Нормативний документ поширюється на всіх осіб, що виконують роботу з проектування, реконструкції та експлуатації підприємств чорної металургії.

1.1. "Санітарні правила обов'язкові при проектуванні нових, а також реконструкції та експлуатації діючих підприємств чорної металургії і поширюються на виробництва коксохімічне, агломерату та залізорудних окотишів, доменне, феросплавне, сталеплавильне, прокатне, трубне, метизне, залізних порошків, вогнетривів, по переробці вторинних чорних металів, по ремонту металургійних печей та агрегатів.

1.2. Діючі галузеві правила безпеки, інструкції та інші документи в частині регламентації санітарних вимог щодо охорони здоров'я працюючих повинні бути приведені у відповідність до даних санітарних правил.

1.3. Додержання цих правил є обов'язковим на території України для всіх юридичних та фізичних осіб, незалежно від форм власності, що приймають участь у проектуванні, будівництві та експлуатації будівель та споруд, а також що виготовляють матеріали, вироби та контролюють будівництво і виготовлення продукції.

- "Основи законодавства України про охорону здоров'я". Постанова ВР України від 19.11.1992 р.

- Закон України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення". Постанова ВР України від 24.02.1994 р.

- Закон України "Про охорону праці". Постанова ВР України від 14.10.1994 р.

- Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища". Настанова ВР України від 25.06.1991 р.

- Закон України "Про охорону атмосферного повітря". Постанова ВР України від 16.10.1992 р.

- Наказ МОЗ України від 31.03.1994 р. N 45 "Про затвердження Положення про порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій".

- СНиП II-89-80 "Генеральные планы промышленых предприятий. Нормы проектирования".

- СН 245-71 "Санитарные норми проектирования промылешленых объектов".

- СП N 1042-73 "Санитарные правила организации технологических требований к производственному оборудованию".

- СН-181-70 "Указания по проектированию цветовой отделки интерьеров производственных зданий промышленных предприятий".

- СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха".

- СНиП II-А-9-71 "Правила устройства електропроводок".

- СНиП 3.05.06-85 "Электротехнические устройства".

- ДСН N 3.3.6.037-99 "Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку".

- СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий".

- "Санитарные правила по устройству и оборудованию кабин машинистов кранов" N 1520-76.

- СНиП II-М-3-68 "Вспомогательные здания и помещения промышленных предприятий. Нормы проектирования".

- СН 369-74 "Указания по расчету рассеивания в атмосфере вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий".

- ДБН В.1.4-0.01-97 "Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів в будівництві".

- ДБН В. 1.4-2.01-97 "Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів в будівництві. Радіаційний контроль будівельних матеріалів та об'єктів будівництва."

- СН-202-81 "Инструкция о составе, порядке разработки, согласования и утверждения проектов и смет на строительство предприятий, зданий и сооружений".

- СН-203-62 "Указания по проектированию электрического освещения производственных помещений".

- СНиП Н-4-79 "Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования".

- ДСН N 3.3.6.039-99 "Державні санітарні норми загальної та локальної вібрації".

- ДСН N 3.3.6.042-99 "Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень".

- ОСП 72/87 "Основные санитарные правила работы с радиоактивными веществами и другими источниками ионизирующих излучений".

- НРБУ-97 від 01.12.97 N 62 "Норми радіаційної безпеки України".

- "Санитарные правила устройства и эксплуатации радиоизотопных приборов" N 1946-78.

- "Санитарные норми и правила при работе с источниками электромагнитных полей високих, ультравысоких и сверхвысоких частот" N 848-70.

- "Санитарные правила при сварке, наплавке и резке металла" N 1009-73.

- СН 4557-88 "Санитарные норми ультрафиолетового излучения в производственных помещениях".

- СП 4053-85 "Санитарные правила по устройству и эксплуатации оборудования для плазменной обработки материалов".

- СП 991-72 "Санитарные правила при окрасочных работах с применением ручних распылителей".

- ДСП 3.31.002-98 "Державні санітарні правила для підприємств по виробництву зварювальних матеріалів".

- Санитарные норми и правила охраны поверхностных вод от загрязнения N 4630-88.

- СП 1746-77 "Санитарные правила проекирования, строительства и эксплуатации полигонов захоронения промышленных отходов, которые не утилизируются".

- СП 3183-84 "Порядок накопления, транспортировки, обезвреживания и зяхоронения токсичных промышленных отходов".

- ГОСТ 12.006-84 "Электромагнитные поля радиочастот. Общие требования безопасности".

- ГОСТ 12.003-84 "ССБТ. Работы электросварочных. Общие требования безопасности".

- ГОСТ 12.1.007-76 "ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности".

- ГОСТ 12.3.004-75 "Термическая обработка металла. Общие требования безопасности".

- ГОСТ 12.1.005-88 "Воздух рабочей зоны. Общие санитарно-гигиенические требования".

- ГОСТ 17.2.3.02-78 "Охрана природы. Атмосфера. Правила установления допустимых выбросов вредных веществ промышленными предприятиями".

- ГОСТ 17.2.3.01-86 "Охрана природы. Атмосфера. Правила контроля качества атмосферного воздуха".

- Правила технической эксплуатации электроустановок потребителей.- М.: Атомиздат.-1975.

- "Инструкция по санитарному содержанию помещений и оборудования промышленных предприятий" N 658-66.

- "Положение о санитарной лаборатории на промышленном предприятии" N 822-69.

- "Контроль содержания вредных веществ в воздухе рабочей зоны". Методические рекомендации N 3936-85.

- Методичні вказівки "Санітарно-хімічні дослідження при здійсненні санітарного контролю за станом повітря робочої зони".

- Методические указания по исследованию выбросов канцерогенных углеводородов в атмосферу от коксохимического производства.-КНИИОКГ.-К.- 1978.

- Методические указания по отбору проб из объектов внешней среды и подготовке их для последующего определения канцерогенных полициклических ароматических углеводородов N 1424-76.

- Методические указания по качественному и количественному определению канцерогенных ароматических углеводородов в продуктах сложного состава N 1423-76.

- Правила санитарной охраны прибрежных вод морей N 1210-74.

- РД 52.04-186-89 "Руководство по контролю-загрязнения атмосферы".

3І3 - засоби індивідуального захисту;

МБЛЗ - машина безперервного лиття заготівок;

УДСК - установка доводки сталі у ківш;

УПВС - установка порційного вакуумування сталі;

ГДК - гранично допустима концентрація;

ГДВ - гранично допустима величина;

ОБРВ - орієнтовно безпечний рівень впливу;

УСГК - установка сухого гасіння коксу;

ПРН - природні радіонукліди.

4.1. Дані "Санітарні правила" підготовлені для забезпечення санітарних вимог щодо охорони здоров'я працюючих на підприємствах чорної металургії відповідно до законів України: "Основи законодавства України про охорону здоров'я", "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", "Про охорону праці", "Про охорону атмосферного повітря", "Про охорону навколишнього середовища".

4.2. Промислова площадка та генеральний план підприємств чорної металургії повинні відповідати главі СНІП щодо проектування генеральних планів промислових підприємств і "Санитарным нормам проектирования промышленных предприятий".

4.3. Виробничі процеси та обладнання, а також транспортування і складування сировини та матеріалів повинні відповідати вимогам "Санитарных правил организации технологических процессов и гигиенических требований к производственному оборудованию".

4.4. Виробничі приміщення повинні відповідати вимогам глави СНІП щодо проектування приміщень виробничих підприємств.

4.5. Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони та об'єктах навколишнього середовища (атмосферному повітрі, воді та грунті) не повинен перевищувати гранично допустимі концентрації, затверджені МОЗ України.

4.6. Внутрішні поверхні приміщень, конструкцій та поверхонь металургійного обладнання слід фарбувати відповідно до чинних "Указаний по проектированию цветной отделки интерьеров производственных зданий промышленных предприятий".

4.7. Опалення, вентиляція та кондиціонування повітря повинні відповідати вимогам глави СНІП щодо проектування опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, а також розділів 5, 6 і 21 даних Правил.

4.8. Проектування, реконструкція та експлуатація освітлювальних установок повинні проводитися відповідно до вимог глави СНІП щодо проектування природного та штучного освітлення, Правил обладнання електроустановок, Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, Інструкцій щодо проектування силового та освітлювального електрообладнання промислових підприємств і розділу 7 даних Правил.

4.9. Захист від шуму повинен відповідати вимогам глави СНІП щодо проектування захисту від шуму, а також розділу 8 даних Правил.

4.10. Водопостачання та каналізація повинні відповідати вимогам "Санитарных норм проектирования промышленных предприятий", главам СНІП щодо проектування водопостачання та каналізації.

4.11. Пульти керування повинні бути максимально віддалені від джерел тепловиділення з урахуванням забезпеченості хорошої видимості об'єкта, що контролюється. Пульти керування, які є постійним робочим місцем, повинні розташовуватись в окремих приміщеннях або кабінах, забезпечених кондиціонованим повітрям, а в окремих випадках звукоізольованих та захищених спеціальним загартованим силікатним або органічним склом.

4.12. Кабіни кранів повинні відповідати вимогам "Санитарных правил по устройству и оборудованию кабины машиннистов кранов".

4.13. Конвеєрні галереї слід проектувати опалювальними: за вимогами: технологічного процесу та експлуатації обладнання; при наявності постійних робочих місць, при необхідності вологого пилоприбирання.

Конвеєри повинні обладнуватись аспіраційними пристроями у вузлах перевантажень, а при транспортуванні матеріалів, які мають підвищені пилоутворюючі властивості (тонкоподрібнені, нагріті і т. ін.; наприклад, поворот агломерату, вапно і т. ін.) на всьому протязі конвеєра.

Пилоприбирання в конвеєрних галереях слід передбачати в залежності від транспортованих матеріалів:

- сухе, механічне за допомогою пилоприбиральних вакуумних машин і пневмотранспортом - при транспортуванні неподрібленних матеріалів, які не є джерелами пилоутворення;

- вологе - що змінне при транспортуванні нагрітих подрібнених, а також холодних тонкоподрібнених матеріалів, які мають підвищені пилоутворюючі властивості.

4.14. Санітарне утримання та прибирання виробничих приміщень повинно проводитись відповідно до "Инструкции по санитарному содержанию помещений и оборудования промышленных предприятий".

4.15. Споруди та приміщення санітарно-побутового призначення, громадського харчування, охорони здоров'я, культурного обслуговування, управлінь, конструкторських бюро, учбових занять та громадських організацій повинні відповідати вимогам глави СНІП щодо проектування ж допоміжних приміщень промислових підприємств.

4.16. Працюючі повинні забезпечуватись комплектами спецодягу (не менше 2-х), спецвзуттям та засобами індивідуального захисту відповідно до чинних нормативів, а також індивідуальним взуттям для купання у душовій.

Прання, ремонт та знешкодження спецодягу повинні проводитись централізовано. Виносити спецодяг за територію підприємства та прати його у домашніх умовах забороняється.

На виробництвах, де можливе забруднення спецодягу пилом, повинні передбачатися пристрої для його знепилення, які виключають надходження пилу до навколишнього середовища, а також до внутрішньої поверхні спецодягу та шкіри працюючих.

4.17. Працюючі на підприємствах чорної металургії повинні проходити періодичні медичні огляди, а ті, що влаштовуються на роботу або переходять на іншу роботу на тому ж підприємстві, - попередні медичні огляди відповідно до діючого Наказу МОЗ України.

4.18. Виробничі дільниці повинні забезпечуватися аптечками з набором необхідних медикаментів. Всі робітники та інженернотехнічні працівники повинні бути навчені прийомам надання першої медичної допомоги.

4.19. Санітарна охорона навколишнього середовища в районах розміщення підприємств чорної металургії здійснюється відповідно до закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" (1994 р.), "Санитарных норм проектирования промышленных предприятий СН 245-71", "Указаний по расчету рассеивания в атмосфере вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий СН 369-74", а також з урахуванням вимог розділів 22, 23, 24 даних Правил.

4.20. Розміри санітарно-захистної зони повинні встановлюватися відповідно до класифікації виробництв за "Санитарными нормами проектирования промышленных предприятий СН 245-71" при підтвердженні її достовірності математичним прогнозом згідно з "Указаниями по расчету рассеивания в атмосфере вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий СН 369-74" з урахуванням реальних санітарних умов (фонове забруднення, особливості метеоумов і рельєфу, розміщення селітебної території).

4.21. Вибір земельної ділянки для нових підприємств проводиться відповідно до "Инструкции о составе, порядке разработки, согласования и утверждения проектов и смет на строительство предприятий, зданий и сооружений СН 202-81".

4.22. Проект на будівництво нових, реконструкцію та розширення діючих підприємств повинен вміщувати матеріали щодо захисту навколишнього природного середовища, які передбачають заходи по забезпеченню додержання гігієнічних норм та правил щодо санітарної охорони атмосферного повітря, води водоймищ і грунту від забруднення стічними водами, шкідливими промисловими викидами в атмосферу, промисловими відходами та покидьками.

Склад та вміст матеріалів щодо захисту навколишнього середовища встановлюється згідно з діючим законодавством та нормативними актами.

4.23. Порядок, реєстрація, облік і направлення обліково-звітної та оперативної інформації про результати лабораторних досліджень повинні проводитись відповідно до "Положення о санитарной лаборатории на промышленном предприятии".

5.1. Системи опалення, вентиляції та кондиціонування повітря повинні забезпечувати параметри мікроклімату та чистоту повітря відповідно до розділу 6 данних Правил.

5.2. Параметри мікроклімату, що нормуються, та чистота повітря повинні досягатися, у першу чергу, технологічними та будівельними заходами: застосуванням досконалої технології, герметизацією обладнання та оснащенням його вмонтованими відсмоктувачами, теплоізоляцією та екрануванням джерел конвективного і променистого тепла, притисненням пилу водою та піною у місцях його утворення, раціональним плануванням виробничих приміщень.

5.3. Видалення шкідливих речовин з приміщень повинно здійснюватися ефективною місцевою механічною вентиляцією з очисткою викидів.

5.4. Повітроводи припливних систем, які проходять поблизу гарячого технологічного обладнання та інших джерел тепловиділення, повинні мати теплову ізоляцію, що забезпечує збереження температури повітря, яка нормується, у робочій зоні приміщення, що обслуговується.

5.5. Відомості про реконструкцію, ремонт вентиляційних установок та результати перевірки їх роботи слід регулярно відображати в спеціальних експлуатаційних журналах. Експлуатація та контроль за роботою аерації, вентиляційних, опалювальних, газо- та пилоочисних установок здійснюється відповідно до спеціально розроблених інструкцій.

6.1. Даний розділ регламентує нормативні величини оптимальних і допустимих показників мікроклімату виробничих приміщень і включає основні вимоги до засобів і способів нормалізації мікроклімату, методів вимірювання та оцінки.

6.2. Мікрокліматичні умови виробничих приміщень повинні характеризуватися такими показниками:

- температура повітря;

- відносна вологість повітря;

- швидкість руху повітря;

- інтенсивність теплового (інфрачервоного) випромінення;

- температура поверхні.

6.3. За ступенем впливу на тепловий стан людини мікрокліматичні умови поділяються на оптимальні та допустимі.

6.4. Оптимальні та допустимі мікрокліматичні умови встановлюються для робочої зони виробничих приміщень у відповідності з "Державними санітарними нормами мікроклімату виробничих приміщень" з урахуванням важкості виконуваної роботи та періоду року. При одночасному виконанні в робочій зоні робіт різної категорії важкості допустимі та оптимальні значення мікроклімату оцінюють для найбільш численної групи працівників. Величини показників мікроклімату у робочій зоні наведені в табл. 1, 2, а пояснення до них в п. 6.5. і 6.6..

6.5. Оптимальні умови мікроклімату встановлюються для постійних робочих місць (табл. 1).

6.5.1. Показники температури повітря в робочій зоні по висоті та по горизонталі, а також протягом робочої зміни не повинні виходити за межі нормованих величин оптимальної температури для даної категорії робіт, вказаних у табл. 1.

6.5.2. Температура внутрішніх поверхонь робочої зони (стіни, підлога, стеля), технічних пристроїв (екрани і т. ін.), зовнішніх поверхонь технологічного обладнання, захисних пристроїв не повинна виходити більш ніж на 2 град.С за межі оптимальних величин температури повітря для даної категорії робіт, вказаних у табл. 1.

