- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Закон України
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про хміль та хмелепродукти
Цей Закон регулює правові та організаційні відносини у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів, пов’язані з веденням хмелярства, здійсненням переробки хмелю, виробництва та реалізації хмелепродуктів, а також встановлює особливості сертифікації хмелю та хмелепродуктів, їх імпорту та особливості контролю якості хмелю та хмелепродуктів, розміщених на ринку.
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
1) атестат еквівалентності - виданий іноземним органом сертифікації документ у паперовій або електронній формі, що підтверджує відповідність хмелю (хмелепродуктів) стандартам якості, еквівалентним стандартам, визначеним законодавством у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів;
2) видозмінений хмелепродукт - продукт переробки хмелю, який не містить альфа-кислот у незмінному стані;
3) виробник хмелепродуктів - суб’єкт господарювання (юридична особа або фізична особа - підприємець), що провадить діяльність з переробки хмелю та виробництва хмелепродуктів;
4) виробник хмелю - суб’єкт господарювання (юридична особа або фізична особа - підприємець), що провадить діяльність з вирощування, підготовки, зберігання або реалізації хмелю. Виробник хмелю може бути виробником хмелепродуктів;
5) гранула хмелю - дрібна щільна грудочка кулястої циліндричної чи прямокутної форми, вироблена з подрібнених шишок хмелю;
6) екстракт хмелю - хмелепродукт, одержаний шляхом виділення концентрату із шишок або гранул хмелю;
7) закритий операційний цикл - процес підготовки або переробки хмелю (хмелепродуктів), що здійснюється під спостереженням працівників сертифікаційного центру у спосіб, що унеможливлює додавання або вилучення додаткового обсягу хмелю (хмелепродукту) під час такого циклу. Закритий операційний цикл починається з відкриття опечатаної упаковки непідготовленого або підготовленого хмелю, який необхідно підготувати або переробити, або хмелепродукту, який підлягає переробці, та закінчується опечатуванням упаковки, в якій міститься підготовлений хміль або хмелепродукт;
8) змішаний хмелепродукт - суміш двох або більше хмелепродуктів із різних партій;
9) ізомеризований хмелепродукт - видозмінений хмелепродукт, у якому альфа-кислоти майже повністю ізомеризовані;
10) іноземний орган сертифікації у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів - підприємство, установа, організація чи їхній відокремлений підрозділ, що має право видавати сертифікати на хміль (хмелепродукти) або атестати еквівалентності відповідно до вимог законодавства іноземної держави, які внесені до Переліку іноземних органів сертифікації;
11) компетентний орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин;
12) концентрований порошок хмелю - хмелепродукт, отриманий шляхом дії розчинника на порошок хмелю;
13) маркування хмелю (хмелепродукту) - слова, опис, знак для товарів і послуг (торговельна марка), графічне зображення або символ, що розміщуються на упаковці, етикетці (стікері), а за відсутності упаковки - у документі чи повідомленні, що супроводжує хміль (хмелепродукт), та дає змогу ідентифікувати його;
14) невидозмінений хмелепродукт - продукт переробки хмелю, в якому альфа-кислоти та інші компоненти хмелю перебувають у незміненій формі (незміненому стані);
15) непідготовлений хміль - свіжозібраний хміль, попередньо висушений і запакований;
16) партія хмелю (хмелепродукту) - кількість упаковок хмелю (хмелепродуктів) з однаковими характеристиками, одночасно поданих для сертифікації одним виробником хмелю (хмелепродуктів);
17) перелік районів вирощування хмелю - перелік адміністративно-територіальних одиниць, у межах яких може вирощуватися хміль, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, для цілей сертифікації хмелю (хмелепродуктів);
18) переробка хмелю - виробництво хмелепродуктів із шишок хмелю для подальшого використання;
19) підготовка хмелю - сукупність процесів, що включають вентиляцію шишок хмелю перед сушінням, сушіння, відлежування (кондиціювання за вологістю), пресування та пакування шишок хмелю без їх руйнування;
20) підготовлений хміль - хміль, що пройшов етап підготовки;
21) порошок хмелю - невидозмінений хмелепродукт у вигляді подрібнених та розмелених шишок хмелю;
22) Реєстр сертифікаційних центрів, що здійснюють видачу сертифікатів на хміль (хмелепродукти) (далі - Реєстр сертифікаційних центрів), - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, накопичення, захисту, обліку, відображення, оброблення та надання інформації про юридичних осіб, які мають відповідну акредитацію та уповноважені здійснювати видачу сертифікатів на хміль (хмелепродукти);
23) свіжозібраний хміль - шишки хмелю, відокремлені від стебла та листя рослини хмелю;
