Верховна Рада України

Затвердити Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік (додається).

Державна програма економічного і соціального розвитку України на 2010 рік (далі - Державна програма) розроблена відповідно до положень програми Президента України В.Ф. Януковича "Україна для людей" та Угоди про створення Коаліції депутатських фракцій "Стабільність і реформи" у Верховній Раді України шостого скликання, прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2010 рік, Цілей Розвитку Тисячоліття - Україна.

Методичною основою розроблення Державної програми є Закон України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України".

Відповідно до результатів соціально-економічного розвитку країни, наявних проблем та впливу очікуваних змін зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної ситуації на національну економіку у Державній програмі визначено термінові заходи Кабінету Міністрів України, цілі, пріоритети соціально-економічного розвитку та основні заходи щодо реалізації державної політики у 2010 році.

Криза, яка розгорталася у світі у 2008-2009 роках, продемонструвала значний дисбаланс розвитку світової економіки та структурну відсталість української економіки, її неготовність до різких коливань попиту та загострення конкуренції на сировинних ринках.

Україна відчула негативні наслідки світової фінансово-економічної кризи з квітня 2008 року, по-перше, через різке скорочення зовнішнього попиту, по-друге, через неадекватність реакції попереднього Уряду на зміну ситуації, на нові виклики.

Було допущено один з найбільших у світі спадів виробництва в промисловості та будівництві, виробництві товарів широкого вжитку для внутрішнього ринку. Різко подорожчав імпортований природний газ, що призвело до значних збитків підприємств металургійної, хімічної та інших галузей економіки.

Запроваджені Урядом Ю.В. Тимошенко заходи антикризової підтримки підприємств не дали очікуваних результатів. Особливо це проявилося у вугільній промисловості, де кошти, виділені державою, були просто розбазарені, випуск вугілля істотно зменшився, а його імпорт суттєво зріс.

Галопуючими темпами росли ціни на продовольство, падала реальна заробітна плата, знецінювалися державні соціальні гарантії. Держава не виконала свої власні зобов'язання з рекапіталізації проблемних банків, а кредитні ресурси фінансового ринку вимивалися через урядові запозичення.

Незважаючи на майже суцільне припинення фінансування бюджетних програм з охорони здоров'я, облаштування медичних закладів, розвитку спорту, зведення об'єктів Євро-2012, оновлення інфраструктури, регіонального розвитку тощо попередній Кабінет Міністрів України допустив значну кількість випадків нецільового, неефективного витрачання коштів і разом з тим вдався до безпрецедентного нарощування державного боргу. За 2009 рік державний борг виріс на 112 млрд гривень, видано державних гарантій за кредитами на суму 54,7 млрд гривень. Раціональне, продумане, ощадливе використання навіть обмежених ресурсів на потреби реального сектора економіки дало б змогу загальмувати кризу і уникнути непідйомних боргів.

Також попередній Уряд не забезпечив прийняття Державного бюджету України на 2010 рік, провадячи розпорядження бюджетними коштами в режимі "ручного управління".

Як наслідок, відбувся обвал фондового та валютного ринків після стрімкого погіршення суверенних кредитних рейтингів України провідними рейтинговими агентствами. Стрімкий відтік іноземного, перш за все спекулятивного, капіталу з України, падіння доходів підприємств розпочали процес глибокого деінвестування економіки. Суттєве згортання експортного та внутрішньо орієнтованого виробництва вже у IV кварталі призвело до падіння ВВП на 8 відсотків порівняно з IV кварталом 2007 року.

У 2009 році найбільш складні випробування лягли на індустріальний комплекс України. Так, глибина падіння обсягу промислового виробництва досягла 21,9 відсотка, тобто рівень промислового виробництва повернувся на позначку 2003-2004 років.

У цілому в 2009 році можна умовно виокремити три періоди падіння промислового виробництва:

перший період (січень-лютий) - продовження рецесійних процесів у вітчизняному промисловому комплексі, розпочатих у III кварталі 2008 року. Падіння виробництва у промисловості у січні становило 33,8 відсотка, у січні-лютому - 32,6 відсотка. У цей час не лише вплив світової фінансової кризи спричинив згортання виробництва, а й невизначеність питання з газопостачанням на початку 2009 року. Як наслідок, упродовж січня значна кількість підприємств хімічної та металургійної галузей фактично не працювала або працювала на мінімальній потужності;

другий період (березень-травень) - період певної адаптації промислових виробників до кризових умов господарювання та формування нових схем організації виробництва. Два місяці поспіль кумулятивний показник залишався на одному рівні ("-" 31,8 відсотка, у січні-травні - "-" 31,7 відсотка). У цей період виробникам доводилося вирішувати не лише проблеми втрати зовнішніх ринків, а й проблеми, пов'язані із: (1) скороченням обсягів фінансування майже з усіх джерел, але в першу чергу обмеженням кредитування (встановлення більш жорстких умов отримання кредитів, підвищення відсоткових ставок на кредити внаслідок погіршення ліквідності банківських установ); (2) зменшенням попиту населення у зв'язку із зниженням купівельної спроможності внаслідок як реального падіння доходів населення (у цілому за рік доходи населення скоротилися на 8,5 відсотка), так і згортання споживчого кредитування на тлі підвищення вартості обслуговування раніше отриманих валютних кредитів; (3) курсовою нестабільністю. Усе це потребувало від виробників зміни фінансових та виробничих стратегій і призвело за короткостроковий період до різкого звуження не лише інвестиційної активності, а й виробничої через обмеження обігових коштів, що вплинуло на виробництво кредитозалежних та внутрішньоорієнтованих галузей (харчової промисловості, торгівлі, машинобудування);

третій період (червень-грудень) - з початком пожвавлення зовнішніх ринків сформувалася стала тенденція щомісячного уповільнення кумулятивних темпів падіння виробництва (з 31 відсотка у січні-червні до 21,9 відсотка за підсумком 2009 року). Крім того, причинами відновлення промислового зростання наприкінці 2009 року стали такі фактори як завершення періоду пристосування виробників до нових складних умов господарювання і відповідно перехід, як зазначалося, на нові схеми організації діяльності.

У цілому за підсумками 2009 року падіння виявилося значним: у металургії - 26,7 відсотка, хімічній і нафтохімічній промисловості - 23 відсотки, машинобудуванні - 44,9 відсотка, харчовій промисловості - 6 відсотків. При цьому майже двократне згортання машинобудівного виробництва пов'язано насамперед із різким звуженням інвестиційного попиту на внутрішньому ринку. Гальмування розвитку промислової діяльності вплинуло на зменшення виробництва послуг транспорту і торгівлі, зокрема, відбулося падіння обсягу вантажообороту - на 22,4 відсотка, обороту оптової торгівлі - на 19,3 відсотка.

Причиною цього, як зазначалося, крім зовнішнього фактора, став внутрішній - зменшення фінансових ресурсів в економіці. Тобто криза у 2008-2009 роках не лише негативно вплинула на динаміку виробництва, а й погіршила фінансовий стан підприємств, а отже - їх кредитоспроможність. До того ж збільшення рівня тіньової економіки з 29,4 відсотка на кінець вересня 2008 року до 34,9 відсотка за 2009 рік (розрахунки Мінекономіки) фактично спричинило посилення податкового тиску на офіційно працюючу частину підприємств та відволікання кредитних ресурсів на державні запозичення в умовах недоотримання доходів через значну тінізацію.

У 2009 році продовжився відплив коштів фізичних та юридичних осіб з банківської системи, який досяг 30 млрд гривень, або 8,8 відсотка від суми коштів, яка була на рахунках фізичних та юридичних осіб на початку кризи. Слабкість банківської системи України була спричинена такими факторами: переорієнтація банків у передкризові роки на споживче кредитування (частка кредитів, наданих населенню, починаючи з кінця 2004 року і до початку кризи (серпень-вересень 2008 року) зросла у 2,2 раза - до 37 відсотків від загального обсягу кредитів); стимулювання саме валютного кредитування (частка кредитів, номінованих в іноземній валюті, на початок вересня 2008 року становила 51 відсоток від їх загального обсягу); невідповідність строків залучених депозитів та наданих кредитів. У зв'язку з цим сальдований фінансовий результат безпосередньо у фінансовій сфері склав "-" 37,6 млрд гривень.

Водночас відбувалося зниження обсягу кредитування економіки, у результаті чого обсяг виданих банками кредитів за 2009 рік уперше за останні десять років не лише не збільшився, а й скоротився на 16,5 млрд гривень. Тобто за кризових умов 2009 року українські комерційні банки не мали змоги кредитувати реальний сектор економіки, який у той час потерпав від нестачі власних фінансових ресурсів. Як наслідок, падіння виробництва у 2009 році мало місце не лише в експортоорієнтованих секторах, а й у тих, що орієнтовані на внутрішній ринок через нестачу обігових коштів.

Погіршення фінансового стану корпоративного сектору економіки, різке зменшення прибутковості і кредитоспроможності підприємств, підвищення вартості запозичень, а також високий ступінь невизначеності щодо глибини та тривалості кризових явищ не лише позначилися на здатності виконувати поточні зобов'язання, а й стали основною причиною згортання інвестиційної діяльності. Як наслідок, обсяги валового нагромадження основного капіталу реально скоротилися на 46,2 відсотка в цілому за 2009 рік. В умовах невиконання державного бюджету відбулося скорочення державних інвестицій: капітальні видатки зведеного бюджету порівняно з 2008 роком зменшилися на 51,5 відсотка (їх частка у структурі видатків зведеного бюджету знизилася з 13,3 відсотка до 6,5 відсотка).

У свою чергу низька інвестиційна активність реального сектору економіки, відсутність довгострокового кредитування стали основною причиною глибокого падіння у будівництві, яке становило, за підсумками року, 48,2 відсотка.

Нині, в умовах поступового пожвавлення на світових ринках, саме фінансовий сектор стримує остаточний вихід країни з кризи, ускладнюючи фінансове становище реального сектору економіки через затримку відновлення як короткострокового, так і інвестиційного кредитування.

