ЗАКОН УКРАЇНИ
( Закон втратив чинність на підставі Закону № 1909-IX від 18.11.2021 )
Про страхування
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 18, ст. 78)
( Вводиться в дію Постановою ВР
№ 86/96-ВР від 07.03.96, ВВР, 1996, № 18, ст. 79 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 306/97-ВР від 04.06.97, ВВР, 1997, № 29, ст.191
№ 589/97-ВР від 21.10.97, ВВР, 1998, № 2, ст. 4
№ 684/97-ВР від 03.12.97, ВВР, 1998, № 11-12, ст.50
№ 312-XIV від 11.12.98, ВВР, 1999, № 4, ст.35
№ 1489-III від 22.02.2000, ВВР, 2000, № 19, ст.143
№ 1642-III від 06.04.2000, ВВР, 2000, № 27, ст.213
№ 1807-III від 08.06.2000, ВВР, 2000, № 38, ст.318
№ 1937-III від 14.09.2000, ВВР, 2000, № 43, ст.366
№ 2056-III від 19.10.2000, ВВР, 2000, № 50, ст.436
№ 2245-III від 18.01.2001, ВВР, 2001, № 15, ст.73
№ 2664-III від 12.07.2001, ВВР, 2002, № 1, ст.1
№ 2665-III від 12.07.2001, ВВР, 2001, № 50, ст.262 )
( В редакції Закону
№ 2745-III від 04.10.2001, ВВР, 2002, № 7, ст.50 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 2775-III від 15.11.2001, ВВР, 2002, № 8, ст.62
№ 2893-III від 13.12.2001, ВВР, 2002, № 14, ст.96
№ 2921-III від 10.01.2002, ВВР, 2002, № 16, ст.114
№ 898-IV від 05.06.2003, ВВР, 2003, № 38, ст.313
№ 980-IV від 19.06.2003, ВВР, 2004, № 2, ст.6
№ 1414-IV від 03.02.2004, ВВР, 2004, № 19, ст.254
№ 1628-IV від 18.03.2004, ВВР, 2004, № 26, ст.362
№ 1971-IV від 01.07.2004, ВВР, 2005, № 1, ст.10
№ 1961-IV від 01.07.2004, ВВР, 2005, № 1, ст.1
№ 2288-IV від 23.12.2004, ВВР, 2005, № 6, ст.138
№ 2774-IV від 07.07.2005, ВВР, 2005, № 37, ст.447
№ 3201-IV від 15.12.2005, ВВР, 2006, № 13, ст.110
№ 230-V від 05.10.2006, ВВР, 2006, № 49, ст.484
№ 357-V від 16.11.2006, ВВР, 2007, № 2, ст.14
№ 997-V від 27.04.2007, ВВР, 2007, № 33, ст.440
№ 1110-V від 31.05.2007, ВВР, 2007, № 44, ст.511
№ 107-VI від 28.12.2007, ВВР, 2008, № 5-6, № 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року
№ 251-VI від 10.04.2008, ВВР, 2008, № 23, ст.214 )
( Додатково див. Рішення Конституційного Суду
№ 10-рп/2008 від 22.05.2008 )
( Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду
№ 27-рп/2008 від 03.12.2008 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 675-VI від 17.12.2008, ВВР, 2009, № 15, ст.192
№ 692-VI від 18.12.2008, ВВР, 2009, № 17, ст.236
№ 1392-VI від 21.05.2009, ВВР, 2009, № 40, ст.578
№ 1447-VI від 04.06.2009, ВВР, 2009, № 43, ст.638
№ 1617-VI від 24.07.2009, ВВР, 2010, № 2-3, ст.11
№ 2289-VI від 01.06.2010, ВВР, 2010, № 33, ст.471
№ 2367-VI від 29.06.2010, ВВР, 2010, № 34, ст.486
№ 2756-VI від 02.12.2010, ВВР, 2011, № 23, ст.160
№ 2850-VI від 22.12.2010, ВВР, 2011, № 28, ст.252
№ 3138-VI від 15.03.2011, ВВР, 2011, № 39, ст.393
№ 3205-VI від 07.04.2011, ВВР, 2011, № 41, ст.413
№ 3236-VI від 19.04.2011, ВВР, 2011, № 42, ст.435
№ 3565-VI від 05.07.2011, ВВР, 2012, № 5, ст.34
№ 3925-VI від 18.10.2011, ВВР, 2012, № 22, ст.218
№ 4212-VI від 22.12.2011, ВВР, 2012, № 32-33, ст.413
№ 4270-VI від 22.12.2011, ВВР, 2012, № 31, ст.384
