ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, зокрема перше і третє речення статті 47 (2), і статтю 95,

беручи до уваги пропозицію Комісії,

беручи до уваги висновок Економічно-соціального комітету,

беручи до уваги висновок Європейського центрального банку",

а також діючи згідно із процедурою, встановленою статтею 251 Договору,

оскільки:

(1) Значні потоки брудних коштів можуть зашкодити стабільності та репутації фінансового сектору та бути загрозою для єдиного ринку, а тероризм може підірвати засади нашого суспільства. Разом із заходами кримінального права превентивні заходи через фінансову систему можуть принести результати.

(2) Міцність, цілісність та стабільність кредитних і фінансових установ та довіра до фінансової системи в цілому можуть серйозно загрожувати зусиллям злочинців та їх спільників як у маскуванні походження кримінальних коштів, так і у спрямуванні законних або незаконних грошей на терористичні цілі. З метою уникнення того, щоб держави-члени вживали заходів із захисту власних фінансових систем, які можуть виявитися несумісними із функціонуванням внутрішнього ринку та приписами норм права, а також публічною політикою суспільства, необхідно вживати спільних заходів для всього Співтовариства.

(3) З метою сприяння злочинній діяльності злочинці, що відмивають кошти та фінансують тероризм, можуть спробувати скористатися свободою руху капіталів та свободою надання фінансових послуг, як передбачено єдиною фінансовою зоною, якщо не буде вжито певних скоординованих заходів на рівні Співтовариства.

(4) У відповідь на всі ці загрози у сфері відмивання коштів було прийнято Директиву Ради 91/308/ЄЕС від 10 червня 1991 року про запобігання використанню фінансової системи для відмивання коштів. Від держав-членів вимагалося заборонити відмивання коштів і зобов'язати фінансовий сектор, що поєднує кредитні установи та широкий спектр інших фінансових установ, ідентифікувати своїх клієнтів, зберігати відповідні дані, встановлювати внутрішні процедури навчання персоналу та захисту від відмивання коштів і звітувати компетентним органам про будь-які ознаки відмивання коштів.

(5) Відмивання коштів та фінансування тероризму зазвичай здійснюється в міжнародному контексті. Заходи, вжиті виключно на національному рівні чи навіть на рівні тільки Співтовариства без міжнародної координації та співробітництва, матимуть дуже обмежений результат. Заходи, затверджені Співтовариством у цій сфері, мають координуватися з іншими заходами, які вживаються в рамках інших міжнародних ініціатив. У заходах Співтовариства мають і надалі враховуватися Рекомендації Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (далі - FATF), яка є головною міжнародною установою в сфері боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму. Оскільки Рекомендації FATF були суттєво переглянуті та розширені у 2003 році, Директива Співтовариства має бути узгоджена з цими новими міжнародними стандартами.

(6) Генеральна угода про торгівлю послугами (GATS) дозволяє членам затверджувати заходи, необхідні для захисту норм поведінки, попередження шахрайства, а також вживати обґрунтовані заходи, включаючи забезпечення стабільності та цілісності фінансової системи.

(7) Хоча спочатку відмивання коштів було обмежене тільки злочинами, пов'язаними з наркотиками, в останні роки з'явилася тенденція до значного розширення визначення відмивання коштів на основі ширшого спектра предикатних злочинів. Широкий спектр інструментів предикатних злочинів сприяє звітуванню про підозрілі операції та міжнародному співробітництву в цій галузі. Тому визначення серйозного злочину має бути узгоджене з визначенням серйозного злочину в Рамковому Рішенні Ради 2001/500/JHA від 26 червня 2001 року щодо відмивання коштів, ідентифікації, відслідковування, заморожування, арешту та конфіскації засобів і доходів від злочину.

(8) Крім того, використання фінансової системи для спрямування кримінальних або навіть законних грошей на терористичні цілі створює ризик цілісності, належному функціонуванню, репутації та стабільності фінансової системи. Відповідно превентивні заходи цієї Директиви мають включати не тільки маніпулювання коштами, що мають кримінальне походження, але також збір коштів чи власності на терористичні цілі.

(9) Директива 91/308/ЄЕС, хоча і накладала зобов'язання ідентифікації клієнта, але містила відносно невелику кількість вказівок щодо відповідних процедур. З огляду на важливість цього аспекту для попередження відмивання коштів, бажано, згідно з новими міжнародними нормами, ввести конкретніші та детальніші положення про ідентифікацію клієнта та будь-якого бенефіціара і перевірку їх особи. В цьому відношенні суттєвим є точне визначення поняття "бенефіціар". Коли ще не було визначено окремих бенефіціарів юридичної особи або установи, такої, як фонд або траст, і, таким чином, неможливо ідентифікувати особу, яка є бенефіціаром, достатньо буде ідентифікації кола осіб, які мають намір бути бенефіціарами фонду або трасту. Ця вимога не має включати ідентифікацію осіб, які входять до цього кола бенефіціарів.

(10) Установи та особи, зазначені в цій Директиві, мають відповідно до цієї Директиви ідентифікувати та перевіряти бенефіціарів. Для виконання цієї вимоги вона має передаватися до тих установ та осіб, які користуються загальнодоступними записами бенефіціарів, запитують істотні дані у своїх клієнтів або отримують інформацію іншим чином, враховуючи рівень принципу належної обачності стосовно таких клієнтів щодо ризику відмивання коштів та фінансування тероризму, що залежить від виду клієнта, ділових відносин, товарів та ведення ділових операцій.

(11) Кредитні угоди, у яких кредитний рахунок служить лише для погашення позики та її виплати, що вступає в силу з моменту відкриття рахунку на ім'я клієнта кредитної установи, на якого поширюється дія цієї Директиви, відповідно до статті 8 (1) (a) - (c), вважаються прикладом типів операцій з найменшим ризиком.

