Відповідно до статті 28 Закону України "Про охорону праці"

1. Затвердити Правила охорони праці у ливарному виробництві, що додаються.

2. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України у встановленому порядку:

1) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

2) внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1.1. Ці Правила поширюються на всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності і організаційно-правової форми, які здійснюють діяльність у сфері ливарного виробництва (далі - підприємства).

1.2. Ці Правила встановлюють вимоги з охорони праці під час здійснення технологічних процесів у ливарному виробництві.

1.3. Ці Правила є обов’язковими для роботодавців та працівників під час організації та виконання робіт, пов’язаних із експлуатацією і ремонтом обладнання підприємств і дослідно-промислових ливарних цехів.

2.1. Роботодавець створює службу охорони праці відповідно до вимог Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 року № 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2004 року за № 1526/10125 (із змінами) (НПАОП 0.00-4.21-04).

2.2. Роботодавець повинен організувати опрацювання і затвердити нормативні акти про охорону праці, що діють на підприємстві, відповідно до вимог Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21 грудня 1993 року № 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 лютого 1994 року за № 20/229 (НПАОП 0.00-6.03-93).

2.3. Роботодавець розробляє та затверджує інструкції з охорони праці відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29 січня 1998 року № 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 квітня 1998 року за № 226/2666 (далі - НПАОП 0.00-4.15-98).

2.4. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві здійснюються відповідно до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

2.5. Роботодавець організовує проведення медичних оглядів працівників певних категорій під час прийняття на роботу (попередній медичний огляд) та протягом трудової діяльності (періодичні медичні огляди) відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113 (із змінами).

2.6. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб та працівників повинні проводитися відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511 (із змінами) (НПАОП 0.00-4.12-05).

Працівники, які у встановленому законодавством порядку не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці, до роботи не допускаються.

2.7. Роботодавець повинен організовувати проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442.

2.8. Посадові особи та працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою, визначених у П ереліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженому наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 232/10512 (НПАОП 0.00-2.01-05), а також роботах, визначених у Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23 вересня 1994 року № 263/121, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 25 січня 1995 року за № 18/554 (із змінами), повинні проходити щорічне спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

2.9. Роботи підвищеної небезпеки проводяться за нарядом-допуском встановленої законодавством форми. Наряд-допуск, що видається відповідальному виконавцю робіт перед початком робіт підвищеної небезпеки, повинен бути оформлений відповідно до вимог "Положения о применении нарядов-допусков при производстве работ повышенной опасности на предприятиях и в организациях Министерства металлургии СССР", затвердженого наказом Міністерства металургії СРСР 20 червня 1990 року (далі - НПАОП 27.0-4.02-90).

Перелік посадових осіб та працівників, які мають право видавати наряди-допуски, повинен затверджуватися уповноваженою посадовою особою підприємства.

2.10. Забороняється залучення жінок до робіт, визначених у Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 року № 256, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 березня 1994 року за № 51/260.

Піднімання та переміщення важких речей жінками здійснюються з дотриманням вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 1993 року № 241, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 грудня 1993 року за № 194.

2.11. Забороняється залучення неповнолітніх до робіт, визначених у Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 року № 46, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за № 176/385.

Піднімання та переміщення важких речей неповнолітніми необхідно здійснювати з дотриманням вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22 березня 1996 року № 59, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 квітня 1996 року за № 183/1208.

2.12. Роботодавець повинен забезпечити працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам металургійної промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27 серпня 2008 року № 187, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2008 року за № 918/15609 (далі - НПАОП 27.0-3.01-08).

2.13. Роботодавець повинен забезпечити працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137 (із змінами) (НПАОП 0.00-4.01-08).

2.14. Засоби індивідуального захисту (далі - ЗІЗ) повинні відповідати вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 761.

3.1. Роботодавець повинен забезпечити санітарно-гігієнічний стан виробничих приміщень відповідно до вимог Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 2002 року № 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 року за № 203/7524 (далі - ДСН 3.3.6.096-2002), Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку ДСН 3.3.6.037-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 37 (далі - ДСН 3.3.6.037-99), Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації ДСН 3.3.6.039-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 39 (далі - ДСН 3.3.6.039-99), міждержавних стандартів ГОСТ 12.1.001-89 "ССБТ. Ультразвук. Общие требования безопасности", ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.003-83).

3.2. Роботодавець повинен забезпечити проведення контролю санітарно-гігієнічного стану у цехах згідно з вимогами ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88), ГОСТ 12.4.012-83 "ССБТ. Вибрация. Средства измерения и контроля вибрации на рабочих местах. Технические требования", ГОСТ 12.4.077-79 "ССБТ. Ультразвук. Метод измерения звукового давления на рабочих местах", ГОСТ 12.1.023-80 "ССБТ. Шум. Методы установления значений шумовых характеристик стационарных машин", ГОСТ 12.1.006-84 "ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля" (далі - ГОСТ 12.1.006-84) та ДСН 3.3.6.096-2002.

3.3. Значення концентрацій шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинні перевищувати значень, що наведені у ГОСТ 12.1.005-88, та повинні враховуватися під час проектування технологічних процесів, пов’язаних з ливарним виробництвом (далі - технологічні процеси), і вентиляції в приміщеннях при оцінці гігієнічної ефективності санітарно-технічних пристроїв.

3.4. Під час організації та ведення технологічних процесів, пов’язаних із застосуванням шкідливих речовин, необхідно дотримуватися вимог безпеки згідно з ГОСТ 12.1.007-76 "ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.007-76).

3.5. Мікроклімат у виробничих приміщеннях повинен відповідати вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99).

3.6. Природне та штучне освітлення ливарних підприємств повинно відповідати вимогам законодавства.

3.7. Під час зміни технологічного процесу, заміни або перестановки устаткування на окремій дільниці цеху освітлення цієї дільниці здійснюється відповідно до вимог законодавства.

3.8. Виробничі та допоміжні приміщення ливарних цехів повинні бути обладнані вентиляцією та опаленням, які забезпечують умови мікроклімату та стан повітряного середовища відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88 та ДСН 3.3.6.042-99.

3.9. Виробниче устаткування та інструменти, що створюють під час роботи шум, повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.037-99, а також ГОСТ 12.1.003-83.

У тих випадках, коли шум на робочих місцях не може бути знижений до граничнодопустимих рівнів, необхідно застосовувати засоби індивідуального захисту органів слуху відповідно до вимог НПАОП 27.0-3.01-08, а при еквівалентному рівні шуму більше 120 дБА - дистанційне керування виробничим процесом зі звукоізольованих камер чи автоматизувати технологічний процес.

Механізовані ручні інструменти пневматичної дії повинні мати спеціальні гасники вихлопу.

3.10. До експлуатації допускається справне устаткування, інструменти, механізми або пристрої, що відповідають вимогам ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.003-91). Не дозволяється використання вібруючого устаткування в режимах, що відрізняються від експлуатаційної документації.

3.11. Рівень вібрації на робочих місцях не повинен перевищувати норм, встановлених ДСН 3.3.6.039-99.

3.12. Якість питної води повинна відповідати вимогам Державних санітарних норм та правил "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" ДСанПіН 2.2.4-171-10, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 12 травня 2010 року № 400, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01 липня 2010 року за № 452/17747 (із змінами) (ДСанПіН 2.2.4-171-10).

3.13. Експлуатація електроустаткування здійснюється відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98).

3.14. Обладнання, що працює під тиском, повинно відповідати вимогам безпеки, встановленим вимогами Технічного регламенту безпеки обладнання, що працює під тиском, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2011 року № 35.

3.15. Параметри електромагнітних полів на робочих місцях повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.096-2002.

3.16. Для захисту від ультрафіолетового випромінювання необхідно застосовувати екранування джерел випромінювання, а працівники повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту обличчя та очей згідно з вимогами НПАОП 27.0-3.01-08.

3.17. Використання джерел іонізуючого випромінювання повинно здійснюватися за наявності ліцензії на провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання з дотриманням Вимог та умов безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02 грудня 2002 року № 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17 грудня 2002 року за № 978/7266, Державних гігієнічних нормативів ДГН 6.6.1-6.5.061-98 "Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)", затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1997 року № 62, та Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02 лютого 2005 року № 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 травня 2005 року за № 552/10832 (далі - ДСП 6.177-2005-09-02).

3.18. Загальні вимоги електробезпеки устаткування повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.018-93 "ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.018-93).

Виробниче обладнання з електричним приводом повинно мати засоби (пристрої) захисту від ураження електричним струмом відповідно до вимог чинних стандартів ДСТУ 7237:2011 "Система стандартів безпеки праці. Електробезпека. Загальні вимоги та номенклатура видів захисту".

1.1. Виробничі процеси, експлуатація ливарних агрегатів й устаткування, ремонт машин і механізмів ливарного виробництва повинні відповідати вимогам Правил охорони праці в металургійній промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 22 грудня 2008 року № 289, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 січня 2009 року за № 87/16103 (далі - НПАОП 27.0-1.01-08), Правил охорони праці під час ремонту устаткування на підприємствах чорної металургії, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 20 серпня 2008 року № 183, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 вересня 2008 року за № 863/15554 (далі - НПАОП 27.1-1.06-08), Державних санітарних правил "Підприємства чорної металургії" ДСП 3.3.1.038-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 38 (далі - ДСП 3.3.1.038-99), ГОСТ 12.2.003-91, ГОСТ 12.2.062-81 "ССБТ. Оборудование производственное. Ограждения защитные" (далі - ГОСТ 12.2.062-81), ГОСТ 12.2.099-84 "ССБТ. Агрегаты для выплавки стали. Общие требования безопасности".

1.2. Безпека виробничих процесів повинна забезпечуватися:

вибором найбільш раціональних технологічних процесів;

розташуванням, режимом роботи і порядком обслуговування виробничого устаткування;

механізацією та автоматизацією важких і небезпечних робіт;

дистанційним керуванням механізмами в небезпечних зонах;

вимогами охорони праці, що включені до нормативно-технічної і технологічної документації на технологічне обладнання.

1.3. У ливарних цехах необхідно передбачити систему проходів з виділенням зон для пішохідного руху із розміткою та освітленням, з облаштуванням перехідних галерей і містків над небезпечними ділянками та додержанням необхідних відстаней між стінами будівель, устаткуванням і рухомим транспортом.

Необхідно передбачити наявність чітко виконаних схем розміщення та технологічного зв’язку агрегатів і трубопроводів горючих газів, мазуту, кисню, повітря, пари, води тощо та наявність попереджувальних знаків, сигналів і плакатів у небезпечних місцях і на дільницях, безпосередньо біля агрегатів та у місцях перебування працівників.

Запірні пристрої трубопроводів необхідно привести у відповідність з позначеннями в схемах трубопроводів та технологічній документації до трубопроводів.

Агрегати, устаткування, машини та механізми, інструменти і пристрої, що експлуатуються, слід утримувати у справному стані.

Забороняється виконання робіт на несправних агрегатах, устаткуванні, машинах і механізмах із застосуванням несправних інструментів і пристроїв.

1.4. Роботодавець забезпечує позначення знаками безпеки небезпечних зон у виробничих приміщеннях і на робочих місцях відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року № 1262 (далі - Технічний регламент знаків безпеки).

1.5. З метою утримання агрегатів, машин і механізмів, устаткування у справному стані необхідно:

видержувати технічні режими експлуатації, установлені паспортами або технологічними інструкціями заводів-виробників;

оглядати агрегати, устаткування, машини і механізми під час прийняття змін та усувати виявлені при цьому дефекти та несправності;

проводити обслуговування устаткування протягом зміни;

періодично здійснювати ревізію та ремонт агрегатів устаткування.

