Відповідно до Закону України "Про охорону праці"

1. Затвердити Правила охорони праці під час ремонту устаткування на підприємствах чорної металургії (далі - Правила), що додаються.

2. З набранням чинності наказом уважати такими, що не застосовуються на території України, "Правила безопасности при ремонте оборудования на предприятиях черной металлургии", затверджені Міністерством чорної металургії СРСР 14.02.86.

3. Начальнику управління організації державного нагляду в металургії, енергетиці, будівництві та котлонагляду Іванченку В.І. в установленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Начальнику управління нормативно-правового та юридичного забезпечення Прохорову В.В. уключити цей наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці.

5. Заступнику начальника відділу персоналу, діловодства та спецроботи Кравцю В.Ю. забезпечити опублікування наказу в засобах масової інформації.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Держгірпромнагляду Дєньгіна А.П.

Ці Правила поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, які здійснюють ремонт і реконструкцію устаткування підприємств чорної металургії, а також проектування та розробку технічної документації на проведення ремонтів.

ГОСТ - міждержавний стандарт;

ДБН - Державні будівельні норми;

ДРН - Державні радіаційні норми;

ДСН - Державні санітарні норми;

ДСНіП - Державні санітарні норми і правила;

ДСП - Державні санітарні правила;

ДСТУ - Державний стандарт України;

ЗІЗ- засоби індивідуального захисту;

ЗІЗОД - засоби індивідуального захисту органів дихання;

МР - "Методические рекомендации";

НП - Нормативні правила;

НПАОП - Нормативно-правовий акт з охорони праці;

НАПБ - Нормативний акт з пожежної безпеки;

ПВР - План виконання робіт;

ПОР - Проект організації робіт;

ППР - "Планово-предупредительный ремонт";

СНиП - "Строительные нормы и правила";

ССБТ - "Стандарт безопасности труда";

ТЗ - Технологічна записка;

ТК - Технологічна карта;

ТУ - Технічні умови.

1. Загальні вимоги

1. Агрегати, машини, механізми та устаткування металургійних підприємств необхідно піддавати оглядам, обслуговуванню та ремонтам відповідно до вимог Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 687 (далі - НПАОП 0.00-6.18-04), Порядку ведення обліку даних про технічний стан машин, механізмів устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 06.12.2004 N 270, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2004 за N 1604/10203 (далі - НПАОП 0.00-6.07-04), Положення про технічне обслуговування устатковання підприємств гірничо-металургійного комплексу, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 15.06.2004 N 285, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2004 за N 807/9406, та інших чинних нормативно-правових актів.

2. Унесення змін у конструкцію металургійного устаткування під час проведення реконструкції та ремонтів без узгодження з організацією-розробником або заводом-виробником чи іншою спеціалізованою організацією не дозволяється.

3. Порядок проведення навчання, інструктажів, перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки, а також допуск персоналу до самостійної роботи визначаються Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05), та Типовим положенням про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженим наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 N 368, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1148/8469 (НАПБ Б.02.005-2003).

Працівники та посадові особи, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою, визначених у Переліку робіт з підвищеною небезпекою , затвердженому наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 232/10512 (НПАОП 0.00-8.24-05), а також роботах, визначених у Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23.09.94 N 263/121, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.01.95 за N 18/554, повинні проходити щорічне спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці, а з пожежної безпеки відповідно до вимог Переліку посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядку їх організації, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 N 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1147/8468 (НАПБ Б.06.001-2003).

Допуск до роботи працівників, які не пройшли навчання і перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки, не дозволяється.

4. На підприємстві повинні бути розроблені інструкції з охорони праці відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці від 29.01.98 N 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.98 за N 226/2666 (НПАОП 0.00-4.15-98). Кожен працівник повинен бути ознайомлений під особистий підпис з інструкцією з охорони праці за фахом, а потім пройти інструктаж безпосередньо на робочому місці.

5. На підприємствах незалежно від форм власності необхідно організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій згідно з вимогами Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 N 1112 (далі - НПАОП 0.00-6.02-04).

6. Роботодавець зобов'язаний забезпечити всіх працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, а також запобіжними пристосуваннями відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

Спецодяг повинен бути справним, щоб унеможливлювати його захоплення частинами устаткування, які рухаються і обертаються.

7. Порядок забезпечення засобами індивідуального захисту працівників здійснюється відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 N 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2008 за N 446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08).

Не дозволяється допускати до роботи працівників, які не мають відповідного спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту.

8. Дозволом на проведення ремонтних та будівельно-монтажних робіт підрядними організаціями на території та в цехах діючих металургійних підприємств є акт-допуск для виконання робіт на території підприємства (цеху, дільниці) (додаток), якщо через об'єкт, що ремонтується, не проходять діючі комунікації, та наряд-допуск.

У разі, якщо експлуатацію об'єкта зупинено не повністю або об'єкт не переданий за актом-допуском, дозволом на початок робіт є наряд-допуск, виданий підприємством-замовником.

9. Наряд-допуск, що видається відповідальному виконавцю робіт перед початком робіт підвищеної небезпеки, повинен бути оформлений відповідно до вимог "Положения о применении нарядов-допусков при производстве работ повышенной опасности на предприятиях и в организациях Министерства металлургии СССР", затвердженого Міністерством металургії СРСР 20.06.90 (далі - НПАОП 27.0-4.02-90).

Наряд-допуск повинен містити повний обсяг організаційних та технічних заходів, вжиття яких забезпечить безпечне ведення робіт у конкретних умовах.

10. Перед початком ремонтних (монтажних) робіт усі працівники, зайняті на ремонті (монтажі), повинні бути ознайомлені з ремонтно-технічною документацією (ПОР, ТК, ПВР) і пройти цільовий інструктаж з охорони праці.

У разі зміни умов праці під час проведення ремонту (монтажу) наряд-допуск необхідно вилучити та оформити новий з урахуванням змін умов праці та з обов'язковим проведенням цільового інструктажу.

Допуск працівників до роботи необхідно проводити тільки з дозволу особи, відповідальної за виконання робіт від замовника.

11. ПОР, ПВР, ТК повинні містити вимоги з охорони праці та пожежної безпеки. Проведення ремонтних робіт без ремонтної документації (ПОР, ПВР, ТК) не дозволяється.

12. У разі проведення робіт на одному об'єкті підрядною ремонтною організацією та підрозділами замовника або декількома підрядними організаціями замовник зобов'язаний:

разом з усіма організаціями - учасниками ремонтних робіт скласти сумісні заходи з безпечного виконання робіт на одному об'єкті декількома організаціями та погодити їх з керівниками організацій - учасників ремонту;

надати заходи з безпечного виконання робіт учасникам ремонту для ознайомлення з ними працівників, які беруть участь у ремонтних роботах, з відповідним записом у журнал сумісних робіт;

забезпечити контроль за дотриманням всіма організаціями - учасниками ремонту заходів з безпечного виконання робіт та виконання заходів занесених у журнал сумісних робіт.

13. Організація і проведення газонебезпечних робіт повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

14. Організація і проведення зварювальних та інших вогневих робіт під час ремонтних робіт повинні відповідати вимогам Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 N 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004).

15. Вибухові роботи необхідно виконувати відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

16. До роботи з отруйними речовинами допускаються тільки ті працівники, які придатні за станом здоров'я та пройшли інструктаж з охорони праці.

17. Використання виробничого, ремонтного чи вимірювального обладнання з джерелами іонізуючого випромінювання, а також виконання монтажу, демонтажу, технічного обслуговування і ремонту обладнання (устаткування) з джерелами іонізуючого випромінювання має здійснюватись за наявності ліцензії на провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання відповідно до Вимог та умов безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02.12.2002 N 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17.12.2002 за N 978/7266 (НП 306.5.05/2.065-2002), Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02.02.2005 N 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.05.2005 за N 552/10832 (ДСП 6.177-2005-09-02), постанови головного державного санітарного лікаря України від 01.12.97 N 62 "Про введення в дію Державних гігієнічних нормативів "Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)".

2. Розробка ремонтно-технологічної документації

1. Для проведення ремонтних робіт повинна бути розроблена ремонтно-технологічна документація, що містить комплекс організаційних, технічних і санітарно-гігієнічних заходів.

Для розробки ремонтно-технологічної документації в штатному розкладі підприємств, що виконують ремонтні роботи, повинні бути спеціально підготовлені працівники, які входять до складу технологічних бюро або відділів.

2. Уся ремонтна документація повинна бути складена відповідно до галузевих і міжгалузевих нормативних документів, а також інших чинних нормативно-правових актів.

Проектні рішення, на які не визначено норми та правила з пожежної безпеки, а також обґрунтовані відступи від обов'язкових вимог нормативних документів у проектній документації, яка виконується для реконструкції, реставрації, капітального ремонту будинків і споруд підприємств чорної металургії, повинні розглядатись та узгоджуватись у визначеному порядку органами державного пожежного нагляду відповідно до вимог Положення про порядок погодження з органами державного пожежного нагляду проектних рішень, на які не встановлено норми та правила, обґрунтованих відхилень від обов'язкових вимог нормативних документів, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 15.11.2004 N 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2004 за N 1467/10066 (НАПБ Б.02.014-2004).

3. Організаційні, технічні та інші заходи, що спрямовані на запобігання пожеж та аварій під час проведення ремонтних робіт на підприємствах чорної металургії, повинні проводитись відповідно до вимог НАПБ А.01.001.2004.

Ремонтні роботи повинні проводитись відповідно до затвердженої у визначеному порядку проектної документації та вимог НАПБ А.01.001-2004.

4. Ремонтно-технологічна документація повинна містити:

ТК, ТЗ, технологічні схеми (етапи ремонту), графіки виконання робіт, альбоми пристосувань, інструменту, що буде застосовано;

засоби підмощування, альбоми строповки вантажів, плакати з безпечного виконання окремих видів робіт.

5. Опрацювання ремонтно-технологічної документації повинно виконуватися в термін, передбачений чинною нормативною документацією.

