Відповідно до пункту 7 частини першої статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" , статей 23, 24, 27, 28, 29, 30, 31 Закону України "Про ринок природного газу" , частини другої статті 1 Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства , ратифікованого Законом України "Про ратифікацію Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства" , Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

1. Прийняти попереднє рішення про сертифікацію ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (код ЄДРПОУ 42795490) на підставі обґрунтування до попереднього рішення про сертифікацію ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ", що додається.

2. Довести до відома Секретаріату Енергетичного Співтовариства попереднє рішення про сертифікацію ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ".

Статтями 9, 10 Директиви 2009/73/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 13 липня 2009 року про спільні правила внутрішнього ринку природного газу та про скасування Директиви 2003/55/ЄС (далі - Директива) та статтею 3 Регламенту 715/2009 Європейського Парламенту та Ради від 13 липня 2009 року про умови доступу до мереж транспортування природного газу та про скасування Регламенту (ЄС) № 1775/2005 (далі - Регламент ЄС) визначено вимоги щодо призначення оператором газотранспортної системи суб’єкта господарювання, який отримав рішення про сертифікацію відповідно до вимог Директиви та Регламенту ЄС. Імплементація зазначених вимог Директиви та Регламенту ЄС у національному законодавстві передбачена міжнародними зобов’язаннями України, узятими в рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, що був підписаний 24 вересня 2010 року в місті Скоп’є (Македонія) та ратифікований Законом України "Про ратифікацію Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства", а також Законом України "Про ринок природного газу" (далі - Закон).

Законом визначено дві моделі відокремлення із трьох можливих, передбачених положеннями Директиви. Статтею 23 Закону встановлено загальні вимоги щодо відокремлення і незалежності оператора газотранспортної системи (модель відокремлення OU), відповідно статтями 27, 28, 29 Закону визначено особливі вимоги про відокремлення і незалежність оператора газотранспортної системи (модель відокремлення ISO).

ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ" (код ЄДРПОУ 42795490) 04 жовтня 2019 року подано до НКРЕКП запит на проведення сертифікації оператора газотранспортної системи за моделлю ISO разом з документами, даними та інформацією, що вимагаються Порядком здійснення процедури сертифікації оператора газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 квітня 2016 року № 631.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону оператор газотранспортної системи України (далі - Оператор ГТС) зобов'язаний:

відповідати вимогам частин першої і третьої статті 23 Закону;

мати у своєму розпорядженні фінансові, технічні, матеріальні та людські ресурси, необхідні для виконання покладених на нього статтею 28 Закону функцій, зокрема взаємодії з операторами газотранспортних систем сусідніх держав.

Згідно з частиною першою статті 23 Закону Оператор ГТС є юридичною особою, яка не є складовою вертикально інтегрованої організації і здійснює свою господарську діяльність незалежно від діяльності з видобутку, розподілу, постачання природного газу, діяльності оптових продавців. Оператор газотранспортної системи не може провадити діяльність з видобутку, розподілу або постачання природного газу.

Також частиною третьою статті 23 Закону визначено, що з метою забезпечення незалежності оператора газотранспортної системи фізична або юридична особа не має права одночасно:

1) безпосередньо чи опосередковано здійснювати одноосібний або спільний контроль над принаймні одним суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним), який провадить діяльність з видобутку (виробництва) та/або постачання природного газу та/або електричної енергії, та безпосередньо чи опосередковано здійснювати одноосібний або спільний контроль над оператором газотранспортної системи (у тому числі бути власником газотранспортної системи) або користуватися будь-яким правом щодо оператора газотранспортної системи (у тому числі будь-якими правами щодо самої газотранспортної системи);

2) безпосередньо чи опосередковано здійснювати одноосібний або спільний контроль над оператором газотранспортної системи (у тому числі бути власником газотранспортної системи) та безпосередньо або опосередковано здійснювати одноосібний або спільний контроль над принаймні одним суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним), який провадить діяльність з видобутку (виробництва) та/або постачання природного газу та/або електричної енергії, або користуватися будь-яким правом щодо принаймні одного суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного), який провадить діяльність з видобутку (виробництва) та/або постачання природного газу та/або електричної енергії;

3) призначати принаймні одну посадову особу оператора газотранспортної системи та безпосередньо або опосередковано здійснювати одноосібний або спільний контроль над принаймні одним суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним), який провадить діяльність з видобутку та/або постачання природного газу, або користуватися будь-яким правом щодо принаймні одного суб'єкта господарювання, який провадить діяльність з видобутку та/або постачання природного газу;

4) бути посадовою особою оператора газотранспортної системи і принаймні одного суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного), який провадить діяльність з видобутку та/або постачання природного газу.

