ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, і, зокрема, його статтю 175(1),

Беручи до уваги пропозицію Комісії(1),

Беручи до уваги думку Європейського економічного і соціального комітету(2),

Беручи до уваги думку Комітету регіонів(3),

Діючи відповідно до процедури, викладеної в статті 251 Договору(4) у світлі спільного тексту, затвердженого Погоджувальним комітетом 8 листопада 2002 року,

Оскільки:

(1) Зростаючий доступ громадськості до інформації про навколишнє природне середовище та розповсюдження цієї інформації сприяють зростанню уваги до проблем навколишнього природного середовища, вільному обміну думками, участі громадськості у прийнятті рішень про навколишнє природне середовище і, як наслідок, покращенню стану довкілля.

(2) Директива Ради 90/313/ЄЕС від 7 червня 1990 року про свободу доступу до інформації про навколишнє природне середовище(5) ініціювала процеси змін в характері відношення органів державної влади до питань відкритості та прозорості, організовуючи вжиття заходів з використання права доступу громадськості до інформації про навколишнє природне середовище, які слід продовжувати та розвивати. Ця Директива розширює рамки існуючого доступу, передбаченого Директивою 90/313/ЄЕС.

(3) Стаття 8 вищезгаданої Директиви зобов`язує держави-члени звітувати перед Комісією про набутий досвід, на підставі чого Комісія зобов’язана звітувати перед Європейським Парламентом і Радою, а також представляти пропозиції, які вона вважатиме доцільними, щодо перегляду Директиви.

(4) Звіт, опрацьований згідно зі статтею 8 вищезгаданої Директиви, визначає конкретні проблеми, які виникли при практичному застосуванні вищезгаданої Директиви.

(5) 25 червня 1998 року Співтовариством підписано Конвенцію ООН/ЄЕК про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього природного середовища (Орхуська Конвенція). Законодавство Співтовариства потрібно привести у відповідність до цієї Конвенції з метою її прийняття Співтовариством.

(6) В інтересах підвищення прозорості доцільною є заміна Директиви 90/313/ЄЕС радше ніж внесення до неї змін, щоб таким чином надати всім заінтересованим сторонам цілісний, чіткий та узгоджений законодавчий текст.

(7) Неузгодженість між положеннями чинного законадавства держав-членів щодо доступу до інформації про навколишнє природне середовище, яка утримується органами державної влади, може викликати різні умови доступу до цієї інформації в Співтоваристві або конкуренції.

(8) Необхідно забезпечити право будь-якої фізичної або юридичної особи на доступ до інформації про навколишнє природне середовище, яка утримується органами державної влади або яка утримується для них, щоб така особа не була змушена відстоювати свої інтереси.

(9) Також є необхідним, щоб органи державної влади оприлюднювали та розповсюджували якомога ширше серед широкого загалу інформацію про навколишнє природне середовище, зокрема, використовуючи інформаційні та комунікаційні технології. Майбутній розвиток цих технологій має враховуватися при звітуванні та перегляді цієї Директиви.

(10) Визначення інформації про навколишнє природне середовище має бути уточненим таким чином, щоб включити інформацію в будь-якій формі про стан навколишнього природного середовища, про фактори, заходи або діяльність, що впливають або можуть вплинути на захист навколишнього природного середовища або передбачені для цього, про економічний аналіз та аналіз рентабельності, проведені у рамках таких заходів або діяльності, а також інформації про стан здоров`я та безпеки, включаючи забруднення ланцюга харчування, умов життєдіяльності людей, пам’ятників культури та побудованих споруд в тому ступені, в якому на них впливають або можуть вплинути будь-які з вищенаведених факторів.

(11) Для врахування принципу, викладеного у статті 6 Договору, за якою вимоги до захисту навколишнього природного середовища мають бути інтегровані до визначення та імплементації політики та діяльності Співтовариства, визначення органів державної влади має бути розширене для включення урядових та інших державних адміністрацій на національному, регіональному та місцевому рівнях, безвідносно до того, чи мають вони конкретні обов`язки стосовно навколишнього природного середовища. Таким же чином визначення має бути розширене з метою включення інших осіб або установ, що виконують функції державного управління по відношенню до навколишнього природного середовища згідно з національним законодавством, а також інших осіб та установ, що діють під їхнім контролем та мають обов`язки або функції по відношенню до навколишнього природного середовища.

(12) Дія цієї Директиви повинна також поширюватись на інформацію щодо навколишнього природного середовища, яка фізично утримується іншими установами від імені органів державної влади.

(13) Інформація щодо навколишнього природного середовища має надаватися у розпорядження заявника якомога скоріше та протягом обґрунтованого проміжку часу, а також з урахуванням будь-яких часових рамок, вказаних заявником.