6.5.3. При виконанні робіт операторського типу, пов'язаних з нервово-емоційним напруженням, у кабінах, на пультах і постах керування технологічними процесами, в залах обчислювальної техніки та інших приміщеннях повинні витримуватися оптимальні умови мікроклімату (температура повітря 22-24 град.С, відносна вологість 40-60%, швидкість руху повітря не більш 0,1 м/с).

6.6. Допустимі мікрокліматичні умови.

Допустимі величини мікрокліматичних умов встановлюються у випадках, коли за технологічними вимогами виробництва, технічною недосяжністю та економічно обгрунтованою недоцільністю неможливо забезпечити оптимальні величини мікроклімату.

6.6.1. Величини, які характеризують допустимі мікрокліматичні умови, встановлюються для постійних та непостійних робочих місць, наведені в табл. 2.

6.6.2. Зміна температури повітря по висоті робочої зони при забезпеченні допустимих умов мікроклімату не повинна бути вище 3 град.С для всіх категорій робіт, а по горизонталі робочої зони та протягом робочої зміни не повинна виходити за межі допустимих температур для даної категорії робіт, вказаних у табл. 2.

6.6.3. Температура внутрішніх поверхонь приміщень (стіни, підлога, стеля), а також температура зовнішніх поверхонь технологічного устаткування або його захисних пристроїв (екранів і т. ін.) не повинна виходити за межі допустимих величин температури повітря для даної категорії робіт, вказаних у табл. 2.

6.7. Теплове (інфрачервоне) опромінення.

Інтенсивність теплового опромінення працюючих від нагрітих поверхонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів інсоляції від засклених огороджень не повинна перевищувати 35,0 Вт/кв. м - при опроміненні 50% та більше поверхні тіла, 70 Вт/кв. м - при величині опроміненої поверхні від 25 до 50% та 100 Вт/кв. м - при опроміненні не більше 25% поверхні тіла працюючого без індивідуальних засобів теплозахисту.

6.7.1. При наявності відкритих джерел випромінення (нагрітий метал, скло, відкрите полум'я) допускається інтенсивність опромінення до 140,0 Вт/кв. м. Величина опромінюваної площі не повинна перевищувати 25% поверхні тіла працюючого; при обов'язковому використанні індивідуальних засобів захисту (спецодяг, окуляри, щитки).

6.7.2. При наявності відкритих джерел випромінювання температура повітря на постійних робочих місцях не повинна перевищувати верхніх меж оптимальних значень для теплого періоду року, а на непостійних - верхніх меж допустимих значень для постійних робочих місць.

6.8. У виробничих приміщеннях, які розташовані в районах з середньою максимальною температурою найбільш жаркого місяця вище 25 град.С, допускаються і зідхилення від величин показників мікроклімату, вказаних в табл. 2, для даної категорії робіт, але не більш, ніж на 3 град.С. При цьому швидкість руху повітря повинна бути збільшена на 0,1 м/с, а відносна вологість повітря знижена на 5% при підвищенні температури на кожний градус вище верхньої межі допустимих температур повітря, вказаних у табл. 2.

6.9. У районах з підвищеною відносною вологістю зовнішнього повітря допускається в теплий період року на постійних і непостійних робочих місці підвищувати відносну вологість, але не більш ніж на 10% відносно допустимих величин, вказаних у табл. 2.

6.10. У виробничих приміщеннях, в яких не можна встановити допустимі величини мікроклімату через технологічні вимоги до виробничого процесу, технічну недосяжність або економічно обгрунтовану недоцільність передбачаються заходи щодо захисту від можливого перегрівання та охолодження, вказані у розд. 6.11.

6.11. Нормалізація несприятливих мікрокліматичних умов здійснюється з: допомогою комплексу засобів та способів, які включають будівельно-планувальні, організаційно-технологічні, санітарно-технічні та інші заходи колективного захисту. Для профілактики перегрівань та переохолоджень робітників використовуються засоби індивідуального захисту, медико-біологічні тощо.

6.12. Параметри мікроклімату, що нормуються, на робочих місцях повинні бути досягнені, у першу чергу, за рахунок раціонального планування виробничих приміщень і оптимального розміщення в них обладнання з тепло-, холодо- та вологовиділенням. Для зменшення термічних навантажень на працюючих передбачається максимальна механізація, автоматизація та дистанційне керування технологічними процесами і обладнанням.

6.13. У приміщеннях із значними площами засклених поверхонь передбачаються заходи щодо захисту від перегрівання при попаданні прямих сонячних променів у теплий період року та від радіаційного охолодження в холодний (орієнтація віконних прорізей на схід-захід, улаштування жалюзі та ін.). При температурі внутрішніх поверхонь огороджуючих конструкцій, засклення нижче або вище допустимих величин робочі місця повинні бути віддалені від них на відстань не менше 1 м.

6.14. У виробничих приміщеннях з надлишком тепла необхідно використовувати природну вентиляцію (аерацію). Аераційні ліхтарі та шахти розташовують безпосередньо над основними джерелами тепла на одній осі. У разі неможливості або неефективності аерації необхідно встановлювати механічну загальнообмінну вентиляцію.

При наявності одиничних джерел тепловипромінення необхідно устатковувати обладнання місцевої витяжної вентиляції у вигляді локальних відсмоктувачів, витяжних зонтів та ін.

6.15. У замкнутих і невеликих за об'ємом приміщеннях (кабіни кранів, пости та пульти керування, ізольовані бокси, кімнати відпочинку тощо) при виконанні операторських робіт необхідно використовувати системи кондиціонування повітря з індивідуальним регулюванням температури та обсягу повітря, що подається.

6.16. При наявності джерел тепловипромінювання слід вживати комплекс заходів щодо теплоізоляції устаткування та нагрітих поверхонь за допомогою теплозахисних пристроїв.

У залежності від принципу дії теплозахисні засоби поділяються на:

- тепловідбивні - металеві листи (сталь, залізо, алюміній, цинк, поліровані або покриті білою фарбою тощо) одинарні або подвійні; загартовані стекла з плівковим; покриттям; металізовані тканини, склотканини, плівковий матеріал та ін.;

- тепловбираючі - сталеві та алюмінієві листи або коробки із теплоізоляцією із азбестового картону, шамотної цегли, повсті, вермикулітових плит та ін. теплоізоляторами; сталева сітка (одинарна або подвійна із загартованими силікатними стеклами); стекла загартовані силікатні, органічні та ін.;

- тепловідвідні - екрани водоохолоджувальні (з металевого листа або сітки з водою, що стікає), водяні завіси та ін.;

- комбіновані.

У залежності від особливостей технологічних, процесів слід застосовувати прозорі, напівпрозорі і непрозорі екрани. Вибір теплозахисних засобів обумовлюється інтенсивністю та спектральним складом випромінювання, а також умовами технологічного процесу.

Теплозахисні екрани повинні забезпечувати нормовані величини опромінення робітників; бути зручними в експлуатації, не ускладнювати огляд, чищення та змазування агрегатів; гарантувати безпечну роботу з ним; мати міцність, легкість виготовлення та монтажу; мати достатньо тривалий термін експлуатації; у процесі експлуатації зберігати ефективні теплозахисні властивості.

6.17. При неможливості технічними засобами забезпечити допустимі гігієнічні нормативи опромінення на робочих місцях використовуються засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) - спецодяг, спецвзуття, ЗІЗ для захисту голови, очей, обличчя, рук.

В залежності від призначення передбачаються такі ЗІЗ:

- для постійної роботи в гарячих цехах - спецодяг (костюм чоловічий суконний), а при ремонті гарячих печей та агрегатів - автономна система індивідуального охолодження в комплексі з суконним костюмом;

- при аварійних роботах - тепловідбивний комплект з металізованої тканини;

- для захисту ніг від теплового випромінення, іскор і бризок розплавленого металу, контакту з нагрітими поверхнями - взуття шкіряне спеціальне для працюючих у гарячих цехах;

- для захисту рук від опіків - вачеги, рукавиці сукняні, брезентові, комбіновані з надолонниками з шкіри та спилка;

- для захисту голови від теплових опромінень, іскор та бризок металу - повстяний капелюх, захисна каска з підшоломником, каски текстолітові або з полікарбонату;

- для захисту очей та обличчя - теплозахисний щиток сталевара, з приладнаним до нього захисними окулярами із світлофільтрами, маски захисні з прозорим екраном, окуляри захисні козиркові зі світлофільтрами.

