ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 114,

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Після передачі проекту законодавчого акта національним парламентам,

Беручи до уваги висновок Європейського Центрального Банку (-1),

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (-2),

Діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою (-3),

Оскільки:

(1) Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/849 (-4) є основним правовим інструментом запобігання використанню фінансової системи Союзу для цілей відмивання грошей та фінансування тероризму. Зазначена Директива, кінцевим строком транспозиції якої було 26 червня 2017 року, визначає ефективну та всеосяжні правові рамки для вирішення проблеми зі стягненням грошей чи майна, пов’язаних з терористичними цілями, вимагаючи від держав-членів визначити, зрозуміти та зменшити ризики, пов’язані з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму.

(2) Нещодавні терористичні напади продемонстрували виникнення нових тенденцій, зокрема щодо способів фінансування та здійснення операцій терористичними групами. Деякі сучасні технологічні послуги стають дедалі популярнішими як альтернативні фінансові системи, оскільки вони залишаються поза межами сфери регулювання права Союзу або користуються звільненням від правових вимог, які, можливо, більше не є виправданими. Щоб відповідати темпу розвитку тенденцій, необхідно вжити подальших заходів для забезпечення більшої прозорості фінансових транзакцій корпоративних та інших юридичних осіб, а також трастів і правових утворень, що мають структуру чи функції, подібні до трастів ("подібні правові утворення"), задля вдосконалення існуючої превентивної бази та більш дієвої протидії фінансуванню тероризму. Важливо зазначити, що вжиті заходи повинні бути пропорційними ризикам.

(3) Організація Об’єднаних Націй (ООН), Інтерпол та Європол повідомляють про зростання конвергенції між організованою злочинністю та тероризмом. Взаємозалежність між організованою злочинністю та тероризмом, а також зв’язок між кримінальними та терористичними групами становлять все більшу загрозу для безпеки Союзу. Запобігання використанню фінансової системи для цілей відмивання грошей або фінансування тероризму є невіддільною частиною будь-якої стратегії подолання зазначеної загрози.

(4) Незважаючи на значні покращення в ухваленні та імплементації стандартів Групи з розробки фінансових заходів протидії відмиванню грошей (ФАТФ) та схвалення державами-членами діяльності Організації економічного співробітництва і розвитку щодо прозорості в останні роки, очевидною є необхідність подальшого збільшення загальної прозорості економічного та фінансового середовища Союзу. Запобігання відмиванню грошей та фінансуванню тероризму не може бути дієвим, якщо середовище не буде вороже налаштованим до злочинців, які шукають укриття для своїх фінансів за допомогою непрозорих структур. Цілісність фінансової системи Союзу залежить від прозорості корпоративних та інших юридичних осіб, трастів і подібних правових утворень. Метою цієї Директиви є не тільки виявляти та розслідувати відмивання грошей, але й запобігати його виникненню. Посилення прозорості може бути сильним стримувальним фактором.

(5) Досягнення цілей Директиви (ЄС) 2015/849 повинно продовжуватися, і будь-які зміни до неї повинні узгоджуватися з поточними діями Союзу в сфері протидії тероризму та фінансуванню тероризму, проте, такі зміни повинні вноситися з належним урахуванням фундаментального права на захист персональних даних, а також із дотриманням і застосуванням принципу пропорційності. Повідомлення Комісії Європейському Парламенту, Раді, Європейському економічно-соціальному комітету та Комітету регіонів під назвою "Європейський порядок денний з безпеки" вказує на необхідність того, щоб заходи реагування на фінансування тероризму були більш дієвими та належними, підкреслюючи, що проникнення на фінансові ринки уможливлює фінансування тероризму. Висновки Європейської Ради від 17-18 грудня 2015 року також наголосили на необхідності терміново вчинити подальші дії проти фінансування тероризму в усіх сферах.

(6) Повідомлення Комісії Європейському Парламенту і Раді під назвою "План дій для посилення боротьби з фінансуванням тероризму" наголошує на необхідності адаптації до нових загроз та внесення відповідних змін до Директиви (ЄС) 2015/849 .

(7) Інструменти Союзу також повинні точно відображати тенденції та зобов’язання, взяті на міжнародному рівні. Тому необхідно врахувати Резолюцію Ради Безпеки ООН 2195 (2014) про загрози міжнародному миру та безпеці та резолюції Ради Безпеки ООН 2199(2015) і 2253(2015) про загрози міжнародному миру та безпеці, спричинені терористичними актами. Зазначені резолюції Ради Безпеки стосуються, відповідно, зв’язків між тероризмом і транснаціональною організованою злочинністю, запобігання отриманню терористичними групами доступу до міжнародних фінансових інституцій та поширення системи санкцій на Ісламську Державу в Іраку та Леванті.

(8) Жодні зобов’язання Союзу не вимагають від надавачів, залучених до послуг з обміну між віртуальними валютами та офіційними валютами (тобто монетами і банкнотами, призначеними слугувати законним платіжним засобом країни, і електронних грошей країни, прийнятих як засіб обміну в країні випуску), а також відповідальних зберігачів гаманців, повідомляти про підозрілу діяльність. Тому терористичні групи можуть здійснювати перекази грошей до фінансової системи Союзу чи всередині мереж віртуальних валют, приховуючи перекази або користуючись деяким ступенем анонімності на таких платформах. Тому важливо розширити сферу застосування Директиви (ЄС) 2015/849 , щоб включити надавачів, залучених до послуг з обміну між віртуальними валютами та офіційними валютами, а також відповідальних зберігачів гаманців. Для цілей протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму, компетентні органи повинні мати змогу, через зобов’язаних суб’єктів, здійснювати моніторинг використання віртуальних валют. Такий моніторинг забезпечуватиме збалансований та пропорційний підхід, із забезпеченням технічного прогресу та високого ступеню прозорості у сферах альтернативних фінансів і соціального підприємництва.

(9) Анонімність віртуальних валют уможливлює їх потенційне протиправне використання у злочинних цілях. Включення надавачів, залучених до послуг з обміну між віртуальними валютами та офіційними валютами, і відповідальних зберігачів гаманців повністю не вирішить проблему анонімності, пов’язану з транзакціями у віртуальній валюті, тому що велика частина середовища віртуальної валюти залишатиметься анонімною, оскільки користувачі можуть також здійснювати транзакції без таких надавачів. Для протидії ризикам, пов’язаним з анонімністю, національні органи фінансової розвідки повинні мати змогу отримувати інформацію, що дозволятиме їм пов’язувати адреси віртуальних валют із особою власника віртуальної валюти. Крім того, потрібно додатково розглянути можливість дозволити користувачам добровільне самодекларування до призначених органів.

(10) Не повинно бути плутанини між віртуальними валютами, електронними грошима, як визначено у пункті (2) статті 2 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/110/ЄС (-5), і ширшим поняттям "грошей", як визначено у пункті (25) статті 4 Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2366 (-6), а також грошовою вартістю, що зберігається на інструментах, звільнених на підставі пунктів (k) і (l) статті 3 Директиви (ЄС) 2015/2366 , та ігровими валютами, які можуть використовуватися виключно у межах конкретного ігрового середовища. Незважаючи на те, що віртуальні валюти часто можуть використовуватися як засіб платежу, вони також можуть бути використані для інших цілей та мати ширше застосування, таке як засіб обміну, інвестицій, накопичення або використання в онлайн-казино. Ціллю цієї Директиви є охоплення усіх потенційних способів використання віртуальних валют.