Частиною четвертою статті 27 визначено, що власник газотранспортної системи зобов'язаний відповідати вимогам частини другої статті 28 цього Закону .

При цьому частиною другою статті 28 Закону встановлено, що власник газотранспортної системи зобов'язаний:

1) забезпечувати всю необхідну співпрацю і підтримку оператору газотранспортної системи для виконання його функцій, включно з усією необхідною інформацією;

2) фінансувати інвестиції, передбачені планом розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років, або надавати згоду на фінансування такої інвестиції будь-якою заінтересованою стороною, у тому числі оператором газотранспортної системи;

3) забезпечувати виконання фінансових зобов'язань, пов'язаних з активами газотранспортної системи, крім зобов'язань, пов'язаних з функціями оператора газотранспортної системи;

4) залучати інвестиції для цілей розвитку газотранспортної системи, крім інвестицій, коли відповідно до пункту 2 цієї частини власник надав згоду на її фінансування будь-якою заінтересованою стороною, у тому числі оператором газотранспортної системи.

Крім того, абзацом другим частини четвертої статті 27 Закону зазначено, що власник газотранспортної системи надає Регулятору проєкти всіх договорів із суб'єктом господарювання, що подав запит на сертифікацію, та будь-якою іншою відповідною особою.

Частиною другою статті 20 Закону передбачено, що Оператором ГТС має бути суб’єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з транспортування природного газу.

При цьому ліцензія на провадження діяльності з транспортування природного газу видається виключно тому заявнику, щодо якого прийнято остаточне рішення про сертифікацію (відповідно до статей 24, 26 цього Закону , крім заявника, щодо якого Регулятор прийняв рішення про незастосування статті 23 цього Закону відповідно до статті 54 цього Закону ).

З метою забезпечення реалізації вимог щодо відокремлення та незалежності Оператора ГТС за моделлю ISO відповідно до Закону Верховною Радою України прийнято Закон України від 31 жовтня 2019 року № 264-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу", яким врегульовано проблемні питання чинного законодавства, зокрема:

до Господарського кодексу України внесено зміни, якими:

усунуто опосередкований контроль над Оператором ГТС з боку Уряду шляхом виключення вимоги щодо затвердження Кабінетом Міністрів України фінансового плану;

надано Кабінету Міністрів України чи відповідному уповноваженому суб’єкту управління майном можливість передати об’єкти державної власності (ГТС) в господарське відання Оператору ГТС;

визначені обсяги прав та обов’язків за моделлю ISO власника майна, переданого Операторові ГТС на праві господарського відання, у частині його контролю, використання та збереження згідно з вимогами Закону;

надано новому Оператору ГТС можливість використовувати державне майно на підставі права господарського відання незалежно від подальших змін його структури управління, у тому числі у зв’язку із залученням іноземного партнера;

до Земельного кодексу України внесено зміни, якими:

передбачено можливість надання на праві постійного користування земельних ділянок новому Оператору ГТС;

забезпечено одночасний перехід речових прав на об’єкти ГТС (на праві господарського відання) до нового Оператора ГТС та припинення права АТ "Укртрансгаз" постійного користування на ділянки під такими об’єктами;

до Закону України "Про трубопровідний транспорт" внесено зміни, метою яких є усунення термінологічної неузгодженості щодо уможливлення відчуження основних фондів АТ "Укртрансгаз", що не є об’єктами державної власності, але будуть використовуватися у процесі здійснення діяльності з транспортування природного газу;

до Закону України "Про управління об’єктами державної власності" внесено зміни, метою яких є забезпечення обсягу прав Оператора ГТС, що вимагається при сертифікації за обраною моделлю відокремлення ISO;

до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" внесено зміни в частині встановлення строку, протягом якого новий Оператор ГТС повинен отримати відповідну ліцензію, зважаючи на практику та законодавчі вимоги щодо попередніх процедур (наприклад, проходження процедури сертифікації у випадку Оператора ГТС, яка сама по собі займає до 6 місяців). Зміни дозволять новому Операторові ГТС надавати послуги з транспортування природного газу та мати статус ліцензіата до проходження власної процедури ліцензування. Аналогічні зміни запроваджено у Законі України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності";