Застійні процеси в реальному секторі економіки та банківській сфері супроводжувалися у 2009 році збереженням відносно високих показників інфляційної динаміки, що не відповідало фазі депресії: від'ємний приріст грошової маси не перешкоджав високій динаміці споживчих цін, які, за підсумками року, зросли на 12,3 відсотка. Лише за перші чотири місяці внаслідок "ефекту переносу" девальвації національної валюти було "вибрано" більше ніж половину річного індексу (106,9 відсотка), тоді як за травень-грудень інфляція уповільнилася (105,1 відсотка).

Чинниками зростання цін стали: збільшення внеску адміністративної складової (зростання тарифів на житлово-комунальні послуги, акцизів на алкоголь), монополізація економіки (через обмеженість конкуренції у деяких галузях економіки звуження обороту покривалося за рахунок підвищення цін), формування тенденції зростання цін на світових ринках (енергоресурси).

Депресивні макроекономічні результати та високі параметри інфляції відобразилися на динаміці індикаторів соціальної сфери. Незважаючи на підвищення мінімальної заробітної плати у середньому за рік на 20,8 відсотка, адекватного збільшення рівня середньої заробітної плати не відбулося, оскільки підприємства вимушені були коригувати операційні витрати, у тому числі за рахунок скорочення витрат на оплату праці (через зменшення надбавок, премій та інших заохочувальних виплат для працівників). За таких умов номінальне зростання середньої заробітної плати штатних працівників становило лише 5,5 відсотка, а з урахуванням показника інфляції падіння реальної заробітної плати було зафіксовано на рівні 9,2 відсотка. В умовах обмеженості фінансових ресурсів виробники наростили заборгованість із заробітної плати, яка на 1 січня 2010 року становила 1,47 млрд гривень.

У цілому 2009 рік закінчився падінням: ВВП - на 15,1 відсотка, обсягів промислового виробництва - на 21,9 відсотка, будівництва - на 48,2 відсотка, інвестицій в основний капітал - на 43,7 відсотка (за дев'ять місяців 2009 року), експорту товарів та послуг - на 36,6 відсотка, імпорту - на 43,7 відсотка, реальної середньомісячної заробітної плати - на 9,2 відсотка. Індекс споживчих цін становив 112,3 відсотка, рівень безробіття збільшився до 8,8 відсотка. Вперше за останні десять років в економіці збитки підприємств перевищили прибутки на 31,6 млрд гривень.

Головними проблемами, що найбільш суттєво впливають на розвиток економіки у 2010 році, є:

різке погіршення стану державних фінансів. За офіційними даними, у 2009 році дефіцит державного бюджету становив лише 19,9 млрд гривень, або 2,2 відсотка ВВП, проте реально він досяг розміру 103,8 млрд гривень, або 11,4 відсотка ВВП. До фактичного дефіциту бюджету в обсязі 19,9 млрд гривень слід додати суми з рекапіталізації банків (19,6 млрд гривень), капіталізації НАК "Нафтогаз України" (24,4 млрд гривень), суми спеціальних прав запозичень (15,7 млрд гривень) та обсяг невідшкодованих сум ПДВ (24,2 млрд гривень);

погіршення якості ресурсної бази та кредитних портфелів банків. Частка проблемних кредитів у сукупному обсязі кредитів, наданих українськими банками, на кінець 2009 року, за офіційними даними, досягла 9,4 відсотка порівняно з 2,3 відсотка на кінець 2008 року, а насправді - значно більше; проблемна заборгованість зросла у 3,9 раза - з 18 млрд гривень до 69,9 млрд гривень; обсяг депозитів через низьку довіру до банківської системи знизився на 8,4 відсотка;

збільшення рівня боргових зобов'язань на тлі зростання вартості запозичень. За 2009 рік рівень валового зовнішнього боргу досяг 88,9 відсотка від ВВП (54,6 відсотка від ВВП на кінець вересня 2008 року); державний борг зріс до 23,2 відсотка від ВВП; а з урахуванням гарантованого державою боргу - до 33 відсотків.

Поряд з цим фінансовим дисбалансом загострилися системні проблеми, які не вирішувалися через зволікання з проведенням реформ протягом останніх десятиліть, зокрема:

у соціальній сфері:

демографічна криза (загроза утворення дефіциту робочої сили, передусім кваліфікованої; збільшення демоекономічного навантаження на працездатне населення та соціальні статті бюджету у зв'язку із старінням населення; гальмування науково-технічного прогресу);

соціально несправедлива та обтяжлива для бюджету система пільг та субсидій населенню, що не забезпечуються фінансовими можливостями держави;

незадовільний рівень та низька якість індивідуальних послуг, що надаються населенню, передусім освітніх (брак новітніх навчальних ресурсів, обмежений доступ до отримання повної середньої освіти дітей з невеликих і віддалених від районного центру шкіл, незабезпеченість педагогічними кадрами, проблеми подальшої інтеграції вищої освіти України в Європейський освітній простір) та оздоровчих (недостатня кількість кваліфікованих медичних кадрів, неефективність профілактичних програм, відсутність страхової медицини, недостатність високотехнологічного обладнання для інтенсивної терапії та реанімації, неефективне використання вже наявного обладнання та відсутність мотивації до випуску такого обладнання в Україні, відсутність у переважній більшості регіонів спеціалізованого медичного транспорту, фельдшерських та фармацевтичних пунктів у сільській місцевості тощо);

низький рівень продуктивності праці в економіці (відсутність належної мотивації у працівників до легальної продуктивної зайнятості, невідповідність професійно-кваліфікаційного рівня робочої сили потребам економіки та ринку праці; наявність тіньових відносин на ринку праці);

у реальному секторі економіки:

низька конкурентоспроможність національної економіки (консервативна сировинна залежна від зовнішніх ринків структура виробництва; низький рівень впровадження інновацій та недостатня інноваційна активність у цілому; висока енергоємність економіки; значна зношеність основних фондів підприємств);

висока частка імпорту, навіть на традиційних для українських виробників ринках агропродукції, металопродукції, легкої промисловості;

зволікання із створенням сприятливого бізнес-середовища, інвестиційного клімату для підприємницької діяльності, як наслідок - недостатній рівень іноземних та внутрішніх інвестицій;

структурна (за термінами і валютою) невідповідність банківської системи, неефективний розподіл капіталу та висока доларизація економіки;

хронічний вплив політичних чинників на підтримку споживацької моделі розвитку;

недосконале корпоративне управління, низький рівень доходів від власності (матеріальної, земельної, інтелектуальної), що є наслідком негараздів у корпоративних відносинах, нерозвиненості фондового ринку;

низька ефективність приватизаційних програм та їх інвестиційних результатів, інституту приватної власності, незахищеність прав власників, інвесторів та кредиторів;

низька якість та безпека інфраструктури;

у зовнішньоекономічній сфері:

недостатня диверсифікація товарної структури експорту (основну частку товарного експорту України становлять чорні метали та вироби з них - 35-40 відсотків, щодо яких спостерігається стала тенденція волатильності цін на світовому ринку) та географічної структури експорту (ряд товарних груп і позицій експорту має виключне спрямування на ринки країн СНД (переважно Росії);

переважна орієнтація зовнішньоекономічної торгівлі на країни СНД;

висока та слабодиверсифікована енергозалежність;

збереження невигідних для нашої країни умов торгівлі та загострення конкуренції на зовнішніх ринках (особливо це стосується традиційного українського експорту - металів).

Безумовно, вирішити всі проблеми, що накопичувалися роками, упродовж одного року неможливо. Однак виконання конкретних завдань Державної програми соціального та економічного розвитку України на 2010 рік (Антикризової програми) дасть змогу закласти основи для вирішення як проблем, пов'язаних із кризою, так і системних проблем, накопичених за минулі роки. Україна повинна вийти з кризи більш конкурентоспроможною, з міцним підґрунтям для стабільного зростання.

Основними завданнями антикризової програми є: оздоровлення державних фінансів та банківської системи, відновлення кредитування реального сектору економіки, проведення глибоких інституційних реформ, активізація інвестицій в модернізацію економіки, створення сприятливих умов для підприємництва, вирішення яких у комплексі сприятиме не лише виходу з кризи, а й відновленню і закріпленню тенденції стійкого соціально-економічного розвитку України та підвищенню добробуту громадян.

За перші сто днів роботи Уряду необхідно: вивести економіку України із загрозливого фінансового стану (включаючи Пенсійний фонд) та кредитного колапсу, відновити інвестування економіки, а також співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями. Водночас Уряд здійснить низку заходів, направлених на боротьбу з бідністю, що активізує споживчий попит широких верств населення. Нарощення інвестицій у модернізацію економіки та розширення внутрішнього ринку стануть опорою для відновлення стійкого зростання економіки як у 2010 році, так і в майбутньому.

Одним із основних завдань у роботі Уряду в перші 100 днів є розроблення реалістичного та збалансованого бюджету на 2010 рік, що дасть змогу відмовитися від "ручного управління" державними фінансами, повернутися до режиму плановості та прогнозованості, забезпечити в повному обсязі фінансовими ресурсами заплановані видатки та підвищити їх ефективність, збалансувати фінансові потоки та забезпечити стійкість бюджетної системи.

Основним завданням є зменшення розриву між доходами та видатками державного бюджету.

Цільовий індикатор: зменшення дефіциту державного бюджету у 2010 році до рівня не більше ніж 6 відсотків ВВП, покриття його неемісійними джерелами.

