Відповідно до Закону України "Про охорону праці"

1. Затвердити Правила охорони праці у сталеплавильному виробництві (далі - Правила), що додаються.

2. Скасувати наказ Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 19.02.97 N 33 "Про затвердження Правил безпеки у сталеплавильному виробництві".

3. Наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Начальнику управління організації державного нагляду в металургії, енергетиці, будівництві та котлонагляду Іванченку В.І. забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5. Начальнику управління нормативно-правового та юридичного забезпечення Прохорову В.В. унести зміни до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці та розмістити цей наказ на веб-сайті Держгірпромнагляду.

6. Заступнику начальника відділу персоналу, діловодства та спецроботи Кравцю В.Ю. забезпечити опублікування наказу в засобах масової інформації.

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Комітету Дунаса С.В.

1.1. Ці Правила поширюються на всі суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, які займаються проектуванням, будівництвом, експлуатацією, реконструкцією і ремонтом об'єктів сталеплавильного виробництва (далі - підприємства).

1.2. Вимоги цих Правил обов'язкові для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, що зайняті проектуванням, будівництвом, експлуатацією, реконструюванням, випробуванням, налагодженням і ремонтом підприємств та дослідно-промислових цехів з виробництва сталі, а також конструюванням, виготовленням і ремонтом устаткування для них.

2.1. Проектування, будівництво і реконструкція сталеплавильних цехів та їх устаткування повинні здійснюватися відповідно до будівельних норм і правил СНиП 2.09.02-85* "Производственные здания", Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.96 N 173, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404 (далі - ДСП 173-96), Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 N 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004), Положення про порядок проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво та реконструкцію виробничих об'єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.94 N 431.

2.2. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом сталеплавильних цехів проводиться відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 N 923.

2.3. Підприємство, яке розпочинає (продовжує) виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатацію об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, повинно отримати відповідний дозвіл відповідно до Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 N 1631.

Вносити зміни в конструкції сталеплавильних агрегатів і устаткування сталеплавильних цехів, а також збільшувати садки печей, конверторів без узгодження з проектною організацією або заводом-виготовлювачем не дозволяється.

2.4. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, робота машин, механізмів, устаткування й інших засобів виробництва, стан засобів колективного й індивідуального захисту, які використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

2.5. На підприємствах незалежно від форм власності при настанні нещасного випадку необхідно організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій згідно з вимогами Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 N 1112.

2.6. На сталеплавильних підприємствах роботодавець розробляє та затверджує положення про службу охорони праці відповідно до Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15.11.2004 N 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2004 за N 1526/10125 (НПАОП 0.00-4.21-04).

2.7. Усі підприємства повинні мати затверджені роботодавцем інструкції з охорони праці.

Інструкції з охорони праці повинні відповідати вимогам Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 29.01.98 N 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.98 за N 226/2666 (далі - НПАОП 0.00-4.15-98), Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21.12.93 N 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.02.94 за N 20/229 (НПАОП 0.00-6.03-93).

2.8. Роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників відповідно до порядку і строків, встановлених Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 N 246, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за N 846/14113.

2.9. Не дозволяється застосування праці жінок на роботах, зазначених у Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.93 N 256, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30.03.94 за N 51/260.

Піднімання та переміщення вантажів вручну жінками дозволяється в межах Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.12.93 N 241, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22.12.93 за N 194.

2.10. Не дозволяється застосування праці неповнолітніх на роботах, зазначених у Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 N 46, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.07.94 за N 176/385.

Піднімання та переміщення важких речей неповнолітніми дозволяється в межах Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.03.96 N 59, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16.04.96 за N 183/1208.

2.11. Проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці проводиться відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.12-05).

2.12. Роботодавець повинен згідно зі статтею 5 Закону України "Про охорону праці" під час укладання трудового договору ознайомити працівників за особистим підписом про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де вони будуть працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які не усунено, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, а також про їх права на пільги та компенсації за роботу в таких умовах.

2.13. На підприємствах на основі Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 232/10512 (НПАОП 0.00-8.24-05), з урахуванням специфіки виробництва роботодавцем розробляються і затверджуються відповідний перелік робіт з підвищеною небезпекою, для проведення яких потрібні спеціальне навчання і щорічна перевірка знань з питань охорони праці.

2.14. Роботи з підвищеною небезпекою необхідно проводити за нарядом-допуском встановленої форми. Наряд-допуск, що видається відповідальному виконавцю робіт перед початком робіт підвищеної небезпеки, повинен бути оформлений відповідно до вимог "Положения о применении нарядов-допусков при производстве работ повышенной опасности на предприятиях и в организациях Министерства металлургии СССР", затвердженого наказом Міністерства металургії СРСР 20.06.90 (далі - НПАОП 27.0-4.02-90).

У наряді-допуску, виданому на проведення робіт підвищеної небезпеки, повинен бути зазначений повний обсяг організаційних та технічних заходів, вжиття яких забезпечить безпечне проведення робіт у конкретних умовах.

Перелік посад керівників та фахівців, які мають право видавати наряди-допуски, повинен затверджуватися уповноваженою посадовою особою підприємства.

2.15. Для усіх працівників при прийнятті на роботу і за місцем роботи необхідно забезпечити проходження інструктажів з пожежної безпеки відповідно до вимог Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 N 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1148/8469 (НАПБ Б.02.005-2003).

2.16. У кожному сталеплавильному цеху повинні бути затверджені плани локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій відповідно до Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 17.06.99 N 112, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.99 за N 424/3717 (далі - НПАОП 0.00-4.33-99).

2.17. Роботодавець зобов'язаний забезпечити всіх працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, а також запобіжними пристосуваннями відповідно до вимог Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам металургійної промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.08.2008 N 187, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за N 918/15609 (далі - НПАОП 27.0-3.01-08), а також мийними і знешкоджувальними засобами згідно з нормами законодавства.

2.18. Порядок видачі, зберігання і користування засобами індивідуального захисту повинен відповідати вимогам Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 N 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2008 за N 446/15137 (далі - НПАОП 0.00-4.01-08).

Не дозволяється допускати до роботи працівників, які не мають відповідного спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту.

2.19. Працівники, зайняті на роботах із шкідливими умовами праці, безкоштовно забезпечуються молоком або іншими рівноцінними харчовими продуктами згідно з нормами чинного законодавства.

3.1. Виробничі процеси, експлуатація сталеплавильних агрегатів й устаткування, ремонт машин і механізмів сталеплавильного виробництва повинні відповідати вимогам міждержавних стандартів ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности", ГОСТ 12.2.062-81* (СТ СЭВ 2696-80) "ССБТ. Оборудование производственное. Ограждения защитные", ГОСТ 12.2.099-84 "ССБТ. Агрегаты для выплавки стали. Общие требования безопасности", Правил охорони праці під час ремонту устаткування на підприємствах чорної металургії, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 20.08.2008 N 183, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16.09.2008 за N 863/15554 (далі - НПАОП 27.1-1.06-08), НАПБ А.01.001-2004, а також Державних санітарних правил "Підприємства чорної металургії" ДСП 3.3.1.038-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 38 (далі - ДСП 3.3.1.038-99).

3.2. Безпека виробничих процесів повинна забезпечуватися:

вибором найбільш раціональних технологічних процесів;

розташуванням, режимом роботи і порядком обслуговування виробничого устаткування;

якістю вихідних матеріалів;

механізацією та автоматизацією важких і небезпечних робіт;

дистанційним керуванням механізмами в небезпечних зонах;

професійним добором і навчанням працівників питанням охорони праці;

вимогами безпеки, що включені до нормативно-технічної і технологічної документації.

3.3. З метою запобігання травматизму необхідно передбачити:

наявність у цеху чіткої системи проходів з виділенням зон для пішохідного руху із зазначеною розміткою, покажчиками та освітленням, з облаштуванням перехідних галерей і містків над небезпечними ділянками, додержання потрібних відстаней між стінами будівель, устаткуванням і рухомим транспортом;

наявність попереджувальних знаків, сигналів і плакатів у особливо небезпечних місцях і на дільницях, безпосередньо біля агрегатів та у місцях перебування працівників, чітко виконаних схем розміщення та технологічного зв'язку агрегатів і трубопроводів горючих газів, мазуту, кисню, повітря, пари, води тощо;

наявність запірних пристроїв трубопроводів;

утримання у справному стані агрегатів, устаткування, машин та механізмів, інструментів і пристроїв, що експлуатуються.

3.4. Не дозволяється виконувати роботу на несправних агрегатах, устаткуванні, машинах і механізмах із застосуванням зламаних інструментів і пристроїв.

3.5. З метою утримання сталеплавильних агрегатів, машин і механізмів, устаткування у справному стані необхідно:

дотримуватися технічних режимів, установлених паспортами або спеціальними інструкціями заводів-виробників;

оглядати агрегати, устаткування, машини і механізми під час прийняття змін та усувати виявлені при цьому дефекти та несправності;

проводити обслуговування металургійного устаткування протягом зміни;

проводити перевірку стану агрегатів, устаткування машин, механізмів спеціалістами;

періодично здійснювати ревізію та ремонт агрегатів устаткування.

3.6. На сталеплавильні агрегати, машини і механізми, будинки, спорудження, димарі, газопроводи, інші агрегати та устаткування повинні складатися паспорти, що містять основні технічні дані та складені за ДСТУ ГОСТ 2.601-2006 "Єдина система конструкторської документації. Експлуатаційні документи".

3.7. Під час експлуатації устаткування, агрегатів, механізмів у паспорти повинні заноситися уповноваженою особою, призначеною роботодавцем, усі дані про зміни, що сталися на агрегатах (устаткуванні, машинах, механізмах), про проведення капітальних ремонтів, про аварії, що мали місце, значні несправності та вжиті заходи щодо ліквідації їх наслідків.

3.8. Усі відкриті обертові частини машин і механізмів повинні бути огородженими. В особливо небезпечних місцях знімні огородження повинні бути зблоковані з пусковими і приводними пристроями. Ці блокування повинні виключати можливість роботи устаткування, машин і механізмів при знятому огородженні.

3.9. Не дозволяється працювати на устаткуванні зі знятим або несправним огородженням, а також здійснювати ремонт, очищення рухомих частин і закріплення огороджень під час роботи машин і механізмів.

3.10. Рухомі та обертові частини машин і механізмів, розташовані у важкодоступних місцях, допускається огороджувати загальним огородженням із замикаючим пристроєм за умови, що огородження не буде перешкоджати обслуговуванню машин і механізмів.

3.11. Усі вентилятори повинні мати запобіжну сітку на усмоктувальному отворі з розміром чарунок не більше 20 x 20 мм.

3.12. Змащування устаткування, машин і механізмів повинно бути централізованим. Ручне змащування діючих машин і механізмів дозволяється тільки за наявності спеціальних пристроїв, що забезпечують безпеку. Не дозволяється проводити змащування частин під час роботи машин і механізмів.

Мастильні та обтиральні матеріали, що застосовуються для обслуговування машин і механізмів, повинні зберігатися в установлених місцях у закритих металевих скринях.

3.13. Будова та експлуатація газопроводів, газового устаткування та газових апаратів повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів.

3.14. Трубопроводи, шланги для подавання природного газу, кисню, мазуту, повітря повинні розміщуватися в місцях, що виключають можливість попадання палаючих предметів.

З'єднання шлангів зі штуцерами та роз'єднання їх повинні здійснюватися тільки при закритій запірній арматурі. Шланги на штуцерах повинні бути надійно закріпленими.

3.15. Майданчики, розташовані на висоті більше 0,6 м від поверхні підлоги, перехідні містки, сходи, отвори, люки, канави, приямки і відстійники установок безперервної розливки сталі (за винятком розливних майданчиків з розливного боку стаціонарних майданчиків для підготовки составів) повинні бути огороджені поручнями з суцільною обшивкою знизу.

3.16. У місцях підвищеної небезпеки повинні вивішуватися яскраві попереджувальні плакати і знаки безпеки, а в необхідних випадках установлюватися світлові і звукові сигнали згідно з ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности" (далі - ГОСТ 12.4.026-76).

3.17. Під час виплавлення сталі необхідно:

вжити заходів щодо запобігання опікам від сталі і шлаку, для чого завантажувати в піч у ході плавки сухі, а за необхідності нагріті, матеріали;

не допускати течі води з системи охолодження сталеплавильних агрегатів, наявність вологи, горючих матеріалів і предметів на робочих майданчиках печей, а також в інших місцях можливого попадання розплавленого металу або шлаку;

не допускати експлуатацію сталеплавильних агрегатів за наявності течі води із систем охолодження, а також наявності води на робочих поверхнях і під ними;

тримати робочі місця в чистоті та порядку, залишаючи вільними установлені проходи і проїзди.

3.18. Виконання робіт щодо переміщення вантажів кранами, перевірка стану тросів і вантажозахватних пристроїв кранів, а також тари (контейнерів, совків, бункерів, коробів тощо), що застосовується для доставки шихтових і заправних матеріалів, повинні провадитись відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 N 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за N 784/14051 (НПАОП 0.00-1.01-07).

3.19. Передавальні візки повинні бути обладнані гальмами, кінцевими вимикачами і досить чутливою звуковою сигналізацією, яка вмикається одночасно з пересуванням візка. Ходові колеса передавальних візків повинні бути обладнані запобіжними щитками із зазором між щитком і головкою рейки не більше 10 мм.

Конструкція передавального візка повинна забезпечувати стійке положення вантажу, що переміщується. Не допускається перевантажувати візок.

Колії пересувних передавальних візків повинні бути справними та мати тупикові упори. Кабельні (тролейні) траншеї повинні бути перекриті настилом, який виключає доступ працівників до траншеї за наявності напруги на тролеях.

Плитовий настил і рейкові колії повинні бути справними, стики рейок і плит повинні знаходитися на одному рівні.

3.20. При розміщенні тролея для живлення електродвигуна візка нижче рівня підлоги цеху ширина щілини для стержня струмознімача повинна бути не більше 60 мм, а при перекритті її металевою стрічкою - не більше 150 мм. Стержень струмознімача повинен бути електроізольованим.

Якщо для підводу струму застосовується гнучкий кабель, він повинен бути замкнений у товстостінний гумовий шланг або ізольований азбестовим полотном. Під час руху візка кабель повинен підвішуватися та не торкатися підлоги цеху.

3.21. Будівельно-монтажні і ремонтні роботи у діючих сталеплавильних цехах повинні виконуватися відповідно до НПАОП 27.1-1.06-08.

3.22. До основних шкідливих і небезпечних виробничих чинників у сталеплавильному виробництві належать: підвищені надлишки тепла, високий вміст пилу і шкідливих отруйних газів, велика кількість рухомих механізмів і електроустаткування, шум та вібрація.

Основними джерелами теплового (інфрачервоного) випромінювання у сталеплавильному виробництві є дугові електропечі, печі нагріву феросплавів, ковші та виливниці, наповнені розжареним металом, поверхні міксера і ковшів з розплавленим чавуном, нагріті поверхні технологічного устаткування та кладки печей. За відсутності засобів індивідуального захисту вплив теплового випромінювання може призвести до порушення водно-сольового обміну і зневоднення тканин, а також до теплового удару. Контакт із нагрітими виробами, іскри, бризки і викиди розплавлених матеріалів можуть стати причиною опіків.

Дисперсний склад пилу сталеплавильних цехів залежить від технологічного режиму плавки, її періоду, марки сталі, що виплавляється, умов утворення аерозолів, конденсації та пори року. За хімічним складом пил представлений оксидами заліза, хрому, марганцю, магнію, двоокисом кремнію, містить домішки алюмінію, титану, вольфраму, ванадію, молібдену. Технологічний процес також є джерелом інтенсивних викидів у повітря робочих зон виробничих ділянок цеху окису вуглецю, оксидів азоту, двоокису сірки, ціанідів і сполук селену. Вплив на організм твердих та газоподібних токсичних речовин може стати причиною хронічних і професійних захворювань.

