1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Договір


Договір
про правонаступництво щодо зовнішнього державного боргу та активів Союзу РСР
Дата підписання Україною: 4 грудня 1991 р.
Набуття чинності для України: 4 грудня 1991 р.
( На доповнення до Договору див. Угоду от 13.03.92 )
Держави, які є чи були суб'єктами Союзу Радянських Соціалістичних Республік, безвідносно до їхнього теперішнього статусу, і Союз РСР, як держава-попередник,
поважаючи проголошений суверенітет, закріплений в актах, прийнятих вищими законодавчими органами держав,
враховуючи необхідність кардинального перегляду всього комплексу відносин між державами, що входили до складу СРСР,
усвідомлюючи, що гарантія обслуговування й погашення зовнішнього боргу СРСР є обов'язковою умовою подальшого входження у світове господарство,
враховуючи неможливість гарантій погашення зовнішнього боргу СРСР без вирішення питань з розподілу активів СРСР,
вважаючи, що питання правонаступництва державних боргових зобов'язань мають першочергове значення,
беручи до уваги принципи міжнародного права й положення Віденської (1983 р.) конвенції "Про правонаступництво держав стосовно державної власності, державних архівів та державних боргів",
укладають цей Договір про правонаступництво щодо зовнішнього державного боргу й активів Союзу РСР.
Глава I. Основні принципи
Стаття 1. Для цілей цього Договору:
а) державний зовнішній борг СРСР означає будь-яке фінансове зобов'язання, взяте СРСР чи іншими законним чином уповноваженими на це СРСР особами, по відношенню до іншої держави, міжнародної організації чи будь-якого іноземного кредитора;
б) активи СРСР - це нерухома й рухома державна власність СРСР за межами його території, золотовалютні фонди та резерви СРСР, інвестиції за кордоном, будь-які фінансові зобов'язання стосовно СРСР іншої держави, міжнародної організації чи будь-якого іншого іноземного дебітора.
Питання про оцінку й поділ алмазного фонду буде регулюватися спеціальною угодою;
в) правонаступництво держав означає зміну однієї держави іншою у несенні відповідальності за міжнародні відносини будь-якої території;
г) держава-попередниця означає державу, яка була змінена іншою державою у випадку правонаступництва держав;
д) держава-наступниця означає державу, яка змінила іншу державу у випадку правонаступництва держав;
е) момент правонаступництва держав означає дату зміни державою-наступницею держави-попередниці у несенні відповідальності за міжнародні відносини стосовно території, що є об'єктом правонаступництва держав;
є) третя держава означає будь-яку державу, що не є ні державою-попередницею, ні державою-наступницею.
Положення цієї статті, які стосуються використання термінів у даному Договорі, не торкаються використання цих термінів або значень, що можуть бути їм надані у внутрішньому праві будь-якої держави.
Стаття 2. Сторонами цього Договору є держави-наступниці СРСР, далі "Сторони", а саме:
Азербайджанська Республіка
Республіка Вірменія
Республіка Білорусь
Республіка Грузія
Казахська Радянська Соціалістична Республіка
Республіка Киргизстан
Латвійська Республіка
Литовська Республіка
Республіка Молдова
Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
Республіка Таджикистан
Туркменистан
Республіка Узбекистан
Україна
Естонська Республіка
і Союз Радянських Соціалістичних Республік як держава-попередниця.
Стаття 3. Сторони беруть на себе зобов'язання брати участь у погашенні та нести витрати з обслуговування державного зовнішнього боргу СРСР (далі - Борг) у частках, узгоджених Сторонами, і за умови виконання вищезазначеного зобов'язання беруть на себе зобов'язання гарантувати право власності кожної зі Сторін на належну їй частку активів СРСР (далі - Активи).
Частка кожної зі Сторін у заборгованості за Боргом на 1 січня 1991 р. і Активах на момент правонаступництва визначається на підставі узгодженого Сторонами єдиного агрегованого показника. Розподіл боргу СРСР, що виник у 1991 році щодо продтоварів і товарів народного споживання, здійснюється за фактичним використанням державами-правонаступницями отриманих кредитів, решта - за агрегованим показником.
Кожна зі Сторін несе роздільну відповідальність щодо інших Сторін з виплати належної їй частки Боргу. Сторони взаємно гарантують, що після повного погашення якою-небудь із Сторін суми Боргу, належної цій Стороні, вони не будуть пред'являти до цієї Сторони ніяких претензій щодо частини Боргу, яка залишатиметься непогашеною.
Попередня структура Боргу й Активів, визначених на момент правонаступництва, наведена у Додатку N 1. Сторони погодились продовжити спільну роботу з виявлення, оцінки та розподілу боргів і активів СРСР для реалізації цілей цього Договору.
Ніякі з положень цієї статті не перешкоджають будь-якій із Сторін взяти на себе солідарну відповідальність з виплати своїх часток Боргу на основі угоди між ними, якщо це не порушує цього Договору.
Стаття 4. Сторони погодились на те, що частки суб'єктів колишнього Союзу РСР у загальній сумі Боргу й Активах, визначені на основі єдиного агрегованого показника, складають:
(у відсотках)
Російська Радянська Федеративна Соціалістична 61,34
Республіка
Україна 16,37
Республіка Білорусь 4,13
Республіка Узбекистан 3,27
Казахська Радянська Соціалістична Республіка 3,86
Республіка Грузія 1,62
Азербайджанська Республіка 1,64
Литовська Республіка 1,41
Республіка Молдова 1,29
Латвійська Республіка 1,14
Республіка Киргизстан 0,95
Республіка Таджикистан 0,82
Республіка Вірменія 0,86
Туркменистан 0,70
Естонська Республіка 0,62
Всього 100,00
Механізм погашення часток Боргу держав, колишніх суб'єктів СРСР, які не підписали цей Договір, є предметом окремої угоди держав, що підписали цей Договір.

................
Перейти до повного тексту