до Закону України "Про Кабінет Міністрів України" внесено зміни в частині усунення можливості впливу Прем’єр-міністра України чи Кабінету Міністрів України на прийняття рішень міністерством у процесі управління корпоративними правами держави в Операторі ГТС та, відповідно, одночасно здійснювати опосередкований контроль над виробниками/постачальниками електроенергії чи природного газу;

до Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" внесено зміни, метою яких є посилення спроможності Регулятора в частині нагляду за дотриманням вимог щодо незалежності власником ГТС відповідно до вимог Закону, зокрема погодження договорів, що укладаються між Оператором ГТС та власником, а також врегулювання спорів, що виникають між Оператором ГТС та суб’єктом управління об’єктами державної власності, що використовуються у процесі провадження діяльності з транспортування та/або зберігання природного газу.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону порядок здійснення процедури сертифікації, що містить вимоги до повідомлень, документів, даних та інформації, що надаються суб'єктом, який подає запит на сертифікацію, строк їх подання, розмір та порядок стягнення плати за здійснення сертифікації, строк дії рішення про сертифікацію, затверджується Регулятором.

Порядок здійснення процедури сертифікації оператора газотранспортної системи затверджено постановою НКРЕКП від 14 квітня 2016 року № 631 (далі - Порядок сертифікації).

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону та пункту 1 розділу ІІІ Порядку сертифікації Регулятор (НКРЕКП) перевіряє відповідність суб'єкта господарювання, який подав запит на сертифікацію, вимогам про відокремлення і незалежність оператора газотранспортної системи, передбаченим Законом для обраної моделі відокремлення.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2019 року № 840 "Про відокремлення діяльності з транспортування природного газу та забезпечення діяльності оператора газотранспортної системи" (далі - Постанова) передбачено обрати модель відокремлення діяльності з транспортування природного газу, передбачену статтею 27 Закону, як модель відокремлення для оператора газотранспортної системи, яка перебуває в державній власності та не підлягає приватизації (модель ISO).

Пунктом 2 Постанови визначено, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України") має право подати до НКРЕКП запит на сертифікацію оператора газотранспортної системи.

Відповідно до Порядку сертифікації НКРЕКП має протягом чотирьох місяців з дня отримання запиту на сертифікацію прийняти попереднє рішення про сертифікацію або про відмову у сертифікації. Остаточне рішення приймається Регулятором протягом двох місяців з дати отримання висновку Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо попереднього рішення про сертифікацію.

АТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України") є правонаступником Державного комітету України по нафті і газу, який був створений у 1993 році як юридична особа зі статусом центрального органу виконавчої влади, підпорядкованого Кабінету Міністрів України. Державний комітет України по нафті і газу контролював усі державні нафтогазові компанії, що існували на той час: АТ "Укргазпром" (видобуток і транспортування газу), АТ "Укргаз" (розподілення газу), АТ "Укрнафта" (нафта), АТ "Чорноморнафтогаз" (активи в АР Крим), а також компанії з питань переробки і транспортування нафти.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" НАК "Нафтогаз України" було створено як холдингову компанію-власника активів, що залишалися під контролем Державного комітету України по нафті і газу.

Відповідно до Указу Президента України від 25 лютого 1998 року № 151 "Про реформування нафтогазового комплексу України" та постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 1998 року № 1173 "Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу" було реорганізовано АТ "Укргазпром", зокрема шляхом створення дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" на базі газотранспортних підприємств та структурних підрозділів акціонерного товариства "Укргазпром".

При реорганізації АТ "Укргазпром", згідно зі спільним наказом НАК "Нафтогаз України" та Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України від 06 листопада 1998 року № 68/234, об’єкти трубопровідного транспорту (магістральні трубопроводи, споруди на них тощо) були передані в користування НАК "Нафтогаз України" відповідно до угоди про використання державного майна, яке не підлягає приватизації, від 04 лютого 1999 року № 76, укладеної між Фондом державного майна України та НАК "Нафтогаз України".

Відповідно до угоди про використання державного майна, яке не підлягає приватизації, від 17 червня 1999 року № 19/275, укладеної між НАК "Нафтогаз України" та ДК "Укртрансгаз", зазначені об’єкти трубопровідного транспорту були передані в користування ДК "Укртрансгаз".

