1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Наказ


ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Н А К А З
09.02.2006 N 62
( Наказ втратив чинність на підставі Наказу Державної фіскальної служби N 354 від 22.04.2016 )
Про затвердження Регламенту адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)
( Із змінами, внесеними згідно з Наказом Державної податкової адміністрація N 202 від 13.04.2006 )
На виконання підпункту 1.2 пункту 1 Плану заходів Державної податкової адміністрації України на 2005 рік за пріоритетними напрямами роботи, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 15.04.05 N 138 "Про затвердження Плану заходів Державної податкової адміністрації України на 2005 рік за пріоритетними напрямами роботи",
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Регламент адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів), що додається.
2. Департаменту інформаційної політики та масово-роз'яснювальної роботи (Андронова А.О.) у десятиденний термін після реєстрації наказу забезпечити його оприлюднення на web-сайті Державної податкової адміністрації України.
3. Адміністративно-господарському департаменту (Рахуба А.М.) у десятиденний термін після реєстрації наказу забезпечити його тиражування та надсилання державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Голови Ревуна В.І.
Голова О.І.Кірєєв
Додаток
до наказу ДПА України
09.02.2006 N 62
РЕГЛАМЕНТ
АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКІВ, ЗБОРІВ (ОБОВ'ЯЗКОВИХ ПЛАТЕЖІВ)
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Регламент адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів) (далі - Регламент) є зведеним документом ключових положень нормативно-правової бази щодо адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів), прав, обов'язків та відповідальності як платників податків, так і посадових осіб органів державної податкової служби. У разі потреби підтвердження специфічних аспектів або отримання будь-якої додаткової інформації, необхідно звертатися до нормативно-правових актів, перелік яких наведено на початку кожного розділу.
Метою створення цього Регламенту є запровадження в органах державної податкової служби однакового підходу при адмініструванні різних типів податків, зборів (обов'язкових платежів), а також надання платникам податків узагальненої інформації про їх права, обов'язки та відповідальність під час виконання покладених на них обов'язків щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Регламент базується на чинній на сьогодні нормативно-правовій базі.
Регламент побудований таким чином, щоб були очевидними як ідентичність процесів адміністрування всіх податків, зборів (обов'язкових платежів), так й існуючі особливості в адмініструванні деяких із них, а послідовність викладення його розділів зумовлена послідовністю виникнення відносин органів державної податкової служби з платниками податків під час адміністрування податків.
Перше знайомство фізичної особи з органом державної податкової служби відбувається під час отримання ідентифікаційного номера.
При цьому, якщо фізична особа має лише доходи, що оподатковуються у джерела виплати (доходи у вигляді заробітної плати; дивіденди, що нараховуються на цінні папери; відсотки, що нараховуються на депозитні внески; роялті; страхові виплати тощо), то у таких випадках стосунки між органами державної податкової служби та фізичною особою не виникають, а податки утримуються та сплачуються роботодавцем та/або суб'єктом господарювання, що виплачує зазначені доходи.
Якщо фізична особа має у власності чи користуванні земельні ділянки або орендує земельні ділянки державної чи комунальної власності, вона має сплачувати суму земельного податку або орендної плати, нараховану органами державної податкової служби, розмір якої вказується у податкових повідомленнях, що надсилаються платнику податку.
Якщо фізична особа має доходи, що не оподатковуються у джерела виплати (надання нерухомості в оренду громадянам, доходи у вигляді успадкованого майна, доходи у вигляді цільової благодійної допомоги тощо), та/або має право на податковий кредит, вона зобов'язана декларувати всі свої доходи, подаючи до органів державної податкової служби раз на рік податкову декларацію, та сплачувати податок з доходів фізичних осіб.
У разі якщо фізична особа вирішує стати підприємцем або засновником юридичної особи, вона має пройти процедуру державної реєстрації, після чого у такої фізичної особи - суб'єкта господарювання або створеної нею юридичної особи виникають такі обов'язки щодо оподаткування та взаємовідносин з органами державної податкової служби:
отримати документ, що підтверджує взяття на облік в органі державної податкової служби;
визначитися, на якій системі оподаткування перебуватиме (на загальній чи спрощеній);
визначитися з переліком податків і зборів (обов'язкових платежів), що мають сплачуватися;
повідомити про відкриття або закриття рахунків у фінансових установах;
здійснити, у разі необхідності, реєстраційні дії, пов'язані зі специфікою адміністрування деяких податків (реєстрація платника податку на додану вартість, реєстрація платника акцизного збору, реєстрація платника єдиного податку);
здійснити, у разі необхідності, реєстраційні дії, пов'язані з правом займатися деякими видами господарської діяльності (отримання ліцензії, торгового патенту; реєстрація реєстратора розрахункових операцій, книги обліку розрахункових операцій, розрахункової книжки та книги обліку доходів і витрат);
вести податковий облік;
самостійно обчислювати податкові зобов'язання;
правильно заповнювати та своєчасно подавати податкові декларації;
своєчасно та в повному розмірі без будь-яких додаткових вимог сплачувати до бюджету належні суми податків;
допускати посадових осіб органів державної податкової служби до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Для виконання перелічених обов'язків платники податків мають такі права:
подавати органам державної податкової служби документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України;
отримувати безкоштовні консультації від органів державної податкової служби за всіма питаннями, що можуть виникнути у них під час виконання покладених на них обов'язків;
одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, проведених органами державної податкової служби;
своєчасно отримувати відшкодування податку на додану вартість;
оскаржувати рішення та дії органів державної податкової служби в адміністративному та судовому порядках.
Органи державної податкової служби, у свою чергу, мають такі обов'язки перед платниками податків:
брати на облік платника податків на підставі відомостей, отриманих від державного реєстратора, або на підставі поданих за бажанням платника податків документів, та видати (направити поштою) платнику податків документ, що підтверджує взяття на облік в органі державної податкової служби;
брати на облік в органах державної податкової служби рахунки платників податків, відкриті у фінансових установах на підставі повідомлення, наданого платником податків та/або фінансовою установою;
надавати безкоштовні консультації (усно, письмово, по телефону) та інформувати через веб-сайт та засоби масової інформації за всіма питаннями, що можуть виникнути у платників податків під час виконання покладених на них обов'язків щодо сплати податків;
здійснювати всі реєстраційні процедури, пов'язані зі специфікою адміністрування деяких податків (реєстрація платника податку на додану вартість, реєстрація платника акцизного збору, реєстрація платника єдиного податку);
здійснювати всі реєстраційні процедури, пов'язані з правом платника податків займатися деякими видами господарської діяльності (видача торгового патенту; реєстрація реєстратора розрахункових операцій, книги обліку розрахункових операцій, розрахункової книжки та книги обліку доходів і витрат);
приймати податкові декларації у паперовому та електронному вигляді;
своєчасно здійснювати відшкодування сум податку на додану вартість;
розглядати скарги платників податків на рішення та дії органів державної податкової служби та приймати рішення за результатами їх розгляду;
дотримуватися конфіденційності щодо персоніфікованої інформації про платників податків;
самостійно визначати суму податкового зобов'язання платника податків, якщо згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є орган державної податкової служби.
Органи державної податкової служби мають також права, які вони можуть застосовувати, якщо платник податків не виконує свої обов'язки:
застосовувати фінансові санкції (штрафи) за неправильно заповнені та/або несвоєчасно подані або неподані податкові декларації;
у випадках, визначених законодавством, продовжувати терміни подання податкових декларацій;
нараховувати пеню та застосовувати штрафні санкції за не сплачені у строк податки, збори (обов'язкові платежі);
здійснювати невиїзні та виїзні перевірки платників податків;
донараховувати занижені податкові зобов'язання;
застосовувати штрафні санкції за заниження податків;
у випадках, визначених законодавством, розстрочувати (відстрочувати) сплату податкових зобов'язань;
стягувати кошти з рахунків боржників, відкритих у фінансових установах (за рішенням суду);
вилучати готівку з кас боржників та інших місць її зберігання (за рішенням суду);
здійснювати адміністративний арешт активів, який полягає у забороні вчиняти боржником будь-які дії щодо своїх активів (за рішенням суду);
реалізувати активи, що перебувають у податковій заставі;
ініціювати позови до господарських судів про визнання боржників банкрутами;
у випадках, визначених законодавством, списувати безнадійний податковий борг.
Положення, що регламентують виконання обов'язків та застосування прав як платниками податків, так і органами державної податкової служби, у цьому документі структуровано за процессами адміністрування податків:
реєстрація та облік платників податків;
обробка податкових декларацій;
облік платежів (податкові зобов'язання);
обслуговування платників податків;
податковий контроль;
апеляції платників податків;
погашення податкового боргу.
Перевага такої структуризації полягає у можливості слідувати логічній моделі, використовуючи спільні підходи до різних типів податків та різних типів платників податків.