6. Під час розробки ремонтно-технологічної документації на ремонтні роботи необхідно керуватися вимогами чинних нормативно-правових актів, а також установлених норм і стандартів.

7. ПОР повинен містити такі заходи із забезпечення безпечних умов праці як в період підготовки, так і в період проведення ремонту:

визначення ремонтної зони;

улаштування проїздів, переходів і проходів до об'єкта ремонту;

схеми установки устаткування;

огородження небезпечних зон;

енергопостачання ремонтної зони;

забезпечення безпечної експлуатації будівельних машин;

забезпечення безпеки праці під час роботи в холодний період року та в інших особливих умовах;

режим праці в несприятливих умовах ("гарячі" ремонти);

водопостачання, у тому числі для пиття;

визначення місць розташування пунктів медичної допомоги, місць відпочинку;

забезпечення первинними засобами пожежогасіння ремонтної зони;

обладнання складів і тимчасових санітарно-побутових будинків;

електричне освітлення робочих місць, території складів, проїздів, тимчасових будівель, проходів, місць загального користування;

відключення діючих і розводку тимчасових комунікацій;

підготовку та схеми установки попереджувальних, вказівних і заборонних знаків з охорони праці.

8. Заходи безпеки, зазначені в ПОР, ТК, технологічних схемах і записках, повинні доводитися до відома виконавців, про що повинен свідчити особистий підпис.

9. Підприємство має право розробляти свої стандарти (далі - СТП), що визначають порядок розробки та оформлення ремонтної документації, яка повинна відповідати вимогам ГОСТ 2.602-95 "Ремонтные документы".

3. Порядок зупинки устаткування та передачі його в ремонт і здача його після ремонту

1. Для організації капітальних ремонтів основних промислово-виробничих фондів підприємства, а також забезпечення безпечних умов праці на кожен ремонт відповідно до чинної нормативної документації повинна бути призначена особа, відповідальна за проведення ремонту.

Організація і проведення капітальних ремонтів основних промислово-виробничих фондів підприємства повинні проводитись відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004.

2. Керівники цехів металургійних підприємств зобов'язані зупиняти експлуатацію обладнання на ремонт відповідно до затвердженого графіка ППР.

3. Після зупинки агрегата на капітальний ремонт цех-замовник повинен забезпечити повне відключення обладнання від мереж діючих комунікацій, очистити територію та обладнання від бруду та пилу, оформити акт здачі його в ремонт та видати наряди-допуски кожній ремонтній організації.

4. Під час проведення поточного ремонту, що виконується силами цеху-замовника, передача обладнання в ремонт і приймання його після проведеного ремонту повинні проводитися відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

5. Дозвіл на ремонт обладнання персоналу ремонтних цехів підприємства та підрядних організацій необхідно оформляти нарядом-допуском на проведення робіт, що видається замовником виконавцям робіт.

Виконавець ремонту приступає до ремонту тільки після отримання наряду-допуску на проведення ремонтних робіт і виконання всіх заходів із забезпечення безпеки проведення робіт.

6. Прийняття обладнання після поточного ремонту здійснюється персоналом виробничого цеху. Прийняття з капітального ремонту обладнання, що внесено в план виробництва, оформлюється актом, який складається після випробовування обладнання. На прийом з ремонту механічного обладнання акт затверджується відповідальним працівником або уповноваженим роботодавцем працівником, а прийом з ремонту металургійних агрегатів - роботодавцем.

Якщо обсяг ремонтних робіт великий, приймання обладнання проводиться за проміжними актами (у міру виконання окремих робіт), на основі яких складається акт на загальний обсяг ремонтних робіт.

Експлуатація обладнання без оформлення акта приймання його після ремонту не дозволяється.

Акти приймання повинні зберігатися в цеху-замовникові. Під час виконання ремонту підрядною організацією їй передається другий примірник акта.

7. До здачі обладнання з ремонту виконавець ремонтних робіт повинен очистити територію проведення ремонту від сторонніх предметів.

4. Вимоги до території проведення ремонтних робіт

1. Під час організації ремонтних робіт необхідно виділити зони, у межах яких діють або можуть діяти небезпечні виробничі чинники.

Небезпечна зона ремонтних робіт повинна бути визначена ПОР і позначатися знаками безпеки відповідно до ГОСТ 13.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности" та згідно з ДСТУ ISO 6309:2007 Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір.

2. Зона ремонту повинна бути огороджена від діючого устаткування та комунікацій, забезпечена знаками безпеки, плакатами, сигнальними засобами.

Зона проведення ремонтних робіт повинна мати під'їзд для автомобілів аварійно-рятувальної служби на випадок виникнення аварій, пожеж тощо.

3. Робочі місця залежно від умов праці та прийнятої технології проведення робіт повинні бути забезпечені відповідними до їхнього призначення засобами технологічного оснащення та засобами колективного захисту згідно з ГОСТ 13.4.011-89 "ССБТ. Средства защиты работающих. Общие требования и классификация", а також засобами зв'язку та сигналізації.

4. Ремонтно-будівельний майданчик повинен відповідно до ПОР бути обладнаний в необхідних місцях тимчасовими постами підключення електроенергії, пари, стисненого повітря, кисню та газу. Усі ці пости повинні бути обладнані відповідними безпечними пристроями (пусковими ящиками, штуцерами з необхідною арматурою на трубопроводах тощо). Пости повинні бути розташовані в зручних місцях, які не потребують додаткових пристосувань (драбин тощо).

5. Проходи до робочих місць повинні бути чистими та мати спеціальні покажчики з написами.

6. Ширина проходів до робочих місць і на робочих місцях повинна бути не менше ніж 0,6 м, а висота проходів - не менше ніж 1,8 м.

У разі відсутності безпечного проходу облаштовують міцні тимчасові галереї або навіси.

7. Для переходу через незакриті тунелі, канали, транспортери, рольганги, траншеї та інші перешкоди необхідно встановлювати перехідні містки з поручнями відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

8. У разі роботи на декількох ярусах місця робіт на нижніх ярусах повинні бути захищені дашками, сітками, настилами, а там, де можливий прохід людей, ця зона знизу повинна бути огороджена стояками та сітками. Межа небезпечної зони позначається плакатами, які застерігають про небезпеку та заборону проходу.

9. Колодязі та шурфи повинні бути закриті кришками, міцними щитами або огороджуватися. Відкриті колодязі та шурфи повинні бути огороджені. У темний час доби, крім огорож, необхідно встановлювати сигнали, що світяться.

10. Робочі місця, проїзди, проходи та склади на території ремонту в темний час доби повинні бути освітлені відповідно до ГОСТ 14.1.046-85 "ССБТ. Строительство. Нормы освещения строительных площадок".

11. Залежно від характеру робіт, що виконуються, освітленість робочих місць повинна бути не менше ніж 50 лк у разі застосування ламп розжарювання і не менше ніж 150 лк у разі застосування люмінесцентних ламп. Прожектори необхідно встановлювати на відповідній висоті з таким розрахунком, щоб вони не засліплювали працівників.

12. У процесі проведення ремонтно-будівельних робіт будівельне сміття, непотрібний будівельний матеріал і зношені деталі необхідно своєчасно прибирати.

13. Прибирання демонтованих матеріалів металоконструкцій, елементів устаткування необхідно виконувати із застосуванням вантажопідйомних засобів, а для сипких матеріалів - сміттєпроводів. Скидати матеріали, елементи металоконструкцій тощо з висоти не дозволяється.

14. У місцях виходу з території ремонтної ділянки або майданчика в зону руху залізничного, автомобільного та цехового транспорту, а також в зону руху вантажопідйомних механізмів і підлогових машин необхідно встановлювати попереджувальні знаки, плакати тощо.

15. Швидкість руху залізничного транспорту в місцях проведення ремонтних робіт повинна бути не більше ніж 3 км/г; попереду рухомого транспорту повинен іти складач поїздів. На коліях, що проходять поблизу місця проведення ремонтних робіт, необхідно встановлювати відповідні знаки, плакати.

Швидкість руху автотранспорту поблизу місць проведення робіт не повинна перевищувати 10 км/г на прямих ділянках і 5 км/г на поворотах.

16. У місцях перетину автомобільних доріг з рейковими шляхами повинні бути зроблені суцільні настили (переїзди) з контррейками, укладеними на одному рівні з головками рейок, та встановлені знаки "Переїзд".

Рух через залізничні колії в інших місцях не дозволяється.

17. Робочим майданчиком для проведення капітального та поточного ремонту обладнання необхідно вважати огороджену з усіх боків територію, достатню для розміщення всіх основних та допоміжних приміщень, устаткування, матеріалів, конструкцій, проходів тощо, необхідних для проведення ремонтних робіт.

Під час капітального ремонту необхідно поза зоною ремонтних робіт обладнувати місця відпочинку згідно з вимогами СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания". На робочих місцях повинні бути сатураторні установки, автомати газ-води, питні фонтанчики. Установки для пиття повинні бути розташовані на відстані не більше ніж 75 м по горизонталі та 10 м по вертикалі від робочих місць.

18. Для відновлення сольового балансу організму працівників під час ремонтних робіт у гарячих цехах вони повинні бути забезпечені вітамінізованими напоями згідно з вимогами чинних нормативно-правових актів.

5. Складування та зберігання устаткування, металоконструкцій, виробів і матеріалів

1. Завезення матеріалів на дільницю, на якій проводяться ремонтні роботи, або на об'єкт, що реконструюється, дозволяється тільки після влаштування передбачених ПОР майданчиків для їх зберігання.

2. Матеріали (конструкції, устаткування) необхідно розміщувати на вирівняних майданчиках з дотриманням заходів проти самовільного зсуву, осідання, обсипання і розкочування заскладованих матеріалів.

3. Складувати матеріали, конструкції та устаткування необхідно відповідно до вимог державних стандартів або технічних умов на матеріали, вироби, устаткування.

4. Складати матеріали та устаткування на робочих місцях необхідно так, щоб вони не створювали небезпеку під час виконання робіт і не захаращували проходи.

