Статус Конвенції див.

Договірні Сторони цієї Конвенції, розробленої під егідою Ради митного співробітництва,

прагнучи усунути розбіжності у митних правилах і процедурах Договірних Сторін, що можуть перешкоджати розвиткові міжнародної торгівлі та інших видів міжнародного обміну,

бажаючи зробити вагомий внесок у розвиток такої торгівлі та обміну шляхом спрощення і гармонізації митних правил і процедур, а також шляхом стимулювання міжнародного співробітництва,

відзначаючи, що значні переваги від спрощення умов міжнародної торгівлі, можуть бути досягнуті без шкоди для відповідних стандартів митного контролю,

визнаючи, що таке спрощення і гармонізація можуть бути досягнуті, у тому числі завдяки застосуванню таких принципів:

- здійснення програм, спрямованих на постійне удосконалення та підвищення ефективності митних правил та процедур;

- застосування митних правил та процедур є передбачуваним, послідовним та прозорим;

- надання заінтересованим сторонам усієї необхідної інформації щодо законів, нормативно-правових та адміністративних актів з митного регулювання, митних правил та процедур;

- затвердження сучасних методів роботи, таких як система аналізу ризиків й методу контролю, який базується на аудиті, а також максимальне практичне використання інформаційних технологій;

- співробітництво з іншими національними органами влади, митними службами інших держав та торговими співтовариствами, у всіх випадках, коли це можливо;

- впровадження відповідних міжнародних стандартів;

- забезпечення безперешкодного доступу причетних сторін до процедур адміністративного та судового контролю;

будучи переконаними, що міжнародний документ, який містить викладені вище цілі та принципи, які Договірні Сторони зобов'язуються дотримуватися, дозволить забезпечити високий ступінь спрощення і гармонізації митних правил і процедур, що є однією з основних цілей Ради митного співробітництва, і в такий спосіб зробить істотний внесок у спрощення міжнародної торгівлі,

домовилися про таке:

Для цілей цієї Конвенції:

а) "Стандартне правило" - положення, застосування якого визнається необхідним для досягнення гармонізації і спрощення митних правил і процедур;

b) "Стандартне правило з перехідним терміном" - Стандартне правило Загального додатку, для застосування якого допускається більш тривалий термін;

с) "Рекомендоване правило" - положення Спеціального додатку, визнане таким, що сприяє досягненню мети гармонізації і спрощення митних правил і процедур, можливо більш широке застосування якого вважається бажаним;

d) "Національне законодавство" - законодавчі, нормативно-правові та інші акти компетентного органу Договірної Сторони, що застосовуються на всій території відповідної Договірної Сторони, або чинні договори, щодо яких ця Сторона прийняла зобов'язання;

е) "Загальний додаток" - система положень, що застосовуються до усіх митних правил і процедур, згаданих у цій Конвенції;

f) "Спеціальний додаток" - система положень, що застосовуються до одного чи декількох митних правил та процедур, згаданих у цій Конвенції;

g) "Рекомендації" - система пояснень до положень Загального додатку, Спеціальних додатків та їхніх Розділів, що визначають ряд можливих способів застосування Стандартних правил, Стандартних правил з перехідним терміном та Рекомендованих правил і, зокрема, описують передовий досвід та приклади, рекомендовані для досягнення більшої ефективності;

h) "Постійний технічний комітет" - Постійний технічний комітет Ради;

ij) "Рада" - організація, заснована Конвенцією про створення Ради митного співробітництва, укладеною у Брюсселі 15 грудня 1950 р.;

k) "Митний чи економічний союз" - союз, заснований державами, що до нього входять, який має право приймати обов'язкові для застосування цими державами власні нормативно-правові акти з питань, що регулюються цією Конвенцією, а також має повноваження щодо прийняття рішення про підписання, ратифікацію чи приєднання до цієї Конвенції відповідно до своїх внутрішніх процедур.

Кожна з Договірних Сторін приймає на себе зобов'язання сприяти спрощенню і гармонізації митних процедур та з цією метою дотримуватися, відповідно до положень цієї Конвенції, Стандартних правил, Стандартних правил з перехідним терміном та Рекомендованих правил, що містяться у Додатках до цієї Конвенції. Однак ніщо не перешкоджає Договірній Стороні надавати умови більш сприятливі, ніж ті, що ними передбачені, і кожній з Договірних Сторін рекомендується по можливості ширше надавати такі більш сприятливі умови.

Положення цієї Конвенції не перешкоджають застосуванню національного законодавства стосовно заборон або обмежень, які застосовуються до товарів, що підлягають митному контролю.

1. Конвенція складається з Основної частини, Загального додатку та Спеціальних додатків.

2. Загальний додаток і кожний зі Спеціальних додатків до цієї Конвенції складається, як правило, із Розділів, на які поділяється відповідний Додаток, і які містять у собі:

а) визначення; та

b) Стандартні правила, деякі з яких у Загальному додатку є Стандартними правилами з перехідним терміном.

3. У кожному Спеціальному додатку містяться також Рекомендовані правила.

4. Кожний з Додатків супроводжується Рекомендаціями, що не є обов'язковими для Договірних Сторін.

Для цілей цієї Конвенції кожний зі Спеціальних додатків чи кожна з їхніх Розділів, щодо яких Договірна Сторона прийняла на себе зобов'язання про їхнє застосування, вважаються невід'ємною частиною цієї Конвенції, і стосовно цієї Договірної Сторони будь-яке посилання на Конвенцію означає і посилання на такі Додатки чи їхні Розділи.

1. Для розгляду питань про забезпечення виконання Конвенції, прийняття заходів щодо її однакового тлумачення і застосування, а також підготовки пропозицій про внесення змін до неї створюється Керівний комітет.

2. Членами Керівного комітету є Договірні Сторони.

3. Уповноважений орган будь-якого суб'єкту міжнародного права, за яким відповідно до положень статті 8 цієї Конвенції визнається право участі у Конвенції як Договірної Сторони, чи будь-якого з членів Світової організації торгівлі, має право брати участь у засіданнях Керівного комітету як спостерігач. Статус та права такого спостерігача визначаються рішенням Ради. Згадане вище право не може бути використане до набуття чинності відповідним рішенням Ради.

4. Керівний комітет може запрошувати представників міжнародних урядових та неурядових організацій для участі у засіданнях Керівного комітету як спостерігачів.

5. Керівний комітет:

а) вносить на розгляд Договірних Сторін пропозиції:

(I) щодо внесення змін до Основної частини Конвенції;

(II) щодо внесення змін до Загального додатку, Спеціальних додатків та їхніх Розділів, а також про введення нових Розділів до Загального додатку; та

(III) щодо введення нових Спеціальних додатків та нових Розділів у Спеціальні додатки;

b) приймає рішення про внесення змін до Рекомендованих правил чи про введення нових Рекомендованих правил у Спеціальні додатки або їхні Розділи у порядку, передбаченому статтею 16;

c) розглядає виконання положень цієї Конвенції у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 13;

d) переглядає та оновлює Рекомендації;

e) розглядає будь-які інші питання, що мають відношення до цієї Конвенції та можуть бути передані на його розгляд;

f) інформує Постійний технічний комітет та Раду про свої рішення.

6. Уповноважені органи Договірних Сторін направляють свої пропозиції, що стосуються підпунктів "а", "b", "c" та "d" пункту 5 цієї статті на ім'я Генерального Секретаря Ради, з викладенням їхнього обґрунтування, а також проханням про включення питання до порядку денного засідань Керівного комітету. Генеральний Секретар Ради направляє пропозиції, що надійшли, на розгляд уповноважених органів Договірних Сторін та спостерігачів, згаданих у пунктах 2, 3 та 4 цієї статті.

7. Засідання Керівного комітету проводяться принаймні один раз на рік. Комітет щорічно обирає Голову та заступника Голови Комітету. Генеральний Секретар Ради розсилає уповноваженим органам Договірних Сторін та спостерігачам, згаданим у пунктах 2, 3 та 4 цієї статті, запрошення взяти участь у засіданні та проект порядку денного не пізніше, ніж за шість тижнів до дати проведення засідання Керівного комітету.

8. У тих випадках, коли рішення не одержує загальної згоди учасників, питання, винесені на розгляд Керівного комітету, вирішуються шляхом голосування, проведеного між присутніми учасниками Договірних Сторін. Пропозиції згідно з пунктом 5 "а", "b" і "c" цієї статті приймаються більшістю, що складає дві третіх поданих голосів. З інших питань, рішення Керівного комітету приймаються більшістю поданих голосів.

9. У випадках застосування положень пункту 5 статті 8 цієї Конвенції, митні чи економічні союзи, що є Договірними Сторонами, при голосуванні мають тільки таку кількість голосів, яка дорівнює кількості голосів їхніх учасників, що є Договірними Сторонами.

10. Перед закриттям кожного засідання Керівний комітет затверджує звіт. Цей звіт направляється Раді та Договірним Сторонам, а також спостерігачам, згаданим у пунктах 2, 3 і 4.

11. За відсутності у цій статті відповідних положень, застосовуються Правила процедури Ради, якщо Керівний комітет не прийме рішення про інше.

Голосування на засіданнях Керівного комітету проводиться окремо по кожному Спеціальному додатку та кожному Розділі Спеціального додатку.

а) Кожна Договірна Сторона має право голосу з питань тлумачення, застосування чи внесення змін до Основної частини Конвенції та Загального додатку до Конвенції;

b) З питань, що стосуються будь-якого зі Спеціальних додатків або Розділів Спеціальних додатків, що набули чинності, право голосу мають лише ті Договірні Сторони, які прийняли відповідні Спеціальні додатки чи Розділи Спеціальних додатків;

с) Кожна Договірна Сторона має право голосувати з проектів нових Спеціальних додатків чи нових Розділів будь-якого Спеціального додатку.

1. Будь-який член Ради та будь-який член Організації Об'єднаних Націй або її спеціалізованих установ може стати Договірною Стороною цієї Конвенції шляхом:

а) її підписання без застереження про ратифікацію;

b) здачі на зберігання ратифікаційної грамоти після її підписання із застереженням про ратифікацію; або

c) приєднання до неї.

2. Ця Конвенція відкрита для підписання членами, згаданими у пункті 1 цієї статті, до 30 червня 1974 року у штаб-квартирі Ради в Брюсселі. Після закінчення цього терміну вона буде відкрита для приєднання до неї такими членами.

3. Будь-яка Договірна Сторона під час підписання, ратифікації або приєднання до цієї Конвенції зазначає, які саме зі Спеціальних додатків чи їхніх Розділів, якщо такі є, вона приймає. Згодом, вона може повідомити депозитарію про те, що нею приймається один чи більше Спеціальних додатків або їхніх Розділів.

4. Договірні Сторони, що приймають будь-який новий Спеціальний додаток чи будь-який новий Розділ будь-якого Спеціального додатку, повідомляють про це депозитарію відповідно до пункту 3 цієї статті.

5. (а) Будь-який митний чи економічний союз може стати Договірною Стороною відповідно до пунктів 1, 2 та 3 цієї статті. Такий митний чи економічний союз інформує депозитарій про свою компетенцію з питань, що регулюються цією Конвенцією. Такий митний чи економічний союз повинен також інформувати депозитарій про будь-які істотні зміни меж своєї компетенції.