(11) Місцеві валюти, також відомі як додаткові валюти, які використовують у дуже обмежених мережах, таких як місто або регіон, та серед невеликої кількості користувачів, не повинні вважатися віртуальними валютами.

(12) Ділові відносини або транзакції за участі третіх країн із високим рівнем ризику повинні бути обмежені, якщо виявлені значні недоліки у режимі протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму відповідних третіх країн, за винятком випадків, коли застосовуються належні додаткові пом’якшувальні заходи або контрзаходи. У таких випадках із високим рівнем ризику та щодо таких ділових відносин або транзакцій держави-члени повинні вимагати від зобов’язаних суб’єктів застосовувати посилені заходи комплексної перевірки клієнтів задля управління такими ризиками та їх зменшення. Тому кожна держава-член визначає на національному рівні тип посилених заходів комплексної перевірки, яких потрібно вжити щодо третіх країн з високим рівнем ризику. Такі відмінні підходи держав-членів створюють слабкі місця в управлінні діловими відносинами за участі третіх країн із високим рівнем ризику, як визначено Комісією. Важливо підвищити дієвість списку третіх країн із високим рівнем ризику, встановленого Комісією, шляхом гармонізованого поводження з такими країнами на рівні Союзу. Такий гармонізований підхід, насамперед, повинен бути спрямований на посилення заходів комплексної перевірки клієнтів, якщо національне законодавство ще не вимагає таких заходів. Відповідно до міжнародних зобов’язань, державам-членам повинно бути дозволено вимагати від зобов’язаних суб’єктів, якщо застосовно, вживати додаткові пом’якшувальні заходи, що доповнюють посилені заходи комплексної перевірки клієнтів, відповідно до підходу на основі оцінки ризиків та з урахуванням конкретних обставин ділових відносин або транзакцій. Міжнародні організації та розробники стандартів, компетентні у сфері запобігання відмиванню грошей та протидії фінансуванню тероризму, можуть закликати застосовувати належні контрзаходи для захисту міжнародної фінансової системи від існуючих і суттєвих ризиків, пов’язаних із відмиванням грошей та фінансуванням тероризму, що походять із певних країн. Додатково, держави-члени повинні вимагати від зобов’язаних суб’єктів застосовувати додаткові пом’якшувальні заходи щодо третіх країн із високим рівнем ризику, як визначено Комісією, враховуючи заклики до контрзаходів і рекомендації, зокрема і висловлені ФАТФ, та обов’язки, що випливають з міжнародних угод.

(13) З огляду на розвиток характеру загроз і вразливостей, пов’язаних із відмиванням грошей та фінансуванням тероризму, Союз повинен впровадити належний підхід щодо відповідності національних режимів протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму вимогам на рівні Союзу, беручи до уваги оцінку дієвості таких національних режимів. Задля моніторингу правильної транспозиції вимог Союзу до національних режимів протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму, дієвого виконання таких вимог та спроможності таких режимів забезпечити дієву превентивну базу, Комісія повинна ґрунтувати свою оцінку на національних режимах протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму, що не повинно обмежувати оцінювання, здійснені міжнародними організаціями та розробниками стандартів, компетентними у сфері запобігання відмиванню грошей та протидії фінансуванню тероризму, такими як ФАТФ або Комітет експертів з оцінювання заходів протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму.

(14) Передплачені картки загального призначення мають законне використання та є інструментом, який сприяє соціальному та фінансовому залученню. Проте, анонімні передплачені картки легко використовувати для фінансування терористичних нападів і логістики. Тому важливо позбавити терористів цього засобу фінансування їхніх операцій шляхом подальшого зменшення лімітів транзакцій та максимальних сум, нижче яких зобов’язаним суб’єктам дозволено не застосовувати деякі заходи комплексної перевірки клієнтів, передбачені Директивою (ЄС) 2015/849 . Тому, належним чином враховуючи потреби споживачів у використанні передплачених інструментів загального призначення та не перешкоджаючи використанню таких інструментів сприяння соціальному та фінансовому залученню, важливо знизити існуючі порогові рівні для анонімних передплачених карток загального призначення та здійснювати ідентифікацію клієнта при дистанційному платежі, коли сума транзакції перевищує 50 євро.

(15) У той час як використання анонімних передплачених карток, випущених у Союзі, фактично обмежене територією Союзу, це не завжди так із подібними картками, випущеними у третіх країнах. Тому важливо забезпечити, щоб анонімні передплачені картки, видані за межами Союзу, могли використовуватися в Союзі, тільки якщо можна вважати, що вони відповідають вимогам, еквівалентним тим, що встановлені законодавством Союзу. Таке правило повинно бути введене в дію у повній відповідності до зобов’язань Союзу щодо міжнародної торгівлі, особливо положень Генеральної угоди про торгівлю послугами.

(16) Органи фінансової розвідки відіграють важливу роль у визначенні фінансових операцій терористичних мереж, особливо транскордонних, і у виявленні їхніх спонсорів. Фінансова розвідка може мати вирішальне значення для розкриття сприяння терористичним злочинам, а також мереж і схем терористичних організацій. Внаслідок відсутності обов’язкових до виконання міжнародних стандартів органи фінансової розвідки суттєво відрізняються між собою за функціями, компетенціями та повноваженнями. Держави-члени повинні намагатися забезпечити більш ефективний та скоординований підхід до здійснення фінансових розслідувань, пов’язаних із тероризмом, у тому числі пов’язаних із протиправним використанням віртуальних валют. Проте, існуючі відмінності не повинні впливати на діяльність органів фінансової розвідки, зокрема на їхню спроможність здійснювати превентивний аналіз на підтримку всіх органів, відповідальних за розвідувальну, слідчу та судову діяльність, а також на міжнародну співпрацю. Під час виконання своїх завдань органи фінансової розвідки повинні мати доступ до інформації та можливість обмінюватися нею без перешкод, у тому числі через належну співпрацю з правозастосовчими органами. У всіх випадках підозри у злочинній діяльності та, зокрема, у випадках, пов’язаних із фінансуванням тероризму, інформація повинна надходити безпосередньо та швидко, без зайвих зволікань. Тому важливо продовжувати підвищення дієвості та ефективності органів фінансової розвідки шляхом уточнення їхніх повноважень та співпраці між органами фінансової розвідки.

(17) Органи фінансової розвідки повинні мати можливість отримувати від будь-якого зобов’язаного суб’єкта всю необхідну інформацію, що стосується їхніх функцій. Їх необмежений доступ до інформації має важливе значення для забезпечення належного простеження грошових потоків та виявлення незаконних мереж і потоків на ранній стадії. Потреба органів фінансової розвідки у отриманні додаткової інформації від зобов’язаних суб’єктів на підставі підозри у відмиванні грошей чи фінансуванні тероризму може бути викликана попереднім повідомленням про підозрілу транзакцію, отриманим органом фінансової розвідки, але також може бути викликана іншими засобами, такими як власний аналіз органів фінансової розвідки, розвідувальна інформація, надана компетентними органами, або інформація, якою володіє інший орган фінансової розвідки. Тому органи фінансової розвідки, у контексті своїх функцій, повинні мати можливість отримувати інформацію від будь-якого зобов’язаного суб’єкта, навіть без попереднього повідомлення. Це передбачає тільки запити на інформацію на основі чітко визначених умов, а не безсистемні запити на інформацію до зобов’язаних суб’єктів у контексті аналізу, здійснюваного органом фінансової розвідки. Орган фінансової розвідки також повинен мати можливість отримувати таку інформацію на запит іншого органу фінансової розвідки та обмінюватися інформацією з органом фінансової розвідки, який подав запит.