Основні напрями дії:

Підвищення ефективності бюджетних витрат:

упорядкування державних цільових програм, зокрема:

проаналізувати якість виконання державних цільових програм та ефективність використання головними розпорядниками отриманих бюджетних коштів - Рахункова палата, Головне контрольно-ревізійне управління;

скоротити перелік державних цільових програм, які фінансуватимуться з державного бюджету, залишивши ті з них, реалізація яких спрямована на вирішення невідкладних проблем у 2010 році (державні цільові програми, які не увійдуть до зазначеного переліку, фінансувати переважно за рахунок інших джерел надходження коштів (місцеві бюджети, кошти замовників тощо)) - Мінекономіки, Мінфін, інші центральні органи виконавчої влади;

підготувати проекти нормативно-правових актів щодо дострокового припинення діючих програм, які втратили свою актуальність або їх виконання надалі є неефективним, - центральні органи виконавчої влади - державні замовники;

підготувати пропозиції щодо включення діючих (актуальних) програм в укрупнену програму (за основними пріоритетами) - центральні органи виконавчої влади - державні замовники;

внесення змін до показників, завдань і заходів Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу з метою концентрації ресурсів на найбільш пріоритетних проектах - Мінекономіки, центральні органи виконавчої влади;

встановлення жорсткого режиму економії бюджетних витрат, зокрема:

за забезпеченням виготовлення бланків документів, які виготовляються за кошти загального фонду Державного бюджету України;

розробити план реорганізації установ бюджетної сфери з метою підвищення ефективності державних послуг (перш за все за рахунок використання впровадження інформаційних технологій і зменшення звітності) та оптимізації чисельності зайнятих (перш за все за рахунок пенсіонерів) - Мінфін, Головдержслужба, центральні та місцеві органи виконавчої влади;

скорочення бюджетних витрат на субсидії шляхом встановлення диференційованих тарифів на житлово-комунальні послуги залежно від обсягів їх споживання - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, органи місцевого самоврядування, Мінжитлокомунгосп, Мінекономіки, Мінфін.

Покращення фінансової стійкості паливно-енергетичного комплексу, зменшення бюджетних дотацій НАК "Нафтогаз України":

прийняти закон про Національну комісію з регулювання ринку комунальних послуг, яка матиме адміністративну та фінансову самостійність, з метою створення національного органу регулювання тарифів на житлово-комунальні послуги - Мінжитлокомунгосп, НКРЕ, Мінекономіки, Мінфін;

розробити детальний план стабілізації фінансового стану та реформування НАК "Нафтогаз України" - Мінпаливенерго, Мінфін.

Оптимізація фіскального навантаження на реальний сектор економіки:

підготувати проект Податкового кодексу України - Мінфін, яким передбачити:

перехід до визначення податку на прибуток із застосуванням методу зіставлення доходів та витрат платників податків з урахуванням світового досвіду;

зниження ставки податку на прибуток підприємств;

перехід до застосування загальної системи оподаткування у сфері страхової діяльності;

зниження ставки податку на додану вартість;

удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість та зменшення масштабів ухилення від його сплати;

забезпечення поетапного підвищення ставок акцизного збору з метою адаптації вітчизняного законодавства до норм Європейського Союзу;

встановлення ставок акцизного збору на компоненти бензинів на рівні ставок на бензини;

запровадження податків на розкіш;

підвищення ефективності справляння податку з доходів фізичних осіб шляхом визначення у податковому розрахунку суми зобов'язання податкового агента щодо сплати нарахованого податку з доходів найманих працівників;

впровадження непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи виходячи з розміру задекларованих доходів та понесених витрат, наявності фінансових вкладень та інших інвестиційних активів;

удосконалення системи оподаткування доходів самозайнятих осіб (суб'єктів підприємницької діяльності та осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність);

запровадження єдиного платежу - плати за користування надрами для видобування корисних копалин замість двох діючих податкових платежів (платежі за користування надрами для видобування корисних копалин та збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету);

перегляд базових нормативів усіх платежів за спеціальне використання природних ресурсів та проведення їх щорічної індексації;

скасування малоефективних загальнодержавних та місцевих податків і зборів;

впровадження визначення плати за торговий патент у відсотках від мінімальної заробітної плати з одночасним запровадженням для пунктів продажу нафтопродуктів, скрапленого та стиснутого природного газу плати за торговий патент на кожний пістолет паливороздавальних колонок;

запровадження податкових канікул для сімейного бізнесу;

підвищення податкового навантаження на доходи заможних громадян шляхом переходу до оподаткування доходів фізичних осіб за двома ставками;

розробити відповідно до кращої світової практики проект Закону України про державні закупівлі - Мінекономіки;

підвищити ефективність процесів адміністрування податків та зборів (обов'язкових платежів) - Державна податкова адміністрація, Мінфін;

здійснити заходи з реформування податкової служби України в рамках реалізації спільного з МБРР проекту "Модернізація державної податкової служби України - 1" - Державна податкова адміністрація, Мінфін;

розробити План відшкодування ПДВ експортерам - Мінфін.

Зменшення дефіциту Пенсійного фонду:

внести зміни до законодавства щодо: скорочення пільг із сплати страхових внесків; розширення бази нарахування страхових внесків; оптимізації максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, та розміру пенсій; поетапного переходу до єдиних правил призначення пенсій тощо - Мінпраці.

Відновлення приватизаційних процесів великих підприємств:

подати до Верховної Ради України проекти законів України - Фонд держмайна, Мінекономіки, Мінфін, Мін'юст, Держкомзем, Антимонопольний комітет, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку:

про Державну програму приватизації на 2010-2014 роки;

про внесення змін до деяких законів України з питань приватизації, зокрема: про внесення змін до Закону України "Про приватизацію державного майна", про внесення змін до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань приватизації та земельних відносин і про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приватизації державного майна, з метою:

створення чіткої, прозорої законодавчої бази з питань приватизації державного майна, врегулювання та вирішення проблем приватизації попередніх років;

уточнення формулювань та критеріїв віднесення об'єктів державної власності до таких, що не підлягають приватизації, для оптимізації структури державної власності;

удосконалення процесу передприватизаційної підготовки та процесу прийняття рішення про приватизацію для розвитку та забезпечення динамічності цих процесів;

визначення способів приватизації, які забезпечать підвищення ефективності приватизації та прискорення цього процесу;

унормування питань продажу державними органами приватизації земельних ділянок державної власності, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації;

забезпечення прозорості та відкритості процесів приватизації шляхом постійного інформування громадськості про процеси приватизації;

посилення відповідальності нових власників об'єктів приватизації за результати господарювання приватизованих підприємств у післяприватизаційний період, удосконалення механізму та посилення державного контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу, укладених у процесі приватизації;

збільшення надходження коштів до державного бюджету за рахунок продажу земельних ділянок державної власності під об'єктами, які були відчужені з державної власності, передачі в оренду об'єктів нерухомості, що перебувають у державній власності, разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані, та реалізації прав власності держави на землю через упорядкування процесів розпорядження державними органами приватизації землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, посилення керованості за цими процесами з боку держави.

Упорядкування надання адміністративних послуг:

підготувати та подати проекти змін до відповідних законодавчих актів України та внести зміни до власних актів стосовно позбавлення повноважень з надання адміністративних послуг державних підприємств, установ та організацій, що не мають статусу бюджетних установ, та покладення таких повноважень на органи виконавчої влади - міністерства, інші центральні органи виконавчої влади;

здійснити з урахуванням Методики визначення собівартості платних адміністративних послуг, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 року N 66, заходи щодо перегляду розмірів плати за надання цих послуг - міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Основним завданням є створення інституціональних передумов для відновлення довіри населення до банківської системи та розблокування кредитування реального сектору економіки.

Цільові індикатори: зростання депозитів та кредитування реального сектору економіки.

Основні напрями дії:

Запровадження механізмів ефективного управління у державних банках та банках, капіталізованих за участю держави

запровадити постійний моніторинг діяльності банків, капіталізованих за участю держави, - Мінфін, НБУ (за згодою);

призначити незалежних директорів у наглядові ради трьох капіталізованих банків, як це передбачено Меморандумом між НБУ і Мінфіном, - Мінфін, НБУ (за згодою);

підготувати відповідно до узгодженого зразка та забезпечити розгляд Експертно-аналітичною радою бізнес-планів капіталізованих банків - Мінфін, Мінекономіки, НБУ (за згодою);

розробити системні механізми стимулювання кредитної активності банків, у першу чергу банків, капіталізованих за участю держави (визначення відповідних норм у бізнес-планах банків) - НБУ (за згодою), Мінфін, Мінекономіки;

розробити проект Стратегії розвитку державних банків та банків, капіталізованих державою, - Мінфін, Мінекономіки, НБУ (за згодою);

сприяти активізації кредитування банками сільгоспвиробників, зокрема в період проведення комплексу весняно-польових робіт, виділення бюджетних коштів на здешевлення залучених кредитів - Мінфін, Мінагрополітики, НБУ (за згодою);

сприяти пролонгації залучених підприємствами агропромислового комплексу кредитів відповідно до заявлених обсягів - Мінагрополітики, Мінфін, НБУ (за згодою).

Консолідація банківської системи:

переглянути вимоги нормативних актів Національного банку щодо механізмів створення та діяльності санаційного банку, як рекомендовано у спільних коментарях Світового банку і МВФ, - НБУ (за згодою);

розробити проект постанови Кабінету Міністрів України про затвердження Порядку надання та використання державної фінансової допомоги фінансовим установам, як це передбачено Законом України "Про банки і банківську діяльність" з урахуванням рекомендацій Світового банку та МВФ - Мінфін;

затвердити і впровадити стратегію використання нових інструментів реорганізації для швидкої реорганізації неплатоспроможних банків, які не виконали вимог щодо збільшення капіталу у 2009 та 2010 роках (шляхом розроблення і прийняття відповідного нормативно-правового акта) - НБУ (за згодою), Мінфін;

провести повний перегляд нинішньої системи і процедур роботи з проблемними банками - НБУ (за згодою), Мінфін;

підготувати законодавчі зміни щодо реорганізації проблемних банків - НБУ (за згодою), Мінфін.

