Відповідно до Закону України "Про охорону праці"

1. Затвердити Правила охорони праці у газовому господарстві підприємств чорної металургії (далі - Правила), що додаються.

2. Уважати такими, що не застосовуються на території України, "Правила безопасности в газовом хозяйстве предприятий черной металлургии", затверджені постановою Держгіртехнагляду СРСР від 18.03.86 N 5 і наказом Міністерства чорної металургії СРСР від 08.05.86 N 611.

3. Цей наказ набирає чинності з дня офіційного опублікування.

4. Начальнику управління організації державного нагляду в металургії, енергетиці, будівництві та котлонагляду Іванченку В.І. забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5. Начальнику управління нормативно-правового та юридичного забезпечення Прохорову В.В. унести зміни до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці та розмістити цей наказ на веб-сайті Держгірпромнагляду.

6. Заступнику начальника відділу персоналу, діловодства та спецроботи Кравцю В.Ю. забезпечити опублікування наказу в засобах масової інформації.

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Комітету Дунаса С.В.

1.1. Правила охорони праці у газовому господарстві підприємств чорної металургії (далі - Правила) визначають вимоги до будівництва та експлуатації об'єктів газового господарства підприємств чорної металургії та призначені для створення безпечних умов праці в газовому господарстві підприємств під час налагодження та експлуатації газових установок, газопроводів і газового обладнання.

1.2. Дія цих Правил поширюється на підприємства, установи та організації чорної металургії (далі - підприємства) незалежно від форм власності та видів їх діяльності.

1.3. Вимоги цих Правил поширюються на будівництво та монтаж нових, розширення, реконструкцію, капітальний ремонт і експлуатацію діючих об'єктів газового господарства агломераційного, доменного, сталеплавильного, прокатного, трубного, вогнетривкого, метизного та гірничорудного виробництв, ремонтних та інших цехів, а також об'єктів енергетичного господарства, що пов'язані з підготовкою, транспортуванням і споживанням доменного, коксового, збагаченого коксового, конверторного, феросплавного, природного, попутних нафтових газів, а також їх сумішей за надлишкового тиску до 1,2 МПа і зрідженого пропан-бутану з тиском до 1,6 МПа та інших газів, що використовуються як паливо на підприємствах чорної металургії, й інших споживачів супутніх газів металургійного виробництва.

1.4. До об'єктів газового господарства належать: міжцехові, цехові газопроводи зазначених газів, газове обладнання печей, котлів та інших агрегатів, що використовують газ; установки для очищення доменного та феросплавного газів; газоскидні пристрої, газопідвищувальні, газокомпресорні та газотурбінні розширювальні станції; газовідсмоктувальні станції феросплавного газу; газозмішувальні установки; газорегулюючі пункти та установки, а також міжзаводські газопроводи до окремих об'єктів підприємства, розташовані на відокремлених територіях.

1.5. Вимоги цих Правил не поширюються на:

газопроводи та газові установки (апарати, машини, споруди, пристрої та трубопроводи, що їм належать), в яких є в наявності горючі гази або їх суміші при тиску горючих газів вище ніж 1,2 МПа та зрідженому пропан-бутані вище ніж 1,6 МПа;

підземні газопроводи природного та попутного нафтових газів;

об'єкти газового господарства коксохімічного виробництва;

газонаповнювальні пункти та станції;

балонні резервуари та випарювальні установки зрідженого пропан-бутану;

газифіковані комунально-побутові об'єкти, розташовані на території підприємства.

ГВС - газовідсмоктувальна станція;

ГЗС - газозмішувальна станція;

ГДК - граничнодопустима концентрація;

ГДР - граничнодопустимий рівень;

ГКС - газокомпресорна станція;

ГОСТ - міждержавний стандарт;

ГПС - газопідвищувальна станція;

ГРП - газорегулюючий пункт;

ГРС - газорятувальна служба;

ГРУ - газорегулююча установка;

ГСП - газоскидний пристрій;

ГТРС - газотурбінна розширювальна станція;

ГУБТ - газова утилізаційна безкомпресорна турбіна;

ДБН - державні будівельні норми;

ДГРД - добровільна газорятувальна дружина;

ДПГГ - диспетчерський пункт газового господарства;

ДСН - державні санітарні норми;

ДСП - державні санітарні правила;

ДСТУ - державний стандарт України;

КВПіА - контрольно-вимірювальні прилади і автоматика;

ЛЕП - лінія електропередач;

МБЛЗ - машина безперервного лиття заготовки;

НАПБ - нормативно-правовий акт з питань пожежної безпеки;

НПАОП - нормативно-правовий акт з охорони праці;

ПЛАС - план локалізації і ліквідації аварійних ситуацій та аварій;

ПОР - проект організації робіт;

СНиП - "строительные нормы и правила";

ССБТ - "система стандартов безопасности труда";

ТУ - технічні умови.

У цих Правилах терміни та визначення вживаються у такому значенні:

аварія - порушення експлуатації об'єкта, де має місце перевищення нормованих меж впливу на працівників об'єкта, його основні фонди та навколишнє середовище;

агрегат - ряд конструктивно об'єднаних між собою машин: генераторів, двигунів, насосів тощо;

арматура трубопровідна - регулюючі клапани, засувки, крани тощо;

байпас - обвідний газопровід з двома вимикальними пристроями та свічкою між ними для обходу вимикаючих елементів, регулюючих клапанів та інших пристроїв газових установок для можливості їх ремонту на діючому газопроводі;

газове господарство - система керування та утримання газових установок, газопроводів і допоміжних засобів, що належать до них, в яких циркулюють гази, що використовуються як паливо, яка забезпечує їх працездатність і безпеку відповідно до вимог цих Правил;

газове обладнання - обладнання, що в процесі експлуатації заповнено горючим газом;

газонебезпечні роботи на об'єктах газового господарства - роботи, що виконуються ремонтними та обслуговуючими працівниками в умовах можливого впливу горючих газів, а також продуктів їх горіння;

газопровід - сталевий трубопровід, призначений для транспортування газоподібних речовин, їх парів і конденсату;

інструкція для умов нормальної експлуатації - технологічна інструкція, за якою проводяться газонебезпечні роботи на об'єктах газового господарства, які експлуатуються у визначених проектом експлуатаційних умовах;

міжцеховий газопровід - газопровід, що проходить за межами цеху і межа якого встановлюється при проектуванні;

об'єкти газового господарства - обладнання та апаратура, де знаходиться газ, що використовується як паливо, газопроводи горючих газів, а також будівлі, споруди, приміщення з газовим обладнанням, що знаходиться в них, призначені для обслуговування об'єктів газового господарства;

умови нормальної експлуатації - експлуатація обладнання у визначених проектом експлуатаційних умовах;

цеховий газопровід - газопровід, що прокладається за проектною документацією в межах цеху та технологічно пов'язаний з обладнанням і апаратурою.

4.1. Будівництво (монтаж) і реконструкція об'єктів газового господарства підприємств чорної металургії повинні проводитися відповідно до чинних в нормативно-правових актів з охорони праці, санітарних і будівельних норм та правил, норм технологічного проектування і вимог цих Правил.

4.2. Експертиза проектної документації об'єктів газового господарства підприємств чорної металургії проводиться відповідно до вимог Положення про порядок проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво та реконструкцію виробничих об'єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.94 N 431.

Експлуатація будівель, споруд та інженерних мереж об'єктів газового господарства повинна здійснюватися відповідно до вимог Правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27.11.97 N 32/288, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.07.98 за N 423/2863 (НПАОП 45.2-1.01-98), і Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27.11.97 N 32/288, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.98 за N 424/2864 (НПАОП 45.2-4.01-98).

4.3. Не дозволяється вносити зміни в конструкції діючих газових установок, а також у технологічні схеми, зокрема їх проектних параметрів (тиску і температури) або ж процесів, які можуть призвести до виникнення вибухонебезпечного середовища, без узгодження з проектною організацією або з підприємством-виробником.

4.4. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів газового господарства підприємств здійснюється відповідно до вимог Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 N 923 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 N 534) .

Узгодження та затвердження проектної документації здійснюють відповідно до вимог Державних будівельних норм України "Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва ДБН А.2.2-3-2004", затверджених наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 20.01.2004 N 8.

4.5. Виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва (виготовлення) або реконструкції, капітального ремонту тощо, та технологічні процеси повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.

Експертиза проектів, реєстрація, огляди, випробування тощо виробничих об'єктів здійснюються за Методикою проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво (реконструкцію, технічне переоснащення) виробничих об'єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці, затвердженою наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 30.09.94 N 95, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20.02.95 за N 44/580 (НПАОП 0.00-7.03-94).

4.6. Будівництво, монтаж, реконструкція та ремонт об'єктів газового господарства підрядними підприємствами допускаються за наявності дозволу, одержаного підприємством в установленому порядку відповідно до вимог Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 N 1631.

4.7. На підприємстві відповідно до вимог Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15.11.2004 N 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2004 за N 1526/10125 (НПАОП 0.00-4.21-04), повинна бути створена служба охорони праці.

4.8. Відповідальним за безпечну експлуатацію та технічний стан міжцехових газопроводів і загальнозаводських об'єктів газового господарства наказом по підприємству призначається начальник газового цеху, а за відсутності газового цеху - начальник підрозділу енергоцеху або служби головного енергетика.

У цехах, що виробляють або використовують горючі гази, розпорядженням по цеху призначається працівник з числа інженерно-технічних працівників, який відповідає за безпечну експлуатацію газового господарства.

4.9. Контроль за безпечною експлуатацією загальнозаводського газового господарства і цехових газових господарств наказом по підприємству покладається на головного енергетика або його заступника.

4.10. Інструкції підприємства з охорони праці розробляються відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29.01.98 N 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.98 за N 226/2666 (далі - НПАОП 0.00-4.15-98), і Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21.12.93 N 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.02.94 за N 20/229 (далі - НПАОП 0.00-6.03-93).

4.11. На підприємстві розробляються плани локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій відповідно до вимог Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 17.06.99 N 112, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.99 за N 424/3717 (НПАОП 0.00-4.33-99).

4.12. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці працівників підприємств здійснюються відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.12-05).

4.13. Проведення медичних оглядів працівників, які допускаються до виконання газонебезпечних робіт, здійснюється відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 N 246, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.07.2007 за N 846/14113.

4.14. До зварювальних робіт на об'єктах газового господарства допускаються зварювальники, навчені та атестовані відповідно до Правил атестації зварників, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 19.04.96 N 61, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 31.05.96 за N 262/1287 (далі - НПАОП 0.00-1.16-96).

4.15. Працівники повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту відповідно до вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 N 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2008 за N 446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08).

4.16. Власник підприємства повинен забезпечити працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, що відповідають умовам їх праці, відповідно до Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам металургійної промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.08.2008 N 187, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за N 918/15609 (далі - НПАОП 27.0-3.01-08).

Засоби захисту працівників від небезпечного та шкідливого впливу статичної електрики повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.124-83 "ССБТ. Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования".

4.17. Вимоги пожежної безпеки на об'єктах газового господарства визначаються Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 N 126, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01-001-04), та Правилами пожежної безпеки для підприємств чорної металургії, затвердженими Мінчорметом СРСР 17.04.1986 (далі - НАПБ В.01.030-86/120).

5.1. Горючі гази (доменний, коксовий, збагачений коксовий, конверторний і феросплавний), що використовуються у печах, котлах та інших газоспоживаючих агрегатах, повинні відповідати вимогам ТУ.

5.2. Зріджений пропан-бутан повинен відповідати вимогам ДСТУ 4047-2001 "Гази вуглеводневі скраплені паливні для комунально-побутового споживання. Технічні умови". Запах газу повинен відчуватися за його вмісту в повітрі не більше ніж 20% нижньої концентраційної межі спалахування.

5.3. Газопроводи та газові установки залежно від розрахункового тиску газу в них розподіляються на газопроводи та установки:

низького тиску - з тиском газу до 0,1 МПа. Тиск газу, що зазначається тут і далі у тексті, є надлишковим;

середнього тиску - з тиском газу понад 0,1 МПа до 0,3 МПа;

високого тиску - з тиском газу понад 0,3 МПа до 1,2 МПа, а для пропан-бутану - до 1,6 МПа.

5.4. Під розрахунковим тиском газу необхідно розуміти максимальний робочий тиск, який може бути в газопроводах та газових установках.

Розрахунковий тиск газу повинен бути:

для газопроводів і апаратів газоочистки доменного газу від колошника доменної печі до дросельної групи чи до газової утилізаційної безкомпресорної турбіни (якщо піч розрахована на роботу з підвищеним тиском газу під колошником) і від колошника до засувки після установки газоочистки (якщо піч постійно працює при низькому тиску газу під колошником) - рівним розрахунковому тиску газу під колошником печі;

для газопроводів феросплавного газу від склепіння печі до газодувок газовідсмоктувальної станції - рівним розрахунковому розрідженню газу, що створюється газодувками;

для газопроводів коксового газу від коксових печей до нагнітача - рівним розрахунковому розрідженню газу, що створюється нагнітачами;

для газопроводів і апаратів чистого доменного газу після дросельної групи газоочистки, для газопроводів чистого коксового газу, збагаченого коксового газу, чистого конверторного та феросплавного газів - рівним максимальному тиску, на який розраховані спеціальні автоматичні пристрої, що призначені для скидання можливих надлишків цих газів;

для ділянки газопроводу після ГУБТ до засувки в міжцеховому газопроводі доменного газу - рівним зазначеному у ТУ на постачання ГУБТ;

для газопроводів природного, попутного нафтового та парової фази зрідженого газів - рівним розрахунковому тиску газу в газопроводі на виході з ГВС, ГРП та ГРУ;

для підвідних газопроводів у разі з'єднання газопроводів різних газів (наприклад через газозмішувальні станції) - рівним розрахунковому тиску в цих газопроводах, а для газопроводу змішаного газу - більшій величині тиску газу в газопроводі;

для газопроводів за газопідвищувальними агрегатами - рівним розрахунковому тиску до агрегатів плюс тиск, що створюється газопідвищувальними агрегатами у разі припинення витрат газу всіма споживачами, які підключені до газопроводу після агрегатів;

для газопроводів змішаного газу за газопідвищувальними агрегатами - рівним більшому розрахунковому тиску до агрегатів плюс тиск, що створюється агрегатами на газові з більшою густиною під час припинення витрат змішаного газу всіма споживачами.

5.5. Робота газопроводів і газових установок повинна проводитися при надлишковому тиску газу в них, за винятком газопроводів і установок від:

коксових та пекококсових печей до нагнітачів у коксохімічному виробництві;

закритих феросплавних печей до газодувок у феросплавному виробництві.

5.6. Газопроводи та газові установки повинні бути розміщені на відкритих площадках і мати вільну їх вентиляцію.

Газопроводи та установки можуть бути розміщені у закритих приміщеннях лише у тих випадках, коли це обумовлено технологічним процесом або їх обслуговуванням.

5.7. Газопроводи на території підприємства повинні споруджуватися тільки надземними відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів. У цехах, на дільницях підведення газу до окремих печей, установок і агрегатів дозволяється прокладати газопроводи в каналах з дотриманням вимог пункту 5.18 глави 5 розділу VI цих Правил.

5.8. З'єднання деталей газопроводу та газових апаратів між собою повинно проводитися зварюванням. Фланцеві з'єднання дозволяються тільки в місцях встановлення заглушок, приєднання газопроводів до фланцевого обладнання, арматури чи апаратів та на окремих ділянках газопроводів у випадках, коли це необхідно за умовами монтажу або експлуатації.

Монтажні стики труб для газопроводів діаметром 1000 мм і більше повинні зварюватися за допомогою бандажів.

Використання нарізних з'єднань допускається для приєднання контрольно-вимірювальних приладів, а також арматури та обладнання, що виготовляються тільки з нарізним з'єднанням.

5.9. Газові апарати в місцях, де потрібно забезпечити доступ усередину, і в нижній їх частині для провітрювання повинні бути обладнані люками.

Газопроводи низького і середнього тиску діаметром 300 мм і більше (в тому числі газопроводи природного газу діаметром 600 мм і більше, за винятком газопроводів зрідженого газу) повинні бути обладнані люками безпосередньо за засувками в напрямку руху газу, а на закільцьованих газопроводах люки необхідно улаштовувати з обох боків засувки.

Замкнена ділянка газопроводу діаметром 1200 мм і більше та довжиною понад 25 м повинна мати не менше двох люків (на початку і в кінці ділянки).

Діаметр люка у просвіті повинен дорівнювати діаметру газопроводу при діаметрі до 600 мм і 600 мм - при діаметрі газопроводу 600 мм і більше.

На ізольованих газопроводах патрубок люка повинен бути заглиблений на товщину ізоляції.

5.10. Не дозволяється встановлювати вибухові клапани на газових апаратах та газопроводах.

5.11. Зовнішні поверхні корпусів газових апаратів та газопроводів, у тому числі газопроводів, що підлягають теплоізоляції, після закінчення монтажу та випробування повинні бути двічі пофарбовані масляною фарбою, лаками чи іншим покриттям, яке витримувало б температурні коливання і дію атмосферних опадів.

Фарбування газопроводів повинно виконуватися відповідно до ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки".

Окремі елементи (опорні поверхні, підп'ятники, сідла, хомути тощо), фарбування яких після монтажу не може бути виконано, повинні бути пофарбовані до монтажу.

5.12. Газопроводи і газові установки, включаючи опори та опорні конструкції, площадки і ходи, розташовані в місцях з можливим забрудненням корозійно активними газами чи парами, повинні бути захищені спеціальним антикорозійним покриттям або виготовлені з корозійнотривких матеріалів.

5.13. Будівлі та газові установки повинні бути обладнані блискавкозахистом відповідно до ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд (IEC 62305:2006, NEQ)" (далі - ДСТУ Б В.2.5-38:2008).

5.14. Усі газові машини та апарати повинні бути заземлені незалежно від місць їх розташування. Газопроводи повинні бути заземлені при вводі в будівлі цехів і при виході з них на контури заземлення цехових електроустановок.

Зовнішні газопроводи повинні заземлятися через кожні 250 м. Опір заземлювача розтіканню струму повинен бути не більше ніж 10 Ом.

У місцях розміщення фланцевих з'єднань повинні бути влаштовані постійні струмопровідні перемички.

На підземному газопроводі, що подає газ підприємству, на виході із землі повинні бути встановлені ізолюючі фланці і футляр, залитий бітумом.

5.15. Продувальні свічки повинні встановлюватися в кінці газопроводу, поблизу заглушки і безпосередньо перед засувками в напрямку руху газу, за винятком засувок на підведеннях газу. Якщо довжина відводу до засувки менше ніж 3 м, а також у верхніх точках газопроводів і газових установок, при кільцевій системі газопроводів, свічки повинні встановлюватися з обох боків засувки.