(14) Органам державної влади слід надавати інформацію щодо навколишнього природного середовища у формі чи форматі за вимогою заявника, якщо цю інформацію не оприлюднено в іншій формі або форматі або якщо не вважається більш доцільним надати її в іншій формі або форматі. Додатково, від органів державної влади слід вимагати вживання усіх розумних зусиль для збереження інформації про навколишнє природне середовище, яку вони утримують або яка утримується для них, у формах та форматах, легко відтворюваних та доступних через електронні засоби передачі інформації.

(15) Держави-члени повинні визначити практичні процедури для ефективного надання інформації. Ці процедури гарантують, що інформація легкодоступна і поступово стає доступною для громадськості через мережі громадських телекомунікацій, включаючи загальнодоступні переліки органів державної влади та реєстри або списки інформації про довкілля, що зберігаюється такими органами або для них.

(16) Право на інформацію означає, що розкриття інформації має бути загально прийнятим, а органи державної влади можуть відмовити у запиті на інформацію про навколишнє природне середовище лише в певних і чітко визначених випадках. Підстави для відмови слід розглядати з обмеженням, при цьому суспільні інтереси, яким служить розкриття інформації, потрібно порівняти з інтересом, що випливає з відмови. Причини відмови надаються заявникові протягом терміну, встановленого цією Директивою.

(17) Органи державної влади мають надавати інформацію про навколишнє природне середовище частково, якщо від неї можливо відокремити будь-яку інформацію, що підпадає під винятки.

(18) Органи державної влади можуть стягувати розумну плату за надання інформації про навколишнє природне середовище. Це означає, що, як правило, плата не повинна перевищувати фактичні витрати на виробництво відповідного матеріалу. Слід обмежити випадки запитів попередньої оплати. В окремих випадках, коли органи державної влади надають інформацію про навколишнє природне середовище на комерційній основі, і коли це необхідно для забезпечення продовження збору та публікації такої інформації, ринкова плата вважається розумною; може знадобитися попередня оплата. Перелік зборів публікується та надається заявникам разом з інформацією про обставини, за яких плату може бути стягнуто або скасовано.

(19) Заявники повинні мати можливість звернутися до адміністративного або судового перегляду дій або бездіяльності органу державної влади щодо запиту.

(20) Органи державної влади мають гарантувати, що коли вони чи їхні представники збирають інформацію про навколишнє природне середовище, інформація є зрозумілою, точною та порівнянною. Оскільки це є важливим фактором у оцінці якості наданої інформації, за запитом може розкриватися метод, використаний для збирання інформації.

(21) З метою підвищення обізнаності громадськості з питань навколишнього середовища та покращення охорони довкілля, органам державної влади, за необхідності, слід надавати та поширювати інформацію про навколишнє середовище, яка є актуальною для їхніх функцій, зокрема за допомогою комп'ютерних телекомунікацій та/або електронних технологій, якщо вони доступні.

(22) Цю Директиву слід оцінювати кожні чотири роки після її набрання чинності, з урахуванням досвіду та після подання відповідних звітів державами-членами, і підлягати перегляду на цій підставі. Комісія подає звіт про оцінку до Європейського Парламенту і Ради.

(23) Оскільки цілі запропонованої Директиви не можуть бути досягнуті державами-членами в достатній мірі і, отже, можуть бути краще досягнуті на рівні Співтовариства, Співтовариство може приймати заходи відповідно до принципу субсидіарності, викладеного в статті 5 Договору. Відповідно до принципу пропорційності, викладеного в цій статті, ця Директива не виходить за межі того, що необхідно для досягнення цих цілей.

(24) Положення цієї Директиви не впливають на право держави-члена зберігати або запроваджувати заходів, що забезпечують ширший доступ до інформації, ніж вимагається цією Директивою,

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Цілями цієї Директиви є:

(a) гарантувати право на доступ до інформації про навколишнє природне середовище, якою володіють органи державної влади або яка зберігається для них, та встановити основні умови та практичні заходи для його здійснення; а також

(b) забезпечити, щоб інформація про навколишнє природне середовище поступово ставала доступною та поширювалася серед громадськості для досягнення якомога більшої систематичної доступності та поширення цієї інформації. З цією метою слід сприяти використанню, зокрема, комп'ютерних телекомунікацій та/або електронних технологій, якщо вони доступні.