Зміцнення системи гарантування вкладів фізичних осіб:

завершити роботу над концепцією реформування ФГВФО та сприяння прийняттю змін до законодавства щодо посилення ролі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у процесі реорганізації банків - робоча група у складі представників ФГВФО, НБУ, Мінфіну, Мінекономіки, Мін'юсту;

розробити план інституційного розвитку для ради ФГВФО - робоча група у складі представників ФГВФО, НБУ, Мінфіну, Мінекономіки, Мін'юсту.

Головні дії Уряду будуть зосереджені на реалізації за участю міжнародних фінансових організацій проектів, пов'язаних з проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, "зеленими інвестиціями", програм підвищення енергоефективності, модернізації транспортної та муніципальної інфраструктури. Водночас Уряд активізує діяльність з поліпшення інвестиційного клімату та створить умови для залучення інвестицій через механізм державно-приватного партнерства як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях.

Основним завданням є створення сприятливих умов для залучення інвестицій.

Цільовий індикатор на 2010 рік:

приріст валового нагромадження основного капіталу на 9,5 відсотка;

приріст прямих іноземних інвестицій на 5 млрд доларів США.

Основні напрями дії:

Реалізація інфраструктурних проектів:

забезпечити реалізацію проектів будівництва об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу - центральні та місцеві органи виконавчої влади;

забезпечити реалізацію інфраструктурних проектів у рамках співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями відповідно до "Стратегічних напрямів та завдань щодо залучення міжнародної технічної допомоги і співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на 2009-2012 роки" - центральні органи виконавчої влади;

сприяти прийняттю законопроектів:

про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення вимог до статутного капіталу професійних учасників фондового ринку - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму державної реєстрації припинення акціонерного товариства - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

залучити кошти під "зелені інвестиції" та проекти з підвищення енергоефективності.

Дерегуляція підприємницької діяльності:

зменшити кількість видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, спростити порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт для індивідуальних житлових будинків, дачних, садових будинків, прибудов до них та господарських споруд з одночасним посиленням відповідальності за порушення містобудівного законодавства (шляхом розроблення і прийняття відповідного нормативно-правового акта) - Мінрегіонбуд;

скоротити перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, шляхом виключення з цього переліку видів діяльності, що не становлять загрозу життю і здоров'ю громадян та навколишньому природному середовищу (шляхом розроблення і прийняття відповідного нормативно-правового акта) - Держкомпідприємництво;

зменшити кількість контролюючих органів та встановити чіткі норми щодо подання звітності та проведення перевірок страхувальників - Держкомпідприємництво;

завершити створення єдиної системи державної реєстрації юридичних осіб та усунути існуючі на даний час протиріччя між положеннями Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та деякими іншими законами, які регулюють, зокрема, порядок проведення державної реєстрації та припинення окремих видів юридичних осіб - Держкомпідприємництво, Мінекономіки;

запровадити систему електронної державної реєстрації суб'єктів господарювання (шляхом розроблення і прийняття змін до відповідних нормативно-правових актів) - Держкомпідприємництво, Мінекономіки;

посилити відповідальність за порушення порядку видачі документів дозвільного характеру дозвільними органами (шляхом розроблення і прийняття відповідного закону) - Держкомпідприємництво;

розробити проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення дозвільної системи у сфері господарської діяльності та застосування норм адміністративного права - Держкомпідприємництво;

скоротити перелік продовольчих товарів, ціни на які підлягають державному регулюванню, та переглянути методи цінового регулювання - Мінекономіки, Мінагрополітики, Держкомпідприємництво;

затвердити критерії розподілу суб'єктів господарювання за ступенями ризику їх господарської діяльності та переліки питань для здійснення планових заходів - Держкомпідприємництво;

забезпечити безкоштовний доступ підприємців до нормативно-правових актів, виконання вимог яких перевіряється контролюючими органами, - Держкомпідприємництво.

Стимулювання регіональних "точок зростання" економіки та залучення інвестицій:

провести підготовчу роботу для подальшого утворення в кожній області не менше двох індустріальних (промислових) парків - Мінпромполітики, Мінекономіки, Мінфін, обласні державні адміністрації;

провести підготовчу роботу для подальшого утворення в областях кластерів з метою виготовлення високотехнологічної та енергоефективної продукції, а також споживчих товарів - Мінпромполітики, Мінекономіки, Мінфін, центральні органи виконавчої влади, обласні державні адміністрації;

запровадити режим "спеціальної митної зони" на територіях перспективного розвитку із введенням спеціального (преференційного) режиму ввезення (вивезення) на (з) територію зони товарів для реалізації експортоорієнтованих інвестиційних проектів - Мінекономіки, Мінфін, Мінпромполітики.

Забезпечення подальшої інтеграції України у європейську та світову економічні системи:

сприяти прийняттю проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення попереднього документального контролю у пунктах пропуску через митний кордон з метою передачі Держмитслужбі від інших контролюючих органів повноважень на здійснення в пунктах пропуску через державний кордон України державного ветеринарно-санітарного, фітосанітарного, екологічного контролю окремих товарів та контролю за переміщенням культурних цінностей, що ввозяться на митну територію України, - Мінекономіки, Держмитслужба, МОЗ, Мінагрополітики, Мінприроди, МКТ;

розробити проект Закону України про внесення змін до Закону України "Про Митний тариф України" (яким передбачається приведення товарної номенклатури Митного тарифу України у відповідність з вимогами ГС-2007 без зміни ставок ввізного мита) - Мінекономіки, Мінпромполітики, Мінагрополітики, Мінтрансзв'язку, МОЗ, Мінпаливенерго, Мінфін, Мін'юст, Держмитслужба;

сприяти прийняттю змін до Митного тарифу України, яким передбачити зміну ставок ввізного мита на окремі товари відповідно до рішень Митно-тарифної ради України та приведення ставок до рівня міжнародних тарифних зобов'язань в умовах членства в СОТ, - Мінекономіки;

сприяти прийняттю проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку здійснення операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах - Мінекономіки.

1. Соціальна політика

1.1. Політика підтримки сім'ї, дітей та молоді

Основні проблеми:

Не завершено реформування системи соціальних послуг для сімей, дітей та молоді, не створено умови для надання адресних та якісних соціальних послуг безпосередньо за місцем проживання.

Не завершено формування правових, організаційних та фінансових умов для забезпечення ефективного функціонування цілісної системи захисту прав дитини.

Недосконалий механізм надання якісних послуг з оздоровлення та відпочинку; неналежне функціонування стаціонарних дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, відсутність новозбудованих закладів та інформаційного забезпечення їх діяльності, відсутність доступного та ефективного ринку послуг з оздоровлення та відпочинку дітей, недосконалість системи підготовки та підбору спеціалістів для роботи у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку.

На сучасному етапі наявні проблеми зайнятості, криза моральності та толерантності, прояви ксенофобії, поширення наркоманії, алкоголізму, тютюнопаління та наслідки, які їх супроводжують: злочинність, ВІЛ/СНІД, соціально небезпечні хвороби тощо у молодіжному середовищі.

Основні завдання:

Забезпечення правових, економічних та соціальних умов для функціонування і зміцнення сім'ї, формування відповідального ставлення батьків до виховання дітей.

Забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків в усіх сферах суспільного життя, протидія насильству за ознакою статі та торгівлі людьми.

Підвищення ефективності державної підтримки вразливих верств населення; реформування сфери надання соціальних послуг і забезпечення соціального захисту населення.

Реалізація права дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, на виховання в сімейному оточенні, активізація національного усиновлення, запобігання бездоглядності та безпритульності серед дітей, реформування інтернатних закладів.

Забезпечення дієвого контролю за підготовкою та проведенням літнього оздоровлення і відпочинку дітей, підвищення рівня виховного процесу та якості надання оздоровчих послуг дитячими закладами оздоровлення і відпочинку.

Створення сприятливого середовища для забезпечення зайнятості молоді.

Пропаганда та формування здорового способу життя.

Утвердження патріотизму, духовності, моральності та формування загальнолюдських цінностей.

1.1.1. Забезпечення правових, економічних та соціальних умов для функціонування і зміцнення сім'ї, формування відповідального ставлення батьків до виховання дітей

Цілі та очікувані результати:

Зміцнення повної сім'ї з дітьми, формування позитивного ставлення до родини з двома і більше дітьми; зменшення кількості дітей, народжених у незареєстрованому шлюбі.

Збільшення кількості сімей, які подолали складні життєві обставини та мають змогу функціонувати за допомогою власного потенціалу.

1.1.2. Забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків в усіх сферах суспільного життя, протидія насильству за ознакою статі та торгівлі людьми

Цілі та очікувані результати:

Зменшення кількості випадків насильства в сім'ї.

Зменшення випадків дискримінації за ознакою статі.

Зменшення кількості потерпілих від торгівлі людьми.

Виявлення та боротьба з будь-якими проявами дискримінації жінок на ринку праці.

1.1.3. Підвищення ефективності державної підтримки сім'ї, дітей та молоді; реформування сфери надання соціальних послуг і забезпечення соціального захисту населення

Цілі та очікувані результати:

Загальне збільшення кількості отримувачів соціальних послуг за місцем проживання на 5 відсотків.

Забезпечення якості та доступності соціальних послуг через раннє виявлення, облік, соціальний супровід сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах; мобілізація місцевих громад на вирішення проблем дітей, сімей та молоді.

Впровадження оцінки потреб не менше 90 відсотків центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з різними категоріями отримувачів соціальних послуг.

Всебічне сприяння розвитку молодіжного житлового будівництва, в тому числі у сільській місцевості.

1.1.4. Реалізація права дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, на виховання в сімейному оточенні, активізація національного усиновлення, запобігання бездоглядності та безпритульності серед дітей, реформування інтернатних закладів

Цілі та очікувані результати:

Збільшення кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, влаштованих у сім'ї громадян України, шляхом:

передачі 12 тис. дітей під опіку, піклування;

влаштування до 2 тис. дітей до прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу.

