Кабінет Міністрів України

1. Схвалити Концепцію функціонування та розвитку оптового ринку електричної енергії України (далі - Концепція).

2. Національній комісії регулювання електроенергетики разом з Міністерством палива та енергетики, Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерством фінансів, Міністерством юстиції за участю інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади в двомісячний термін розробити та подати Кабінетові Міністрів України для затвердження проект плану заходів, спрямованих на реалізацію положень Концепції, та пропозиції щодо утворення Міжвідомчої комісії з координації роботи, пов'язаної з реалізацією Концепції.

1. Загальні положення

1.1. Мета та завдання Концепції

1.2. Огляд поточної ситуації в електроенергетиці

2. Терміни та їх тлумачення

3. Аналіз результатів функціонування оптового ринку електричної енергії

3.1. Організаційно-правові та економічні засади функціонування оптового ринку електричної енергії

3.1.1. Організаційно-правові засади функціонування оптового ринку електричної енергії

3.1.2. Економічні засади функціонування оптового ринку електричної енергії

3.2. Позитивний досвід та проблеми, що заважають ефективному функціонуванню оптового ринку електричної енергії

3.3 Договір до Європейської енергетичної хартії та гармонізація з ним законодавства України

3.4 Світовий досвід розвитку оптових ринків електричної енергії

4. Мета подальшого розвитку оптового ринку електричної енергії та принципи його функціонування

4.1. Мета подальшого розвитку оптового ринку електричної енергії

4.2. Принципи функціонування оптового ринку електричної енергії

5. Напрями подальшого розвитку оптового ринку електричної енергії

5.1. Удосконалення системи відносин на оптовому ринку електричної енергії

5.1.1. Суб'єкти оптового ринку електричної енергії та їх статус

5.1.2. Організаційна структура оптового ринку електричної енергії

5.1.3. Система договірних відносин в оптовому ринку електричної енергії

5.2. Економічні основи та фінансові механізми функціонування оптового ринку електричної енергії

5.3. Виробничо-технологічна система оптового ринку електричної енергії

5.3.1. Диспетчерське управління та баланс попиту і пропозицій

5.3.2. Система забезпечення роботи оптового ринку електричної енергії - інформаційний обмін, вимірювальне і програмне забезпечення

6. Завдання, які повинні бути розв'язані в процесі функціонування та розвитку оптового ринку електричної енергії, їх пріоритетність та заходи, необхідні для розв'язання завдань

6.1. Завдання

6.1.1. Розвиток об'єднаної енергетичної системи України та її інтеграція із суміжними енергосистемами, включаючи європейську

6.1.2. Покращення фінансового стану в електроенергетичній галузі

6.1.3. Збільшення відкритості ринку та розвитку конкурентного середовища для виробників та постачальників електричної енергії

6.1.4. Удосконалення тарифної та інвестиційної політики

6.1.5. Створення умов для розвитку ринку палива для електростанцій

6.2. Заходи, необхідні для розв'язання завдань

6.2.1. Вдосконалення системи державного регулювання

6.2.2. Вдосконалення нормативно-правової бази, що регулює взаємовідносини в електроенергетиці та на оптовому ринку електричної енергії

6.2.3. Розвиток конкурентного середовища для виробників і постачальників електричної енергії

6.2.4. Створення механізмів, що забезпечують повну оплату електричної енергії за рахунок вимоги кредитного покриття, та страхування цінових ризиків в оптовому ринку електричної енергії

6.2.5. Розв'язання проблеми боргів в оптовому ринку електричної енергії та їх дисбалансу

6.2.6. Забезпечення повної поточної оплати за електричну енергію

6.2.7. Недопущення обмеження платоспроможного попиту на оптовому ринку електричної енергії

6.2.8. Усунення адміністративного втручання в управління грошовими потоками на оптовому ринку електричної енергії

6.2.9. Зниження рівня нормативних та понаднормативних втрат в електричних мережах

6.2.10. Врегулювання процедур здійснення експорту, імпорту та транзиту електричної енергії, включаючи вдосконалення митного законодавства

6.2.11. Поетапне впровадження нових систем комерційного обліку електричної енергії та інформаційного обміну на всіх етапах купівлі-продажу електричної енергії

6.2.12. Впровадження механізмів забезпечення виконання договірних зобов'язань як між самими учасниками оптового ринку електричної енергії, так і між учасниками оптового ринку електричної енергії і споживачами електричної енергії. Посилення відповідальності за порушення договірних зобов'язань учасниками оптового ринку електричної енергії та правопорушення в електроенергетиці

6.2.13. Створення Кодексу електричних мереж з урахуванням забезпечення рівних умов доступу до мережі всіх учасників оптового ринку електричної енергії

6.2.14. Удосконалення податкового законодавства та оптимізація оподаткування в електроенергетичній галузі

6.2.15. Створення сприятливих умов для будівництва та модернізації об'єктів об'єднаної енергетичної системи

7. Державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в електроенергетиці

7.1. Мета та завдання державного регулювання в електроенергетиці

7.2. Ліцензування видів діяльності в електроенергетиці

7.3. Моніторинг функціонування оптового ринку електричної енергії та діяльності суб'єктів електроенергетики, інших учасників оптового ринку електричної енергії

7.4. Формування цінової та тарифної політики

7.5. Регулювання експорту, імпорту та транзиту електричної енергії

7.6. Напрями розвитку державного регулювання

8. Етапи розвитку оптового ринку електричної енергії: умови переходу до кожного етапу, склад заходів, нормативно-правове забезпечення. Оцінка соціально-економічних результатів розвитку оптового ринку електричної енергії

8.1. Перший етап - першочергові заходи

8.2. Другий етап - середньострокові заходи

8.3. Третій етап - довгострокові заходи

8.4. Оцінка соціально-економічних результатів розвитку оптового ринку електричної енергії

1.1. Мета та завдання Концепції

Метою цієї Концепції є вдосконалення організаційно-правових та економічних засад оптового ринку електричної енергії (далі ОРЕ) для забезпечення підвищення ефективності виробництва, передачі, розподілу та постачання електричної енергії, надійності постачання та подальшого розвитку конкурентного середовища.

Завданнями Концепції є:

1) аналіз стану ОРЕ з визначенням позитивного досвіду та проблем що заважають його ефективному функціонуванню;

2) визначення мети і напрямів подальшого розвитку ОРЕ та принципів його функціонування, а також шляхів удосконалення:

системи відносин на ОРЕ (в тому числі договірних) та забезпечення примусового виконання договірних зобов'язань;

державного регулювання діяльності суб'єктів ОРЕ;

механізму ціноутворення з метою мінімізації питомих витрат на виробництво, передачу та постачання і, як наслідок, оптимізації ціни;

3) розроблення заходів з реалізації завдань, спрямованих на вдосконалення функціонування та розвитку ОРЕ.

1.2. Огляд поточної ситуації в електроенергетиці

Електроенергетика є базовою галуззю національної економіки, ефективне функціонування якої є необхідною умовою стабілізації, структурних перетворень економіки, задоволення потреб населення та суспільного виробництва в електричній енергії. Від надійного і сталого функціонування галузі значною мірою залежать темпи виходу України із скрутного економічного становища та рівень енергетичної безпеки держави.

Економічна криза в державі зумовила значне загострення фінансової ситуації і в електроенергетиці.

Енергетичне обладнання також майже вичерпало технічний ресурс, що призводить до зростання потреб у коштах на реконструкцію, ремонт та технологічне обслуговування.

Незадовільно вирішуються питання щодо залучення технічних інновацій, технологічної модернізації та інвестицій.

Обсяг виробництва електричної енергії в об'єднаній енергетичній системі України (далі - ОЕС) становив, МВт.г:

У 2001 році, незважаючи на кризовий фінансово-економічний та технічний стан, в якому продовжують перебувати підприємства електроенергетичної галузі, вдалося не лише припинити спад обсягів виробництва електричної енергії, але й перевищити досягнутий в минулому році рівень.

Обсяг виробництва електричної енергії електростанціями України у цілому за 2001 рік становив 172,2 млрд. кВт.г, що на 1,4 млрд. кВт.г, або на 0,8 відсотка, більше ніж за 2000 рік. У тому числі електростанціями Мінпаливенерго вироблено 166,2 млрд. кВт.г. При цьому тепловими електростанціями вироблено 77,9 млрд. кВт.г, атомними електростанціями - 76,2 млрд. кВт.г, гідроелектростанціями - 12,1 млрд. кВт.г.

Основну частку в загальному обсязі виробітку електричної енергії за 2001 рік становив виробіток тепловими електростанціями - 45,3 відсотка, атомними електростанціями - 44,2 відсотка, гідроелектростанціями - 7,0 відсотка, теплоелектроцентралями - 3,4 відсотка.

За 2001 рік на експорт передано 2,6 млрд. кВт.г, що на 0,2 млрд. кВт.г більше ніж у 2000 році.

Обсяги споживання електричної енергії (брутто) в розрізі ОЕС за 1996-2001 роки становили, МВт.г:

У 2001 році спостерігалося зростання обсягів загального споживання електричної енергії. Обсяг споживання електричної енергії (брутто) за 2001 рік на 2,2 млрд. кВт.г, або на 1,3 відсотка, більше ніж у 2000 році.

Відпуск електричної енергії споживачам становив 122,5 млрд. кВт.г і зменшився порівняно з 2000 роком на 0,4 млрд. кВт.г, або на 0,3 відсотка.

При надходженні в електричні мережі 0,4-750 кВ обсягу електричної енергії 157,07 млрд. кВт.г технологічні витрати електричної енергії (далі - ТВЕ) на її транспортування в цілому становили 33,7 млрд. кВт.г, або 21,4 відсотка, проти розрахунково-нормативних 14,2 відсотка. У минулому році цей показник дорівнював 30,9 млрд. кВт.г, або 19,9 відсотка. Понаднормативний обсяг ТВЕ за 2001 рік становив 11,3 млрд. кВт.г, або 33,6 відсотка загальної величини витрат.

Вжиття Кабінетом Міністрів України заходів щодо повноти розрахунків за електричну енергію дало змогу у поточному році збільшити обсяг надходження коштів на рахунки виробників електричної енергії і, як наслідок, покращити експлуатаційне та ремонтне обслуговування енергетичного устаткування електростанцій, а це позитивно вплинуло на техніко-економічні показники і на економіку галузі.

Відсоток оплати електричної енергії енергопостачальними компаніями становив:

За 2001 рік рентабельність діяльності енергетичних компаній Мінпаливенерго становила 8,4 відсотка, у тому числі:

Рентабельність енергопостачальних компаній знизилась на 4,02 відсотка та залишилася від'ємною (-7,36 відсотка), що пояснюється в основному зростанням обсягів понаднормативних втрат електричної енергії.

Порівняно з 2000 роком спостерігається підвищення собівартості електричної енергії по всіх енергетичних компаніях, у тому числі, копійок:

Це пояснюється такими факторами:

ціна 1 тони вугілля в енергогенеруючих компаніях збільшилася порівняно з відповідним періодом минулого року на 12,2 гривні;

з 1 січня 2001 р. для теплових та атомних електростанцій скасовано пільговий коефіцієнт 0,5 за спеціальне використання водних ресурсів (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р. N 1494), унаслідок чого збільшилася плата за воду.

Середньовідпускний тариф на електричну енергію енергетичних компаній збільшився порівняно з минулим роком на 1,03 копійки і становить 10,95 копійки за 1 кВт.г (9,92 копійки в минулому році), у тому числі, копійок:

Збільшення тарифу на електричну енергію, що відпускається ДП НАЕК "Енергоатом" в ОРЕ на 0,74 копійки за 1 кВт.г порівняно з відповідним періодом минулого року пояснюється встановленням тарифу 8,46 копійки за 1 кВт.г, у тому числі цільової надбавки 1,23 копійки за 1 кВт.г для добудови енергоблоків N 2 Хмельницької та N 4 Рівненської АЕС.