24) сертифікат на хміль (хмелепродукти) - виданий сертифікаційним центром документ у паперовій або електронній формі, що підтверджує відповідність хмелю (хмелепродуктів) вимогам законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів;
25) сертифікаційний центр - підприємство, установа, організація чи їхній відокремлений підрозділ, уповноважені компетентним органом на проведення сертифікації хмелю (хмелепродуктів) та внесені до Реєстру сертифікаційних центрів;
26) сертифікація хмелю (хмелепродуктів) - процедура підтвердження відповідності хмелю (хмелепродуктів) вимогам законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів, що здійснюється сертифікаційним центром;
27) хмелепродукт - продукт, отриманий у результаті переробки хмелю, що включає невидозмінені хмелепродукти, видозмінені хмелепродукти та ізомеризовані хмелепродукти;
28) хміль - висушені суцвіття, відомі як шишки жіночої рослини хмелю (Humulus lupulus);
29) хміль без насіння - хміль із вмістом насіння, що не перевищує 2 відсотки його ваги;
30) хміль із насінням - хміль із вмістом насіння, що перевищує 2 відсотки його ваги.
Стаття 2. Сфера дії Закону
1. Дія цього Закону поширюється на суб’єктів господарювання, які провадять діяльність з вирощування, обробки, переробки, сертифікації, зберігання, реалізації, експорту та імпорту хмелю (хмелепродуктів) з урахуванням положень частини другої цієї статті.
2. Положення цього Закону застосовуються до товарів, віднесених до товарних позицій 1210 10 00, 1210 20 та 1302 13 00 згідно з
УКТЗЕД. При цьому положення розділу IV цього Закону (крім статті 16) не поширюються на:
1) хміль, зібраний на земельній ділянці, що перебуває у власності чи користуванні суб’єкта господарювання - виробника пива, що використовується таким виробником пива у природному або переробленому стані.
Положення цього пункту не застосовуються, якщо хміль, зібраний на земельній ділянці, розташованій за межами митної території України;
2) хмелепродукти, вироблені за контрактом на замовлення суб’єкта господарювання - виробника пива, за умови що вони використовуються безпосередньо таким виробником пива;
3) хміль та хмелепродукти, розфасовані для продажу фізичним особам для власного використання із зазначенням сорту хмелю (виду хмелепродукту) та ваги упаковки. При цьому вага упаковки не може перевищувати:
5 кілограмів - для шишок хмелю, гранул або порошку хмелю;
1 кілограм - для екстракту хмелю та ізомеризованих хмелепродуктів;
4) ізомеризовані хмелепродукти.
Стаття 3. Законодавство у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів
1. Законодавство у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів складається з
Конституції України, цього Закону, законів України
"Про насіння і садивний матеріал",
"Про охорону прав на сорти рослин",
"Про захист рослин",
"Про карантин рослин",
"Про державну підтримку сільського господарства України",
"Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності",
"Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, ветеринарну медицину та благополуччя тварин",
"Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів",
"Про технічні регламенти та оцінку відповідності",
"Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів",
"Про захист прав споживачів",
"Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них, а також міжнародних договорів України у цій сфері, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.
2. Відносини, пов’язані з прийняттям, набранням чинності, оскарженням в адміністративному порядку, виконанням, припиненням дії адміністративних актів у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів, регулюються
Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Стаття 4. Основні принципи та напрями державної політики у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів
1. Основними принципами державної політики у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів є:
1) законність - відповідність
Конституції та законам України, міжнародним зобов’язанням України;
2) паритетність та рівність - забезпечення рівних можливостей суб’єктів господарювання;
3) відкритість - забезпечення вільного доступу до інформації у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів;
4) координація діяльності - взаємозв’язок та взаємоузгодженість довгострокових стратегій, планів і програм у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів;
5) об’єктивність - розроблення документів, що визначають державну політику у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів, на основі показників, яких можливо досягти та які можливо оцінити;
6) взаємоузгодженість економічних інтересів суб’єктів господарювання, суспільства і держави;
7) додержання вимог екологічної безпеки;
8) необмеження здійснення підприємницької діяльності у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів відповідно до законодавства.
