Це рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Його текст може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Собко проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Ангеліка Нуссбергер (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Ханлар Хаджиєв (<…>),

Ерік Мьосе (<…>),

Фаріс Вегабовіч (<…>),

Сіофра О'Лірі (<…>),

Карло Ранцоні (<…>), судді,

та Клаудія Вестердік (<…>), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 24 листопада 2015 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 15102/10), яку 3 березня 2010 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Олександр Федорович Собко (далі - заявник).

2. Інтереси заявника представляв п. І.М. Гаврильченко - юрист, який практикує у м. Черкасах. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений, на останніх етапах провадження - п. Б. Бабін з Міністерства юстиції України.

3. Заявник стверджував, що під час першого допиту працівниками міліції він не мав доступу до захисника та що засідання суду касаційної інстанції відбулося за його відсутності та за відсутності його захисника, але у присутності прокурора.

4. 3 лютого 2014 року про заяву було повідомлено Уряд.

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Заявник народився у 1981 році. Наразі він відбуває покарання у вигляді позбавлення волі.

6. Уранці 3 жовтня 2008 року заявник разом з дружиною та сусідкою, пані Г., копав поблизу свого дому картоплю. Заявник та пані Г. під час сніданку випили горілки.

7. Одинадцятимісячна донька заявника знаходилась у домі разом із чотирирічним пасинком В., який дивився мультфільми на DVD-програвачі. Дім було зачинено, а ключі від нього були в кишені у заявника.

8. Близько 11 год. 15 хв., коли заявник відносив мішок з картоплею до погребу, його дружина попросила перевірити дітей. Він був відсутній близько двадцяти хвилин. Коли він повернувся, то сказав, що випив пива.

9. Близько 12 год. 30 хв., коли роботу було закінчено, заявник пішов додому. Він вийшов з будинку та сказав дружині, що її син мертвий. Увійшовши до вітальні, вона побачила В. на підлозі з кабелем, обмотаним навколо шиї. Поруч на підлозі лежав перевернутий телевізор. Заявник висловив припущення, що В. намагався дотягнутися до пульту, що лежав на телевізорі, перевернув телевізор, і внаслідок цього був випадково задушений кабелем.

10. Хтось викликав міліцію. До приїзду міліції В. переклали на його ліжко, а телевізор - на ліжко в іншій кімнаті. Заявника та його дружину було допитано в якості свідків. Вони визнали, що перемістили тіло й телевізор, та пояснили, що вчинили так у стані стресу.

11. Було проведено розтин тіла дитини, і ввечері того ж дня експерт, який його проводив, зателефонував слідчому та повідомив, що хлопчик помер не внаслідок нещасного випадку, а був кимось задушений.

12. Слідчий разом з черговим міліціонером повернувся до будинку заявники і знову оглянув місце події. Заявник продовжував стверджувати, що трапився нещасний випадок. Працівники міліції, не прийнявши офіційного рішення щодо його процесуального статусу, доправили заявника до відділу міліції. Заявник не заперечував.

13. Черговий міліціонер провів бесіду з заявником та порадив йому "розповісти правду". У результаті о 22 год. 30 хв. заявник написав явку з повинною, в якій зізнався, що задушив В., розгнівавшись на безлад у кімнаті. У протоколі про явку з повинною зазначалось, що заявника було ознайомлено зі змістом статті 63 Конституції (див. пункт 37).

14. Того ж дня, 3 жовтня 2008 року, щодо заявника було порушені і кримінальну справу за підозрою у вбивстві дитини.

15. Заявник провів ніч у відділі міліції.

16. 4жовтня 2008 року, близько 1 год. ночі, заявника було офіційно затримано як підозрюваного. У протоколі затримання він написав, що відмовляється від послуг захисника та розкаюється у скоєному злочині.

17. Того ж дня заявник написав ще одну явку з повинною такого ж змісту, що й попередня.

18. 5 жовтня 2008 року заявникові було надано безкоштовну правову допомогу та призначено захисника. Під час допиту в якості обвинуваченого та під час відтворення обстановки і обставин події заявник підтримував свої визнавальні покази.

19. 6 жовтня 2008 року заявник пройшов судово-медичну експертизу - вочевидь, у рамках вирішення судом питання про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Тілесних ушкоджень у заявника виявлено не було, скарг експерту він не заявляв.

20. У жовтні 2008 року (у наявній копії дату прочитати неможливо) судово-медичний експерт підтвердив висновок за результатами розтину про те, що В. помер внаслідок задушення.

21. У невстановлену дату заявник підписав з паном Р. договір про надання правової допомоги.

22. 20 жовтня 2008 року батько заявника, діючи від його імені, підписав з п. Гаврильченком (адвокат, який також представляв інтереси заявника у провадженні в Суді) договір про надання правової допомоги. Того ж дня п. Гаврильченка було допущено до участі у провадженні в якості захисника заявника. Видається, що пан Р. також продовжував представляти інтереси заявника.

23. 13 листопада 2008 року заявник відмовився від послуг пана Р.

24. 3 грудня 2008 року слідчий призначив судово-психіатричну експертизу заявника з метою встановлення можливості притягнення його до кримінальної відповідальності за злочин, в якому він обвинувачувався.

25. 10 грудня 2008 року експерти завершили проведення вищезазначеної експертизи. Вони дійшли висновку, що хоча заявник виявляє прояви "легкої інтелектуальної недостатності (... на межі легкої дебільності)" він був здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними.

26. 10 лютого 2009 року під час допиту в якості обвинуваченого заявник відмовився від своїх визнавальних показів та заявив про свою невинуватість. Він стверджував, що "на слідстві себе оговорив, тому що до [нього] застосовувалося фізичне та психологічне насильство оперативними працівниками".

27. 11 лютого 2009 року слідчий постановив про проведення окремої перевірки тверджень заявника. У зв'язку з цим він виділив з матеріалів справи матеріали, які могли бути потрібними для проведення такої перевірки (такі, як протокол явки заявника з повинною, різні протоколи допитів заявника та висновок судово-медичної експертизи).

28. 23 лютого 2009 року було завершено додаткову судово-медичну експертизу, проведену за клопотанням захисника заявника. Експерт виключив можливість випадкового задушення В. кабелем при падінні на нього телевізора, як це стверджував заявник, та підтвердив, що синці також не могли утворитися внаслідок такого падіння.

29. 5 березня 2009 року прокуратура Чорнобаївського району винесла постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за твердженнями заявника щодо психологічного та фізичного впливу на нього у зв'язку з відсутністю в діях працівників міліції складу злочину.

30. 30 березня 2009 року заявникові було пред'явлено обвинувачення.

31. 18 травня 2009 року апеляційний суд Черкаської області, діючи як суд першої інстанції, визнав заявника винним у скоєнні умисного вбивства дитини та призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на дванадцять років. Суд взяв до уваги, зокрема, протокол явки заявника з повинною від 3 жовтня 2008 року та визнавальні покази, які він дав 5 жовтня 2008 року і які підтримував по 10 лютого 2009 року. Проте суд не взяв до уваги його явку з повинною від 4 жовтня 2008 року, оскільки вона вже не могла розглядатись як "явка з повинною", а заявника слід було допитувати як підозрюваного у присутності адвоката. Крім того, суд обґрунтував своє рішення речовими доказами і висновками експертиз. Твердження заявника про вплив на нього з боку працівників міліції було відхилено як необґрунтовані. При призначенні заявнику покарання суд першої інстанції в якості пом'якшуючої обставини врахував факт явки заявника з повинною.

32. 28 травня 2009 року копію вироку було вручено заявникові.

33. 10 червня 2009 року заявник подав касаційну скаргу. Він скаржився, зокрема, на відсутність доступу до захисника під час першого допиту 3 жовтня 2008 року у відділі міліції. Він стверджував, що його примусили зізнатися у скоєнні злочину шляхом застосування до нього "фізичного насильства та психологічного тиску". Заявник також оскаржив достовірність висновків експертів та не погоджувався з оцінкою фактів судом першої інстанції. На першій сторінці касаційної скарги заявника стояла печатка Черкаського слідчого ізолятора (СІЗО), в якому він на той час перебував, що підтверджує факт надіслання касаційної скарги 10 червня 2009 року.

34. 24 червня 2009 року захисник заявника також подав касаційну скаргу, в якій навів подібні аргументи. Печатка суду першої інстанції на першій сторінці скарги вказує, що її було отримано 25 червня 2009 року.

35. Згідно з твердженнями Уряду, ані заявник, ані його захисник не подавали до Верховного Суду України клопотання про виклик їх для участі у засіданні суду касаційної інстанції. Проте у матеріалах справи міститься копія такого клопотання, підписаного як заявником, так і його захисником, і датованого 24 червня 2009 року. Але на ньому немає печатки Верховного Суду України або будь-яких інших позначок, які б свідчили про його отримання.

36. 15 вересня 2009 року у засіданні за участю прокурора, але за відсутності заявника або його захисника, Верховний Суд України залишив вирок суду першої інстанції без змін. Суд дійшов висновку, що право заявника на захист не було порушено, оскільки протокол про явку з повинною від 4 жовтня 2008 року було вилучено з доказової бази.

II. ВІДПОВІДНІ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО І ПРАКТИКА

A. Конституція України (1996 року)

37. Відповідні положення наведені, наприклад, в рішенні Суду у справі "Огороднік проти України" (Ogorodnik v. Ukraine) (заява № 29644/10, п. 65, від 5 люки о 2015 року).

B. Кримінальний кодекс України (2001 року)

38. Згідно з частиною першою статті 115 Кодексу умисне вбивство карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років. Згідно з частиною другою статті 115 Кодексу , якщо умисне вбивство було вчинено за наявності однієї з обтяжуючих обставин, наведених у цій частині (включаючи вбивство малолітньої дитини), воно карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

C. Кримінально-процесуальний кодекс України (1960 року, втратив чинність 19 листопада 2012 року)

39.Статтею 45 Кодексу передбачалося, що участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і під час розгляду кримінальної справи судом першої інстанції є обов'язковою, зокрема, якщо можливим покаранням є довічне позбавлення волі. Статтею також зазначалося, що у такому випадку допомога захисника повинна надаватися з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення.

40.Стаття 96 Кодексу визначає явку з повинною як особисте, добровільне письмове чи усне повідомлення заявником органу дізнання, дізнавачу, слідчому, прокурору, судді або суду про злочин, вчинений чи підготовлюваний ним, до порушення проти нього кримінальної справи. Якщо кримінальну справу вже порушено, таке повідомлення заявником має бути зроблене до винесення постанови про притягнення його як обвинуваченого.

41. У відповідних частинах положень щодо касаційного перегляду кримінальних справ, чинних на час подій, зазначалося таке:

Cтаття 383. Судові рішення, які можуть бути перевірені в касаційному порядку

"У касаційному порядку можуть бути перевірені:

1) вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції; ...".

Cтаття 386. Строки касаційного оскарження і внесення касаційного подання

"Касаційні скарги і подання на судові рішення, зазначені у частині першій статті 383 цього Кодексу, можуть бути подані протягом одного місяця з моменту проголошення вироку чи оголошення ухвали або постанови, які оскаржуються, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку чи постанови...".

Cтаття 391. Особи, які беруть участь у розгляді справи в касаційному порядку

"... Клопотання засудженого, який утримується під вартою, про виклик його для дачі пояснень при касаційній перевірці судових рішень, визначених у частині першій статті 383 цього Кодексу, якщо воно подане в межах строку на касаційне оскарження, є обов'язковим для суду касаційної інстанції.

Учасники судового розгляду, що з'явилися у судове засідання, мають право давати пояснення.".

Cтаття 395. Обсяг перевірки справи касаційним судом

"Касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене....".

Cтаття 396. Результати розгляду справи судом касаційної інстанції

"У результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне з таких рішень:

1) залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги чи подання - без задоволення;

2) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий або апеляційний розгляд;

3) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу;

4) змінює вирок, постанову чи ухвалу;...".

Cтаття 398. Підстави для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови

"Підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є:

1) істотне порушення кримінально-процесуального закону;

2) неправильне застосування кримінального закону;

3) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Вирок апеляційного суду, постановлений ним як судом першої інстанції, може бути скасований або змінений і в зв'язку з однобічністю, неповнотою дізнання, досудового чи судового слідства або невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. ...".

І. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ У ЗВ'ЯЗКУ З ОБМЕЖЕННЯМ ПРАВА ЗАЯВНИКА НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ РОЗСЛІДУВАННЯ

42. Заявник скаржився за пунктом 1 та підпунктом "с" пункту 3 статті 6 Конвенції на відсутність доступу до захисника під час першого допиту працівниками міліції. У відповідній частині положень, на які посилався заявник, зазначається таке:

"1. Кожен має право на справедливий ... розгляд його справи ... судом, який ... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. ...

3. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

... (с) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.".

A. Прийнятність

43. Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд також зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.

B. Суть

1. Доводи сторін

44. Заявник стверджував, що без допомоги захисника він не був в змозі повною мірою зрозуміти наслідки його визнавальних показів. У зв'язку з цим він додав, що страждає на легку розумову відсталість, яку не було взято до уваги.

45. Заявник визнав, що він не зміг довести застосування до нього працівниками міліції тиску. Проте він вважав, що сам факт відмови ним 10 лютого 2009 року від своїх визнавальних показів вказував на те, що працівники міліції вдавались до неналежної практики.

46. Заявник також стверджував, що його явка з повинною була вирішальним доказом, на якому ґрунтувалося його засудження.

47. Уряд доводив, що заявник добровільно вирішив звернутися до міліції з явкою з повинною та зізнатися у вбивстві свого пасинка 3 жовтня 2008 року. Уряд наголошував, що на цій стадії він не був підозрюваним, та що при призначенні заявнику покарання суд першої інстанції врахував його явку з повинною як пом'якшуючу обставину. Що стосується його скарг про тиск з боку міліції, які було сформульовано у загальних термінах та вперше висунуто з непоясненою затримкою у чотири місяці, їх було належним чином розглянуто та відхилено як необґрунтовані.

48. Уряд також звернув увагу Суду на той факт, що протокол про явку з повинною від 4 жовтня 2008 року було виключено з доказової бази на тій підставі, що на цій стадії інтереси заявника не представляв захисник.

49. Уряд також зазначив, що заявник підтримував свої визнавальні покази, навіть коли з 5 жовтня 2008 року його інтереси вже представляв призначений йому захисник, а з 20 жовтня 2008 року - захисник, обраний ним на власний розсуд. До 10 лютого 2009 року він не скаржився на обмеження його права на захист на початкових етапах розслідування та не відмовлявся від своїх первинних визнавальних показів.

50. Насамкінець Уряд доводив, що окрім первинних визнавальних показів заявника, його вина підтверджувалась достатньою кількістю доказів.

2. Оцінка Суду

(a) Загальні принципи

51. Суд нагадує, що гарантії, передбачені підпунктом "с" пункту 3 статті 6 Конвенції, є конкретними аспектами права на справедливий судовий розгляд, закріпленого пунктом 1 цього положення, які повинні враховуватися при будь-якій оцінці справедливості провадження. Крім того, першочерговим завданням Суду за пунктом 1 статті 6 Конвенції є оцінка загальної справедливості кримінального провадження (див. рішення у справі "Імбріоша проти Швейцарії" (Imbrioscia v. Switzerland), від 24 листопада 1993 року, п. 37, Series А № 275, та в якості більш недавнього джерела - рішення у справі "Мартін проти Естонії" (Martin v. Estonia), заява № 35985/09, п. 94, від 30 травня 2013 року).