Виробниче середовище сталеплавильних цехів характеризується наявністю шуму. Джерелами його є дугова електропіч, робота електромостових кранів, процеси розвантаження і завантаження завалочної корзини, система газоочищення. Рівень звукового тиску залежить від стадії виплавки, дисперсності використовуваної шихти, газокисневого дуття, швидкості навантажувально-розвантажувальних робіт, кількості працюючих кранів тощо. Вплив шуму на організм залежить від спектральної характеристики і рівня звукового тиску.

Виробничі операції в цехах при роботі дугових електропечей, а також окремих машин і механізмів (електромостових кранів, стрічково-кидкових мульдозавалочних машин) супроводжуються загальною вібрацією. Максимальні величини віброшвидкості спостерігаються на майданчику біля сталевипускного жолоба і на пульті майстра з випуску сталі, при закладенні і обробленні сталевипускного отвору, підготовці жолоба до зливання металу, його формуванні після випуску плавки.

3.23. Для створення нормальних санітарно-гігієнічних умов праці у сталеплавильних цехах необхідно передбачити:

ефективну аерацію будівель;

облаштування вентиляційних і аспіраційних пристроїв, повітряне та повітряно-водяне душування робочих зон і робочих місць;

кондиціонування повітря;

захист від джерел тепловипромінювання, електричних, ектромагнітних і магнітних полів, ультразвуку, шуму;

широке використання засобів колективного та індивідуального захисту;

нормальну освітленість;

систематичне та ретельне прибирання приміщень.

3.24. Санітарно-гігієнічний стан виробничих приміщень повинен відповідати вимогам Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку ДСН 3.3.6.037-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 (далі - ДСН 3.3.6.037-99), Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 (далі - ДСН 3.3.6.039-99), ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88), ГОСТ 12.1.001-89 "ССБТ. Ультразвук. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.001-89), ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.003-83), СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование" (далі - СНиП 2.04.05-91), ДБН В.2.5-28-2006 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення" (далі - ДБН В.2.5-28-2006), Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.2002 N 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за N 203/7524 (далі - ДСН 3.3.6.096-2002).

3.25. Обладнання систем водопостачання й каналізації повинне відповідати вимогам ДСП 173-96, СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания" (далі - СНиП 2.09.04-87) і СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения".

3.26. Джерела водопостачання, які використовуються для постачання господарсько-питних водопроводів, повинні відповідати ГОСТ 2761-84 "Источники централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. Гигиенические, технические требования и правила выбора".

3.27. Якість питної води, води для душу, умивальників, вентиляції, охолодження повітря та пилопридушення повинна відповідати вимогам Державних санітарних правил і норм "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.12.96 N 383, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.97 за N 136/1940 (ДСанПіН N 383-96).

3.28. Виробничі та побутові приміщення сталеплавильних підприємств повинні бути забезпечені питною водою.

3.29. Обладнання та експлуатація бойлерних установок, баків для нагрівання води та водоводяних теплообмінників гарячого водопостачання повинні відповідати вимогам Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98 N 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (НПАОП 40.1-1.21-98), СНиП 2.04.01-85 та ДБН В.2.5-38-2008 "Теплові мережі".

3.30. Системи опалення будівель і споруд повинні відповідати вимогам ДСП 173-96, СНиП 2.04.05-91 та цих Правил.

3.31. Для працівників, які перебувають у неопалюваних виробничих і складських приміщеннях, повинні бути передбачені спеціальні приміщення для обігріву відповідно до вимог СНиП 2.09.04-87.

3.32. Пуск, налагодження та експлуатація вентиляційних систем повинні проводитися відповідно до вимог ДСП 173-96, СНиП 2.04.05-91 та ГОСТ 12.4.021-75 "ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования".

3.33. Концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинна перевищувати граничнодопустимих рівнів.

3.34. Під час організації та ведення технологічних процесів, пов'язаних із застосуванням шкідливих речовин, необхідно додержуватися вимог безпеки відповідно до ГОСТ 12.1.007-76 "ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности".

3.35. Мікроклімат у виробничих приміщеннях має відповідати вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.037-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 (далі - ДСН 3.3.6.037-99).

3.36. Контроль за шкідливими речовинами у повітрі робочої зони проводиться згідно з ГОСТ 12.1.005-88.

Періодичність проведення контролю встановлюється залежно від класу небезпечності шкідливої речовини: для I класу - не рідше одного разу на 10 діб; для II класу - не рідше одного разу на місяць, для III - IV класів - не рідше одного разу на квартал. Залежно від конкретних умов виробництва періодичність контролю може бути змінена за узгодженням з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду. При встановленні відповідності вмісту шкідливих речовин III - IV класів небезпеки рівню граничнодопустимих концентрацій допускається проводити контроль не рідше одного разу на рік.

3.37. Природне та штучне освітлення підприємств необхідно виконувати відповідно до вимог ДБН В.2.5-28-2006.

3.38. Під час зміни технологічного процесу, заміни або перестановки устаткування на окремій дільниці цеху освітленість цієї дільниці необхідно привести у відповідність до ДБН В.2.5-28-2006.

3.39. Виробниче устаткування та інструменти, що створюють при роботі шум, повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.037-99, а також ГОСТ 12.1.003-83.

У тих випадках, коли шум на робочих місцях не може бути знижений до граничнодопустимих рівнів, необхідно застосовувати засоби індивідуального захисту органів слуху, а при еквівалентному рівні шуму більше 120 дБА - дистанційне керування виробничим процесом зі звукоізольованих камер чи автоматизувати технологічний процес.

3.40. Механізовані ручні інструменти пневматичної дії повинні мати спеціальні гасники вихлопу.

3.41. До експлуатації допускаються тільки справне устаткування, інструменти чи механізми або пристрої, що задовольняють вимоги ГОСТ 12.2.003-91. Не дозволяється використання вібруючого устаткування в режимах, що відрізняються від паспортного.

3.42. Вібрація на робочих місцях не повинна перевищувати граничних значень згідно з ДСН 3.3.6.039-99 і ДСТУ ГОСТ 12.1.012-90 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования" (далі - ДСТУ ГОСТ 12.1.012-90).

При роботі з вібруючим устаткуванням сумарний час контакту з вібруючими поверхнями не повинен перевищувати 2/3 тривалості робочого дня. Проведення понаднормових робіт з вібруючим устаткуванням не дозволяється.

Робота з вібруючим інструментом (устаткуванням) повинна проводитися в утеплених приміщеннях з температурою повітря не нижче 16 град.С при вологості 40-60% і швидкості руху повітря не більше 0,3 м/с. При роботі в холодний період року в неутеплених приміщеннях чи на відкритому повітрі для періодичного обігріву працівників необхідно передбачити приміщення з опаленням, в якому температура повітря 22 град.С, швидкість його руху не більше 0,3 м/с і вологість 40-60%.

3.43. У разі коли вібраційне навантаження при роботі з вібронебезпечним обладнанням перевищує допустимий рівень відповідно до ДСН 3.3.6.039-99, необхідно забезпечити працівників віброгасними рукавицями та забезпечити раціональний режим праці згідно з розділом 7 ДСН 3.3.6.039-99.

3.44. Контроль санітарно-гігієнічного стану у сталеплавильних цехах повинен проводитися згідно з ГОСТ 12.4.012-83 "ССБТ. Вибрация. Средства измерения и контроля вибрации на рабочих местах. Технические требования", ГОСТ 12.4.077-79 "ССБТ. Ультразвук. Метод измерения звукового давления на рабочих местах", ГОСТ 12.1.023-80 "ССБТ. Шум. Методы установления значений шумовых характеристик стационарных машин", ГОСТ 12.1.050-86 "ССБТ. Методы измерения шума на рабочих местах", ГОСТ 12.1.006-84 "ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля" (далі - ГОСТ 12.1.006-84) та ГОСТ 12.1.005-88.

3.45. Параметри електромагнітних полів на робочих місцях повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.096-2002.

3.46. Для захисту від ультрафіолетового випромінювання необхідно застосовувати екранування джерел випромінювання, а працівники повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту обличчя та очей відповідно до НПАОП 27.0-3.01-08.

3.47. Використання джерел іонізуючого випромінювання підприємством має здійснюватись за наявності ліцензії на провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання з дотриманням Вимог та умов безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02.12.2002 N 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17.12.2002 за N 978/7266 (далі - НП 306.5.05/2.065-2002), Державних гігієнічних нормативів "Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)", затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.97 N 62 (далі - ДГН 6.6.1-6.5.061-98), та Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02.02.2005 N 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.05.2005 за N 552/10832 (далі - ДСП 6.177-2005-09-02).

3.48. Загальні вимоги електробезпеки устаткування повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.018-93 "ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования". Обладнання та комунікації повинні бути заземлені від статичної електрики згідно з ГОСТ 12.1.019-79 "ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты".

4.1. Сталеплавильні цехи повинні бути відділені від меж житлових районів санітарно-захисними зонами, розмір яких відповідає ДСП 173-96.

4.2. Сталеплавильні цехи, що споруджуються, повинні бути розташовані так, щоб не порушувався потоковий напрямок транспортування вантажів і не утворювалися зустрічні та пересічні вантажні потоки.

4.3. Залізничні колії для перевезення рідкого чавуну у сталеплавильні цехи повинні бути незалежними.

4.4. Експлуатація залізничного транспорту у сталеплавильному виробництві повинна відповідати вимогам ГОСТ 9238-83 "Габариты приближения строений и подвижного состава железных дорог колеи 1520 (1524) мм" та відповідних нормативно-правових актів.

Крім цього, спеціальний рухомий склад, а також наближення залізничних колій до будівель, споруд і складів повинні відповідати спеціальним габаритам, які передбачені для підприємств чорної металургії.

У діючих цехах за неможливості доведення габаритів до нормативних розмірів повинна бути влаштована відповідна сигналізація (світлова, звукова, світлозвукова) згідно з ГОСТ 12.4.026-76, яка попереджує про порушення габаритів. При цьому мінімальна відстань від осі залізничної колії до стіни будівлі, що матиме виходи назовні, допускається не менше 3,1 м за умов влаштування огороджувальних бар'єрів, розташованих між виходом з будівлі та залізничними коліями, які прокладені паралельно стінам будівлі.

4.5. В'їзд залізничного та автомобільного транспорту в цех повинен здійснюватися після вмикання відповідного сигналу світлофора. Рух транспорту по території цеху повинен здійснюватися за наявності супроводжуючої особи, що йде попереду рухомого транспорту.

4.6. У місцях масового переходу працівників через залізничні колії повинні бути влаштовані перехідні містки або тунелі.

Інші переходи повинні бути обладнані настилом, що укладений на одному рівні з головками рейок, і огороджені відповідними сигналами.

В усіх відділеннях сталеплавильних цехів повинні бути вивішені схеми пішохідного руху по території підприємства і цеху.

Перехід працівників через залізничні колії у невстановлених місцях не дозволяється.

4.7. У цехах сталеплавильного виробництва, що будуються або знаходяться на реконструкції, уздовж цехів повинні бути передбачені автомобільні шляхи і тротуари, у діючих цехах, за неможливості влаштування тротуарів, вздовж цехів повинні бути встановлені місця безпечного проходу працівників.

4.8. Наявність на території сталеплавильних цехів ям, канав і вибоїн не допускається. Тимчасові канави, ями, що облаштовані під час ремонту чи будівельних робіт, повинні бути огороджені поручнями висотою не менше 1 м, а в темний час доби вони повинні бути освітленими.

Захаращування і забруднення габариту залізничної колії, а також території цехів металом, сміттям, відходами виробництва тощо не допускається.

4.9. Комунікаційні тунелі повинні відповідати будівельним нормам щодо проектування споруд промислових підприємств, мати припливно-витяжну вентиляцію, постійне електричне освітлення і пристрій для дренажу.

5.1. Будівлі і споруди сталеплавильних цехів необхідно розташовувати згідно з вимогами будівельних норм і правил "Генеральные планы промышленных предприятий" (СНиП II-89-80) з урахуванням пануючих вітрів з підвітряного боку щодо найближчих будівель і згідно з вимогами СНиП 2.09.02-85*.

5.2. Усі стулкові віконні та ліхтарні рами, що відчиняються, повинні бути обладнані легкокерованими та надійними в експлуатації пристроями для їх відчинення або установки в потрібному положенні.

5.3. При заскленні ліхтарів будівель віконним склом під заскленням повинні встановлюватися горизонтальні металеві сітки шириною не менше 0,7 м при вертикальному заскленні, а при похилому та горизонтальному - ширина сіток повинна визначатися розрахунком величини горизонтальної проекції засклених рам. Допускається установка армованих стекол.

5.4. Усі засклені поверхні повинні очищатися від кіптяви та пилу. Для їх очищення та ремонту повинні застосовуватися спеціальні пристрої і приладдя (майданчики, підвісні колиски, балкони), що забезпечують зручне та безпечне виконання цих робіт.

5.5. Підлога робочих майданчиків біля печей, конверторів і розливних майданчиків повинна бути рівною та виконаною з міцних і стійких до спрацювання матеріалів з неслизькою поверхнею відповідно до СНиП 2.03.13-88 "Полы".

5.6. Простір між рейками на робочих майданчиках повинен бути укладений стійким до спрацювання, таким, що виключає ковзання, матеріалом до рівня головки рейок. При викладанні проміжку металевими плитами останні повинні мати рифлену поверхню.

5.7. Дільниці підлоги в будівлях сталеплавильних цехів, де можливе накопичення води, повинні бути обладнані пристроями для її відводу.

5.8. Розташування входів у будівлі сталеплавильних цехів повинне забезпечити безпечний прохід до робочих місць.

5.9. У виробничих приміщеннях робочі місця і проходи повинні утримуватися в чистоті та не захаращуватися устаткуванням, зливками, заготовками й відходами виробництва. Скрап, бита цегла, сміття повинні своєчасно вивозитися, а прибирання робочих місць і виробничих приміщень повинне проводитися щозміни.

5.10. Отвори в будівлях сталеплавильних цехів для подавання залізничних составів повинні бути обладнані ворітьми. У головних будівлях обладнання воріт повітряними або повітряно-тепловими завісами повинно здійснюватися відповідно до вимог санітарних норм проектування промислових підприємств. Відчинення і зачинення воріт відповідно до СНиП 2.09.02-85* повинно бути механізованим.

5.11. У діючих цехах, де габарити наближення будівель до залізничних колій і автомобільних шляхів не витримуються, повинні бути вжиті заходи для забезпечення безпечного виходу працівників із будівель шляхом зміни розташування виходів, влаштування направляючих поручнів, установлення покажчиків руху тощо.

Не дозволяється використання воріт для в'їзду рухомого складу, для проходу працівників.

Подання залізничних составів до будівель сталеплавильних цехів повинно відповідати вимогам пункту 4.5 розділу IV цих Правил.

5.12. Ширина робочого майданчика пічного прольоту мартенівського цеху із завалочними машинами наземного типу повинна бути такою, щоб відстань між крайніми виступаючими частинами состава з мульдами та арматурою печі, а також між мульдами та завалочною машиною складала не менше 0,5 м.

Не дозволяється перебування працівників між вагонами з мульдами та піччю.

5.13. У цехах, де розливка сталі здійснюється у виливниці, що установлені на візках, уздовж зовнішньої стіни будівлі розливного прольоту, а за наявності суміжного допоміжного прольоту і всередині будівлі, поруч з розливним повинні бути упорядковані аварійні майданчики. Двері для виходу на майданчик, влаштований із зовнішнього боку біля стіни, повинні бути розташовані не рідше ніж через кожні 36 м. З майданчиків до рівня землі облаштовуються похилі сходи. Відстань між сходами повинна бути не більше 100 м.