Для цілей цієї Директиви:

1. "Інформація про навколишнє природне середовище" означає будь-яку інформацію в письмовій, візуальній, звуковій, електронній або будь-якій іншій матеріальній формі про:

(a) стан елементів навколишнього середовища, таких як повітря та атмосфера, вода, ґрунт, земля, ландшафт та природні об'єкти, включаючи водно-болотні угіддя, прибережні та морські райони, біологічне різноманіття та його компоненти, у тому числі генетично модифіковані організми, та взаємодію між цими елементами;

(b) фактори, такі як речовини, енергія, шум, радіація або відходи, включаючи радіоактивні відходи, викиди, скиди та інші викиди в навколишнє середовище, що впливають або можуть вплинути на елементи довкілля, зазначені в пункті (a);

(c) заходи (у тому числі адміністративні), такі як політика, законодавство, плани, програми, угоди про екологію та діяльність, що впливають або можуть вплинути на елементи та фактори, зазначені в пунктах (a) та (b), а також заходи або діяльність, спрямовані на захист цих елементів;

(d) звіти про виконання законодавства стосовно навколишнього природного середовища;

(e) аналізи витрат і вигод та інші економічні аналізи та припущення, що використовуються в рамках заходів та діяльності, зазначених у пункті (c); та

(f) стан здоров'я та безпеки людей, включаючи забруднення харчового ланцюга, де це доречно, умови життя людей, культурні об'єкти та будівлі, оскільки на них впливає або може впливати стан елементів навколишнього середовища, зазначених у пункті (a), або через ці елементи як зазначено в пунктах (b) та (c).

2. "Орган державної влади" означає:

(a) уряд або іншу державну адміністрацію, включаючи державні консультативні органи на національному, регіональному або місцевому рівні;

(b) будь-яку фізичну або юридичну особу, яка виконує державні адміністративні функції відповідно до національного законодавства, включаючи конкретні обов'язки, діяльність або послуги, пов'язані з навколишнім середовищем; та

(c) будь-яку фізичну або юридичну особу, яка має державні обов'язки або функції, або надає державні послуги, пов'язані з навколишнім середовищем під контролем органу або особи, що підпадають під пункти (a) або (b).

Держави-члени можуть передбачити, що це визначення не включатиме органи або установи, коли вони діють у судовій або законодавчій ролі. Якщо їхні конституційні положення на дату прийняття цієї Директиви не передбачають процедури перегляду у значенні статті 6, держави-члени можуть виключити ці органи або установи з цього визначення.

3. "Інформація, що зберігається державним органом" означає інформацію про навколишнє природне середовище, яка знаходиться у його володінні і була створена або отримана цим органом.

4. "Інформація, що зберігається для державного органу" означає інформацію про навколишнє природне середовище, яку фізично зберігає фізична або юридична особа від імені органу державної влади.

5. "Заявник" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, яка запитує інформацію про навколишнє природне середовище.

6. "Громадськість" означає одну або більше фізичних або юридичних осіб, а також, відповідно до національного законодавства або практики, їхні асоціації, організації або групи.

1. Держави-члени забезпечують зобов'язаність органів державної влади, відповідно до положень цієї Директиви, надання інформації про навколишнє природне середовище, яку зберігають вони або для них, будь-якому заявникові за його запитом і без пояснення причини такого інтересу.

2. З урахуванням статті 4 та будь-яких термінів, зазначених заявником, інформація про навколишнє природне середовище повинна бути надана заявникові:

(a) якомога швидше або, в крайньому випадку, протягом одного місяця після отримання запиту органом державної влади, зазначеним у пункті 1; або

(b) протягом двох місяців після отримання запиту органом державної влади, якщо обсяг і складність інформації не дозволяють дотриматися строку в один місяць як зазначено в пункті (a). У таких випадках заявника слід повідомити якомога швидше, але в будь-якому випадку до закінчення цього одного місяця, про будь-яке таке продовження та його причини.

3. Якщо запит сформульовано занадто загально, орган державної влади повинен якомога швидше, але не пізніше терміну, зазначеного в пункті 2(a), попросити заявника уточнити запит і допомогти заявникові в цьому, наприклад, надавши інформацію про використання державних реєстрів, зазначених у пункті 5(c). Органи державної влади можуть, якщо вважають доцільним, відмовити у запиті відповідно до статті 4(1)(c).

4. Якщо заявник просить орган державної влади надати інформацію про навколишнє природне середовище в конкретній формі або форматі (включаючи у формі копій), орган державної влади повинен надати її в такій формі або форматі, якщо:

(a) вона вже доступна в іншій легко доступній формі або форматі, зокрема відповідно до статті 7; або

(b) розумно для державного органу державної влади надати її в іншій формі або форматі, у такому випадку повинні бути надані причини для такого надання.

Для цілей цього параграфа органи державної влади повинні докладати всіх розумних зусиль для збереження інформації про навколишнє середовище, яку вони або для них зберігають, у формах або форматах, які легко відтворюються та доступні за допомогою комп’ютерних телекомунікацій або інших електронних технологій.