Не дозволяється складати елементи устаткування і тару з матеріалами на перекриття траншей, тунелів, маслопроводів, люків тощо.

5. Між штабелями (стелажами) на складах повинні бути передбачені проходи завширшки не менше ніж 1 м і проїзди, ширина яких залежить від габаритів транспортних засобів і навантажувально-розвантажувальних механізмів, що обслуговують склад.

6. Висота штабеля для вогнетривких виробів не повинна перевищувати 1,5 м.

Контейнери з вогнетривами дозволяється складувати не більше ніж у два яруси.

7. Пилоподібні матеріали необхідно зберігати в закритій тарі з дотриманням заходів проти розпорошування під час навантаження і розвантаження.

Завантажувальні отвори повинні закриватися захисними ґратами, а люки - затворами.

8. Матеріали, що містять шкідливі або вибухонебезпечні компоненти, необхідно зберігати в герметично закритій тарі.

9. Не дозволяється користуватися відкритим вогнем у радіусі менше ніж 50 м від місця застосування та складування матеріалів, що містять легкозаймисті або вибухонебезпечні речовини.

6. Вимоги з організації та проведення вантажно-розвантажувальних робіт

1. Вантажно-розвантажувальні роботи необхідно виконувати механізованим способом відповідно до вимог ГОСТ 13.3.009-76 "Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности", Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 N 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за N 784/14051 (далі - НПАОП 0.00-1.01-07), Типової інструкції з безпечного ведення робіт для стропальників (зачіплювачів), які обслуговують вантажопідіймальні крани, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 25.09.95 N 135, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.10.95 за N 372/908 (далі - НПАОП 0.00-5.04-95), Типової інструкції для осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт з переміщення вантажів кранами, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 20.10.94 N 107, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 13.03.95 за N 60/596 (далі - НПАОП 0.00-5.06-94).

2. Вантажі можна переносити вручну, якщо їх надійно захоплено та дотримуються норми перенесення вантажів.

Під час переміщення довгомірних вантажів (труб, кутиків тощо) вручну необхідно, щоб всі працівники, які переносять вантаж, були по один бік від нього.

Під час опускання предметів, що переносяться вручну, щоб уникнути травмування, кидати їх не дозволяється.

Підіймання вантажів масою більше ніж 30 кг, а також на висоту вище ніж 3 м повинно бути механізовано.

3. Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватися під керівництвом відповідальної особи, призначеної наказом або розпорядженням керівника організації, яка виконує вантажно-розвантажувальні роботи.

4. Відповідальний за вантажно-розвантажувальні роботи зобов'язаний перед початком роботи перевірити справність вантажопідіймальних механізмів, такелажу та іншого вантажно-розвантажувального інвентарю.

5. Майданчики для вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути сплановані та мати ухил не більше ніж 5 град. У відповідних місцях повинні бути встановлені попереджувальні плакати: "В'їзд", "Виїзд", "Розворот" і попереджувальні знаки, що визначають небезпечні для людей зони.

6. Вантажопідіймальні машини, вантажозахоплювальні пристрої, засоби контейнеризації та пакетування, що застосовуються під час вантажно-розвантажувальних робіт, повинні відповідати вимогам державних стандартів або технічних умов на них.

7. Стропувати вантажі необхідно інвентарними стропами або спеціальними вантажозахоплювальними пристроями, виготовленими згідно з технічними умовами організаціями, що мають відповідний дозвіл. Стропи, траверси та захватні пристрої повинні мати бирки із зазначенням їх вантажопідйомності та строку випробування.

Способи стропування повинні виключати можливість падіння або ковзання застропованого вантажу.

8. Установка (укладання) вантажів на транспортні засоби повинна забезпечувати стійкість вантажу під час транспортування та розвантаження.

9. Під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт не дозволяється стропувати хиткий вантаж, а також зсувати стропувальні пристрої на піднятому вантажі.

10. Вантажі дозволяється брати тільки зверху штабеля або купи.

11. Вагони та платформи, поставлені під завантаження або розвантаження, повинні бути зчеплені між собою та зафіксовані башмаками.

12. Роботи з навантаження та розвантаження вантажів на машини та на піввагони необхідно виконувати відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.01-07.

7. Вимоги охорони праці під час роботи на висоті. Засоби підмощування

1. До робіт на висоті належать роботи, що виконуються на висоті 1,3 м і вище від землі, підлоги, підставки, перекриття тощо, а також на відстані менше 2 м від неогороджених перепадів на висоті 1,3 м і вище.

Роботи на висоті більше ніж 5 м від землі, перекриття або робочого настилу, що виконуються безпосередньо з устаткування, конструкцій і механізмів, коли єдиним засобом захисту від падіння з висоти є запобіжний пояс, вважаються верхолазними.

2. Роботи на будь-якій висоті, під час яких не можна використовувати риштування, помости та драбини, повинні виконувати верхолази.

3. До робіт, що виконуються на висоті, допускаються особи згідно з вимогами пункту 3 глави 1 розділу III цих Правил. Виконувати такі роботи необхідно тільки у захисних касках.

4. Робочі місця та проходи до них на висоті 1,3 м та вище та відстані менше ніж 2 м від межі перепаду по висоті повинні бути огороджені тимчасовими огорожами відповідно до вимог Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.03.2007 N 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.06.2007 за N 573/13840 (НПАОП 0.00-1.15-07).

5. Якщо неможливо встановити огорожу, працівники повинні застосовувати запобіжні пояси, які відповідають вимогам ГОСТ 13.4.089-86 "ССБТ. Строительство. Пояса предохранительные. Общие технические условия".

Карабін запобіжного пояса необхідно прикріплювати до надійних частин металоконструкцій, спеціально приварених скоб, у місцях, зазначених керівником робіт, або до натягнутого страхувального троса (фала).

6. Під час монтажних та демонтажних робіт для переходу працівників з однієї конструкції на іншу необхідно застосовувати інвентарні драбини, перехідні містки, трапи, що мають огородження.

Працівникам не дозволяється переходити по прогонах, ригелях, перемичках та інших елементах конструкцій, які неможливо обладнати огородженнями, без спеціальних запобіжних пристроїв (надійно натягнутого вздовж ферми або ригеля страхувального каната (фала) для прикріплення карабіна запобіжного пояса тощо).

7. Страхувальний канат діаметром не менше ніж 10,5 мм необхідно натягувати на висоті не менше ніж 1 м від майданчиків.

У разі, якщо неможливо прикріпити строп запобіжного пояса до елемента конструкцій або обладнання, необхідно застосовувати страхувальні канати, які призначено для прикріплення карабіном запобіжного пояса одного або більше працівників. Страхувальний канат повинен бути натягнений вище рівня площини опор ступень ніг або на їхньому рівні. Якщо довжина каната між точками прикріплення перевищує 12 м, необхідно встановлювати проміжні опори. Проміжні опори та вузли кріплення цих опор повинні бути розраховані на вертикальне статичне навантаження не менше ніж 5000 Н (500 кгс).

Страхувальний канат перед початком експлуатації, але не менше одного разу на 6 місяців, необхідно випробовувати статичним навантаженням і усередині прогону вантажем масою 4000 Н (400 кгс).

8. У разі необхідності виконання ремонтних робіт із застосуванням інвентарних засобів підмощування (риштування, помости, майданчики та колиски) вони повинні виготовлятися за типовими проектами та мати паспорт підприємства-виробника. Риштування та помости повинні відповідати вимогам СНиП III-4-80* "Техника безопасности в строительстве", ГОСТ 24258-88 "Средства подмащивания. Общие технические условия", ГОСТ 27321-87 "Леса стоечные приставные для строительно-монтажных работ. Технические условия", ГОСТ 27372-87 "Люльки для строительно-монтажных работ. Технические условия", ГОСТ 28012-89 "Подмости передвижные сборно-разборные. Технические условия".

9. Елементи риштувань, помостів, майданчиків і колисок дозволяється виготовляти з деревини.

Якщо висота, на якій виконується робота, перевищує 4 м, то такі риштування повинні споруджуватися за спеціальним проектом з обов'язковим розрахунком всіх основних елементів на міцність і стійкість.

10. Риштування і помости висотою до 4 м дозволяється експлуатувати тільки після їх приймання в експлуатацію виконавцем робіт або майстром і реєстрації в журналі приймання та огляду риштувань та помостів, а вище 4 м - після приймання в експлуатацію комісією, призначеною керівником підрядної організації, за участю представника замовника (за згодою) та оформлення акта про приймання.

До затвердження акта про приймання працювати з риштувань не дозволяється.

11. Під час приймання риштувань і помостів в експлуатацію повинні бути перевірені: наявність в'язок і кріплень, що забезпечують стійкість, вузли кріплення окремих елементів, робочі настили та огородження, вертикальність стійок, надійність опорних майданчиків і заземлення (для металевих риштувань).

12. Установка інвентарних помостів один на один дозволяється відповідно до паспорта або за умови перевірки нижніх помостів на міцність.

Під час встановлення помостів вище 2,5 м вони повинні кріпитися до стіни.

13. Експлуатація підвісних риштувань та помостів після їх монтажу може бути дозволена тільки після випробування протягом однієї години статичним навантаженням, що перевищує нормативне на 25%.

Підйомні помости повинні бути випробувані динамічним навантаженням, що перевищує нормативне на 10%.

За результатами випробувань підвісних риштувань і помостів повинен бути складений акт про їх приймання в експлуатацію або зроблено запис у загальному журналі робіт відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

14. У разі багаторазового використання підвісних риштувань або помостів їх експлуатація може бути дозволена без випробування за умови, що конструкція, на яку підвішуються риштування (помости), перевірена на навантаження, що перевищує розрахункове не менше ніж у два рази, а закріплення риштувань здійснено типовими вузлами (пристроями), що були випробувані.

15. Навантаження на настили засобів підмощування не повинні перевищувати визначених ПОР (паспортом) величин.