АТ "Укртрансгаз" було створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 13 червня 2012 року № 360-р, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України "Про реорганізацію Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 18 липня 2012 року № 530, унаслідок реорганізації шляхом перетворення на публічне акціонерне товариство Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яка була створена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 1998 року № 1173 "Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу".

Засновником АТ "Укртрансгаз" є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". АТ "Укртрансгаз" є правонаступником майнових і немайнових прав і обов’язків ДК "Укртрансгаз".

До складу АТ "Укртрансгаз" входить 13 структурних підрозділів на правах філій, виробничі об`єкти яких розташовані в усіх областях України. Середня кількість працівників АТ "Укртрансгаз" складала 20 058 шт. од.

Слід зазначити, що з 2002 по 2013 роки ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" провадило господарську діяльність на підставі виданих НКРЕ ліцензій на право провадження діяльності з:

транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) трубопроводами;

зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ.

У зв’язку з перетворенням ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" на ПАТ "Укртрансгаз" НКРЕКП було анульовано попередні ліцензії та 28 лютого 2013 року видано ПАТ "Укртрансгаз" (з 06 червня 2018 року АТ "Укртрансгаз") нові ліцензії із зазначених вище видів господарської діяльності.

Як вже зазначалося, єдиним засновником АТ "УКРТРАНСГАЗ" є НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", яка є вертикально інтегрованою організацією у значенні Закону та належить до сфери управління Кабінету Міністрів України, до сфери управління якого також належать, зокрема, юридичні особи, що провадять діяльність з розподілу та постачання електричної енергії (рис. 1).

При цьому НАК "Нафтогаз України" як основна (материнська) компанія залишається у повній державній власності (100 %), а Кабінет Міністрів України-1 діє як організація, уповноважена управляти корпоративними правами держави (організація-власник). До початку реформи корпоративного урядування компанії, що стартувала у 2015 році, права акціонера НАК "Нафтогаз України" реалізовувало Міністерство палива та енергетики України, а далі, у грудні 2015 року, ці права перейшли до Міністерства економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ).

На сьогодні НАК "Нафтогаз України" має корпоративну структуру акціонерного товариства, що інтегрує підконтрольні компанії, які функціонують як: дочірні компанії - тобто афілійовані компанії, засновані НАК "Нафтогаз України"; контрольовані "комерційні" компанії (господарські товариства), що засновані НАК "Нафтогаз України" або перебувають у її повній власності; та дочірні компанії - акціонерні товариства, що були частково приватизовані, але частково перебувають у власності НАК "Нафтогаз України".

Чинний Статут та інші корпоративні документи НАК "Нафтогаз України" були ухвалені, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 1044 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 226). До пакету корпоративних документів входять Положення про Наглядову раду та Положення про Правління.

Згідно з чинним Статутом НАК "Нафтогаз України" Кабінет Міністрів України є органом, уповноваженим управляти корпоративними правами держави в акціонерному капіталі компанії. Повноваження Кабінету Міністрів України закріплені в законодавстві:

Законі України "Про управління об’єктами державної власності";

Законі України "Про акціонерні товариства";

Законі України "Про Кабінет Міністрів України";

Статуті НАК "Нафтогаз України", де передбачено, зокрема, компетенцію Кабінету Міністрів України щодо:

ухвалення Статутів;

призначення членів Наглядової ради та Правління;

ухвалення стратегії розвитку, фінансових та інвестиційних планів;

забезпечення щорічного незалежного аудиту фінансових операцій;

ухвалення договорів про спільну діяльність, агентських і брокерських договорів;

забезпечення розподілення частини прибутку.

05 лютого 2019 року з метою забезпечення вимог з відокремлення та незалежності на базі філії АТ "УКРТРАНСГАЗ" було створено ТОВ "Оператор ГТС України", єдиним засновником якого є АТ "Укртрансгаз".

Чинна редакція статуту ТОВ "Оператор ГТС України" від 04 лютого 2019 року (далі - Статут) визначає, що посадовими особами Товариства є Генеральний директор (одноосібний виконавчий орган Товариства, який здійснює управління поточною діяльністю Товариства) та інші особи згідно із Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Управління поточною діяльністю ТОВ "Оператор ГТС України" здійснює Генеральний директор, підзвітний загальним зборам та відповідальний перед ними за управління поточною діяльністю Товариства та виконання покладених на нього завдань та функцій. До компетенції Генерального директора належать усі питання діяльності Товариства (крім тих, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів).

Відповідно до Статуту Генеральний директор:

здійснює управління поточною діяльністю Товариства;

у межах власної компетенції видає накази та розпорядження, обов’язкові для виконання всіма працівниками Товариства;

у межах компетенції затверджує внутрішні документи, що регулюють питання діяльності Товариства, крім тих, які впроваджуються з ініціативи загальних зборів Товариства;

визначає умови та граничні розміри оплати праці працівників Товариства, філій та представництв, інших відокремлених підрозділів Товариства;

розпоряджається майном та коштами Товариства з урахуванням обмежень, встановлених законодавством, Статутом та рішенням загальних зборів;

призначає на посади та звільняє з посад працівників Товариства;

організовує підготовку фінансового плану, бізнес-плану а також інвестиційної програми Товариства.

Відповідно до наданої Подавачем запиту інформації Генеральним директором ТОВ "Оператор ГТС України" є Макогон Сергій Леонідович.

Крім того, відповідно до наданої ТОВ "Оператор ГТС України" інформації Товариством не утворювались наглядова рада, ревізійна комісія та інші виконавчі органи.

Як єдиний учасник ТОВ "Оператор ГТС України" АТ "Укртрансгаз" має права по відношенню до Товариства, що визначені Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статутом. Відповідно до статті 28 та частини першої статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства. Згідно зі статтею 37 цього Закону у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноосібно та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

Відповідно до діючих умов транзитного контракту, укладеного між НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Газпром" (далі - Контракт), до 01 січня 2020 року виконавцем послуг з транзиту природного газу визначено компанію НАК "Нафтогаз України".

Зокрема, Контракт передбачає, що НАК "Нафтогаз України" забезпечує належне функціонування ГТС України та гарантує надійний та безперебійний транзит, що, у свою чергу, ґрунтується на наявності у НАК "Нафтогаз України" відповідних технічних та матеріальних можливостей для надання послуг транзиту природного газу (у тому числі за рахунок технічних ресурсів своєї дочірньої компанії АТ "Укртрансгаз"), а також право користування газотранспортною системою. Відповідно до умов Контракту технічну частину реалізації Контракту за зобов’язаннями НАК "Нафтогаз України" здійснює АТ "Укртрансгаз" як правонаступник ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України". Відповідно до умов Контракту НАК "Нафтогаз України" не може передати свої права та обов’язки за цим Контрактом третім особам без письмової згоди ПАТ "Газпром" до закінчення строку дії Контракту.

Таким чином, згідно з умовами діючого Контракту, а також відповідно до Арбітражного рішення у справі НАК "Нафтогаз України" проти ПАТ "Газпром" за Контрактом, винесеного 28 лютого 2018 року Трибуналом при арбітражному інституті Торговельної палати м. Стокгольма, НАК "Нафтогаз України" не має права на односторонню зміну сторони за Контрактом на нового Оператора ГТС або односторонню зміну інших умов Контракту.

Відповідно до викладеного станом на дату подання запиту на сертифікацію ТОВ "Оператор ГТС України" є юридичною особою, яка є складовою вертикально інтегрованої організації, що не відповідає частині першій статті 23 Закону.

На виконання міжнародних зобов`язань Урядом було розроблено план реструктуризації АТ "Нафтогаз України" з метою відокремлення діяльності з транспортування природного газу (постанова Кабінету Міністрів України від 01 липня 2016 року № 496). У рамках реалізації плану відокремлення Кабінет Міністрів України постановою від 09 листопада 2016 року № 800 прийняв рішення про створення АТ "Магістральні газопроводи України".

При цьому АТ "Магістральні газопроводи України" було утворено як державне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого перебувають у державній власності та повноваження з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі, затвердження статуту і положень про наглядову раду та правління з урахуванням плану дій щодо корпоративного управління оператора газотранспортної системи якого здійснювало Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Разом з цим до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (правонаступником якого є Міністерство енергетики та захисту довкілля України - Мінекоенерго) належать, зокрема, юридичні особи, що провадять діяльність з виробництва, розподілу та постачання електричної енергії (рис. 2).

18 вересня 2019 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 791-р було прийнято рішення передати Міністерству фінансів України повноваження з управління корпоративними правами держави щодо АТ "Магістральні газопроводи України" з метою дотримання вимог європейського законодавства, а також частини 3 статті 23 Закону в частині заборони одночасно фізичній або юридичній особі:

1) безпосередньо чи опосередковано здійснювати одноосібний або спільний контроль над принаймні одним суб’єктом господарювання (у тому числі іноземним), який провадить діяльність з видобутку (виробництва) та/або постачання природного газу та/або електричної енергії, та безпосередньо чи опосередковано здійснювати одноосібний або спільний контроль над оператором газотранспортної системи (у тому числі бути власником газотранспортної системи) або користуватися будь-яким правом щодо оператора газотранспортної системи (у тому числі будь-якими правами щодо самої газотранспортної системи);

2) безпосередньо чи опосередковано здійснювати одноосібний або спільний контроль над оператором газотранспортної системи (у тому числі бути власником газотранспортної системи) та безпосередньо або опосередковано здійснювати одноосібний або спільний контроль над принаймні одним суб’єктом господарювання (у тому числі іноземним), який провадить діяльність з видобутку (виробництва) та/або постачання природного газу та/або електричної енергії, або користуватися будь-яким правом щодо принаймні одного суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного), який провадить діяльність з видобутку (виробництва) та/або постачання природного газу та/або електричної енергії;

3) призначати принаймні одну посадову особу оператора газотранспортної системи та безпосередньо або опосередковано здійснювати одноосібний або спільний контроль над принаймні одним суб’єктом господарювання (у тому числі іноземним), який провадить діяльність з видобутку та/або постачання природного газу, або користуватися будь-яким правом щодо принаймні одного суб’єкта господарювання, який провадить діяльність з видобутку та/або постачання природного газу;

4) бути посадовою особою оператора газотранспортної системи і принаймні одного суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного), який провадить діяльність з видобутку та/або постачання природного газу.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також інформації, наданої листом Міністерства фінансів України від 19 серпня 2019 року, до сфери управління Міністерства фінансів України належать 23 суб’єкти господарювання, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та які не здійснюють діяльності з виробництва (видобутку), розподілу, постачання електричної енергії (природного газу) та діяльності з перепродажу (трейдерської діяльності) електричної енергії/природного газу. Крім того, Міністерство фінансів України здійснює управління корпоративними правами держави у статутному капіталі та володіє акціями трьох банків (рис. 3).

Ураховуючи, що корпоративні права АТ "Магістральні газопроводи України" належать Міністерству фінансів України, наказом Міністерства фінансів України від 07 листопада 2019 року № 466 було затверджено статут АТ "Магістральні газопроводи України" (далі - Статут АТ "МГУ").

Статутом АТ "МГУ" передбачено, що АТ "Магістральні газопроводи України" є юридичною особою, що утворено як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі та управління корпоративними правами якого здійснює Міністерство фінансів України. Метою діяльності АТ "Магістральні газопроводи України" є одержання прибутку від провадження господарської діяльності, управління та сприяння забезпеченню ефективної діяльності оператора газотранспортної системи відповідно до законодавства України, сприяння безперебійному транспортуванню природного газу магістральними газопроводами, сприяння у розробці та впровадженні стратегії розвитку газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб’єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, підвищення рівня енергетичної безпеки держави та розвитку газотранспортної системи.

Відповідно до Статуту АТ "МГУ" управління діяльністю та контроль за фінансово-господарською діяльністю Товариства здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається законодавством України та Статутом АТ "МГУ".

При цьому органами управління АТ "Магістральні газопроводи України" є Загальні збори, Наглядова рада, Правління.

Вищим органом Товариства є Загальні збори. Повноваження та функції Загальних зборів, передбачені Статутом АТ "МГУ" та законодавством України, здійснюються одноосібно єдиним акціонером Товариства - державою в особі Міністерства фінансів України.

Наглядова рада Товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів Товариства, і в межах компетенції, визначеної законодавством України та цим Статутом, здійснює управління Товариством та контролює і регулює діяльність правління. Питання, що належать до виключної компетенції Наглядової ради акціонерного товариства, не можуть вирішуватися іншими органами Товариства, крім загальних зборів, за винятком випадків, встановлених законом. Наглядова рада діє на підставі законодавства України, цього Статуту та положення про неї. Кожен член Наглядової ради діє в інтересах Товариства та акціонера з метою попередження конфлікту інтересів, забезпечення балансу цілей (мети) діяльності Товариства та акціонера. Наглядова рада Товариства складається з семи членів, чотири з яких повинні відповідати критеріям та вимогам до незалежного члена Наглядової ради (далі - незалежний член), встановленим законодавством України.

Членами Наглядової ради АТ "Магістральні газопроводи України" відповідно до поданих документів та інформації є:

Вольтер Больц;

Фабріс Наулан;

Ян Чадам;

Кіріна Лучінкіна;

Адомас Аудіцкас;

Віктор Пинзеник.

Управління поточною діяльністю АТ "Магістральні газопроводи України" здійснює Правління, що є колегіальним виконавчим органом АТ "Магістральні газопроводи України". Правління у своїй діяльності підзвітне Наглядовій раді та Загальним зборам АТ "Магістральні газопроводи України" та організовує виконання їх рішень. Правління діє на підставі положення про нього. Правління АТ "Магістральні газопроводи України" формується у складі не менше трьох та не більше семи осіб, включно з Головою правління, у порядку, встановленому цим Статутом.

Члени правління, у тому числі його голова, обираються та звільняються з посади Наглядовою радою на підставі подання комітету з питань визначення винагороди і призначень. Строк, на який обираються члени Правління, встановлюється рішенням Наглядової ради. Одна особа може обиратися до складу Правління неодноразово. У випадку, коли члени Правління, крім його Голови, не обрані, повноваження Правління здійснюються Головою Правління одноосібно. Членом Правління може бути будь-яка фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність і не є членом Наглядової ради АТ "Магістральні газопроводи України".

Виконуючим обов’язки Голови правління АТ "Магістральні газопроводи України" є Лісниченко Олександр Петрович.

Міністерство фінансів України як уповноважений орган управління державним майном газотранспортної системи, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 року № 1087-р), входить до складу органів центральної виконавчої влади України.

У частині особливостей здійснення управління державними підприємствами Міністерство фінансів України та інші міністерства є окремими державними органами, які не підпорядковані одне одному, і сфери їх діяльності розділені Кабінетом Міністрів України та закріплені у відповідних положеннях про міністерства.

Стаття 6 Конституції України передбачає поділ державної влади (компетенції) між законодавчим органом (Верховною Радою України), виконавчим органом (Кабінетом Міністрів України та Президентом України) та системою судових органів.

Компетенція Кабінету Міністрів України як органу виконавчої влади щодо діяльності міністерств та інших органів виконавчої влади обумовлена конституційними засадами та реалізується цим органом виключно в рамках здійснення функцій виконавчої влади. Відповідно до статті 6 Конституції України органи, зокрема, виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Стаття 114 Конституції України встановлює, що до складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри, міністри. Прем’єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 5, 9, 10 статті 116 Конституції України та статті 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України, зокрема, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до закону; здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" встановлено, що Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Статтею 3 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" встановлено, що Кабінет Міністрів України є колегіальним органом та приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях.

Згідно із вимогами пунктів 1 - 2 параграфа 21 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 , рішення Кабінету Міністрів приймаються шляхом голосування більшістю голосів посадового складу Кабінету Міністрів. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос Прем’єр-міністра.

На підставі частини другої статті 19 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України здійснює постійний контроль за виконанням органами виконавчої влади Конституції України та інших актів законодавства України, вживає заходів щодо усунення недоліків у роботі зазначених органів. Відповідно до частини шостої статті 21 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями скасовувати акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади повністю чи в окремій частині.

Разом з цим Законом України від 31 жовтня 2019 року № 264-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу" (далі - Закон про відокремлення) були внесені зміни до статті 44 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", якими передбачається, що відповідне Міністерство, яке здійснює прямий або опосередкований контроль над суб’єктами господарювання, які діють на підставі ліцензії на провадження діяльності з транспортування природного газу, здійснює повноваження щодо управління корпоративними правами, що належать державі щодо таких суб’єктів господарювання або господарських організацій, що володіють корпоративними правами щодо таких суб’єктів господарювання, самостійно та незалежно, за принципами відкритості та прозорості, відповідальності за прийняті рішення. Такі права не поширюються на управління і розподіл потужностей та інвестиційне планування, що належить до компетенції суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність з транспортування природного газу.

Виключно за погодженням із Кабінетом Міністрів України приймаються рішення щодо управління корпоративними правами, що належать державі та стосуються:

реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення) або ліквідації таких суб’єктів господарювання чи господарських організацій;

правочинів, наслідком яких може бути припинення права господарського відання на майно, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу, таких суб’єктів господарювання або господарських організацій;