цим Законом та Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

14. Порядок проведення перевірки умов для отримання дозволу на ввезення (пересилання) та аудиту дотримання умов дозволу на ввезення (пересилання), а також форми актів за результатами їх проведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

15. Порядок видачі, відмови у видачі, переоформлення та відкликання дозволу на ввезення (пересилання), його форма затверджуються Кабінетом Міністрів України.

16. Розмір плати за видачу дозволу на ввезення (пересилання) має дорівнювати фактичним витратам на його видачу, порядок розрахунку яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

17. Переоформлення та відкликання дозволу на ввезення (пересилання) здійснюються безоплатно.

1. У разі ввезення (пересилання) на митну територію України регульованих шкідливих організмів, окремих видів рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, призначених для проведення лабораторних досліджень, наукових чи освітніх цілей, випробувань, сортового відбору або селекції, та застосування тимчасових фітосанітарних заходів відповідно до статті 65 цього Закону такі шкідливі організми, рослини, продукти рослинного походження та інші об’єкти повинні утримуватися:

1) на карантинних станціях або в ізольованих об’єктах для утримання, включених до Переліку карантинних станцій та ізольованих об’єктів для утримання;

2) у приміщеннях професійного оператора або іншої особи, які тимчасово визначені компетентним органом як ізольовані об’єкти для утримання, за умови що такі приміщення забезпечують належний рівень ізоляції, що унеможливлює поширення шкідливих організмів, рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів за межі такого приміщення.

2. Для отримання статусу карантинної станції або ізольованого об’єкта для утримання місце утримання повинно відповідати таким вимогам:

1) забезпечення фізичної ізоляції шкідливих організмів, рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів, що унеможливлює їх переміщення або вилучення без погодження компетентного органу;

2) наявність або доступ до систем для стерилізації, знезараження або знищення заражених рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів, відходів і обладнання перед їх вилученням з карантинної станції або ізольованого об’єкта для утримання;

3) наявність визначених і описаних завдань для карантинної станції або ізольованого об’єкта для утримання, осіб, відповідальних за виконання таких завдань, та умов виконання таких завдань;

4) наявність достатньої кількості кваліфікованого персоналу;

5) наявність плану дій на випадок виникнення надзвичайних обставин, спрямованого на запобігання будь-якій ненавмисній присутності та поширенню шкідливих організмів.

3. Місце утримання, що відповідає вимогам частини другої цієї статті, набуває статусу карантинної станції або ізольованого об’єкта для утримання з дати прийняття компетентним органом відповідного рішення.

Відповідні відомості протягом трьох календарних днів вносяться до Переліку карантинних станцій та ізольованих об’єктів для утримання. Компетентний орган забезпечує ведення Переліку карантинних станцій та ізольованих об’єктів для утримання в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.

4. Рішення про надання статусу карантинної станції або ізольованого об’єкта для утримання видається компетентним органом строком на три роки на підставі заяви оператора ринку про надання статусу карантинної станції або ізольованого об’єкта для утримання та за результатами перевірки дотримання вимог частини другої цієї статті.

5. Компетентний орган забезпечує періодичне проведення аудиту карантинних станцій та ізольованих об’єктів для утримання з метою перевірки їх відповідності вимогам частини другої цієї статті з урахуванням МСФЗ № 34.

Періодичність проведення аудиту карантинних станцій та ізольованих об’єктів для утримання визначається залежно від фітосанітарного ризику, пов’язаного з їхньою діяльністю.

За результатами аудиту компетентний орган може зобов’язати оператора ринку виконати коригувальні дії для забезпечення відповідності вимогам частини другої цієї статті та визначити розумний строк для їх виконання.

6. Переміщення рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, заражених регульованими шкідливими організмами, за межі території карантинної станції або ізольованого об’єкта для утримання забороняється, крім випадків, визначених фітосанітарними заходами.

7. Компетентний орган погоджує переміщення рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, заражених регульованими шкідливими організмами, до іншої карантинної станції, якщо переміщення необхідне для наукових цілей або проведення державних випробувань.

8. Порядок надання і позбавлення статусу карантинної станції, ізольованого об’єкта для утримання, вимоги до їхньої діяльності, порядок проведення аудиту карантинних станцій та ізольованих об’єктів для утримання, а також правила вивільнення рослин, продуктів рослинного походження та інших предметів із карантинних станцій або ізольованих об’єктів для утримання, вимоги до маркування, пов’язані з таким вивільненням або переміщенням для наукових цілей, або проведенням державних випробувань, порядок погодження компетентним органом переміщення рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, заражених регульованими шкідливими організмами, до іншої карантинної станції, якщо переміщення необхідне для наукових цілей або проведення державних випробувань, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.

