1. Схвалити Стратегію розвитку галузі мисливського господарства України на період до 2035 року (далі - Стратегія), що додається.

2. Затвердити план заходів з реалізації у 2025-2027 роках Стратегії розвитку галузі мисливського господарства України на період до 2035 року, що додається.

3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним, Київській міській державним адміністраціям (військовим адміністраціям) забезпечити виконання плану заходів, затвердженого цим розпорядженням, подавати щороку до 1 квітня Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів інформацію про стан його виконання.

4. Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів:

подавати щороку до 1 травня Кабінетові Міністрів України звіт про стан реалізації Стратегії;

разом з іншими центральними органами виконавчої влади розробити та подати Кабінетові Міністрів України: до 1 грудня 2027 р. проект плану заходів з реалізації Стратегії у 2028-2030 роках; до 1 грудня 2030 р. проект плану заходів з реалізації Стратегії у 2031-2033 роках; до 1 грудня 2033 р. проект плану заходів з реалізації Стратегії у 2034-2035 роках.

Метою розроблення цієї Стратегії є визначення курсу формування та реалізації політики у галузі мисливського господарства України (далі - галузь) на довгостроковий період з урахуванням міжнародних зобов’язань України.

Стратегічні цілі та завдання, визначені цією Стратегією, спрямовані на створення сприятливих умов для невиснажливого використання мисливського фонду, забезпечення охорони, відтворення мисливських та інших диких тварин, регулювання їх чисельності, збереження біологічного різноманіття, природних екосистем та екологічних комплексів, пропагування відповідального мисливства та природозберігаючого полювання, розвитку суміжних сфер діяльності.

Реалізація цієї Стратегії дасть можливість розв’язати екологічні, економічні, соціально-культурні та інші задачі з удосконалення державної політики в галузі для забезпечення сталого ведення мисливського господарства, охорони та менеджменту дикої природи, збереження популяцій мисливських тварин та середовища їх перебування, біологічного різноманіття шляхом невиснажливого використання мисливського фонду, інших природних ресурсів, забезпечення збалансованості екологічних, економічних і соціально-культурних інтересів заінтересованих сторін, розвитку галузевої науки, освіти та просвіти, дотримання високих етичних стандартів полювання, підвищення рівня поінформованості та активізації участі населення у заходах з питань збереження навколишнього природного середовища.

Нормативно-правовими актами, що діють у сфері ведення мисливського господарства та полювання, є Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Закон України від 29 жовтня 1996 р. № 436/96-ВР "Про приєднання України до Конвенції 1979 року про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі"), Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин (Закон України від 19 березня 1999 р. № 535-XIV "Про приєднання України до Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин"), Конвенція про охорону біологічного різноманіття від 1992 року, ратифікована Законом України від 29 листопада 1994 р. № 257/94-ВР, Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як місця оселення водоплавних птахів, яка була ратифікована Верховною Радою СРСР 26 грудня 1975 р. (Закон України від 29 жовтня 1996 р. № 437/96-ВР "Про участь України в Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів"), Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (Закон України від 14 травня 1999 р. № 662-XIV "Про приєднання України до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення"), Лісовий кодекс України, Земельний кодекс України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закони України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про мисливське господарство та полювання", "Про захист тварин від жорстокого поводження", "Про тваринний світ", "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин", "Про ветеринарну медицину".

Ця Стратегія ґрунтується на Угоді про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів, ратифікованій Законом України від 4 липня 2002 р. № 62-IV, Директиві Європейського Парламенту та Ради від 30 листопада 2009 р. № 2009/147/ЄС про захист диких птахів, Директиві Ради від 21 травня 1992 р. № 92/43/ЄЕС про збереження природних середовищ існування, дикої флори та фауни, Європейській хартії полювання та біорізноманіття, затвердженій за ініціативи ПАРЄ у 2007 році відповідно до рекомендації № 128 під час засідання Постійного комітету Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі.