РОЗДІЛ 2. РЕЄСТРАЦІЯ ТА ОБЛІК ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ
Перелік нормативно-правових актів:
- Закон України від 4 грудня 1990 року N 509-ХII "Про державну податкову службу в Україні" (із змінами та доповненнями);
- Закон України від 25 червня 1991 року N 1251-ХII "Про систему оподаткування" (із змінами та доповненнями);
- Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 18-92 "Про акцизний збір" (із змінами та доповненнями);
- Закон України від 15 вересня 1995 року N 329/95-ВР "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" (із змінами та доповненнями);
- Закон України від 22 грудня 1994 року N 320/94-ВР "Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів" (із змінами та доповненнями);
- Закон України від 19 грудня 1995 року N 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (із змінами та доповненнями);
- Закон України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями);
- Закон України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств";
- Закон України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (із змінами та доповненнями);
- Закон України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб";
- постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року N 1074 "Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію" (із змінами та доповненнями);
- постанова Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України" (із змінами та доповненнями);
- постанова Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" (із змінами та доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 11 липня 1997 року N 232 "Про затвердження Положення про Реєстр неприбуткових організацій та установ", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 серпня 1997 року за N 291/2095;
- наказ Державної податкової адміністрації від 12 серпня 1997 року N 293 "Про затвердження Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 серпня 1997 за N 331/2135 (із змінами та доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 27 січня 1998 року N 43 "Про затвердження Положення про картку фізичної особи - платника податків", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 лютого 1998 року за N 124/2564 (із змінами та доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року N 80 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку платників податків", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за N 172/2612 (із змінами та доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації від 3 серпня 1998 року N 380 "Про затвердження Порядку присвоєння реєстраційних (облікових) номерів платників податків", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 вересня 1998 року за N 540/2980 (із змінами та доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації від 1 березня 2000 року N 79 "Про затвердження Положення про Реєстр платників податку на додану вартість", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 року за N 208/4429 (із змінами та доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації від 1 серпня 2001 року N 306 "Про затвердження Порядку подання податковим органам Повідомлення про відкриття (закриття) рахунків у фінансових установах", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2001 року за N 923/6114 (із змінами та доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2002 р. N 301 "Про затвердження Порядку передачі банками інформації про відкриття (закриття) власних кореспондентських рахунків, закриття та зміну рахунків клієнтів - платників податків і зборів (обов'язкових платежів) до органів державної податкової служби електронними засобами та заповнення розрахункових документів у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету або повернення платежів з бюджету", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2002 р. за N 735/7023 (із змінами та доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 16 січня 1998 року N 23 "Про внесення змін до Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток".
2.1. Реєстрація фізичних осіб-платників податків
Якщо фізична особа має об'єкти оподаткування, передбачені чинним законодавством, і зобов'язана сплачувати податки, збори (обов'язкові платежі), то її перше знайомство з органом державної податкової служби відбувається під час реєстрації у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. При цьому вона отримує ідентифікаційний номер.
Реєстрація фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів проводиться органами державної податкової служби за місцем постійного проживання платників, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, - за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.
Для присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі-платникові податків необхідно на підставі паспорта або документа, що містить необхідні для реєстрації у Державному реєстрі реквізити, а саме: прізвище, ім'я, по батькові, дату народження, місце народження та місце проживання, заповнити облікову картку фізичної особи-платника податків. Документом про присвоєння ідентифікаційного номера є Картка фізичної особи - платника податків (далі - Картка), для отримання якої фізична особа - платник податків повинна пред'явити свій паспорт.
Для отримання неповнолітнім громадянином ідентифікаційного номера необхідно одному з його батьків звернутися до державної податкової інспекції, пред'явити при цьому свідоцтво про народження дитини та особистий паспорт громадянина України з визначеним місцем проживання й відміткою про реєстрацію дитини.
Видача Картки іноземним громадянам здійснюється після виконання вимог Правил в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року N 1074 "Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію", із змінами й доповненнями.
Після присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі, в разі відсутності Картки на спеціальному захищеному матеріалі, видається Картка на паперовому носії.
Індивідуальний ідентифікаційний номер зберігається за фізичною особою протягом усього її життя. У разі зміни прізвища, імені, по батькові фізична особа протягом місяця з дня виникнення таких змін повинна звернутись до органу державної податкової служби за місцем проживання для повідомлення про такі зміни і отримати нову Картку, в якій індивідуальний ідентифікаційний номер залишається незмінним.
Якщо потім фізична особа має лише доходи, що оподатковуються у джерела виплати (доходи у вигляді заробітної плати; дивіденди, що нараховуються на цінні папери; відсотки, що нараховуються на депозитні внески; роялті; страхові виплати тощо) то у таких випадках стосунки між органами державної податкової служби та фізичною особою не виникають, а податки утримуються та сплачуються роботодавцем та/або суб'єктом господарювання, що виплачує зазначені доходи.
2.2. Облік платників податків
У разі якщо фізична особа прийняла рішення стати підприємцем або заснувати юридичну особу, їй слід звертатися до державного реєстратора у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - суб'єкта господарювання для проведення державної реєстрації.
Облік платників податків в органах державної податкової служби здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року N 80 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за N 172/2612 (із змінами та доповненнями) (далі -Інструкція) на підставі відомостей, що надходять від державного реєстратора або на підставі поданих за бажанням платників податків документів. Платникам податків видаються (направляються поштою) документи, що підтверджують взяття їх на облік в органах державної податкової служби.
Облік договорів про спільну діяльність без створення юридичної особи здійснюється органами державної податкової служби за місцем перебування на обліку учасника договору, призначеного відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору, на підставі поданих ним документів відповідно до Інструкції.
Постійне представництво нерезидента до початку своєї господарської діяльності стає на облік як платник податку на прибуток в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням у порядку, визначеному Положенням про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 16 січня 1998 року N 23 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 3 лютого 1998 року за N 63/2503 (із змінами та доповненнями).
Організації та установи, які перебувають на обліку в органі державної податкової служби та підпадають під визначення неприбуткових відповідно до підпункту 7.11.1 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", можуть бути внесені до Реєстру неприбуткових організацій та установ на підставі документів, поданих (надісланих) такою організацією або установою, до органу державної податкової служби за її місцезнаходженням, згідно з Положенням про Реєстр неприбуткових організацій та установ, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 11 липня 1997 року N 232 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 серпня 1997 року за N 291/2095.
Фінансові установи відкривають рахунки платникам податків лише за умови пред'явлення ними документа, що підтверджує взяття їх на облік в органі державної податкової служби, а видаткові операції за рахунком платника податків - суб'єкта господарювання починають здійснюватися фінансовою установою лише після отримання нею документально підтвердженого повідомлення органу державної податкової служби про взяття цього рахунку на облік.
Порядок подання органам державної податкової служби повідомлення про відкриття (закриття) рахунків в фінансових установах та порядок передачі банками інформації про відкриття (закриття) власних кореспондентських рахунків, закриття та зміну рахунків клієнтів - платників податків і зборів (обов'язкових платежів) до органів державної податкової служби електронними засобами затверджені наказами Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2002 року N 301 , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2002 року за N 735/7023, та від 1 серпня 2001 року N 306, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2001 року за N 923/6114.
2.3. Реєстрація платника податку на додану вартість та її анулювання
Особливістю адміністрування податку на додану вартість є процедура реєстрації платника податку на додану вартість та її анулювання.
Особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість в органі державної податкової служби за їх місцезнаходженням (місцем проживання).
Фізичні особи, які не є суб'єктами господарювання та ввозять товари (предмети) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно з митним законодавством, сплачують податок на додану вартість під час перетину такими товарами (предметами) митного кордону України без їх реєстрації як платники цього податку.
Як платник податку на додану вартість може бути зареєстрована особа, відповідальна за утримання та внесення податку до бюджету під час виконання договорів про спільну діяльність без створення юридичної особи, постійне представництво нерезидента в Україні, особа, яка виступає інвестором відповідно до угоди про розподіл продукції.
Порядок реєстрації платників податку на додану вартість регламентовано Положенням про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року N 79 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 року за N 208/4429 (із змінами та доповненнями).
Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер та видається свідоцтво про реєстрацію, які використовуються для справляння цього податку.
Копії свідоцтва про реєстрацію, засвідчені органом державної податкової служби, мають бути розміщені в доступних для огляду місцях у приміщенні платника податку та в усіх його відокремлених підрозділах.
Реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
За ініціативою органу державної податкової служби анулювання реєстрації відбувається у разі якщо :
- платник податку більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, має обсяги оподатковуваних операцій менші за 300 тис.грн.;
- платника податків оголошено банкрутом;
- платник податку подає заяву про припинення своєї діяльності за власним бажанням або за рішенням суду;
- особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість;
- платник податків обирає спеціальний режим оподаткування;
- особа, зареєстрована як платник податку, не надає органу державної податкової служби податкової декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку податкову декларацію, яка свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Платник податку на додану вартість зобов'язаний повернути органу державної податкової служби реєстраційне свідоцтво, якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою:
платника податку - разом із наданням заяви про таке анулювання;
органу державної податкової служби - протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання (у цьому випадку затримка у поверненні свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової декларації з податку на додану вартість).