5.14. З робочого майданчика пічного прольоту мартенівських печей повинні бути облаштовані виходи вниз під робочий майданчик - не менше одного на дві печі, і в розливний прольот - не менше одного на три печі. Виходи повинні бути обладнані сходовими маршами.

5.15. Для сполучення робочого майданчика пічного прольоту електросталеплавильних печей з шихтовим і розливним прольотами повинні бути влаштовані сходи, не менше одних на три печі.

5.16. Стаціонарні металеві сходи повинні бути облаштовані відповідно до вимог ГОСТ 23120-78 "Лестницы маршевые, площадки и ограждения стальные. Технические условия" (далі - ГОСТ 23120-78).

5.17. За наявності в пічному прольоті двох і більше мартенівських печей виходи у стіні під робочим майданчиком повинні облаштовуватися не рідше ніж через дві печі.

5.18. Не дозволяється облаштовувати виходи у стінах розливних прольотів під розливними майданчиками.

5.19. Для обслуговування запірної та регулюючої арматури, засувів, шиберів та іншого обладнання, розташованих на висоті 2 м і більше від рівня підлоги (землі), повинні облаштовуватися стаціонарні майданчики і сходи до них відповідно до вимог ГОСТ 23120-78.

5.20. Відстань від настилу майданчиків до конструкцій, а також до устаткування і трубопроводів, змонтованих над майданчиками, повинна бути не менше 1,8 м.

5.21. Будівлі в місцях можливого зіткнення з розплавленим продуктом повинні мати вогнетривкий захист. Будівлі сталеплавильних цехів повинні бути освітлені відповідно до ДБН В.2.5-28-2006 та ДСП 3.3.1.038-99.

5.22. Покрівлі будівель повинні бути справними та систематично очищатися від пилу, снігу й льоду.

У цехах, що будуються, повинні бути передбачені засоби механізованого прибирання пилу і сміття всередині будівель, а також пилу, снігу і льоду з покрівель виробничих будівель, що виключає запилення.

5.23. На всіх сталеплавильних підприємствах, що експлуатуються, будуються або знаходяться на реконструкції, необхідно вживати протипожежних заходів, що запобігають виникненню пожеж.

5.24. Усі виробничі та допоміжні будівлі, споруди і склади сталеплавильних цехів повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004-91 "ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.004-91), НАПБ А.01.001-2004 і бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння. Кількість останніх повинна відповідати нормам первинних засобів пожежогасіння для підприємств і організацій чорної металургії.

Засоби пожежогасіння і протипожежний інвентар повинні бути розташовані в легкодоступних, передбачених для цього місцях. Площадки пічних, розливних, ливарних прольотів і міксерних відділень, розташовані в зоні розплавлених і розпечених продуктів з печей і міксерів, повинні бути теплоізольованими. Колони й інші будівельні конструкції, будівлі у місцях можливого зіткнення з розплавленим продуктом повинні мати вогнетривкий захист.

5.25. Блискавкозахист будинків, споруд і зовнішніх установок у процесі експлуатації повинен здійснюватися відповідно до Державного стандарту України ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд (IEC 62305:2006; NEQ)".

5.26. Конструкції будинків і споруд у місцях можливого влучення в них іскор металу і шлаків повинні мати вогнетривкий захист. Очищення конструкцій від настилів металу та шлаків повинно здійснюватися постійно.

6.1. Шихтові двори сталеплавильних цехів повинні бути критими. Стан покрівлі шихтових дворів повинен виключати попадання води і снігу на шихтові матеріали.

6.2. У будівлі шихтового двору повинен бути вільний поздовжній прохід для працівників шириною не менше 1 м.

6.3. Зберігати матеріали на шихтовому дворі необхідно в бункерах, ямах, засіках.

Для запобігання зависанню сипких матеріалів підвісні бункери повинні бути обладнані завалювальними пристроями.

Стінки бункерів, засік, ям повинні бути облицьовані матеріалами, що захищають їх від руйнування.

Для запобігання падінню працівників засіки і ями з усіх боків повинні бути огороджені на висоту не менше 0,8 м. При застосуванні думпкар для подання шихтових матеріалів огородження засік і ям з боку залізничної колії не потрібне.

Залізничні колії над бункерами повинні бути забезпечені міцним настилом.

За відсутності на діючих шихтових дворах засік або ям магнітний матеріал повинен складатися на спеціально підготовлені майданчики, огороджені з боку залізничних колій.

Утворення навісів не допускається. Висота штабеля повинна бути такою, щоб відстань від нього до верхнього положення вантажопідіймального пристрою була не менше 2 м.

6.4. Подання металобрухту на шихтові двори повинно здійснюватися у відкритих вагонах, а сипких матеріалів - у вагонах-самоскидах. Металева шихта, що складається у вагони, не повинна виступати за їх борти.

6.5. Не допускається подавати на шихтові двори матеріали, що змерзлися.

6.6. Відстань між частинами состава, що виступають, і колонами будівлі шихтового двору, а також установленими на підлозі контейнерами, коробами, мульдами та матеріалами, що складаються в шихтовому дворі, повинна бути не менше 0,7 м.

6.7. Рухомі склади, подані під розвантаження, повинні бути огороджені сигналами зупинки, а під скати крайніх вагонів підкладені гальмові башмаки.

По закінченні розвантажувальних робіт залізничні колії шихтового двору повинні бути негайно очищені. Не дозволяється проводити очищення вагонів над бункерами шихтового двору.

6.8. Для забезпечення безпеки працівників під час подавання матеріалів на шихтовий двір слід припинити роботу кранів, що знаходяться в зоні дії локомотива.

6.9. Роботи в бункері для сипких матеріалів необхідно проводити тільки за нарядом-допуском, виданим відповідно до НПАОП 27.0-4.02-90, та бригадою, що складається не менше як з двох працівників, один з яких повинен обов'язково знаходитися нагорі, попереджуючи працівників у бункері про наближення крана.

6.10. Вивантаження шихтових матеріалів із вагонів повинно бути механізованим. Відкривання дверей і люків вагонів-самоскидів повинно проводитися із застосуванням спеціальних пристроїв і в присутності уповноваженої особи.

Усі роботи щодо вивантаження шихтових матеріалів із вагонів і завантаження їх в совки, мульди, короби тощо повинні здійснюватися з дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників.

6.11. Металева шихта повинна подаватися на шихтові двори габаритною, підготовленою для завантаження в мульди, бадді, совки, короби тощо. Не допускається проводити обробку матеріалів на шихтових дворах.

6.12. Весь металобрухт, що надходить у плавильні цехи, повинен підлягати піротехнічному контролю на вибухонебезпечність і наявність легкозаймистих речовин. Ці роботи повинні проводитися відповідно до вимог ДСТУ 4121-2002 "Метали чорні, вторинні. Загальні технічні вимоги".

6.13. Не дозволяється перебування працівників в зоні навантаження грейферними або магнітними кранами шихтових матеріалів у мульди, совки, короби, бадді тощо.

Направляти грейфер або магніт під час навантаження матеріалу дозволяється за допомогою гачків, жердин довжиною не менше 3 м. Не дозволяється проводити підправлення брухту вручну в мульдах, коробах тощо.

Працівники, що контролюють заповнення завалочних баддей, коробів, мульд, контейнерів, повинні перебувати у безпечному місці.

Не допускається торкатися до магнітної плити (шайби) при її зніманні та до кабелю з блочної підвіски крана за наявності напруги.

6.14. Після закінчення завантаження металевої шихти в мульди, совки, короби, бадді кінці брухту не повинні виступати або звисати над їх краями. По закінченні навантаження замки мульд повинні бути очищені і перевірені.

6.15. Для стікання води на дні мульд, коробів, совків, баддей необхідно обладнати отвори. Ці отвори повинні регулярно очищатися.

6.16. Для установлення мульд на шихтових дворах мартенівських і електросталеплавильних цехів необхідно облаштувати міцні і стійкі стелажі.

При транспортуванні мульд кранами із застосуванням ланцюгів з гаками ширина стелажів повинна бути не менше довжини мульд. При транспортуванні мульд кранами, що обладнані механізованими захватами, ширина стелажів повинна визначатися умовами захвату мульд рамами.

Установлення мульд на стелажах повинно здійснюватися без звісів і перекосів.

6.17. При навантаженні металевого брухту в бункер або з бункера в мульди електромагнітним краном зона його роботи повинна огороджуватися, а проведення будь-яких робіт у зоні не допускається.

6.18. У закритих приміщеннях місця перевантаження пиловидних матеріалів повинні бути закриті щільними кожухами, що приєднані до аспіраційних установок з фільтрами.

6.19. Облаштування та експлуатація конвеєрів повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.022-80 "ССБТ. Конвейеры. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.022-80).

6.20. У цехах, що будуються або знаходяться на реконструкції, прибирання сміття з-під конвеєрів повинно бути механізованим. Прибирання просипу вручну допускається тільки при вимкнутих конвеєрах та відповідно до биркової системи.

6.21. Перед пуском конвеєра повинен автоматично подаватися звуковий попереджувальний сигнал, який чутно по всій довжині конвеєра.

6.22. Струмопровідні кабелі пересувних розвантажувальних візків і пересувних реверсивних конвеєрів повинні бути захищені від механічних пошкоджень.

6.23. Видалення пилу з пилових бункерів аспіраційної системи повинно здійснюватися у спеціально обладнані машини.

6.24. Для переходу через конвеєри потрібно встановлювати стаціонарні містки. У виробничих приміщеннях містки потрібно встановлювати не менше ніж через 30 м, а в галереях - не менше ніж через 100 м довжини конвеєра. Ця вимога не розповсюджується на конвеєри, на яких установлені пересувні візки.

6.25. Вивантаження електродів з вагонів та транспортування їх повинні здійснюватися із застосуванням спеціальних пристроїв.

Для зберігання електродів повинні бути влаштовані спеціальні стелажі.

6.26. Дрібнення бою електродів повинно бути механізованим. При обробці електродів на токарних верстатах повинна бути передбачена пиловідсмоктувальна вентиляція.

6.27. Дробильні й помольні установки повинні розташовуватися в ізольованому приміщенні та бути обладнані пиловідсмоктувальною вентиляцією, що забезпечує концентрацію пилу в повітрі робочої зони не вище граничнодопустимої. Згідно з ГОСТ 12.1.005-88 не дозволяється розміщувати ці установки у шихтовому прольоті.

6.28. Завантаження матеріалу у дробильні та помольні агрегати повинно бути механізованим.

Пульти керування повинні бути розташовані таким чином, щоб дробильні й помольні агрегати були помітні працівнику, який здійснює пуск їх у роботу.

6.29. На шихтових дворах повинні бути обладнані кімнати для обігріву працівників у холодний і перехідний періоди року. Згідно з ДСН 3.3.6.042-99 кімнати можливо розміщувати також у прольотах, що стоять поруч.

6.30. Для безпечної роботи на шихтових дворах до початку кожної зміни необхідно перевірити:

стан чалочних пристроїв (канатів, ланцюгів);

справність бункерів і відсутність у них сторонніх предметів;

стан робочих місць на бункерній естакаді, огороджень, перекриттів бункерних ям;

справність і чистоту залізничних колій, наявність поруч з ними габариту для нормального проїзду;

наявність і справність гальмових башмаків;

наявність знаків і плакатів безпеки;

справність сигналізації.

Спрацьовані пристрої, інструменти, чалочні засоби і тару необхідно вилучити з використання, а несправне устаткування відремонтувати.

7.1. Для безпечної роботи в міксерному відділенні перед початком роботи необхідно перевірити:

справність гальм міксера та механізму його нахилу;

стан зливного носка та заливного вікна міксера;

стан вогнетривкої кладки та кожуха, газопроводів, пальників тощо, а також в'їзної сигналізації та попереджувальних покажчиків.

До роботи дозволяється приступати тільки після виправлення всіх несправностей, при хорошому стані вогнетривкої кладки і кожуха та наявності ключа-бирки.

7.2. Механізм нахилу міксера повинен мати два електродвигуни, у тому числі один резервний з електрогальмами. Живлення електродвигунів повинно здійснюватися не менше ніж від двох незалежних джерел.

7.3. Міксер, конструкція якого не забезпечує самочинний поворот у вихідне положення, повинен бути забезпечений механізмом, що дозволяє повернути його у вихідне положення у випадку раптового припинення подавання електроенергії.

7.4. Розташування і влаштування вентиляційних укриттів над заливним вікном, зливним носком міксера та машиною для скачування шлаку повинні забезпечувати уловлювання графіту та газів під час заливання чавуну в міксер, зливу чавуну з міксера та скачування шлаку.

Вентиляційні установки повинні мати спеціальні пристрої для уловлювання графіту.

7.5. За наявності графіту на устаткуванні, пішохідних переходах і сходах необхідно регулярно очищати їх від графіту. Перед початком прибирання графіту з вагів і майданчиків під носком міксера необхідно очистити носок від охолоді, установити міксер у вихідне положення і взяти ключ-бирку від пульта керування міксером.

7.6. Заливне вікно та отвір зливного носка міксера повинні мати футеровані кришки. Відкриття і закриття кришок повинно бути механізованим.

7.7. Пост керування міксером повинен бути розташований збоку від зливного носка міксера та в такому місці, звідки забезпечується видимість операцій зливу чавуну з міксера. Не допускається розташовувати пост керування проти зливного носка міксера.

7.8. Приміщення поста керування повинно бути виготовленим з неспалимого матеріалу та мати припливну вентиляцію, що забезпечує нормальні умови праці, і відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91.

Двері поста не повинні виходити у бік зливного носка міксера.

Вікно поста, повернуте до зливного носка міксера, повинно бути заскленим теплозахисним склом.

7.9. Не дозволяється розташовувати під міксером, на позначці підлоги міксерного відділення, а також нижче цієї позначки приміщення, в якому передбачається постійне перебування працівників або розміщення устаткування, що вимагає постійного обслуговування.

7.10. Підлога в міксерному відділенні та на робочих майданчиках міксера повинна бути виготовленою зі стійкого жорсткого матеріалу.

7.11. Робочі майданчики міксерів повинні мати не менше двох виходів.

Майданчик, з якого здійснюється керування заливанням чавуну в міксер, повинен бути розташований вище заливного вікна та в такому місці, звідки забезпечується видимість струменя чавуну. Для захисту працівників від бризок чавуну та тепловипромінювання на майданчику повинна бути облаштована кабіна з теплозахисного скла. При роботі на майданчику необхідно дотримуватись вимог державного стандарту України "Охорона праці. Терміни та визначення основних понять" (ДСТУ 2293-99) та міждержавних стандартів ГОСТ 12.1.003-83, ГОСТ 12.1.001-89 і ГОСТ 12.1.005-88.

Ширина майданчиків, містків і сходин для обслуговування міксерів повинна бути не менше 1 м.

7.12. Для спостереження за зливом чавуну з міксера в ківш у підлозі робочого майданчика перед постом керування повинен бути влаштований оглядовий отвір, огороджений поручнями та перекритий міцними ґратами.

7.13. Опалення міксерів повинно здійснюватися коксовим, природним газом або мазутом. Застосування доменного газу не допускається.

Конструкція газопроводів у місцях з'єднання їх обертових частин з нерухомими повинна виключати можливість витоку газу.

Під час ремонту міксера підводки газу повинні вимикатися не тільки засувами, але й заглушками.

7.14. Заливання чавуну в міксер дозволяється проводити з ковшів, наповнених до рівня, що не перевищує 250 мм від їх верху. У разі проведення десульфурації чавуну в заливальному ковші рівень чавуну не повинен перевищувати 700 мм до верхньої крайки ковша.

Носки ковшів повинні бути очищені від скрапу і заправлені.

7.15. Перед підйомом ковша з чавуном необхідно перевірити правильність зачеплення гаків крана за цапфи ковша (цапфи повинні повністю увійти в зів гаків траверси крана), переконатися у відсутності працівників унизу під міксером і на його майданчику. Зачіпка допоміжного гака для нахилу ковша повинна здійснюватися після підйому ковша.