(b) Будь-який митний чи економічний союз, що є Договірною Стороною цієї Конвенції, з питань, що віднесені до його компетенції, користується від свого імені правами та виконує обов'язки, які Конвенція покладає на членів такого Союзу, що є Договірними Сторонами цієї Конвенції. У такому випадку члени такого Союзу не мають права індивідуально користуватися цими правами, у тому числі і правом голосу.

1. Будь-яка Договірна Сторона, що ратифікує цю Конвенцію або приєднується до неї, приймає на себе зобов'язання щодо усіх змін до цієї Конвенції, включаючи зміни до Загального додатку, що набули чинності на момент передачі цією Договірною Стороною депозитарію ратифікаційної грамоти або документу про приєднання.

2. Будь-яка Договірна Сторона, що приймає будь-який Спеціальний додаток або його Розділ, приймає на себе зобов'язання щодо усіх змін до Стандартних правил, що містяться у такому Спеціальному додатку чи його Розділах, і набули чинності на момент повідомлення нею депозитарію про їхнє прийняття. Будь-яка Договірна Сторона, що приймає Спеціальний додаток чи його Розділ, приймає на себе зобов'язання щодо будь-яких змін до Рекомендованих правил, що містяться в них та набули чинності на момент повідомлення нею депозитарію про їхнє прийняття, якщо вона не зробила застереження про незастосування одного або більше таких Рекомендованих правил відповідно до статті 12 цієї Конвенції.

1. Будь-яка Договірна Сторона під час підписання цієї Конвенції без застереження про ратифікацію або здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документу про приєднання, або в будь-який час після цього, має право шляхом повідомлення депозитарію зробити заяву про те, що дія цієї Конвенції поширюється на всі або деякі з територій, за міжнародні відносини яких вона відповідає. Таке повідомлення набуває чинності через три місяці після дати його одержання депозитарієм. Однак ця Конвенція не застосовується щодо зазначених у повідомленні територій до моменту набуття нею чинності для відповідної Договірної Сторони.

2. Кожна Договірна Сторона, що зробила повідомлення, передбачене пунктом 1 цієї статті, про поширення дії цієї Конвенції на будь-яку територію, за міжнародні відносини якої вона відповідає, може, відповідно до порядку, встановленого у статті 19 цієї Конвенції, повідомити депозитарію, що на відповідній території ця Конвенція надалі застосовуватися не буде.

Для цілей застосування цієї Конвенції митний чи економічний союз, що є Договірною Стороною, повідомляє Генеральному Секретарю Ради про території, що утворюють цей митний чи економічний союз, і ці території розглядаються як єдина територія.

1. Усі Договірні Сторони цим приймають на себе зобов'язання, що випливають з положень Загального додатку.

2. Договірна Сторона може прийняти один або більше Спеціальних додатків чи одну або більше їхніх Розділів. Договірна Сторона, що прийняла будь-який Спеціальний додаток або його Розділ (Розділи) вважається такою, що прийняла зобов'язання про дотримання усіх Стандартних правил, що містяться в них. Договірна Сторона, що прийняла Спеціальний додаток або його Розділ (Розділи) прийняла зобов'язання про дотримання усіх Рекомендованих правил, що містяться в них, якщо на момент прийняття, або у будь-який інший час після цього, вона не повідомила депозитарію про Рекомендоване правило (правила), щодо яких вона робить застереження, зазначаючи розбіжність між положеннями її національного законодавства та відповідним Рекомендованим правилом (правилами). Будь-яка Договірна Сторона, що зробила застереження, може у будь-який час відкликати їх повністю чи частково шляхом надсилання депозитарію повідомлення, у якому зазначається дата, коли таке відкликання набуває чинності.

3. Кожна Договірна Сторона, що прийняла на себе зобов'язання, що випливають з положень будь-якого Спеціального додатку або його Розділу (Розділів), вивчає можливість відкликання будь-яких своїх застережень до Рекомендованих правил, зроблених відповідно до пункту 2, і наприкінці кожного трирічного періоду, починаючи з дати набуття чинності цією Конвенцією для такої Договірної Сторони, повідомляє Генеральному Секретарю Ради про результати, зазначаючи ті положення її національного законодавства, які, на її погляд, не дозволяють відкликати ті чи інші застереження.

1. Кожна Договірна Сторона повинна запровадити прийняті нею Стандартні правила Загального додатку, Спеціальних додатків та їхніх Розділів не пізніше, ніж через 36 місяців після набуття чинності такими Додатками або Розділами для такої Договірної Сторони.

2. Кожна Договірна Сторона впроваджує прийняті нею Стандартні правила з перехідним терміном Загального додатку не пізніше, ніж через 60 місяців з дати набуття Загальним додатком чинності для цієї Договірної Сторони.

3. Кожна Договірна Сторона впроваджує прийняті нею Рекомендовані правила Спеціальних додатків чи їхніх Розділів не пізніше, ніж через 36 місяців після набуття чинності цими Спеціальними додатками та їхніми Розділами для цієї Договірної Сторони, якщо не було зроблено застережень щодо одного або більше з цих Рекомендованих правил.

4. (а) У випадках, коли терміни, передбачені пунктами 1 чи 2 цієї статті, на практиці виявляться не достатніми для впровадження положень Загального Додатку Договірною Стороною, ця Договірна Сторона може, до закінчення терміну згаданого у пунктах 1 і 2 цієї статті, звернутися до Керівного комітету з проханням продовжити цей термін. У своєму зверненні ця Договірна Сторона зазначає, щодо якого (яких) положення Загального додатку запитується продовження терміну, а також причини такого звернення.

(b) У виняткових випадках Керівний комітет може прийняти рішення дозволити таке продовження. У будь-якому рішенні Керівного комітету, яким дозволяється продовжити термін, повинні бути зазначені ті виняткові обставини, що стали підставою для ухвалення рішення, а термін продовження у будь-якому випадку не може перевищувати одного року. Після закінчення терміну продовження Договірна Сторона повинна повідомити депозитарію про впровадження тих положень, щодо яких це продовження було дозволено.

1. Будь-який спір між двома чи більше Договірними Сторонами щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції вирішується, на скільки це можливо, шляхом переговорів між ними.

2. Будь-який спір, що не був вирішений під час переговорів, Договірні Сторони, між якими виник спір, передають до Керівного комітету, який після цього розглядає спір і дає рекомендації щодо його вирішення.

3. Договірні Сторони, між якими виник спір, можуть заздалегідь домовитися про те, що рекомендації Керівного комітету будуть для них обов'язковими.

1. Текст будь-якої зміни, рекомендованої Договірним Сторонам Керівним комітетом відповідно до порядку, передбаченого пунктом 5(а)(i) та (а)(ii) статті 6, повідомляється Генеральним Секретарем Ради всім Договірним Сторонам та тим членам Ради, які не є Договірними Сторонами.

2. Зміни до Основного тексту Конвенції набувають чинності для всіх Договірних Сторін через дванадцять місяців після здачі на зберігання документів про прийняття всіма Договірними Сторонами присутніми на засіданні Керівного комітету, на якому було прийняте рішення рекомендувати ці зміни, за умови, що протягом дванадцяти місяців з дати направлення повідомлення про ці зміни, жодна з Договірних Сторін не подала своїх заперечень.

3. Будь-яка зміна, рекомендована для внесення до Загального додатку або до Спеціальних додатків чи їхніх Розділів, вважається прийнятою після закінчення шести місяців з дати повідомлення Договірним Сторонам про цю зміну, якщо:

а) жодна з Договірних Сторін Конвенції або, у випадку внесення змін до Спеціального додатку чи його Розділів, жодна з Договірних Сторін, які взяли зобов'язання за цим Спеціальним додатком чи Розділом, не подає заперечень;

b) жодна з Договірних Сторін не поінформувала Генерального Секретаря Ради про те, що має намір прийняти рекомендовану зміну, але необхідні для цього умови ще не виконані.

4. Якщо будь-яка Договірна Сторонами направляє Генеральному Секретарю Ради повідомлення, передбачене пунктом 3(b) цієї статті, то, оскільки вона ще не сповіщала Генерального Секретаря Ради про прийняття рекомендованої зміни, ця Договірна Сторона впродовж вісімнадцяти місяців після закінчення шестимісячного терміну, згаданого у пункті 3 цієї статті, може подати свої заперечення з приводу цієї зміни.

5. Якщо було повідомлено про заперечення щодо рекомендованої зміни згідно з пунктом 3(а) чи пункту 4 цієї статті, зміна вважається неприйнятою і не набуває чинності.

6. Якщо будь-яка Договірна Сторона направила повідомлення, згідно з пунктом 3(b) цієї статті, зміна вважається прийнятою з настанням більш ранньої з двох таких дат:

а) дати, на яку всі Договірні Сторони, що направили такі повідомлення, поінформували Генерального Секретаря Ради про своє прийняття рекомендованої зміни, за умови, що всі повідомлення про прийняття надійшли до закінчення шестимісячного терміну згаданого у пункті 3 цієї статті, причому ця дата приймається за дату закінчення зазначеного шестимісячного терміну;

b) дати закінчення вісімнадцятимісячного терміну згаданого у пункті 4 цієї статті.

7. Будь-яка зміна до Загального додатку або Спеціальних додатків чи їхніх Розділів, що вважається прийнятою, набуває чинності після закінчення шести місяців з дати, на яку вона вважається прийнятою, або, у випадках, коли в рекомендованій зміні встановлений інший термін, після закінчення цього терміну з дати, на яку вона вважається прийнятою.

8. Генеральний Секретар Ради у можливий найкоротший термін повідомляє Договірним Сторонам цієї Конвенції про будь-які заперечення щодо рекомендованої зміни, зроблені відповідно до пункту 3(а) цієї статті та про будь-які повідомлення, отримані згідно з пунктом 3(b) цієї статті. Генеральний Секретар Ради інформує надалі Договірні Сторони про те, що Договірна Сторона чи Сторони, які направили такі повідомлення, представили свої заперечення щодо рекомендованої зміни або повідомили про її прийняття.

1. Незалежно від викладеного у статті 15 цієї Конвенції порядку внесення змін, Керівний комітет відповідно до статті 6 може прийняти рішення про внесення змін до будь-якого з Рекомендованих правил, або про введення нових Рекомендованих правил до будь-якого Спеціального додатку чи його Розділу. Кожна Договірна Сторона запрошується Загальним Секретарем Ради для участі у розгляді питань на засіданні Керівного комітету. Текст будь-якої зміни чи нових Рекомендованих правил, щодо яких було прийнято зазначене вище рішення, направляється Загальним Секретарем Ради Договірним Сторонам, а також тим членам Ради, що не є Договірними Сторонами цієї Конвенції.

2. Будь-яка зміна чи нове Рекомендоване правило, що вводиться, рішення щодо яких було прийнято відповідно до пункту 1 цієї статті, набуває чинності після закінчення шести місяців з дати їхнього повідомлення Загальним Секретарем Ради. Вважається, що кожна Договірна Сторона, яка прийняла на себе зобов'язання, що випливають з положень Спеціального додатку чи його Розділи, до яких вносяться зміни чи вводиться нове Рекомендоване правило прийняла ці зміни чи нове Рекомендоване правило, якщо ця Сторона не зробить застереження відповідно до порядку, передбаченого статтею 12 цієї Конвенції.

