1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Постанова


ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
N 13 від 25.12.92
м.Київ
Про внесення змін та доповнень до деяких постанов Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах
( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду N 5 від 12.04.96 N 14 від 25.05.98 N 16 від 12.06.98 N 3 від 28.03.2008 N 7 від 30.05.2008 N 12 від 24.10.2008 N 2 від 12.06.2009 N 5 від 12.06.2009 N 9 від 06.11.2009 N 14 від 18.12.2009 )
В зв'язку із змінами в законодавстві і прийняттям нових законодавчих актів Пленум Верховного Суду України
ПОСТАНОВЛЯЄ:
Внести такі зміни та доповнення у постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах:
1. У постанові N 3 від 28 березня 1972 року "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" (із змінами, внесеними постановами Пленуму від 29 листопада 1974 року N 13, від 24 квітня 1981 року N 4 та від 30 березня 1984 року N 3);
1) у абзаці першому преамбули виключити слово "соціалістичного". У цьому ж абзаці і в пунктах 1, 3, 7, слова "речовинами" замінити словами "засобами". Абзац п'ятий преамбули та слова "прокурора і" в абзаці четвертому преамбули, в абзаці першому п.5 та абзаці четвертому п.7 виключити;
2) у абзаці другому п.3 слова "характеризують майновий стан сім'ї" замінити словами ",що громадянин ставить себе і свою сім'ю в тяжке матеріальне становище";
3) пункт 10 постанови визнати таким, що втратив силу.
2.
( Пункт 2 втратив чинність на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду N 16 від 12.06.98 )
У постанові N 6 від 15 червня 1973 року "Про деякі питання, що виникли в судовій практиці по застосуванню Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР (із змінами, внесеними постановами Пленуму від 29 листопада 1974 року N 13, від 26 грудня 1975 року N 12, від 31 серпня 1979 року N 8, від 24 квітня 1981 року N 3, від 30 березня 1984 року N 3, від 30 червня 1989 року N 6):
1) у абзаці другому преамбули постанови слова "та прокуратура" та абзац четвертий виключити;
2) абзац перший п.6 доповнити після слова "товариства" словами "а в разі повного внесення пайового внеску - квартира, дача, гараж, інша відповідна будівля або приміщення", а після слова "правовідносинами" словами "квартира, викуплена (придбана) у будинку державного чи громадського житлового фонду", а слова "установи Ощадного банку СРСР та інші" - виключити.
Доповнити пункт 6 абзацом третім такого змісту:
"Майно, нажите кожним з подружжя під час роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, судом відповідно до правил ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України може бути визнано власністю кожного з них";
3) друге речення абзацу першого п.8 викласти у такій редакції:
"Такі спори мають розв'язуватись відповідно до п.1 ст. 17 Закону України "Про власність" за нормами Цивільного кодексу України про спільну сумісну власність, якщо майно було набуте внаслідок спільної праці і інше не визначалось письмовою угодою між сторонами, а в інших випадках за нормами цього Кодексу про спільну часткову власність, з урахуванням ступеню участі цих осіб коштами і особистою працею в придбанні майна".
У абзаці другому цього пункту слова "введення в дію Указу Президії Верховної Ради СРСР від" виключити;
4) пункт 10 доповнити абзацом другим такого змісту:
"При цьому слід враховувати, що не має право оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини за її заявою або за спільною заявою з матір'ю дитини, якщо в момент подачі заяви їй було відомо, що вона фактично не є батьком цієї дитини, і чоловік, який дав письмову згоду на запліднення своєї дружини за допомогою донора. Дружина, яка дала письмову згоду своєму чоловікові на запліднення та народження дитини іншою жінкою (донором) не вправі оспорювати запис її матір'ю цієї дитини;
5) у абзаці першому п.11 після слів "інші особи" включити слова: "(крім фактичного батька дитини в разі смерті матері або позбавлення її батьківських прав)".
Абзац другий цього пункту доповнити в кінці такими реченнями: "Стягнення аліментів за постановою судді не є перешкодою для розгляду позовної заяви про оспорювання батьківства. При надходженні такої заяви народний суддя скасовує постанову і вимога про стягнення аліментів розглядається у порядку позовного провадження разом із зустрічним позовом про оспорення батьківства";
6) пункт 13 доповнити абзацом першим такого змісту:
"Роз'снити, що відповідно до ч.1 ст. 82 КпШС ( в редакції Закону від 23 червня 1992 року розмір присуджених з батьків аліментів за загальним правилом не може бути меншим 25 процентів мінімальної заробітної плати на кожну дитину".
