Держави-учасниці цієї Угоди,

з огляду на глибокі зміни, що призвели до припинення існування Союзу Радянських Соціалістичних Республік як держави-суб'єкта міжнародного права і геополітичної реальності,

відмічаючи, що питання, пов'язані з майном колишнього Союзу РСР за кордоном, потребують спеціального врегулювання,

керуючись цілями і принципами Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, підписаної 8 грудня 1991 року у Мінську, і Протоколу до Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, підписаного 21 грудня 1991 року в м. Алма-Ата,

беручи до уваги статтю 12 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, у якій Держави Співдружності гарантують виконання міжнародних зобов'язань, що випливають для них із договорів і угод колишнього Союзу РСР,

підтверджуючи прихильність Держав Співдружності до розвитку взаємовигідного співробітництва і вирішення всіх питань у конструктивному дусі,

погодилися про нижченаведене:

1. Держави-учасниці Співдружності взаємно визнають, що кожна з них має право на відповідну фіксовану справедливу частку у власності колишнього Союзу РСР за кордоном, і будуть сприяти реалізації цього права.