Зачіпка гака для кантування ковша з чавуном повинна здійснюватися на рівні заливного вікна міксера або майданчика для скачування шлаку.

Не дозволяється підіймати ківш при зачепленому гаці для кантування.

Після зливу чавуну в міксер необхідно перевірити правильність установлення ковша на чавуновозний візок.

7.16. Ділянка для зняття та установки кришок з чавуновозних ковшів міксерного типу повинна мати крівлю та необхідні постановочні габарити й бути обладнаною підйомно-транспортними засобами для зняття й установки кришок, а також мати механізм для пробивки кірки на поверхні чавуну в чавуновозі.

Зняття і установка кришок повинні проводитися зі спеціальних майданчиків.

7.17. В'їзд на ділянку для зняття і установки кришок повинен бути обладнаний світлофором.

7.18. Перевезення чавуновозних ковшів слід здійснювати з використанням платформи-прикриття перед тепловозом. До відчеплення локомотива під колеса чавуновоза з обох боків повинні бути встановлені гальмівні спарені башмаки. Крім того, чавуновоз повинен бути загальмований гальмом стоянки.

7.19. Приміщення для переливу чавуну з чавуновозних ковшів міксерного типу в заливальні ковші повинне бути обладнаним аспіраційною системою, яка забезпечує відсмоктування пилу й газів, що утворюються при зливі чавуну, з пристроєм для уловлювання графіту й пилу.

7.20. Приміщення для переливу чавуну повинне бути обладнаним постом керування переливом чавуну та переміщенням самохідного чавуновозного візка й відповідати вимогам пунктів 7.7, 7.8 розділу VII цих Правил.

7.21. Подача чавуновозних ковшів у приміщення переливу чавуну повинна проводитися після звукового сигналу та за дозвільним сигналом світлофора.

7.22. Злив чавуну з чавуновозного ковша в заливальний дозволяється при загальмованому чавуновозі (гальмом стоянки з ручним приводом і гальмівними спареними башмаками) і відкріпному локомотиві.

7.23. Між працівником біля міксера і машиністом міксерного крана необхідно установити радіозв'язок.

7.24. Заливання чавуну в міксер повинно проводитися в центр вікна рівномірним струменем з мінімальної висоти і своєчасним очищенням горловини зливного носка від скрапу. Про наступне заливання чавуну машиніст заливного крана повинен подати звуковий сигнал.

7.25. Не дозволяється зливати чавун у міксер з ковшів із застиглою кіркою.

Пропалювання кірки киснем повинно проводитися у спеціально відведених місцях з майданчика, огородженого поручнями і забезпеченого пристроями для захисту працівників від бризок чавуну і тепловипромінювання.

При пропаленні кірки повинні бути вжиті заходи, що забезпечують безпеку працівників.

7.26. Перед початком зливу чавуну з міксера в ківш міксеровий повинен перевірити правильність установлення ковша під зливним носком, стан зливного носка, справність ковшів, наявність гальмових пристроїв під скатами чавуновоза, відсутність працівників на вагах і під міксером.

Ковші повинні бути сухими, прогрітими та очищеними від охолодей і виробничих відходів. Вони повинні установлюватися таким чином, щоб струмінь чавуну був направлений на середину горловини ковша.

Правильність установлення ковша під зливним носком визначає працівник біля міксера.

7.27. Про наступний злив чавуну з міксера повинен бути поданий звуковий сигнал до нахилу міксера. Сигнальний пристрій повинен бути зблокований з пусковим пристроєм механізму нахилу міксера.

7.28. Під час заливання чавуну в міксер і при зливі чавуну з міксера в ківш перебування працівників під міксером не допускається.

7.29. Злив чавуну в ковші, що вийшли з ремонту, дозволяється тільки після їх просушування.

7.30. Не дозволяється проводити наповнення ковшів чавуном до рівня, що перевищує 250 мм від верху ковша.

7.31. При виникненні небезпеки прогару кожуха міксера (місцеве почервоніння кожуха) повинні бути проведені термінове обдування місця почервоніння стиснутим повітрям, випуск чавуну з міксера і вжиті заходи щодо його ремонту.

7.32. Вікно й кожух міксера необхідно очищати від охолодей і скрапу.

7.33. Скачування шлаку з ковшів і міксера повинно бути механізованим, здійснюватися при достатній кількості чавуну, що дозволяє виконати цю операцію без нахилу міксера. Шлак повинен зливатися у шлакові ковші і своєчасно вивозитися з міксерного відділення. Не допускається проводити скачування шлаку при непрацюючій вентиляції, що вловлює газ і графіт.

7.34. Не дозволяється відбирати проби чавуну з-під його струменя. Відбір проб чавуну повинен здійснюватися із зливного носка міксера або з наповненого ковша. Інструмент для відбору проби повинен бути сухим.

7.35. Не дозволяється проводити ремонт ковшів у міксерному відділенні, а також подавати ковші з застиглою кіркою в міксерне відділення.

1. Доставка шихтових матеріалів на робочі майданчики мартенівських і двованних сталеплавильних печей

1.1. Доставка шихтових матеріалів, додатків, розкислювачів, а також заправних матеріалів до печей повинна бути механізованою.

1.2. Візки для перевезення мульд повинні бути забезпечені зчіпним пристроєм, що виключає знаходження працівників між візками під час зчеплення або розчеплення мульдових складів, а також упорами або поручнями, що запобігають зміщенню мульд в поздовжньому напрямку при поштовхах і трясіннях.

1.3. Для установлення мульд на балконі пічного прольоту повинні бути облаштовані стелажі відповідно до вимог пункту 6.16 розділу VI цих Правил.

1.4. У мартенівських цехах для установлення мульд з додатками або розкислювачами допускається облаштування стелажів між печами. З боків стелажів повинні бути влаштовані упори. Ширина вільного проходу між стелажами та головками печей повинна бути не менше 0,7 м.

1.5. У цехах з крановою подачею шихти для транспортування мульд із шихтового двору на балкон пічного прольоту крани повинні бути обладнані механізованими захватами. Керування захватами повинне здійснюватися з кабіни машиніста крана. Облаштування мульдових захватів повинне виключати зривання й падіння мульд.

До обладнання крана мульдовими захватами зачеплення мульд повинно здійснюватися за допомогою гаків і серг. Конструкція захватних пристроїв повинна виключати падіння мульд при їх перенесенні.

Не дозволяється проводити зачеплення мульд шляхом підведення ланцюга під їх дно.

1.6. У цехах з наземними завалочними машинами сипкі матеріали, як правило, повинні доставлятися на робочий майданчик печі у спеціальних бункерах.

1.7. Доставка феросплавів у цех повинна здійснюватися в мульдах, контейнерах або бункерах саморозвантажувального типу.

1.8. Зберігання підготовлених феросплавів повинно здійснюватися у спеціальних бункерах, розташованих між печами. При цьому повинна бути передбачена можливість видачі феросплавів як в мульди для присадки додатків у піч, так і на задній бік печі для подачі феросплавів безпосередньо в ківш.

За неможливості розміщення бункерів між печами допускається установлювати їх у торцевій частині пічного прольоту. У такому разі видача феросплавів повинна здійснюватися в мульди, установлені на спеціальні візки, з наступним транспортуванням мульд до печей краном.

1.9. У діючих цехах, де облаштування бункерів для феросплавів неможливе, зберігання феросплавів допускається у спеціальних бункерах, розташованих у габаритах колон пічного прольоту.

1.10. Розвантаження феросплавів у бункери та подача їх до печей повинні бути механізованими.

2. Доставка матеріалів на робочі майданчики електросталеплавильних печей

2.1. Під час подачі матеріалів на робочі майданчики електропечей повинні виконуватися вимоги підпунктів 1.1, 1.3, 1.5 пункту 1 глави 1 розділу VIII цих Правил.

2.2. Між крайніми частинами візка, що виступають, і конструкціями будівлі, устаткування і складованими в цеху матеріалами повинен бути забезпечений габарит не менше 0,7 м з обох боків візка.

2.3. Облаштування пускового механізму візка для транспортування завалочної бадді повинно виключати можливість самовільного початку його руху.

2.4. Не дозволяється проводити підйом завалочної бадді на робочий майданчик печі без сідла (піддона).

2.5. Для транспортування завалочної бадді краном повинна застосовуватися спеціальна траверса.

2.6. Для виконання працівниками робіт нагорі і всередині завалочної бадді повинні застосовуватися легкі переносні металеві драбини з гачками, що дозволяють закріплювати драбини на борту бадді.

При виконанні робіт усередині бадді один працівник повинен перебувати зовні.

2.7. Не дозволяється доставляти матеріали на балкон робочого майданчика електропечі електромагнітом.

3. Доставка матеріалів у конверторне відділення

3.1. Доставка шихтових матеріалів і розкислювачів у конверторне відділення повинна бути механізованою.

3.2. Перевантажні вузли тракту подачі сипких матеріалів повинні бути герметизовані і приєднані до аспіраційної установки.

3.3. Стінки проміжних (витратних) бункерів повинні мати нахил, що виключає зависання матеріалів, або бункери повинні бути обладнані вібраторами.

3.4. Самохідні візки для перевезення шихтових матеріалів повинні бути обладнані двома пультами керування. Машиніст візка повинен перебувати біля переднього пульта в напрямку руху візка.

При дистанційному керуванні самохідним візком з пульта керування повинна забезпечуватися добра видимість шляху його руху. Під час руху візка повинен подаватися звуковий сигнал.

3.5. Самохідні візки повинні бути обладнані надійно діючим гальмовим пристроєм і упорами, що перешкоджають зміщенню вантажу з візка.

1. Завалка матеріалів у мартенівські і двованні сталеплавильні печі

1.1. Завалка матеріалів, а також присадка додатків у сталеплавильні печі повинні бути механізованими.

Матеріали, що завантажуються в піч, повинні рівномірно розподілятися по всій подині. Завалка у двованний сталеплавильний агрегат металевої стружки не допускається.

1.2. Огляд подини печі перед початком завалки повинен здійснюватися зі спеціального пристрою (майданчика). Не дозволяється оглядати подини з рухомого складу.

При огляді подини двованної сталеплавильної печі інтенсивність продування киснем сусідньої ванни повинна бути скорочена до межі, зазначеної в інструкції з охорони праці, розробленій з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98.

1.3. Механізми пересування, кочення та повороту завалочної машини повинні бути забезпечені електрогальмами.

1.4. Завалочна машина повинна бути обладнана надійно діючою звуковою сигналізацією. Машиніст завалочної машини зобов'язаний подавати сигнал перед початком руху машини. Крім того, завалочна машина з двох боків моста повинна бути обладнана світловою сигналізацією у вигляді світла, яке горить і мигтить та вмикається під час руху машини.

1.5. Візок завалочної машини кранового типу повинен бути обладнаний двома кінцевими вимикачами або крани повинні бути обладнані іншими пристроями, що виключають можливість наближення кабіни завалочної машини до колон будівлі ближче ніж на 0,5 м.

1.6. Кабіна завалочної машини повинна бути міцною, теплоізольованою, мати спеціальне екранування кабіни та захищати машиніста від можливих викидів металу і шлаку.

1.7. Робоче місце машиніста завалочної машини наземного та кранового типів повинно бути обладнане зручним сидінням з бильцем, забезпечувати належну видимість фронту робіт та відповідати ДСН 3.3.6.042-99 і ДСН 3.3.6.037-99.

Конструкція сидіння повинна виключати вібрацію. Для входу в кабіну повинні бути облаштовані східці з поручнями.

1.8. Не дозволяється захаращувати габарити наближення завалочних машин будь-якими пристроями або матеріалами.

1.9. Тролеї для живлення електродвигуна візка завалочної машини наземного типу повинні розташовуватися усередині рами машини в недоступному місці, у разі розміщення їх на рамі машини в доступному місці тролеї із зовнішнього боку машини повинні бути огороджені сіткою.

1.10. При проведенні ремонтних робіт на тролеях або в небезпечній близькості від них напруга з тролеїв повинна бути знята, а вимикаючі пристрої закриті на замок.

1.11. При ремонті струмоприймачів наземних завалочних машин, коли відстань між консоллю машини та кабіною завалочних кранів менше 1,8 м, повинні бути вжиті заходи, що виключають пересування кранів над дільницею ремонтних робіт.

За відсутності на підтримуючій консолі струмоприймачів ходового майданчика ремонтні роботи повинні здійснюватися з риштовання або з підвісного майданчика, огородженого поручнями.

1.12. Під час завалки шихти не дозволяється виконувати будь-які роботи на фронті пересування завалочної машини.

Швидкість руху машини під час завалки матеріалів не повинна перевищувати 5 км/год.

1.13. По закінченні завалки і перед відправленням рухомого складу з цеху повинна бути перевірена правильність установки мульд на візках. Не допускається давати команду на відправлення складів із цеху з неправильно установленими мульдами, спецкоробами, контейнерами, устаткуванням.

1.14. Заправочні матеріали повинні зберігатися у спеціальних бункерах, установлених між печами або в торці цеху.

На робочому майданчику коло печі заправочні матеріали допустимо зберігати тільки на 1-2 плавки.

2. Завалка матеріалів в електросталеплавильні печі

2.1. Вимоги пунктів 1.1, 1.3-1.8 глави 1 та пунктів 3.3-3.8 глави 3 розділу IX цих Правил розповсюджуються і на завалку матеріалів в електросталеплавильні печі.

2.2. У цехах, що будуються, для запалки печей повинні застосовуватися бадді тільки саморозвантажувального типу.

2.3. Завантажені в електропіч руда, феросплави та інші матеріали повинні бути попередньо просушені або прогартовані. Не дозволяється подавати сирі матеріали у розплавлену ванну.

2.4. Під час завалки матеріалів і підвалки шихти всі роботи на печі повинні бути припинені, а працівники відведені на безпечну відстань.

2.5. Про наступний підйом завалочної бадді на робочий майданчик і під час завалки шихти в піч повинен подаватися звуковий сигнал.

2.6. Перед вмиканням приводу висувного майданчика печі або приводу підіймача та закота склепіння сталевар зобов'язаний переконатися в тому, що всі працівники відійшли від печі на безпечну відстань.

Для попередження працівників під робочим майданчиком про вмикання приводу закота склепіння печі повинна бути облаштована сигналізація.

2.7. Для запобігання пошкодженню подини і вилітанню кусків шихтових матеріалів відкривати запірний механізм бадді дозволяється тільки після того, як баддя буде опущена в нижнє положення, при цьому завалочне вікно печі повинно бути закритим.

2.8. Підвалка шихти повинна здійснюватися на частково розплавлену шихту при закритому завалочному вікні печі.

Під час підвалки шихти машиніст мостового крана повинен перекривати оглядове вікно кабіни густою металевою сіткою, а працівники повинні бути відведені від печі на безпечну відстань.

Виплески металу і шлаку з печі на робочий майданчик по закінченні підвалки повинні бути прибрані.

2.9. На робочому майданчику біля печей допускається зберігання у спеціальних засіках 2-3-змінного запасу матеріалів, що використовуються при плавці.

Облаштування та розташування засік на робочому майданчику повинні забезпечувати зручність і безпеку робіт. Борти засік у зоні руху завалочної машини повинні виступати не більше ніж на 100 мм від рівня підлоги робочого майданчика.

2.10. У цехах, де подача мульд на стелажі балкона робочого майданчика здійснюється за допомогою ланцюгів з гаками, одночасне установлення мульд на стелажі краном і взяття їх зі стелажів завалочною машиною не допускається.

3. Завалка матеріалів в конвертори

3.1. Керування всіма механізмами з доставки і завантаження сипких матеріалів у конвертор повинно здійснюватися дистанційно.