Для інформування платників податку Державна податкова адміністрація України щомісяця оприлюднює на web-сайті Державної податкової адміністрації України (www.sta.gov.ua) дані з Реєстру платників податку на додану вартість та інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за їх заявою або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду.
2.4. Реєстрація платника акцизного збору
Суб'єкти господарювання, що виробляють спирт етиловий, коньячний і плодовий, спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, алкогольні напої та тютюнові вироби, підлягають обов'язковій реєстрації в державній податковій інспекції за місцезнаходженням цих суб'єктів як платники акцизного збору шляхом подання копії ліцензії у п'ятиденний строк після її отримання. Ця процедура є особливістю адміністрування акцизного збору. Вона здійснюється вже після постановки на облік в органі державної податкової служби суб'єкта господарювання.
РОЗДІЛ 3. ЗАСТОСУВАННЯ ПЛАТНИКАМИ ПОДАТКІВ СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ
Перелік нормативно-правових актів:
- Закон України від 4 грудня 1990 року N 509-ХII "Про державну податкову службу в Україні";
- Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (розділ IV);
- Декрет Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 року N 24-93 "Про податок на промисел";
- Закон України від 17 грудня 1998 року N 320-XIV "Про фіксований сільськогосподарський податок";
- Закон України від 19 жовтня 2000 року N 2063-III "Про державну підтримку малого підприємництва";
- Закон України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- Закон України від 25 березня 2005 року N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України";
- Закон України від 3 червня 2005 року N 2642-IV "Про внесення змін до деяких законів України";
- Указ Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва";
- постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року N 658 "Про затвердження Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку";
- постанова Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 року N 507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727";
- наказ Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року N 12 "Про затвердження Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за N 64;
- наказ Головної державної податкової інспекції України від 22 серпня 1995 року N 73 "Про затвердження Порядку справляння податку на промисел з фізичних осіб, які здійснюють продаж власних автотранспортних засобів", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 вересня 1995 року за N 328/864;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 25 березня 1998 року N 137 "Про затвердження форми патенту та Порядку його заповнення", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 березня 1998 року за N 196/2636;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 13 жовтня 1998 року N 476 "Про затвердження Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою та Порядку його видачі", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 1998 року за N 688/3128;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 13 жовтня 1998 року N 477 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи та Порядку її ведення", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 1998 року за N 689/3129;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 27 квітня 1999 року N 230 "Про заходи щодо забезпечення виконання Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (Порядок розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку та складання податкового розрахунку, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 травня 1999 року за N 289/3582);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року N 599 "Про затвердження свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за N 752/4045;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 28 лютого 2003 року N 98 "Про затвердження форми Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою та Порядку його складання", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 березня 2003 року за N 221/7542;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року N 451 "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2003 року за N 960/8281.
3.1. Застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності фізичними особами
Після постановки на облік в органі державної податкової служби фізична особа - суб'єкт господарювання має право обрати загальну чи спрощену систему оподаткування та визначити податки, які вона має сплачувати. Як правило, фізичні особи - суб'єкти господарювання обирають спрощену систему оподаткування.
Спрощену систему оподаткування, обліку та звітності мають право застосовувати фізичні особи, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Суб'єкти господарювання - фізичні особи, які обрали спрощену систему оподаткування, отримують свідоцтво про сплату єдиного податку за встановленою формою.
Суб'єкт малого підприємництва - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):
податку з доходів фізичних осіб;
плати (податку) за землю;
збору на обов'язкове соціальне страхування;
податку на промисел;
збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
Спрощена система оподаткування, яка застосовується для фізичних осіб - суб'єктів господарювання, має суттєві переваги перед загальною:
сплачується фіксована сума єдиного податку, що залежить від виду діяльності, яку здійснюватиме підприємець (від 20 грн. до 200 грн. на місяць), та кількості фізичних осіб, які перебуватимуть з ним у трудових відносинах, але не більше 10 (від 10 грн. до 100 грн. за одну особу залежно від виду діяльності);
ведеться спрощений облік доходів;
подаються лише дві форми звітності - звіт суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N 1ДФ та декларація по податку на додану вартість (якщо він є платником податку на додану вартість).
Фізичні особи - суб'єкти господарювання, які застосовують загальну систему оподаткування мають право перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, якщо у трудових відносинах з ними, включаючи членів їх сімей, протягом року перебувало не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищував 500 тис. гривень.
Для застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем обліку.
Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва можуть її подавати з дати взяття на облік в органі державної податкової служби.
При переході із загальної системи оподаткування на спрощену заява має бути подана не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу), з якого фізична особа - суб'єкт господарювання обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, за умови сплати всіх установлених податків, зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав на дату подання заяви.
Платник єдиного податку, що має намір здійснювати господарську діяльність з використанням найманої праці, зобов'язаний звернутись до органу державної податкової служби для отримання довідки про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку на кожну особу, яка перебуває з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.
Свідоцтво на право сплати єдиного податку видається на зазначений в заяві термін, але в межах календарного року. У 5-денний термін після закінчення терміну дії Свідоцтва та у разі прийняття рішення про перехід на загальну систему оподаткування або припинення господарської діяльності фізичною особою зазначене Свідоцтво підлягає поверненню разом з усіма довідками до органу державної податкової служби, який їх видав.
У разі виникнення протягом календарного року необхідності внесення змін до Свідоцтва про сплату єдиного податку, зокрема щодо видів здійснюваної діяльності, суб'єкт малого підприємництва повинен подати письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо протягом календарного року платник єдиного податку одержує доходи не від провадження господарської діяльності, зазначеної у Свідоцтві про сплату єдиного податку, такі доходи оподатковуються на загальних підставах згідно із Законом України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб".
Суб'єкт господарювання - фізична особа веде Книгу обліку доходів і витрат за встановленою формою.
Протягом року для платника єдиного податку - фізичної особи встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу.
Згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року N 599, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за N 752/4045, "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі" протягом 5 днів після закінчення звітного періоду (кварталу) платник єдиного податку подає звіт суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи.
Відповідно до статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" фізична особа - суб'єкт господарювання має право самостійно обрати спрощений спосіб оподаткування доходів за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту за умови, якщо:
кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином - платником податку, включаючи членів його сім'ї, та беруть участь у господарській діяльності, не перевищує п'яти;
валовий дохід такого громадянина від самостійного здійснення господарської діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
громадянин здійснює господарську діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платником ринкового збору згідно з законодавством. Доходи такого громадянина, одержані від здійснення інших видів господарської діяльності, оподатковуються у загальному порядку.
Не дозволяється застосування фіксованого податку при здійсненні торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.
Фіксований податок сплачується громадянином - платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його проживання до отримання патенту. Документ, що засвідчує сплату фіксованого податку, є підставою для видачі органом державної податкової служби за місцем проживання громадянина патенту.
Для одержання патенту на право сплати фіксованого податку громадянин подає до органу державної податкової служби заяву, складену в довільній формі, яка повинна містити інформацію про місце здійснення господарської діяльності; перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, та їх ідентифікаційні номери або членів його сім'ї, які беруть участь у здійсненні господарської діяльності, їх ідентифікаційні номери, а також інформацію про доходи платника фіксованого податку від здійснення господарської діяльності за останні 12 місяців або про неотримання таких доходів.
Орган державної податкової служби зобов'язаний видати патент протягом трьох робочих днів з дня прийняття від платника податку належним чином оформленої заяви.
Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути менше ніж 20 гривень та більше ніж 100 гривень за календарний місяць для громадян, які здійснюють господарську діяльність самостійно.
Для одержання патенту на здійснення господарської діяльності на всій території України фіксований податок встановлюється у розмірі 100 гривень.
У разі коли платник фіксованого податку здійснює господарську діяльність з використанням найманої праці або за участю у господарській діяльності членів його сім'ї, розмір фіксованого податку збільшується для такого платника на 50 відсотків за кожну особу.
Доходи громадянина, одержані від здійснення господарської діяльності, що оподатковуються фіксованим податком, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року, а сплачена сума фіксованого податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань такого платника податку або осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, чи членів його сім'ї, які беруть участь у господарській діяльності.
У разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат.
Патент видається на строк від одного до дванадцяти календарних місяців за вибором платника фіксованого податку. У разі коли протягом строку дії патенту відповідною місцевою радою змінюється розмір фіксованого податку, перерахунок його не здійснюється.
Патент може бути скасований (з його вилученням) за рішенням керівника органу державної податкової служби до закінчення строку його дії в разі, якщо:
за дорученням або від імені платника фіксованого податку здійснюється торгівля особою, відомості про яку не внесені до патенту;
платник фіксованого податку, особи, які перебувають з ним у трудових відносинах, а також члени його сім'ї, які беруть участь у господарській діяльності, здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.
Сплата громадянами податку на промисел
Платниками податку на промисел можуть бути громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (надалі - громадяни) як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні, якщо вони не зареєстровані як суб'єкти господарювання і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів.