Мисливське господарство в Україні ведеться на площі 38,8 млн. гектарів, зокрема лісових угідь - 8 млн. гектарів, польових угідь - 29 млн. гектарів, водно-болотних угідь - 1,8 млн. гектарів. За розподілом 24,3 млн. гектарів (63 відсотки) надано в користування відокремленим підрозділам (організаціям) громадської організації "Українське товариства мисливців та рибалок", 4 млн. гектарів (10 відсотків) - підприємствам, що належать до сфери управління Держлісагентства, 10,5 млн. гектарів (27 відсотків) - користувачам іншої форми власності. Загалом мисливським господарством займається майже 1100 юридичних осіб. В Україні зареєстровано близько 750 тис. мисливців. У мисливському господарстві працює понад 12 тис. працівників, зокрема майже 500 мисливствознавців та 4,9 тис. штатних єгерів.

Збройна агресія Російської Федерації проти України щодня створює загрозливі умови для екологічної безпеки людей, заподіює значну шкоду природним комплексам та екосистемам, загрожує можливості провадження мисливської діяльності в країні.

На територіях існування диких тварин переміщується важка військова техніка, велися або ведуться бойові дії, що призводить як до забруднення їх вибухонебезпечними предметами, так і до порушення природних екосистем, ґрунтів, водних об’єктів та водогосподарських систем.

На сьогодні визначити повний обсяг збитків, завданих біорізноманіттю, неможливо через забруднення окремих ділянок мисливських угідь вибухонебезпечними предметами.

Основними проблемами галузі є:

застаріле законодавство, яке не відповідає сучасним європейським вимогам;

суттєві втрати біорізноманіття та руйнування природних оселищ існування видів дикої фауни внаслідок збройної агресії Російської Федерації;

поширення небезпечних інфекційних хвороб, низький та неефективний рівень імунізації диких тварин;

недостатність заходів із збереження і відтворення диких тварин, зокрема рідкісних та зникаючих видів, які занесені до Червоної книги України;

низька чисельність популяцій диких тварин;

відсутність якісної системи контролю за застосуванням хімічних засобів захисту рослин, які можуть мати негативний вплив на стан популяцій диких тварин та неконтрольоване використання сучасних механізмів у сільському господарстві з порушенням природоохоронних вимог;

недотримання законодавства про захист тварин від жорстокого поводження;

недосконала процедура отримання документів дозвільного характеру у галузі та їх система обліку;

значний обсяг браконьєрської діяльності, низький рівень відповідальності за порушення законодавства в галузі;

неефективна діяльність саморегулівних організацій, об’єднань, асоціацій, спілок та громадськості щодо участі у формуванні та реалізації державної політики у галузі, відсутність продуктивної співпраці між усіма заінтересованими сторонами щодо здійснення заходів збереження, охорони, відтворення та сталого використання мисливських тварин;

недостатнє наукове та науково-методичне забезпечення галузі, низька кількість і якість підготовки галузевих фахівців;

відсутність ефективної інтеграції та системного співробітництва з міжнародними мисливськими та природоохоронними організаціями, членом яких є Україна або набуття членства яких є необхідним для забезпечення функціонування галузі на принципах сталості, впровадження кращих міжнародних практик з метою збереження біорізноманіття та збалансованого і раціонального використання об’єктів дикої фауни;

недосконалість процедури та неврегульованість механізму надання у користування мисливських угідь, відсутність дієвого контролю за охороною та використанням мисливського фонду;

недосконалість системи збору достовірної статистичної інформації про сучасний стан, чисельність та статево-вікову структуру популяцій, обсяги добування та природної загибелі диких тварин у мисливських угіддях, відсутність законодавчо встановленого порядку та методів обліку мисливських тварин з урахуванням сучасних розробок та технологій;

неврегульованість питання відтворення диких тварин;

низький рівень залучення органів місцевого самоврядування та надмірна централізація прийняття рішень щодо питань збереження біорізноманіття, розвитку та ведення мисливського господарства, охорони, відтворення і сталого використання об’єктів мисливської фауни;

відсутність ефективних механізмів сприяння залученню інвестицій у галузь з метою збереження біорізноманіття, охорони та збільшення чисельності мисливських тварин, створення умов для економічного розвитку галузі;

незадовільна протидія поширенню заборонених в Україні інвазійних чужорідних видів тварин і рослин у мисливських угіддях.

Стратегічна ціль 1. Посилення охорони мисливських тварин, середовища їх перебування, збереження біорізноманіття

Завданнями, спрямованими на досягнення стратегічної цілі, є:

удосконалення нормативно-правового регулювання у галузі, охорони мисливських тварин та середовища їх перебування відповідно до вимог законодавства ЄС, принципів Європейської хартії полювання і біологічного різноманіття, а також рекомендацій із сталого полювання згідно з Директивою Європейського Парламенту та Ради від 30 листопада 2009 р. № 2009/147/ЄС про захист диких птахів;

створення мережі вольєрних господарств та центрів з метою штучного розведення та відтворення мисливських тварин;

забезпечення державного обліку чисельності, добування та загибелі мисливських тварин за допомогою сучасних технічних засобів та ІТ-технологій, удосконалення державного нагляду та контролю за проведенням облікових робіт, встановлення відповідальності користувачів мисливських угідь за неподання або подання недостовірних даних про чисельність та обсяги добування мисливських тварин;

ведення сталого мисливського господарства відповідно до критеріїв та норм європейських стандартів.

Очікуваними результатами досягнення стратегічної цілі є:

збільшення чисельності мисливських тварин до науково обґрунтованого рівня шляхом створення центрів розведення мисливських тварин;

збільшення площі вольєрних господарств та мисливських тварин, що утримуються та розводяться в них, у два рази;

збереження та відновлення компонентів біорізноманіття та середовищ існування дикої фауни і флори в мисливських угіддях;

забезпечення державного обліку мисливських тварин і обсягів їх добування;

розроблення та впровадження планів дій щодо збереження видів мисливських та інших диких тварин;

дотримання вимог щодо захисту тварин від жорстокого поводження.

Стратегічна ціль 2. Ефективне державне управління та дієвий державний нагляд (контроль) у сфері ведення мисливського господарства та полювання

Завданнями, спрямованими на досягнення стратегічної цілі, є:

створення та забезпечення функціонування Єдиної державної електронної системи управління мисливським господарством із створенням відповідних електронних реєстрів;

впровадження кадастрової карти мисливських угідь, запровадження європейської практики електронного обліку добутої дичини;

забезпечення прозорості у заходах державного нагляду (контролю) в частині простежуваності обігу мисливських тварин та виробленої з них продукції: від добування (відлову) до їх реалізації, зокрема через маркування кожної добутої тварини спеціальними контрольними бирками безпосередньо на місці добування;

посилення відповідальності та вдосконалення процедури позбавлення права користування мисливськими угіддями користувачів, які здійснюють неефективне ведення мисливського господарства;

посилення адміністративної та кримінальної відповідальності за незаконне добування мисливських тварин, забезпечення ефективної боротьби з браконьєрством, дотримання законодавства про захист тварин від жорстокого поводження;

посилення правового захисту осіб, які здійснюють охорону державного мисливського фонду;

децентралізація прийняття рішень у сфері ведення мисливського господарства та полювання;

діджиталізація державного управління та звітності у галузі.

Очікуваними результатами досягнення стратегічної цілі є:

приведення національного законодавства у відповідність з європейськими нормами;

цифровізація мисливського господарства (звітність користувачів, облік чисельності і добування мисливських тварин, надання адміністративних послуг тощо), створення електронного кабінету мисливця;

функціонування прозорого механізму надання у користування мисливських угідь на конкурентних засадах;

посилення відповідальності користувачів мисливських угідь за погіршення стану популяцій мисливських тварин, неефективне використання мисливських угідь;

посилення кримінальної та адміністративної відповідальності за незаконне добування диких (зокрема мисливських) тварин;

впровадження принципу географічно диференційованого управління популяціями мисливських тварин;

прийняття нормативно-правового акта щодо врегулювання проведення полювання в умовах воєнного стану.

Стратегічна ціль 3. Покращення якості мисливських угідь, їх захист від негативного антропогенного впливу, протидія поширенню небезпечних епізоотичних хвороб, подолання наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України

Завданнями, спрямованими на досягнення стратегічної цілі, є:

нормативно-правове врегулювання питань збереження мисливських та інших диких тварин під час планування і виконання робіт з використання природних ресурсів, ведення сільського та лісового господарства, меліорації земель;

запобігання проникненню, здійснення контролю за поширенням і пом’якшення наслідків поширення заборонених в Україні інвазійних чужорідних видів диких тварин та рослин;

проведення заходів масової пероральної імунізації диких тварин на територіях мисливських угідь;

удосконалення нормативно-правової бази щодо необхідності виконання комплексу біотехнічних та ветеринарно-санітарних заходів у мисливському господарстві, планування цих заходів у матеріалах упорядкування мисливських угідь;

запровадження заходів, спрямованих на реабілітацію мисливських угідь та відновлення популяцій диких тварин і середовищ їх існування, пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України;

поступове припинення використання свинцевого шроту під час полювання на водно-болотних угіддях міжнародного значення.

Очікуваними результатами досягнення стратегічної цілі є:

збільшення площі та покращення якості лісів, лук, пасовищ, сіножатей, водно-болотних угідь, створення на орних землях смуг багаторічних насаджень, недопущення розорюваності схилів крутизною більше ніж 3°, прибережних захисних смуг навколо водних об’єктів;

посилення охорони захисних лісових насаджень, створення сприятливих для тварин біотопів на деградованих землях, більш широке застосування заходів агролісотехнічної меліорації земель;

формування оптимальних за структурою природних компонентів агроландшафтів з більш широким застосуванням стійких до посухи рослин;

своєчасне та ефективне реагування у разі виявлення небезпечних епізоотичних хвороб диких тварин, профілактика їх виникнення та сприяння заходам імунізації диких тварин в мисливських угіддях;

нормативно-правове врегулювання питань державного обліку загиблих мисливських тварин, оперативного виявлення причин їх загибелі та інформування про це уповноважених державних органів, посилення відповідальності за приховування або викривлення інформації про хвороби або загибель тварин, посилення контролю за ввезенням в Україну або вивезенням за її межі диких тварин;

впровадження заходів, спрямованих на реабілітацію мисливських угідь та відновлення популяцій диких тварин і середовища їх існування, пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Стратегічна ціль 4. Розроблення ефективних механізмів залучення інвестицій у галузь для збільшення чисельності диких тварин, забезпечення заходів захисту біорізноманіття та сталого ведення мисливського господарства

Завданнями, спрямованими на досягнення стратегічної цілі, є:

спрощення процедури та запровадження прозорих механізмів надання у користування мисливських угідь;

удосконалення процедури визначення розміру та справляння плати за користування мисливськими угіддями, збору за спеціальне використання мисливських тварин як природного ресурсу загальнодержавного значення;

розроблення державних та місцевих програм збереження і відтворення біологічного різноманіття та сталого розвитку мисливського господарства;

розроблення науково обґрунтованого зонування мисливських угідь на території країни і програми комплексного розвитку, ефективного управління та раціонального ведення мисливського господарства, збереження біорізноманіття, відтворення і сталого використання мисливських тварин;

визначення шкоди, завданої суб’єктам мисливського господарювання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та надання необхідної допомоги і підтримки для відшкодування такої шкоди;

створення умов для збільшення фінансування галузі шляхом залучення інвестицій бізнесу в розвиток сталого мисливського господарства;

розвиток суміжних з мисливським господарством галузей та сфер діяльності, ринку професійних послуг у сфері обліку, аудиту та моніторингу мисливських тварин;

створення нових робочих місць у галузі.

Очікуваними результатами досягнення стратегічної цілі є:

забезпечення рівних умов конкуренції в галузі;