- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Директива
2001L0029 - UA - 22.06.2001 - 000.001
Цей документ слугує суто засобом документування, і установи не несуть жодної відповідальності за його зміст
(До
Розділу IV "Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею"
ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2001/29/ЄС
від 22 травня 2001 року про гармонізацію окремих аспектів авторського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві
(OB L 167, 22.06.2001, с. 10)
ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2001/29/ЄС
від 22 травня 2001 року про гармонізацію окремих аспектів авторського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,
Беручи до уваги пропозицію Комісії (-1),
Беручи до уваги висновок Економічно-соціального комітету (-2),
Діючи згідно з процедурою, встановленою у
статті 251 Договору (-3),
Оскільки:
(1)
Договір передбачає створення внутрішнього ринку та запровадження системи, що забезпечуватиме неспотворення конкуренції на внутрішньому ринку. Гармонізація законодавства держав-членів у сфері авторського права та суміжних прав сприяє досягненню цих цілей.
(2) На своєму засіданні в м. Корфу 24 і 25 червня 1994 року Європейська Рада наголосила на необхідності створення загальних та гнучких правових рамок на рівні Співтовариства для сприяння розвитку інформаційного суспільства в Європі. Це вимагає, зокрема, наявності внутрішнього ринку для нових продуктів і послуг. Важливе законодавство Співтовариства, покликане забезпечити такі регулятивні рамки, вже ухвалене або перебуває на стадії ухвалення. У цьому контексті авторське право і суміжні права відіграють важливу роль, оскільки вони охороняють і стимулюють розробку і реалізацію нових продуктів і послуг, а також створення і використання в них результатів творчої діяльності.
(3) Запропонована гармонізація допоможе реалізувати чотири свободи внутрішнього ринку, та пов’язана з дотриманням фундаментальних принципів права, зокрема, права власності, у тому числі інтелектуальної власності, свободи вияву поглядів та суспільних інтересів.
(4) Завдяки посиленню правової визначеності та забезпеченню високого рівня охорони інтелектуальної власності гармонізовані правові рамки авторського права і суміжних прав сприятимуть значним інвестиціям у творчість та інновації, у тому числі мережеву інфраструктуру, і, як наслідок, сприятимуть зростанню та підвищенню конкурентоспроможності європейської промисловості як у сфері надання контенту та інформаційних технологій, так і загалом у низці галузей промисловості та сфер культури. Це захистить існуючі робочі місця та заохочуватиме створення нових робочих місць.
(5) Технологічний розвиток примножив і диверсифікував напрямки створення, виробництва та використання. Незважаючи на відсутність необхідності в нових концепціях охорони інтелектуальної власності, існуюче законодавство у сфері авторського права і суміжних прав необхідно адаптувати і доповнити, щоб адекватно реагувати на економічні реалії, такі як нові форми використання.
(6) Без гармонізації на рівні Співтовариства законодавча діяльність на національному рівні, яка вже була ініційована в низці держав-членів для реагування на технологічні виклики, може призвести до суттєвих відмінностей в охороні та, як наслідок, до обмеження вільного руху продуктів і послуг, які включають права інтелектуальної власності або ґрунтуються на них, що призведе до повторної фрагментації внутрішнього ринку та виникнення законодавчих суперечностей. Вплив таких законодавчих відмінностей та невизначеностей стане більш значущим з подальшим розвитком інформаційного суспільства, який вже суттєво збільшив транскордонне використання інтелектуальної власності. Темпи цього розвитку повинні і будуть надалі зростати. Суттєві правові відмінності та невизначеності в охороні можуть перешкоджати економії на масштабах нових продуктів і послуг, що включають об’єкти авторського права і суміжних прав.
(7) Таким чином, законодавчі рамки Співтовариства щодо охорони авторського права і суміжних прав також необхідно адаптувати та доповнити настільки, наскільки це необхідно для безперебійного функціонування внутрішнього ринку. У зв’язку з цим ті національні положення щодо авторського права і суміжних прав, які значно відрізняються у різних державах-членах або спричиняють виникнення правових невизначеностей, що перешкоджають безперебійному функціонуванню внутрішнього ринку та належному розвитку інформаційного суспільства в Європі, необхідно узгодити, а непослідовних національних реакцій на технологічні розробки необхідно уникати; при цьому відмінності, що не мають негативного впливу на функціонування внутрішнього ринку, не вимагають усунення або запобігання.
(8) Різноманітні соціальні, суспільні та культурні наслідки інформаційного суспільства вимагають врахування специфічних особливостей змісту продуктів і послуг.
(9) Будь-яка гармонізація авторського права і суміжних прав повинна ґрунтуватися на високому рівні охорони, оскільки ці права мають вирішальне значення для інтелектуальної творчої діяльності. Їх охорона допомагає забезпечити підтримку та розвиток творчості в інтересах авторів, виконавців, виробників, споживачів, культури, промисловості та широкої громадськості. Тому інтелектуальна власність була визнана невід’ємною частиною власності.
(10) Для того, щоб автори або виконавці продовжували свою творчу та мистецьку діяльність, вони повинні отримувати відповідну винагороду за використання їхніх творів, так само як і виробники, щоб мати можливість фінансувати таку діяльність. Інвестиції, необхідні для виробництва таких продуктів, як фонограми, фільми або мультимедійні продукти, та послуг, таких як послуги, що надаються на запит, є значними. Необхідна належна правова охорона прав інтелектуальної власності, щоб гарантувати можливість отримання такої винагороди та забезпечити можливість одержання задовільного доходу від цих інвестицій.
(11) Сувора ефективна система охорони авторського права і суміжних прав є одним із основних способів забезпечення отримання європейською культурною творчістю і виробництвом необхідних ресурсів, а також захисту незалежності та гідності творчих авторів і виконавців.
(12) Належна охорона творів авторського права та об’єктів суміжних прав має також важливе значення з точки зору культури.
Стаття 151 Договору вимагає, щоб Співтовариство враховувало культурні аспекти у своїй діяльності.
(13) Спільні пошуки та послідовне застосування на європейському рівні технічних заходів для охорони творів та інших об’єктів, а також для надання необхідної інформації щодо прав, мають суттєве значення, оскільки кінцевою метою цих заходів є реалізація встановлених законодавством принципів і гарантій.
(14) Ця Директива має на меті сприяти навчанню і розвитку культури завдяки охороні творів та інших об’єктів, при цьому дозволяючи винятки та обмеження в інтересах суспільства для цілей навчання та викладання.
(15) Результатом Дипломатичної конференції, проведеної під егідою Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) у грудні 1996 року, стало ухвалення двох нових договорів - "
Договору ВОІВ про авторське право" та "
Договору ВОІВ про виконання і фонограми", що стосуються, відповідно, захисту авторів та захисту виконавців і виробників фонограм. Зазначені договори суттєво покращують міжнародну охорону авторського права і суміжних прав, зокрема, з огляду на так званий "цифровий порядок денний", а також покращують засоби боротьби з піратством у глобальних масштабах. Співтовариство та більшість держав-членів вже підписали ці договори; наразі триває процес підготовки до їх ратифікації Співтовариством та державами-членами. Ця Директива також спрямована на реалізацію низки нових міжнародних зобов’язань.
(16) Відповідальність за діяльність у мережевому середовищі стосується не лише авторського права і суміжних прав, а й інших сфер, таких як наклеп, оманлива реклама або порушення торгових марок, і горизонтально розглядається у
Директиві Європейського Парламенту і Ради 2000/31/ЄС від 8 червня 2000 року про деякі правові аспекти послуг інформаційного суспільства, зокрема електронної комерції, на внутрішньому ринку ("Директива про електронну комерцію") (-4), в якій пояснено та узгоджено різні правові питання, що стосуються послуг інформаційного суспільства, у тому числі електронної комерції. Цю Директиву необхідно імплементувати у строки, подібні до строків, відведених для імплементації Директиви про електронну комерцію, оскільки зазначена Директива передбачає гармонізовані рамки принципів та положень, що стосуються, між іншим, важливих частин цієї Директиви. Ця Директива не обмежує положення про відповідальність, що містяться у зазначеній Директиві.
(17) Необхідно забезпечити, особливо в світлі вимог, що виникають у цифровому середовищі, щоб організації колективного управління досягнули вищого рівня раціоналізації та прозорості у дотриманні правил конкуренції.
(18) Ця Директива не обмежує механізми держав-членів щодо управління правами, такі як розширені колективні ліцензії.
(20) Ця Директива ґрунтується на принципах і правилах, викладених у директивах, що набули чинності у цій сфері, зокрема, Директивах
91/250/ЄЕС (-5),
92/100/ЄЕС (-6),
93/83/ЄЕС (-7),
93/98/ЄЕС (-8) та
96/9/ЄС (-9), а також розвиває такі принципи і правила та включає їх у контекст інформаційного суспільства. Положення цієї Директиви не обмежують положення зазначених Директив, якщо інше не передбачено цією Директивою.
(21) У цій Директиві необхідно визначити обсяг дій, що включає право на відтворення, з точки зору різних бенефіціарів. Таке визначення повинне відповідати законодавству ЄС. Для забезпечення правової визначеності на внутрішньому ринку необхідне широке означення таких дій.
(22) Мета належної підтримки розповсюдження культури не повинна бути досягнута за рахунок пожертвування суворою охороною прав або допущення нелегальних форм розповсюдження контрафактних або піратських творів.
(23) Ця Директива повинна продовжити гармонізацію права автора на повідомлення до загального відома публіки. Це право необхідно розуміти у широкому сенсі, який охоплює будь-яке повідомлення твору до загального відома публіки, що не присутня у місці, з якого здійснюється таке повідомлення. Це право повинно поширюватися на будь-яку таку трансляцію або ретрансляцію твору публіці засобами дротової або бездротової передачі, у тому числі засобами мовлення. Це право не повинно поширюватися на будь-які інші дії.
(24) Передбачене статтею 3(2) право надавати доступ публіці до об’єкта необхідно розуміти як таке, що охоплює всі дії щодо надання доступу до такого об’єкта представникам публіки, які не присутні у місці, з якого здійснюється таке надання доступу, та не поширюється на будь-які інші дії.
(25) Правову невизначеність щодо характеру та рівня охорони дій, які стосуються передачі творів, що охороняються авторським правом, та об’єктів, що охороняються суміжними правами, на запит через мережі, необхідно подолати шляхом забезпечення гармонізованої охорони на рівні Співтовариства. Необхідно чітко визначити, що всі визнані цією Директивою правоволодільці повинні мати виключне право надавати доступ публіці до творів, що охороняються авторським правом, або будь-яких інших об’єктів шляхом інтерактивної передачі на вимогу. Така інтерактивна передача на вимогу характеризується тим, що представники публіки можуть отримати доступ до неї з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором.
(26) Стосовно надання доступу організаціями мовлення в межах надання послуг на вимогу їхніх радіо- та телевізійних програм, невід’ємною частиною яких є музика з комерційних фонограм, необхідно заохочувати механізми колективного ліцензування з метою полегшити оформлення відповідних прав.
(27) Просте надання фізичних засобів для забезпечення або здійснення повідомлення до загального відома публіки саме по собі не є повідомленням до загального відома публіки у значенні цієї Директиви.
(28) Охорона авторських прав відповідно до цієї Директиви передбачає виключне право контролювати розповсюдження твору, втіленого у матеріальному предметі. Перший продаж оригіналу або копій твору у Співтоваристві правоволодільцем або за його згодою вичерпує право контролювати перепродаж такого предмета у Співтоваристві. Це право не вичерпується щодо оригіналу або його копій, проданих правоволодільцем або за його згодою за межами Співтовариства. Права авторів на надання в прокат і в позичку закріплені в
Директиві 92/100/ЄЕС. Передбачене цією Директивою право розповсюдження не обмежує положень, які стосуються прав на надання в прокат і в позичку, передбачених главою І зазначеної Директиви.
(29) Питання про вичерпання прав не виникає стосовно послуг та онлайн послуг зокрема. Це також стосується матеріальної копії твору або іншого об’єкта, зробленої користувачем такої послуги за згодою правоволодільця. Тому те ж саме стосується надання в прокат і в позичку оригіналу і копій творів або інших об’єктів, що за своїм характером є послугою. На відміну від CD-ROM або CD-I, де інтелектуальна власність втілена у матеріальному носії інформації, а саме товарі, кожна онлайн послуга є насправді дією, щодо якої необхідно отримати дозвіл, якщо він передбачений авторським правом або суміжними правами.
(30) Зазначені у цій Директиві права можуть бути передані, відступлені або бути предметом ліцензування за договором, без обмеження відповідного національного законодавства у сфері авторського права і суміжних прав.
(31) Необхідно забезпечити справедливий баланс прав та інтересів між різними категоріями правоволодільців, а також між різними категоріями правоволодільців і користувачів охоронюваного об’єкта. У світлі нового електронного середовища необхідно переглянути існуючі винятки та обмеження прав, встановлені державами-членами. Існуючі відмінності у винятках та обмеженнях окремих дій, що потребують схвалення, мають безпосередній негативний вплив на функціонування внутрішнього ринку авторського права і суміжних прав. Такі відмінності цілком можуть стати помітнішими у зв’язку з подальшим розвитком транскордонного використання творів та транскордонної діяльності. Щоб забезпечити належне функціонування внутрішнього ринку, означення таких винятків та обмежень необхідно гармонізувати. Ступінь їх гармонізації повинен ґрунтуватися на їхньому впливі на безперебійну роботу внутрішнього ринку.
(32) Ця Директива встановлює вичерпний перелік винятків та обмежень права на відтворення і права на повідомлення до загального відома публіки. У відповідних випадках деякі винятки та обмеження стосуються лише права на відтворення. Цей перелік належним чином враховує різні правові традиції в державах-членах, водночас він спрямований на забезпечення функціонуючого внутрішнього ринку. Держави-члени повинні дійти до узгодженого застосування цих винятків та обмежень, що буде оцінено під час перегляду імплементаційного законодавства в майбутньому.
(33) Виключне право на відтворення повинне містити виняток, щоб дозволити здійснення певних дій з тимчасового відтворення, які є короткочасними або випадковими відтвореннями, що становлять невід’ємну і суттєву частину технологічного процесу і здійснюються з єдиною метою забезпечення ефективної передачі в мережі між третіми особами через посередника або правомірного використання твору чи іншого об’єкта. Дії з відповідного відтворення не повинні мати самостійного економічного значення. У разі виконання цих умов, такий виняток повинен включати дії, які дають можливість перегляду веб-сторінок, а також дії з кешування, у тому числі ті, що забезпечують ефективне функціонування систем передачі, за умови, що посередник не змінює інформацію і не перешкоджає правомірному використанню технології, що широко визнається і використовується галуззю, для отримання даних про використання інформації. Використання вважається правомірним, якщо воно дозволене правоволодільцем або не обмежене законом.
(34) Державам-членам необхідно надати можливість передбачати певні винятки або обмеження, зокрема для освітніх та наукових цілей, в інтересах публічних установ, таких як бібліотеки та архіви, для цілей повідомлення новин, цитування, для використання особами з інвалідністю, використання в цілях громадської безпеки та використання в адміністративних і судових провадженнях.
(35) В окремих випадках винятків або обмежень правоволодільці повинні отримувати справедливу компенсацію, щоб належним чином компенсувати використання їхніх охоронюваних творів або інших об’єктів. Під час визначення форми, детальних механізмів і можливого рівня такої справедливої винагороди необхідно враховувати конкретні обставини кожного випадку. Під час оцінювання цих обставин вагомим критерієм може бути ймовірна шкода, завдана правоволодільцям у результаті відповідної дії. У випадках, коли правоволодільці вже отримали винагороду у будь-якій іншій формі, наприклад, як частину ліцензійної плати, жодні спеціальні або окремі платежі сплаті не підлягають. Рівень справедливої винагороди повинен повністю враховувати ступінь використання технологічних заходів охорони, передбачених цією Директивою. В окремих ситуаціях, коли завдана правоволодільцю шкода є мінімальною, платіжні зобов’язання не виникають.
(36) Держави-члени можуть передбачити справедливу винагороду для правоволодільців також у разі застосування необов’язкових положень щодо винятків або обмежень, які не вимагають такої винагороди.
(37) Існуючі національні схеми репрографії, за наявності, не створюють серйозних бар’єрів для внутрішнього ринку. Держави-члени повинні мати можливість передбачити виняток або обмеження щодо репрографії.
(38) Держави-члени повинні мати можливість передбачати виняток або обмеження права на відтворення для окремих типів відтворення аудіоматеріалів, візуальних та аудіовізуальних матеріалів для особистого користування, що супроводжується справедливою винагородою. Вони можуть включати впровадження або підтримання систем винагороди для компенсації збитків правоволодільців. Незважаючи на те, що відмінності між такими системами винагороди впливають на функціонування внутрішнього ринку, такі відмінності щодо аналогового приватного відтворення не повинні суттєво впливати на розвиток інформаційного суспільства. Імовірно, цифрове приватне копіювання є більш поширеним та має більший економічний вплив. Тому необхідно належним чином врахувати відмінності між цифровим і аналоговим приватним копіюванням, а також розрізняти їх в окремих аспектах.
(39) При застосуванні винятку або обмеження щодо приватного копіювання, держави-члени повинні належним чином враховувати технологічні та економічні зміни, зокрема щодо цифрового приватного копіювання та систем винагороди, якщо ефективні технологічні заходи захисту є доступними. Такі винятки або обмеження не повинні перешкоджати використанню технологічних заходів або їх застосуванню в боротьбі проти обходу таких заходів.
(40) Держави-члени можуть передбачити виняток або обмеження в інтересах певних неприбуткових закладів, таких як публічні бібліотеки та аналогічні установи, а також архіви. Проте вони повинні обмежуватися певними особливими випадками, на які поширюється право на відтворення. Такий виняток або обмеження не повинні поширюватися на використання в рамках онлайн передачі охоронюваних творів або інших об’єктів. Ця Директива не повинна обмежувати право держав-членів на відступ від виключного права на надання в позичку через публічні установи відповідно до
статті 5 Директиви 92/100/ЄЕС. Тому необхідно заохочувати спеціальні контракти або ліцензії, які, не порушуючи баланс, приносять користь таким установам та цілям поширення культури, яким вони слугують.
(41) Під час застосування винятку або обмеження щодо короткочасних звукових записів, зроблених організаціями мовлення, розуміється, що власні засоби організації мовлення включають власні засоби особи, яка діє від імені організації мовлення та під її відповідальність.
(42) При застосуванні винятку або обмеження для некомерційних навчальних та науково-дослідних цілей, у тому числі дистанційного навчання, некомерційний характер відповідної діяльності повинен визначатися цією діяльністю як такою. У цьому відношенні організаційна структура та засоби фінансування відповідної установи не є вирішальними факторами.
(43) У будь-якому випадку важливо, щоб держави-члени ухвалили всі необхідні заходи для полегшення доступу до творів осіб з інвалідністю, які становлять перешкоду для самостійного використання творів, а також приділили особливу увагу доступним форматам.
(44) Застосування винятків та обмежень, передбачених цією Директивою, необхідно здійснювати відповідно до міжнародних зобов’язань. Такі винятки та обмеження не можуть бути застосовані у спосіб, що обмежує законні інтереси правоволодільця або суперечить звичайному використанню його твору або іншого об’єкта. Надання таких винятків або обмежень державами-членами повинне, зокрема, належним чином відображати підвищений економічний вплив, який такі винятки та обмеження можуть мати в контексті нового електронного середовища. Тому сфера застосування певних винятків або обмежень щодо окремих нових форм використання творів, що охороняються авторським правом, або інших об’єктів може потребувати додаткового обмеження.
(45) Проте винятки та обмеження, зазначені у статті 5(2),(3) і (4), не повинні перешкоджати визначенню договірних відносин, спрямованих на забезпечення справедливої винагороди правоволодільців у межах, дозволених національним законодавством.
(46) Медіація може допомогти користувачам і правоволодільцям у вирішенні суперечок. Комісія, у співпраці з державами-членами в межах контактного комітету, повинна провести дослідження для розгляду нових правових способів вирішення суперечок щодо авторського права та суміжних прав.
(47) Технологічний розвиток дозволить правоволодільцям використовувати технологічні заходи, спрямовані на запобігання або обмеження дій, не дозволених правоволодільцями будь-яких авторських прав, суміжних прав або права sui generis на бази даних. Проте існує небезпека здійснення незаконних дій з метою надання можливості або полегшення обходу технічного захисту, який забезпечують такі заходи. Щоб уникнути розрізнених правових підходів, що потенційно можуть перешкоджати функціонуванню внутрішнього ринку, необхідно забезпечити гармонізований правовий захист від обходу ефективних технологічних заходів, а також від забезпечення пристроями, продуктами або послугами для таких цілей.
(48) Такий правовий захист необхідно забезпечувати щодо технологічних заходів, які ефективно обмежують дії, не дозволені правоволодільцями будь-яких авторських прав, суміжних прав або права sui generis на бази даних, при цьому не перешкоджаючи нормальному функціонуванню електронного обладнання та його технологічному розвитку. Такий правовий захист не передбачає зобов’язання щодо розробки пристроїв, продуктів, компонентів або послуг, що відповідають технологічним заходам, якщо такий пристрій, продукт, компонент або послуга не підпадає під заборону статті 6. Такий правовий захист повинен враховувати принцип пропорційності і не повинен забороняти ті пристрої або види діяльності, що мають важливе комерційне призначення або використання, відмінні від обходу технічних засобів охорони. Зокрема, такий захист не повинен перешкоджати дослідженням криптографії.
(49) Правовий захист технологічних заходів не обмежує застосування будь-яких національних положень, які можуть забороняти приватне володіння пристроями, продуктами чи компонентами для обходу технологічних заходів.
(50) Такий гармонізований правовий захист не впливає на окремі положення про захист, передбачені
Директивою 91/250/ЄЕС. Зокрема, він не застосовується до захисту технологічних заходів, які використовуються у зв’язку з комп’ютерними програмами, що виключно розглядається у зазначеній Директиві. Він також не повинен ані заважати, ані запобігати розробці або використанню будь-яких засобів обходу технологічного заходу, необхідного для здійснення дій відповідно до умов статті 5(3) або статті 6 Директиви 91/250/ЄЕС. Статті 5 і 6 зазначеної Директиви виключно встановлюють винятки з виключних прав, що застосовуються до комп’ютерних програм.
(51) Правовий захист технологічних заходів застосовується без порушення державної політики, як це відображено у статті 5, або громадської безпеки. Держави-члени повинні заохочувати добровільні заходи, що їх вживають правоволодільці, у тому числі укладення та виконання угод між правоволодільцями та іншими зацікавленими сторонами, для досягнення цілей окремих винятків або обмежень, передбачених національним законодавством відповідно до цієї Директиви. У випадку відсутності таких добровільних заходів або угод протягом належного строку держави-члени повинні вжити належних заходів для гарантування того, що правоволодільці надають бенефіціарам таких винятків або обмежень належні засоби для їх використання шляхом модифікації впровадженого технологічного заходу або інших засобів. Проте для запобігання зловживанню такими заходами, що вживаються правоволодільцями, у тому числі в рамках угод, або ухвалюються державою-членом, будь-які технологічні заходи, застосовні під час впровадження таких заходів, повинні користуватися правовим захистом.
(52) Під час застосування винятку або обмеження для особистого копіювання відповідно до статті 5(2), держави-члени також повинні заохочувати використання добровільних заходів для досягнення цілей такого винятку або обмеження. Якщо протягом належного строку не вживались жодні добровільні заходи для забезпечення можливості відтворення для особистого використання, держави-члени можуть вживати заходів для того, щоб надати бенефіціарам відповідного винятку або обмеження можливість скористатися ним. Добровільні заходи, що вживаються правоволодільцями, у тому числі угоди між правоволодільцями та іншими зацікавленими сторонами, а також заходи, що вживаються державами-членами, не перешкоджають правоволодільцям застосовувати технологічні заходи, які узгоджуються з винятками або обмеженнями щодо приватного копіювання у національному законодавстві відповідно до статті 5(2)(b), з урахуванням умови щодо справедливої винагороди, передбаченої таким положенням, та можливості розрізняти різні умови використання відповідно до статті 5(5), такими як контроль за кількістю відтворень. Для запобігання зловживанню такими заходами будь-які технологічні заходи, що застосовуються для їх реалізації, повинні користуватися правовим захистом.
(53) Захист технологічних заходів повинен гарантувати безпечне середовище для надання інтерактивних послуг на запит у спосіб, за якого представники публіки можуть отримати доступ до творів або інших об’єктів із будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором. У випадках, коли такі послуги регулюються контрактними угодами, перший та другий підпараграфи статті 6(4) застосовуватися не повинні. Неінтерактивні форми онлайн використання надалі регулюються такими положеннями.
(54) Важливий прогрес був досягнутий у міжнародній стандартизації технічних систем ідентифікації творів та охоронюваних об’єктів у цифровому форматі. В умовах все більшого розвитку мережевого середовища відмінності між технологічними заходами можуть призвести до несумісності систем в межах Співтовариства. Необхідно заохочувати сумісність та інтероперабельність різних систем. Дуже бажано заохочувати розвиток глобальних систем.
(55) Технологічний розвиток полегшить розповсюдження творів, особливо в мережах, що змусить правоволодільців краще ідентифікувати твір або інший об’єкт, автора чи будь-якого іншого правоволодільця, а також надавати інформацію про умови використання твору або іншого об’єкта, щоб полегшити управління пов’язаними з ним правами. Необхідно заохочувати правоволодільців, щоб під час розміщення власних творів або інших об’єктів у мережах вони використовували позначення, що, на додаток до наведеної вище інформації, вказують, зокрема, на надання ними дозволу.
................Перейти до повного тексту