Держави-учасниці Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року

домовилися внести до вказаної Конвенції такі зміни та доповнення:

1. Пункт 2 статті 1 після слова "прокуратуру" доповнити через кому словами "органи внутрішніх справ" (далі - по тексту).

2. Статті 5 і 6 викласти у такій редакції:

"Стаття 5

Порядок зносин

При виконанні цієї Конвенції компетентні установи юстиції Договірних Сторін зносяться одна з одною через свої центральні, територіальні та інші органи, якщо тільки цією Конвенцією не встановлено інший порядок зносин. Договірні Сторони визначають перелік своїх центральних, територіальних та інших органів, уповноважених на здійснення безпосередніх зносин, про що повідомляють депозитарія.

Стаття 6

Обсяг правової допомоги

Договірні Сторони надають одна одній правову допомогу шляхом виконання процесуальних та інших дій, передбачених законодавством запитуваної Договірної Сторони, у тому числі складання та пересилки документів, проведення оглядів, обшуків, вилучення, передачі речових доказів, проведення експертизи, допиту сторін, третіх осіб, підозрюваних, обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів, розшуку осіб, здійснення кримінального переслідування, видачі осіб для притягнення їх до кримінальної відповідальності або приведення вироку до виконання, визнання та виконання судових рішень у цивільних справах, вироків у частині цивільного позову, виконавчих написів, а також шляхом вручення документів".

3. У підпункті "г" пункту 1 статті 7:

після слова "підозрюваних" доповнити словом "обвинувачених", слова "їх найменування і місцезнаходження" замінити словами "їх найменування, юридична адреса і/або місцезнаходження".

4. Пункт 4 статті 9 Конвенції викласти у такій редакції:

"4. Виклик осіб, вказаних у пункті 1 цієї статті, які проживають на території однієї Договірної Сторони, до установи юстиції іншої Договірної Сторони не повинен містити погрози застосування заходів примусу на випадок неявки".

5. Статтю 14 Конвенції викласти у такій редакції:

"Стаття 14

Пересилання документів про цивільний стан та інших документів

Договірні Сторони зобов’язуються пересилати одна одній на прохання без перекладу і безоплатно свідоцтва про реєстрацію актів цивільного стану безпосередньо через органи реєстрації актів цивільного стану Договірних Сторін з повідомленням громадян про пересилання документів.

Договірні Сторони зобов’язуються пересилати одна одній на прохання без перекладу і безоплатно документи про освіту, трудовий стаж та інші документи, що стосуються особистих або майнових прав та інтересів громадян запитуваної Договірної Сторони та інших осіб, які проживають на її території".

6. Статтю 17 доповнити реченням такого змісту:

"У випадку виконання документів державними мовами Договірних Сторін до них додаються засвідчені переклади російською мовою".

7. Статтю 19 викласти у такій редакції:

"Стаття 19

Відмова у наданні правової допомоги

У проханні про надання правової допомоги може бути відмовлено повністю або частково, якщо надання такої допомоги може завдати шкоду суверенітету чи безпеці або суперечить законодавству запитуваної Договірної Сторони. У випадку відмови у проханні про надання правової допомоги запитуюча Договірна Сторона негайно повідомляється про причини відмови".

8. Доповнити Конвенцію статтею 22-1 такого змісту:

"Стаття 22-1

Прохання про участь прокурора у цивільному процесі

Прокурор однієї з Договірних Сторін має право звернутися до прокурора іншої Договірної Сторони з проханням про порушення у суді справи про захист прав і законних інтересів громадян запитуючої Договірної Сторони, про прийняття участі у розгляді таких справ або принесенні до суду вищої інстанції касаційного чи окремого протесту, а також протесту в порядку нагляду на судові постанови у таких справах".

9. Статтю 32 викласти у такій редакції:

"Стаття 32

Правовідносини батьків і дітей

1. Права і обов’язки батьків і дітей, у тому числі зобов’язання батьків по утриманню дітей, визначаються законодавством Договірної Сторони, на території якої вони мають постійне спільне місце проживання, а за відсутності постійного спільного місця проживання батьків і дітей їх взаємні права та обов’язки визначаються законодавством Договірної Сторони, громадянином якої є дитина.

На вимогу позивача в аліментних зобов’язаннях застосовується законодавство Договірної Сторони, на території якої постійно проживає дитина.

2. Аліментні зобов’язання повнолітніх дітей на користь батьків, а також аліментні зобов’язання інших членів сім’ї визначаються законодавством Договірної Сторони, на території якої вони мали спільне місце проживання. За відсутності спільного місця проживання такі зобов’язання визначаються законодавством Договірної Сторони, громадянином якої є позивач.

3. У справах про правовідносини між батьками і дітьми компетентним є суд Договірної Сторони, законодавство якої підлягає застосуванню відповідно до пунктів 1 і 2 цієї статті.

4. Виконання рішень суду у справах, пов’язаних з вихованням дітей, здійснюється у порядку, встановленому законодавством Договірної Сторони, на території якої проживає дитина.

5. Договірні Сторони надають одна одній допомогу в розшуку відповідача у справах про стягнення аліментів, коли є підстави вважати, що відповідач знаходиться на території іншої Договірної Сторони і судом винесено ухвалу про оголошення його в розшук."

10. Назву розділу IV Конвенції викласти у такій редакції:

"Розділ IV. Правова допомога і правові відносини у кримінальних справах".

11. Назву частини III розділу IV Конвенції викласти у такій редакції:

12. Пункт 1 статті 58 викласти у такій редакції:

"1. Вимога про видачу повинна містити такі відомості:

а) найменування запитуючої і запитуваної установ;

б) опис фактичних обставин діяння і текст закону запитуючої Договірної Сторони, на підставі якого це діяння визнається злочином із зазначенням передбаченої цим законом міри покарання;

в) прізвище, ім’я, по батькові особи, що підлягає видачі, її рік народження, громадянство, місце проживання чи перебування, за можливості - опис зовнішності, фотокартку, відбитки пальців та інші відомості про її особу;

г) дані про розмір шкоди, завданої злочином".

13. Статтю 60 викласти у такій редакції:

"Стаття 60

Розшук та взяття під варту для видачі

Після отримання вимоги про видачу запитувана Договірна Сторона негайно вживає заходів для розшуку і взяття під варту особи, видача якої вимагається, за винятком тих випадків, коли видача не може бути здійснена."

14. Доповнити Конвенцію статтями 61-1 і 61-2 такого змісту:

"Стаття 61-1

Розшук особи до отримання вимоги про видачу

1. Договірні Сторони здійснюють за дорученням розшук особи до отримання вимоги про її видачу за наявності підстав вважати, що ця особа може перебувати на території запитуваної Договірної Сторони.

2. Доручення про здійснення розшуку складається відповідно до положень статті 7 і повинно містити якомога більш повний опис розшукуваної особи поряд з будь-якою іншою інформацією, що дозволяє встановити її місцезнаходження, прохання про взяття її під варту із зазначенням про те, що вимогу про видачу цієї особи буде надано.