9. Діяльність операторів ринку у межах карантинних станцій або ізольованих об’єктів для утримання здійснюється з урахуванням вимог, визначених цим Законом та МСФЗ № 34. Оператор ринку, що здійснює діяльність у межах карантинних станцій або ізольованих об’єктів для утримання, повинен вести записи щодо:

1) персоналу;

2) відвідувачів;

3) шкідливих організмів, рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів, що переміщуються з/до карантинних станцій або ізольованих об’єктів для утримання;

4) місця походження рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів, що переміщуються з/до карантинних станцій або ізольованих об’єктів для утримання;

5) спостереження щодо присутності шкідливих організмів на таких рослинах, у продуктах рослинного походження та інших об’єктах у межах карантинної станції або ізольованого об’єкта для утримання та поряд з ними. Такі записи зберігаються оператором ринку протягом трьох років.

10. Місце утримання позбавляється статусу карантинної станції або ізольованого об’єкта для утримання за рішенням компетентного органу у разі:

1) завершення строку надання статусу;

2) неусунення у встановлений компетентним органом строк виявленої невідповідності вимогам частини другої цієї статті та/або виявлення факту недотримання або неналежного дотримання таких вимог;

3) подання оператором ринку до компетентного органу заяви про позбавлення статусу карантинної станції або ізольованого об’єкта для утримання.

Місце утримання виключається з Переліку карантинних станцій та ізольованих об’єктів для утримання з дати прийняття компетентним органом відповідного рішення.

1. Компетентний орган забезпечує невідкладне інформування професійних операторів, рослини, продукти рослинного походження або інші об’єкти яких можуть бути заражені регульованим шкідливим організмом, у разі якщо отримає підтвердження будь-якої з таких обставин:

1) присутність на території України регульованого шкідливого організму, про присутність якого раніше не було відомо;

2) присутність регульованого шкідливого організму на території, на якій раніше він був відсутній;

3) присутність на території України регульованого шкідливого організму в партії рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів, ввезених, що плануються до ввезення або переміщуються в межах території України.

2. Невідкладне інформування професійних операторів, передбачене частиною першою цієї статті, здійснюється компетентним органом шляхом розміщення відповідної інформації на своєму офіційному веб-сайті.

3. Компетентний орган зобов’язаний невідкладно інформувати відповідні регіональні організації у сфері захисту рослин та компетентний орган іноземної держави про виявлення регульованих шкідливих організмів, а також про фітосанітарні заходи, застосовані до таких шкідливих організмів.

4. Компетентний орган оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті інформацію про виявлення, присутність, осередки поширення регульованих шкідливих організмів.

1. У разі підозри зараження рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів регульованим шкідливим організмом оператор ринку зобов’язаний:

1) повідомити про це компетентний орган та на його вимогу надати всю необхідну інформацію;

2) негайно вжити запобіжних заходів для запобігання поширенню такого регульованого шкідливого організму.

Вимога щодо надання повідомлення, передбаченого цією частиною, не застосовується:

якщо встановлено карантинну (демарковану) зону та державний фітосанітарний інспектор володіє інформацією про наявність регульованого шкідливого організму на її території, крім повідомлення про виконання або невиконання вимог розпорядження державного фітосанітарного інспектора;

протягом перших восьми років, якщо заходи з локалізації у встановленій карантинній (демаркованій) зоні мають тривати понад вісім років.

Компетентний орган може визначити список регульованих шкідливих організмів, щодо яких не вимагається повідомлення, зазначене у цій частині.

2. Компетентний орган повинен перевірити надану інформацію про підозру зараження регульованим шкідливим організмом рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів та в разі її підтвердження невідкладно видати розпорядження про застосування фітосанітарних заходів, спрямованих на усунення ризику поширення такого регульованого шкідливого організму.

3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин, затверджує інструкції з виявлення, локалізації та ліквідації окремих регульованих шкідливих організмів.

1. У разі виявлення за результатами лабораторного дослідження карантинних шкідливих організмів, включених до Переліку регульованих в Україні шкідливих організмів, державний фітосанітарний інспектор видає розпорядження про застосування фітосанітарних заходів, спрямованих на локалізацію та ліквідацію таких карантинних шкідливих організмів, з урахуванням принципів управління фітосанітарним ризиком, визначених статтею 25 цього Закону, а також необхідних заходів для встановлення джерел та векторів поширення таких карантинних шкідливих організмів.

Перелік фітосанітарних заходів, спрямованих на локалізацію та ліквідацію карантинних шкідливих організмів, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.

2. Фітосанітарні заходи, спрямовані на локалізацію та ліквідацію карантинних шкідливих організмів, є обов’язковими до виконання фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, юридичними особами, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади та їх посадовими особами, а також застосовуються до об’єктів незалежно від форми власності.

3. У разі невиконання фітосанітарних заходів, спрямованих на локалізацію та ліквідацію карантинних шкідливих організмів, винні особи:

1) несуть відповідальність, визначену законом;

2) відшкодовують витрати, пов’язані з локалізацією та ліквідацією відповідних карантинних шкідливих організмів.

4. Рослини, продукти рослинного походження та інші об’єкти, а також засоби перевезення, пакувальні матеріали, сільськогосподарська техніка і обладнання, що використовуються для рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України або вивозяться з карантинних (демаркованих) зон, підлягають інспектуванню, а в разі виявлення регульованих шкідливих організмів - обробленню.