Зменшення на 15 відсотків кількості безпритульних дітей, які перебувають у притулках для дітей.

1.1.5. Забезпечення дієвого контролю за підготовкою та проведенням літнього оздоровлення та відпочинку дітей влітку; підвищення рівня виховного процесу та якості надання оздоровчих послуг дитячими закладами оздоровлення та відпочинку

Цілі та очікувані результати:

Показник оздоровлення дітей шкільного віку близько 50 відсотків від загальної кількості дітей шкільного віку в Україні.

Забезпечення дитячих закладів оздоровлення та відпочинку кадрами відповідного фаху.

1.1.6. Створення сприятливого середовища для забезпечення зайнятості молоді

Цілі та очікувані результати:

Збільшення залучення молоді до здійснення заходів щодо профорієнтації, підприємницької діяльності та роботи в молодіжних трудових загонах.

1.1.7. Пропаганда та формування здорового способу життя

Цілі та очікувані результати:

Збільшення кількості молоді, залученої до здорового способу життя.

1.1.8. Утвердження патріотизму, духовності, моральності та формування загальнолюдських цінностей

Цілі та очікувані результати:

Підвищення рівня громадської активності та патріотичної свідомості молоді.

Збільшення чисельності молоді, яка бере участь у діяльності дитячих і молодіжних громадських організацій.

1.2. Грошові доходи населення та заробітна плата

Основні проблеми:

Зниження реальних доходів населення.

Відставання України від розвинених країн за рівнем оплати праці.

Бідність серед працюючого населення.

Основні завдання:

Підвищення реальних доходів населення та зниження кількості бідного населення, насамперед із числа працюючого населення.

Упорядкування умов оплати праці працівників бюджетної сфери.

Підвищення заробітної плати на основі стійкого зростання економіки та продуктивності праці.

1.2.1. Підвищення реальних доходів населення та зниження кількості бідного населення

Цілі та очікувані результати:

Зростання розміру прожиткового мінімуму на 25 відсотків.

Захист грошових доходів населення від інфляції.

Встановлення мінімальної заробітної плати у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Перегляд наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг для основних соціальних і демографічних груп населення відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум".

1.2.2. Упорядкування умов оплати праці працівників бюджетної сфери

Цілі та очікувані результати:

Визначення розмірів посадових окладів працівникам бюджетної сфери залежно від їх кваліфікації, складності виконуваних робіт та умов праці.

Упорядкування додаткових видів виплат.

1.3. Зайнятість населення та ринок праці

Основні проблеми:

Недостатня економічна активність населення.

Кількісно-якісний дисбаланс між попитом на робочу силу та її пропозицією.

Невідповідність якості робочої сили потребам сучасного виробництва.

Основні завдання:

Розширення сфери застосування праці шляхом стимулювання збереження та створення робочих місць і на цій основі - зростання зайнятості населення. Сприяння переорієнтації ринку освітніх послуг на потреби ринку праці.

Підвищення якості та конкурентоспроможності національної робочої сили.

1.3.1. Розширення сфери застосування праці шляхом стимулювання збереження та створення робочих місць і на цій основі - зростання зайнятості населення

Цілі та очікувані результати:

Рівень безробіття, визначений за методологією МОП, знизиться до 8,1 відсотка.

1.3.2. Сприяння переорієнтації ринку освітніх послуг на потреби ринку праці

Цілі та очікувані результати:

Рівень працевлаштування випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державні кошти, зросте до 70 відсотків.

1.3.3. Підвищення якості та конкурентоспроможності національної робочої сили

Цілі та очікувані результати:

Рівень охоплення підвищенням кваліфікації працівників зросте до 9,5 відсотка загальної чисельності штатних працівників.

1.4. Розвиток системи соціального страхування та пенсійна реформа

Основні проблеми:

Дублювання чотирма фондами соціального страхування низки функцій, пов'язаних із збором страхових внесків та здійсненням контролю за їх надходженням.

Невиконання планових надходжень до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Незбалансованість бюджету Пенсійного фонду.

Основні завдання:

Консолідація контрольних функцій щодо сплати внесків до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в Пенсійному фонді, формування правових засад для запровадження єдиного соціального внеску з дотриманням принципу самоврядності та паритетності в системі соціального страхування.

Забезпечення стабільного функціонування солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Вжиття заходів щодо стабілізації роботи фондів соціального страхування. Забезпечення погашення вугільними підприємствами заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Раціональне використання коштів фондів соціального страхування.

1.4.1. Консолідація контрольних функцій щодо сплати внесків до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в Пенсійному фонді, формування правових засад для запровадження єдиного соціального внеску з дотриманням принципу самоврядності та паритетності в системі соціального страхування

Цілі та очікувані результати:

Раціональне використання коштів, що спрямовуються на утримання адміністративного апарату фондів соціального страхування, відповідального за збір, облік та контроль за сплатою страхових внесків.

Мінімізація заборгованості із сплати страхових внесків.

Перетворення фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та Пенсійного фонду у самоокупні, фінансово стабільні установи.

1.4.2. Забезпечення стабільного функціонування солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, поетапне запровадження накопичувальної системи пенсійного страхування, розвиток недержавного пенсійного забезпечення

Цілі та очікувані результати:

Забезпечення стабільності функціонування пенсійної системи.

Підвищення мінімальної пенсії відповідно до Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати".

1.5. Соціальне забезпечення

Основні проблеми:

Надмірне розширення категорій громадян, які мають право на пільги за соціальною ознакою, що знецінює саму ідею надання пільг ветеранам війни та праці, ліквідаторам наслідків Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям населення.

Недосконале нормативно-правове забезпечення надання соціальних пільг.

Діяльність установ та закладів системи соціального обслуговування осіб похилого віку, інвалідів в Україні відстає від міжнародних стандартів.

Невідповідність чинного законодавства України положенням Конвенції ООН про права інвалідів.

Незначна кількість інвалідів працездатного віку займається трудовою діяльністю.

Недосконалий порядок забезпечення інвалідів якісними технічними та іншими засобами реабілітації та реабілітаційними установами.

Недосконале нормативно-правове забезпечення соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Основні завдання:

Підвищення ефективності державної підтримки вразливих верств населення.

Реформування сфери надання соціальних послуг і забезпечення соціального захисту населення.

Реінтеграція бездомних громадян, соціальний патронаж осіб, звільнених з місць позбавлення волі.

Підвищення ефективності соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Внесення змін до нормативно-правових актів щодо встановлення розмірів соціальної допомоги на рівні не нижче від прожиткового мінімуму (як такого, що відповідає Конституції України, законам України "Про прожитковий мінімум", "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", вимогам чинної Генеральної Угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями).

Внесення змін до Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги щодо врахування при обчисленні сукупного доходу сімей отриманої заробітної плати (доходів) та виплат, які передбачені системою оплати праці, без урахування загальнодержавних податків та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та Пенсійного фонду.

1.5.1. Підвищення ефективності державної підтримки вразливих верств населення; реформування сфери надання соціальних послуг і забезпечення соціального захисту населення; реформування системи соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, без зниження досягнутого рівня соціального захисту

Цілі та очікувані результати:

Посилення соціального захисту вразливих верств населення.

1.5.2. Реінтеграція бездомних громадян, соціальний патронаж осіб, звільнених з місць позбавлення волі

Цілі та очікувані результати:

Розвиток мережі закладів для бездомних громадян та центрів соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, відповідно до потреби.

1.6. Житлова політика

Основні проблеми:

Недостатні обсяги нового житлового будівництва, відсутність відповідальності і контролю з боку місцевих органів влади за розвиток житлового будівництва, усунення влади на місцях від розв'язання питань, пов'язаних із формуванням програм перспективного розміщення житлового будівництва та розвитку інженерної інфраструктури, забезпечення інвестиційних проектів надійними та гарантованими джерелами підключення до мереж життєзабезпечення живлення.

Недосконала система управління, а також регулювання діяльності суб'єктів природних монополій на ринку будівництва та житлово-комунальних послуг.

Нестача інвестицій, відсутність інноваційних проектів і, як наслідок, значна зношеність основних фондів, застаріле енергомістке обладнання, високі питомі та непродуктивні витрати матеріальних та енергетичних ресурсів у виробництві комунальних послуг.

Низька якість житлово-комунальних послуг, зростання незадоволення населення рівнем та якістю житлово-комунального обслуговування.

Погіршення технічного стану та збільшення аварійного житлового фонду і кількості аварій на об'єктах життєзабезпечення.

Основні завдання:

Створення умов для будівництва або придбання житла для громадян, перед якими держава згідно із законодавством України має зобов'язання щодо забезпечення їх житлом.

Розвиток державного регулювання діяльності природних монополій на ринку комунальних послуг.

Створення розвинутого конкурентного середовища на ринку обслуговування житла.

Забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житлово-комунального господарства.

Технічне переоснащення житлово-комунального господарства, скорочення питомих показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів, необхідних для виробництва (надання) житлово-комунальних послуг, у тому числі створення дієвого і прозорого механізму стимулювання використання альтернативних джерел енергії та видів палива.

1.6.1. Створення умов для будівництва або придбання житла для громадян, які потребують поліпшення житлових умов

Цілі та очікувані результати:

Будівництво доступного житла.

Скорочення строків перебування громадян на квартирному обліку.

1.6.2. Розвиток державного регулювання діяльності природних монополій на ринку комунальних послуг

Цілі та очікувані результати:

Удосконалення системи ліцензування та контролю у сфері тепло-, водопостачання та водовідведення.

Запровадження ефективних механізмів встановлення тарифів із застосуванням стимулюючих заходів.

Формування конкурентних відносин при виробництві та постачанні тепла.

1.6.3. Створення розвинутого конкурентного середовища на ринку обслуговування житла

Цілі та очікувані результати:

Розвиток нових форм управління житлом, ліквідація монополії ЖЕКів, розвиток ринку управителів, забезпечення контролю в питаннях використання та утримання житлового фонду з боку Державної житлово-комунальної інспекції.