Продувальні свічки можуть не встановлюватися у верхніх точках по трасі газопроводів, якщо передбачено їх продування на кінцеву свічку інертним газом, стисненим повітрям або парою.

5.16. Відводи до постів газополуменевої обробки металів та інших невеликих споживачів з геометричним об'ємом газопроводу до 0,05 куб.м під час роботи на нетоксичних газах, крім пропан-бутану, допускається продувати в простір цеху після продування цехового колектора на кінцеву свічку:

пости газополуменевої обробки - через розбірний штуцер поста;

невеликі споживачі - через свічку висотою не менше ніж 3 м від устя свічки до підлоги цеху чи площадки.

5.17. Поперечний переріз продувальної свічки повинен забезпечувати п'ятикратний обмін об'єму за час не більше 30 хвилин, за винятком колекторів діаметром більше ніж 1,5 м і довжиною більше ніж 500 м, для яких тривалість продування повинна бути збільшена до однієї години.

Діаметр продувальних свічок, що реконструюються, повинен бути не менше ніж 20 мм.

Продувальні свічки повинні бути виведені вище рівня гребеня даху в місці виходу свічки або вище площадки газопроводу, що обслуговується, для нетоксичних газів не менше ніж на 2,5 м, а для токсичних газів - не менше ніж на 4 м. При цьому, якщо відстань від гребеня даху чи ліхтарів до свічки менше ніж 20 м, то свічка газопроводу для токсичних газів з відносною густиною по відношенню до повітря 0,8 і більше по відношенню до повітря повинна бути виведена на 4 м вище гребеня даху чи ліхтаря.

Для газопроводів нетоксичних газів і газів з відносною густиною по відношенню до повітря менше ніж 0,8 свічки повинні бути розміщені не ближче ніж 10 м від ліхтаря.

Вихідний отвір продувальних свічок на газопроводах для токсичних газів повинен бути на висоті не менше ніж 7 м від рівня землі.

Конструкція верхньої частини свічок повинна виключати можливість потрапляння в неї атмосферних опадів та забезпечувати напрямок струменів газу в бік від найближчих робочих місць і ліхтарів будівель.

У місцях проходу свічок через дах повинні бути влаштовані футляри та захисні козирки. На свічці за засувкою (в напрямку руху газу) повинен бути встановлений штуцер з краном або заглушкою, який призначений для відбору проб повітря або газу, відповідно, при вентиляції чи продувці газопроводу, а також під час перевірки щільності перекриття свічки.

5.19. Устя продувальних свічок повинні бути розташовані не ближче ніж 30 м по горизонталі від повітрозаборів систем вентиляції будівель і споруд. Якщо відстань менше ніж 30 м - устя свічок повинні бути вище повітрозабору не менше ніж на 8 м, за винятком зріджених газів, для яких розташування повітрозабору під продувальною свічкою не дозволяється.

5.20. На газопроводах і газових апаратах повинна використовуватися вимикальна арматура 1-го класу герметичності для газового середовища відповідно до вимог нормативних документів.

Дозволяється використовувати арматуру загального призначення за умови дотримання вимог ГОСТ 9544-93 "Арматура трубопроводная запорная. Нормы герметичности затворов".

Встановлювати бронзові крани чи засувки з бронзовими кільцями на газопроводах за вмісту сірчаного водню в газі більше ніж 20 мг/куб.нм забороняється.

5.21. На газопроводах і апаратах повинні встановлюватися засувки з висувним шпинделем або засувки поворотні з першим класом щільності та покажчиком положення засувки.

Пробки кранів повинні мати риску, яка визначає положення пробки крана, а рукоятки кранів - обмежувачі повороту. Крани, що самозмащуються, повинні мати стрілку, яка показує, відкрито чи закрито кран.

5.22. Під час вибору матеріалу для запірної арматури необхідно брати до уваги умови її експлуатації за тиском газу та температурою згідно з даними, наведеними у додатку 1.

5.23. Засувки з електроприводом повинні встановлюватися, якщо їх діаметр 600 мм і більше. Електропривод також повинен встановлюватися на засувках меншого діаметра вводів газопроводів на підприємства у разі розташування їх на висоті більше ніж 10 м або в незручних для обслуговування місцях. Усі засувки повинні мати ручне керування, крім того місцеве керування із землі або площадки (незалежно від наявності дистанційного керування).

5.24. Гідравлічні затвори на газопроводах і апаратах не можуть використовуватися як вимикальні пристрої.

Зазначена вимога не поширюється на постійно діючі гідрозатвори скруберів, електрофільтрів, конденсатовідвідників та подібних апаратів, а також на відводи газу від феросплавних печей.

5.25. Для повного відключення окремих ділянок газопроводів, газоспоживаючих агрегатів і газових апаратів від діючих газопроводів після дискових засувок (у напрямку руху газу) повинні встановлюватися листові засувки чи заглушки.

Всередині будівель цехів на газопроводах листові засувки будь-яких типів встановлюються тільки після дискових засувок.

5.26. Листові засувки на газопроводах діаметром більше ніж 300 мм повинні бути механізовані. Заглушки необхідно використовувати під час ремонту, довготривалих зупинок, ревізій та в аварійних випадках, якщо не встановлено листові засувки.

Заглушка повинна встановлюватися між фланцями засувки за нею в напрямку руху газу або в спеціальне фланцеве з'єднання з розтискним пристроєм, який встановлюється на газопроводі безпосередньо за засувкою.

5.27. Перекривні листи листових засувок та заглушок діаметром до 2,0 м повинні виготовлятися з цілого листа. При більших діаметрах дозволяється використовувати зварні листи з двох частин з відповідними обробкою та випробуванням на щільність швів.

5.28. Перекривні листи заглушок і листових засувок повинні бути розраховані на відповідний тиск газу з урахуванням діаметра газопроводу, при цьому їх товщина повинна бути не менше ніж 4 мм.

Заглушки повинні мати хвостовики, які виступають за межі фланців. На хвостовиках повинно бути вибите клеймо з буквою "З" та зазначено номер заглушки, величину тиску газу та діаметр газопроводу.

5.29. Вимикальні пристрої повинні бути доступні для керування, огляду та ремонту.

5.30. До місць встановлення вимикальної і регулюючої арматури, яка знаходиться на відкритих площадках або в неопалювальних приміщеннях, на газопроводах вологого газу, повинно бути передбачено підведення пари. Введення пари в газопроводи повинно виконуватися згідно з вимогами пункту 5.39 розділу V цих Правил.

5.31. Для обслуговування засувок, дросельних пристроїв, вимірювальних діафрагм, хвильових і сальникових компенсаторів та іншої арматури і обладнання, що розміщується на висоті 2,2 м і більше, повинні бути влаштовані стаціонарні площадки та сходи до них. Зазначена висота вимірюється від рівня землі, настилів, перекрить тощо до верхнього положення деталі, що обслуговується.

5.32. Площадки для обслуговування арматури, що встановлена на газопроводі діаметром 300 мм і більше, повинні бути з обох боків газопроводу, а при діаметрі газопроводу менше ніж 300 мм площадки можна розміщувати з одного боку.

5.33. Улаштування площадок та їх огорож для обслуговування газопроводів повинно відповідати ДСТУ Б В.2.6-52:2008 "Конструкції будинків і споруд. Сходи маршеві, площадки та огородження сталеві. Технічні умови", затвердженому наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 26.12.2008 N 670 (далі - ДСТУ Б В.2.6-52:2008). При цьому ширина площадок повинна бути не менше ніж 1 м від частин обладнання, що виступає, а висота огорожі - 1,2 м.

5.34. Для об'єктів газового господарства, що заново будуються чи реконструюються, сходи до площадок з постійним обслуговуванням обладнання повинні мати нахил 45 град., а до площадок з періодичним обслуговуванням обладнання - 60 град.

Улаштування сходів площадок обслуговування повинно відповідати ДСТУ Б В.2.6-52:2008.

5.35. Для доступу до площадок довжиною 6-12 м з метою постійного обслуговування обладнання повинно бути передбачено двоє сходів, що розміщені в протилежних кінцях площадки, з яких одні сходи повинні бути маршовими.

Для доступу до площадок періодичного обслуговування обладнання, що розташовані в будівлях цехів, допускається улаштування сходів висотою не більше ніж 3 м.

На міжцехових газопроводах і відводах до цехів у разі спорудження багатоярусних площадок допускається улаштування вертикальних сходів між площадками, при цьому висота сходів повинна бути не більше ніж 3 м.

5.36. Якщо неможливо компенсувати температурні деформації газопроводів за рахунок їх самокомпенсації, необхідно встановлювати П-подібні чи хвильові компенсатори.

Встановлювати сальникові компенсатори допускається тільки на міжцехових газопроводах коксового газу низького тиску до 0,04 МПа.

У лінзових та дискових компенсаторах на горизонтальних ділянках газопроводів просушеного газу в кожну секцію (хвилю компенсатора) повинен бути врізаний короткий штуцер з пробкою, а на газопроводах вологого газу кожна хвиля повинна бути забезпечена двома штуцерами, які призначені для заливання і випускання антраценового масла.

П-подібні компенсатори повинні виготовлятися гнутими з безшовних труб діаметром до 500 мм або звареними з труб заводського виготовлення та зі звареними швами, перевіреними методами фізичного контролю, або з використанням круто загнутих відводів. На газопроводах, що будуються, компенсатори повинні встановлюватися без фланців (приварюватися).

5.37. На кресленнях компенсатора повинні бути зазначені дані про величину попередньої деформації компенсатора.

Попередня розтяжка (чи стискання) компенсаторів повинна проводитися безпосередньо перед їх монтажем з урахуванням температури навколишнього середовища, що повинно бути зафіксовано в акті приймальних випробувань при будівництві об'єкта.

5.38. Міжцехові газопроводи доменного, коксового, феросплавного, конверторного та змішаних газів по всій довжині, через кожні 150-200 м, а також у місцях улаштування конденсатовідвідників повинні бути обладнані вводами пари.

Розрахунковий тиск пари, що подається в газопровід, не повинен перевищувати 1,2 МПа.

5.39. Ввід пари для періодичної подачі в газопроводи повинен здійснюватися через короткі штуцери на газопроводі та із запірною арматурою на паропроводі. Не дозволяється ставити вентилі на цих штуцерах. Під час пропарювання штуцери необхідно з'єднувати гнучким шлангом або металевою трубою. Після закінчення пропарювання шланг чи трубу необхідно від'єднати, а на штуцері газопроводу встановити заглушку.

Стаціонарні (незнімні) паропроводи для введення пари в газопроводи повинні бути обладнані зворотними клапанами та сигналізацією падіння тиску пари, яку виведено в диспетчерський пункт газового господарства.

5.40. Місця розташування арматури та приладів, що потребують постійного нагляду, повинні бути освітлені.

5.41. Не можна розміщувати під міжцеховими газопроводами будь-які приміщення і установки, які не належать до газопроводів.

1. Загальні вимоги

1.1. Газопроводи підприємств розподіляються на міжцехові та цехові.

До міжцехових належать газопроводи, по яких газ подається до двох і більше цехів.

До цехових газопроводів належать відводи газу від міжцехових газопроводів, цеховий колектор, відводи від нього до газоспоживаючих агрегатів і розгалуження газу біля них.

1.2. Надземні газопроводи, що прокладаються по території промислових підприємств, повинні проектуватися відповідно до вимог СНиП II-89-80 "Генеральные планы промышленных предприятий" (далі - СНиП II-89-80).

При цьому прокладання газопроводів високого тиску допускається передбачати над вікнами верхніх поверхів виробничих будівель. Прокладати газопроводи низького та середнього тиску допустимо вздовж імпоста глухих (що не відчиняються) коробок віконних прорізів будівель опалювальних котелень та виробничих будівель.

Фланцеві та нарізні з'єднання не можуть використовуватися на газопроводах, що прокладаються під віконними прорізами будівель.

Дозволяється прокладання газопроводів по дахах виробничих будівель I, II і III ступенів вогнетривкості категорій Г і Д. При тиску газу більше ніж 0,6 МПа дозволяється прокладання газопроводів по стінах та дахах будівель тільки тих цехів, у яких розміщено газоспоживаючі агрегати, що працюють при тиску газу більше ніж 0,6 МПа.

По стінах і дахах будівель категорії А дозволяється прокладання тільки тих газопроводів, які належать до виробництв, що розміщені в цих будівлях.

Визначення категорії будівель та приміщень з вибухопожежної та пожежної безпеки здійснюється згідно з НАПБ Б.07.005-86 "Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности ОНТП 24-86**", затвердженим МВС СРСР 01.01.87 (далі - НАПБ Б.07.005-86).

1.3. Під час прокладання газопроводів по стінах споруд, що будуються заново чи реконструюються, відстань у просвіті між твірною газопроводу і стінкою повинна відповідати таким значенням:

при діаметрі труби 500 мм і більше - не менше 500 мм;

при діаметрі труби від 200 до 500 мм - не менше 300 мм;

при діаметрі труби менше ніж 200 мм - не менше 150 мм.

Під час встановлення на газопроводах хвильових компенсаторів відстань у просвіті між хвилею компенсатора і стіною повинна бути не менше ніж 300 мм.

1.4. Газопроводи, які прокладено по зовнішніх стінах будівель для запобігання обмерзанню, повинні бути захищені від води, що стікає з даху.

1.5. Газопроводи, що прокладаються по стінах будівель, не повинні перетинати прорізи вікон і дверей.

1.6. Опорні конструкції газопроводів повинні бути виконані з металу чи залізобетону.

1.7. Зварювання всіх елементів металевих опор, а також деталей, які приварюються до стінок газопроводів (наприклад ребра жорсткості), повинно виконуватися суцільними зварювальними швами.

1.8. Газопроводи повинні щільно вкладатися в сідла. Зварені стики газопроводів за умовного діаметра до 200 мм при надземному прокладанні повинні знаходитися від краю опори на відстані не менше ніж 200 мм, а стики газопроводів за умовного діаметра понад 200 мм - не менше ніж 300 мм.

У разі якщо зазначену відстань від поперечних зварних стиків до опор витримати неможливо, дозволяється використовувати підкладні царги, що приварюються по всьому периметру. Повздовжні шви повинні бути розміщені вище опори і з видимого боку. Відстань від фланця засувки або компенсатора до опори газопроводу повинна бути не менше ніж 400 мм. Під час прокладання газопроводу через стіну відстань від зварного шва до футляра повинна бути не менше ніж 50 мм. Зазначені відстані приймаються у випадках, якщо інші відстані не передбачені проектом.

1.9. Приварювання кронштейнів для кріплення опор супровідних трубопроводів та площадок для їх обслуговування дозволяється проводити до газопроводів низького і середнього тиску.

При цьому приварювання повинно проводитися або до кільцевих ребер жорсткості або до попередньо приварених до трубопроводу накладок товщиною не менше ніж 6 мм.

До газопроводів високого тиску під час їх будівництва дозволяється приварювати сідла опор, елементи заземлення та розтискних кронштейнів, які є деталями цих газопроводів, а також кронштейнів для кріплення кабелів та імпульсних проводок, призначених для газопроводів.

1.10. Дозволяється спільно прокладати на одних опорах або естакадах газопроводи горючих газів з трубопроводами інших газів, води, пари, конденсату, мазуту, смоли, масел, а також кисню у разі за умови дотримання вимог пунктів 1.11-1.13 глави 1 розділу VI цих Правил.

Газопроводи необхідно розташовувати окремо від трубопроводів з рідинами, що легко займаються, та паропроводів першої категорії.

1.11. Для міжцехових газопроводів, що споруджуються, з тиском газу до 1,2 МПа мінімальна відстань у просвіті між газопроводами та іншими трубопроводами (включаючи ізоляцію) у разі їх спільного прокладання та перехрещування повинна бути не менше величин, зазначених у додатку 2.

У разі перетинання або місцевого зближення газопроводів з іншими трубопроводами (крім киснепроводів) відстань між ними дозволяється скорочувати, але не більше ніж у два рази.

1.12. У разі спільного прокладання газопроводів з іншими трубопроводами необхідно дотримуватись вимог пунктів 1.10, 1.11 глави 1 розділу VI цих Правил, а також таких вимог:

додаткові трубопроводи на діючих газопроводах допускається прокладати лише за погодженням з проектною організацією та керівництвом підприємства;

в кожному окремому випадку під час прокладання супутнього трубопроводу по існуючих газопроводах повинні бути проведені перевірочні розрахунки міцності та стійкості газопроводу і його опорних конструкцій з урахуванням додаткового навантаження і фактичного стану металоконструкцій газопроводу;

під час прокладання газопроводів спільно з трубопроводами корозійноактивних рідин останні повинні розміщуватися нижче або з боків газопроводів на відстані не менше ніж 500 мм від них.

1.13. Під час прокладання киснепроводів спільно з газопроводами необхідно дотримуватись вимог пункту 1.12 глави 1 розділу VI цих Правил, а також таких вимог:

не дозволяється прокладати на естакадах міжцехових газопроводів (крім відводів до окремих цехів) більше двох киснепроводів за тиску кисню більше ніж 0,01 до 1,6 МПа незалежно від їх діаметра;

в обмежених умовах дозволяється на естакадах міжцехових газопроводів спільне прокладання третього киснепроводу діаметром до 200 мм при тиску до 0,3 МПа або діаметром до 100 мм при тиску до 1,6 МПа за умови збільшення відстані у просвіті від нього до газопроводу не менше ніж в два рази порівняно з даними додатка 2;

якщо необхідно прокласти більшу кількість киснепроводів, то вони повинні прокладатися по окремій трасі. При паралельному напрямку трас відстань у просвіті між крайнім газопроводом, розташованим на окремій трасі, та крайнім киснепроводом на нижній трасі повинна бути не менше ніж 3 м;

у разі перетинання киснепроводів з міжцеховими газопроводами або при місцевому їх зближенні відстані, зазначені в додатку 2, у разі необхідності, можна скорочувати не більше ніж у два рази. При цьому мінімальна відстань в усіх випадках повинна бути не менше ніж 300 мм;

у разі спільного прокладання газопроводів та киснепроводів арматура та фланцеві з'єднання газопроводів і киснепроводів повинні бути зміщені в плані відносно один одного на відстань не менше ніж 1 м;

спільне прокладання міжцехових газопроводів з киснепроводами за тиску кисню вище ніж 1,6 МПа допускається при діаметрі киснепроводу не більше ніж 200 мм, а за тиску кисню вище ніж 4,0 МПа спільне прокладання не допускається.

1.14. Дозволяється прокладання по газопроводу електроліній напругою до 380 В, призначених для обслуговування газового господарства (кабелі диспетчеризації, сигналізації, освітлення та живлення електроприводів засувок газопроводів), за умови, що електропроводка буде виконана броньованим кабелем або в сталевих трубах.