Об'єктом оподаткування податком на промисел є сумарна вартість товарів за ринковими цінами, що зазначається громадянином у декларації, поданій до органу державної податкової служби за місцем його проживання, а громадянином, який не має постійного місця проживання в Україні, - за місцем продажу товарів.
Форма декларації затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року N 12 "Про затвердження Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю" (Додаток N 1).
Не декларується та не оподатковується вартість продажу вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва, а також продаж автотранспортних засобів, які перебувають у приватній власності громадян, якщо вони реалізуються один раз протягом року.
Ставка податку на промисел встановлюється в розмірі 10 відсотків указаної в декларації вартості товарів, що підлягають продажу протягом трьох календарних днів, але не менше розміру однієї мінімальної заробітної плати. У разі збільшення терміну продажу товарів до семи календарних днів ставка податку подвоюється.
Податок на промисел сплачується до моменту придбання одноразового патенту на торгівлю, вартість якого визначається на підставі вказаної платником сумарної вартості товарів і ставки податку. Сума податку за невикористаним патентом поверненню не підлягає.
Мінімальний термін дії одноразового патенту - три, максимальний - сім календарних днів.
Справляння податку на промисел з сум виручки фізичних осіб від продажу власних автотранспортних засобів з посвідченням договорів купівлі-продажу в органах Державної автоінспекції України проводиться при укладанні другої, третьої, четвертої угод купівлі-продажу, що не посвідчені нотаріально, власних автотранспортних засобів протягом календарного року.
Порядок справляння податку на промисел з фізичних осіб, які здійснюють продаж власних автотранспортних засобів затверджений наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 серпня 1995 року N 73 "Про затвердження Порядку справляння податку на промисел з фізичних осіб, які здійснюють продаж власних автотранспортних засобів".
Податок на промисел зараховується до місцевих бюджетів за місцем придбання одноразового патенту.
3.2. Застосування спрощеної системи оподаткування платниками єдиного податку - юридичними особами
Право на застосування спрощеної системи оподаткування мають юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності (крім суб'єктів, перелічених у статті 7 Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", з урахуванням особливостей, визначених у пункті 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 25 березня 2005 року N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" у редакції Закону України від 3 червня 2005 року N 2642-IV "Про внесення змін до деяких законів України"), в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 1 млн. гривень.
Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.
Спрощена системи оподаткування для юридичних осіб має переваги перед загальною.
Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа, яка сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):
податку на додану вартість (крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків);
податку на прибуток підприємств;
плати (податку) за землю;
збору на спеціальне використання природних ресурсів;
комунального податку;
збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
плати за патенти згідно із Законом України від 23 березня 1996 року N 98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
Суб'єкт господарювання - юридична особа, яка перейшла на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з таких ставок єдиного податку:
6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість";
10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Ведеться спрощений податковий облік. Суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, в якій у хронологічній послідовності на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді, а також касову книгу.
Подаються дві форми звітності - Розрахунок сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N 1ДФ та декларація по податку на додану вартість (у разі коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків).
По іншіх податках та зборах (обов'язкових платежах), які визначені Законом України "Про систему оподаткування", платники єдиного податку - юридичні особи ведуть податковий облік та подають звітність згідно з законодавством.
Новостворені суб'єкти малого підприємництва, які зареєстровані в установленому порядку, можуть подати заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з дати взяття їх на облік в органі державної податкової служби.
Юридичні особи, що застосовують загальноприйняту систему оподаткування, мають право перейти на спрощену систему оподаткування. Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва - юридична особа подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви, в якій зазначає обрану ставку єдиного податку.
Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності незалежно від обраної ставки єдиного податку - 6 або 10 відсотків - може бути прийнято платником податку не більше одного разу на календарний рік.
Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів безоплатно видати Свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.
Свідоцтво видається суб'єкту малого підприємництва терміном на один рік і є документом суворої звітності. Після закінчення терміну дії Свідоцтва на право сплати єдиного податку, у разі відмови від застосування спрощеної системи оподаткування, порушення вимог Порядку, а також ліквідації суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи у встановленому законодавством порядку Свідоцтво підлягає поверненню до органу державної податкової служби, який його видав.
За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, подають до органу державної податкової служби розрахунок про сплату єдиного податку і акцизного збору, розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N 1ДФ та декларацію по податку на додану вартість (якщо він є платником податку на додану вартість), розрахунок податку з власників транспортних засобів.
Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
3.3. Відмова платників єдиного податку від застосування спрощеної системи оподаткування
У разі порушення вимог, установлених статтею 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", зокрема, якщо обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік перевищує 500 тис. грн. для фізичних осіб - суб'єктів господарювання та 1 млн. грн. для юридичних осіб - суб'єктів господарювання, платники єдиного податку повинні перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Суб'єкт малого підприємництва - платник єдиного податку може самостійно прийняти рішення про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернутись до загальної системи оподаткування з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).
3.4. Застосування спрощеної системи оподаткування шляхом сплати фіксованого сільськогосподарського податку
Платниками фіксованого сільськогосподарського податку можуть бути сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.
Якщо особа створюється шляхом злиття, приєднання, поділу (виділу), перетворення або виділу згідно з відповідними нормами Цивільного кодексу України, то норма щодо дотримання не менш як 75 відсотків загальної суми валового доходу від реалізації (поставки) сільськогосподарської продукції (супутніх послуг) протягом останнього податкового періоду поширюється на:
усіх осіб солідарно, які зливаються або приєднуються;
кожну окрему особу, створену шляхом поділу або виділу;
особу, створену шляхом перетворення.
Не можуть бути платниками фіксованого сільськогосподарського податку суб'єкти господарювання, які реалізують інвестиційні або інноваційні проекти у спеціальних (вільних) економічних зонах, на територіях пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності, в умовах технологічних парків, реалізують інноваційні проекти відповідно до Закону України "Про інноваційну діяльність" або зареєстровані платниками єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва.
У разі, коли у звітному податковому періоді валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 75 відсотків загальної суми валового доходу, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах.
Зміна порядку сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) протягом звітного (податкового) року не допускається.
Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):
податку на прибуток підприємств;
плати (податку) за землю;
податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
комунального податку;
збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;
збору за спеціальне водокористування.
Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України "Про систему оподаткування", сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.
Об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).
У випадку коли у звітному періоді відбувається зміна площ сільськогосподарських угідь, у зв'язку з набуттям права землевласника або землекористувача відповідно землевласник чи землекористувач зобов'язаний здійснити уточнення сум податкових платежів на період до закінчення податкового року і протягом місяця надати розрахунки до органів державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки та до органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку.
Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах:
для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,15;
для багаторічних насаджень - 0,09;
для земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах, - 0,45 відсотка грошової оцінки одиниці площі ріллі по областях та Автономній Республіці Крим.
Для платників податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах:
для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,09;
для багаторічних насаджень - 0,03.
Платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених цим Законом, і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року.
Сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:
I квартал - 10 відсотків;
II квартал - 10 відсотків;
III квартал - 50 відсотків;
IV квартал - 30 відсотків.
Порядок, який визначає єдині правила обчислення фіксованого сільськогосподарського податку і складання податкового розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 27 квітня 1999 року N 230 "Про заходи щодо забезпечення виконання Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок".
( Абзац пункту 3.4 виключено на підставі Наказу Державної податкової адміністрація N 202 від 13.04.2006 )
РОЗДІЛ 4. ПАТЕНТУВАННЯ ДЕЯКИХ ВИДІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, А ТАКОЖ ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ У СФЕРІ ТОРГІВЛІ, ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ ТА ПОСЛУГ
Перелік нормативно-правових актів:
- Закон України від 4 грудня 1990 року N 509-ХII "Про державну податкову службу в Україні" (із змінами та доповненнями);
- Закон України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями);
- Закон України від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями);
- Закон України від 23 березня 1996 року N 98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (із змінами та доповненнями);
- Закон України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (із змінами та доповненнями);
- постанова Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року N 1336 "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями);
- постанова Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року "Про затвердження Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій";
- постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2004 року N 601 "Про затвердження Порядку технічного обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових операцій";
- постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 1998 року N 1077 "Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів" (із змінами та доповненнями);
- постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року N 576 "Про затвердження переліку послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню";
- наказ Державної податкової адміністрації України від 13 березня 1998 року N 107 "Про затвердження форм бланків торгових патентів та змін до Порядку заповнення бланків торгових патентів", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 березня 1998 року за N 195/2635 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року N 614 "Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за N 105/5296 (із змінами та доповненнями);
- наказ Державного комітету зв'язку України від 7 грудня 1998 року N 167 "Про затвердження бланків квитанційних книжок форм N 1, N 5, N 47, N П-2, вимог щодо виготовлення та Інструкції про порядок обліку та застосування квитанційних книжок у філіалах підприємства поштового зв'язку та їхніх структурних підрозділах", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 травня 1999 року за N 314/3607.