Формування та стимулювання ефективного власника житла - об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (спрощення процедури, методологічна та організаційна підтримка створення та діяльності ОСББ, передача у власність ОСББ прибудинкових територій, державна підтримка заходів з енергозбереження у житлових будинках).

Збільшення загальної кількості утворених об'єднань ОСББ або інших форм самоорганізації населення на 9,6 відсотка.

1.6.4. Забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житлово-комунального господарства

Цілі та очікувані результати:

Поступове приведення тарифів на житлово-комунальні послуги до рівня економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво з одночасним впровадженням заходів соціального захисту малозабезпечених верств населення.

1.6.5. Технічне переоснащення житлово-комунального господарства, скорочення питомих показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів, необхідних для виробництва (надання) житлово-комунальних послуг, у тому числі створення дієвого і прозорого механізму стимулювання використання альтернативних джерел енергії та видів палива

Цілі та очікувані результати:

Організація ефективного управління підприємствами комунальної власності у сфері тепло-, водопостачання та водовідведення, створення механізмів економічного стимулювання енергозбереження, сприяння інноваціям, зниженню втрат ресурсів, удосконалення обліку енергоносіїв.

Розширення доступу людей до якісної питної води, створення нових робочих місць. Посилення захисту малозабезпечених верств населення шляхом надання їм допомоги у вигляді встановлення приладів обліку та регулювання споживання води і теплової енергії.

Частка ветхих і аварійних об'єктів житлового фонду - 0,6 відсотка.

Частка ветхих і аварійних теплових мереж у загальній протяжності мереж - 15 відсотків.

Частка пасажирського рухомого складу строком експлуатації, що перевищує нормативний, - 87 відсотків.

Обладнання багатоквартирних будинків приладами обліку та регуляторами температури: холодної та гарячої води - 45,4 відсотка; теплової енергії - 23,5 відсотка.

Питомі витрати умовного палива на відпуск тепла - 169,7 кг/Гкал.

Питомі витрати електроенергії на 1 куб. м поданої води - 0,99 кВт-год/куб. м.

У сфері благоустрою:

протяжність реконструйованих вулиць райцентрів та малих міст - 0,405 тис. км;

протяжність переоснащених мереж зовнішнього освітлення вулиць райцентрів та малих міст - 0,714 тис. км.

2. Гуманітарна сфера

В Україні до цього часу не прийнята Концепція гуманітарного розвитку України. Не визначено основних цілей державної політики у цій сфері, немає комплексної програми розвитку цілісного ціннісно-гуманітарного простору.

2.1. Охорона здоров'я, материнства та дитинства

Основні проблеми:

Високий рівень захворюваності на серцево-судинні, судинно-мозкові, онкологічні хвороби, цукровий діабет, туберкульоз, ВІЛ-інфекцію/СНІД тощо, що зумовлює значно нижчу порівняно з іншими європейськими країнами середню тривалість життя та високий рівень інвалідізації населення, в тому числі у працездатному віці.

Неефективна структура управління та фінансування системи охорони здоров'я, розпорошеність та нераціональне використання наявних у ній ресурсів. Відсутність сучасних механізмів фінансування, що не дає змоги створити умови для формування у медичних закладів та медичних працівників мотивацій до поліпшення якості та водночас до підвищення ефективності медичної допомоги з точки зору витрат державних ресурсів.

Система охорони здоров'я стоїть на порозі кадрової кризи. Має місце дефіцит кадрів, особливо у первинній ланці загалом та сільській місцевості зокрема: тільки у секторі ПМСД - 6,5 тисячі вакансій та 6,2 тисячі працюючих пенсіонерів. Постійно збільшується некерована міграція медичного персоналу, в тому числі за кордон. Знищується соціальний престиж медичної професії внаслідок однієї з найнижчих у суспільстві заробітних плат.

Високий рівень поширення шкідливих звичок та негативних явищ (тютюнопаління, алкоголізму, наркоманії тощо), недостатня увага заходам, направленим на формування та утвердження в суспільстві традицій ведення здорового способу життя, забезпечення активної профілактики захворювань і травм, що є основною причиною високого рівня смертності та інвалідності, особливо серед молоді та людей працездатного віку.

Основні завдання:

Реформування системи охорони здоров'я з метою підвищення якості, своєчасності, доступності та економічної ефективності медичного обслуговування на всіх рівнях, насамперед у секторі первинної медико-санітарної допомоги (в першу чергу у сільській місцевості).

Загальне зниження рівня захворюваності та смертності населення за рахунок покращення профілактики, діагностики й лікування серцево-судинних, судинно-мозкових, онкологічних хвороб, цукрового діабету, туберкульозу, ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших хвороб, що відіграють провідну роль у формуванні структури захворюваності та смертності, вжиття заходів щодо запобігання виробничого і невиробничого травматизму.

Першочергове підвищення якості надання медичної допомоги матерям та дітям, покращення репродуктивного здоров'я населення.

Забезпечення безпечних умов проживання, навчання, праці, відпочинку та харчування, посилення державного санітарно-епідеміологічного нагляду та державного нагляду за якістю і безпечністю лікарських засобів, медичного обладнання та медичних виробів.

Сприяння відновленню соціального престижу медичної професії та забезпечення гідного соціального захисту медичних працівників.

2.1.1. Реформування системи охорони здоров'я з метою підвищення якості, своєчасності, доступності та економічної ефективності медичного обслуговування на всіх рівнях, насамперед у секторі первинної медико-санітарної допомоги (в першу чергу у сільській місцевості)

Цілі та очікувані результати:

Забезпечення рівного доступу до якісної безоплатної медичної допомоги усім верствам населення.

Усунення фрагментації та підвищення ефективності і раціональності використання фінансових ресурсів системи охорони здоров'я.

Покращення показників здоров'я населення за рахунок направлення пріоритетних зусиль держави на поліпшення профілактики, діагностики та лікування хвороб і станів, що є головними факторами формування структури захворюваності та смертності.

2.1.2. Загальне зниження рівня захворюваності та смертності населення за рахунок покращення профілактики, діагностики і лікування серцево-судинних, судинно-мозкових, онкологічних хвороб, цукрового діабету, туберкульозу, ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших хвороб, що відіграють провідну роль у формуванні структури захворюваності та смертності, вжиття заходів щодо запобігання виробничого і невиробничого травматизму

Цілі та очікувані результати:

Збільшення показника умовного здоров'я (питомої ваги осіб, визнаних умовно здоровими в загальній кількості населення) до 28 відсотків (у 2009 році - 24,3 відсотка, у 1990 році - 62,6 відсотка).

Припинення підвищення рівня захворюваності населення за основними віковими демографічними групами, зокрема за такими хворобами як СНІД, туберкульоз.

Зниження рівня захворюваності на серцево-судинні і судинно-мозкові хвороби.

Зменшення показників захворюваності і смертності від туберкульозу та смертності від СНІДу на 5 відсотків; зменшення показника передачі ВІЛ від матері до дитини до 5 відсотків.

Зменшення коефіцієнта захворюваності на хвороби, що передаються статевим шляхом.

2.1.3. Першочергове підвищення якості надання медичної допомоги матерям та дітям, покращення репродуктивного здоров'я населення

Цілі та очікувані результати:

Утвердження тенденції до зростання народжуваності (з 11,0 до 11,2 осіб на 1000 народжених), стабілізації тенденції до зниження показників малюкової смертності (з 9,26 до 9,0 на 1000 живонароджених) та материнської смертності (з 23,4 до 21,2 на 100 тисяч народжених живими).

Поліпшення стану здоров'я дітей.

Зменшення коефіцієнта захворюваності на хвороби, що передаються статевим шляхом.

2.1.4. Забезпечення безпечних умов проживання, навчання, праці, відпочинку та харчування, посилення державного санітарно-епідеміологічного нагляду та державного нагляду за якістю і безпечністю лікарських засобів, медичного обладнання та медичних виробів

Цілі та очікувані результати:

Покращення умов безпеки життєдіяльності людини, зменшення рівня захворюваності та смертності внаслідок причин, пов'язаних з нехтуванням принципами здорового способу життя, загальних норм безпечної поведінки, незадовільних умов праці тощо.

2.1.5. Сприяння відновленню соціального престижу медичної професії та забезпечення гідного соціального захисту медичних працівників

Цілі та очікувані результати:

Підвищення престижності медичної професії.

Забезпечення належних умов праці медичних працівників.

Покращення якості медичного обслуговування населення.

2.2. Освіта

Основні проблеми:

Україна відстає від розвинених країн за якістю освіти. Так, за даними звіту ВЕФ, що оцінює та порівнює конкурентоспроможність країн на основі Глобального індексу конкурентоспроможності (ГІК), за субіндексом "Початкова освіта" Україна посідає 68 місце серед 133 країн, за субіндексом "Середня, вища та професійна освіта" - 46 місце, змінивши свою позицію на три сходинки вниз.

За результатами зовнішнього оцінювання знань випускників загальноосвітніх навчальних закладів України, у 2009 році учасники оцінювання показали незадовільні знання з математики, історії України. Крім того, далеко не всі загальноосвітні навчальні заклади підтверджують наданий їм статус ліцеїв, гімназій, спеціалізованих закладів. Тобто зовнішнє оцінювання засвідчило, що на сьогодні існує серйозна загроза конкурентоспроможності України у сфері якості освіти, яка може спричинити у майбутньому поступове падіння рейтингу України за цим показником.

Водночас у сфері середньої освіти також є проблеми: по-перше - недостатній рівень підготовки педагогічних кадрів і по-друге - якість освіти напряму залежить від якості вчителя.