1.15. Дозволяється спільне прокладання трубопроводів горючих газів з кабельними галереями (естакадами) на сумісних будівельних конструкціях за умови виконання таких вимог:

прокладання не більше ніж 30 кабелів як броньованих, так і неброньованих напругою до 10 кВ;

розміщення кабельної галереї (естакади) нижче газопроводів. Відстань між твірними газопроводів, конструкцією галереї або крайнім кабелем естакади повинна бути не менше ніж 1 м. Повинні бути влаштовані окремі сходи та площадки для обслуговування кабелів і засоби пожежогасіння відповідно до Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98 N 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98);

кабельні муфти повинні бути розташовані на відстані не менше ніж 3 м від трубопровідної арматури та сальникових компенсаторів;

основні несучі будівельні конструкції кабельної галереї та газопроводів повинні бути із залізобетону з межею вогнестійкості не менше ніж 0,75 год. або зі сталі з межею вогнестійкості не менше ніж 0,25 год.

1.16. Кабельні галереї (естакади) можуть перетинати естакади трубопроводів горючих газів як зверху, так і знизу незалежно від відносної густини горючих газів, що транспортуються, по відношенню до повітря у разі виконання таких вимог:

відстань між твірними газопроводів та огороджувальними конструкціями галереї (естакади) повинна бути не менше ніж 0,5 м у разі розташування галереї (естакади) під газопроводами і не менше ніж 2 м у разі розташування галереї (естакади) над газопроводами;

на ділянці перетину естакад газопроводів і кабельних галерей (естакад) кабельні муфти на кабелях повинні бути не ближче ніж 3 м від твірної газопроводу;

для кабельної галереї (естакади) і газопроводів у місці їх перетину необхідно споруджувати окремі опори.

1.17. У разі паралельного прокладання кабельних галерей (естакад) і газопроводів по окремих трасах відстань від зовнішніх огороджувальних конструкцій кабельних галерей (естакад) до твірних газопроводів повинна бути не менше ніж 3 м.

1.18. Газопроводи, що будуються, повинні прокладатися з нахилом не менше:

0,005 - для насичених вологою доменного, коксового, конверторного і феросплавного газів;

0,003 - для вологих природного і супутнього газів;

0,001 - для осушених газів.

Дозволяється прокладання окремих ділянок газопроводів осушених газів без нахилу за умови, що під час їх експлуатації буде виключена можливість утворення конденсату.

1.19. Для відведення конденсату з усіх нижніх точок газопроводів вологих газів, а також з газопроводу збагаченого коксового газу перед основними великими цехами-споживачами повинні встановлюватися конденсатовідвідники. На газопроводах збагаченого газу повинні бути спускні штуцери з вентилями чи засувками.

2. Прокладання міжцехових газопроводів

2.1. Міжцехові газопроводи повинні прокладатися на висоті відповідно до СНиП II-89-80.

Відстань від землі до низу труб (або поверхні їх ізоляції), що прокладаються на низьких опорах на вільній від проїзду транспортних засобів і проходу працівників території, повинна бути мінімальною, але не менше: при ширині групи труб менше ніж 1,5 м - 0,35 м, при ширині групи труб від 1,5 м і більше - 0,5 м.

Трубопроводи діаметром 300 мм і менше на низьких опорах необхідно розміщувати в два або більше рядів по вертикалі, максимально скорочуючи ширину траси мереж.

Відстань від землі до низу труб або їх ізоляції, що прокладаються на високих опорах, повинна бути:

в непроїжджій частині площадки (території) та місцях проходу працівників - 2,2 м;

в місцях перетину (перехрещення) з автошляхами (від верху покриття проїжджої частини) - 5 м;

у місцях перетинання з внутрішніми залізницями та зі шляхами загальної мережі - відповідно до вимог ГОСТ 9238-83 "Габариты приближения строений и подвижного состава железных дорог колеи 1520 (1534) мм";

в місцях перетинання з трамвайною колією - 7,1 м від головки рейки;

в місцях перетинання з контактною мережею тролейбуса (від верхнього покриття проїжджої частини шляху) - 7,3 м;

в місцях перетинання трубопроводів з легкозаймистими та горючими рідинами і газами з внутрішніми залізничними під'їзними коліями для перевезення розплавленого чавуну або гарячого шлаку (до головки рейки) - 10 м; при улаштуванні теплового захисту цих трубопроводів - 6 м.

За наявності хвильових компенсаторів, ізоляції, опор кронштейнів висота повинна враховуватися до низу цих конструкцій.

2.2. Вимоги пунктів 2.3-2.19 глави 2 розділу VI цих Правил поширюються на вибір висоти опорних конструкцій газопроводів для транспортування паливних сухих газів (природного, осушеного коксового, зріджених вуглеводневих (пропану, бутану)) в паровій фазі та інших газів при надземному їх прокладанні поза будівлями і спорудами, на території підприємств, а також на підводах (відводах) до підприємств.

2.3. Прокладати трубопроводи для транспортування токсичних та вологих газів (доменного, коксового, конверторного, феросплавного та їх сумішей або з іншими газами) на низьких опорах не дозволяється.

2.4. Якщо відстань від планувальної позначки землі до низу нижнього ряду труб або їх ізоляції менше ніж 2,2 м, вважається, що трубопровід прокладено на низьких опорах, а 2,2 м і більше - на високих опорах.

2.5. Під час прокладання на низьких опорах відстань від планувальної позначки землі до низу трубопроводів (або поверхні їх ізоляції) повинна бути мінімальною, але не менше ніж:

0,35 м - при ширині групи трубопроводів менше ніж 1,5 м;

0,5 м - при ширині групи трубопроводів 1,5 м і більше.

Окремі ділянки траси через рельєф місцевості та необхідність забезпечення раціонального уклону трубопроводів можна прокладати і на більшій висоті.

2.6. Під час прокладання трубопроводів на низьких опорах в ділянках з високим рівнем снігового покриву мінімальна відстань від планувальної позначки землі до низу труб або їх ізоляції (пункт 2.5 глави 2 розділу VI цих Правил) повинна дорівнювати середній з урахуванням найбільших висот снігового покриву відповідно до СНиП 2.01.01-82 "Строительная климатология и геофизика" (далі - СНиП 2.01.01-82).

2.7. Трубопроводи на низьких опорах повинні прокладатися:

територіями, що не підлягають забудові;

поза територією підприємств, якщо немає факторів, що потребують прокладання на високих опорах;

у спеціально відведених для цього комунікаційних коридорах (технічних смугах) площадок підприємств;

вздовж огорожі підприємства з урахуванням охоронної зони та автопід'їздів до цієї зони;

на території складів рідких продуктів і зріджених газів;

на території резервуарних парків;

біля основи і по краях відкосів доріг;

вздовж річок та каналів.

2.8. Трубопроводи діаметром 300 мм і менше на низьких опорах повинні бути розташовані в два та більше рядів у висоту для обмеження ширини траси та забезпечення зручності для обслуговування трубопроводів.

2.9. На ґрунтах, що не здимаються, опори висотою 1,2 м та нижче, що стоять окремо, допускається проектувати у вигляді залізобетонних траверс, які кладуться на піщану подушку, захищену від видування і вимивання.

2.10. Під час опрацювання проектних матеріалів подальшого розвитку підприємства з урахуванням освоєння нових площадок повинні бути передбачені комунікаційні коридори (технічні смуги) для прокладання естакад трубопроводів та комунікацій на низьких опорах.

2.11. У межах комунікаційних коридорів не дозволяється розміщувати заводські автомобільні шляхи, залізничні колії та пішохідні стежки.

2.12. Для здійснення під'їзду механізмів і транспортних засобів для проведення монтажних і ремонтних робіт територія по обидва боки від траси трубопроводів на низьких опорах повинна бути спланована.

2.13. Для можливості обслуговування траси трубопроводів, що прокладаються по комунікаційному коридору на території підприємства, через кожні 150-200 м повинні бути перехідні містки.

2.14. На території площадок і підприємства через кожні 1000-1200 м повинні бути місцеві підйоми естакади до 5 м від планувальної позначки землі до нижньої точки конструкцій естакади або труб для проїзду автотранспорту до запланованої території, якщо в цьому районі не передбачений перетин із запроектованими автошляхами. За межами території промислової площадки такі підйоми повинні бути через кожні 2-2,5 км. Зазначені підйоми траси необхідно виконувати у вигляді вертикальних П-подібних компенсаторів.

2.15. Не дозволяється спорудження трубопроводів на низьких опорах:

над підземними комунікаціями у разі їх розташування в одній вертикальній площині;

у разі перетинання підземних комунікацій та споруд, доступ до яких під час ремонтів можливий тільки через риття котловану (в цьому випадку на наземній трасі трубопроводів повинні бути місцеві підйоми);

вздовж залізничних колій ближче ніж 3 м від крайньої рейки і ближче ніж 5 м від бордюрного каменя до твірної крайнього трубопроводу, а від споруд з відкритими джерелами вогню, шляхів для гарячих вантажів і місць випуску розплавлених продуктів - ближче ніж 10 м.

2.16. У місцях перетинання трас трубопроводів на низьких опорах з підземними комунікаціями на останніх повинні бути влаштовані колодязі, монтажні люки, вентиляційні шахти та інші пристрої, що виходять на поверхню землі на відстані не менше ніж 5 м в обидва боки від крайніх труб або конструкцій надземної траси.

2.17. На трубопроводах на низьких опорах повинні бути влаштовані спеціальні огорожі, які унеможливлюють доступ до місць встановлення арматури, штуцерів, свічок.

2.18. На поворотах автомобільних шляхів, вздовж яких прокладено трубопроводи на низьких опорах, повинні бути встановлені захисні стовпчики, які мають бути пофарбовані відповідно до ГОСТ 12.4.026-76* "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности" (далі - ГОСТ 12.4.026-76*).

2.19. Газопроводи не повинні розташовуватися на пішохідних галереях.

2.20. Прокладати газопроводи по конвеєрних галереях допускається за таких умов:

якщо галерея виконана з неспалимих матеріалів і призначена для транспортування негорючих матеріалів;

у разі розташування газопроводу над галереєю на відстані не менше ніж 0,5 м від нижньої твірної газопроводу та забезпечення доступу до газопроводу по всій його довжині.

На конвеєрних галереях не дозволяється прокладати газопроводи зрідженого газу незалежно від тиску.

2.21. Забороняється прокладати газопроводи по залізничних мостах і естакадах.

2.22. Газопроводи з тиском газу до 0,6 МПа можна прокладати по неспалимих (залізобетонних, металевих, кам'яних) автомобільних і пішохідних мостах. Вони повинні бути розташовані відкрито на відстані по горизонталі не менше ніж 1 м (у просвіті) від краю панелей для проходу працівників і бути доступними для обслуговування. Несучі елементи моста повинні бути відповідно перевірені на додаткові навантаження від газопроводів.

Не дозволяється прокладати газопроводи в каналах мостів. Газопроводи, що прокладені по металевих та залізобетонних мостах, повинні бути заземлені.

Усі зварні шви газопроводів повинні перевірятися фізичними методами контролю.

2.23. Арматура та фланцеві з'єднання не повинні встановлюватися в межах моста.

2.24. Вимоги до спільного прокладання міжцехових газопроводів з іншими трубопроводами та комунікаціями зазначено у пунктах 1.11-1.17 глави 1 розділу VI цих Правил.

2.25. Мінімальні відстані по горизонталі у просвіті від наземних газопроводів, які прокладено по естакадах або окремих опорах, до будівель чи споруд на території підприємства повинні бути не менше таких величин:

від твірної газопроводу до будівель категорій А, Б, В для газопроводів з тиском до 0,6 МПа - 5 м;

те ж саме для газопроводів з тиском вище ніж 0,6 до 1,2 МПа - 10 м;

від твірної газопроводу до будівель категорій Г і Д для газопроводів з тиском до 0,6 МПа - 2 м;

те ж саме для газопроводів з тиском від 0,6 до 1,2 МПа - 5 м;

ввід твірної газопроводів з тиском до 0,3 МПа для відкритих складів легкозаймистих рідин і складів горючих матеріалів - 10 м;

те ж саме для газопроводів з тиском від 0,3 до 1,2 МПа - 20 м;

ввід зовнішнього краю конструкції опори або газопроводу з тиском до 1,2 МПа до найближчої рейки залізниці або трамвайної колії (при паралельному прокладанні) - 3 м;

те ж саме в обмежених умовах, а також при місцевому наближенні до залізничної колії - 2 м;

від краю конструкції опори газопроводу з тиском до 1,2 МПа до автомобільного шляху (бордюрного каменя, зовнішньої бровки кювету або підошви насипу шляху) при паралельному прокладанні - 1,5 м;

від краю фундаменту опори газопроводу з тиском до 1,2 МПа до підземних напірних водопроводів і труб теплофікації - 5 м;

при розміщенні напірних трубопроводів у футлярах, які виступають на 2,5 м в обидва боки від країв фундаменту, чи під час закладання фундаменту на 1,0 м нижче площини трубопроводів, або при пальовій основі фундаменту опор газопроводу з тиском до 1,2 МПа, або при огородженні фундаменту шпунтом - 1 м;

від краю фундаменту опор газопроводу з тиском до 1,2 МПа до підземних каналізаційних труб, телефонної каналізації, електричних кабельних блоків - 1 м;

від твірної газопроводу з тиском до 1,2 МПа до огорожі відкритої електропідстанції - 10 м;

від твірної газопроводу з тиском до 1,2 МПа до місця випуску розплавленого металу та шлаку і джерел відкритого вогню - 10 м;

те ж саме при захисті газопроводу з тиском до 1,2 МПа неспалимими покриттями на ділянці можливого нагрівання - 5 м;

до проводів повітряних ЛЕП при найбільшому їх відхиленні - не менше висоти опори ЛЕП;

до проводів повітряних ЛЕП в стиснених умовах - не менше величин, зазначених у пункті 2.27 глави 2 розділу VI цих Правил, за наявності захисного заземлення газопроводу.

Якщо висота опори газопроводу перевищує висоту опори ЛЕП, відстань між газопроводом і ЛЕП повинна бути не менше висоти опори газопроводу.

Відстань від проводів повітряних ЛЕП до газопроводу і його конструкцій, що виступають, повинна прийматися по горизонталі при найбільшому відхиленні проводів.

Зазначені відстані стосуються газопроводів з тиском газу до 1,2 МПа включно.

2.26. У стиснених умовах допускається суміщати в плані трас надземні газопроводи з трасами підземних комунікацій з пропусканням їх у тілі фундаментів опор газопроводів, причому труби водопроводів, каналізації та теплофікації повинні бути поміщені у короби, які виступають на 2,5 м в обидва боки від зрізу фундаменту, а його низ повинен бути нижче твірної зазначених труб не менше ніж на 1 м.

Допустимо також ставити опори газопроводів на тунелі різного призначення за умови розташування вентиляційних шахт тунелю на відстані 10 м у просвіті по горизонталі від твірної крайнього газопроводу, а повітрозабірних вентиляційних шахт до місця встановлення конденсатовідвідників - не менше ніж 20 м по горизонталі.

2.27. У разі перетину надземних газопроводів з повітряними ЛЕП газопроводи повинні проходити нижче цих ліній.

Допускається прохід (перетин) електричних ліній напругою до 1000 В під газопроводами. При цьому відстань у просвіті між газопроводом і незахищеним електропроводом повинна складати не менше ніж 1,0 м, а між газопроводом і кабелем - не менше ніж 0,25 м.

Мінімальна відстань в метрах по вертикалі у просвіті від надземних газопроводів (враховуючи теплоізоляцію) до проводів повітряних ЛЕП за найбільшого провисання при їх перетині залежно від напруги повинна бути: при напрузі менше 1 кВ - мінімальна відстань 1,0 м; при 20 кВ - 3,0 м; при 35-110 кВ - 4,0 м; при 150 кВ - 4,5 м; при 220 кВ - 5,0 м; при 330 кВ - 6,0 м і при 500 кВ - 6,5 м.

При визначенні відстані між проводами повітряних ЛЕП і газопроводами огорожа, що улаштовується над ними (у вигляді ґрат, площадок тощо), вважається частиною газопроводу, від якої відлічують ці відстані.

2.28. Над газопроводом у місцях перетину з повітряними ЛЕП повинна улаштовуватися суцільна або сітчаста огорожа для захисту від падіння на нього електропроводів. Огорожа повинна виступати з обох боків перетину за крайні проводи повітряних ЛЕП на відстань, що зазначена в пункті 2.27 глави 2 розділу VI цих Правил.

Огорожа над газопроводами, що мають огороджений прохід, повинна улаштовуватися на висоті не менше ніж 2,2 м від рівня проходу.

Огорожа не повинна спиратися безпосередньо на газопроводи і повинна бути заземлена. Величина перехідного опору заземлення не повинна перевищувати 10 Ом.

Вимикальні пристрої на газопроводах, а також конденсатовідвідники газопроводів повинні встановлюватися на відстані не ближче ніж 10 м у просвіті від крайніх проводів повітряних ЛЕП.

2.29. При перетині мінімальні відстані у просвіті по вертикалі від міжцехових газопроводів повинні бути:

до нижньої частини вагонетки підвісної дороги (з урахуванням провисання троса) - не менше ніж 3 м;

до верхнього проводу мережі живлення електрифікованої залізниці, трамвайного або тролейбусного шляху - не менше ніж 1,5 м.

У місцях перетину з підвісною дорогою газопровід повинен бути захищений від пошкодження в разі падіння вагонетки.

Під час влаштування газопроводу під естакадою повинні бути встановлені пристрої, які б унеможливлювали падіння вантажів з естакади на газопровід.

У місцях перетину трубопроводів з газопроводами, що мають переходи, повинні бути обладнані перехідні містки з поручнями, а ізоляція трубопроводів у цих місцях повинна бути захищена металевими кожухами.

2.30. У місцях перетину міжцехових газопроводів, що будуються, із залізницями та автомобільними шляхами, по яких можливий систематичний рух залізничних та автомобільних кранів, на шляхах на відстані 20 м по обидва боки від місця перетину повинні встановлюватися габаритні ворота з попереджувальною сигналізацією.

Конструкція габаритних воріт повинна бути розрахована так, щоб у разі проходження (проїзду) кранів з негабаритним положенням стріли крана ворота не були зруйновані. Якщо габаритні ворота неможливо улаштувати відповідно до місцевих умов, висота прокладання газопроводу повинна бути збільшена до 10 м від нижньої твірної до головки рейки або полотна автошляху.

На перетинах міжцехових газопроводів із зазначеними дорогами та автошляхами, де габаритні ворота з будь-яких причин не можуть бути влаштовані, повинна бути обладнана світлова сигналізація, вивішено попереджувальні плакати та обмежено швидкість руху кранів.

2.31. На газопроводах діаметром 1,2 м і більше, що будуються і будуть використовуватися як несучі конструкції для прокладання інших трубопроводів, кабелів та імпульсних проводок, які потребують постійного обслуговування, по всій довжині повинні улаштовуватися проходи, огороджені поручнями на висоту 1,2 м із суцільною обшивкою їх в нижній частині висотою 140 мм. Відстань між газопроводом та нижнім краєм обшивки повинен бути в межах 20 мм.