4.1. Патентування деяких видів господарської діяльності
Суб'єкти господарювання (юридичні особи та суб'єкти господарювання, що не мають статусу юридичної особи, резиденти і нерезиденти, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), предметом діяльності яких є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, зобов'язані придбавати торговий патент.
Підставою для придбання торгового патенту є заявка суб'єкта господарювання, яка подається до органу державної податкової служби. Зазначена заявка повинна містити такі реквізити:
найменування суб'єкта господарювання;
витяг з установчих документів щодо юридичної адреси суб'єкта господарювання, а у випадках придбання патенту для структурного (відокремленого) підрозділу - довідка органу, який погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу, із зазначенням цього місця;
вид господарської діяльності, здійснення якої потребує придбання торгового патенту;
найменування документа про повну або часткову сплату вартості торгового патенту.
Торговий патент видається за плату суб'єктам господарювання органами державної податкової служби за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб'єктам господарювання, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам господарювання, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів.
Вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів в межах граничних рівнів, визначених Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
У разі придбання торгового патенту не з початку місяця (кварталу) розмір плати за торговий патент за перший звітний місяць (квартал) визначається пропорційно кількості календарних днів місяця (кварталу) починаючи з дня придбання торгового патенту.
У разі придбання торгового патенту після 15 числа звітного місяця (15 числа останнього місяця звітного кварталу) суб'єкт господарювання одночасно сплачує вартість торгового патенту за наступний звітний місяць (квартал).
Термін дії торгового патенту на здійснення торговельної діяльності становить 12 календарних місяців.
Термін дії короткотермінового торгового патенту на здійснення торговельної діяльності становить від 1 до 15 днів.
Оплата вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності провадиться щомісячно до 15 числа місяця, який передує звітному, а оплата вартості короткотермінового торгового патенту здійснюється не пізніше ніж за один день до початку здійснення торговельної діяльності.
Під час придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності суб'єкт господарювання вносить одноразову плату в розмірі вартості торгового патенту за один місяць. На суму, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній місяць його дії.
Вартість торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження об'єкта з надання побутових послуг та виду побутових послуг в межах граничних рівнів, визначених Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
Оплата вартості торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг провадиться щомісячно до 15 числа місяця, який передує звітному.
Вартість торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями встановлюється у фіксованому розмірі, встановленому Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
Термін дії торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями становить 36 календарних місяців.
Оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями здійснюється щоквартально до 15 числа місяця, який передує звітному кварталу.
Під час придбання торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями суб'єкт господарювання вносить одноразову плату у розмірі вартості торгового патенту за один місяць. На цю суму зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній квартал його дії.
Щомісячне (щоквартальне) внесення плати за торговий патент відображається органом державної податкової служби за місцем його придбання в особовому рахунку платника.
Датою внесення чергового платежу за торговий патент є дата перерахування зазначених коштів до бюджету.
На суму сплаченої вартості торгового патенту за відповідний звітний період зменшується сума авансових внесків податку на прибуток або податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів господарювання.
Суб'єкт господарювання може зробити попередню оплату вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності за весь термін його дії. Суб'єкт господарювання має право придбати торгові патенти на здійснення торговельної діяльності на наступні за поточним роки, але не більше ніж на три роки, сплативши повну вартість цих патентів під час їх одержання. При цьому суб'єкт господарювання звільняється від обов'язків довнесення вартості торгового патенту у разі, якщо прийнятими після сплати повної вартості торгових патентів на наступні роки нормативно-правовими актами буде збільшена вартість торгового патенту.
Торговий патент видається суб'єкту господарювання під розписку у триденний термін з дня подачі заявки. Датою придбання торгового патенту є зазначена в ньому дата.
Якщо змінено юридичну адресу суб'єкта господарювання або місцезнаходження його структурного (відокремленого) підрозділу, пункту продажу товарів, пункту надання побутових послуг, обмінного пункту, грального місця протягом терміну дії торгового патенту, власник торгового патенту зобов'язаний повідомити про це письмово у триденний термін відповідний орган державної податкової служби. Ця інформація є підставою для внесення відповідних змін до торгового патенту.
Провадження торговельної діяльності, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг за адресою (місцезнаходженням), не зазначеною у торговому патенті, оцінюється як заняття діяльністю без патенту.
У разі проведення ярмарків, виставок-продажів та інших короткотермінових заходів, пов'язаних з демонстрацією та продажем товарів, суб'єкт господарювання придбаває короткотерміновий торговий патент за місцем провадження зазначеної діяльності.
У разі провадження господарської діяльності в одному пункті продажу товарів, в одному окремому приміщенні, будівлі або в їх частинах двох чи більше видів діяльності, що підлягають патентуванню (роздрібна торгівля, громадське харчування і надання побутових послуг), суб'єктом господарювання придбавається два торгових патенти - на торговельну діяльність і на діяльність з надання побутових послуг.
У разі провадження господарської діяльності в одному пункті продажу товарів двох або трьох видів торгівельної діяльності (роздрібна та оптова торгівля, громадське харчування) придбавається один торговий патент за максимальною вартістю, встановленою відповідним органом місцевого самоврядування з урахуванням місцезнаходження даного пункту та асортиментного переліку товарів.
Якщо суб'єкт господарювання в одному окремому приміщенні, будівлі або в їх частинах надає два і більше видів побутових послуг, які підлягають патентуванню, придбавається один торговий патент за максимальною вартістю, встановленою відповідним органом місцевого самоврядування з урахуванням місцезнаходження даного пункту і виду побутових послуг.
У разі коли суб'єкт господарювання має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (торгової точки).
Суб'єкти господарювання або їх структурні (відокремлені) підрозділи, які здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням видів товарів вітчизняного виробництва, визначених Законом України від 23 березня 1996 року N 98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (із змінами та доповненнями), провадять таку діяльність без придбання торгового патенту або з придбанням пільгового торгового патенту.
Торговий патент має бути відкритим і доступним для огляду та розміщеним:
на фронтальній вітрині магазину, а у разі її відсутності - біля касового апарата;
на фронтальній вітрині малої архітектурної форми;
на табличці - для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торгових точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності;
у пунктах обміну іноземної валюти;
у приміщеннях для надання послуг у сфері грального бізнесу та надання побутових послуг.
Торговий патент є чинним на території органу, який здійснив реєстрацію суб'єкта господарювання чи з яким погоджено місцезнаходження його структурного (відокремленого) підрозділу за місцем видачі торгового патенту цьому суб'єкту. Передача торгового патенту іншому суб'єкту господарювання або іншому структурному (відокремленому) підрозділу суб'єкта господарювання не дозволяється.
Торговий патент, виданий для здійснення торговельної діяльності з використанням пересувної торговельної мережі (автомагазини, розвозки тощо), дійсний на території України.
Суб'єкти господарювання, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог чинного законодавства несуть відповідальність в частині сплати штрафних санкцій, визначених Законом України від 23 березня 1996 року N 98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (із змінами та доповненнями). Посадові особи та громадяни - суб'єкти господарювання у разі порушення вимог цього Закону притягаються до адміністративної відповідальності згідно із законодавством.
У разі втрати торгового патенту орган державної податкової служби видає безоплатно його дублікат на підставі письмової заяви суб'єкта господарювання та довідки органу МВС України.
Суб'єкт господарювання, який припинив діяльність, що підлягає патентуванню, до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про припинення такої діяльності відповідний орган державної податкової служби. При цьому торговий патент підлягає поверненню до органу державної податкової служби, що видав його, а суб'єкту господарювання повертається надмірно сплачена сума вартості торгового патенту.
4.2. Застосування платниками податків реєстраторів розрахункових операцій (РРО)
Фізичні особи - підприємці та юридичні особи (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи) (далі - суб'єкти господарювання), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноважені банки та суб'єкти господарювання, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій.
На території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.
Кабінетом Міністрів України затверджені Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, а також Положення про порядок технічного обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових операцій.
4.2.1. Порядок проведення розрахунків
Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зокрема, зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом України від 06.07.95 N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями), із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування;
забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення;
у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених чинним законодавством, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення;
забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення;
подавати до органів державної податкової служби звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця;
вводити в експлуатацію, проводити технічне обслуговування, ремонтувати реєстратори розрахункових операцій через центри сервісного обслуговування у встановленому порядку;
надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України від 12 травня 1991 року N 1023-ХII "Про захист прав споживачів".
Уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб'єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов'язані:
проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти, змінювати курс валюти відповідно до порядку, встановленого Національним банком України;
проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій;
зберігати протягом робочої зміни другий примірник розрахункового документа, що підтверджує здійснення операції;
застосовувати у встановленому порядку лише ті реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій;
видавати особі, яка купує або продає іноземну валюту, перший примірник розрахункового документа на повну суму операції;
здійснювати операції з купівлі-продажу іноземної валюти тільки за рахунок коштів банку;
забезпечувати відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту;
проводити технічне обслуговування і ремонт реєстраторів розрахункових операцій у встановленому порядку;
забезпечувати цілісність пломб реєстраторів розрахункових операцій, а також незмінність програмно-технічних засобів, що реалізують фіскальні функції.
4.2.2.Реєстрація реєстраторів розрахункових операцій та взяття на облік
Перед реєстрацією реєстраторів розрахункових операцій центром сервісного обслуговування (далі - ЦСО) здійснюється їх опломбування.
Після перевірки відповідності конструкції та програмного забезпечення реєстратора до документації виробника опломбування може здійснюватися уповноваженим представником органу державної податкової служби.
При опломбуванні реєстраторів розрахункових операцій складається довідка у двох примірниках про опломбування реєстратора розрахункових операцій, один з яких надається суб'єкту господарювання, а другий зберігається у ЦСО (в органі державної податкової служби), що здійснив опломбування.
Копію кожної довідки про опломбування реєстратора розрахункових операцій, виданої ЦСО, суб'єкт господарювання повинен подати до органу державної податкової служби за місцем обліку реєстратора розрахункових операцій не пізніше настання найближчого терміну подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок.
Реєстрація реєстраторів розрахункових операцій здійснюється в органах державної податкової служби:
для юридичних осіб - суб'єктів господарювання - за їх місцезнаходженням;
для фізичних осіб - суб'єктів господарювання - за місцем їх проживання.
У разі використання реєстратора розрахункових операцій на території іншої адміністративно-територіальної одиниці його необхідно до початку використання взяти на облік в органі державної податкової служби за місцем використання, крім реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються на об'єктах виїзної торгівлі (надання послуг), та резервних реєстраторів розрахункових операцій.
Реєстрація реєстраторів розрахункових операцій проводиться безоплатно у строк не пізніше двох робочих днів з моменту подання, а взяття на облік - у день подання суб'єктом господарювання усіх необхідних для цього документів.
Підприємства, що мають мережу відокремлених філій (представництв), які взяті на податковий облік у місцевих органах державної податкової служби та відповідно до чинного законодавства самостійно сплачують податок на прибуток, можуть реєструвати реєстратори розрахункових операцій за місцезнаходженням цих філій.
Реєстрація реєстраторів розрахункових операцій здійснюється на підставі письмової заяви суб'єкта господарювання довільної форми, в якій зазначені сфера застосування та реквізити реєстраторів розрахункових операцій (модифікація, заводський номер, версія програмного забезпечення, виробник або постачальник, дата виготовлення), а також надання ним таких документів та їх копій, завірених підписом керівника і печаткою суб'єкта господарювання - юридичної особи або особистим підписом суб'єкта господарювання - фізичної особи:
свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання (якщо суб'єкт господарювання має зареєстровані в даному органі державної податкової служби реєстратори розрахункових операцій чи книги обліку розрахункових операцій, то копію свідоцтва надавати не треба);
документа, що підтверджує факт купівлі або безоплатного отримання реєстраторів розрахункових операцій у власність, іншого документа, що підтверджує право власності або користування реєстраторами розрахункових операцій;
паспорта (формуляра) на реєстратора розрахункових операцій;
дозволу місцевого органу виконавчої влади на розміщення господарської одиниці (договору оренди, іншого документа на право власності або користування господарською одиницею); для реєстрації резервного реєстратора розрахункових операцій слід надати такі документи на кожну господарську одиницю, де буде використовуватися реєстратор розрахункових операцій;
для суб'єкта господарювання, що надають послуги з перевезень пасажирів і багажу - ліцензії на право здійснення зазначеного виду діяльності;
у разі реєстрації реєстратора розрахункових операцій, що був раніше зареєстрований іншим суб'єктом господарювання, - довідки про скасування реєстрації.
Оригінали документів повертаються суб'єкту господарювання, копії залишаються в органі державної податкової служби.
Після отримання зазначених документів платникові податків виписується довідка про резервування фіскального номера реєстратора розрахункових операцій або надсилається відмова в його реєстрації (перереєстрації).
Посадова особа органу державної податкової служби виписує реєстраційне посвідчення у двох примірниках; один примірник посвідчення надається суб'єкту господарювання, а другий - залишається в органі державної податкової служби.
Скасування реєстрації реєстраторів розрахункових операцій здійснюється на підставі подання суб'єктом господарювання заяви довільної форми до органу державної податкової служби, де зареєстровано цей реєстратор розрахункових операцій. При цьому у суб'єкта господарювання вилучаються реєстраційне посвідчення, довідка про опломбування та надається довідка про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій за встановленою формою.
4.2.3. Реєстрація книги обліку розрахункових операцій (книги ОРО)
На кожний реєстратор розрахункових операцій або, якщо згідно з чинним законодавством розрахунки можуть проводитися без застосування реєстраторів розрахункових операцій, - на окрему господарську одиницю, депо підприємства електротранспорту, а при наданні послуг пасажирським автомобільним транспортом - на кожного кондуктора або, за рішенням суб'єкта господарювання, на кожний транспортний засіб реєструється книга обліку розрахункових операцій (книга ОРО).
Книга ОРО - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Платник податків зобов'язаний зберігати використані книги ОРО та розрахункові книжки протягом трьох років після їх закінчення.
Реєстрація книг ОРО здійснюється в органі державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) суб'єкта господарювання, а якщо суб'єкт господарювання обслуговується в інспекції по роботі з великими платниками податків - за місцем обліку в органі державної податкової служби.
У разі використання книги ОРО на території іншої адміністративно-територіальної одиниці її необхідно до початку використання взяти на облік в органі державної податкової служби за місцем провадження господарської діяльності, крім книг ОРО, зареєстрованих на реєстратори розрахункових операцій, які використовуються на об'єкті виїзної торгівлі або на транспортному засобі.
Підприємства, що мають мережу відокремлених філій (представництв), які взяті на облік у місцевих органах державної податкової служби та відповідно до чинного законодавства самостійно сплачують податок на прибуток, можуть реєструвати книги ОРО за місцезнаходженням цих філій.
Реєстрація та взяття на облік книги ОРО здійснюються безоплатно, не пізніше двох робочих днів з моменту подання, а взяття на облік - у день подання суб'єктом господарювання наступних документів:
свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання (якщо суб'єкт господарювання має зареєстровані в даному органі державної податкової служби книги ОРО на інші господарські одиниці чи реєстратори розрахункових операцій, то копія свідоцтва не потрібна);
реєстраційного посвідчення на реєстратори розрахункових операцій;
дозволу місцевого органу виконавчої влади на розміщення господарської одиниці (договору оренди, іншого документа на право власності або користування господарською одиницею);
для суб'єктів господарювання, які надають послуги з перевезень пасажирів і багажу, - ліцензії на право здійснення зазначеного виду діяльності.
Оригінали документів повертаються суб'єктам господарювання, копії залишаються в органі державної податкової служби.
Реєстрація першої книги ОРО на господарську одиницю здійснюється на підставі письмової заяви суб'єкта господарювання довільної форми, де зазначається сфера діяльності, а також надання ним вищезазначених документів та їх копій, завірених підписом керівника і печаткою суб'єкта господарювання - юридичної особи або особистим підписом суб'єкта господарювання - фізичної особи.
Посадова особа органу державної податкової служби виписує довідку про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій, що надається суб'єкту господарювання.
Взяття книги ОРО на облік в органах державної податкової служби за місцем провадження господарської діяльності здійснюється при поданні суб'єкту господарської діяльності довідки про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій. Посадова особа органу державної податкової служби проставляє відмітку в довідці про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій.
Перереєстрація книги ОРО, яка зареєстрована на окрему господарську одиницю, з метою використання її в іншій господарській одиниці відбувається за умови подання суб'єкту господарської діяльності до відповідного органу державної податкової служби письмової заяви довільної форми, де зазначається сфера діяльності, та довідки про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій з відміткою про зняття книги ОРО з обліку, усіх зазначених в довідці незакінчених книг ОРО та розрахункових книжок, а також відповідних документів на господарську одиницю.
Посадова особа органу державної податкової служби вилучає довідку про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій та виписує нову довідку з таким самим номером, як у попередньої, у якій записуються дані про всі перереєстровані книги ОРО та розрахункові книжки.
Орган державної податкової служби повідомляє суб'єкт господарської діяльності про прийняте рішення щодо відмови у реєстрації книги ОРО не пізніше двох робочих днів від моменту подання ним документів для реєстрації книги ОРО.
Скасування реєстрації книги ОРО здійснюється за рішенням керівника органу державної податкової служби, де ця книга ОРО зареєстрована. При цьому посадова особа органу державної податкової служби робить відмітку про скасування реєстрації на титульній сторінці книги ОРО; у довідці про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій викреслює відповідний рядок у таблиці "Книги обліку розрахункових операцій", а також робить відмітку та викреслює відповідний запис у Книзі облікових форм. Відмітки, викреслювання, виправлення завіряються підписом зазначеної посадової особи.
