На виконання Указу Президента України від 15.07.2004 N 803 "Про Державну службу України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації" (із змінами) та відповідно до вимог Положення про систему управління безпекою польотів на авіаційному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 19.08.2003 N 650, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.08.2003 за N 754/8075, а також з метою забезпечення дійового контролю за забезпеченням безпеки авіації.

1. Затвердити Положення про інспектора Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (додається).

2. Директорам департаментів: інспектування безпеки польотів, підтримання льотної придатності екземпляра повітряного судна, сертифікації авіаційного персоналу та учбових закладів, конструктивної льотної придатності і ресурсів та сертифікації типу авіаційної техніки затвердити в установленому порядку та подати до відділу видачі документів суворої звітності (далі - ВВДСЗ) списки інспекторського складу за штатним та позаштатним розкладом, які здійснюють інспекторські функції.

3. Подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Голови Державіаслужби Колісника А.А.

1.1. Положення про інспектора Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (далі - Положення) розроблено на виконання Указу Президента України від 15.07.2004 N 803 "Про Державну службу України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації" (із змінами) та відповідно до вимог Положення про систему управління безпекою польотів на авіаційному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 19.08.2003 N 650 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 29.08.2003 за N 754/8075, з метою здійснення дійового контролю за діяльністю суб'єктів цивільної авіації.

1.2. Фахівці Державіаслужби на посаді інспектора здійснюють інспектування та контроль діяльності авіакомпаній (підприємств) цивільної авіації України незалежно від форм власності та відомчої належності щодо виконання останніми авіаційних правил.

1.3. Нормативні посилання

Під час розроблення Положення використовувались такі нормативно-правові акти: Повітряний кодекс України;

Закон України "Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації";

Указ Президента України від 15.11.2000 N 1239 "Про захист документів і товарів голографічними захисними елементами";

Указ Президента України від 15.07.2004 N 803 "Про Державну службу України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації" (із змінами);

постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.97 N 204 "Про затвердження Порядку здійснення нагляду за забезпеченням безпеки руху на транспорті" (із змінами);

Положення про систему управління безпекою польотів на авіаційному транспорті, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 19.08.2003 N 650 та зареєстроване в Мін'юсті України 29.08.2003 за N 754/8075;

наказ Міністерства транспорту України та Міністерства оборони України від 27.01.2003 N 50/18 "Про затвердження Інструкції про розслідування порушень порядку використання повітряного простору України", зареєстрований в Мін'юсті України 14.02.2003 за N 116/7437;

Правила сертифікації організацій з технічного обслуговування авіаційної техніки, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 29.05.98 N 205 та зареєстровані в Мін'юсті України 02.09.98 за N 547/2987 (із змінами);

Правила сертифікації авіаційних навчальних закладів цивільної авіації з підготовки льотного складу в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 29.03.2002 N 215 та зареєстровані в Мін'юсті України 11.04.2002 за N 356/6644 (із змінами);

Правила сертифікації експлуатантів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 29.05.98 N 204 та зареєстровані в Мін'юсті України 09.09.98 за N 552/2992 (із змінами);

Правила розслідування авіаційних подій з цивільними повітряними суднами в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 12.12.2001 N 870 та зареєстровані в Мін'юсті України 27.12.2001 за N 1088/6279;

Правила сертифікації виробництва авіаційної техніки, Авіаційні правила України частина 21 Процедури сертифікації авіаційної техніки, розділи F, G, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.12.2000 N 703 та зареєстровані в Мін'юсті України 12.01.2001 за N 10/5201;

DOC 8335 - AN/879 "Руководство по процедурам эксплуатационной инспекции, сертификации и постоянного надзора". Издание четвертое - 1995 г., ИКАО;

DOC 9379 - AN/916 "Руководство по созданию государственной системы выдачи свидетельств личному составу и управлению этой системой". Издание первое - 1983 г., ИКАО;

DOC 9734 - AN/959 "Руководство по организации контроля за обеспечением безопасности полетов", часть А. Создание государственной системы контроля по обеспечению безопасности полетов и управление этой системой. Издание первое - 1995 г., ИКАО;

DOC 9760 "Руководство по летной годности". Том 1. Организация и процедуры. Издание первое - 2001 г., ИКАО.

2.1. Для ефективного виконання своїх повноважень інспектор повинен мати вищу спеціальну освіту, достатній досвід роботи в авіаційній галузі (не менше 5 років) з питань:

безпеки польотів;

розслідування авіаційних подій та здійснення заходів з метою їх запобігання;

льотної діяльності;

льотної придатності та технічного обслуговування повітряних суден (далі - ПС), що експлуатуються в Україні;

пошукового та аварійно-рятувального забезпечення польотів цивільних ПС;

забезпечення авіаційної безпеки та попередження (запобігання) актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації (далі - ЦА);

організації авіаційних перевезень;

ліцензування авіаційної діяльності;

реєстрації, сертифікації суб'єктів та об'єктів авіаційної (господарської) діяльності;

аеронавігаційного обслуговування польотів та їх технічного забезпечення;

забезпечення пожежної безпеки на об'єктах ЦА;

розробки та виробництва авіаційної техніки;

сертифікації аеродромів та аеропортів;

авіаційної медицини.

2.2. Інспектор повинен відповідати високим моральним якостям, бути принциповим та неупередженим, тактовним та здатним підтримувати нормальні робочі стосунки з людьми, а також володіти однією з робочих мов ІКАО в обсязі, достатньому для виконання своїх обов'язків за кордоном.