З 1 серпня 2001 р. на електричну енергію, що відпускається Київською ГАЕС ДАГК "Дніпрогідроенерго" в ОРЕ, постановою НКРЕ від 24 липня 2001 р. N 747, затверджено тариф 19,5 копійки за 1 кВт.г, у тому числі цільова надбавка 1 копійка за 1 кВт.г, для забезпечення виконання зобов'язань держави у фінансуванні будівництва першої черги Дністровської ГАЕС, а також постановою НКРЕ від 24 липня 2001 р. N 751 затверджено тариф на відпуск ДАГК "Дніпрогідроенерго" електричної енергії в ОРЕ 2,34 копійки за 1 кВт.г, у тому числі цільова надбавка 1 копійка за 1 кВт.г, для забезпечення виконання зобов'язань держави у фінансуванні будівництва першої черги Дністровської ГАЕС.

У зв'язку із зниженням рівня водності басейну р. Дністра та зменшенням обсягів виробництва електричної енергії з 1 листопада 2001 р. на електричну енергію, що відпускається ДАЕК "Дністрогідроенерго" в ОРЕ, затверджений тариф становить 4,58 копійки за 1 кВт.г, у тому числі цільова надбавка 1 копійка за 1 кВт.г для забезпечення виконання зобов'язань держави у фінансуванні будівництва першої черги Дністровської ГАЕС.

Середній відпускний тариф на електричну енергію, вироблену тепловими електростанціями, зріс за рахунок впровадження комплексу стимулюючих заходів щодо подання виробниками, що працюють за ціновими заявками, більшої кількості заявок робочої потужності енергоблоків та більшого діапазону їх навантаження шляхом коригування рівня граничної ціни системи (далі - ГЦС) та величини коефіцієнта постійних витрат, що застосовується для розрахунку ціни робочої потужності.

На сьогодні електроенергетичне обладнання галузі вкрай зношене і використовується на межі технічних можливостей. На кінець 2001 року понад 95 відсотків енергоблоків відпрацювало свій розрахунковий ресурс, який становить 100 тис. годин, у тому числі 72 відсотка перевищило граничний ресурс - 170 тис. годин. Більше ніж 53 відсотки знаходяться в експлуатації понад 220 тис. годин, що перевищує прийняту у світовій практиці межу фізичного зносу та морального старіння.

За даними Мінпаливенерго, на 1 січня 2002 р. з 31,2 млн. кВт установленої потужності теплових електричних станцій лише 28,4 млн. кВт можуть нести навантаження.

Як показали розрахунки, до 2005 року кількість обладнання з терміном експлуатації 30 і більше років становитиме майже 80 відсотків.

Ресурс роботи ядерних енергоблоків з реакторами типу ВВЕР - 440 та ВВЕР - 1000 становить 30 років. Ураховуючи терміни введення в експлуатацію діючих енергоблоків (значна частина блоків атомних електростанцій введена в експлуатацію ще в 1980-1983 роках), після 2010 року можна очікувати виходу з експлуатації енергоблоків з реакторами типу ВВЕР. Заміна їх на нові потребує величезних капіталовкладень (приблизно 2 тис. доларів США за 1 кВт установленої потужності).

Для запобігання виходу з ладу електроенергетичного обладнання нагальною є необхідність забезпечення надходження інвестицій в галузь.

У 2001 році на відновлення і будівництво основних фондів електроенергетичної галузі за рахунок усіх джерел фінансування було витрачено 2,115 млрд. гривень порівняно з 1,553 млрд. гривень у 2000 році, що перевищує на 36 відсотків обсяг освоєних інвестицій за минулий рік.

Основні інвестиції та капіталовкладення спрямовувалися на оновлення ліній електропередачі, реконструкцію та модернізацію енергогенеруючих потужностей, будівництво житла та об'єктів соціальної сфери.

У 2001 році реконструйовано та модернізовано 902 МВт енергогенеруючих потужностей (310 МВт - енергоблок N 11 Придніпровської ТЕС, 592 МВт - гідроагрегати Дніпровського каскаду ГЕС), 949,4 кілометра повітряних ліній електропередачі, 158,6 тис. кВА трансформаторних потужностей. Це дало змогу ввести та оновити основні фонди на загальну суму 5718 млн. гривень.

Результати аналізу темпів оновлення основних фондів підприємств Мінпаливенерго у 2001 році свідчать, що ситуація повільно поліпшується, але основні фонди все ще перебувають у незадовільному стані. Таку ситуацію зумовлює відсутність достатнього обсягу фінансування. Якщо десять років тому головним джерелом фінансування капітального будівництва були централізовані бюджетні кошти, то в останні роки частка бюджетного фінансування в енергетичній галузі становить лише 1-4 відсотки.

Складне економічне та фінансове становище підприємств електроенергетичної галузі зумовило необхідність фінансування проектів реабілітації об'єктів електроенергетичної галузі через залучення коштів міжнародних фінансових організацій - Європейського банку реконструкції та розвитку, Світового банку, а також іноземних комерційних банків.

У 2001 році продовжувалися роботи з реалізації чотирьох інвестиційних проектів: реабілітації ГЕС і управління в системі, реконструкції енергоблоків N 4 Старобешівської та N 8 Зміївської ТЕС, реабілітації системи теплопостачання м. Києва. Загальна сума іноземного капіталу в рамках цих проектів становить близько 493 млн. доларів США.

Торік отримано від ЄБРР 5,5 млн. і від МБРР - 16,64 млн. доларів США. За кредитами німецьких комерційних банків KfW і АКА для реалізації проекту реконструкції енергоблока N 8 Зміївської ТЕС використано 18,8 млн. євро.

Проекти, що реалізуються, ґрунтуються на нових перспективних технологіях і ноу-хау та мають стратегічно важливе значення для України в частині підвищення енергоефективності та енергозбереження, підвищення рівня безпеки і екологічної ситуації, збільшення частки використання власних енергоресурсів та їх диверсифікації. Всі ці проекти є пілотними, на їх основі створюються передумови для накопичення науково-виробничого досвіду роботи за перспективними технологіями для їх широкомасштабного розповсюдження в галузі.

Реалізація проектів є передумовою подальшого розвитку української енергетики з метою переорієнтації на власні енергоресурси, освоєння нових високоефективних енергозберігаючих технологій спалення низькоякісних видів вугілля і розв'язання екологічних проблем в електроенергетичній галузі.

Разом з міжнародними фінансовими організаціями готуються до реалізації нові проекти (завершення будівництва енергоблоків N 4 Рівненської і N 2 Хмельницької АЕС, реабілітація ГЕС Дніпровського каскаду (II етап), завершення будівництва Дністровської ГАЕС).

Розробляються нові форми залучення інвестиційних ресурсів, які базуються на різних співвідношеннях державного та приватного капіталу і не потребують державних гарантій (створення спільних підприємств, продаж акцій під інвестиційні зобов'язання стратегічних інвесторів та інші моделі фінансування).

Так, розроблено умови проведення конкурсу на кращі інвестиційні пропозиції щодо завершення будівництва трьох енергоблоків потужністю по 225 МВт на Добротворській ТЕС-2.

Разом з Фондом державного майна опрацьовується модель фінансування робіт, пов'язаних із завершенням будівництва Дністровської ГАЕС.

Планується будівництво за участю канадської корпорації "Нортланд Пауер Інк." газотурбінної установки потужністю 140 МВт для Дарницької ТЕС.

У рамках програми зниження та торгівлі квотами на викиди парникових газів розглядаються декілька проектів реабілітації ТЕС. Найбільш відпрацьованим є проект Сімферопольської ТЕЦ, для реалізації якого планується використати японський "м'який" кредит у розмірі 100 млн. доларів США під 0,75 відсотка річних з терміном повернення кредиту 40 років, у тому числі 10 років пільгові.

З метою підвищення експортного потенціалу розроблено техніко-економічне обгрунтування реабілітації Бурштинської ТЕС, разом з Російською Федерацією розглядаються варіанти будівництва вставки постійного струму та інші проекти.

Однак існує ряд факторів, які стримують надходження інвестицій в електроенергетику. Одним з чинників, який негативно впливає на інвестиційну привабливість підприємств електроенергетичної галузі, є їх заборгованість. Зокрема, незважаючи на помітне поліпшення надходження коштів платежів за енергоресурси, дебіторська заборгованість підприємств електроенергетики за відпущену споживачам електричну енергію зросла протягом 2001 року на 1,8 млрд. гривень, або на 24,8 відсотка, і становила на початку 2002 року 9,2 млрд. гривень.

Одним з основних інструментів залучення інвестицій в електроенергетику є приватизація.

В Україні відбулося два етапи приватизації:

у 1997-1998 роках під інвестиційні зобов'язання продано пакети акцій розміром від 20 до 45 відсотків статутних фондів дев'яти з 27 обласних енергопостачальних компаній;

у 2001 році відповідно до затвердженої Державної програми приватизації на 2000-2002 роки на тендерних засадах продано контрольні пакети акцій ще шести обласних енергопостачальних компаній. На цьому етапі, на відміну від першого, було створено умови для покращення фінансово-економічного стану обласних енергопостачальних компаній - реструктуризовано борги за куповану в ОРЕ електричну енергію, запроваджено спеціальну методику тарифоутворення.

Продовжується робота з підготовки до приватизації наступної групи енергопостачальних компаній. Вже узгоджено запропонований Фондом державного майна перелік підприємств, пакети акцій яких планується виставити на продаж у 2002 році, до якого увійшли пакети акцій дев'ятнадцяти обласних енергопостачальних компаній:

пакети акцій 12 обласних енергопостачальних компаній, де в державній власності залишився пакет акцій у розмірі понад 50 відсотків, передбачається виставити для продажу на конкурсі;

пакети акцій 7 обласних енергопостачальних компаній, де контрольний пакет акцій у власності держави вже не знаходиться, планується виставити для продажу на фондовій біржі.

Відповідно до затвердженої Державної програми приватизації на 2000-2002 роки і Послання Президента України до Верховної Ради України необхідно провести в межах прозорих процедур приватизацію не лише енергопостачальних, а й енергогенеруючих компаній, з акцентом на залучення ефективних власників в електроенергетичну галузь.

Для підвищення конкурентоспроможності української економіки шляхом забезпечення потреб споживачів в електричній енергії за мінімальною можливою ціною на основі конкуренції між її виробниками, та між постачальниками електричної енергії, надійного і безперебійного електропостачання споживачів, а також фінансової стабільності та прибутковості галузі і зацікавленості до неї з боку потенційних вітчизняних та іноземних інвесторів у 1996 році в Україні створено оптовий ринок електричної енергії.

Нова економічна система ринкових відносин в електроенергетичній галузі України запроваджувалася з урахуванням того, що зазначена галузь функціонує в умовах об'єднаної енергетичної системи яка об'єднує електростанції, електричні і теплові мережі, інші об'єкти електроенергетики спільним режимом виробництва, передачі та розподілу електричної енергії при централізованому управлінні цим режимом. Це значною мірою обумовило порядок ціноутворення на ОРЕ, купівлі-продажу електричної енергії, умови оформлення договірних відносин та інфраструктуру ОРЕ.

На державному рівні схвалено створення такої системи ОРЕ, яка була б випробуваною, простою, прозорою і враховувала б особливості енергетичної системи та структуру галузі.

Першочерговою умовою ефективного функціонування ОРЕ було на договірних засадах визнано обов'язкове забезпечення фінансових договірних зобов'язань шляхом акредитива, або авансових платежів та визначення порядку погашення старих боргів, які виникли між суб'єктами до впровадження ОРЕ.