Спецодяг повинен мати захисні властивості, які виключають можливість нагріву його внутрішніх поверхонь на будь-якій ділянці до температури ЗІЗ град.К (40 град.С) відповідно до спеціальних ДСТів.

6.18. У виробничих приміщеннях, в яких на робочих місцях неможливе встановити регламентовані інтенсивності теплового опромінення працюючих через технологічні вимоги, технічну недосяжність або економічно обгрунтовану недоцільність, використовуються обдування, душування, водоповітряне душування та ін.

При тепловому опроміненні від 140 до 350 Вт/кв. м необхідно збільшувати на постійних робочих місцях швидкість руху повітря на 0,2 м/с більше за нормовані величини, а при тепловому опроміненні, що перевищує 350 Вт/кв. м, доцільно застосовувати повітряне душування робочих місць (табл. З).

6.19. Для профілактики перегрівання працюючих в умовах мікроклімат, що нагрівається, повинен бути організований раціональний режим праці та відпочинку.

При мікрокліматичних умовах, що перевищують допустимі параметри, внутрішньозмшний режим праці та відпочинку організовують за рахунок тривалості робочого часу з подальшим регламентуванням перерв кожної години:

- при температурі повітря, що перевищує допустимий рівень, тривалість і регламентованих перерв становить не менш 10% робочого часу на кожні 2 град.С перевищення;

- при поєднанні температури повітря, що перевищує допустимий рівень, з відносною вологістю, яка перевищує 75%, тривалість регламентованих перерв рекомендується встановлювати не менше 20% робочого часу;

- при інтенсивності теплового опромінення понад 350 Вт/кв.м та опроміненні понад 25% поверхні тіла з використанням засобів індивідуального захисту тривалість безперервної роботи і регламентованих перерв та сумарне опромінення протягом зміни встановлюється відповідно до даних, наведених у табл. 4.

6.20. При проведенні ремонтних робіт у внутрішніх об'ємах виробничого устаткування та агрегатів (печах, ковшах, регенераторах і т. ін.) з температурою до 40 град.С і температурою огороджень до 45 град.С необхідно проводити інтенсивне охолодження робочої зони з використанням зрошення водою та вентиляцією, а також додержуватися режиму праці та відпочинку відповідно до табл. 5.

6.21. Повинно бути обладнано приміщення з оптимальним мікрокліматом (кімнати, кабіни, бокси з кондиціонерами та обладнаннями радіаційного охолодження) для відпочинку на час регламентованих перерв, прийому їжі і т. ін. - з метою профілактики перегрівань.

6.22. Для профілактики порушень водно-сольового балансу у тих, хто працює в умовах мікроклімату, що нагрівається, необхідно забезпечувати компенсацію рідини, солей (натрій, калій, кальцій та ін.), мікроелементів (магній, мідь, цинк, йод та ін.), розчинних в рідині вітамінів, які виділяються з організму разом з потом.

6.23. Повинні проводитися попередні (при прийомі на роботу) та періодичні медичні огляди в процесі виконання робіт відповідно до діючих наказів МОЗ України.

6.24. Для попередження можливого переохолодження працюючих у холодний період у приміщеннях, де на робочих місцях мікрокліматичні умови нижче допустимих величин, слід обладнувати повітряні або повітряно-теплові завіси біля воріт, технологічних та інших отворів у зовнішніх стінах, а також тамбури-шлюзи;

- виділяти спеціальні місця для обігріву, обладнувати їх засобами для швидкого та ефективного обігрівання верхніх і нижніх кінцівок (локальний променево-контактний обігрів і т. ін.);

- встановлювати внутрішньозмінний режим праці та відпочинку, що передбачає можливість перерв для обігріву;

- забезпечувати працюючих засобами індивідуального захисту (одяг, взуття, рукавиці) відповідно до вимог ДСТу.

6.25. Вимірювання параметрів мікроклімату проводиться на робочих місцях і в робочій зоні на початку, в середені та кінці робочої зміни, при коливаннях мікрокліматичних умов, пов'язаних з технологічним процесом та іншими причинами, вимірювання необхідно здійснювати з урахуванням найбільших і найменших величин термічних навантажень протягом робочої зміни.

6.26. Вимірювання повинні здійснюватися не менше 2 разів на рік (теплий та холодний періоди року), а також при прийманні до експлуатації нового технологічного устаткування, при внесенні технічних змін в конструкцію діючого устаткування, організації нових робочих місць тощо.

Проводячи вимірювання в холодний період року температура зовнішнього повітря не повинна бути вищою за середню розрахункову температуру, що приймається для опалення та кондиціонування за оптимальними та допустимими параметрами.

6.27. Вимірювання параметрів мікроклімату на робочих місцях виконується на висоті 0,5-1,0 м (робота сидячи) від підлоги, 1,5 м від підлоги (робота стоячи).

6.28. У приміщеннях з великою щільністю робочих місць при відсутності і джерел тепловиділення, охолодження та вологовиділення вимірювання слід проводити в зонах, що рівномірно розподілені по всьому приміщенню. При цьому в приміщеннях з площею до 100 кв. м повинно бути не менше 4-х зон, що оцінюються, а з площею до 400 кв. м - не менше 8-ми. У приміщеннях з площею понад 400 кв. м і кількість дільниць визначається відстанню між ними, яка не повинна перевищувати 10 м.

6.29. При наявності джерел інфрачервоного випромінювання вимірювання повинно здійснюватися через кожні 30-45 град. по колу робочого місця для визначення максимального опромінення. При цьому приймач приладу розміщують перпендикулярно падаючому потоку енергії.

6.30. Температура та відносна вологість повітря повинні вимірюватися приладами, заснованими на психометричних принципах. Можливе використання тижневих і добових термографів і гігрографів.

6.31. Швидкість руху повітря слід вимірювати анемометрами ротаційної дії. Малі величини швидкості руху повітря (менше 0,3 м/с), особливо при наявності різноспрямованих потоків, вимірюються електроанемометрами, циліндричними або кульковими ататермометрами.

6.32. Температура поверхонь огороджуючих конструкцій (стін, стелі підлоги) або обладнання (екранів і т. ін.), зовнішніх поверхонь технологічного устаткування повинна вимірюватися приладами, заснованими на принципі термоелектричного ефекту.

6.33. Інтенсивність теплового опромінення слід вимірювати приладами з чутливістю в інфрачервоному діапазоні, що засновані на принципі термофотоелектричного та ін. ефектів, або визначати розрахунковим методом за температурою джерела.

6.34. Діапазон вимірювання та допустима похибка повинна відповідати вимогам таблиці 6.

6.35. Параметри оцінюються; - як оптимальні, якщо середнє значення та результати не менше 2/3 вимірювань знаходяться в межах оптимальних величин (табл. 1) і результати всіх вимірів - в межах допустимих величин (табл. 2);

- як допустимі, якщо середнє значення та результати не менше 2/3 вимірювань знаходяться в межах допустимих величин (табл. 2);

- як такі, що не відповідають Санітарним нормам, якщо середнє значення та результати більше 2/3 вимірювань не відповідають допустимим величинам.

7.1. Штучне освітлення слід виконувати переважно за системою загального освітлення з рівномірним або локалізованим розміщенням світильників. Локалізоване розміщення світильників слід застосовувати при наявності у цехах високого обладнання, при розташуванні робочих місць у вертикальній площині, при затіненні робочих місць елементами або корпусом працюючого обладнання (наприклад, в ливарних дворах доменних печей, шихтових дворах сталеплавильних цехів, у прогонах методичних печей та станів прокатних цехів, у прогонах агрегатів безперервного відпалювання, травлення та ін.).

7.2. Величини освітленості, допустимі значення показника осліпленості та коефіцієнта пульсації для виробничих приміщень і робочих місць, аварійне освітлення в цехах і на дільницях, а також значення коефіцієнта запасу та строки очистки освітлювальної арматури від забруднення повинні відповідати нормам та показникам штучного освітлення.

7.3. Підйомні крани, повинні обладнуватися підкрановим освітленням, яке виконується лампами розжарювання або ДРЛ, що забезпечують ліквідацію затінення, яке створює конструкція крана.

7.4. При ремонті металургійних печей та агрегатів повинно забезпечуватися переносне освітлення відповідно до вимог "Указаний по проектированию электрического освещения производственных помещений".

7.5. Для загального освітлення виробничих приміщень слід приймати переважно газорозрядні джерела світла типу ДГЛ та ДП. Для освітлення машинних залів, постів керування та контролю за виробничими процесами, диспетчерських пунктів та ін. слід застосовувати люмінісцентні лампи типу ЛБ. Для освітлення місць контролю, де необхідна точна кольоропередача (наприклад при огляді, контролі та сортуванні металу за кольорами мінливості та кольору захисного покриття), слід застосовувати люмінісцентні лампи типу ЛДТД, ЛХБ. Лампи розжарювання слід застосовувати переважно:

- для місцевого освітлення;

- для освітлення приміщень з тимчасовим перебуванням людей;

- у вибухонебезпечних та інших приміщеннях з важкими умовами середовища.

7.6. У цехах з автоматизованим технологічним процесом (наприклад, цвяхові, шурупні) слід передбачати можливість включення додаткових світильників; загального та місцевого освітлення, які забезпечують необхідні рівні освітленості при проведенні ремонтно-налагоджувальних робіт.

7.7. При обладнанні загального та місцевого освітлення робочих місць контролю поверхні листів білої жесті, труб з нержавіючої сталі, у відділеннях, обробки дроту і т. ін. слід застосовувати засоби щодо обмеження відбитої блискості.

7.8. Евакуаційне освітлення слід передбачати відповідно до вимог глави СНіП щодо проектування природного та штучного освітлення.

7.9. Вимірювання освітленості і перевірка інших вимог норм повинні проводитись при здаванні освітлювальної установки в експлуатацію не рідше двох разів на рік під час експлуатації.

7.10. Для забезпечення нормальної експлуатації освітлювальних установок необхідно мати світлотехнічні майстерні із засобами підйому для ремонту та очищення освітлювальних приладів.

7.11. Зіпсовані газорозрядні лампи повинні зберігатися відповідно де "Правил технической экеплуатации электроустановок потребителей".

8.1. При розробці технологічних процесів, проектуванні, виготовленні ті експлуатації машин, промислових будівель та споруд, організації робочого міст необхідно застосовувати заходи щодо зниження шкідливої дії вібрації та шуму на працюючих шляхом:

- використання віброшумобезпечних машин та обладнання;

- зниження рівнів вібрації та шуму на шляхах їх розповсюдження засобами віброшумоізоляції та віброшумопоглинання;

- використання колективних та індивідуальних засобів захисту від вібрації та шуму.

8.2. У паспортах на машини та обладнання, які генерують підвищені рівні вібрації та шуму, повинні бути указані їх вібраційні та шумові характеристики.

8.3. Обов'язкове проведення вхідного та післяремонтного контролю вібраційних і шумових характеристик.

8.4. Для контролю вібраційних і шумових характеристик машин та обладнання на виробництвах повинні бути організовані спеціальні дільниці з і необхідним обладнанням та приладами, виділені штатні робітники.

8.5. Використовувати машини та обладнання, які генерують вібрацію і шум, потрібно тільки згідно з їх призначенням, вказаним у нормативно-технічній документації.

8.6. Якщо у паспортах на машини та обладнання вказані технічнодосяжні вібраційні та шумові характеристики, для забезпечення допустимого вібраційного та шумового навантаження на робітників потрібно вжити заходи, вказані в інструкції (керівництві) по експлуатації.

8.7. Вібраційне та шумове навантаження, що отримують робітники, не повинно перевищувати допустимого регламентованого "Державними санітарними нормами загальної та локальної вібрації" та "Державними санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку"

8.8. Контроль за вібраційним та шумовим навантаженням на робітників повинен проводитись не менше 1 разу на рік.

8.9. Виробничі дільниці (зони) з підвищеними рівнями шуму повинні бути позначені знаками безпеки.

8.10. Виробничі дільниці за межею робочої зони з підвищеними рівнями вібрації повинні мати захисні пристрої, сигналізацію, попереджувальні написи та ін.

8.11. Осіб, які працюють в умовах підвищеної вібрації та шуму, адміністрація повинна забезпечити індивідуальними засобами захисту від несприятливої дії цих факторів.

8.12. При необхідності розроблюються вібробезпечні режими праці згідно з "Державними санітарними нормами загальної та локальної вібрації"".

При організації і проведенні робіт з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань необхідно керуватися, крім даних правил, "Нормами радіаційної безпеки України (НРБУ-97)" та рядом нормативних документів, які регламентують спеціальні галузі застосування радіоактивних речовин і джерел іонізуючих випромінювань.

9.1. До проектних характеристик підприємств по видобуванню та переробці мінеральної сировини повинна входити і радіаційна характеристика. Ця характеристика повинна бути комплексною, ураховувати умови радіаційної безпеки на робочих місцях, можливість безпечного використання продукції підприємств та їх відходів.

В екологічний паспорт підприємства повинен бути занесений радіаційний параметр, який обумовлюється надходженням в навколишнє середовище природних радіонуклідів (ПРН) з аерозольними та пиловими викидами, рідинними скидами і твердими відходами.

9.2. В проекті підприємств і окремих виробництв обов'язково повинні бути передбачені:

- заходи по забезпеченню задовільних умов праці і радіаційної безпеки;

- заходи по охороні навколишнього середовища від радіаційного забруднення;

- об'єм, види і періодичність санітарного та радіаційного контролю;

- обгрунтування ефективності запроектованих природоохоронних заходів.

9.3. Забороняється розташовувати, проектувати, будувати, вводити в експлуатацію об'єкти, які є джерелами радіаційного забруднення навколишнього середовища на територіях, які визнані зонами екологічного лиха.

Реконструкція, розширення і технічне переоснащення діючих об'єктів в таких зонах дозволяється лише при умовах зниження викиду і скиду забруднюючих радіоактивних речовин до квоти границі дози з урахуванням перспективи розвитку.

9.4. В виробничих будівлях, які проектуються, згідно НРБУ-97, повинні виконуватися такі вимоги радіаційної безпеки:

- потужність дози гама-випромінення в приміщенні не повинна перевищувати 262нГр/год (30 мкР/год);

- нефіксоване (яке знімають сухим мазком) забруднення будівельних конструкцій і і обладнання не припускається;

- середньорічна еквівалентна рівноважна об'ємна концентрація радону у повітрі приміщень не повинна перевищувати 50 Бк/куб.м, торону - 3 Бк/куб.м).

У разі виникнення джерел виділення радіоактивних пилу та газу необхідно передбачити захист працюючих від дії довгоіснуючих ПРН, радону, дочірніх продуктів розпаду радону і торону шляхом використання:

- типового комплексу протипилових заходів;

- ЗІЗ;

- нагріваючого способу подачі на робочі місця достатньої кількості свіжого повітря вентиляторами місцевого провітрювання (виключивши при цьому можливість рециркуляції забрудненого повітря).

Контроль здійснюється не менше 1 разу на рік за наступними факторами:

- потужність дози (гама)-випромінення;

- вміст радону і дочірніх продуктів радону та торону (скрита енергія) на вихідних струменях, в приміщеннях;

- загальна запорошеність і вміст довгоіснуючих аерозолів в повітрі;

- радіохімічний склад скидних вод і вод, які використовуються в технологічних процесах;

- сумарна питома (альфа)-радіоактивність та вміст природних довгоіснуючих радіонуклідів у грунту, донних відкладеннях, відходах виробництва.

9.5. Радіаційний контроль параметрів на підприємстві здійснюється відповідно до спеціальних методичних документів, затвердженими Міністерством охорони здоров'я України. Він виконується силами підприємства або спеціалізованою організацією, яка має ліцензію на його виконання. Аналіз результатів радіаційного контролю повинен здійснюватися службою радіаційної безпеки або відповідальним за радіаційну безпеку по підприємству. Дані радіаційного контролю використовуються для оцінки і прогнозу радіаційної обстановки, установлення (при необхідності) контрольних рівней і зниження доз опромінювання як персоналу, так і населення.

9.6. При будівництві промислових підприємств необхідно використовувати будівельні матеріали і відходи виробництва, які відповідають вимогам Державних будівельних норм України "Система норм та правил зниження рівня і іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів в будівництві".

9.7. Для всіх джерел викидів, які містять радіоактивні речовини як природного, так і штучного походження, повинно зберігатись таке співвідношення:

9.8. Підприємства, їх окремі будівлі і спорудження не повинні розташовуватися на - території зі щільністю потоку радону, яка перевищує 80 мБк/кв.м/с.