(12) У межах того, що відповідні особи, які надають власність юридичної особи або установи і мають значний контроль за використанням цієї власності, ідентифікуються як бенефіціари.

(13) Трастові відносини широко використовуються в комерційних процесах як міжнародно визнаний показник всеосяжних оптових фінансових ринків, щодо яких здійснюється контроль. Зобов'язання щодо ідентифікації бенефіціара виходить не тільки з факту, що існують трастові відносини в цьому конкретному випадку.

(14) Ця Директива повинна також застосовуватися до діяльності тих установ та осіб, яка здійснюється ними через Інтернет.

(15) Посилення контролю у фінансовому секторі підбурило осіб, які здійснюють відмивання коштів та фінансування тероризму, шукати альтернативні методи для приховування походження злочинних доходів, зважаючи на те, що такі канали можуть використовуватися для фінансування тероризму, зобов'язання боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму мають покладатися на посередників страхування життя та трасти і компанії, які надають послуги.

(16) Суб'єкти, які вже підпадають під юридичну відповідальність страховика та у зв'язку з цим підпадають під дії цієї Директиви, не повинні входити до категорії страхового посередництва.

(17) Діяльність особи як директора компанії або помічника не від себе особисто дозволяє вважати особу трастами або компаніями, які надають послуги. З цією метою визначення охоплює лише тих осіб, які діють як директор компанії або помічник для третьої особи та з метою підприємницької діяльності.

(18) Використання великих готівкових платежів довело, що воно є дуже уразливим до відмивання коштів та фінансування тероризму. Тому в тих державах-членах, які дозволяють готівкові платежі на суму, що перевищує встановлений поріг, всі фізичні або юридичні особи, які займаються торгівлею товарами в межах підприємницької діяльності, підпадають під дію цієї Директиви, коли вони приймають такі готівкові платежі. Дилери дорогоцінними товарами, такими як дорогоцінне каміння або метали чи витвори мистецтва, та аукціоністи (особи, які продають з аукціону) у будь-якому випадку підпадають під дію цієї Директиви в разі виплати їм готівкових платежів, що становить 15000 євро чи більше. Для забезпечення ефективного моніторингу відповідності цій Директиві потенційно широкої групи установ та осіб держави-члени можуть сфокусувати свою діяльність щодо моніторингу, зокрема на тих фізичних та юридичних осіб, які здійснюють торгівлю товарами, що відносяться до групи товарів стосовно високого ризику відмивання коштів або фінансування тероризму, у відповідності з принципом нагляду, заснованим на ризику. З огляду на різні випадки в різних державах-членах, держави-члени можуть вирішити прийняти суворіші положення, щоб належним чином упорядковувати ризик щодо великих готівкових платежів.

(19) Дією Директиви 91/308/ЄЕС покладаються зобов'язання на нотаріусів та інших незалежних професійних юристів, залучаючи їх до сфери дії режиму Співтовариства щодо боротьби з відмиванням коштів; це має залишитись без змін у цій Директиві; такі професійні юристи, за визначенням держав-членів, є предметом положень цієї Директиви, коли вони беруть участь у фінансових та корпоративних операціях, включаючи надання порад щодо податків, де існує найбільший ризик, що послугами таких професійних юристів будуть зловживати з метою відмивання доходів від кримінальної діяльності або фінансування тероризму.

(20) У разі, якщо незалежні представники професій з надання юридичних порад визначаються та контролюються на законодавчому рівні, такі як адвокати, які визначають правовий статус клієнта або представляють клієнта у судових процесах, недоречно, згідно із цією Директивою, накладати на них зобов'язання відносно цих видів діяльності, звітувати про підозру у відмиванні коштів або фінансуванні тероризму. Щодо будь-якого зобов'язання звітувати мають бути виключення стосовно звітування про інформацію, отриману до, під час або після судового процесу, або під час визначення правового статусу клієнта. Таким чином, юридичні поради мають залишатися обмеженими обов'язком професійної таємниці, за винятком, якщо тільки радник з юридичних питань сам бере участь у відмиванні коштів або фінансуванні тероризму, якщо юридична порада дається для відмивання коштів або фінансування тероризму, або якщо юрист знає, що клієнт бажає отримати юридичну пораду з метою відмивання коштів або фінансування тероризму.

(21) Послуги, які можна безпосередньо порівняти, слід трактувати так само, коли вони надаються професіоналами, на яких поширюється дія цієї Директиви. З метою забезпечення поваги до прав, викладених у Європейській Конвенції захисту прав людини та основних свобод, і Договору про створення Європейського Союзу, у справах із аудиторами, зовнішніми ревізорами (бухгалтерами) та податковими радниками, які в деяких державах-членах можуть захищати чи представляти клієнта під час судових засідань або засвідчувати правовий статус клієнта, інформація, яку вони отримають під час виконання цих завдань не має бути предметом обов'язків зі звітування згідно з цією Директивою.

(22) Має бути визнано, що ризик відмивання коштів та фінансування тероризму не є однаковим в кожному випадку. Згідно з підходом, заснованим на ризику, у законодавстві Співдружності слід запровадити принцип, який дозволяв би у відповідних випадках застосовувати щодо клієнтів спрощення режиму належної обачності.

(23) Часткове обмеження відносно ідентифікації бенефіціарів сукупних рахунків, які супроводжуються нотаріусами або іншими незалежними професійними юристами, не повинно зашкодити виконанню зобов'язань нотаріусами та іншими незалежними професійними юристами згідно з цими Директивами. Такі зобов'язання включають необхідність для самих нотаріусів або інших незалежних професійних юристів ідентифікувати бенефіціарів сукупних рахунків, які ними супроводжуються.