(18) Метою органу фінансової розвідки є збирання та аналіз інформації, яку він отримує для встановлення зв’язків між підозрілими транзакціями та злочинною діяльністю, що лежить в їх основі, задля запобігання та протидії відмиванню грошей та фінансуванню тероризму, а також для поширення результатів аналізу такої інформації та додаткової інформації, отриманої компетентними органами, якщо є підстави для підозри у відмиванні грошей, пов’язаних предикатних злочинах або фінансуванні тероризму. Органи фінансової розвідки не повинен утриматися чи відмовлятися від обміну інформацією з іншим органом фінансової розвідки, самостійно чи на запит, з таких причин як відсутність визначеності пов’язаного предикатного злочину, через особливості національного кримінального законодавства та відмінності між визначеннями пов’язаних предикатних злочинів, або відсутність покликання на конкретні пов’язані предикатні злочини. Подібним чином, орган фінансової розвідки повинен надавати свою попередню згоду іншому органу фінансової розвідки на перечу інформації компетентним органам, незалежно від типу можливого пов’язаного предикатного злочину, з тим щоб уможливити ефективне виконання функції поширення інформації. Орган фінансової розвідки повідомили про труднощі в обміні інформацією на підставі відмінностей національних визначень деяких предикатних злочинів, таких як податкові злочини, які не гармонізовані правом Союзу. Такі відмінності не повинні перешкоджати взаємному обміну, поширенню інформації компетентним органам і використанню такої інформації, як це визначено цією Директивою. Органи фінансової розвідки повинні швидко, конструктивно та дієво забезпечувати найширший діапазон міжнародної співпраці з органами фінансової розвідки третіх країн у зв’язку з відмиванням грошей, пов’язаними предикатними злочинами та фінансуванням тероризму відповідно до рекомендацій ФАТФ та принципів Егмонтської групи щодо обміну інформацією між підрозділами фінансової розвідки.

(19) Інформація пруденційного характеру, що стосується кредитних і фінансових установ, така як інформація, що стосується відповідності та належності директорів і акціонерів, механізмів внутрішнього контролю, врядування чи комплаєнсу та управління ризиками, часто є незамінною для належного нагляду за такими установами у контексті протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму. Подібним чином, інформація щодо протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму також є важливою для пруденційного нагляду за такими установами. Тому для обміну конфіденційною інформацією та співпраці між компетентними органами у сфері протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму, що здійснюють нагляд за кредитними та фінансовими установами, і органами пруденційного нагляду не повинні створюватися перешкоди через правову невизначеність, що може виникнути внаслідок відсутності чітких положень у цій сфері. Роз’яснення правової бази є ще більш важливим, оскільки пруденційний нагляд у деяких випадках був доручений наглядовим органам, які не пов’язані з протидією відмиванню грошей і фінансуванню тероризму, таким як Європейський Центральний Банк (ЄЦБ).

(20) Затримка в доступі органів фінансової розвідки та інших компетентних органів до інформації щодо особи володільців банківських і платіжних рахунків та депозитних сейфів, особливо анонімних, перешкоджає виявленню переказів грошей, пов’язаних із тероризмом. Національні дані, що дозволяють визначити належність одній особі банківських і платіжних рахунків і депозитних сейфів, є фрагментарними, що унеможливлює своєчасний доступ до них для органів фінансової розвідки та інших компетентних органів. Тому важливо створити централізовані автоматизовані механізми, такі як реєстр або інформаційно-пошукова система, у всіх державах-членах як ефективний засіб для своєчасного доступу до інформації про особу володільців банківських і платіжних рахунків та депозитних сейфів, їхніх довірених осіб і бенефіціарних власників. При застосуванні положень про доступ, доцільно використовувати вже існуючі механізми, за умови, що національні органи фінансової розвідки можуть негайно та без застосування фільтрів отримати доступ до запитуваних даних. Держави-члени повинні розглянути можливість подання до таких механізмів іншої інформації, що вважається необхідною та пропорційною для дієвішого зменшення ризиків, пов’язаних з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму. Повинна бути забезпечена повна конфіденційність таких запитів на відповідну інформацію з боку органів фінансової розвідки та компетентних органів, відмінних від органів, відповідальних за кримінальне переслідування.

(21) Задля дотримання приватності та захисту персональних даних, мінімальні дані, необхідні для розслідувань щодо протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму, повинні зберігатися у централізованих автоматизованих механізмах банківських і платіжних рахунків, таких як реєстри чи інформаційно-пошукові системи. Держави-члени повинні мати можливість визначати, збирання яких даних є корисним і пропорційним для забезпечення дієвої ідентифікації бенефіціарних власників, беручи до уваги існуючі системи та правові традиції. При транспонуванні положень, що стосуються таких механізмів, держави-члени повинні встановлювати періоди зберігання, еквівалентні періоду зберігання документації та інформації, отриманої при застосуванні заходів комплексної перевірки клієнтів. Держави-члени повинні мати можливість подовжувати період зберігання на загальних правових підставах, не вимагаючи ухвалення рішень у кожному окремому випадку. Такий додатковий період зберігання документів не повинен перевищувати п’яти додаткових років. Цей період не повинен обмежувати національне законодавство у визначенні інших вимог до зберігання даних, що дозволяє ухвалювати рішення у кожному окремому випадку для сприяння кримінальним або адміністративним провадженням. Доступ до таких механізмів повинен ґрунтуватися на принципі службової необхідності.

(22) Точне визначення та перевірка даних фізичних і юридичних осіб має важливе значення для протидії відмиванню грошей та фінансуванню тероризму. Останні технічні розробки щодо поширення цифрових технологій на транзакції та платежі уможливлюють безпечну віддалену чи електронну ідентифікацію. Повинні бути враховані такі засоби ідентифікації, визначені у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 910/2014 (-7), зокрема, щодо нотифікованих схем електронної ідентифікації та способів забезпечення транскордонного юридичного визнання, які пропонують інструменти з високим рівнем безпеки та забезпечують еталон, за яким можна перевіряти методи ідентифікації, встановлені на національному рівні. Додатково можуть бути враховані й інші безпечні віддалені чи електронні процеси ідентифікації, урегульовані, визнані, затверджені чи прийняті на національному рівні компетентними національними органами. У відповідних випадках, у процесі ідентифікації, також необхідно враховувати визнання електронних документів і довірчих послуг, як визначено у Регламенті (ЄС) № 910/2014. При застосуванні цієї Директиви повинен бути врахований принцип технологічної нейтральності.

(23) Для визначення у Союзі публічних діячів держави-члени повинні видати списки конкретних функцій, які відповідно до національних законів, підзаконних нормативно-правових актів і адміністративних положень визнаються важливими суспільними функціями. Держави-члени повинні попросити кожну міжнародну організацію, акредитовану на їхній території, видати та підтримувати актуальний список важливих суспільних функцій у такій міжнародній організації.