2. Державна політика у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів здійснюється за такими напрямами:
1) розвиток конкуренції, підвищення конкурентоспроможності українських виробників хмелю та хмелепродуктів на внутрішньому і зовнішньому ринках;
2) сприяння розвитку виробництва хмелю та хмелепродуктів;
3) збільшення обсягу експорту хмелю та хмелепродуктів;
4) сприяння розвитку внутрішнього ринку хмелю та хмелепродуктів, задоволенню потреб споживачів;
5) створення єдиної системи сертифікації хмелю та хмелепродуктів;
6) наукове забезпечення виробництва хмелю та хмелепродуктів.
Стаття 5. Державне регулювання у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів
1. Державне регулювання у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів здійснюється шляхом:
1) нормативно-правового регулювання;
2) державного нагляду (контролю) у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів;
3) уповноваження сертифікаційних центрів;
4) ведення Реєстру сертифікаційних центрів;
5) ведення Переліку іноземних органів сертифікації у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів;
6) встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів.
Розділ II. ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ, ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ У СФЕРІ ХМЕЛЯРСТВА ТА ВИРОБНИЦТВА ХМЕЛЕПРОДУКТІВ
Стаття 6. Державне управління у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів
1. Державне управління у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин (далі - компетентний орган).
Стаття 7. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів
1. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів належить:
1) визначення пріоритетних напрямів розвитку у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів;
2) спрямування та координація діяльності відповідних центральних органів виконавчої влади;
3) прийняття нормативно-правових актів у межах повноважень;
4) організація міжнародного співробітництва у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів;
5) здійснення інших повноважень, визначених цим Законом.
Стаття 8. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів
1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів належить:
1) формування та реалізація державної політики у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів;
2) розроблення та організація виконання державних цільових програм;
3) розроблення та прийняття нормативно-правових актів;
4) участь у міжнародному співробітництві та виконання зобов’язань, взятих за міжнародними договорами України у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів;
5) узагальнення практики застосування законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення та внесення їх у встановленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України;
6) затвердження та щорічне оновлення переліку районів вирощування хмелю;
7) розроблення і затвердження методики визначення та аналізу ризиків сертифікаційних центрів;
8) затвердження порядку ведення Реєстру сертифікаційних центрів;
9) ведення Реєстру сертифікаційних центрів;
10) ведення Переліку іноземних органів сертифікації у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів;
11) затвердження порядку ведення Переліку іноземних органів сертифікації у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів;
12) затвердження форми заяви та порядку уповноваження (відкликання уповноваження) сертифікаційного центру;
13) затвердження вимог до якості хмелю (хмелепродуктів);
14) затвердження порядку перевірки відповідності хмелю (хмелепродуктів) вимогам до якості;
15) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом.
2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, щороку, не пізніше 30 червня, публікує на своєму офіційному веб-сайті:
1) затверджений перелік районів вирощування хмелю;
2) перелік сертифікаційних центрів із зазначенням їхніх ідентифікаційних номерів (кодів);
3) зміни щодо назви або адреси компетентного органу, сертифікаційного центру, що відбулися протягом попереднього року (за наявності).
Стаття 9. Повноваження компетентного органу
1. До повноважень компетентного органу належить:
1) здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів;
2) розгляд справ про порушення вимог законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів;
3) уповноваження сертифікаційних центрів;
4) проведення перевірок партій сертифікованого хмелю (хмелепродуктів);
5) затвердження переліку технічних засобів, що використовуються для спостереження за процесом переробки хмелю (хмелепродуктів) у частині дотримання законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів;
6) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом.