(24) Відповідно законодавство Співдружності має визнавати, що певні ситуації становлять більший ризик відмивання коштів або фінансування тероризму. Хоча слід визначати особу та ділові характеристики всіх клієнтів, проте існують випадки, коли необхідні особливо ретельні процедури ідентифікації та перевірки клієнта.

(25) Цей факт є особливо справедливим для ділових стосунків з особами, які обіймають або обіймали важливі громадські посади, зокрема, якщо вони походять із країн, де широко поширена корупція. Такі зв'язки можуть наразити фінансовий сектор на значну небезпеку як щодо репутації, так і щодо законності. Міжнародні зусилля щодо боротьби з корупцією також підтверджують необхідність приділяти особливу увагу таким справам та застосовувати достатньо повний комплекс заходів належної обачливості щодо клієнта стосовно внутрішніх політичних діячів або посилений комплекс заходів належної обачливості щодо клієнта стосовно політичних діячів іншої держави-члена чи третьої країни.

(26) Отримання дозволу від вищого керівництва для встановлення ділових відносин не включає отримання дозволу ради директорів, але безпосередньо вищого рівня ієрархії особи, яка намагається отримати цей дозвіл.

(27) 3 метою уникнення повторних процедур ідентифікації клієнтів, які ведуть до затягування та неефективності діяльності, бажано, за умови належних застережень, дозволити клієнтам при представленні посилатися на ідентифікацію, виконану в іншому місці. Коли установа або особа, які підпадають під дію цієї Директиви, покладаються на третю сторону, найбільша відповідальність за процедуру належної обачливості щодо клієнта залишається за установою або особою, якій представлений клієнт. Третя сторона або особа, яка представляє клієнта, також несе відповідальність за всі вимоги цієї Директиви, включаючи вимогу звітування щодо підозрілих операцій та зберігати записи реєстрації в рамках ділових стосунків з клієнтом згідно з цією Директивою.

(28) У разі наявності агентських або зовнішніх стосунків на контрактній основі між установами та особами, на яких поширюється дія цієї Директиви, та зовнішніми фізичними чи юридичними особами, на яких не поширюється дія даної Директиви, будь-які зобов'язання щодо боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму для таких агентів та зовнішніх надавачів послуг як складових частин установ або осіб, на яких поширюється дія цієї Директиви, можуть випливати лише з контракту, а не з цієї Директиви. Відповідальність за дотримання цієї Директиви має залишатися за установою або особою, на яку поширюється її дія.

(29) Інформація про підозрілі операції має надаватися підрозділу фінансової розвідки (ПФР), який діє в якості національного центру з отримання, аналізу та направлення до компетентних органів звітів про підозрілі операції та іншої інформації, яка стосується можливого відмивання коштів або фінансування тероризму. Це не примушує держав-членів змінювати їхні існуючі системи звітування, в яких звітування відбувається через прокурора або інші правоохоронні органи, доти, поки інформація направляється своєчасно та нефільтровано до ПФР, дозволяючи їм здійснювати свої повноваження належним чином, включаючи міжнародне співробітництво з іншими ПФР.

(30) Шляхом часткового обмеження загальної заборони здійснення підозрілих операцій установи та особи, яких стосується ця Директива, можуть здійснювати підозрілі операції щодо інформування компетентних органів, якщо відмова від здійснення є неможливою чи може звести нанівець спроби виявлення бенефіціарів за підозрілими операціями з відмивання коштів або фінансування тероризму. Це, однак, має відбуватися без завдавання шкоди міжнародним зобов'язанням, прийнятим державами-членами щодо негайного заморожування коштів або інших активів терористів, терористичних організацій чи тих, хто займається фінансуванням тероризму, згідно з відповідними резолюціями Ради Безпеки ООН.

(31) Якщо держава-член вирішує використовувати привілеї, що надаються статтею 23 (2), вона може дозволити або вимагати від саморегулюючого органу, що представляє осіб, про яких йдеться в зазначеній статті, не передавати до ПФР будь-яку інформацію, отриману від таких осіб в обставинах, на які посилається зазначена стаття.

(32) Було декілька випадків, коли працівники, які звітують про свої підозри щодо відмивання коштів, зазнавали небезпеки або ворожих дій. Хоча дія Директиви не може втручатися в юридичні процедури держав-членів, це є ключовим питанням з огляду на ефективність системи боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму. Держави-члени мають бути обізнаними з цією проблемою та мають робити все можливе для захисту працівників від таких небезпек або ворожих дій.

(33) Поширення інформації, про що йдеться в статті 28, має відбуватися відповідно до правил передачі персональних даних третім країнам, як це викладено в Директиві 95/46/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 жовтня 1995 року про захист осіб щодо обробки персональних даних та про вільний рух таких даних. Крім того, дія статті 28 розповсюджується на національний захист даних та законодавство про професійну таємницю.

(34) Особи, які лише конвертують паперові документи на електронні дані та діють за контрактом із кредитною або фінансовою установою, не підпадають під дію даної Директиви, а також будь-які фізичні або юридичні особи, які надають послуги кредитним або фінансовим установам лише за допомогою системи повідомлень або інших систем підтримки для передачі коштів чи за допомогою клірингових або розрахункових систем.

(35) Відмивання коштів та фінансування тероризму є міжнародними проблемами, та зусилля у боротьбі з ними мають бути глобальними. Якщо кредитні та фінансові установи Співтовариства мають відділення і філії, що знаходяться в третіх країнах, в яких законодавство у цій сфері є недостатнім, вони повинні, для того, щоб уникнути застосування різних стандартів щодо установи або групи установ, застосовувати стандарти Співтовариства або повідомити компетентні органи держави-члена, якщо таке застосування є неможливим.