(24) У нинішній правовій базі до перевірки існуючих клієнтів застосовують підхід на основі оцінювання ризиків. Проте, зважаючи на вищий ризик відмивання грошей, фінансування тероризму та пов’язаних предикатних злочинів, пов’язаний із деякими посередницькими структурами, такий підхід може унеможливлювати своєчасне виявлення та оцінювання ризиків. Тому важливо також забезпечити регулярний моніторинг деяких чітко визначених категорій існуючих клієнтів.

(25) Держави-члени наразі зобов’язані забезпечувати, щоб корпоративні та інші юридичні особи, зареєстровані на їхній території, отримували та зберігали достовірну, точну та актуальну інформацію щодо їхніх бенефіціарних власників. Потреба у точній та актуальній інформації щодо бенефіціарного власника є ключовим фактором відстеження злочинців, які в іншому випадку могли б приховати свою особу за корпоративною структурою. Глобально взаємозв’язана фінансова система дає змогу приховувати та переміщувати гроші по всьому світу, а особи, що відмивають гроші та фінансують тероризм, а також інші злочинці, все більшою мірою використовують таку можливість.

(26) Необхідно уточнити конкретний фактор, що визначає, яка держава-член є відповідальною за моніторинг та реєстрацію інформації про бенефіціарних власників трастів та подібних правових утворень. Через відмінності у правових системах держав-членів деякі трасти та подібні правові утворення не підлягають моніторингу чи реєстрації ніде у Союзі. Інформація про бенефіціарних власників трастів та подібних правових утворень повинна бути зареєстрована там, де засновані чи проживають довірчі власники трастів чи особи, що обіймають еквівалентні посади у подібних правових утвореннях. Для забезпечення дієвого моніторингу та реєстрації інформації про бенефіціарне володіння трастами та подібними правовими утвореннями також є необхідною співпраця між державами-членами. Взаємозв’язок реєстрів бенефіціарних власників трастів та подібних правових утворень держав-членів забезпечив би доступ до цієї інформації, а також уникнення багаторазової реєстрації тих самих трастів і подібних правових утворень у межах Союзу.

(27) Застосовні правила доступу до інформації про бенефіціарних власників трастів та подібних правових утворень повинні бути співмірними з відповідними правилами, застосовними до корпоративних та інших юридичних осіб. Через різноманіття типів трастів, що наразі існують у Союзі, а також через ще більше різноманіття подібних правових утворень, рішення про те, чи є траст або подібне правове утворення порівнянно подібним до корпоративних та інших юридичних осіб, повинно ухвалюватися державами-членами. Метою національного законодавства, що транспонує такі положення, повинно бути запобігання використанню трастів або подібних правових утворень для цілей відмивання грошей, фінансування тероризму чи пов’язаних предикатних злочинів.

(28) З огляду на різні характеристики трастів і подібних правових утворень, держави-члени повинні мати можливість відповідно до національного законодавства та правил захисту даних визначати рівень прозорості щодо трастів і подібних правових утворень, що не є співмірним до корпоративних та інших юридичних осіб. Ризики відмивання грошей та фінансування тероризму можуть відрізнятися, залежно від характеристик типу трасту чи подібного правового утворення, а розуміння таких ризиків може розвиватися з часом, наприклад, як результат оцінювання ризиків на національному та наднаціональному рівні. З цієї причини держави-члени повинні мати можливість надавати більш широкий доступ до інформації про бенефіціарних власників трастів та подібних правових утворень, якщо такий доступ є необхідним і пропорційним засобом із законною метою запобігання використанню фінансової системи для цілей відмивання грошей чи фінансування тероризму. При визначенні рівня прозорості інформації про бенефіціарних власників таких трастів чи подібних правових утворень держави-члени повинні належно враховувати захист фундаментальних прав осіб, зокрема права на приватність та захист персональних даних. Доступ до інформації про бенефіціарних власників трастів і подібних правових утворень повинен надаватися будь-якій особі, яка може продемонструвати законний інтерес. Доступ також повинен надаватися будь-якій особі, яка подала письмовий запит щодо трасту чи подібного правового утворення, яка утримує контрольну частку будь-якої корпоративної чи іншої юридичної особи, зареєстрованої за межами Союзу, або володіє такою часткою, через пряму або непряму власність, у тому числі через акції на пред’явника або інші форми контролю. Критерії та умови надання доступу на запити на інформацію про бенефіціарне володіння трастами і подібними правовими утвореннями повинні бути достатньо чіткими та відповідати цілям цієї Директиви. Держави-члени повинні мати можливість відхилити письмовий запит, якщо є обґрунтовані підстави підозрювати, що письмовий запит не відповідає цілям цієї Директиви.

(29) Для забезпечення правової визначеності та рівних умов важливо чітко визначити, які правові утворення, засновані в межах Союзу, повинні вважатися подібними до трастів за їхніми функціями чи структурою. Тому від кожної держави-члена повинно вимагатися визначити трасти, якщо вони визнані національним законодавством, та подібні правові утворення, які можуть бути створені відповідно до її національної нормативно-правової бази або звичаю та мають подібні до трастів структуру чи функції, що дозволяють відокремити або відділити юридичну власність активів від бенефіціарної власності. Тому держави-члени повинні нотифікувати Комісії категорії, опис характеристик, назви та, якщо можливо, правові основи таких трастів і подібних правових утворень, для їх опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу, щоб дозволити іншим державам-членам ідентифікувати їх. Варто враховувати, що трасти та подібні правові утворення можуть мати різні правові характеристики на території Союзу. Якщо характеристики траста чи подібного правового утворення порівнянні за структурою чи функціями з характеристиками корпоративних та інших юридичних осіб, то доступ громадськості до інформації про бенефіціарне володіння сприятиме протидії зловживанням трастами та подібними правовими утвореннями, подібно до того, як доступ громадськості може сприяти запобіганню зловживанню корпоративними та іншими юридичними особами для цілей відмивання грошей та фінансування тероризму.

(30) Доступ громадськості до інформації про бенефіціарних власників уможливлює ретельніше вивчення інформації громадянським суспільством, у тому числі пресою та громадськими організаціями, та сприяє збереженню довіри до доброчесності ділових транзакцій та фінансової системи. Це може сприяти протидії зловживанням корпоративними та іншими юридичними особами і правовими утвореннями для цілей відмивання грошей та фінансування тероризму, як шляхом допомоги у проведенні розслідувань, так і через репутаційні наслідки, оскільки кожному, хто міг би вступати у транзакції, відома особа бенефіціарного власника. Це також полегшує своєчасний та ефективний доступ до інформації для фінансових установ, а також органів, у тому числі органів третіх країн, залучених до протидії таким злочинами. Доступ до такої інформації також допомагатиме розслідуванням відмивання грошей, пов’язаних предикатних злочинів і фінансування тероризму.

(31) Впевненість інвесторів і широкої громадськості у фінансових ринках значною мірою залежить від наявності чіткого режиму розкриття інформації, який забезпечує прозорість бенефіціарної власності та структур управління компаній. Це особливо актуально для систем корпоративного врядування, які характеризуються концентрацією власності, зокрема для системи Союзу. З одного боку, наявність великих інвесторів, які мають значні права голосу та права на грошові потоки, може сприяти довгостроковому зростанню та продуктивності фірми. Однак, з іншого боку, бенефіціарні власники, що мають контроль над великою часткою голосів, можуть бути схильними до перенаправлення корпоративних активів і можливостей заради особистої вигоди за рахунок міноритарних інвесторів. Потенційне зростання впевненості у фінансових ринках як результат підвищення прозорості, що полягає у створенні середовища, менш придатного для використання в цілях відмивання грошей та фінансування тероризму, повинно розглядатися не як мета, а як позитивний побічний ефект.