Стаття 10. Права та обов’язки сертифікаційних центрів
1. Сертифікаційні центри мають право:
1) здійснювати сертифікацію хмелю (хмелепродуктів);
2) здійснювати заходи із спостереження за процесом переробки хмелю (хмелепродуктів) для цілей сертифікації безпосередньо або за допомогою технічних засобів, схвалених компетентним органом;
3) проводити відбір зразків хмелю (хмелепродуктів) під час здійснення процедури сертифікації для встановлення відповідності вимогам до якості хмелю (хмелепродуктів);
4) отримувати доступ до територій (об’єктів) виробників хмелю, виробників хмелепродуктів для здійснення процедури сертифікації безпосередньо на території такого виробника за його замовленням;
5) призначати уповноважених працівників для виконання функцій, визначених законодавством у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів;
6) інші права, визначені законодавством у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів.
2. Сертифікаційні центри зобов’язані:
1) проводити сертифікацію хмелю (хмелепродуктів) відповідно до законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів на підставі договору;
2) допускати представників компетентного органу до своїх приміщень для проведення перевірки у порядку, встановленому законом;
3) надавати представникам компетентного органу документи, необхідні для проведення перевірки, у порядку, встановленому законом;
4) дотримуватися інших вимог законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів.
Стаття 11. Права та обов’язки об’єднань виробників хмелю
1. Виробники хмелю мають право утворювати об’єднання, які повинні відповідати таким вимогам:
1) до складу об’єднання входить не менше семи юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми або фізичних осіб - підприємців;
2) об’єднання зареєстровано як неприбуткова організація;
3) загальна площа земельних ділянок, на яких виробники хмелю - члени об’єднання вирощують хміль, становить не менше 60 гектарів, крім випадку, передбаченого абзацом шостим цієї частини;
4) у діяльності об’єднання не допускається будь-яка дискримінація виробників хмелю.
У разі якщо всі виробники хмелю, які планують утворити об’єднання, вирощують хміль в одному районі вирощування хмелю, площа якого становить менше 100 гектарів, вимога щодо загальної площі, визначена пунктом 3 цієї частини, зменшується до 30 гектарів.
2. Об’єднання виробників хмелю, що відповідає вимогам частини першої цієї статті, має право:
1) розробляти та вносити на розгляд центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, рекомендації щодо вимог до якості хмелю та хмелепродуктів;
2) реалізувати інші права, встановлені законодавством.
3. Об’єднання виробників хмелю зобов’язані дотримуватися вимог законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів.
Розділ III. УПОВНОВАЖЕННЯ СЕРТИФІКАЦІЙНИХ ЦЕНТРІВ, ПОРЯДОК ВЕДЕННЯ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ РЕЄСТРУ СЕРТИФІКАЦІЙНИХ ЦЕНТРІВ
Стаття 12. Сертифікаційні центри та їх уповноваження
1. Для виконання визначених цим Законом функцій із сертифікації хмелю (хмелепродуктів) сертифікаційний центр повинен відповідати таким вимогам:
1) є юридичною особою, зареєстрованою згідно із законодавством України;
2) має акредитацію відповідно до стандарту ДСТУ ISO/IEC 17025 або іншого стандарту, яким його замінено, відповідно до вимог
Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності";
3) має матеріально-технічну базу, необхідну для виконання функцій із сертифікації хмелю (хмелепродуктів), яка відповідає вимогам, встановленим законодавством;
4) може підтвердити відповідний рівень компетентності персоналу, що здійснюватиме сертифікацію хмелю (хмелепродуктів) (досвід роботи та спеціальні знання).
Діяльність сертифікаційного центру на території потужностей (об’єктів) виробника хмелю або виробника хмелепродуктів не забороняється.
2. Вимоги до матеріально-технічної бази та рівня компетентності персоналу сертифікаційних центрів, необхідних для виконання функцій із сертифікації хмелю (хмелепродуктів), визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику.
3. Підприємство, установа, організація, що претендує на уповноваження, подає до компетентного органу заяву про уповноваження, до якої додається:
1) копія атестата про акредитацію;
2) копія статуту юридичної особи;
3) список працівників та документи, що підтверджують рівень їхньої компетентності у сфері сертифікації хмелю (хмелепродуктів);
4) інформація про наявність матеріально-технічної бази, необхідної для виконання функцій із сертифікації хмелю (хмелепродуктів).
4. Підставою для відмови в уповноваженні сертифікаційного центру є:
1) невідповідність сертифікаційного центру вимогам, встановленим законодавством у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів;
2) виявлення неповної або недостовірної інформації (крім технічних помилок) у документах, доданих до заяви про уповноваження, якщо сертифікаційний центр не усунув такий недолік у встановлений строк.