5. У разі вивезення за межі митної території України вантажу, що формується з декількох партій рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів, оброблення може здійснюватися у місці складування, концентрації (нагромадження) такої партії або в транспортному засобі.

6. У разі оброблення рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів у транспортних засобах під час перевезення їхній фітосанітарний стан визначається державним фітосанітарним інспектором на підставі відповідного акта, складеного професійним користувачем, який провів таке оброблення.

7. Контроль за обробленням рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, які не відповідають вимогам фітосанітарних заходів та переміщуються через державний кордон і карантинні (демарковані) зони, здійснює компетентний орган відповідно до Порядку контролю за проведенням оброблення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

8. Після оброблення рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів їхній фітосанітарний стан визначається державним фітосанітарним інспектором на підставі результатів інспектування та/або лабораторного дослідження.

1. У разі виявлення на території (частині території) України карантинних шкідливих організмів, включених до Переліку регульованих в Україні шкідливих організмів, посадова особа компетентного органу невідкладно приймає рішення про застосування фітосанітарних заходів, у тому числі про необхідність встановлення карантинної (демаркованої) зони, відповідно до цього Закону з метою локалізації та ліквідації відповідного карантинного шкідливого організму.

Карантинна (демаркована) зона не встановлюється, якщо за результатами проведених фітосанітарних процедур посадова особа компетентного органу в межах своїх повноважень прийме рішення про те, що відповідний карантинний шкідливий організм може бути ліквідований невідкладно, зважаючи на його біологічні особливості, вид рослини, продукту рослинного походження або іншого об’єкта, а також місця, в якому виявлено карантинний шкідливий організм.

Таке рішення посадова особа компетентного органу приймає після проведення обстеження з метою визначення ризику зараження будь-яких інших рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів.

2. Карантинна (демаркована) зона включає:

1) зону зараження, на території якої розміщені всі рослини, що заражені або містять ознаки зараження відповідним карантинним шкідливим організмом, включаючи рослини, продукти рослинного походження або інші об’єкти, що можуть бути потенційно заражені або здатні поширювати такий карантинний шкідливий організм;

2) буферну зону, що прилягає до зони зараження та оточує її, крім випадків наявності природного або штучного бар’єра, що унеможливлює поширення карантинного шкідливого організму із зараженої зони.

3. Карантинна (демаркована) зона встановлюється:

1) у межах кількох областей - Кабінетом Міністрів України за поданням Головного державного фітосанітарного інспектора України або його заступника;

2) на території (частині території) Автономної Республіки Крим, області, міста Києва або Севастополя, кількох районів, району, населеного пункту чи окремого господарства - відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією за поданням головного державного фітосанітарного інспектора в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі, державного фітосанітарного інспектора.

Рішення про встановлення карантинної (демаркованої) зони приймається протягом однієї доби з моменту надходження відповідного подання, передбаченого цією частиною.

4. Рішення про встановлення, зміну меж карантинної (демаркованої) зони або скасування карантинної (демаркованої) зони підлягає оприлюдненню протягом однієї доби з дати його прийняття в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах органу, що прийняв відповідне рішення, і компетентного органу або в інший спосіб, що забезпечить вільний доступ населення до такої інформації.

Рішення, передбачене цією частиною, набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

5. У рішенні про встановлення карантинної (демаркованої) зони зазначається інформація про:

1) обставини прийняття рішення, включаючи ідентифікацію конкретного карантинного шкідливого організму;

2) межі та площу карантинної (демаркованої) зони;

3) межі та площу буферної зони, зони зараження;

4) час, з якого встановлюється карантинна (демаркована) зона;

5) фітосанітарні заходи, що здійснюються в карантинній (демаркованій) зоні, включаючи фітосанітарні заходи, що здійснюються в буферній зоні;

6) відомості про органи та осіб, що здійснюють фітосанітарні заходи.

Межі буферної зони встановлюються з урахуванням ризику поширення відповідного карантинного шкідливого організму за межі зони зараження природним шляхом або внаслідок діяльності людини в зоні зараження, а також з урахуванням принципів оцінювання фітосанітарного ризику, визначених цим Законом.

Буферна зона не встановлюється, якщо будь-який ризик поширення відповідного карантинного шкідливого організму за межі зони зараження відсутній або є прийнятним у зв’язку з наявністю природних чи штучних бар’єрів.

6. Компетентний орган розміщує на своєму офіційному веб-сайті Перелік встановлених карантинних (демаркованих) зон та підтримує його в актуальному стані.

7. Компетентний орган у межах кожної карантинної (демаркованої) зони здійснює спостереження щодо присутності карантинного шкідливого організму, щодо якого її встановлено, не менше одного разу на рік.

Здійснення спостереження не вимагається у разі встановлення карантинної (демаркованої) зони щодо карантинного шкідливого організму:

1) щодо якого встановлено фітосанітарні заходи, спрямовані на ліквідацію, на період більше восьми років;

2) щодо якого встановлено фітосанітарні заходи, спрямовані на локалізацію, у зв’язку з неможливістю його ліквідації на відповідній території.