16. Під час встановлення риштувань, лісів та помостів на відкритому повітрі їх необхідно обладнати грозозахисним пристроєм. Металеві риштування повинні бути заземлені.

17. Поверхню ґрунту, на яку встановлюють риштування, необхідно спланувати горизонтально, утрамбувати та забезпечити відведення з неї поверхневих вод. Під кінці кожної з пар стійок риштувань поперек повинна бути укладена суцільна (нерозрізна) підкладка з дошки завтовшки не менше ніж 50 мм або інвентарна металева підкладка.

Не дозволяється вирівнювати підкладку за допомогою цегли, каміння, обрізків дощок, клинів та інших предметів.

18. Риштування повинні прикріплятися до стіни будівлі, що ремонтується. Місця та способи кріплення необхідно зазначати в ПОР.

Стійкість і жорсткість риштувань, що стоять окремо від будівлі, необхідно забезпечувати підкосами і розтяжками згідно з ПОР.

19. Елементи засобів підмощування повинні бути захищені від можливих ударів і зсувів. Під час виконання вогневих робіт на помості підлогу необхідно накрити неспалимим матеріалом.

20. У місцях підйому працівників на риштування, на помості та майданчиках повинні бути вивішені плакати із зазначенням величини та схем розміщення навантажень.

Захаращувати підходи до засобів підмощування не дозволяється.

21. Підйом і спуск працівників на риштування та помости необхідно здійснювати по надійно закріплених сходах з ухилом, що не перевищує 60 град. Довжина приставних драбин не повинна перевищувати 5 м.

Підйом і спуск працівників по стійках риштувань не дозволяється.

22. Отвір у настилі риштувань, помостів та майданчиків для виходу зі сходів повинен бути огороджений з трьох сторін.

23. Під час сумісних робіт на одній вертикалі робочі місця, розташовані нижче, повинні бути обладнані відповідними захисними пристроями на відстані не більше 6 м від робочого місця, що розташоване вище.

24. Отвори в перекриттях, призначені для монтажу обладнання, якщо до них можливий доступ працівників, повинні закриватися суцільним настилом або бути огороджені.

25. Риштування, майданчики та помости щодня перед початком і після закінчення зміни повинні оглядатися виконавцем робіт відповідно до пункту 11 глави 7 розділу III цих Правил. Настили на риштуваннях і на помості повинні мати суцільну рівну поверхню із зазорами між елементами не більше 5 мм і прикріплюватися до поперечини риштувань. Для дерев'яних настилів повинні використовуватися обрізні дошки товщиною не менше 40 мм. Ширина настилів на помості під час виконання робіт повинна бути не менше:

2 м - під час кам'яної чи цегляної кладки;

1 м - під час штукатурних робіт;

1 м - під час малярних і монтажних робіт.

26. Риштування, з яких протягом місяця і більше робота не проводилася, перед відновленням робіт необхідно приймати в експлуатацію відповідно до пункту 10 глави 7 розділу III цих Правил. Додатковому огляду підлягають риштування після дощу або відлиги, що можуть вплинути на несучу здатність підкладки під ними, а також після механічного впливу на них. У разі виявлення деформацій їх необхідно ліквідувати, а риштування повторно прийняти в експлуатацію відповідно до пункту 10 глави 7 розділу III цих Правил.

27. Монтаж і демонтаж засобів підмощування необхідно проводити під керівництвом відповідального виконавця робіт або майстра в послідовності, передбаченій ПВР, паспортом або технологічною документацією, що містить вимоги безпечних умов праці.

28. Монтаж і демонтаж риштувань повинні виконувати працівники, які мають посвідчення та право на виконання робіт на висоті та забезпечені запобіжними поясами, що повинні прикріплятися до надійних елементів і конструкцій.

29. Перед монтажем елементи риштувань повинні бути оглянуті, чи немає на них вм'ятин, тріщин та інших дефектів. Не дозволяється застосовувати для улаштування риштувань елементи, у яких під час огляду виявлені зазначені дефекти.

30. До початку робіт з демонтажу риштувань виконавець робіт повинен оглянути належні до розбирання конструкції, ознайомити працівників, які беруть участь в цій роботі, з можливими небезпеками і дати вказівки щодо послідовності, способу розбирання та безпечних методів роботи.

31. Під час розбирання риштувань спуск елементів необхідно виконувати за допомогою кранів або інших вантажопідйомних пристосувань (талі тощо).

Скидати з риштувань окремі елементи чи частини їх не дозволяється.

32. Доступ працівників, які не беруть участь у роботі, в зону, де виконується монтаж або демонтаж риштувань, повинен бути закритий.

8. Демонтаж і монтаж металоконструкцій, устаткування і трубопроводів

1. Роботи з демонтажу (монтажу) на агрегатах, що підлягають ремонту, повинні виконуватися за узгодженою із замовником технічною документацією та затвердженим у визначеному порядку ПОР.

У ПОР повинні бути зазначені заходи, що забезпечують безпечне виконання монтажних робіт, перелік інвентарних пристосувань (риштувань, огорож тощо) і робочі креслення неінвентарних пристосувань, якщо їх застосування передбачене ПОР.

2. Роботи з демонтажу (монтажу) металоконструкцій, устаткування і трубопроводів необхідно розпочинати тільки після завершення підготовчих робіт.

Не дозволяється виконувати демонтаж (монтаж) трубопроводів і металоконструкцій з приставних драбин і випадкових риштувань, виконувати вогневі роботи на трубопроводах, не переконавшись, для якої рідини або газу вони призначені.

3. Виконання робіт за усними розпорядженнями персоналу замовника, а також за їх ескізами і схемами, не затвердженими відповідальними представниками замовника, не дозволяється.

4. Виконання робіт у місцях розташування діючих підземних інженерних комунікацій (електрокабелів, кабелів зв'язку, газопроводів, водяних і технологічних мереж тощо) і їх розкриття може проводитися з дозволу організації, що експлуатує ці комунікації. Межі та осі комунікацій на місцевості повинні бути позначені помітними знаками та позначені в ПОР.

5. Діюче устаткування, комунікації, трубопроводи, електрокабелі тощо, що знаходяться в межах монтажної зони, необхідно відключити, закоротити, а устаткування та трубопроводи звільнити від вибухонебезпечних, горючих і шкідливих речовин.

У разі, якщо неможливо відключити діюче обладнання, комунікації, трубопроводи, то вони повинні бути захищені, а також повинні бути встановлені попереджувальні плакати.

6. Відривати устаткування та металоконструкції від фундаментів за допомогою кранів або засобів такелажу не дозволяється. Перед демонтажем устаткування металоконструкції повинні бути підняті над фундаментом за допомогою домкратів або клинів.

Елементи конструкцій, які придатні до монтажу, необхідно очищати від бруду та пилу до їх підйому.

Перед початком підйому конструкції або обладнання керівник підйомом повинен проінструктувати членів бригади, кранівників і мотористів лебідок або трактористів з безпечного ведення робіт, ознайомити їх з ПОР або ТК, чітко розподілити обов'язки під час підйому конструкції.

7. Систему зв'язку та сигналізації (обмін інформацією) необхідно обирати з урахуванням конкретних умов. Вона повинна забезпечувати чітку передачу інформації та однозначність її розуміння.

8. Дії працівників під час підйому та переміщення конструкцій повинні визначатися командами одного керівника. Сигнал "Стоп" подається будь-ким з працівників, який помітив небезпеку. В такому разі роботи з підйому та переміщення конструкції повинні бути зупинені.

9. Під час підйому вантажів будь-якими методами повинні бути вжиті заходи, що виключають можливість торкання вантажу, що підіймається, до елементів кранів, пристосувань такелажів, навколишніх будов, фундаментів, устаткування тощо.

Під час використання вантажопідіймальних кранів необхідно дотримуватися вимог НПАОП 0.00-1.01-07.

10. В особливо відповідальних випадках (під час підйому конструкції двома і більше вантажопідіймальними кранами, застосуванні складних засобів такелажу, способу повороту навколо шарніра тощо) сигнали повинен подавати виконавець робіт, що призначений наказом керівника організації, яка виконує зазначені роботи.

11. Підйом і переміщення вантажу декількома вантажопідіймальними кранами (механізмами) повинен виключати можливість перевантаження будь-якого крана.

12. Підйом конструкцій необхідно виконувати протягом одного дня. В разі, якщо закінчення підйому конструкції припадає на вечірній або нічний час, освітленість майданчика та конструкції, що підіймається, повинна бути не менше 10 лк.

Переривати та переносити на наступний день розпочатий підйом конструкції не дозволяється. За необхідності конструкцію необхідно опустити на землю і частково розвантажити вантажопідіймальні засоби.

13. Вільно підвішена конструкція, що підіймається, повинна утримуватися від розгойдування та обертання відтяжками.

14. Не дозволяється перебування людей на конструкціях, що піднімаються. Під час переміщення піднятої над землею конструкції такелажники не повинні перебувати під цією конструкцією, а також у зоні можливого падіння засобів такелажу та матеріалів.

15. Під час перерв у роботі не дозволяється залишати підняті конструкції у підвішеному стані.

16. Розстропування елементів конструкції та устаткування, встановлених в проектне положення, необхідно виконувати після постійного або тимчасового надійного їх закріплення.

17. Переміщати встановлені елементи конструкцій або устаткування після їх розстропування, окрім випадків, зазначених в ПОР, не дозволяється.

18. Не дозволяється перебування людей під елементами конструкцій і устаткування, що вмонтовуються, до встановлення їх в проектне положення та закріплення.

19. У разі необхідності перебування працівників під устаткуванням (конструкціями), що вмонтовуються, а також на устаткуванні (конструкціях) необхідно вживати спеціальних заходів, що забезпечують безпеку працівників.

20. Розчалки для тимчасового закріплення елементів і конструкцій повинні бути прикріплені до надійних опор (фундаментів, якорів тощо). Кількість розчалок, їх перетин, способи натягу та місця закріплення необхідно визначати ПОР.