(32) Впевненість інвесторів і широкої громадськості у фінансових ринках значною мірою залежить від наявності чіткого режиму розкриття інформації, який забезпечує прозорість бенефіціарної власності та структур контролю корпоративних та інших юридичних осіб, а також деяких типів трастів і подібних правових утворень. Тому держави-члени повинні забезпечувати надання доступу до інформації про бенефіціарних власників у достатньо узгоджений та скоординований спосіб, шляхом встановлення чітких правил доступу для громадськості, з тим щоб треті особи на усій території Союзу могли встановити, хто є бенефіціарними власниками корпоративних та інших юридичних осіб, а також деяких типів трастів і подібних правових утворень.

(33) Тому держави-члени повинні забезпечити надання доступу до інформації про бенефіціарне володіння корпоративними та іншими юридичними особами у достатньо узгоджений та скоординований спосіб через центральні реєстри, у яких визначена інформація про бенефіціарне володіння, шляхом встановлення чітких правил доступу громадськості, з тим щоб треті сторони на усій території Союзу могли з’ясовувати, хто є бенефіціарними власниками корпоративних та інших юридичних осіб. Важливо також установити узгоджену правову базу, яка забезпечить кращий доступ до інформації про бенефіціарних власників трастів та подібних правових утворень, якщо вони зареєстровані у Союзі. Застосовні правила доступу до інформації про бенефіціарних власників трастів та подібних правових утворень повинні бути співмірними з відповідними правилами, застосовними до корпоративних та інших юридичних осіб.

(34) У всіх випадках, як щодо корпоративних та інших юридичних осіб, так і щодо трастів і подібних правових утворень, потрібно прагнути до справедливого балансу, зокрема, між загальним суспільним інтересом щодо запобігання відмиванню грошей та фінансуванню тероризму та фундаментальними правами суб’єктів даних. Набір даних, що підлягає оприлюдненню, повинен бути обмежений, чітко та вичерпно визначений, і мати загальний характер, з тим щоб мінімізувати потенційну шкоду для бенефіціарних власників. У той же час, інформація, доступ до якої надається громадськості, не повинна суттєво відрізнятися від даних, які наразі збирають. Щоб обмежити втручання у право на повагу до приватного життя бенефіціарних власників у цілому та для захисту їхніх персональних даних зокрема, така інформація повинна за своєю суттю бути пов’язаною зі статусом бенефіціарних власників корпоративних та інших юридичних осіб, а також трастів і подібних правових утворень, і повинна чітко стосуватися сфери економічної діяльності, в якій діють бенефіціарні власники. У тих випадках, коли вища посадова особа була визначена бенефіціарним власником тільки ex officio, а не через володіння часткою власності чи здійснення контролю у інший спосіб, це повинно бути чітко зазначено у реєстрах. Щодо інформації про бенефіціарних власників, особливо іноземних, держави-члени можуть передбачити, щоб до центрального реєстру була включена інформація про їхнє громадянство. Щоб спростити реєстраційні процедури, та оскільки переважна більшість бенефіціарних власників буде громадянами держави, яка веде центральний реєстр, держави-члени можуть виходити з того, що бенефіціарні власники є їхніми громадянами, якщо не внесений запис про протилежне.

(35) Підвищена увага громадськості сприятиме запобіганню зловживанню юридичними особами та правовими утвореннями, включно з ухилянням від сплати податків. Тому важливо, щоб інформація про бенефіціарне володіння залишалася доступною через національні реєстри та через систему взаємозв’язку реєстрів протягом принаймні п’яти років після того, як припинили існувати підстави для реєстрації інформації про бенефіціарне володіння трастом або подібним правовим утворенням. Проте, держави-члени повинні мати можливість передбачити у законі, що опрацювання інформації про бенефіціарне володіння, у тому числі персональних даних, здійснювалося і для інших цілей, якщо таке опрацювання відповідає меті, що становить суспільний інтерес, і є необхідним і пропорційним засобом досягнення законних цілей у демократичному суспільстві.

(36) Крім того, для забезпечення пропорційного та збалансованого підходу та гарантування прав на приватне життя та захист персональних даних, держави-члени повинні мати можливість передбачати звільнення від розкриття інформації про бенефіціарних власників через відповідні реєстри та від доступу до такої інформації за виняткових обставин, коли така інформація піддаватиме бенефіціарного власника непропорційному ризику шахрайства, викрадення, шантажу, вимагання, домагання, насильства чи залякування. Держави-члени повинні також мати можливість вимагати онлайн-реєстрацію для ідентифікації будь-якої особи, яка подає запит на інформацію з реєстру, а також сплату збору за доступ до інформації у реєстрі.

(37) Взаємозв’язок центральних реєстрів держав-членів, у яких зберігається інформація про бенефіціарних власників, через Європейську центральну платформу, засновану Директивою Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/1132 (-8), вимагає узгодження національних систем, що мають різні технічні характеристики. Це передбачає ухвалення технічних інструментів і специфікацій, які повинні враховувати відмінності між реєстрами. Для того, щоб забезпечити уніфіковані умови для імплементації цієї Директиви, необхідно наділити Комісію виконавчими повноваженнями для вирішення таких технічних і операційних питань. Такі повноваження повинні здійснюватися згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 5 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 (-9). У будь-якому разі, залучення держав-членів до функціонування всієї системи повинно забезпечуватися шляхом регулярного діалогу між Комісією та представниками держав-членів з питань, що стосуються функціонування системи та її подальшого розвитку.

(38) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 (-10) застосовують до опрацювання персональних даних на підставі цієї Директиви. Як наслідок, про це необхідно повідомляти фізичних осіб, чиї особисті дані як бенефіціарних власників зберігаються у національних реєстрах. Крім того, повинні надаватися тільки актуальні особисті дані, що відповідають дійсному бенефіціарному власнику, а бенефіціари повинні бути поінформовані про свої права на підставі наявної правової бази Союзу щодо захисту даних, як визначено у Регламенті (ЄС) 2016/679 і Директиві Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/680 (-11), а також про процедури, застосовні до здійснення таких прав. Додатково, щоб запобігти зловживанню інформацією, яку містять реєстри, та щоб збалансувати права бенефіціарних власників, держави-члени можуть вважати за доцільне розглянути питання надання бенефіціарному власнику інформації, що стосується особи, яка подає запит, разом із правовими основами для такого запиту.

(39) Якщо повідомлення з боку органів фінансової розвідки або компетентних органів про розбіжності поставить під загрозу розслідування, що триває, органи фінансової розвідки або компетентні органи повинні затримати повідомлення про розбіжність до моменту зникнення причини неповідомлення. Крім того, органи фінансової розвідки і компетентні органи не повинні повідомляти про будь-яку розбіжність, якщо це суперечитиме будь-яким положенням національного законодавства про конфіденційність або становитиме неправомірне попередження.

(40) Ця Директива не обмежує захист персональних даних, які компетентні органи обробляють відповідно до Директиви (ЄС) 2016/680.