Конструкція жолоба повинна виключати можливість просипання сипких матеріалів повз горловини конвертора і забезпечувати безперешкодний поворот конвертора, а також має бути обладнана пристроями відсічення полум'я.

3.2. Пристрій для подачі сипких матеріалів повинен забезпечувати їх завантаження в конвертор необхідними порціями, при цьому повинно бути виключене проникнення конверторних газів у тракт подачі сипких матеріалів.

3.3. Крупність кусків розкислювача, що надходять на конверторний майданчик, не повинна перевищувати передбачену технологічною інструкцією, затвердженою уповноваженою особою. Не допускається установлювати дробилки для дрібнення розкислювачів на робочих майданчиках конверторів.

3.4. Не дозволяється проводити завалку брухту в конвертор за наявності в ньому рідкого шлаку.

Допускається завалка брухту на загущений, приведений у неактивний стан шлак тільки при переділі високофосфористих чавунів.

3.5. Трубопроводи, якими подаються тверді розкислювачі з верхнього майданчика на робочий майданчик конверторів, повинні бути звукоізольованими.

3.6. Перед завалкою металобрухту в конвертор необхідно переконатися у придатності його футеровки для подальшої експлуатації.

3.7. Не дозволяється проводити завалку в конвертори матеріалів, що покриті льодом, снігом або вологою.

3.8. Завалку металобрухту необхідно проводити спеціальним завалочним краном. Дозволяється завалку брухту здійснювати заливальним краном за допомогою перехідної траверси.

3.9. Перед зачепленням траверси гаками за цапфи короба, совка та за вушка для невеликого підйому необхідно переконатися в їх справності. Особливу увагу необхідно звернути на кріплення задньої стінки до корпуса короба, совка.

3.10. Совки для завалки матеріалів у конвертори повинні мати отвори для стікання води.

3.11. Перед завалкою брухту та заливкою чавуну в конвертор необхідно вивести всіх працівників і тепловози з небезпечної зони, увімкнути звукову і світлову сигналізації, розташовані під конверторним майданчиком.

3.12. Завалку габаритного брухту дозволяється здійснювати за один прийом.

3.13. Завалку металевої стружки дозволяється проводити в конвертор, температура якого не нижче 800 град.С.

3.14. Після завалки металевої стружки необхідно провести видержку протягом 3-5 хвилин з похитуванням конвертора для її прогріву та виведення летких речовин.

3.15. При бурхливому газовиділенні та полум'ї конвертор необхідно установити у вертикальне положення під кесон. Завалку стружки слід продовжити після припинення газовиділення і полум'я.

3.16. Заливку чавуну в конвертор на прогріту стружку необхідно проводити за два рази рівними порціями з похитуванням конвертора. Під час похитування конвертора кран повинен від'їхати на безпечну відстань.

3.17. При бурхливому газовиділенні заливку чавуну необхідно припинити, конвертор установити у вертикальне положення під кесон, а крану з чавуновозним ковшем слід від'їхати на безпечну відстань.

3.18. Доливку чавуну дозволяється провадити після повного припинення газовиділення, полум'я та викидів.

3.19. На технологічній лінії з доставки сипких матеріалів і феросплавів, що складена з конвеєрів разом з іншими машинами (грохотами, живильниками, дозаторами тощо), приводи конвеєрів і усіх машин повинні бути зблоковані таким чином, щоб у випадку раптової зупинки будь-якої машини чи конвеєра попередні машини або конвеєри відключалися, а наступні працювали до повного сходу з них вантажу, що транспортується.

3.20. Конвеєрний транспорт повинен мати:

пристрій для аварійної зупинки конвеєра й кожного механізму з місця обслуговування;

сигналізацію про початок запуску;

блокуючі пристрої, що виключають можливість дистанційного пуску після спрацювання захисту конвеєрної лінії;

пристрій, що вимикає конвеєр у випадку зупинки стрічки при вимкненому приводі;

огородження частин конвеєра, що рухаються, а також інших машин (барабанів, натяжних пристроїв, роликів тощо), до яких можливий доступ працівників;

перехідні містки, огороджені поручнями;

захисні пристрої в місцях проходу працівників під конвеєрами для захисту їх від падаючих кусків матеріалу, що транспортується;

кінцеві вимикачі для розвантажувального візка з кнопками аварійної зупинки в головній і хвостовій частинах конвеєра та інші вимоги безпеки, що передбачені ГОСТ 12.2.022-80.

3.21. Евакуаційні виходи з галерей та естакад і перехідні містки над конвеєрами необхідно розташовувати не рідше ніж через 100 м. Містки повинні мати ширину 0,8 м, суцільний настил та огороджуватися поручнями висотою не менше 1 м з відбортовкою знизу на висоту 0,14-0,15 м.

3.22. Ремонтні роботи, ручне змащення та очищення конвеєрів повинні здійснюватися з дотриманням вимог биркової системи і тільки при зупиненому конвеєрі та заблокованому пусковому пристрої.

3.23. У прохідних естакадах і галереях з ухилом більше 8 градусів вздовж конвеєрів повинні бути облаштовані закріплені настили (трапи).

1. Доставка та заливка чавуну в мартенівські і двованні сталеплавильні печі

1.1. При в'їзді состава ковшів з рідким чавуном у цех, його пересуванні, а також при переїзді скісних заїздів машиніст електровоза повинен подавати звуковий сигнал. Швидкість руху состава не повинна перевищувати 4 км/год.

Працівники, що перебувають поблизу залізничних колій, якими рухається состав, повинні бути відведені в безпечні місця.

Не дозволяється їздити на лафетах чавуновозів.

1.2. Місця перетину залізничних колій для подачі рухомим складом ковшів з рідким чавуном з коліями для подачі шихтових матеріалів повинні бути обладнані автоматичною або напівавтоматичною світловою сигналізацією.

1.3. Чавуновози повинні бути обладнані зчіпними пристроями, що виключають перебування працівників між чавуновозами під час зчеплення чи розчеплення составів. Не дозволяється здійснювати розчеплення чавуновозів під час руху.

1.4. Транспортування краном ковшів з рідким чавуном уздовж цеху допускається тільки в цехах, де немає залізничних колій уздовж фронту печей.

1.5. Конструкція стендів повинна забезпечувати сталість жолобів.

Для обслуговування стаціонарних жолобів повинні бути облаштовані майданчики з огородженням.

При застосуванні підвісних жолобів перед заливкою чавуну в піч необхідно ретельно перевірити стан гаків для підвіски жолобів і надійність їх кріплення.

1.6. Не допускається теча у трубках водоохолоджуваних жолобів. У випадку появи течі вона повинна бути негайно ліквідована.

1.7. Перед заливкою чавуну в піч футеровка жолоба повинна бути справною та сухою.

1.8. Не дозволяється проводити заливку чавуну в піч з ковшів із застиглою кіркою. Пропалювання кірки киснем повинне здійснюватися з дотриманням вимог пункту 7.25 розділу VII цих Правил.

1.9. Заливка чавуну в піч повинна здійснюватися тільки після повного закриття сталевипускного отвору, установлення сталевипускного жолоба і шлакових ковшів.

1.10. Для запобігання бурхливим реакціям у печі заливку чавуну необхідно здійснювати до розплавлення шихти та утворення шлаку.

Під час заливки чавуну в піч машиніст крана повинен нахиляти ківш повільно, без поштовхів і коливань, підводити його до жолоба таким чином, щоб висота падіння струменя була мінімальною, а потужність не призводила до переповнення жолоба.

У разі заливу чавуну в розплавлену ванну, для запобігання викидам шлаку і металу на робочий майданчик злив повинен здійснюватися невеликими порціями і з перервами під керівництвом сталевара або уповноваженої особи.

1.11. Під час заливки чавуну в піч перебування працівників поблизу жолобів і завалочних вікон не допускається. При заливці чавуну з боку розливного прольоту не допускається також перебування працівників під жолобом і в зоні падіння бризок чавуну.

Робочий майданчик під жолобами повинен бути сухим.

1.12. По закінченні заливки чавуну в мартенівську піч провадити роботи на склепінні печі дозволяється тільки після повного розплавлення ванни.

1.13. Заливка чавуну в одну з ванн двованної сталеплавильної печі повинна бути закінчена до початку випуску плавки із сусідньої ванни. Під час заливки чавуну в одну з ванн печі не слід проводити заправлення сусідньої ванни.

1.14. Заміна кисневих фурм і виконання інших робіт на склепінні двованної сталеплавильної печі допускається тільки в періоди прогріву металошихти і доводки плавки. Якщо на сусідній ванні йде період плавлення, інтенсивність продувки та теплове навантаження її повинні бути знижені. Не дозволяється проводити роботи на склепінні в період завалки шихти на сусідній ванні.

2. Доставка і заливка чавуну в конвертори

2.1. Подача рідкого чавуну до конверторів повинна здійснюватися в ковшах, що переміщуються електрифікованими візками, контактно-акумуляторними електровозами з дистанційним керуванням, а також тепловозами.

2.2. У кожному конверторному цеху необхідно встановити безпечні зони стоянки локомотивів на час зливу чавуну в конвертор.

2.3. Під час в'їзду состава чавуновозних ковшів у конверторне відділення і при пересуванні його по майданчику конверторів необхідно подавати звуковий сигнал.

2.4. Кабіна зливального крана повинна бути обладнана спеціальним екраном для захисту машиніста від викидів металу з конвертора, під час заливки чавуну кантовочний гак заливального крана заводиться під чавуновозний ківш безпосередньо перед зливом чавуну в конвертор.

2.5. Зчеплення і розчеплення чавуновозних візків повинні здійснюватися з дотриманням вимог пункту 1.3 глави 1 розділу Х цих Правил.

Не дозволяється проводити зчеплення і розчеплення візків під час руху, а також їздити на візках.

2.6. Правильність установлення електрифікованого візка проти горловини конвертора при заливці чавуну повинна фіксуватися автоматично.

2.7. Тролеї для живлення електродвигунів чавуновозних візків повинні бути захищені від попадання іскор і бризок металу.

Якщо для живлення електродвигунів застосовуються гнучкі кабелі, то вони повинні бути надійно захищені від бризок металу та механічних пошкоджень.

2.8. Колеса чавуновозних візків повинні мати відбійні щити, що не доходять до головки рейок на 10 мм.

2.9. Облаштування носка чавуновозного ковша повинне виключати проливання чавуну при зливі його в конвертор. Носок ковша до зливу чавуну повинен бути очищений від скрапу, обмазаний і висушений.

2.10. Перед заливкою чавуну в конвертор машиніст заливного крана й машиніст дистрибутора повинні подавати звуковий сигнал.

Нахил ковша повинен здійснюватися повільно, без поштовхів. Защіпка допоміжного гака для нахилу ковша повинна здійснюватися після підйому ковша.

Під час зливу чавуну виконання робіт і перебування працівників в небезпечній зоні не допускається.

2.11. При пересуванні ковшів по робочому майданчику конверторів за допомогою спеціальної лебідки розетки для підключення кантувального механізму необхідно встановлювати в обох торцях лафета чавуновозного візка.

2.12. Перед заливкою чавуну в конвертор під робочий майданчик необхідно подавати світлозвуковий сигнал.

2.13. Не допускається проводити злив чавуну в конвертор за наявності в ньому рідкого шлаку. Швидкість заливки чавуну в конвертор регулюється залежно від інтенсивності газовиділення. При сильному газовиділенні та загрозі викиду металу і шлаку заливка чавуну повинна бути припинена, а ківш відведено від горловини конвертора.

2.14. При подачі рідкого чавуну до конверторів від міксера в чавуновозних ковшах по чавуновозній естакаді перебування працівників при транспортуванні ковшів на естакаді не дозволяється.

1. Використання кисню

1.1. Подавання кисню до сталеплавильних печей і конверторів повинно бути централізованим.

1.2. Проектування трубопроводів газоподібного кисню повинно провадитися відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

1.3. Для ущільнення кисневої арматури необхідно застосовувати матеріали відповідно до ГОСТ 12.2.052-81 "ССБТ. Оборудование, работающее с газообразным кислородом. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.052-81).

Не дозволяється застосовувати на киснепроводах арматури на основі титану.

1.4. Місця, де розташована запірна та регульована арматура, повинні бути освітлені згідно з ДБН В.2.5-28-2006.

1.5. Киснепроводи, що прокладені в зоні підвищеної температури або інтенсивного випромінювання, повинні бути теплоізольованими: температура на поверхні не більше 43 град.С.

1.6. Киснепроводи та кисневі пристрої повинні бути захищені від попадання на них мастила та іскор металу і шлаків за допомогою екранування згідно з державним стандартом України "Пристрої екранувальні для захисту від інфрачервоного випромінювання. Параметри та загальні технічні вимоги" (далі - ДСТУ 2894-94).

1.7. Розморожування замерзлого конденсату води в киснепроводі та кисневих пристроях повинно провадитися парою або гарячою водою.

1.8. У випадку появи витоку кисню крізь нещільності в арматурі або з інших причин подавання кисню повинно бути припинено до усунення несправностей.

1.9. Перевірка щільності киснепроводів (рукавів) і арматури повинна провадитися мильним розчином не рідше ніж один раз на півроку.

Не дозволяється проводити перевірку нещільності за допомогою вогню або тліючих предметів.

1.10. Киснепроводи необхідно заземлювати при вводі у будівлі сталеплавильних цехів та при виводі з них на контур заземлення цехових електроустановок.

1.11. Не дозволяється проводити ремонт киснепроводів, що знаходяться під тиском.

1.12. Киснепровід, який підлягає ремонту, необхідно відключити від діючих киснепроводів і продути повітрям, азотом або парою до зниження вмісту кисню в ньому не більше 23% (об'ємних), що повинно контролюватися дворазовим аналізом.

Не допускається проводити продувку киснепроводів повітрям від поршневих компресорів.

1.13. Вогневі роботи на киснепроводах необхідно проводити за нарядом-допуском, виданим відповідно до НПАОП 27.0-4.02-90, і під безперервним наглядом уповноважених осіб.

1.14. У приміщеннях, де розташовані кисневі пристрої, не дозволяється палити та користуватися відкритим вогнем.

1.15. Усі роботи з ремонту киснепроводів і кисневих пристроїв повинні проводитися не менше ніж двома працівниками.

1.16. Інструмент, що застосовується для обслуговування киснепроводів і кисневих пристроїв, повинен бути обмідненим і ретельно знежиреним.

1.17. Руки, спецодяг, спецвзуття та рукавиці працівників не повинні бути забруднені мастилом. Палити і підходити до відкритого вогню після закінчення роботи дозволяється лише після провітрювання одягу. Не дозволяється вішати одяг на фланці або вентилі киснепроводів.

1.18. У випадку займання киснепроводу або виникнення пожежі в районі його розташування киснепровід повинен бути негайно відключений.

1.19. При вмиканні і вимиканні киснепроводів тиск кисню в них потрібно змінювати повільно і плавно.

1.20. Трубопроводи кисню, підведені до сталеплавильних агрегатів, необхідно розташовувати в місцях, що виключають попадання на них бризок металу або шлаку.

1.21. Фурми, що подають кисень у сталеплавильні печі й конвертори, повинні бути обладнані мідними наконечниками.

1.22. Водоохолоджувані елементи фурм, що застосовуються для подачі кисню до ванн сталеплавильних печей, а також до конверторів, після виготовлення та ремонту повинні підлягати гідравлічному випробуванню на щільність тиском 1,25 Р, де Р - величина робочого тиску води в магістралі перед фурмою.

1.23. Рукава (шланги), що застосовуються для подачі кисню у сталеплавильні печі й конвертори, повинні відповідати параметрам кисню та вимогам, які пред'являються до устаткування, що працює в середовищі кисню.

Рукава (шланги) не повинні мати тріщин і розривів.

1.24. Кріплення рукавів (шлангів) до штуцерів, а також металевих трубопроводів до рукавів (шлангів) повинно виключати можливість їх зриву, а також витікання кисню.

1.25. Фурми перед установленням, а також рукава (шланги) перед застосуванням повинні бути знежирені.

1.26. При застосуванні кисню для інших виробничих потреб необхідно дотримуватися вимог пунктів 1.1, 1.19, 1.21, 1.24 глави 1 розділу XI цих Правил.

1.27. За відсутності на підприємстві кисневих станцій допускається застосування газоподібного кисню в балонах.

1.28. Киснева рампа повинна бути розташована на нульовій позначці в окремому вогнестійкому приміщенні.

Приміщення рампи повинно мати вентиляцію, опалення та освітлення. Не дозволяється палити та користуватися відкритим вогнем у приміщенні рампи.

1.29. Кисневі балони у приміщенні рампи повинні встановлюватися у спеціальні стояки, що виключають можливість їх падіння.

1.30. Редуктор необхідно періодично розбирати і прочищати.

1.31. Поточний запас кисневих балонів повинен зберігатися на складі. Облаштування та утримання складу, а також способи безпечного транспортування балонів повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.

1.32. При зберіганні, транспортуванні та поводженні з кисневими балонами повинна бути виключена можливість забруднення їх мастилом.

Не допускається використовувати кисень з балонів з несправним редуктором або манометром.

1.33. Пристрій для приєднання кисневих рукавів (шлангів) під час ремонтних робіт повинен бути розташований у зручних і безпечних місцях.

2. Застосування азоту та аргону

2.1. У кожному цеху, де установлено устаткування, що споживає аргон або азот, необхідно призначати особу, відповідальну за безпечну експлуатацію систем аргоно- і азотопостачання.

2.2. Газонебезпечними вважаються дільниці, на яких розташоване устаткування, де здійснюється технологічний процес з використанням азоту чи аргону, або проходять трубопроводи, заповнені такими газами.

2.3. Азот чи аргон до устаткування повинен подаватися по відгалуженню від магістральних трубопроводів, сполучених безпосередньо з цехами виробництва продуктів розділення повітря, а також від газифікаторів або реципієнтів з сумарною гідравлічною ємністю більше 50 м.

2.4. Монтаж і експлуатація об'єктів споживання і трубопроводів азоту та аргону повинні здійснюватися в суворій відповідності до проектної документації, затвердженої відповідальною особою.

Не допускаються зміни в технологічних схемах, конструкції та режимі роботи зазначеного устаткування і трубопроводів без погодження з уповноваженою особою.

2.5. На всі діючі та уведені в експлуатацію об'єкти споживання азоту чи аргону повинні бути складені та затверджені з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98 інструкції з охорони праці щодо безпечної експлуатації усіх видів устаткування та їх взаємодії. Інструкції повинні знаходитися на робочих місцях і видаватися працівникам під розпис.

2.6. Інструкція з охорони праці повинна передбачати порядок дій при первинному (або після ремонту) заповненні трубопроводу азотом чи аргоном.

2.7. Приміщення, в яких проводяться роботи з азотом чи аргоном і концентрація кисню в повітрі яких може знижуватися нижче 19% за об'ємом, повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією. Необхідність облаштування вентиляції та кратність обміну повітря визначаються проектною організацією.

2.8. У цехах, що споживають азот чи аргон, повинні бути складені плани локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій відповідно до НПАОП 0.00-4.33-99.

2.9. Конструкція систем продувки азотних чи аргонних трубопроводів повинна виключати можливість надходження цих газів у приміщення.

2.10. Крім загальноцехової схеми азото- і аргонопроводів, повинні бути схеми азото- і аргонопостачання кожної дільниці й агрегата. Зазначені схеми повинні бути на робочих місцях працівників, що обслуговують це устаткування.

2.11. На кожному підприємстві повинен бути складений перелік приміщень з технологічним устаткуванням, де концентрація кисню за об'ємною часткою може бути менше 19% (в аварійній ситуації), із зазначенням видів і періодичності контролю, а також заходів щодо нормалізації складу повітря.

Приміщення повинні бути обладнані знаками безпеки відповідно до вимог міждержавного стандарту ГОСТ 12.4.026-76.

2.12. Приміщення та місця, де можливе зниження концентрації кисню нижче 19%, повинні бути забезпечені стаціонарними або переносними газоаналізаторами.

2.13. Прокладка трубопроводів газоподібного аргону в землі чи у траншеях і приямках не допускається.

2.14. Не допускається використання азоту чи аргону для випадкових робіт і цілей, не передбачених проектом (обдув одягу, устаткування тощо).

2.15. Трубопроводи повинні бути пофарбовані в сигнальні кольори або мати сигнальні смуги відповідно до ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки".

2.16. Трубопроводи азоту чи аргону не повинні мати перемичок з іншими газопроводами, не передбаченими проектом.

2.17. Посудини газифікаторів та інші посудини з рідким азотом чи аргоном, установлені зовні будівель споживачів, повинні розташовуватися біля стін, що не мають отворів, на відстані 1 м від габаритів посудини.

Віконні отвори на відстані 6 м в кожний бік і на 3 м вверх від габаритів посудин не повинні мати елементів, що відкриваються. Зазначені вимоги не поширюються на посудини, в яких розняття зливо-наливних пристроїв розташовані від стіни будівлі більше ніж на 9 м.

2.18. Перевірку щільності азото- і аргонопроводів необхідно проводити щомісячно. Перевірку щільності газопроводів і арматури необхідно здійснювати обмилюванням, а за допомогою переносного газоаналізатора проводити контроль за концентрацією кисню у приміщенні.

2.19. На устаткування об'єктів споживання азоту та аргону повинні бути оформлені формуляри або паспорти відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 2.601-2006.

2.20. Трубопровід азоту або аргону може бути включений до роботи за наявності таких документів:

паспорта трубопроводу;

актів випробувань;

паспортів арматури;

актів випробувань трубопроводів на щільність і міцність;

актів прийомки КВП і А;

сертифікатів на матеріали труб;

сертифікатів на зварювальні матеріали;

списку зварників, що брали участь у зварюванні трубопроводу, із зазначенням номерів посвідчень і клейм;

схеми трубопроводів;

інструкції з охорони праці під час застосування азоту чи аргону.

2.21. При виявленні витоку газу або розриву трубопроводу необхідно обгородити небезпечну зону, вивести з неї працівників, вимкнути пошкоджену ділянку трубопроводу, після цього усунути витік.

2.22. Посудини, трубопроводи, арматура і прилади, виключені з технологічної схеми, повинні бути демонтовані або відключені заглушками.

2.23. Газозапірну арматуру необхідно розміщувати в шафах з дверцятами, що замикаються.

2.24. На арматурі і шафах повинні бути прикріплені плакати і зроблено написи: "Аргон - небезпечно!", "Азот - небезпечно!"

2.25. Експлуатація системи азото- і аргонопостачання з пропусками в арматурі фланцевих та інших з'єднань не допускається.

2.26. Не допускається усунення пропусків у фланцевих з'єднаннях при тиску у трубопроводі вище атмосферного.

2.27. З'єднання трубопроводів за допомогою гнучкого шланга не допускається.

2.28. При з'єднанні трубопроводу з робочим агрегатом, механізмом, приладом за допомогою гнучкого шланга необхідно перевірити, що дозволений робочий тиск у шланзі більший чи рівний максимально допустимому тиску у трубопроводі.

До трубопроводу гнучкий шланг приєднується через спеціальні штуцери з хомутами. На трубопроводі перед штуцером повинна бути встановлена відсікаюча арматура.

2.29. У закриті приміщення, де установлено устаткування, що споживає азот чи аргон, за відсутності приладів контролю середовища дозволяється заходити тільки при роботі вентилятора та по закінченні часу, що дозволяє провести триразовий обмін повітря. Поряд з кнопкою вмикання повинна бути встановлена табличка з позначенням часу, протягом якого здійснюється триразовий обмін повітря.

2.30. Кнопка вмикання вентилятора повинна бути встановлена перед входом у приміщення, де можливий витік азоту або аргону.

2.31. Трубопроводи азоту та аргону повинні підлягати гідравлічним або пневматичним випробуванням на щільність після ремонтів і внесення змін у технологічну схему та конструкцію.

Випробування на щільність повинні бути проведені в суворій відповідності до вимог, що вказані у проекті.

2.32. Виведення устаткування, що споживає азот чи аргон, трубопроводів цих газів у ремонт і прийомка з ремонту повинні оформлятися актом.

2.33. Ремонтні роботи в газонебезпечних місцях, де встановлені об'єкти, що споживають азот і аргон, повинні проводитися за нарядом-допуском, виданим відповідно до НПАОП 27.0-4.02-90, після проведення аналізу повітря в цих місцях на вміст кисню. Аналіз повітря в усіх цехах проводить газорятувальна станція, у цехах кисневого виробництва - цехові лабораторії.

Починати роботу дозволяється тільки при вмісті кисню в повітрі, що аналізують, у межах 19-23%.

2.34. Дільниця трубопроводу або агрегат, які ремонтуються, повинні бути відімкнені від системи, тиск знижений до атмосферного, на трубопроводі після арматури установлені заглушки. На арматурі необхідно вивісити плакат: "Не вмикати! Працюють люди!"

2.35. Під час ремонту устаткування, трубопроводів, арматури необхідно контролювати вміст кисню в атмосфері, де проводяться роботи.

Періодичність проведення аналізів на вміст кисню визначається технологією (інструкцією) ремонту та зазначається в наряді-допуску, виданому відповідно до НПАОП 27.0-4.02-90.

2.36. При вмісті кисню в повітряному середовищі нижче 19% ремонтні роботи повинні бути негайно припинені, а працівників, зайнятих ремонтом, відведено в безпечну зону.

2.37. При встановленні і знятті заглушок контроль за вмістом кисню повинен здійснюватися безперервно переносним автоматичним газоаналізатором із звуковою сигналізацією при зміні вмісту кисню вище 21% або нижче 19% відповідно до вимог ГОСТ 12.2.052-81.

1. Стаціонарні та хитні печі

1.1. Для огляду та ремонту верхньої частини печі, а також прибирання пилу з неї на конструкціях, розташованих над склепінням і головками печі, повинні бути облаштовані стаціонарні майданчики.

Ходіння по склепінню або арматурі печі не дозволяється.

1.2. У цехах, що реконструюються, задній робочий майданчик печі, що знаходиться на реконструкції, повинен мати ширину не менше 2 м і бути огороджений поручнями. На дільниці печі поручні повинні бути на всю висоту зашиті залізними листами. При цьому огородження випускного жолоба повинне виконуватися знімним чи розсувним.

За відсутності чи при несправному стані стаціонарних або знімних огороджень майданчиків для обслуговування сталевипускного отвору та інших елементів робота печі не допускається.

1.3. На нових, діючих та реконструйованих печах зі знімними випускними жолобами отвори в робочому майданчику, що утворюються після зняття жолобів, повинні перекриватися.

1.4. Для захисту від тепловипромінювання задня стінка печі повинна бути екранованою.

На задньому майданчику робочі місця біля випускного жолоба повинні бути обладнані пристроями для повітряного душування зовнішнім повітрям згідно з вимогами ДСН 3.3.6.042-99.

1.5. Печі повинні бути обладнані пристроями, що забезпечують видалення та уловлювання газів і пилу до граничнодопустимих концентрацій перед викидом в атмосферу.

1.6. Перебування працівників між сталевипускними жолобами двованних сталеплавильних печей допускається тільки з дозволу уповноваженої особи. Сталевипускний жолоб повинен зніматися спеціальною траверсою, зачеплення якої повинно виключати знаходження працівника з боку сусідньої ванни.

1.7. Розміщення під робочим майданчиком підсобних пристроїв (майстерень, сушарень тощо) допускається тільки в холостих прольотах за умов провітрювання місць розташування цих пристроїв.

1.8. Задній майданчик хитної печі повинен бути огороджений поручнями висотою не менше 1,2 м. З боку печі майданчик повинен бути огороджений бортом із товстолистової сталі висотою не менше 0,4 м.

Біля випускного жолоба поручневе огородження повинне бути розсувного типу.

Отвір у робочому майданчику, що утворюється після зняття жолоба, повинен огороджуватися розсувними поручнями або бар'єром із ланцюга.

Зазор між робочим майданчиком та майданчиком, прикріпленим до печі, повинен бути не більше 150 мм.

1.9. Зазори між головками та корпусом хитної печі повинні бути не більше 50 мм.

Видалення шлаку, що стікає в щілину, повинно бути механізованим.

1.10. Привод механізму нахилу печі повинен бути забезпечений двома електродвигунами, один з яких - резервний. Живлення електродвигунів повинно здійснюватися не менше як від двох самостійних джерел.

1.11. Механізм нахилу печі повинен мати обмежувачі, що зупиняють нахил печі при досягненні установлених технологічною інструкцією крайніх положень.

1.12. Керування механізмами нахилу печі повинно бути розташоване в безпечному місці. Для забезпечення видимості операцій, пов'язаних з нахилом печі, пульти керування повинні бути установлені з її переднього і заднього боків.

1.13. У пічному прольоті повинні бути облаштовані місця відпочинку для працівників з оптимальним мікрокліматом згідно з вимогами ДСН 3.3.6.042-99.

2. Кришки та рами завалочних вікон

2.1. Механізми підйому кришок повинні мати обмежувачі підйому. Місце керування механізмами підйому повинно знаходитись збоку від завалочного вікна.

2.2. Конструкція кришок повинна забезпечувати щільне прилягання їх до рам завалочних вікон.

2.3. Для запобігання падінню кришки у випадку обриву ланцюга механізму підйому повинні застосовуватися спеціальні пристрої.

2.4. Кришки завалочних вікон повинні безперервно охолоджуватися.

При охолоджуванні кришок водою в їх конструкції повинна бути передбачена можливість вільного виходу пари.

2.5. Прогорілі кришки чи рами завалочних вікон, а також кришки, що мають спрацьовану футеровку, повинні бути замінені. Заміна їх повинна здійснюватися при скороченій подачі газу та повітря в піч з дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників.

Не допускається проводити заливку чавуну в піч при прогорілій кришці чи рамі завалочного вікна.

2.6. Ремонт охолоджуючих пристроїв кришок завалочних вікон і механізмів їх підйому повинен здійснюватися відповідно до вимог биркової системи. Перед початком ремонту пускові пристрої механізмів підйому кришок повинні бути знеструмлені і на них має бути вивішений плакат: "Не вмикати, працюють люди!"

2.7. По закінченні заливки чавуну в піч і до кінця плавлення шихти не дозволяється здійснювати заміну кришок, рам, а також інші роботи, пов'язані з перебуванням працівників на верхній частині печі та поблизу завалочних вікон. Для ремонту й футеровки кришок повинні бути виділені спеціальні місця, що обслуговуються вантажопідіймальним краном.

2.8. Облаштування елементів і спряжених частин мартенівської печі (рами та кришки завалочних вікон, перекидні пристрої, головка й ванна хитної печі тощо) повинно виключати вибивання газів.

3. Головка печей, регенератори і шлаковики

3.1. Стіни головки печі та вертикальних каналів, лежаків, а також склепіння регенераторів, шлаковиків і лежаків повинні бути газонепроникними.

Не допускається проводити захаращування простору біля головок будь-якими матеріалами або сторонніми предметами.

3.2. Стіни регенераторів та шлаковиків у їх заглибленій частині (від поду до рівня підлоги цеху) повинні бути засипані сумішшю глини з піском з наступним утрамбуванням. Не дозволяється використовувати для цього будівельне сміття.

Склепіння регенераторів і шлаковиків повинні бути герметичними та теплоізольованими.

3.3. Герметичність склепінь і стін регенераторів, що працюють з підігрівом в них газу, повинна перевірятися щозмінно.

3.4. Торцеві стіни регенераторів повинні мати отвори для продування чи промивання насадок регенераторів. Після закінчення зазначених робіт отвори повинні бути закриті спеціальними пробками.