№ 4391-VI від 09.02.2012, ВВР, 2012, № 41, ст.491
№ 4452-VI від 23.02.2012, ВВР, 2012, № 50, ст.564
№ 4652-VI від 13.04.2012, ВВР, 2013, № 21, ст.208
№ 5037-VI від 04.07.2012, ВВР, 2013, № 23, ст.224
№ 5090-VI від 05.07.2012, ВВР, 2013, № 30, ст.344
№ 5204-VI від 06.09.2012, ВВР, 2013, № 31, ст.369
№ 5410-VI від 02.10.2012, ВВР, 2013, № 42, ст.586
№ 5459-VI від 16.10.2012, ВВР, 2013, № 48, ст.682
№ 5461-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 5, ст.62
№ 5463-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 4, ст.61
№ 406-VII від 04.07.2013, ВВР, 2014, № 20-21, ст.712
№ 1586-VII від 04.07.2014, ВВР, 2014, № 33, ст.1162
№ 1702-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 50-51, ст.2057
№ 124-VIII від 15.01.2015, ВВР, 2015, № 14, ст.96
№ 246-VIII від 05.03.2015, ВВР, 2015, № 22, ст.146
№ 901-VIII від 23.12.2015, ВВР, 2016, № 4, ст.44
№ 922-VIII від 25.12.2015, ВВР, 2016, № 9, ст.89
№ 1792-VIII від 20.12.2016, ВВР, 2017, № 4, ст.43
№ 2262-VIII від 21.12.2017, ВВР, 2018, № 15, ст.120
№ 2473-VIII від 21.06.2018, ВВР, 2018, № 30, ст.239
№ 2642-VIII від 06.12.2018, ВВР, 2019, № 6, ст.39
Кодексом
№ 2597-VIII від 18.10.2018, ВВР, 2019, № 19, ст.74
Законами
№ 2740-VIII від 06.06.2019, ВВР, 2019, № 28, ст.116
№ 79-IX від 12.09.2019, ВВР, 2019, № 44, ст.277
№ 143-IX від 02.10.2019, ВВР, 2019, № 46, ст.300
№ 361-IX від 06.12.2019, ВВР, 2020, № 25, ст.171
№ 440-IX від 14.01.2020, ВВР, 2020, № 28, ст.188
№ 720-IX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № 47, ст.408
№ 738-IX від 19.06.2020
№ 1054-IX від 03.12.2020
№ 1150-IX від 28.01.2021, ВВР, 2021, № 23, ст.197
№ 1423-IX від 28.04.2021
№ 1591-IX від 30.06.2021 - вводиться в дію з 01.08.2022
№ 1601-IX від 01.07.2021, ВВР, 2021, № 37, ст. 317
№ 1882-IX від 16.11.2021
№ 1909-IX від 18.11.2021
№ 2154-IX від 24.03.2022
№ 2382-IX від 08.07.2022
№ 2571-IX від 06.09.2022
№ 2750-IX від 16.11.2022
№ 2849-IX від 13.12.2022
№ 3050-IX від 11.04.2023 )
( Додатково див. Закон № 3257-IX від 14.07.2023 )
( У тексті Закону слова "Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю" в усіх відмінках замінено словами "Міністерство фінансів України" у відповідному відмінку згідно із Законом № 1937-III від 14.09.2000 )
( У тексті Закону (крім пункту 29 частини першої статті 7 та статті 44) слово "громадянин" та слова "страхувальник-громадянин" у всіх відмінках і числах замінено відповідно словами "фізична особа" та "страхувальник - фізична особа" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом № 997-V від 27.04.2007 )
( У тексті Закону слова "статутний фонд" в усіх відмінках і числах замінено словами "статутний капітал" у відповідному відмінку і числі № 2850-VI від 22.12.2010 )
( У тексті Закону слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінено словом "медіа" згідно із Законом № 2849-IX від 13.12.2022 )
Цей Закон регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.
Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне страхування.
( Абзац другий преамбули із змінами, внесеними згідно із Законом № 1792-VIII від 20.12.2016; в редакції Закону № 2154-IX від 24.03.2022 )
Державне регулювання та нагляд за діяльністю Експортно-кредитного агентства здійснює Національний банк України з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про фінансові механізми стимулювання експортної діяльності". Діяльність Експортно-кредитного агентства здійснюється відповідно до Закону України "Про фінансові механізми стимулювання експортної діяльності". Дія цього Закону поширюється на діяльність Експортно-кредитного агентства в частині укладення, виконання та припинення договорів страхування та перестрахування, що укладаються Експортно-кредитним агентством при здійсненні діяльності із страхування та перестрахування.
( Абзац преамбули в редакції Закону № 2154-IX від 24.03.2022 )
Цей Закон регулює відносини, пов’язані із страхуванням сільськогосподарської продукції з державною підтримкою, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою".
( Преамбулу доповнено абзацом згідно із Законом № 1601-IX від 01.07.2021 )
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Поняття страхування
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Стаття 2. Страховики
Страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України, є:
фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (далі - страховики-резиденти);
зареєстровані Уповноваженим органом відповідно до цього Закону та законодавства України постійні представництва у формі філій іноземних страхових компаній, які також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (далі - філії страховиків-нерезидентів).
Експортно-кредитне агентство вважається страховиком-резидентом із спеціальним статусом.
( Статтю 2 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 2154-IX від 24.03.2022 )
( Частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 357-V від 16.11.2006; в редакції Закону № 2774-IV від 07.07.2005 )
Страховиками-нерезидентами вважаються фінансові установи, що створені та мають ліцензію на провадження страхової діяльності відповідно до законодавства тих іноземних держав, у яких вони зареєстровані.
( Частина статті 2 в редакції Закону № 2774-IV від 07.07.2005 )
Положення цього Закону, що застосовуються до страховиків-резидентів, застосовуються до філій страховиків-нерезидентів з особливостями, встановленими цим Законом.
( Частина статті 2 в редакції Закону № 2774-IV від 07.07.2005 )
Забороняється здійснювати страхову діяльність на території України страховиками-нерезидентами, крім таких видів страхової діяльності:
виключно із страхування ризиків, пов’язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об’єктом страхування є майнові інтереси, пов’язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв’язку з таким транспортуванням товарів;
перестрахування;
страхове посередництво, таке як брокерські та агентські операції стосовно: перестрахування, виключно із страхуванням ризиків, пов’язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об’єктом страхування є майнові інтереси, пов’язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв’язку з таким транспортуванням товарів;
допоміжні послуги із страхування, такі як консультаційні послуги, оцінка актуарного ризику та задоволення претензій.
( Статтю 2 доповнено частиною згідно із Законом № 357-V від 16.11.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1110-V від 31.05.2007 )
В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до цього Закону. У цьому разі використання слів "державна", "національна" або похідних від них у назві страховика дозволяється лише за умови, що єдиним власником такого страховика є держава.
Слова "страховик", "страхова компанія", "страхова організація" та похідні від них дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Загальний розмір внесків страховика до статутних капіталів інших страховиків України не може перевищувати 30 відсотків його власного статутного капіталу, в тому числі розмір внеску до статутного капіталу окремого страховика не може перевищувати 10 відсотків. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного капіталу страховика, який здійснює страхування життя.
При створенні страховика-резидента або збільшенні зареєстрованого статутного капіталу статутний капітал повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Дозволяється формування статутного капіталу страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному Національним банком України (далі - Уповноважений орган), але не більше 25 відсотків загального розміру статутного капіталу.
( Частина статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5463-VI від 16.10.2012, № 2774-IV від 07.07.2005, № 79-IX від 12.09.2019 )
Забороняється використовувати для формування статутного капіталу векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.
Порядок реєстрації, ліцензування, здійснення нагляду за діяльністю, застосування заходів впливу та ліквідації філій страховиків-нерезидентів встановлюються цим Законом та нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.
( Статтю 2 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2774-IV від 07.07.2005 )
Страховик-нерезидент має право на відкриття філії в Україні за таких умов:
1) держава, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, не належить до держав, які не беруть участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, а також співпрацює із Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF);
2) між уповноваженим органом із здійснення нагляду за страховими компаніями країни, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, та Уповноваженим органом підписано меморандум (укладено угоду) про обмін інформацією;
3) за страховою діяльністю відповідно до законодавства країни реєстрації страховика-нерезидента здійснюється державний нагляд;
4) між Україною та країною, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, укладено міжнародний договір про запобігання податковим ухиленням та уникнення подвійного оподаткування;
5) страховик-нерезидент розташований на території країн або окремих територій, які згідно з рішенням Організації економічного співробітництва та розвитку ООН не мають офшорного статусу, або на території інших країн, якщо неофшорний статус такого страховика підтверджений висновком відповідної торгово-економічної місії;
6) рейтинг фінансової надійності (стійкості) страховика-нерезидента відповідає вимогам, встановленим Уповноваженим органом;
7) мінімальний розмір гарантійного депозиту на рахунках уповноважених банків-резидентів, які мають ліцензію на здійснення операцій на усій території України та не перебувають на момент розміщення такого депозиту у процедурі санації, фінансового оздоровлення чи банкрутства, на момент реєстрації філії є не меншим за мінімальний розмір статутного фонду страховика-резидента, встановлений у статті 30 цього Закону.
Порядок режиму рахунку, на якому обліковується такий депозит, установлюється спільним рішенням Кабінету Міністрів України та Національного банку України.
Вимоги до гарантійного депозиту встановлюються Уповноваженим органом;
8) наявність письмового безвідкличного зобов’язання страховика-нерезидента про безумовне виконання ним зобов’язань, які виникли у зв’язку з діяльністю його філії на території України;
9) страховикам України надане право відкривати свої філії на території іноземної держави, в якій створений і діє страховик-нерезидент.
( Статтю 2 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2774-IV від 07.07.2005 )
Реєстрація філій страховиків-нерезидентів здійснюється Уповноваженим органом.
( Статтю 2 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2774-IV від 07.07.2005 )
Діяльність філії страховика-нерезидента повинна відповідати вимогам, встановленим цим Законом та/або нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.
( Статтю 2 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2774-IV від 07.07.2005 )
Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов’язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.
Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов’язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.
Страховики, які здійснюють страхування життя, можуть надавати кредити страхувальникам, які уклали договори страхування життя.
Порядок, умови видачі та розміри кредитів і порядок формування резерву для покриття можливих втрат встановлюються Уповноваженим органом.
( Частина статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 79-IX від 12.09.2019 )
Страховик-нерезидент має право здійснювати страхову діяльність в Україні за таких умов:
1) держава, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, належить до держав - членів Світової організації торгівлі, не належить до держав, які не беруть участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, а також співпрацює із Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF). У разі здійснення перестрахування вимога щодо членства у Світовій організації торгівлі держави, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, не застосовується;
( Пункт 1 частини статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3138-VI від 15.03.2011 )
2) між уповноваженим органом із здійснення нагляду за страховими компаніями країни, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, та Уповноваженим органом підписано меморандум (укладено угоду) про обмін інформацією;
3) за страховою діяльністю відповідно до законодавства країни реєстрації страховика-нерезидента здійснюється державний нагляд;
4) між Україною та країною, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, укладено міжнародний договір про запобігання податковим ухиленням та уникнення подвійного оподаткування;
5) держава, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, не включена до переліку офшорних зон, визначеного згідно із законодавством України;
( Пункт 5 частини статті 2 в редакції Закону № 3138-VI від 15.03.2011 )
6) страховик-нерезидент має відповідну ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до законодавства держави, в якій він зареєстрований;
7) рейтинг фінансової надійності (стійкості) страховика-нерезидента відповідає вимогам, установленим Уповноваженим органом.
( Статтю 2 доповнено частиною згідно із Законом № 357-V від 16.11.2006 )
Юридичні особи, які не відповідають вимогам цієї статті, не можуть займатися страховою діяльністю.
Підприємства, установи та організації не можуть стати страховиками шляхом внесення змін до статутних документів за умови, що вони попередньо займалися іншим видом діяльності, навіть у разі виконання положень цієї статті.
( Частину двадцять першу статті 2 виключено на підставі Закону № 1601-IX від 01.07.2021 )
Стаття 3. Страхувальники
Страхувальниками визнаються юридичні особи, фізичні особи - підприємці та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.
( Частина перша статті 3 в редакції Закону № 1601-IX від 01.07.2021 )
Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов’язків страхувальника згідно з договором страхування.
Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.
Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.
( Частину п’яту статті 3 виключено на підставі Закону № 1110-V від 31.05.2007 )
Стаття 4. Предмет договору страхування
( Назва статті 4 в редакції Закону № 997-V від 27.04.2007 )
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов’язані:
( Абзац перший статті 4 в редакції Закону № 997-V від 27.04.2007 )
з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);
( Абзац другий статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 997-V від 27.04.2007 )
з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);
з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).
Стаття 5. Форми страхування
Страхування може бути добровільним або обов’язковим.
Обов’язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється здійснення обов’язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом.
Стаття 6. Добровільне страхування та його види
Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов’язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.
Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування.
( Частина третя статті 6 в редакції Закону № 1909-IX від 18.11.2021 )
Видами добровільного страхування можуть бути:
1) страхування життя;
2) страхування від нещасних випадків;
3) медичне страхування (безперервне страхування здоров’я);
4) страхування здоров’я на випадок хвороби;
5) страхування залізничного транспорту;
6) страхування наземного транспорту (крім залізничного);
7) страхування повітряного транспорту;
8) страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);
9) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);
10) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;
11) страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9 цієї статті);
12) страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
13) страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
14) страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
15) страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12-14 цієї статті);
16) страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);
17) страхування інвестицій;
18) страхування фінансових ризиків;
19) страхування судових витрат;
20) страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;
21) страхування медичних витрат;
21-1) страхування цивільно-правової відповідальності арбітражного керуючого за шкоду, яку може бути завдано у зв’язку з виконанням його обов’язків
( Частину четверту статті 6 доповнено пунктом 21-1 згідно із Законом № 4212-VI від 22.12.2011; із змінами, внесеними згідно з Кодексом № 2597-VIII від 18.10.2018 )
21-2) страхування життя і здоров’я волонтерів на період надання ними волонтерської допомоги;
( Частину четверту статті 6 доповнено пунктом 21-2 згідно із Законом № 246-VIII від 05.03.2015 )
22) страхування сільськогосподарської продукції;
( Частину четверту статті 6 доповнено новим пунктом згідно із Законом № 4391-VI від 09.02.2012 )
22-1) страхування ризику фінансових втрат, викликаних кризовою ситуацією на об’єкті критичної інфраструктури;
( Частину четверту статті 6 доповнено пунктом 22-1 згідно із Законом № 1882-IX від 16.11.2021 )
23) інші види добровільного страхування.
Характеристику та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування визначає Уповноважений орган.
Страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов’язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов’язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов’язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов’язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.
Страховики мають право займатися тільки тими видами добровільного страхування, які визначені в ліцензії.
Стаття 7. Види обов’язкового страхування
В Україні здійснюються такі види обов’язкового страхування:
1) медичне страхування;
3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), пожежної охорони, основних працівників пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення місцевої пожежної охорони та членів пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони;
( Пункт 3 частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2750-IX від 16.11.2022 )
4) страхування спортсменів вищих категорій;
5) страхування життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини;
( Пункт 5-1 частини першої статті 7 виключено на підставі Закону № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 )
6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;
8) страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов’язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;
9) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;
( Пункт 9 частини першої статті 7 в редакції Закону № 1961-IV від 01.07.2004 )
9-1) страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання, що надає послуги із транспортування та/або зберігання транспортних засобів у разі тимчасового затримання транспортних засобів, за шкоду, яка може бути заподіяна транспортному засобу при здійсненні його транспортування та/або зберігання;
( Частину першу статті 7 доповнено пунктом 9-1 згідно із Законом № 2262-VIII від 21.12.2017 )
10) страхування засобів морського і внутрішнього водного транспорту;
( Пункт 10 частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1054-IX від 03.12.2020 )
( Пункт 11 частини першої статті 7 виключено на підставі Закону № 1447-VI від 04.06.2009 )
12) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту;
( Пункт 12 частини першої статті 7 в редакції Закону № 2893-III від 13.12.2001 )
13) страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;
14) страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;
16) страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України "Про угоди про розподіл продукції";
17) страхування фінансової відповідальності, життя і здоров’я тимчасового адміністратора, ліквідатора фінансової установи та працівників центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, які визначені ним для вирішення питань щодо участі держави у капіталізації банку;
( Пункт 17 частини першої статті 7 в редакції Закону № 1617-VI від 24.07.2009; із змінами, внесеними згідно із Законами № 4452-VI від 23.02.2012, № 5463-VI від 16.10.2012; в редакції Закону № 1586-VII від 04.07.2014 )
19) страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров’я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов’язаного з виконанням ними професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;
( Пункт 21 частини першої статті 7 виключено на підставі Закону № 1971-IV від 01.07.2004 )
( Пункт 22 частини першої статті 7 виключено на підставі Закону № 143-IX від 02.10.2019 )
23) страхування цивільної відповідальності суб’єктів космічної діяльності;
( Пункт 24 частини першої статті 7 виключено на підставі Закону № 143-IX від 02.10.2019 )
27) страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;
28) страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам;
30) страхування тварин (крім тих, що використовуються у цілях сільськогосподарського виробництва) на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України;
( Пункт 30 частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4391-VI від 09.02.2012 )
31) страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров’ю туриста або його майну;
32) страхування відповідальності морського судновласника та судновласника суден внутрішнього плавання;
( Пункт 32 частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1054-IX від 03.12.2020 )
33) страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб;
34) страхування відповідальності виробників (постачальників) продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій за шкоду, заподіяну третім особам;
( Частину першу статті 7 доповнено пунктом 34 згідно із Законом № 2775-III від 15.11.2001 )
35) страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування.
( Частину першу статті 7 доповнено пунктом 35 згідно із Законом № 898-IV від 05.06.2003 )
( Пункт 35-1 частини першої статті 7 виключено на підставі Закону № 3201-IV від 15.12.2005 )
( Пункт 36 частини першої статті 7 виключено на підставі Закону № 3201-IV від 15.12.2005 )
( Пункт 37 частини першої статті 7 виключено на підставі Закону № 3201-IV від 15.12.2005 )
( Пункт 38 частини першої статті 7 виключено на підставі Закону № 2367-VI від 29.06.2010 )
( Пункт 39 частини першої статті 7 виключено на підставі Закону № 2367-VI від 29.06.2010 )
( Пункт 39 частини першої статті 7 виключено на підставі Закону № 3201-IV від 15.12.2005 )
40) страхування майна, переданого у концесію;
( Частину першу статті 7 доповнено пунктом 40 згідно із Законом № 1414-IV від 03.02.2004 )
41) страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров’ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів;
( Частину першу статті 7 доповнено пунктом 41 згідно із Законом № 1628-IV від 18.03.2004 )
42) страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам унаслідок проведення вибухових робіт;
( Частину першу статті 7 доповнено пунктом 42 згідно із Законом № 2288-IV від 23.12.2004 )
( Частину першу статті 7 доповнено пунктом 43 згідно із Законом № 1392-VI від 21.05.2009 )
( Пункт 44 частини першої статті 7 виключено на підставі Закону № 246-VIII від 05.03.2015 )
( Частину першу статті 7 доповнено пунктом 45 згідно із Законом № 5037-VI від 04.07.2012 )
46) страхування ризику невиплати гравцям призів у разі неплатоспроможності та/або банкрутства оператора державних лотерей;
( Частину першу статті 7 доповнено пунктом 46 згідно із Законом № 5204-VI від 06.09.2012 )
( Пункт 47 частини першої статті 7 виключено на підставі Закону № 2740-VIII від 06.06.2019 )
48) страхування життя і здоров’я фахівців з розмінування (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на період їхньої участі у виконанні робіт з гуманітарного розмінування;
( Частину першу статті 7 доповнено пунктом 48 згідно із Законом № 2642-VIII від 06.12.2018 з урахуванням змін, внесених Законом № 911-IX від 17.09.2020 )
49) страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю та (або) здоров’ю і майну третіх осіб під час виконання робіт з гуманітарного розмінування;
( Частину першу статті 7 доповнено пунктом 49 згідно із Законом № 2642-VIII від 06.12.2018 з урахуванням змін, внесених Законом № 911-IX від 17.09.2020 )
50) страхування відповідальності розробників документації із землеустрою;
( Частину першу статті 7 доповнено пунктом 51 згідно із Законом № 1423-IX від 28.04.2021 )
51) страхування відповідальності виконавців топографо-геодезичних і картографічних робіт загальнодержавного призначення;
( Частину першу статті 7 доповнено пунктом 51 згідно із Законом № 1423-IX від 28.04.2021 )
52) страхування ризику фінансових втрат, викликаних кризовою ситуацією на об’єкті критичної інфраструктури, віднесеному до переліку, що затверджується Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про критичну інфраструктуру";
( Частину першу статті 7 доповнено пунктом 52 згідно із Законом № 1882-IX від 16.11.2021 )
53) страхування життя і здоров’я журналістів та інших працівників засобів масової інформації на період їх відрядження на території активних бойових дій або тимчасово окуповані Російською Федерацією території України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
( Частину першу статті 7 доповнено пунктом згідно із Законом № 2382-IX від 08.07.2022; пункт 52 частини першої статті 7 вважати пунктом 53 згідно із Законом № 3050-IX від 11.04.2023; пункт 53 частини першої статті 7 в редакції Закону № 3050-IX від 11.04.2023 )
Для здійснення обов’язкового страхування Кабінет Міністрів України, якщо інше не визначено законом, встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов’язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.
( Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5090-VI від 05.07.2012 )
( Порядок і правила № 979, № 980, № 981, № 624, № 676, № 751 )
Для договорів міжнародного обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Кабінет Міністрів України встановлює максимальні розміри страхових платежів, у межах яких Моторне (транспортне) страхове бюро України встановлює обов’язкові для своїх повних членів єдині розміри страхових платежів за такими договорами.
( Статтю 7 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 5090-VI від 05.07.2012 )
Стаття 8. Страховий ризик і страховий випадок
Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Стаття 9. Страхова сума, страхова виплата, страхове відшкодування і франшиза
Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов’язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету).
Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому.
Страхова сума не встановлюється для страхового випадку, у разі настання якого здійснюються регулярні, послідовні страхові виплати у вигляді ануїтету.
Зазначена у договорі страхування життя величина інвестиційного доходу не повинна перевищувати чотирьох відсотків річних.
Договором страхування життя обов’язково передбачається збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за результатами отриманого інвестиційного доходу від розміщення коштів резервів із страхування життя за вирахуванням витрат страховика на ведення справи у розмірі до 15 відсотків отриманого інвестиційного доходу та обов’язкового відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає розміру інвестиційного доходу, який застосовується для розрахунку страхового тарифу за цим договором страхування та у разі індексації розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат за офіційним індексом інфляції, відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає такій індексації.
Договором страхування життя також може бути передбачено збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за іншими фінансовими результатами його діяльності (участь у прибутках страховика).
Прийняті страховиком додаткові страхові зобов’язання повідомляються страхувальнику письмово і не можуть бути у подальшому зменшені в односторонньому порядку.
У разі несплати страхувальником чергового страхового внеску в розмірі та у строки, передбачені правилами та договором страхування життя, таким договором може бути передбачено право страховика в односторонньому порядку зменшити (редукувати) розмір страхової суми та (або) страхових виплат.
Договором страхування життя може бути передбачено індексацію (зміну) за офіційним індексом інфляції розміру страхової суми та (або) страхових виплат протягом дії договору страхування життя за умови відповідної індексації (зміни) розміру страхового платежу (страхового внеску, страхової премії). Порядок та умови індексації визначаються правилами та договором страхування.
Страхові виплати за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.
Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування. У разі якщо при настанні страхового випадку передбачаються послідовні довічні страхові виплати, у договорі страхування визначаються розміри таких послідовних довічних страхових виплат, а страхова сума по цих випадках не встановлюється.
При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.
( Частина п’ятнадцята статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4391-VI від 09.02.2012 )
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.
( Частина сімнадцята статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 997-V від 27.04.2007 )
Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.
Стаття 10. Страховий платіж, страховий тарифСтраховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно з договором страхування.
Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.
Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків, а за договорами страхування життя - також з урахуванням величини інвестиційного доходу, яка повинна зазначатися у договорі страхування. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.
Актуарними розрахунками можуть займатися особи, які мають відповідну кваліфікацію згідно з вимогами, встановленими Уповноваженим органом, яка підтверджується відповідним свідоцтвом.
Стаття 11. Співстрахування
Предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками (співстрахування). При цьому в договорі повинні міститися умови, що визначають права і обов’язки кожного страховика.
( Частина перша статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 997-V від 27.04.2007 )
За наявності відповідної угоди між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки.
Стаття 12. Перестрахування
Перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента здійснюється в порядку та відповідно до вимог, встановлених Уповноваженим органом.
( Частина друга статті 12 в редакції Закону № 1601-IX від 01.07.2021 )
( Частину третю статті 12 виключено на підставі Закону № 1601-IX від 01.07.2021 )
Страховик (цедент, перестрахувальник) зобов’язаний повідомляти перестраховика про всі зміни свого договору з страхувальником.
Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.
( Частину шосту статті 12 виключено на підставі Закону № 1601-IX від 01.07.2021 )
( Частину сьому статті 12 виключено на підставі Закону № 1601-IX від 01.07.2021 )
( Частину восьму статті 12 виключено на підставі Закону № 1601-IX від 01.07.2021 )
Стаття 13. Об’єднання страховиків
Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об’єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України. Ці об’єднання не можуть займатися страховою діяльністю.
Об’єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають прав юридичної особи після їх державної реєстрації. Орган, що здійснює реєстрацію об’єднань страховиків, у десятиденний строк з дня реєстрації повідомляє про це Уповноважений орган.
Страховики, яким дозволено займатися страхуванням авіаційних ризиків, та страховики, яким дозволено займатися страхуванням морських ризиків, можуть створити Авіаційне страхове бюро та Морське страхове бюро, які мають бути юридичними особами, що утримуються за рахунок коштів страховиків.
Страховики, які мають дозвіл на страхування відповідальності операторів ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, зобов’язані утворити ядерний страховий пул, який має бути юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків.
( Частину п’яту статті 13 виключено на підставі Закону № 2367-VI від 29.06.2010 )
( Частину шосту статті 13 виключено на підставі Закону № 1601-IX від 01.07.2021 )
Страховики, яким дозволено займатися обов’язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зобов’язані бути членами Моторного (транспортного) страхового бюро України, яке є юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків. МТСБУ є єдиним об’єднанням страховиків, які здійснюють обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Участь страховиків у МТСБУ є умовою провадження діяльності щодо обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
( Статтю 13 доповнено частиною згідно із Законом № 5090-VI від 05.07.2012 )
( Стаття 13 в редакції Закону № 1961-IV від 01.07.2004 )
Стаття 14. Товариства взаємного страхування
Фізичні особи та юридичні особи з метою страхового захисту своїх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного страхування в порядку і на умовах, визначених законодавством України.
Стаття 15. Посередницька діяльність у сфері страхування
Страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.
Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов’язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом.
Страхові брокери - юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові брокери - фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.
Перестрахові брокери - юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.
Дозволяється здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера однією юридичною особою за умови виконання нею вимог щодо здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера.
Порядок реєстрації страхових та перестрахових брокерів (за винятком страхових та перестрахових брокерів-нерезидентів) визначається Уповноваженим органом.
( Частина шоста статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 251-VI від 10.04.2008 )
Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
( Частина восьма статті 15 втратила чинність на підставі Закону № 357-V від 16.11.2006 )
Посередницька діяльність на території України з укладання договорів страхування зі страховиками-нерезидентами може здійснюватися відповідно до порядку та вимог, установлених Уповноваженим органом з урахуванням вимог частини дванадцятої статті 2 цього Закону.
( Частина дев’ята статті 15 в редакції Законів № 357-V від 16.11.2006, № 251-VI від 10.04.2008 )
Страхові та/або перестрахові брокери-нерезиденти зобов’язані письмово повідомити Уповноваженому органу за встановленою ним формою про намір здійснювати діяльність на території України. Уповноважений орган оприлюднює в триденний термін зазначену інформацію на своїй офіційній веб-сторінці в Інтернеті та в друкованих медіа.
( Частина статті 15 в редакції Закону № 251-VI від 10.04.2008 )
Розділ II
ДОГОВОРИ СТРАХУВАННЯ
Стаття 16. Договір страхування
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховики, які здійснюють страхування життя, зобов’язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування життя в порядку та на умовах , визначених Уповноваженим органом.
( Частина друга статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4391-VI від 09.02.2012, № 1601-IX від 01.07.2021 )
Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.
Договір страхування повинен містити:
назву документа;
назву та адресу страховика;
прізвище, ім’я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження;
прізвище, ім’я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу;
зазначення предмета договору страхування;
( Абзац шостий частини четвертої статті 16 в редакції Закону № 997-V від 27.04.2007 )
розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя;
розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя;
перелік страхових випадків;
розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати;
страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума);
строк дії договору;