(36) Важливо, щоб фінансові та кредитні установи були здатними швидко відповідати на запити щодо інформації про те, чи підтримують вони ділові стосунки із названими особами. З метою ідентифікації таких ділових стосунків і для того, щоб бути здатними надавати інформацію швидко, кредитні та фінансові установи повинні мати ефективні системи на місцях, які є відповідними розміру та характеру їх бізнесу. Особливо це стосується кредитних та великих фінансових установ, що мають електронні системи в своєму розпорядженні. Це положення є особливо важливим у контексті процедур, направлених на заходи із замороження та конфіскації активів (включаючи активи терористів), відповідно до чинного національного законодавства та законодавства Співтовариства про боротьбу з тероризмом.

(37) Цією Директивою визначено детальні правила заходів обачливості щодо клієнта, в тому числі посилено заходи обачливості щодо клієнтів високого ризику або підприємницьких відносин, такі як відповідні процедури визначення, чи є особа відомим політичним діячем, а також деякі додаткові, детальніші вимоги, такі як наявність відповідних процедур та політики управління. Всі ці вимоги повинні виконуватися кожною з установ та осіб, передбачених цією Директивою, тоді як від держав-членів очікується детальне впровадження цих положень відповідно до особливостей різних професій та різниці у структурі та розмірі установ та осіб, передбачених цією Директивою.

(38) З метою забезпечення виконання законодавства Співтовариства установами та іншими суб'єктами, що належать до сфери його дії, вони за можливістю повинні отримувати зворотний зв'язок про корисність та реалізацію звітів, які вони надають. З цією метою, а також для можливості нагляду за ефективністю їх систем боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму, держави-члени повинні вести та вдосконалювати відповідну статистику.

(39) Під час реєстрації або ліцензування пункту обміну валюти, трасту та компанії, що надає послуги, або казино в межах країни, компетентні органи повинні забезпечувати, щоб особи, які керують або керуватимуть бізнесом таких суб'єктів, та бенефіціари таких суб'єктів були відповідними та справжніми особами. Критерії визначення, чи є особа відповідною та справжньою, повинні встановлюватися відповідно до національного законодавства. Як мінімум, такі критерії повинні відображати необхідність захисту таких суб'єктів від зловживання ними їх керівництвом або бенефіціарами для злочинних цілей.

(40) Враховуючи міжнародний характер відмивання коштів та фінансування тероризму, координування та співробітництво між ПФР повинні здійснюватися в якомога ширшому сенсі, як зазначено у Рішенні Ради N 2000/642/JHA від 17 жовтня 2000 року щодо організації співробітництва між підрозділами фінансових розвідок держав-членів стосовно обміну інформацією, включаючи створення мережі FIU-net Європейського Союзу. З цією метою Комісія повинна надавати таку підтримку, як вимагає необхідність спрощення такого координування, включаючи фінансову підтримку.

(41) Важливість боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму повинна схилити держави-члени до створення ефективних, пропорційних та переконливих засобів покарання у національному законодавстві за порушення положень національного законодавства, прийнятих відповідно до цієї Директиви. Положення повинні бути розроблені для покарання фізичних та юридичних осіб. Оскільки юридичні особи часто використовуються для комплексного відмивання коштів або фінансування тероризму, санкції також повинні застосовуватися відповідно до діяльності, яку здійснює юридична особа.

(42) Фізичні особи, що здійснюють будь-який з видів діяльності, зазначених у статті 2 (1) (3) (a) та (b) у складі юридичної особи, але на незалежній основі, повинні нести окрему відповідальність за невідповідність положенням цієї Директиви, за винятком випадків, передбачених статтею 35.

(43) Роз'яснення технічних аспектів правил, викладених у цій Директиві, може бути необхідним для забезпечення ефективного та достатньою мірою послідовного впровадження цієї Директиви, враховуючи різні фінансові інструменти, професії та ризики у різних державах-членах і технічний розвиток у сфері боротьби з відмиванням коштів та фінансування тероризму. Комісія відповідно повинна бути уповноваженою приймати засоби впровадження, такі як певні критерії ідентифікації ситуацій низького або високого ризику, у яких будуть достатньо спрощені або посилені заходи обачливості, застосовані таким чином, що вони не змінюють основні елементи цієї Директиви, і що Комісія діє відповідно до принципів, визначених у цій Директиві, після надання консультацій Комітету з питань боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму.

(44) Засоби, необхідні для впровадження цієї Директиви, повинні прийматися відповідно з Рішенням Ради N 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 року, яке визначає порядки впровадження повноважень, наданих Комісії. З цією метою повинен бути створений новий Комітет з питань боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму на заміну Комітету з питань повідомлень про відмивання коштів, заснований Директивою N 91/308/ЄЕС.

(45) З огляду на дуже суттєві зміни, які слід внести до Директиви N 91/308/ЄЕС, вона має бути скасована задля уникнення плутанини.

(46) Оскільки мета цієї Директиви, а саме запобігання використанню фінансових систем з метою відмивання коштів та фінансування тероризму, належним чином не може бути досягнута державами-членами щодо масштабності та ефективності цієї діяльності, досягнути кращим чином на рівні Співтовариства, Співтовариство може вжити заходів відповідно до принципу додатковості, як визначено у статті 5 Договору. Відповідно до принципу пропорційності, як визначено у статті, ця Директива не далеко відходить від засобів, необхідних для досягнення цієї мети.