9.9. В стічних водах для концентрації радіоактивних речовин повинно зберігатись співвідношення

9.10. Радіаційна безпека при використанні приладів з джерелами іонізуючих випромінювань.

9.10.1. Використання радіоізотопних приладів здійснюється відповідно до "Санітарних правил будови і експлуатації радіоактивних приладів".

9.10.2. При установленні (монтажі) приладу необхідно вибирати такі місця розташування блоку джерела випромінювання, в яких він не буде зазнавати дії високих температур, хімічно агресивних середовищ і механічної дії, які перевищують за своїми параметрами припустимі умови експлуатації приладів і джерел випромінення до них та зазначені в технічній документації приладу і джерела випромінення.

9.10.3. Місце розташування приладу (блоку джерела випромінення) повинно бути віддалене від постійних робочих місць на відстань не менше 1 м від поверхні приладу (блоку джерела випромінення). Якщо за умовами експлуатації працюючі можуть знаходитися від приладу (блоку джерела випромінення) ближче 1 м, то зона з потужністю дози вище 2,62 мкГр/год (0,3 мР/год) повинна бути огороджена і позначена знаком радіаційної безпеки.

9.10.4. 3арядку приладу (поставляється без джерела випромінення) радіоізотопними джерелами опромінення слід проводити в спеціалізованих лабораторіях. Персонал, який виконує зарядку, повинен бути заздалегідь навчений безпечним методам роботи з джерелами іонізуючих випромінювань і атестований.

9.10.5. При використанні рівномірів, товщиномірів, плотномірів, лічильників предметів та інших приладів, в яких блок джерела випромінення і детектор розділені контролюючим об'єктом, блок джерела повинен бути орієнтований; таким чином, щоб пучок випромінення був направлений в протилежному від робочих місць напрямку.Апертура робочого пучка випромінювань не повинна виходити за рамки детектора і захисних екранів.

9.10.6. Застосування приладів з електровакуумними джерелами іонізуючих випромінювань здійснюється відповідно до вимог, вказаних в технічній документації на ці прилади. Підприємство, яке отримало такі прилади, повинно в 10-денний строк повідомити про це місцеві органи санітарно-епідеміологічної служби і указати назву приладу і джерела випромінення, максимальну енергію часток, або квантів і максимального значення щільності потоку потужності робочого пучка випромінення.

Перед пуском в експлуатацію приладів з електровакуумними джерелами іонізуючих випромінювань повинен проводитись радіаційний контроль рівней випромінювань на робочих місцях і на поверхні огороджень або захисних екранів при максимальних робочих значеннях напруги і потоку в джерелі випромінення.

9.11. Радіаційна безпека при роботі з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді.

9.11.1. Застосування радіоактивних речовин шляхом їх введення в продукцію, яка виробляється, незалежно від фізичного стану продукції, дозволяється тільки після узгодження з Міністерством охорони здоров'я України.

9.11.2. На підприємствах, де проводяться роботи з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді, мають бути організовані спеціально обладнані радіоізотопні лабораторії.

9.11.3. Введення у виробництво радіоізотопних методів контролю за технологічним процесом, роботою і спрацюванням обладнання, пов'язаних з постійним введенням в продукцію відкритих препаратів радіоактивних речовин, забороняється.

9.11.4. Сховища відходів виробництва (відвали, золовідвали, шламосховища, хвостосховища), які мають радіоактивні речовини, які створюють індивідуальну річну ефективну дозу для будь-якої особи із населення більше 10 мкЗв або колективну ефективну дозу більше 1 чол. Зв, підлягають консервації або рекультивації за проектом, який розроблено спеціалізованою організацією. Організація повинна мати ліцензію на право виконання даних робіт.

9.11.5. При роботах по рекультивації або консервації сховищ радіоактивних відходів з мегою радіаційного захисту персоналу, який виконує ці операції, необхідно здійснювати:

- зрошування при переміщенні гірської маси або грунтів;

- оснащення працюючих засобами індивідуального захисту органів дихання;

- індивідуальний контроль зовнішнього опромінювання в разі необхідності (за даними гамма зйомки території);

- регулярний контроль забруднення повітря в кабінах бульдозерів, грейдерів і автомашин дочірніми продуктами розпаду радону, торону, пилом і радіоактивними аерозолями довгоіснуючих природних радіонуклідів.

10.1. Місткості для хімічних продуктів повинні бути герметичні та мати автоматичні рівнеміри.

10.2. Для перекачування смоли, пеку, бензолу та інших продуктів (рідин) необхідно пристосовувати безсальникові насоси. При застосуванні насосів інших типів сальники повинні мати знімні укриття та місцеві відсмоктувачі, які забезпечують зручність проведення ремонтних робіт.

10.3. Відбір проб фракції смоли, пеку та інших хімічних продуктів із устаткування повинні виконуватись способами, які виключають виділення у робочу зону шкідливих речовин. Пробовідбірні крани необхідно забезпечувати місцевими відсмоктувачами, місткості для проб повинні бути герметичні.

10.4. Кристалізатори, центрифуги, вакуум - фільтри, барабанні охолоджувачі, конвеєри для розливу рідкого нафталіну повинні бути обладнані укриттям з місцевими відсмоктувачами.

10.5. Операції з очищування місткостей та апаратів для хімічних речовин повинні бути механізовані.

10.6. Пари та аерозолі, які виділяються в навколишнє середовище, повинні бути повернені у технологічний процес.

10.7. Дробарні та змішувальні агрегати, місця перевантаження вугілля повинні бути забезпечені витяжною вентиляцією.

10.8. Операції з підготовки вугілля для коксування (дроблення, сепарація, змішування, транспортування шихти) повинні бути автоматизовані.

10.9. Завантаження вугільної шихти та рідкого пеку в камеру печі для коксування повинно бути автоматизовано і виконуватися бездимним способом.

10.10. Вугільні башти та завантажувальні вагони повинні бути обладнані реєструючими засобами ваги та об'єму шихти.

10.11. Бункери вугільних башт та завантажувальних вагонів повинні бути забезпечені системами механічного завалювання.

10.12. Вугільнозавантажувальні та дверснімаючі машини на коксових батареях повинні керуватися дистанційно.

10.13. Режим подання пари або води для інжекції повинен вмикатися перед завантаженням печі та вимикатися після закінчення планерування та закриття планерного люка.

10.14. Телескопічні течки вугільнозавантажувальних вагонів повинні мати герметичне з'єднання з вугільнозавантажувальними люками на період завантаження.

10.15. Процеси змивання та уловлювання фусів повинні бути механізовані.

10.16. Завантажувальні люки, планерні та пічні двері, кришки газозбірників повинні бути максимально ущільнені.

10.17. Газовідвідні стояки коксових та пекококсових батарей повинні бути обладнані механізованими зачиняюче-відчиняючими та чистильними засобами.

10.18. Прибирання просипу шихти та коксу, розбурювання печей, а також чищення люків, стояків, рам печей, дверей та іншого обладнання повинно бути механізоване.

10.19. Коксові та пекококсові батареї повинні мати пристрої, що запобігають пиловидшенню при видачі коксу з пічної камери.

10.20. Гасіння коксу повинно здійснюватися на установках сухого гасіння коксу (УСГК) або очищеною водою. Гасіння коксу фенольною водою забороняється.

10.21. Сухе гасіння коксу за допомогою інертних газів повинно бути автоматизованим.

10.22. Контроль за навантаженням шихти у печі прожарювання та розвантаження формованого коксу, за тиском коксового газу та іншими технологічними параметрами повинен здійснюватися автоматично з дистанційним керуванням.

10.23. Процеси розвантажування вапна, приготування вапняного молока, видалення шламу з вапняних відстійників, а також розвантажування фусів повинні бути механізовані.

10.24. У цехах роданистого амонію та натрію транспортування та завантаження сипких продуктів у місткості та кристалізатори, а також пакування готового продукту в тару повинно бути механізованим.

10.25. У цехах очистки коксового газу від сірководню, транспортування миш'якового ангідриду зі складу, а також завантаження його у місткості з розчинниками повинно робитися механізованим способом, що виключає можливість виділення пилу.

10.26. Вакуум-фільтри для фільтрації сірчаної суспензії повинні мати укриття та місцеву аспірацію.

10.27. Бункери сірчаної пасти повинні бути обладнані місцевою аспірацією.

