Це рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції . Його текст може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Ростовцев проти України"

Європейський суд з прав людини (четверта секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Вінсент А. Де Гаетано (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Егідіюс Кюріс (<…>),

Юлія Моток (<…>),

Карло Ранцоні (<…>),

Марко Бошняк (<…>),

Петер Пацолай (<…>), судді,

та Маріалена Цирлі (<…>), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 27 червня 2017 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 2728/16), яку 18 грудня 2015 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Олександр Олегович Ростовцев (далі - заявник).

2. Заявника представляв п. О. Гузун - юрист, який практикує у м. Вишгороді. Уряд України (далі - Уряд) представляв його уповноважений, п. І. Ліщина.

3. Заявник стверджував, що його було позбавлено права на оскарження вироку щодо нього.

4. 21 квітня 2016 року про заяву було повідомлено Уряд.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Заявник народився у 1983 році та проживає у м. Києві.

6. 07 травня 2015 року Оболонський районний суд м. Києва розглянув кримінальну справу за обвинуваченням заявника у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 Кримінального кодексу , - незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів у великих розмірах. Прокурор був присутній. Заявник не був представлений захисником.

7. З вироку суду першої інстанції вбачається, що під час допиту у судовому засіданні заявник показав, що у зв'язку з поганим самопочуттям приймав трамадол для полегшення болю. Він визнав, що 22 січня 2015 року він придбав у невстановленої особи на вулиці десять блістерних упаковок трамадолу, знеболювального засобу наркотичного типу, на суму, еквівалентну 53 євро, та невдовзі був затриманий. Він висловив каяття та просив про поблажливість при винесенні вироку. Враховуючи ці зізнання, судом першої інстанції на підставі частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) (див. п. 13) було визнано недоцільним дослідження доказів щодо "обставин", які "ніким не оспорювались". Того ж дня суд першої інстанції визнав заявника винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 Кримінального кодексу , - незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі строком два роки та шість місяців.

8. Заявник оскаржив вирок, стверджуючи, що його зізнання у суді першої інстанції стосувалося лише фактів, а не правової кваліфікації кримінального правопорушення, яка, за його твердженням, була помилковою. Він стверджував, що зберігання трамадолу, як таке, не є незаконним, а лише за умови порушення встановлених правил. За цих підстав його дії слід було кваліфікувати не за статтею 309 Кримінального кодексу , як зберігання наркотичних засобів, а за статтею 320 Кримінального кодексу , а саме порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів та їх аналогів.

9. 01 липня 2015 року Апеляційний суд міста Києва, засідаючи у складі одного судді, відмовив у відкритті апеляційного провадження. Суд зазначив, що заявник не оспорював обставин кримінального правопорушення, і що суд першої інстанції діяв на підставі частини третьої статті 349 КПК . Проте в апеляційній скарзі заявник не погодився з визнанням його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 309 Кримінального кодексу , та з правовою кваліфікацією його дій. Суд дійшов висновку, що з огляду на зізнання заявника та дії суду першої інстанції у порядку, передбаченому частиною другою статті 394 КПК (див. п. 14), вирок не може бути оскаржено з підстав, на які посилався заявник.

10. 03 серпня 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заявника, дійшовши висновку, що ухвала апеляційного суду відповідала нормам кримінально-процесуального законодавства.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА ПРАКТИКА

A. Кримінальний кодекс 2001 року

11.Частина друга статті 309 Кодексу передбачає, що придбання та зберігання наркотичних засобів або їх аналогів у великих розмірах без мети збуту є незаконним. Це кримінальне правопорушення карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

12.Стаття 320 Кодексу передбачає, що порушення правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів карається штрафом, арештом на строк від трьох до шести місяців або позбавленням волі на строк до трьох років.

B. Кримінальний процесуальний кодекс 2012 року

13.Частина третя статті 349 КПК передбачає:

"3. Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.".

14.Частина друга статті 394 КПК передбачає:

"2. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу .".

15.Стаття 409 КПК передбачає, що рішення суду першої інстанції може бути скасовано або змінено з наступних підстав: (і) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; (іі) неправильне застосування матеріального кримінального законодавства; (ііі) помилка при винесенні обвинувального вироку; (iv) фактична помилка або неповнота судового розгляду.

16.Стаття 445 КПК передбачає:

"1. Підставами для перегляду судових рішень Верховним Судом України, які набрали законної сили, є:

...

(4) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.".

Статті 446 - 458 КПК закріплюють наступний порядок розгляду заяв про перегляд судових рішень за статтею 445 цього кодексу :

(i) заяву про перегляд судового рішення вправі подати "особа, на користь якої ухвалено рішення міжнародною судовою установою", а також її представник протягом трьох місяців з дня, коли особі, на користь якої ухвалено рішення міжнародною судовою установою, стало або мало стати відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного. Проте Верховний Суд України може поновити цей строк за умови доведення поважності причин;

(ii) заява про перегляд має містити, зокрема, контактні дані особи, яка її подає, вона має бути підписана та подана разом із певними підтверджуючими документами, у тому числі з копією рішення міжнародної судової установи;

(iii) суддя-доповідач Верховного Суду України здійснює попередню перевірку будь-якої заяви про перегляд судового рішення. Суддя повинен перевірити заяву на відповідність формальним вимогам у частині реквізитів, які вона має містити, та документів, які до неї додаються, і якщо цих вимог не додержано, встановити строк, протягом якого заявник зобов'язаний усунути недоліки. Якщо недоліки усунуті в установлений строк, для цілей обрахування тримісячного строку вона вважається поданою у день її первинного подання;

(iv) у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що заява є обґрунтованою, суддя відкриває провадження щодо перегляду рішення. У разі якщо суддя дійде висновку, що вона є необґрунтованою, вирішення питання про допуск справи до провадження здійснюється колегією з трьох суддів;

(v) після відкриття провадження заява розглядається на спільному засіданні всіх судових палат Верховного Суду України. Сторони повідомляються про час і місце судового засідання. Якщо вони не з'являються без поважної причини, Верховний Суд розглядає справу за їхньої відсутності. Присутні сторони мають право звертатися до суду;

(vi) за наслідками розгляду справи Верховний Суд України може відмовити у задоволенні заяви про перегляд або задовольнити її та (а) змінити судове рішення (судові рішення) судів нижчих інстанцій, не передаючи справу на новий розгляд або (b) скасувати судове рішення (судові рішення) судів нижчих інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, або (с) скасувати попередні судові рішення та закрити провадження у справі.

C. Практика Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо права на оскарження у справах, у яких підсудними було визнано свою вину

17. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) розглядав по суті наступні справи та задовольнив касаційні скарги у ситуаціях, коли підсудні визнали вину, а судовий розгляд відбувся за скороченою процедурою відповідно до частини третьої статті 349 КПК :

(i) 25 березня 2014 року ВССУ задовольнив касаційну скаргу, подану прокурором на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2013 року, яким підсудного було визнано винним у вчиненні крадіжки з магазину, кримінального правопорушення, яке суд першої інстанції кваліфікував як закінчений злочин. У апеляційній скарзі прокурор стверджував, що кримінальне правопорушення слід було кваліфікувати як "замах" на вчинення крадіжки з магазину. ВССУ погодився та відповідним чином змінив вирок;

(ii) 21 травня 2016 року ВССУ задовольнив касаційну скаргу прокурора та скасував ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 17 листопада 2015 року, якою апеляційний суд залишив без розгляду апеляційну скаргу прокурора на вирок суду нижчої інстанції, яким двох підсудних було визнано винними у незаконному заволодінні транспортним засобом. ВССУ дійшов висновку, що залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, апеляційний суд неправильно застосував частину другу статті 394 КПК , оскільки прокурор оскаржував не факти справи, які не оспорювалися підсудними, а лише правову кваліфікацію дій одного з підсудних як вчинених "повторно", що становило ознаку кримінального правопорушення з обтяжуючими обставинами, передбаченого відповідною статтею Кримінального кодексу.

18. 16 листопада 2016 року, після повідомлення Уряду держави-відповідача про справу, ВССУ надіслав апеляційним судам інформаційний лист, яким з посиланням на цю заяву, що розглядалась Судом, роз'яснялось, що визнання фактичних обставин підсудним і скорочений судовий розгляд відповідно до частини третьої статті 349 КПК не позбавляє підсудного права звернення з апеляційною скаргою на підставі неправильного застосування матеріального кримінального законодавства.

D. Практика Верховного Суду України щодо перегляду справ у зв'язку з ухваленням Європейським судом з прав людини наступних рішень

19. Вбачається, що у період із моменту ухвалення рішення Суду у справі "Яременко проти України (№ 2)" (Yaremenko v. Ukraine (no. 2)), заява № 66338/09, від 30 квітня 2015 року, яким було роз'яснено наслідки встановлення порушення права на справедливий суд у кримінальних справах, Верховний Суд України скасовував обвинувальні вироки щодо заявників і направляв справи на новий розгляд у всіх випадках, коли заяви про перегляд відповідали формальним вимогам, встановленим національним законодавством (див. підпункти (і) та (іі) п. 16).

20. Зокрема, 06 липня 2015 року Верховний Суд України скасував обвинувальний вирок щодо заявника та направив справу на новий розгляд на підставі рішення у справі "Чопенко проти України" (Chopenko v. Ukraine), заява № 17735/06, від 15 січня 2015 року; 09 листопада 2015 року - на підставі рішення у справі "Яременко проти України № 2" (Yaremenko v. Ukraine (no. 2)) заява № 66338/09, від 30 квітня 2015 року, та "Жизицький проти України" (Zhyzitskyy v. Ukraine), заява № 57980/11, від 19 лютого 2015 року; 30 листопада 2015 року - на підставі рішення у справі "Огороднік проти України" (Ogorodnik v. Ukraine), заява № 29644/10, від 05 лютого 2015 року; 21 грудня 2015 року - на підставі рішення у справі "Ушаков та Ушакова проти України" (Ushakov and Ushakovav. Ukraine), заява № 10705/12, від 18 червня 2015 року; та 06 лютого 2017 року - на підставі рішення у справі "Зякун проти України" (Zyakun v. Ukraine), заява № 34006/06, від 25 лютого 2016 року.

21. Вбачається, що у зазначений період не було випадків, щоб Верховний Суд України відмовляв у повторному розгляді справи, щодо якої Судом було встановлено порушення права на справедливий суд, а заява заявника про перегляд судового рішення відповідала формальним вимогам. Проте у декількох справах заяви про перегляд судового рішення були відхилені у зв'язку з недодержанням цих вимог. З таких підстав були відхилені заяви про перегляд судового рішення щодо справ "Ющенко та інші проти України" (Yushchenko and Others v. Ukraine), заява № 73990/01 та 3 інші заяви, від 15 липня 2010 року, "Собко проти України" (Sobko v. Ukraine), заява № 15102/10, від 17 грудня 2015 року, та "Закшевський проти України" (Zakshevskiy v. Ukraine), заява № 7193/04, від 17 березня 2016 року.