3.5. Промивання чи продування регенераторів на ходу печі повинно здійснюватися тільки в період роботи регенераторів на диму.

Перед переведенням регенераторів на газ працівники повинні бути відведені від регенераторів.

3.6. При розміщенні поду шлаковиків нижче рівня підлоги цеху розливного прольоту в торцях шлаковиків повинні бути облаштовані спеціальні приямки, що перекриваються знімними плитами або огороджуються поручнями.

3.7. Видалення шлаку із шлаковиків повинно бути механізованим.

3.8. Лежаки регенераторів повинні бути заглиблені, ущільнені та захищені від проникнення ґрунтових вод. За наявності дренажу відкачування води повинно здійснюватися автоматично.

Склепіння газових лежаків повинні бути розташовані нижче рівня землі не менше ніж на 0,8 м.

3.9. Для доступу в газові лежаки в їх склепіннях повинні бути облаштовані лази розміром 0,8 x 0,8 м.

Лази повинні закриватися подвійними кришками, що забезпечені направляючими штирями й укладені на азбестові прокладки, проварені у смолі. Простір між кришками повинен засипатися піском.

Для доступу працівників у лежак повинні застосовуватися переносні драбини. Не допускається облаштування скоб в стінах лазів і лежаків.

4. Охолодження печей

4.1. Складові водяного охолодження

4.1.1. Водоохолоджувані елементи печі перед їх установленням повинні підлягати гідравлічному випробуванню.

4.1.2. Система водяного охолодження елементів печей повинна виключати можливість утворення парових пробок.

4.1.3. З'єднання водоохлоджуваних елементів повинне допускати можливість відімкнення окремих елементів від системи охолодження.

4.1.4. Підвід охолодженої води повинен здійснюватися в нижню частину охолоджуваних елементів, а відвід нагрітої води - від верхньої частини.

4.1.5. Запірна арматура для відключення окремих водоохолоджуваних елементів і магістралей системи охолодження печей повинна розташовуватися в доступних і безпечних для обслуговування місцях або постачатися виведеними в такі місця штурвалами.

4.1.6. Відвід охолодженої води повинен здійснюватися у водозбірні резервуари, установлені в місцях, куди не можуть попасти розплавлений метал і шлак.

4.1.7. Конструкція пристроїв для відводу води від кришок завалочних вікон повинна виключати можливість попадання води на головні склепіння печі.

4.1.8. Охолоджуючі елементи повинні періодично оглядатися і за необхідності очищатися.

4.1.9. Для контролю за роботою системи охолодження печі поблизу від неї повинен бути встановлений водозбірник, куди мають бути підведені водовідвідні трубки від усіх елементів водоохолоджуючої системи. Облаштування та розміщення водозбірників повинне дозволяти працівникам бачити струмінь води.

4.1.10. У разі припинення подачі води для охолодження печі повинні бути перекриті вентилі на водопідвідних трубах і припинена додача палива в піч. Після поновлення подачі води для запобігання бурхливому пароутворенню та можливому руйнуванню системи охолодження включати воду потрібно повільно.

4.2. Складові випарного охолодження

4.2.1. Охолоджувальні елементи системи випарного охолодження перед установленням повинні підлягати гідравлічному випробуванню відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

4.2.2. Барабани-сепаратори системи випарного охолодження повинні розміщуватися у спеціальних галереях, виготовлених із вогнестійких матеріалів, або зовні будівлі мартенівського цеху.

4.2.3. Не допускається розташовувати барабани-сепаратори на підкроквяних фермах будівлі цеху без облаштування галерей або на слябах мартенівських печей.

4.2.4. Галереї барабанів-сепараторів повинні мати не менше двох входів (виходів), що розташовані з протилежних боків. Двері входів (виходів) повинні відкриватися назовні та не мати внутрішніх запорів.

Для доступу в галерею повинні бути облаштовані похилі сходові марші.

Галереї повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією з гарантованим тиском повітря в них.

4.2.5. Допускається в окремих випадках розташування барабанів-сепараторів між підкрановими балками при дотриманні таких вимог:

навколо барабанів-сепараторів повинен бути облаштований ходовий майданчик шириною не менше 0,5 м;

відстань від підлоги майданчика до верхньої полиці підкранової балки повинна бути не менше 2 м;

для доступу до барабана-сепаратора повинні бути облаштовані похилі сходи;

внутрішньобалочний простір повинен провітрюватися;

вздовж підкранових балок повинні бути облаштовані ходові майданчики;

відстань від майданчиків до нижніх частин крана, що виступають, повинна бути не менше 2 м у вертикальному напрямку і не менше 0,5 м в горизонтальному.

4.2.6. Ходовий майданчик, що розташований над піччю, повинен бути огороджений суцільними стінками з листового заліза на висоту не менше 1,8 м. Підлога і стінки майданчика повинні бути захищені від нагрівання й тепловипромінювання екранами згідно з ДСТУ 2894-94.

4.2.7. Запірна арматура системи випарного охолодження повинна бути розташована в доступних і безпечних для обслуговування місцях.

Не допускається розміщувати запірну арматуру над склепіннями та головками мартенівських печей.

4.2.8. Облаштування, виготовлення, монтаж, ремонт, експлуатація барабанів-сепараторів, паропроводів повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 08.09.98 N 177, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.10.98 за N 636/3076 (НПАОП 0.00-1.11-98).

4.2.9. Трубопроводи й арматура системи випарного охолодження, розташовані в зоні обслуговування печі, повинні бути теплоізольованими.

4.2.10. Свічки від запобіжних клапанів барабанів-сепараторів повинні бути виведені в місця, що виключають можливість опіку працівників парою.

4.2.11. Випуск пари з системи випарного охолодження назовні дозволяється тільки за наявності глушителів шуму.

4.2.12. Підтримання рівня води в барабанах-сепараторах системи випарного охолодження повинно здійснюватися автоматично. При проектуванні та будівництві нових установок слід передбачати дистанційне керування регулятором рівня води, розташоване на посту керування піччю або на центральному посту керування випарним охолодженням кількох мартенівських печей, і ручне керування - за місцем.

4.2.13. При зміні рівня води в барабані-сепараторі на 150 мм вище чи нижче норми на пост керування мартенівською піччю повинні подаватися звукові і світлові сигнали.

Справність роботи сигналізації граничних рівнів повинна перевірятися вмиканням її (на нижній і верхній граничний рівень) не рідше одного разу за зміну.

У випадку спуску води з барабанів-сепараторів підживлення їх не допускається.

4.2.14. Пости керування випарним охолодженням печей повинні бути обладнані установками кондиціонування повітря чи припливно-витяжною вентиляцією. Вентиляційні установки повинні забезпечувати не менше ніж полуторний обмін повітря за годину.

Заскління постів керування повинно виконуватися з теплостійкого скла.

4.2.15. Печі з випарним охолодженням повинні бути обладнані пристроями переключення системи на охолодження технічною водою.

4.2.16. Пуск, зупинка, переключення і спостереження за роботою системи випарного охолодження повинні здійснюватися з дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників, та вимог, передбачених проектом цієї системи.

4.2.17. Пуск системи випарного охолодження печі, а також переведення печі з випарного охолодження на водяне і навпаки повинні здійснюватися під керівництвом особи, відповідальної за цю систему.

4.2.18. Стан системи охолодження печей необхідно перевіряти щозмінно. Результати перевірок необхідно заносити в журнал ремонту та експлуатації системи охолодження печей. У журнал слід заносити також дані про проведені ремонти, несправності і вжиті заходи щодо їх усунення.

4.2.19. У галереї барабанів-сепараторів або у приміщенні вартового персоналу та поста керування піччю повинна бути вивішена схема випарного охолодження печі та виписка з інструкції з охорони праці, розробленої з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98, щодо експлуатації у випадку аварійних ситуацій.

4.2.20. При появі течі в системі випарного охолодження негайно повинні бути вжиті заходи, що виключають попадання води на склепіння печі й регенератори.

4.2.21. Роботи з ремонту системи випарного охолодження повинні здійснюватися за нарядом-допуском, виданим відповідно до НПАОП 27.0-4.02-90, і тільки після зняття тиску пари в системі. У разі необхідності роботи з ремонту дозволяються після переведення системи на охолодження технічною водою.

4.2.22. Під час зливу чавуну в піч не допускається проводити продувку системи випарного охолодження.

5. Плавлення та доводка плавки

5.1. Спуск шлаку з печі необхідно здійснювати у шлакові ковші, установлені під робочим майданчиком. Для цього в майданчику слід облаштувати отвір з жолобом.

У період між спусками шлаку і при зміні ковшів отвір повинен бути закритим.

У цехах, де спускання шлаку в ковші неможливе, прийом його слід здійснювати у шлаковні, установлені під робочі вікна печі.

5.2. Ковші, установлені для прийому шлаку, повинні бути сухі та покриті вапняним розчином. На дно ковша повинен бути підсипаний сухий матеріал.

Не допускається проводити спуск шлаку в ковші, в яких є сирі і промаслені матеріали.

Підлога під робочим майданчиком у місцях установлення ковшів повинна бути сухою.

5.3. Охолодь, що утворюється на шлаковому жолобі, повинна своєчасно вилучатися. Під час очищення жолоба перебування працівників внизу під жолобами не допускається.

5.4. Перед початком спуску шлаку під робочий майданчик сталевар повинен переконатися у відсутності працівників у небезпечній зоні.

5.5. Наповнення ковшів сталлю і шлакових чаш шлаком повинно здійснюватися до рівня, який не перевищує 250 мм від верху ковша, чаші.

Безпечний спосіб осадки шлаку визначається цеховою інструкцією з охорони праці, розробленою та затвердженою на підприємстві з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98. Осадка шлаку на доводці й випуску плавки вологими матеріалами та водою не допускається.

Під час спуску шлаку необхідно виключити попадання металу в ковші.

5.6. Приймання ковшів зі шлаком з-під робочого майданчика печі повинно бути механізованим. У разі використання для цього лебідки влаштування блоків повинно виключати можливість зіскакування каната з них.

Пульт керування лебідкою повинен бути розташований у безпечній зоні, яка забезпечує видимість руху з ковшами.

Під час ремонту тягових пристроїв канатів і роликів пусковий пристрій лебідки повинен бути знеструмленим.

Експлуатація та ремонт устаткування шлакоприбирання повинні проводитися із застосуванням ключа-бирки.

5.7. У цехах, де під робочим майданчиком для установки шлакозбиральних засобів облаштовані тунелі, ширина вільних проміжків між рухомим складом і стінами тунелю повинна бути не менше 0,7 м.

5.8. Перекидні пристрої клапанів, розташовані в безпосередній близькості від місця установлення ковшів для прийому шлаку, повинні бути захищені від випліскування шлаку перегородкою з вогнестійкого матеріалу.

5.9. Прибирання шлаку і сміття з-під печі повинно здійснюватися в період завалки і прогріву шихти з відома сталевара печі.

Простір під робочим майданчиком печі повинен бути освітленим.

5.10. Не допускається проводити заливку шлакового жолоба водою за наявності під ним ковшів.

5.11. Під час присадки руди, розкислювачів і легуючих добавок у піч перекидка клапанів не дозволяється.

5.12. Доливка чавуну в мартенівські і двованні сталеплавильні печі допускається лише з дозволу уповноваженої особи. Під час доливки чавуну в піч подача палива в робочий простір печі повинна бути скорочена до безпечних меж, установлених інструкцією підприємства з охорони праці, розробленою та затвердженою з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98, а продувальні фурми підняті на 1-1,5 м над рівнем шлаку.

5.13. Матеріали, що присаджуються в піч у період доводки плавки, повинні бути сухими та подаватися порціями, які виключають викиди з печі. Присадка матеріалів повинна здійснюватися при зменшенні теплового навантаження печі.

Феросплави та легуючі матеріали, що присаджуються в печі й ковші, повинні бути сухими.

5.14. Під час присадки матеріалів у піч перебування працівників на склепінні, а також на майданчику печі навпроти завалочних вікон не допускається.

5.15. За станом ванни мартенівської печі повинно здійснюватися постійне спостереження.

У разі виявлення ознаки можливого прориву металу необхідно вжити заходів щодо запобігання його виходу.

6. Взяття проб металу

6.1. Взяття проби з печі повинно здійснюватися сухим і підігрітим інструментом.

Взяття проби під час перекидання клапанів не дозволяється.

6.2. Під час відбору проб у двованній сталеплавильній печі завалка шихтових матеріалів у сусідню ванну повинна бути припинена.

6.3. Вибивка проби із стакана повинна здійснюватися після затвердіння металу.

6.4. Доставка проби металу до лабораторії, що знаходиться на відстані 50 м і більше від місця взяття проби, повинна здійснюватися пневмопоштою.

7. Догляд за порогами печей

7.1. Заправка порогів повинна бути механізованою. Матеріал, що застосовується для підсипки порогів, повинен бути сухим.

7.2. Під час перекидання клапанів не дозволяється проводити заправку та очищення порогів.

7.3. Перед заправкою порогів необхідно здійснити ретельне очищення їх від металу і скрапу.

7.4. Під час пересування состава з мульдами роботи щодо заправки порогів і прибирання матеріалів повинні бути припинені, а працівники відведені від печі на безпечну відстань.

7.5. Не дозволяється проводити пересування з аправної машини від одного вікна до другого за допомогою завалочної машини, а також очищення гратів заправної машини проти завалочного вікна машини.

7.6. Рівень розплавленого металу у ванні не повинен бути вище основних порогів печі.

8. Догляд за подиною печі

8.1. Конструкція робочого простору печей та стан подини, відкосів і випускного отвору повинні забезпечувати повний схід металу і шлаку при випуску металу і зливі шлаку з печі. Футеровка печей повинна виключати можливість прориву металу.

8.2. Після випуску плавки подина печі повинна бути оглянута сталеваром. Дозвіл на завалку шихти в піч повинна давати уповноважена особа.

Заправлення і підсипка подини повинні здійснюватися сухим матеріалом.

8.3. Видувка металу з ям подини повинна здійснюватися у сталевипускний отвір стислим повітрям або киснем, як правило, через вічка у кришках вікон.

8.4. До початку видувки металу з ям посеред сталевипускного отвору повинен бути встановлений захисний екран для запобігання розбризкуванню металу і шлаку, а також перевірена справність шлангів, з'єднувальних штуцерів, труб та вентилів для подачі кисню чи повітря.

Шланги, що застосовувались раніше для видувки металу повітрям, не дозволяється використовувати для видувки металу киснем.

8.5. Видувка металу з ям повинна здійснюватися зі спеціального переносного майданчика або з рухомого состава, призначеного для ремонту подин, а також з мульд, навантажених сипкими матеріалами з встановленням огороджувальних сигналів.

8.6. Огляд, заправка та ремонт подини двованної сталеплавильної печі повинні здійснюватися за умов відводу газу "на себе" і скорочення інтенсивності продувки до безпечної межі, установленої інструкцією з охорони праці, розробленою на підприємстві з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98.

8.7. Заправка подини та інших елементів печі повинна бути механізованою.

Не дозволяється проводити заправку мартенівських і двованних сталеплавильних печей при відкритому отворі в майданчику для спуску шлаку.

9. Опалення мартенівських і двованних сталеплавильних печей

9.1. Опалення печей газом

9.1.1. Керування тепловим режимом печі повинно бути автоматизованим.

9.1.2. Схема "перекидки" клапанів печі повинна виключати утворення вибухонебезпечної газоповітряної суміші.

9.1.3. Тиск газу, що надходить у піч, повинен бути вище тиску повітря на величину, передбачену інструкцією підприємства, затвердженою уповноваженою особою.

9.1.4. Перед пуском газу в піч повинна бути перевірена справність перекидних пристроїв, механізмів підйому кришок завалочних вікон, виконавчих механізмів, контрольно-вимірювальної апаратури, а також стан люків, шиберів, клапанів дроселів і відсічних клапанів.

9.1.5. Для спостереження за запаленням газу при пуску його в піч два завалочні вікна, найближчі до головки, через яку пускають газ, повинні бути повністю відкриті.

Для зниження тиску в печі (у разі виникнення удару) усі інші вікна під час пуску газу повинні бути відкриті наполовину.

Перед пуском газу в піч працівники повинні бути відведені від печі.

9.1.6. Для запобігання ударам і вибухам при пуску газу в піч, крім нагріву верху насадок газового регенератора до температури 700-750 град.С, необхідно вжити заходів щодо витиснення повітря з газових лежаків і регенератора шляхом наповнення системи димом від спалювання палива в робочому просторі печі, продувки системи газових лежаків та регенераторів парою.

9.1.7. Температура верху газової насадки, що нагрівається, перед першою перекидкою клапанів повинна бути не нижче 900 град.С.

Під час роботи печей на змішаному газі при перших перекидках повинна бути припинена (відсічена) подача коксового газу. Для зменшення підсмоктування зовнішнього повітря при перших перекидках необхідно зменшити розрідження, що утворюється димовою трубою, опусканням наполовину димового шибера.

9.1.8. Перед початком і протягом перекидки клапанів повинен автоматично подаватися світловий сигнал на робочий майданчик і під нього.

9.1.9. Перекидні пристрої повинні мати блокування, що виключає можливість одночасної перекидки газових і повітряних клапанів.

9.1.10. При перекиді газових клапанів повинно здійснюватися відсікання коксового газу.

9.1.11. Конструкція водяного затвора перекидних пристроїв повинна виключати вибивання газу.

9.1.12. Контрвантажі перекидних пристроїв повинні бути огородженими.

9.1.13. Сальники штоків перекидних газових клапанів повинні бути ущільнені та перевірятися щозмінно.

Люки та лази перекидних клапанів повинні бути ущільнені азбестовим шнуром, провареним у смолі. Для кращого ущільнення сідловини люків і лазів повинні мати проточені борозни.

9.1.14. Електродвигуни лебідок перекидних клапанів повинні мати вимикачі, установлені біля лебідок.

Ручний привід лебідок, призначений для регулювання висоти підйому клапанів, повинен бути штурвального типу.

9.1.15. Для печей, що працюють з підігрівом газу в регенераторах, необхідно забезпечити надійне допалювання газу.

9.1.16. Доступ працівників усередину димових клапанів дозволяється тільки після вимикання перекидних пристроїв і відповідно до бирочної системи.

9.1.17. Шибер для регулювання тяги повинен встановлюватися в димовому лежаку під кутом до вертикалі в межах 15-25 град.

Стичні поверхні шибера та рами повинні підлягати механічній обробці.

Керування шибером повинно бути електрифікованим.

9.1.18. Продукти горіння двованної сталеплавильної печі, як правило, повинні відводитися через ванну з твердою шихтою. При здійсненні операції щодо перекидки (реверсування газу) слід вжити заходів, що забезпечують безпеку працівників.

9.1.19. Двованна сталеплавильна піч повинна бути обладнана блокуванням, що виключає одночасну роботу пальників, установлених з протилежних боків печі.

9.1.20. При відводі продуктів горіння з ванни з рідким металом у вертикальний клапан ("на себе") подача присадок у ванну не допускається.

9.1.21. Конструкція двованної сталеплавильної печі та її газового тракту, а також режим подачі палива й кисню повинні забезпечувати повне згоряння подаваного палива і газу, що виділяється з ванн.

9.1.22. Не дозволяється використання цехових газопроводів як опор при підйомі вантажів, а також для кріплення комунікацій або заземлення устаткування.

9.1.23. Простір під робочим майданчиком біля перекидних пристроїв і регенераторів повинен бути освітленим.

9.2. Опалення печей мазутом

9.2.1. Мазут, що подається для спалювання в піч, повинен бути профільтрований і підігрітий до температури, яка не перевищує температури спалаху парів.

9.2.2. Мазутопроводи повинні бути теплоізольованими та мати нахил не менше 0,003 у бік можливого спорожнення.

Паралельно з мазутопроводами повинні прокладатися в загальній з ними ізоляції обігріваючі паропроводи.

Повинна бути забезпечена можливість продування парою мазутопроводу від верхньої його позначки до нижньої.

9.2.3. Ємності для зливу мазуту при спорожненні мазутопроводів повинні встановлюватись поза будівлею цеху.

9.2.4. Не дозволяється розташовувати мазутопровід над печами.

9.2.5. На вході мазутопроводу у цех повинна встановлюватися вимикальна засувка.

9.2.6. На загальному підводі мазутопроводу до печі повинні бути встановлені запірна й регулююча арматура та прилади, що контролюють тиск і температуру мазуту, а також пристрої для автоматичного перемикання подачі мазуту по боках печі.

9.2.7. Зміна положення форсунок повинна здійснюватися механізованим способом.

9.2.8. Витратні баки з мазутом повинні бути встановлені на відстані не менше 5 м від печей і захищені спеціальними екранами від нагріву тепловипромінюванням.

Не дозволяється розміщувати баки над печами. Замір рівня мазуту у витратних баках слід здійснювати за допомогою рівнеміра.

9.2.9. Витратні баки з мазутом повинні бути обладнані витяжними трубами із запобіжними латунними сітками для відведення парів мазуту та переливними трубками, що виключають можливість переповнення баків.

9.2.10. Для спуску мазуту в разі пожежі витратні баки повинні бути з'єднані закритими трубопроводами зі спеціальними ємностями. До цих ємностей повинні бути підведені переливні трубки витратних баків.

9.2.11. Для швидкого вимикання мазуту в разі аварії або пожежі на мазутопроводах повинні бути спеціальні вентилі, розташовані в доступних для обслуговування місцях.

9.2.12. Доступ працівників у баки для мазуту чи смоли може здійснюватися тільки після відключення баків від трубопроводів, спорожнення, пропарювання, провітрювання та аналізу повітря в них на вміст шкідливих речовин.

Під час перебування працівників у баках усі люки повинні бути відкриті.

Якщо при відкриванні люків провітрювання баків не забезпечується, слід застосовувати штучне провітрювання.

Під час роботи працівників усередині баків для освітлення повинні застосовуватися вибухобезпечні світильники. Вмикання і вимикання світильників повинно провадитися зовні баків.

10. Подача кисню в мартенівські та двованні сталеплавильні печі

10.1. Для подачі кисню у ванну печі повинні використовуватися спеціальні водоохолоджувальні фурми.

Фурми повинні мати пристрої, що показують їх положення щодо рівня металу у ванні печі.

Подача кисню через фурму повинна здійснюватися згідно з технологічною інструкцією, опрацьованою на підприємстві.

10.2. Привод фурми, що подає кисень у ванну печі, повинен мати блокування, за допомогою якого здійснюється вивід фурми з робочого простору печі при зростанні температури охолодної води вище допустимої, а також при падінні тиску відхідної води або кисню нижче установлених меж.

При підйомі фурми з робочого простору печі подача кисню повинна автоматично припинятися.

10.3. Конструкція холодильників у склепінних отворах для установлення фурм повинна забезпечувати можливість швидкої зміни холодильників у випадку їх прогару.

Для зміни фурм і холодильників повинні бути передбачені піднімально-транспортні пристрої.

Для зміни холодильників і огляду фурм над склепінням печі повинні бути облаштовані майданчики.

10.4. Не дозволяється розміщувати клапани для реверсування подачі кисню у факел навколо головок мартенівських печей.

10.5. При виникненні в печі бурхливих реакцій подача кисню повинна бути зменшена чи припинена. Одночасно повинно бути зменшене теплове навантаження печі.

10.6. Перед оглядом, ремонтом або очищенням фурми для подачі кисню у факел подача кисню в піч повинна бути припинена.

10.7. У разі коли подача кисню в піч здійснюється через склепіння, не дозволяється проводити заміну фурм і шлангів під час зливу чавуну та плавлення шихти.

10.8. Отвори в задній стінці печі, через які здійснюється підвід кисню, повинні бути розташовані в місцях, що виключають їх зашлакування.

Перед уведенням труби або фурми в піч отвір повинен бути очищений від охолоді, металу і шлаку.

10.9. При виведенні з експлуатації газоочисних споруд подачу кисню на мартенівські печі необхідно припинити.

11. Контрольно-вимірювальні прилади та виробничий зв'язок

11.1. Вторинні прилади і засоби автоматизації, за допомогою яких здійснюється регулювання теплового режиму печі, а також сигналізація граничних значень параметрів паливних та кисневих носіїв повинні бути розташовані на постах керування мартенівською і двованною сталеплавильними печами.

Засклення постів керування повинно бути виконане із захисного скла.

11.2. Вимірювання параметрів паливовикористання повинно здійснюватися за допомогою первинних приладів (датчиків) з дистанційною передачею показів на вторинні прилади.

Датчики повинні установлюватися у спеціальних, окремо стоячих або прибудованих до поста керування приміщеннях чи шафах.

11.3. Для безперервного вимірювання температури металу протягом плавки мартенівські і двованні сталеплавильні печі повинні бути обладнані механізованими термопарами.

11.4. Кожний пост керування мартенівської і двованної сталеплавильної печі повинен бути обладнаний телефоном загальної АТС, що є на підприємстві, і прямим зв'язком з диспетчером мартенівського цеху, а також внутріцеховим переговорним гучномовним зв'язком (далі - ПГЗ).

1. Дугові печі

1.1. Електропечі повинні бути обладнані ефективними пристроями для видалення відхідних димових газів та очистки їх від пилу. На робочих місцях необхідно передбачити обов'язковий контроль параметрів електромагнітних полів згідно з ДСН 3.3.6.096-2002.

1.2. Конструкція фундаменту електропечі повинна забезпечувати можливість зручного огляду нижньої частини її та ремонту механізмів, що розташовані під робочим майданчиком печі.

У цехах (печах), що будуються або знаходяться на реконструкції, необхідно передбачити механізоване прибирання шлаку з-під печі.

1.3. Для доступу до механізмів нахилу печі та викотного майданчика повинні бути облаштовані майданчики зі сходами, що відгороджені поручнями.

1.4. Механізм нахилу печі повинен мати обмежувачі нахилу як вперед, так і назад. Не допускається проводити нахил печі з несправними обмежувачами. Справність обмежувачів нахилу печі повинна перевірятися не менше двох разів на тиждень.

Центр ваги електропечі повинен бути розташований таким чином, щоб у разі виходу з ладу механізму нахилу піч поверталась у вертикальне положення.

1.5. Керування приводом нахилу печі повинно бути розташоване в такому місці, що забезпечує оглядовість операцій при випусканні плавки та скачуванні шлаку. Напрямок руху рукоятки керування повинен відповідати напрямку нахилу печі.

1.6. У разі застосування для нахилу печі гідравлічного приводу повинні бути вжиті заходи, що виключають можливість попадання розплавленого металу і шлаку на гідравлічні пристрої.

1.7. Тяги та вузли підвіски склепіння, руйнування яких може призвести до падіння склепіння, повинні мати не менше як десятикратний запас міцності.

Механізми підіймання та підвіски склепіння повинні бути захищені від тепловипромінювання та від полум'я, що вибивається крізь зазори отворів для пропускання електродів.

1.8. На конструкціях, що розташовані безпосередньо над склепінням печі, у зоні високих температур повинні бути облаштовані майданчики з теплоізольованою підлогою і сходами. Не дозволяється ставати безпосередньо на склепіння печі. Піднімання працівників на майданчики склепіння печі допускається лише з дозволу уповноваженої особи.

Перед підніманням працівників на майданчик склепіння напруга з печі повинна бути знята, а ключ-бирка повинен знаходитися в особи, яка піднімається на піч.

1.9. Заходи щодо попередження падіння кришок завалочних вікон повинні відповідати вимогам пункту 2.3 глави 2 розділу XII цих Правил.

Заміна кришок завалочних вікон повинна проводитися при відключеній печі.

1.10. Облаштування випускного жолоба повинно виключати можливість переповнення його металом, а також роз'їдання футеровки жолоба і прориву металу при випусканні плавки.

Випускний отвір печі після випускання плавки та заправки печі повинен бути зачинений до появи рідкого металу.

1.11. Для обслуговування випускного жолоба біля нього повинен бути облаштований металевий майданчик зі сходами та поручнями. Поверхня майданчика повинна бути футерована цеглою та не повинна мати вибоїн і ям.

1.12. Кріплення електродних ущільнювачів, що охолоджуються водою, повинно виключати можливість їх падіння у ванну печі в разі обвалювання склепіння.

1.13. Усі елементи охолодження печі й підводу води повинні бути герметичними. Живлення печі охолоджуючою водою повинно бути безперебійним.

1.14. На елементи електропечей, що охолоджуються, поширюються вимоги підпунктів 4.1.1 - 4.1.7, 4.1.9 - 4.1.11 пункту 4.1 глави 4 розділу XII цих Правил.

1.15. Не допускається розташовувати підводи і відводи охолоджуючої води під завалочним вікном і випускним жолобом.

1.16. Механізм переміщення електродів повинен бути обладнаний обмежувачами ходу, що автоматично спрацьовують при підніманні або опусканні їх до гранично установленого рівня.

1.17. Механізм переміщення електрода, що використовується, повинен бути обладнаний блокуваннями, які відключають його при підході до крайніх положень.

1.18. Контрваги електродів повинні бути огороджені суцільним або ґратчастим кожухом з розмірами чарунок 40 x 40 мм. Дверці для доступу всередину огородження контрваг повинні бути замкнені на замок.

1.19. Для складання електродів і установлення електродів, що замінюються, біля електропечі повинен бути облаштований спеціальний верстат.

Частина електрода, що знаходиться під робочим майданчиком, повинна бути огородженою.

Допускається проводити нарощування електродів на печах. Перед початком нарощування електродів піч повинна бути вимкнена.

1.20. При заміні електродів нарізка металевого ніпеля повинна бути повністю вкручена в електрод.

1.21. Гак крана, що застосовується при нарощуванні та заміні електродів, повинен забезпечуватися пристроєм, який виключає самочинне випадіння з нього дужки ніпеля електрода.

1.22. Затискування та звільнення електродів в електротримачах повинні бути механізованими. Керування механізмом затиску повинно провадитися з майданчика біля печі.

Електроди повинні вільно пересуватися в отворах склепіння та не торкатися кладки склепіння.

Затискувачі електродів повинні бути ізольовані від стояків печі та заземлених вузлів. Зазори між електродними кільцями та електродами повинні мати ущільнення.

1.23. Працівникам заборонено знаходитися на площадці під піччю після розплавлення шихти.

Для попередження працівників під робочим майданчиком і в ливарному прогоні про нахил печі, що має відбутися, для скочування шлаку або випуску плавки повинна бути облаштована світлозвукова сигналізація. Сигнал повинен подаватися не пізніше як за одну хвилину до нахилу печі.

1.24. Робочий майданчик пічного прогону уздовж усього периметра повинен мати огородження з поручнями та суцільною відбортовкою знизу.

Поблизу робочого вікна частина огороджень з поручнями повинна бути знімною.

Зазори між робочим майданчиком пічного прогону та пічним майданчиком, що нахиляється, з бічних сторін печі повинні бути не більше 80 мм для печей ємністю не менше 50 т і не більше 150 мм для печей ємністю 50 т і більше.

1.25. На робочому майданчику поблизу печей повинні бути пристрої для повітряного душування робочих місць згідно з вимогами ДСН 3.3.6.042-99 та ДСП 3.3.1.038-99.

1.26. Заправка подини, відкосів і стін електропечей повинна бути механізованою.

Для запобігання обвалам металошихти в рідкий метал повинні бути вжиті заходи щодо вчасного обвалювання кусків шихти з відкосів.