5. Компетентний орган приймає рішення про уповноваження або відмову в уповноваженні сертифікаційного центру протягом 30 календарних днів з дня отримання заяви про уповноваження та доданих до неї документів.
Уповноваження сертифікаційного центру набирає чинності з дати його включення до Реєстру сертифікаційних центрів.
6. Уповноваження сертифікаційного центру може бути відкликано у разі:
1) подання сертифікаційним центром заяви про відкликання уповноваження;
2) внесення до сертифіката на хміль (хмелепродукти) недостовірних відомостей;
3) сертифікації хмелю або хмелепродуктів, що не відповідають вимогам законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів;
4) тимчасового припинення дії або скасування атестата про акредитацію;
5) неусунення сертифікаційним центром у встановлений строк виявленої невідповідності вимогам, відповідно до яких його уповноважено, та/або виявлення факту невиконання або неналежного виконання його функцій;
6) припинення юридичної особи.
7. Сертифікаційний центр, уповноваження якого відкликано з підстав, передбачених пунктом 2 або 3 частини шостої цієї статті, не може бути повторно уповноважений протягом одного року з дня відкликання уповноваження.
Сертифікаційний центр, уповноваження якого відкликано з підстав повторного вчинення дій, передбачених пунктом 2 або 3 частини шостої цієї статті, не може бути повторно уповноважений протягом трьох років з дня відкликання уповноваження.
8. Сертифікаційний центр має право оскаржити рішення компетентного органу про відмову в уповноваженні, про відкликання уповноваження шляхом подання скарги до компетентного органу. Компетентний орган не пізніше наступного дня після надходження скарги направляє її разом з матеріалами справи до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, розглядає скаргу та приймає рішення відповідно до
Закону України "Про адміністративну процедуру" протягом розумного строку, що не може перевищувати 30 днів з дати надходження скарги.
9. Форма заяви та порядок уповноваження (відкликання уповноваження) сертифікаційного центру затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, з дотриманням вимог цієї статті та
Закону України "Про адміністративну процедуру".
Стаття 13. Ведення та адміністрування Реєстру сертифікаційних центрів
1. Сертифікаційний центр набуває право на здійснення сертифікації хмелю (хмелепродуктів) з моменту включення його до Реєстру сертифікаційних центрів.
2. Включення/виключення сертифікаційних центрів до/з Реєстру сертифікаційних центрів, внесення змін до відомостей, що містяться в такому Реєстрі, здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, за зверненням компетентного органу.
У разі зміни відомостей, що містяться в Реєстрі сертифікаційних центрів, сертифікаційний центр подає до компетентного органу заяву з оновленими відомостями. Компетентний орган після розгляду заяви приймає нове рішення про уповноваження (відмову в уповноваженні) сертифікаційного центру та протягом трьох робочих днів звертається до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, щодо внесення змін до відомостей, що містяться в Реєстрі сертифікаційних центрів.
3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, включає сертифікаційний центр до Реєстру сертифікаційних центрів протягом п’яти робочих днів з дня звернення компетентного органу, про що повідомляє компетентний орган та відповідний сертифікаційний центр.
4. Компетентний орган у разі прийняття рішення про відкликання уповноваження сертифікаційного центру не пізніше трьох робочих днів з дня прийняття такого рішення звертається до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, про виключення сертифікаційного центру з Реєстру сертифікаційних центрів.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, виключає сертифікаційний центр з Реєстру сертифікаційних центрів протягом п’яти робочих днів з дня звернення компетентного органу.
Сертифікаційний центр не пізніше наступного робочого дня після отримання повідомлення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, про його виключення з Реєстру сертифікаційних центрів повідомляє про це виробників хмелю (хмелепродуктів), з якими він уклав договір про сертифікацію хмелю (хмелепродуктів).
5. Держателем та адміністратором Реєстру сертифікаційних центрів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику.
Включення/виключення сертифікаційних центрів до/з Реєстру сертифікаційних центрів здійснюється безоплатно.
Реєстр сертифікаційних центрів є інформаційно-комунікаційною системою, призначеною для збирання, накопичення, захисту, обліку, відображення, оброблення та надання інформації про юридичних осіб, які мають відповідну акредитацію та уповноважені на здійснення сертифікації хмелю (хмелепродуктів).