21. Розчалки не повинні торкатися гострих кутів конструкцій і перегинатися на них. Перегин розчалок у місцях перетину їх з елементами та конструкціями дозволяється лише після перевірки міцності та стійкості цих елементів і конструкцій під впливом зусиль, що виникають в розчалки.

22. Не дозволяється виконувати роботи на висоті у відкритих місцях, якщо швидкість вітру 15 м/с і більша, під час ожеледі, грози або туману, що виключає видимість в межах фронту робіт. Роботи з переміщення та встановлення вертикальних панелей і подібних їм конструкцій з великою вітрильністю необхідно припиняти, якщо швидкість вітру становить 10 м/с і більше.

23. Врізання змонтованих трубопроводів у діючі необхідно виконувати згідно з вимогами чинних нормативно-правових актів.

24. Використовувати конструктивні елементи будівель і споруд, а також устаткування і трубопроводи як постійні або тимчасові опори, а також для монтажних навантажень дозволяється тільки тоді, коли це підтверджено розрахунком, узгоджено із замовником та передбачено в ПОР.

25. У разі порушення роботи будь-якого вузла або елемента оснащення такелажу, пристосування, устаткування, вантажопідіймальної машини, системи обміну інформацією між кранівником і підкрановими працівниками тощо, підйом та переміщення вантажів повинні бути припинені, люди з небезпечної зони виведені та вжито заходів з усунення аварійної ситуації.

26. Перед початком монтажу трубопроводу на місці його розташування повинні бути встановлені постійні засоби кріплення (кронштейни, консолі, що підтримують металеві та залізобетонні конструкції, рухомі та нерухомі опори, підвіски тощо).

27. Розмітку місць установки кронштейнів, консолей, підвісок і їх установку, а також монтаж трубопроводів необхідно вести з використанням засобів підмощування.

28. Укладені на опори вузли та секції трубопроводів, що до них примикають, повинні бути надійно закріплені постійними засобами кріплення. Тимчасове кріплення трубопроводів не дозволяється.

29. Під час укладання трубопроводів не дозволяється знімати окремі елементи несучих конструкцій (опор, підвісок або консолей).

30. Під час укладання просторових вузлів трубопроводів необхідно закріплювати всі відгалуження вузла постійними засобами кріплення.

31. Повертати труби під час складання та зварювання необхідно за допомогою призначених для цього ключів (ланцюгових, стрічкових) або інших поворотних пристроїв.

32. У діючому цеху демонтаж трубопроводів дозволяється проводити тільки після їх повного відключення від діючих агрегатів і трубопроводів та їх спорожнення від матеріалу. Трубопроводи, що містять токсичні та вибухонебезпечні речовини, крім того, повинні бути провентильовані, після чого необхідно зробити аналізи проб повітря на відсутність в них токсичних та вибухонебезпечних речовин.

33. Демонтаж окремих труб і вузлів необхідно проводити таким чином, щоб частина трубопроводу, що залишилася, була стійкою. Одночасно знімати трубопроводи на різних висотах по одній вертикалі не дозволяється.

34. До монтажу трубопроводів і арматури, що були в експлуатації, дозволяється приступати тільки за наявності акта, який підтверджує їх придатність до подальшої експлуатації, відсутність в них залишку технологічних продуктів і дозволяє проведення робіт.

35. У зоні монтажу устаткування наскрізний рух транспорту не дозволяється, проїзди повинні бути закриті та встановлені дорожні знаки та покажчики.

36. Під час монтажу устаткування необхідно дотримувати технологічної послідовності подачі устаткування в монтажну зону, а також черговість установки устаткування на фундаменти згідно з ПОР.

37. Під час установки (вивіряння) устаткування на фундаменті необхідно користуватися спеціальними пристроями.

38. Під час застосування підвісних помостів, кріплення гаків і пальців до вмонтованого устаткування необхідно проводити до їх підйому.

39. Під час різання великих деталей ферм, балок та інших металоконструкцій необхідно вжити заходів, які запобігають обваленню відрізаних частин.

9. Встановлення та експлуатація будівельно-монтажних машин і механізмів

1. Встановлення та експлуатація будівельно-монтажних машин і механізмів повинні проводитися відповідно до технологічної документації, ПОР, ПВР, НПАОП 0.00-1.01-07.

2. Будівельно-монтажні машини та устаткування після встановлення на робочому місці необхідно піддавати повному технічному огляду та випробуванню з перевіркою надійності заземлення, після чого складається акт приймання та здачі в експлуатацію.

Технічний огляд необхідно проводити відповідно до НПАОП 0.00-6.18-04.

3. Всі будівельно-монтажні машини повинні бути обладнані ключами-бирками або іншими замикаючими пристроями, які унеможливлюють їх включення сторонніми особами.

4. Дозвіл на пуск в роботу вантажопідіймальної машини необхідно отримати відповідно до чинних нормативно-правових актів.

5. Вантажопідіймальні машини необхідно встановлювати так, щоб під час підйому вантажу виключалася необхідність попереднього його підтягання в разі скісного положення канатів та було можливим переміщення вантажу, піднятого не менше ніж на 500 мм вище устаткування, штабелів вантажів, бортів вагонів тощо, що можуть бути на шляху його руху.

Встановлення вантажопідіймальних машин над виробничими або іншими приміщеннями не дозволяється.

6. Відстань по горизонталі між частинами крана, що виступають, який пересувається по наземних рейкових коліях, і будівлями, штабелями вантажів та іншими предметами, розташованими на висоті до 2 м від рівня землі або робочих майданчиків, повинна бути не менше 700 мм, а на висоті більше 2 м - не менше 400 мм. Відстань по вертикалі від консолі противаги або від противаги, що розташована під консоллю баштового крана, до майданчиків, на яких можуть перебувати люди, повинна бути не менше 2 м.

7. Встановлення кранів, що переміщуються по рейкових коліях в охоронній зоні повітряних ліній електропередач, повинно бути погоджено з власником лінії. Дозвіл на таке встановлення для виконання будівельно-монтажних робіт повинен зберігатися спільно з ПВР, в інших випадках - у паспорті крана.

8. Встановлення стрілових самохідних кранів повинно відбуватися на спланованому та підготовленому майданчику з урахуванням категорії та типу ґрунту. Встановлювати крани для роботи на свіжонасипаному неутрамбованому ґрунті, а також з ухилом, що перевищує зазначений у паспорті крана, не дозволяється.

9. Встановлення стрілового самохідного крана повинно відбуватися так, щоб під час роботи відстань між поворотною частиною крана за будь-якого його положення та будівлями, штабелями вантажів і іншими предметами була не менше 1000 мм.

10. За необхідності встановлення стрілового самохідного крана на виносні опори він повинен встановлюватися на всі виносні опори крана. Під опори повинні підкладатися міцні та стійкі підкладки. Підкладки під додаткові опори крана повинні бути його інвентарною приналежністю.

11. У разі неможливості дотримання відстаней для встановлення стрілових кранів ухил повинен бути укріплений відповідно до розробленого ПОР на основі вимог НПАОП 0.00-1.01-07. Встановлювати стрілові самохідні крани на краю укосу котловану або канави можна за умови дотримання таких відстаней:

12. Під час експлуатації знімні вантажозахоплювальні пристосування і тара повинні піддаватися їх власником періодичному огляду в строки, визначені підприємством-виробником. Результати оглядів необхідно заносити в журнал.

13. У кожному цеху, на будівельному майданчику або іншій дільниці роботи вантажопідіймальної машини в кожній зміні повинна бути призначена особа з числа посадових осіб, відповідальна за безпечне виконання робіт з переміщення вантажів кранами.

14. Під час використання вантажопідіймальних машин повинен бути визначений порядок обміну умовними сигналами між машиністом вантажопідіймальної машини та особою, яка керує підйомом. У разі значної відстані між ними повинен бути обладнаний телефонний або гучномовний зв'язок.

15. Місця встановлення машин і зону підйому вантажів необхідно огороджувати попереджувальними плакатами.

16. Вантажопідіймальне устаткування, що не підлягає реєстрації в органах державного нагляду, та монтажне оснащення необхідно реєструвати в журналі реєстрації особою з нагляду за вантажопідіймальними машинами.

Місце встановлення, спосіб кріплення монтажних електричних лебідок, а також розташування блоків повинні бути зазначені в ПОР.

Місце встановлення повинно відповідати таким вимогам:

лебідка повинна розміщуватись поза зоною проведення робіт з підйому та переміщення вантажів на відстані від границі зони, рівної 1,35 найбільшої висоти підйому вантажу, або засобів такелажу;

місце встановлення лебідки повинно обиратися так, щоб обслуговувальному персоналу забезпечити спостереження за вантажем, що піднімається;

канат, що йде до лебідки, не повинен перетинати доріг і проходів для людей.

Якщо лебідку встановлено в будівлі, її рама повинна бути закріплена за колону будівлі, за залізобетонний або металевий ригель її перекриття або за цегляну стіну сталевим канатом. Міцність каната перевіряється розрахунком.

Якщо лебідку встановлено на землі, її необхідно прикріпити за якір або розкріпити між упором і противагою. Стійкість лебідки повинна перевірятися розрахунком.

17. Відстань від лебідки до найближчого відвідного блока повинна бути не менша 20 діаметрів барабана. Спосіб і розрахунок кріплення блоків необхідно зазначати в технологічній документації. Канат повинен намотуватися на барабан лебідки знизу рівними щільними рядами. Кут між площиною опорної рами лебідки та канатом, що намотується, у вертикальній площині не повинен перевищувати 5 град., крім випадків, спеціально розроблених ПОР, і не більше 2 град. відхилятися від площини, перпендикулярної до осі барабана.

18. Лебідки, що використовуються для підйому вантажу масою понад 30 т, повинні бути обладнані канатоукладачами.

19. Ручні лебідки повинні мати пристрій для запобігання зворотному ходу.

20. Під час експлуатації домкратів їх не дозволяється встановлювати на промаслену поверхню. Опорна поверхня головки домкрата повинна бути такою, щоб виключалося зісковзування вантажу. Використовувати металеві підкладки між опорною головкою домкрата та вантажем не дозволяється.