1.6. Періодичність перевірки стану блокувань безпеки, систем сигналізації та протиаварійного (протипожежного) захисту агрегатів і устаткування та порядок оформлення результатів перевірки відповідно до вимог НПАОП 27.0-1.01-08 визначаються інструкцією підприємства, затвердженою роботодавцем.

1.7. У ливарних цехах для кожного виду технологічного устаткування відповідно до вимог НПАОП 27.0-1.01-08 повинен бути складений і затверджений роботодавцем перелік параметрів, без контролю яких робота технологічного устаткування не допускається.

1.8. На ливарне обладнання, машини, механізми, інше устаткування повинні складатися паспорти, що містять основні технічні дані та відповідають вимогам ДСТУ ГОСТ 2.601:2006 "Єдина система конструкторської документації. Експлуатаційні документи" та технологічній документації підприємства-виробника.

1.9. Під час експлуатації ливарного обладнання у паспорти повинні заноситися дані про зміни в конструкції устаткування, машин, механізмів, проведення капітальних ремонтів, аварії, значні несправності та вжиті заходи щодо ліквідації їх наслідків.

1.10. Відкриті обертові частини машин і механізмів повинні бути огороджені. У небезпечних місцях знімні огородження повинні бути зблоковані з пусковими і приводними пристроями. Ці блокування повинні виключати можливість роботи устаткування, машин і механізмів при знятому огородженні.

1.11. Забороняється працювати на устаткуванні зі знятим або несправним огородженням, а також здійснювати ремонт, очищення рухомих частин і закріплення огороджень під час роботи машин і механізмів.

1.12. Рухомі та обертові частини машин і механізмів, розташовані у важкодоступних місцях, допускається огороджувати загальним огородженням із замикаючим пристроєм, якщо огородження не буде перешкоджати обслуговуванню машин і механізмів.

1.13. Вентилятори повинні мати запобіжну сітку на усмоктувальному отворі з розміром чарунок не більше 20x20 мм.

1.14. Змащування устаткування, машин і механізмів повинно бути централізованим. Забороняється проводити змащування частин під час роботи машин і механізмів.

Мастильні та обтиральні матеріали, що застосовуються для обслуговування машин і механізмів, повинні зберігатися в установлених місцях у закритих металевих скринях.

1.15. Улаштування, виготовлення та експлуатація газопроводів, газового устаткування та газових апаратів повинні відповідати вимогам Правил охорони праці у газовому господарстві підприємств чорної металургії, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 29 грудня 2009 року № 218, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 104/17399 (далі - НПАОП 27.1-1.09-09).

1.16. Трубопроводи, шланги для подавання природного газу, кисню, мазуту, повітря повинні розміщуватися в місцях, що виключають можливість попадання палаючих предметів.

З’єднання шлангів зі штуцерами та їх роз’єднання повинні здійснюватися при закритій запірній арматурі. Шланги на штуцерах повинні бути надійно закріплені.

1.17. Майданчики, розташовані на висоті більше 0,6 м від поверхні підлоги, перехідні містки, сходи, отвори, люки, канави, приямки і відстійники установок безперервної розливки сталі (за винятком розливних майданчиків з розливного боку стаціонарних майданчиків для підготовки сумішей) повинні бути огороджені поручнями із суцільною обшивкою знизу.

1.18. Небезпечні зони на території підприємства, на транспортних шляхах, переходах, у виробничих приміщеннях і на робочих місцях повинні бути огороджені й позначені відповідними знаками безпеки відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки.

1.19. Під час виплавлення сталі необхідно:

вживати заходів щодо запобігання опікам від сталі і шлаку, для чого завантажувати в піч у ході плавки сухі, а за необхідності нагріті матеріали;

не допускати течі води із системи охолодження сталеплавильних агрегатів, наявності вологи, горючих матеріалів і предметів у робочій зоні печей, а також в інших місцях можливого попадання розплавленого металу або шлаку;

експлуатувати сталеплавильні агрегати за наявності течі води із систем охолодження, а також наявності води на робочих площах і під ними не дозволяється;

тримати робочі місця в чистоті та порядку, підтримуючи вільними установлені проходи і проїзди.

1.20. Виконання робіт щодо переміщення вантажів кранами, перевірка стану тросів і вантажозахватних пристроїв кранів, а також тари (контейнерів, совків, баддей, бункерів, коробів тощо), що застосовується для доставки шихтових і заправних матеріалів, повинні проводитися відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року № 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09 липня 2007 року за № 784/14051 (далі - НПАОП 0.00-1.01-07).

1.21. Передавальні візки повинні бути обладнані гальмами, кінцевими вимикачами і чутливою звуковою сигналізацією, яка вмикається одночасно з пересуванням візка. Ходові колеса передавальних візків повинні бути обладнані запобіжними щитками із зазором між щитком і головкою рейки не більше 10 мм.

Конструкція передавального візка повинна забезпечувати стійке положення вантажу, що переміщується. Не слід перевантажувати візок.

Колії пересувних передавальних візків повинні бути справними, з тупиковими упорами. Кабельні (тролейні) траншеї повинні бути перекриті настилом, який виключає доступ працівників у траншею за наявності напруги на тролеях.

Плитний настил і рейкові колії повинні бути справними, стики рейок і плит повинні знаходитися на одному рівні.

1.22. При розміщенні тролея для живлення електродвигуна візка нижче рівня підлоги цеху ширина щілини для стержня струмознімача повинна бути не більше 60 мм, а при перекритті її металевою стрічкою - не більше 150 мм. Стержень струмознімача повинен бути електроізольованим.

Якщо для підведення струму застосовується гнучкий кабель, він повинен бути замкнутий у товстостінний гумовий шланг або ізольований азбестовим полотном. Під час руху візка кабель повинен підвішуватися та не торкатися підлоги цеху.

1.23. Ремонтні роботи та роботи з технічного переозброєння у діючих ливарних цехах необхідно проводити відповідно до вимог НПАОП 27.1-1.06-08.

2.1. Забезпечення надійності і безпечної експлуатації виробничих будівель, споруд та інженерних мереж здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

2.2. Ливарні цехи повинні бути розташовані так, щоб не порушувався потоковий напрямок транспортування вантажів і не утворювалися зустрічні та пересічні вантажні потоки.

2.3. Залізничні колії для перевезення рідкого чавуну у ливарні цехи повинні бути відокремленими.

2.4. В’їзд залізничного та автомобільного транспорту в цех повинен здійснюватися після вмикання відповідного сигналу світлофора. Рух транспорту по цеху повинен здійснюватися за наявності працівника, який його супроводжує та йде попереду рухомого транспорту.

2.5. У місцях масового переходу працівників через залізничні колії повинні бути влаштовані перехідні містки або тунелі.

Інші переходи повинні бути обладнані настилом, що укладений на одному рівні з головками рейок, і огороджені відповідними сигналами.

Перехід працівників через залізничні колії у невстановлених місцях не допускається.

2.6. У цехах ливарного виробництва уздовж цехів повинні бути передбачені автомобільні шляхи і тротуари, у разі неможливості влаштування тротуарів уздовж цехів повинні бути встановлені місця для безпечного проходу працівників.

2.7. Наявність на території ливарних цехів ям, канав і вибоїн не допускається. Тимчасові канави, ями, що облаштовані під час ремонту чи будівельних робіт, повинні бути огороджені поручнями висотою не менше 1 м, а в темний час доби вони повинні бути освітленими.

Захаращування і забруднення габариту залізничної колії, а також території цехів металом, сміттям, відходами виробництва тощо не дозволяються.

2.8. Комунікаційні тунелі повинні відповідати будівельним нормам щодо проектування споруд промислових підприємств, мати припливно-витяжну вентиляцію, постійне електричне освітлення і пристрій для дренажу.

2.9. Вентиляційні пристрої у приміщеннях ливарних цехів повинні забезпечувати температуру, вологість і швидкість руху повітря, а також вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88, ДСН 3.3.6.042-99, ДСП 3.3.1.038-99.

2.10. Стулкові віконні та ліхтарні рами, що відчиняються, повинні бути обладнані справними пристроями для їх відчинення.

2.11. При заскленні ліхтарів будівель віконним склом під заскленням повинні встановлюватися горизонтальні металеві сітки. Допускається установка армованого скла.

2.12. Засклені поверхні повинні очищатися від кіптяви та пилу. Для їх очищення та ремонту повинні застосовуватися спеціальні пристрої і приладдя (майданчики, підвісні колиски, балкони), що забезпечують зручне та безпечне виконання цих робіт.

2.13. Підлога робочих місць біля печей, конверторів і розливних майданчиків повинна бути рівною та виконаною з міцних і стійких до спрацювання матеріалів з неслизькою поверхнею.

2.14. Проміжок між рейками у робочих зонах повинен бути укладений стійким до спрацювання матеріалом, що виключає ковзання до рівня головки рейок. Металеві плити, якими викладають проміжок, повинні мати рифлену поверхню.

2.15. Дільниці підлоги в будівлях ливарних цехів, де можливе накопичення води, повинні бути обладнані пристроями для її відведення.

2.16. Розташування входів у будівлі ливарних цехів повинне забезпечувати вільний прохід до робочих місць.

У виробничих приміщеннях робочі місця і проходи повинні утримуватися в чистоті та не захаращуватися устаткуванням, зливками, заготовками й відходами виробництва. Скрап, бій цегли, сміття необхідно своєчасно вивозити, а прибирання робочих місць і виробничих приміщень треба проводити щозміни.

2.17. Отвори в будівлях ливарних цехів для подавання залізничних составів повинні бути обладнані ворітьми. У головних будівлях ворота мають бути обладнані повітряними або повітряно-тепловими завісами. Відчинення і зачинення воріт повинні бути механізованими.

2.18. У діючих цехах, де габарити наближення будівель до залізничних колій і автомобільних шляхів не витримуються, повинні бути вжиті заходи для забезпечення безпечного виходу працівників із будівель шляхом зміни розміщення виходів, влаштування направляючих поручнів, установлення покажчиків руху тощо.

Не допускається використання воріт для в’їзду рухомого складу, для проходу працівників.

2.19. Ширина робочої зони пічного прольоту ливарного цеху із завалочними машинами наземного типу повинна бути такою, щоб відстань між крайніми виступаючими частинами потяга з мульдами та арматурою печі, а також між мульдами та завалочною машиною складала не менше 0,5 м.

Перебування працівників між вагонами з мульдами та піччю не дозволяється.

2.20. У цехах, де розливка сталі здійснюється у виливниці, що установлені на візках, уздовж зовнішньої стіни будівлі розливного прольоту, а за наявності суміжного допоміжного прольоту і в середині будівлі, поруч з розливним майданчиком, повинні бути влаштовані аварійні майданчики. Двері для виходу на майданчик, влаштований із зовнішнього боку біля стіни, повинні розміщуватися не рідше ніж через кожні 36 м. З майданчиків до рівня землі облаштовуються похилі сходи, відстань між якими повинна бути не більше 100 м.

2.21. З робочої зони пічного прольоту мартенівських печей повинні бути облаштовані виходи: вниз під робоче місце - не менше одного на дві печі, і в розливний прольот - не менше одного на три печі. Виходи повинні бути обладнані сходовими маршами.

2.22. Для сполучення робочої зони пічного прольоту електросталеплавильних печей з шихтовим і розливним прольотами повинні бути влаштовані сходи, не менше одних на три печі.

2.23. Стаціонарні металеві сходи, площадки та огорожі повинні бути виконані відповідно до вимог законодавства.

