Україна і Російська Федерація, які надалі іменуються Договірними Сторонами,

визнаючи необхідність якнайскорішого та остаточного врегулювання питань правонаступництва стосовно зовнішнього державного боргу та активів колишнього Союзу РСР,

виходячи з того, що всі питання, пов'язані з правонаступництвом стосовно боргів та активів колишнього Союзу РСР вирішуються на двосторонній основі,

грунтуючись на положеннях Договору правонаступництво стосовно зовнішнього державного боргу та активів Союзу РСР від 4 грудня 1991 року, Угоди про доповнення до вказаного договору від 13 березня 1992 року, Угоди про власність колишнього СРСР за кордоном від 30 грудня 1991 та Угоди про розподіл всієї власності колишнього Союзу РСР за кордоном від 6 липня 1992 року,

враховуючи Меморандум про взаємопорозуміння стосовно боргу іноземним кредиторам Союзу РСР та його правонаступників від 28 жовтня 1991 року та Заяви про представників Урядів країн-кредиторів, що брали участь, та Уряду Російської Федерації від 2 квітня 1993 року, які були зроблені в Парижі,

домовились про наступне:

Для цілей цієї Угоди зовнішній державний борг та активи колишнього Союзу РСР розуміються таким чином, як вони визначені в Договорі про правонаступництво стосовно зовнішнього державного боргу та активів Союзу РСР від 4 грудня 1991 року.