1. Ця Конвенція має необмежений термін дії, однак будь-яка Договірна Сторона може денонсувати її у будь-який час після дати набуття нею чинності відповідно до порядку, встановленого статтею 18 цієї Конвенції.

2. Заява про денонсацію оформлюється письмовим документом, який здається на зберігання депозитарію.

3. Денонсація набуває чинності після закінчення шести місяців з моменту одержання депозитарієм документу про денонсацію.

4. Положення пунктів 2 та 3 цієї статті, застосовуються також до Спеціальних додатків чи їхніх Розділів, щодо яких будь-яка Договірна Сторона може відкликати своє прийняття у будь-який час з дати набуття ними чинності.

5. Договірна Сторона, яка відкликала свою згоду на застосування Загального додатку до Конвенції, розглядається як така, що денонсувала цю Конвенцію. У цьому випадку також застосовуються положення пунктів 2 та 3.

1. Ця Конвенція набуває чинності через три місяці після того, як п'ять із суб'єктів, згаданих у пунктах 1 та 5 статті 8 цієї Конвенції, підпишуть її без застереження про ратифікацію чи здадуть на зберігання свої ратифікаційні грамоти чи документи про приєднання.

2. Ця Конвенція набуває чинності для будь-якої Договірної Сторони через три місяці після того як вона стає Договірною Стороною відповідно до положень статті 8.

3. Будь-який Спеціальний додаток до цієї Конвенції або його Розділ набуває чинності через три місяці з моменту прийняття відповідного Спеціального додатку чи відповідного Розділу п'ятьма Договірними Сторонами.

4. Після того, як будь-який Спеціальний додаток або його Розділ набуває чинності згідно з пунктом 3 цієї статті, цей Спеціальний додаток або його Розділ набуває чинності для будь-якої Договірної Сторони через три місяці після надходження від неї повідомлення про прийняття. Однак жоден зі Спеціальних додатків або їхніх Розділів не набувають чинності для будь-якої Договірної Сторони до набуття цією Конвенцією чинності для такої Договірної Сторони.

1. Ця Конвенція, усі підписи із застереженнями або без застережень про ратифікацію, а також усі ратифікаційні грамоти або документи про приєднання здаються на зберігання Генеральному Секретарю Ради.

2. Депозитарій виконує такі функції:

а) отримує та зберігає оригінали текстів цієї Конвенції;

b) готує завірені копії оригіналів текстів цієї Конвенції та передає їх Договірним Сторонам і тим членам Ради, що не є Договірними Сторонами, а також Генеральному Секретарю Організації Об'єднаних Націй;

c) отримує всі підписи із застереженням про ратифікацію чи без такого, про ратифікацію або приєднання до цієї Конвенції, а також отримує та зберігає будь-які документи, інформування та повідомлення, що стосуються цієї Конвенції;

d) перевіряє дотримання порядку підписання або оформлення документів, інформувань та повідомлень, що стосуються цієї Конвенції та, якщо необхідно, вказує відповідній Договірній Стороні на недоліки;

e) повідомляє Договірним Сторонам, членам Ради, що не є Договірними Сторонами, та Генеральному Секретарю Організації Об'єднаних Націй про:

- підписання, ратифікацію, приєднання та прийняття Додатків та Розділів відповідно до статті 8 цієї Конвенції;

- нові Розділи Загального додатку та нові Спеціальні додатки або їхні Розділи, рекомендовані для включення до цієї Конвенції Керівним комітетом;

- дату набуття чинності цією Конвенцією, Загальним додатком та кожним зі Спеціальних додатків або їхніх Розділів відповідно до положень статті 18 цієї Конвенції;

- повідомлення, отримані відповідно до статей 8, 10, 11, 12 і 13 цієї Конвенції;

- повідомлення Договірних Сторін про відкликання своєї згоди на застосування Додатків або їхніх Розділів;

- денонсацію, передбачену статтею 17 цієї Конвенції;

- будь-яку зміну, прийняту відповідно до статті 15 цієї Конвенції, та дату набуття нею чинності.

3. У разі виникнення будь-яких розбіжностей між будь-якою з Договірних Сторін та депозитарієм щодо виконання останнім своїх функцій, депозитарій або така Договірна Сторона доводять це питання до відома інших Договірних Сторін та Сторін, що підписали цю Конвенцію, або, залежно від обставин - до відома Керівного Комітету або Ради.

Згідно зі статтею 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй, ця Конвенція підлягає реєстрації у Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй на підставі звернення Генерального Секретаря Ради.

На посвідчення чого нижчепідписані особи належним чином на те уповноважені, підписали цю Конвенцію.

Вчинено в місті Кіото, вісімнадцятого травня тисяча дев'ятсот сімдесят третього року англійською та французькою мовами, причому обидва тексти є рівно автентичними, в одному примірнику, який здається на зберігання Генеральному Секретарю Ради, який передає засвідчені копії всім суб'єктам, зазначеним у пункті 1 статті 8 цієї Конвенції.

1.1. Стандартне правило

Визначення понять, Стандартні правила та Стандартні правила з перехідним терміном цього Додатку застосовуються до тих митних правил та процедур, що наведені у цьому Додатку, а також, у тій мірі, в якій це може бути застосовано до правил та процедур, що містяться у Спеціальних додатках.

1.2. Стандартне правило

Умови та порядок застосування митних правил і процедур цього Додатку, а також Спеціальних додатків визначаються національним законодавством та повинні бути гранично простими.

1.3. Стандартне правило

Митна служба встановлює та підтримує офіційні відносини консультативного характеру з учасниками зовнішньої торгівлі з метою розвитку співробітництва та сприяння їхній участі у впровадженні найбільш ефективних методів роботи, що узгоджуються з національним законодавством та міжнародними договорами.

Поняття, використовувані у цій Конвенції, означають:

3.1. Стандартне правило

Митна служба визначає митні органи, в яких можуть пред'являтися товари або може здійснюватися їхнє митне оформлення. При визначенні повноважень та місць розташування таких органів, графіку їхньої роботи враховуються певні фактори, зокрема потреби торгівлі.

3.2. Стандартне правило

За запитом відповідної особи та з причин, визнаних митною службою обґрунтованими, митна служба, за наявності необхідних умов, здійснює функції, необхідні для застосування митних правил та процедур поза встановленим місцем розташування митного органу та в його неробочий час. Усі платежі, які стягуються при цьому митною службою, обмежуються приблизною вартістю наданих послуг.

3.3. Стандартне правило

У випадках, коли митні органи розташовані на пункті перетину спільного кордону, відповідні митні служби узгоджують години роботи та повноваження таких митних органів.

3.4. Стандартне правило з перехідним терміном

На пунктах перетину спільного кордону відповідні митні служби у всіх випадках, коли це можливо, здійснюють спільний митний контроль.

3.5. Стандартне правило з перехідним терміном

Якщо одна митна служба планує створити новий митний орган або реорганізувати існуючий на пункті перетину спільного кордону, вона у всіх випадках, коли це можливо, взаємодіє із суміжною митною службою з метою створення спільного митного органу для спрощення спільного контролю.

а) Особи, які мають право виступати як декларант

3.6. Стандартне правило

Національне законодавство визначає умови, за яких особа може виступати як декларант.

3.7. Стандартне правило

Будь-яка особа, яка має право розпоряджатися товарами, має право виступати декларантом.

b) Відповідальність декларанта

3.8. Стандартне правило

Декларант несе відповідальність перед митною службою за достовірність даних, представлених у декларації, а також за сплату мит та податків.

с) Права декларанта

3.9. Стандартне правило

Перед подачею декларації на товари декларанту дозволяється на умовах, які може визначити митна служба:

а) здійснювати огляд товарів;

b) брати зразки/проби

3.10. Стандартне правило

Митна служба не вимагає представлення окремої декларації на товари щодо зразків, взятих з дозволу та під контролем митної служби, за умови, що ці зразки включені до декларації на товари на відповідну партію товару.

а) Форма та зміст декларації на товари

3.11. Стандартне правило

Зміст декларації на товари визначається митною службою. Письмова форма декларації на товари повинна відповідати типовій формі ООН.

У разі застосування автоматизованого митного оформлення формат декларації на товари, яка подається електронним способом, базується на міжнародних стандартах електронного обміну даними, як це передбачено Рекомендаціями Ради митного співробітництва з інформаційних технологій.

3.12. Стандартне правило

Митна служба обмежує перелік даних, що підлягають внесенню до декларації на товари, лише тими даними, які визнані необхідними для цілей нарахування та стягнення мит та податків, формування статистики та застосування митного законодавства.

3.13. Стандартне правило

У випадках, коли з причин, визнаних митною службою обґрунтованими, декларант не володіє всією необхідною для заповнення декларації на товари інформацією, дозволяється подача попередньої або неповної декларації на товари за умови, що вона містить дані, визнані митною службою необхідними, і що декларант приймає на себе зобов'язання щодо її повного заповнення у встановлений термін.

3.14. Стандартне правило

Якщо митна служба реєструє попередню або неповну декларацію на товари, застосовувані до цих товарів заходи митно-тарифного регулювання не повинні відрізнятися від тих, які застосовувалися б у разі, якщо із самого початку була подана повна і належним чином заповнена декларація на товари.

Випуск товарів не затримується за умови надання необхідних гарантій для забезпечення стягнення будь-яких мит та податків, що підлягають сплаті.

3.15. Стандартне правило

Митна служба вимагає представлення оригіналу декларації на товари і тільки мінімально необхідної кількості копій.

b) Документи, які додаються до декларації на товари

3.16. Стандартне правило

На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

3.17. Стандартне правило

У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

3.18. Стандартне правило з перехідним терміном

Митна служба дозволяє представлення підтверджуючих документів електронним способом.

3.19. Стандартне правило

Митна служба не вимагає перекладу даних, що містяться у підтверджуючих документах, за винятком випадків, коли це необхідно для обробки декларації на товари.

3.20. Стандартне правило

Митна служба дозволяє подачу декларації на товари в будь-якому уповноваженому митному органі.

3.21. Стандартне правило з перехідним терміном

Митна служба дозволяє подачу декларації на товари електронним способом.

3.22. Стандартне правило

Декларація на товари подається у встановлений митною службою робочий час.

3.23. Стандартне правило

У випадках, коли національним законодавством встановлені терміни для подання декларації на товари, ці терміни повинні бути достатніми для того, щоб декларант мав можливість заповнити декларацію на товари та одержати необхідні підтверджуючі документи.

3.24. Стандартне правило

На прохання декларанта та на підставах, визнаних митною службою обґрунтованими, остання продовжує терміни, передбачені для подачі декларації на товари.

3.25. Стандартне правило

У національному законодавстві передбачаються положення, які регулюють порядок подання та реєстрації або перевірки декларації на товари та підтверджуючих документів до прибуття товарів.

3.26. Стандартне правило

У випадках, коли митна служба не може зареєструвати декларацію на товари, вона інформує декларанта про причини цього.

3.27. Стандартне правило

Митна служба дозволяє декларанту вносити зміни до поданої декларації на товари за умови, що до моменту одержання такого запиту, вона не почала перевірку декларації на товари чи перевірку товарів.