10.28. Приймальники та інші місткості для зберігання сірки, відстійники та збірники конденсату повинні мати місцеву аспірацію.

10.29. У цехах, що переробляють смолу, транспортування вихідної смоли та її фракцій, а також завантаження та розвантаження хімічних продуктів повинні здійснюватися способами, які запобігають виділенню в повітря пилу та шкідливих речовин.

10.30. Кристалізатори фракцій смоли повинні мати укриття та місцеву аспірацію.

10.31. Відфуговування антраценової фракції слід здійснювати безперервним способом в автоматизованих центрифугах.

10.32. Автоматичні центрифуги повинні бути укриті та обладнані місцевою витяжною вентиляцією.

10.33. Миття фракцій смоли повинно здійснюватися у закритих апаратах безперервної дії.

10.34. Видалення та повернення у виробництво осаду з відстійників та освітлювачів повинні бути механізовані.

10.35. У цехах кристалічного нафталіну операції з складування, дрібнення та завантаження у плавильник пресованого нафталіну, а також завантаження кристалічного нафталіну в залізничні вагони повинні бути механізовані.

10.36. Конвеєр для розливу рідкого нафталіну у форми та барабанний охолоджувач повинні бути укриті та обладнані місцевою витяжною вентиляцією.

10.37. Подача брикетів нафталіну від розливних машин на склад та транспортування мішків з нафталіном від барабанних охолоджувачів повинні бути механізовані.

10.38. У цехах збагачування антрацену повинні передбачатися укриття та ж місцева аспірація на дільницях розвантаження технічного антрацену, подачі його в і резервуари з плавителями, а також сушіння та пакування готового продукту.

10.39. У цехах фталевого ангідриду основні апарати та обладнання необхідно встановлювати на відкритих площадках та етажерках цеху.

10.40. У цехах інден-кумаринових смол зливні тарілки апаратів для збезводнювання, полімеризації та нейтралізації полімерних смол повинні бути обладнані місцевою аспірацією.

10.41. Операції з розливу, охолодження та затарювання кумаринової смоли повинні бути механізовані.

10.42. Хлорид алюмінію повинен зберігатися в ізольованому приміщенні в металевих герметичних місткостях.

10.43. Транспортування хлориду алюмінію в полімеризатори повинно бути механізованим, а місце завантаження обладнане місцевою витяжною вентиляцією.

10.44. Прибирання приміщень вуглепідготовки, коксових цехів, коксосортування, хімічних цехів, машин та обладнання повинно бути механізовано та здійснюватися централізовано за допомогою гідрозмиву або вакуумних відсмоктувальних засобів. Здувати пил за допомогою стислого повітря забороняється.

10.45. У цехах біохімічного очищення води процес подачі ортофосфорної кислоти в аеротенки повинен бути механізований.

10.46. Процес відкачування смолистої води з масловідокремлювача в збірник смоли повинен бути автоматизований.

11.1. Агломераційні машини, грохоти, дробарки, живильники, шихтоукладальники повинні постачатися заводами-виготовлювачами з вбудованими місцевими відсмоктувачами.

11.2. На дільниці агломераційної машини в зоні горна повинні бути передбачені заходи щодо захисту робітників від дії інфрачервоної радіації.

11.3. Транспортування пилу з бункерів колектора агломераційної машини та від апарату технологічного газоочищення, а також просипу з-під холостого ходу агломераційної стрічки повинно здійснюватися мокрим способом або іншими: способами, що виключають пилоутворення.

11.4. Технологічний процес повинен передбачати видачу охолодженого агломерату. При використанні продуву повітря через шар агломерату з метою його охолодження повинні передбачатися спеціальні заходи, що запобігають і надходженню пилу в навколишнє середовище по всій довжині охолоджувача.

11.5. Усі шихтові матеріали повинні зволожуватись або слід використовувати інші засоби, що знижують їх властивості пилоутворення.

11.6. При використанні підігрівання шихти поворотом барабани первинного змішування повинні бути максимально наближені до грохотів, що виділяють поворот, а транспортери по усьому тракту подачі гарячого повороту повинні мати мінімальну кількість перевантажень.

11.7. Пересувні скидальні візки повинні бути обладнані укриттями, що охоплюють вузли завантаження та вивантаження і місцевими відсмоктувачами.

11.8. Грохоти для сортування залізовмісної частини шихти, коксику та інших подрібнених матеріалів, а також агломерату та окотишів, включаючи вузли завантаження та вивантаження, повинні мати укриття, що аспіруються.

11.9. Жолоби видачі агломерату та окотишів з машин повинні виконуватись в закритих конструкціях, підключених до систем аспірації або укриття агломераційних (випалювальних) машин. Вузли навантаження агломерату (окотишів) у вагони повинні бути обладнані системами аспірації, що виключають виділення пилу в навколишнє середовище.

12.1. Відділення шихтоподачі

12.1.1. Вміст дрібних фракцій у матеріалах, які надходять у відділення шихтоподачі, не повинен перевищувати верхніх меж, передбачених технологічним регламентом.

У процесі транспортування та перевантаження слід проводити зволоження шихтових матеріалів до максимальних меж, допустимих технологією.

12.1.2. На доменних печах, які будуються та реконструюються, шихтові матеріали зі складів та інших виробництв, розташованих на проммайданчику даного підприємства (з фабрик агломерату і окотишів та ін.), повинні подаватися у відділення шихтоподачі за допомогою транспортерів або інших видів безперервного транспорту.

В решті випадків для доставки матеріалів необхідно використовувати лише саморозвантажувальне транспортне обладнання та забезпечити дистанційне керування їх розвантаженням, яке виключає виконання ручних операцій.

12.1.3. При подачі шихтових матеріалів безперервними видами транспорту надбункерне приміщення повинно бути укритим і опалюваним. Управління завантаженням бункерів повинно бути автоматизоване з дистанційним контролем. Завантажувальні отвори бункерів повинні бути оснащені аспіраційними укриттями з закритим введенням шихтових матеріалів, яке запобігає виділенню пилу в процесі завантаження.

12.1.4. Бункери повинні бути оснащені автоматичними рівнемірами, зблокованими з розвантажувальними пристроями бункерів. Верхня межа шихтових матеріалів у бункері повинна в процесі експлуатації постійно підтримуватись на рівні, який забезпечує висоту вільного падіння завантажуваних матеріалів не більш 3,5 м. Повне випорожнення бункерів дозволяється лише при зупинці їх для проведення ремонтно-налагоджувальних робіт.

12.1.5. Підбункерні приміщення окремих доменних печей повинні бути ізольовані одне від одного для виключення протягів і розповсюдження запиленого повітря.

12.1.6. При конвеєрній шихтоподачі у підбункерному приміщенні розвантажувальні частини бункерів, віброгрохоти, живильники, вагові воронки, конвеєри шихтових матеріалів і транспортери виводу відсіяного дріб'язку, а також вузли перевантажень ніж ними повинні бути оснащені аспіраційними укриттями з приєднанням останніх до централізованої системи витяжної вентиляції.

12.1.7. При шихтоподачі вагон-вагами повинні передбачатися заходи щодо локалізації виділення пилу при їх завантаженні з бункерів і розвантаженні над скіповою ямою з очищенням повітря, що видаляється, від пилу перед викидом у зовнішню атмосферу.

12.1.8. Кабіни вагон-вагів повинні бути герметичні, теплоізопьовані, отвори для спостереження повинні закриватися світлопрозорими тепловідбивними матеріалами (наприклад, склом типу "Затос") та оснащенні подачею кондиціонованого повітря в зону дихання машиніста.

12.1.9. В надбункерних і підбункерних приміщеннях повинна бути забезпечена примусова подача припливного повітря, яке компенсує роботу витяжної вентиляції і забезпечує постійне підтримання позитивної температури.

12.1.10. Скіпова яма повинна бути ізольована від інших приміщень шихтоподачі. Конструкції скіпів і завантажуючих пристроїв повинні виключати просипання шихтових матеріалів. Постановні місця скіпів і завантажуючих лотків слід оснащати аспіраційними укриттями.

12.1.11. Видалення отриманого дріб'язку з відділення шихтоподачі на інші виробництва, які розташовані на тому ж проммайданчику, повинно здійснюватись по галереях системою транспортерів з мінімальною кількістю перевантажень.

В інших випадках дріб'язок повинен відвантажуватися в транспортні засоби за допомогою телескопічних насадок змінного перерізу з дистанційним керуванням їх довжиною або інших пристроїв, які виключають відкрите падіння пилових матеріалів і забруднення навколишнього середовища.

12.2. Піддоменник і ливарний двір

12.2.1. Конструкція доменних печей повинна забезпечувати зручність обслуговування льоток, фурмених приладів, жолобів для розливу чавуну та шлаку і можливість застосування засобів механізації горнових робіт.

12.2.2. Всі операції щодо розбирання та набивання футлярів чавунних льоток ломки скрапу, прибирання його, очищення ливарного двору та залізничих шляхів подачі матеріалів і обладнання, по огляду, ремонту канав і жолобів повинні бути механізовані.

12.2.3. Над чавунними, шлаковими льотками, головною канавою та над постановними місцями ковшів і шлакових чаш повинні бути обладнані укриття з місцевою витяжною вентиляцією.

12.2.4. Перехідні містки над чавунними і шлаковими канавами та іншими гарячими поверхнями повинні бути теплоізольовані і мати теплозахисними огородження з боків на висоту не менш 1 м.

12.2.5. Для обслуговування носків чавунних і шлакових жолобів по краям ливарного двору повинні бути обладнані майданчики з теплозахисними екранами.

12.2.6. Поблизу стін будинків ливарного двору слід улаштувати вище рівня жолобів майданчики для проходу людей. Поблизу жолобів і ковшів проходи повинні огороджуватись теплоізолюючими екранами.

12.2.7. Керування мостовими кранами на ливарних дворах повинно бути дистанційним.

12.2.8. Видалення футеровки, забрудненої радіоактивними речовинами, слід проводити шляхом вирубки. Проведення підривних робіт для розробки футеровки забороняється. Ліквідовану футеровку сліп збирати в контейнери для радіоактивних відходів і відправляти до спеціально відведеного місця сховища. При виконанні даних робіт потрібно додержуватися вимог по радіаційній безпеці.

12.2.9. Для контролю прогару та герметичності повітряних фурм передбачається система автоматичного безперервного контролю.

12.2.10. Випуск пилу та його транспортування від пилоуловлювачів повинні здійснюватися із застосуванням засобів, які виключають забруднення навколишнього середовища.

12.2.11. Керування повітряно-розвантажуючим клапаном "СНОРТ" повітроводу холодного дуття повинно бути встановлено у приміщенні керування доменною піччю та на робочому майданчику печі.

12.3. Грануляційна установка

12.3.1. Керування кантовкою шлакових ковшів при зливі доменних і сталеплавильних шлаків на шлакових відвалах або установках по виробництву шлакової продукції, шлакозбиральними кранами на грануляційних установках і подачею води в грануляційні апарати повинно бути дистанційним зі спеціальних постів.

12.3.2. При безковшовому прибиранні шлаку жолоб повинен мати теплоізольоване укриття.

12.3.3. Установки грануляції шлаку повинні забезпечуватися комплексом засобів щодо захисту-виробничого і навколишнього середовища від забруднення шкідливими речовинами.

13.1. Великотоннажні феросплави, як правило, повинні виплавлятися в плавильних корпусах, спеціалізованих на виплавку одного виду феросплавів. В діючих цехах при виплавці різних феросплавів в одному корпусі необхідно групувати їх за спільністю виробничих аерозолей, які вони виділяють.

13.2. Застосування тонкодисперсних шихтових матеріалів слід обмежувати. Дрібнозернисті хромові та інші руди, там де це припускається технологією, повинні використовуватися в окусюваному вигляді.

13.3. Пил, що уловлений очисними спорудами, перед поверненням у виробництво повинен підлягати попередньому укрупненню.

13.4 Контроль за рівнем сипучих матеріалів в бункерах, дозуванням і завантаженням шихтових матеріалів в піч повинен бути автоматизований.

13.5. Самозавантажувальні візки, які подають шихту в пічні кишені, повинні бути оснащені аспіраційним укриттям.

13.6. Пічні кишені повинні бути обладнані місцевою витяжкою вентиляцією, яка забезпечить уловлення пічних газів і пилу під час завантаження шихти.

13.7. Сплави, для яких розроблена технологія плавки в закритому режимі, повинні виплавлятися лише в закритих печах.

Корпус та склепіння закритої печі повинні бути герметизовані. Під склепінням печі повинен автоматично підтримуватися постійний тиск.

13.8. Керування режимом роботи феросплавних печей повинно бути автоматизованим. Пост управління піччю повинен відповідати вимогам 4.12 та 6.1.

13.9. Система видалення колошникових газів з-під склепіння закритої печі повинна запобігати забиванню газоходів возгонами. При необхідності чищення газоходів повинно проводитися механізованим способом.

13.10. Ручне завантаження коректуючих добавок шихти в печі не дозволяється.

13.11. Всі операції щодо обслуговування колотника діючих відкритих печей (розрівнювання шихти, відбивка бортів печі та ін.) повинні бути механізовані.

13.12. Перепуск електродів повинен здійснюватися автоматично або за допомогою дистанційного керування.

13.13. Всі печі повинні бути обладнані місцевими витяжними пристроями, які забезпечують видалення пічних газів як в період плавки, так і під час випуску.

13.14. На рафінувальних печах витяжні зонти повинні встановлюватися безпосередньо від борту печі. Для обслуговування колошника в стінці зонта повинні передбачатися робочі прорізи, обладнані рухомими дверцятами з автоматичними системами відкривання.

13.15. На відкритих рудовідновних печах весь периметр печі від нижньої кромки зонта до борту шихти печі повинен бути обладнаним тепловбирними екранами або завісами.

13.16. У конструкції розвантажувальної машини повинен бути передбачений ефективний захист машиніста від теплового опромінення.

13.17. Зазори між електродами і перекриттям робочого майданчика повинні бути надійно ущільнені.

13.18. Доставка і завантаження електродної маси в кожухи самоспікливих електродів повинна бути механізонана та автоматизована.

13.19. Верхні перерізи кожухів самоспікливих електродів повинні бути обладнані герметичним укриттям та аспіраційними системами періодичної дії. Нарощування кожухів самоспікливих електродів і завантаження електродною масою можіть проводитися лише за умови робота місцевої витяжної вентиляції.

13.20. Нарощування графітових електродів повинно бути механізовано. Робочі місця електродників повинні мати зони дня відпочинку з оптимальними умовами повітряного середовища.

13.21. Використання електродної маси для футерування льоточних жолобів не допускається.

13.22. Вичерпування феровольфраму з ванни печей повинно бути механізовано.

13.23. Робоче місце горнового повинно бути обладнано тепловідбивними екранами, установками повітряного душування і місцем тимчасового відпочинку з оптимальними умовами середовища.

13.24. Виведення остиглого шлакового гарнісажу з ковшів повинно робитися в стаціонарних місцях, обладнаних місцевою витяжною вентиляцією.

13.25. Засипка поверхні гарячого металу в ковшах шлаком або піском перед розливкою повинна бути механізованою. Пробивка і закриття: льоток здійснюються спеціальними машинами з дистанційним керуванням, забезпеченими необхідними матеріалами у готовому для застосування вигляді.

13.26. Грануляція феросплавів повинна робитися на установках з дистанційним керуванням, обладнаних механізмами для кантування ковша, а також системами місцевої витяжної вентиляції для виведення пари та шкідливих речовин.

13.27. Розливні машини повинні обладнуватися аспіраційними укриттями над ковшем з розплавленим металом і конвеєрною стрічкою. Керування розливкою повинно здійснюватися з пульта керування, що відповідає вимогам пунктів 4.12. і 6.1., обладнаного теплозахисним екраном, який забезпечує хороший огляд робочої зони та оптимальність робочої пози машиніста розливних машин.

Копильник і жолоб розливної машини повинні футеруватися матеріалами, які забезпечують тривалий строк експлуатації між ремонтами. Ремонт футеровки копильника та жолоб, чищення лінії конвеєра розливної машини повинні бути механізовані.

13.28. Підготовка вапняного молока і подача його до цеху повинні бути механізовані, а полив виливниць розливної машини актоматизований.

13.29. Шлаки, що самі розсипаються, повинні виводитися з плавильних корпусів в ковшах або копильниках в рідкому стані. Остигання шлаків у відкритих шлаковнях не допускається.