8. Компетентний орган приймає рішення про зміну меж карантинної (демаркованої) зони, у тому числі зони зараження та буферної зони за результатами спостереження та з урахуванням:

1) біології карантинного шкідливого організму, векторів його поширення та взаємодії з навколишнім природним середовищем;

2) присутності рослин-господарів;

3) агрокліматичних умов;

4) підтвердження ефективності фітосанітарних заходів, спрямованих на ліквідацію.

9. Карантинна (демаркована) зона скасовується або її межі змінюються органом, що прийняв рішення про її встановлення, за поданням відповідної посадової особи, зазначеної у частині третій цієї статті.

10. Рішення про скасування карантинної (демаркованої) зони має містити інформацію про підстави для його прийняття, дату і час, з якого скасовується карантинна (демаркована) зона. Підставою для прийняття рішення про скасування карантинної (демаркованої) зони є одночасне дотримання таких умов:

1) відсутність карантинного шкідливого організму, підтверджена результатами спостереження;

2) відсутність карантинного шкідливого організму протягом тривалого часу, зважаючи на біологію карантинного шкідливого організму, вектори його поширення та взаємодії з навколишнім природним середовищем.

11. У межах карантинної (демаркованої) зони діє заборона на вивезення (пересилання) з неї рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів, заражених карантинними шкідливими організмами.

12. Рослини, продукти рослинного походження або інші об’єкти, заражені карантинними шкідливими організмами, щодо яких встановлено карантинну (демарковану) зону, можуть бути вивезені з такої зони після їх оброблення та/або технічної переробки.

13. Рослини, продукти рослинного походження або інші об’єкти, заражені карантинними шкідливими організмами, які неможливо обробити і направити на технічну переробку, підлягають знищенню в порядку, встановленому законом.

1. Вільна зона встановлюється на території, на якій підтверджена відсутність відповідного шкідливого організму, та підтримується з метою запобігання його проникненню та поширенню. Вільна зона встановлюється на території (частині території) України та повинна мати чіткі нероздільні межі.

2. Встановлення вільної зони здійснюється компетентним органом з метою підтвердження відсутності відповідного шкідливого організму на підставі проведення фітосанітарних заходів та оцінювання фітосанітарного ризику.

3. За необхідності підтримання вільної зони здійснюється компетентним органом шляхом застосування фітосанітарних заходів, у тому числі спостереження.

4. Порядок встановлення, підтримання та скасування вільної зони розробляється компетентним органом та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.

5. Компетентний орган оприлюднює перелік встановлених вільних зон на своєму офіційному веб-сайті та підтримує його в актуальному стані.

6. Забороняється ввезення (переміщення) у вільну зону без паспорта рослини:

1) рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, заражених шкідливим організмом, щодо якого встановлено вільну зону;

2) рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, здатних поширювати шкідливий організм, щодо якого встановлено вільну зону.

1. Статус місця виробництва (виробничої ділянки), вільного від шкідливого організму, встановлюється та скасовується компетентним органом на вимогу професійного оператора, що здійснює діяльність, пов’язану з рослинами, продуктами рослинного походження та іншими об’єктами, щодо відповідного шкідливого організму.

2. Обстеження місця виробництва (виробничої ділянки) для встановлення та підтримання статусу місця виробництва (виробничої ділянки), вільного від шкідливого організму, здійснюється з урахуванням вимог законодавства про захист рослин.

3. Фітосанітарні заходи, необхідні для підтримання статусу місця виробництва (виробничої ділянки), вільного від шкідливого організму, здійснюються професійним оператором, на вимогу якого встановлено такий статус.

4. Статус місця виробництва (виробничої ділянки), вільного від шкідливого організму, може бути встановлено для будь-якої виробничої одиниці професійного оператора, включаючи земельні ділянки, склади та інші місця виробництва чи зберігання рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів.

5. Одночасно із встановленням статусу місця виробництва (виробничої ділянки), вільного від шкідливого організму, може бути встановлена буферна зона:

1) якщо шкідливий організм, зважаючи на його біологічні особливості, може легко проникнути на місце виробництва (виробничу ділянку), вільне від шкідливого організму;

2) з урахуванням біології карантинного шкідливого організму, векторів його поширення та взаємодії з навколишнім природним середовищем, рівня ризику його занесення або проникнення.

6. Порядок встановлення, підтримання та скасування статусу місця виробництва (виробничої ділянки), вільного від шкідливого організму, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.

7. Компетентний орган веде Перелік місць виробництва (виробничих ділянок), вільних від шкідливих організмів, та оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті.

8. Розмір плати за встановлення та контроль за підтриманням статусу місця виробництва (виробничої ділянки), вільного від шкідливого організму, має дорівнювати фактичним витратам на ці цілі, порядок розрахунку яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

1. Основними принципами щодо поводження із засобами захисту рослин є:

1) екологічна та економічна обґрунтованість здійснення заходів захисту рослин від шкідливих організмів;

2) запобігання поширенню шкідливих організмів та здійснення профілактичних заходів (у тому числі регулярне очищення техніки та обладнання);

3) недопущення пошкодження рослин, погіршення їхнього стану та/або перевищення залишкової кількості засобів захисту рослин у рослинах, продуктах рослинного походження;

4) запобігання заподіянню шкоди природному біорізноманіттю, видам, що охороняються, та природним екосистемам.

2. Поводження із засобами захисту рослин здійснюється відповідно до Правил поводження із засобами захисту рослин, затверджених Кабінетом Міністрів України, що повинні щонайменше включати:

1) вимоги до розміщення на ринку засобів захисту рослин, зберігання, застосування засобів захисту рослин, включаючи розбавлення та змішування засобів захисту рослин перед використанням;

2) вимоги до поводження із залишками засобів захисту рослин і бакових сумішей засобів захисту рослин;

3) вимоги до допустимої відстані від житлових будівель для внесення засобів захисту рослин, у тому числі з повітря.

3. Поводження із забороненими та непридатними засобами захисту рослин, пакуванням засобів захисту рослин здійснюється відповідно до законодавства у сфері управління відходами.

4. Дистриб’ютори та консультанти під час реалізації засобів захисту рослин, призначених для непрофесійних користувачів, зобов’язані вживати всіх необхідних заходів для мінімізації ризиків, пов’язаних з поводженням із засобами захисту рослин.

Такі заходи включають, зокрема, реалізацію засобів захисту рослин:

1) дозволених для використання непрофесійними користувачами (дозволених для роздрібного продажу населенню відповідно до Закону України "Про пестициди і агрохімікати");

2) у готових до використання препаративних формах;

3) у дрібнофасованому вигляді;

4) за обов’язкової наявності етикетки, яка містить інформацію, передбачену статтею 10 Закону України "Про пестициди і агрохімікати".

5. Професійні та непрофесійні користувачі засобів захисту рослин зобов’язані вживати всіх заходів для унеможливлення повторного використання пакування засобів захисту рослин шляхом її розрізання, проколювання та/або інших механічних дій.

6. Приміщення (склади) для зберігання засобів захисту рослин мають відповідати вимогам до таких приміщень (складів), встановленим законодавством.

1. Діяльність, пов’язана з поводженням із засобами захисту рослин, може здійснюватися виключно особами, які досягли 18-річного віку, пройшли навчання щодо безпечного поводження із засобами захисту рослин (далі - навчання), крім випадку, передбаченого цим Законом, і мають свідоцтво про проходження навчання щодо безпечного поводження із засобами захисту рослин (далі - свідоцтво про проходження навчання).

Форма свідоцтва про проходження навчання, порядок його видачі, заміни, видачі дубліката та відкликання затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.

2. Метою навчання є забезпечення осіб, зазначених у частині першій цієї статті, достатніми знаннями щодо безпечного поводження із засобами захисту рослин з урахуванням їхніх професійних обов’язків.

3. Навчання складається з основного курсу та курсу оновлення знань. За результатами навчання складається іспит. У разі успішного складення іспиту особі видається свідоцтво про проходження навчання.

4. Навчальні програми основного курсу та курсу оновлення знань розробляються з урахуванням класу небезпечності засобів захисту рослин та передбачають проведення навчання:

1) професійних користувачів, діяльність яких пов’язана з використанням засобів захисту рослин I класу небезпечності;

2) професійних користувачів, діяльність яких пов’язана з використанням засобів захисту рослин IV, III і II класів небезпечності;

3) дистриб’юторів;

4) консультантів.

5. Навчальні програми основного курсу та курсу оновлення знань, порядок проведення навчання щодо безпечного поводження із засобами захисту рослин та складення іспиту розробляються компетентним органом та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.

6. Особи, які мають вищу освіту за спеціальністю "Агрономія" або "Захист і карантин рослин", мають право протягом перших п’яти років після здобуття такої освіти скласти іспит, передбачений цією статтею, без проходження навчання за програмою основного курсу та курсу оновлення знань.

7. Навчання проводять компетентний орган та суб’єкти господарювання, уповноважені на проведення навчання відповідно до цього Закону. Навчання, що проводиться компетентним органом, здійснюється на платній основі. Розмір плати за навчання, що проводиться компетентним органом, встановлюється Кабінетом Міністрів України та має дорівнювати фактичним витратам на його проведення.

8. Суб’єкти господарювання, уповноважені на проведення навчання, надають компетентному органу відомості про осіб, які успішно склали іспит, протягом п’яти робочих днів з дня проведення іспиту.

9. Компетентний орган включає відомості про осіб, які успішно склали іспит, до Державного реєстру осіб, яким надано право здійснювати діяльність у сфері захисту рослин щодо поводження із засобами захисту рослин, та видає таким особам свідоцтво про проходження навчання.

10. Строк дії свідоцтва про проходження навчання за програмою основного курсу становить п’ять років з дня складення іспиту. Строк дії свідоцтва про проходження навчання за програмою курсу оновлення знань становить три роки з дня складення іспиту.

11. Якщо особа не пройшла навчання за програмою курсу оновлення знань протягом трьох або більше років з дати закінчення строку дії її свідоцтва про проходження навчання, для отримання нового свідоцтва про проходження навчання вона зобов’язана пройти навчання за програмою основного курсу та скласти іспит.

12. Здійснення діяльності професійного користувача, дистриб’ютора або консультанта особами, які не мають свідоцтва про проходження навчання, забороняється. Передача свідоцтва про проходження навчання іншій особі, а також його використання іншою особою, ніж особа, якій видано свідоцтво, забороняються.

13. У разі викрадення, втрати, пошкодження чи знищення чинного свідоцтва про проходження навчання компетентний орган здійснює видачу його дубліката на підставі відомостей Державного реєстру осіб, яким надано право здійснювати діяльність у сфері захисту рослин щодо поводження із засобами захисту рослин, за заявою відповідної особи.

14. У разі зміни власного імені або прізвища чи інших даних про особу, зазначених у свідоцтві про проходження навчання, компетентний орган за заявою відповідної особи та документів, що підтверджують зміну зазначених відомостей:

1) оновлює відповідну інформацію в Державному реєстрі осіб, яким надано право здійснювати діяльність у сфері захисту рослин щодо поводження із засобами захисту рослин;

2) здійснює заміну свідоцтва про проходження навчання. У свідоцтві про проходження навчання, виданому на заміну, зазначаються ті самі номер та строк дії, що і в заміненому свідоцтві. Замінене свідоцтво підлягає здачі до компетентного органу під час видачі свідоцтва на заміну.

15. Заміна свідоцтва про проходження навчання та видача його дубліката здійснюються компетентним органом відповідно до частини першої цієї статті.

16. Компетентний орган приймає рішення про відкликання свідоцтва про проходження навчання у разі:

1) звернення особи, якій видано свідоцтво про проходження навчання;

2) встановлення компетентним органом факту порушення законодавства про захист рослин, яке призвело до тяжких наслідків для життя і здоров’я людини, для тварин, рослин та навколишнього природного середовища;

3) встановлення компетентним органом факту передачі іншій особі та/або використання свідоцтва про проходження навчання іншою особою;

4) встановлення факту недієздатності, обмеженої дієздатності, зникнення безвісти або смерті фізичної особи, якій видано свідоцтво про проходження навчання;

5) в інших випадках, встановлених законом.

У разі надання особою завідомо неправдивих відомостей, що стали підставою для прийняття рішення про видачу свідоцтва про проходження навчання, компетентний орган приймає рішення про визнання такого свідоцтва недійсним відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру".

17. Рішення про відкликання або визнання недійсним свідоцтва про проходження навчання приймається компетентним органом протягом п’яти робочих днів з дня, коли йому стало відомо про настання обставин, визначених частиною шістнадцятою цієї статті.

18. Відомості про відкликання або визнання недійсним свідоцтва про проходження навчання вносяться до Державного реєстру осіб, яким надано право здійснювати діяльність у сфері захисту рослин щодо поводження із засобами захисту рослин, протягом наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення, передбаченого частиною сімнадцятою цієї статті.

1. Розміщення на ринку засобів захисту рослин до їх державної реєстрації відповідно до закону забороняється.

2. Розміщення на ринку засобів захисту рослин здійснюється з додержанням вимог цього Закону та відповідно до Правил поводження із засобами захисту рослин.

3. Засоби захисту рослин розміщуються на ринку дистриб’юторами, включеними до Державного реєстру осіб, яким надано право здійснювати діяльність у сфері захисту рослин щодо поводження із засобами захисту рослин, та пропонуються до реалізації виключно професійним користувачам та/або іншим дистриб’юторам, які мають чинне свідоцтво про проходження навчання та включені до Державного реєстру осіб, яким надано право здійснювати діяльність у сфері захисту рослин щодо поводження із засобами захисту рослин.

4. Реалізація засобів захисту рослин непрофесійним користувачам дозволяється з дотриманням таких умов:

1) засоби захисту рослин дозволені для використання непрофесійними користувачами (дозволені для роздрібного продажу населенню відповідно до Закону України "Про пестициди і агрохімікати");

2) засоби захисту рослин розміщуються на ринку у дрібнофасованому вигляді та в готових до застосування препаративних формах;

3) обов’язкова наявність етикетки, яка містить інформацію, передбачену статтею 10 Закону України "Про пестициди і агрохімікати".

5. У разі реалізації засобів захисту рослин професійним та/або непрофесійним користувачам консультант повинен надати інформацію щодо застосування засобів захисту рослин, ризиків для життя чи здоров’я людини, для тварин, рослин та навколишнього природного середовища, а також щодо техніки безпеки та запобігання ризикам при поводженні із засобами захисту рослин.

6. З метою належного виконання вимог частини п’ятої цієї статті дистриб’ютори зобов’язані мати у своєму штаті принаймні одного консультанта, який має свідоцтво про проходження навчання.

7. Засоби захисту рослин розміщуються на ринку та реалізуються виключно в оригінальній упаковці виробника, яка не повинна мати зовнішніх пошкоджень, та за умови наявності на кожній товарній одиниці засобу захисту рослин етикетки, яка містить інформацію, передбачену статтею 10 Закону України "Про пестициди і агрохімікати".

Перепакування (розфасування) засобів захисту рослин може здійснюватися після їх розміщення на ринку відповідно до вимог законодавства та за письмовою згодою виробника або дистриб’ютора.

1. Для забезпечення простежуваності засобів захисту рослин дистриб’ютори зобов’язані вести облік та зберігати протягом п’яти років звітність та документи щодо засобів захисту рослин, які вони зберігають та розміщують на ринку (у тому числі імпортують, експортують), у паперовій та/або електронній формі.

Документи стосовно обліку та звітності щодо засобів захисту рослин включають, зокрема, таку інформацію:

1) назва засобу захисту рослин та назви діючих речовин, які він містить;

2) дата надходження і дата реалізації засобу захисту рослин;

3) документ, за яким надійшов та/або реалізований засіб захисту рослин;

4) обсяг наявного засобу захисту рослин (у відповідних одиницях вимірювання);

5) обсяг (залишок) засобу захисту рослин після реалізації (у відповідних одиницях вимірювання);

6) серія та номер свідоцтва про проходження навчання професійного користувача або дистриб’ютора, включеного до Державного реєстру осіб, яким надано право здійснювати діяльність у сфері захисту рослин щодо поводження із засобами захисту рослин, якому реалізовано засіб захисту рослин.

2. Для забезпечення простежуваності засобів захисту рослин професійні користувачі зобов’язані вести облік та зберігати протягом трьох років звітність і документи щодо засобів захисту рослин, які вони зберігають та/або застосовують, у паперовій та/або електронній формі. Документи стосовно обліку та звітності щодо засобів захисту рослин включають, зокрема, таку інформацію:

1) назва засобу захисту рослин та назви діючих речовин, які він містить;

2) документ, за яким надійшов засіб захисту рослин;

3) період застосування і норма витрати засобу захисту рослин;

4) обсяг використаного засобу захисту рослин (у мілілітрах, літрах, грамах, кілограмах, тоннах);

5) площа і назва культури, щодо якої застосовано засіб захисту рослин;

6) серія та номер свідоцтва дистриб’ютора, включеного до Державного реєстру осіб, яким надано право здійснювати діяльність у сфері захисту рослин щодо поводження із засобами захисту рослин, у якого придбано засіб захисту рослин.

3. Дистриб’ютори та професійні користувачі зобов’язані подавати звітність щодо засобів захисту рослин до компетентного органу в обсязі та у строки, передбачені Порядком зберігання інформації, обліку та звітності щодо засобів захисту рослин, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.

1. Професійні користувачі зобов’язані повідомляти про заплановане застосування засобів захисту рослин шляхом подання завчасного сповіщення про застосування засобів захисту рослин (далі - завчасне сповіщення) відповідно до цього Закону.

2. Завчасне сповіщення подається до електронної системи завчасного сповіщення про застосування засобів захисту рослин у випадках, якщо застосування засобів захисту рослин здійснюватиметься на відкритій території або в межах населеного пункту чи в безпосередній близькості від нього (менше 200 метрів). Професійні користувачі мають право не подавати завчасне сповіщення у разі, якщо застосування засобів захисту рослин здійснюватиметься в закритих приміщеннях, до яких закритий доступ для сторонніх осіб і тварин.

У разі якщо передбачається внесення засобів захисту рослин з повітря, крім внесення засобів захисту рослин за допомогою безпілотного повітряного судна, до завчасного сповіщення додається копія дозволу на внесення засобів захисту рослин з повітря, передбаченого цим Законом.

Завчасне сповіщення подається не менше ніж за 48 годин до початку застосування засобів захисту рослин та повинно охоплювати територію на відстані 8 кілометрів від зовнішнього периметра площі застосування засобів захисту рослин (далі - відповідна територія). У разі якщо за результатами спостереження відповідної території, здійсненого державним фітосанітарним інспектором, або під час систематичних перевірок професійним оператором виробничих потужностей (місць виробництва), що перебувають у його власності або користуванні, встановлено, що існує ризик масового розвитку та поширення шкідливих організмів, строк подання завчасного сповіщення може бути скорочено, але воно має бути подано не менше ніж за 12 годин до початку застосування засобів захисту рослин.

3. Завчасне сповіщення має містити, зокрема, таку інформацію:

1) дата та час початку робіт із застосуванням засобів захисту рослин;

2) відповідна територія запланованого застосування засобів захисту рослин;

3) рослини, продукти рослинного походження або інші об’єкти, щодо яких буде застосовано засоби захисту рослин;

4) назва засобів захисту рослин, запланованих до застосування, та назви всіх діючих речовин, які містить засіб захисту рослин;

5) спосіб (метод) застосування засобів захисту рослин;

6) дата та час, з якого скасовуються заборона та/або обмеження, пов’язані із застосуванням засобів захисту рослин;

7) про професійного користувача, який застосовуватиме засоби захисту рослин, із зазначенням власного імені та прізвища, реквізитів свідоцтва про проходження навчання, контактних даних.

4. Завчасне сповіщення доводиться до відома:

1) населення, що проживає в межах відповідної території;

2) працівників підприємств, установ, організацій, розміщених у межах відповідної території;

3) власників пасік, розміщених у межах відповідної території;

4) користувачів будь-яких об’єктів, включаючи землекористувачів, розміщених у межах відповідної території.

Доведення завчасного сповіщення здійснюється: професійними користувачами - шляхом подання електронними засобами комунікації з використанням електронної системи завчасного сповіщення про застосування засобів захисту рослин; органами місцевого самоврядування - шляхом оприлюднення на своїх веб-сайтах та/або у друкованих чи аудіовізуальних медіа місцевого рівня.

5. Особи, до відома яких доведено завчасне сповіщення, повинні вжити всіх належних заходів для забезпечення захисту життя та здоров’я людей і тварин від негативного впливу засобів захисту рослин.

1. Електронна система завчасного сповіщення про застосування засобів захисту рослин (далі - електронна система завчасного сповіщення) призначена для своєчасного інформування осіб про заплановане застосування засобів захисту рослин на відповідній території шляхом забезпечення цілодобового безоплатного доступу до відповідної інформації публічним користувачам через мережу Інтернет, а авторизованим користувачам - через особистий електронний кабінет.

2. Електронна реєстрація професійних користувачів, власників пасік, органів місцевого самоврядування в електронній системі завчасного сповіщення як авторизованих користувачів є обов’язковою та здійснюється безоплатно. Авторизовані користувачі електронної системи завчасного сповіщення отримують доступ до особистого електронного кабінету.

3. Створення та функціонування електронної системи завчасного сповіщення забезпечує компетентний орган, передбачивши сумісність і електронну інформаційну взаємодію з іншими інформаційно-комунікаційними системами та мережами, що становлять інформаційний ресурс держави, з використанням програмних засобів відповідних інтегрованих інформаційних систем, прикладних програмних інтерфейсів інших інформаційно-комунікаційних систем та із застосуванням комплексних систем захисту інформації з підтвердженою відповідністю згідно із законодавством у сфері захисту інформації.

4. Інформація, внесена до електронної системи завчасного сповіщення, підлягає захисту відповідно до закону.

5. Електронна система завчасного сповіщення є об’єктом права державної власності.

6. Адміністратором електронної системи завчасного сповіщення є компетентний орган або уповноважена ним організація (установа), що належить до сфери його управління, яка здійснює заходи з адміністрування і програмного супроводження електронної системи завчасного сповіщення, відповідає за збереженість її даних, захищає їх від несанкціонованого доступу та знищення.

7. Порядок функціонування електронної системи завчасного сповіщення затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.

1. Застосування засобів захисту рослин в Україні дозволяється лише після їх державної реєстрації, крім випадків, визначених Законом України "Про пестициди і агрохімікати".

2. Застосування, зберігання, транспортування та реалізація залишків засобів захисту рослин після завершення строку державної реєстрації засобу захисту рослин можуть здійснюватися протягом двох років, за умови незакінчення строку (ненастання терміну) придатності засобу захисту рослин, визначеного виробником.

3. Застосування засобів захисту рослин здійснюється:

1) професійним користувачем, який має чинне свідоцтво про проходження навчання;

2) непрофесійним користувачем - у разі застосування засобів захисту рослин, дозволених для використання непрофесійними користувачами.

4. Застосування засобів захисту рослин має здійснюватися відповідно до Правил поводження із засобами захисту рослин та відповідати загальним принципам інтегрованої системи захисту рослин і вимогам належної практики захисту рослин.

Вимоги належної практики захисту рослин затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.

5. До особливих зон застосування засобів захисту рослин належать:

1) території природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, а також території, що використовуються населенням (зокрема, але не виключно, громадські парки, сквери і сади, спортивні, розважальні і дитячі майданчики, території шкіл, закладів дошкільної освіти і закладів охорони здоров’я, будинків для людей похилого віку, а також прилеглі до них території);

2) відповідні зони санітарної охорони та інші водоохоронні зони, передбачені Водним кодексом України, Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" або іншими законами України;

3) територія, що зазнала радіоактивного забруднення, встановлена відповідно до Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також зона надзвичайної екологічної ситуації.

6. Застосування засобів захисту рослин в особливих зонах здійснюється відповідно до законодавства.

1. Внесення засобів захисту рослин з повітря забороняється, крім випадків:

1) внесення засобів захисту рослин за допомогою безпілотного повітряного судна;

2) внесення засобів захисту рослин за допомогою пілотованого повітряного судна у випадках, визначених частиною другою цієї статті, за умови отримання дозволу на внесення засобів захисту рослин з повітря.

2. Внесення засобів захисту рослин з повітря дозволяється в особливих випадках з обов’язковим дотриманням таких умов:

1) відсутні будь-які альтернативи або існують явні переваги щодо зменшення шкідливого впливу на життя та здоров’я людини та навколишнє природне середовище порівняно з наземним способом застосування засобу захисту рослин;