1. Метою цієї Директиви є наближення законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень держав-членів щодо дистанційної реалізації споживчих фінансових послуг.

2. У випадку договорів про надання фінансових послуг, що охоплюють початкову угоду про надання послуг, з подальшим здійсненням послідовних операцій або серії окремих аналогічних операцій протягом тривалого часу, положення цієї Директиви застосовуються лише до початкової угоди.

За відсутності початкової угоди про надання послуг, проте зі здійсненням послідовних операцій або окремих аналогічних операцій протягом тривалого часу між одними і тими самими договірними сторонами, статті 3 і 4 застосовуються лише у випадках, коли здійснюється перша операція. Проте, якщо жодна аналогічна операція не здійснюється протягом більше ніж одного року, наступна операція вважається першою у новій серії операцій, та, відповідно, застосовуються статті 3 і 4.

Для цілей цієї Директиви:

(a) "дистанційний договір" означає будь-який договір стосовно фінансових послуг, укладений між надавачем і споживачем згідно з організованою схемою дистанційних продажів або надання послуг, якою керує надавач, який для цілей такого договору використовує винятково один або декілька засобів дистанційної комунікації до моменту укладення договору включно;

(b) "фінансова послуга" означає будь-яку послугу банківського, кредитного, страхового, індивідуального пенсійного, інвестиційного або платіжного характеру;

(c) "надавач" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, публічну або приватну, яка, діючи у своїй комерційній чи професійній якості, є договірним надавачем послуг у рамках дистанційних договорів;

(d) "споживач" означає будь-яку фізичну особу, яка, за дистанційними договорами, які охоплює ця Директива, діє для цілей, що виходять за межі її ремісничої, підприємницької або професійної діяльності;

(e) "засоби дистанційної комунікації" означають будь-які засоби, які без одночасної фізичної присутності надавача і споживача можуть бути використані для дистанційної реалізації послуги між такими сторонами;

(f) "довговічний носій" означає будь-який інструмент, який дає змогу споживачу зберігати інформацію, адресовану особисто йому, у спосіб, що уможливлює доступ до неї в майбутньому протягом періоду, достатнього для цілей такої інформації, та відтворення збереженої інформації в незмінному вигляді;

(g) "оператор або надавач засобів дистанційної комунікації" означає будь-яку публічну або приватну, фізичну або юридичну особу, реміснича, підприємницька або професійна діяльність якої передбачає надання доступу надавачам до одного або декількох засобів дистанційної комунікації.

1. Завчасно, перш ніж споживача буде зобов’язано будь-яким дистанційним договором або пропозицією, йому необхідно надати таку інформацію стосовно:

(1) надавача

(a) ідентифікаційні дані та основну діяльність надавача, географічну адресу, за якою надавач має осідок, і будь-яку іншу географічну адресу, яка є важливою у контексті відносин замовника з надавачем;

(b) ідентифікаційні дані представника надавача, який має осідок у державі-члені, в якій споживач є резидентом, та географічну адресу, яка є важливою у контексті відносин замовника з представником, якщо такий представник є;

(c) якщо споживач взаємодіє з будь-яким спеціалістом, окрім надавача, ідентифікаційні дані такого спеціаліста, повноваження, в рамках яких він діє у перед споживачем, а також географічну адресу, пов'язану з відносинами замовника із таким спеціалістом;

(d) якщо надавач зареєстрований у торговому або аналогічному публічному реєстрі, торговий реєстр, у якому надавач зареєстрований, та його реєстраційний номер або аналогічний засіб ідентифікації у такому реєстрі;

(e) якщо діяльність надавача підпадає під дію схеми авторизації, дані відповідного наглядового органу;

(2) фінансової послуги

(a) опис основних характеристик фінансової послуги;