У зв'язку з цим абзаци перший і другий цього пункту вважати абзацами другим і третім.
У абзаці другому замінити слова "Роз'яснити, що зменшення" словим "Зменшення";
7) пункт 19 викласти у такій редакції:
"19. Розглядаючи справи про покладення обв'язку по утриманню неповнолітніх дітей на осіб, які постійно виховували дитину і утримували її як члена своєї сім'ї, суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 95 КпШС ( в радакції Закону від 23 червня 1992 року при відмові від утримання після 31 липня 1992 року ці особи зобов'язані надати утримання на таку дитину не лише у випадках, коли дитина не має батьків, як це передбачалось до 1 серпня 1992 року, але і в тому разі, коли батьки з поважних причин не взмозі її утримувати";
8) у абзаці другому п.21 слова "виконавчі комітети районних" замінити словами "районна, районна у місті Києві і Севастополі державна адміністрація, виконавчі комітети".
3. У постанові N 9 від 19 вересня 1975 року "Про практику застосування судами Української РСР статті 105 Цивільного кодексу УРСР" (із змінами, внесеними постановами Пленуму від 30 березня 1984 року N 3, від 1 жовтня 1985 року N 10, від 26 грудня 1986 року N 14):
1) абзаци другий, третій і четвертий п.6 замінити абзацом такого змісту:
"Належним дозволом на будівництво індивідуального жилого будинку визнається: рішення відповідної сільської, селищної, міської районного підпорядкування чи районної Ради народних депутатів про передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибної ділянки), для ведення селянського (фермерського) господарства, для ведення особистого підсобного господарства, акт про перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), державний акт про право власності на землю, документ про погодження будівництва жилого будинку та інших будівель і споруд з Радою народних депутатів, яка передала земельну ділянку у власність громадянину;
2) у абзаці першому п.8 останнього речення виключити слова "і судовому розгляду не підлягають", доповнити абзац реченням:
"Разом з тим рішення про це виконавчого комітету може бути оскаржене в суд у порядку, встановленому для оскарження неправомірних дій органів державного управління і службових осіб, що ущемлюють права громадян".
Абзац другий з цього пункту виключити;
3) Слово "фонду" у пунктах 5 та 11 замінити словами "комунальної власності", а в п.14 слово "фонд" - словами "комунальну власність".
4. У постанові N 6 від 27 серпня 1976 року "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" (із змінами, внесеними постановами Пленуму від 30 червня 1978 року N 5 та від 30 березня 1984 року N 3):
1) у абзаці четвертому преамбули виключити слово "соціалістичну". У абзаці шостому преамбули слова "колгоспного двору чи господарства громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю в сільському господарстві" замінити словами "членів сім'ї осіб, що ведуть селянське (фермерське) господарство".
У абзаці сьомому преамбули слова "особистої", "подружжя або колгоспного двору" виключити, а слова "членів двору" замінити словами "учасників спільної власності";
2) абзац другий п.1 викласти у такій редакції:
"Судам, виходячи з покладених на них завдань по охороні від будь-яких посягань прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, їх майна, необхідно ці справи розглядати в суворій відповідності до закону";
3) у пункті 3 слова "Верховного Суду СРСР в" виключити;
4) пункт 5 викласти у такій редакції:
"5. Судам необхідно мати на увазі, що при вирішенні питання про належність описаного майна слід керуватись Законом України "Про власність" і нормами цивільного та шлюбно-сімейного законодавства, що регулюють право власності і його захист.
Вирішуючи позов одного з подружжя про виключення з опису належної йому частки майна у спільній сумісній власності подружжя, суду необхідно врахувати, що відповідно до ст.ст. 22, 28, КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісністю власністю і у випадку поділу його їх частки визнаються рівними. відхилення від начала рівності часток подружжя суд може допустити, враховуючи лише інтереси неповнолітніх дітей або заслуговуючі на увагу інтереси одного з подружжя.
Майно, нажите кожним з подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, суд може визнати власністю кожного з них. Розмір часток подружжя у спільному майні і яке конкретно майно має бути йому виділено суд визначає з врахуванням всього нажитого майна, включаючи і те, на яке за законом не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, яке не підлягає конфіскації. Разом з цим на частку кожного з подружжя має бути виділено як майно, що підлягало опису, так і майно, що не підлягало опису.
У справах про виключення з опису майна, що становить спільну сумісну власність сім'ї чи селянського (фермерського) господарства, частка боржника визначається відповідно до правил ст.ст. 17, 18 Закону "Про власність" і ст. 123 Цивільного кодексу України" ;
5) у абзаці другому п.6 слова "або колгоспного двору чи господарства громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю в сільському господарстві" замінити словами "членів сім'ї чи селянського (фермерського) господарства";
6) абзац другий п.8 викласти у такій редакції:
"У такому разі, коли майно було реалізовано фінансовими органами, воно або його вартість повертаються цими органами";
7) у абзаці другому п.9 слова "або колгоспного двору чи господарства громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю в сільському господарстві" замінити словами: "членів сім'ї чи селянського (фермерського) господарства", а слова "в сумі 30 коп." замінити словами "в сумі 10 крб.";
8) доповнити п.10 абзацом третім такого змісту:
"Якщо боржник (засуджений) знаходиться у місцях позбавлення волі, суддя при підготовці справи до судового розгляду повинен разом з повідомленням про день розгляду справи надіслати копію позовної заяви і з'ясувати його думку щодо заявленого позову";
9) доповнити постанову пунктами 4-1, 4-2, 4-3, 4-4 і 11-1 такого змісту:
"4-1. Суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви про виключення майна з опису, якщо справа, у зв'язку з якою накладено арешт на майно, не вирішена. Визнавши неможливим розглянути такий позов до вирішення іншої справи, суд відповідно до п.4 ст. 221 ЦПК зупиняє провадження у справі про виключення майна з опису.
4-2. Прийнявши заяву про виключення майна з опису, суддя відповідно до п.5 ст. 367 ЦПК має зупинити виконання рішення, по якому звернено стягнення на майно. Якщо виконавче провадження знаходиться в іншому суді, необхідно повідомити цей суд про пред'явлення позову для зупинення виконавчого провадження.
Пред'явлення позову про виключення майна з опису не перешкоджає зверненню стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника.
4-3. Слід мати на увазі, що на вимоги про виключення майна з опису поширюється передбачений ст. 71 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності. Перебіг цього строку починається з дня, коли заінтересована особа дізналася або повинна була дізнатись про опис належного їй майна.
4-4. При розгляді справи суд зобов'язаний звертати увагу, чи додержані відповідною службою особою вимоги закону про опис майна, зокрема, чи перелічено у акті опису інше майно, в тому числі те, що знаходиться у власності боржника із іншими особами, яке не описувалось, а також чи не описано те майно, на яке стягнення не може бути зверенено за виконавчими документами або не може бути звернене лише у передбачених законодавством випадках.
Встановивши, що описане майно, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами або за даними вимогами, суд відповідно до ч.7 ст. 203 ЦПК виключає це майно з опису незалежно від заявлених позивачем вимог.
11-1. Якщо описане майно було розтрачене, відчужено або приховане особами, яким воно передано на зберігання, суд повинен обговорити питання про притягнення цих осіб до встановленої законом відповідальності і роз'яснити організації або громадянину, в інтересах яких провадився опис, право пред'явити позов до винних осіб про відшкодування матеріальної шкоди".
( Пункт 5 втратив чинність на підставі Постанови Верховного Суду N 14 від 18.12.2009 ) ( Пункт 6 втратив чинність на підставі Постанови Верховного Суду N 5 від 12.06.2009 ) ( Пункт 7 втратив чинність на підставі Постанови Верховного Суду N 9 від 06.11.2009 ) ( Пункт 8 втратив чинність на підставі Постанови Пленуму Верховного суду N 5 від 12.04.96 )
9.
( Пункт 9 втратив чинність на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду N 16 від 12.06.98 )
У постанові N 8 від 31 серпня 1979 року "Про судову практику в справах про розірвання шлюбу" (із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24 квітня 1981 року N 4 та від 25 березня 1988 року N 4);
1) у абзаці першому преамбули перше і друге речення замінити таким реченням:
"Згідно зі ст. 51 Конституції України сім'я перебуває під захистом держави і зміцнення її є одним з важливих завдань держави".
Виключити з преамбули одинадцятий абзац;
2) пункт 2 викласти у такій редакції:
"2. При прийнятті позовних заяв про розірвання шлюбу судам слід відповідно до ст. 137 ЦПК України вимагати від позивачів повного викладення обставин, якими обгрунтовується позов, доказів що підтверджуються позовні вимоги. У заяві, зокрема, має бути зазначено рік народження кожного з подружжя, коли і де зареєстровано шлюб, мотиви розірвання шлюбу, чи є від шлюбу неповнолітні діти, їх прізвище, ім'я та по батькові, при кому з батьків вони знаходяться, чи досягнуто подружжям згоди про їх утримання і виховання та які щодо цього пропозиції, чи заявляються інші вимоги, які можуть бути одночасно вирішенні з позовом про розірвання шлюбу. До заяви додаються свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, документи про заробіток і інші доходи подружжя, інші необхідні документи";
3) друге речення абзацу першого пункту 6 викласти у такій редакції:
"Тому воно може бути застосовано в будь-якій справі про розірвання шлюбу, крім випадків, коли за обставинами справи збереження шлюбу суперечитиме принципам загальнолюдської моралі".
Виключити з абзацу другого пункту слова "в нарадчій кімнаті";
4) у абзаці першому п.9 слова "колгоспного двору" замінити словами "селянського (фермерського) господарства" і виключити з нього речення "Не підлягає також розгляду в шлюбно-розлучному процесі позов одного з подружжя про витребування особистого майна, за винятком випадків, коли воно включено до складу іншого майна, але інший з подружжя цю обставину оспорює".
Цей же абзац після слів "частку паю" доповнити словами "або квартири, які" та виключити слово "який".
У абзаці другому цього пункту слова "зі сплатою державного мита" виключити;
5) доповнити п.12 абзацом третім такого змісту:
"Відповідно до змісту ч.6 ст. 197 КпШС (в редакції Закону від 26 червня 1992 року) за дорученням Верховного Суду України визначеним ним судом розглядаються справи про розірвання шлюбу між громадянами України, коли обидва з подружжя проживають за межами України";
6) пункт 13 доповнити реченням:
"Мито, яким вимоги про поділ чи витребування майна включається до зазначених витрат на загальних підставах";
7) у пункті 16 абзац другий виключити.
( Пункт 10 втратив чинність на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду N 3 від 28.03.2008 ) ( Пункт 11 втратив чинність на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду N 14 від 25.05.98 )
11. У постанові N 2 від 1 квітня 1983 року "Про практику розгляду судами Української РСР трудових спорів колгоспників" (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму від 19 жовтня 1984 року N 10 та від 30 червня 1989 року N 6);
1) у преамбулі виключити перший абзац. Перше і друге речення абзаца другого преамбули замінити реченням такого змісту:
"Вивчення судової практики в справах про трудові спори колгоспників показує, що в основному ці справи розглядаються і вирішуються правильно";
2) пункт 1 викласти у такій редакції:
"1. Звернути увагу судів на необхідність усунення зазначених недоліків і суворого додержання законодавства, що регулює працю колгоспників, маючи на увазі, що правильний і своєчасний розгляд судами справ про тредові спори колгоспників, підвищення запобіжно-виховного впливу судових процесів сприяє зміцненню законності і правопорядку, забезпеченню трудових гарантій колгоспників, трудової і виробничої дисципліни в колгоспах";
3) у абзаці першому п.2 слова "ці спори" замінити словами "трудові спори членів колгоспу незалежно від займаної посади" і виключити слова "і якщо з цього питання немає рішення загальних зборів членів колгоспу (зборів уповноважених) і колгоспник не звертався до них з заявою (скаргою);
4) у пункті 3 виключити слова "статей 12, 14 Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР", "переведення на іншу роботу і звільнення від роботи головних спеціалістів і головного бухгалтера колгоспу, накладення дисциплінарних стягнень на голову колгоспу, голову ревізійної комісії, членів правління і членів ревізійної комісії колгоспу".
Доповнити цей пункт в кінці реченням такого змісту: "Не підлягають судовому розгляду також спори про дострокове звільнення колгоспника від виборної платної посади за рішенням загальних зборів членів колгоспу (зборів уповноважених)";
5) пункт 4 викласти у такій редакції:
"4. Згідно зі ст. 3. КЗпП законодавство України про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої приналежності. Особливості праці членів колгоспу визначаються їх статутами і чинним законодавством. Тому при вирішенні трудових спорів колгоспників суд має виходити з відповідних норм статуту даного колгоспу, правил внутрішнього розпорядку, угоди із соціальних питань і охорони праці, укладеної профспілковим комітетом з правлінням колгоспу, положень про оплату праці в колгоспі, про внутрішньогосподарський розрахунок, колективний підряд, оренду, про функції керівників і спеціалістів колгоспу, раду виробничого підрозділу й інших внутрішньоколгоспних нормативних актів, а також із законодавства, що стосується колгоспів. На трудові відносини колгоспників, для яких не встановлено особливостей регулювання, поширюються загальні норми законодавства про працю";

................
Перейти до повного тексту