(47) Виконуючи визначені повноваження згідно з цією Директивою, Комісія повинна поважати такі принципи: необхідність у високих рівнях прозорості та консультації з установами й особами, які підпадають під дію цієї Директиви, з Європейським Парламентом та Радою; необхідність гарантування того, що компетентні органи зможуть забезпечити відповідність правилам; баланс витрат і прибутків установ та осіб, які підпадають під дію цієї Директиви, на довгостроковій основі будь-яких заходів імплементування; необхідність поважати необхідну гнучкість щодо застосування заходів впровадження згідно з підходом чутливості до ризику; необхідність забезпечення узгодженості з іншим законодавством Співтовариства у цій сфері; необхідність захисту Співтовариства, його держав-членів та їх громадян від результатів відмивання коштів та фінансування тероризму.

(48) У цій Директиві поважаються фундаментальні права та ґрунтуються на принципах, визначених зокрема у Хартії фундаментальних прав Європейського Союзу. Ніщо у цій Директиві не повинно трактуватися та застосовуватися у спосіб, який суперечить Європейській конвенції з прав людини,

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

1. Держави-члени забезпечують заборону відмивання коштів та фінансування тероризму.

2. Для цілей цієї Директиви відмиванням коштів вважаються вчинені умисно такі дії:

a) обмін або передача власності, якщо відомо, що така власність виникла в результаті кримінальної діяльності чи участі в подібній діяльності з метою приховування або маскування незаконного походження власності чи сприяння будь-якій особі, яка здійснює подібну діяльність і прагне ухилитися від юридичних наслідків своїх дій;

b) приховування або маскування справжньої природи, джерела, місцезнаходження, розміщення, руху, прав щодо власності чи прав на власність, якщо відомо, що така власність виникла в результаті кримінальної діяльності або участі в подібній діяльності;

c) придбання, володіння або використання власності, якщо на момент отримання було відомо, що подібна власність виникла в результаті кримінальної діяльності чи участі в подібній діяльності;

d) участь у будь-яких діях, об'єднання з метою здійснення, спроби здійснення і надання допомоги, співучасть, сприяння і консультування здійснення будь-яких дій, зазначених у попередніх підпунктах.

3. Відмивання грошей повинно розглядатись як таке, навіть коли діяльність, у результаті якої створювалася власність для відмивання, здійснювалася на території іншої держави-члена або на території третьої країни.

4. Для цілей Директиви "фінансування тероризму" означає надання або збирання коштів будь-яким шляхом, прямо або опосередковано із наміром використання або за обізнаності, що вона буде повністю чи частково використовуватися з метою вчинення будь-якого злочину в рамках статей 1 - 4 Рамкового рішення Ради 2002/475/JHA від 13 червня 2002 року щодо боротьби з тероризмом.

Знання, наміри або мета, необхідні як елемент діяльності, зазначеної у пунктах 2 та 4, можуть бути наслідком об'єктивних обставин, що ґрунтуються на фактах.

1. Ця Директива застосовується до:

(1) кредитних установ;

(2) фінансових установ;

(3) юридичних або фізичних осіб, які займаються своєю діяльністю на професійній основі:

(a) аудиторів, зовнішніх ревізорів (бухгалтерів) та податкових радників;

(b) нотаріусів та інших незалежних професійних юристів, якщо вони беруть участь, діючи від імені та для клієнта, у будь-якій фінансовій трансакції або операції з нерухомістю, або у допомозі з планування чи здійснення трансакцій (операцій) для клієнта, що стосується:

(i) купівлі та продажу нерухомості або підприємств;

(ii) управління грішми, цінними паперами або іншими активами клієнта;

(iii) відкриття або управління банківськими рахунками, ощадними (депозитними) рахунками або рахунками цінних паперів;

(iv) організації внесків, необхідних для створення, роботи або управління компаніями;

(v) створення, роботи або управління трастами, компаніями або подібними структурами;

(c) осіб, які надають послуги трастам та компаніям, що не підпадають під визначення підпунктів (a) та (b);

(d) агентів з нерухомості;

(e) інших фізичних або юридичних осіб, що торгують товарами, коли платіж здійснюється готівкою в сумі, що дорівнює або перевищує 15000 євро, коли операція здійснюється одноразово або у декілька операцій, які здаються пов'язаними між собою;

(f) казино.

2. Держави-члени можуть вирішити, що юридичні або фізичні особи, які здійснюють фінансову діяльність випадково та обмежено, та коли існує дуже незначний ризик відмивання коштів або фінансування тероризму, не підпадають під дію статті 3 (1) або (2).

Для цілей цієї Директиви застосовуються такі визначення:

(1) "Кредитна установа" означає кредитну установу, як визначено в статті 1 (1) перший підпункт Директиви 2000/12/ЄС Європейського Парламенту та Ради щодо започаткування та подальшого здійснення діяльності кредитних установ, включаючи філії в межах значення статті 1 (3) тієї ж Директиви, які знаходяться у межах Співтовариства кредитних установ, тоді як їхні головні офіси знаходяться або в межах Співтовариства, або поза ними;

(2) "Фінансова установа" означає:

(a) інше підприємство, ніж кредитна установа, яке виконує одну або більше операцій, перелічених за номерами від 2 до 12 і за номером 14 в списку, викладеному в Додатку I до Директиви 2000/12/ЄС, ці операції включають діяльність пунктів обміну валюти та пунктів пересилання грошей або пунктів переказу грошей;

(b) страхова компанія, уповноважена належним чином згідно з положеннями Директиви 2002/83/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 5 листопада 2002 року щодо страхування життя, настільки, наскільки вона виконує діяльність у межах цієї Директиви;

(c) інвестиційна фірма (компанія), як визначено у пункті 1 статті 4 (1) Директиви 2004/39/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 21 квітня 2004 року щодо ринків фінансових інструментів;

(d) колективне інвестиційне підприємство, яке продає свої продукти або акції;

(e) страховий посередник, як визначено в статті 2 (5) Директиви 2002/92/ЄС Європейського парламенту та Ради від 9 грудня 2002 року щодо страхового посередництва, за виключенням посередників згідно з статтею 2 (7) цієї Директиви, коли вони надають послуги зі страхування життя та інші послуги, пов'язані з інвестуванням;

(f) філії, якщо вони розташовані у Співтоваристві, фінансових установ, згаданих в пунктах від (a) до (e), а головні офіси яких знаходяться у Співтоваристві або за його межами;

(2) "власність" означає будь-які активи, матеріальні або нематеріальні, рухомі або нерухомі, відчутні або невідчутні, а також юридичні документи або інструменти в будь-якій формі, включаючи електронні або цифрові, що підтверджують право на/або участь у певних активах;

(3) "кримінальна діяльність" означає будь-який вид кримінальної участі у здійсненні серйозного злочину.