2.24. За наявності в пічному прольоті двох і більше мартенівських печей виходи у стіні під робочою зоною повинні облаштовуватися не рідше ніж через дві печі.

2.25. Не дозволяється проводити облаштування виходів у стінах розливних прольотів під розливними майданчиками.

2.26. Для обслуговування запірної та регулюючої арматури, засувів, шиберів та іншого обладнання, розташованих на висоті 2 м і більше від рівня підлоги (землі), повинні облаштовуватися стаціонарні майданчики і сходи до них відповідно до вимог законодавства.

2.27. Відстань від настилу майданчиків до конструкцій, а також до устаткування і трубопроводів, змонтованих над майданчиками, повинна бути не менше 1,8 м.

2.28. Будівлі ливарних цехів повинні бути освітлені відповідно до ДСП 3.3.1.038-99 та вимог законодавства.

2.29. Покрівлі будівель повинні бути справними та систематично очищатися від пилу, снігу та льоду.

У цехах повинні бути передбачені засоби механізованого прибирання пилу і сміття всередині будівель, а також пилу, снігу і льоду з покрівель виробничих будівель.

2.30. На всіх ливарних підприємствах, що експлуатуються, будуються або знаходяться на реконструкції, необхідно здійснювати протипожежні заходи, що запобігають виникненню пожеж, а у разі їх виникнення забезпечують локалізацію і ліквідацію їх на початковій стадії.

2.31. Виробничі та допоміжні будівлі, споруди і склади ливарних цехів повинні бути забезпечені відповідно до проектної документації засобами протипожежного захисту і зв’язку, пожежною технікою, обладнанням та інвентарем відповідно до вимог пожежної безпеки.

Засоби пожежогасіння і протипожежний інвентар повинні розміщуватися в легкодоступних місцях. Майданчики пічних, розливних, ливарних прольотів, розташовані в зоні розплавлених і розпечених продуктів, повинні бути теплоізоляційними. Колони й інші будівельні конструкції, будівлі у місцях можливого зіткнення з розплавленим продуктом мають мати вогнетривкий захист.

2.32. Конструкції будинків і споруд у місцях можливого влучення в них іскор металу і шлаків повинні мати вогнетривкий захист. Очищення конструкцій від настилів металу та шлаків повинно здійснюватися постійно.

3.1. Вимоги безпеки щодо зберігання формувальних і шихтових матеріалів наведено в додатку 1 до цих Правил.

3.2. Вимоги безпеки щодо будови засіків наведено у додатку 2 до цих Правил.

3.3. Вимоги безпеки щодо укладання опок, виливниць та злитків наведено в додатку 3 до цих Правил.

3.4. Ливарне устаткування, що має пристрої та органи керування механізмів, розташовані на недоступній з підлоги висоті, і потребує постійного або періодичного налагодження, спостереження, контролю та ремонту, необхідно забезпечувати стаціонарними знімачами, відкидними майданчиками і сходами. Опорні поверхні ливарного устаткування, підніжок, настилів спеціальних майданчиків і сходів повинні виключати ковзання.

3.5. При підійманні на висоту до 1000 мм та при роботі однією рукою менше 2 хвилин варто застосовувати стаціонарні або відкидні майданчики шириною 400-600 мм або окремі підніжки з розмірами в плані не менше 200x200 мм.

3.6. При підійманні на висоту більше 1000 мм і при роботі обома руками більше 2 хвилин варто застосовувати стаціонарні майданчики шириною не менше 700 мм.

3.7. При підійманні на майданчик не менше чотирьох разів на зміну варто встановлювати стаціонарні сходи шириною 700 мм із кутом нахилу до підлоги 50-60°, зі сходинками шириною 120-150 мм і висотою між сходинками 170-200 мм.

3.8. При підйомі на майданчик не більше трьох разів на зміну та для короткочасних робіт безпосередньо зі сходів варто встановлювати стаціонарні сходи з кутом нахилу до підлоги 65-70°, зі сходинками шириною 80-90 мм і висотою між сходинками 220-225 мм.

3.9. Сходи висотою більше 10 м повинні обладновуватися майданчиками для відпочинку через кожні 6 м. Ширина сходів повинна бути не менш 400 мм, а відстань між сходинками не більше 300 мм.

3.10. Встановлення гвинтових сходів не допускається.

3.11. При розташуванні майданчиків на висоті менше 2200 мм від підлоги їх бічні поверхні повинні бути пофарбовані в сигнальні кольори відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки.

3.12. У робочій зоні повинні бути таблички із вказівкою припустимого загального та зосередженого навантажень, що розраховані для майданчика. При цьому опорні елементи майданчиків і сходів повинні розраховуватися на навантаження не менше 5х10-3 Н/м-2 (500 кгс/см-2).

3.13. Для проведення налагодження та ремонту механізмів ливарного устаткування, розташованих на висоті до 3000 мм, повинні використовуватися: приставні сходи з кутом нахилу до підлоги 60° з легкофіксованими опорними гачками на несучих конструкціях устаткування - для роботи тривалістю не більше 2 хвилин; пересувні сходи із майданчиком - для роботи тривалістю більше 2 хвилин. Для проведення налагодження та ремонту механізмів, розташованих на висоті більше 3000 мм від рівня підлоги, ливарне устаткування треба забезпечувати стаціонарними, знімними або відкидними майданчиками і сходами згідно з вимогами законодавства.

3.14. Вогнетривкі вироби і матеріали (цегла для ремонту печей і ковшів, сифонний припас, склянки для ковшів, пробки для стопорів, магнезит і доломіт) повинні зберігатися у спеціальних закритих складах.

На відкритих майданчиках вогнетриви треба зберігати тільки у контейнерах.

3.15. Розвантаження вогнетривів на складі та доставка їх до будівель цехів і до місць ремонтів повинні бути механізовані.

3.16. Складування вогнетривів у цехах для поточної витрати повинне здійснюватися у спеціально виділених місцях, розташованих якнайближче до місць їх споживання.

3.17. Складування вогнетривів під розливальними майданчиками не дозволяється.

3.18. Складування вогнетривів повинне робитися на рівні майданчика. Висота штабелів не повинна перевищувати 1,5 м, ширина проходу між ними повинна бути не менше 1 м.

Контейнери з вогнетривами дозволяється складувати не більше ніж у два яруси.

Сифонний припас повинен зберігатися на спеціальних візках.

3.19. Зберігання вогнетривів над робочою зоною мартенівської печі дозволяється в кількостях, що не перевищують потребу для чергового ремонту будь-якої з печей.

Зберігання вогнетривів поблизу перекидних пристроїв не дозволяється. Вогнетриви для ремонту ковшів, ринв і кришок печей допускається зберігати над робочою зоною у холостих прольотах.

3.20. Допускається зберігання вогнетривів у конвертерному цеху у кількості, що не перевищує потреби на 1-2 ремонти.

3.21. При переміщенні цегли автонавантажувачами пачки цегли повинні укладатися на підкладки, а штучна цегла - на піддони, що забезпечують можливість підведення під них вилочних захватів.

При русі автонавантажувачів усередині цеху швидкість їх не повинна перевищувати 4 км/год. Укладання вогнетривів повинне забезпечувати водієві видимість шляхів переміщення.

3.22. Вхід на територію смолосховища та смоловарні особам, що не мають відношення до процесу варіння смоли, не дозволяється. Біля входу на територію смолосховища та смоловарні повинні бути вивішені попереджувальні плакати "Вхід стороннім особам заборонений".

Пролита смола повинна бути негайно прибрана.

3.23. Пункт розвантаження смоли повинен мати підведення пари для розігріву смоли у залізничних цистернах і майданчик з перекидним мостом для доступу на цистерну.

3.24. Споруди смоловарні та зберігання мастильних матеріалів повинні бути неспалимими. Палити та користуватися відкритим вогнем у цих спорудах не дозволяється.

3.25. Опалювальна система споруд смоловарні й зберігання мастильних матеріалів повинна бути водяною або паровою.

3.26. Баки (ємності) для зберігання мастильних матеріалів і баки для варіння смоли повинні бути обладнані витяжними трубами й оглядовими люками. Верхні люки баків, щоб уникнути попадання випадкових іскор, повинні бути закриті.

3.27. Баки для варіння смоли та смолопроводи повинні бути теплоізольовані вогнестійкими матеріалами. Для підігріву мазуту у баках (ємностях) повинні застосовуватися парові змійовики.

3.28. Наповнення баків смолою для варіння повинне бути механізоване. Подача смоли до місць застосування повинна здійснюватися по трубопроводах.

3.29. Для чищення та огляду баків (ємностей) оглядові люки й внутрішні стінки баків повинні бути обладнані скобами.

3.30. Огляд баків (ємностей) для мастильних матеріалів і баків для варіння смоли повинен виконуватися не рідше одного разу на рік, а огляд та чищення оглядових люків і витяжних труб баків для варіння смоли - щодня.

3.31. Доступ працівників у баки (ємності) для зберігання мастильних матеріалів та у баки для варіння смоли може здійснюватися тільки після відключення баків від трубопроводів, спорожнювання, пропарювання, провітрювання й аналізу повітря в них на вміст шкідливостей. Під час знаходження працівників у баках усі люки повинні бути відкриті.

Якщо провітрювання баків не забезпечується відкриванням люків, варто застосовувати штучне провітрювання.

Під час роботи працівників усередині баків для освітлення повинні застосовуватися вибухобезпечні світильники. Вмикання та вимикання світильників повинні здійснюватися зовні баків.

3.32. Шлакові двори, що споруджуються, повинні бути розташовані на території, відокремленій від службових і побутових приміщень, а також тротуарів і проїзних доріг.

3.33. Для кріплення лафета шлаковоза на шлаковому дворі слід передбачити пристосування, що запобігає перекиданню шлаковоза при кантуванні ковша.

3.34. На шлаковому дворі уздовж залізничної колії має бути вільний прохід шириною не менше 1 м.

3.35. На виїзді до шлакового двору необхідно влаштувати світлову сигналізацію з лампами зеленого та червоного кольорів, яку зобов’язаний вимикати працівник, відповідальний за роботу шлакового двору.

3.36. Швидкість руху залізничного транспорту на шлаковому дворі не повинна перевищувати 4 км/год.

3.37. Шлаковози повинні бути обладнані автозчепленням й обмежниками, що зупиняють кантування ковша при досягненні встановленого крайнього положення.

3.38. Після установки шлаковозів на фронт кантування шлаків локомотив треба видалити за межі шлакового двору.

3.39. Перед кантуванням шлакових ковшів повинна бути продавлена кірка застиглих шлаків, а також повинна бути перевірена відсутність вологи в шлаковій ямі.

3.40. Перед початком кантування шлакових ковшів необхідно подавати голосні звукові сигнали. Після подачі сигналів усі працівники повинні бути виведені з укриття, а кран відведений у безпечне місце.

3.41. Зливання рідких шлаків у шлакову яму повинно здійснюватися рівномірним струменем.

Одночасне кантування двох ковшів, що стоять поряд, не дозволяється.

3.42. Стіни шлакової ями повинні бути виготовлені з жароміцного бетону й облицьовані металевими плитками.

3.43. Керування кантуванням шлакових ковшів повинне бути дистанційним і здійснюватися з постів керування.

3.44. Пости керування кантуванням шлакових жужільних ковшів повинні бути виконані з неспалимих матеріалів. Ковші для кантування повинні встановлюватися не ближче 10 м від постів керування. Оглядові отвори пультів повинні бути захищені від попадання на них бризок шлаків.