Публічними реєстраторами Реєстру сертифікаційних центрів є посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику.
Реєстр сертифікаційних центрів ведеться державною мовою та розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику.
У Реєстрі сертифікаційних центрів створюється комплексна система захисту інформації з підтвердженою відповідністю згідно із
статтею 8 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах".
Оброблення та захист персональних даних у Реєстрі сертифікаційних центрів здійснюються відповідно до
Закону України "Про захист персональних даних".
Створення та функціонування Реєстру сертифікаційних центрів, у тому числі програмно-технічних засобів, забезпечуються за рахунок коштів державного бюджету, міжнародної технічної допомоги та з інших джерел, не заборонених законом.
Власником Реєстру сертифікаційних центрів, у тому числі програмно-технічних засобів та виключних майнових прав на програмне забезпечення, є держава в особі держателя Реєстру сертифікаційних центрів.
Ведення Реєстру сертифікаційних центрів здійснюється з використанням програмного забезпечення, що забезпечує сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що становлять інформаційний ресурс держави.
Інформаційна взаємодія Реєстру сертифікаційних центрів з іншими державними електронними інформаційними ресурсами здійснюється через систему електронної взаємодії електронних ресурсів.
Інформування правоволодільця про внесення до Реєстру сертифікаційних центрів інформації про нього (майнові або немайнові права, інші його правові статуси) та про внесення змін до такої інформації здійснюється адміністратором Реєстру сертифікаційних центрів шляхом надсилання повідомлення на адресу електронної пошти протягом трьох робочих днів з дня внесення відповідної інформації.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, забезпечує відкритий цілодобовий і безоплатний доступ до відомостей, що містяться в Реєстрі сертифікаційних центрів, на своєму офіційному веб-сайті.
Відомості, що містяться в Реєстрі сертифікаційних центрів, мають статус офіційної інформації, є достовірними і можуть використовуватися державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами при здійсненні повноважень, визначених законом, а також фізичними та юридичними особами при вчиненні правочинів.
6. Порядок ведення та адміністрування Реєстру сертифікаційних центрів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, з дотриманням вимог цього Закону.
7. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, щороку інформує Європейську Комісію про перелік сертифікаційних центрів із зазначенням їхніх ідентифікаційних номерів (кодів).
Розділ IV. СЕРТИФІКАЦІЯ ХМЕЛЮ (ХМЕЛЕПРОДУКТІВ)
Стаття 14. Загальні вимоги до сертифікації хмелю (хмелепродуктів)
1. Реалізація непідготовленого або підготовленого хмелю (хмелепродуктів) на території України здійснюється виключно за умови відповідності вимогам до якості хмелю (хмелепродуктів), що підтверджується сертифікатом на хміль (хмелепродукти) або атестатом еквівалентності.
2. Сертифікація непідготовленого або підготовленого хмелю проводиться не пізніше 31 березня року, наступного за роком збирання врожаю, але до операції з його продажу чи переробки.
3. Переробці підлягає хміль, попередньо сертифікований або на який видано атестат еквівалентності, крім особливостей, визначених пунктами 1 і 2 частини другої статті 2 цього Закону.
4. Сертифікація хмелю (хмелепродуктів) здійснюється сертифікаційним центром, включеним до Реєстру сертифікаційних центрів, за вибором виробника хмелю (виробника хмелепродуктів).
5. Сертифікація хмелю (хмелепродуктів) включає перевірку партії на відповідність вимогам до якості хмелю (хмелепродуктів), видачу сертифіката на хміль (хмелепродукти) щодо такої партії, нагляд за опечатуванням та маркуванням упаковок хмелю (хмелепродуктів), а також у випадках, визначених цим Законом, - опломбування упаковок хмелепродуктів.
Сертифікація хмелю здійснюється в місці його вирощування або в сертифікаційному центрі.
Сертифікація хмелепродуктів здійснюється виключно у сертифікаційному центрі з урахуванням особливостей, передбачених законодавством у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів.
6. Сертифікат на непідготовлений або підготовлений хміль видається у разі, якщо шишки хмелю перевірені щодо відповідності вимогам до якості хмелю (хмелепродуктів), встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, за такими критеріями:
1) вологість;
2) розмір шишок хмелю;
3) вміст фрагментів листя та стебла;
4) вміст відходів хмелю;
5) вміст насіння (у разі сертифікації хмелю без насіння).