21. Гідравлічні домкрати повинні мати щільні з'єднання, що виключають витік рідини з циліндрів, і дроселі для забезпечення повільного опускання штока поршня у разі пошкодження шлангів, що підводять рідину.

22. Гвинтові та рейкові домкрати повинні мати пристрої, що виключають самовільне опускання вантажу в разі зняття навантаження на його важіль.

23. Монтаж і експлуатацію будівельних підйомників і ліфтів необхідно проводити відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

24. Шахта підйомника повинна бути огороджена на висоту не менше 2 м від рівня нижнього завантажувального майданчика.

25. Розвантажувальні майданчики підйомника повинні бути обладнані відкидними поручнями.

26. Технічне обслуговування механізмів підйомника необхідно проводити в його нижньому положенні та якщо його відключено від електромережі.

27. Місця встановлення конвеєрів і підйомників під час проведення ремонтних робіт, способи їх встановлення та кріплення необхідно визначати відповідно до технологічної документації.

28. Секції конвеєрів необхідно встановлювати на спеціальні підставки. Конвеєри, встановлені на висоті, необхідно захищати знизу сітками.

29. Конвеєр повинен бути обладнаний пристроєм аварійної зупинки у вигляді троса, що протягнутий по всій його довжині.

30. Вертикальний стрічковий підйомник необхідно встановлювати в шахті, що закрита сіткою.

31. Якщо пульти керування підйомником встановлено на декількох майданчиках, повинно бути обладнано блокування, що забезпечує роботу тільки одного пульта.

32. Між пультами керування підйомником повинна бути обладнана сигналізація.

33. Система конвеєрів, у тому числі і стрічкових підйомників, повинна вмикатися з єдиного пульта, при цьому стрічковий підйомник повинен вмикатися першим, потім вмикається конвеєрна траса. Пускову апаратуру необхідно встановлювати в безпосередній близькості від траси з урахуванням її оглядовості.

34. Місця навантаження та розвантаження матеріалів повинні мати світлову та звукову сигналізацію з пультом керування конвеєром за попередньо обумовленою формою.

35. Прибирання матеріалів, що просипалися, з-під конвеєрів під час роботи повинно бути механізовано. Технічне обслуговування конвеєрів та прибирання матеріалів вручну дозволяється тільки після зупинки конвеєра та дотримання биркової системи.

10. Випробування відремонтованого технологічного устаткування та трубопроводів

1. Випробування технологічного устаткування, апаратури та трубопроводів необхідно проводити у присутності представника замовника під безпосереднім керівництвом спеціально призначеної особи з числа керівників та спеціалістів персоналу монтажної організації.

2. Індивідуальні випробування устаткування, тривалість і порядок обкатки проводять з дотриманням вимог ТУ, технічної документації заводів-виробників і проектних організацій та інших чинних нормативно-правових актів.

3. Устаткування, підконтрольне органам державного нагляду, необхідно випробовувати відповідно до правил, затверджених цими органами.

4. Змонтоване устаткування необхідно випробовувати на герметичність і міцність (посудини, апарати, трубопроводи, системи змащування, гідро- та пневмосистеми тощо).

5. Машини, механізми та апарати необхідно випробовувати на холостому ходу та під навантаженням; агрегати, технологічні (автоматичні) лінії, установки, верстати тощо піддавати комплексному випробуванню та під навантаженням. У тих випадках, коли індивідуальні випробування під навантаженням неможливо провести окремо від випробувань комплексу суміжного устаткування, їх необхідно проводити під час комплексного випробування всього устаткування.

6. До індивідуального випробування вхолосту повинні бути змонтовані трубопроводи пари, води, повітря, газу, гідравлічна та пневматична системи, системи охолодження та змащування; електроустаткування повинно бути обладнано захисним заземленням; мають бути встановлені контрольно-вимірювальні прилади.

7. Перед випробуванням окремих видів устаткування (компресорів, повітродувок, насосів, турбін) повинна бути перевірена чистота фільтрів і ділянок всмоктувальних трубопроводів від найближчого апарата, а самі трубопроводи продуті стисненим повітрям.

8. Перед індивідуальною обкаткою машин і механізмів вхолосту необхідно перевірити комплектність і готовність механічної та електричної частин, правильність встановлення устаткування (відповідно до проекту), наявність огорож та інших пристроїв для безпечного ведення робіт, відсутність дефектів і неузгоджених відступів від проекту. Необхідно контролювати параметри електромагнітних випромінювань, параметри шуму, вібрації, температуру поверхонь обладнання на робочих місцях згідно з вимогами чинних нормативно-правових актів.

9. До початку випробувань необхідно перевірити наявність мастила у вузлах зчеплення та в підшипникових опорах, легкість обертання вузлів і деталей машин і механізмів, міцність і надійність кріплення устаткування, надходження масла у всі змащувальні точки, ущільнення манжетів та інші ущільнення.

10. У процесі обкатки відремонтованого обладнання необхідно перевірити:

подачу змащувального матеріалу на підшипники, поверхні ковзання, зубці шестерень тощо;

взаємодію рухомих частин;

роботу підшипників;

герметичність роз'ємів і ущільнень;

биття валів, муфт, зубчастих коліс, маховиків тощо;

правильність зчеплень;

роботу блокувальних пристроїв;

дію захоплювальних, утримувальних та інших пристроїв;

обмеження руху деталей і вузлів;

роботу гальм, натяжних ланцюгів, контрвантажів тощо;

покази контрольних приладів.

11. Випробування механізмів необхідно починати при малій частоті обертання. Попередньо необхідно зробити короткочасне включення. У міру припрацювання підшипників і зчеплень частоту обертання доводять до норми.

12. Випробування необхідно вважати задовільним, якщо після закінчення наміченого періоду обкатки машину не зупиняли, а вузли, що перевірялися, працювали без відхилень від норми.

13. У разі виявлення протікання масла, надмірного нагрівання корпуса, неприпустимих шумів, стуків, вібрацій випробування необхідно припинити та з'ясувати причину цих явищ, дефектів. Виявлені в процесі індивідуального випробування дефекти монтажу повинна усувати монтажна організація, а дефекти устаткування - завод-виробник.

14. Обкатку устаткування необхідно проводити за умови подачі електричної напруги за постійною схемою. За неможливості подати напругу за постійною схемою дозволяється подавати напругу за тимчасовою схемою від переносних пускових станцій.

15. Після закінчення індивідуального випробування устаткування на холостому ходу генеральний підрядник і субпідрядні організації повинні показати його робочій комісії, яка складає акт передачі устаткування від монтажників замовнику. З моменту підписання та затвердження сторонами такого акта відповідальність за стан устаткування несе замовник.

16. Після закінчення ремонту та монтажу всі трубопроводи, посудини та апарати, що працюють під тиском, повинні бути випробувані на міцність і щільність. Гідравлічне та пневматичне випробування трубопроводів повинне проводитися під безпосереднім керівництвом виконавця робіт за наявності письмового дозволу замовника, який зобов'язаний вивести із зони всіх працівників, не зайнятих випробуванням. На проведення випробування повинна бути розроблена програма випробування, узгоджена із замовником.

17. Випробуванню піддають тільки трубопроводи, які повністю відремонтовано, змонтовано і які остаточно закріплені на своїх опорах.

18. Вся територія, на якій розташовано трубопровід, який випробовують, повинна бути достатньо освітлена (не менше 50 лк) згідно з ДБН В.2.5-28-2006 Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення, прибрана від сторонніх предметів та сміття і перевірено наявність захисних пристроїв і контрольно-вимірювальних приладів на трубопроводі.

Для спостереження за зоною, що охороняється, повинні бути обладнані відповідні пости з розрахунку один пост на 200 м трубопроводу. Чергові, які охороняють зону, повинні перебувати в безпечних місцях.

19. Перед випробуванням керівнику робіт необхідно:

ознайомити персонал, який бере участь у випробуванні, з порядком проведення цих робіт та із заходами щодо безпечного їх виконання;

попередити працівників на суміжних дільницях (ремонтний і експлуатаційний персонал) про час проведення випробування;

перевірити відсутність усередині і зовні устаткування сторонніх предметів;

закрити доступ стороннім особам у зону випробувань;

облаштувати, за необхідності, аварійну сигналізацію;

переконатися в справності манометрів, правильному та надійному встановленні заглушок.

20. Контрольні манометри повинні установлюватися на початку та в кінці ділянки трубопроводу, що випробовується, в місцях, зручних і безпечних для спостереження за їх показаннями. Крім манометрів на трубопроводі, що випробується, необхідно встановлювати запобіжний клапан для скидання надмірного тиску.

21. Тиск у змонтованій системі необхідно збільшувати поступово, без поштовхів і ударів, з постійним контролем за показаннями приладів і роботою системи, що випробовується.

Під час підйому тиску в трубопроводі та при досягненні в ньому випробувального тиску на міцність оглядати та перебувати в охоронній зоні не дозволяється. Трубопроводи необхідно оглядати після зниження випробувального тиску до робочого.

Обстукувати зварні шви безпосередньо під час випробувань трубопроводів не дозволяється.

22. Усунення дефектів, виявлених під час пробного випробування, необхідно проводити після зниження тиску до атмосферного та відключення системи від насосної станції.

23. Під час гідравлічного випробування трубопроводу на міцність персонал, зайнятий його проведенням, не повинен перебувати напроти фланцевих з'єднань і заглушок. Місця розташування заглушок повинні бути позначені попереджувальними знаками.

24. Одночасне гідравлічне випробування декількох трубопроводів, змонтованих на одних опорних конструкціях або естакаді, дозволяється у випадку, коли ці опорні конструкції або естакади розраховані на відповідні навантаження.

25. Пневматичне випробування дозволяється в тих випадках, коли гідравлічне неможливо провести. Під час пневматичних випробувань трубопроводів на міцність як усередині приміщення, так і зовні відповідно до ПОР визначають зону, що охороняється, та її розмір.