Крім того, у вищій школі є проблема недостатності викладачів найвищої академічної кваліфікації: професорів та докторів наук, що посилюється дією трьох чинників. По-перше, значний відплив висококваліфікованих кадрів за межі України за роки незалежності держави. По-друге, вкрай повільний процес відновлення професорського складу ВНЗ, що зумовлено як значним соціально-економічним зниженням статусу професорського звання, так і надзвичайно ускладненою процедурою здобуття наукового ступеня доктора наук. Як наслідок, в останні десятиліття спостерігається процес старіння академічних кадрів і відсутність політики цивілізованої спадкоємності в академічних середовищах. По-третє, зростання кількості студентів у ВНЗ, наявне останніми роками, є непропорційним зростанню кількості штатних працівників, що в свою чергу призводить до проблеми перенавантаження. До того ж сектор ВНЗ недержавної форми власності здебільшого повноцінно функціонує саме завдяки залученню до навчального процесу професорів та докторів наук з державних ВНЗ.

Викладачі і студенти вищої школи слабо задіяні в науково-дослідних та прикладних розробках.

Основними проблемами освітянської сфери на сьогодні є: відсутність єдиної системи статистики і параметрів вимірювання якісної освіти, які були б співставними із загальноприйнятими міжнародними показниками якості освіти; відсутність системи моніторингу проблем вищої освіти, прогнозування можливих сценаріїв їх розв'язання.

Підготовка робітничих кадрів відстає від потреб ринку. Підготовку робітничих кадрів в Україні здійснюють більше тисячі професійно-технічних навчальних закладів із загальним контингентом учнів понад 400 тис. осіб, однак і за якістю, і за фаховою структурою підготовка не задовольняє ринок робочої сили.

Основні завдання:

Підвищення рівня охоплення дітей дошкільною освітою та поліпшення її якості.

Поліпшення якості загальної середньої освіти.

Відновлення якісної професійно-технічної освіти.

Впровадження якісної вищої освіти відповідно до європейських стандартів.

Сприяння освіті осіб з особливими потребами та впровадження їх інклюзивного навчання.

Підвищення рівня охоплення дітей позашкільною освітою та поліпшення її якості.

2.2.1. Підвищення рівня охоплення дітей дошкільною освітою та поліпшення її якості

Цілі та очікувані результати:

Відновлення мережі дошкільних навчальних закладів усіх форм власності, що не працювали з різних причин, та будівництво нових відповідно до потреб.

Забезпечення дошкільних навчальних закладів належними навчально-методичними матеріалами, дитячою літературою, виданими державною мовою, необхідним обладнанням, іграшками та іншими засобами навчання і виховання.

Забезпечення дошкільних навчальних закладів, у яких здійснюється виховний процес мовою національних меншин, необхідним навчально-методичним матеріалом.

Чистий показник охоплення освітою у дошкільних навчальних закладах дітей 3-5 років, які проживають у міських населених пунктах, - 78 відсотків.

Чистий показник охоплення освітою у дошкільних навчальних закладах дітей 3-5 років, які проживають у сільській місцевості, - 41 відсоток.

Чистий показник охоплення дітей 5-річного віку дошкільною освітою у міських населених пунктах - 95 відсотків.

Чистий показник охоплення дітей 5-річного віку дошкільною освітою у сільській місцевості - 89 відсотків.

2.2.2. Підвищення якості загальної середньої освіти

Цілі та очікувані результати:

Чистий показник охоплення повною загальною середньою освітою осіб віком до 18 років - 99,7 відсотка.

Перехід учнів старшої школи на профільне навчання.

Підвищення якості зовнішнього незалежного оцінювання.

Створення належних умов функціонування груп продовженого дня у всіх загальноосвітніх навчальних закладах.

Забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів комп'ютерною технікою, підключення їх до мережі Інтернет.

Оволодіння педагогічними працівниками навичками роботи з інформаційними комп'ютерними технологіями.

Забезпечення учнів сільської місцевості організованим підвезенням до місць навчання і додому; впровадження мережі освітніх округів.

Забезпечення доступності якісної середньої освіти.

Стимулювання підвищення якості освіти у сільських школах.

2.2.3. Відновлення якісної професійно-технічної освіти

Цілі та очікувані результати:

Впровадження у навчальний процес державних стандартів з робітничих професій.

Залучення роботодавців до професійної орієнтації молоді на актуальні на ринку праці професії та до участі у заходах, спрямованих на формування свідомого професійного вибору, мотивації до праці, професійне вдосконалення тощо.

Оснащення навчально-виробничої бази державних професійно-технічних навчальних закладів новим обладнанням, устаткуванням, сільськогосподарською та іншою сучасною технікою.

Забезпечення працевлаштуванням за робітничими професіями випускників професійно-технічних навчальних закладів.

Забезпечення ринку праці кваліфікованими робітничими кадрами відповідно до попиту.

2.2.4. Впровадження якісної вищої освіти відповідно до європейських стандартів

Цілі та очікувані результати:

Сучасне законодавче забезпечення вищої освіти.

Забезпечення умов функціонування вищої освіти в Європейському освітньому просторі.

Перетворення вищих навчальних закладів в осередки регіональних інноваційних кластерів.

2.2.5. Сприяння освіті осіб з особливими потребами та впровадження їх інклюзивного навчання

Цілі та очікувані результати:

Забезпечення конституційного права дітей з особливими потребами на інтеграцію в суспільство шляхом створення умов для безперешкодного доступу до якісної освіти.

2.2.6. Підвищення рівня охоплення дітей позашкільною освітою та поліпшення її якості

Цілі та очікувані результати:

Підвищення якості позашкільної освіти.

Показник охоплення позашкільною освітою дітей та учнівської молоді становить 35,5 відсотка.

Надання цілеспрямованої підтримки державним закладам позашкільної освіти та виховання.

2.3. Культура

Основні проблеми:

Недостатній розвиток і низька конкурентоспроможність національних культурних індустрій, недостатнє забезпечення потреб громадян у вітчизняному культурному продукті.

Занепад соціально-культурної інфраструктури на селі, недостатній доступ до надбань культури в селах і малих містах України.

Незадовільний стан об'єктів культурної спадщини.

Матеріально-технічна база державних архівних установ не відповідає сучасним стандартам і потребам, не завершено будівництво комплексу споруд центральних державних архівів у м. Києві.

Слабка інтегрованість української культури у світові культурні процеси, недостатнє представлення її здобутків у Європі та світі.

Основні завдання:

Формування цілісного національного мовно-культурного простору України.

Запровадження нового механізму фінансування охорони пам'яток архітектури і містобудування. Відтворення втрачених об'єктів культурної спадщини та збереження традиційного характеру середовища історичних населених місць.

Забезпечення розвитку культури і культурного розмаїття.

Впровадження Європейської хартії регіональних мов або мов меншин та Конвенції ЮНЕСКО про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження.

Забезпечення розвитку архівної справи.

2.3.1. Формування цілісного національного мовно-культурного простору України

Цілі та очікувані результати:

Забезпечення рівності прав і можливостей громадян у створенні, використанні та поширенні культурних цінностей.

2.3.2. Забезпечення охорони пам'яток культурної спадщини, відтворення втрачених об'єктів культурної спадщини та збереження традиційного характеру середовища історичних населених місць

Цілі та очікувані результати:

Забезпечення належного рівня збереження та використання об'єктів культурної спадщини та традиційного характеру середовища історичних населених місць у суспільному житті.

Сформований державний реєстр нерухомих пам'яток України.

Чистий показник охоплення об'єктів культурної спадщини інвентаризацією та паспортизацією від загальної кількості пам'яток архітектури національного значення - 12 відсотків.

2.3.3. Забезпечення розвитку культури і культурного розмаїття

Цілі та очікувані результати:

Збереження і примноження культурних надбань.

Створення умов для творчого розвитку особистості та підвищення культурного рівня громадян.

2.3.4. Впровадження Європейської хартії регіональних мов або мов меншин та Конвенції ЮНЕСКО про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження

Цілі та очікувані результати:

Вдосконалення державної політики щодо підтримки культурного розмаїття, забезпечення вільного розвитку мов та культур етнічних меншин в Україні.

2.3.5. Забезпечення розвитку архівної справи

Цілі та очікувані результати:

Посилення регулюючого впливу держави на організацію діловодства та забезпечення збереженості документів в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях.

Підвищення якості надання послуг щодо документального підтвердження прав громадян на соціальний захист.

Забезпечення на належному рівні прав фізичних і юридичних осіб на доступ до інформації.

2.4. Розвиток інформаційного простору

Основні проблеми:

Недосконалість законодавства.

Непрозорість відносин власності щодо засобів масової інформації.

Недостатній рівень державної підтримки виробництва і розповсюдження вітчизняної інформаційної та книжкової продукції.

Відсутність правових, організаційних та фінансово-матеріальних основ для створення системи суспільного телерадіомовлення, реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації.

Основні завдання:

Створення умов для розвитку конкурентоспроможної вітчизняної системи виробництва інформаційної продукції, розвинутої інформаційно-комунікаційної інфраструктури.

2.4.1. Створення умов для розвитку конкурентоспроможної вітчизняної системи виробництва інформаційної продукції, розвинутої інформаційно-комунікаційної інфраструктури

Цілі та очікувані результати:

Збільшення охоплення населення програмою УР-1 Національної радіокомпанії України в УКХ-ЧМ діапазоні (87,5-108,0 МГц) - 2,5 відсотка.

Зростання випуску книг і брошур - не менше 1,2 примірника в рік на одного жителя.

2.5. Туристично-рекреаційна галузь

Основні проблеми:

Зниження інформаційної пропаганди туристичних можливостей України.

Невідповідність мережі та об'єктів туристичної інфраструктури світовим стандартам, неефективне та нераціональне використання відповідних ресурсів.

Відсутність якісного обслуговування.

Недосконала нормативно-правова база щодо регулювання всіх видів туристичної діяльності.

Основні завдання:

Створення конкурентоспроможного вітчизняного туристичного продукту.

Цілі та очікувані результати:

Створення конкурентоспроможного на світовому ринку національного туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни.