3.45. З’єднання електричного кабелю із приводом кантовального пристрою повинне здійснюватися за допомогою штепсельної сполучної муфти. Приєднувати кінці кабелю до відкритих затискачів або гнізд не допускається.

3.46. Для відпочинку й обігріву працівників у холодний і перехідні періоди року на шлаковому майданчику повинне бути влаштоване приміщення, що опалюється.

3.47. Фосфориста, марганцева, кремениста мідь має зберігатися у бочках або ящиках.

3.48. Небезпечні й шкідливі речовини повинні зберігатися в окремих приміщеннях, обладнаних відповідно до вимог ГОСТ 12.1.007-76 витяжною вентиляцією.

3.49. Магній і його сплави повинні зберігатися в окремих ізольованих від основного виробництва спорудах або приміщеннях, обгороджених суцільними неспалимими перегородками. Склади магнію забороняється розміщувати поблизу плавильних ділянок, складів легкозаймистих рідин.

Відстань від складів магнію до приміщення його переплавлення повинна бути не менше 20 м.

Для дрібного виробництва виливків (до 5 т у рік) запас магнію поблизу плавильних ділянок не повинен перевищувати добової потреби. Зберігати магній необхідно в закритій тарі.

3.50. Зберігати металеве лиття необхідно відповідно до інструкції з охорони праці, розробленої відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.15-98.

3.51. Алюмінієва стружка для зберігання повинна прийматися тільки в сухому вигляді, без слідів бруду й масла.

3.52. Запаси матеріалів для готування формувальних сумішей повинні зберігатися в спеціальних складах, розміщених поза робочим місцем.

3.53. У цехових коморах, призначених для зберігання легкозаймистих рідин, повинні бути вивішені на видному місці в зонах зберігання таблички із вказівкою норм зберігання цих рідин.

3.54. Етилсилікат повинен зберігатися в посудинах, що закриваються герметично, з нержавіючої сталі або в скляних посудинах, що перебувають у захисній тарі.

3.55. Зберігати спирт й ефірно-альдегідну фракцію в приміщеннях, у яких проводять гідроліз етилсилікату, необхідно в сейфі.

4.1. Організація транспорту потребує виконання вимог ГОСТ 12.3.020-80 "ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности".

4.2. Габарити наближення цехів ливарного виробництва і рухомого складу залізниць повинні відповідати вимогам законодавства.

У діючих цехах за неможливості доведення габаритів до нормативних розмірів повинна бути влаштована відповідна сигналізація (світлова, звукова, світлозвукова), яка попереджує про порушення габаритів. При цьому мінімальна відстань від осі залізничної колії до стіни будівлі, що має виходи назовні, допускається не менше 3,1 м за умов влаштування огороджувальних бар’єрів, розташованих між виходом з будівлі та залізничними коліями, які йдуть паралельно до стін будівлі.

4.3. Рух транспорту на території підприємства повинен регулюватися дорожніми знаками і покажчиками безпеки руху згідно з вимогами Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, та ДСТУ 4100-2002 "Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування".

4.4. Будова та експлуатація електровізків повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21-98.

4.5. Під час експлуатації внутрішньоцехового транспорту необхідно дотримуватися вимог інструкції з охорони праці, розробленої відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.15-98.

4.6. Наказом по підприємству із числа фахівців визначаються працівники, відповідальні за безпечну експлуатацію цехового транспорту.

4.7. У цеху між прольотами, призначеними тільки для руху транспортних засобів, установлюється заборонний знак безпеки. Проїзди повинні бути освітлені та вільні від сторонніх предметів.

4.8. Транспортні засоби повинні бути обладнані пристроями, замками, сигналізацією, що виключають можливість їх використання сторонніми особами, й пристроями, що запобігають їх самостійному руху.

4.9. У ливарних цехах не допускаються:

використання автокарів, не обладнаних припливно-витяжною вентиляцією або нейтралізаторами відпрацьованих газів;

транспортування вантажу, якщо він закриває оглядовий шлях;

проїзд по недостатньо освітленому місцю або недостатньо широкому проїзду.

4.10. Передавальні візки повинні бути обладнані гальмами, кінцевими вимикачами та звуковою сигналізацією, що включається одночасно з пересуванням візка.

Не допускається експлуатація передавального візка при несправних гальмах, освітлювальних приладах і звуковій сигналізації.

Ходові колеса передавальних візків повинні обладновуватися запобіжними щитками, установленими на висоті 10 мм від головки рейки, які виключають наїзд коліс візка на предмети, що можуть перебувати на шляху його пересування.

4.11. Передавальні візки повинні бути обладнані для перевезення саме того виду вантажу, для якого вони призначені. За необхідності перевезення іншого вантажу слід розробити спеціальні кріплення, що забезпечують стійке положення вантажу на візку.

4.12. Шляхи пересування передавальних візків повинні знаходитися у справному стані та мати тупикові упори, установлені наприкінці рейкового шляху, і накладки, що амортизують, або упори іншого виду, що запобігають сходженню і перекиданню візка. Кабельні (тролейні) траншеї повинні бути перекриті настилом, що виключає падіння працівників у траншею.

4.13. Забороняється експлуатація електровізка за несправностей струмоприймача, контролера, гальм і сигналів, а також за відсутності запобіжного приладдя від впливу електричного струму (діелектричної ковдри, діелектричних рукавичок).

4.14. Плитковий настил і рейкові шляхи повинні бути справними, стики рейок і плит повинні знаходитися на одному рівні. Подані під навантаження й вивантаження вагони повинні закріплюватися гальмовими башмаками.

4.15. Будова та експлуатація візків повинні виключати можливість падіння вантажу під час його транспортування.

4.16. Конструкція та експлуатація візків повинні виключати можливість самовільного перекидання при навантаженні і розвантаженні та транспортуванні.

4.17. Відстань між найбільш виступаючими частинами візка і конструкціями будинку, обладнанням і складеними в цеху матеріалами повинна бути не менше 0,7 м з обох сторін візка.

4.18. При русі електрокара, електронавантажувача або електрокарного крана в гучних місцях необхідно подавати звуковий сигнал часто й безперервно.

Якщо на шляху руху зустрічаються переносні сходи або інші пристосування й пристрої, на яких перебувають працівники, об’їжджати їх необхідно на відстані не ближче 1 м. Якщо такий об’їзд неможливий, слід припинити рух і видалити із проїзду зазначені сходи або пристосування й пристрої.

5.1. Технічний огляд, випробування та експертне обстеження (технічне діагностування) машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки здійснюються відповідно до вимог Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 687, Порядку ведення обліку даних про технічний стан машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 06 грудня 2004 року № 270, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2004 року за № 1604/10203 (НПАОП 0.00-6.07-04), Положення про технічне обслуговування устаткування підприємств гірничо-металургійного комплексу, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 15 червня 2004 року № 285, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2004 року за № 807/9406 (із змінами), та інших нормативно-правових актів.

5.2. У ливарних цехах повинні бути складені інструкції з охорони праці та перелік робіт з підвищеною небезпекою, розроблений з урахуванням НПАОП 0.00-8.24-05, із зазначенням об’єктів, агрегатів і устаткування, ремонт яких повинен здійснюватися із застосуванням нарядів-допусків або оформленням проекту організації робіт.

5.3. У проектах організації робіт повинні зазначатися працівники, відповідальні за проведення ремонту, а також порядок і послідовність виконання ремонтних робіт і заходи, що забезпечують безпеку працівників.

5.4. Вибухові роботи у ливарних цехах повинні проводитися відповідно до вимог Правил безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 12 червня 2013 року № 355, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 липня 2013 року за № 1127/23659 (НПАОП 0.00-1.66-13).

5.5. Люки в місцях для проходу працівників по майданчиках і в перекриттях, що не огороджені поручнем, повинні зачинятися кришками із завісами.

5.6. При проведенні ремонту піднімання і переміщення конструкцій, устаткування, деталей, будівельних матеріалів тощо повинні бути механізовані і виконуватися способом, що виключає їх падіння.

Не слід використовувати газопроводи та їх несучі колони як опори для піднімання вантажів.

5.7. Під час монтажу і демонтажу металевих конструкцій печі забороняється залишати їх у висячому, а також у нестійкому положенні.

Демонтовані конструкції та устаткування повинні укладатися стійко та з дотриманням необхідних проходів.

5.8. Під час робіт на висоті для перенесення інструменту та металевих деталей працівники зобов’язані користуватися спеціальними сумками.

5.9. Для зберігання запасних деталей і устаткування в цехах повинні бути передбачені склади, обладнані вантажопіднімальними механізмами та під’їзними коліями.

5.10. Для зручності і безпеки робіт у місцях ремонту кранів повинні бути передбачені вантажопіднімальні пристрої.

5.11. Перевірка стану димоходів повинна проводитися під час чергових планово-запобіжних ремонтів цих агрегатів.

5.12. Порядок зламу футерівки повинен визначатися технологічними інструкціями підприємства, затвердженими роботодавцем, що передбачають заходи безпечного ведення робіт.

5.13. З обох боків печі на час ремонту повинні бути вивішені попереджувальні плакати про здійснення ремонту печі.

5.14. Після зупинки печі допуск працівників під частини склепіння, стінок і арок повинен проводитися тільки після обвалення кладки, що підлягає заміні.

Перед допуском працівників до печі кришки завалочних вікон повинні бути зняті.

5.15. При розбиранні стінок не слід залишати у висячому нестійкому положенні рами та інші частини арматури печі.

5.16. Перед проведенням вибухових робіт у шлаковиках вертикальні канали та вікна шлаковиків повинні бути закриті.

5.17. Під час зламу склепінь верхньої і нижньої будівлі печі не слід ставати на склепіння.

Перед початком зламу склепіння головок печі працівники із шлаковиків повинні бути виведені.

5.18. Після зламу кладки головок печі до рівня робочої зони отвори, що утворюються, повинні бути перекриті або огороджені уздовж кромки робочої зони.

5.19. Злам стін вертикального каналу нижче рівня поду кесона має проводитися тільки після закріплення або зняття кесона.

5.20. Кладка склепінь верхньої і нижньої будівель має здійснюватися тільки після огляду стану і правильності установлення опалубки.

5.21. Проведення ремонтних робіт із перебуванням працівників усередині нагрітого устаткування (печей, регенераторів, шлаковиків, ковшів тощо) допускається за температури повітря в ньому не вище 40 °С.

5.22. Знаходження працівників у шлаковиках при відкритих каналах головок печей не допускається.

Видалення шлаку та бою цегли з шлаковиків під час проведення капітальних, середніх і гарячих ремонтів, а також на ходу печі повинно бути механізованим.

5.23. На робочому місці перед піччю, що ремонтується, дозволяється розміщувати штабелі цегли, контейнери, коробки з матеріалами, конструкції тощо; при цьому повинні бути вжиті заходи, що виключають під’їзд завалочних машин до розміщених предметів на відстань менше 1,5 м.

Проїзд рухомого складу по мульдових коліях уздовж печі, що ремонтується, допускається під наглядом працівника, відповідального за проведення ремонту печі.

5.24. Під час проведення холодних ремонтів печей повинні проводитися ревізія та ремонт системи випарного охолодження й арматури з відповідним записом у спеціальному журналі відповідно до вимог НПАОП 27.1-1.06-08.

5.25. Заміна рами завалочного вікна повинна проводитися після попереднього вилучення з неї охолоджувальної води. Під час заміни кришок і рам пересування мульдових візків перед піччю не допускається.

5.26. Під час проведення гарячого ремонту склепіння печі подача палива в піч повинна бути припинена.