(41) Доступ до інформації та визначення законного інтересу повинні регулюватися правом держави-члена, в якій заснований чи проживає довірчий власник трасту чи особа, що обіймає еквівалентну посаду в подібному правовому утворенні. Якщо довірчий власник трасту чи особа, що обіймає еквівалентну посаду в подібному правовому утворенні, не заснована чи не проживає у жодній із держав-членів, доступ до інформації та визначення законного інтересу повинні регулюватися правом держави-члена, у якій зареєстрована інформація про бенефіціарного власника трасту або подібного правового утворення відповідно до положень цієї Директиви.

(42) Держави-члени повинні визначати у своєму національному праві законний інтерес і як загальне поняття, і як критерій для отримання доступу до інформації про бенефіціарного власника. Зокрема, такі визначення не повинні обмежувати поняття законного інтересу справами, за якими тривають адміністративні чи судові провадження, і повинні дозволяти врахування превентивної роботи у сфері протидії відмиванню грошей, протидії фінансуванню тероризму та пов’язаним предикатним злочинам, що здійснюється неурядовими організаціями та журналістами-розслідувачами, у відповідних випадках. Після встановлення взаємозв’язку реєстрів бенефіціарних власників у державах-членах, як національний, так і транскордонний доступ до реєстру кожної держави-члена повинен надаватися на основі визначення законного інтересу в державі-члені, в якій інформація, що стосується бенефіціарного власника трасту або подібного правового утворення, була зареєстрована відповідно до положень цієї Директиви на підставі рішення відповідних органів такої держави-члена. Щодо реєстрів бенефіціарних власників у державах-членах, держави-члени також повинні мати можливість створювати механізми оскарження рішень про надання чи відмову в доступі до інформації про бенефіціарних власників. Задля забезпечення впорядкованої та ефективної реєстрації та обміну інформацією, держави-члени повинні забезпечувати, щоб їхні органи, відповідальні за реєстр інформації про бенефіціарних власників трастів чи подібних правових утворень, співпрацювали із відповідними органами інших держав-членів, обмінюючись інформацією про трасти та подібні правові утворення, що регулюються законодавством однієї держави-члена, але керівництво якими здійснюється в іншій державі-члені.

(43) Транскордонні кореспондентські відносини з установою-респондентом третьої країни характеризуються тривалим повторюваним характером. Відповідно, держави-члени, вимагаючи впровадження заходів посиленої комплексної перевірки у цьому конкретному контексті, повинні враховувати, що кореспондентські відносини не включають одноразові транзакції або здатність обмінюватися повідомленнями саму по собі. Більш того, визнаючи, що не всі транскордонні кореспондентські банківські послуги мають однаковий рівень ризику відмивання грошей та фінансування тероризму, інтенсивність встановлених цією Директивою заходів може бути визначена шляхом застосування принципів підходу на основі оцінки ризиків, не роблячи передчасних висновків про рівень ризику відмивання грошей та фінансування тероризму, що становить фінансова установа-респондент.

(44) Важливо забезпечити правильну імплементацію правил протидії відмиванню грошей та протидії фінансуванню тероризму зобов’язаними суб’єктами. У такому контексті держави-члени повинні посилити роль органів публічної влади, що діють як компетентні органи, на які покладені обов’язки протидії відмиванню грошей та фінансуванню тероризму, у тому числі органи фінансової розвідки, органів, що виконують функцію розслідування чи переслідування за відмивання грошей, пов’язані предикатні злочини та фінансування тероризму, відстеження, вилучення чи замороження та конфіскації злочинних активів, органів, що отримують звіти про транскордонне перевезення валюти та цінних паперів на пред’явника, що можуть передаватися, та органів, що мають наглядові та моніторингові обов’язки задля забезпечення дотримання вимог зобов’язаними суб’єктами. Держави-члени повинні посилити роль інших відповідних органів, у тому числі антикорупційних і податкових органів.

(45) Держави-члени повинні забезпечувати дієвий та неупереджений нагляд за всіма зобов’язаними суб’єктами, бажано здійснюваний органами публічної влади через окремий і незалежний національний регулятор або наглядовий орган.

(46) Злочинці переміщують незаконні доходи через численних фінансових посередників, щоб уникнути виявлення. Тому важливо, щоб кредитні та фінансові установи мали можливість обмінюватися інформацією не тільки між членами групи, але і з іншими кредитними та фінансовими установами з належним урахуванням правил захисту даних, визначених у національному законодавстві.

(47) Компетентні органи, що здійснюють нагляд за дотриманням зобов’язаними суб’єктами положень цієї Директиви, повинні мати можливість співпрацювати та обмінюватися конфіденційною інформацією, незалежно від їхнього характеру чи статусу. Для цього такі компетентні органи повинні мати належну правову основу для обміну конфіденційною інформацією, а для співпраці між компетентними наглядовими органами у сфері протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму та органами пруденційного нагляду не повинні створюватися неумисні перешкоди через правову невизначеність, що може бути спричинена відсутністю чітких положень у цій сфері. Нагляд за дієвою імплементацією групової політики з протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму повинен здійснюватися відповідно до принципів та умов консолідованого нагляду, як встановлено у відповідному європейському секторальному законодавстві.

(48) Обмін інформацією та надання допомоги між компетентними органами держав-членів є вкрай важливим для цілей цієї Директиви. Відповідно, держави-члени не повинні забороняти або встановлювати необґрунтовані чи неналежні обмежувальні умови для такого обміну інформацією чи надання допомоги.

(49) Відповідно до Спільної політичної декларації держав-членів і Комісії від 28 вересня 2011 року про пояснювальні документи (-12) держави-члени взяли зобов’язання в обґрунтованих випадках супроводжувати нотифікацію своїх інструментів транспонування одним або декількома документами, що пояснюють зв’язок між компонентами директиви та відповідними частинами національних інструментів транспонування. Щодо цієї Директиви, законодавець вважає надання таких документів обґрунтованим.

__________

(-12) ОВ C 369, 17.12.2011, с. 14.

(50) Оскільки ціль цієї Директиви, а саме захист фінансової системи засобами запобігання, виявлення та розслідування відмивання грошей та фінансування тероризму, не може бути достатньою мірою досягнута державами-членами, оскільки індивідуальні інструменти, ухвалені державами-членами для захисту своїх фінансових систем, можуть бути несумісними із функціонуванням внутрішнього ринку та із приписами щодо верховенства права і публічної політики Союзу, а радше, з огляду на масштаб і наслідки дій, може бути краще досягнута на рівні Союзу, Союз може ухвалювати інструменти відповідно до принципу субсидіарності, як зазначено у статті 5 Договору про Європейський Союз. Згідно з принципом пропорційності, як викладено у згаданій статті, ця Директива не виходить за межі необхідного для досягнення такої цілі.

(51) Ця Директива поважає фундаментальні права та дотримується принципів, визнаних у Хартії фундаментальних прав Європейського Союзу ("Хартія"), зокрема право на повагу приватного та сімейного життя (стаття 7 Хартії), право на захист персональних даних (стаття 8 Хартії) і свободу підприємництва (стаття 16 Хартії).

(52) При складанні звіту з оцінюванням імплементації цієї Директиви Комісія повинна належним чином розглянути питання дотримання фундаментальних прав і принципів, визнаних Хартією.