3.28. Стандартне правило з перехідним терміном

Митна служба дозволяє декларанту вносити зміни до поданої декларації на товари, якщо запит отриманий після початку перевірки декларації на товари, за умови, що причини, зазначені декларантом, визнані митною службою обґрунтованими.

3.29. Стандартне правило з перехідним терміном

Декларанту дозволяється відкликати декларацію на товари та звернутися з проханням про застосування іншого митного режиму за умови, що таке прохання подається до митної служби до того, як товари випущені, а причини подання визнані митною службою обґрунтованими.

3.30. Стандартне правило

Перевірка декларації на товари проводиться одночасно з реєстрацією декларації або в можливо короткий термін після цього.

3.31. Стандартне правило

Для перевірки декларації на товари митна служба вживає тільки ті дії, які вона вважає необхідними для того, щоб забезпечити дотримання митного законодавства.

3.32. Стандартне правило з перехідним терміном

Для уповноважених осіб, які відповідають встановленим митною службою критеріям, включаючи дотримання вимог митної служби та використання задовільної системи ведення комерційної документації, митна служба передбачає:

- випуск товарів по представленню мінімуму даних, що є необхідним для ідентифікації товарів та який у подальшому дозволить заповнити остаточну декларацію на товари;

- оформлення товарів на об'єктах декларанта або в іншому місці, дозволеному митною службою;

крім того, настільки, наскільки це можливо, інші спеціальні процедури, а саме:

- дозвіл на подання єдиної декларації на товари при їхньому ввозі або вивозі за період часу, протягом якого товари неодноразово ввозяться або вивозяться однією особою;

- використання такими уповноваженими особами даних їхньої комерційної документації для самостійного нарахування мит та податків, які підлягають сплаті цими особами, а також у деяких випадках, для забезпечення дотримання інших вимог митної служби;

- дозвіл на подання декларації на товари у формі внесення даних у комерційну документацію уповноваженої особи з наступним поданням додаткової декларації на товари.

а) Час, який надається на перевірку товарів

3.33. Стандартне правило

У випадках, коли митна служба приймає рішення про те, що зазначені у декларації товари повинні бути перевірені, така перевірка проводиться у можливо короткий термін після реєстрації декларації на товари.

3.34. Стандартне правило

При плануванні перевірок пріоритет віддається перевірці живих тварин та швидкопсувних товарів, а також інших товарів, терміновий характер яких визнається митною службою.

3.35. Стандартне правило з перехідним терміном

У тих випадках, коли товари підлягають контролю іншими компетентними органами, а митна служба також планує перевірку, то митна служба забезпечує координацію таких перевірок та, настільки, наскільки це можливо, одночасне їхнє проведення.

b) Присутність декларанта при перевірці товарів

3.36. Стандартне правило

Митна служба розглядає прохання декларанта бути присутнім чи бути представленим при перевірці товарів. Такі прохання задовольняються, якщо не мають місце виняткові обставини.

3.37. Стандартне правило

У випадках, коли митна служба вважає за доцільне, вона вимагає присутності декларанта або його представника при перевірці товарів для надання їй будь-якої необхідної допомоги з метою спрощення проведення перевірки.

c) Добір зразків/узяття проб митною службою

3.38. Стандартне правило

Зразки/проби відбираються тільки у випадках, коли це визнається митною службою необхідним для того, щоб встановити найменування тарифної позиції товарів та/або вартість товарів, що декларуються, або з метою забезпечення застосування інших положень національного законодавства. Відібрані зразки/проби повинні бути мінімальними.

3.39. Стандартне правило

Митна служба не застосовує істотних санкцій за помилки, якщо вона переконується в тому, що помилки не є навмисними та допущені не внаслідок умисного введення в оману або грубої недбалості. У випадках, коли митна служба вважає за необхідне попередити повторення таких помилок, санкції можуть застосовуватися в обсязі не більшому, ніж це необхідно для досягнення цієї мети.

3.40. Стандартне правило

Товари, зазначені у декларації на товари, випускаються безпосередньо після проведення їхньої перевірки митною службою або після прийняття рішення не проводити їхню перевірку, за умови, що:

- не було виявлено жодних правопорушень;

- представлені ліцензії на ввіз чи вивіз, або будь-які інші необхідні документи;

- представлені всі дозволи, що стосуються конкретної процедури;

- сплачені всі мита та податки або вжиті необхідні заходи для забезпечення їхньої сплати.

3.41. Стандартне правило

Якщо митна служба має достатньо підстав вважати, що згодом декларант виконає всі операції для завершення митного оформлення, вона випускає товари за умови, що декларант пред'являє комерційний або офіційний документ, який містить основні дані про відповідну партію товарів, і може бути прийнятий митною службою, та у разі необхідності, представляє гарантію, що забезпечує стягнення необхідних мит та податків.

3.42. Стандартне правило

У випадках, коли митна служба приймає рішення про необхідність проведення лабораторного аналізу зразків/проб товарів, представлення докладної технічної документації або експертного висновку, вона випускає товари до одержання результатів відповідних досліджень за умови, що представлені всі необхідні гарантії та такі товари не підпадають під дію будь-яких заборон чи обмежень.

3.43. Стандартне правило

При виявленні правопорушення митна служба здійснює випуск товарів, не чекаючи завершення адміністративної чи судової процедури за умови, що товари не підлягають конфіскації та не будуть потрібні надалі в якості речового доказу, а також що декларант сплачує мита і податки та представляє гарантію, що забезпечує стягнення всіх додаткових мит та податків, а також сум штрафів, які можуть бути накладені.

3.44. Стандартне правило

У випадках, коли товари ще не випущені для вільного обігу або коли вони переміщені під інший митний режим та за умови, що не виявлено жодних правопорушень, відповідній особі не пред'являється вимога щодо сплати мит та податків або сплачені нею мита та податки підлягають поверненню у таких випадках:

- якщо на прохання відповідної особи такі товари під митним контролем та з дозволу митної служби передаються державі чи знищуються, або доводяться до стану втрати комерційної цінності, причому всі пов'язані з цим витрати відносяться на рахунок відповідної особи;

- якщо такі товари знищені або безповоротно втрачені у результаті аварії чи форс-мажорних обставин за умови, що таке знищення або втрата встановлені належним та визнаним митною службою способом;

- природного зносу чи втрати за умови, що природний знос чи втрата встановлені належним чином, задовільним для митної служби.

Будь-які відходи або залишки, що утворилися в результаті знищення товарів, у випадку їхнього використання на внутрішньому ринку чи при вивозі обкладаються митами та податками, застосовуваними до таких відходів чи залишків, ввезених або вивезених у цьому стані.

3.45. Стандартне правило з перехідним терміном

У випадках реалізації митною службою товарів, що не були задекларовані протягом встановленого терміну або які не могли бути випущені, хоча правопорушень не було виявлено, надходження від їхньої реалізації за вирахуванням відповідних мит та податків, а також інших витрат, перераховуються особам, що мають право на їхнє одержання, а у тих випадках, коли це неможливо, вони резервуються для цих осіб на певний строк.

4.1. Стандартне правило

Обставини за яких виникають зобов'язання щодо сплати мит та податків визначаються національним законодавством.

4.2. Стандартне правило

Термін, протягом якого провадиться нарахування застосовуваних мит та податків, встановлюється національним законодавством. Нарахування здійснюється у можливо короткий термін після подачі декларації на товари або іншого виникнення зобов'язань щодо сплати мит та податків.

4.3. Стандартне правило

Елементи, що слугують базою для нарахування сум мит та податків, а також умови їхнього визначення встановлюються національним законодавством.

4.4. Стандартне правило

Ставки мит та податків публікуються в офіційних виданнях.

4.5. Стандартне правило

Національне законодавство визначає момент часу, який повинен враховуватися для цілей встановлення ставок мит та податків.

4.6. Стандартне правило

Національне законодавство визначає методи, які можуть використовуватися для сплати мит та податків.

4.7. Стандартне правило

Національне законодавство визначає особу/осіб, відповідальних за сплату мит та податків.

4.8. Стандартне правило

Національне законодавство встановлює термін і місце сплати мит та податків.

4.9. Стандартне правило

У випадках, коли національне законодавство передбачає можливість сплати мит та податків після випуску товарів, термін їхньої сплати повинен становити принаймні 10 днів після такого випуску. Відсотки протягом періоду часу з моменту випуску товарів і до встановленого терміну сплати не нараховуються.

4.10. Стандартне правило

Національне законодавство встановлює термін, протягом якого митна служба може вжити правових заходів для стягнення мит та податків, не сплачених у встановлений термін.

4.11. Стандартне правило

Національне законодавство встановлює процентні ставки для розрахунку платежів, стягнутих понад сум не сплачених вчасно мит та податків, а також умови їхнього застосування.

4.12. Стандартне правило

При сплаті мит та податків платнику видається документ про сплату, якщо факт сплати не може бути підтверджений іншим способом.

4.13. Стандартне правило з перехідним терміном

Національне законодавство визначає мінімальну вартість та/або мінімальну суму мит та податків, нижче яких мита та податки не стягуються.

4.14. Стандартне правило

У випадках, коли митна служба виявляє, що помилки, допущені в декларації на товари або при нарахуванні мит та податків, призведуть або призвели до стягнення чи призначення суми мит та податків меншої, ніж це встановлено законодавством, вона виправляє помилки та стягує недоплачені суми. Проте, якщо сума менша за мінімальну, встановлену національним законодавством, митна служба не стягує або не призначає таку суму.

4.15. Стандартне правило

У випадках, коли національне законодавство передбачає можливість відстрочки сплати мит та податків, воно визначає умови, за яких така відстрочка надається.

4.16. Стандартне правило

При відстрочці стягнення мит та податків відсотки, по мірі можливості, не нараховуються.

4.17. Стандартне правило

Відстрочка по сплаті мит та податків складає не менше чотирнадцяти днів.

4.18. Стандартне правило

Повернення мит та податків здійснюється у випадках, коли встановлено, що відбулася зайва сплата мит та податків у результаті помилки при їхньому нарахуванні.

4.19. Стандартне правило

Повернення мит та податків здійснюється щодо товарів, що ввозяться або вивозяться, якщо встановлено, що на момент ввозу чи вивозу в них виявлені дефекти, або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, і що вони повернені постачальнику або іншій вказаній ним особі, з дотриманням таких умов:

- товари не використовувалися та не ремонтувалися в країні ввозу та реекспортовані у розумний термін;

- товари не використовувалися та не ремонтувалися в країні, в яку вони були експортовані, та реімпортовані в розумний термін.

Проте використання товарів не перешкоджає здійсненню повернення мит та податків за умови, що таке використання було необхідним для виявлення дефектів або інших обставин, які призвели до реекспорту або реімпорту.

Як альтернатива реекспорту або реімпорту, під митним контролем та з дозволу митної служби товари можуть передаватися у доход держави, знищуватися або приводитися до стану втрати комерційної цінності. Така передача або знищення не призводять до жодних витрат для держави.

4.20. Стандартне правило з перехідним терміном

У випадках зміни з дозволу митної служби раніше заявленого митного режиму здійснюється повернення мит та податків, що перевищують суми мит та податків, які підлягають сплаті при переміщенні товарів під новий встановлений митний режим.

4.21. Стандартне правило

Рішення по заявах про повернення приймаються та повідомляються у письмовій формі відповідним особам без непотрібних зволікань. Повернення надлишкових сплачених сум здійснюється у найкоротший термін після перевірки обґрунтованості заяви.

4.22.Стандартне правило

У випадках, коли митною службою встановлюється, що надлишкові сплачені суми є результатом помилки з боку митної служби при нарахуванні мит та податків, повернення здійснюється у пріоритетному порядку.

4.23. Стандартне правило

У випадку встановлення термінів, після закінчення яких заяви про повернення не можуть бути задоволені, такі терміни повинні бути достатніми для врахування специфічних обставин кожного випадку, коли може бути здійснене повернення мит та податків.

4.24. Стандартне правило

Повернення не здійснюється у випадках, коли його сума є меншою за мінімальну суму, встановлену національним законодавством.

5.1. Стандартне правило

Національне законодавство визначає перелік випадків, які вимагають надання гарантій, та встановлює форми їхнього представлення.

5.2. Стандартне правило

Митна служба визначає загальну суму гарантій.

5.3. Стандартне правило

Будь-якій особі, від якої вимагається представлення гарантій, дозволяється обрати будь-яку форму гарантій за умови, що вона є прийнятною для митної служби.

5.4. Стандартне правило

У випадках, коли це передбачено національним законодавством, митна служба не вимагає представлення гарантій, якщо вона переконується, що зобов'язання, узяте перед нею, буде виконано.

5.5. Стандартне правило

У випадках, коли потрібне представлення гарантій для забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з митної процедури, митна служба приймає генеральну гарантію, зокрема від декларантів, які регулярно декларують товари у різних митних органах на даній митній території.

5.6. Стандартне правило

У випадках, коли потрібне представлення гарантій, загальна сума цих гарантій є можливо мінімальною та, стосовно сплати мит та податків, не перевищує суму, що потенційно підлягає стягненню.

5.7. Стандартне правило

У випадках, коли гарантії представлені, звільнення від зобов'язань за цими гарантіями здійснюється в можливо короткий термін після того, як митна служба переконалася в належному виконанні зобов'язань, на забезпечення виконання яких ці гарантії надавалися.

6.1. Стандартне правило

Усі товари, в тому числі транспортні засоби, які ввозяться на митну територію чи вивозяться з неї, незалежно від того, чи обкладаються вони митами та податками, підлягають митному контролю.

6.2. Стандартне правило

Митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

6.3. Стандартне правило

При застосуванні митного контролю використовується система управління ризиками.

6.4. Стандартне правило

Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, в тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки.

6.5. Стандартне правило

Для підтримки системи управління ризиками, митна служба приймає стратегію, яка базується на системі засобів оцінки імовірності недотримання законодавства.

6.6. Стандартне правило

Система митного контролю містить у собі контроль на основі методів аудиту.

6.7. Стандартне правило

Митна служба прагне до співробітництва з іншими митними службами та укладення угод про взаємну допомогу з метою вдосконалення митного контролю.

6.8. Стандартне правило

Митна служба прагне до співробітництва з учасниками зовнішньої торгівлі та укладення меморандумів про взаєморозуміння з метою вдосконалення митного контролю.

6.9. Стандартне правило з перехідним терміном

Митна служба, наскільки це максимально можливо, використовує інформаційні технології та засоби електронних комунікацій для вдосконалення митного контролю.

6.10. Стандартне правило

Митна служба оцінює системи електронних комунікацій учасників зовнішньої торгівлі, якщо такі системи впливають на проведення митних операцій, для забезпечення їхньої відповідності вимогам митної служби.

7.1. Стандартне правило

Для забезпечення митних операцій митна служба застосовує інформаційні технології у випадку, якщо вони є економічно вигідними та ефективними для митних служб та для торгівлі. Митна служба визначає умови їхнього застосування.

7.2. Стандартне правило

При впровадженні комп'ютерних систем митна служба застосовує відповідні міжнародні стандарти.

7.3. Стандартне правило

При впровадженні інформаційних технологій проводяться, наскільки це максимально можливо, консультації за участі усіх безпосередньо заінтересованих сторін.

7.4. Стандартне правило

Нові чи змінені норми національного законодавства повинні передбачати:

- електронні способи обміну інформацією як альтернативу вимозі представлення письмових документів;

- поєднання електронних та документарних методів посвідчення дійсності та ідентичності;

- право митної служби залишати в себе інформацію для використання у митних цілях та, у разі потреби, обмінюватися такою інформацією з іншими митними службами та з усіма іншими користувачами, якщо це допускається законом, за допомогою електронних способів обміну інформацією.

8.1. Стандартне правило

Відповідні особи взаємодіють з митною службою, за власним вибором, особисто або через уповноважену третю сторону, що діє від їхнього імені.

8.2. Стандартне правило

Національне законодавство визначає умови, за яких третя особа може діяти від імені та за дорученням іншої особи у взаєминах з митною службою, та встановлює відповідальність третіх сторін перед митною службою за сплату мит та податків, а також за будь-які порушення.

8.3. Стандартне правило

При проведенні митних операцій, які за вибором відповідної особи здійснюються нею від власного імені, не повинні встановлюватися менш сприятливі умови чи пред'являтися більш жорсткі вимоги, ніж ті, які встановлені та пред'являються при проведенні митних операцій, здійснюваних для цієї відповідної особи третьою стороною.

8.4. Стандартне правило

Уповноважена третя особа має ті ж самі права, що й особа, яка уповноважує її представляти свої інтереси у взаєминах з митною службою.

8.5. Стандартне правило

Митна служба передбачає можливість участі третіх сторін при проведенні офіційних консультацій з учасниками зовнішньої торгівлі.

8.6. Стандартне правило

Митна служба визначає умови, за яких третя сторона не допускається до участі у митних операціях.

8.7. Стандартне правило

Митна служба повідомляє у письмовому вигляді третю сторону про своє рішення щодо відмови їй в участі у митних операціях.

9.1. Стандартне правило

Митна служба забезпечує безперешкодний доступ будь-якої заінтересованої особи до всієї необхідної інформації загального характеру стосовно митного законодавства.

9.2. Стандартне правило

Якщо інформація, до якої був наданий доступ, має потребу в коректуванні внаслідок змін у митному законодавстві або адміністративних вимогах та розпорядженнях, митна служба до набуття чинності цих змін завчасно забезпечує безперешкодний доступ до уточненої інформації у терміни, які є достатніми для того, щоб заінтересовані особи мали можливість врахувати ці зміни, за винятком випадків, коли попереднє повідомлення є неприпустимим.

9.3. Стандартне правило з перехідним терміном

Митна служба використовує інформаційні технології для полегшення надання інформації.

9.4. Стандартне правило

За запитом заінтересованої особи митна служба у можливо короткий термін надає по можливості найбільш точну інформацію з конкретних питань у сфері митного законодавства, поставлених заінтересованою особою.

9.5. Стандартне правило

Митна служба надає не тільки запитану інформацію, але і будь-яку іншу інформацію, яка стосується справи, якщо її доведення до відома заінтересованої особи вважається митною службою доцільним.

9.6. Стандартне правило

У випадку надання інформації митна служба зобов'язана забезпечити нерозголошення даних приватного або конфіденційного характеру, які зачіпають інтереси митної служби або третіх сторін, за винятком випадків, коли таке розголошення вимагається або дозволяється національним законодавством.

9.7. Стандартне правило

Якщо митна служба не може надати інформацію безкоштовно, розмір плати обмежується приблизною вартістю наданих послуг.

9.8. Стандартне правило

За письмовим зверненням відповідної особи митна служба повідомляє про своє рішення у письмовій формі у терміни, встановлені національним законодавством. Якщо рішення не відповідає інтересам відповідної особи, останній повідомляються причини, з яких його було прийнято, та роз'яснюється право на оскарження.

9.9. Стандартне правило

На прохання заінтересованої особи митна служба видає обов'язкові для виконання розпорядження за умови, що митна служба володіє всією інформацією, яку вона вважає необхідною.

10.1. Стандартне правило

Національне законодавство передбачає право на оскарження з митних питань.

10.2. Стандартне правило

Будь-яка особа, права та інтереси якої безпосередньо зачіпаються рішенням або бездіяльністю митної служби, має право на оскарження.

10.3. Стандартне правило

Особі, права та інтереси якої безпосередньо зачіпаються рішенням або бездіяльністю митної служби, після її запиту до митної служби та у терміни, встановлені національним законодавством, повідомляються причини такого рішення чи бездіяльності. Це може спричинити або не спричинити оскарження цією особою.

10.4. Стандартне правило

Національне законодавство передбачає право на подачу попередньої скарги митній службі.

10.5. Стандартне правило

У випадку, коли скарга не була задоволена митною службою, особа, яка подає скаргу, має право на подальше оскарження до органу, який є незалежним від митної служби.

10.6. Стандартне правило

В останній інстанції особа, яка подає скаргу, має право звернутися до судового органу.

10.7. Стандартне правило

Скарга подається у письмовій формі та повинна бути відповідним чином мотивована.

10.8. Стандартне правило

Для подачі скарги на рішення митної служби встановлюються такі терміни, що надають особі, яка подає скаргу, достатній час для вивчення рішення, що оскаржується, та підготовки скарги.

10.9. Стандартне правило

У випадках подачі скарги до митної служби, митна служба не вимагає обов'язкового одночасного представлення будь-яких підтверджуючих доказів, але при визначених обставинах відводить достатній час для представлення таких доказів.

10.10. Стандартне правило

Митна служба виносить рішення щодо скарги і направляє відповідне письмове повідомлення заявнику в можливо короткий термін.

10.11. Стандартне правило

Якщо митна служба відмовляє у задоволенні скарги, вона вказує причини у письмовій формі та інформує заявника про його право на подальше оскарження у відповідному адміністративному чи незалежному органі, а також про термін, який відведений для подачі такої скарги.

10.12. Стандартне правило

Якщо скарга задовольняється, митна служба у найкоротший термін виконує своє рішення або постанову незалежного або судового органу, за винятком випадків, коли митна служба оскаржить таку постанову.

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Митні формальності, що передують представленню декларації на товари, регулюються положеннями цього Розділу та, у тій мірі, в якій це може бути застосовано, - положеннями Загального додатку.

2. Рекомендоване правило

Митні формальності, що передують представленню декларації на товари, повинні однаково застосовуватися незалежно від країни походження товарів чи країни їхнього відправлення.

а) Місця ввозу товарів на митну територію

3. Стандартне правило

Національне законодавство встановлює місця ввозу товарів на митну територію. Митна служба встановлює маршрути доставки товарів безпосередньо в митний орган або в інше місце, встановлене митною службою, тільки у тих випадках, коли вона вважає це необхідним для цілей контролю. При визначенні таких місць та маршрутів враховуються зокрема специфічні потреби торгівлі.

Це Стандартне правило не застосовується щодо товарів, які перевозяться морськими або повітряними судами, що перетинають митну територію без зупинки в порту або аеропорті, розташованих на цій митній території.

b) Обов'язки перевізника

4. Стандартне правило

Перевізник несе відповідальність перед митною службою за забезпечення зазначення всіх товарів у вантажній декларації або за надання інформації про них митній службі у будь-який інший дозволений спосіб.