(b) загальну ціну, яка підлягає сплаті споживачем надавачу за фінансову послугу, у тому числі всі відповідні збори, видатки та витрати, а також усі податки, що сплачуються через надавача, або, якщо неможливо зазначити точну ціну, базу для обчислення ціни, що дає змогу споживачу перевірити її;

(c) у разі відповідного повідомлення, зазначення того, що фінансова послуга стосується інструментів, пов’язаних із особливими ризиками щодо їхніх специфічних характеристик, або операцій, які будуть виконані або ціна яких залежить від коливань на фінансових ринках поза контролем надавача, і того, що показники діяльності за минулі періоди не є показниками за майбутні періоди;

(d) повідомлення про можливість існування інших податків та/або витрат, що не сплачуються через надавача або стягуються ним;

(e) будь-які обмеження періоду, протягом якого надана інформація є дійсною;

(f) механізми оплати та виконання;

(g) будь-які спеціальні додаткові витрати для споживача за користування засобами дистанційної комунікації, якщо такі додаткові витрати стягуються;

(3) дистанційного договору

(a) існування або відсутність права на відмову відповідно до статті 6 та, у разі існування права на відмову, строк його дії та умови його здійснення, у тому числі інформацію щодо суми, яку від споживача може вимагатися сплатити на підставі статті 7(1), а також наслідки нездійснення такого права;

(b) мінімальний строк дії дистанційного договору у випадку фінансових послуг, які надаватимуться на постійній або регулярній основі;

(c) інформацію про будь-які права, які сторони можуть мати стосовно розірвання договору достроково або в односторонньому порядку відповідно до умов дистанційного договору, у тому числі будь-які штрафні санкції, передбачені договором для таких випадків;

(d) практичні вказівки щодо здійснення права на відмову, із зазначенням, серед іншого, адреси, на яку необхідно надсилати повідомлення про відмову;

(e) державу-член або держави-члени, законодавство яких надавач бере за основу для встановлення відносин зі споживачем до укладення дистанційного договору;

(f) будь-яке договірне положення про право, застосовне до дистанційного договору, та/або компетентний суд;

(g) якою мовою або мовами надаються договірні умови, а також попередня інформація, зазначена у цій статті, і, крім того, якою мовою або мовами надавач, за домовленістю зі споживачем, зобов'язується взаємодіяти під час строку дії цього дистанційного договору;

(4) відшкодування

(a) наявність або відсутність позасудового механізму врегулювання скарг і відшкодування шкоди для споживача, який є стороною дистанційного договору, та, якщо такий механізм існує, способи отримання доступу до нього;

(b) існування гарантійних фондів або інших компенсаційних угод, які не охоплює Директива Європейського Парламенту і Ради 94/19/ЄС від 30 травня 1994 року про схеми гарантування депозитів (- 1) та Директива Європейського Парламенту і Ради 97/9/ЄС від 03 березня 1997 року про схеми компенсації втрат інвесторів (- 2).

2. Інформація, зазначена у параграфі 1, комерційна мета якої повинна бути чітко визначена, надається у чіткій і зрозумілій формі будь-яким способом, що відповідає засобам дистанційної комунікації, які використовуються, з належним врахуванням, зокрема, принципів добросовісності у комерційних транзакціях, а також принципів, що регулюють захист осіб, які не можуть відповідно до законодавства дсржав-членів надати свою згоду, таких як неповнолітні особи.

3. У випадку голосового телефонного зв’язку

(a) ідентифікаційні дані надавача та комерційна мета дзвінка, ініційованого надавачем, повинна бути чітко визначена на початку будь-якої розмови зі споживачем;

(b) лише за умови прямої згоди споживача необхідно надати таку інформацію:

- ідентифікаційні дані особи, що підтримує контакт зі споживачем, та її зв'язок з надавачем,

- опис основних характеристик фінансової послуги,

- загальну ціну, яка підлягає сплаті споживачем надавачу за фінансову послугу, у тому числі всі податки, що сплачуються через надавача, або, якщо неможливо зазначити точну ціну, база для обчислення ціни, що дає змогу споживачу перевірити її,

- повідомлення про можливість існування інших податків та/або витрат, що не сплачуються через надавача або стягуються ним,

- існування або відсутність права на відмову відповідно до статті 6 та, у разі існування права на відмову, строк його дії та умови його здійснення, у тому числі інформацію щодо суми, яку від споживача може вимагатися сплатити на підставі статті 7(1).

Надавач повинен інформувати споживача про те, що інша інформація є доступною за вимогою, а також про характер такої інформації. У будь-якому разі надавач повинен надати повну інформацію, коли він виконає свої зобов'язання згідно зі статтею 5.

4. Інформація про договірні зобов'язання, що надається споживачу на переддоговірному етапі, повинна відповідати договірним зобов'язанням, які випливали б із законодавства, яке застосовувалося б до дистанційного договору, якби останній було укладено.

1.У разі існування положень у законодавстві Співтовариства, які регулюють фінансові послуги, що містять попередні вимоги до інформації, в доповнення до тих, які перелічені у статті 3(1), такі вимоги продовжують застосовуватися.

2. В очікуванні подальшої гармонізації держави-члени можуть підтримувати або вводити суворіші положення про попередні вимоги до інформації, якщо такі положення відповідають праву Співтовариства.

3. Держави-члени повинні повідомити Комісію про національні положення щодо попередніх вимог до інформації згідно з параграфами 1 і 2 цієї статті, якщо такі вимоги доповнюють вимоги, перелічені у статті 3(1). Комісія враховує повідомлені національні положення в ході складання звіту, згаданого у статті 20(2).

4. Комісія повинна, з метою створення високого рівня прозорості усіма належними засобами, забезпечити, щоб інформація про національні положення, повідомлені їй, надавалася споживачам і надавачам.

5. Якщо Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2366 (- 3) також застосовується, замість положень щодо інформації відповідно до статті 3(1) цієї Директиви, крім пунктів (2)(c)-(g), 3(a), (d) та (е), а також 4(b), застосовуються положення статті 44, 45, 51 та 52 Директиви (ЄС) 2015/2366.

1. Надавач повідомляє споживачу всі договірні умови, а також інформацію, зазначену у статті 3(1) і статті 4, в паперовій формі або на іншому довговічному носії, наявному та доступному для споживача, завчасно, перш ніж споживача буде зобов'язано будь-яким дистанційним договором або пропозицією.

2. Надавач повинен виконати своє зобов'язання згідно з параграфом 1 одразу після укладення договору, якщо договір укладено за запитом споживача з використанням засобу дистанційної комунікації, який не дає змоги повідомити договірні умови та інформацію відповідно до параграфа 1.

3. У будь-який час у ході договірних відносин споживач має право, за його запитом, на отримання договірних умов у паперовій формі. Крім того, споживач має право змінювати засоби дистанційної комунікації, що використовуються, крім випадків, коли це не суперечить укладеному договору або характеру наданої фінансової послуги.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб споживачу було надано період тривалістю 14 календарних днів для відмови від договору без штрафних санкцій та без зазначення підстави. Проте цей період продовжується до 30 календарних днів у дистанційних договорах, пов'язаних зі страхуванням життя, що охоплюються Директивою 90/619/ЄЕС, та операціями щодо індивідуальних пенсій.

Період для відмови починається:

- або з дня укладення дистанційного договору, окрім як стосовно зазначеного страхування життя, коли граничний строк починається з моменту інформування споживача про укладення дистанційного договору, або

- з дня отримання споживачем договірних умов та інформації відповідно до статті 5(1) або (2), якщо це стається пізніше дати, вказаної у першому абзаці.

Держави-члени, крім права на відмову, можуть передбачити, щоб можливість примусового виконання договорів, які стосуються інвестиційних послуг, було тимчасово зупинено на відповідний період, передбачений у цьому параграфі.