4.2.4. Проведення розрахункових операцій без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій
Згідно з чинним законодавством встановлено ряд вимог до суб'єктів господарювання щодо проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.
Постановою Кабінету Міністрів від 23 серпня 2000 року N 1336 "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (зі змінами та доповненнями) установлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим.
Зокрема, граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій у сумі 75 тис. грн. на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів (надання послуг), встановлено для розрахункових операцій з:
роздрібної торгівлі та громадського харчування на території села, що здійснюється підприємствами споживчої кооперації, а також сільськогосподарськими товаровиробниками, які використовують продукцію власного виробництва;
роздрібної торгівлі медичними і фармацевтичними товарами та надання медичних і ветеринарних послуг на території села.
Граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій у сумі 200 тис. грн. на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів (надання послуг) встановлено для розрахункових операцій з:
роздрібної торгівлі через засоби пересувної торговельної мережі (автомагазини, авторозвозки, автоцистерни, цистерни, бочки, бідони, низькотемпературні лотки-прилавки, візки, розноски, лотки, столики), що розташовані за межами стаціонарних приміщень;
роздрібної торгівлі на ринках, ярмарках (за винятком розташованих на їх території магазинів, кіосків, палаток, павільйонів, приміщень контейнерного типу;
продажу страв та безалкогольних напоїв у буфетах вищих навчальних закладів, у їдальнях і буфетах підприємств УТОС та УТОГ;
роздрібної торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування на території закритих військових гарнізонів і містечок, а також військових частин, розташованих у межах сіл;
надання послуг бібліотеками;
продажу предметів релігійно-обрядової атрибутики та надання обрядових послуг релігійними організаціями;
надання на вокзалах та у портах послуг носильниками з доставлення багажу пасажирів;
роздрібної торгівлі насінням у кіосках на території сіл та селищ міського типу;
провадження діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб'єктами господарювання на території сіл і селищ міського типу, яким згідно із Законом України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" надано статус гірських;
надання медичних послуг виїзними бригадами та медичне обслуговування вдома у замовника;
приймання від населення та реалізація через бджільницькі торговельно-заготівельні пункти продуктів бджільництва, обладнання та інвентарю для пасічників.
Граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій не встановлюється на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів (надання послуг) для розрахункових операцій з:
роздрібної торгівлі продовольчими товарами та пивом у пляшках і бляшанках за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів, що здійснюється:
1. суб'єктами господарювання - фізичними особами, оподаткування доходів яких від такої діяльності здійснюється за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту відповідно до законодавства з питань обкладення прибутковим податком з громадян;
2. суб'єктами господарювання - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку).
продажу товарів (за переліком, затвердженим Держкомзв'язку і погодженим із Мінекономіки та Державною податковою адміністрацією) і надання послуг поштовими відділеннями та пунктами зв'язку в селах;
продажу газет, журналів, конвертів, листівок, знаків оплати поштових послуг, іншої друкованої продукції на підприємствах поштового зв'язку, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 відсотків загального товарообороту за відсутності продажу алкогольних напоїв та підакцизних непродовольчих товарів;
продажу квитків у кіосках та салонах транспортних засобів для проїзду в міському, приміському та міжміському електротранспорті, міжміському автотранспорті, на морських і річкових суднах, а також продаж у кіосках телефонних карток, що застосовуються у таксофонних мережах;
надання побутових послуг:
на території села;
вдома у замовника з ремонту та встановлення побутових машин і приладів, радіоелектронної апаратури, телеантен, ремонту і складання меблів, прибирання квартир, догляду за дітьми, хворими та людьми похилого віку, фотографування, дрібного ремонту квартир за переліком робіт, що встановлюється Мінекономіки та Державною податковою адміністрацією, приготування їжі, прання білизни, хімічного чищення меблів, килимів та інших килимових виробів (за умови проведення розрахунків на місці надання послуг);
з ремонту взуття, швейних та трикотажних виробів, виробів текстильної та шкіряної галантереї, радіоелектронної апаратури, побутових машин і приладів, металевих виробів та хімічного чищення структурними підрозділами підприємств і суб'єктами господарювання з 1 або 2 працюючими;
продажу товарів з розносок і ручних візків, надання послуг у салонах на залізничному, морському, річковому та повітряному транспорті за переліком, затвердженим Мінтрансом і погодженим з Мінекономіки та Державною податковою адміністрацією, а на повітряних суднах, задіяних у міжнародних повітряних сполученнях, також продаж алкогольних напоїв і тютюнових виробів;
реалізації білетів державних лотерей, крім продажу цих білетів через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України;
приймання від населення вторинної сировини (крім металобрухту);
страхування майнових та особистих ризиків фізичних осіб, яке проводиться страховими агентами за межами приміщення страховика, крім обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за додатковими договорами ("Зелена Картка");
надання ритуальних послуг за умови проведення розрахунків вдома у замовника;
організації прийому та обслуговування туристів в Україні, розрахунки за які проводяться у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків), а також надання туристичних та екскурсійних послуг за умови проведення розрахунків за межами стаціонарних приміщень суб'єктів туристичної та екскурсійної діяльності;
надання послуг:
1. з видачі дозволів на вилов риби і полювання;
2. з газопостачання, водопостачання, водовідведення і теплопостачання в селах за умови проведення розрахунків вдома у споживача;
продажу булочних, кондитерських і порційних кулінарних виробів, морозива, безалкогольних напоїв, сувенірів, іграшок і надувних кульок з розносок та ручних візків у театрально-видовищних та спортивних закладах;
У разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у зазначених випадках розрахунки проводяться з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення.
4.2.4.1. Порядок реєстрації розрахункової книжки
Реєстрація розрахункових книжок здійснюється безоплатно в органі державної податкової служби, де суб'єкт господарювання зареєстрував відповідну книгу ОРО, не пізніше двох робочих днів з моменту подання суб'єктом господарювання необхідних документів.
Реєстрація розрахункової книжки здійснюється на підставі подання суб'єктом господарювання письмової заяви довільної форми та довідки про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій. При реєстрації розрахунковій книжці надається номер, який складається з фіскального номера книги ОРО, з якою буде використовуватись розрахункова книжка, та проставленого через дріб порядкового номера розрахункової книжки, зареєстрованої на дану книгу ОРО. До порядкового номера розрахункової книжки, що складається зі спрощених розрахункових квитанцій, додається літера "с".
Перед реєстрацією розрахункової книжки, яка складається зі спрощених розрахункових квитанцій, суб'єкт господарювання повинен забезпечити:
відсутність у розрахунковій книжці квитанцій із серіями та номерами, що повторюються;
відповідне заповнення реєстраційної сторінки, яка може розміщатися на останньому аркуші разом з квитанціями;
заповнення у всіх спрощених розрахункових квитанціях реквізиту "Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ (номер за ДРФО)".
На кожну розрахункову книжку, що подається на реєстрацію, необхідно встановити засіб контролю таким чином, щоб унеможливити розкріплення книжки без порушення цілісності засобу контролю.
До реєстрації приймаються зброшуровані розрахункові книжки, які складаються з блоків послідовно пронумерованих розрахункових квитанцій або спрощених розрахункових квитанцій встановленої форми, виготовлених відповідно до Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року N 614 (із змінами та доповненнями) та реєстраційної сторінки, при цьому серії та номери квитанцій одного виду, зареєстрованих окремим суб'єктом господарювання, не повинні повторюватися у межах розрядності серій та номерів.
Розрахункова книжка повинна бути скріплена виготівником з використанням машинного способу, який унеможливлює вилучення корінців розрахункових квитанцій без порушення засобів кріплення.
Посадова особа органу державної податкової служби здійснює запис у відповідному розділі Книги облікових форм, додаткові записи в обох примірниках довідки про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій та заповнює відповідні рядки реєстраційної сторінки розрахункової книжки: номер книжки, дата реєстрації, назва органу державної податкової служби, дані про посадову особу органу державної податкової служби, яка здійснила реєстрацію, серія та номер першого бланка, кількість бланків, номер установленого засобу контролю - після чого розрахункова книжка вважається зареєстрованою. Кількість розрахункових книжок, що реєструються одночасно, не обмежується.
Скасування реєстрації розрахункової книжки здійснюється за такою самою процедурою, що й скасування реєстрації книги ОРО.
