ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 114,

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Після передачі проєкту законодавчого акта до національних парламентів,

Беручи до уваги думку Європейського економічного і соціального комітету (-1),

Після консультацій з Комітетом регіонів,

Діючи відповідно до звичайної законодавчої процедури (-2),

Оскільки:

(1) Директива 2003/98/ЄС Європейського Парламенту і Ради (-3) зазнала суттєвих змін. Оскільки передбачається внесення подальших поправок, ця Директива повинна бути перероблена в інтересах прозорості.

(2) Відповідно до статті 13 Директиви 2003/98/ЄС та через п'ять років після ухвалення Директиви 2013/37/ЄС Європейського Парламенту і Ради (-4), яка внесла зміни до Директиви 2003/98/ЄС, Комісія, після консультацій з відповідними зацікавленими сторонами, оцінила та переглянула функціонування Директиви 2003/98/ЄС в рамках програми регуляторної придатності та ефективності.

(3) Після консультацій із зацікавленими сторонами та у світлі результатів оцінки впливу Комісія дійшла висновку, що на рівні Союзу необхідно вжити заходів для усунення наявних та нових бар'єрів на шляху до широкого повторного використання інформації державного сектору та інформації, що фінансується державою, в усьому Союзі, щоб привести законодавчу базу у відповідність до досягнень цифрових технологій та для подальшого стимулювання цифрових інновацій, особливо у сфері штучного інтелекту.

(4) Суттєві зміни, внесені до законодавчого тексту з метою повного використання потенціалу інформації громадського сектору для європейської економіки та суспільства мають бути зосереджені на таких напрямках: забезпечення доступу в режимі реального часу до динамічних даних за допомогою відповідних технічних засобів, збільшення пропозиції цінних публічних даних для повторного використання, в тому числі від державних підприємств, організацій, що виконують дослідження, та організацій, що фінансують дослідження, вирішення проблеми появи нових форм ексклюзивних домовленостей, використання винятків з принципу стягнення граничних витрат і зв'язок між цією Директивою та деякими пов'язаними правовими інструментами, зокрема Регламент (ЄС) 2016/679 Європейського Парламенту і Ради (-5) і Директиви 96/9/ЄС (-6), 2003/4/ЄС (-7) і 2007/2/ЄС (-8) Європейського Парламенту і Ради.

Доступ до інформації є фундаментальним правом. Хартія основних прав Європейського Союзу (Хартія) передбачає, що кожен має право на свободу вираження поглядів, зокрема свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати й поширювати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади та незалежно від державних кордонів.

(5) Стаття 8 Хартії гарантує право на захист персональних даних і передбачає, що такі дані повинні оброблятися справедливо для визначених цілей і на основі згоди заінтересованої особи або іншої законної підстави, встановленої законом, та за умови контролю з боку незалежного органу.

(6) Договір про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС) передбачає створення внутрішнього ринку та системи, яка гарантує, що конкуренція на внутрішньому ринку не буде спотворена. Досягненню цих цілей сприяє гармонізація правил і практик у державах-членах, що стосуються використання інформації державного сектору.

(7) Державний сектор у державах-членах збирає, виробляє, відтворює та поширює широкий спектр інформації у багатьох сферах діяльності, таких як соціальна, політична, економічна, правова, географічна, екологічна, метеорологічна, сейсмічна, туристична, ділова, патентна та освітня сфери. Документи, створені державними органами виконавчої, законодавчої та судової влади, становлять величезний, різноманітний і цінний пул ресурсів, які можуть принести користь суспільству. Надання такої інформації, яка містить динамічні дані, у загальноприйнятому електронному форматі дозволяє громадянам та юридичним особам знаходити нові способи їх використання та створювати нові, інноваційні продукти та послуги. Держави-члени та органи державного сектору можуть скористатися перевагами та отримати належну фінансову підтримку від відповідних фондів та програм Союзу, що забезпечують широке використання цифрових технологій або цифрову трансформацію органів державного управління та державних служб, у їхніх зусиллях зробити дані легкодоступними для повторного використання.

(8) Інформація державного сектору є надзвичайним джерелом даних, що може сприяти покращенню внутрішнього ринку та розробці нових додатків для споживачів та юридичних осіб. Інтелектуальне використання даних, включаючи їх обробку за допомогою програм штучного інтелекту, може мати трансформаційний вплив на всі сектори економіки.

(9) Директива 2003/98/ЄС встановила набір мінімальних правил, що регулюють повторне використання та практичні заходи для сприяння повторному використанню наявних документів, що зберігаються в органах державного сектору держав-членів, включаючи виконавчі, законодавчі та судові органи. З моменту прийняття першого зводу правил щодо повторного використання інформації державного сектору кількість даних у світі, в тому числі публічних, зросла в геометричній прогресії, а також з'явилися нові типи даних, які генеруються та збираються. Паралельно відбувається постійний розвиток технологій аналізу, використання та обробки даних, таких як машинне навчання, штучний інтелект та інтернет речей. Стрімка технологічна еволюція дозволяє створювати нові послуги та нові додатки, які базуються на використанні, агрегуванні або комбінуванні даних. Правила, прийняті у 2003 році та змінені у 2013 році, вже не встигають за цими швидкими змінами, і, як наслідок, економічні та соціальні можливості, які пропонує повторне використання публічних даних, ризикують бути втраченими.

(10) Еволюція до суспільства, заснованого на базі даних, де використовуються дані з різних сфер та видів діяльності, впливає на життя кожного громадянина ЄС, зокрема, надаючи йому можливість отримати нові способи доступу до знань та їх отримання.

(11) Цифровий контент відіграє важливу роль у цій еволюції. Виробництво контенту призвело до швидкого створення робочих місць в останні роки і продовжує це робити. Більшість цих робочих місць створюються інноваційними стартапами та малими та середніми підприємствами (МСП).

(12) Однією з головних цілей створення внутрішнього ринку є створення умов, сприятливих для розвитку послуг та продуктів як на рівні Європейського Союзу, так і в державах-членах. Інформація державного сектору або інформація, що збирається, виробляється, відтворюється та поширюється в рамках виконання державного завдання або надання послуг, що становлять загальний інтерес, є важливим первинним матеріалом для цифрових контент-продуктів та послуг і стане ще більш важливим контент-ресурсом з розвитком передових цифрових технологій, таких як штучний інтелект, технології розподілених реєстрів та інтернет речей. Широке, транскордонне географічне охоплення також матиме важливе значення в цьому контексті. Очікується, що розширення можливостей повторного використання такої інформації, серед іншого, дозволить усім підприємствам Союзу, включаючи мікропідприємства та МСП, а також громадянське суспільство, використовувати свій потенціал і сприяти економічному розвитку, створенню та захисту високоякісних робочих місць, особливо на користь місцевих громад, а також досягненню таких важливих суспільних цілей, як підзвітність і прозорість.

(13) Дозвіл на повторне використання документів, що зберігаються в державному органі, додає цінності для повторних користувачів, кінцевих користувачів і суспільства в цілому, а в багатьох випадках і для самого державного органу, оскільки сприяє прозорості та підзвітності, а також забезпечує зворотний зв'язок з повторними користувачами та кінцевими користувачами, що дозволяє відповідному державному органу підвищити якість зібраної інформації та виконання своїх завдань.

(14) Існують значні відмінності у правилах і практиках держав-членів щодо використання інформаційних ресурсів державного сектору, які створюють перешкоди для розкриття повного економічного потенціалу цього ключового документального ресурсу. Слід брати до уваги той факт, що практика використання інформації державного сектору в органах державної влади продовжує відрізнятися в різних державах-членах. Таким чином, мінімальна гармонізація національних правил і практик щодо повторного використання документів державного сектору повинна проводитися там, де відмінності в національних правилах і практиках або відсутність ясності перешкоджають безперебійному функціонуванню внутрішнього ринку і належному розвитку інформаційного суспільства в Європейському Союзі.

(15) Під поняттям "відкриті дані" зазвичай розуміють дані у відкритому форматі, які можуть вільно використовуватися, повторно використовуватися та поширюватися будь-ким з будь-якою метою. Політика відкритих даних, яка заохочує широку доступність і повторне використання інформації державного сектору в приватних або комерційних цілях, з мінімальними юридичними, технічними або фінансовими обмеженнями або взагалі без них, і яка сприяє поширенню інформації не лише для економічних операторів, а й насамперед для громадськості, може відігравати важливу роль у сприянні соціальній активності, а також започаткувати і сприяти розвитку нових послуг, заснованих на нових способах об'єднання і використання такої інформації. Тому державам-членам рекомендується сприяти створенню даних на основі принципу "відкритих за задумом і за замовчуванням" щодо всіх документів, які підпадають під сферу дії цієї Директиви. При цьому вони повинні забезпечувати послідовний рівень захисту суспільних інтересів, таких як громадська безпека, зокрема там, де йдеться про конфіденційну інформацію, яка пов'язана із захистом критично важливої інфраструктури. Вони також повинні забезпечувати захист персональних даних, зокрема в тих випадках, коли інформація в індивідуальному наборі даних не становить ризику ідентифікації або виокремлення фізичної особи, але коли ця інформація поєднується з іншою доступною інформацією, вона може спричинити такий ризик.

(16) На додаток, без мінімальної гармонізації на рівні ЄС законодавча діяльність на національному рівні, яка вже розпочалася в ряді держав-членів з метою реагування на технологічні виклики, може призвести до ще більш значних розбіжностей. Вплив таких законодавчих розбіжностей і невизначеностей стане більш значним з подальшим розвитком інформаційного суспільства, яке вже значно збільшило ранскордонну експлуатацію інформації.

(17) Держави-члени запровадили політику повторного використання відповідно до Директиви 2003/98/ЄС, а деякі з них застосовують амбітні підходи до відкритих даних, щоб полегшити громадянам та юридичним особам повторне використання доступних публічних даних понад мінімальний рівень, встановлений цією Директивою. Існує ризик того, що розбіжності у правилах між державами-членами ЄС стануть бар'єром для транскордонної пропозиції продуктів і послуг та перешкоджатимуть повторному використанню порівнянних наборів публічних даних для загальносоюзних додатків на їхній основі. Тому необхідна мінімальна гармонізація для визначення того, які державні дані доступні для повторного використання на внутрішньому інформаційному ринку, що відповідає і не впливає на відповідні режими доступу, як загальні, так і галузеві, такі як визначені в Директиві 2003/4/ЄС. Положення законодавства Союзу та національного законодавства, які виходять за межі цих мінімальних вимог, зокрема, у випадках галузевого законодавства, повинні продовжувати застосовуватися. Приклади положень, які перевищують мінімальний рівень гармонізації цієї Директиви, включають нижчі пороги допустимих платежів за повторне використання, ніж пороги, передбачені цією Директивою, або менш обмежувальні умови ліцензування, ніж ті, що згадуються в цій Директиві. Зокрема, ця Директива не завдає шкоди положенням, які перевищують мінімальний рівень гармонізації цієї Директиви, встановлений у делегованих регламентах Комісії, ухвалених відповідно до Директиви 2010/40/ЄС Європейського Парламенту та Ради (-9).

(18) Крім того, державам-членам рекомендується виходити за межі мінімальних вимог, викладених у цій Директиві, застосовуючи її вимоги до документів, що зберігаються державними підприємствами, які пов'язані з діяльністю, що відповідно до статті 34 Директиви 2014/25/ЄС Європейського Парламенту і Ради (-10) безпосередньо підпадає під вплив конкуренції. Держави-члени можуть також ухвалити рішення про застосування вимог цієї Директиви до приватних підприємств, зокрема тих, що надають послуги, які становлять загальний інтерес.

(19) Щоб забезпечити справедливі, пропорційні та недискримінаційні умови повторного використання документів державного сектору, необхідні загальні рамки для умов, що регулюють повторне використання такої інформації. Органи державного сектору збирають, виготовляють, відтворюють і поширюють документи для виконання своїх суспільних завдань. Державні підприємства збирають, виготовляють, відтворюють і поширюють документи для надання послуг в інтересах суспільства. Використання таких документів для інших цілей є повторним використанням. Політика держав-членів може виходити за межі мінімальних стандартів, встановлених цією Директивою, що дозволяє більш широке повторне використання. При транспозиції цієї Директиви держави-члени можуть використовувати інші терміни, ніж "документ", за умови, що вони зберігають повний обсяг визначення терміну "документ", викладеного в цій Директиві.

(20) Ця Директива повинна застосовуватися до документів, надання яких є частиною публічних завдань відповідних органів державного сектору, визначених законом або іншими обов'язковими правилами в державах-членах. За відсутності таких правил державні завдання повинні визначатися відповідно до загальноприйнятої адміністративної практики в державах-членах ЄС, за умови, що обсяг державних завдань є прозорим і може бути переглянутий. Державні завдання можуть бути визначені в цілому або на індивідуальній основі для окремих органів державного сектору.

(21) Ця Директива повинна застосовуватися до документів, які стають доступними для повторного використання, коли органи державного сектору ліцензують, продають, поширюють, обмінюються або надають інформацію. Щоб уникнути перехресного субсидіювання, повторне використання має включати подальше використання документів всередині самої організації для діяльності, що не входить до сфери її публічних завдань. Діяльність, що випадає за межі суспільного завдання, зазвичай включає постачання документів, які виробляються та оплачуються виключно на комерційній основі та в умовах конкуренції з іншими учасниками ринку.

(22) Ця Директива не обмежує і не перешкоджає виконанню статутних завдань органів державної влади та інших органів державного сектору. Ця Директива зобов'язує держави-члени зробити всі наявні документи придатними для багаторазового використання, якщо тільки доступ до них не обмежений або не виключений національними правилами доступу до документів або не підпадає під інші винятки, викладені в цій Директиві. Ця Директива ґрунтується на чинних режимах доступу в державах-членах і не змінює національні правила доступу до документів. Це не стосується випадків, коли громадяни або юридичні особи можуть отримати документ за відповідним режимом доступу, лише якщо вони можуть довести наявність певного інтересу. На рівні Європейського Союзу стаття 41 про право на належне управління та стаття 42 про право на доступ до документів Хартії визнають право будь-якого громадянина ЄС та будь-якої фізичної чи юридичної особи, яка проживає або має зареєстрований офіс у державі-члені, на доступ до документів, що зберігаються в Європейському Парламенті, Раді та Комісії. Слід заохочувати органи державного сектору надавати для повторного використання будь-які документи, що знаходяться в їхньому розпорядженні. Органи державного сектору повинні сприяти та заохочувати повторне використання документів, у тому числі офіційних текстів законодавчого та адміністративного характеру, у тих випадках, коли орган державного сектору має право дозволяти їх повторне використання.

(23) Держави-члени часто доручають надання послуг у загальних інтересах організаціям, що не належать до державного сектору, зберігаючи при цьому високий ступінь контролю над такими організаціями. Водночас Директива 2003/98/ЄС застосовується лише до документів, що зберігаються в органах державного сектору, і не поширюється на державні підприємства. Це призводить до низької доступності для повторного використання документів, створених при наданні послуг в інтересах суспільства в ряді сфер, зокрема в комунальному секторі. Це також значно зменшує потенціал для створення транскордонних послуг на основі документів, що перебувають у володінні державних підприємств, які надають послуги в загальних інтересах.

(24) Таким чином, до Директиви 2003/98/ЄС слід внести зміни, щоб забезпечити її застосування до повторного використання наявних документів, створених під час надання послуг у загальних інтересах державними підприємствами, які здійснюють один із видів діяльності, зазначених у статтях 8-14 Директиви 2014/25/ЄС, а також державними підприємствами, які діють як оператори публічних послуг відповідно до статті 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1370/2007 (-11), державними підприємствами, що діють як авіаперевізники, які виконують зобов'язання з надання громадських послуг відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1008/2008 Європейського Парламенту і Ради (-12), та державними підприємствами, що діють як судновласники Співтовариства, які виконують зобов'язання з надання громадських послуг відповідно до статті 4 Регламенту Ради (ЄЕС) № 3577/92 (-13).

(25) Ця Директива не містить загального зобов'язання дозволяти повторне використання документів, створених державними підприємствами. Рішення про надання дозволу на повторне використання повинно залишатися за відповідним державним підприємством, якщо інше не передбачено цією Директивою, законодавством Європейського Союзу або національним законодавством. Лише після того, як державна установа зробить документ доступним для повторного використання, вона повинна дотримуватися відповідних зобов'язань, викладених у главах III і IV цієї Директиви, зокрема щодо формату, оплати, прозорості, ліцензій, недискримінації та заборони ексклюзивних домовленостей. З іншого боку, від державних підприємств не слід вимагати дотримання вимог, викладених в розділі II, таких як правила, що застосовуються до обробки запитів. Дозволяючи повторне використання документів, особливу увагу слід приділяти чутливій інформації, пов'язаній із захистом критичної інфраструктури, як це визначено в Директиві Ради 2008/114/ЄС (-14), та основних послуг у розумінні Директиви (ЄС) 2016/1148 Європейського Парламенту і Ради (-15).

(26) Обсяги дослідницьких даних, що генеруються, зростають в геометричній прогресії та мають потенціал для повторного використання за межами наукового співтовариства. Для того, щоб ефективно і комплексно вирішувати щораз більші суспільні виклики, стало вкрай важливо мати доступ до даних з різних джерел, а також з різних секторів і дисциплін, комбінувати й повторно використовувати їх. Дослідницькі дані включають статистичні дані, результати експериментів, вимірювань, спостережень, отриманих під час польових робіт, результати опитувань, записів інтерв'ю та зображень. Вони також включають метадані, специфікації та інші цифрові об'єкти. Дослідницькі дані відрізняються від наукових статей, які повідомляють і коментують висновки, отримані в результаті наукових досліджень. Протягом багатьох років відкрита доступність і повторне використання даних наукових досліджень, отриманих завдяки державному фінансуванню, були предметом конкретних політичних ініціатив. Під відкритим доступом розуміють практику надання онлайн-доступу до результатів досліджень безоплатно для кінцевого користувача і без обмежень на використання та повторне використання, окрім можливості вимагати визнання авторства. Політика відкритого доступу спрямована, зокрема, на те, щоб надати дослідникам і широкій громадськості доступ до дослідницьких даних на якомога більш ранній стадії процесу поширення, а також сприяти їх використанню, в тому числі повторному. Відкритий доступ сприяє підвищенню якості, зменшенню потреби в непотрібному дублюванні досліджень, прискоренню наукового прогресу, боротьбі з науковим шахрайством і загалом може сприяти економічному зростанню та інноваціям. Окрім відкритого доступу, докладаються похвальні зусилля для забезпечення того, щоб планування управління даними стало стандартною науковою практикою, а також для підтримки поширення дослідницьких даних, які можна знайти, які є доступними, сумісними та придатними для повторного використання (принцип FAIR).

(27) З причин, описаних вище, доцільно встановити зобов'язання держав-членів прийняти політику відкритого доступу до даних досліджень, що фінансуються державою, і забезпечити, щоб така політика впроваджувалася всіма організаціями, що проводять дослідження, і організаціями, що фінансують наукові дослідження. Організації, що проводять дослідження, та організації, що фінансують дослідження, також можуть бути організовані як органи державного сектору або державні підприємства. Ця Директива застосовується до таких гібридних організацій лише в їхній якості дослідницьких організацій та до їхніх дослідницьких даних. Політика відкритого доступу, як правило, допускає низку винятків з розміщення результатів наукових досліджень у відкритому доступі. Рекомендація Комісії від 25 квітня 2018 року про доступ до наукової інформації та її збереження описує, серед іншого, відповідні елементи політики відкритого доступу. Крім того, слід покращити умови, за яких певні дані досліджень можуть бути використані повторно. З цієї причини певні зобов'язання, що випливають з цієї Директиви, мають бути поширені на дослідницькі дані, отримані в результаті науково-дослідницької діяльності, що субсидується коштом державного фінансування або спільно фінансується державними та приватними організаціями. Згідно з національною політикою відкритого доступу, дані досліджень, що фінансуються державою, повинні бути відкритими за замовчуванням. Однак у цьому контексті слід належним чином враховувати занепокоєння щодо недоторканності приватного життя, захисту персональних даних, конфіденційності, національної безпеки, законних комерційних інтересів, таких як комерційна таємниця, а також прав інтелектуальної власності третіх осіб, відповідно до принципу "максимально відкрито, настільки закрито, наскільки це необхідно". Крім того, ця Директива не повинна поширюватися на дослідницькі дані, доступ до яких закритий з міркувань національної, оборонної або громадської безпеки. Щоб уникнути будь-якого адміністративного навантаження, зобов'язання, що випливають з цієї Директиви, повинні застосовуватися лише до таких дослідницьких даних, які вже були оприлюднені дослідниками, організаціями, що проводять дослідження, або організаціями, що фінансують дослідження, через інституційний або предметний репозитарій, і не повинні накладати додаткових витрат на пошук наборів даних або вимагати додаткового курування даних. Держави-члени можуть поширити застосування цієї Директиви на дослідницькі дані, які є загальнодоступними через інші інфраструктури даних, ніж репозитарії, через публікації з відкритим доступом, у вигляді прикріпленого файлу до статті, документа з даними або статті в журналі з даними. Документи, що не є дослідницькими даними, повинні і надалі виключатися зі сфери дії цієї Директиви.

(28) Визначення "орган державного сектору" базується на визначенні, наведеному в пункті (1) статті 2 (1) Директиви 2014/24/ЄС Європейського Парламенту і Ради (-16). До цієї Директиви слід застосовувати визначення "органу, що регулюється публічним правом", викладене в цій Директиві, та визначення "публічного підприємства", викладене в Директиві 2014/25/ЄС.

(29) Ця Директива встановлює визначення терміну "документ", і це визначення повинно включати будь-яку частину документа. Термін "документ" має охоплювати будь-яке представлення дій, фактів або інформації, а також будь-яку компіляцію таких дій, фактів або інформації, незалежно від їхнього носія (паперового, електронного, звукового, візуального чи аудіовізуального запису). Визначення "документ" не поширюється на комп'ютерні програми. Держави-члени можуть поширити застосування цієї Директиви на комп'ютерні програми.

(30) Органи державного сектору все частіше роблять свої документи доступними для повторного використання в проактивний спосіб, забезпечуючи можливість виявлення в Інтернеті та фактичну доступність документів і пов'язаних з ними метаданих у відкритому форматі, який може бути машинозчитуваним і який забезпечує інтероперабельність, повторне використання та доступність. Документи також повинні бути доступними для повторного використання за запитом, поданим повторним користувачем. У таких випадках строк надання відповіді на запит на повторне використання має бути обґрунтованим і відповідати еквівалентному терміну для запитів на доступ до документа за відповідними режимами доступу. Державні підприємства, навчальні заклади, науково-дослідні організації та організації, що фінансують наукові дослідження, повинні бути звільнені від цієї вимоги. Розумні часові обмеження по всьому Європейському Союзу стимулюватимуть створення нових агрегованих інформаційних продуктів і послуг на загальносоюзному рівні. Це особливо важливо для динамічних даних (зокрема дані про навколишнє середовище, дорожній рух, супутникові, метеорологічні та сенсорні дані), економічна цінність яких залежить від негайної доступності інформації та її регулярного оновлення. Тому динамічні дані повинні бути доступними одразу після збору або, у випадку ручного оновлення, одразу після модифікації набору даних, через інтерфейс прикладного програмування (API), щоб полегшити розробку інтернет, мобільних і хмарних додатків на основі таких даних. Якщо це неможливо через технічні або фінансові обмеження, органи державного сектору повинні зробити документи доступними в терміни, які дозволять використати весь їхній економічний потенціал. Необхідно вжити конкретних заходів, щоб зняти відповідні технічні та фінансові обмеження. У разі використання ліцензії, своєчасне надання документів може бути частиною умов ліцензії. Якщо верифікація даних є необхідною з огляду на обґрунтовані причини суспільного інтересу, зокрема, в інтересах громадського здоров'я та безпеки, динамічні дані мають бути доступними одразу після завершення верифікації. Така необхідна верифікація не повинна впливати на частоту оновлень.

(31) Для того, щоб отримати доступ до даних, відкритих для повторного використання цією Директивою, було б корисно забезпечити доступ до динамічних даних через добре розроблені API. API - це набір функцій, процедур, визначень і протоколів для міжмашинної взаємодії та безперешкодного обміну даними. API повинні підтримуватися чіткою технічною документацією, яка повинна бути повною і доступною в Інтернеті. Там, де це можливо, слід використовувати відкриті API. Слід застосовувати стандартні протоколи ЄС або міжнародно визнані стандартні протоколи, а також використовувати міжнародні стандарти для наборів даних, де це можливо. API можуть мати різні рівні складності і означати просте посилання на базу даних для отримання певних наборів даних, вебінтерфейс або складніші налаштування Повторне використання та обмін даними через відповідне використання API має загальну цінність, оскільки це допоможе розробникам та стартапам створювати нові послуги та продукти. Це також важливий компонент створення цінних екосистем навколо активів даних, які часто не використовуються. Налаштування та використання API повинно базуватися на кількох принципах: доступність, стабільність, підтримка протягом життєвого циклу, єдність використання та стандартів, зручність для користувача, а також безпека. Для динамічних даних, тобто даних, що часто оновлюються, часто в режимі реального часу, органи державного сектору та державні підприємства повинні надавати їх для повторного використання одразу після збору за допомогою відповідних API та, де це доречно, шляхом масового завантаження, за винятком випадків, коли це вимагатиме непропорційно великих зусиль. Оцінка пропорційності зусиль повинна враховувати розмір та операційний бюджет відповідного органу державного сектору або державного підприємства.

(32) Можливості повторного використання можна покращити, обмеживши потребу в оцифровуванні паперових документів або обробці цифрових файлів, щоб зробити їх взаємно сумісними. Тому органи державного сектору повинні надавати доступ до документів у будь-якому наявному форматі або мовою, за допомогою електронних засобів, де це можливо й доцільно. Органи державного сектору повинні прихильно ставитися до запитів на отримання витягів з наявних документів, коли задоволення такого запиту передбачає лише просту операцію. Однак органи державного сектору не повинні бути зобов'язані надавати витяг з документа або змінювати формат запитуваної інформації, якщо це пов'язано з непропорційними зусиллями. Щоб полегшити повторне використання, органи державного сектору повинні надавати свої документи у форматі, який, наскільки це можливо і доцільно, не залежить від використання конкретного програмного забезпечення. Там, де це можливо і доцільно, органи державного сектору повинні враховувати можливості повторного використання документів особами з інвалідністю та для них, надаючи інформацію в доступному форматі відповідно до вимог Директиви (ЄС) 2016/2102 Європейського Парламенту і Ради (-17).

(33) Щоб полегшити повторне використання, органи державного сектору повинні, де це можливо і доцільно, надавати документи, в тому числі опубліковані на вебсайтах, у відкритому та машинозчитуваному форматі разом з їхніми метаданими, з найкращим рівнем точності та деталізації, у форматі, що забезпечує інтероперабельність, наприклад, шляхом їхньої обробки відповідно до принципів, що регулюють вимоги до сумісності та зручності використання просторової інформації відповідно до Директиви 2007/2/ЄС.

(34) Документ вважається машинозчитуваним, якщо він має формат файлу, який структурований таким чином, що програмне забезпечення може легко ідентифікувати, розпізнавати та витягувати з нього конкретні дані. Дані, закодовані у файлах, які структуровані в машинозчитуваному форматі, слід вважати машинозчитуваними даними. Машинозчитуваний формат може бути відкритим або пропрієтарним. Вони можуть бути формальними стандартами чи ні. Документи, закодовані у форматі файлів, який обмежує автоматичну обробку, оскільки дані не можуть бути вилучені з них або не можуть бути легко вилучені, не повинні вважатися машинозчитуваними. Держави-члени повинні, де це можливо і доречно, заохочувати використання єдиного або міжнародно визнаного відкритого, машинозчитуваного формату. При розробці технічних рішень для повторного використання документів слід враховувати європейські рамки інтероперабельності, де це можливо.

(35) Плата за повторне використання документів є серйозним бар'єром для виходу на ринок для стартапів та МСП. Тому документи повинні бути доступними для повторного використання безоплатно, а якщо необхідно стягувати плату, то вона повинна обмежуватися граничними витратами. Якщо органи державного сектору здійснюють особливо ретельний пошук запитуваної інформації або надзвичайно дорогі модифікації формату запитуваної інформації, як добровільно, так і відповідно до вимог національного законодавства, граничні витрати можуть покривати витрати, які пов'язані з такою діяльністю. У виняткових випадках слід брати до уваги необхідність не перешкоджати нормальному функціонуванню органів державного сектору, які зобов'язані отримувати доходи для покриття значної частини своїх витрат, пов'язаних з виконанням суспільних завдань. Це також стосується випадків, коли орган державного сектору оприлюднив дані як відкриті, але зобов'язаний отримувати дохід, щоб покрити значну частину своїх витрат, пов'язаних з виконанням інших державних завдань. Слід також визнати роль державних підприємств у конкурентному економічному середовищі. У таких випадках органи державного сектору та державні підприємства повинні мати можливість встановлювати ціни, вищі за граничні витрати. Ці збори повинні встановлюватися відповідно до об'єктивних, прозорих і перевірених критеріїв, а загальний дохід від надання та дозволу на повторне використання документів не повинен перевищувати вартість збору та виробництва, включаючи закупівлю у третіх сторін, відтворення, обслуговування, зберігання та розповсюдження, разом з розумною рентабельністю інвестицій. Там, де це можливо, слід також включити до прийнятних витрат витрати на анонімізацію персональних даних та витрати на заходи, що вживаються для захисту конфіденційності даних. Держави-члени можуть вимагати від органів державного сектору та державних підприємств розкривати ці витрати. Вимога щодо отримання доходів для покриття значної частини витрат органів державного сектору, пов'язаних з виконанням їхніх суспільних завдань або наданням послуг загального інтересу, покладених на державні підприємства, не обов'язково має бути законодавчою вимогою і може випливати, наприклад, з адміністративної практики держав-членів ЄС. Така вимога повинна регулярно переглядатися державами-членами.

(36) Рентабельність інвестицій можна розуміти як відсоток, на додаток до граничних витрат, що дозволяє відшкодувати вартість капіталу і включити реальну норму прибутку. Оскільки вартість капіталу тісно пов'язана з відсотковими ставками кредитних установ, які своєю чергою базуються на фіксованій ставці Європейського центрального банку (ЄЦБ) за основними операціями рефінансування, прийнятна прибутковість інвестицій не повинна перевищувати фіксовану ставку ЄЦБ більш ніж на 5%.

(37) Бібліотеки, в тому числі університетські, музеї та архіви, повинні мати можливість стягувати плату вище граничних витрат, щоб не перешкоджати їх нормальному функціонуванню. У випадку таких органів державного сектору, загальний дохід від надання та дозволу на повторне використання документів за відповідний звітний період не повинен перевищувати витрат на збирання, виробництво, відтворення, розповсюдження, збереження та оформлення прав, разом з розумною рентабельністю інвестицій. Там, де це можливо, витрати на анонімізацію персональних даних або комерційно важливої інформації також повинні бути включені до прийнятних витрат. Для бібліотек, у тому числі університетських, музеїв та архівів, враховуючи їхні особливості, при розрахунку розумної рентабельності інвестицій можуть бути враховані ціни, що стягуються у приватному секторі за повторне використання ідентичних або подібних документів.

(38) Верхня межа зборів, встановлена в цій Директиві, не обмежує право держав-членів застосовувати нижчі збори або не стягувати їх взагалі.

(39) Держави-члени повинні встановити критерії для стягнення плати понад граничні витрати. Наприклад, вони повинні мати можливість встановити такі критерії в національних правилах або призначити відповідний орган чи відповідні органи, окрім самого органу державного сектору, компетентні встановлювати такі критерії. Цей орган повинен бути організований відповідно до конституційних і правових систем держав-членів. Це може бути чинний орган з бюджетними виконавчими повноваженнями та політичною відповідальністю.

(40) Забезпечення чітких і загальнодоступних умов для повторного використання документів державного сектору є передумовою для розвитку інформаційного ринку в масштабах усього Європейського Союзу. Тому всі застосовні умови повторного використання документів мають бути зрозумілими для потенційних повторних користувачів. Держави-члени повинні заохочувати створення індексів наявних документів, доступних в Інтернеті, де це доречно, з метою сприяння та полегшення запитів на повторне використання. Заявники на повторне використання документів, що зберігаються в інших організаціях, окрім державних підприємств, навчальних закладів, дослідницьких організацій та організацій, що фінансують дослідження, повинні бути поінформовані про наявні засоби правового захисту щодо рішень або практик, які їх стосуються. Це буде особливо важливо для стартапів та МСП, які можуть бути не знайомими з особливостями взаємодії з органами державного сектору інших держав-членів ЄС та відповідними засобами правового захисту.

(41) Засоби правового захисту повинні передбачати можливість розгляду справи неупередженим органом оскарження. Таким органом може бути вже існуючий національний орган, наприклад, національний антимонопольний орган, наглядовий орган, створений відповідно до Регламенту (ЄС) 2016/679 , національний орган з питань доступу до документів або національний судовий орган. Цей орган повинен бути організований відповідно до конституційних і правових систем держав-членів. Звернення до цього органу не повинно витісняти будь-які інші засоби правового захисту, доступні заявникам для повторного використання. Однак він повинен відрізнятися від механізму держав-членів, який встановлює критерії для стягнення плати понад граничні витрати. Засоби правового захисту повинні включати можливість перегляду негативних рішень, а також рішень, які, хоча і дозволяють повторне використання, все ж можуть вплинути на заявників на інших підставах, зокрема, через застосовані правила стягнення плати. Процес перегляду повинен бути швидким, відповідно до потреб ринку, що швидко змінюється.

(42) Оприлюднення всіх загальнодоступних документів, що зберігаються в державному секторі - не лише щодо політичного процесу, але й щодо правових та адміністративних процесів - є фундаментальним інструментом для розширення права на знання, яке є базовим принципом демократії. Ця мета стосується інституцій на всіх рівнях - місцевому, національному чи міжнародному.

(43) Повторне використання документів не повинно залежати від умов. Однак у деяких випадках, коли це виправдано суспільними інтересами, ліцензія може бути видана з умовами повторного використання ліцензіатом, що стосуються таких питань, як відповідальність, захист персональних даних, належне використання документів, гарантія незмінності та вказівка на джерело. Якщо державні органи ліцензують документи для повторного використання, умови ліцензії мають бути об'єктивними, пропорційними та недискримінаційними. Стандартні ліцензії, доступні в Інтернеті, також можуть відігравати важливу роль у цьому відношенні. Тому держави-члени повинні передбачити наявність стандартних ліцензій. Будь-які ліцензії на повторне використання інформації державного сектору повинні, в будь-якому випадку, містити якомога менше обмежень на повторне використання, наприклад, обмежуватися вказівкою на джерело. Важливу роль у цьому відношенні мають відігравати відкриті ліцензії у формі стандартизованих публічних ліцензій, доступних в Інтернеті, які дозволяють будь-кому вільно отримувати доступ до даних і контенту, використовувати їх, змінювати та обмінюватися ними з будь-якою метою, і які спираються на формати відкритих даних. Тому державам-членам слід заохочувати використання відкритих ліцензій, які з часом мають стати загальноприйнятою практикою в ЄС. Без шкоди для вимог щодо відповідальності, викладених у законодавстві Союзу або національному законодавстві, якщо орган державного сектору або державне підприємство надає документи для повторного використання без будь-яких інших умов або обмежень, цьому органу державного сектору або державному підприємству може бути дозволено відмовитися від будь-якої відповідальності щодо документів, наданих для повторного використання.

(44) Якщо компетентний орган вирішує більше не надавати певні документи для повторного використання або припинити оновлення цих документів, він повинен якнайшвидше оприлюднити ці рішення, якщо це можливо, за допомогою електронних засобів.

(45) Умови повторного використання повинні бути недискримінаційними для порівнянних категорій повторного використання. У зв'язку з цим, заборона дискримінації не повинна, наприклад, перешкоджати обміну інформацією між органами державного сектору на безоплатній основі для виконання державних завдань, в той час як з інших сторін стягується плата за повторне використання тих самих документів. Це також не повинно перешкоджати прийняттю диференційованої політики стягнення плати за комерційне та некомерційне повторне використання.

(46) Держави-члени повинні, зокрема, забезпечити, щоб повторне використання документів державних підприємств не призводило до викривлення ринку і не підривало чесну конкуренцію.

(47) Органи державного сектору повинні дотримуватися правил ЄС та національних правил конкуренції при встановленні принципів повторного використання документів, уникаючи, наскільки це можливо, ексклюзивних угод між собою та приватними партнерами. Однак для надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, іноді може знадобитися ексклюзивне право на повторне використання певних документів державного сектору. Це може статися, якщо жоден комерційний видавець не опублікує інформацію без такого ексклюзивного права. У зв'язку з цим доречно взяти до уваги державні контракти, які виключаються зі сфери дії Директиви 2014/24/ЄС відповідно до статті 11 цієї Директиви, та інноваційні партнерства, про які йдеться у статті 31 Директиви 2014/24/ЄС.

(48) Існують численні угоди про співпрацю між бібліотеками, в тому числі університетськими, музеями, архівами та приватними партнерами, які передбачають оцифрування культурних ресурсів з наданням ексклюзивних прав приватним партнерам. Практика показала, що такі державно-приватні партнерства можуть сприяти гідному використанню культурних колекцій і водночас прискорити доступ до культурної спадщини для представників громадськості. Тому доцільно врахувати наявні розбіжності між державами-членами щодо оцифрування культурних ресурсів за допомогою спеціального набору правил, що стосуються угод про оцифрування таких ресурсів. Якщо ексклюзивне право стосується оцифрування культурних ресурсів, може знадобитися певний період ексклюзивності, щоб дати приватному партнеру можливість окупити свої інвестиції. Цей період, однак, повинен бути обмежений якомога коротшим часом, щоб відповідати принципу, згідно з яким матеріал, що є суспільним надбанням, повинен залишатися в суспільному надбанні після його оцифрування. Строк дії виключного права на оцифрування культурних ресурсів, як правило, не повинен перевищувати 10 років. Будь-який період ексклюзивності, що перевищує 10 років, повинен переглядатися з урахуванням технологічних, фінансових та адміністративних змін у навколишньому середовищі, що відбулися з моменту укладення угоди. Крім того, будь-яке державно-приватне партнерство з оцифрування культурних ресурсів має надавати партнерській культурній установі повні права щодо використання оцифрованих культурних ресурсів після завершення терміну їхньої експлуатації.

(49) Домовленості між власниками даних і повторними користувачами даних, які прямо не надають виключних прав, але від яких можна обґрунтовано очікувати обмеження доступності документів для повторного використання, повинні підлягати додатковій громадській перевірці. Таким чином, основні аспекти таких домовленостей повинні бути опубліковані в Інтернеті щонайменше за два місяці до набрання ними чинності, а саме за два місяці до узгодженої дати початку виконання сторонами своїх зобов'язань. Публікація повинна надавати зацікавленим сторонам можливість вимагати повторного використання документів, на які поширюється дія цих домовленостей, і запобігати ризику обмеження кола потенційних повторних користувачів. У будь-якому випадку, основні аспекти таких домовленостей в остаточному вигляді, узгодженому сторонами, також повинні бути оприлюднені в Інтернеті без невиправданої затримки після їх укладення.

(50) Ця Директива спрямована на мінімізацію ризику надмірної переваги першопрохідця, що може обмежити кількість потенційних повторних користувачів даних. Якщо договірні домовленості, на додаток до зобов'язань держави-члена за цією Директивою щодо надання документів, можуть спричинити передачу ресурсів цієї держави-члена в розумінні статті 107(1) ДФЄС, ця Директива не повинна завдавати шкоди застосуванню правил конкуренції та державної допомоги, викладених у статтях 101-109 ДФЄС. З правил державної допомоги, викладених у статтях 107, 108 і 109 ДФЄС, випливає, що держава-член повинна заздалегідь перевірити, чи може бути задіяна державна допомога у відповідній контрактній угоді, і переконатися, що вона відповідає правилам державної допомоги.

(51) Ця Директива не впливає на захист фізичних осіб щодо обробки персональних даних відповідно до законодавства Союзу та національного законодавства, зокрема Регламенту (ЄС) 2016/679 та Директиви 2002/58/ЄС Європейського Парламенту та Ради (-18), а також будь-яких доповнюючих положень національного законодавства. Це означає, зокрема, що повторне використання персональних даних допустиме лише за умови дотримання принципу обмеження мети, викладеного в пункті статті 5(1) та статті 6 Регламенту (ЄС) 2016/679. Анонімна інформація - це інформація, яка не стосується ідентифікованої або такої, що може бути ідентифікована, фізичної особи або персональних даних, знеособлених таким чином, що суб'єкт даних не може бути ідентифікований або більше не може бути ідентифікований. Надання інформації анонімності є засобом узгодження інтересів у тому, щоб зробити інформацію державного сектору максимально придатною для багаторазового використання, із зобов'язаннями, передбаченими законом про захист даних, але це має свою ціну. Доречно розглядати ці витрати як одну зі статей витрат, які слід вважати частиною граничних витрат на розповсюдження, про які йдеться в цій Директиві.

(52) При прийнятті рішень щодо обсягу та умов повторного використання документів державного сектору, що містять персональні дані, наприклад, у сфері охорони здоров'я, може знадобитися проведення оцінки впливу на захист даних відповідно до статті 35 Регламенту (ЄС) 2016/679.

(53) Ця Директива не впливає на права інтелектуальної власності третіх осіб. Для уникнення сумнівів, термін "права інтелектуальної власності" стосується лише авторського права та суміжних прав, включно з особливими формами захисту. Ця Директива не застосовується до документів, захищених правами промислової власності, таких як патенти, зареєстровані промислові зразки та торгові марки. Директива не впливає на існування або володіння правами інтелектуальної власності органів державного сектору, а також не обмежує здійснення цих прав будь-яким чином поза межами, встановленими цією Директивою. Зобов'язання, що накладаються відповідно до цієї Директиви, повинні застосовуватися лише тією мірою, в якій вони сумісні з міжнародними угодами про захист прав інтелектуальної власності, зокрема Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів (Бернською конвенцією), Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угодою ТРІПС) і Договором ВОІВ про авторське право (ДВАП). Однак державні органи повинні здійснювати свої авторські права таким чином, щоб сприяти повторному використанню.

(54) Беручи до уваги законодавство Союзу та міжнародні зобов'язання держав-членів і Союзу, зокрема за Бернською конвенцією та Угодою TRIPS, документи, на які треті сторони володіють правами інтелектуальної власності, повинні бути виключені зі сфери дії цієї Директиви. Якщо третя сторона була первинним власником прав інтелектуальної власності на документ, що зберігається в бібліотеках, включаючи університетські бібліотеки, музеї та архіви, і термін захисту цих прав не закінчився, то для цілей цієї Директиви цей документ слід вважати документом, на який треті сторони володіють правами інтелектуальної власності.

(55) Ця Директива не повинна завдавати шкоди правам, включаючи економічні та моральні права, якими можуть користуватися працівники органів державного сектору відповідно до національного законодавства.

(56) Більше того, якщо будь-який документ надається для повторного використання, відповідний орган державного сектору повинен зберігати за собою право на використання цього документа.

(57) Ця Директива не суперечить Директиві 2014/24/ЄС.

(58) Інструменти, які допомагають потенційним повторним користувачам знаходити документи, доступні для повторного використання, та умови для повторного використання, можуть значно полегшити транскордонне використання документів державного сектору. Тому держави-члени повинні забезпечити наявність практичних механізмів, які допомагають повторним користувачам у пошуку документів, доступних для повторного використання. Прикладами таких практичних заходів є списки активів, які, бажано, мають бути доступними в Інтернеті, основні документи (документи, які часто використовуються або можуть бути використані повторно), а також сайти-портали, які пов'язані з децентралізованими списками активів. Держави-члени повинні також сприяти забезпеченню довгострокової доступності для повторного використання інформації державного сектору відповідно до чинної політики збереження.

(59) Комісія повинна сприяти співпраці між державами-членами та підтримувати розробку, тестування, впровадження та розгортання сумісних електронних інтерфейсів, які забезпечують більш ефективні та безпечні державні послуги.

(60) Ця Директива не суперечить Директиві 2001/29/ЄС Європейського Парламенту і Ради (-19). Вона передбачає умови, в яких органи державного сектору можуть реалізовувати свої права інтелектуальної власності на внутрішньому інформаційному ринку, дозволяючи повторне використання документів. Якщо органи державного сектору мають право, передбачене статтею 7(1) Директиви 96/9/ЄС, вони не повинні користуватися цим правом, щоб запобігти повторному використанню або обмежити повторне використання наявних документів, що виходить за межі, передбачені цією Директивою.

(61) Комісія підтримала розробку онлайн-звіту про зрілість відкритих даних з відповідними показниками ефективності для повторного використання інформації державного сектору в усіх державах-членах. Регулярне оновлення цього звіту сприятиме обміну інформацією між державами-членами та забезпеченню доступності інформації про політику і практику в усьому Союзі.

(62) Необхідно забезпечити, щоб держави-члени здійснювали моніторинг обсягів повторного використання інформації державного сектору, умов, за яких вона надається, та практики відшкодування збитків.

(63) Комісія може допомогти державам-членам у послідовній імплементації цієї Директиви шляхом видання та оновлення існуючих керівних принципів, зокрема, щодо рекомендованих стандартних ліцензій, наборів даних та стягнення плати за повторне використання документів, після консультацій із зацікавленими сторонами.

(64) Однією з головних цілей створення внутрішнього ринку є створення умов, сприятливих для розвитку загальноєвропейських послуг. Бібліотеки, в тому числі університетські, музеї та архіви, зберігають значну кількість цінних інформаційних ресурсів державного сектору, зокрема, завдяки проєктам з оцифрування, які примножили кількість цифрових матеріалів, що є суспільним надбанням. Ці колекції культурної спадщини та пов'язані з ними метадані є потенційною базою для продуктів і послуг цифрового контенту і мають величезний потенціал для інноваційного повторного використання в таких секторах, як навчання і туризм. Інші типи культурних установ, такі як оркестри, опери, балети і театри, включаючи архіви, які є частиною цих установ, повинні залишатися поза сферою дії цієї Директиви через їхню специфіку як виконавських мистецтв і той факт, що майже весь їхній матеріал є об'єктом прав інтелектуальної власності третіх сторін.

(65) Для забезпечення умов, що підтримують повторне використання документів, яке пов'язане з важливими соціально-економічними вигодами, що мають особливу високу цінність для економіки та суспільства, перелік тематичних категорій наборів даних, що мають високу цінність, має бути викладений у додатку. Для ілюстрації та без шкоди для імплементаційних актів, що визначають набори даних високої цінності, до яких повинні застосовуватися конкретні вимоги, викладені в цій Директиві, беручи до уваги керівні принципи Комісії щодо рекомендованих стандартних ліцензій, наборів даних та стягнення плати за повторне використання документів, тематичні категорії можуть, серед іншого, охоплювати поштові індекси, національні та місцеві карти (геопросторові), споживання енергії та супутникові знімки (спостереження за Землею та навколишнім середовищем), дані з приладів та прогнози погоди (метеорологічні), демографічні та економічні показники (статистичні), бізнес-реєстри та реєстраційні ідентифікатори (компанії та власники компаній), дорожні знаки та внутрішні водні шляхи (мобільність).

(66) Для того, щоб внести зміни до переліку тематичних категорій наборів даних високої цінності, додавши нові тематичні категорії, слід делегувати Комісії повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 Договору про заснування Європейського Союзу. Особливо важливо, щоб Комісія провела відповідні консультації під час своєї підготовчої роботи, в тому числі на рівні експертів, і щоб ці консультації були проведені відповідно до принципів, викладених у Міжвідомчій угоді від 13 квітня 2016 року про вдосконалення законотворчої діяльності (-20). Зокрема, для забезпечення рівної участі у підготовці делегованих актів Європейський Парламент та Рада отримують всі документи одночасно з експертами держав-членів, а їхні експерти систематично мають доступ до засідань експертних груп Комісії, які займаються підготовкою делегованих актів.

(67) Загальноєвропейський перелік наборів даних з особливим потенціалом для отримання соціально-економічних вигод разом з гармонізованими умовами повторного використання є важливим фактором, що сприяє розвитку транскордонних додатків і послуг з обробки даних. З метою забезпечення однакових умов для імплементації цієї Директиви, Комісії слід надати імплементаційні повноваження для підтримки повторного використання документів, пов'язаних з важливими соціально-економічними вигодами, шляхом ухвалення переліку конкретних наборів даних високої цінності, до яких застосовуються конкретні вимоги цієї Директиви, а також механізмів їхньої публікації та повторного використання. Отже, ці конкретні вимоги не застосовуватимуться до ухвалення Комісією імплементаційних актів. Перелік має враховувати галузеві правові акти ЄС, які регулюють публікацію наборів даних, такі як Директиви 2007/2/ЄС та 2010/40/ЄС, щоб гарантувати, що набори даних доступні за відповідними стандартами та наборами метаданих. Перелік повинен базуватися на тематичних категоріях, викладених у цій Директиві. При підготовці переліку Комісія повинна провести відповідні консультації, в тому числі на експертному рівні. Крім того, при прийнятті рішення про включення до переліку даних, якими володіють державні підприємства, або про їх вільний доступ до них, слід враховувати вплив на конкуренцію на відповідних ринках. Ці повноваження повинні здійснюватися відповідно до Регламенту (ЄС) № 182/2011 Європейського Парламенту і Ради (-21).