5. Стандартне правило

Факт ввозу товарів на митну територію тягне за собою зобов'язання для перевізника доставити їх без зволікання безпосередньо до визначеного митного органу або в інше місце, встановлене митною службою, слідуючи, де це потрібно, по встановлених маршрутах. При цьому не допускаються зміни стану товарів або порушення їхнього упакування, а також ушкодження будь-яких пломб.

Це Стандартне правило не застосовується щодо товарів, які перевозяться морськими або повітряними судами, що перетинають митну територію без зупинки в порту або аеропорті, розташованих на цій митній території.

6. Стандартне правило

Якщо доставка товарів з місця їхнього ввозу на митну територію до визначеного митного органу або в інше встановлене місце припиняється в результаті аварії або форс-мажорних обставин, перевізник зобов'язаний вжити всіх доцільних запобіжних заходів для недопущення недозволеного використання товарів та для інформування митної служби або інших компетентних органів про характер аварії чи інших обставин, які є причиною припинення доставки товарів.

а) Документи

7. Рекомендоване правило

Якщо митний орган, в якому товари повинні бути представлені, розташований не у місці ввозу товарів на митну територію, митна служба повинна вимагати подачі документів у місці ввозу тільки у випадках, коли вона вважає це необхідним для цілей контролю.

8. Стандартне правило

У випадках, коли митна служба вимагає документи в зв'язку з представленням їй товарів, інформація, що міститься у цих документах, обмежується лише даними, необхідними для ідентифікації товарів та транспортного засобу.

9. Рекомендоване правило

Митна служба повинна обмежити запитувані дані до тих, які містяться у звичайних документах перевізника, та повинна керуватися у цих цілях вимогами, передбаченими у міжнародних угодах, які стосуються галузі транспортування.

10. Рекомендоване правило

Митна служба повинна зазвичай приймати вантажну декларацію як єдиний документ, необхідний для представлення товарів.

11. Рекомендоване правило

Митний орган, відповідальний за прийом документів, необхідних для представлення товарів, також повинний бути уповноваженим приймати декларацію на товари.

12. Рекомендоване правило

Якщо документи, які представляються митній службі, складені мовою, використання якої не обумовлено для цієї мети, або мовою, що не є мовою країни ввозу товарів, митна служба не повинна вимагати обов'язкового перекладу докладних даних, які містяться в цих документах.

b) Прибуття товарів у неробочий час

13. Стандартне правило

Митна служба визначає запобіжні заходи, які повинні бути вжиті перевізником для уникнення недозволеного використання товарів на митній території у разі їхнього прибуття до митного органу у неробочий час.

14. Рекомендоване правило

На прохання перевізника та з причин, визнаних митною службою обґрунтованими, вона зобов'язана, настільки, наскільки це можливо, дозволити виконання митних формальностей, які передують представленню декларації на товари, у неробочий час митного органу.

а) Місця розвантаження

15. Стандартне правило

Національне законодавство встановлює місця, де дозволяється здійснювати розвантаження.

16. Рекомендоване правило

На прохання відповідної особи та з причин визнаних митною службою обґрунтованими митна служба зобов'язана дозволити здійснення розвантаження товарів в інших місцях, ніж ті, які призначені для цих цілей.

b) Початок розвантаження

17. Стандартне правило

Початок розвантаження дозволяється у найкоротший термін після прибуття транспортного засобу до місця розвантаження.

18. Рекомендоване правило

На прохання відповідної особи та з причин, визнаних митною службою обґрунтованими, вона зобов'язана, настільки, наскільки це можливо, дозволити здійснення розвантаження у неробочий час митного органу.

19. Стандартне правило

Збори, які стягуються митною службою у зв'язку з:

- виконанням митних формальностей, які передують представленню декларації на товари, та здійснюються у неробочий час митного органу;

- розвантаженням товарів в інших місцях, ніж ті, які призначені для цих цілей; або

- розвантаженням товарів у неробочий час митного органу,

обмежуються приблизною вартістю наданих послуг.

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Тимчасове зберігання товарів регулюється положеннями цього Розділу та настільки, наскільки це може бути застосовано, - положеннями Загального додатку.

2. Стандартне правило

Митна служба дозволяє створення тимчасових складів у всіх випадках, коли вона вважає це необхідним для забезпечення задоволення потреб торгівлі.

3. Рекомендоване правило

Тимчасове зберігання повинне дозволятися стосовно всіх товарів, незалежно від їхньої кількості, країни походження чи країни відправлення. Проте небезпечні товари, товари, що можуть зашкодити іншим товарам, чи товари, що вимагають спеціальних умов зберігання, повинні допускатися до тимчасового зберігання лише на складах, спеціально обладнаних та призначених компетентними органами для прийняття таких товарів.

4. Стандартне правило

Єдиним документом, який потрібний для розміщення товарів на тимчасове зберігання, є документ, що містить опис цих товарів та використовується при їхньому представленні митній службі.

5. Рекомендоване правило

Митна служба зобов'язана приймати вантажну декларацію або інший комерційний документ як єдиний документ, необхідний для розміщення товарів на тимчасове зберігання, за умови, що всі товари, згадані в такій вантажній декларації чи іншому комерційному документі, зберігатимуться на тимчасовому складі.

6. Стандартне правило

Митна служба встановлює вимоги стосовно доцільності, структури та організації роботи тимчасових складів, а також умови для зберігання товарів, ведення складського обліку та звітності, та для здійснення митного контролю.

7. Стандартне правило

Щодо товарів, які знаходяться на тимчасовому зберіганні, дозволяється з причин, визнаних митною службою обґрунтованими, здійснювати звичайні операції, необхідні для забезпечення їхнього збереження у незмінному вигляді.

8. Рекомендоване правило

Щодо товарів, які знаходяться на тимчасовому зберіганні, повинне дозволятися з причин, визнаних митною службою обґрунтованими, здійснення звичайних операцій, необхідних для прискорення їхнього вивозу з тимчасового складу та подальшого транспортування.

9. Стандартне правило

Якщо національне законодавство встановлює обмежений термін тимчасового зберігання, цей термін повинен бути достатнім для того, щоб імпортер мав можливість цілком виконати необхідні формальності для переміщення товарів під будь-який інший митний режим.

10. Стандартне правило

На прохання відповідної особи та з причин, визнаних митною службою обґрунтованими, митна служба зобов'язана продовжити початковий встановлений термін.

11. Рекомендоване правило

Щодо товарів, які прийшли у непридатність, зіпсовані або ушкоджені у результаті аварії або форс-мажорних обставин до їхнього вивозу з тимчасового складу, повинне дозволятися таке митне оформлення, яке застосовується у разі ввезення товарів у непридатному, зіпсованому або ушкодженому стані, за умови, що непридатність, зіпсованість або ушкодження встановлені належним чином, задовільним для митної служби.

12. Стандартне правило

Будь-яка особа, що має право розпоряджатися товарами, має право вивезти їх з тимчасового складу, за умови дотримання умов та формальностей, які застосовуються у кожному випадку.

13. Стандартне правило

Національне законодавство встановлює порядок, якого необхідно дотримуватися у випадках, коли товари не вивезені з тимчасового складу у встановлений термін.

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Випуск для вільного обігу регулюється положеннями цього Розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, - положеннями Загального додатку.

2. Рекомендоване правило

Національне законодавство повинне передбачати форми декларування товарів, альтернативні стандартній формі декларації на товари, за умови, що вони забезпечують надання необхідних даних про товари, які призначені для випуску у вільний обіг.

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Реімпорт регулюється положеннями цього Розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, - положеннями Загального додатку.

2. Стандартне правило

Реімпорт дозволяється навіть у тому випадку, якщо назад ввозиться тільки частина вивезених товарів.

3. Стандартне правило

Коли це виправдано обставинами, реімпорт дозволяється, навіть якщо зворотний ввіз товарів здійснюється іншою особою, ніж та, що їх вивезла.

4. Стандартне правило

У реімпорті не повинно бути відмовлено на тій підставі, що товари були використані чи ушкоджені або прийшли у непридатний стан під час їхнього перебування за кордоном.

5. Стандартне правило

У реімпорті не повинно бути відмовлено на тій підставі, що під час перебування товарів за кордоном вони піддавалися операціям, необхідним для забезпечення їхнього збереження або технічного обслуговування за умови, однак, що такі операції не призвели до збільшення їхньої вартості на момент вивозу.

6. Стандартне правило

Реімпорт не обмежується товарами, безпосередньо ввезеними з-за кордону, але також допускається для товарів, які є розміщеними під інший митний режим.

7. Стандартне правило

У реімпорті не повинно бути відмовлено на тій підставі, що товари вивозилися без повідомлення про їхній передбачуваний зворотний ввіз.

8. Стандартне правило

Якщо встановлений термін, після закінчення якого реімпорт не допускається, його тривалість повинна бути достатньою, щоб врахувати різні обставини, що стосуються кожного випадку.

9. Стандартне правило

Митна служба вимагає декларування реімпортованих товарів у тому ж митному органі, через який вони були вивезені, тільки у тих випадках, коли це полегшуватиме реімпорт.

10. Стандартне правило

Письмова декларація на товари не вимагається для реімпорту упаковок, контейнерів, піддонів та транспортних засобів комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів, за умови підтвердження задовільним для митної служби способом того, що ці упаковки, контейнери, піддони та транспортні засоби комерційного призначення знаходилися у вільному обігу при вивозі.

11. Стандартне правило

За запитом декларанта митна служба дозволяє вивіз товарів з повідомленням про їхній передбачуваний зворотний ввіз та застосовує всі необхідні заходи, що сприяють їх реімпорту.

12. Стандартне правило

Митна служба встановлює вимоги, що стосуються ідентифікації товарів, що вивозяться з повідомленням про їхній передбачуваний зворотний ввіз. При цьому враховується характер товарів та важливість інтересів причетних сторін.

13. Рекомендоване правило

Стосовно товарів, що вивозяться з повідомленням про їхній передбачуваний зворотний ввіз, повинне надаватися умовне звільнення від застосовних вивізних мит та податків.

14. Стандартне правило

За запитом відповідної особи митна служба дозволяє замінити вивіз товарів з повідомленням про їхній передбачуваний зворотний ввіз на остаточний вивіз, якщо дотримуються відповідні умови та формальності.

15. Рекомендоване правило

Якщо той самий товар неодноразово вивозиться з повідомленням про передбачуваний зворотний ввіз, за запитом декларанта митна служба зобов'язана дозволити, щоб декларація на вивіз з повідомленням про зворотний ввіз, що подається при першому вивозі товару, була дійсна для наступних випадків реімпорту та вивозу цього товару протягом визначеного часу.

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Звільнення від ввізних мит та податків стосовно товарів, заявлених для випуску у вільний обіг, регулюється положеннями цього Розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, - положеннями Загального додатку.

2. Стандартне правило

Національне законодавство визначає перелік випадків, коли надається звільнення від ввізних мит та податків.

3. Стандартне правило

Звільнення від ввізних мит та податків не обмежується товарами, безпосередньо ввезеними з-за кордону, але також дозволяється для товарів, які вже є поміщеними під інший митний режим.

4. Рекомендоване правило

Звільнення від ввізних мит та податків повинне надаватися незалежно від країни походження товарів чи країни їхнього відправлення, за винятком випадків, коли таке звільнення надається на умовах взаємності відповідно до міжнародного договору.