(4) "серйозні злочини" означають принаймні:

(a) діяння, як визначено у статтях 1 - 4 Рамкового рішення 2002/475/JHA;

(b) будь-які правопорушення, визначені у статті 3 (1) (a) Конвенції Організації Об'єднаних Націй про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 року;

(c) діяльність злочинних організацій згідно зі статтею 1 документа "Спільні дії" 98/733/JHA від 21 грудня 1998 року щодо віднесення до кримінального злочину участь у кримінальній організації, розташованій на територій держави - члена Європейського Союзу;

(d) шахрайство, принаймні серйозне, відповідно до статей 1 (1) і 2 Конвенції захисту фінансових інтересів Європейських Співтовариств;

(e) корупцію;

(f) усі правопорушення, за які встановлюється відповідальність у вигляді позбавлення волі або затримання на максимальний строк більш як один рік, або, для тих держав, що мають мінімальний поріг для правопорушень відповідно до своїх юридичних систем, всі правопорушення, за які встановлюється відповідальність у вигляді позбавлення волі або затримання на мінімальний строк більш як шість місяців.

(6) "бенефіціар" означає фізичну особу (осіб), яка повністю володіє або здійснює контроль над клієнтом та/або фізичну особу, від імені якої здійснюється операція або діяльність. Бенефіціар повинен включати принаймні:

(a) у разі корпорацій:

(i) фізична особа (особи), яка повністю володіє або контролює юридичну особу шляхом прямого чи непрямого володіння або здійснення контролю над значним пакетом акцій або правами голосу в такій юридичній особі, включаючи через володіння акціями на пред'явника, на відміну від компанії, внесеної у список компаній, яка здійснює регламентовану торгівлю, що підпадає під вимоги публікації фінансової звітності акціонерних компаній відповідно до законодавства Співтовариства або під вимоги еквівалентних міжнародних стандартів; володіння 25% акцій плюс однією акцією вважається достатнім для досягнення цього критерію;

(ii) фізична особа (особи), яка іншим чином здійснює контроль над керівництвом юридичної особи;

(b) у разі юридичних осіб, таких як фонди та юридичні організації, таких як трасти, які здійснюють управління коштами та розподіляють кошти;

(i) коли майбутні бенефіціари вже визначені, фізична особа (особи), яка є бенефіціаром 25% або більше відсотків власності юридичної організації або юридичної особи;

(ii) коли особи, які отримують вигоду від юридичної організації або юридичної особи, ще не визначені, група осіб, в основних інтересах яких юридична організація або юридична особа була заснована та здійснює діяльність;

(iii) фізична особа (особи), яка здійснює контроль над 25% або більше відсотків власності юридичної організації або юридичної особи;

(7) "особи, які надають послуги компаніям та трастам" означає будь-які фізичні чи юридичні особи, які шляхом ведення свого бізнесу надають такі послуги третім особам:

(a) створюють компанії чи інші юридичні особи;

(b) діють, або організовують для іншої особи діяльність в якості директора чи секретаря компанії, партнера у товаристві, або мають схожі повноваження щодо інших юридичних осіб;

(c) забезпечує зареєстрований офіс, офіційну адресу, кореспондентську чи адміністративну адресу та інші пов'язані з цим послуги для компанії, товариства або іншої юридичної організації чи юридичної особи;

(d) діє або організовує для іншої особи діяльність в якості довіреної особи довірчої власності (трасту) або іншої подібної юридичної організації;

(e) діє або організовує для іншої особи діяльність в якості номінального акціонера замість іншої особи на відміну від компанії, яка здійснює регламентовану торгівлю, що підпадає під вимоги публікації фінансової звітності акціонерних компаній відповідно до законодавства Співтовариства або під вимоги еквівалентних міжнародних стандартів;

(8) "політичні діячі" означає фізичних осіб, яким надані або надавалися значні державні функції, та близькі члени сім'ї або близькі співробітники таких осіб;

(9) "ділові стосунки" означають ділові, професійні чи комерційні стосунки, які пов'язані з професійною діяльністю установ або осіб, які підпадають під дію цієї Директиви, та передбачають з моменту становлення таких стосунків елемент певної тривалості таких стосунків;

(10) "банк-оболонка" означає кредитну установу або установу, залучену до подібної діяльності, зареєстровану в країні (на території), де вона фактично не знаходиться та не є членом банківського об'єднання за наявності цілеспрямованого наміру та здійснення керівництва.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб положення цієї Директиви розповсюджувалися повністю або частково на сфери діяльності та категорії підприємницької діяльності, на відміну від установ та осіб, зазначених у статті 2 (1), які залучені до діяльності, що особливо може використовуватися з метою відмивання коштів або фінансування тероризму.

2. Коли держава-член вирішить поширити положення цієї Директиви на сфери діяльності та категорії підприємницької діяльності на відміну від тих, що підпадають під статтю 2 (1), вона повинна проінформувати про це Комісію.

Усі держави-члени можуть приймати або залишати чинними суворіші вимоги у сфері дії цієї Директиви для запобігання відмиванню коштів та фінансуванню тероризму.

Держави-члени мають заборонити своїм кредитним та фінансовим установам вести анонімні рахунки або анонімні банківські розрахункові книжки. Шляхом часткового обмеження статті 9 (6) держави-члени повинні в усіх випадках вимагати, щоб власники та бенефіціари існуючих анонімних рахунків та анонімних банківських розрахункових книжок якнайшвидше вживали заходів належної обачливості щодо клієнтів та в будь-якому випадку перед тим, як такі рахунки або банківські розрахункові книжки будуть використані в будь-який спосіб.

Установи та особи, на яких поширюється дія цієї Директиви, мають застосовувати заходи належної обачливості щодо клієнтів у таких випадках:

(a) при встановленні ділових стосунків;

(b) при виконанні випадкових операцій за поточними рахунками (короткочасними депозитами) на суму 15000 євро та більше незалежно від того, чи проводиться операція одноразово, чи у кілька операцій, які видаються пов'язаними між собою;

(c) коли є підозра у відмиванні коштів або фінансуванні тероризму незалежно від будь-якого часткового обмеження, винятку чи порогової величини;

(d) коли існують сумніви щодо правдивості або відповідності раніше отриманих ідентифікаційних даних клієнтів.

1. Заходи належної обачливості щодо клієнтів мають включати в себе:

(a) ідентифікацію клієнта та перевірка його особи на основі документів, даних або інформації, отриманої від надійного та незалежного джерела;

(b) ідентифікація, коли це доцільно, бенефіціара та вжиття ризикових та достатніх заходів для перевірки його особи для того, щоб установа або особа, яких стосується ця Директива, були задоволені своїм знанням бенефіціара, включаючи, коли це стосується юридичних осіб, трастів та подібних юридичних утворень, вжиття ризикових та достатніх заходів для розуміння того, яке право власності належить клієнту та для розуміння структури управління клієнта;

(c) отримання інформації про мету та характер намірів цих ділових стосунків;

(d) проведення постійного моніторингу ділових стосунків, включаючи перевірку операцій, які здійснювалися протягом таких стосунків, для з'ясування того, чи здійснювані операції відповідають інформації про установу або особу клієнта, бізнес установи або клієнта та ступінь ризику, включаючи, за необхідності, джерело коштів та підтвердження, що такі документи, дані та інформація вчасно поновлюються.

2. Установи та особи, яких стосується ця Директива, застосовують до кожного клієнта вимоги належної обачливості, наведені у пункті 1, але можуть визначати межу вжиття таких заходів з урахуванням ступеня ризику залежно від типу клієнта, ділових стосунків, продуктів чи операції. Установи або особи, яких стосується ця Директива, мають бути здатними продемонструвати компетентним органам, зазначеним у статті 37, включаючи саморегулюючі органи, що межа заходів, з огляду на ризики відмивання коштів та фінансування тероризму, є відповідною.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб перевірка особи клієнта та бенефіціара відбувалася до встановлення ділових стосунків або проведення операції.

2. Шляхом часткового обмеження пункту 1 держави-члени можуть дозволити, щоб перевірка особи клієнта та бенефіціара завершувалася протягом встановлення ділових стосунків, якщо це необхідно для того, щоб не переривати нормальне ведення бізнесу, та якщо наявний низький ризик відмивання коштів та фінансування тероризму. В таких випадках ці процедури мають бути завершені якнайшвидше після першого контакту.

3. Шляхом часткового обмеження пунктів 1 та 2 держави-члени можуть щодо бізнесу зі страхування життя дозволити перевірку особи бенефіціара за полісом після встановлення ділових стосунків. У такому разі перевірка має відбутися перед або під час виплати чи під час або перед тим, як бенефіціар намагається використати свої права, надані йому за полісом.

4. Шляхом часткового обмеження пунктів 1 та 2 держави-члени можуть дозволити відкриття банківського рахунку за умови наявності достатніх заходів безпеки для того, щоб пересвідчитися, що операції не виконуються клієнтом або від його імені до моменту повного дотримання вищезазначених положень.

5. Держави-члени повинні вимагати, щоб зацікавлена установа або особа, яка є нездатною дотримуватися підпунктів (a), (b) та (c) пункту 1 статті 8 (1), не проводила операцію за банківським рахунком, не встановлювала ділових стосунків або не проводила операцію, або завершила ділові стосунки та відповідно зі статтею 22 надала звіт до підрозділу фінансової розвідки (ПФР) щодо клієнта.

Держави-члени не повинні бути зобов'язаними застосовувати попередній підпараграф у разі, коли нотаріуси, незалежні професійні юристи, аудитори, зовнішні ревізори (бухгалтери) та податкові радники задіяні при засвідченні юридичного статусу їх клієнта або виконанні своїх обов'язків із захисту або представленні інтересів такого клієнта у судовому процесі чи стосовно судового процесу, включаючи надання консультації щодо порушення або уникнення судового процесу.

6. Держави-члени вимагають, щоб установи та особи, яких стосується ця Директива, вживали заходів належної обачливості щодо клієнтів не тільки до всіх нових клієнтів, але також, при нагоді, і до існуючих клієнтів залежно від ступеня ризику.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб усі клієнти казино ідентифікувалися та дані щодо їх особи перевірялись у разі покупки або обміну ігрових фішок вартістю 2000 євро чи більше.

2. Вважається, що казино, які перебувають під державним наглядом, мають у будь-який момент відповідати вимогам належної перевірки клієнтів, якщо вони реєструють, ідентифікують та перевіряють дані про особу своїх клієнтів одразу або до входу в казино незалежно від обсягу придбаних ігрових фішок.

1. Шляхом часткового обмеження статей 7 (a), (b) та (d), 8 та 9 (1), установи та особи, яких стосується ця Директива, не повинні вимагати виконання положень цих статей, якщо клієнтом є кредитна або фінансова установа, на яку поширюється дія цієї Директиви, або кредитна чи фінансова установа, яка знаходиться в третій країні та висуває вимоги, еквівалентні викладеним в цій Директиві, та за дотриманням таких вимог здійснюється контроль.

2. Шляхом часткового обмеження статей 7 (a), (b) та (d), 8 і 9 (1), держави-члени дозволяють установам та особам, яких стосується ця Директива, не вживати заходів належної обачливості клієнтів щодо:

(a) зареєстрованих компаній, чиї цінні папери прийняті до продажу на регульованих ринках у межах визначення Директиви 2004/39/ЄС в одній або більше державах-членах та зареєстровані компанії із третіх країн, які підпадають під вимоги публікації фінансової звітності акціонерних компаній відповідно до законодавства Співтовариства;

(b) бенефіціарів об'єднаних рахунків, які ведуть (які мають) нотаріуси та інші незалежні юристи із держав-членів або з третіх країн за умови, що вони підпадають під вимоги боротьби із відмиванням коштів та фінансуванням тероризму згідно з міжнародними нормами та знаходяться під наглядом щодо відповідності цим вимогам за умови, що інформація про ідентифікацію бенефіціара є доступною, за запитом, для установ, які діють в якості депозитних установ для об'єднаних рахунків;

(c) національні державні органи,

або щодо будь-якого клієнта, що представляє низький ризик відмивання коштів чи фінансування тероризму та відповідає технічним критеріям, встановленим відповідно до статті 40 (1) (b).

3. У випадках, вказаних у пунктах 1 та 2, установи та особи, на яких поширюється дія цієї Директиви, у будь-якому разі збирають достатню інформацію для визначення можливості застосування до клієнта обмежень, зазначених у цих пунктах.

4. Держави-члени інформують одна одну та Комісію про випадки, коли вони вважають, що третя країна виконує вимоги, викладені у пунктах 1 або 2, або в інших випадках та відповідає технічним критеріям, встановленим відповідно до статті 40 (1) (b).

5. Шляхом часткового обмеження статей 7 (a), (b) та (d), 8 і 9 (1) держави-члени дозволяють установам та особам, на яких поширюється дія цієї Директиви, не вживати заходів належної обачливості клієнтів щодо:

(a) полісів страхування життя, за якими річна премія не перевищує 1000 євро або разова премія не перевищує 2500 євро;

(b) страхових полісів для пенсійних схем, якщо відсутнє застереження уступки та поліс не може бути використаний в якості допоміжного;

(c) пенсій за вислугою років або подібних схем, що забезпечують переваги для працівників при звільненні, якщо внески робляться шляхом утримання із заробітної платні та за правилами цієї схеми не дозволяється переуступати відсотки;

(d) електронних грошей, як це визначено у статті 1 (3) (b) Директиви 2000/46/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 18 вересня 2000 року щодо започаткування діяльності та її ведення установами, які проводять електронні розрахунки, та пруденційного нагляду за ними, якою встановлюється, якщо пристрій не може бути поповнений, то електронний пристрій для зберігання, який надається в розпорядження власників для цілей здійснення платежів, може вміщувати максимальну суму не більше 150 євро, або якщо пристрій не може бути поповнений, встановлюється обмеження у 2500 євро на загальну суму, за якою ведуться справи протягом календарного року, за винятком, коли сума у 1000 євро або більше погашається протягом того ж календарного року пред'явником, про що йдеться у статті 3 Директиви 2000/46/ЄС, або щодо будь-якого іншого продукту чи операції, що представляє низький ризик відмивання коштів або фінансування тероризму та відповідає технічним критеріям, встановленим відповідно до статті 40 (1) (b).

Коли Комісія прийме рішення відповідно до статті 40 (4), держави-члени мають заборонити установам та особам, на яких поширюється ця Директива, вживати заходів спрощення належної обачливості до кредитних і фінансових установ або зареєстрованих компаній із третіх країн, які мають до цього відношення, або інших установ, виходячи із ситуацій, які відповідають технічним критеріям, встановленим відповідно до статті 40 (1) (b).

1. Держави-члени вимагають від установ та осіб, яких стосується ця Директива, вживати залежно від ступеня ризику посилених заходів належної обачності щодо клієнта на додаток до заходів, визначених у статтях 7, 8, та 9 (6), у випадках, які за своїм характером можуть становити підвищений ризик відмивання коштів або фінансування тероризму, та принаймні у випадках, зазначених у пунктах 2, 3, 4, та в інших ситуаціях підвищеного ризику відмивання коштів та фінансування тероризму, які відповідають технічним критеріям, встановленим відповідно до статті 40 (1) (c).

2. Коли клієнт при ідентифікації не був фізично присутній, держави-члени вимагають від таких установ та осіб вжиття особливих та достатніх заходів компенсації підвищеного ризику, наприклад, застосування одного або більше із наступних заходів:

(a) пересвідчення, що дані про особу клієнта встановлювалися за допомогою додаткових документів, даних або інформації;

(b) додаткових заходів із перевірки або засвідчення поданих документів чи вимога підтвердженого засвідчення кредитною або фінансовою установою, на яку поширюється дія цієї Директиви;

(c) пересвідчення, що перший платіж за операціями виконується через рахунок, відкритий кредитною установою на ім'я клієнта.

3. Стосовно закордонних кореспондентських банківських відносин із установами-респондентами з третіх країн, держави-члени вимагають від своїх кредитних установ, щоб вони:

(a) збирали достатню інформацію про установу респондента для повного розуміння характеру бізнесу респондента та з'ясування із загальнодоступних джерел наявної інформації про репутацію установи та якість нагляду;