5.27. Не дозволяється проводити заміну шлакових чаш біля печі, що ремонтується, а також інші операції, не пов’язані з ремонтом печі.

5.28. Роботи щодо ущільнення печі повинні проводитися тільки з дозволу сталевара печі.

Місце роботи при ущільненні повинно освітлюватися переносними світильниками напругою не більше 12 В.

5.29. Під час запалювання газу для сушіння печі та під час подачі газу в піч після ремонту працівники повинні бути відведені від печі в безпечне місце.

5.30. При проведенні ремонтних робіт повинні використовуватися засоби індивідуального захисту працівників відповідно до вимог НПАОП 27.0-3.01-08.

5.31. Перед початком холодного ремонту піч повинна бути вимкнута, а на електропідстанції, що живить її, розібрана схема.

Електродотримачі повинні бути надійно закріплені.

5.32. Простір під піччю, що ремонтується, повинен бути огородженим. Отвори між піччю та робочим місцем повинні бути перекриті або огороджені.

5.33. Роботи щодо зміни і прибирання футерівки печі повинні бути механізованими.

5.34. При виконанні ремонтних робіт для безпечного доступу до окремих частин печі повинні застосовуватися легкі металеві драбини, забезпечені пристроями, що запобігають їх падінню.

5.35. У разі необхідності перебування працівників під контрвантажами механізмів піднімання електродів контрвантажі повинні бути закріплені так, щоб виключалося їх самочинне опускання вниз.

5.36. Під час холодного ремонту склепіння печі повинно бути знятим або повинно бути установлено огородження, що виключає знаходження працівників під склепінням.

5.37. Ремонт ковшів повинен проводитися у спеціально відведених місцях на стендах, що обладнані майданчиками і сходами з поручнями, або в ремонтних ямах, що забезпечені бортами висотою не менше 0,8 м.

Проміжок між стінками ями та ковшем повинен бути перекритий майданчиками; забороняється застосовувати для цього дошки, що укладаються на борти ями.

5.38. Перед ремонтом з ковшів повинні бути видалені скрап, "козли" і сміття. Видалення їх повинно бути механізованим і здійснюватися після охолодження ковшів.

Під час неповної зміни футерівки для прискорення охолодження ковшів допускається обдування їх струменем повітря за допомогою вентилятора.

Під час повної зміни футерівки охолодження ковшів може проводитися заливанням їх водою.

5.39. Ковші, що установлені для ремонту в горизонтальне положення, для запобігання самочинному перекиданню повинні бути закріплені біля бортів спеціальними підставками.

5.40. Злам футерівки та її видалення з ковша повинні бути механізованими.

5.41. Подача цегли для ремонту ковша повинна бути механізованою. При подачі цегли в коробці або бадді працівники повинні бути завчасно виведені з ковша.

5.42. Не дозволяється футерувати ковші з охолодями металу і шлаку на корпусі, а також ті, що мають несправний кожух і цапфи.

5.43. Під час ремонту ковшів ємкістю більше 40 т повинні застосовуватися механізовані підйомні столи.

В окремих випадках ремонт ковшів допускається проводити з риштовання.

5.44. Під час закладання футерівки в ківш повинно подаватися повітря, яке в зимовий час підігрівається.

5.45. Після ремонту ковші повинні бути ретельно просушені по всій товщині кладки.

Сушіння ковшів повинно здійснюватися коксовим або природним газом або мазутом у спеціальних місцях, що обладнані витяжними пристроями відповідно до вимог НПАОП 27.1-1.09-09.

1.1. Корпус вагранки повинен бути міцним, не мати щілин, що пропускають гази, і має встановлюватися на спеціальних металевих опорах на висоті, що забезпечує механізоване відкривання днища. Опори повинні мати теплозахист.

1.2. Пристрій для відкривання й закривання днища вагранки повинен бути обладнаний системою дистанційного керування, що виключає можливість мимовільного й випадкового відкриття.

1.3. Жолоб для випуску металу (металу й шлаків) повинен бути надійно з’єднаний з кожухом вагранки.

1.4. Днище вагранки повинне мати отвір для виходу водяної пари під час просушки її після ремонту.

1.5. Взаємне розміщення вагранок повинне бути таким, щоб забезпечувати нормальні санітарно-гігієнічні умови праці при їх експлуатації. Відстань між осями двох вагранок повинна передбачатися не менше 6 метрів.

1.6. Розміри колошникових майданчиків повинні забезпечувати вільне обслуговування вагранок. Приміщення колошникового майданчика необхідно ізолювати від суміжних приміщень (відділень). Між колошниковим майданчиком, вагранкою й шахтою підйомника не повинно бути щілин. Шахта або прорізи у колошниковому майданчику для підйому шихти повинні бути обгороджені поруччям висотою не менше 1 м. Захаращення колошникових майданчиків або використання їх для інших робіт не допускається.

1.7. Завантажувальний пристрій вагранки повинен виключати викид газів під час завалки шихти і збільшення загазованості в цеху під час роботи вагранки.

З метою зменшення вихідної кількості пилу механічного походження у ваграночних газах необхідно застосовувати просіяний кокс із підвищеною механічною міцністю, зменшувати його витрати за рахунок застосування природного газу, вибирати оптимальну вагу паливної й металевої калош. Чавунний, сталевий лом і лом кольорових металів перед завантаженням у вагранку повинні бути очищені від пригару й інших забруднень. Щоб уникнути зависання шихти, максимальний розмір шматків лому повинен відповідати вимогам ДСТУ 3211:2009/ГОСТ 1639:2009 "Брухт та відходи кольорових металів і сплавів. Загальні технічні умови" (далі - ДСТУ 3211:2009) та ДСТУ 4121-2002 "Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови" (далі - ДСТУ 4121-2002).

1.8. Завантаження шихти у вагранки та бадді повинне бути механізоване. Уся траса руху (підйому) бадді на завантажувальний майданчик повинна бути виконана у вигляді шахти із суцільними бічними металевими або сітчастими стінками. Верхня частина повинна мати висоту не менше 1 м над колошниковим майданчиком з вікном для вивантаження бадді. Нижня частина шахти повинна перебувати на висоті не більше 2 м над підлогою шихтового майданчика.

1.9. Ділянка шихтового майданчика під шахтою повинна бути обгороджена з усіх боків, крім сторони завантаження бадді.

При подачі шихти за колошниковий майданчик через шахтний підйомник необхідно передбачати блокування дверей шахтного підйомника із включенням для запобігання відкривання їх при підйомі й опусканні вантажу. Кількість шихти на колошниковому майданчику не повинна перевищувати 3-змінного запасу.

1.10. Завантажувальне вікно вагранки з механічним завантаженням повинне бути не нижче 0,7 м над рівнем підлоги. Завантажувальне вікно після завантаження повинне закриватися футеріваними дверцятами або щитами за допомогою механізмів.

1.11. Для зв’язку працівників на колошниковому і шихтовому майданчиках повинна бути встановлена двостороння сигналізація.

1.12 Усі фурми вагранки повинні бути обладнані відкидною рамкою з очком, закритим небитким кольоровим склом для спостереження за ходом плавки й очищення від шлаків.

При розташуванні фурм вагранки над рівнем підлоги вище ніж на 1,5 м навколо них повинен бути обладнаний майданчик шириною не менше 0,8 м з огородженням.

1.13. Вагранки повинні бути обладнані пристроями для набору й зважування шихти, скіповими або іншими підйомниками для її завантаження. Конструкція скіпових або інших підйомників повинна відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.01-07 та Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 01 вересня 2008 року № 190, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2008 року за № 937/15628 (НПАОП 0.00-1.02-08).

1.14. Розпалювання холостої калоші повинне відбуватися тільки способом, що виключає застосування легкозаймистих речовин.

1.15. Вагранки продуктивністю 5 т/год і більше повинні бути обладнані пристроями для грануляції шлаків. Транспортування шлаків від вагранки повинне бути механізоване. Шлаки з вагранки не допускається випускати на підлогу й поливати водою для їх охолодження.

Пристрій видачі і грануляції шлаків повинен бути обладнаний витяжним парасолем з патрубком для підключення до цехової вентиляційної системи. Кількість повітря, що відсмоктується, повинна бути встановлена в експлуатаційній документації на кожну модель вагранки.

1.16. При безперервному випуску чавуну вагранки повинні бути обладнані поворотним копильником із приводом повороту.

1.17. При періодичному випуску чавуну вагранка повинна бути обладнана механізмом для відкривання й закривання льотки.

У вагранках продуктивністю до 5 т/год дозволяється:

підрублювання зовнішньої глиняної пробки льотки робити ломиком довжиною 0,8-1 м;

закладення льотки робити притичкою довжиною не менше 1,8 м.

1.18. Пропалювання льотки у вагранці із застосуванням кисню повинне відбуватися згідно з інструкцією з охорони праці, розробленою відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.15-98.

1.19. Температура води у сорочці водного охолодження фурменого й плавильного поясів не повинна перевищувати 80 °С, а на поверхні вагранки - 43 °С.

У водяних сорочках закритих систем охолодження вагранок необхідно передбачати люки для регулярного очищення накипу й бруду.

1.20. Система забезпечення вагранки водою повинна виключати надходження води під вагранку.

1.21. Система закритого водяного охолодження вагранки повинна бути обладнана пристроями, що попереджають підвищення тиску у водяній сорочці й нагромадження в ній пари.

1.22. Коксо-газові вагранки повинні бути обладнані системою автоблокувань небезпеки, що включає запобіжний клапан, який автоматично відключає подачу при падінні тиску, і засобами звукової й світлової сигналізації.

Вагранки повинні бути обладнані запобіжним противибуховим клапаном.

1.23. Конструкція устаткування газового господарства вагранки повинна відповідати вимогам НПАОП 27.1-1.09-09.

1.24. Вагранки повинні мати автоматичні клапани, що перекривають повітроводи у випадку зупинки повітродувки.

1.25. Вагранки повинні бути обладнані автономними вибухобезпечними пристроями для пилоочищення й допалювання газів, що відходять, і окремою трубою для їх видалення. Ці пристрої повинні забезпечувати:

можливість безперешкодного виходу газів, що відходять;

залишкову кількість у газах, що відходять, окису вуглецю не більше 0,1 %, пилу не більше 80-100 мг/м-3, залежно від характеру пилу, що викидається;

вибухобезпечність.

1.26. На повітряних колекторах й у пристроях допалювання газів повинні бути передбачені спеціальні запобіжні клапани.

1.27. Конструкції рекуператорів повинні виключати надходження газів у приміщення цеху.

1.28. Вагранки повинні бути обладнані іскрогасниками, мокрими пиловловлювачами, системами газоочищення з дотриманням утилізації відходів.

1.29. Вагранки повинні бути обладнані приладами, що показують температуру, тиск, технічний склад газів тощо, які повинні встановлюватися на центральному пульті керування, розташованому в окремому приміщенні.

1.30. Шлакові льотки повинні бути обладнані захисними пристосуваннями, що захищають працівників від бризок шлаків, що випускаються.

1.31. У новоспоруджуваних та реконструйованих цехах повинно бути передбачене механізоване збирання залишків шихти та холостої колоші при вибиванні вагранки.

1.32. Для випуску залишку металу та "холодного" чавуну повинні передбачатися виливниці.

1.33. Вибивання вагранки після закінчення плавлення необхідно здійснювати у присутності працівника, відповідального за безпечне виконання цих робіт. Перед вибиванням вагранки необхідно припинити дуття, злити метал через льотку у ківш до появи шлаків, шлаки спустити в шлаківницю.

Далі треба ретельно очистити та осушити місце під вагранкою, відкрити фурми й закрити шибер повітроводу.

Перед відкриванням днища вагранки необхідно подати звуковий сигнал, що повинен подаватися до повного спорожнювання вагранки.

Вибивати підставку або засувки з-під днища вагранки необхідно за допомогою спеціального механізму для відкривання й закривання днища. У виняткових випадках дозволяється вибивати стійки металевим стрижнем з гаком на кінці. Працівник, який здійснює відкривання днища вагранки, повинен перебувати в укритті.

Вибита маса повинна збиратися після охолодження її до 50-60 °С.

1.34. Аварійний ремонт діючої вагранки допускається під безпосереднім керівництвом та у присутності адміністрації підприємства.

1.35. При внутрішньому ремонті вагранки для захисту працівника від можливого падіння зверху настилу футерівки, що руйнувалася, й інших предметів, з боку завантажувального вікна повинні застосовуватися захисні пристосування у вигляді перекриття або підвісного парасоля, встановленого нижче завантажувального вікна.

1.36. Ремонт вагранки повинен проводитися за температури повітря усередині шахти, що не перевищує 40 °С.

1.37. Ремонтні роботи повинні виконуватися згідно з нарядом-допуском, виданим відповідно до вимог НПАОП 27.0-4.02-90.

2.1. Напірні видаткові баки палива повинні встановлюватися на металевих майданчиках осторонь від печей.

Паливні баки повинні бути щільно закриті кришками й мати:

покажчик рівня палива;

спускний кран із трубкою, виведеною в підземний аварійний резервуар;

трубку для сполучення із зовнішньою атмосферою й переливною трубкою, що сполучується з підземним аварійним резервуаром. На спускній трубці біля вентилятора повинен бути напис "Відкрити при пожежі".

Спускна й переливна трубки в паливних баках повинні мати гідравлічний затвор.

2.2. Ємність аварійного резервуара повинна відповідати загальній ємності видаткових баків, установлених у приміщеннях.

2.3. Для відключення подачі палива у випадку аварії або пожежі на паливопроводі печі повинні бути два вентилі - один біля форсунки та другий за капітальною стіною або на відстані не менше 15 м від печі. Допускається установка другого вентиля на групу печей.

2.4. Подача рідкого палива у видаткові баки повинна бути механізована. Ручне заливання палива в баки не дозволяється.

2.5. Піднімальні видаткові баки, з яких паливо подається пневматичним тиском, повинні виготовлятися й експлуатуватися відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

Головний паливопровід біля місця входу в цех повинен мати вентиль, поруч з яким повинен бути напис "Закрити при пожежі".

2.6. Підігрів мазуту в баках повинен здійснюватися за допомогою пари або гарячої води до температури, визначеної для цієї марки мазуту. Для контролю температури в баках повинні бути встановлені вимірювальні прилади.

2.7. Вентилі, що регулюють подачу палива й повітря до форсунок, або приводи для керування ними повинні встановлюватися осторонь від форсункових отворів, щоб уникнути опіків полум’ям.

2.8. Тигельні печі шахтного типу з виймальними тиглями повинні мати механізовані пристосування для виїмки й переміщення тиглів.

2.9. Топки газових печей варто розташовувати у надземному положенні. Камери горіння й димові лежаки повинні виключати можливість скупчення газів. Необхідно передбачити можливість вентиляції (продувки) печей перед розпалюванням.

2.10. У кожній газовій печі на випадок падіння тиску газу нижче мінімально припустимого, а також на випадок припинення подачі повітря необхідно встановлювати клапан, що автоматично припиняє подачу газу. При використанні загальної вентиляторної установки для декількох печей допускається установка загального відсічного клапана на газопроводі, що живить ці печі.

2.11. При обслуговуванні печі, що працює на газовому паливі, необхідно виконувати правила її пуску:

перед пуском газової печі робити продувку топкового робочого простору печі повітрям, для цього через пальники пропустити протягом декількох хвилин повітря від повітродувки;

запалювання газових пальників печей робити по черзі, пуск у пальник газу дозволяється тільки після піднесення до вихідного отвору пальника запаленого запальника;

у випадку згасання пальника при пуску печі необхідно ретельно провентилювати топку й димоходи та тільки після цього знову розпалити пальник;

при проскакуванні полум’я необхідно виключити газовий пальник і після його охолодження усунути причину проскакування й тільки після цього знову розпалити пальник;

при припиненні подачі газу необхідно негайно перекрити пристрій, що відключає, на уведенні газопроводу та біля печей.

2.12. Експлуатація печей, що працюють на газі, при порушенні тяги не дозволяється.

2.13. Щоб уникнути влучення розплавленого металу до лежака полум’яної печі, нижня відмітка борова у футерівці повинна бути вище відмітки завантажувального вікна, але не менше ніж на 100 мм.

Конструкція печі повинна виключати потрапляння шихтового матеріалу до лежака при його завантаженні.

2.14. Лежаки полум’яних печей повинні бути постійно справними, чистими й сухими, захищеними від проникнення ґрунтових вод.

Оглядові вікна лежаків повинні бути надійно забиті цеглою.

2.15. Продукти очищення, витягнуті з лежаків, повинні видалятися з території заводу.

2.16. Працівники можуть бути допущені до роботи усередині печей і лежаків після охолодження їх до температури, що не перевищує 40 °С. У разі потреби проведення робіт при більш високій температурі розробляються додаткові заходи безпеки (безперервне обдування свіжим повітрям, застосування азбестових костюмів, теплоізолюючого взуття, часті перерви в роботі тощо).

До початку роботи усередині печі й лежака повинні бути зроблені аналіз повітряного середовища й видалення шкідливих газів за допомогою вентиляційних установок.

2.17. Очищення лежаків і здійснення ремонтних робіт усередині них повинні здійснюватися тільки при повній зупинці роботи печі. Зазначені роботи повинні виконуватися за нарядом-допуском.

3.1. Електропечі повинні бути обладнані ефективними пристроями для видалення димових газів, що відходять, і очищення їх від пилу.

3.2. Конструкція фундаменту електропечі повинна забезпечувати можливість зручного огляду її нижньої частини та ремонту механізмів, розташованих під робочою зоною печі.

У новоспоруджуваних і реконструйованих цехах повинно бути передбачене механізоване збирання шлаків з-під печі.

3.3. Механізм нахилу електропечі повинен мати блокування, що виключає можливість нахилу електропечі при піднятому зводі.

3.4. Механізм нахилу електропечі повинен бути обладнаний пристроєм, що виключає як нахил електропечі для зливу металу, так і нахил у протилежну сторону (для скачування шлаків) на кути більше припустимого значення, зазначеного у паспорті печі, а також блокуванням, що виключає нахил печі на кут 15° за наявності напруги на електродах.

3.5. Механізм нахилу печі повинен мати обмежники нахилу як на передню, так і на задню сторони. Робити нахил печі з несправними обмежниками нахилу не дозволяється. Справність обмежників нахилу печі повинна перевірятися не рідше двох разів на тиждень.

Центр ваги електропечі повинен розташовуватися таким чином, щоб у випадку виходу з ладу механізму нахилу піч поверталася б у вертикальне положення.

3.6. Керування приводом нахилу печі повинне бути розташоване у місці, що забезпечує видимість операцій при випуску плавки та скачування шлаків. Напрямок руху рукоятки керування повинен відповідати напрямку нахилу печі.

3.7. У випадку застосування для нахилу печі гідравлічного приводу повинні бути вжиті заходи, що виключають можливість потрапляння розплавленого металу й шлаків на гідравлічні пристрої.

3.8. Механізм повороту напівпорталу електропечі повинен бути обладнаний блокуванням, що допускає його поворот тільки при піднятому зводі та крайньому верхньому положенні електродів.

3.9. Механізм повороту корпусу електропечі, подачі електродів і підйому зводу повинен бути зблокований таким чином, щоб поворот був можливий тільки при верхньому положенні електродів та піднятому зводі.

3.10. Механізм підйому зводу повинен мати блокування, що виключає підйом зводу за наявності напруги на електродах і нахиленого положення електропечі, а також повинен мати кінцеві вимикачі крайніх (нижніх і верхнього) положень.

3.11. Конструкція з’єднання зводу й кожуха електропечі повинна виключати вибивання грубних газів і підсмоктування повітря.

3.12. Тяги й вузли підвіски склепіння, руйнування яких може призвести до падіння склепіння, повинні мати не менше десятикратного запасу міцності, разрахованого за межею текучості.

3.13. Механізми підйому та підвіски склепіння повинні бути захищені від тепловипромінювання та від полум’я, що вибивається крізь зазори отворів для пропуску електродів. Зазори між електродами й склепінням електропечі повинні бути обладнані ущільнювачами із шумопоглинальними пристроями.

3.14. Керування печами у процесі плавлення повинно бути дистанційним або автоматичним.

3.15. На щитах і пультах керування електропечей повинні бути встановлені сигнальні лампи, що вказують на вмикання або вимикання нагрівальних елементів печі.

3.16. Підлога перед щитами або пультами керування, а також перед пусковими пристроями електродвигунів нахилу електропечі повинна мати діелектричні коврики.

Металоконструкції електропечі повинні бути заземлені відповідно до вимог ГОСТ 12.1.030-81 "ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление".

3.17. Завалка шихти в електропечі повинна бути механізованою. Шихтові матеріали, що завантажують у піч, а також інструмент і пристосування, що застосовуються у процесі плавки, повинні бути сухими.

3.18. Легуючі присадки та інші складові сплаву повинні вводитися в розплавлений метал підігрітими до температури, вказаної в технологічній інструкції електропечі.

Фосфор, що застосовується для присадки, повинен розрізатися на шматки тільки у воді, а потім просушуватися.

3.19. Додавання розкислювачів у жолоб або у ківш повинне бути механізованим. При додаванні розкислювачів у ківш слід виключити можливість пошкодження стопорного пристрою. Безпечні умови додавання сухих феросплавів та інших добавок на дно ковша повинні бути передбачені технологічною інструкцією підприємства.

3.20. На електропечах, за винятком тигельних печей опору, завантаження шихти, підшихтовка, введення присадок, перемішування розплавленого металу, зняття шлаків і відбір проб повинні проводитися при знятій напрузі з нагрівальних елементів печі.

3.21. Вмикання й вимикання напруги під час плавки у дугових печах повинні проводитися при піднятих електродах.

3.22. Кріплення електродів повинне бути надійним, а трубопроводи охолоджувальної системи повинні перебувати у справному стані.

3.23. Встановлення електродів, огляд печі й інші роботи, пов’язані з безпосереднім використанням електродів, а також заміна заслінок повинні здійснюватися при відключеній напрузі.

3.24. Зміна електродів повинна проводитися за допомогою вантажопідіймального обладнання. При заміні електродів нарізка металевого ніпеля повинна бути повністю вкручена в електрод.

Гак крана, що застосовується при нарощуванні й заміні електродів, повинен забезпечуватися пристосуваннями, що виключають мимовільне випадання з нього дужки металевого ніпеля електрода.

3.25. Механізм переміщення електродів повинен бути обладнаний обмежниками ходу, що автоматично спрацьовують при підйомі або спуску їх до граничного рівня, встановленого технологічною інструкцією підприємства.

3.26. Контрвантажі електродів повинні бути обгороджені суцільним або ґратчастим кожухом з розмірами осередків не більше 40x40 мм.

Дверцята для доступу усередину огородження контрвантажів повинні бути замкнені.

3.27. Біля печі повинен бути встановлений верстат для збирання електродів та встановлення замінних електродів.

3.28. Затискування і звільнення електродів повинні виконуватися дистанційно, причому місце керування затискачами необхідно розташовувати внизу на робочому місці; електроди повинні вільно переміщатися у зводових отворах.

3.29. Допускається робити нарощування електродів на печах.

3.30. Нарощування електродів необхідно проводити після припинення роботи електропечі при знятій електричній напрузі.

3.31. У випадку припинення подачі електроенергії електропечі повинні бути негайно відключені від електромережі.

3.32. Ремонтні роботи на склепінні електропечі, рукавах, механізмі нахилу й стійках печі, а також роботи з очищення електрообладнання, шлакових і зливальних ям повинні проводитися після зняття напруги.

3.33. На конструкціях, розташованих безпосередньо над склепінням печі в зоні високих температур, повинні бути влаштовані майданчики з теплоізольованими підлогою й сходами. Ставати безпосередньо на склепіння печі не дозволяється. Підйом працівників на майданчики печі допускається тільки з дозволу сталевара.

Перед підйомом працівників на майданчик склепіння піч повинна бути відключена, а ключ-бирка повинен перебувати в особи, яка піднімається на піч.

3.34. Підйом та опускання кришок завалочних вікон електропечей повинні бути механізовані й виконуватися дистанційно. Для попередження падіння кришки (при обриві гака, ланцюга, троса) повинні бути влаштовані напрямні з нижніми упорами.

3.35. Знімне склепіння печі не дозволяється знімати та переміщати за допомогою ланцюгів. Необхідно використовувати спеціальні пристрої (рами, бандажі), що запобігають його руйнації під час переміщення.

3.36. Під час ремонту склепіння ставати безпосередньо на його футерівку забороняється.

3.37. Система водоохолодження повинна виключати можливість зіткнення води з розплавленим металом.

3.38. Усі елементи охолодження печей і підведення води повинні бути герметичними. Ділянки, що підводяться та монтуються із гнучких шлангів, необхідно розташовувати у доступному для обслуговування місці. Водовідвідні труби вирв із "вільним зливом" повинні мати перетин, що на 50 % перевищує перетин водопровідних труб.

3.39. Усі системи водяного охолодження, у тому числі у рамках, кришках і заслінках завантажувальних вікон електропечей, повинні мати трубки для відведення пари у випадку її утворення. Прогорілі рами, кришки й заслінки повинні бути негайно замінені.

3.40. Зливальні вирви для охолоджувальної води, що відходить, повинні бути розташовані так, щоб її струмені було видно з робочого місця плавильника. Температура води, що відходить, повинна бути не вище 50 °С.

3.41. У випадку припинення подачі води в охолоджувальну систему, сильної течі води, пароутворення або зривання паром шланга варто негайно зняти напругу з нагрівальних елементів. Пуск води знову в охолоджувальну систему необхідно робити повільно, щоб уникнути інтенсивного пароутворення й можливого вибуху. Перед пуском охолоджувальної води в розігріті частини, що охолоджуються, через які проходять електроди, їх варто попередньо остудити стисненим повітрям.

3.42. У разі виявлення прогару поду або стінок печі охолоджувати перегріті місця кожуха печі в ході плавки можна тільки стисненим повітрям. Охолодження водою в цих випадках забороняється.

3.43. У процесі ведення плавки необхідно робити вимірювання температури металу за допомогою термопари занурення. При проведенні цієї операції піч необхідно відключити, а також призупинити всі інші операції на печі.

У момент введення термопари у піч працівник повинен перебувати збоку від завалочного вікна. Після закінчення вимірювання температури термопару слід повернути у відведене для неї місце.

3.44. Знаходження працівників під піччю після розплавлювання шихти забороняється.

3.45. Для попередження працівників під робочою зоною та у ливарному прольоті про майбутній нахил печі для скачування шлаків або випуску плавки повинна бути влаштована світлозвукова сигналізація. Сигнал повинен подаватися не пізніше ніж за одну хвилину до нахилу печі.

3.46. Робоча зона пічного прольоту по всьому периметру повинна мати поручневе огородження із суцільним обшиванням по низу.

Поблизу робочого вікна частина поручневого огородження повинна бути знімною.

Зазор між робочою зоною пічного прольоту й пічним майданчиком, що нахиляється, з бічних сторін печі повинен бути не більше 80 мм для печей ємністю менш 50 т і не більше 150 мм для печей ємністю 50 т і більше.

3.47. У робочій зоні біля печей повинні бути пристрої для повітряного душування робочих місць.

3.48. Заправлення подини, укосів і стін електропечі повинні бути механізовані. Для попередження обвалів металошихти у рідкий метал повинні вживатися заходи для своєчасного обрушення шматків шихти з укосів.

3.49. З метою уникнення викидів з печі металу й шлаків кількість руди, що завантажується одночасно у піч, в окисний період не повинна перевищувати передбаченої в технічній документації на електропіч.

3.50. Електропечі ємністю 20 т і більше повинні мати спеціальні пристрої для перемішування розплавленого металу.

3.51. Для установки газокисневого пальника у вікно електропечі в кришці вікна повинно бути влаштовано спеціальний отвір, що відповідає розмірам пальника.

3.52. Газокисневі пальники повинні бути обладнані запірними арматурами, а також приладами, що контролюють витрати та тиск газу, кисню й охолоджувальної води.

3.53. Пальник перед вмиканням повинен бути продутий киснем, після чого необхідно подавати газ.

Не дозволяється встановлювати задану витрату газу й кисню, не переконавшись у загорянні суміші. Відключення пальника повинне відбуватися у зворотному порядку. У випадку аварії першим повинен відключитися кисень.

3.54. Перед вмиканням переносного пальника необхідно переконатися, що всі шланги, що підводять, і пальник не мають пошкоджень і що отвори у пальнику чисті.

3.55. Пальники-фурми, що використовуються для продування металу киснем при увімкненій пічці, повинні розташовуватися так, щоб відстань між пальником та електродом виключала можливість замикання дуги на пальник.

3.56. У випадках аварійного падіння тиску охолоджувальної води, припинення подачі кисню або газу пальник повинен автоматично відключатися та виводитися з робочого простору печі.

3.57. У випадку прогоряння пальника, що охолоджується водою, він повинен бути відключений та виведений з робочого простору печі у крайнє верхнє (неробоче) положення. Для контролю положення пальника на каретках повинні бути передбачені спеціальні покажчики (риски або маркери) неробочого положення.

3.58. Під час роботи газокисневого пальника кришка завалочного вікна повинна бути закрита.

3.59. Для прийому шлаку, що скачується, повинні застосовуватися шлакові ковші або шлаковні. Шлаковні повинні бути обладнані пристроєм для їх транспортування та кантування.

3.60. Ковші та шлаковні, встановлені для прийому шлаків, повинні бути сухими. Ковші та шлаковні, крім того, повинні бути зсередини покриті вогнетривким або розділовим покриттям. Не допускається знаходження в ковшах і шлаковнях сирих, промаслених і горючих матеріалів.

Підлога під піччю, а також дно приямка для встановлення шлаковні повинні бути сухими.

3.61. Для захисту працівників від бризок шлаків місце для установки ковша або шлаковні під піччю повинне бути огороджене запобіжними щитами.

3.62. Переповнення ковшів або шлаковень шлаками не допускається. Осадження пінливих шлаків повинно здійснюватися сухим боєм вогнетривів або піском.

3.63. Роботи з очищення простору під піччю, а також приямків від шлаків і сміття допускається виконувати тільки на початку плавлення шихти до утворення значної кількості рідкого металу та з дотриманням таких вимог:

роботи повинні виконуватися з відома сталевара печі;

прорізи на робочому місці повинні бути перекриті;

простір під робочим місцем повинен бути освітлений.

3.64. Транспортування й навантаження шлакових брил на залізничну платформу або в думпкар без тари не дозволяються.

Навантаження шлаків у сирі думпкари або на сирі платформи не дозволяється.

У випадку застрівання шлаків у шлаковні вибивання його повинне здійснюватися за допомогою спеціальних пристосувань у відведених для цієї мети місцях, що забезпечують безпеку працівників.

Перебувати на рухомому складі під час кантування шлаків не дозволяється.

Думпкари, що встановлюються під навантаження шлаків, або платформи повинні бути загальмовані гальмовими башмаками.

3.65. Узяття проб металу з печі повинно здійснюватися за допомогою сухого і прогрітого інструменту.

3.66. Вибивання проби зі склянки повинно здійснюватися після затвердіння металу.

3.67. У новоспоруджуваних і реконструйованих цехах доставка проби металу в лабораторію, що знаходиться на відстані 50 м і більше від місця узяття проби, повинна здійснюватися пневмопоштою.

3.68. Установки для відведення й очищення газів повинні бути автоматизовані, мати централізоване дистанційне керування, контрольно-вимірювальні прилади, необхідні для безпечної експлуатації. На пульті керування газовідвідного тракту електропечі повинна бути розміщена схема охолодження газів, газоочищення, димососа й пристрою, що допалює.

3.69. При ремонтах електропечей повинна проводитися ревізія охолодження пилоуловлювальних пристроїв і газового тракту.

3.70. Газовідвідний тракт повинен бути обладнаний підйомно-транспортними засобами для механізації ремонтних робіт, а також механізмами для підйому працівників.

3.71. Для огляду й ремонту охолоджувач, пиловловлювальні пристрої повинні мати люки й лази та мають бути обладнані пристроями, що забезпечують безпечне виконання цих робіт. Лази й люки повинні бути герметичними, до них повинен бути забезпечений вільний доступ. Відкривання люків під час роботи газовідвідного тракту не дозволяється.

3.72. При зупинці електропечі на ремонт у зимовий період вся система водоохолодження та живлення газовідвідного тракту повинна бути звільнена від води або забезпечена обігрівом.

3.73. Видалення відкладень (настилів, шламу тощо), що утворюються в елементах газовідвідного тракту, повинно виконуватися вчасно.

3.74. Під час ремонту газовідвідного тракту електропечі він повинен бути надійно відключений від загальних колекторів, лежаків тощо.

Під час ремонту система відведення стічних вод газоочищення повинна бути відключена від загального колектора відведення стічних вод (за винятком систем з допалюванням окису вуглецю).

3.75. На охолоджувачі в місцях першого за рухом газів повороту, газоочищення й газоходів повинні бути встановлені підривні запобіжні клапани відповідно до вимог законодавства.

3.76. Контроль за вмістом окису вуглецю у повітрі приміщень газоочищення та димососної повинен здійснюватися за графіком, затвердженим роботодавцем.

3.77. Усі газоходи повинні бути герметичними.

3.78. Конструкція газовідвідного тракту повинна виключати утворення застійних зон.

3.79. При відключенні газовідвідного тракту від печі повинні автоматично відкриватися пристрої подачі повітря до газоходів.

3.80. При аварійній зупинці димососа повинно бути забезпечене автоматичне перекриття газовідвідного тракту від печі.

3.81. Роботи з ремонту газоочищувальних установок повинні здійснюватися після зупинки та провітрювання їх до повного видалення окису вуглецю.

3.82. Керування електропечами повинне здійснюватися дистанційно з пульта керування.

3.83. Електропечі повинні мати автоматичне керування регулюванням електричного режиму печі, подавання кисню та газокисневої суміші, регулювання тиску газів під склепінням, регулювання положення електродів, а для новоспоруджуваних - зважуванням і завантаженням сипучих матеріалів.

Одночасно повинно бути передбачене ручне керування цими механізмами.

3.84. Пульти керування агрегатами повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.064-81 "ССБТ. Органы управления производственным оборудованием. Общие требования безопасности".

3.85. Конструкція, оснащення й організація робочого місця оператора повинні відповідати вимогам ДСТУ ГОСТ 12.2.061:2009 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам", ДСТУ 7299:2013 "Дизайн і ергономіка. Робоче місце оператора. Взаємне розташування елементів робочого місця. Загальні вимоги ергономіки".

3.86. У зоні легкої досяжності моторного поля (0,2-0,4 м) повинні бути розташовані органи керування підніманням та опусканням електродів, вимикачі напруги на електродах.

3.87. На пульті керування електропечі повинні бути встановлені засоби відображення інформації про наявність напруги й значення сили струму у кожній фазі, витрату електроенергії, наявність напруги на статорі магнітного перемішування, температуру подини, температуру охолоджувальної води (панелей, економайзерів, фурм), температуру масла у трансформаторі.

3.88. На пульті керування електропіччю в межах кута огляду у вертикальній площині ± 15° від нормальної лінії погляду, а в горизонтальній - ±15° від сагиттальної площини повинні бути розташовані та чітко видні з робочого місця оператору засоби інформації, що показують витрату електроенергії, температуру розплаву, кількість сипучих матеріалів, що завантажують.

3.89. Основні й допоміжні пульти керування повинні бути обладнані пристроями для аварійної зупинки приводів нахилу електропечі.

3.90. Основний пульт керування електропечами повинен бути обладнаний перемикачами аварійного відключення напруги.

3.91. Вакуумна камера дугової печі повинна бути обладнана запобіжним клапаном, що спрацьовує при тиску 0,1-0,3 кг/см-2.

3.92. У системі водяного охолодження печі повинні бути передбачені зливальна вирва для візуального контролю системи охолодження печі, а також прилади, що відключають піч при падінні тиску води.

3.93. При установці електрода в піч він повинен бути відцентрований по осі кристалізатора. Величина дуги не повинна перевищувати зазору між електродом і стінками кристалізатора.

3.94. Для захисту працівників печі від можливих аварійних викидів пари з кристалізатора та піддона необхідно передбачати відповідні захисні екрани.

3.95. Перед кожним вмиканням печі повинні бути перевірені справність всіх механізмів, блокувань, електроживлення та водяного охолодження, а також відсутність працівників і сторонніх предметів у бронекамері печі та на робочих місцях.

3.96. Для безпечної експлуатації вакуумні печі повинні бути обладнані:

блокувальними приладами, що контролюють температуру води при виході із кристалізатора, піддона, штока електроутримувача, тиск води на розподільному колекторі печі;

блокувальним вакууммером для вимірювання вакууму у печі.

3.97. При прогарянні водоохолоджуваних елементів печі та влученні води у зону плавки піч повинна бути негайно відключена.

3.98. Піч повинна бути обладнана кнопкою аварійного відключення.

3.99. Вакуумні системи рекомендується оснащувати вакуумними засувками з дистанційним приводом для перекриття вакуумпроводу при випадковій зупинці вакуумного насоса.

3.100. Вакуумні насоси та насоси водообертової системи повинні мати автоматичне ведення резерву електроживлення.

3.101. Зливальні труби піддона кристалізатора штока електроутримувача необхідно оснащувати зворотними клапанами.

3.102. Щоб уникнути оплавлення штока, влучення води і виникнення вибуху, повне оплавлення електрода не допускається.

3.103. У випадку зависання злитка у кристалізаторі видавлювання його штоком не допускається.

3.104. Печі, що працюють за методом витяжки, повинні бути обладнані рівнемірами, що не допускають виходу рідкого металу за межі кристалізатора.

3.105. Чищення кристалізатора повинно бути механізоване.

3.106. Користуватися відкритим вогнем при огляді внутрішніх частин печі забороняється.

4.1. Електропечі та сушильні камери (шафи) з відкритими нагрівальними елементами опору повинні бути обладнані блокуванням, що відключає струм при відкриванні завантажувальних дверей.

4.2. Виводи електронагрівників необхідно закривати кожухами.

4.3. Тигельні електропечі, що нахиляють, повинні бути обладнані механізмом для нахилу із самогальмуючою черв’ячною передачею. У нижній частині печей повинні бути влаштовані отвори для виходу металу у випадку прогоряння тиглів.

4.4. Шихтові матеріали повинні завантажуватися у тиглі сухими без примусового ущільнення.

4.5. Тиглі перед установленням у печі повинні бути попередньо просушені.

4.6. Установлення та виймання тиглів з печей повинні бути механізовані. Захватні пристрої для установлення і виймання тиглів повинні забезпечувати надійний захват, запірні пристрої повинні бути в справному стані.

4.7. У випадку непередбаченого припинення подачі струму печі повинні бути негайно виключені.

5.1. Каркас індукційної печі повинен бути ізольований від витків індуктора та заземлений.

5.2. Кабелі, що підводять струм до індуктора печі, повинні бути ізольовані й обгороджені.

5.3. Механізм нахилу печі з електричним приводом повинен бути обладнаний обмежником нахилу печі й гальмом, що забезпечує негайну зупинку печі під час її нахилу у будь-якому положенні, а також зупинку печі під час її нахилу у випадку перерви в живленні електроенергією.

Механізм нахилу повинен бути захищений від бризок металу й шлаків.

5.4. Приміщення, де розташований механізм нахилу печі, повинно бути освітлене відповідно до вимог законодавства.

5.5. Огляд і ремонт устаткування, розташованого під піччю, у піднятому положенні печі допускається тільки за умови додаткового кріплення піднятої печі за допомогою спеціальних міцних і стійких упорів.

5.6. Трубки індуктора повинні бути випробувані на міцність гідравлічним тиском не менш 1,5 робочого тиску охолоджувальної води.

5.7. Ділянка підведення води між індуктором і водопідвідними трубками повинна виконуватися з гумовотканинних рукавів.

5.8. Контроль за безперервним надходженням води в індуктор печі повинен здійснюватися візуально й за допомогою спеціальних приладів. Піч повинна бути обладнана дублюючим підведенням охолоджувальної води, що забезпечує охолодження індуктора у випадку перебою в подачі охолоджувальної води від основного джерела.

5.9. На печах необхідно передбачати пристрій максимального струмового захисту, що автоматично відключає печі при короткому замиканні між витками індукторів.

5.10. Робоча зона печі по всьому периметру повинна бути обгороджена поруччям із суцільним обшиванням по низу, за винятком передньої частини майданчика. Передня частина робочої зони повинна бути зі знімним огородженням. Підлога робочої зони біля печі повинна бути покрита електроізолюючим настилом.

5.11. Щоб уникнути викидів металу, подачу вологої шихти й феросплавів у розплавлену ванну при довантаженні печі заборонено. На ділянці індукційної плавки необхідно встановити устаткування з підігріву шихти та видалення з поверхні шихти масла, вологи, легкоплавких кольорових металів і сплавів.

5.12. При утворенні у верхній частині печі "моста" шихти, що не розплавилася, піч необхідно негайно відключити та вжити заходи до його видалення.

5.13. Металевий інструмент, що застосовується при обслуговуванні індукційних печей, повинен мати електроізолюючі ручки.

При проведенні на печі робіт, пов’язаних із застосуванням неізольованого металевого інструменту, піч повинна бути відключена.

5.14. Для захисту працівників від впливу електромагнітних полів високої частоти пристрої, що генерують електромагнітні поля, повинні бути обладнані екранами з таким розрахунком, щоб напруга електромагнітного поля та інтенсивність опромінення на робочих місцях не перевищувала величин, передбачених вимогами ГОСТ 12.1.002-84 "ССБТ. Электрические поля промышленной частоты. Допустимые уровни напряженности и требования к проведению контроля на рабочих местах" та ГОСТ 12.1.006-84, а також ДСН 3.3.6.096-2002.

5.15. Завантаження та довантаження шихти й зливання металу повинні виконуватися при відключеній від напруги печі.

5.16. Керування вакуумними індукційними печами необхідно здійснювати дистанційно за допомогою електричної апаратури керування, автоматично або з пульта керування.

5.17. Вакуумна камера індукційної печі повинна бути обладнана запобіжним клапаном, що спрацьовує при тиску 0,1-0,3 кг/см-2.

5.18. У випадку різкого падіння вакууму в камері печі вона повинна бути відключена до виявлення причин падіння вакууму і їх усунення.

5.19. При проїданні тигля піч повинна бути відключена, а рідкий метал слід злити у виливницю. Піч перед відмиванням повинна заповнюватися інертним газом. Допускається повільне заповнення печі повітрям тільки після застигання металу (до потемніння).

5.20. У випадку пробою індуктора струмом і проникнення води у вакуумну камеру піч повинна бути відключена, затвори бустерних насосів або лінія форвакуумної відкачки повинні бути перекриті, після чого піч повинна заповнюватися інертним газом або повітрям.

5.21. Ремонтні роботи усередині печі, а також вхід працівників усередину вакуумної камери дозволяється тільки після повного видалення з печі легкозаймистого конденсату.

5.22. Збирання пилу й конденсату металу зі стін вакуумної камери повинне бути механізоване.

5.23. Ділянки підготовки маси для набивання тиглів повинні бути обладнані місцевою вентиляцією, що відсмоктує.

5.24. Печі повинні бути обладнані контрольною апаратурою, що сигналізує про порушення роботи. Систему водоохолодження необхідно обладнувати приладами, що сигналізують про підігрів води або відключають живлення печі при різкому зниженні витрат охолоджувальної води.

5.25. Джерела електроживлення печей повинні автоматично відключатися з подачею світлового або звукового сигналу у разі підвищення тиску в печах вище контрольного тиску, передбаченого в технічній документації на електропіч.

5.26. Печі необхідно забезпечувати аварійним живленням води на випадок відключення електроенергії водообертальної системи. Включення аварійного водопроводу повинно бути автоматичним.

6.1. У конструкції плазмової печі й блоці плазмотронів повинні бути передбачені блокування, сигналізація та інші засоби захисту, що виключають можливість ураження працівників електричним струмом.

6.2. Запуск та відключення плазмотронів здійснюються згідно з вимогами інструкції з охорони праці підприємства.

6.3. У системі підведення плазмоутворюючих газів повинні встановлюватися датчики контролю протоки газів до плазмотронів із блокуванням, що відключає джерело живлення у разі зникнення протоки газу в будь-якому плазмотроні.

6.4. Біля головної частини охолоджуваного подового електрода на двох рівнях повинні бути встановлені датчики, що сигналізують про початок руйнування подового електрода. При руйнуванні припустимої величини подового електрода один з датчиків повинен видавати сигнал на автоматичне відключення печі. Світловий і звуковий сигнали повинні подаватися одночасно.

6.5. Включати піч у разі несправності одного з датчиків захисту подового електрода забороняється.

6.6. У системі охолодження подових електродів повинно бути передбачено не менше трьох насосів (газоповітроводів): робочий, резервний й аварійний.

При зниженні витрати води або газу, що подається до подового електрода для його охолодження, нижче величин, передбачених паспортом печі, повинні автоматично відключатися піч і робочий насос (газоповітродувка) з одночасним вимиканням резервного насоса та подачею звукового й світлового сигналів.

6.7. Для охолодження плазмотронів і подового електрода повинна застосовуватися хімічно очищена вода, що відповідає вимогам, зазначеним у паспорті печі.

6.8. У схемі включення джерел живлення печі повинні бути передбачені блокування, що виключають можливість включення печі при:

зниженні витрати (протоки) води або охолоджувального газу через подовий електрод нижче мінімально припустимого паспортом та/або іншою експлуатаційною документацією печі;

несправності резервного насоса (газоповітродувки), системи охолодження подового електрода;