У разі паралельного прокладання декількох газопроводів прохід улаштовують на одному з них.

2.32. Газопроводи доменного, коксового, феросплавного, конверторного та природного газів низького тиску (до 0,015 МПа) повинні бути з'єднані короткими перемичками із засувками, що забезпечують подачу газу з одного газопроводу в інший у разі аварійного падіння тиску в одному з них. Засувки повинні мати електропривод з дистанційним керуванням з диспетчерського пункту газового господарства.

Місця улаштування перемичок визначаються робочим проектом. Допускається використання замість перемичок дроселів газозмішувальних станцій.

3. Відведення конденсату з міжцехових газопроводів і стічних вод з конденсатовідвідників

3.1. Конденсатовідвідники для зовнішніх газопроводів, що будуються, повинні влаштовуватися на відкритих площадках з відповідним утеплюванням.

Допустимо улаштовувати конденсатовідвідники у відокремлених приміщеннях.

3.2. Відстань між найближчими конденсатовідвідниками газопроводів доменного, конверторного та феросплавного газів у радіусі 400 м від газоочисток повинна бути не більше ніж 100 м, далі по трасах цих газопроводів та для газопроводів коксового газу - не більше ніж 300 м.

3.3. Водовипускні труби з міжцехових газопроводів у радіусі 400 м від газоочисток повинні мати діаметр не менше ніж 100 мм. Для інших ділянок газопроводів вологих газів діаметр водовипускних труб повинен бути не менше ніж 80 мм, зовнішні ділянки водовипускних труб конденсатовідвідників на всю довжину повинні утеплюватися в загальній тепловій ізоляції з трубопроводами пари або гарячої води.

3.4. На водовипускній трубі на відстані не більше ніж 200 мм від нижньої твірної газопроводу повинні бути встановлені фланцевий пробковий кран або засувка, такі ж вимикальні пристрої повинні ставитися на водовипускній трубі вище зливної лінії конденсатовідвідників на відстані не більше ніж 0,5 м від неї. Для створення можливості пропарювання водовипускної труби на ній між вимикальними пристроями повинен ставитися штуцер з краном.

3.5. Відведення конденсату з міжцехових газопроводів повинно проводитися тільки в окремі конденсатовідвідники, які передбачені для цього газопроводу.

3.6. Конструкція конденсатовідвідника повинна виключати можливість потрапляння газів у приміщення конденсатовідвідника, а також у каналізаційні комунікації. Водовипускна труба повинна приєднуватися зовні до нижньої частини посудини. Діаметр посудини повинен бути не менше ніж 300 мм.

3.7. Мінімальна висота водяного затвора конденсатовідвідників газопроводів, які працюють з надлишковим тиском, повинна бути на 500 мм більше від висоти водяного затвора для розрахункового тиску газу, але не менше ніж 2000 мм. У разі необхідності для збільшення висоти водяного затвора допустимо встановлювати конденсатовідвідник, який складається з послідовно встановлених не більше трьох посудин.

Для газопроводів, які працюють з розрідженням, мінімальна висота водяного затвора повинна бути на 500 мм більше розрахункового розрідження, але не менше ніж 2000 мм.

3.8. Конденсатовідвідник повинен мати витяжну трубу, виведену вище площадок обслуговування газопроводу або супутніх трубопроводів на 4 м. Улаштування вимикальної арматури на витяжній трубі забороняється.

У нижній частині бокової стінки посудини конденсатовідвідника повинні бути штуцер з водовипускним краном із заглушкою і люк для очищення.

Не дозволяється взимку нагрівати конденсатовідвідники введенням у посудину гострої пари, за винятком аварійних ситуацій. Допустимо скидати конденсат від парового супутника після конденсаційного горщика в нижню частину посудини конденсатовідвідника.

3.9. Скидання стічних вод з конденсатовідвідників повинно здійснюватися з розривом струменя між зливною трубою від конденсатовідвідника і приймальною горловиною на відводі в каналізацію, за винятком конденсатовідвідників у тунелях та в приміщеннях під кінцевими і проміжними площадками коксових печей. На відводі в каналізацію після приймальної горловини повинен встановлюватися водяний затвор висотою не менше ніж 200 мм.

3.10. Стічні води повинні скидатися з конденсатовідвідників газопроводів:

доменного, феросплавного та конверторного газів у замкнені цикли відповідних газоочисток або у виробничу каналізацію. Допускається скидання стічних вод після конденсатовідвідників газопроводів зазначених газів, крім феросплавного, в об'єднану каналізацію побутових і промислових стічних вод за умови унеможливлення потрапляння газу в каналізацію;

коксового газу та його сумішей у фенольну або побутову каналізацію, що має біологічну очистку. Допустимо відводити стічні води від конденсатовідвідників коксового газу і його сумішей в спеціально влаштовані резервуари з наступним вивезенням цистернами на очисні споруди; резервуари повинні мати свічку діаметром не менше ніж 100 мм без запірної арматури.

Не дозволяється скидати стічні води з конденсатовідвідників у зливову каналізацію.

3.11. Існуючі конденсатовідвідники, що встановлені у відокремлених приміщеннях, а також ті, що проектуються, повинні відповідати таким вимогам:

приміщення повинні бути не нижче III ступеня вогнетривкості та належати до категорії Г;

двері приміщень конденсатовідвідників повинні відчинятися назовні;

опалення приміщень повинно проводитися парою або гарячою водою з підведенням теплоносія ззовні;

у приміщеннях конденсатовідвідників газопроводів доменного та коксового газів повинна бути природна вентиляція, яка б забезпечувала трикратний обмін повітря за одну годину, а газопроводів феросплавного і конверторного газів, які працюють під тиском, - природна та примусова (вентилятор повинен бути у вибухозахищеному виконанні), яка б забезпечувала шестикратний обмін повітря за одну годину. Кнопки управління примусовою вентиляцією розміщуються на зовнішній стіні приміщення конденсатовідвідника. У приміщення можна входити лише при увімкненій вентиляції;

якщо зливні труби конденсатовідвідників розміщено в приміщенні, вони повинні бути виконані у вигляді U-подібного затвора висотою не менше ніж 1500 мм.

4. Розташування вимикальних пристроїв на міжцехових газопроводах

4.1. Вимикальні пристрої на міжцехових газопроводах повинні встановлюватися:

на вводі газопроводу на територію підприємства;

на відводах до цехів та їх відділень (якщо вони розміщені в окремих будівлях) безпосередньо біля міжцехового газопроводу;

для вимикання окремих ділянок кільцевих, міжцехових газопроводів під час ремонтів чи аварій за допомогою секційних засувок чи заглушок;

на розгалуженнях від основних міжцехових газопроводів до груп цехів.

4.2. Під час спорудження міжцехових газопроводів у місцях, де є відгалуження до об'єктів, будівництво яких передбачено проектом, повинні бути встановлені засувки із заглушками та приєднувальні патрубки. У торцях газопроводів повинні встановлюватися фланці із заглушками і приєднувальними патрубками.

5. Прокладання цехових газопроводів

5.1. Газозабезпечення споживачів, що знаходяться в одній будівлі, повинно здійснюватися через цеховий колектор.

Допускається приєднання до міжцехових газопроводів колекторів окремих потужних споживачів (доменних печей, груп повітронагрівальних апаратів тощо).

Не дозволяється здійснювати газозабезпечення споживачів, що знаходяться в одній будівлі, від цехового колектора, який розташовано в іншій будівлі, крім випадків, передбачених проектом.

5.2. Цехові газові колектори необхідно прокладати зовні будівель по дахах і стінах або на окремих опорах. Якщо діаметр колекторів 500 мм і менше, допускається прокладання їх всередині будівлі.

5.3. Якщо газовий колектор прокладено по даху будівлі, відстань від нижньої твірної колектора до покрівлі повинна бути не менше ніж 0,5 м і не менше ніж 0,3 м від нижньої твірної хвилі компенсатора. Вздовж колектора за необхідності повинні бути улаштовані містки з неспалимих матеріалів для проходу працівників, а в місцях обслуговування арматури - площадки та сходи.

Для доступу до колектора одні сходи, що ведуть на дах, повинні бути маршовими.

Під час прокладання колекторів по дахах будівель мінімальна відстань по горизонталі у просвіті між колектором і ліхтарем повинна бути не менше ніж 1,5 м. Колектори не повинні погіршувати аерацію будівлі та її освітлення.

Перетинання газопроводами ліхтарів допустимо лише у виключних випадках. У разі розриву ліхтаря відстань з обох боків від газопроводів до торцевих частин ліхтаря повинна бути не менше ніж 0,8 м у просвіті.

5.4. Під час прокладання цехових колекторів по стінах будівель відстань від нижньої твірної газопроводу до рівня землі (підлоги) повинна бути не менше ніж 3 м.

За необхідності цеховий колектор можна прокладати нижче ніж 3 м, якщо це передбачено технологічними вимогами.

5.5. Під час прокладання цехового колектора на окремо стоячих опорах зовні будівлі відстань у просвіту по горизонталі між колектором та стіною цеху повинна прийматися рівною половині відстані, вказаній у пункті 2.25 глави 2 розділу VI цих Правил, але не менше ніж 2 м.

5.6. Під час проходження газопроводів через стінки будівель вони виконуються у футлярах. Просвіт між газопроводом і футляром в торцях ущільнюється.

Під час прокладання відводу газу через дах між газопроводом і дахом виконується кільцевий просвіт, при цьому на покрівлі робиться кільцевий виступ, а на газопроводі - конічний зонт.

5.7. Вводи газопроводів повинні виконуватися безпосередньо в приміщення, де розташовані печі, котли та агрегати, що використовують горючі гази.

Допускається введення газопроводів природного і попутного газів у суміжні приміщення за умови з'єднання їх відкритим прорізом, при цьому в суміжному приміщенні повинен бути забезпечений обмін повітря не менше трикратного за одну годину.

Не дозволяється улаштовувати вводи, а також прокладати газопроводи через склади вибухонебезпечних та горючих матеріалів, побутові приміщення, приміщення контрольно-вимірювальних приладів і автоматики, приміщення електророзподільних пристроїв і підстанцій, приміщення для вентиляційного обладнання, а також через приміщення, в яких газопровід може бути піддано інтенсивній корозії.

5.8. Не дозволяється прокладати газопроводи доменного, коксового, збагаченого коксового, зрідженого, феросплавного і конверторного газів через приміщення, в яких ці гази не використовуються.

Через приміщення, в яких не використовуються гази, допустимо прокладати газопроводи тільки природного та супутніх газів низького і середнього тиску за умови безперешкодного цілодобового доступу до газопроводу працівників, що його обслуговують.

5.9. Газопроводи в приміщеннях повинні прокладатися у місцях, зручних для обслуговування, огляду та ремонту. Не дозволяється прокладати газопроводи в місцях, де вони можуть бути пошкоджені цеховим транспортом.

Не допускається газопроводами перетинати вентиляційні шахти, повітроводи та димоходи, а також розташовувати газопроводи в замкнутих, підвальних приміщеннях та які погано провітрюються.

Допустимо прокладати цехові газопроводи (крім зріджених газів) зовні по дахах і стінах вбудованих всередині цеху приміщень електророзподільних пристроїв і підстанцій, приміщень, де немає обслуговуючих працівників. При цьому на газопроводах не повинно бути фланцевих з'єднань і арматури, а шви газопроводів повинні бути перевірені фізичними методами контролю.

5.10. Цехові колектори всіх горючих газів не дозволяється прокладати під основними робочими площадками цехів, крім колекторів коксового та доменного газів для зігрівання коксових батарей.

До окремих агрегатів допускається прокладання підводів газу під основними робочими площадками, до яких за технологічними умовами неможливе підведення газу іншим способом. При цьому необхідно дотримуватися таких вимог:

на газопроводі не повинно бути фланцевих з'єднань, арматури та інших можливих джерел витікання газу;

газопровід повинен бути розміщений так, щоб в аварійних умовах були унеможливлені небезпечний перегрів газопроводу та потрапляння на нього рідкого металу і шлаку;

всі зварювальні шви газопроводу повинні бути перевірені фізичними методами контролю.

5.11. Допустимо кріпити газопроводи до каркасів печей, котлів та інших агрегатів, якщо міцність каркасів перевірена розрахунком. Газопроводи не дозволяється прокладати в місцях, де на них можлива дія гарячих продуктів згоряння чи корозійноактивних рідин або можливий контакт з розжареним чи рідким металом.

5.12. Для цехових газопроводів, що споруджуються, з тиском газу до 1,2 МПа мінімальна відстань у просвіті між газопроводами та іншими трубопроводами (включаючи ізоляцію) у разі їх спільного прокладання та перехрещування повинна бути не менше величин, наведених у додатку 3.

Відстань від імпульсних газових проводок до газопроводів не регламентується.

5.13. У разі перетинання або зближення цехових газопроводів до кисневих трубопроводів та інших трубопроводів допустимо скорочувати розриви до 100 мм у просвіті.

5.14. Відстань між газопроводами та ізольованими електропроводами (захищеними і незахищеними) або кабелями при паралельному прокладанні повинна бути не менше ніж 250 мм, а в місцях перетину - не менше ніж 100 мм.

Відстань від місць обслуговування газопроводів до неізольованих проводів повинна бути не менше ніж 3,0 м.

5.15. Під час прокладання газопроводів у зоні прямого теплового випромінювання повинен бути передбачений тепловий захист, який запобігав би перегріванню газопроводів.

5.16. Повороти газопроводів діаметром до 100 мм повинні виконуватися гнутими або штампованими. Повороти газопроводів діаметром більше ніж 100 мм можуть бути зварними або крутозігнутими.

5.17. У цехах, що будуються, розташування газоспоживаючих агрегатів повинно бути таким, щоб до них могли бути підведені наземні газопроводи.

Ця вимога не поширюється на агрегати, в яких відповідно до технологічних умов або конструктивних особливостей топки повинні бути розташовані нижче рівня підлоги, а також якщо неможливо забезпечити безпечну експлуатацію наземного газопроводу.

5.18. На ділянках підведення газу до печей та інших агрегатів газопроводи коксового та природного газів, а також їх сумішей з доменним газом дозволяється прокладати в каналах за умови дотримання таких вимог:

канали повинні бути непрохідними, мінімальної довжини та перекриті знімним неспалимим настилом;

просвіт до стінок і дна каналу для газопроводів діаметром більше ніж 300 мм повинен бути не менше ніж 400 мм, а для газопроводів діаметром 300 мм і менше - не менше діаметра газопроводу;

газопроводи, які прокладено в каналах, не повинні мати запірної арматури (за винятком арматури для відведення конденсату з газопроводу), а також фланцевих і нарізних з'єднань. Кількість зварних швів на таких газопроводах повинна бути мінімальною;

у каналах спільно з газопроводами дозволяється прокладання повітропроводів до газоспоживаючих агрегатів і трубопроводів інертних газів за умови монтажу цих трубопроводів зварними та без арматури;

канали з прокладеними в них газопроводами не повинні перетинати інші канали. У разі вимушеного перетину каналів повинні бути улаштовані герметичні перемички, а газопровід - вміщено у футляр. Кінці футляра повинні бути виведені за межі перемички на 300 мм в обидва боки;

канали повинні мати природну вентиляцію;

повинно бути унеможливлено потрапляння в канали корозійноактивних рідин.

6. Відведення конденсату з цехових газопроводів

6.1. Скидання конденсату з цехових газопроводів необхідно здійснювати через конденсатовідвідники. Скидання його через пальники печей та через інші споживачі газу забороняється.

6.2. Конструкція конденсатовідвідників, що встановлюються в будівлях цехів, повинна відповідати вимогам пунктів 3.6-3.8 глави 3 розділу VI цих Правил, при цьому:

діаметр посудини конденсатовідвідника повинен бути не менше ніж 200 мм, а труби, що відводить конденсат від газопроводу, - не менше ніж 40 мм;

зливна лінія після конденсатовідвідника до приймальної горловини повинна бути виконана у вигляді U-подібного затвора висотою не менше ніж 1500 мм.

Ділянки труб, що відводять конденсат, а також самі конденсатовідвідники, якщо цех не обігрівається, повинні бути утеплені.

6.3. Від окремих ділянок газопроводів низького тиску, де періодично накопичується конденсат, дозволяється відводити його з газопроводів через шлюзовий затвор (без водяного затвора), що вимикається засувками з боку газопроводу і з боку зливної труби. Спуск конденсату необхідно проводити періодично, вживаючи заходів, що запобігають викиданню газу з газопроводу в приміщення.

7. Розміщення вимикальної арматури на цехових газопроводах

7.1. Арматура на цехових газопроводах повинна встановлюватися:

на всіх вводах у цехи (відділення), крім випадків, якщо відстань від міжцехового газопроводу до цеху (відділення) не перевищує 100 м, засувка на вводі в цех може встановлюватися як всередині, так і зовні будівлі цеху;

на відводах газу від цехового колектора до агрегатів. При цьому повинні встановлюватися послідовно дві дискові засувки зі свічкою між ними, причому, якщо одна із засувок розміщена на даху, а друга - всередині будівлі, то повинно бути встановлено дві свічки - одна безпосередньо за першою засувкою (в напрямку руху газу), а інша - перед другою засувкою. За другою засувкою повинно бути встановлено листову засувку або заглушку;

на газопроводі безпосередньо біля газоспоживаючого агрегату, якщо підхід до другої засувки для оперативного вимикання цього агрегату має труднощі;

на багатотонних печах - на газопроводі на кожну зону;

на газопроводі перед кожним пальником.

7.2. Не дозволяється влаштовувати всередині будівель цехів на газопроводах листові засувки будь-якого типу без дискових засувок перед ними.

1. Газове обладнання печей, котлів та інших агрегатів

1.1. Топки споживачів газу повинні улаштовуватися наземними. Розміщувати топки нижче рівня підлоги можливо тільки у випадках, передбачених технологічним регламентом або конструктивними особливостями печей. У цьому випадку приямки топок повинні бути відкритими, мати огорожу та природну вентиляцію.

Допускається улаштовувати приямки, перекриті ґратчастим настилом і обладнані примусовою вентиляцією. Вимоги до обладнання ґратчастого настилу не поширюються на приямки нагрівальних колодязів та печей з розташуванням газопальникових пристроїв під подом печі та вертикальних (шахтних) печей з розташуванням пальників в бокових стінах на одному або декількох рівнях (горизонтах).

1.2. На всіх агрегатах повинні бути встановлені газові пальники, що розроблені та виготовлені спеціалізованими організаціями. Перед введенням в експлуатацію повинні бути перевірені основні показники пальників (продуктивності, оптимального тиску газу та повітря, коефіцієнта ежекції, межі регулювання, повноти згоряння газу тощо).

На відводах газопроводів до постів газополуменевої обробки допустимо влаштувати один вимикальний пристрій перед постом.