2.6. Фізична культура і спорт

Основні проблеми:

Недостатньо налагоджена система матеріально-технічного, науково-методичного та медичного забезпечення підготовки спортсменів високого класу.

Низький рівень забезпеченості населення спортивними спорудами та відсутність спортивного інвентарю та обладнання.

Невідповідність спортивних споруд вимогам міжнародних стандартів.

Основні завдання:

Створення умов для залучення широких верств населення до занять фізичною культурою і спортом.

Створення умов для розвитку олімпійських, неолімпійських видів спорту, видів спорту для інвалідів, забезпечення підготовки та участі національних збірних команд України у змаганнях міжнародного рівня.

Державна підтримка розвитку дитячо-юнацького та резервного спорту.

2.6.1. Створення умов для залучення широких верств населення до занять фізичною культурою і спортом

Цілі та очікувані результати:

Збільшення кількості осіб, залучених до занять фізичною культурою і спортом. Збільшення кількості облаштованих спортивних майданчиків за місцем проживання та в місцях масового відпочинку населення до 1105 одиниць.

Залучення більшої кількості інвалідів до активних занять різними формами фізкультурно-реабілітаційної та спортивної роботи з метою їх адаптації та інтеграції у суспільство.

Удосконалення механізму масового залучення дітей до початкових занять спортом.

2.6.2. Створення умов для розвитку олімпійських, неолімпійських видів спорту, видів спорту для інвалідів, забезпечення участі національних збірних команд України у змаганнях міжнародного рівня

Цілі та очікувані результати:

Збільшення кількості осіб, які займаються неолімпійськими видами спорту, до 260 тис. осіб.

Модернізація баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки відповідно до міжнародних стандартів.

Забезпечення високих результатів національних збірних команд України у змаганнях міжнародного рівня.

Удосконалення системи організаційного, науково-методичного, медичного забезпечення спортсменів та соціального захисту спортсменів і тренерів збірних команд України.

Забезпечення успішної участі спортсменів України у І Юнацьких Олімпійських іграх.

Залучення інвалідів до активних занять різними формами фізкультурно-реабілітаційної та спортивної роботи з метою їх адаптації та інтеграції у сучасне суспільство.

2.6.3. Державна підтримка розвитку дитячо-юнацького та резервного спорту

Цілі та очікувані результати:

Створення нормативно-правових та матеріально-технічних умов для ефективного функціонування дитячо-юнацьких спортивних шкіл та закладів резервного спорту, в тому числі дитячо-юнацьких спортивних шкіл інвалідів.

Залучення до занять в дитячо-юнацьких спортивних школах до 13 відсотків дітей та молоді від загальної кількості учнівської молоді 6-18 років.

2.7. Формування толерантного суспільства

Основні проблеми:

Необхідність приведення законодавства у сфері свободи совісті, забезпечення прав національних меншин, шукачів притулку і біженців у відповідність до міжнародних стандартів та міжнародних зобов'язань України.

Незавершеність процесу повернення релігійним організаціям культових будівель та іншого церковного майна, необхідність подальшої гармонізації державно-конфесійних відносин.

Необхідність забезпечення всебічних умов для розвитку етнічної, мовної, культурної самобутності національних меншин України.

Недостатнє виконання Україною взятих на себе міжнародних зобов'язань у сфері захисту прав національних меншин, зокрема щодо реалізації Європейської хартії регіональних мов або мов меншин.

Наявна загроза міжконфесійних і міжнаціональних конфліктів, проявів радикалізму та релігійного екстремізму.

Наявність випадків проявів ксенофобії, расової та етнічної нетерпимості.

Основні завдання:

Утвердження свободи совісті та віросповідання.

Забезпечення захисту прав та розвитку національних меншин.

2.7.1. Утвердження свободи совісті та віросповідання

Цілі та очікувані результати:

Утвердження міжконфесійного порозуміння.

Активізація процесу повернення релігійним організаціям колишніх культових споруд та іншого церковного майна.

Вдосконалення законодавчої бази у сфері державно-конфесійних відносин та свободи совісті та приведення її у відповідність із міжнародними зобов'язаннями України.

Налагодження конструктивного співробітництва держави і релігійних організацій у пропагуванні сімейних цінностей та здорового способу життя.

Забезпечення рівних умов для діяльності релігійних організацій, недопущення тиску на них.

2.7.2. Забезпечення захисту прав та розвитку національних меншин

Цілі та очікувані результати:

Вдосконалення законодавчої бази у сфері забезпечення прав національних меншин.

Забезпечення ефективної державної політики у сфері міжнаціональних відносин, розвитку культурної і мовної самобутності національних меншин.

Протидія проявам ксенофобії, расової та етнічної нетерпимості.

3. Безпека життєдіяльності людини

3.1. Охорона навколишнього природного середовища

Основні проблеми:

Відсутність вітчизняних потужностей з перероблення та знешкодження небезпечних відходів.

Накопичені за попередні десятиріччя непридатні та заборонені до використання пестициди.

Відсутність системи екологічного страхування, відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, заподіяну об'єктам навколишнього природного середовища.

Відсутність системи національних стандартів відповідно до міжнародних вимог.

Невиправдана децентралізація дозвільної системи.

Відсутність автоматизованої системи моніторингу довкілля.

Високий рівень забруднення водних ресурсів.

Деградація екосистем Азовського і Чорного морів.

Неконтрольоване розповсюдження генетично модифікованих організмів.

Неналежне виконання заходів щодо скорочення викидів.

Знищення зелених насаджень в межах населених пунктів.

Зниження якості морських рекреаційних ресурсів.

Руйнування морського берега та інтенсифікація негативних геологічних процесів.

Деградація земель.

Відсутність системи інтегрованого управління природокористуванням у прибережній смузі.

Загроза зникнення видів тварин і рослин, що занесені до Червоної книги України.

Зменшення обсягів розведення цінних промислових видів риб.

Відсутність порядку та процедури визначення розмірів шкоди, заподіяних державі суб'єктами господарювання та фізичними особами у процесі їх діяльності.

Недостатній розвиток системи територій та об'єктів природно-заповідного фонду в Україні.

Відсутність демаркації державного кордону з Білоруссю та Молдовою.

Невідповідність статусу органу управління топографо-геодезичною та картографічною сферою діяльності.

Невизначення єдиного підходу до просторово-координатної прив'язки кадастрових об'єктів.

Відсутність єдиного геоінформаційного підходу до державної реєстрації прав на землю, інше нерухоме майно.

Відсутність єдиної державної моделі системного управління.

Відсутність сучасного та актуалізованого топографо-картографічного забезпечення проведення робіт із землеустрою та ведення державного земельного кадастру.

Відсутність послідовної державної політики щодо комплексного розвитку земельного законодавства, проведення та фінансування робіт із землеустрою і ведення державного земельного кадастру, формування інвестиційно-привабливого землекористування.

Недостатня ефективність здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Відсутність законодавчого забезпечення продажу земельних ділянок та прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах).

Відсутність актуалізованої нормативної грошової оцінки земель.

Відсутність визначеної державної політики у сфері поводження з небезпечними відходами.

Відсутність ефективної системи надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами, особливо для видобування корисних копалин місцевого значення.

Недостатній рівень відповідальності суб'єктів господарювання та окремих громадян за незаконний видобуток корисних копалин.

Існування багатовідомчої структури використання лісів.

Відсутність дієвої системи інформування населення з питань охорони та збереження навколишнього природного середовища, екологічної політики та сталого розвитку.

Відсутність визначеної державної політики щодо ліквідації негативних техногенних та екологічних ситуацій на території України.

Основні завдання:

Підвищення ефективності здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Впровадження екологічно збалансованої системи використання природних ресурсів.

Створення системи поводження з відходами та вдосконалення законодавства у сфері поводження з відходами.

Формування державної політики, спрямованої на протидію глобальним змінам клімату.

Розвиток заповідної справи.

Забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання водних та лісових ресурсів.

Забезпечення формування системи біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, запобігання неконтрольованому використанню та розповсюдженню генетично модифікованих організмів.

Удосконалення земельного законодавства в частині уніфікації його норм, напрямів спрямування коштів, що надходять від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва з метою їх ефективного використання.

Законодавче врегулювання питань ведення державного земельного кадастру, формування та розвитку ринку земель.

Підвищення ефективності державного контролю за використанням і охороною земель та надр.

Запобігання протиправному відчуженню з державної власності особливо цінних земель, зокрема земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.

Повернення земельних ділянок, які набуті у власність та використовуються з порушенням вимог земельного законодавства, до державної власності.

3.1.1. Підвищення ефективності здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища

Цілі та очікувані результати:

Посилення відповідальності посадових осіб та громадян за вчинення ними адміністративних правопорушень у сфері охорони навколишнього природного середовища, усунення дисбалансу між фактично заподіяною шкодою природним ресурсам та розміром установлених штрафів.

Забезпечення поліпшення стосунків між Україною та найближчими сусідніми країнами - сторонами Конвенції Еспоо (Білорусь, Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова) в частині обміну інформацією щодо інвестиційної діяльності, яка може мати негативний транскордонний вплив на територію України з боку зазначених держав; попередження можливих забруднень прикордонних територій в межах України.

3.1.2. Впровадження екологічно збалансованої системи використання природних ресурсів

Цілі та очікувані результати:

Збільшення розвіданих запасів паливно-енергетичних ресурсів України, у першу чергу за рахунок інтенсифікації робіт з пошуків та розвідки родовищ нафти і газу на шельфі Азовського і Чорного морів.

Розширення видобування гостродефіцитних видів мінеральної сировини для економіки України, та тих, які ввозяться з інших країн.

3.1.3. Створення системи поводження з відходами та вдосконалення законодавства у сфері поводження з відходами

Цілі та очікувані результати:

Створити вітчизняні потужності із знешкодження небезпечних відходів.

Поступове впровадження європейських директив та регламентів у сфері поводження з відходами.

3.1.4. Формування державної політики, спрямованої на протидію глобальним змінам клімату