4.2.5. Випадки незастосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок
Діючим законодавством передбачені випадки, коли реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема, при:
здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку;
виконанні усіх банківських операцій (крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти);
виконанні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти у разі, якщо ці операції виконуються у касах уповноважених банків з оформленням розрахункових документів відповідно до нормативних актів Національного банку України;
продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів;
продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами господарювання - фізичними особами, оподаткування доходів яких від такої діяльності здійснюється за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту відповідно до законодавства з питань оподаткування податком з доходів фізичних осіб, якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив);
продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами господарювання - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат;
продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами господарювання, які придбали спеціальний торговий патент, якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив);
продажу товарів (крім підакцизних) (наданні послуг) особами, які отримали пільговий торговий патент для продажу товарів (наданні послуг), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат, у разі коли такі особи не є платниками податку на додану вартість;
здійсненні фізичними особами торгівлі продуктовими або промисловими товарами за готівкові кошти на ринках, якщо такі фізичні особи сплачують ринковий збір відповідно до законодавства;
продажу у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 відсотків загального товарообігу за відсутності продажу алкогольних напоїв та підакцизних непродовольчих товарів, а також при продажу жетонів та проїзних квитків у касах метрополітену;
продажу води, молока, квасу, олії та живої риби з автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів; страв та безалкогольних напоїв у їдальнях і буфетах загальноосвітніх навчальних закладів і професійно-технічних навчальних закладів під час навчального процесу;
умові що в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо);
продажу товарів у системах електронної торгівлі (комерції).
4.2.6. Подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок
Звітність подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації реєстраторів розрахункових операцій чи розрахункових книжок не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця.
При поданні звітності подавати одночасно книги обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок не потрібно. Державні територіально-галузеві об'єднання (підприємства) залізничного транспорту та їх лінійні підрозділи подають звітність до органу державної податкової служби за місцезнаходженням юридичної особи.
Звітність, пов'язана із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, подається суб'єктами господарювання щодо всіх зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій, незалежно від застосування чи незастосування їх у звітному місяці, та щодо всіх книг обліку розрахункових операцій, зареєстрованих на господарську одиницю (депо, кондуктора, об'єкт виїзної торгівлі), які ведуться разом із розрахунковими книжками у випадках, визначених законом (крім виходу реєстраторів розрахункових операцій з ладу або відключення електроенергії).
Звітність, пов'язана із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, подається у складі " Звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)" за встановленою формою, а при поданні звіту за останній місяць календарного року - з поданням додатково періодичних звітів за минулий календарний рік, надрукованих на кожному реєстраторі розрахункових операцій.
Звітність, пов'язана з використанням розрахункових книжок, подається у складі Звіту та Довідки про використані розрахункові книжки.
Якщо у суб'єкта господарювання є зареєстровані реєстратори розрахункових операцій та книги обліку розрахункових операцій, зареєстровані на господарську одиницю (депо, кондуктора, об'єкт виїзної торгівлі), то дані про суми розрахунків за реєстратораторами розрахункових операцій та за книгами обліку розрахункових операцій можна відобразити в одному Звіті.
РОЗДІЛ 5. ОБРОБКА ПОДАТКОВИХ ДЕКЛАРАЦІЙ
Перелік нормативно-правових актів:
- Закон України від 4 грудня 1990 року N 509-ХII "Про державну податкову службу в Україні" (із змінами та доповненнями);
- Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (розділ IV) (із змінами та доповненнями);
- Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 18-92 "Про акцизний збір" (із змінами і доповненнями);
- Декрет Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 року N 24-93 "Про податок на промисел" (із змінами та доповненнями);
- Закон України від 15 вересня 1995 року N 329/95-ВР "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" (із змінами і доповненнями);
- Закон України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями);
- Закон України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами та доповненнями);
- Закон України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (із змінами та доповненнями);
- постанова Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року N 256 "Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат" (із змінами і доповненнями);
- постанова Кабінету Міністрів України від 11 червня 2005 року N 442 "Про затвердження Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ";
- наказ Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року N 12 "Про затвердження Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за N 64 (із змінами та доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 11 липня 1997 року N 233 "Про затвердження форми Звіту про використання коштів неприбуткових організацій і установ та Порядку її заповнення", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 серпня 1997 року за N 290/2094 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 31 липня 1997 року N 274 "Про затвердження Порядку складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 серпня 1997 року за N 352/2156 (із змінами та доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 року за N 250/2054 (із змінами і доповненнями);
- наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України по геології і використанню надр від 30 грудня 1997 року N 207/472/51/157 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 січня 1998 року за N 20/2460 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 16 січня 1998 року N 28 "Про затвердження Порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 1998 року за N 56/2496 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 27 квітня 1999 року N 230 "Про заходи щодо забезпечення виконання Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 травня 1999 року за N 289/3582 (із змінами і доповненнями);
- наказ Комітету України з питань геології та використання надр, Державної податкової адміністрації України від 23 червня 1999 року N 105/309 "Про затвердження Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 липня 1999 року за N 474/3767 (із змінами і доповненнями);
- наказ Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 1 жовтня 1999 року N 231/539/118/219 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 1999 року за N 711/4004 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державного комітету лісового господарства України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 15 жовтня 1999 року N 91/241/129/236/565 "Про затвердження Інструкції про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 листопада 1999 року за N 785/4078 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державного комітету рибного господарства України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 1999 року N 167/156/299/300/650 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 січня 2000 року за N 17/4238;
- наказ Міністерства екології та природних ресурсів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України від 8 лютого 2001 року N 37/45/73/44 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 року за N 160/5351 (із змінами і доповненнями).
- наказ Державної податкової адміністрації України від 19 березня 2001 року N 111 "Про затвердження Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору та змін до наказів Державної податкової адміністрації України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2001 року за N 295/5486 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 17 вересня 2001 року N 373 "Про затвердження форм Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, Довідки до уточненого Розрахунку та Порядку їх заповнення і подання до органу державної податкової служби", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 жовтня 2001 року за N 862/6053 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 26 жовтня 2001 року N 434 "Про затвердження форм Зведеного розрахунку суми земельного податку, Довідки до уточненого Розрахунку та Порядку їх подання до органу державної податкової служби", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 листопада 2001 року за N 963/6154 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 28 березня 2002 року N 133 "Про затвердження форми звіту про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства та Порядку його заповнення і подання, а також форми довідки про суми зазначеного збору", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2002 року за N 369/6657;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 24 січня 2003 року N 24 "Про затвердження форми податкової декларації про збір за користування радіочастотним ресурсом України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2003 року за N 91/7412 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 10 лютого 2003 року N 68 "Про затвердження форми розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства та Порядку його складання, а також форми повідомлення платника податку про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 березня 2003 року за N 182/7503 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року N 143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за N 271/7592;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 31 березня 2003 року N 146 "Про затвердження форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика та Порядку її складання", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 квітня 2003 року за N 280/7601 (із змінами та доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 31 березня 2003 року N 148 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток банку та Порядку її складання", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 квітня 2003 року за N 281/7602 (із змінами та доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 25 червня 2003 року N 311 "Про затвердження форм розрахунків рентної плати за транспортування нафти магістральними нафтопроводами та транзитне транспортування трубопроводами аміаку, природного газу територією України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 4 липня 2003 року за N 549/7870;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 22 вересня 2003 року N 442 ( z0879-03) "Про затвердження Інструкції про податковий кредит", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2003 року за N 879/8200;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року N 451 "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2003 року за N 960/8281 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України від 28 лютого 2003 року N 98 "Про затвердження форми Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою та Порядку його складання", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 березня 2003 року за N 221/7542 (із змінами і доповненнями);
- наказ Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України від 21 листопада 2003 року N 551/786 "Про затвердження форми Декларації про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари, Порядку її складання та внесення Доповнень до Порядку здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 грудня 2003 року за N 1108/8429;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 4 грудня 2003 року N 586 "Про затвердження форми податкового розрахунку резидента, що виплачує дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 січня 2004 року за N 70/8669;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2003 року N 620 "Про затвердження форми податкового розрахунку збору за проведення гастрольних заходів", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 січня 2004 року за N 8/8607;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2003 року N 621 "Про затвердження форми податкового розрахунку збору за виграш на бігах на іподромі", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 січня 2004 року за N 9/8608;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2003 року N 622 "Про затвердження форми податкового розрахунку збору за право використання місцевої символіки", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 8 січня 2004 року за N 2/8601;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2003 року N 623 "Про затвердження форми податкового розрахунку збору з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 січня 2004 року за N 10/8609;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2003 року N 624 "Про затвердження форми податкового розрахунку податку з реклами", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 8 січня 2004 року за N 3/8602;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2003 року N 625 "Про затвердження форми податкового розрахунку комунального податку", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 8 січня 2004 року за N 4/8603.
- наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2003 року N 626 "Про затвердження форми податкового розрахунку збору за участь у бігах на іподромі", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 січня 2004 року за N 11/8610;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2003 року N 627 "Про затвердження форми податкового розрахунку ринкового збору", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 січня 2004 року за N 12/8611;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2003 року N 628 "Про затвердження форми податкового розрахунку курортного збору", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 січня 2004 року за N 14/8613;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2003 року N 629 "Про затвердження форми податкового розрахунку збору за припаркування автотранспорту", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 січня 2004 року за N 13/8612;
- наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2003 року N 630 "Про затвердження форми податкового розрахунку збору з власників собак", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 січня 2004 року за N 15/8614.
- наказ Державної податкової адміністрації України від 10 лютого 2004 року N 84 "Про затвердження форм розрахунку збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 лютого 2004 року за N 245/8844;

................
Перейти до повного тексту