1.3. Пальники повинні безперервно працювати без відриву полум'я і проскакування його всередину пальника в межах регулювання теплового навантаження агрегату.

1.4. Для розпалювання газових пальників та нагляду за їх роботою в топкових дверцятах, або у фронтальних плитах, або інших ділянках печі, що доступні для обслуговування, повинні бути отвори з кришками. Самочинне відчинення кришок повинно бути виключено.

1.5. Відстань від виступних частин газових пальників або їх арматури у відкритому стані до стін або інших частин будівлі, а також до споруд та обладнання повинна бути не менше ніж 1 м.

1.6. Рівень звукового тиску на постійних робочих місцях і у виробничих приміщеннях, де працюють газопальникові пристрої, з урахуванням інших джерел шуму, не повинен перевищувати значень, наведених у ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности" та в Державних санітарних нормах виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 (далі - ДСН 3.3.6.037-99).

1.8. Агрегати з температурою в робочому просторі нижче ніж 800 град.С, якщо запалювання палива відбувається безпосередньо в робочому просторі печей, повинні бути обладнані засобами контролю факела кожного пальника з винесенням світлозвукового сигналу у разі потухання пальників на щит теплотехнічного контролю.

Встановлення засобів контролю факела пальників не потрібне на агрегатах (печі, сушила тощо), що обладнані виносними топками (одиночними, що стоять окремо, підподовими, форкамерами), для високотемпературного спалювання палива з наступним зниженням температури в робочому просторі печей шляхом змішування продуктів горіння з рециркулюючими димовими газами, холодним повітрям, що пропускається через керамічні ґрати або іншими способами.

На печах, що стоять окремо, з кількістю пальників до десяти засоби контролю факела необхідно встановлювати на кожний пальник.

На печах з кількістю пальників більше десяти або у разі влаштування у відділенні більше трьох печей повнота згоряння палива повинна контролюватися на кожній печі автоматичними газоаналізаторами із сигналізацією про наявність у димових газах оксиду вуглецю і кисню.

1.9. На трубопроводах підведення газу до кожного агрегату з дуттєвими пальниками якнайближче до пальників, а на багатотонних агрегатах на кожній зоні повинні встановлюватися автоматичні швидкодіючі відсічні клапани, які б спрацювали під час падіння тиску газу або повітря нижче встановлених меж незалежно від наявності напруги в мережі газоспоживаючого агрегату.

Вибір типу швидкодіючого клапана здійснює організація, що проектує систему газопроводів печі.

Швидкодіючі відсічні клапани повинні бути пневмовантажними або вантажними з електромагнітною приставкою, що спрацьовує під час вимкнення струму в системі. Допускається мати інші подібні пристрої.

Використовувати електроприводні засувки, дроселі та інші пристрої як швидкодіючі відсічні клапани забороняється.

Швидкодіючі відсічні клапани повинні бути зблоковані з сигналізаторами падіння тиску газу та повітря, що встановлюються на підводах газу та повітря до агрегату, і мати ручне або дистанційне керування ними.

Газове обладнання котлів повинно бути оснащене спеціальними засобами автоматики безпеки відповідно до вимог СНиП 2.04.14-88 "Тепловая изоляция оборудования и трубопроводов".

1.10. Повітряний колектор газоспоживаючого агрегату повинен бути обладнаний:

приладом для вимірювання тиску;

сигналізатором падіння тиску повітря;

тупиковою продувальною свічкою;

вимикальними пристроями, які встановлюють перед кожним пальником або групою пальників.

1.11. Вентилятори, що подають повітря до пальників, повинні мати електродвигуни, що встановлювалися б на одному валу з вентиляторами або були з'єднані з ними через редуктор. За необхідності допускається використання клинопасової передачі.

Не дозволяється використовувати для приводу вентиляторів плоскопасові передачі.

1.12. Відведення продуктів спалювання газу від газоспоживаючих агрегатів (печей, котлів) необхідно проводити за спеціально спорудженою технологічною схемою (димопровід - димова труба).

1.13. Вся система, через яку відводяться продукти спалювання газу від агрегатів, не повинна мати отворів, тріщин та інших дефектів, що можуть призвести до підсмоктування повітря і порушення тяги в системі для їх очищення.

1.14. На димоходах для їх очищення повинні бути люки з кришками, що щільно зачиняються.

1.15. Для регулювання тиску в топках або робочому просторі газоспоживаючих агрегатів на димоходах від кожного агрегату до загального димоходу повинні бути встановлені регулюючі клапани. Керування регулюючими клапанами повинно бути винесено на робоче місце працівника, що обслуговує агрегат.

Положення регулюючого клапана повинно фіксуватися покажчиками.

1.16. Розміри зонтів для відведення продуктів спалювання газу від печей або агрегатів повинні виключати можливість викиду продуктів спалювання в приміщення цеху.

1.17. Для агрегатів із штучною тягою (ежекторами або димовідсмоктувачами) залежно від конкретних умов необхідно передбачати на випадок аварійного вимкнення ежекторів чи димовідсмоктувачів такі заходи:

улаштування швидкодіючого відсікаючого клапана та сигналізатора падіння тиску повітря, яке видаляється. Швидкодіючий відсікаючий клапан встановлюється на трубопроводах підведення газу до агрегату або на трубопроводах підведення газу до колектора групи агрегатів, що обслуговуються одним димовідсмоктувачем або ежектором. Клапан повинен автоматично закриватися під час зупинки димовідсмоктувача чи ежектора. Біля агрегатів з дуттєвими пальниками повинні використовуватися швидкодіючі відсікаючі клапани, які встановлюють відповідно до вимог пункту 1.9 глави 1 розділу VII цих Правил;

автоматичне відкривання димового клапана обводу під час зупинки димовідсмоктувача за наявності обвідного лежака до димової труби;

автоматичне вмикання резервного димовідсмоктувача за його наявності;

встановлення сигналізатора відсутності тяги.

1.18. Для постійного контролю за тиском (розрідженням) у топці або робочому просторі на газоспоживаючих агрегатах встановлюються відповідні вимірювальні прилади.

1.19. Відведення продуктів спалювання газу від газоспоживаючих агрегатів, що працюють на різних видах палива, в загальний димопровід допускається (у разі дотримання вимог пункту 3.6 глави 3 розділу XVIII цих Правил) тільки для діючих об'єктів, що переходять на газове паливо.

1.20. Топки та димопроводи газоспоживаючих агрегатів, що мають температуру в робочому просторі нижче ніж 800 град.С, повинні бути обладнані вибуховими клапанами.

Установлення вибухових клапанів не вимагається:

на високотемпературних (800 град.С і більше) термічних та підігрівальних печах;

на низькотемпературних печах, обладнаних підподовими або топками та форкамерами, що стоять окремо, і форкамерами, в яких здійснюється високотемпературне спалювання газу;

на мартенівських печах і коксових батареях, на печах з відведенням продуктів спалювання під зонт безпосередньо в цех.

1.21. Вибухові клапани повинні встановлюватися у верхніх частинах топок або димоходів, а також в інших місцях, де можливе скупчення газу. Місце встановлення, кількість і розміри вибухових клапанів повинні визначатися проектом. Площа одного вибухового клапана повинна бути не менше ніж 0,05 кв.м.

У разі спрацювання клапана повинна забезпечуватися безпека обслуговуючих працівників.

Якщо вибухові клапани неможливо встановити у місцях, безпечних для обслуговуючих працівників, повинні бути передбачені захисні пристрої на випадок спрацювання клапана.

1.22. Переобладнання агрегатів для роботи їх на газовому паливі повинно виконуватися відповідно до проекту.

1.23. Вентиляція та освітлення будівель, в яких розташовано газоспоживаючі агрегати, повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование", ДБН В.2.5-28-2006 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення" (далі - ДБН В.2.5-28-2006), ДСН 3.3.6.042-99 "Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень", затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99), ДСН 3.3.6.096-2002 "Державні санітарні норми і правила при роботі з джерелами електростатичних полів", ДСН 3.3.6.037-99.

2. Обладнання для газополуменевої обробки металів

2.1. Газорозбірні пости для газополуменевої обробки металів повинні бути стаціонарними. Під час роботи на зрідженому паливі або ацетилені вони можуть бути і пересувними.

2.2. Спорудження ацетиленопроводів і ацетиленових установок та їх експлуатація повинні здійснюватися відповідно до вимог ГОСТ 12.2.054-81* "ССБТ. Установки ацетиленовые. Требования безопасности".

2.3. Газозабезпечення цехів, майстерень та дільниць для газополуменевої обробки металів з використанням природного та зрідженого газів повинно здійснюватися газопроводами. Допускається газозабезпечення зрідженим газом від балонних установок. Безпосередньо біля газорозбірного поста може бути лише один балон зрідженого газу. За необхідності розміщення двох і більше балонів вони повинні бути об'єднані в групову газобалонну установку сумарною максимальною ємністю не більше ніж 1000 л при розташуванні балонів біля стіни зовні будівлі та не більше ніж 1500 л за умови розташування балонів на відстані від будівлі відповідно до вимог ДБН В.2.5-20-2001 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Газопостачання".

2.4. Стаціонарні газорозбірні пости можуть бути розташовані в місцях споживання газу на стінах, колонах та інших конструкціях з дотриманням таких мінімальних відстаней:

до ізольованих провідників та електрокабелю - 1 м;

до оголених проводів - 2 м.

Забороняється:

встановлювати газорозбірні пости зріджених газів на відстані ближче ніж 10 м від відкритих підвалів, колодязів та інших заглиблень;

проводити газове зварювання, різання та інші види газополуменевої обробки металів з використанням зріджених газів у цокольних та підвальних приміщеннях, а також у колодязях, шахтах та інших підземних спорудах;

ремонтувати пальники, різаки та іншу апаратуру на робочому місці;

продувати рукав для горючих газів киснем і кисневий рукав горючим газом, а також взаємно міняти рукави під час роботи.

Підвали та приямки, розташовані на відстані менше ніж 25 м від газорозбірних постів зрідженого газу, повинні бути обладнані автоматичними газоаналізаторами з сигналізацією, що спрацьовує за вмісту зрідженого газу не більше ніж 20% нижньої концентраційної межі самозаймання. Колодязі повинні бути обладнані люками з двома кришками. Газорозбірні пости повинні бути надійно захищені від механічних пошкоджень.

2.5. Стаціонарні газорозбірні пости повинні бути розміщені в металевих шафах з отворами для вентиляції. Шафи повинні бути пофарбовані олійною фарбою в червоний колір і мати напис білою фарбою - "Горючий газ", "Небезпечно!". Під час роботи дверці шафи повинні бути відчинені, а за відсутності працівника, який користується постом, - зачинені на замок. Газорозбірні пости повинні бути пронумеровані.

Відстань між шафами газорозбірних постів для кисню та горючого газу повинна бути не менше ніж 150 мм. Шафи повинні розміщуватися на висоті не менше ніж 0,6 м від підлоги до низу шафи.

Підходи до всіх газорозбірних постів повинні бути вільними. Не дозволяється встановлювати балони у проходах і проїздах.

2.6. Стаціонарні газорозбірні пости для ацетилену та газів - замінників ацетилену повинні бути обладнані відповідною арматурою та рідинними затворами закритого типу або сухими затворами. Рідинні затвори повинні в зимовий період заповнюватися незамерзаючою рідиною.

Для природного і зрідженого газів замість запобіжних затворів допустимо встановлювати зворотний клапан.

Запобіжні затвори рідинного чи сухого типу, а також зворотні клапани повинні виготовлятися та використовуватися відповідно до прийнятих величин тиску та витрати газу.

2.7. Залежно від типу пальників та різаків для газополуменевої обробки тиск горючих газів перед ними повинен відповідати вимогам ГОСТ 8856-72* "Аппаратура для газопламенной обработки. Давление горючих газов" (далі -ГОСТ 8856-72*).

Нижня межа тиску для першого розряду газів - замінників ацетилену повинна відповідати зазначеній у характеристиці пальника чи різака, але бути не нижче ніж 3,0 кПа, через те що вона не регламентується ГОСТ 8856-72*.

2.8. Під час забезпечення газорозбірних постів природним або зрідженим газом, що подається газопроводом, тиск газу в газопроводі не повинен перевищувати 0,15 МПа. Якщо тиск газу в газопроводі більше ніж 0,15 МПа, до запобіжного рідинного чи сухого затвора або зворотного клапана повинна бути передбачена газорегулююча установка.

2.9. У разі забезпечення газорозбірного поста газом від балона, на останньому повинен бути встановлений редуктор для зменшення тиску газу, який одночасно виконував би функції зворотного клапана.

2.10. До одного рідинного затвора, сухого затвора або зворотного клапана може бути приєднаний тільки один різак. Якщо газорозбірний пост живить машину, що обслуговується одним оператором, то кількість пальників чи різаків, що встановлені на машині, обмежується тільки пропускною здатністю затвора або клапана.

2.11. Якщо регулятори тиску газу встановлено в комплексі з обладнанням для газополуменевої обробки, в тому числі в пристроях для газового різання заготовок машин безперервного лиття заготовок, а також на газорозподільних щитах, вони повинні розглядатися як газорегулюючі установки і під час їх обладнання та експлуатації необхідно дотримуватися вимог розділів VII, XIV і XVI цих Правил.

Для діючих установок МБЛЗ, якщо неможливо винести газорозподільні щити вище рівня землі, працівником, на якого покладено виконання обов'язків головного інженера підприємства, повинні бути розроблені та затверджені заходи, що забезпечували б безпечну експлуатацію ГРП.

8.1. Категорії будівель та приміщень з вибухопожежної і пожежної безпеки визначаються за НАПБ Б.07.005-86 і повинні відповідати вимогам НАПБ А.01-001-04.

8.2. Класифікація вибухонебезпечних зон біля газових установок всередині та зовні приміщень стосовно встановленого в цих зонах електрообладнання повинна проводитися згідно з вимогами НПАОП 40.1-1.21-98.

При цьому зовнішні та внутрішні цехові наземні трубопроводи для горючих газів, у яких підтримується надлишковий тиск, а також шафові установки загального призначення належать до вибухобезпечних об'єктів.

До них також належать зони біля трубопровідної арматури, клапанів, фланцевих з'єднань, контрольно-вимірювальних приладів і автоматики, приміщення газопідвищувальних станцій доменного газу при тиску газу на виході до 15 кПа, газоочисток доменного газу, конденсатовідвідників всіх горючих газів та їх сумішей, шафові газорегулюючі установки. Газопроводи та газові установки, що працюють під розрідженням, а також конденсатовідвідники всіх горючих газів та їх сумішей, що розміщуються в колодязях, належать до вибухонебезпечних об'єктів.

8.3. Вимоги до об'єктів газового господарства, що розміщені в приміщеннях категорії А, наведено в пунктах 8.4-8.28 розділу VIII цих Правил.

8.4. Будівлі категорії А повинні стояти окремо або бути прибудованими до будівель цехів. Улаштування вбудованих приміщень категорії А усередині будинків категорій Г і Д повинно відповідати ДБН В.2.2-9-99 "Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення".

8.5. Відстань від окремо розташованих будівель і прибудов категорії А до інших будівель і споруд, виміряна безпосередньо від зовнішніх стін будинків категорії А, повинна бути не меншою до:

будівель і споруд I і II ступенів вогнестійкості категорій А, Б, В та III ступеня вогнестійкості категорій Г і Д - 9 м;

будівель і споруд IV і V ступенів вогнестійкості категорій Г і Д - 12 м;

найближчої рейки залізничної колії - 10 м;

найближчої рейки залізничної колії гарячих перевезень - 15 м;

краю проїжджої частини автомобільних доріг - 5 м;

закритих і відкритих електропідстанцій, розподільних пристроїв і трансформаторних підстанцій - відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98;

місць з відкритим вогнем, а також зливу чавуну та шлаку - 25 м;

осі траси повітряної ЛЕП - не менше ніж 1,5 висоти опори;

твірної надземних газопроводів з тиском 0,6 МПа і менше, що не належать до цього об'єкта, - 5 м;

твірної надземних газопроводів з тиском газу більше ніж 0,6 МПа до 1,2 МПа - 10 м;

інших надземних трубопроводів, що не належать до цього об'єкта, - 5 м;

від краю підмурків будинків категорії А і зовнішніх установок до:

підземних водопроводів і напірної каналізації - 5 м;

самопливної каналізації - 3 м;

зовнішньої стінки каналу теплопроводу - 2 м;

кабелів силових і зв'язку - 0,6 м.

8.6. Прибудовувати приміщення категорії А дозволяється до будівель I і II ступенів вогнестійкості категорій Г і Д, в яких не використовуються горючі гази, а також категорії А тільки під час використання в них горючих газів.

Не дозволяється прибудовувати приміщення категорії А до загальних і побутових приміщень.

8.7. Під час прибудови приміщень категорії А до будинків інших категорій необхідно дотримуватися таких вимог:

прибудова повинна проводитися до будинків I і II ступенів вогнестійкості з боку глухих газонепроникних стін, які мають межу вогнестійкості не менше ніж 0,75 години;

приміщення, які прибудовуються, повинні мати покрівлю, що не знімається, при цьому площа вікон повинна бути не менше ніж 0,05 кв.м на 1 куб.м об'єму прибудованого приміщення;

у стіні, що відокремлює прибудоване приміщення від інших приміщень, допустимо улаштування дверей з тамбурами-шлюзами;

відстань по горизонталі від бокових стін прибудованих приміщень до дверей і вікон основного будинку повинна бути не менше ніж 3 м.

8.8. До будівель категорії А допустимо прибудовувати електропідстанції, які до них належать, відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98.

8.9. Будівлі газового господарства категорії А повинні бути без горищ, I та II ступенів вогнестійкості.

У будівлях, в яких використовуються гази з відносною густиною по відношенню до повітря більше ніж 0,8, улаштовувати підвали не допускається.

Приміщення категорії А не дозволяється розміщувати на цокольних поверхах.

8.10. У перекриттях двоповерхових будівель категорії А повинні бути отвори (відкриті або перекриті ґратчастим настилом). Площа зазначених отворів у приміщеннях, в яких використовуються гази з відносною густиною по відношенню до повітря 0,8 і менше, повинна бути не менше ніж 15%, а в приміщеннях, в яких використовуються гази з відносною густиною по відношенню до повітря більше ніж 0,8, - не менше 10% загальної площі приміщення кожного поверху разом з площею цих отворів.

На виробництвах, де необхідно запобігти поширенню сильнодіючих отруйних речовин (перший клас небезпеки за ГОСТ 12.1.005-88), улаштовувати отвори в міжповерхових перекриттях не допускається.

8.11. Об'ємно-планувальні рішення будівель категорії А повинні унеможливлювати утворення непровітрюваних, застійних зон (мішків) і передбачати улаштування відповідної вентиляції.