5. Стандартне правило

Національне законодавство визначає перелік випадків, коли для звільнення від ввізних мит та податків необхідне отримання попереднього дозволу, та визначає органи, уповноважені надавати такий дозвіл. Такі випадки повинні бути зведені до мінімуму.

6. Рекомендоване правило

При наданні звільнення від ввізних мит та податків стосовно товарів, визначених у міжнародних договорах, Договірні Сторони повинні приймати до уваги умови, закладені в них, а також ретельно вивчати можливість приєднання до таких міжнародних договорів.

7. Рекомендоване правило

Звільнення від ввізних мит та податків, а також заборон та обмежень економічного характеру повинне надаватися стосовно перерахованих нижче товарів на зазначених умовах, а також за дотримання всіх інших вимог, передбачених національним законодавством для надання такого звільнення:

а) лікувальні препарати людського походження, реактиви для визначення груп крові та тканини, у тих випадках, коли вони призначені для організацій або лабораторій, визначених компетентними органами;

b) зразки, що не мають комерційної вартості та розглядаються митною службою як такі, що мають мізерно малу вартість та які підлягають використанню тільки з метою одержання замовлень на товари одного з ними виду;

c) рухоме майно, крім установок або устаткування промислового, комерційного чи сільськогосподарського призначення, призначене для використання особою чи членами його родини в особистих та професійних цілях, яке ввозиться в країну разом з цією особою або окремо від неї, з метою її переїзду на постійне місце проживання в цю країну;

d) майно, успадковане особою, яка на момент смерті його попереднього власника, має основне постійне місце проживання в країні ввозу, за умови, що ці предмети особистого майна використовувалися померлим власником в особистих цілях;

e) особисті подарунки, за винятком спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, загальна вартість яких не перевищує розмір, встановлений національним законодавством на основі їхньої роздрібної ціни;

f) товари, такі, як продукти харчування, медикаменти, одяг та ковдри, що направляються в дарунок уповноваженій благодійній чи філантропічній організації для безкоштовної роздачі нужденним цією організацією чи під її контролем;

g) нагороди особам, що постійно проживають у країні ввозу, за умови пред'явлення підтверджуючих документів, запитуваних митною службою;

h) матеріали для будівництва, догляду або оформлення військових цвинтарів; домовини, похоронні урни та похоронні приналежності для оформлення, ввезені організаціями, уповноваженими на це компетентними органами;

ij) документи, бланки, публікації, звіти та інші предмети, що не мають комерційної цінності, визначені національним законодавством;

k) предмети релігійного культу; та

l) продукти, ввезені для тестування, за умови, що ввезена кількість таких продуктів не перевищує кількість, однозначно необхідну для тестування, та за умови повного використання цих продуктів у ході тестування або зворотного вивозу чи приведення продуктів, що залишилися, у комерційно непридатний стан під контролем митної служби.

Для цілей цього Розділу:

1. Обов'язкове правило

Остаточний вивіз регулюється положеннями цього Розділу та, настільки наскільки це може бути застосовано, - положеннями Загального додатку.

2. Рекомендоване правило

Національне законодавство повинно передбачати форми декларування товарів, альтернативні стандартній формі декларації на товари, за умови, що вони забезпечують надання необхідних даних, що стосуються товарів, призначених для остаточного вивозу.

3. Обов'язкове правило

Митна служба не вимагає в обов'язковому порядку підтвердження факту прибуття товарів за кордон.

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Режим митного складу регулюється положеннями цього Розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, положеннями Загального додатку.

2. Рекомендоване правило

Національне законодавство передбачає митні склади, доступні для будь-яких осіб, які мають право розпоряджатися товарами (відкриті митні склади).

3. Стандартне правило

Національне законодавство передбачає митні склади, призначені для використання тільки визначеними особами (закриті митні склади) у випадках, коли це необхідно для задоволення специфічних потреб торгівлі.

4. Стандартне правило

Митна служба встановлює вимоги відносно створення, облаштованості та організації роботи митних складів, а також заходів, які вживаються для митного контролю.

Заходи, що вживаються для зберігання товарів на митних складах, ведення обліку та звітності, підлягають затвердженню митною службою.

5. Рекомендоване правило

На відкритих митних складах повинно бути дозволене зберігання всіх видів ввезених товарів, оподатковуваних ввізними митами та податками або тих, що підпадають під заборони та обмеження, крім встановлених виходячи з міркувань:

- суспільних моралі або порядку, суспільної безпеки, суспільних гігієни чи здоров'я, або ветеринарних чи фітосанітарних правил; або

- захисту прав по патентах, торгових марок та авторських прав,

незалежно від кількості, країни походження, країни відправлення або призначення товарів.

Небезпечні товари, товари, що можуть зашкодити іншим товарам, чи товари, що вимагають спеціальних умов зберігання, повинні допускатися до зберігання лише на митних складах, які спеціально призначені для зберігання таких товарів.

6. Стандартне правило

Митна служба визначає види товарів, які можуть бути допущені до зберігання на закритих митних складах.

7. Рекомендоване правило

Товари, стосовно яких передбачається повернення ввізних мит та податків при їхньому вивозі, повинні допускатися на митні склади для того, щоб вони могли одразу одержати право на таке повернення за умови, що вони призначені до наступного вивозу.

8. Рекомендоване правило

Товари, які поміщені під режим тимчасового ввозу, можуть бути допущені на митні склади з призупиненням або завершенням зобов'язань за цим режимом з метою їхнього наступного вивозу або іншого дозволеного розпорядження ними.

9. Рекомендоване правило

Товари, призначені для вивозу, які підлягають обкладанню внутрішніми митами чи податками, або до яких були застосовані внутрішні мита чи податки, можуть бути допущені на митні склади з метою звільнення або одержання права на повернення таких внутрішніх мит та податків за умови, що вони призначені до наступного вивозу.

10. Стандартне правило

Будь-якій особі, що має право розпоряджатися товарами, що знаходяться на зберіганні, за наявності підстав, визнаних митною службою обґрунтованими, дозволяється:

a) перевіряти товари;

b) брати зразки/проби зі сплатою ввізних мит та податків, де це може бути застосовано;

c) здійснювати операції, необхідні для забезпечення збереження товарів; та

d) робити інші звичайні операції щодо обробки товарів, необхідні для поліпшення їхньої упаковки чи товарної якості, або для їхньої підготовки для відвантаження, такі як, дроблення партій, угруповання пакувальних місць, сортування, маркування та перепакування товарів.

11. Стандартне правило

Митна служба встановлює максимальний термін, дозволений для зберігання товарів на митному складі з урахуванням потреб торгівлі; стосовно не швидкопсувних товарів такий термін повинний бути не меншим за один рік.

12. Стандартне правило

Допускається передача прав власності на товари, що знаходяться на митному складі.

13. Стандартне правило

Товари, що прийшли в непридатність або зіпсовані у результаті аварії або форс-мажорних обставин під час їхнього перебування під режимом митного складу, дозволяється декларувати для вільного обігу так, ніби вони були завезені в непридатному чи зіпсованому стані за умови, що факт непридатності або зіпсованості встановлений належним чином, задовільним для митної служби.

14. Стандартне правило

Будь-якій особі, що має право розпоряджатися товарами, дозволяється забирати їх з митного складу повністю або частково, для подальшого переміщення товарів на інший митний склад або під інший митний режим при дотриманні умов та формальностей, які застосовуються у кожному випадку.

15. Стандартне правило

Національне законодавство встановлює порядок, який має бути дотриманий у випадках, коли товари не вивезені з митного складу у встановлений термін.

16. Стандартне правило

У разі ліквідації митного складу відповідним особам повинен надаватися достатній час для того, щоб перемістити товари на інший митний склад або помістити їх під інший митний режим з дотриманням умов та формальностей, які застосовуються у кожному випадку.

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Митні правила, які застосовуються до вільних зон, регулюються положеннями цього Розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, положеннями Загального додатку.

2. Стандартне правило

Національне законодавство визначає умови, які стосуються створення вільних зон, а також категорії товарів, що можуть бути допущені в такі зони та передбачає характер операцій, які можуть здійснюватися з товарами під час їхнього перебування у вільних зонах.

3. Стандартне правило

Митна служба визначає умови здійснення митного контролю, в тому числі відповідні вимоги з точки зору доцільності, структури та плану вільних зон.

4. Стандартне правило

Митна служба має право в будь-який час здійснювати контроль товарів, які зберігаються у вільній зоні.

5. Стандартне правило

У вільну зону допускаються не тільки товари, які безпосередньо завезені з-за кордону, але також товари, які завезені з митної території відповідної Договірної Сторони.

6. Рекомендоване правило

У допуску у вільну зону товарів, завезених з-за кордону, не повинно бути відмовлено тільки на тій підставі, що товари підпадають під заборони або обмеження, крім тих, які встановлені виходячи з міркувань:

- суспільних моралі або порядку, суспільної безпеки, суспільних гігієни чи здоров'я, або ветеринарних чи фітосанітарних правил;

- захисту прав по патентах, торгових марок та авторських прав,

незалежно від країни походження, країни відправлення або призначення.

Небезпечні товари, товари, що можуть зашкодити іншим товарам або товари, що вимагають спеціальних умов зберігання, повинні допускатися до зберігання у вільних зонах, спеціально призначених для зберігання таких товарів.

7. Стандартне правило

Товари, які допускаються у вільну зону, та стосовно яких передбачається звільнення від ввізних мит та податків або їхнє повернення при вивозі цих товарів, одержують право на такі звільнення або повернення одразу після їхнього надходження до вільної зони.

8. Стандартне правило

Товари, які допускаються у вільну зону, та стосовно яких передбачається звільнення від внутрішніх мит та податків або їхнє повернення при вивозі цих товарів, одержують право на такі звільнення або повернення після їхнього надходження до вільної зони.

9. Рекомендоване правило

Митна служба не повинна вимагати декларації на товари стосовно товарів, завезених у вільну зону безпосередньо з-за кордону, якщо необхідні дані вже містяться у супровідних документах на товари.

10. Рекомендоване правило

Митна служба не повинна вимагати гарантій для допуску товарів у вільну зону.

11. Стандартне правило

Стосовно товарів, допущених у вільну зону, дозволяється здійснювати операції, необхідні для забезпечення їхнього збереження, а також звичайні операції щодо обробки товарів з метою поліпшення їхньої упаковки або товарних якостей, або для підготовки товарів до відвантаження, такі як, дроблення партій, угруповання пакувальних місць, сортування, маркування та перепакування.

12. Стандартне правило

Якщо компетентні органи допускають можливість здійснення у вільній зоні операцій з переробки або виготовлення, ці органи у загальних рисах та/або детально визначають ті операції з переробки або виготовлення, яким можуть піддаватися товари, у правилах, які застосовуються на всій території вільної зони, або у вигляді дозволу, який видається організації, що здійснює ці операції.

13. Стандартне правило

Національне законодавство визначає перелік випадків, коли товари, які споживаються у вільній зоні, можуть бути допущені у вільну зону зі звільненням від мит та податків, та встановлює вимоги, які повинні бути виконані.

14. Стандартне правило

Термін перебування товарів у вільній зоні обмежується тільки за виняткових обставин.

15. Стандартне правило

Допускається передача прав власності на товари, допущені у вільну зону.

16. Стандартне правило

Товари, допущені у вільну зону або вироблені в її межах, дозволяється вивозити повністю або частково в іншу вільну зону або поміщувати їх під митний режим з дотриманням умов та формальностей, які застосовуються у кожному випадку.

17. Стандартне правило

Єдиною декларацією, необхідною при вивозі товарів з вільної зони, є декларація на товари, яка зазвичай необхідна для того, щоб розмістити їх під визначений митний режим.

18. Рекомендоване правило

Якщо митній службі повинні представлятись документи стосовно товарів, які після вивозу з вільної зони відправляються безпосередньо за кордон, митна служба не повинна вимагати інформації більше, ніж та, що вже міститься у супровідних документах на товари.

19. Стандартне правило

Національне законодавство встановлює момент часу, який враховується з метою визначення вартості та кількості товарів, що можуть випускатися для вільного обігу при вивозі з вільної зони, а також ставки застосовуваних відповідно ввізних чи внутрішніх мит та податків.

20. Стандартне правило

Національне законодавство встановлює правила, застосовувані для визначення суми відповідно ввізних чи внутрішніх мит та податків, якими обкладаються товари, що випускаються для вільного обігу після операцій щодо переробки або виготовлення у вільній зоні.

21. Стандартне правило

У випадку ліквідації вільної зони відповідним особам повинен надаватися достатній час для вивозу товарів в іншу вільну зону або для розміщення їх під митний режим з дотриманням умов та формальностей, які застосовуються в кожному випадку.

Для цілей цього Розділу:

1. Стандартне правило

Митний транзит регулюється положеннями цього розділу та, настільки, наскільки це може бути застосовано, положеннями Загального додатку.

2. Стандартне правило

Митна служба дозволяє транспортування товарів під режимом митного транзиту своєю територією:

а) від пункту ввозу до пункту вивозу;

b) від пункту ввозу до внутрішнього митного органу;

c) від внутрішнього митного органу до пункту вивозу;

d) від одного внутрішнього митного органу до іншого внутрішнього митного органу.

3. Стандартне правило

Товари, які перевозяться згідно з режимом митного транзиту, не обкладаються митами та податками при дотриманні встановлених митною службою умов та представленні всіх необхідних гарантій.

4. Стандартне правило

Національне законодавство визначає осіб, відповідальних перед митною службою за дотримання зобов'язань, що випливають з режиму митного транзиту, зокрема - за забезпечення представлення товарів у митний орган призначення у незмінному стані відповідно до умов, встановлених митною службою.

5. Рекомендоване правило

Митна служба визнає осіб як уповноважених вантажовідправників або уповноважених вантажоодержувачів, після того, як вона переконується, що дотримано умови встановлені митною службою.

а) Декларація на товари для митного транзиту

6. Стандартне правило

Будь-який комерційний або транспортний документ, в якому докладно представлені необхідні дані, приймається як описова частина декларації на товари для митного транзиту, і на документі робиться відмітка про це.

7. Рекомендоване правило

Митна служба повинна приймати як декларацію на товари для митного транзиту будь-який комерційний чи транспортний документ на відповідний вантаж, який відповідає усім вимогам митної служби. Факт цього прийняття повинен відмічатися на такому документі.

b) Пломбування та ідентифікація вантажу

8. Стандартне правило

Митна служба в митному органі відправлення здійснює всі необхідні заходи для того, щоб митний орган призначення мав можливість ідентифікувати вантаж та виявити будь-яке несанкціоноване втручання.

9. Рекомендоване правило

Якщо це не передбачено іншими міжнародними конвенціями, митна служба, як правило, не повинна вимагати попереднього допуску транспортних одиниць до транспортування товарів під митними пломбами.

10. Стандартне правило

У випадках, коли вантаж перевозиться у транспортній одиниці, та при цьому вантаж повинен бути опломбований митною службою, митні пломби накладаються безпосередньо на транспортну одиницю, якщо вона сконструйована й обладнана таким чином, що:

а) митні пломби можуть бути накладені простим та надійним способом;

b) жодні товари не можуть бути вилучені чи вкладені в опломбовану частину транспортної одиниці без залишення очевидних слідів розкриття або ушкодження митної пломби;

c) відсутні потайні місця, де можуть бути приховані товари;

d) усі місця, в яких можуть знаходитися товари, легко доступні для митного огляду.

Митна служба вирішує, чи може бути використана транспортна одиниця з метою митного транзиту.

11. Рекомендоване правило

Якщо супровідні документи дозволяють однозначно ідентифікувати товари, то їхнє транспортування, як правило, повинно здійснюватися без накладення митних пломб або кріпильних пристосувань. Однак, митна пломба або кріпильне пристосування може вимагатися, якщо:

- митний орган відправлення вважає це необхідним з огляду на управління ризиками;

- це сприяє полегшенню операції митного транзиту в цілому; або

- це передбачено міжнародною угодою.

12. Стандартне правило

У разі, якщо вантаж, у принципі, повинен транспортуватися під митними пломбами, але транспортну одиницю неможливо надійно опломбувати, для забезпечення ідентифікації вантажу та швидкого виявлення несанкціонованого втручання використовуються такі способи:

- повний огляд товарів з докладним описом його результатів у транзитних документах;

- накладення митних пломб або кріпильних пристосувань на окремі упаковки;

- точний опис товарів з посиланням на зразки/проби, схеми, малюнки, фотографії та інші подібні засоби, які додаються до транзитних документів;

- встановлення жорстких маршрутів та термінів; або

- митне супроводження.

Рішення про нездійснення опломбування транспортної одиниці є, однак, прерогативою виключно митної служби.

13. Стандартне правило

Якщо митна служба встановлює термін для митного транзиту, він повинен бути достатнім для цілей транзитної операції.

14. Стандартне правило

На прохання відповідної особи та з причин, визнаних митною службою обґрунтованими, митна служба повинна продовжити будь-який встановлений спочатку термін.

15. Стандартне правило

Тільки у випадках, коли митна служба вважає такі заходи обов'язковими, вона вимагає:

а) транспортування товарів чітко визначеним маршрутом; або

b) транспортування товарів під митним супроводженням.

16. Стандартне правило

Митні пломби та кріпильні пристосування, які використовуються для митного транзиту, повинні відповідати обов'язковим мінімальним вимогам, наведеним у Додатку до цього Розділу.

17. Рекомендоване правило

Для цілей операції митного транзиту повинні визнаватися митні пломби та засоби ідентифікації закордонної митної служби крім випадків, коли:

- вони визнані недостатніми;

- вони вважаються ненадійними; або

- митна служба здійснює перевірку товарів.

У разі, коли митні пломби та кріпильні пристосування закордонної митної служби визнаються на митній території, їм повинен надаватися такий захист на цій території, як і національним пломбам та кріпильним пристосуванням.

18. Рекомендоване правило

Коли відповідні митні органи перевіряють митні пломби та кріпильні пристосування або здійснюють перевірку товарів, вони повинні фіксувати результати таких перевірок у транзитному документі.

19. Стандартне правило

Допускається зміна митного органу призначення без попереднього повідомлення, за винятком випадків, коли митною службою встановлено, що попереднє узгодження є необхідним.

20. Стандартне правило

Дозволяється перевантажувати товари з одного транспортного засобу в інший без дозволу митної служби за умови, що митні пломби та кріпильні пристосування не зламані та не порушені.

21. Рекомендоване правило

Митна служба повинна дозволити транспортування товарів у режимі митного транзиту в транспортній одиниці, яка одночасно перевозить інші товари, якщо вона переконається в можливості ідентифікації товарів у режимі митного транзиту, та у тому, що вимоги, встановлені митною службою, будуть дотримані.

22. Рекомендоване правило

Митна служба повинна вимагати від відповідної особи негайного інформування найближчого митного органу або інших компетентних органів про аварії або інші непередбачені обставини, які безпосередньо впливають на операцію митного транзиту.

23. Стандартне правило

Національне законодавство не передбачає ніяких інших умов для завершення митного транзиту, крім представлення товарів та відповідної декларації на товари митному органу призначення у будь-які встановлені терміни; при цьому товари не повинні піддаватися будь-яким змінам, не повинні використовуватися; митні пломби, кріпильні пристосування та засоби ідентифікації не повинні бути ушкоджені.

24. Стандартне правило

Після надходження товарів під контроль митного органу призначення, цей орган без затримки проводить завершення операцій митного транзиту після того, як переконається, що всі необхідні умови виконані.

25. Рекомендоване правило

Недотримання встановленого маршруту або термінів не повинно спричиняти стягнення мит та податків, які потенційно підлягають сплаті, за умови, що митна служба впевнилася у дотриманні всіх інших вимог.

26. Рекомендоване правило

Договірні Сторони повинні ретельно розглядати можливість приєднання до міжнародних угод, які стосуються митного транзиту. Якщо приєднання до таких міжнародних угод є неможливим, при розробці двосторонніх чи багатосторонніх угод для встановлення міжнародної схеми митного транзиту Договірні Сторони мають враховувати Стандартні правила та Рекомендовані правила викладені у цьому Розділі.

А. Митні пломби та кріпильні пристосування повинні відповідати таким мінімальним вимогам:

1. Загальні вимоги щодо пломб та кріпильним пристосувань:

Пломби та кріпильні пристосування повинні:

а) бути міцними і надійними;

b) забезпечувати можливість їхнього накладення легким та швидким способом;

c) забезпечувати їхню швидку перевірку та ідентифікацію;

d) забезпечувати неможливість їхнього зняття або розкріплення без залишення слідів злому або ушкодження;

e) бути одноразового використання, крім пломб, призначених для багаторазового використання (наприклад, електронних);

f) бути сконструйованими таким чином, щоб їхнє копіювання або підробка були максимально ускладненими.

2. Фізичні характеристики пломб:

а) форма та розмір пломби повинні уможливлювати швидке розрізнення будь-якого ідентифікаційного маркування;

b) всі отвори в пломбі за розміром повинні відповідати використовуваним кріпильним пристосуванням та повинні бути розміщені таким чином, щоб при накладенні пломби кріпильне пристосування було міцно зафіксоване;

c) використовуваний матеріал повинен бути досить міцним для запобігання можливості випадкового порушення пломби, передчасного зносу (під впливом погодних умов, хімікатів тощо) чи непомітного ушкодження;

d) матеріал, що використовується повинен вибиратися з урахуванням застосовуваної системи опломбування.

3. Фізичні характеристики кріпильних пристосувань:

а) кріпильне пристосування повинне бути міцним та стійким за будь-яких погодних умов та корозій;

b) довжина використовуваного кріпильного пристосування повинна забезпечувати неможливість повного чи часткового відкриття опломбованого запірного пристосування без ушкодження пломби або кріпильного пристосування чи інших очевидних слідів спроб відкриття;

c) використовуваний матеріал повинен вибиратися з урахуванням застосовуваної системи опломбування.

4. Ідентифікаційне маркування:

Пломба або кріпильне пристосування повинні мати маркування:

а) яке ідентифікує пломбу як митну, для чого на ній проставляється слово "Митниця", бажано однією з офіційних мов Ради (англійською чи французькою);