У цій Концепції вживаються терміни визначені Законом України "Про електроенергетику", ліцензійними умовами здійснення підприємницької діяльності в електроенергетиці, договором між членами оптового ринку електричної енергії.

Для цілей цієї Концепції терміни, наведені нижче, вживаються у такому значенні:

балансовий механізм - механізм, призначений для забезпечення балансу рівня виробництва та споживання в реальному масштабі часу;

балансуючий ринок електричної енергії - система відносин з купівлі та продажу обсягів дисбалансу, які виникають між договірними та фактичними обсягами купленої та проданої електричної енергії;

Кодекс електричних мереж - звід правил, у яких викладено порядок взаємодії суб'єктів ОРЕ, які використовують електричну енергію та передавальні мережі та права та обов'язки суб'єктів ОРЕ згідно з технологічними вимогами;

кредитне покриття - фінансова гарантія забезпечення виконання договірних зобов'язань з оплати купленої на ОРЕ електричної енергії (авансові платежі, депозити, акредитиви, банківська гарантія тощо);

норми Європейського права стосовно електроенергетики - Європейська енергетична хартія, Договір до Енергетичної хартії, генеральна угода по тарифах та торгівлі (ГАТТ), директиви, рішення та резолюції Європейського парламенту, які регулюють відносини в енергетичному секторі економіки;

оператор магістральних та міждержавних мереж - суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює діяльність з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами;

оператор ринку - суб'єкт підприємницької діяльності, який розробляє на основі заявок виробників та прогнозування споживання графік виробництва, виконує функції оператора комерційного обліку і розпорядника системи розрахунків та здійснює виставлення рахунків від виробника до постачальника, від виробника до споживача і відповідні суми платежів від кожного учасника ОРЕ для оплати оператору системи та оператору магістральних та міждержавних мереж;

оператор системи - державне підприємство, яке здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об'єднаною енергетичною системою України та визначається центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці;

оператори передачі місцевими мережами - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричних мережами;

повномасштабний конкурентний ринок електричної енергії - ринок, який включає ринок прямих товарних поставок електричної енергії на основі двосторонніх договорів купівлі-продажу електричної енергії між виробниками та постачальниками і між виробниками та споживачами та балансуючий ринок;

Програма інтеграції України до Європейського Союзу - Програма, схвалена Указом Президента України від 14 вересня 2000 р. N 1072 (8.3 "Енергетика" Розділ 8. "Секторальна політика"), якою, зокрема, передбачено створення ефективної нормативно-правової бази функціонування лібералізованих енергетичних ринків України та системи їх державного регулювання з урахуванням вимог законодавства Європейського Союзу;

ринок двосторонніх договорів - система договірних відносин з купівлі-продажу електричної енергії відповідно до договорів між виробниками та постачальниками і між виробниками та споживачами;

ринок системних допоміжних послуг - система відносин з надання та оплати послуг з надання резерву потужності, регулювання частоти, регулювання напруги та інше;

ринок фінансових контрактів - система відносин з купівлі-продажу фінансових контрактів;

роздрібний ринок електричної енергії - система відносин, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та кінцевими споживачами;

система забезпечення роботи ОРЕ - інформаційний обмін, вимірювальне і програмне забезпечення;

система саморегулювання ОРЕ - саморегулювання діяльності суб'єктів ОРЕ з метою досягнення балансу комерційних інтересів через загальні збори членів ОРЕ, раду ОРЕ, аудитора ОРЕ, арбітражну комісію;

спотовий ринок - система відносин з купівлі-продажу електричної енергії, відповідно до якої формується єдина погодинна гранична ціна системи на основі цінових заявок виробників електричної енергії та прогнозу споживання на добу вперед;

стандартизовані договори - договори, які укладаються на біржі;

строкові контракти - контракти, які укладаються через систему біржової торгівлі для страхування цінових ризиків.

3.1. Організаційно-правові та економічні засади функціонування оптового ринку електричної енергії

3.1.1. Організаційно-правові засади функціонування оптового ринку електричної енергії

Оптовий ринок електричної енергії є єдиною впорядкованою системою взаємовідносин між суб'єктами господарської діяльності у разі здійснення купівлі-продажу електричної енергії. Основні правові та організаційні засади, які визначають загальні умови функціонування діючої моделі ОРЕ визначені Конституцією України, Законом України "Про електроенергетику" (із змінами і доповненнями), рішенням Конституційного Суду України від 12 лютого 2002 р. N 3-рп/2002 (справа про електроенергетику), нормативними актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Національної комісії регулювання електроенергетики України.

Згідно з пунктом 5 статті 92 Конституції України засади організації та експлуатації енергосистем визначаються виключно законами України. Правовою базою функціонування ОРЕ є прийнятий 16 жовтня 1997 р. Верховною Радою України Закон України "Про електроенергетику". Цей нормативний акт відіграє найбільшу роль у регулюванні відносин на ОРЕ, оскільки визначає загальні положення діяльності ОРЕ та закріплює статус його суб'єктів, а також повноваження державних органів у цих відносинах. Зокрема цим Законом встановлено, що купівля електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на вітроелектростанціях, незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях, які входять до складу енергопостачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Оскільки купівля-продаж електричної енергії в ОРЕ здійснюється в межах об'єднаної енергетичної системи і в умовах постійного та безперервного в часі збалансування виробництва і споживання електричної енергії, то й порядок розрахунків оптової ринкової ціни на електричну енергію в ОРЕ та порядок розрахунків за продану і куплену електричну енергію в ОРЕ встановлено особливий.

Значний вплив на відносини на ОРЕ справив прийнятий 22 червня 2000 р. Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про електроенергетику", яким визначено порядок розрахунків на ОРЕ через механізм розподільчих рахунків та встановлено виключно грошову форму розрахунків. Слід також зазначити, що згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 10 січня 2002 р. у тексті Закону України "Про електроенергетику" слова "розподільчі рахунки" та "розподільчий рахунок" замінено відповідно словами "поточні рахунки із спеціальним режимом використання" та "поточний рахунок із спеціальним режимом використання". Згідно з Законом оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору, яким визначаються мета і умови діяльності ОРЕ, права, обов'язки і відповідальність його учасників.

Договір між членами оптового ринку електричної енергії України (далі - Договір) було підписано 15 листопада 1996 року. У Договорі врегульовано питання термінології, визначено органи ОРЕ, порядок їх створення і діяльності, загальні обов'язки членів ОРЕ, інфраструктуру ОРЕ, закріплено порядок внесення змін до Договору. Договір містить невід'ємні додатки, які визначають економічні та фінансові механізми функціонування ОРЕ - Правила оптового ринку електричної енергії (далі - Правила ринку), Інструкцію про порядок розрахунків, Інструкцію про порядок використання коштів ОРЕ, Інструкцію про порядок нарахування та обліку витрат. Згідно із Законом та Договором, сторонами договору, на підставі якого створюється ОРЕ, є:

виробники електричної енергії, які одержали ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії; постачальники електричної енергії, які одержали ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом;

постачальники електричної енергії, які одержали ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом;

державне підприємство "Енергоринок" (далі - ДП "Енергоринок"), яке одержало ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії;

державне підприємство "Національна енергетична компанія" "Укренерго", що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об'єднаною енергетичною системою України і передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, яке одержало ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами.

Засадами функціонування ОРЕ згідно із Законом є:

рівноправний доступ до ОРЕ та послуг електричних мереж усіх суб'єктів підприємницької діяльності з виробництва та постачання електричної енергії після отримання відповідної ліцензії на право здійснення цих видів діяльності;

купівля та продаж електричної енергії відповідно до Правил ринку;

визначення цін на електричну енергію енергогенеруючих компаній та оптових цін за Правилами ринку;

укладення учасниками ОРЕ договорів купівлі-продажу електричної енергії з суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює оптове постачання електричної енергії відповідно до договору, на підставі якого створюється ОРЕ.

Для забезпечення функціонування ОРЕ Договором передбачено діяльність:

загальних зборів - щорічних та позачергових загальних зборів членів ОРЕ;

ради ОРЕ - сукупності голосуючих і неголосуючих директорів, які виконують свої повноваження згідно з Договором;

секретаріату ради ОРЕ, підпорядкованого голові ради ОРЕ;

розпорядника системи розрахунків - ДП "Енергоринок" або компетентної третьої сторони в ролі розпорядника системи розрахунків;

розпорядника коштів ОРЕ - ДП "Енергоринок" або компетентної третьої сторони в ролі розпорядника коштів ОРЕ;

оператора магістральних та міждержавних електричних мереж - Національної енергетичної компанії (НЕК)"Укренерго";

оператора системи - центру диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України - НЕК "Укренерго";

оператора системи комерційного обліку - сторони, на ім'я якої зареєстрована система комерційного обліку і яка експлуатує систему комерційного обліку;

оператора зовнішнього перетоку - оператора електричної мережі поза межами України, яка безпосередньо сполучена з розташованими в Україні магістральними та міждержавними електричних мережами;

банкіра ОРЕ - уповноваженого банку, у якому відкритий поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії;

аудитора ОРЕ - незалежної аудиторської фірми, яка здійснює аудит ОРЕ від імені його членів;

арбітражної комісії для вирішення суперечних питань, пов'язаних з роботою ОРЕ.

Аналіз юридичної природи Договору свідчить, що він містить значні відмінності від звичайного цивільно-правового договору, які дають підстави вважати його нормативно-правовим договором. Йдеться про те, що згідно із статтею 153 Цивільного кодексу України цивільно-правовий договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Проте для Договору такої згоди недостатньо. Згідно із Законом України "Про електроенергетику" Договір має бути погоджений з центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці, НКРЕ та з Антимонопольним комітетом. Крім цього, положення Договору фактично є обов'язковими не лише для суб'єктів, що його підписали (на відміну від цивільно-правового договору, який породжує права і обов'язки лише для його сторін, крім чітко визначених винятків, передбачених статтями 160 і 164 Цивільного кодексу). Законодавство (практично усі умови та правила здійснення ліцензійної діяльності на ОРЕ) імперативно передбачає, що будь-яка діяльність на ОРЕ здійснюється відповідно до Договору та додатків до нього, насамперед Правил ринку. Таким чином, будь-яка діяльність на ОРЕ здійснюється відповідно до Договору, тобто його положення фактично є обов'язковими не лише для суб'єктів, які його підписали.

Зважаючи на те, що значна частина учасників ОРЕ є монополіями, функціонування ОРЕ здійснюється з урахуванням положень Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11 січня 2001 р., Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 7 червня 1996 р., Закону України "Про природні монополії" від 20 квітня 2000 року.

Постановою Верховної Ради України від 15 травня 1996 р. N 191/96-ВР затверджено Національну енергетичну програму України до 2010 року. Незважаючи на те, що Програма не носить нормативно-правового характеру, вона все ж становить значний інтерес у зв'язку з тим, що визначає основні напрями подальшого розвитку енергетичного законодавства України, в тому числі й тієї його частини, що регулює відносини на ОРЕ.

Правову основу функціонування ОРЕ та державного регулювання в електроенергетиці становлять також Укази Президента України. Серед найважливіших з них слід зазначити:

Укази Президента України від 21 травня 1994 р. N 244 "Про заходи щодо ринкових перетворень в галузі електроенергетики України" і від 4 квітня 1995 р. N 282 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України", якими було започатковано ринкові перетворення в галузі та визначено організаційну структуру ОРЕ;

Указ Президента України від 21 квітня 1998 р. N 335 "Питання Національної комісії з регулювання електроенергетики України", згідно з яким утворена у 1994 році Національна комісія з питань електроенергетики, перейменована на Національну комісію регулювання електроенергетики; затверджено положення про НКРЕ, встановлено, що на рішення про встановлення цін і тарифів не поширюється обов'язковість реєстрації в Мін'юсті;

Указ Президента України від 14 квітня 2000 р. N 598 "Про Міністерство палива та енергетики України", яким було затверджено Положення про Міністерство палива та енергетики України - центральний орган виконавчої влади, який здійснює державне управління паливно-енергетичним комплексом;

Указ Президента України від 3 грудня 2001 р. N 1169 "Про додаткові заходи щодо реформування електроенергетичної галузі", яким регулюються питання приватизації енергетичних компаній.

Діяльність суб'єктів та взаємовідносини на ОРЕ великою мірою регулюється актами Кабінету Міністрів України. Зокрема до найважливіших актів слід віднести постанови:

від 19 лютого 1996 р. N 207 "Про забезпечення роботи оптового ринку електричної енергії України";

від 13 липня 1995 р. N 516 "Про плату за видачу та переоформлення НКРЕ ліцензій на здійснення певних видів підприємницької діяльності" (з подальшими змінами);

від 15 лютого 1999 р. N 189 "Про затвердження порядку здійснення державного нагляду в електроенергетиці";

від 29 квітня 1999 р. N 753 "Про порядок видачі ліцензій НКРЕ на здійснення окремих видів підприємницької діяльності";

від 24 березня 1999 р. N 441 "Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі" (із подальшими змінами, визначеними у постанові від 9 квітня 2002 р. N 475 "Про внесення змін до порядку постачання електричної енергії споживачам");

від 21 липня 1999 р. N 1312 "Про затвердження положення про порядок накладення на суб'єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику";

від 5 листопада 1999 р. N 2043 "Про затвердження тимчасових умов функціонування оптового ринку електричної енергії";

від 5 травня 2000 р. N 755 "Про утворення державного підприємства "Енергоринок";

від 5 червня 2000 р. N 922 "Про затвердження статуту державного підприємства "Енергоринок";

від 19 липня 2000 р. N 1136 "Про врегулювання відносин на оптовому ринку електричної енергії України". Цією постановою встановлено порядок визначення уповноваженого банку, в якому відкриваються розподільчі рахунки (поточні рахунки із спеціальним режимом використання) для зарахування коштів за електричну енергію, порядок і терміни відкриття розподільчих рахунків для зарахування коштів за електричну енергію, Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію;

від 19 липня 2000 р. N 1139 "Про затвердження порядку застосування санкцій за порушення законодавства про електроенергетику";

від 4 квітня 2001 р. N 320 "Про перехід об'єднаної енергетичної системи України на паралельну роботу з єдиною енергетичною системою Російської Федерації";

від 21 травня 1997 р. N 487 "Про вдосконалення системи розрахунків за спожиту електричну і теплову енергію". Ця постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 7 травня 2000 р. N 776.

Крім зазначених постанов Кабінетом Міністрів України також неодноразово приймалися постанови та розпорядження, які регулювали порядок здійснення розрахунків на ОРЕ і діяли протягом обмеженого періоду часу.

Позитивно на подальший розвиток відносин на ОРЕ вплинуло розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 квітня 2001 р. N 133-р "Про систему заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для розвитку електроенергетичної галузі". В цьому розпорядженні, зокрема, підтверджується, що в енергопостачальних компаній відсутні обмеження права відключення від джерел енергопостачання споживачів, які мають заборгованість з оплати електричної енергії, а також забороняється органам виконавчої влади втручатися в діяльність енергопостачальних компаній, пов'язану з відключенням споживачів, які мають заборгованість з оплати електричної енергії.

Також слід відзначити розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. N 451-р "Про затвердження плану заходів щодо реалізації довгострокової тарифної політики на оптовому ринку електричної енергії України".

Значна нормативно-правова база була напрацьована Національною комісією регулювання електроенергетики України. Зокрема, НКРЕ своїми постановами врегульовує такі питання:

затвердження Договору, додатків, змін і доповнень до нього;

затвердження рішень Ради ОРЕ та про прийняття до ОРЕ нових членів;

ліцензування суб'єктів ОРЕ (затверджуються умови та правила здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії, з виробництва електричної енергії, передачі електричної енергії, постачання електричної енергії (за регульованим та нерегульованим тарифом), застосування штрафів за порушення ліцензійних умов та правил, законодавства про електроенергетику тощо);

ціноутворення на ОРЕ (затверджується порядок формування цін на ОРЕ, порядок застосування тарифів, визначення прогнозованої оптової ціни на певний період тощо);

порядок розподілу коштів на ОРЕ (затвердження алгоритму розподілу коштів на ОРЕ, встановлення порядку розрахунків; запровадження і скасування надзвичайних ситуацій на ОРЕ;

процедурні питання діяльності НКРЕ у відносинах на ОРЕ.

За умови паралельної роботи ОЕС з єдиною енергетичною системою Російської Федерації питання митного оформлення електричної енергії вирішується відповідно до Тимчасового порядку митного оформлення електричної енергії, обсяги якої відповідають сальдо-перетокам і яка переміщується через митний кордон України згідно з контрактами, укладеними 9 лютого 2001 р. між ДП "Енергоринок" та російським акціонерним товариством "ЄЕС Росії", затвердженого Наказом Державної митної служби, Міністерства палива та енергетики і ДП "Енергоринок" від 28 травня 2001 р. N 362/240/58.

Окреме місце в правовій базі функціонування ОРЕ займає Угода між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про співробітництво в галузі електроенергетики від 20 березня 1993 року. Статтею 1 цієї угоди передбачено зобов'язання її сторін забезпечувати паралельну роботу енергосистем України і Молдови, що не може не зачіпати відносин на ОРЕ.

До правової бази діяльності ОРЕ слід також віднести акти органів судової влади, зокрема, лист Вищого арбітражного суду України N 01-8/73 від 25 лютого 1997 р. "Про Закон України "Про електроенергетику" (з подальшими змінами). У листі розглядаються в основному питання врегулювання Законом приватизації об'єктів електроенергетики та застосування санкцій за порушення законодавства про електроенергетику.

Окремо слід виділити Рішення Конституційного суду України від 12 лютого 2002 р. N 3-рп/2002 у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про електроенергетику" (справа про електроенергетику), згідно з яким Конституційний суд України, зокрема, визнав таким, що відповідає Конституції України, положення Закону України "Про електроенергетику" в частині встановленого порядку розрахунків на ОРЕ через розподільчі рахунки в уповноваженому банку. Крім того, з приводу вирішення спірних питань щодо платежів Конституційним судом було зазначено, що ці питання "можуть вирішувати такі внутрішні, функціонально адаптовані до специфіки енергетичної галузі структури, як постійно діюча відомча арбітражна комісія, рада ОРЕ, загальні щорічні або позачергові збори членів ОРЕ, НКРЕ, що мають відповідні повноваження. Ці майнові відносини є, по суті, складовою частиною особливих виробничих відносин".

3.1.2. Економічні засади функціонування оптового ринку електричної енергії

Економічні засади функціонування ОРЕ умовно можна поділити на дві складові частини:

ціноутворення на ОРЕ;

порядок розрахунків на ОРЕ.

Що стосується ціноутворення на ОРЕ, то слід зазначити, що воно об'єктивно має певні особливості, зумовлені здійсненням купівлі-продажу електричної енергії на ОРЕ в межах об'єднаної енергетичної системи України та в умовах постійного і безперервного в часі збалансування виробництва та споживання електричної енергії.

Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" ціни на електричну енергію енергогенеруючих компаній та оптові ціни визначаються за Правилами ринку, які є невід'ємною частиною Договору. Договором та Правилами ринку визначено механізм функціонування ОРЕ, порядок розподілу навантажень між енергогенеруючими джерелами, правила формування ринкової ціни на електричну енергію. Зокрема, визначено такий механізм формування оптової ринкової ціни:

виробники - теплові електростанції енергогенеруючих компаній, що працюють за ціновими заявками, щоденно надають на свої енергоблоки погодинні цінові заявки і заявки робочої потужності, які відображають витрати на виробництво електричної енергії та можливий діапазон регулювання навантаження;

виробники - атомні електростанції подають заявки робочої потужності по кожному енергоблоку;

виробники - гідроелектростанції надають заявки робочої потужності по кожній електростанції;

виробники - теплоелектроцентралі надають заявки робочої потужності по кожній електростанції.

На основі прогнозованого обсягу споживання, обсягу міждержавних перетоків електричної енергії визначається оптимальний склад працюючого енергетичного обладнання з точки зору мінімальної вартості виробництва її тепловими електростанціями залежно від рівня необхідного покриття графіка навантаження. Атомні електростанції працюють в базисній частині графіка. Теплові електростанції працюють в базисній частині графіка і регулюють змінну його частину. Гідроелектростанції працюють в піковій частині графіка.

Виходячи із зазначених вище даних відповідно з Правилами ринку визначається погодинна ціна закупівлі електричної енергії, виробленої тепловими станціями, які працюють за ціновими заявками. При цьому тарифи на виробництво електричної енергії атомними електростанціями, гідроелектростанціями та ТЕЦ встановлюються НКРЕ.

Вартість електричної енергії, яка закуповується на ОРЕ, визначається як середньозважена величина вартості електричної енергії теплових, атомних електростанцій, гідроелектростанцій, теплоелектроцентралей та інших суб'єктів підприємницької діяльності, які продають електричну енергію в ОРЕ.

Оптова ринкова ціна електричної енергії формується на погодинній основі виходячи з платежів:

виробникам електричної енергії;

імпортерам електричної енергії;

підприємству, яке здійснює диспетчерське управління об'єднаною енергетичною системою та передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами;

іншим особам, які мають право на отримання коштів відповідно до законодавства.

Для врегулювання питання оплати за куплену на ОРЕ електричну енергію енергопостачальними компаніями, які здійснюють постачання електричної енергії за регульованим тарифом, з метою компенсації їм збитків під час розрахунків за електричну енергію споживачами, для яких визначено окремий порядок регулювання ціни, що не забезпечений джерелами фінансування, НКРЕ запроваджено систему застосування дотаційних сертифікатів.

Роздрібна ціна на електричну енергію формується постачальниками електричної енергії згідно з умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії.

Стосовно порядку розрахунків на ОРЕ слід зазначити, згідно із Законом України "Про електроенергетику" для проведення розрахунків за закуплену на ОРЕ та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку для зарахування коштів за електричну енергію затверджується та доводиться до відома споживачів Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію енергопостачальнику виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання.

Кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом ОРЕ виключно на:

поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії;

поточний рахунок підприємства, яке здійснює передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами;

поточний рахунок енергопостачальника.

Кошти за електричну енергію, закуплену на ОРЕ, всіма енергопостачальниками перераховуються виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії.

З поточного рахунка із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії зазначені кошти спрямовуються виключно:

енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які провадять продаж електричної енергії оптовому постачальнику електричної енергії;

підприємству, яке здійснює диспетчерське управління об'єднаною енергетичною системою та передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами;

на поточний рахунок оптового постачальника електричної енергії;

іншим особам, які мають право на отримання коштів з інвестиційної складової оптового тарифу на електричну енергію, затвердженої Національною комісією регулювання електроенергетики України, в тому числі на спільне фінансування розвитку нетрадиційних джерел електричної енергії.

Умови про оплату електричної енергії коштами та про відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії (енергопостачальника, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території) є обов'язковими умовами договору купівлі-продажу електричної енергії між оптовим постачальником електричної енергії та енергопостачальником (договору на постачання електричної енергії між енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, та споживачем).

Оптовий постачальник електричної енергії зобов'язаний забезпечити щоденне інформування учасників ОРЕ і органів виконавчої влади про стан проведення розрахунків на ОРЕ.

На поточні рахунки із спеціальним режимом використання не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями учасників ОРЕ, операції на поточних рахунках із спеціальним режимом використання не підлягають призупиненню.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що ОРЕ фактично був сформований та функціонує в теперішньому вигляді декілька років. Система відносин ОРЕ, побудована на принципах, закладених Договором, постійно розвивається в напрямі вдосконалення регулятивних чинників, саморегуляції ринку, забезпечення прозорості діяльності ОРЕ та балансу інтересів усіх його учасників.

3.2. Позитивний досвід та проблеми, що заважають ефективному функціонуванню Оптового ринку електричної енергії

Позитивний досвід

За короткий період функціонування ОРЕ в умовах вкрай важкої економічної ситуації в державі було закладено основу запровадження ринкових відносин в електроенергетиці та набуто значного досвіду.

Зокрема, досягнуто таких позитивних результатів:

створено підгрунтя для запровадження конкурентного середовища шляхом розподілу видів діяльності в електроенергетиці (виробництво, передача, постачання);

збережено об'єднану енергосистему України, що створює можливість безперервного доступу постачальників електричної енергії до об'єднаної та збалансованої потужності усіх виробників електричної енергії для гарантованого енергозабезпечення споживачів;

забезпечено функціонування збалансованого за потужністю погодинного ринку;

створено прозору систему функціонування як в частині обсягів купівлі-продажу електричної енергії, так і формування цін та платежів, що надає можливість контролю з боку членів ОРЕ;

в умовах ОРЕ за допомогою державного регулювання досягнуто підвищення рівня розрахунків коштами та уникнуто застосування бартерних схем;

створено умови для рівноправного доступу суб'єктів господарювання до ОРЕ;

забезпечується формування єдиної усередненої оптової ціни на електричну енергію;

напрацьовано та запроваджено нормативно-правову та договірну основу функціонування ОРЕ, яка може служити основою для його розвитку (Закон України "Про електроенергетику", умови та правила здійснення ліцензованих видів діяльності, Договір між членами оптового ринку електричної енергії, Правила ринку та ін.);

створено певні передумови для залучення інвестицій: визначено модель ОРЕ, систему відносин в ньому, створено нормативно - правову базу, регулюючий орган - НКРЕ, забезпечено ліцензування видів підприємницької діяльності в електроенергетиці тощо;

запроваджений ОРЕ має просту організаційну структуру;

закладено систему саморегулювання ОРЕ: Рада ОРЕ, аудитор ОРЕ, арбітражна комісія;

закріплено розподіл функцій державного управління та регулювання діяльності в електроенергетиці і, зокрема, на ОРЕ.

Проблеми, що заважають ефективному функціонуванню оптового ринку електричної енергії

Проблеми, що заважають ефективному функціонуванню ОРЕ, здебільшого пов'язані між собою, часто мають спільні причини виникнення, які переважно стосуються не стільки процесів функціонування ОРЕ, скільки опосередковано макроекономічного рівня, зокрема, недоліків системи державного фінансування пільгового споживання електричної енергії, податкової політики щодо електроенергетичної галузі, намагання розв'язати проблеми промисловості та сільського господарства, а також соціальні проблеми за рахунок електроенергетики.

Проблеми функціонування ОРЕ за ступенем їх впливу на забезпечення ефективної діяльності його учасників такі:

1) борги в ОРЕ та їх дисбаланс.

Проблема боргів набуває вирішального значення з огляду на її масштабність та темпи подальшого поширення. Наслідком нерозв'язання чи зволікання розв'язання проблеми боргів є загроза енергетичній безпеці держави через неможливість подальшого розвитку ОРЕ, банкрутство енергетичних компаній та підприємств, знос обладнання енергетичних компаній та підприємств, що загрожує функціонуванню об'єднаної енергетичної системи України, неможливість проведення ефективної приватизації енергетичних компаній;

2) неповна поточна оплата за електричну енергію.

Наслідком неповної поточної оплати за електричну енергію є неможливість нормального функціонування енергетичних компаній та підприємств електроенергетичної галузі через вимивання обігових коштів, що не дозволяє ефективно провадити виробничо-господарську діяльність, неможливість її планування, подальше накопичення боргів на всіх рівнях розрахунків за електричну енергію.

Проблема неплатежів створює передумови для застосування негрошових форм розрахунків, існування в межах алгоритму розподілу коштів ОРЕ можливості суб'єктивного підходу до розрахунків з окремими учасниками, впровадження обмежень для платоспроможних споживачів електричної енергії через вимушене лімітування енергопостачання, адміністративного втручання у розподіл коштів між учасниками ОРЕ.

3) недосконалість системи договірних відносин в ОРЕ.

Наслідком недосконалої системи договірних відносин в ОРЕ є неповна поточна оплата за електричну енергію, що спричиняє спори між суб'єктами ОРЕ та проблеми під час проведення розрахунків ціни і платежів та формування графіка навантаження, а також створює умови діяльності в ОРЕ, які є непривабливими для потенційних інвесторів;

4) адміністративне втручання в управління грошовими потоками на ОРЕ.

Таке втручання викликане невідповідністю платежів за електричну енергію обсягам її виробництва та постачання. З метою забезпечення безперебійної роботи об'єктів галузі в цілому в межах ОРЕ здійснюється перерозподіл коштів між учасниками ОРЕ шляхом внесення змін до алгоритму розподілу коштів, встановлення пріоритетних платежів, оголошення надзвичайних ситуацій, проведення розрахунків з використанням одноденного кредиту на підставі протоколів погодження.

Наслідками адміністративного втручання в управління грошовими потоками є погіршення фінансового стану тих енергетичних компаній, за рахунок яких здійснюється перерозподіл коштів на невизначений термін, неможливість учасників ОРЕ планувати перспективну діяльність, наявність ризиків для потенційних інвесторів;

5) "вимивання" обігових коштів внаслідок застосування методу нарахування податкових зобов'язань за фактом продажу електричної енергії.

Діюче податкове законодавство не враховує специфіку функціонування електроенергетичної галузі, особливо в умовах неплатежів за електричну енергію, що призводить до:

необхідності сплати енергетичними компаніями податкових зобов'язань в повному обсязі з недоотриманих обсягів коштів за реалізовану електричну енергію;

неефективного використання цільових надбавок до тарифів на електричну енергію, які застосовуються з метою фінансування будівництва об'єктів електроенергетичної галузі, в умовах неповної оплати за електричну енергію;

введення спеціального режиму погашення податкових зобов'язань шляхом податкової застави електричної енергії.

Наслідком існування цієї проблеми є суттєве погіршення фінансового стану енергетичних компаній, в тому числі зростання боргових зобов'язань;

6) обмеження конкуренції серед виробників електричної енергії не дає змоги формувати ефективну ринкову ціну на електричну енергію, що призводить до неоптимальних цінових сигналів для учасників ОРЕ, споживачів та потенційних інвесторів;

7) недосконалість тарифо- та ціноутворення.

Суть цієї проблеми полягає у нижченаведених факторах:

невідповідність системи тарифоутворення для споживачів електричної енергії системі ціноутворення на ОРЕ;

неповне відшкодування обгрунтованих витрат суб'єктів ОРЕ;

недосконалість системи тарифоутворення на послуги магістральних та міждержавних електричних мереж.

Наслідком існування цієї проблеми є формування неоптимальних цін на електричну енергію і тарифів на послуги учасників ОРЕ;

8) обмеження платоспроможного попиту в межах ОРЕ (система лімітування).

Незважаючи на достатні обсяги встановлених та експлуатаційно спроможних енергогенеруючих потужностей в ОРЕ, існує обмеження платоспроможного попиту на електричну енергію через встановлення лімітів на електропостачання, що не відповідає принципам ринкової економіки. При цьому відсутній прозорий механізм визначення і встановлення таких лімітів.

Наслідком обмежень через систему лімітування попиту на електричну енергію є зниження прибутковості діяльності енергопостачальних компаній та неможливість виконати договірні зобов'язання перед споживачами електричної енергії;

9) відсутність гарантій надійності електропостачання та якості електричної енергії може призвести до перебоїв у постачанні електричної енергії та постачання споживачам електричної енергії, показники якості якої не відповідають державним стандартам. Це робить неможливим виконання належним чином енергопостачальними компаніями своїх договірних зобов'язань перед споживачами, що призводить до судових позовів споживачів до енергопостачальних компаній;

10) високий рівень витрат електричної енергії в місцевих (локальних) електричних мережах, який продовжує збільшуватись.

Наслідками зазначеної проблеми є погіршення фінансового стану енергопостачальних компаній, неможливість забезпечення ними повних розрахунків за закуплену в ОРЕ електричну енергію і подальше накопичення боргів, погіршення стану електричних мереж, що, в свою чергу, призводить до подальшого зростання технологічних витрат електричної енергії;

11) недосконалість систем комерційного обліку електричної енергії.

Суть проблеми полягає у тому, що точність приладів обліку часто не відповідає необхідним вимогам, крім того не застосовуються у достатній кількості прилади з погодинним обліком, використовуються недосконалі системи передачі даних вимірювання.

Це призводить до зростання понаднормативних втрат електричної енергії, неможливості проведення точних та своєчасних погодинних розрахунків за електричну енергію і, як наслідок, до виникнення спірних питань між учасниками ОРЕ;

12) відсутність ринку системних допоміжних послуг (резерв потужності, регулювання частоти, регулювання напруги та інше).

Внаслідок невизначеності порядку ціноутворення на системні допоміжні послуги електричні станції, які включаються в роботу у зв'язку із системною необхідністю і для надання допоміжних послуг з метою забезпечення сталої роботи енергосистеми та якості електричної енергії, не мають для цього економічних стимулів, що обмежує важелі впливу на режими роботи в енергосистемі;

13) перехресне субсидіювання через оптову ринкову ціну на електричну енергію.

Таке субсидування застосовується у зв'язку із регулюванням тарифів для населення, інших категорій споживачів, у тому числі тих, хто користується диференційованими тарифами, а також окремих постачальників електричної енергії. Перехресне субсидування виникає внаслідок того, що неоптимальні рівні роздрібних тарифів стали заходом соціального захисту окремих споживачів, зокрема населення, за рахунок підвищення цін для інших споживачів, зокрема промислових.

До наслідків перехресного субсидування слід віднести:

завищення цін на електричну енергію промислових споживачів через підтримання соціально необхідного рівня тарифу для населення, що може призвести до стримування подальшого зростання обсягів промислового виробництва у зв'язку із неконкурентоспроможністю кінцевої продукції підприємств;

спотворення цінових сигналів і орієнтирів: для споживачів - щодо доцільних обсягів споживання електричної енергії, для інвесторів - щодо ефективності вкладення інвестицій не тільки в електроенергетичну галузь, але і в інші галузі економіки;

підтримка фінансового стану одних категорій споживачів за рахунок інших;

виконання зобов'язань держави перед стратегічними інвесторами в процесі приватизації за рахунок решти енергопостачальних компаній та їх споживачів;

14) адміністративне втручання в управління ОРЕ та діяльність його суб'єктів.

На теперішній час ОРЕ не є саморегулівною, чіткою і динамічною ринковою структурою, незважаючи на існування в інфраструктурі ОРЕ органів управління (загальні збори та рада ОРЕ), арбітражної комісії для вирішення спорів та незалежного аудитора ОРЕ, які повинні забезпечити саморегулювання. Суттєво знижена ефективність діяльності загальних зборів та ради ОРЕ і можливість реального впливу цих колегіальних органів на функціонування ОРЕ.

Зважаючи на це, учасники ОРЕ не можуть здійснювати діяльність як комерційно незалежні суб'єкти, що прагнуть досягти економічної мети своєї діяльності;

15) недосконалість системи державного регулювання в електроенергетиці.

У зв'язку із недостатністю законодавчого врегулювання статусу НКРЕ, елементів її незалежності, меж державного впливу на діяльність суб'єктів господарювання на ОРЕ, неможливістю врегулювання на основі діючого законодавства питання щодо економічної незалежності НКРЕ можуть створюватись умови для прийняття неефективних рішень щодо функціонування ОРЕ та діяльності його учасників;

16) недостатня врегульованість і прозорість процедур здійснення експорту, імпорту і транзиту електричної енергії.

Це призводить до неможливості реалізації економічних переваг від здійснення експортно-імпортних операцій і транзиту електричної енергії, а також до невідповідності процедур експорту, імпорту і транзиту вимогам європейського законодавства;

17) відсутня можливість створення привабливого інвестиційного клімату для спорудження сучасних енергетичних потужностей.

Суть проблеми полягає в тому, що через невпевненість у стабільності діючого законодавства і неможливість відшкодування вкладених коштів та отримання прибутку стримуються інвестиції в електроенергетику.

Це призводить до зносу, старіння, зниження ефективності енергогенеруючого обладнання та дефіциту маневрових потужностей;

18) нерівність умов щодо створення конкурентного середовища на ринку постачання електричної енергії.

Суть проблеми полягає в тому, що через недосконалість нормативної та договірної бази для взаємовідносин постачальників електричної енергії за регульованим тарифом та незалежних постачальників, недостатньо розвинене конкурентне середовище на ринку постачання електричної енергії.

Це призводить до формування неоптимальних цін для споживачів, а також дає можливість місцевим постачальникам використовувати своє монопольне становище щодо надання послуг з передачі електричної енергії та інформаційних послуг.

19) недосконалість нормативної бази з питань організації роботи суб'єктів ОРЕ в енергосистемі України та їх диспетчеризації.

Наслідком існування цієї проблеми є можливість невиконання суб'єктами ОРЕ своїх обов'язків щодо забезпечення сталої роботи ОЕС. Крім того, це не сприяє запровадженню економічних принципів диспетчеризації;

20) відсутність механізмів страхування фінансових ризиків та забезпечення виконання договірних платіжних зобов'язань учасників ОРЕ.

Незастосування передбачених Договором механізмів забезпечення постачальниками договірних платіжних зобов'язань (авансового платежу та акредитивів, а також механізмів фінансових контрактів), створює високий ступінь ризику роботи в ОРЕ. Наслідками відсутності цих ефективних інструментів є борги, банкрутство енергетичних компаній і непередбачуваність фінансових результатів в умовах коливання оптової ринкової ціни.

3.3. Договір до Європейської енергетичної хартії та гармонізація з ним законодавства України

Європейська інтеграція і відповідно європейське право виходять на новий етап свого розвитку: Європейський Союз передбачає значне збільшення кількості своїх членів. Тому Країни - члени приймають рішення, які визначають умови перебування у ЄС не лише їх самих, але і нових учасників. Таким чином, на сучасному етапі ЄС виступає як складний комплекс, єдність якого вимагає більш розгалуженого, повного та деталізованого правового регулювання.

17 грудня 1991 року Україна разом із 52 країнами світу підписала Європейську енергетичну хартію, ініціатива підписання якої належала країнам - членам ЄС. На базі Хартії 17 грудня 1994 року підписано Договір до Енергетичної хартії, який був ратифікований Верховною Радою України Законом України від 6 лютого 1998 р. N 89/98-ВР. Таким чином, відповідно до статті 9 Конституції України Договір до Енергетичної хартії, що має статус міжнародного договору, став частиною законодавства України.

Основна мета Договору до Енергетичної хартії викладена в статті 2, яка зазначає, що Договір спрямований на створення правових рамок з метою сприяння довгостроковому співробітництву в галузі енергетики, а саме з питань підвищення надійності енергопостачання та максимального забезпечення ефективності виробництва, транспортування, розподілу та використання енергії з тим, щоб підвищити рівень безпеки та звести до мінімуму проблеми навколишнього середовища. Досягається це, зокрема, шляхом встановлення загальних правил щодо торгівлі, які забезпечують сприяння доступу до міжнародних ринків на комерційній основі та спрямовані на розвиток відкритого та конкурентного ринку енергетичних матеріалів та продуктів; вжиття країнами, що підписали Договір до Енергетичної хартії, необхідних заходів для полегшення транзиту енергетичних матеріалів та продуктів відповідно до принципу свободи транзиту без застосування дискримінаційних тарифів та інших заходів щодо обмеження транзиту в залежності від походження, місця призначення та володаря таких енергетичних матеріалів та ресурсів; визначення режиму капіталовкладень.

Таким чином, положення Договору до Енергетичної хартії, який після ратифікації став частиною національного законодавства, стосовно торгівлі енергетичними ресурсами та продуктами застосовуються, але з певними обмеженнями та особливостями, зумовленими тим, що на сьогоднішній день Україна не є стороною Генеральної угоди по тарифах та торгівлі (ГАТТ).

Європейським парламентом та його органами за останні роки прийнято понад 50 директив, рішень та резолюцій, які регулюють відносини в енергетичному секторі економіки. Основними директивами, що регулюють відносини на внутрішніх ринках електричної енергії та суміжних ринках є Директива N 96/92/ЄС Європейського парламенту та Ради Європи від 19 грудня 1996 року стосовно загальних правил на внутрішньому ринку електричної енергії, Директива Європейського Парламенту та Ради Європи 90/457/ЄЕС від 29 жовтня 1990 р. щодо транзиту електричної енергії передавальними електричних мережами, Директива Європейського парламенту та Ради Європи 90/377/ЄЕС від 29 червня 1990 року щодо процедури підвищення прозорості цін на газ та електричну енергію для кінцевих промислових споживачів.

Адаптація законодавства України до законодавства ЄС здійснюється на підставі:

статті 51 Угоди про партнерство та співробітництво між Європейським Співтовариством та Україною від 14 червня 1994 р.;

Стратегії інтеграції України до ЄС, яка затверджена указом Президента України від 11 червня 1998 р. N 615/98;

Концепції адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р. N 1496;

Програми інтеграції України до Європейського Союзу, схваленої Указом Президента України від 14 вересня 2000 року N 1072/2000 (8.3 "Енергетика" Розділ 8. "Секторальна політика"), якою у тому числі передбачено створення ефективної нормативно-правової бази функціонування лібералізованих енергетичних ринків України та системи їх державного регулювання з урахуванням вимог законодавства ЄС.

Аналіз цих норм свідчить про те, що українське енергетичне законодавство та модель функціонування оптового ринку електричної енергії значною мірою відповідають вимогам норм Європейського права, однак потребують подальшого розвитку і вдосконалення.

Так, відповідно до вимог Директиви N 96/92/ЄС Європейського парламенту та Ради Європи від 19 грудня 1996 року стосовно загальних правил на внутрішньому ринку електричної енергії необхідно на законодавчому рівні визначити, який орган державної виконавчої влади та/або орган державного регулювання в галузі електроенергетики може надавати дозвіл на будівництво нових енергогенеруючих потужностей за тендерною процедурою та/або за процедурою санкціонування. При цьому національний оператор системи передачі має здійснювати регулярну оцінку енергогенеруючої потужності та потужності з передачі.

Для функціонування системи передачі електричної енергії призначений оператор системи, який відповідає за її функціонування, забезпечення обслуговування і розвиток, включаючи регіональні мережі та приєднання до інших систем - з метою гарантування надійного постачання. У той же час потребує подальшого розвитку розробка технічних правил та прийняття Кодексу електричних мереж. При диспетчеризації генеруючих об'єктів надається перевага об'єктам, що використовують поновлювані джерела енергії (вітроенергетика), а також тим, якікомбіновано виробляють тепло та електричну енергію.

В умовах та правилах здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом висунуті вимоги щодо обов'язкового постачання електричної енергії споживачам, які розташовані у даному регіоні, за регульованим тарифом. У той же час залишаються законодавчо неврегульовані питання щодо забезпечення оператором системи розподілу (постачальник електричної енергії) надання аварійної броні та питання охорони довкілля.

Відповідно до вимог Директиви 96/92 оператор системи розподілу повинен ставитись недискримінаційно до користувачів системи, особливо в інтересах своїх дочірніх підприємств або акціонерів. Однак в Україні існують деякі обмеження, на підставі яких постачальник електричної енергії за регульованим тарифом, який є власником розподільчих мереж, може не надати дозвіл на доступ до мережі постачальнику електричної енергії за нерегульованим тарифом (постанова Кабінету Міністрів України від 24 березня 1999 р. N 441, із змінами).

На виконання вимог щодо відокремлення та прозорості рахунків енергетичні підприємства відповідно до законодавства ведуть окремий облік діяльності з виробництва, передачі та розподілу електричної енергії з метою уникнення дискримінації, перехресного субсидіювання та несправедливої конкуренції, а також проводять аудит своєї діяльності. Проте на законодавчому рівні не визначена можливість доступу до рахунків енергетичних компаній з боку аудитора ОРЕ з дотриманням умов конфіденційності.

В Україні створена та існує одна з чотирьох основних моделей організації оптових ринків електричної енергії, а саме модель єдиного оптового покупця - продавця, але в цій моделі не використовується право щодо укладення контрактів на купівлю між виробниками та кінцевим споживачами для власних потреб та між виробниками та постачальниками на підставі комерційних угод. Таке право може бути реалізоване шляхом вдосконалення існуючої моделі, як це передбачено нормами європейського права.

З метою уникнення зловживань домінуючим положенням регулювання заходів безпеки та врегулювання спорів незалежний від сторін уповноважений орган має бути наділений правом врегульовувати суперечки, що стосуються контрактів та переговорів, у тому числі спори щодо відмови у доступі до системи, цін та тарифів.

Беручи до уваги необхідність посилення інтеграції європейського енергетичного ринку як необхідної передумови для створення єдиного внутрішнього ринку, була прийнята Директива Європейського парламенту та Ради Європи N 90/457/ЄЕС від 29 жовтня 1990 р. щодо транзиту електричної енергії передавальними електричних мережами. Країни - члени ЄС та Україна повинні вжити заходів, необхідних для забезпечення транзиту електричної енергії між окремим мережами високовольтних ліній електропередачі. У той же час законодавством України не визначено поняття транзиту електричної енергії між різними енергетичними міждержавними високовольтними електричними мережами як окремого виду послуги, що поряд із технічними проблемами призводить до обмеження надання такого виду послуг. Повинен бути визначений відповідний орган виконавчої влади, який реєструватиме заявки на транзит, у разі, коли термін контракту на продаж електричної енергії становить не менше 1 року, та даватиме оцінку причинам недосягнення домовленості про укладання контракту протягом 12 місяців з дати отримання заявки на транзит.

Директивою Європейського парламенту та Ради Європи 90/377/ЄЕС від 29 червня 1990 р. щодо процедури підвищення прозорості цін на газ та електричну енергію для кінцевих промислових споживачів визначається, що прозорість цін на електричну енергію є необхідною передумовою становлення та чіткого функціонування внутрішнього ринку електричної енергії. На виконання умов цієї Директиви Україні необхідно запровадити систему звітності, за якою постачальники електричної енергії надаватимуть інформацію регулюючому органу згідно з такими критеріями, як ціни і умови продажу електричної енергії кінцевим промисловим споживачам, система діючих цін, розподіл споживачів і відповідних обсягів електричної енергії за категоріями споживачів.

3.4 Світовий досвід розвитку оптових ринків електричної енергії

Серед варіантів моделей оптових ринків електричної енергії для сектора з вертикально розмежованою структурою більш доцільно виділити такі основні:

1) модель єдиного покупця;

2) лібералізована модель єдиного покупця;

3) модель повномасштабного (обов'язкового) спотового ринку;

4) модель двосторонніх договорів з балансуючим ринком.

На першому етапі лібералізації ринку в країнах Європейського Співтовариства запроваджується модель (2) або модель (3). З часом багато країн переходять до моделі (4). Всі країни Європейського Співтовариства розвивають ринки, для яких характерна взаємодія між двосторонніми контрактами та балансуючим ринком або між ринком залишкових продажів.

Модель єдиного покупця

За цією моделлю одна спеціально створена компанія закуповує всю вироблену в країні електричну енергію та одночасно є єдиним оптовим продавцем електричної енергії розподільчим компаніям та великим споживачам.

Модель єдиного покупця має деякі позитивні риси: сприяє підтриманню єдиної оптової ринкової ціни, передбачає механізми захисту від ринкових ризиків, а також більш прості умови та механізми взаємовідносин членів ринку за наявності великої кількості продавців та покупців електричної енергії.

На практиці ця модель функціонує неефективно, оскільки єдиним покупцем, як правило, є державне підприємство, якому бракує необхідної економічної незалежності та яке може бути примушене укласти невигідні договори про закупівлю електричної енергії за завищеними цінами Крім того, влада може втручатись у розподіл коштів державного підприємства, використовуючи для цього політичні або комерційні важелі впливу.

Модель єдиного покупця діяла в Польщі до липня 2000 року. Протягом 1993 - 1998 років були введені довгострокові договори купівлі електричної енергії, які укладалися між Польською мережевою компанією (далі - ПМК) та виробниками. Довгострокові договори мали вплив на розвиток конкуренції, при цьому викривлялась ринкова ціна. Це було визнано урядом у документі з енергетичної політики, виданим у 2001 році. У зв'язку з цим, регулятором була розроблена програма перегляду цих договорів. За цією програмою дочірня компанія ПМК звільнялась від обов'язку закуповувати та продавати електричну енергію. Передбачалось, що електрична енергія буде продаватися на відкритому ринку через двосторонні договори, біржу та балансуючий ринок.

Лібералізована модель єдиного покупця

Лібералізована модель єдиного покупця вирішує недоліки моделі єдиного покупця у спосіб значного зменшення ринкової частки єдиного покупця. Останнє реалізується через надання дозволу певним споживачам (зазвичай дуже великим промисловим споживачам), а іноді і постачальникам, укладати прямі двосторонні договори на поставку електричної енергії з виробниками за цінами, що вільно обговорюються.

Ринкова реформа в електроенергетиці, що розпочалася в Іспанії у 1994 році, є прикладом моделі лібералізованого ринку з єдиним покупцем. Ринок був розподілений на дві частини - так званий незалежний ринок та організований ринок. Організований сектор ринку передбачає подання цінових заявок на день вперед. Ціна на організованому ринку встановлюється за ціновою заявкою останнього блоку, що був включений в операційний графік. До неї додається плата за передачу та системні послуги. На іспанському ринку також застосовують плату за потужність.

Виробники та правомочні споживачі є учасниками незалежного ринку. Вони укладають двосторонні договори та повідомляють про обсяги електричної енергії оператору організованого ринку, який включає їх у графік розподілу навантаження. Ціни на електричну енергію яка купується за цими договорами встановлюються на договірних засадах. Витрати на передачу та системні послуги розраховуються та стягуються оператором ринку за кожним договором.

Всі кошти, що сплачуються покупцями з організованого сектору ринку, проходять через центральний рахунок. Цей рахунок відкривається оператором ринку від імені членів ринку. Розподіл коштів енергогенеруючим компаніям здійснюється за алгоритмом пропорційного розподілу коштів.

Права та обов'язки всіх учасників ринку визначено в документі "Правила діяльності на ринку". Кожний учасник ринку висловлює свою згоду з цими правилами підписанням "Угоди про відповідність Правилам діяльності на ринку".

Після декількох років розвитку ринку в його організації спостерігаються такі недоліки:

процедури визнання споживачів правомочними для вступу до незалежного сектору ринку не були прозорими;

процедури забезпечення доступу виробників до незалежного сектору ринку та переходу від незалежного до інтегрованого ринків не були чітко визначені;

розподіл навантаження за двосторонніми контрактами та цінові заявки на інтегрованому секторі ринку не були оптимальними.

Передбачається, що до 2003 року всі споживачі стануть правомочними, тобто матимуть право укладати фізичні контракти з виробниками за своїм бажанням. Одночасно буде працювати організований сектор ринку, який все більше нагадуватиме балансуючий ринок.

Модель повномасштабного (обов'язкового) спотового ринку

Ця модель організації ринку встановлює обов'язковий пул, через який всі великі виробники повинні продавати свою електричну енергію, і всі постачальники повинні купувати свою електричну енергію. Такий пул засновано на багатосторонній угоді. Ця угода є контрактом на пропорційну купівлю і продаж електричної енергії через пул, в якому визначаються всі необхідні умови для такої торгівлі. В моделі повномасштабного спотового ринку ціни і графік диспетчеризації визначаються за результатами регулярних аукціонів - найчастіше один раз на день для дня вперед, але іноді (як в Аргентині) тільки раз кожні три місяці.

На деяких повномасштабних спотових ринках оператор ринку діє як адміністратор коштів і може вести кліринговий рахунок, через який платежі переводяться від постачальників до виробників. Однак навіть з такими кліринговими рахунками право на електричну енергію, що продається і купується, не переходить до оператора ринку.

Пул Англії та Уельса був створений у 1990 році і функціонував протягом 10 років. Це був односторонній, на день вперед, аукціонний ринок з розрахунками на півгодинній основі. Всі виробники та імпортери подавали заявки на обсяг та ціну. Оператор ринку прогнозував попит споживання та складав попередній графік, використовуючи отримані заявки, у порядку зростання цін без врахування обмежень системи. Гранична ціна системи (далі - ГЦС) розраховувалась як найдорожча ціна заявки виробників, необхідна для задоволення попиту відповідно до попереднього графіка. ГЦС сплачувалась всім виробникам за попереднім графіком. Виробники також отримували платіж за потужність. Метою платежу за потужність було заохочення інвестицій у генерацію.

Оператор ринку на щоденній основі здійснював обчислення належних платежів та виписував рахунки, а також обслуговував систему розрахунків. Платежі здійснювались через кліринговий рахунок. Було запроваджено обов'язкове кредитне покриття, яке перевірялося оператором ринку. Оператор ринку не був юридичною особою і не набував права власності на електричну енергію та кошти.

Важливою особливістю ринку Англії та Уельсу була торгівля контрактами на різницю. Ці контракти використовувалися постачальниками та генераторами для страхування ризиків від коливань оптової ціни ринку. Ринок контрактів на різницю був позабіржовим ринком (тобто не передбачав біржі), однак поступово збільшувались обсяги торгівлі стандартизованими контрактами.

Ринок електричної енергії Аргентини такий самий, як пул Англії та Уельсу за винятком деяких відмінностей, а саме: виробники теплової електричної енергії подають заявки один раз у кожні три місяці. Ці заявки мають відповідати умові, встановленій регулятором у формі діапазону цін. Верхня межа цього діапазону розраховується з урахуванням базової ціни на кожний блок. Нижня межа визначається виходячи з антидемпінгових розрахунків. Гідроелектростанції також подають заявки, але після того, як отримані заявки теплоелектростанцій. Додатково на спотовому ринку можуть укладатися фінансові контракти між виробниками з одного боку та постачальниками і великими споживачами з іншого. Центральний диспетчер не враховує ці контракти, якщо тільки не виникає дефіциту потужності.

Оператор ринку та оператор системи - одна юридична особа - приватна неприбуткова компанія, акції якої розподіляються між виробниками, постачальниками/розподільниками, високовольтними передавачами, великими споживачами та федеральним урядом.

Двосторонні договори та балансуючий ринок

Останнім часом ця модель найбільш широко застосовується. Учасники ринку вільні вибирати між комбінацією довго-, середньо- та короткострокових договорів та купівлею електричної енергії на балансуючому ринку. Ця модель є більш складною ніж інші моделі і тому для її запровадження необхідне сучасне технічне обладнання. Складність цієї моделі полягає у тому, що через можливість учасників ринку укладати контракти безпосередньо між собою обсяги, зазначені у контрактах, мають бути узгоджені з роботою системи у реальному часі. Тому для учасників ринку встановлюються детально розроблені та обов'язкові правила, за якими вони надають повідомлення про обсяги електричної енергії, зазначені у контрактах, Оператору системи. Особливо важливим є те, що на балансуючому ринку для учасників створюються цінові стимули для наближення обсягів електричної енергії за контрактами купівлі-продажу до фактичних. На відміну від спотового ринку, приклад якого був наведений у попередній моделі, на якому у кожному розрахункову періоді встановлюється єдина ціна, на балансуючому ринку встановлюються дві різні ціни залежно від того купується чи продається електрична енергія.

Застосування цієї моделі буде проілюстровано на прикладі діючої моделі Великобританії (НПТЭ ) та Скандинавських країн.

Нові правила торгівлі електричною енергією у Великобританії

За новими правилами торгівлі електричною енергією більша її частина продається на біржах та через різні двосторонні договори. Нові правила торгівлі електричною енергією (НПТЕ, далі - нові правила) не мають на меті диктувати, яким чином купувати та продавати електричну енергію на біржах і за двосторонніми договорами. Завдання полягає у тому, щоб забезпечити в режимі реального часу визначення та усунення небалансів між контрактними та фізичними пропозиціями тих, хто купує, продає, виробляє та споживає електричну енергію. Централізовані системи нових правил розроблено для того, щоб вимірювати надлишки та дефіцит електричної енергії та визначати обсяги і встановлювати ціну для виставлення рахунків і подальшої сплати за цими рахунками. Процес, який включає визначення та калькуляцію обсягів небалансу електричної енергії називається регулюванням небалансу.

Регулювання небалансу передбачає порівняння обсягів електричної енергії, які учасники мають продати або купити за договорами, з їх дійсними фізичними обсягами виробництва або споживання, які вимірюються.

Додатково до регулювання небалансу, один з центральних елементів нових правил призначений для забезпечення механізму підтримання необхідного рівня виробництва та споживання в реальному масштабі часу. Це досягається за допомогою балансового механізму.

Положення та правила, за якими працюють обидва центральних елемента нових правил, тобто балансовий механізм та регулювання небалансу, визначено у порядку регулювання та балансування (далі - ПРБ); ліцензіати з генерації, передачі, розподілу регіональними електричними мережами та постачання мають бути сторонами ПРБ, у той час як трейдери та інші учасники мають право обирати, чи ставати їм стороною ПРБ.

Найважливішим поняттям ПРБ є нотифікація (повідомлення) або заявка. Продаж основного обсягу електричної енергії генераторами, постачальниками і трейдерами проводиться різними шляхами, включаючи біржі та двосторонні договори, але всі обсяги електричної енергії, що продаються та купуються за цими договорами, мають бути заявлені за правилами у механізм регулювання небалансу, щоб їх можна було прийняти до розрахунків і визначити обсяг небалансу сторін. Крім заявки договірних обсягів до розрахункового центру виробники, які виробляють фізичні обсяги електричної енергії, та постачальники, які мають власних споживачів, що споживають фізичні обсяги електричної енергії, зобов'язані заявляти системному оператору про свої передбачувані оперативні рівні. Остаточна фізична заявка має похвилинну форму очікуваного виробітку або споживання за кожний встановлений період. інформація подається з округленням до найближчого МВт.

За відповідну плату виробники можуть підвищувати або знижувати потужність своїх агрегатів, а постачальники пропонувати своїм споживачам можливість підвищення або зниження їх споживання. Це і є балансовий механізм. Пропозиція продажу виражає бажання підвищити рівень генерації, або знизити рівень споживання. Пропозиція купівлі виражає бажання знизити рівень генерації, або підвищити рівень споживання. Системний оператор може "прийняти" окремі пропозиції продажу-купівлі, надані виробниками та постачальниками, для забезпечення національного та локального балансу генерації і споживання. Робота балансового механізму для певного напівгодинного інтервалу починається після того як остаточна фізична заявка, а також пропозиції продажу-купівлі були розглянуті системним оператором для цього напівгодинного інтервалу. Ціна небалансу енергії - це ціна, яка застосовується під час розрахунку надлишку або дефіциту небалансу енергії. Застосовуються дві ціни небалансу енергії - ціна купівлі системи та ціна продажу системи.

Детальне викладення функціонування балансового механізму та взаємодія між сторонами та системним оператором викладена у Кодексі електричних мереж та Принципах балансування. Кодекс електричних мереж - це технічний документ, у якому викладений порядок взаємодії тих учасників, які використовують електричну енергію та передавальні мережі. Принципи балансування розробляються системним оператором, і це є однією з вимог ліцензії на передачу.

Нові правила були введені в дію в кінці березня 2001 року і діють вже протягом більш як 12 місяців. Ціни на електричну енергію значно знизилися у порівнянні з цінами, які превалювали у пулі Англії та Уельсу, а також знизились витрати нових інвесторів. Такі низькі ціни склалися в результаті надлишку у постачанні електричної енергії і високого рівня конкуренції на ринку виробництва електричної енергії.

Ринок електричної енергії Скандинавських країн

На ринку електричної енергії Скандинавських країн учасники ринку здійснюють торгівлю електричною енергією за двосторонніми контрактами на фізичну купівлю і продаж електричної енергії. Торгівля за контрактами є цілком добровільною і здійснюється між виробниками, постачальниками та трейдерами шляхом прямих двосторонніх торгів, через біржу Нордпулу та інші організовані та неорганізовані ринки.

Додатково до прямих контрактів, як і в інших ринках електричної енергії, у Нордпулі існує необхідність балансування споживання та виробництва енергії у реальному часі. Дотримання вимог балансування є обов'язковим, незалежно від ролі (активної чи пасивної) при виконанні цих вимог. У Нордпулі не розроблений єдиний механізм балансування, і окремі оператори системи здійснюють балансування у локальних енергетичних системах.

Учасники ринку мають право вибору як брати в ньому участь. По-перше, учасники ринку можуть укладати з оператором системи угоду про балансування виробітку та споживання власними споживачами. Такі споживачі називаються учасниками надання послуг з балансування. В іншому разі, учасники можуть домовитися з учасниками надання послуг з балансування на балансування від їх імені.

Учасники надання послуг з балансування можуть здійснювати фізичну торгівлю до часу безпосереднього постачання. Торгівля може здійснюватись у Нордпулі або за іншими двосторонніми договорами. Балансовий механізм вступає в дію у момент постачання. Учасники надання послуг з балансування мають повідомити оператора системи до початку моменту постачання щодо їх запланованих фізичних пропозицій.

Ціна дисбалансу обчислюється оператором системи і виставляється учасникам ринку на обсяг їх дисбалансу. Ця ціна є результатом подання заявок на ринку. Структура ціни за дисбаланс заохочує учасників надання послуг з балансування мінімізувати їх відхилення від запланованих фізичних обсягів.

У Нордпулі не існує оператора ринку, завдяки успішній торгівлі, Нордпул сам є оператором ринку. Треба, проте, зауважити, що не існує обов'язку використовувати Нордпул, і тому він не має такого ж офіційного статусу, як у інших електроенергетичних ринках. Функції Нордпулу та операторів системи чітко визначені, без зайвих бюрократичних та регуляторних процесів. Відсутність бюрократії є основним фактором успішного розвитку Скандинавського пулу електричної енергії.

Оскільки Скандинавський ринок значною мірою є добровільним (не враховуючи механізму балансування, який забезпечується окремо кожним оператором системи), у ньому не існує загальної договірної основи. Це ілюструє можливість успішного функціонування ринку без необхідності забезпечення централізованої договірної основи. Однак, необхідно зауважити, що у Нордпулі висуваються жорсткі вимоги щодо фінансової безпеки учасників ринку, а також передбачено чіткі правила та процедури стосовно торгівлі у Нордпулі.

Загальний висновок, що випливає з аналізу світового досвіду полягає у тому, що найрозвиненіші країни світу обрали структуру ринку, яка базується на двосторонніх контрактах.

Розвиток енергетичних ринків у країнах ЄС

Директива 96/92/EC Європейського парламенту та Ради Європи стосовно спільних правил для внутрішнього ринку електричної енергії вимагає, щоб країни ЄС поступово відкрили свої ринки електричної енергії для конкуренції у роздрібному ринку. Крім того, Директива вимагає значного розмежування видів діяльності в електроенергетичному секторі та відкритого і недискримінаційного доступу до ринку та до електричних мереж. На початку лібералізації більшість країн ЄС мали вертикально інтегровану структуру електроенергетичного сектора. Виконання Директиви ЄС цими країнами забезпечується шляхом посилення розмежування видів діяльності у секторі та через дозвіл на впровадження двосторонніх контрактів.

Зростання обсягів торгівлі за двосторонніми контрактами вимагає розвитку та впровадження послуг з балансування дуже високого рівня з метою збалансування попиту та виробництва в умовах неминучих відхилень фізичного виробітку та споживання від обсягів, задекларованих у контрактах. У найбільш розвинених ринках електричної енергії такі послуги надаються та купуються через балансуючі ринки. іншою очевидною тенденцією розвитку енергетичних ринків є утворення бірж електричної енергії. Двосторонні договори укладаються між сторонами у процесі безпосередніх прямих переговорів, а електроенергетичні біржі є інструментом, за допомогою якого стандартизовані договори на виробництво та постачання електричної енергії можуть продаватися просто, швидко та безпосередньо перед самим моментом поставки. Біржі електричної енергії зараз функціонують практично в усіх країнах ЄС.

4.1. Мета подальшого розвитку оптового ринку електричної енергії

Метою подальшого розвитку ОРЕ є:

забезпечення енергетичної безпеки держави;

надійне та безперебійне задоволення потреб споживачів в електричній енергії за оптимальною ціною на основі конкуренції між виробниками і між постачальниками з урахуванням економічно обгрунтованих витрат на її виробництво, передачу та постачання;

забезпечення фінансової стабільності і прибутковості підприємств електроенергетичної галузі і залучення інвестицій в галузь;

подальший розвиток конкурентного середовища в ОРЕ;

технічне оновлення електроенергетичної галузі.

4.2. Принципи функціонування оптового ринку електричної енергії

При подальшому розвитку ОРЕ повинен базуватися на таких принципах:

відкритості - забезпечення рівних можливостей для доступу на ОРЕ суб'єктів господарської діяльності;

саморегульованості ОРЕ;

справедливої конкуренції між виробниками електричної енергії та між постачальниками в умовах рівних прав і можливостей, розвитку конкуренції шляхом вдосконалення правил роботи ОРЕ, недопущення дискримінації учасників ОРЕ;

ефективного ціноутворення;

незалежного державного регулювання, яке забезпечує баланс інтересів держави, учасників ОРЕ і споживачів;

стабільності і достатності нормативно-правової та договірної бази функціонування ОРЕ, яка регламентує відносини між суб'єктами цього ринку; прозорості розрахунків та формування ціни на електричної енергію в ОРЕ із дотриманням конфіденційності;

можливості інтеграції в європейські ринки електричної енергії;

енергозбереження та захисту навколишнього середовища;

забезпечення енергетичної безпеки функціонування галузі.

5.1. Удосконалення системи відносин на оптовому ринку електричної енергії

Для забезпечення досягнення найбільш оптимальних цін для споживачів, покращання фінансової ситуації в електроенергетичній галузі та створення привабливого інвестиційного клімату необхідно вдосконалювати систему відносин на ОРЕ, розвиваючи конкурентне середовище серед виробників та постачальників електричної енергії.

Враховуючи світовий досвід розвитку оптових ринків електричної енергії, норми Європейської енергетичної хартії та вимоги Директив Європейського парламенту стосовно загальних правил на внутрішньому ринку електричної енергії, а також особливості функціонування об'єднаної енергетичної системи України, подальший розвиток системи відносин в ОРЕ передбачає поступовий перехід від діючої системи шляхом її подальшої лібералізації до перспективної моделі повномасштабного конкурентного ринку, який включатиме:

ринок прямих товарних поставок електричної енергії, який функціонує на основі двосторонніх договорів купівлі-продажу електричної енергії між виробниками електричної енергії та постачальниками і споживачами (такі договори можуть укладатися як на біржі, так і на позабіржовому ринку);

балансуючий ринок електричної енергії;

ринок фінансових контрактів;

ринок допоміжних послуг.

Перехід від поточної моделі ОРЕ до перспективної відбувається шляхом поступового запровадження системи двосторонніх договорів на купівлю електричної енергії між кінцевим споживачем для власних потреб і виробником та між постачальником і виробником. Під наглядом НКРЕ на цьому етапі поступово впроваджуються, елементи балансуючого ринку та розвивається паралельно з існуючим спотовим ринком ринок двосторонніх договорів. Запровадження двосторонніх договорів відбувається за такими етапами:

1) впровадження двосторонніх договорів на купівлю електричної енергії між ТЕЦ (незалежно від встановленої потужності) і постачальником, на території якого знаходиться ТЕЦ та/або кінцевим споживачем цього постачальника;

2) впровадження двосторонніх договорів на купівлю електричної енергії між ТЕЦ, ТЕС, АЕС і постачальником в обсягах, що не перевищують встановлених НКРЕ, та/або кінцевим споживачем для власних потреб, річний обсяг електроспоживання якого становить понад 250 млн. кВт.г;

3) впровадження двосторонніх договорів на купівлю електричної енергії між ТЕЦ, ТЕС, АЕС і постачальником в обсягах, що не перевищують встановлених НКРЕ, та/або кінцевим споживачем для власних потреб, річний обсяг електроспоживання якого становить понад 100 млн. кВт.г. чи/або постачальником;

4) впровадження двосторонніх договорів на купівлю електричної енергії між ТЕЦ, ТЕС, АЕС і постачальником та/або кінцевим споживачем для його власних потреб (незалежно від обсягу електроспоживання).

Продаж електричної енергії, виробленої гідроелектростанціями та гідроакумулюючими станціями, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, здійснюється виключно через оптового постачальника електричної енергії та через балансуючий ринок.

Ринок двосторонніх договорів розвивається за наявності певних передумов, необхідних як для функціонування ринку, так і для здійснення діяльності учасниками ринку. Для цього необхідно внести певні зміни та доповнення до Договору, на підставі якого створено ОРЕ та в подальшому буде розвиватись балансуючий ринок та до Правил ринку, якими встановлюються правила ціноутворення щодо розрахунку дисбалансів, що виникають на ринку двосторонніх договорів. Для здійснення діяльності членами ОРЕ необхідно передбачити:

створення системи диференційного комерційного обліку та обміну даними;

забезпечення поточної оплати в повному обсязі та погашення заборгованості за електричну енергію;

зобов'язання щодо повного покриття витрат, включаючи витрати на зняття з експлуатації ядерних установок атомних станцій.

Крім того, слід розробити механізми і створити умови для безперешкодного переходу до ринку двосторонніх договорів.

Передумовою впровадження кожного етапу розвитку ринку є внесення змін до Договору та Правил ринку, розробка і впровадження відповідних процедур, з урахуванням досвіду роботи за підсумками кожного попереднього етапу. Передбачається, що кожний етап розвитку ринку двосторонніх договорів триває до одного року, а перехід до перспективної моделі до 5 років.