Міністерство внутрішніх справ України та Міністерство внутрішніх справ Російської Федерації, далі - Сторони,

керуючись інтересами подальшого зміцнення взаєморозуміння й розширення професійних зв'язків,

виходячи з необхідності підвищення ефективності взаємодії органів внутрішніх справ прикордонних регіонів України та Російської Федерації,

беручи до уваги Конвенцію про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року і Протоколу до неї від 28 березня 1997 року, Угоду між Урядом України та Урядом Російської Федерації про співробітництво прикордонних областей України та Росії від 27 січня 1995 року, а також Угоду про співробітництво між Міністерством внутрішніх справ України та Міністерством внутрішніх справ Російської Федерації від 28 лютого 1992 року,

домовилися про таке:

1. У цій Угоді під органами внутрішніх справ прикордонних регіонів маються на увазі:

а) в Україні - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій, Луганській, Сумській, Харківській, Чернігівській областях; управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій, Дніпропетровській, Південно-Західній та Південній залізницях;

б) у Російській Федерації - головні управління внутрішніх справ Ростовської області та Краснодарського краю, управління внутрішніх справ Бєлгородської, Брянської, Воронізької, Курської областей, Московське і Південно-Східне управління внутрішніх справ на залізничному транспорті, Північно-Кавказьке управління внутрішніх справ на транспорті; Центрально-чорноземне та Південне регіональні управління по організованій злочинності.

2. Сторони негайно письмово повідомляють одна одну про зміни в складі своїх органів внутрішніх справ прикордонних регіонів.

Органи внутрішніх справ прикордонних регіонів будуть на основі положень цієї Угоди безпосередньо співробітничати один з одним, діючи в межах своєї компетенції з дотриманням національного законодавства та міжнародних договорів своїх держав.

1. Органи внутрішніх справ прикордонних регіонів будуть взаємно, на підставі чинного законодавства, обмінюватися оперативно-розшуковою, криміналістичною та іншою інформацією, зокрема:

- щодо адміністративних та кримінальних правопорушень, що скоєні громадянами суміжної держави, які постійно проживають на території прикордонного регіону цієї держави (строком не пізніше ніж три доби, якщо обставинами справи не викликається необхідність негайного повідомлення);

- щодо осіб, які перебувають в розшуці, в тому числі тих, які зникли безвісти, якщо є підстави вважати, що вони перебувають чи можуть перебувати на території прикордонного регіону суміжної держави (негайно);

- щодо викраденого майна, яке перебуває в розшуку, у тому числі зброї, вибухових речовин, культурних цінностей та автотранспорту, якщо є підстави вважати, що воно знаходиться чи може знаходитися на території прикордонного регіону суміжної держави (негайно);

- щодо осіб, які скоїли чи мають намір скоїти злочин на території прикордонного регіону суміжної держави (негайно і незалежно від громадянства цих осіб);

- щодо злочинних угруповань, які діють в прикордонних регіонах, у тому числі на залізничному, повітряному та водному транспорті, а також інформацією, що сприяє визначенню об'єктів злочинних посягань;

- щодо осіб, які займаються контрабандою наркотиків;

- щодо осіб, які не можуть надати відомостей про себе, та непізнаних трупів, якщо є підстави вважати, що вони мають відношення до прикордонного регіону суміжної держави.

2. Обмін інформацією, передбаченою частиною 1 цієї статті, проводиться на підставі запитів. Інформація може бути надана органу внутрішніх справ прикордонного регіону суміжної держави і без запиту, якщо є підстави вважати, що вона представляє інтерес для цього органу.

3. Направлення інформації до органів внутрішніх справ прикордонного регіону не звільняє від передбаченого в законодавстві обов'язку надати цю інформацію відповідному органу власної держави.

Органи внутрішніх справ прикордонних регіонів на підставі відповідних запитів і згідно з положеннями статей 2, 3 цієї Угоди взаємно надають один одному необхідне та посильне сприяння шляхом здійснення відповідних заходів, що спрямовані на виконання цих запитів, у тому числі шляхом направлення, за умови, що цього потребують обставини, та за згодою органу внутрішніх справ прикордонного регіону, що запитується, своїх співробітників для отримання або надання консультативної допомоги.

1. Запити про сприяння та відповіді на них складаються в письмовій формі. У разі невідкладних випадків запити можуть бути здійснені в усній формі, але вони мають бути негайно підтверджені письмово, в тому числі з використанням технічних засобів передачі тексту.

2. Запит про сприяння має бути належним чином оформлений та мати такі реквізити:

найменування органу внутрішніх справ, який направляє запит, та найменування органу внутрішніх справ, якому він адресується;

найменування справи або матеріалу, по якому направляється запит;

прізвища та імена свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачуваних, розшукуваних, підсудних та засуджених, їх громадянство, заняття й постійне місце проживання чи місце перебування, а за необхідністю - прізвища, імена та адреси їхніх законних представників;

опис правопорушення і текст норм закону, які мають стосунок до справи та визначають відповідальність за скоєння цього правопорушення;