Під час проведення пневматичних випробувань трубопроводів, що знаходяться в траншеях, охоронну зону визначають відповідно до чинних нормативно-правових актів.

Не дозволяється проводити пневматичні випробування трубопроводів на естакадах, в каналах і лотках, де укладено діючі трубопроводи.

26. Під час пневматичного випробування трубопроводів запобіжні клапани повинні бути відрегульовані на відповідний тиск.

27. Посудини та апарати, що постачаються заводами-виробниками повністю зібраними та випробуваними, індивідуальним випробуванням не підлягають, якщо в паспорті є відповідні позначки. У разі, коли в процесі транспортування або під час монтажу вони були пошкодженні або коли закінчився термін їх гарантійного зберігання, а також якщо під час монтажу проводилося зварювання, паяння або вальцювання елементів цих посудин і апаратів, необхідно їх випробувати.

11. Вогнетривкі роботи

1. Розбирання та відновлення футеровки металургійних печей необхідно виконувати в послідовності, що визначається ПОР.

2. Для руйнування елементів футеровки, застиглого чавуну і шлаку, вогнетривкої кладки в мартенівських печах вибухові роботи не застосовуються. Руйнування необхідно проводити відбійними молотками з подальшим видаленням (зриванням) частини кладки, застиглого чавуну і шлаку завалочною машиною відповідно до ПОР.

3. Організація та послідовність вогнетривких робіт повинні проводитись узгоджено з монтажними роботами, що ведуться паралельно, з метою здійснення необхідних захисних заходів.

4. Перед початком ремонтних робіт усередині печі, в лежаках, димарях, газоходах необхідно перевірити надійність відключення ділянок, що підлягають ремонту, від діючого устаткування та комунікацій і провести аналіз повітря на наявність шкідливих речовин.

5. Під час проведення вогнетривких робіт у важкодоступних або закритих місцях повинні передбачатися:

надійний і швидкий шлях евакуації працівників через люки, лази;

звукова сигналізація або телефонний зв'язок працівників з відповідальною посадовою особою.

6. Для захисту працівників від теплового випромінювання кладки необхідно застосовувати захисні екрани, тимчасові стінки, до робочих місць подавати повітря вентилятором.

7. Розбирання вогнетривкої кладки необхідно починати після достатнього охолодження, провітрювання печі і перевірки повітря на вміст оксиду вуглецю. Мікроклімат на робочому місці повинен відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

8. Розбирання кладки необхідно виконувати після попереднього обстеження її стану для виявлення небезпечних місць і визначення способу безпечного проведення робіт.

9. Усі виявлені небезпечні частини кладки необхідно обвалювати в першу чергу під контролем відповідальної особи або зміцнювати із вжиттям відповідних заходів безпеки.

10. Розбирання вертикальної частини кладки вручну необхідно вести ділянками, починаючи з верхніх ярусів. Висота частини кладки, що розбирається, повинна бути не більше 1,5 м від поду печі або підмостей.

11. На великовантажних печах розбирання кладки верхньої частини печі дозволяється із застосуванням завалювальної машини наземного типу, обладнаної спеціальними пристроями на хоботі.

12. Перебувати на кладці, що розбирається, настилах, гарнісажі не дозволяється.

13. Під час часткового перекладання вертикальних стін розбирання необхідно проводити невеликими ділянками з вибіркою кладки штрабами у вигляді склепіння, з негайним закладенням розібраної частини кладки. Під час часткового розбирання кладки на ширину більше 1 м кладка, що розміщена вище, повинна підпиратися стійками або спеціальними кронштейнами з кріпленням до кожуха або каркаса печі.

14. Під час роботи з агресивними матеріалами (вуглецевою пастою, рідким склом тощо) працівники зобов'язані користуватися засобами індивідуального захисту відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.01-08. У зоні роботи повинна бути обладнана надійно працююча припливно-витяжна вентиляція.

15. Подачу (спуск) цегли до місця кладки необхідно здійснювати стрічковими транспортерами. Укладати цеглини на транспортери необхідно з інтервалом не менше 300 мм одна від одної. Не дозволяється прибирати застряглу в барабані або між стрічками транспортера цеглу руками, якщо транспортер не вимкнено.

16. У разі ручної подачі цегли необхідно працювати в рукавицях і передавати її з рук в руки. Кидати цеглу не дозволяється.

17. Цегла на робочому місці повинна складуватися в штабелі заввишки не більше 1,5 м з дотриманням правил перев'язування та вертикальності штабеля. Брати цеглу зі штабеля дозволяється тільки зверху.

18. Між штабелями, а також між штабелями цегли та транспортерами для її подачі необхідно залишати проходи не менше 1 м.

19. Під час перевезення цегли автонавантажувачами пакети цегли повинні укладатися на підкладки, а поштучна цегла - на піддони, що дають змогу підводити під них вилочні захвати.

Вогнетриви повинні бути укладені так, щоб водій автонавантажувача бачив шлях пересування.

Під час руху автонавантажувачів всередині цеху швидкість їх не повинна перевищувати 4 км/г.

20. Під час транспортування розчину по трубопроводу приймальний бак повинен бути обладнаний кришкою, щоб уникнути викидання розчину під час його подачі. Після кожної подачі порції розчину трубопровід необхідно продувати стисненим повітрям.

12. Інструмент

1. Електрифікований інструмент повинен бути справним і застосовуватися відповідно до вимог інструкції заводу-виробника та чинних нормативно-правових актів.

2. Перед експлуатацією електрифікованого інструменту повинні бути перевірені: комплектність і надійність кріплення деталей, справність кабелю та штепсельної вилки, стан ізоляції струмоведучих частин, рукоятки та кришок щіткотримачів, наявність захисних кожухів і їхня справність, чіткість роботи вимикача, робота на холостому ходу, а також параметри електромагнітних випромінювань на робочих місцях згідно з ДСН 3.4.6.096-2002.

Результати випробувань і оглядів інструменту необхідно записувати в журнал реєстрації випробувань із зазначенням його інвентарного номера.

3. Під час перерви в роботі та перенесенні на інше місце електрифікований інструмент необхідно вимикати.

4. Ремонт інструменту повинен виконуватися кваліфікованими, спеціально навченими фахівцями.

5. Електрична напруга, що подається на інструмент, повинна бути не вище 220 В у приміщеннях без підвищеної небезпеки і не вище 36 В у приміщеннях з підвищеною небезпекою та зовні приміщення. В особливо небезпечних приміщеннях дозволяється працювати електроінструментом за напруги 36 В з обов'язковим застосуванням захисних засобів відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.01-08.

6. Підключати шланги та механізований інструмент до трубопроводу стисненого повітря дозволяється тільки при закритому вентилі, встановленому на відведеннях від магістралі.

7. Замінювати змінний виконавчий елемент, (свердла, пики тощо) якщо відкрито повітряний вентиль або електроінструмент працює не дозволяється.

8. Відігрівання замерзлих шлангів відкритим вогнем не дозволяється.

9. Під час роботи з механізованим інструментом не дозволяються зовнішні механічні навантаження електропроводів або повітряних шлангів.

10. Ручний слюсарний інструмент повсякденного застосування повинен бути закріплений за працівниками для індивідуального або бригадного користування.

11. Бойки молотків і кувалд повинні мати гладеньку, злегка опуклу поверхню без перекосу, сколів, вибоїн, тріщин і задирів.

12. Рукоятки молотків, кувалд та іншого інструменту ударної дії повинні виготовлятися з сухої деревини твердих листяних порід (берези, дуба, бука, клена, ясена, горобини, кизилу, граба) без сучків і косослою або з синтетичних матеріалів, що забезпечують експлуатаційну міцність і надійність. Рукоятка повинна мати по всій довжині в перетині овальну форму, бути гладенькою та не мати тріщин.

До вільного кінця рукоятки повинні товщати для уникнення вислизання з рук. Вісь рукоятки повинна бути перпендикулярна поздовжній осі інструменту. Клини для зміцнення інструменту на рукоятці повинні бути з м'якої сталі та мати насічки (йоржі).

13. Працювати з інструментом, рукоятки якого посаджені на загострені кінці (напилки, шабери тощо), без металевих бандажних кілець не дозволяється.

14. Інструмент ударної дії (зубила, крейцмейселі, борідки, просічки, керни тощо) повинен мати гладеньку тильну частину без тріщин, задирів, наклепів та скосів. На робочому кінці не повинно бути пошкоджень. Кут загострення робочої частини зубила повинен відповідати матеріалу, що оброблюється. Ломи повинні бути прямими з відтягнутими та загостреними кінцями.

15. Під час роботи з клинами або зубилами за допомогою кувалд повинні застосовуватися клинотримачі з рукояткою завдовжки не менше 0,7 м.

16. Під час роботи з інструментом ударної дії працівники повинні користуватися захисними окулярами відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.01-08.

17. Розміри зіва (захоплення) гайкових ключів не повинні перевищувати розмірів головок болтів (граней гайок) більше ніж на 0,3 мм. Застосування пластинок між гранями гайки та ключа не дозволяється. На робочих поверхнях ключа не повинно бути збитих скосів, тріщин, а на рукоятках - задирів.

Під час відкручування і закручування гайок і болтів подовжувати гайкові ключі додатковими важелями, іншими ключами або трубами не дозволяється. За необхідності повинні застосовуватися ключі з довгими рукоятками.

18. Весь ручний слюсарний інструмент необхідно оглядати не менше одного разу на 10 днів.

19. Верстаки, лещата та інші стаціонарні пристосування необхідно міцно закріплювати. Уздовж верстаків необхідно укладати дерев'яні решітки, підлога біля них не повинна бути слизькою.

13. Електрозварювальні роботи

1. Улаштування, обслуговування та експлуатація електрозварювальних установок повинні відповідати вимогам Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98 N 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98), ГОСТ 13.3.003-86 "ССБТ. Работы электросварочные. Требования безопасности" та інших чинних нормативно-правових актів.

2. До електрозварювальних робіт допускаються особи згідно з пунктом 3 глави 1 розділу III цих Правил.

3. Розміщення зварювального устаткування повинно забезпечувати безпечний і вільний доступ до нього.

4. Зварювальні роботи в пожежонебезпечних приміщеннях дозволяються за умови дотримання заходів пожежної безпеки з оформленням допуску на проведення вогневих робіт.

5. У приміщеннях, де виконуються зварювальні роботи, не дозволяється зберігати легкозаймисті речовини та матеріали. На робочих місцях параметри мікроклімату, шуму, електромагнітних полів, освітленості повинні відповідати вимогам чинних ДСН. Також повинен бути обладнаний захист від випромінювання зварювальної дуги.

6. Схема приєднання декількох зварювальних трансформаторів, апаратів або генераторів під час роботи на одну зварювальну дугу повинна виключати можливість виникнення між виробами та електродом напруги холостого ходу, що перевищує напругу холостого ходу одного з джерел живлення зварювальної дуги.

7. У пересувних електрозварювальних установках для підключення їх до мережі необхідно передбачати блокування рубильника, що виключає можливість від'єднання дроту від затискачів, що перебувають під напругою.

8. Підключення електрозварювальних кабелів до зварювальних трансформаторів, апаратів і генераторів повинні виконувати електрозварники. Підключати до електромережі та відключати від неї зварювальні трансформатори, апарати та генератори повинні тільки електротехнічні працівники підприємства, які експлуатують цю мережу. Під час виконання капітального ремонту об'єкта підключення зварювального обладнання повинні здійснювати працівники ремонтної організації.

9. Під час одночасного використання декількох зварювальних трансформаторів вони повинні бути встановлені не ближче 0,1 м один від одного. Відстань між зварювальним трансформатором і ацетиленовим генератором повинна бути не менше 5 м.

Зварювальні дроти повинні бути розташовані на відстані не менше ніж 0,5 м від гарячих трубопроводів і балонів з киснем, а від балонів і трубопроводів з горючими газами не менше 5 м.

10. Електрозварювальне обладнання, що використовується для зварювання в особливо небезпечних умовах (усередині металевих ємностей, в трубопроводах, колодязях, тунелях, котлах), а також призначене для роботи в приміщеннях з підвищеною небезпекою і має напругу холостого ходу вище 42 В змінного струму та 110 В постійного струму, повинно бути оснащене пристроями автоматичного відключення напруги холостого ходу або обмеження його до напруги 12 В з витримкою часу не більше 0,5 с.

11. Не дозволяється виконувати електрозварювання на посудинах під тиском, а також всередині та зовні трубопроводів, резервуарів та інших ємностей, в яких розміщувались легкозаймисті, горючі, вибухонебезпечні або токсичні рідини, гази, емульсії тощо, без ретельного їх очищення та перевірки, що підтверджує безпечну концентрацію цих речовин у ємностях. Зварювання необхідно проводити при відкритих люках, пробках, лазах тощо.

12. Живлення електродвигунів змінного струму зварювальної головки дозволяється тільки через знижувальний трансформатор з виводами вторинної обмотки напругою не вище 42 В. Один із виводів вторинної обмотки такого трансформатора повинен бути надійно заземлений. Корпус електродвигуна зварювальної головки при цьому не заземлюється, за винятком роботи в особливо небезпечних приміщеннях.

13. Перед початком і під час роботи необхідно стежити за справністю ізоляції зварювальних дротів і електродотримачів, а також надійністю з'єднання контактів. Під час прокладання дротів і кожного їхнього переміщення повинні вживатися заходи проти пошкодження ізоляції, а також під час контакту дротів з водою, маслом, сталевими канатами, шлангами від ацетиленового апарата, газополуменевої апаратури та гарячими трубопроводами.

14. Металеві частини електрозварювальних установок, що не перебувають під напругою під час роботи (корпуси зварювального трансформатора, генератора електрозварювання, випрямляча, перетворювача, затискача вторинної обмотки зварювального трансформатора, до якого підключається зворотний дріт), а також зварювані вироби та конструкції повинні бути заземлені. Заземлення електрозварювального обладнання виконується до включення їх в електромережу.

Заземлення необхідно виконувати видимим (неізольованим) мідним дротом перетином не менше 6 кв.мм або сталевим прутком (смугою) перетином не менше 12 кв.мм.

15. У пересувних зварювальних трансформаторах зворотний провід необхідно ізолювати так само, як і провід, приєднаний до електродотримача.

Не дозволяється використовувати як зворотний провід контур заземлення, мережі занулення, труби санітарно-технічних мереж (водопровід, газопровід тощо), металеві конструкції будівель і технологічного устаткування, залізничної колії, дріт та шини первинної комутації розподільних пристроїв, канати вантажопідіймальних машин.

Зварювальні установки на час їх пересування необхідно від'єднувати від мережі.

16. Під час роботи з відкритою електричною дугою електрозварники повинні бути забезпечені для захисту обличчя та очей шоломом-маскою або щитком із захисним склом (світлофільтрами).

Для захисту очей людей, що перебувають поблизу місця зварювання від впливу випромінювання зварювальної дуги, робоче місце зварника необхідно захищати щитами або ширмами, а також використовувати ЗІЗ для очей зі світлофільтрами для захисту від ультрафіолетового видимого та інфрачервоного випромінювання.

17. Під час стельового зварювання зварники повинні користуватися брезентовими нарукавниками.

18. Під час ручного дугового зварювання товстопокритими електродами, електрошлакового та механізованого зварювання під флюсом і відкритою дугою повинно бути передбачене місцеве відсмоктування газів.

19. Під час зварювання усередині резервуарів і закритих порожнин конструкцій залежно від характеру роботи, що виконується, повинна бути забезпечена вентиляція. Під час ручного зварювання необхідно подавати повітря безпосередньо під щиток зварника.

20. Виконувати зварювальні роботи на відкритому повітрі під час грози, дощу або снігопаду не дозволяється. Виконання зварювальних робіт на відкритому повітрі під час дощу, снігопаду можливе, якщо обладнано тимчасові укриття, що виключають потрапляння опадів на зварника та зварювальні вироби.

21. В електрозварювальних установках повинні бути надійно огороджені всі елементи, що перебувають під напругою.

22. Електрозварювальні установки, розташовані над землею або над перекриттям на висоті більше 1 м, повинні бути обладнані освітленими робочими майданчиками з настилом, драбинами та поручнями.

23. Електродотримач повинен бути легким, зручним у роботі, забезпечувати надійне затискання та швидку зміну електродів без дотику до струмоведучих частин, мати просте та надійне з'єднання із зварювальним дротом, а також козирок з вогнестійкого матеріалу, що захищає руку зварника.

Не дозволяється застосовувати електродотримачі з підвідним дротом в рукоятці при силі струму 600 А і більше.

24. Електродотримачі для ручного дугового зварювання та різання повинні відповідати вимогам ГОСТ 13.2.007-8-75 "ССБТ. Устройства электросварочные и для плазменной обработки. Требования безопасности", ГОСТ 14651-78 "Электрододержатели для ручной дуговой сварки. Технические условия" та іншим чинним нормативно-правовим актам.

25. Електрозварювальні роботи в закритих ємностях або в обмеженому просторі повинні виконуватися за нарядом-допуском на проведення робіт підвищеної небезпеки під контролем спостерігача, який має кваліфікаційну групу з електробезпеки II та вище, який повинен перебувати зовні ємності, що зварюється, для контролю за безпечним проведенням робіт зварника.

Електрозварник, який працює усередині ємності, повинен бути забезпечений запобіжним поясом із страхувальною мотузкою, кінець якої завдовжки не менше 2 м повинен бути у другої людини, що перебуває зовні ємності.

26. Освітлення усередині резервуарів, котлів та інших закритих металевих ємностей повинно здійснюватися за допомогою світильників, розташованих зовні об'єкта, що зварюється, або ручних переносних ламп з напругою не більше 12 В. Трансформатор для переносних ламп повинен бути розташований поза зварювальним об'єктом, а вторинний ланцюг джерела живлення повинен заземлятися.

27. Виконувати зварювальні роботи на висоті з риштувань, помостів, люльок дозволяється тільки після перевірки цих пристроїв керівником робіт, а також вжиття заходів, що запобігають загорянню настилів і падінню розплавленого металу на працівників або людей, що проходять внизу.

14. Газозварювальні роботи

1. Устаткування і апаратура для газополуменевої обробки металів повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

2. Виконувати газозварювальні роботи необхідно відповідно до вимог цієї глави, "Правил безопасности при производстве и потреблении продуктов разделения воздуха", затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 12.04.88 (НПАОП 24.1-1.30-88), та інших чинних нормативно-правових актів.

3. Карбід кальцію необхідно зберігати в сухих, добре вентильованих, вогнестійких приміщеннях з легкою покрівлею та зовнішнім електроосвітленням.

Не дозволяється зберігати в одному приміщенні барабани з карбідом кальцію та балони із стисненим і зрідженим газом.

4. Розкривати барабани з карбідом кальцію необхідно тільки за допомогою спеціальних інструментів і пристосувань, що виключають можливість утворення іскри. Карбід кальцію необхідно зберігати в тарі з щільно закритою кришкою.

Не дозволяється зберігати пошкоджені барабани з карбідом кальцію на місці виконання робіт.

5. Балони необхідно зберігати в окремому, спеціально обладнаному приміщенні тільки у вертикальному положенні в гнізді спеціальних стійок. Порожні балони повинні зберігатися окремо від балонів, заповнених газом.

6. Вентилі газових балонів повинні бути закриті захисними ковпаками. Прийом, зберігання та видача газових балонів для проведення робіт без захисних ковпаків не дозволяються.

7. Балони із стисненим та зрідженим газом повинні бути захищені від ударів, прямих сонячних променів та інших джерел тепла.

Не дозволяється експлуатувати не пофарбовані газові балони та які не мають написів із зазначенням назви газу, що міститься в них. Колір балонів і написів на них повинні бути такими: