1. Затвердити Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 "Жінки, мир, безпека" на період до 2025 року (далі - Національний план), що додається.

2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити:

виконання Національного плану в межах видатків, передбачених органам, відповідальним за його виконання;

подання щороку до 10 лютого Міністерству соціальної політики інформації про стан виконання Національного плану для її узагальнення та подання до 1 березня Кабінетові Міністрів України.

3. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям/обласним, Київській міській військовим адміністраціям у тримісячний строк внести зміни до місцевих планів дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 "Жінки, мир, безпека".

4. Рекомендувати органам місцевого самоврядування, Державній судовій адміністрації, Службі безпеки, Офісу Генерального прокурора, Національній школі суддів, Державному концерну "Укроборонпром" забезпечити виконання Національного плану в межах своїх повноважень.

5. Рекомендувати державним органам, які належать до сектору безпеки та оборони України, розробити та затвердити відомчі плани, спрямовані на виконання Національного плану.

Національний план розроблено відповідно до Законів України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики", "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Указу Президента України від 30 вересня 2019 р. № 722 "Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року", постанови Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. № 471 "Про затвердження Програми діяльності Кабінету Міністрів України" з метою забезпечення виконання Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 "Жінки, мир, безпека", ухваленої Радою Безпеки ООН 31 жовтня 2000 р., та резолюцій Ради Безпеки ООН 1820 , 1888 , 1889 , 1960 , 2106 , 2122, 2242, 2467, 2493, які разом формують порядок денний "Жінки, мир, безпека".

У Національному плані враховано ряд міжнародних зобов’язань України у сфері прав людини, зокрема стосовно досягнення Цілей сталого розвитку ООН до 2030 року, визначених резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 25 вересня 2015 р. № 70/1, виконання Пекінської декларації, прийнятої 15 вересня 1995 р. на четвертій Всесвітній конференції із становища жінок, Конвенції Організації об’єднаних націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та Факультативного протоколу до неї, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони.

За напрямом євроатлантичної інтеграції в Національному плані враховано пріоритети, визначені Річною національною програмою під егідою Комісії Україна - НАТО. За структурою та змістом зазначена Програма базується на рекомендаціях НАТО і пріоритетах діяльності органів державної влади, зокрема щодо проведення реформ у секторі безпеки і оборони, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

За результатами глобального дослідження "Попередження конфліктів, перетворення сектору правосуддя та забезпечення миру", проведеного структурою "ООН - Жінки", встановлено, що розширення прав і можливостей жінок сприяє успіху мирних переговорів і досягненню тривалого миру, пришвидшує відновлення економіки, зміцнює миротворчі операції, підвищує ефективність гуманітарної допомоги та може сприяти протидії насильницькому екстремізму.

Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 "Жінки, мир, безпека" охоплює такі напрями діяльності:

забезпечення повної та рівноправної участі жінок і чоловіків у прийнятті рішень на всіх рівнях, у тому числі в мирних переговорах, діяльності щодо встановлення миру, реінтеграції та примирення; участі у виборах (як кандидатів, так і виборців), суспільно-політичній діяльності;

запобігання насильству за ознакою статі, у тому числі шляхом притягнення до відповідальності за порушення міжнародного права; забезпечення участі жінок у запобіганні виникненню, поширенню та відновленню насильницьких конфліктів, а також усуненні причин їх виникнення, зокрема шляхом роззброєння, протидії всім формам експлуатації; підтримка мирних ініціатив та процесів розв’язання конфліктів;

захист прав і врахування потреб постраждалих в умовах конфліктів і після їх завершення, зокрема захист від різних форм насильства та переслідування (під час тривалих конфліктів збільшуються ризики потрапляння насамперед жінок і дівчат у ситуації торгівлі людьми, сексуального насильства, зґвалтування);

врахування особливих потреб жінок і дівчат, у тому числі вразливих категорій (зокрема біженців, внутрішньо переміщених осіб, жінок, які постраждалі від насильства за ознакою статі та сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом), а також жінок-комбатантів, жінок-ветеранів під час надання послуг у сфері охорони здоров’я, психологічної та гуманітарної допомоги; забезпечення участі жінок в економічному відновленні та перехідному правосудді в конфліктних і постконфліктних ситуаціях.

Необхідність підготовки Національного плану пов’язана із завершенням строку реалізації Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 "Жінки, мир, безпека" на період до 2020 року. У зв’язку із повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну у 2022 році, введенням воєнного стану та тимчасовою окупацією Російською Федерацією нових територій України актуалізуються наявні та постають нові виклики та проблеми, розв’язання яких не передбачено Національним планом на період до 2020 року.

Під час виконання Національного плану на період до 2020 року відбулися вагомі системні зміни, зокрема скасовано заборону для жінок сержантського складу займати бойові посади у Збройних Силах; прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях"; дозволено набір дівчат на навчання до військових та військово-морських ліцеїв; проведено ряд навчальних заходів для фахівців сектору безпеки і оборони, просвітницьких заходів для населення; продовжено фахову підготовку кадрів центральних та місцевих органів виконавчої влади з питань порядку денного "Жінки, мир, безпека"; вдосконалено систему захисту жінок і дівчат, які постраждали від конфлікту (ідентифікація, надання допомоги, інформування про допомогу).

Необхідно вживати дієвих заходів для забезпечення участі жінок у мирних процесах і постконфліктному відновленні, для захисту постраждалих від наслідків збройного конфлікту, запобігання та протидії насильству за ознакою статі та сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом, врахування потреб та інтересів жінок і чоловіків у постконфліктному відновленні.

Національний план підготовлено за принципами управління, орієнтованого на результат, за участю експертної спільноти, громадськості та з урахуванням результатів консультацій, проведених в окремих областях.

Національний план спрямований на забезпечення:

участі жінок у прийнятті рішень;

стійкості до безпекових викликів;

постконфліктного відновлення і перехідного правосуддя;

протидії насильству за ознакою статі та сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом;

посилення інституційної спроможності виконавців Національного плану.

Особливу увагу приділено потребам різних груп жінок і чоловіків, дівчат і хлопців, постраждалих від конфлікту, а також системному інформуванню щодо їх прав і стану виконання Національного плану.

В Україні з 2014 р. розпочалася збройна агресія Російської Федерації проти України та тимчасова окупація Російською Федерацією частини її території. Збройна агресія непропорційно впливає на жінок і чоловіків, насамперед на цивільне населення.

Нерівність доступу жінок і чоловіків до процесів прийняття рішень, ресурсів, а також наявність стереотипів щодо ролі жінок і чоловіків у суспільному та політичному житті негативно впливає на представленість та участь жінок у таких процесах.

Так, у 2020 р. до складу тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на окремих територіях сходу України були включені лише дві жінки від України, до посадових обов’язків яких належать гуманітарні та соціально-економічні питання.

Водночас жінки залишаються більш вразливими до негативних наслідків збройної агресії. За офіційною статистикою, серед внутрішньо переміщених осіб, безробітних внутрішньо переміщених осіб, постраждалих від насильства за ознакою статі та інших вразливих груп переважну кількість становлять жінки. Згідно з відомостями, розміщеними в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, станом на 1 січня 2022 р. на обліку перебували 1477114 внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, з яких 59 відсотків - жінки. Частка жінок серед безробітних внутрішньо переміщених осіб - 63 відсотки.

За даними звіту національної системи моніторингу ситуації з внутрішньо переміщеними особами (2019 рік), частка працевлаштованих внутрішньо переміщених жінок становила 43 відсотки, чоловіків - 58 відсотків. Жінки становили 90 відсотків респондентів, які зайняті домашньою роботою, доглядом за дітьми та іншими особами в домогосподарстві. Вимушене переміщення негативно впливає на всіх громадян, але з урахуванням проявів дискримінації та гендерних стереотипів вплив на жінок є значно більшим і проявляється в ускладнених можливостях працевлаштування, меншому рівні доходу, більшій залежності від соціальних виплат, більшому обсязі неоплачуваної домашньої роботи та відповідно звуженні можливостей участі в суспільному та політичному житті.

Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну 24 лютого 2022 р. майже третина українців були вимушені покинути свої домівки.

Як зазначено у звіті Управління Верховного комісара ООН з прав людини "Вплив на права людини в Україні збройної агресії Російської Федерації" (за період з 24 лютого по 15 травня 2022 р.), переміщення найбільше вплинуло на жінок через зростання навантаження в частині піклування про дітей та інших членів сім’ї, які потребують догляду, дітей, людей похилого віку, осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп.

У зв’язку із збройною агресією Російської Федерації на сході України виокремилася така соціальна група, як жінки-ветерани. За даними Єдиного реєстру учасників антитерористичної операції/операції Об’єднаних сил, ведення якого належить до повноважень Мінветеранів, станом на 1 квітня 2020 р. статус учасника бойових дій отримали понад 16,5 тис. жінок (4,2 відсотка загальної кількості учасників бойових дій).

Поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, стало ще одним безпековим викликом. У цих умовах для вразливих груп жінок і чоловіків особливо гостро постає питання доступу до інформації, правосуддя, освіти, зайнятості, медичних та соціальних послуг, інтеграції у суспільство.

Однією з проблем є насильство за ознакою статі, в тому числі сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом. За результатами дослідження з питань насильства "Благополуччя та безпека жінок", яке у 2019 р. проведено ОБСЄ, 67 відсотків українських жінок, які постраждали від насильства, зазнавали фізичного, психологічного або сексуального насильства у віці від 15 років.

На всіх територіях України, звільнених Збройними Силами, зокрема у Херсонській, Харківській, Чернігівській, Сумській, Запорізькій, Київській, Донецькій, Луганській областях, фіксуються численні випадки вчинення військовими Російської Федерації сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом.

Жінки та дівчата становлять більшість постраждалих, а найпоширенішою формою сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, є зґвалтування, в тому числі групове. Управління Верховного комісара ООН з прав людини вивчає інформацію про ці випадки.

Водночас кількість звинувачень у сексуальному насильстві, пов’язаному з конфліктом, зростає, хоча все ще важко оцінити масштаби цих злочинів, оскільки постраждалі часто не бажають або не можуть давати інтерв’ю. Взаємодія суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії насильству за ознакою статі, ускладнена, і правоохоронні органи мають обмежені можливості розслідування випадків сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом.

Відсутній дієвий механізм ідентифікації та моніторингу потенційних викликів безпеці в широкому розумінні (втручання в оборону, конфлікти, насильство, стихійні лиха, епідемії тощо) з урахуванням гендерних аспектів у розрізі національної безпеки в загальнодержавному масштабі, а також інформування населення про них.

Вагомими перешкодами для виконання Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 "Жінки, мир, безпека" є недостатність знань і навичок у виконавців Національного плану, обмеженість людських і матеріальних ресурсів, технічного забезпечення.

Урахування потреб і проблем жінок, які постраждали від конфлікту, а також жінок, залучених до врегулювання міжнародного збройного конфлікту, необхідне для усунення наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України, подолання її наслідків та захисту прав людини в Україні. Стаття 4 Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок передбачає вжиття тимчасових спеціальних заходів, спрямованих на пришвидшення встановлення фактичної рівності між жінками і чоловіками (ці заходи повинні бути скасовані після досягнення цілей щодо рівних можливостей і рівноправних відносин).

Метою Національного плану є створення умов для забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у подоланні конфліктів, встановленні миру, процесах відновлення, протидії безпековим викликам, системної протидії насильству за ознакою статі та насильству, пов’язаному з конфліктом.

Основну увагу в Національному плані приділено таким групам жінок і чоловіків, дівчат і хлопців:

внутрішньо переміщені особи;

постраждалі від насильства, пов’язаного з конфліктом, зокрема сексуального;

постраждалі від катувань/тортур під час утримання незаконними збройними формуваннями;

особи, вразливі до потрапляння в ситуації торгівлі людьми, сексуального насильства, зґвалтування, катування;

особи з інвалідністю, особи похилого віку, інші маломобільні групи, які проживають на територіях, наближених до районів воєнних (бойових) дій (лінії розмежування);

особи, які проживають у районі воєнних (бойових) дій;

особи, які повернулися з полону;

особи, які перебувають на тимчасово окупованих територіях та/або під юрисдикцією інших держав (перебувають у полоні/примусово вивезені до Російської Федерації /вимушено виїхали за кордон);

близькі родичі та члени сімей учасників бойових дій, військовослужбовців, полонених, осіб, які мали статус зниклих безвісти за особливих обставин, місцезнаходження яких встановлене, загиблих учасників антитерористичної операції/операції Об’єднаних сил/ військовослужбовців, які брали безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації;

ветерани антитерористичної операції/операції Об’єднаних сил/військовослужбовці, які брали/беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації;

особи, які постраждали від торгівлі людьми;

особи, які отримали інвалідність у зв’язку з пораненням, контузією, каліцтвом або захворюванням, одержаними внаслідок бойових дій та/або в період перебування в полоні, і пов’язаних із ними нещасних випадків;

особи, які отримали поранення чи інші ушкодження здоров’я в районах воєнних (бойових) дій та/або в полоні, але яким не встановлено інвалідність;

особи, які мали статус зниклих безвісти за особливих обставин, місцезнаходження яких установлене;

жінки або чоловіки, які мають на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, інших членів сім’ї;

особи, які зазнали матеріальних збитків через бойові дії та обстріли;

волонтери;

спеціалісти, залучені до надання допомоги та реабілітації (зокрема, військові психологи, фахівці мобільних медичних груп, мобільних бригад соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі);

особи, які ухвалюють рішення, пов’язані з розв’язанням конфліктів та питаннями безпеки, а також:

- жінки, які служать/працюють в секторі безпеки і оборони;

- жінки, які провадять діяльність, пов’язану з питаннями підтримки миру;

особи сектору безпеки і оборони, які постраждали від насильства за ознакою статі, зокрема психологічного, та сексуальних домагань;

чоловіки і хлопці, на яких спрямовуються просвітницькі та інші програми.

Національний план ґрунтується на таких принципах:

орієнтоване на результат управління як підхід та інструмент виконання державних програм, що дає змогу визначити безпосередніх бенефіціарів програм і враховувати їх проблеми та потреби, зосередитися на досягненні бажаних результатів та відстежувати прогрес на шляху їх досягнення за якісними та кількісними показниками, виявляти відхилення та приймати відповідні рішення, звітувати про досягнуті результати, вплив програми на становище бенефіціарів, розв’язання їх проблем та використані ресурси;

гарантування рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та недискримінації;

субсидіарність, що передбачає ефективне розв’язання на місцевому рівні проблем місцевими органами виконавчої влади;

цілісність, що передбачає розроблення взаємоузгоджених нормативно-правових актів, спрямованих на виконання порядку денного "Жінки, мир, безпека";