8.12. У приміщеннях категорії А, в яких використовуються горючі гази з відносною густиною по відношенню до повітря більше ніж 0,8, не допустиме улаштування відкритих траншей, приямків, підпільних каналів і тунелів.

Улаштування відкритих приямків і незасипаних каналів усередині приміщень категорії А допустимо у разі використання в них газів з відносною густиною по відношенню до повітря 0,8 і менше, якщо канали та приямки неминуче необхідні відповідно до умов технологічного процесу. У такому випадку приямки та канали глибиною більше ніж 0,5 м повинні бути забезпечені безперервно діючою припливною або припливно-витяжною вентиляцією.

8.13. Для засклення вікон і світлових ліхтарів у приміщеннях категорії А повинно використовуватися віконне скло. Не дозволяється використовувати армоване скло, склоблоки та склопрофіліт.

8.14. У перекритті другого поверху повинен бути виконаний монтажний отвір, огороджений по периметру на висоту 1,2 м. Отвір повинен бути в зоні дії крана машинного залу.

8.15. Територія, на якій розміщено будівлі та прибудовані приміщення категорії А, що стоять окремо, повинна мати легке огородження висотою не менше ніж 1,25 м.

8.16. Об'єкти газового господарства, що споруджуються у приміщеннях категорії А, і зовнішні установки повинні бути запроектовані з повною автоматизацією, дистанційним керуванням і контролем із диспетчерського пункту або суміжного приміщення, яке не має вибухонебезпечних зон для забезпечення відповідних умов експлуатації без постійних обслуговуючих працівників.

8.17. Обладнання в приміщеннях категорії А повинно бути розміщено так, щоб були вільні проходи шириною не менше ніж 1,0 м як між частинами, що виступають, окремих апаратів, машин, комунікацій, так і між обладнанням і конструкціями будівлі (стінами, колонами).

8.18. Не допускається розміщувати в приміщеннях категорії А і на зовнішніх газових установках обладнання, яке не має до них відношення.

8.19. Газові колектори, за допомогою яких підводиться газ у приміщення категорії А, повинні бути зовні будівель. Допустимо розміщувати їх на негорючих нескидних дахах будівель I і II ступенів вогнестійкості.

8.20. Контроль за складом горючих газів у повітрі приміщень категорії А повинен здійснюватися автоматичними газоаналізаторами, що мають звукову та світлову сигналізацію на випадок перевищення граничнодопустимої концентрації. Крім подачі світлового та звукового сигналів, автоматичний газоаналізатор повинен автоматично вмикати аварійну вентиляцію у разі, якщо концентрація нетоксичних газів сягне 20% нижньої концентраційної межі займання або концентрація токсичних газів у повітрі приміщення сягне граничнодопустимої.

Сигнальні лампи та звукові сповіщувачі повинні розміщуватися у щитових приміщеннях або біля входу в приміщення категорії А, у диспетчерському пункті газового господарства, а звукові, крім того, - у машинному залі.

Датчики газоаналізаторів і газоіндикаторів повинні розміщуватися в місцях найбільш вірогідного виділення або скупчення газів.

8.21. Приміщення категорії А повинні бути обладнані системами автоматичного протипожежного захисту, пожежною і охоронно-пожежною сигналізацією. Сповіщувачі протипожежної сигналізації повинні бути розміщені зовні біля входу у приміщення.

8.22. Опалення і вентиляція приміщень об'єктів газового господарства повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91 і цих Правил, параметри мікроклімату повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042-99, освітленість - ДБН В.2.5-28-2006.

8.23. Система загальнообмінної вентиляції приміщень категорії А, прибудованих до будівель категорій Г і Д, повинна бути окремою від загальнообмінних систем витяжної вентиляції цих будівель.

8.24. Вмикання аварійних вентиляторів повинно здійснюватися автоматично газоаналізаторами у разі досягнення у приміщенні граничнодопустимої концентрації токсичних газів або 20% від нижньої концентраційної межі вибуховості нетоксичних горючих газів.

8.25. Вибір і розташування електрообладнання для вибухонебезпечних зон повинні виконуватися відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98.

Електрообладнання вибухонебезпечних зон повинно відповідати вимогам державних стандартів на вибухозахищене електрообладнання.

8.26. Електропроводка силових і освітлювальних ліній в приміщеннях категорії А повинна виконуватися відповідно до СНиП 3.05.07-85 "Системы автоматизации".

8.27. Контрольно-вимірювальні прилади, засоби сигналізації та зв'язку загального призначення, що використовуються для контролю і керування устаткуванням у приміщеннях категорії А, повинні бути розміщені у сусідньому відокремленому приміщенні, яке не має імпульсних трубних проводок і вибухонебезпечних зон. При цьому роздільна стіна повинна бути глухою, газонепроникною з межею вогнестійкості не менше ніж 0,75 години. У стіні допустимо обладнувати отвори для вводу кабелів і проводів у захисних трубах. Ввідні отвори повинні бути газонепроникними, щільно замуровані негорючими матеріалами.

У приміщеннях категорії А допустимо встановлення приладів і засобів автоматики загального призначення за умови розміщення їх у герметичних шафах, що продуваються повітрям під надлишковим тиском відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98 і з викидом цього повітря в атмосферу.

8.28. У приміщеннях категорії А все технологічне, електричне, вентиляційне, опалювальне обладнання і металеві трубопроводи повинні бути заземлені через з'єднання струмопровідними перемичками вздовж усієї цієї системи у безперервне електричне коло і через приєднання кожної системи не менше ніж у двох місцях до контурів заземлення електрообладнання і захисту від блискавки з додержанням вимог НПАОП 40.1-1.21-98.

Улаштування в приміщенні щитів і пультів керування імпульсними трубними проводками усіх видів горючих газів незалежно від тиску не допускається.

9.1. Зменшення тиску та підтримання його на заданому рівні в системах газозабезпечення повинно проводитися:

у газорегулюючих пунктах, що споруджуються на території підприємства;

у газорегулюючих установках, що споруджуються у приміщеннях, де розташовані газоспоживаючі агрегати.

9.2. ГРП і ГРУ залежно від величини тиску газу на вході в них діляться на:

ГРП і ГРУ середнього тиску з тиском газу більше ніж 0,1 до 0,3 МПа;

ГРП і ГРУ високого тиску з тиском газу більше ніж 0,3 до 1,2 МПа.

9.3. ГРП залежно від призначення і технологічної необхідності належить розміщувати:

у приміщеннях, які стоять окремо, або в прибудовах до будівель відповідно до вимог пунктів 9.3-9.19 розділу IX цих Правил, при цьому частину обладнання ГРП (засувки, фільтри, скидні запобіжні клапани тощо) допустимо розміщувати на огороджених площадках зовні приміщення ГРП;

на дахах виробничих будинків I, II і III ступенів вогнестійкості, в яких розміщуються споживачі газу, при цьому утеплення дахів повинно бути виконано з неспалимих матеріалів;

у шафах, встановлених на стінах зовні будівель, в яких споживається газ, які мають ступінь вогнестійкості не нижче III, при цьому відстань від бокових стінок шаф до вікон і дверей та інших отворів по горизонталі повинна бути не менше ніж 1 м, а до проїжджої частини доріг - не менше ніж 3 м. Розміщення шафових ГРП під вікнами будинків не допустимо. Шафи ГРП повинні бути з негорючих матеріалів і мати у верхній та нижній частинах отвори для вентиляції. Шафи повинні обігріватися підводом гарячої води або пари. Стінки шаф повинні бути теплоізольовані, а дверцята їх замикатися на замок;

у шафах, встановлених зовні будинків на окремих опорах з негорючих матеріалів та на опорах і площадках газопроводів;

на відкритих огороджених площадках під навісами, якщо за певних кліматичних умов забезпечуються відповідні параметри експлуатації обладнання.

9.4. Прибудова приміщень ГРП до адміністративних і санітарно-побутових приміщень, а також розміщення на стінах цих приміщень шафових ГРП забороняється.

9.5. Ширина головних проходів у приміщенні ГРП повинна бути не менше ніж 0,8 м. Другий вихід з приміщення ГРП повинен передбачатися при довжині приміщення більше ніж 6 м.

9.6. Приміщення ГРП повинно мати природну, постійно діючу вентиляцію, яка забезпечує не менше ніж трикратний повітрообмін за одну годину.

9.7. Біля ГРП повинно бути передбачено приміщення контрольно-вимірювальних приладів з окремим входом (виходом), відділене від приміщення регуляторів газонепроникною, глухою стіною з межею вогнестійкості не менше ніж 0,75 години.

У цьому приміщенні повинен бути телефон прямого зв'язку з диспетчерським пунктом газового господарства підприємства.

9.8. ГРУ у відкритому або шафовому виконанні необхідно розміщувати безпосередньо в приміщеннях цехів і котелень, де розташовано агрегати - споживачі газу, незалежно від тиску газу на вході до ГРУ. Приміщення, в яких розміщуються ГРУ, повинні належати до категорій Г і Д і бути не нижче III ступеня вогнестійкості.

ГРУ не дозволяється розміщуватися у вбудованих приміщеннях, ізольованих від решти будівлі цеху (наприклад у пунктах керування, щитових приміщеннях тощо), а також під головними робочими площадками, в замкнених заглиблених місцях і під сходовими маршами.

9.9. У сталеплавильних, прокатних, термічних та інших великих цехах допустимо улаштування як одного ГРУ для усіх цехових споживачів, так і кількох для кожної окремо розміщеної групи газоспоживаючих агрегатів.

Подача газу від однієї ГРУ до газоспоживаючих агрегатів, розташованих у інших приміщеннях одного будинку, допустима за умови, якщо в будь-який час доби забезпечено вільний доступ обслуговуючих працівників в приміщення, де встановлено ГРУ і газоспоживаючі агрегати.

9.10. ГРУ повинні бути розміщені в легкодоступних для їх обслуговування місцях, де виключена можливість їх механічного пошкодження, немає вібрації і теплових впливів. ГРУ повинні бути на відстані не менше ніж 5 м від місця вивантаження, зберігання і транспортування гарячого металу або бути огороджені від нього вогнетривкою перегородкою. Відкриті ГРУ повинні мати огородження з вогнетривких матеріалів.

9.11. Кожна лінія ГРП і ГРУ повинна мати фільтр, запобіжно-запірний клапан, регулятор тиску газу, свічки, вимикальні пристрої з високого і низького боків, манометри для вимірювання тиску після регулятора і перепаду тиску на фільтрі.

Кожний вузол ГРП і ГРУ, який складається з паралельно ввімкнених ліній, повинен мати байпас, скидний запобіжний клапан на низькому боці (кількість їх визначається проектом), а також реєструючі манометри на газових колекторах ГРП з високого і низького боків. Перед скидними запобіжними клапанами пружинного типу можна встановлювати вимикальну арматуру, яка повинна бути опломбована у відкритому положенні. Байпас потрібно розміщувати зовні приміщення.

У шафових ГРП і ГРУ за наявності резервної лінії регулювання улаштування байпасу необов'язкове.

9.12. На кожній лінії регулювання повинні бути струмопровідні перемички в обхід усіх фланцевих з'єднань і арматури; імпульсний опір заземлювача розтікання струму повинен бути не більше ніж 10 Ом.

9.13. Запобіжно-запірні клапани на ГРП і ГРУ не повинні встановлюватися у цехах металургійних підприємств, де згідно з умовами виробництва неможливі перерви у подачі газу.

9.14. Замість обладнання фільтрів на кожній лінії ГРП допустимо централізоване встановлення фільтрів зовні приміщення ГРП за обов'язкової наявності резервного фільтра. У ГРП і ГРУ, віддалених від попереднього ГРП цієї системи, яка має фільтри, або від пункту очищення газу менше ніж на 1000 м, встановлення фільтрів необов'язкове.

Вісцинові фільтри і сепаратори, які встановлюються перед ГРП або на пунктах очищення газу на вводах газопроводів на підприємствах і працюють під тиском більше ніж 0,07 МПа, повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів з охорони праці.

9.15. ГРП і ГРУ повинні мати сигналізацію, яка сповіщає про підвищення і зниження тиску газу понад встановлені межі на низькому боці з виводом сигналів до диспетчерських пунктів або у приміщення чергового працівника.

9.16. Скидні запобіжні клапани на ГРП і ГРУ, у тому числі вмонтовані в регулятори тиску, повинні забезпечувати повне відкриття клапана і скидання надлишкової кількості газу через свічки у разі збільшення розрахункового тиску не більше ніж на 15%.

Діаметр свічки після запобіжного клапана повинен бути не менше діаметра вихідного патрубка клапана.

9.17. Фланцеві з'єднання вимикальних пристроїв кожної лінії ГРП перед і після регулятора повинні мати з боку регулятора оброблені прокладки у вигляді кільця, замість яких у разі вимикання лінії на ремонт повинні встановлюватися листові заглушки.

9.18. Після регулятора тиску перед засувкою повинна встановлюватися продувальна свічка для настроювання регулятора, що розрахована на пропускання не менше ніж 15% газу від продуктивності регулятора.

9.19. На газопроводах, що підводять газ до ГРП, у тому числі до шафових, зовні приміщень (шаф) повинні бути штуцери для періодичного спуску конденсату до спеціальних ємностей.

9.20. На газопроводах, що підводять і відводять газ перед і після ГРП не ближче ніж 5 м і не далі ніж 100 м від приміщення регуляторів, повинні бути встановлені вимикальні пристрої. Зазначені вимикальні пристрої можна не встановлювати, якщо вони передбачені на відводі від міжцехового газопроводу та на вводі до цеху не далі ніж 100 м від приміщення регуляторів ГРП. Засувку не встановлюють також після ГРП, який живить тільки один цех (об'єкт). Перед ГРП повинна встановлюватися засувка з електроприводом.

9.21. На газопроводі перед ГРУ повинен встановлюватися вимикальний пристрій. Встановлення вимикального пристрою на газопроводі після ГРУ не вимагається.

9.22. Скидні свічки від запобіжних скидних клапанів повинні виводитися на висоту відповідно до вимог пункту 5.17 розділу V цих Правил.

9.23. Рівні звуку під час експлуатації ГРП і ГРУ на постійних робочих місцях і на території підприємства не повинні перевищувати значень, передбачених ГОСТ 12.1.003-83* і ДСН 3.3.6.037-99, параметри мікроклімату повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042-99, освітленість - ДБН В.2.5-28-2006.

1. Загальні вимоги

1.1. Вимоги цього розділу поширюються:

на газопідвищувальні станції горючих газів з надлишковим тиском на лінії всмоктування, обладнані відцентровими нагнітачами або газовидувачами;

на газокомпресорні станції горючих газів з надлишковим тиском на лінії всмоктування, обладнані поршневими або відцентровими компресорами;

на газотурбінні розширювальні станції з газовими утилізаційними безкомпресорними турбінами, призначеними для доменного газу.

1.2. Під час спорудження двоповерхових ГПС і ГКС, у яких на другому поверсі будуть розташовані машини з електродвигунами, а на першому поверсі газопроводи та інше обладнання, обидва поверхи повинні бути з'єднані не менше ніж двома маршовими сходами, що розташовані в протилежних кінцях будівлі з безпосереднім виходом назовні.

1.3. ГПС та ГКС можна розташовувати в прибудовах до цехів, у яких знаходяться агрегати, що забезпечуються газом з цих станцій. ГТРС повинні бути розташовані або в окремих будівлях, або в приміщеннях, зблокованих з будівлею газоочистки доменного газу.

За сприятливих кліматичних умов машинний зал ГПС, ГКС та ГТРС може бути частково або повністю відкритим (з розташуванням обладнання під наметом).

Фундаменти під основні агрегати (нагнітач, компресор з двигуном, турбіна з генератором) не повинні з'єднуватися з конструкціями будівель (фундаментами, стінами, перекриттями тощо).

Газопроводи та інші трубопроводи, що приєднуються до машини, не повинні жорстко кріпитися до конструкції будівлі, в іншому разі повинні бути компенсуючі пристрої.

Ширина основного проходу вздовж приміщення та між машинами повинна бути не менше ніж 1,5 м.

1.4. ГПС, ГКС та ГТРС, що працюють без постійних працівників, повинні бути обладнані автоматичною пожежною сигналізацією.

ГПС, ГКС та ГТРС повинні бути обладнані витяжною вентиляцією.

На постійних робочих місцях параметри мікроклімату, шуму, освітленості та електромагнітних полів повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88 та ДСН 3.3.6.042-99, ГОСТ 12.1.003-83* та ДСН 3.3.6.037-99, ДБН В.2.5-28-2006, ДСН 3.3.6.096-2002.

1.5. Електродвигуни ГПС і ГКС та електроприймачі ГТРС повинні належати до першої категорії надійності електропостачання.

1.6. Керування основним обладнанням ГПС, ГКС та ГТРС повинно бути дистанційним. Крім того, на місцевому щиті кожного електродвигуна нагнітача, компресора та ГУБТ повинні бути аварійні кнопки "Стоп" для ручної аварійної зупинки електродвигунів.

1.7. Продування і вентиляція газовидувачів, нагнітачів та компресорів, що працюють на коксовому газі, а також на сумішах з іншими газами, повинна здійснюватися парою, при цьому повинен виключатися безпосередній контакт зазначених горючих газів з повітрям у вентиляційній системі або системі, що продувається.

Під час роботи на збагаченому коксовому, доменному, феросплавному та конверторному газах та їх сумішах допустимо застосування для продування газовидувачів, нагнітачів, компресорів та ГУБТ азоту або стисненого повітря.

1.8. Ущільнення валів та інших місць можливих витоків із газовидувачів, компресорів та ГУБТ повинні мати місцеві відсмоктувачі з викиданням газу в атмосферу через спеціальні свічки відповідно до вимог пунктів 5.17-5.19 розділу V цих Правил.

1.9. На газопроводах ГПС і ГКС та кожній ГУБТ, що підводять і відводять газ, повинні бути встановлені засувки з електроприводом, що дають змогу за необхідності відключати всю станцію.

На газопроводах кожного газонагнітача або газокомпресора, що підводять і відводять газ для їх відключення від колекторів, повинні встановлюватися дискові та листові (при тиску газу до 0,04 МПа) засувки. При тиску газу вище ніж 0,04 МПа повинні передбачатися заглушки. Листові засувки або заглушки повинні встановлюватися з боку газонагнітача або газокомпресора.

1.10. Для монтажу, демонтажу та ремонту газонагнітачів і газокомпресорів та їх електродвигунів, а також ГУБТ та їх допоміжного обладнання в приміщеннях станцій повинні встановлюватися вантажопідіймальні механізми. У ГПС, ГКС та ГТРС, що споруджуються, з кількістю агрегатів більше двох повинні встановлюватися електричні крани з додержанням вимог НПАОП 40.1-1.21-98.

2. Газопідвищувальні станції

2.1. Газопроводи кожного газовидувача або нагнітача, що підводять і відводять газ, повинні мати лази, свічки та продувальні штуцери з боку нагнітача до засувок, а також штуцери з кранами для встановлення манометрів. Крім того, на газопроводі, що відводить газ, у разі необхідності повинен бути протипомпажний пристрій для скидання газу в газопровід, що підводить газ.

2.2. Для відведення конденсату з нижньої частини корпусів газовидувачів та нагнітачів з найнижчих місць газопроводів повинні бути встановлені конденсатовідвідники. Висота водяного затвора конденсатовідвідників повинна дорівнювати розрахунковому тиску газу плюс 5,0 кПа, але не менше ніж 20,0 кПа. Скидання стічних вод повинно відповідати вимогам пунктів 3.9, 3.10 глави 3 розділу VI цих Правил.

Конденсатовідвідники повинні бути розташовані вище рівня землі. Якщо в існуючих ГПС конденсатовідвідники розташовані нижче рівня землі, то під час реконструкції ГПС їх необхідно встановити поза будівлею станцій в колодязях. Колодязі повинні бути I та II ступенів вогнестійкості, мати два виходи з вертикальними сходами, припливну вентиляцію, яка б забезпечувала не менше восьмикратного обміну повітря за одну годину, та електричне освітлення у вибухобезпечному виконанні.

Отвори для введення зливних труб в камеру колодязя повинні бути надійно ущільнені масою, що не горить. Канали для зливних труб повинні мати природну вентиляцію з винесенням свічки назовні.

2.3. Для запобігання зниженню тиску газу в підвідних колекторах нижче допустимої межі 0,5 кПа на ГПС, які реконструюються, або нових ГПС, що споруджуються, необхідно здійснити такі заходи:

з'єднати колектори ГПС, що підводять та відводять газ, байпасом з дросельним клапаном, який автоматично спрацьовує у разі зниження тиску в газопроводі для підведення газу нижче ніж 1,0 кПа та перепускає частину газу з нагнітального колектора у всмоктувальний;

влаштувати світлозвукову сигналізацію, що автоматично подає сигнали на робоче місце машиністів або у диспетчерський пункт газового господарства під час зниження тиску газу на лінії всмоктування до 0,5 кПа.

Під час зниження тиску газу нижче ніж 0,5 кПа повинно спрацьовувати автоблокування з чергової зупинки нагнітачів для зменшення продуктивності роботи станції у разі зменшення надходження до неї газу. Крім того, для зупинки усіх нагнітачів разом на щиті контрольно-вимірювальних приладів ГПС і в диспетчерському пункті газового господарства повинен бути встановлений аварійний ключ.

2.4. Якщо змащення підшипників централізоване, повинно бути влаштоване блокування, що забезпечує зупинку електродвигунів машин у разі зниження тиску масла в системі нижче встановленої паспортом допустимої межі.

У схемі блокування повинно бути передбачено теплове реле нагрівання підшипників, а також реле осьового зсуву.

2.5. На ГПС, що споруджуються, повинні використовуватися газовидувачі та нагнітачі з фланцями, що оброблені по поверхні роз'єднання з ущільнювальними канавками.

3. Газокомпресорні станції

3.1. Під час виготовлення, реконструкції та експлуатації поршневих компресорних установок необхідно дотримуватися вимог діючих нормативних актів.

3.2. Газопроводи усіх ступенів компресії кожного компресора повинні бути послідовно з'єднані байпасами зі встановленими на них засувками. Крім того, газопроводи останнього ступеня нагнітання повинні бути з'єднані з колектором для скидання газу в аварійних випадках.

3.3. Для зменшення вібрації газопроводів, що викликається пульсацією тиску газу, прокладати газопроводи необхідно з мінімальною кількістю поворотів максимально можливого радіуса.

3.4. Аварійне скидання газу в атмосферу, а також скидання вмісту середовища під час обкатки компресорів після ремонту повинно виконуватися з нагнітальної лінії останнього ступеня крізь глушник. Глушник аварійних продувок завжди повинен бути з'єднаний з атмосферою. Засувка для вимикання повинна бути розташована перед глушником.

3.5. Арматура газопроводів усередині компресорної станції повинна бути сталевою незалежно від тиску.

3.6. Посудини та апарати компресорної установки, які належать до посудин, що працюють під тиском, повинні бути обладнані контрольно-вимірювальними приладами і захисними пристроями відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів з охорони праці.

3.7. Вода з газового холодильника повинна відводитися у виробничу каналізацію або в окремий оборотний цикл водопостачання компресорної станції.

Допускається скидання води після газових холодильників у загальну каналізацію або в інші оборотні цикли за умови встановлення на відвідному водопроводі за холодильником (у напрямку руху) пристрою, що забезпечує скидання газу в атмосферу. Цей пристрій повинен виключати потрапляння газу в загальну каналізацію у разі зіпсування трубок у холодильнику.

3.8. На газопроводі до і після сепаратора повинні бути встановлені засувки.

На сепараторах повинні бути встановлені скидний клапан та автоматичний регулятор рівня конденсату.

У разі незначного виділення конденсату з газу замість установки регулятора рівня допустимо улаштовувати світлозвукову сигналізацію оповіщення машиністів або диспетчера про накопичення конденсату в сепараторі до встановленого рівня.

На корпусі сепаратора повинні бути люки для періодичного внутрішнього очищення порожнини сепаратора.

3.9. На газопроводах останнього ступеня нагнітання кожного компресора поблизу вихідного колектора повинен бути встановлений зворотний клапан.

Якщо немає сепараторів, на газопроводі останнього ступеня нагнітання повинен бути встановлений скидний захисний клапан.

3.10. Вихлопні труби від захисних клапанів повинні бути виведені з будівлі згідно з вимогами пунктів 5.17-5.19 розділу V цих Правил. На цих трубах не повинно бути пристроїв для вимикання.

3.11. Електродвигуни компресорів повинні автоматично вимикатися під час зниження тиску газу в газопроводі всмоктування, тиску охолоджувальної води та мастила нижче встановленої межі та у разі підвищення температури охолоджувальної води та мастила вище встановленої межі.

При цьому повинен подаватися сигнал на робоче місце машиніста або в диспетчерський пункт (під час роботи станції без обслуговуючих працівників).

3.12. Підготовка монтажних робіт, ревізії компресорів, їх монтаж, випробування та приймання повинні здійснюватися з додержанням вимог СНиП 3.05.05-84 "Технологическое оборудование и технологические трубопроводы".

4. Газотурбінні розширювальні станції

4.1. Під час спорудження ГТРС повинна бути передбачена повна їх автоматизація без обслуговуючих працівників. Дистанційне керування та контроль за роботою ГУБТ повинні здійснюватися з диспетчерського пункту енергогосподарства і з місцевого щита, розташованого в допоміжних приміщеннях ГТРС, а керування регулюючими діафрагмами повинно здійснюватися з пульта керування доменної печі з передачею на пульт відповідних сигналів про стан роботи ГУБТ.

4.2. Газопідігрівник доменного газу повинен бути розташований поза будівлею ГТРС. Сполучення між робочою площадкою ГУБТ і газопідігрівником повинно бути зручним.

4.3. Усі зварні шви на газопроводі та компенсаторах між газопідігрівачем і турбіною після їх монтажу або ремонту повинні бути перевірені фізичними методами контролю.

4.4. На байпасному газопроводі, що з'єднує газопроводи середнього тиску з газопроводом низького тиску, що обминає ГУБТ, повинні бути встановлені засувки з обох боків байпаса зі свічкою між ними, розташованою перед засувкою біля газопроводу низького тиску.

4.5. На ГТРС, що споруджуються, листова засувка на газопроводі після ГУБТ повинна бути розташована на висоті не менше ніж 8 м від землі і так, щоб виключити можливість потрапляння газу в приміщення ГУБТ.

Виходи з будівлі ГУБТ поблизу засувки повинні бути обладнані тамбурами-шлюзами, а найближча стіна будівлі повинна бути глухою.

4.6. Установки ГУБТ повинні бути оснащені:

системами автоматичного регулювання кількості обертів, температури газу перед турбіною і мастила в маслобаці;

захисними пристроями для автоматичного зупинення ГУБТ під час порушення роботи турбіни, зміни параметрів тиску і температури мастила та газу за турбіною вище або нижче допустимих величин, передбачених в інструкції заводу-виробника, з передачею сигналу на відкриття відповідних дроселів дросельної групи;

аварійною сигналізацією у разі досягнення граничних значень параметрів, попереджувальною сигналізацією відхилення від заданих параметрів газу, мастила, води, інертного газу та порушення роботи турбіни і газопідігрівника;

сигналізацією про положення усіх основних технологічних засувок на схемі, що розташована в диспетчерському пункті енергогосподарства.

4.7. Живлення пристроїв керування, захисту та сигналізації ГТРС, а також їх резервних маслонасосів та аварійного освітлення повинно здійснюватися постійним струмом напругою 220 В. Крім того, при ГТРС повинна бути передбачена акумуляторна установка, розташована в приміщенні будівлі ГТРС.

4.8. У кабельних спорудах (приміщеннях) ГТРС повинно бути передбачено автоматичне пожежогасіння.

1. Загальні вимоги

1.1. Під час будівництва нових і реконструкції існуючих доменних печей, крім установки для очищення доменного газу від пилу, повинна бути установка для очищення газу з міжконусного простору або система газопилопридушення.

1.2. Газопроводи та апарати газоочистки доменного газу (скрубери, електрофільтри, труби-розпилювачі, водовідокремлювачі, дросельні групи тощо) повинні бути розміщені на відкритих майданчиках.

У будівлях повинно бути розміщено обладнання для керування, контролю та постачання газових установок всіма видами енергії.

Будівлі газоочистки, приміщення КВПіА доменних печей, приміщення насосних станцій оборотної води газоочисток, приміщення шламових насосних повинні бути забезпечені індикаторами загазованості або автоматичними засобами контролю повітряного середовища на наявність оксиду вуглецю.

Параметри мікроклімату, шуму, освітленості та електромагнітних полів повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88, ДСН 3.3.6.042-99, ГОСТ 12.1.003-83*, ДСН 3.3.6.037-99, ДБН В.2.5-28-2006 та ДСН 3.3.6.096-2002.

1.3. Нові установки для очищення доменного газу, що заново споруджуються, повинні бути автоматизовані, мати дистанційне керування і контролюватися з диспетчерського пункту газового господарства.

1.4. Межа обслуговування газоочищення газовим цехом з боку доменної печі повинна визначитися згідно з вимогами пункту 1.1 глави 1 розділу XVIII цих Правил.

Дросельна група, що входить в систему газоочистки, повинна обслуговуватися доменним цехом.

1.5. Для відключення установки газоочистки кожної доменної печі повинні встановлюватися:

з боку колектора чистого доменного газу - дискова засувка і листова механізована засувка (заглушка) до неї в напрямку течії газу;

з боку доменної печі - відсікаючий клапан на газопроводі неочищеного газу, який знаходиться у віданні доменного цеху;

з боку ГУБТ - дискова засувка і обладнання для установки заглушки.

1.6. Для відключення вирівнювального газопроводу повинні бути встановлені з боку газоочистки - дискова засувка, а з боку колошника печі - листова засувка.

1.7. Для відключення газопроводу газоочистки міжконусного простору повинні бути встановлені з боку газоочистки - дискова і листова засувки, а з боку колошника печі - листова засувка.

1.8. Вода на газоочистку кожної доменної печі повинна подаватися двома незалежними водоводами, з'єднаними між собою перемичками, кожний з яких має пропускну здатність не менше ніж 100% від максимальних витрат води на газоочистку.

На кожному водоводі в насосній станції повинні бути встановлені зворотні клапани, а в галереї водоводів кожної газоочистки - сигналізатори падіння тиску води з подачею сигналів у приміщення КВПіА газоочистки і в диспетчерський пункт газового господарства.

1.9. Надійність дії та надійність електропостачання насосних станцій, що подають воду на газоочистку, повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения" (далі - СНиП 2.04.02-84).

Усі засувки на водоводах повинні бути з висувним шпинделем або мають бути засувки поворотні з першим класом щільності та покажчиком положення засувки.

1.10. Для запобігання утворенню відкладень у водоводах вода зворотного циклу повинна у разі необхідності підлягати хімічній обробці.

1.11. Уся вода, що надходить на газоочистку, повинна з боку всмоктування очищуватися від механічних домішок згідно з вимогами СНиП 2.04.02-84. Для цього в насосній станції повинні бути встановлені фільтри. Розміри вічка сітчастих фільтрів повинні бути менше вихідного отвору форсунок.

1.12. Не дозволяється споруджувати в районі газоочистки доменного газу інші будівлі і установки, що не мають до неї прямого відношення.

1.13. Відстань між окремими газоочисними апаратами (скруберами, електрофільтрами тощо) повинна бути не менше ніж 2 м.

Для газоочисток, що споруджуються, відстань від апаратів повинна бути не менше ніж:

до будівель, що належать до газоочистки, - 5 м;

до будівель, що не належать до газоочистки, - 25 м;

до ближньої рейки залізничної колії - 10 м;

до краю проїзної частини автошляху доменного цеху - 5 м;

до загальнозаводської автомобільної дороги - 10 м;

до конвеєрних галерей - 10 м;

те ж саме в обмежених умовах у разі обладнання галереї постійно діючою припливно-всмоктувальною вентиляцією - 5 м;

до надземних трас трубопроводів, що не належать до газоочистки, - 5 м;

до грануляційних басейнів - 20 м.

1.14. На газоочистках, що споруджуються та реконструюються, настили площадок для обслуговування апаратів і газопроводів та сходів до цих площадок повинні бути ґратчастими, зі сталевих полос, поставлених на ребро.

1.15. Площадки скруберів і електрофільтрів повинні бути з'єднані між собою на кожному ярусі та мати два входи.

1.16. Для підіймання вантажів на площадки скруберів та електрофільтрів повинні застосовуватися стаціонарні вантажопідіймальні механізми.

1.17. На площадках скруберів і електрофільтрів для обслуговування повинні бути передбачені стаціонарна розводка електрокабелю, трубопроводів газу і кисню для проведення ремонтних робіт, а також електромережі напругою 12 В.

1.18. Територія установки газоочистки повинна бути заасфальтована або забетонована.

1.19. Установка для очищення доменного газу від пилу повинна відповідати вимогам СНиП III-18-75 "Металлические конструкции" (далі - СНиП III-18-75) і цим Правилам.

2. Газопроводи установок газоочистки

2.1. Газопровід неочищеного доменного газу від пиловловлювача до скрубера повинен мати мінімальну протяжність, якомога меншу кількість поворотів і не мати фланцевих з'єднань.

Зсередини газопровід повинен бути футерований стійким проти спрацювання матеріалом. Повинні бути передбачені заходи, що виключають місцеве зминання кожуха скрубера в місці приєднання до нього газопроводів неочищеного газу.

Газопровід неочищеного газу повинен бути розрахований на таку швидкість газу, при якій у ньому було б виключене осідання пилу та інтенсивне спрацювання футеровочного матеріалу.

З боку пиловловлювачів і газоочистки газопровід неочищеного газу до газоочистки повинен бути обладнаний вводами пари.

2.2. Газопроводи газоочистки, на яких встановлюються механізовані листові засувки або заглушки, повинні бути розташовані на висоті не менше ніж 8 м від рівня поверхні землі до нижньої твірної газопроводів.

2.3. На газопроводах напівчистого газу в місцях можливого відкладання шламу (на поворотах і розширеннях) повинні бути встановлені бризкала та передбачатися люки.

2.4. Вирівнювальний газопровід повинен приєднуватися до труб-розпилювачів газопроводу напівчистого газу, мати нахил до нижнього рівня не менше 0,01. На найнижчому рівні повинна бути приєднана дренажна лінія діаметром не менше ніж 150 мм з відсікаючою засувкою. Скидання конденсату повинно проводитися в скрубер.

3. Скрубери

3.1. Кут нахилу нижнього конічного днища до горизонталі повинен бути не менше ніж 60 град.

Під час реконструкції скруберів без збільшення їх діаметра допускається зберігати днища з кутом нахилу 45 град.

Конічне днище знизу повинно мати патрубок із замковим пристроєм.

3.2. Скрубери, що споруджуються, повинні бути без насадкового типу. Всередині скруберів не повинно бути деталей, що виступають і які не підлягають безперервному зрошуванню водою.

3.3. Скрубери повинні бути обладнані форсунками, що дають змогу їх прочищати в робочому режимі. Положення форсунок і їх конструкція повинні забезпечувати рівномірний розподіл зрошувальної води по всьому перетину скрубера і змивання його стінок.

3.4. Колектори, що живлять стояки скруберів водою, повинні бути розташовані в опалювальному водорозподільному приміщенні газоочистки. Не дозволяється прокладати ці водоводи на майданчиках скруберів. Зливання води повинно здійснюватися поза приміщенням водорозподільного пункту струменем води під обов'язковим наглядом чергових працівників.

3.5. У місці з'єднання форсункових колекторів кожної зони зрошування скрубера до вертикальних стояків повинні бути встановлені дискові засувки. На кожному підводі води до форсунок також повинні бути встановлені засувки (або фланцеві з'єднання для установки засувки) і пристрої для прочищення форсунок у робочому режимі. Стояки та форсункові колектори кожної зони зрошування повинні бути обладнані пристроями для їх прочистки.

3.6. Зливання води зі скрубера повинно здійснюватися двома незалежними одна від одної, одночасно працюючими трубами, розрахованими кожна на 100%-ну пропускну спроможність, що приєднані до конічної частини скрубера на різній висоті та утворюють гідрозатвор висотою не менше ніж 5 м кожний.

У скруберах підвищеного тиску кожна труба водяного затвора повинна мати:

дросельний клапан, що керується поплавковим або іншим рівноцінним пристроєм;

пристрій для вимикання, що розташований біля конічного днища скрубера;

самостійний злив води з розривом струменя;

у верхній частині труби гідрозатвора повинен бути патрубок для сполучення його з атмосферою.

Дросельні клапани та зливні труби за ними повинні бути виготовлені зі стійких до спрацювання матеріалів. Труби прямошовні повинні бути розміщені так, щоб виключалося спрямування струменя води та газу в бік приміщення газоочистки під час вибивання.

3.7. Поплавкові пристрої дросельних клапанів повинні бути розташовані зовні скрубера із забезпеченням можливості почергового їх ремонту під час роботи скрубера.

У камеру поплавкового пристрою повинна бути підведена вода для її промивання. З'єднувальні труби між скрубером і поплавковим пристроєм повинні мати нахил у бік скрубера, пристрій для їх продування і прочищення та фланці для встановлення заглушок.

3.8. Продувальні свічки скруберів повинні мати клапани, що самоцентруються і щільно перекриваються, обладнані лебідками з ручним або електричним приводом з керуванням із землі.

3.9. У патрубок над запірним клапаном днища скрубера повинен бути врізаний штуцер з електричною засувкою з підведенням води від вертикальних стояків для промивання відкладень шламу та аварійного заповнення водяного затвора скрубера, а також штуцер для спуску шламу після зупинки скрубера.

3.10. Кожний скрубер повинен мати покажчик рівня води в скрубері, а також світлозвукову аварійну сигналізацію максимально і мінімально допустимого рівня води в скрубері з передачею показників і сигналів у приміщення КВПіА газоочистки або диспетчерський пункт газового господарства.

3.11. Для доступу всередину скрубера під час виконання ремонтних робіт скрубер повинен мати необхідну кількість люків. У нижній циліндричній частині скрубера повинно бути два люки. Усередині скрубера біля люків повинні бути вертикальні косинці для кріплення конструкцій тимчасового настилу для проведення ремонтних робіт.

3.12. Корпус, опори та фундаменти скруберів повинні бути розраховані на навантаження, що враховують, крім власної маси споруди, масу води в нижній частині скруберів до рівня на 2 м вище верхньої твірної газопроводу, що підводить неочищений газ, а також умовне навантаження з розрахунку суцільного шару шламу товщиною 100 мм по всій внутрішній поверхні скруберів на всю його висоту.

Під час виплавлення в доменних печах спеціальних марок чавуну товщина відкладення шламу повинна братися 500 мм.

4. Дросельні групи

4.1. Дросельні групи призначені для дотримання заданого тиску газу під колошником і повинні відповідати таким вимогам:

один чи два дросельні клапани кожної дросельної групи повинні працювати в автоматичному режимі підтримання тиску газу під колошником, а решта керуватися дистанційно з приміщення керування доменною піччю;

сальникові ущільнення валів дроселів повинні бути газонепроникними, а також повинна бути можливість заміни ущільнення сальників в робочому режимі;

всі дроселі повинні мати ручні приводи на випадок виходу з ладу електричного приводу;

всі дроселі повинні бути обладнані безконтактними покажчиками їх положення з передачею показників у приміщення керування доменної печі та на пульт керування ГУБТ на ГТРС;

дросельна група повинна мати підведення води для зрошування дроселів;

дросельна група повинна приєднуватися до газопроводів патрубками довжиною до 1000 мм, що виготовлені зі стійких до спрацювання марок сталі. Патрубки повинні бути приєднані до дросельної групи на заводі-виробнику. Товщина стінки патрубка повинна бути не менше ніж 20 мм;

поворотні дроселі та корпус дросельної групи повинні бути виготовлені зі спеціальних стійких до спрацювання марок сталі або з твердих сплавів.

4.2. Для уникнення вібрації дросельної групи та газопроводів, а також для зниження рівня шуму дросельна група повинна бути встановлена на вертикальній ділянці газопроводу та спиратися на нерухому опору. У разі встановлення дросельної групи на горизонтальній ділянці газопроводу останній не повинен мати поворотів на відстані не менше ніж 10 м після дросельної групи. При цьому нерухома опора повинна бути розташована біля дросельної групи та приймати на себе динамічні дії, що виникають під час дроселювання газу, і бути досить жорсткою для зменшення вібрації. Необхідно також вживати заходів щодо зменшення шуму, що генерується дросельною групою.

4.3. Майданчики для обслуговування дросельної групи повинні бути шириною не менше ніж 1,5 м від деталей, що виступають. Розташування майданчиків повинно бути таким, щоб було забезпечено доступ до механізмів.

При горизонтальному розташуванні дросельної групи майданчик повинен мати двоє маршових сходів з рівня землі, виходи з яких повинні бути розташовані з протилежних боків газопроводу, а при вертикальному розташуванні дросельної групи майданчик повинен мати одні маршові сходи.

5. Електрофільтри

5.1. Кут нахилу конічного днища електрофільтра до горизонталі повинен бути не менше ніж 45 град.

5.2. На мокрі електрофільтри поширюються вимоги пункту 3.4 глави 3 розділу X та пунктів 3.6-3.11 глави 3 розділу XI цих Правил. При цьому:

для електрофільтрів зливання води з нижньої конічної частини допустимо здійснювати однією трубою з висотою не менше ніж 5 м для електрофільтрів підвищеного тиску і не менше ніж 3 м для електрофільтрів низького тиску;

поплавковий пристрій можна розміщувати як всередині, так і зовні електрофільтра.

5.3. Для відключення кожного електрофільтра з боку газопроводів напівчистого і чистого газів повинні бути встановлені дискові засувки з висувним шпинделем або засувки поворотні з першим класом щільності та покажчиком положення засувки. У дискових засувках повинен бути пристрій для встановлення листових заглушок з боку електрофільтра.

5.4. Електрофільтри повинні бути обладнані пристроєм, що забезпечує:

автоматичне знімання високої напруги з коронуючих електродів у разі падіння тиску газу нижче ніж 0,5 кПа;

автоблокування, що не дає змоги відчиняти дверці ізоляторних коробок без зняття напруги з агрегатів живлення коронуючих електродів;

автоматичне керування періодичним промиванням електрофільтрів або блокування ввімкнення (вимкнення) напруги, подачі води та газу.

5.5. Корпус і всі частини електрофільтрів, крім струмоведучих, повинні бути заземлені. На люках, через які можливий доступ до струмоведучих частин, повинні бути зроблені попереджувальні написи та передбачені пристрої для заземлення струмоведучих частин на корпус після вимкнення електрофільтрів на ремонт.

6. Труби-розпилювачі та водовідокремлювачі

6.1. На газоочистках, що споруджуються і реконструюються без електрофільтрів, повинні бути встановлені труби-розпилювачі з регулюючим поперечним перерізом горловини, розраховані на забезпечення перепаду тиску газу від 0,018 до 0,025 МПа.

6.2. У трубах-розпилювачах з регулюючим перетином горловини в повністю закритому положенні повинен забезпечуватися зазор між регулюючим органом і стінками труби-розпилювача не менше ніж 10 мм. Електричний привід регулюючих органів повинен дублюватися ручним.

6.3. Зрошування труб-розпилювачів повинно здійснюватися форсунками, які прочищають в робочому режимі. Горловина та регулюючий орган повинні бути виготовлені зі стійких проти спрацювання матеріалів.

6.4. Водовідокремлювачі повинні встановлюватися за трубами-розпилювачами і за дросельною групою, якщо безпосередньо за нею по ходу немає електрофільтрів.

6.5. Кут нахилу конічного днища водовідокремлювача по горизонталі повинен бути не менше ніж 45 град. Для доступу всередину водовідокремлювача і його провітрювання він повинен мати не менше двох люків. У верхній частині водовідокремлювача повинна бути встановлена продувальна свічка. Зливання води з водовідокремлювачів повинно здійснюватися за допомогою гідрозатворів висотою не менше ніж 3 м. У нижній частині конічного днища повинен бути запірний клапан. Для заливання гідрозатвора до водовідокремлювачів повинна бути підведена вода.

6.6. Для газоочисток, що споруджуються і реконструюються, скидання шламової води з водовідокремлювачів труб-розпилювачів повинно проводитися безпосередньо в конічну частину скрубера.

7. Будівля газоочистки

7.1. У будівлі газоочистки повинні бути розташовані: водорозподільний пункт, приміщення КВПіА, службово-допоміжні приміщення та перетворювальна підстанція, якщо установка газоочистки має електрофільтри.

У будівлі газоочистки не може бути розташоване устаткування, яке не належить до неї.

7.2. У будівлях газоочистки розташовувати вікна та головний вхід з боку електрофільтрів і скруберів забороняється. Другий запасний вихід повинен бути з перетворювальної підстанції.

Дозволяється обладнання допоміжного виходу з тамбуром-шлюзом з будівлі газоочистки безпосередньо на майданчику обслуговування електрофільтрів і скруберів.

В існуючих будівлях газоочисток, які мають головний вхід з боку електрофільтрів і скруберів, якщо перенесення дверей неможливе, повинен бути обладнаний тамбур-шлюз з дверима, які щільно зачиняються.

7.3. У водорозподільному пункті повинні бути розташовані водяні колектори, відводи води до апаратів газоочистки, а також засувки і вся необхідна апаратура. Живлення водою апаратів газоочистки повинно здійснюватися від двох паралельних колекторів, з'єднаних між собою перемичкою із засувкою. До кожного скрубера повинно бути підведено не менше двох самостійних відводів, приєднаних до обох колекторів. Проходи у водорозподільному пункті повинні бути шириною не менше ніж 1 м від частин арматури і обладнання, що виступають. Засувки на підводах води для періодичного промивання електрофільтрів повинні бути електрифіковані та зблоковані з пристроєм для знімання напруги і з керуванням дроселями на газовідводах.

У водорозподільних пунктах газоочисток, що споруджуються, повинні бути передбачені вантажопідіймальні засоби.

7.4. При підземному вводі водоводів у водорозподільний пункт тунель для відводів повинен бути відокремлений від приміщення водорозподільного пункту газонепроникною стінкою з надійним ущільненням просвітів між футлярами і трубами водоводів.

7.5. Будівля газоочистки повинна мати примусову припливно-витяжну вентиляцію. Припливна вентиляція повинна здійснюватися від централізованої припливної системи доменної печі. Під час обладнання індивідуальної вентиляції будівлі газоочистки забір повітря повинен проводитися з району, віддаленого від місця можливого виділення газу не менш ніж на 50 м.

7.6. Будівля газоочистки повинна мати вентиляцію, що забезпечує трикратний обмін повітря за одну годину. Перевищення припливу над витяжкою для будівлі газоочистки повинно бути не менше ніж 20%.

8. Транспортування та освітлення стічних вод

8.1. Усі колектори, що будуються, для відведення стічних вод від газоочисток доменного газу до відстійників повинні бути самопливними, наземними або надземними. Обладнання підземних тунелів для транспортування стічних вод забороняється. Існуючі тунелі повинні бути ліквідовані.

Самопливні колектори повинні бути залізобетонними або металевими з перекриттям, що знімається. Самопливні колектори, що будуються, повинні мати уклон не менше ніж 0,008. Допускається зменшення уклону, але не менше ніж 0,005. Повороти колектора повинні бути плавними за мінімальної їх кількості.

При перетинанні наземних самопливних колекторів з підземними комунікаціями останні повинні бути розміщені в футлярах, що виходять на 2 м в обидва боки від стінок колектора і мають ущільнення на кінцях.

Надземні самопливні колектори повинні мати стаціонарну ходову площадку по всій їх довжині.

8.2. На самопливних колекторах повинні обладнуватися свічки:

на території газоочистки біля зливних труб гідрозатворів апаратів - діаметром не менше ніж 300 мм, висотою не менше ніж 4 м від рівня верхніх робочих майданчиків відповідних апаратів;

за межами території газоочистки через кожні 50 м. При цьому при наземному прокладанні - діаметром не менше ніж 200 мм і висотою не менше ніж 10 м, при надземному прокладанні колектора свічки повинні бути виведені на висоту 4 м від рівня ходової площадки, але не менше ніж 10 м від рівня землі;

при перетині наземних колекторів з автодорогами і залізничними коліями з обох боків від них на відстані 5 м - діаметром не менше ніж 200 мм і висотою не менше ніж 10 м.

8.3. Напірні колектори освітлених вод повинні мати люки на всіх поворотах і через кожні 20-25 м на прямих ділянках.

8.4. Відстань від відстійників для освітлення стічних вод до інших будівель і споруд, не пов'язаних з обслуговуванням оборотного циклу водопостачання газоочистки, повинно прийматися згідно зі СНиП II-89-80.

Навколо відстійників і ходових площадок повинні бути обладнані огорожі. Для запобігання поширенню туману в зимовий період на проїжджі та пішохідні дороги відстійники повинні бути огороджені на висоту не менше ніж 6 м.

8.5. Зважаючи на наявність ціанідів у стічних водах газоочисних споруд під час виплавки спеціальних марок чавуну, відстань від відстійників і градирень до будівель, що не належать до оборотного циклу, для підприємств, що будуються, повинна бути не менше ніж 30 м. Крім того, повинні бути споруджені установки для нейтралізації токсичних речовин і коагуляції суспензії.

8.6. Насосні станції, що споруджуються для зворотної води газоочисток, і шламові насосні повинні бути автоматизовані. Приміщення насосних повинні мати природну та штучну вентиляцію.

8.7. Транспортування шламу після відстійників необхідно виконувати по трубопроводах, конструкція яких повинна забезпечувати можливість промивання їх водою, очищення кулями тощо.

Під час прокладання шламопроводів у тунелях повинна бути передбачена штучна вентиляція тунелів.

8.8. Не допускається розміщувати будь-які споруди над самопливними колекторами і шламовими каналами, а також на відстані 10 м - від самопливних колекторів і 5 м - від шламових каналів після відстійників.

1. Загальні вимоги

1.1. Усі вимоги цього розділу стосуються установок, що використовують воду для очищення технологічних газів, які утворюються під час роботи закритих склепіннями феросплавних електропечей, і газового тракту від місця приєднання до газозбірного пристрою на склепіннях електропечей до напірного колектора газовідсмоктувальної станції включно. При цьому газовий тракт від газовідбираючого пристрою на склепінні електропечі, що вміщує газоочистку, до газодувок газовідсмоктувальної станції працює під розрідженням.

1.2. Режим тиску в підсклепінному просторі під час роботи печі на газоочистку повинен бути встановлений технологічною інструкцією залежно від виду сплаву, що виплавляється в електропечі.

1.3. Газ, що отримують під час нормальної роботи закритих феросплавних електропечей на виході з печі, повинен містити кисню за обсягом не більше ніж 2% та водню до 12%, за винятком випадків роботи печі під час виплавлення марганцевих та хромистих сплавів, коли вміст водню у газі допускається до 15%.

У разі збільшення вмісту кисню в газі напірного колектора газовідсмоктувальної станції до 1,5% за обсягом повинен подаватися світлозвуковий сигнал, а у разі збільшення вмісту кисню до 2% відвід газу від електропечі повинен бути негайно припинений.

1.4. Температура поверхонь обладнання електропечей та апаратів газоочистки повинна відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042-99 та ДСТУ EN 563-2001 "Безпечність машин. Температура поверхонь, доступних для дотику. Ергономічні дані для встановлення граничних значень температури гарячих поверхонь".

2. Газоочистка

2.1. Кожна електропіч, що проектується, повинна мати індивідуальну газоочистку з робочою і резервною лініями.

2.2. Апарати газоочистки повинні бути розташовані поблизу електропечі для скорочення довжини похилого зрошувального газопроводу забрудненого газу між газозбірним пристроєм на склепінні печі та газоочисткою.

2.3. Апарати газоочистки повинні бути розташовані так, щоб до них був забезпечений доступ з усіх боків шириною не менше ніж 1,2 м.

2.4. На початку газового тракту, по якому газ від склепіння електропечі відводиться в газоочистку, повинно бути встановлено пристрій для вимикання, передбачено встановлення заглушки і подача в газопровід пари або інертного газу.

Газопровід від газозабірного пристрою на склепінні електропечі до газоочистки повинен прокладатися з уклоном не менше ніж 0,1 і мати підводи води для зрошування газу та змивання пилу.

У разі влаштування на похилому газопроводі люків, призначених для його очищення в робочому режимі, вони повинні бути обладнані паровою завісою, що запобігає підсмоктуванню повітря або виділенню газу з газопроводу.

2.5. Як вимикальний пристрій на відводі забрудненого газу від склепіння печі до газоочистки або до свічки забрудненого газу допускається застосовувати гідравлічний затвор.

2.6. Вода до кожного апарата газоочистки повинна подаватися окремим трубопроводом від загального колектора, призначеного для подачі води до кожного блока газоочистки.

Напірний колектор освітлюваної води системи водопостачання повинен бути прокладений усередині будівлі, в якій розташовано газоочистку. У нижніх місцях водопроводів газоочистки повинні бути встановлені штуцери із запірною арматурою для їх випорожнення в зимовий час у разі зупинки газоочистки. Зливання води з водопроводів повинно проводитися з розривом струменя під наглядом відповідального працівника.

2.7. Газоочистка повинна бути обладнана підводами пари або інертного газу, розташованими так, щоб забезпечувалось ефективне продування усього об'єму газового тракту в мінімальний строк. При цьому підвід пари або інертного газу до газоочистки повинен виконуватися окремим трубопроводом, до якого забороняється підключати інші споживачі.

Трубопровід для підведення пари або інертного газу до газоочистки в місці підключення до цехового колектора повинен мати електричну засувку, що закривається автоматично при падінні тиску пари в паропроводі нижче ніж 0,1 МПа з подачею сигналу на щит КВПіА газоочистки.

За наявності спеціальних загальноцехових колекторів пари електрозасувка може встановлюватися на початку колектора на вводі в цех.

У разі тривалої зупинки одного з блоків газоочистки відповідна продувальна лінія трубопроводу до неї повинна відключатися із встановленням заглушки.

Паропроводи повинні мати уклон в напрямку парового колектора, з якого повинен бути передбачений відвід конденсату.

Ввід пари в апарати газоочистки допускається виконувати стаціонарними (такими, що не знімаються) трубопроводами.

2.8. Спуск стічних вод з апаратів газоочистки повинен здійснюватися тільки через водяні затвори в шламопроводи каналізації зворотного циклу газоочисток. Висота водяного затвора апаратів газоочистки повинна дорівнювати розрахованому розрідженню плюс 500 мм.

Водяний затвор повинен бути виконаний у вигляді зливної труби, підведеної збоку до нижньої частини бака, заповненого водою. Бак повинен сполучатися з атмосферою через свічку без вимикальної арматури. Свічка повинна бути встановлена відповідно до вимог пункту 5.17 розділу V цих Правил.

Крім основної (центральної) зливної труби, для відведення води з апарата газоочистки повинна бути передбачена інша (резервна) труба, виведена з більш високого рівня апарата.

2.9. Під час встановлення апаратів і шламових баків газоочистки поблизу печі нижче робочої площадки колошника повинні бути вогнетривкі захисні стінки для запобігання потраплянню розплавленого металу на обладнання газоочисток.

2.10. Усі зварні шви апаратів газоочистки і газопроводів феросплавного газу, призначених для роботи під розрідженням під час спорудження, повинні підлягати фізичним методам контролю. Фланці повинні мати обробку поверхні з проточкою.

3. Газовідсмоктувальні станції

3.1. ГВС, що споруджуються, повинні бути двоповерховими з розташуванням на другому поверсі газовидувачів, а на першому - конденсатовідвідників.

3.2. ГВС повинні бути розташовані в окремих будівлях або в прибудовах до будівлі цехів, які обслуговуються цими ГВС.

Газові колектори ГВС, що підводять та відводять газ, повинні бути розташовані зовні будівлі на висоті, що забезпечує можливість надземної установки конденсатовідвідників.

3.3. Відключення газодувок, встановлених у машинному залі ГВС, від газових колекторів повинно виконуватися електричними засувками. Крім того, повинні бути передбачені пристрої для установки заглушок.