(53) З огляду на потребу терміново імплементувати інструменти, ухвалені задля посилення режиму Союзу, встановленого для запобігання відмиванню грошей та фінансуванню тероризму, а також у зв’язку з взятими державами-членами зобов’язаннями щодо швидкої транспозиції Директиви (ЄС) 2015/849 , зміни до Директиви (ЄС) 2015/849 повинні бути транспоновані до 10 січня 2020 року. Держави-члени повинні створити реєстри бенефіціарного володіння для корпоративних та інших юридичних осіб до 10 січня 2020 року, а для трастів і подібних правових утворень - до 10 березня 2020 року. Центральні реєстри повинні бути взаємозв’язані через Європейську центральну платформу до 10 березня 2021 року. Держави-члени повинні створити централізовані автоматизовані механізми, які дозволять ідентифікувати володільців банківських і платіжних рахунків та депозитних сейфів до 10 вересня 2020 року.

(54) Згідно зі статтею 28(2) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 45/2001 (-13) було проведено консультації з Уповноваженим Європейської Комісії із захисту даних, який надав висновок 2 лютого 2017 року (-14).

(55) Отже, необхідно внести відповідні зміни до Директиви (ЄС) 2015/849 ,

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

До Директиви (ЄС) 2015/849 внести такі зміни:

(1) до пункту (3) статті 2 (1) внести такі зміни:

(a) пункт (a) викласти у такій редакції:

"(a) аудитори, зовнішні бухгалтери та податкові консультанти, а також будь-яка інша особа, що зобов’язується надавати, безпосередньо або через інших осіб, з якими така особа пов’язана, матеріальну допомогу, сприяння або консультації з податкових питань, якщо така діяльність становить її основну ділову або професійну діяльність;";

(b) пункт (d) викласти у такій редакції:

"(d)агенти з нерухомого майна, включаючи випадки, коли вони діють як посередники під час здавання в оренду нерухомого майна, але лише стосовно транзакцій, за якими щомісячна орендна плата становить 10 000 євро або більше;";

(c) додати такі пункти:

"(g)надавачі послуг обміну віртуальних валют на офіційні валюти і навпаки;

(h) надавачі послуг електронних гаманців;

(i) особи, що здійснюють торгівлю витворами мистецтва або виступають як посередники в такій торгівлі, включаючи випадки, коли таку діяльність провадять мистецькі галереї та аукціонні доми, якщо вартість транзакції або серії пов’язаних транзакцій становить 10 000 євро або більше;

(j) особи, що надають послуги зберігання витворів мистецтва, здійснюють торгівлю витворами мистецтва або виступають як посередники в такій торгівлі, коли таку діяльність провадять вільні порти, якщо вартість транзакції або серії пов’язаних транзакцій становить 10 000 євро або більше.";

(2) До статті 3 внести такі зміни:

(a) до пункту (4) внести такі зміни:

(i) пункт (a) викласти у такій редакції:

"(a)терористичні злочини, злочини, пов’язані з терористичними групами, та злочини, пов’язані з терористичною діяльністю, визначені в розділах II і III Директиви (ЄС) 2017/541 (*1);

(*-1) Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/541 від 15 березня 2017 року про боротьбу з тероризмом і про заміну Рамкового рішення Ради 2002/475/ЮВС та про внесення змін до Рішення Ради 2005/671/ЮВС (ОВ L 88,  31.03.2017, с. 6).";

(ii) пункт (с) викласти у такій редакції:

"(c)діяльність злочинних організацій відповідно до означення в статті 1(1) Рамкового рішення Ради 2008/841/ЮВС (*2);

(*2) Рамкове рішення Ради 2008/841/ЮВС від 24 жовтня 2008 року про боротьбу з організованою злочинністю (ОВ L 300, 11.11.2008, с. 42)."

(b) у пункті (6) пункт (b) викласти у такій редакції:

"(b)у випадку трастів, усі такі особи:

(i) засновник(и);

(ii) довірчий власник(и);

(iii) піклувальник(и), за наявності;

(iv) бенефіціари або, коли осіб, що отримують вигоду від суб’єкта або юридичної особи ще не встановлено, група осіб, в чиїх інтересах передусім створено або функціонує таких суб’єкт або юридична особа;

(v) будь-яка інша фізична особа, яка здійснює кінцевий контроль над трастом шляхом прямого або непрямого володіння на праві власності або в інший спосіб;";

(c) пункт (16) викласти у такій редакції:

"(16)"електронні гроші" означає електронні гроші, відповідно до пункту (2) статті 2 Директиви 2009/110/ЄC, але за винятком грошової вартості відповідно до статті 1(4) і (5) зазначеної Директиви;";

(d) додати такі пункти:

"(18)"віртуальні валюти" означає цифрову репрезентацію вартості, яка не є випущеною або гарантованою центральним банком або органом публічної влади, не обов’язково прив’язана до законно створеної валюти і не має юридичного статусу валюти або грошей, але приймається фізичними або юридичними особами як засіб обміну, який може передаватися, зберігатися або торгуватися в електронний спосіб;

(19)"надавач послуг електронного гаманця" означає особу, яка надає послуги зберігання приватних криптографічних ключів від імені своїх клієнтів, а також утримання, зберігання та переказу віртуальних валют.";

(3) До статті 6 внести такі зміни:

(a) у параграфі (2) пункти (b) і (c) викласти у такій редакції:

"(b)ризики, пов’язані з кожним відповідним сектором, включаючи, у відповідних випадках, прогнозні оцінки обсягів відмивання грошей, надані Євростатом для кожного з таких секторів;

(c) найбільш широко розповсюджені засоби, які застосовуються злочинцями для відмивання незаконних доходів, включаючи, за наявності, ті, які, зокрема, застосовуються у транзакціях між державами-членами і третіми країнами, незалежно від визначення третьої країни як країни з високим ризиком відповідно до статті 9(2).";

(b) параграф (3) викласти у такій редакції:

"3. Комісія повинна забезпечити державам-членам і зобов’язаним особам доступ до звіту, зазначеного в параграфі 1, і допомагати їм у визначенні, розумінні, управлінні та пом’якшенні ризиків відмивання грошей і фінансування тероризму, а також щоб надати змогу іншим стейкхолдерам, включаючи національні законодавчі органи, Європейський Парламент, європейські наглядові органи і представників органів фінансової розвідки, краще розуміти ризики. Звіти повинні оприлюднюватися найпізніше через шість місяців після надання доступу до них державам-членам, окрім елементів звітів, які містять секретну інформацію.";

(4) До статті 7 внести такі зміни:

(a) параграф (4) доповнити пунктами такого змісту:

"(f) звітувати про інституційну структуру і широко визначені процедури їхнього режиму протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму, включаючи, між іншим, органи фінансової розвідки, податкові органи та прокурорів, а також розподілені людські та фінансові ресурси в мірі, в якій ця інформація є доступною;

(g) повідомляти про національні зусилля та ресурси (людські ресурси і бюджет), виділені для боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму.";

(b) параграф 5 викласти у такій редакції:

"5. Держави-члени повинні надавати Комісії, європейським наглядовим органам та іншим державам-членам доступ до своїх результатів оцінювання ризиків, включаючи їх оновлення. Інші держави-члени можуть за потреби надавати відповідну додаткову інформацію державі-члену, що здійснює оцінювання ризику. Стислий виклад оцінювання повинен бути загальнодоступним. Цей виклад не повинен містити секретну інформацію.";

(5) До статті 9 внести такі зміни:

(a) параграф 2 викласти у такій редакції:

"2. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 64 з метою визначення третіх країн з високим ступенем ризику, враховуючи стратегічні недоліки у таких сферах:

(a) юридична та інституційна рамки протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму третьої країни, зокрема:

(i) криміналізація відмивання грошей і фінансування тероризму;

(ii) заходи, пов’язані з комплексною перевіркою клієнтів;

(iii) вимоги стосовно обліку;

(iv) вимоги щодо повідомлення про підозрілі транзакції;

(v) наявність у компетентних органів точної та своєчасної інформації про бенефіціарних власників юридичних осіб та утворень;

(b) повноваження і процедури компетентних органів третьої країни для цілей боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму, включаючи належно дієві, пропорційні і стримувальні санкції, а також практику третьої країни щодо співпраці та обміну інформацією з компетентними органами держав-членів;

(c) ефективність системи протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму третьої країни щодо реагування на ризики відмивання грошей і фінансування тероризму.";

(b) параграф 4 викласти у такій редакції:

"4. Під час складання делегованих актів, зазначених у параграфі 2, Комісія повинна брати до уваги відповідні обчислення, оцінки або звіти, підготовлені міжнародними організаціями та суб’єктами нормотворчості, які мають компетенції у сфері запобігання відмиванню грошей і боротьбі з фінансуванням тероризму.";

(6) у статті 10 параграф 1 викласти у такій редакції:

"1. Держави-члени повинні заборонити їхнім кредитним і фінансовим установам утримувати анонімні рахунки, анонімні чекові книжки або анонімні депозитні сейфи. Держави-члени повинні в будь-якому разі вимагати, щоб щодо власників і бенефіціарів наявних анонімних рахунків, анонімних чекових книжок або анонімних депозитних сейфів були вжиті заходи з комплексної перевірки клієнтів не пізніше 10 січня 2019 року, але в будь-якому разі до будь-якого використання таких рахунків, чекових книжок або депозитних сейфів.";

(7) До статті 12 внести такі зміни:

(a) до параграфа (1) внести такі зміни:

(i) у першому підпараграфі пункти (a) і (b) викласти у такій редакції:

"(a)платіжний інструмент не підлягає поповненню, або має максимальний місячний ліміт на платіжні транзакції, який становить 150 євро і може використовуватися лише у зазначеній державі-члені;

(b) максимальна сума, яка зберігається в електронному вигляді, не перевищує 150 євро;";

(ii) другий підпараграф вилучити;

(b) параграф 2 викласти у такій редакції:

"2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб дія відступу, передбаченого в параграфі 1 цієї статті, не поширювалася на випадки погашення готівкою або зняття готівкою монетарної вартості електронних грошей, якщо сума погашення перевищує 50 євро, або на випадки дистанційних платіжних транзакцій, що визначені в пункті (6) статті 4 Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2366 (*3), якщо сума платежу в одній транзакції перевищує 50 євро.

(*3) Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2366 від 25 листопада 2015 року про платіжні послуги на внутрішньому ринку, про внесення змін до директив 2002/65/ЄC , 2009/110/ЄC і 2013/36/ЄС і Регламенту (ЄС) № 1093/2010 та про скасування Директиви 2007/64/ЄC (OВ L 337, 23.12.2015, с. 35).";

(c) доповнити параграфом такого змісту:

"3. Держави-члени повинні забезпечити прийняття кредитними і фінансовими установами, які діють як покупці, платежів через анонімні передплачені картки, видані в третіх країнах, лише коли вони відповідають вимогам, еквівалентним вимогам, визначеним у параграфах 1 і 2.

Держави-члени можуть заборонити на своїй території прийняття платежів, які здійснюються за допомогою анонімних передплачених карток.";

(8) До статті 13(1) внести такі зміни:

(a) пункт (a) викласти у такій редакції:

"(a) ідентифікацію клієнта і перевірку його особи на основі документів, даних або інформації, отриманих з надійного та незалежного джерела, включаючи, за наявності, засоби електронної ідентифікації, відповідні довірчі послуги, визначені в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 910/2014 (*4), або будь-який інший безпечний, дистанційний або електронний процес ідентифікації, регульований, визнаний, схвалений або прийнятий відповідними національними органами;

(*4) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 910/2014 від 23 липня 2014 року про електронну ідентифікацію та довірчі послуги для електронних транзакцій на внутрішньому ринку та про скасування Директиви 1999/93/ЄC (OВ L 257, 28.8.2014, с. 73)."

(b) додати наприкінці пункту (b) речення такого змісту:

"Якщо встановлений бенефіціарний власник є старшою керівною посадовою особою відповідно до статті 3(6)(a) (ii), зобов’язані особи повинні вживати необхідних розумних заходів для перевірки ідентифікаційних даних фізичної особи, що обіймає посаду старшої керівної посадової особи, та обліковувати виконані дії та труднощі, що виникають під час процесу перевірки.";

(9) До статті 14 внести такі зміни:

(a) параграф (1) доповнити реченням такого змісту:

"Щоразу при започаткуванні нових ділових відносин з корпоративною або іншою юридичною особою, трастом або суб’єктом, що має структуру або функції, подібні до структури або функції трастів ("подібне правове утворення"), що підлягають вимогам про реєстрацію інформації про бенефіціарних власників відповідно до статті 30 або 31, зобов’язані особи повинні отримувати докази реєстрації або витяг із реєстру.";

(b) параграф 5 викласти у такій редакції:

"5. Держави-члени повинні вимагати вжиття зобов’язаними особами заходів з комплексної перевірки клієнтів не тільки щодо всіх нових клієнтів, але також і в належний час щодо наявних клієнтів з урахуванням чутливості до ризику, або якщо змінюються відповідні обставини клієнта, або якщо зобов’язана особа має будь-який юридичний обов’язок щодо зв’язку з клієнтом у відповідному календарному році з метою перевірки будь-якої відповідної інформації стосовно бенефіцарного власника(-ів), або якщо такий обов’язок виник у зобов’язаної особи відповідно до Директиви Ради 2011/16/ЄС (*5).

(*5) Директива Ради 2011/16/ЄС від 15 лютого 2011 року про адміністративну співпрацю в сфері оподаткування та про скасування Директиви 77/799/ЄЕС (OВ L 64, 11.03.2011, с. 1).";

(10) До статті 18 внести такі зміни:

(a) у параграфі 1 перший підпараграф викласти у такій редакції:

"У випадках, зазначених у статтях 18а-24, а також інших випадках існування вищого рівня ризику, що визначені державами-членами або зобов’язаними особами, держави-члени повинні вимагати від зобов’язаних осіб ужиття заходів з посиленої комплексної перевірки клієнтів для належного управління цими ризиками та їхнього пом’якшення."

(b) параграф 2 викласти у такій редакції:

"2. Держави-члени повинні вимагати від зобов’язаних осіб перевіряти, наскільки це є практично можливим, контекст і мету всіх транзакцій, які відповідають принаймні одній з таких умов:

(i) вони є комплексними транзакціями;

(ii) вони є надзвичайно великими транзакціями;

(iii) вони здійснюються у незвичний спосіб;

(iv) вони не мають очевидної економічної або правомірної мети.

Зокрема, зобов’язані особи повинні підвищити рівень і характер моніторингу ділових відносин, щоб визначати, чи такі транзакції або діяльність видаються підозрілими.";

(11) Додати таку статтю:

1. Cтосовно ділових відносин або транзакцій, що в них беруть участь треті країни з високим ступенем ризику, визначені відповідно до статті 9(2), держави-члени повинні вимагати від зобов’язаних осіб ужиття таких заходів з посиленої комплексної перевірки клієнтів: