Верховною Радою України 16 жовтня 1997 року прийнято Закон "Про електроенергетику" (далі - Закон), який введено в дію з дня його опублікування.

Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії.

Вважаємо за необхідне звернути увагу арбітражних судів на таке.

Відповідно до статті 6 Закону об'єкти електроенергетики можуть перебувати у різних формах власності.

Приватизація об'єктів електроенергетики здійснюється відповідно до законодавства України про приватизацію, але з урахуванням особливостей, визначених Законом. Зокрема, у разі приватизації об'єктів електроенергетики Кабінет Міністрів України за поданням Фонду державного майна України приймає рішення про закріплення у державній власності пакета акцій акціонерних товариств, створених на базі об'єктів електроенергетики. Окрім того, не підлягає приватизації майно, що забезпечує цілісність об'єднаної енергетичної системи України та централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління, магістральні і міждержавні електричні мережі, а також майно наукових установ загальнодержавного значення (частини третя і четверта статті 6 Закону).

Будь-які угоди, спрямовані на приватизацію об'єктів електроенергетики з порушенням зазначених вимог Закону, повинні визнаватися недійсними на підставі статті 48 Цивільного кодексу України.

Стаття 9 Закону відносить до повноважень Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж, Державної інспекції з енергетичного нагляду здійснення державного нагляду за експлуатацією електричних станцій режимами споживання електричної та теплової енергії, надання відповідних приписів щодо усунення порушень нормативно-правових актів та з інших питань державного нагляду в енергетиці та застосування санкції до суб'єктів господарської діяльності за порушення законодавства про електроенергетику. Право застосовувати майнові санкції до господарюючих суб'єктів надане і Національній комісії регулювання електроенергетики України (стаття 12 Закону).

Загальні підстави застосування і розмір цих санкцій визначені статтею 27 Закону, а порядок накладення на суб'єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику - відповідним Положенням (далі - Положення), що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.99 N 1312. Обов'язковою умовою накладення штрафу є видання уповноваженим органом відповідної постанови за встановленою формою (частина четверта названої статті) згідно з додатком N 2 до Положення. У разі незгоди з такою постановою підприємство чи організація не позбавлені права звернутися до арбітражного суду із заявою про визнання її недійсною.

Згідно з пунктом 10 Положення у разі несплати штрафу протягом 30 днів з дня винесення постанови про його накладення він стягується в судовому порядку.

Відповідно до статті 11 Закону органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія регулювання електроенергетики України.

Стаття 13 Закону відносить до її повноважень видачу спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення діяльності з виробництва, передачі та постачання електричної енергії.

Національна комісія регулювання електроенергетики України регулює тарифи на передачу і постачання електричної енергії. Крім того, регулювання тарифів на теплову енергію здійснюють Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, крім випадків, передбачених Законом (стаття 17 Закону). У зв'язку з цим арбітражним судам у вирішенні спорів, пов'язаних з укладенням договорів між споживачем енергії і енергопостачальниками, слід мати на увазі, що сторони у таких договорах повинні виходити з чинних тарифів, визначених у встановленому порядку уповноваженими органами.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Вимоги енергопостачальника щодо спонукання споживача енергії укласти договір користування електричною енергією можуть бути задоволені з урахуванням причин відмови в укладенні такого договору та інших обставин і матеріалів конкретної справи.

Правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законом відповідальність, зокрема цивільну. У зв'язку з цим необхідно враховувати таке.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, тобто витрати, зроблені кредитором, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.

Водночас згідно зі статтею 206 названого Кодексу по окремих видах зобов'язань законодавством може бути встановлена обмежена відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Відповідно до частини шостої статті 24 Закону енергопостачальники несуть відповідальність перед споживачами електричної енергії у розмірі п'ятикратної вартості недовідпущеної електричної енергії у разі переривання електропостачання з вини енергопостачальника (згідно з умовами договору на користування електричною енергією).