7. Сертифікат на хмелепродукт видається за умови, що хмелепродукт повністю отримано із сертифікованого хмелю, який відповідає вимогам до якості хмелю (хмелепродуктів) та вироблений з дотриманням вимог до підготовки, переробки, змішування та маркування хмелю (хмелепродуктів), затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику.
8. Вимоги до якості хмелю (хмелепродуктів) затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, з дотриманням вимог цього Закону.
Стаття 15. Особливості відбору зразків для сертифікації
1. Зразки для проведення сертифікації на відповідність вимогам до якості хмелю (хмелепродуктів) відбираються з кожної партії хмелю (хмелепродуктів), щонайменше з однієї упаковки з кожних десяти, але не менше ніж з двох упаковок у партії.
2. Порядок відбору зразків хмелю (хмелепродуктів) та методи проведення досліджень (випробувань) для встановлення відповідності вимогам до якості хмелю (хмелепродуктів) визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, з дотриманням вимог цієї статті.
Стаття 16. Документи, обов’язкові для виробників хмелю (хмелепродуктів) та виробників пива
1. Кожна партія непідготовленого хмелю, надана для сертифікації, повинна супроводжуватися декларацією про врожай, що складається у письмовій формі та підписується виробником хмелю. У декларації про врожай зазначається така інформація:
1) назва (найменування), код згідно з ЄДРПОУ, адреса та контактні дані виробника хмелю;
2) рік збирання врожаю;
3) сорт хмелю;
4) район вирощування хмелю;
5) місце розташування земельної ділянки, на якій вирощено хміль, із зазначенням її кадастрового номера;
6) кількість упаковок, вага нетто та/або брутто партії.
2. Декларація про врожай супроводжує партію хмелю протягом усіх операційних циклів (включаючи переробку або змішування) до видачі сертифіката на хміль (хмелепродукти).
3. Виробник хмелепродуктів зобов’язаний надавати сертифікаційному центру всю інформацію, пов’язану з технічним планом (схемою) його потужностей з переробки хмелю.
4. Виробник хмелепродуктів окремо веде облік хмелю, що надійшов на переробку, та переробленого хмелепродукту.
5. Суб’єкт господарювання - виробник пива, який зібрав хміль на земельній ділянці, що належить йому на праві власності чи користування, відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 цього Закону, не пізніше 15 листопада подає до компетентного органу інформацію про:
1) посівну площу;
2) вирощені сорти хмелю;
3) обсяг зібраного врожаю;
4) район вирощування хмелю;
5) місце розташування земельної ділянки, на якій вирощено хміль, із зазначенням її кадастрового номера.
6. Суб’єкт господарювання - виробник пива, який замовив виробництво хмелепродуктів за контрактом відповідно до пункту 2 частини другої статті 2 цього Закону, зобов’язаний до початку переробки надати виробнику хмелепродуктів документ про переробку, що містить таку інформацію:
1) реквізити контракту;
2) назва (найменування), код згідно з ЄДРПОУ, адреса та контактні дані виробника пива;
3) назва (найменування), код згідно з ЄДРПОУ, адреса та контактні дані виробника хмелепродукту;
4) номер сертифіката на хміль (хмелепродукт) або атестата еквівалентності щодо хмелю (хмелепродуктів), який підлягає переробці.
Після завершення переробки виробник хмелепродуктів вносить до документа про переробку опис переробленого продукту та інформацію про його вагу.
7. Після внесення до документа про переробку інформації, визначеної частиною шостою цієї статті, виробник хмелепродуктів присвоює такому документу номер та протягом трьох днів після завершення переробки надсилає його до компетентного органу.
8. Порядок ведення обліку та форма документів, визначених цією статтею, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, з дотриманням вимог цієї статті.
Стаття 17. Сертифікат на хміль (хмелепродукти)
1. Cертифікат на хміль містить такі відомості:
1) опис продукту;
2) номер сертифіката;
3) вага нетто та/або брутто партії;
4) район вирощування хмелю;
5) місце розташування земельної ділянки, на якій вирощено хміль, із зазначенням її кадастрового номера;
6) рік збирання врожаю;
................Перейти до повного тексту